Наталя Данилюк: Вибране

Валя Савелюк

ВОГНЕМ

                                 [i]  «…я  водою  хрищу,  а  між  вами  стоїть,  
                                         що  Його  ви  не  знаєте…»

                                                                     Євангеліє  від  Йоана[/i]  

розбухлу  тушу  росії-орди
розмивають  розбуджені  
ново-каховські  води:
прокидайтесь,  дикі  зграї-народи,
до  крові  людської  жадібні,  
прокидайтесь  у  бруді  на  дні,
до  зла  ненаситні,
до  чужого  майна  ласі  –
Суд  на  часі

Велика  Вода  йде  на  ви…
а  вода  –  предтеча,  вода  готує  умови,
кличе  до  чистоти

бо  є  уже  серед  вас
Той,  кого  не  дано  вам  бачити,  
Хто  приходить  після  води  –
але  був  і  буде  Завжди

вогнем  
прийшов  христити  –
символом  Духа  Святого  


рівняйте  для  Нього  дорогу

18.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011250
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 20.04.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Непередати цю красу

Дощі  нарешті  вгамувались
І  сонця  промені  ясні.
Землі  легесенько  торкались,
Всміхались  радісно  весні.

Весна  неначе  наречена,
Вдягла  на  голову  фату.
Свій  килимок  трава  зелена
Їй  розстелила  на  горбку.

Птахи  дзвінких  пісень  співають,
Луна  летить  у  береги.
Вони  так  весну  прославляють,
Хмарок  торкаються  крильми.

І  я  весні  також  раділа
Її  обожнювала  я.
Як  надувалися  вітрила,
У  даль  їх  несла  течія.

Побачив  дійство  теє  вітер,
Весну  до  танцю  запросив.
Їй  дарував  найкращі  квіти,
Чекав  у  гості,  так  любив.

Я  милувалася  весною,
Непередати  цю  красу.
Вона  була  разо́м  зі  мною,
Під  ноги  кидала  росу.

Автор  Тетяна  Горобець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980732
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Валя Савелюк

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

жовток
у  великодній  крашанці
схожий  на  сонце  
у  підсиненій  небесній  очниці,
а  ще  –  на  чоловічка  в  оці  –
зіницю…

космічних
подібностей  таємниці
прозирають  через  крихкі  шкаралущі  –
схожі  до  сліз  невпинних
цьогорічні  квітневі  дощі

пливуть  великодні  дзвони
над  середохрестям  весни,  
плаче  небо  дощами
невпинними
за  всіма,  хто  не  прийшов  з  війни:

сьогодні  Христос  воскрес!  –  і  воскресли
у  Царстві  Небесному
всі  наші  полеглі  вої-ни

16.04.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980376
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Валя Савелюк

МАГНОЛІЇ

...а  попри  все,
пишуть,
у  Дніпрі  зацвіли  магнолії...

з  Божої  ласки  і  Божої  волі

стоять,  як  мур,  
у  вогні  кровавого  бою
наші  вої,
Україну  й  життя  заслонили  собою:
чоловіки-батьки-сини...

перед  Богом  і  перед  світом  -  Герої

неоддалік  епіцентру  війни,
посеред  квітня,  серед  весни,
попри  вогонь  і  бурі,
пишуть,  що  у  Дніпрі
зацвіли  субтропічні  магнолії    

...сію
рядочками  біля  хати
чорнобривчики  і  космини  мої...

вернуться  з  фронту  наші  солдати  -
будемо  з  квітами  зустрічати  їх  


20.04.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945485
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 20.04.2022

Валя Савелюк

СВІЧКА

відмолилися  над  кульбабками,
відпсалмували
невтомні  Божі  служниці,
причетні  до  таємниці
життя  вічного  –  бджоли

увірувавши,  
перевдягли  кульбабки
яскраві  язичницькі
сонцепоклонницькі  золоті  вінки
на  білі  крізні
чистоти  і  святості  ореоли

у  спадкові  глибини  засвоєні,
визріваються  нині
молитви  й  псалми,
довершено  повні,
у  кожній  дрібній  
кульбабковій  насінині  –
знання  й  розуміння  любовні

як  ми…
люди

у  найближчі  погожі  дні
попливуть  у  потоках  ефіру
парашутиків  білих  танці  –
у  їхнім  житті  єдині,
ніби  вони  –  королеви  бджолині…
…так  збирають  меди
і  засівають  віру
бджоли  –  маленькі  непоказні  
непорочні  обраниці

усе  мине  –
залишиться  Боже  Слово

і  не  випадково
символізує  душу  людську
свічка  із  бджолиного  воску

22.05.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917938
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021

Валя Савелюк

ЖАЙВОРОНОК

забарвленням,
тілом  і  видом  з  лиця,
кажуть,
не  відрізнити  мене
від  горобця

а  що  проклюнувся  
не  під  стріхою,  а  на  волі  –
під  небом  безкраїм,  
у  безмежному  полі,  
кажуть,  яка  різниця…

у  безмежному  вільному  полі,
дякую  Богу  і  долі,
у  густому  зеленому  вруні  –
весняній  озимині
на  світ  проклюнутись
випало  щастя  мені

і  тільки-но  перші  промені
визирнуть  на  світанні,
здіймають  мене  у  небесну  вись
теплі  повітряні  струмені
і  радісні,
наскрізь  пронизані  світлом,  пісні
самочинно  ллються  в  серце  мені

благословенні
піднебесні  пісні

спонтанні

про  зорі  і  роси,
передранкові  сонячні  паруси,
про  добірні,  
любов`ю  напоєні  колоси,
незліченні
натхненні  лики  земної  краси

кажуть,  я  високо  надто  літаю,
пнуся  живцем  до  раю,
а  оперенням  і  з  лиця  
не  відрізниш  од  звичайного  горобця….

і  мої  пісні
задуже  піднесені  і  голосні,  
складні

і  нікому  вони  не  потрібні  

…а  за  оперенням
формою  і  лицем  –  
горобець-горобцем…

горобець  чи  жайворонок  –  все  одно:
із  високості,  кажуть,  мене  і  не  видно,
може  насправді  мене  нема,
лише  вигадка  півпоетична  сама…

і  більше  нічого

світло-сяйво-яса

Любов  і  Краса  –
співтворчість  з  Богом

19.04.2021  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911516
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021

Валя Савелюк

РІЛЛЯ. ТРИПТИХ

І

із-під  снігу  –  мокра  рілля,
як  зо  сну,  розморена
і  масна,
вбирає  краплини  тепла  –  весна
цьогоріч  затяжна,
пізня  й  холодна

чорних  гребенів  вивітрені  рядки  –
у  глибині  
зародки
всеможливого  зілля
все  іще  сплять  безсвідомі
у  набухлій  ріллі  –
ріднім  домі

ІІ

на  Бузівських  ставках
і  Гірському  Тікичі
льодами  сковані  плеса,
зранку  віз  святого  Іллі
протарабанив  колесами
по  кам`янистій  тверді  небесній  –
і  розсипались  калачі…

перетинчасто-крилі  вітряні  млини
перетирають  перисті  льоди
на  крупу  і  сніжне  мливо,
кажуть,  що    грім  на  голе  дерево  –
до  неврожаю  садовини:
цього  літа
очікується  недорід
яблук,  грушок  і  ягід…

ІІІ

біла  чапля
вернулася  здалеку  до  води,
а  на  плесах  –  льоди

люди…  
наче  льоди,
лише  народившись  -  танемо,
танемо,  наче  айсберги
чи  злежані  оповесні́  сніги  –
повільно  танемо,
беремося  водою
і  проникаєм  у  ріллю  –
матінку-землю,
щоб  маками-волошками  зійти  –
рости-цвісти,
у  небо  парою  з  листка  злетіти,
Любов  свою  знайти  –  
радіти
і  у  чертогах  
Всевишнього  Бога
вічно  жи-ТИ  

22.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Валя Савелюк

РІЛЛЯ. ТРИПТИХ

І

із-під  снігу  –  мокра  рілля,
як  зо  сну,  розморена
і  масна,
вбирає  краплини  тепла  –  весна
цьогоріч  затяжна,
пізня  й  холодна

чорних  гребенів  вивітрені  рядки  –
у  глибині  
зародки
всеможливого  зілля
все  іще  сплять  безсвідомі
у  набухлій  ріллі  –
ріднім  домі

ІІ

на  Бузівських  ставках
і  Гірському  Тікичі
льодами  сковані  плеса,
зранку  віз  святого  Іллі
протарабанив  колесами
по  кам`янистій  тверді  небесній  –
і  розсипались  калачі…

перетинчасто-крилі  вітряні  млини
перетирають  перисті  льоди
на  крупу  і  сніжне  мливо,
кажуть,  що    грім  на  голе  дерево  –
до  неврожаю  садовини:
цього  літа
очікується  недорід
яблук,  грушок  і  ягід…

ІІІ

біла  чапля
вернулася  здалеку  до  води,
а  на  плесах  –  льоди

люди…  
наче  льоди,
лише  народившись  -  танемо,
танемо,  наче  айсберги
чи  злежані  оповесні́  сніги  –
повільно  танемо,
беремося  водою
і  проникаєм  у  ріллю  –
матінку-землю,
щоб  маками-волошками  зійти  –
рости-цвісти,
у  небо  парою  з  листка  злетіти,
Любов  свою  знайти  –  
радіти
і  у  чертогах  
Всевишнього  Бога
вічно  жи-ТИ  

22.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 25.03.2021

гостя

…коло

Ти  ж  забудь,  
що  танцюєш  в  парі…
Як  забракне  води  на  всіх,
світлий  князю  мій,  очі  карі,
відпусти  мені  
   перший  гріх.

А  над  нами
солоне  небо
і  прозоре  твоє  плече.
Хто  ж  печальну  свічу  запалить,
коли  руккола  
   відцвіте?

…а  за  нами  
котилось  коло.
…а  за  нами  горів  ромен.
…ті,  що  лишаться  в  чистім  полі,
не  згадають  
   своїх  імен

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908823
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 25.03.2021

гостя

…коло

Ти  ж  забудь,  
що  танцюєш  в  парі…
Як  забракне  води  на  всіх,
світлий  князю  мій,  очі  карі,
відпусти  мені  
   перший  гріх.

А  над  нами
солоне  небо
і  прозоре  твоє  плече.
Хто  ж  печальну  свічу  запалить,
коли  руккола  
   відцвіте?

…а  за  нами  
котилось  коло.
…а  за  нами  горів  ромен.
…ті,  що  лишаться  в  чистім  полі,
не  згадають  
   своїх  імен

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908823
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 25.03.2021

Валя Савелюк

ПОКИ ЖИВА

і  зауважила  стиха  мама,
ніби  до  себе  сама:
«…я  у  всіх  у  вас  винна  і  неправа,
і  так  уже  воно  й  буде,  
поки  жива…»

і  обізвалися
в  маминих  тихих  словах  –
не  тільки  слова…
   
мама  
з  Тепла  і  Світла  життя  ткала,
сама  
з  Тепла  і  Світла  родом  була:
усіх  нас  любила,
усіх  нас  прощала  
і  берегла  –
усім  нам  терпіла,  мовчала
і  нікого  
не  винуватила

плодами  духа  жила
і  нас  вчила…
як  уміла  й  могла

я  ж  завжди  свавільна  була:
доброго  слова  не  слухала,
доброї  ради  не  чула  –
власною  стежкою  вперто  ішла…

голубко-сиза-моя-горлице…
низенько  схилилося  сонце,    
схоже,  
настали  останні  дні  –
людина  людині  
лютим  робиться  звіром,
втрачають  люди
образ  Божий,  
подобу  і  віру,
свободу  волі  і  вибору,
Духа  плоди
геть  відкинули  лю-ди

відкинули  заповіти  і  Боже  Слово…

якщо  і  я  в  цьому  пеклі,
що  розверзлося  на  Землі,
то,  виходить,  не  випадково…

у  сирітському  розпачу  –
вголос  кличу,
ув  одчаю  –
плачу-ридаю,
ховаю  в  долоні  лице

…рідна  моя  заступнице,
коли  уже  змовляться  геліасти  
тільки  чорні  камінчики
на  ліву  шальку  терезів  покласти,
щоб  осудити  навік  і  проклясти́,
ти
станеш  попереду  мене,  як  сонце,
щоб  виправдати  і  спасти,
бо  всіх  нас  любила  і  любиш  ти...

пришлеш  мені  звісточку  –  
зірочку-іскорку
і  серце  за  мить  воскресне:

пом`яни  усіх  матерів-батьків,
Господи  наш  святий,
У  Царстві  Твоєму  Небесному


06.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907011
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 14.03.2021

Валя Савелюк

ДО ЛИЦЯ

обрій,
круглий,  мов  п`яльця  –
стою  на  горбку,
роздивляюся  
на  мальовничу  долину,
як  на  майстерну  вишивку

обрій,
круглий,  мов  п`яльця  –
стою  на  висоті,
як  символічна  ма́ківка
на  соборі  моєї  пам`яті

обрій,
круглий  мов  п`яльця  –
кажуть,  
що  до  кінця
хто  наближається,
для  того  стокротно  швидше
Земля  крутиться,
обертається:
понеділок  –  п`ятниця…
понеділок  –  п`ятниця

швидше  Земля  обертається
довкола  Сонця  і  своєї  осі:
понеділок  –  п`ятниця…
як  білка  в  колесі,
мерехтять  дні

осінь  красивій  долині
личить…  пасує…  приходиться…
йде…  припада...  до  лиця

02.10.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890479
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 14.10.2020

Н-А-Д-І-Я

Чом зло цвіте, як бур*яни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3I6GDA4e06c[/youtube]


Чом  зло  цвіте,  як  бур"яни,
Не  знає  спину,  непогоди?
Ненависть  й  зло,  як  табуни,
Чи  є  для   цього  перешкоди?

Десь  підкрадеться  ненароком,
Ужалить  боляче  до  сліз.
Собі  піде  спокійним  кроком,
Таку  властивість  має  злість.

