Ніколя Петрович: Вибране

Ки Ба 1

очищені

коли  ще  терлися  тілами  лежебоки
злягаючись  то  так,  то  навпаки,
коли  ще  змішували  барви  снів  та  соки
не  далі  відстані  тремтячої  руки,

коли  ще  вештали  між  них  крилаті  блазні,
підступно  злизуючи  щастя  сліз  ропу,
коли  вслід  їм  шептали,  богомазні,
що  саме  той  надибав  саме  ту…

вже  виплітали  хитрі  стратагеми
в  кошлатих  хмарах  заздрі  лялькарі,
вже  вигорали  підступи  едему,
вже  падали  синиці  й  журавлі…

і  в  час  написаний  на  крижаних  скрижалях
напнулась  й  луснула  якась  тонка  струна,
розпався  пазл  строкатий  на  деталі,
і  нездоланна  виросла  стіна…

вона  ошкірилась,  неначе  правду  взріла,
він  вдав  що  не  помітив,  але  все  ж  _
за  мить  якусь  тим  всім  перехворіли
і  хутко  стерли  докази  з  мереж…

тепер  вони  взаємно  паралельні,
очищені  і  знову  ласі  зваб
стибають  порізно  на  змащені  пательні
під  наглядом  всезнаючих  незграб…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800617
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2018


Ки Ба 1

від неї ще пахне останнім гріхом…

від  неї  ще  пахне  останнім  гріхом,
вона  ще  ховає  під  фільтрами  очі_
прикута  до  тіні  важким  ланцюгом,
який  розірвати  не  хоче_

так,  ніби  шепочуться  всі  навкруги,
обходять  налиті  багрянцем  блаженні,
надії  її  крижані  береги,
віддяки  сестерцій  у  жмені…

вона  ще  іде_  так  ідуть  по  струні_
яку  все  ж  напнула  між  вчора  та  завтра,
і  гине  молитви  луна  в  далині,
смішна_  і  нічого  не  варта_

розпалися  пазли,  забулися  сни
що  продану  душу  роздерли  в  лахміття
тієї,  залитої  криком,  весни
жертовних  посвят  в  пустоцвіття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780172
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 08.04.2018


Ulcus

весняне :)

земля  чекає  фінішу  зими,
щоб  зеленню  сліди  заслати  вовчі,
та  більшає  у  світі  жовтизни,
а  у  людських  словах  все  більше  жовчі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785375
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018


Ulcus

про позерство

цинізм,  насмішка  кулуарна
та  недолугий  брудопад  -  
це  те,  що  зробить  популярним,
а  от  людиною?  навряд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782884
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Єлена Дорофієвська

Фасоль и звёздная пыль

-  Перебери  покорно,  не  злословь,-
И  бог  сыпнул  фасоли  к  звёздной  пыли,  -
-  Держи  мешок,  будь  счастлив  и  стабилен,
Не  вскидывай  так  возмущенно  бровь  -
Сей  труд  приятен  и  земным  посилен!
 
-Нет  ненависти  хуже,  чем  любовь!  -
Ворчишь  и  сортируешь.  Вновь  и  вновь….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769931
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 21.02.2018


Єлена Дорофієвська

Фасоль и звёздная пыль

-  Перебери  покорно,  не  злословь,-
И  бог  сыпнул  фасоли  к  звёздной  пыли,  -
-  Держи  мешок,  будь  счастлив  и  стабилен,
Не  вскидывай  так  возмущенно  бровь  -
Сей  труд  приятен  и  земным  посилен!
 
-Нет  ненависти  хуже,  чем  любовь!  -
Ворчишь  и  сортируешь.  Вновь  и  вновь….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769931
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 21.02.2018


уляна задарма

fignya

Звикаю  до  Тебе  -  чужого...  Поволі  -  звикаю.
Звикаю  незвично  спокійно  дивитися  сни.
(  ...Там  досі  пливуть  кораблі  до  далекого  краю)
Я  звикну...  я  -  зникну...  Твоєї  не  рушу  весни.

Обіцяю.

Звикаю  звикати.  На  речі  дивитись  простіше.
Слова  і  зізнання  губити  в  байдужій  юрбі.
Крізь  мене  -  пробач  -  ще  ростуть  ненаписані  вірші.
 
...бо  Ти  мені  снишся.