Не  витягнуть  жало  із  серця,
І  ти  вже  в  розпачі:  як  жить?
І  до  душі  вже  сум  крадеться,
Ну  як  оце  все  зупинить?

Який  знайти  хороший  спосіб,
Як  відповісти  на  це  зло?
І  тут  у  сум  впадаєш  зовсім,
І  раптом  -  може  повезло?

Знайдеш  слова   в  своїй  скарбничці,
Такі,  щоб  ворог  занімів.
Найкращі,   чисті,  як  водичка,
Щоб  більше  злитись  не  посмів.

Ви  не  повірите  -  всміхнеться,
Такого  кроку  не  чекав.
Те,  що  почув,  так  й  відгукнеться.
Цей  вчинок  злість  чомусь  злякав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891576
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 14.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя назавжди ( слова для пісні)

Знову  осінь,  знову  осінь  на  порозі,
Лист  кленовий,  лист  кленовий  тихо  впав.
Пролили  дощі  на  землю  свої  сльози,
Вітер  з  осінню  у  парі  танцював.

А  вона  така  тендітна  з  ним  у  танці,
Посміхалася  в  барвистому  вінку.
Вітер  й  осінь  нерозлучені  -  коханці,
Танцювали  під  мелодію  дзвінку...

Чуєш  милий,  чуєш  милий  лине  пісня,
Запроси  і  ти  до  танцю  теж  мене.
Нам  не  пізно  у  цю  пору,  ще  не  пізно,
Танець  наш  чарівну  казку  поверне...

Б'ється  серце  і  палає  від  кохання,
Пригортаєш  ти  мене,    щаслива  я.
Хоч  душа  моя  тремтить  від  хвилювання,
Я  твоя,  наза́вжди  любий,  я  твоя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 14.10.2020

Олекса Удайко

НЕ ЖЕБРАВ СЛО̀ВА

           [i]Не  же́́брав  -  брав!
           Бо  слово  -  зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В  житті  своєму  
не  жебракував,
хіба  що  колос  
взяв  в  колгоспнім  полі  –
по  волі  
Божій  предок  мій  кував
козацький  дух  в  мені,  
несхитність  волі.

Й  за  словом  у  кишеню  
теж  не  ліз,
не  жебрав  
любомудрого  я  слова  –
мого  прароду  
праведний  реліз
вчив  зерня  відділяти  
від  полови.

І  з  цим  у  світі
грішному  живу,
дарую  всім,  
                                 хто  поряд,  
щире  слово,
напнуту  родом  
                           пружну  тятиву
тримаю  міцно.  
Лук  –  напоготові!

І  хай  хоч  хто  
зобидить  славний  рід,
мою  кохану  
                                   неньку  Україну  –
тим  словом  вцілю  
в  саме  серце.  
                                                             Слід
залишиться  назавше,  
до  загину.

А  ще  молюсь...  
щоб  слово  проросло
й  дало  у  душах  
правди  буйні  сходи,
щоб  в  нас  притомних  
множилось  число
задля  звитяг
козацького  
народу.[/color][/color][/b]


20.09.2020,  ©  Олекса  Удайко

Світлина  демонструє  оту  притомність  на  акції  "Ні  -  капітуляції",
що  відбулась  14  жовтня  2019-го  року  в  Києві  у  День  Покрови,ЗСУ
і    Українського  козацтва.  В  центрі  з  прапором  України  -  автор.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 12.10.2020

Валя Савелюк

ГОЛОС

щойно  звисали  гронами,  
милувалися  до  плющів,
умивались  дощами  і  росами,  –
а  вже  зрізані  наголо  з  лоз  і  кущів,
звалені  жужмом,  і  в  чанах
чавлять  їх  п`ятами  і  підошвами  босими

…все  одно:
на  оцет  чи  на  вино,
щось  та  буде,
радіють  люди…

дивлю́сь  і  дивуюся  на  Божі  дива:
влітку  –  затінок  і  красота,
густа  і  вольготно  виви́виста,
а  восени  –  
смачна  і  корисна  пожи-ва

…виноградні  жнива…

округло-продовгуваті  ягоди  –
наче  зорі,  сповнені  соком,  скапують  з  лоз,
в  саду  удруге  цвітуть  троянди  -
і  це  похоже  на  звук…  похоже  на  голос  –
Голос  із  глибини,
із  сере́дини  –  з  серцевини:

розходяться  пелюстки  –
червоні,  рожеві  чи  білі  –
з  єдиного  центру  –  сердечка  квітки,
наче  видимі  звукові  хвилі

наче  пульсують  у  ритмі  Всесвіту  хвилі  живі  –
звукові…
ароматні  і  кольорові

через  корені,  по  тоненьких  гілках
пробираються  хвилі
десь  аж  із  глибин  Землі,  
десь  аж  звідтам,  де  камінь,  вогонь  і  вода  –
так  зацвітає  троянда…

…так  проз  
артерії-вени  і  капіляри  лоз
дає  Земля  
і  виноградам  голос

хата-квітник-сад-город-виноградник  і  я  –
все:  ритм-звук-голос-вібрація…

10.10  2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891438
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 12.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казка осіннього лісу

Осені  дощ  все  змиває  погане,
В  тиші  німій  засинають  сади.
Іх  пригортатимуть  білі  тумани,
Будуть  ховати  осінні  сліди.

Листя  пожовкле  у  килим  вплелося,
В  теплі  краї  відлетіли  птахи.
Ліс  залишився    німим  безголоссям,
Вітер  деревам  гойдає  верхи.

Десь  у  пожовклому  листі,  самотньо,
Граються  в  піжмурки  лісу,  гриби.
Осінь  всміхається,  це  так  природньо,
Кожен  із  нас  завітає  сюди...

Втомлені  може,  та  дуже  щасливі,
Ліс  дарував  нам  свої  чудеса.
І  хоч  холодні  торкатимуть  зливи,
Око  милує  осіння  краса.

Диво    прогулянка  лишить  на  пам'ять,
Вражень  багато  й  корзину  грибів.
І  ще  нераз  нас  до  себе  поманить,
Створена  казка  осінніх  лісів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891488
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020

Н-А-Д-І-Я

А осінь це - не літня спека

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hawurqFeoqs[/youtube]


Осіннім  ранком   йду  у  поле,
Хай  відпочине  тут  душа.
І  то  нічого,  що  все  голе,
Лиш   лист  осінній  прикраша.

Рілля  вже  має  інший  вигляд,
Вона  не  чорна  -  золота.
На  все  кидаю  ніжний  погляд,
В  душі  зникає  пустота.

А  край  дороги  -  кущ  калини,
Це  осінь  фарби  додала,
І  я  у захваті  хвилини,
На  річку  погляд  відвела.

Щось  жебонять  маленькі  хвильки,
Горить  шипшина,  як  вогнем.
Мені  не  сумно  тут,  ніскільки,
І  десь  зникає  душі  щем.

Отут,  в  степу,  я  не  самітня,
Зі  мною  вітер  -  поводир.
А  осінь  це  -  не  спека  літня,
Скажу,  що  осінь  -  мій  кумир.

Тому  віддамся  їй  всім  серцем,
Змогла  порадувать  мене,
Хоч  і  буває  часто  з  перцем,
Та  все  проходить  й  це  мине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890113
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 01.10.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю життя

Я  так  люблю  життя  і  білий  світ,
Все,  що  живе  і  дихає  зі  мною.
Коли  співає  пташка  серед  віт
І  розквітає  дивоцвіт  весною.

Люблю  дітей,  онуків,  всю  сім'ю,
Матусі  дорогій,  велика  шана.
Свою  любов  і  ніжність  віддаю,
Щоб  їхня  доля  була  уквітча́на.

Я  так  люблю  поля,  ліси,  сади,
Пухнасті  хмари  в  небі  голубому.
Напитися  джерельної  води,
Яка  умить  знімає  твою  втому.

Я  так  люблю  блукати  в  берегах,
Де  незабудки  й  трави  пахнуть  сіном.
Люблю  кружляти  з  осінню  в  листках,
Коли  вони  виблискують  рубіном.

Люблю  з  тобою  ніжні  вечори
І  зорі,  що  далеко  так  над  нами.
Як  місяць  посміхається  згори
І  вітерець,  що  забавля  піснями.

Люблю  поезію,  вірші,  пісні,
Вони  допомагають  мені  жити.
Ще  дуже  мріяти  люблю  у  сні,
По  справжньому  кохати  і  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890353
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020

Валя Савелюк

У САДУ

у  сливовій  кроні,
у  темно-зеленій  гущавині  –
глибокі  й  прозорі  тіні…
наче  зірки,
прозирають
із  темно-зеленених  нетрів  сливки́,
округло-видовжені,
з  голубим  нальотом,  бурувато-сині

наче  маятник,
планета  гойдається  на  волосині

вобіруч  від  сливи  –  яблуні  
розпросторили  вільно  гілки
і  розбігаються,  мов  рукавасті  галактики:
сяють  і  міняться  яблука,
як  планети-сонця-зірки  
і  супутники

у  молодому  саду-Усесвіті
несповідимі  наші  путі

ми
усі,  до  найменшого,  –  пілігрими,
самих  себе  шукачі  –  
прощання-зустрічі

справжній  Друже  мій,  візьмімо  оте
з  гілки  яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і  розділімо  навпіл  –  тобі  і  мені
по  половині

і  хоча  надовго  й  далеко
нас  розведуть  стежки  –  
ми  збережемо  в  серцях
золоті  половинки

вічність  мине  –
а  я  не  забуду  тебе,
а  ти  не  забудеш  мене

ні…

ми,  наче  яблуко,
двоєдині

28.08.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 25.09.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти чуєш

Ти  чуєш,  як  море  шумить,
Як  хвилі  берег  цілують.
Як  серце  моє  стукотить,
А  зорі  вечір  милують.

Ти  чуєш,  як  вітер  співа,
Мелодії  про  кохання.
Купається  в  росах  трава,
І  ранок  весь  у  чеканні.

Ти  чуєш,  вже  осінь  іде,
Вона  нам  в  обличчя  диха.
Павук  павутину  пряде,
Мережану  тихо,  тихо.

Ти  чуєш  летять  журавлі,
Курличуть  нам  на  прощання.
Лишивши  у  серці  жалі,
Неначе  зустріч  остання.

Ти  чуєш  коханий  слова,
Я  їх  тобі  промовляю.
Ти  доля  щаслива  моя,
Я  в  ній  лиш  тебе  кохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889620
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Н-А-Д-І-Я

Скрипка плаче

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm_J3t4DDb8[/youtube]
Як  зрозуміти  мову  скрипки,
Чом  вторить  настрій  скрипаля?
А    я  вслухаюся  у  ритми,
Що  справно  скрипка  вимовля.

Як  плаче  ніжно,  тихо,  гірко,
То  все  навколо    затиха.
В  цей  час  із  неба  пада  зірка,
Душа  від  жалю  завмира.

Чиєсь   закінчилось  життя,
Останній  подих  -  й  невідомість.
Уже   не  буде  вороття,
Та  не  прийма  оце  свідомість...

Та  досить  плакать,  прошу,скрипко, 
Утни  такої  -  сум  забуть,
Щоб  на  душі  не  було  гірко,
Хай    рани  трохи  заживуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885199
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020

Білоозерянська Чайка

ДРУЗЯМ

[b]Я  дякую  усім  Вам  за  добро!
У  привітаннях  позитив  Ваш  ллється…
Бо  кожен  з  Вас  –  це  доторк  мого  серця.
Вам  усміхаюсь  серцем  і  пером,

Хоч  різні  і  емоції,  й  слова  –
Від  них  тепло,  мов  сонячне  проміння,
Я  дякую  усім  за  розуміння,
В  підтримці  Вашій  –  і  душа  співа...

За  побажання,    втілення  ідей,
За  дружбу  щиру  дякую,  щоденну  -
Бо  саме  Ви  даруєте  натхнення,
І  людяність,  і  віру  у  людей.

Я  за  дітей  подякую  всім  Вам!
Для  них  –  усі  мої  сердечні  рими,
Бо  стали  діти  в  закладі  своїми  –
Усе  тепло  і  вміння  їм  віддам…

Це  почуття,  коли  вирує  кров  –
Іще  на  рік  дорослішою  стала...
Не  засмутило  і  не  схвилювало  –
Я  дякую  Вам,  друзі,  за  любов![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884385
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Давай поговорим з тобою

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою,
Вже  коротшають  дні,  на  зимівлю  летять  журавлі.
Десь  блукають  тумани,  лягають  журбою,
Сумом  приспані  плеса  й  самотні  лишились  жалі.

Пані  осінь  -  у  тебе  закоханий  вечір,
Нічка  зорі  яскраві  ховає  в  туманній  імлі.
Листопадовий  плащ,  накрива  твої  плечі,
А  краплини  дощу,  миють  зморене  личко  тобі...

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою,
Я  кали́новий  чай  заварю  і  тебе  пригощу.
А  якщо  ти  захочеш,  наллю  з  звіробою,
Парасольку  свою,  над  тобою  вгорі  розпущу.

Пані  осінь  -  для  мене  ти  наче  подруга,
Я  тобі  розповім  про  життя,  що  було  цілий  рік.
Так  не  хочу,  щоб  серця  торкалась  розлука,
Серед  віт,  щоб  луною  доносився  жалісний  крик...

Пані  осінь  -  давай  поговорим  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884315
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе чекаю ( слова для пісні)

Вийди  милий  до  потічку,
Я  тебе  чекаю.
Намочила  ноги  в  річці,
А  тебе  немає.
Серце  б'ється,  душа  мліє,
Вслухаюсь  у  звуки.
Щож  мене  скажи  зігріє,  
Як  не  твої  руки.

Попрошу  стрімкого  вітру,
Хай  не  дме  у  очі.
Хай  співає  пісень  світу,
Листячком  тріпоче.
А  кохання  зігрівати  
Буде  нас  з  тобою.
Як  ти  будеш  цілувати,
Мене  під  вербою.