 Хоч  я  вже  не  снюся  -  Тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653200
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Кадет

Недосуг

Ну  вот,  опять,  мать,  не  до  сна,  -  весна-красна…
А  горизонта  даль  уже  не  так  ясна…
Не  пропустить  бы,  чай,  черёд  на  хоровод…
Но  побежит  вот-вот  народ  на  огород…

Поговорить  нам  недосуг,  -  мы  пилим  сук,
А  коль  оглянемся  вокруг  –  квадратен  круг…  
И  норовим  под  стук  колёс  под  паровоз…
И  тычем  нож  под  дых  берёз  без  лишних  слёз  …

А  если  ты  ещё  не  *лядь,  пойдём  гулять…
Нам  больше  нечего  терять,  так  что?  Стрелять?
А  если  выстрелят  года,  тогда  куда?
Не  убежать  из  ниоткуда  в  никуда...

Нам  больше  некого  винить  и  рвётся  нить,
Но  нам  бы  что-нибудь  с  тобою  сохранить…
В  калашный  ряд  бы  с  калачом,  а  не  с  мечом…
И  разобраться  как-то,  что  и  где  почём…

Почём  сегодня  покупают  честь  и  месть?
И  разве  так  прочна  теперь  засовов  жесть?
А,  коль  не  можешь  удержать,  так  отпусти…
Но,  если  некуда  бежать,  тогда  прости…

март  16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652613
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Systematic Age

Люди, як кораблі (Далі - що?)

Чомусь  болить...  Ніяк  не  визначаюсь...
От  тигра  вполювали...  Далі  -  що?
Пришвартували  корабель  десь  скраю...
Тепер  стоїть,  потрісканий  в  ніщо...

Ти  зрозумій,  я  -  світ  в  перебудові,
До  Бурдж  Халіфи  лізти.  Я  ж  на  дні...
Я  розіб'юсь,  порву  усе  до  крові,
Помру...  А  чи  поможе  хтось  мені?

І  знов  висотки...  Знов  вігвами  кланів...
Чи  марево,  чи  пуританів  сни?
В  нас  кожен  -  це  по  суті  лиш  Титанік?
Залиш  мене...  Бо  ми,  як  кораблі?

І  одиниці  виживуть?  А  далі?
Чи  вийде  жити?  Як  нам  далі  йти?
Чи  з  Хеєрдалом  попливти  у  далі?
Чи  у  Вальгаллу?  Декаданс  мети...

***

Можливо...  Все  можливо...  Все  -  ідея...
Ідея  -  вічність...  Вічність  -  у  крилі...
Й  тим  паче  двох.  Ввімкни  життя  у  плеєр...
Відчуй...  Ось  люди,  як  і  кораблі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016


Сергій Ранковий

**** Вранішнє проміння ****

Загравало  зі  мною  зрання  сонцелике  проміння,
Сповивало  в  мені  після  сну  розпашілі  думки,
Надихало  мене  й  ворушило  ще  сонне  сумління,
І  вдихнувши  на  повні,  я  мовчки  припав  до  землі.

Що  просити  не  знаю,  і  каятись  серце  втомилось,  -
"Я  за  все  Тобі  вдячний,  прости,  якщо  можеш,  гріхи..."
А  на  серці  покута,  бо  віра  моя  десь  згубилась,
Не  вдається  мені  щось  по  вірі  змінити  в  житті.

І  хвороби  в  мені,  і  батьки  мої  ледве  живії,
І  нужденність  -  як  вирок,  і  люди  до  слова  глухі,
І  навколо  війна,  і  я  маю  все  менше  надії,
Що  колись  таки  зможу  до  Тебе,  мій  Боже,  дійти.

А  проміння  у  очі  зирне,  напиваючи  світлом,
Що  йому  серця  біль,  в  ньому  грає  нестримне  життя.
Тож  і  я  поспішатиму  жити,  можливо  й  прозріння
Раптом  стрінеться  десь,  де  ще  досі  не  мліла  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639665
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016


J.D.

Там, на дні твоїх очей…

Там,  на  дні  твоїх  очей,
Я  залишив  свою  душу.
Їх  вогонь  мене  пече,
Їх  вогонь  нестерпно  мучить.

Там,  в  блакитній  глибині,
Крізь  примару  насолоди,
У  журбі  похмурих  днів
Гіркота  безмежна  бродить.

Як  крихка  кохання  мить!
Рветься,  наче  цноти  плевра.
І  печаль  уже  бринить
По  оголеному  нерву.

Я  дивлюся  у  твої
У  твої  блакитні  очі,
А  вони  такі  сумні
Й  тихим  болем  кровоточать.

Ти  стоїш  в  полоні  дум
Й  мовчки  дивишся  на  мене,
Але  бачиш  той  же  сум
У  очах  моїх  зелених.

Я  б  волів  сказати  «ні»,
Але  все  ж  зізнатись  мушу:
Це  вони  вогнем  брехні
Розпалили  твою  душу.

Тих  очей  п'янкий  дурман
Шепотів  слова  любові.
Ти  повірила  в  обман,
А  тепер  палаєш  болем.

Та  і  я  пізнати  зміг
Смак  твоїх  звабливих  чарів.
А  тепер  стою  в  пітьмі
Над  безоднею  печалі.

П'ю  із  уст  твоїх  нектар,
Та  чогось  так  гірко  в  роті  -
Це  ілюзій  перегар
Неприборканої  плоті.

В  наших  душах  -  біль  і  тьма,
І  рубці  від  ран  навколо.
Та  любові  там  нема,
Та  і  не  було  ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621376
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 02.12.2015


Аарон Краст

Холодное утро мигранта

Далеко-далеко,  за  пустыми  чужими  туманами,
Он  стоял  у  окна  и  смотрел  на  кварталы  мечты.
Дом  за  шумными  безднами,  где-то  за  океанами,
За  несметными  тоннами  грязной  холодной  воды.
Далеко-далеко,  за  НЕ  сказанным  и  НЕ  прочитанным,
НЕ  увиденным  чем-то,  навеки  забытым  чужим,
За  темнеющим  прошлым,  еще  кем-то  ярким  подпитанным,
Он  не  видел  уже  и  все  чаще  плыл  сумрачный  дым...
Далеко-далеко,  где-то  в  прошлом,  за  долгими  сутками,
Он  оставил  себя,  он  оставил  пустеющий  дом,
Он  оставил  родных  и  спокойствие  с  глупыми  шутками,
Он  оставил  весь  мир,  отложив  на  цветное  ПОТОМ...


Далеко-далеко,  за  пустыми  зрачками  мигранта,
Что-то  теплое  вновь  загорелось  и  бросилось  в  тень.
Спрятав  глубже  остатки  былого  когда-то  таланта,
Он  опять  закурил  и  пошел  встречать  призрачный  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569200
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 20.11.2015


Аарон Краст

Бросьте камень в стекло марсохода

Бросьте  камень  в  стекло  марсохода.
Пусть  ржавеет  в  пустых  небесах.
Куча  рухляди  –  символ  ухода,
Безнадеги  во  влажных  глазах…
Разбивайте  к  чертям  пирамиды,
Жгите  замки,  музеи,  дворцы.
Омрачайте  прекрасные  виды,
Что  для  нас  оставляли  отцы.
Низко  пасть  –  это  значит  признаться
В  том,  что  прошлое  –  это  предел.
Сесть  на  землю  и  впредь  не  пытаться
Верить  в  праведность  выбранных  дел.
Убивайте  себе  же  подобных,
Жгите  книги,  забудьте  стихи.
Стайка  тварей,  невнятных  и  злобных,
Не  простивших  друг  другу  грехи…
Безнадежные  дети  поэтов,
Внуки  скульпторов,  дочери  муз.
Поколение  ясных  ответов,
Потерявшее  стиль,  чувство,  вкус…
Бросьте  камень  в  стекло  марсохода,
Пусть  горит  в  атмосфере  Земли…
Космос  холоден,  не  для  народа.
Нас  опять  не  туда  завели…
Космос  холоден,  темная  бездна,
Без  конца  и  начала,  как  быть…
Взлет-посадка.  Уже  бесполезно.
Космос  умер.  Устал  нас  любить…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622450
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Лігріца

Робину Уильямсу

[i]
Когда  я  умру,  пляшите  на  моей  могиле  и  поливайте  цветы  тем,  что  пьете  сами.
Делайте  что  хотите,  только  не  клонируйте  меня,  потому  что  мой  клон  никогда  не  будет,  
таким  же  как  я.  (Ро́бин  Макло́рин  Уи́льямс)