Засвітили  в  небі  зорі,
Де  ж  ти  мій  миленький.
Холодно  уже  на  дво́рі,
Легеню  рідненький.
Вийди  милий  до  потічку,
Лине  пісня  плаєм.
Ступим  разом  в  одну  річку,
Скажем,  як  кохаєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020

Олекса Удайко

ВМИРАВ ЗА ПРАВДУ

       [i]  Преамбула  –  в  недавніх  новинах
         та  їхніх  коментарях  у  масмедіа...
           (Див.  ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]

[i][b]О,  цей  примарний  "мир",  “конфлікт”  Донбасу,
брак  слів  "верховних",  часу  владний  плин…
На  полі  бою,  не  діждавшись  спасу,  
вмирав  за  правду  України  син.

Масмедіа  купаються  у  фактах,
дивуючи  трагічністю  новин.
На  тлі  терору  й  недолугих  акцій
вмирав  за  неньку  України  син.

Лиш  клаптик  неба  був  його,  як  в  шлюзі…
Війна  за  землю  рідну  –  це  не  кпин:
від  втрати  крові  юної  (в  калюжі)
вмирав  за  всіх  нас  України  син.

...А  людність  хапко  дивиться  “вистави”,
як  "сва́тів"  серіал    чи  детектив*
(адреналін  тут  за̀дар,  “на  халяву”),
що  Автор**  Режисеру**  присвятив…

Й  сам  Режисер  в  найголовнішій  ролі
хрипким  баском  –  в  сум’ятті,  певно,  –  грав…

А  в  час  мовчання…  одиноко  в  полі
Вкраїни  син…    як  пасинок  вмирав.  
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться  про  "теракт",  що    мав  місце  в  Луцьку  нещодавно:
**імена  обох  "хероїв"  назагал  відомі,  відтак  -  з  Великої  Літери...  

©Олекса  Удайко[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.07.2020

Олександр ПЕЧОРА

Говоримо, усе, як сон, мине…

*      *      *

Говоримо:  усе,  як  сон,  мине.
Та  буде  світ,  і  будуть  світлі  дати.
Купує  хтось,  щоб  вигідно  продати.
Хтось  продає  своє.  А  хтось  –  мене...

Не  продаюсь.    Покаюсь  і  прощу.
За  милістю  не  стану  жалкувати.
Прихильності  не  буду  купувати.
До  щирості  лукавство  не  пущу.

Ще  буде  все.    І  грішне,  і  святе.
Самообман,  кохання  –  дивне,  справжнє.
Безцінна  дружба  й  суєта  продажня.
Все  бачить  Бог.    Гряде  ціна  за  те.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884326
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020

Наталія Ярема

ХМАРОЧКА ОДАРОЧКА

Хмарочка  Одарочка-добра  господарочка
Поливає  дощиком  у  садку  квітки.
Хмарочко  Одарочко!  Люба  господарочко!
Ти  полий  ще  грядочку:  кріпчик,  огірки.

Ти  полий  петрушечку,  помідорчик,  морквочку.
Поливай  хмариночко,  щедро  поливай!
Не  забудь  картопельку,  бурячок,  квасолечку!
Ось  який  гарнесенький  буде  урожай!

Ната  Ярема

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880798
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

В молитві ( присвята найкращому другу)

Молюся  друже  за  твоє  життя,
Не  поспішай  туди...  ти  тут  потрібен.
Борись!  Борись!  Хвороба  не  проста,
Ти  в  світі  цьому  жити  дуже  гідний!

Стою  в  молитві  на  колінах  я
І  перед  Богом  голову  схиляю.
Ти  завжди  Боже,  чув  мої  слова,
До  тебе  їх  в  молитві  промовляю.

Ти  руку  Боже  дай  йому  свою
І  шлях  життєвий  освяти  водою.
Стояти  дуже  важко  на  краю,
Обходити,  ще  важче  стороною...

Сьогодні  так  болить  моя  душа,
Сьогодні  дні  завмерли  у  чеканні.
Шепоче  Муза  знов  мені  вірша,
Звертаюся  до  Господа  в  проханні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880830
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020

Олекса Удайко

ТРОЯНДИ НА ПІДВІКОННІ (18+)

Триптих  або  шорт-поема  в  3-х  частинах

[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]

                   [i]Я  к  ней  вошел  в  полночный  час.
 ́                  Она  спала,  —  луна  сияла
                   В  ее  окно,  —  и  одеяла
                   Светился  спущенный  атлас.

                   Она  лежала  на  спине,
                   Нагие  раздвоивши  груди,  -
                   И  тихо,  как  вода  в  сосуде,
                   Стояла  жизнь  ее  во  сне.
                                                                 [b]  Иван  Бунин[/b]
[/i]
                       [i]  1.
[color="#730768"][b]В  ту  мить  вона  була  одна.  
Нічна  габа    вкривала  тіло,  
і  цно́ти  звабна  білизна́    
квітково  сни  рожеві  снила.

Й  на  підвіконня  тих  принад  
лягли  галантно  красні  ружі  –  
в  садку  росли  кущі  троянд:  
до  них  був  зір  мій  небайдужий.  

(Мені  щораз  та  благодать  
приходить  в  памку  ненароком,  
коли  часу́  ненатлий  тать  
краде  мої  найкращі  ро́ки.)

                                     2.
Та  ж  спальня,  ранок…  І  –  ніко́го!
Лиш  тіло  млосно-молоде,
що  захотілось  враз  такого  ж
незвіданого  й  молодого,
що  ще  –  ніщо  ні  з  ким  ніде…

О,  ці  одвічні    поривання!..
...Вона  лежала  горіли́ць,
а  з  нею  –  приспане  бажання
і...  хіть,    дозріла  для    кохання,
що  вкрай  нектаром  налились...

І  ось...  Всі  зваби  згрупувались,
нехай  невільно,  крадькома,
та  враз  в  коханні  поєднались...  
До  щастя  –  крок,  
                                                     магчна  малість!
…Ридала  вранішня  пітьма.

Це  так  давно  було  неначе:
дух  роз...  прочинене  вікно...
Та  не  з'являється  версаче,
хоч  душу  гріє  все  одно.

                                       3.
...Пройшли  роки́,    і  впали  роси,
й  далеким  став  пройдешній  світ,
та  серце  інколи    так  просяить:
"подай  з  минулого  привіт!"

Й  течуть  у  душу  пам'ятання:
цнотлива  молодість  –  і  я...
О,  ти  –  нездійснене  кохання:
троянди...  маків  цвіт...  чекання...
надії,  марні  сподівання  –
зрадлива  зрілосте  моя...  [/b][/color]

06.06.2020.
©  Ол.  Удайко

[i]ПРИМІТКА.  Зміст  написаного    ілюструє  вальс  у  
виконанні  Хорхе    Ітаке  і  його  чарівної  партнерші.    [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020

Віталій Назарук

ГОСПОДИ, ДАЙ ЇЙ ЩАСТЯ

Господи,  дай  їй  щастя,
Болі  залиш  мені.
Як  піднесеш  причастя
Мед  розведи  в  вині.

Дай  жінці  цій  кохання,
Те,  що  живе  в  мені.
Щоб  піднімалась  зрання,
З  милим  хоч  в  курені.

Не  говори  нічого,
Серце  розкаже  їй.
Ради  всього  святого,
Долі  її  святій.

Певно  в  житті  так  треба,
Кожен  несе  свій  хрест,
Синього  дай  їй  неба,
Довгих  щасливих  верств.

Господи,  дай  їй  щастя,
Болі  залиш  мені.
Як  піднесеш  причастя
Мед  розведи  в  вині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878937
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Довгожданна зустріч

Ти  запросив  мене  в  маленький  скверик,
Де  зустрічі  були  у  нас  колись.
Торкнувся  квітки  радісно  метелик,
Раділа  я,  що  мрії  знов  збулись.

Ті  почуття  лишилися  незмінні,
Кохання  досі  в  серці  я  ношу.
Чекала  довго  на  твої  обійми,
Нарешті,  ти  слова  мої  почув.

Спішу  любов  на  зустріч  із  тобою,
А  серце  б'ється  знову,  як  тоді.
Воно  згорає  в  полум'ї  любові,
Переді  мною  очі  голубі...

Ця  довгожданна  зустріч  відбулася,
На  гілці  птах  співав  своїх  пісень.
Раділи  ми  і  сквер  разо́м  сміявся,
Таким  щасливим  був  сьогодні  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878945
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020

Віталій Назарук

ГРАЙ БАНДУРО

Розкажи  всім,  бандуро,  правдиво,
Як  живе  український  народ,
Скільки  праці  і  волі,  і  сили,
Тратим  марно  на  різних  заброд.

Не  тужи,  а  народу  розказуй,
Чом  в  недолі  своїй  в  нас  життя.
Не  проси  свій  народ,  а  наказуй,
Щоб  почистив  хати  від  сміття.

Став  за  приклад  Сірка  -  отамана,
Кривоноса,  Мазепу,  щоб  всі
Відродили  знов    волю  незламну,
Що  жила  колись  в  нас  на  Русі.

Грай  бандуро,  а  ти  бандуристе
Не  пускай,  як  співаєш  сльозу.
Щоб  знамено  вогнем  променистим,
Зупинило  рашистів  орду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878138
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020

Олекса Удайко

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  достойні  монументи.
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади,  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами.
Де  Гідності  належний  обеліск?..
Живемо  ж  бо,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись.  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  го́рі  й  щасті  помолись:
сприйми  Голгофу  як  свою  дорогу  –
для  тебе  Він  обрав  її  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога,
до  мудрих  слів  із  шаною  схились!
Здобудемо  над  злом  ми  перемогу  –
чужій,  ганебній  долі    
                                                                   не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020

Леся Геник

Розриваю петлю на шиї…

***
Розриваю  петлю  на  шиї...
Хтось  триклятий  пустив  між  люд
цю  біду,  що  вовчиськом  виє
і  волочить  журу  зусюд.

Роздираю  стражденні  пута,
вириваючись  із  лабет,
що  єство,  як  шматину  крутять,
геть  вимотуючи  тебе.

Продираюся  знов  до  світла
поміж  ґрати  німотних  стін.
Завтра  літо,  о,  Боже,  літо!
Час  тепла  і  на  краще  змін...

Хочу  вірити,  хочу  знати,
хочу  битися  до  кінця,
аби  ці  сточортілі  лати
спали  з  серця,  з  думок,  з  лиця!

Прориваюся    спрагло  волі
від  розхристаних  ланцюгів.
І  хоч  рухи  ще  кволі-кволі,
обпікає  по  шкірі  гнів.

Бо  триклятий  хтось  душу  виїв,
бо  пустив  цю  біду  на  люд,
що  і  досі  вовчиськом  виє
і  волочить  журу  зусюд.

31.05  20  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878222
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Живе любов

Живе  любов  у  кожнім  поколінні
І  поруч  йде  через  усі  роки.
Лишаючи  сліди  свої  нетлінні
І  ніжністю  торкається  руки.

Живе  любов  і  розквітає  цвітом,
Даруючи  закоханим  слова.
Вона  приходить  взимку,  а  чи  літом,
Теплом  холодні  душі  зігріва...

Розпалить  нишком  полум'я  в  каміні,
Наллє  у  келих  білого  вина.
Мелодія  полине  Паганіні,
Вона  із  серця  дивом  вирина.

Враз  оживуть  ті  теплі,  світлі  мрії,
Перенесуть  у  казку,  де  весна
Своїм  теплом  серця  і  душі  гріє,
Пташина  пісня  лине  голосна...

А  ось,  уже  зима  кружляє  в  танці,
Серед  вітрів  і  сніжних  хуртовин.
Торкають  інструменту  -  клавіш  пальці,
Мелодія  летить  до  Верховин.

Спускається  в  долини  й  замовкає,  
Вертається  у  дім,  знов  до  вогню.
В  каміні  наче  жар  -  душі  палає,
Хтось  промовляє  трепетне  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 02.06.2020

Валя Савелюк

ПУМА

наче  хвиля  на  житній  ниві
грає  вольготним  пливом,
у  межі  б`є,
через  пороги  –  польові  дороги  –
перекочує
і  за  обрії  лине  красиво,
і  за  обріями  погасає  –

так  невидима  киця  –
чорна  самиця  –
небезпека  і  таємниця  –
верхівками  верб  спускається,
плине,  з  гілки  на  гілку  перетікає,
згори  до  лінії  небокраю,
лінії,  що  завжди  є  і  водночас  немає

грайлива  киця  –  чорна  самиця  –  пума,  
у  щелепастій,  срібно-ікластій,
вогненно  червоній  пащі
тримає  сонця  палку  жарину,  
граційно  вигнувши  спину,
чорна  пу-ма
несе  і  кине
палаючу  сонця  жарину
за  небокрай,  що  скрізь  є  і  ніде  нема

…невидима  чорна  пума…


28.03.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 19.05.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Трепетне люблю

Я  часто  згадую  той  день,
Як  ми  зустрілись  очі  -  в  -  очі.
Птахи  співали  нам  пісень,
Всміхалися  уста  дівочі.

Горіло  серце  від  вогню,
Від  полум'я  душа  горіла.
І  твоє  трепетне,  люблю,
У  холоди  мене  так  гріло.

Я  пам'ятаю  дотик  твій,
Як  ми  кружляли  вдвох  у  вальсі.
У  нас  було  багато  мрій,
Вони  ж  згубилися  у  часі.

Чому?  Ніхто  не  знає  з  нас,
Можливо,  так  потрібно  долі.
Та  перший  той  весняний́  вальс,
Тепер  танцює  вітер  в  полі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876233
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020

Віталій Назарук

ЛЮБОВ НА ЖИТТЯ

Туман  густий.  Пуста  лавчина.
На  ній  з  букетом  сів  старий.
Життя  прожите  за  плечима,
І  вже  немає  більше  мрій.

Лише  дізнався,  що  у  місті
Живе  його  палка  любов.
Захвилювались  мрії  чисті,
Забилось  серце  в  грудях  знов.

І  мрії  виникли  -  зустріти…
Сюди  не  йшов  він,  а  летів…
І  захотілось  жити  й  жити,
Бо  знову  він  її  зустрів.

І  раптом  постать  із  туману,
Немов  лебідка  попливла.
Лід  у  душі  його  розтанув,
Вона,  вона  –  це  йшла  вона.

І  він  поплив  назустріч  долі,
Її  він  руки  цілував.
Їй  грів  від  холоду  долоні,
Він  знову  жив,  не  існував.

Її  легенько  взяв  під  руку,
І  попливли  удалину…
Він  пережив  страшну  розлуку,
Та  він  любив  її  одну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876334
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020

Олекса Удайко

ДВІ ЯГІДКИ

[i][color="#00d5ff"]        …[color="#0a647d"]отака  чудасія  щойно
       мала  місце  в  Кельні,
       де  зима    –    не  зима,
       а  літечко  –  як  квіточка...
       Отака  знакова  "плутанка"  
       в  День  Соборності  нашої.  [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима  щадить  зухвалих  і  сміливих:  
їм  не  страшні  ні  хуги,  ні  мороз,
ні  суховії,  ні  липневі  зливи–
ніщо  до  них  не  тулиться  всерйоз!

...Дві  ягідки  красуються  на  сонці,
несуть  в  життя  несхитний  позитив  –
вони  законів  вічних  охоронці,
ченці  начал  –  Небес  прерогатив.

Ті  посланці  вросли  надійно  в  землю,
підправивши  буттям  своїм  дизайн,
аби  краса  вражала  нас  приємно,
аби  вдалась  розгадка  сущих  тайн…

І  дай  нам,  Боже,  ту  красу  примножить:
ростити    сад,  леліяти  дітей,
щоб  роль  свою  відчути  міг  би  кожен  
у  втіленні  Всевишнього  ідей!

Дві  ягідки  –  підтекст  одної  суті:
чуже  й  своє  –  немовби  два  крила.
Нехай  до  них  увага  в  нас  прикута  –
дуальність  ту  природа  нам  дала.
                               
Дві  ягідки  –  одне...  єдине...  ціле,
як  ненька  рідна  і  один  народ,
одні  турботи  і  єдині  цілі,
земля  єдина  –  
                                                 як  один  Господь![/color][/b]

21.01.2020,  Kln,  BRD

На  світлині  автора      ота    чудасія:      райські
яблучка  серед  зими  і  як  прототип  єдності,
неперервності      поколінь    –    внучка  Ханна,  
одіта  в  тон  Едему...  У  дворі  будинку.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 24.01.2020

Дощ

Вибір у кожного свій

У  кожної  долі  своє  провидіння,
Здобутки,  борги  і  шарм.
По  колу  ходіння,  болючі  падіння,
Як  праведний  присуд  карм.
А  карма  своє  забира  не  грошима,
У  неї  шаблон  один  -
Чи  ти  там  стоїш,  як  скала  нерушима,
Чи  пролітаєш,  як  дим.
І  кожної  миті,  в  стоянні  чи  в  леті,  
З  собою  бери  своє.
А  все,  що  надбав  за  життя  на  планеті,
Залиш  тій  планеті,  як  є!
Тут  карма  якраз  синусоїду  й  вигне,
Та  вибір  у  кожного  свій  -
Один  за  життя  і  пожити  не  встигне,
Як  треба  вже  на  упокій.
А  в  іншого  доля  і  в  три  не  вкладеться,
Бо  надто  короткі  літа.
Тут  мірою  стане  не  зношеність  серця,
А  стане  його  доброта.
Дорогами  долі  ведуть  хіроманти
На  відстань  твоєї  руки.
Лиш  треба  долоні  відкриті  тримати,
Щоб  знати  прийдешні  роки.
І  все-таки  доля,  як  з  казки  жар-птиця,
Впритул  не  розгледиш  її.
Поманить  лукаво,  легенько  присниться
І  змінить  всі  плани  твої...
20.01.20р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862204
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 24.01.2020

Віталій Назарук

КРИЛА КОХАНІЙ

Я  крила  тобі  подарую,  кохана,
Щоб  ти  подивилась  в  польоті  на  світ.
Зустріла  скоріше  у  пору  весняну,
Те  щастя  своє,  що  вже  жде  стільки  літ.

Я  крила  тобі  подарую,  кохана,
Щоб  ти  відшукала  дорогу  життя.
Щоб  швидше  твоя  затягнулася  рана,
І  погляд  щасливий  сягнув  майбуття.

Я  крила  тобі  подарую,  кохана,
Щоб  пару  для  лету  знайшла  на  землі.
Щоб  болі  в  тобі,  наче  хмарки  розтали,
В  гаях  не  змовкали  твої  солов’ї.  

Я  крила  тобі  подарую,  кохана,
Ти  ними  туманів  жени  пелену.
Лети  у  краї,  де  розквітли  каштани,
І  там  для  душі  віднайди  тишину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862280
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020

Віталій Назарук

БУТИ САМИМ СОБОЮ

Не  поспішаю  я  у  далину,
Вернутись  хочу  до  старої  груші.
Надихатись  сухого  полину,
Можливо  мою  долю  розворушить.

Вернутися  у  зими,  що  були,
Заритись  в  кучугурах  з  головою.
А  навесні  піти  у  ті  сади,
Де  пелюстки  змішалися  з  травою.

Переступити  юності  мости,
З  коханням  першим  все  життя  прожити.
До  Паски  в  рушники  вдягти  хрести,
І  спозаранку  паску  посвятити.

Вигонити  на  пашу  корівча,
Збирати  у  торбинку  кукурудзу.
Вслухатися,  коли  сичі  кричать,
Принести  в  хату  оберемок  хмизу.

І  жити,  жити  все  життя,
Закоханим  в  єдину  з  головою.
Щоб  в  чоловіка  виросло  дитя
І  було  завжди  лиш  самим  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862281
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Беру перо, пишу слова

Передімною  чистий  лист,
А  Муза  вже  слова  шепоче.
Про  почуття  мені  чиїсь,
Розповісти  секретом  хоче.

Беру  перо,  пишу  слова,
Природи  дивні  таємниці.
Неначе  казка  ожива
І  кожен  раз  все  інші  лиця.

Лягають  тихо  на  листок,
Щоразу  різні  людські  долі.
В  житті  зробив  хтось  помилок,
І  промовляє:  "  Вже  доволі!"

А  хтось,  так  ніжиться  теплом,
Кохання  солодом  спиває.
Хтось  йде  геройськи  на  пролом,
Від  ворогів  нас  захищає.

Шепоче  Музонька  слова,
Встигаю  лиш  їх  нотувати.
Я  потрапляю  в  вірш  сама,
Як  напишу,  вернусь  в  кімнату.

Життя  моє  таке  щодня,
Не  можу  щоби  не  писати.
Чекає  кожен  день  сім'я,
Щоб  їм  щось  но́веньке  читати.

Бува  біжу  собі  в  поля,
Там  простору  мені  багато.
Там  пшениці  немов  моря,
Малюю  словом  так  завзято.

Коли  вітри  танцюють  вальс
І  солов'ї  пісень  співають.
Поезія  приходить  враз,
Я  з  нею  завжди  розмовляю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020

Валя Савелюк

ТРИ СТРІЛИ*

перед  Тобою
на  колінах  стою  –
незахищеною

простір  вирує  –  націлені
без  промаху  в  серце  мені  
летять  три  стріли  –
і  
майже  уже  прилеті-ли
 
чорним  вогнем  оперені
невідворотні  стріли

молись  не  молись,  шепче  пітьма,
спасіння  нема,
пітьма  радіє  –
нема  надії:
стріли,
в  серце  націлені,  прилетіли

заплющені  очі,  похилена  голова  –
стою  
перед  Тобою,
вирок  прийняти  готова  

…ні,  не  пасивна  покірність  раби,
а  готовність  прийняти
особисті  сумні  результати
нерівної  виснажливої  боротьби    

невідворотним  летом  вібрує  пітьма
шепче:  бачиш  сама  –  спасіння  нема

двигтить
спресований  простір,  як  смерч,  гуде:
Господи!  не  покинь  мене
ніколи  і  аніде

хліб  і  вино  –  причасний  дар
і  розв`язка  долі  близька:
та  ув  останню  мить  Твоя  рука
перепиняє  невідворотний  удар  

і  розсипаються  на  друзки
смертоносні  стріли  –
не  посміли
і  наблизитись  до  Твоєї  руки

радосте  і  спасіння  моє!
віра  –  це  все,  що  у  мене  є,
віра  моя  мене  ряту-є  

Ти  мені  –
символ  
вічної  Благостині…

01.01.2020

*Сабіанські  символи:  24  градус  Козерога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 02.01.2020

Олекса Удайко

Я – ГОЛОС

         [i]Я  -  голос  ваш,  
         жар  вашого  дыханья...                                      
                         
                                     [b]Анна  Ахматова  (Горенко)[/b][/i]

               [youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU  [/youtube]

[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся  –  правду,    хай  гірку,  
скажу.
Я  –  голос...
підвівся  –  славлю,  не  солодку  лжу.
Я  –  голос...

буває  –  високо,  в  надрив,  фальцетом,
коли  є  неймовірний  біль  і  скрута,

а  то  ще...  тихо  і  смиренно.  Це́  там,
де  вам  за  гріх  дісталася  покута.

а  хочеш  –  пошепки,  а  то  й  дуетом,
як  Бог  вам  дав  кохання  і  любов,

не  співану  ні  чортом,  ні  поетом,  
та  мила  і  охвітна  вам  обом…  

коли  ж  у  можновладних  коридорах  
тихцем  і  карно  кроять  ваші  долі,

розголошу...  Бо  той  є  скритиий  ворог,
хто  сіє  ворожду  і  в  рани  –  солі…

Я  –  голос!

та  як  моєму  племені  –  загроза,    
волатиму  –  не  впав  би  жоден  волос
із  голови…    Така  метаморфоза…

Я  –  голос!

Я  не  тону  у  водах  океану
і  не  горю  в  пекельному  вогні...

Натомість  не  чакатиму  пеану,
словесної  і  злата  брязкотні!    

Я  -  голос![/b][/color]

11.12.2019[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 02.01.2020

Віталій Назарук

НЕ МОЖУТЬ БЕЗ ДОМУ

Лелеки  на  крилі,  а  далі  -  вирій…
Небесна  синь  за  матінку  в  путі.
Коли  стають  їх  крила    наче  гирі,
Тоді  їм  води  –  друзі  золоті.

Набратись  сил  і  далі  у  дорогу,
До  вирію  ще  неблизенький  шлях.
Ніхто  із  них  не  жде  на  допомогу,
Тільки  всі  разом,  а  інакше  –крах.

Лише  на  місці,  коли  зникне  втома,
Переберуть  у  думах  весь  свій  путь.
І  серце  защемить  тоді  за  домом,
Бо  тут  вони  без  дому  пропадуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857586
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019

Ірина Кохан

*******

Чом  сумуєш,  моя  пташино?
Чом  пісень  не  співаєш  ти?
Замерзають  цупкі  хвилини,
Відміряючи  днів  хрести.

Чорнослізно  там,  окрай  гаю,  
Плаче-журиться  бузина  -  
Вона  відчай  твій  колисає,
Чи  ж  її  у  тім  є  вина,

Що  зима  розпустила  коси,
І  скрипучим  зробився  світ.
Чуєш,  ворон  з-за  хмар  голосить,
Знаменує  снігів  політ.

Не  сумуй,  моя  пташко  мила,
До  тепла  сім  відлиг,  сім  хуг.
Дуже  скоро  відчують  крила,
Як  життям  просочився  луг.

Як  парує  земля  щедротна,
Видихаючи  зимний  гнів.
І,  зриваючи  з  цвіту  ноти,
Заспіваєш  ще  бузині.

Ну  а  поки,  чекай  малече,
Слухай  ритми  морозних  снів.
Палить  вовну  холодний  вечір...
Ще  один  день  відполотнів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019

Валя Савелюк

МАТІОЛА ЦВІТЕ

вийшла  босою  з  хати
зо  срібним  відеречком  у  руці
Божа  Мати  
і  стежиною  у  квітник  –
зірколобого  вечора  напувати
матіоли  густим  ліловатим
солодким  пінистим  ароматом

 великими  ковтками  
серпней  вечір  напій  жадно  п`є
і  впертим  лобом  руку
лагідну  підштовхує…
   
питва  ж  лілового
у  срібному  відеречку  не  убуває
 
не  меншає

….  за  гаєм  
сонце  наніч  зачиняє
вікно  своє  черво́нно-золоте  –

матіола  в  садках  цвіте    

27.11.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856134
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 10.12.2019

Валентина Ланевич

Лину з вітром в коханні, мов птах

Під  навісом  лопочеться  вітер,
Стугонить  та  тікає  під  дах.
Назбиралось  у  серці  знов  літер,
Лину  з  вітром  в  коханні,  мов  птах.

Щемно  й  радісно  зиму  у  леті
Зустрічати  між  хмар  край  воріт.
Біля  фіртки  років  чутно  шепіт
І  в  пастельні  тони  вбрався  світ.

Я  ж  горнуся  до  мрії  в  бажанні
Поруч  бачити  завше  тебе.
Додивлятися  сон  на  світанні,
Прихилившись  на  любе  плече.

08.12.19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857339
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 10.12.2019

Віталій Назарук

ЗИМА І ТЕПЛО

Зимовий  ранок,  день  чи  вечір,
Коли  хурделиця  мете,
Люблю  сидіти  біля  печі,
Коли  узор  в  вікні  цвіте.

Десь  хуртовина  грає  в  полі,
А  в  хаті  піч  дає  тепло.
В  зими  тепер  усі  в  полоні,
Я  ж  її  бачу  у  вікно.

Коли  виходжу  на  подвір’я,
То  там  тепла  уже  нема.
Тріщить  мороз,  висять  сузір’я,
Напевно  й  є  нате  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857477
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Омріяні спогади

Ти  чуєш,  мелодія  грає  зими́,
У  танці  кружляють  сніжинки.
В  казкову  цю  пору  зустрілися  ми,
А  сніг  замітав  нам  стежинки.

Сміялись  з  тобою  і  снігом  брели,
За  руки  трималися  міцно.
Щасливі  в  ту  пору  такі  ми  були,
Хотілось  щоб  так  було  вічно.