[b]А  ты  рождаешься  летом  и  умираешь  вот  также  -  летом,
давно  дешевеют  чувства,  но  дорожают  плохие  гримы,
а  ты  превращаешься  в  ветер,  в  пепел,  так  и  не  став  поэтом
и  скажут  -  он  прожил  столько-то,  а  не  столько-то  с  половиной  ...
Там  в  обществе  мёртвых  жить  и  бухать  приятнее  и  свободней,
а  твой  неискусственный  дар  не  пропить  и  пол-океаном  джина,
по  сиквелу  прежней  истории  геймером  в  космос  -  богоугодней,
великие  любят  шутов  подле  трона  и  держат  неопровержимо  ...
Там  будут  твои  черепашка  с  собакой  из  первой  и  лучшей  роли,
никто  так  не  мог  разыграть  и  прожить  -  один  посреди  фуршета,
всё  на  руку  -  плач,  эмоции,  штиль,  талантливый  даже  профиль,
а  в  руку  почти  легко  поместилась  суть  золотых  предметов  ...
И  там  будут  всё  те  же  мысли  и  весь  сценарий  твориться  также,
здесь  нет  на  земле  страны,  где  мы  дважды  живы,  а  там  -  нет  стран,
и  каждого  в  жизни  предали  многоразово  ...  или  однажды,
но  всегда  есть  один,  кто  скажет:  "  О,  капитан,  мой  капитан!  "

11.08.2014г.  ...[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535286
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Володимир Туленко

«ДЕРЗАЙ» Всем доброжелателям в мире посвящается.

«ДЕРЗАЙ»
Всем  доброжелателям  в  мире  посвящается.

Послушав  мудрые  советы
Ты  умным  сразу  можешь  стать:
Крутую  выдумать  ракету
И  на  Луну  на  ней  слетать.

Иль,  сделав  важную  догадку,
Решить  какой-нибудь  бином.
Придумать  женские  прокладки
С  оригинальным  ободком.

Не  спать,  не  есть,  а  лишь  работать,
Стараться  из  последних  сил,
 НАШЕЛСЯ  ЧТОБ  КАКОЙ  –  ТО  УМНИК,
И……  ТРЕХЭТАЖНЫМ  ОБЛОЖИЛ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529319
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Любов Ігнатова

Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2014


Fragola

***

Не  смотри  после  полночи  в  будни  больными  глазами,
Понедельничной  казнью,
Удушьем  рабочей  тесьмы.
Циферблат  изогнулся,  готовый  взорваться,  и  замер.
Это  утро  прекрасно,
Когда  начинается  с  "мы".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502981
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Раїса Гришина

Ожидание прекрасного много лучше, чем обладание…

           «Ожидание  прекрасного  много  лучше,  чем  обладание.  Наверное.  
А,  может,  я  ошибаюсь?»    
         Эту  мысль    Она    услышала  от  своего  знакомого  и  решила,  что  в  какой  -  то  мере    он  прав.  Ведь  не  раз  ей  приходилось  ожидать  прекрасное,  а  потом  ожидать,    когда    «прекрасное»    уйдет  своей  дорогой,  оставив  ее  в  одиночестве.  
         Одиночеству  Она  доверяла,  больше  всего  на  свете.  Оно  не  изменяло  ей,  не  буянило  и    не  раздражало.  Со  временем  Она  привыкла  к  нему,  и  ему  было  с  ней    комфортно.    
         Она  могла  часами  строить  воздушные  замки  любви,  а  одиночество  сидело  рядом  или  бродило  с  ней  по  лабиринтам  любви.      
         Вымышленная    любовь,      была  подобна  синусоидальным  кривым,  одинаковой  амплитуды  и  частоты,  но  смещенных  по  фазе  на  четверть  периода,  -  это  была  установленная  граница    взаимопонимания  и  уважения  друг  к  другу  кривых.  
         Термины  «границы»,  «вероятность»  её  были  хорошо  знакомы.    Со  временем  это    пригодились  в  оценке  невероятного  случая  происшедшего  в  виртуальном  мире  стихосложения,  в  котором  она  принимала  второстепенное    участие,  поскольку  для  неё  главное  в  жизни  была  работа,  повязанная  с  метрологическим  обслуживанием  технических  средств  
       Но  именно  в  виртуальном  мире  обострённая  интуиция  из  разрозненных  фрагментов  мозаики    творчества  неизвестных  ей  поэтов,  сложила  единый  образ  удивительно  одарённого  человека,  который    имел  своё  неповторимое  лицо.  
     Он  был  разный,  но  каждый  раз  естественный  до  последнего  сказанного  им  слова.  Иногда  он  вживался  в  роль  женщины,  и  Она    теряла    его  след,  но  чаше  всё-таки  Он  был  рядом  с  ней,  то  молодым  мужчиной,  то  мужчиной  среднего  возраста,  а  последнее  время  –  мужчиной  пожилого    возраста.  Предположение  о  том,  что  это  один  человек  было  сделано  с    вероятностью  равной  95%,  а  доверительные  границы  его  местопребывания  имели  масштабы:  от  Эстонии  до  Австралии  /Север-Юг/  и    от  Украины  до  Башкирии  /Запад-Восток/,  но  однажды…
     Однажды  Она  не  выдержала  и  очень  резко  высказала  своё  возмущение  тем,  что  эта  Гениальная  Виртуальность  /так  Она  его  окрестила/,  использует  её  в  качестве  объекта  исследования  на  предмет  любви  в  психологических    и  прочих    программах.    Он,  в  её  понимании,  представлял  толпу  лиц,    которые  искали  вдохновения  в  чувствах  одинокой  женщины.
       Это  было  23.01  2014  года  в  03  часа  с  минутами.  В  этот  день  в  виртуальном  мире  произошли  изменения.  Объявился  черный  квадрат  с  надписью  белыми  цифрами  22.01.2014.  Она  предположила  -  ПРОТЕСТ  С  ЕГО  СТОРОНЫ,  но  почему  на  день  раньше?
     Она  вспомнила  о    сдвиге  по  фазе  женской  кривой  относительно  мужской,  и  поэтому  с  допустимою  вероятностью  оказалась  в  точке….