Зимова  пора́  грала  з  нами  в  сніжки
І  руки  від  снігу  пашіли.
І  так  загадково  всміхавсь  мені  ти,
В  коханні  сердечка  горіли.

А  потім  рукою  ти  струшував  сніг,
Злегка  доторкнувсь  до  обличчя.
Уста  поцілунком  гарячим  обпік...
Той  спогад  мене  завжди  кличе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857509
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019

Валя Савелюк

ЗАГОВОРИ ДО МЕНЕ

у  пересохлому  серці
ожило  джерело  –
пересохле  серце
воскресло

воскресле  серце
зірки  на  небі  побачило:
зірки  на  небі  –  джере́ла
Світла

пересохле  серце  осліпле  було  –
зірок  на  небі  не  бачило
і  не  чуло,
незрячі  очі  
у  розпачі  
зводило  догори:
заговори  до  мене…  заговори

…той,  хто  витерпить
на  власному  небі  зірки  мовчазні  -
не  обмацує,  при  духовній  своїй  мілині,
подорожні  торби  порожні
і  не  рахує  останні  пізні  
осінні  чужі  дні…

лиш  молитовно  складає  долоні,
щоб  жило
у  воскреслому  серці  Світло
і  Тепло  –  
Любові  Божої  птаха  двокрила:

…заговори  до  мене,  заговори  –
і
заговорила

19.11.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855239
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019

Віталій Назарук

КРОВ ЗЕМЛІ

Туманний  ранок.  Осінь  золотава.
Бездомні  пси  ричать  із  далини.
Сиві  хатинки,  як  якась  оправа,
Де  синій  дим  пускають  комини.

Сонце  розтало  в  синьому  тумані,
Не  видно  неба,  лише    сивачі.
Дозрілий  виноград  до  себе  манить
І  викликає    винний  смак  в  душі.

А  молоде  вино  до  себе  кличе,
Цей  запах,  як  орел  із  далини.
Воно  розкішне,  ніжне  й  таємниче,
Із  присмаком  морської  чужини.

Вино  завжди  відновлювало  сили,
Поети  в  віршах  славили  вино.
В  окремих  з  них  повиростали  крила,
Про  кров  землі  нагадує  воно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852583
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не спиться

Немає  ні  сну,  ні  спокою,
Ніч  дивиться  так  байдуже.
Думки  літають  сорокою,
Не  спокій  закрався  в  душу.

І  десь  серед  тиші  темної,
Симфонія  звуком  ллється.
Здається  мені  приємною,
Торкається  мого  серця.

Ні  зірочки,  а  ні  місяця
І  тіней  нема  за  вікном.
Коли  ж  ті  зорі  розвісяться,
Чи  будуть  світить  над  селом?

У  ліжку  верчуся...  Не  спиться,
У  руку  беру  олівець...
Віршами  душа  звеселиться,
Світає...  і  нічці  кінець...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852580
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019

Ірина Кохан

Хризантемно

Хризантемно.  Темно.
Не  тривож  даремно  
Спогадів  моїх.
В  росянім  колоссі
Дзвони  дзвонить  осінь.
Чи  то  може  сміх?

Кучеряве  небо
Заграє  до  стебел
І  сміється  синь.
Кланяється  в  ноги
Вербам  край  дороги,
Мов  до  берегинь.

Бо  у  їхніх  вітах
Жевріє  ще  літо,
Пахнуть  ще  меди.
Зупини  хвилину
Тепло-тихоплинну,
В  осінь  не  веди.

Жовтотлінь  охоче
Душу  зашепоче,
Журно  засурмить,
Засльозить  сльозою
Й  забере  з  собою
Хризантемну  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019

@NN@

Золотий павук

Палюче  сонце  -  золотий  павук,
Пряде  від  ранку  золоту  туні́ку
І  приміря  її  на  річку  й  луг,
Так  нині  є  і  так  було  від  віку.

І  розквітають,  на  її  канві,
Яскраві  квіти  і  сріблясті  роси,
А  я  біжу  навперейми  тобі
І  пестять  шовком  трави  ноги  босі.

А  серце  калатає...  -  Дожену?
Чи  так  і  пройдеш,  проминеш...  Не  знаю...
Я  сподівалась  не  одну  весну,
Що  озирнешся  ти  й  мене  впізнаєш.

Яскраве  сонце  -  золотий  павук,
Розкинув  павутину  золотаву,
Спинила  біг  серед  зелених  лук...
Пройшов...Не  глянув  на  прозору  наву.


08.07.19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851115
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.10.2019

Н-А-Д-І-Я

Повільно тече річечка

За  твором  Леоніда  Глібова
------------------------------


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsBO7zayfRo
[/youtube]
Повільно  тече  річечка,
Міленька,  як  струмок.
Звивається,  як  стрічечка,
І  повна  вся  думок.

Про  що  думки,  малесенька?
Що  день  коротшим  став,
Чи  жаль  тої  вербиченьки,
Що   листя  вітер  вкрав?

Невже  ти  зажурилася,
Що  прийдуть  холоди?
Хіба  журбі  скорилася?
Ти  не  сумуй...  зажди...

Допоки  гріє  сонечко,
Хай  зникне  десь  журба.
Співають  іще  пташечки,
Притихла  і  верба...




  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851224
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 13.10.2019

Віталій Назарук

КОНЯЧА РАДІСТЬ

Широкий  луг.  Піщане  дно  ріки.
Табун  коней,  неначе  в  лузі  гості.
В  кущах  не  замовкають  цвіркуни,
Кругом  краса,  серце  торкають  млості.

Легенький  вітерець.  Немає  комарів.
Пасуться  коні,  у  тумані  гриви.
Погляд  очей,  як  світло  ліхтарів,
Шиї  гнучкі,  як  лукові  тятиви.

Пливе  туман…  Сміються  пугачі.
Коні  пасуться  в  лузі  над  рікою.
Зірки  у  небі  дивляться  вночі,
Як  коні  зрідка  йдуть  до  водопою.

Широкий  луг  –  це  воля  для  коней,
Немає  тут  ні  ворога,  ні  друга…
Бальзам  –  повітря  –  ліки  для  грудей,
Та  головне,  не  муляє  попруга.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851198
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 13.10.2019

Валя Савелюк

ДОБРИЙ ВЕЧІР

шапка
з  овечої  чорної  вовни,
зірок  повна,
прикотилась  і  впала  звисока
у  гостролисті  осо́ки

затріпотіли  –  б`ються  в  осо́ках  зірки,
наче  карасики  чи  окуньки,  -
прагнуть  ву́стриб  дістатися  до  ріки,
до  живої  води,
попри  гатки  і  неводи

розшнуровую  
на  черевиках  шнурки:
воду  срібну  у  золотому  відерці
несу  в  лівій  руці,
обережно  скраю
довгоногим  лелекою
босяком  ступаю
по  густій  осоці́́,
де  заплутались,  як  мальки,
і  відчаялись  достри́бати  до  ріки
дрібні  зірки  –
їх  проворно  виплутують  з  осоки́
самозрячі  мої  пальці,
що  на  правій  руці

у  срібній  воді  в  золотому  відрі
рясно  і  холодно  сяють  зорі

стою  на  кам`яному  містку
і  навмання
висипаю  з  відра  у  річку
зірок  скупчення  

розбігаються  лоном  живої  Ріки
щасливі  зірки  -  
у  безмежних  просторах  космічні  Галактики

…а  шапка  з  овечої  чорної  вовни
зачепилася  на  вербі
і  колишеться,  снами  солодкими  повна

…за́тишних  снів  тобі…

21.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850026
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 13.10.2019

Окрилена

Мімікрія

До  артерій  
темної  підземки
По  хребцях  
спадаючих  сходин
пасмо  cвітла  
вилося    руденьке
Ти  ховав  обличчя.  
Холодів
намело  на  плечі  
безпритульні    
Іній  доторкнувся  
волосин...
Звикла  до  сповзань
 температурних
Вберегла  би  серце  
від  падінь

І  коли  в  трамвайній  
аритмії
Не  знайдеш  
в    кондуктора  квитка
Осінь  
за  законом  мімікрії
Простягне  
кленового  
листка…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851186
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 13.10.2019

Віталій Назарук

ЖИТТЯ ПО КОЛУ

Стежина  знов  веде  додому,  через  жита,  де  пахне  хліб,
Радію  полі  золотому,  яке  зіжнуть  в  багатий  сніп.
Ще  є  волошки  й  маки  в  житі,  окраса  поля  колоски.
Немає  остюків  у  житі,  а  є  гладенькі  волоски.

Ти  гладиш  їх,  вони  сміються,  до  тебе  горнуться  жита,
Роси  ранесенько  нап’ються,  коли  їх  вітер  огорта.
Снує  пташина  в  піднебессі,  гаї  шумлять  удалині,
Немає  того  стоголосся,  яке  буває  навесні.

Вже  скоро  поле  стане  чорне,  новий  стрічатиме  врожай,
Зима  в  сніги  його  загорне  і  знову  весну  виглядай.
Як  перші  проліски  задзвонять,  «курли»  полинуть  із  небес,
Вітри  хмарки  вгорі  розгонять,  птахи  крильми  торкнуться  плес.

І  забурлить,  і  заспіває,  весна  по  закутках  землі,
Життя  по-новому  заграє,  вернуться  рідні  журавлі.
І  знову  все  піде  по  колу,  таке  буває  кожен  рік.
Як  діточки  підуть  у  школу,  життя  новий  почне  відлік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850205
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заспівала пташка

                                                                                                           Присвячую  тим,  хто  далеко  від  рідної  землі...

Заспівала  пташка  у  чужому  краї,
А  мені  згадався  рідний  край.
У  садах  вишневих  соловей  співає,
Серце  звеселяє  мов  скрипаль.

То  веселі  ноти  линуть,  то  журливі,
Пташки,  що  в  чужім  краю  співа.
Голоси  рідніші,  ті,  що  в  Україні,
Спогад  мій  у  пісні  ожива.

Де  поля  просторі,  скупані  дощами,
Де  волошки  й  маки  у  вінках.
Де  плакучі  верби  понад  берегами,
Де  пахучі  трави  у  полях.

Заспіваю  пісню,  ту,  що  мені  мила,
Нехай  в  небо  лине  наче  птах.
Вона  моє  серце  й  душу  зворушила,
Пролилась  сльозою  у  очах.

Заспівала  пташка  у  чужому  краї,
А  мені  згадався  рідний  край.
Я  за  ним  і  досі  з  чужини  скучаю,
Поселилась  в  серденьку  печаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850105
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 04.10.2019

Юрій Цюрик

Завтра осінь в твій дім увірветься…

Завтра  осінь  в  твій  дім  увірветься...
Стане  жовто-кораловим  сад.
Листям    вкриється  древня  фортеця;
Закружляє  свій  вальс  листопад.

Завтра  сріблом  покриються  скроні;
І  сміятиметься  заметіль.
Все  кружлятиме  в  сніжнім  полоні,
Під  морозно  п‘янкий  водевіль

Білим  килимом  вкриється  поле;
Всіх  обійме  морозна  зима...
Як  шкода,  що  я  більше  ніколи
Не  побачу  тебе  й  крадькома...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850231
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019

Н-А-Д-І-Я

Скрипаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Заслухалася  грою   скрипаля.
Як  може  розтривожить  душу  скрипка!
Слова  актора  скрипка  промовля,
Таке  почути  можна  дуже  рідко.

Він  їй  довірив  все   своє  життя,
Нелегкою  була   артиста  доля.
Заплаче  тихо  скрипка,  як  дитя,
А  він  смичком  погладить,  заспокоїть.

І  струни  вже  заграють  в  новий  лад,
Притихнуть  враз  у  серці  всі  страждання.
Напруження  усі  підуть  на  спад...
Та  грай,  ще  грай!  Звучить  душі  прохання...

Пробігла  й  я  своє  життя  думками...
Було  всього,  хіба  розкажеш  всім?
Щось  у  віршах  проскоче  між  рядками,
І  пронесеться  вкотре,  наче  грім.

і  лине  музика,  як  хвилі  океану,
Що  обіймають  з  ласкою  пісок...
Ціловану,  незвідану,  бажану,
Що  пробира  до  самих,  до  кісток...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019

Оксана Дністран

Альтруїст

Він  щедро  роздавав  себе  по  крихті
Охочим  безогля́дно  так  –  беріть.
Той  дар  вважали  здатні  все  купити
Замінником  дешевим  на  обід.

Рекламою  давались  обіцянки.
Роззяви  задивлялися  на  скло.
В  полоні  золотої  лихоманки
На  вулиці  від  закликів  гуло.

Це  потім  вже,  коли  пішов  сердешний,
Опам’ятався,  кинувся  народ.
Під  носом  зневажається  безмежне.
Не  ціниться  усе  без  перешкод.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848154
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019

Віталій Назарук

ХОЛОДНИЙ ДОЩ

Холодний  дощ,  який  же  він  холодний…
Пройшов  крізь  серце,  заморозив  душу.
Неначе  йшов  не  з  неба,  а  з  безодні
І  видавалось  холодом  задушить.

Чи  то  у  жилах  кров  уже  не  гріє,
А  чи  кохання  затихати  стало,
Чи  може  вже  моя  душа  старіє,
Чи  тіло  мре  від  холоду  помалу?

Та  ще  надія  калатає  в  грудях,
Ще  нездійснених    мрій  багато  в  світі,
Які  чомусь    по  перелісках  блудять,
Яких  не  можу  виловити  в  сіті.

Холодний  дощ,  який  же  він  холодний…
Пройшов  крізь  серце,  заморозив  душу.
Та  я  живу    далеко  від  безодні
І  я  ще  довго  -  довго  жити  мушу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848138
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні пейзажі

А  за  вікном,  а  за  вікном  вже  знову  осінь,
У  небі  чути  журавлине  стоголосся.
Під  ноги  сипе  вона  яблука  червоні
І  листя  падає  оранжеве  в  долоні.

Вітри  із  Півночі  примчалися  холодні,
Густим  туманом  вкрились  береги  сьогодні.
А  на  пожовклих  травах  залишились  роси,
Вплітає  вітер  прохолоду  вербам  в  коси.

Кудись  у  даль  за  руслом  поспішає  річка,
Свою  печаль  ховає  пташка  невеличка.
Самотньо  в  прохолодну  і  осінню    пору,
Їй  так  бракує  пташиного  фолькльору.

Квітують  знову  різнобарвні  хризантеми,
Про  них  одвічно  хтось  складатиме  поеми.
Милують  око  наше  ці  чарівні  квіти,
Між  ними  хочеться  співати  і  радіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019

гостя

…спокій

…зустрінуться
на  сьомих  небесах.
Усе  що  “до”,  і  те,  що  стане  “після”.
І  навіть  цей  пізньоосінній  страх  -
……..всього  лиш  пісня

Колише  
гострим  протягом  вікно.
Вода  у  кранах  зміниться  на  попіл.
Впадуть  троянди  на  подвійне  дно.
……..настане  спокій

Залишся  тут.
Не  відводи  очей.
Зійдуться  тихо  і  кути,  і  свідки.
На  перехресні  контури  тече
……..печаль  нізвідки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848211
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019

Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  суть!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  глибу,  –
поетичним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  Посейдонові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  стигми  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого  –  
                                                                                         тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 15.09.2019

Н-А-Д-І-Я

А до весни не так уже й далеко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZmqmXMjct8
[/youtube]
А  до  весни  не  так  уже  й  далеко,
Промчаться  швидко  осінь  і  зима.
У  край  далекий  проведем  лелеки,
А  з  ними  знов  повернеться  весна.

Нелегкий  шлях,  скоріше  загадковий,
Ніхто  не  знає,  як  пройде  цей  час.
Та  ми  плекаєм  мрії  веселкові,
Що  на  плаву  підтримують  ще  нас.

А  довгі  дні  осінні,  непогідні,
Нам  друзі  допоможуть  скоротить.
У  дні  такі  вони  нам  необхідні,
Хай  осінь  таку  дружбу  золотить!

Веселий  сміх  і  рідні  поряд  лиця,
Про  що  ще  можна  мріяти  в  цей  час?
З  любов"ю  я  вдивлятимусь  в  обличчя,
Нема  дорожчого  у  мене,  окрім  вас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847491
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дякую за ту палку любов

Я  дякую  за  ту  палку  любов,
Яку  змогла  на  відстані  відчути.
Потрапила  неначе  в  казку  знов,
Мені  цього  ніколи  не  забути.

Щовечора  з'являються  зірки,
Вони  неначе  блискавки  у  небі.
Відчуй  тепло  на  відстані  руки,
Думками  пригорни  її  до  себе.

А  коли  сум  поселиться  в  душі,
Згадай  слова  і  посмішку  щасливу.
Як  прийде  Муза,  напиши  вірші,
Засій  словами  урожайну  ниву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019

Віталій Назарук

ЧЕКАЄ НЕБО

Як  часто  люди  злітають  в  хмари,
Там  їхнє  щастя,  там  їхня  пара.
Нічого  наче  їм  і  не  треба,
Проте  для  щастя  бракує  неба.

Коли  ти  в  парі,  то  ти  пташина,
Тоді  щасливий,  тоді  людина.
Ні  в  чому  більше  нема  потреби,
Лише  для  щастя  бракує  неба.

Бо  небо  манить,  бо  небо  кличе,
Там  в  піднебессі  пташа  «кигиче».
Там  ти  у  парі  і  поруч  небо,
Ні  в  чому  більше  нема  потреби.

Життя,  щоб  склалось  -  було  кохання,
Ви  прокидайтесь,  як  зірка  рання.
Злітайте  в  небо,  бо  є  в  вас  крила,
Хай  вас  чекає  у  небі  мила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847610
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019

Віталій Назарук

ЛЮДСЬКЕ ТЕПЛО

Як  тепла  ніч  зігріти  вже  безсила,
Тобі  забракне  людського  тепла.
Здіймись  в  політ,  розправ  надійні  крила
І  пригадай,  якою  ти  була…

Не  думай,  розлюбити  він  не  може,
З  ім’ям  твоїм  лягає  і  встає.
Він  молиться  щодня  і  просить:  -«Боже!..»
Йому  молитва  сили  додає.

Коли  маленька  атласна  подушка,
Мокріє  від  пролитих  гірких  сліз.
То  янголи  розказують  на  вушко,
Що  бідам  треба  йти  на  переріз.

Коли  любов  відчуєш  власним  серцем,
То  ватру  ви  розпалите  тоді.
Тепло  на  двох  візьметься  охоронцем
І  станете  ви  знову  молоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847609
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019

Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби,  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба  –
         хоч  сватів  зазивай!  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
гості  йдуть  з  ріднокраю  –
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
звієм  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісню  попросить  –
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 09.09.2019

Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

 Таке  жартівливо-пародійне  скорочення  виразу  «літературне  об’єднання»    почув  від  Олександра  Печори.  В  цьому  народному  новотворі  відчувається  натяк  на  те,  що  літератори  збираються  в  групи  задля  випивки.  Проте  наші  письменники  і  поети  мають  добре  почуття  гумору  і  на  таке  не  ображаються.

   1.
 Останнім  часом  мені  попались  декілька  заміток,  в  яких  картали  і  українські  літературні  спілки,  і  літераторів,  і  саму  їх  літературу.  
 Мовляв,  поезія  і  проза  українська  –  дуже  пафосна*,  важка,  болісна,  багатовимірна  і  годиться  лише    для  страждань  та  «надривів  серця»,  і  аж  ніяк  не  підходить  для    легкого  читання  і  масового  споживача,  а  головне  –    неконкурентоспроможна  на  світовому  літературному  ринку.
 Поети  (літератори)  –  занадто  консервативні,  серйозні,  філософічні,  а  ще  не  мають  свого  читача  і  не  здатні  здобути  Нобелівську  премію  в  галузі  літератури.
Літературні  об’єднання  –  фінансово  малорентабельні,  регіональні,  створюються  для  того,  щоб  «на  примітивних  літвечірках  вислуховувати  фальшиві  компліменти  знайомих  і  друзів,    і  потім  красиво  обмити  відповідними  напоями  для  настрою,  щоб  не  геть  було  гірко  від  такого  дозвілля».  О!
Що  тут  скажеш!  Хочеться  заперечити.  Гадаю,  що  не  все  так  однозначно  і  не  все  так  погано.  По  кожному  з  пунктів  вище  означених  критичних  претензій  міг  би  висловити  якісь  свої  міркування.  Почну  з  літературних  об’єднань.

   2.
 Лише  два  тижні  минуло  з  того  часу,  як  я  повернувся  з  Луцька,  де  відбулося  п’яте  щорічне  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».      Програма  цього  своєрідного  міні-фестивалю  була  насичена  і  захоплива.  Це  радісна  зустріч  зі  старими  друзями,  розвіртуалення  і  знайомство  з  новими.  Це  і  чудові  екскурсії  в  супроводі  кваліфікованих  екскурсоводів  по  визначним  історичним,  культурним  і  природним  місцям    Луцька,  Волині  і  Рівненщини.  Це  презентація  колективної  збірки  «Українська  вишиванка»,  що  відбулася  в  одній  з  Луцьких  міських  бібліотек.  Це  і  отримання  пам'ятних  грамот,  дипломів,  авторських  візитівок  і  грошових  винагород  від  очільників  й  організаторів  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».  Це  чудовий  відпочинок  і  підзарядка  для  творчості.    Це  і  придбання  сувенірів,  спілкування    з  однодумцями,  розмови  про  життя  і  творчість,  нічні  посиденьки  з  гітарою,  наповнення  враженнями,  товариські  трапези*.
   (Під  час  цих  трапез  подумалось:  «Ну,  і  нехай  «ЛітрОб’єднання».  Випити  келих  вина  чи  чарку  чогось  міцнішого  в  компанії  приємних,  талановитих  і  розумних  людей  не  лише  радісно,  а  і  корисно!»)
       Коротка  інфа*  про    літературно-мистецький  кіш  [b]«Ріднокрай»[/b].
 [u]Учасники  і  засновники[/u]:  Основний  кістяк  «Ріднокраю»  викристалізувався  протягом  2010-2014  років  серед  відвідувачів  сайту  Євгена  Юхниці  «Клуб  Поезії».  Поети,  піснярі,  композитори,  які  намагаються  творити  в  класичній  традиції,  поступово  затоваришували,  розвіртуалились,  почали  зустрічатись  малими  групами.  В  2014  році  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  та  Микола  Серпень  ризикнули  заснувати  літературно-мистецький  кіш.  На  сьогодні  «Ріднокрай»  об’єднує  понад  сто  митців  (поетів,  музикантів,  художників)  з  різних  регіонів  України,  а  також  з  української  діаспори  в  Польщі,  Німеччині,  Італії,  Іспанії,  Португалії,  Швеції,  Канаді,  Аргентині  і  навіть  в  Китаї.
[u]  Мета:[/u]  Об’єднати  в  літературно-мистецьку  спільноту  патріотично  налаштованих  творчих  людей,  які  щиро,  справдешньо  люблять  Україну,  свій  рідний  край,  щоб  разом  пропагувати  рідне  слово,  українську  пісню,  звичаї  свого  народу  та  його  історію,  а  також  популяризувати  свою  творчість,  видавати  книжки  і  надавати  всіляку  можливу  підтримку  авторам.  А  також    співпраця  з  іншими  літературними  угрупуваннями  і  творчими  організаціями,  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори.  
   [u]Діяльність  і  досягнення:[/u]  За  час  існування  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  під  його  опікою  вийшли  в  світ  сім  колективних  збірок:  «Мотиви  ріднокраю»,  «Жити  й  мислити  українно»,  «Понад  усе  нам  Україна»,  «Опалені  рими»,  збірка  пісень  «Про  рідне  та  близьке»,  «Українська  вишиванка».  Окрім  цього  видаються  й  авторські  книжки,  газета  «Ріднокрай»  та  літературно-художній  календар  «Ріднокрай».  Ріднокраївці  приймали  участь  в  конкурсах,  фестивалях,  концертах,  презентаціях.  Відбувалися  щорічні  зібрання  в  Луцьку,  періодичні  зустрічі  в  Києві,  Ірпіні,  Лубнах,  Одесі  та  інших  куточках  України.
[u]    Де  шукати:[/u]  Автори-ріднокраївці  тусуються*  і  представляють  свою  творчість  на  сайтах  «Клуб  Поезії»,  «Поетичні  Майстерні»,    в  різних  соціальних  мережах    (найбільше  Facebook).  Пісні,  кліпи,  відеопоезія,  деякі  концерти  і  інтерв’ю    можна  знайти  на  хостингу  YouTube,  на  сайті  pisni.org.ua  та  інших  інтернет-ресурсах.  Про  «Ріднокрай»  і  окремих  його  авторів  було  вже  чимало  повідомлень  і  заміток  в  різноманітних  ЗМІ.  
[u]    Плани:[/u]  –    розширювати  рамки  свого  об’єднання,  залучаючи  до  співпраці  майстрів  всіх  видів  мистецтв,  як  образотворчих  так  і  прикладних,  що  працюють  в  патріотичному  ключі.

   3.
 Творчі  Люди  в  Україні  завжди  прагнули  об’єднання  в  мистецькі  спілки.  Говоритиму  лише  про  неформальні  й  формальні  літературні  організації  та  угрупування  україномовних  письменників.  Іноді  вони  були  невеличкі  –  всього  3-4  учасника.  А  бувало  нараховували    тисячі  мистців.  Наприклад,  Національна  Спілка  Письменників  України    в  1986  р.  мала  —  1095  авторів,  а  в  2014  –  було  вже  2110  членів  Спілки.  
 Перші  літературні  групи*  з’явились  ще  в  19  сторіччі.
   Наприклад:
[b]Пряшівська  літературна  спілка[/b]  –  (1850-1853)  (Олександр  Духнович).
[b]Руська  трійця[/b]  –  (1833-1837,  Галичина)  –  (Маркіян  Шашкевич,  Іван  Вагилевич,  Яків  Головацький,  М.  Ількевич,  М.  Кульчицький).
[b]Покутська  трійка[/b]  —  В.  Стефаник,  Лесь  Мартович,  М.  Черемшина.
[b]Молода  муза[/b]  —  Остап  Луцький,  Петро  Германський,  Богдан  Лепкий.
[b]Харківська  школа  романтиків[/b]  –  (1830-1840-ві  роки)  –  (Ізмаїл  Срезневський,  Амвросій  Метлинський,  М.  Костомаров,  Левко  Боровиковський,  Михайло  Петренко,  Опанас  Шпигоцький).

 Українське  відродження  20-х  років  XX  ст.  —  яскравий  феномен  історії  українського  народу.  Його  коріння  —  у  нетривалому,  але  важливому  періоді  відновлення  української  державності  1917-1920  pp.  Ця  доба  дала  досить  сильний  імпульс  національному  розвитку.  
   Найвідоміші  літературні  угрупування  цієї  пори:
[b]Біла  студія[/b]  –  (1918).
[b]Гарт  [/b]–  (1923-1925  рр.)  –  (Василь  Еллан-Блакитний,  Володимир  Сосюра,  Павло  Тичина,  Микола  Хвильовий,  Олександр  Довженко).
[b]Ланка  [/b]—  (1924-1926  рр.,  Київ)  –(  В.  Підмогильний,  Є.  Плужник,  Б.  Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b]  –  (Харків)  –  (Сергій  Пилипенко,  Наталя  Забіла,  Дмитро  Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b]  (Вільна  академія  пролетарської  літератури)  –  (1926-1928,  Харків)  – (М.  Хвильовий,  М.  Бажан,  О.  Довженко,  М.  Куліш,  В.  Сосюра,  П.  Тичина).
[b]Гроно  п’ятірне  [/b](Неокласики)  –  (  Київ)  –  (М.  Зеров,  П.  Филипович,  М.  Рильський,  М.  Драй-Хмара,  О.  Бургардт).
[b]Молодняк  [/b]–  (1926-1932)  –  (  С.  Воскрекасенко,  І.  Гончаренко,  Я.  Гримайло).
[b]ВУСПП[/b]  (Всеукраїнська  спілка  пролетарських  письменників)  –  (  І.  Кулик,  І.  Микитенко,  І.  Ле,  Л.  Смілянський  та  ін.).