       И  как  Вы  думаете,  где?!
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475548
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 29.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2013


Рідний

Моя душа хворіє на самотність

[b]Моя  душа  хворіє  на  самотність,  -
Убивчий  вірус  постедемських  гроз,
Оскільки  в  світі  тьма      Іскаріотів  
І,  рівночасно,    лиш    один      Христос…  

19/11/13[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461502
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 17.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2013


Fragola

Приворотное

Ни  замков,  ни  дверей,  ни  уключин,  ни  вёсел  -  
Никого  не  держал  уплывающий  дом.  
Уходя,  возвратишься  в  законные  восемь.
Я  приму  на  щите  и  впущу  со  щитом.

Сто  дорог  ты  пройдёшь,  в  ста  напьешься  колодцах,
Испытаешь  и  стужу,  и  дождь  проливной.
Ни  замков,  ни  дверей,  но  по  следу  крадётся
Слово,  крепче  которого  нет  под  луной.

Сто  ворот  отопрешь,  загоришься  -  остынешь,
Проронённое  семя  не  станет  плодом.
Уплывающий  дом  -  колдовская  святыня,
Ты  продолжишься  там  и  воскреснешь  потом.

Не  держу,  разметав  перекрёстками  косы,
Отпускаю,  как  струи  воды  в  решето,
Ты  воротишься  в  дом  мой  ни  рано,  ни  поздно  -  
Оживлю  на  щите,  обниму  со    щитом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384079
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 15.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


Вадим Верц

Рабам ящика

Я  зашел  за  телевизор
И  попал  на  съемочную  площадку,
Однако  все  там  оказались  мертвы,
Поскольку  телевизор  был  выключен;

Затем  я  включил  его  с  внутренней  стороны
И  узнал  свою  комнату,
В  которой  также  все  были  мертвы,
Потому  что  телевизор  был  включен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156134
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 07.01.2012


Дмитро Барзілович

Мой папаша*

Мой  папаша  идёт  по  траве
По  траве,  хотя  рядом  асфальт
Он  идёт,  и  не  чувствует  фальшь
Ее  нету  в  его  голове

Он  один,  его  целью  -  восход
Не  ракета,  Гагарин    -  не  он
Его  мыслью  играет  неон
Расплескавшийся  на  небосвод

Может  быть,  он  идет    с  похорон
Миг  -  и  высветит  солнце  сейчас
По  сестерцию  в  каждом  из  глаз
Мой  папаша  последний  Харон

Ну,  а  может,  со  свадьбы  идёт?
И  как  раз  не  Аид  -  Гименей?
А  мешок  полновесных  гиней
На  гостинцы  раздал...  идиот

Нет,  он  все-таки  просто  уйдёт
Так  уйдёт,  чтоб  вы  видели  все
Как  проходит  пророков  отсев
Не  сломавших  ваш  леностный  лёд

У  росы  мой  папаша  певец
Пьет-поет,  и  бредёт  на  Восток
И  на  небо  свой  первый  шажок
Так  же  сделает  он  по  траве


   *Папаша  -  литературный  образ,  к  моему  настоящему  отцу  отношения  не  имеющий
**Фотография  авторства  и  собственности  Игоря  Никитовича  Кашлюка.  Все  права  сохранены

©  Дмитро  Барзілович,  листопад  2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293194
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 18.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011