   16  червня  —  12  серпня  1934  у  Києві  на  I  Всеукраїнському  з'їзді  радянських  письменників  утворено  Спілку  радянських  письменників  України,  як  складову  частину  Спілки  письменників  СРСР,  започаткованої  того  ж  року.
 Підставою  для  появи  Спілок  письменників  України  та  СРСР  була  постанова  ЦК  ВКП(б)  від  23  квітня  1932  «Про  перебудову  літературно-художніх  організацій».  За  цією  постановою,  ліквідовано  [b]всі[/b]  літературні  організації,  які  на  тоді  ще  існували    і  був  створений  підготовчий  комітет  для  організації  [b]єдиної[/b]  Спілки  письменників  СРСР  і  відповідні  республіканські  комітети.  Статут  СП  СРСР  зобов'язував  радянських  письменників  до  «активної  участі  в  соціалістичному  будівництві  і  [b]підпорядкування[/b]  політиці  комуністичної  партії».  (Виділено  жирним  мною).
 Московсько-радянський  тоталітарний  режим  швидко  «розібрався»  з  неофіційними  літературними  об’єднаннями  і  пильно  слідкував,  щоб  вони  більше  не  утворювались.  Навіть  в  роки  хрущовської  «відлиги»,  коли  було  реабілітовано  імена  репресованих  письменників,  привідкрито  дорогу  молодим  літературним  талантам,  започатковано  декілька  нових  підвладних  творчих  спілок  (спілка  журналістів,  спілка  кінематографістів  і  т.п.),    стали  виходити  літературні  журнали,  але  навіть  тоді  на  будь-які  неформальні  угруповання  і  далі  було  накладено  табу.    
 Проте,  спілки  україномовних  поетів  і  письменників  в  цей  час  існували  в  еміграції.  Наприклад  такі:
[b]Танк[/b]  —  (1929-1933,  Варшава)  —  (Юрій  Липа,  Євген  Маланюк,  Павло  Зайцев,  Авенір  Коломиєць,  Юрій  Косач,  Андрій  Крижанівський,  Олена  Теліга).
[b]Празька  школа[/b]  –  (Прага)  –  (О.  Ольжич,  Ю.  Дараган,  О.  Теліга,  Є.  Маланюк,  Л.  Мосендз,  О.  Лятуринська,  Н.  Лівицька-Холодна,  О.  Стефанович).  
[b]МУР[/b]  (Мистецький  український  рух)  –  (1945  р.,Німеччина)  –  (Є.  Маланюк,  У.  Самчук,  І.  Багряний,  Т.  Осьмачка,  В.  Барка,  Ю.  Косач  та  інші.
[b]Нью-Йоркська  група  поетів[/b]  –  (Нью-Йорк)  –  (Б.  Бойчук,  Б.  Рубчак,  Ю.  Тарнавський,  П.  Килина,  Е.  Андієвська,  В.  Вовк).

   В  роки  Горбачовської  «пєрєстройки»  почалася  лібералізація  суспільно-політичного  життя,  виникли  численні,  непідконтрольні  офіційній  владі  "неформальні"  організації,  політичні  партії  і  рухи.  Утворювались  і  нові  літературні  угруповання.
     Літературні  угруповання  80-90-х  років  ХХ  ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b]  (Бурлеск-Балаган-Буфонада)  –  (1985-1996)  –  (Ю.  Андрухович,  В.  Неборак,  О.  Ірванець).
[b]Пропала  грамота[/b]  –  (Ю.  Позаяк,  В.  Недоступ,  С.  Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b]  –  (1984,  Львів)  –  (І.  Лучук,  Н.  Гончар,  Р.  Садловський).
[b]Творча  асоціація    500[/b]  –  (1994,  Київ)  –  (М.  Розумний,  С.  Руденко,  Р.  Кухарчук,  В.  Квітка,  А.  Кокотюха).
[b]Червона  фіра[/b]  –  (1991,  Харків)  –  (С.  Жадан,  Р.  Мельників,  І.  Пилипчук)  -східноукраїнський  аналог  літературного  карнавалу  Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний  провулок,  8  [/b]–  (1990р.)  (В.  Борисполець,  О.  Бригинець,  В.  Жовнорук).

 В  роки  незалежності  кількість  літературних  спільнот  значно  збільшилась.  Окрім  обласних,  а  іноді  й  районних  організацій  НСПУ  та  АУП,  створювались  літературні  гуртки,  студії    і  клуби  при  кафедрах  української  літератури,  на  факультетах  філології  та  журналістики,  навіть  в  технічних  вузах,  в  школах,  при  бібліотеках  і  музеях.  Але  чимало  було  і  цілком  приватних,  позбавлених  формалізму  угруповань.  
     Наприклад:
[b]ММЮННА  ТУГА[/b]  –  (1990)  –  (Мар'яна  Савка,  Маріанна  Кіяновська,  Юлія  Міщенко,  Наталя  Сняданко,  Наталя  Томків,  Анна  Середа).
[b]Нова  дегенерація  –[/b]  (1991-1994  pp.,  Івано-Франківська  область)  (С.  Процюк,  І.  Ципердюк,  І.  Андрусяк).
[b]Нечувані[/b]  –  (1995)  –  (Олена  Галета,  Галина  Крук,  Ірина  Старовойт).
[b]Західний  вітер  [/b]–  (1992  р.  Тернопіль)  –  (В.  Махно,  Б.  Щавурський,  В.  Гайда,  Г.  Безкоровайний).
[b]Пси  святого  Юра[/b]  –  (1994-1997)  –  (Юрій  Покальчук,  Юрій  Андрухович,  Ігор  Римарук,  Василь  Герасим'юк,  В'ячеслав  Медвідь,  Віктор  Неборак,  Олександр  Ірванець).
[b]ОЧІ  [/b]–  (Орден  чину  ідіотів)  –  (1995,  Львів)  –  (Назар  Гончар,  Роман  Козицький,  Володимир  Костирко,  Андрій  Крамаренко,  Іван  Лучук,  Ігор  Драк).
 [b]АУП[/b]  (Асоціація  українських  письменників)  –  (1997).    Ідея  утворення  Асоціації  виникла  під  час  роботи  III  з’їзду  Спілки  письменників  України  в  жовтні  1996  р.  Літератори,  незгодні  з  творчими  та  організаційними  принципами  й  традиціями,  «совєцького»,  як  вони  вважали,  об’єднання  письменників,  подали  заяви  про  вихід  із  СПУ.  9  квітня  2001  р.  Асоціація  набула  статусу  Всеукраїнської  творчої  спілки.  На  сьогодні  членами  Асоціації  є  158  письменників.

 Та  справжня  лавина  українських  літературних  об’єднань  в  Україні  виникла  в  2000-2010-х  роках  з  появою  інтернету  і  соціальних  мереж.
 З’явились  численні  літературні  і  поетичні      «братства»,  «бригади»,  просто  «групи»  і  «групи  в  Фейсбуці»  (чи  в  інших  соціальних  мережах),  «гурти»,  ,  «гуртки»,  «клани»,  «клуби»,  «кола»,  «майстерні»,  «організації»,  «ордени»,  «платформи»,  «проекти»,  «простори  творчості»,  «середовища»,  «союзи»,  «спілки»,  «спільноти»,  «студії»,  «тусівки»  і  т.д.  і  т.п.
 Одні  групи  більш  чітко  формулювали  свої  завдання,  навіть  публікували  власні  творчі  маніфести,  декларації  чи  заяви.  Інші  такою  конкретизацією  не  переймалися.  
 Хтось  групується  за  віком  чи  гендерним  принципом,  хтось  утворює  земляцтва.  
 Є  досить  закриті  спільноти,  учасників  яких  цілком  влаштовує  спілкування  між  собою.  А  є  групи,  що  реалізовуються  в  зовнішньому  векторі  діяльності  –  вони  організовують  поетичні  вистави,  перформанси,  вечори.  
 Хтось  задовольняється  спокійною,  майже  родинною,    творчою  атмосферою  і  читанням  творів,  переглядом  відеороликів.  А  комусь  подобаються  бурхливі  обговорення,  дискусії,  полеміка,  дебатування,  суперечки.
 Завдяки  соціальним  мережам  в  інтернеті  людям,    котрі  мають  схильність    до  якихось  вузьких  жанрів  чи  пристрасть  до  певних  літературних  форм  стало  легше  знаходити  один  одного.
 Хтось  всіляко  випинає  свою  окремішність  і  елітарність,  а  хтось  йде  на  широкі  контакти  і  тішиться  масовим  читачем.
 Деякі  угруповання  влаштовує  віртуальне  спілкування  на  сайті.  Деякі  визнають  лише  «живі»  регулярні  зустрічі.
 Ось,  для  прикладу,  коротенький  список  деяких  сучасних  літературних  об’єднань,  які  мені  висвітились  в  пошуковику:
[b]Арт-клуб  "а  linea"[/b]  -    об'єднання  письменників,  прозаїків,  поетів,  музикантів,  художників,  фотохудожників,  акторів  театру  і  кіно,  артистів  і  людей  мистецтва.  Організатори  біля  150  заходів  в  Одесі,  серед  яких  концерти,  музично-літературні  вечори.
[b]Бабай[/b]  –  (Одеса)  –  проект  покликаний  об’єднати,  консолідувати  українську  горор-тусовку.  Він  присвячений  «темному»  мистецтву:  Жахи,  трилер,  нуар,  дарк-фентезі,  міфологія,  криваві  історії,  містика.
[b]Клуб  Поетів  Чорноморки[/b]  -  це  вільна,  незалежна  платформа  для  розвитку  молодих  одеських  авторів  і  музичних  колективів.  Дає  можливість  безкоштовно  виступати  і  слухати;  проводяться  літературно-музикальні  вечори  щомісячно.
[b]Куртуазний  матріархат[/b]–  (2012,  Київ)
[b]Літературний  КУТочок[/b]-  (Львів)
[b]Література.  RV[/b]  (Рівне)
[b]Майстерня  Маґди  Дзвін[/b]  (Львів)
[b]Мистецька  платформа  «Вулична  поезія»[/b]  -  (Київ)    -  задум  реалізовується  шляхом  безпосередньо  читань  для  перехожих.  «Вулична  поезія»  -  це  можливість  отримати  драйв,  коли  незацікавлені  перехожі  зупиняються  послухати  вас.
[b]На  горищі  [/b]–  Літературно-журналістська  студія  –  (Львів-Сихів)
[b]Обмін  речовин[/b]  –  (Тернопіль)  –  літературні  читання.  Для  кожного  заходу  шукають  десять  молодих  літераторів,  яким  є  що  прочитати  і  які  не  соромляться  своїх  робіт.
[b]Обрій  [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя  [/b]–  (Київ)  –  літературна  спільнота.  Діяльність:  вільне  спілкування,  читання  й  обговорення  творів  (власних  і  чужих),  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори  (у  тому  числі  –  благодійні).
[b]Свідки  Слова[/b]  (Київ)  –  Головна  мета  угруповання  –  мотивувати  одне  одного  до  творчості,  до  активнішої  діяльності.
[b]СВОЄ  СЛОВО[/b]  -  (Київ)  -    Літературні  творчі  вечори.  (Семінари  і  лекції,  поетичні  вистави  і  перформанси,  фільми,  ролики,  відеопоезія).  
[b]СтихіЯ[/b]  –  (Запоріжжя)  –  творче  об'єднання  для  організації  творчих  зустрічей,  літературних,  музичних  та  літературно-музичних  вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b]  -  група  у  ФБ,  присвячена  різним  жанрам  фантастики:  наукова  фантастика,  фентезі,  альтернативна  історія  чи  майбутнє,  жахи,  стімпанк  тощо,  максимально  охоплюючи  більшість  жанрів.
[b]Avant-Garde  [/b](Одеса)
[b]LITERARY  STAGE[/b]  –  (Літстейдж)  –  спільнота,  яка  має  на  меті  популяризацію  сучасної  української  літератури  будь-яких  жанрів,  збираються  раз  на  місяць  у  Музеї  шістдесятництва,  щоби  приємно  провести  час  у  творчій  атмосфері.  В  програмі  літературні  читання,  авторські  вечори,  поетичні  дуелі.
[b]Magnum  Opus  [/b](Полтава)
[b]SPATIUM  [/b]–(Львів)  -  має  на  меті  популяризацію  авторів,  які  пишуть  вільну  поезію  -  верлібри,  частково  білі  вірші.

   4.
 Об’єднання,  зріднення  людей,  гуртування  в  групи  у  всіх    можливих  варіантах  завжди  робило  Україну  і  українців  сильнішими,  і  навпаки  –    обособлення  нас  ослабляло.  Невже  ж  краще  киснути  в  своїх  розрізнених  нірках,  іноді  гризтися  через  якісь  дрібниці    і  періодично  «стукати»  один  на  одного  в  ЗМІ  і  різні  контори!
   Вважаю,  література    є  однією  з  першооснов  культури  країни,  а  культура  є  базисом,  фундаментом  формування    життя  держави.  І  то,  мабуть,  добре,  що  держава  зовсім  не    втручається  в  діяльність  творчих  спілок.  Добре,  що  ще  знаходяться  справжні  меценати,  які  добровільно,  безкорисливо  надають  фінансову  і  організаційну  допомогу  в  підтримці  Української  Культури.
 Постійними  і  наразі  єдиними  меценатами  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  є  Микола  Серпень  та  Віталій  Назарук.  Дай  їм,  Боже,  здоров’я!
На  завершення  наведу  рядки  з  вірша  Віталія  Назарука  «Земле  виший  нам  долю»:
 [i]…Але  воскресала  доля  України,
 Як  за  руки  бралися  брати.
 Заживали  рани,  зникли  десь  руїни
 І  цвіли  посаджені  сади.[/i]

Нехай  же  цвітуть  наші  посаджені  і  створені  поетичним  пером  сади!  

----------
*  Пафос  —  почуття  особливого  піднесення,  великого  захоплення.  Під  цим  словом  часто  розуміють  награність.  Насправді  в  перекладі  з  грецького  páthos  означає  «пристрасть».  Пафос  —  це  душевний  підйом,  наснага.  У  літературних  творах  цей  термін  позначає  вищу  емоційну  точку,  досягнуту  героями  і  яка  знайшла  відгук  у  серцях  читачів.
*  Трапеза  -  це  не  просто  обід  або  вечеря,  не  лише  прийняття  їжі  і  пиття,  це  спілкування  з  однодумцями  (чи  одновірцями),  всією  сім'єю  або  братією.  
*  Тусуватися,  тусувати  або  тусити  –  (сленгове)  -  проводити  час  з  іншими  людьми  у  спілкуванні  чи  розвагах,  соціалізуватися.
*  Інфа  –  скорочений  сленговий  варіант  слова  “інформація”.
*  Літературні  групи  –  В  цій  своїй  замітці  згадав  далеко  не  всі  теперішні  і  ті,  що  існували  колись  літературні  об’єднання,  а  лише  ті,  які  легко  відшукалися  мені  в  інтернеті.
--------------

             Віктор  Охріменко

         01.08.2019
На  фото  учасники  п’ятого  щорічного  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  в  Луцьку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 09.09.2019

Віталій Назарук

БІЖИТЬ ЛІТО ДО ОСЕНІ

Серпнева  ніч.  Сріблясті  зорі.
Упав  туман  додолу  ниць.
Повітря  тепле  і  прозоре,
В  якому  купа  таємниць.

Неначе  зорі  світять  роси,
Під  сяйвом  Місяця  згори.
Лежать  невисохлі  покоси,
Немов  їх  хтось  заговорив.

Садок  дрімає  яблуневий,
Розносить  запах  вітерець.
Іду  в  садку,  неначе  п’яний,
Це  сад  п’янить  сухий  чебрець.

Ступаю  в    осінь  без  боязні,
Бо  знаю,  що  прийшла  пора.
Тепер  від  осені  залежні
Роки  прожиті  «на-гора».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844668
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019

Віталій Назарук

ВЗАЄМНА СПОВІДЬ

Удвох  з  Оленою    Іськовою-Миклащук

Вона  -  Олена  Іськова-Миклащук)
Він  -  (Віталій  Назарук)
Вона:  
Ти  був  дощем.  Стікав  поволі  тілом.
Торкав  із  ніжністю  краплинами  уста.
В  моїй  ріці,  чуттями  обмілілій,
Ти  хвилею  натхнення  проростав.

Єдиним  доторком  здійняв  в  мені  цунамі:
Змивались  грані,  межі,  береги...
Став  алтарем  у  сонцесяйнім  храмі,
Криницею  глибинної  жаги.

Ти  був  струмком.  Впивалась  до  безтями,
Приймаючи  причастя  рідних  губ.
З'єднає  райдуга  ще  береги  між  нами,  
Лише  дощем  сьогодні  приголуб.

Він:  
А  ти  для  мене  зливою  здалася,
Що  змила  бруд,  яким  покритий  був.
В  моєму  серці  хвиля  пронеслася,
Яку  я  вперше  у  житті  відчув.

Торкнутися  тебе  не  мав  я  права,
Горіли  губи,  плавилась  душа.
Над  озером  духмянілися  трави,
Я  зрозумів…  Ти  рідна  –  не  чужа.

Ти  мені  стала  зіркою  ясною,
Тоді  вночі  я  зір  не  рахував…
Тепер  щоднини  я  живу  тобою,
В  своїм  житті  я  вперше  покохав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844669
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Волошкові очі сині ( слова для пісні)

Ти  за  руку,  ти  за  руку  тримав  ніжно,
А  мені  було  казково  й  дивовижно.
І  всміхалися  волошки  -  сині  квіти,
Їм  причісував  голівки  в  полі  вітер.

Ой  волошки,  ой  волошки  милі  квіти,
Дарувало  їх  нам  поле  й  тепле  літо.
Бігли  поруч  ми  закохані  з  тобою,
А  довкола  лиш  волошки  і  нас  двоє.

Твої  очі  мов  оті  волошки  сині
Я  топлюся  в  них  кохана  і  понині.
Погляд  ніжний  так  до  тебе  мене  манить,
А  стріла  Амура  серце  моє  ранить.

Я  нарву  тобі  букет  з  волошок  синіх,
Подарую  лиш  тобі  одній  -  єдиній.
І  у  очі  твої  сині  задивлюся,
З  них  немов  води  джерельної  нап'юся...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Ірина Кохан

Літо

Хтось  у  ступочці  літо  розтер
і  воно  розлилося
Ніжно-синім  жабо  волошкових
пахучих  суцвіть,
Пряним  хлібом,  що  зріє
в  утробі  важкого  колосся
І  зозулиним  "ку",  що  зривається
із  верховіть.

Перегуками  гроз  і  кармінними
хвилями  маків,
Веселковим  тату  між  хмаринностей
неба  м`яких
І  нестримним  теплом,  що  викрешує
з  зоряних  злаків
Десь  незримий  мірошник
і  сяйво  складає  у  міх.

Прохолодою  м`яти  і  соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим  сонцем  і  яблуком  
стиглим  в  траві.
Літо  в  крапельці  кожній,
воно  зовсім  поряд,  я  бачу  -  
Мальвовухим  зайчам
причаїлось  в  моїм  рукаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Валя Савелюк

У ВИСОКОСТІ

високі  стрімкі  вітри
розмітають  громі́здкі  хмари
і  малюють
на  недосяжно  блакитному  тлі
півпрозорі  лілеї,  пери́сті  і  ніжно-білі

до  близьких  перемін,
як  на  небі,  так  на  землі:
відступиться  скоро  липнева  спека...

розкинувши  вільно  крила,
пливе  між  білих  лілей  лелека,
наче  почесна  чата
півпрозорого  храму  -
збирає  волокна  перистого  краму
своїм  неопереним  лелечатам

06.07.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841024
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Віталій Назарук

ПРОСТО Є…

-  Стомився,  любий?  Як  там  на  роботі?
Дрібниці  різні  не  бери  до  серця.
Домашні  справи  відклади  на  потім,
Із-за  дрібниць,  прошу  тебе  -  не  сердься!»

Поганий  настрій  зник  у  ту  ж  хвилину,
Гаряча  кава  закружляла  в  танці.
В  мені  кохана  бачила  Людину,
Між  нами  не  було  тепер  дистанцій.  

Буває  слово  ранить  гірше  зброї
І  в  цьому  часто  наша  є  провина…
Добре  коли  лиш  холості  набої,
А  поруч  є  ота  одна-єдина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839838
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неправда

Неправда...  Мрії  збуваються,
Коли  так  сильно  мрієш  ти...
В  житті  чогось  добиваєшся,
Будуєш  для  щастя  мости.

Неправда...  І  доля  стелиться,
Білим  цвітом  в  наше  життя.
Тоді,  нестрашна  хурделиця,
Коли  ідуть  вдвох  до  кінця.

Неправда...  Мені  не  мариться,
Твій  голос  в  яскравому  дні.
Ти  кожен  раз  повертаєшся,
Як  тільки  погано  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019

Віталій Назарук

ПОЛІСЬКИЙ КРАЙ

Куди  не  глянеш  оком,  поліський  край  цвіте  -
Озера  синьоокі    і  поле  золоте…
Злітають  соколята  над  вежами  вгорі,
Дівчата  чорноокі,  неначе  ліхтарі.

Приспів:
Роса  сіяє  в  лузі
Немов  трава  в  сльозі,
Поліський  край  сьогодні
Всміхається  мені.
І  біла  конюшина
Обрала  древній  луг
І  одягла  ожина,
Синенький  капелюх.
Поліський,  рідний  краю,
Земля  моя  свята.
Не  відаю  й  не  знаю,
Де  край  так  розцвіта…

Понад  льоновим  полем  хай  лине  пісня  ця,
Ріднить  святе  полісся  закохані  серця.
Щоби  ховались  хвилі  в  густі  очерети
І  поспішали  хмари  удаль  любов  нести.
Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839186
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біля тебе

До  тебе  я  веснянкою  озвуся,
Торкнусь  обличчя  ніжним  промінцем.
В  твої  палкі  обійми  загорнуся,
Постукаю  у  шибку  з  вітерцем.

Прокинься  любий,  я  вже  біля  тебе,
А  ти  поринув  в  наймиліший  сон.
Всміхається  до  нас  блакиттю  небо,
Торкаються  хмаринки  тихо  крон.

Від  усмішки  твоєї  стало  тепло,
Сьогодні  дарував  її  мені.
У  сон  до  тебе  пробивалось  світло,
До  нас  вже  їхав  ранок  на  коні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019

Ірина Кохан

Завойована

Натщесерце  сонячний  фреш:
Завойована  теплим  літом.
Мені  небо,  аби  без  меж,  
Щоб,  мов  сокіл,  увись  летіти,  

Цілувати  крони  дерев,  
Я  вам  вдячна,  мої  зелені!
Ліс  гривастий,  неначе  лев,  
Прохолоду  сипне  у  жмені.

І  дитинного  щастя  клич
Проведе  по  верткій  стежині,  
Тій,  що  в'ється,  мов  круч-панич,  
У  шумливі  гаї  пташині.

Розливається  м'ятна  кров
По  пульсуючих  венах  літа,  
І  ромашки  очима  сов
Задивляються  в  розкіш  світу.

Невагома,  легка,  мов  пух,  
Поринаю  у  пряні  трави,  
Спів  Дажбогів  ловлю  на  слух,  
Граю  в  піжмурки  із  вітрами.

У  полоні  оцих  красот
Від  розквітлості  мружу  очі.
Літо  шле  пелюстковий  код:
Завойована  остаточно....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019

Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хоч    незбагненною,  –
я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  чіп"...  
                                                                 І  без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 19.06.2019

Тарас Слобода

Вибрало кохати серце карооку….

Вибач,  та  на  зустріч  не  ступити  кроку  
Я  тепер  попався  в  пастку  назавжди
Вибрало  кохати  серце  карооку
А  де  очі  карі  –  спокою  не  жди…

Не  піду  питати  у  циган  про  долю
Не  заплачу,  -  мужньо  вистою  в  бою
Як  травневий  вітер  обікрав  тополю
Так  і  я  розтратив  молодість  твою

І  летіли  стріли  сірих  чар  у  спину  
Крадькома  реальність  валячи  з  під  ніг  
Я  не  вартий  вічність,  але  на  хвилину  
Подаруй  не  погляд  –  свій  цнотливий  сміх  

Знаю,  -    я  для  тебе,  лиш  момент  пройдешній  
Недолуга  згадка,    неглибокий  слід  
Та  в  діла  духовні,  у  діла  сердешні  
Здайся,  не  кривляйся,  манячи  услід  

Заплітають  коси  вже  вітри  весняні
І  уста  червоні  на  чужій  щоці
Я  колись  важливе  не  сказав  коханій
Я  колись  пастельні  вибрав  олівці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838394
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 13.06.2019

Серго Сокольник

ЦЕ ТІЛЬКИ ОДЯГ. маленька поема (16+)

ЦЕ  ТІЛЬКИ  ОДЯГ
***маленька  авангардна  політико-еротична  поема.  "перелив  теми"  (авторське  ноу-хау)***

Це-  тільки  одяг.  Він  важкий.
Це  оболонка,  а  не  шкіра...
...............................
...жени  її,  оту  зневіру.
Зніми  його.  За  мною  дій.
Тоді,  оголеною,  грати
Зі  мною,  жити,  помирати,
І  з  тліну  поставати  знову
Ти  зможеш...  А  тоді...  Розмови...
У  мене  на  плечі...  Неврози...
Оті,  від  котрих  скніє  розум-
Політика...  Бо  знов  і  знов  ці
Песиголові  безголовці
Надокучають,  щоб  їм  грець...
Та-  не  кінець...  ...і  про  кінець,
Який  усьому  є  початок...
Ми  всесвіт  можемо  зачати...
Оце  ідея!  І  далеко
Не  треба  йти,  бо  дуже  легко
Тебе  перегорнуть  на  спину
І  відчувать  оте  невпинне
Здригання  тіла  в  тілі...  Як  ось
Нам  раз  за  разом  віддалятись
І  знов  зливатись  у  єдине,
І  знову,  знову,  без  упину
Уже  крізь  напівсон  востаннє
Терпіти  хтиве  катування...
..."терпець  увірвано"...  Зоря,
"Раби  зарізали  царя",
І  ніч  полинула  у  Лєту...
Пора  вдягти  бронежилети
Від  світу...  Чи-  у  нього  вдітись?
Це  ж  ніби  ним  відгородитись
Від...  Та  скінчили.  Ти  ітимеш.
Від  мене  часточку  нестимеш
В  дівочім  серці...  Чи  понижче...
Та  раз  за  разом  будем  нищить
Єднання  наше,  мов  країну,
Яку  на  клапті  без  упину
Рвуть  із  середини  і  ззовні
Війна  та  зрада  безголов...  Ні!
Це  вже  прокяття,  а  не  диво-
Цю  тему  мусувати...  Хтиво,
Немов  отрути  повен  трунок,
Ловлю  останній  поцілунок
Із  присмаком  нічного  дива
Твій...  Не  Іудин...  Незрадливий,
Як  безголов...  Думки  трикляті!..
І  тут  ви  можете  дістати,
Під  час  розлучення!..  Наразі
Ми  образи  своїх  фантазій,
Що  суттю  нашою  були,
Необережно  роздягли,
Взамін  вдягнувши  Божий  світ,
Бо  голий  у  бою  не  воїн...
................................
...амінь.  Нехай  він  захистить
Обох  до  зустрічі  нової...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837927
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019

Віталій Назарук

НАТАЛОЧЦІ

Ніжно  грає  гітара,
Для  моєї  Наталі.
Заховавсь    Місяць  в  хмару,
Світять  зорі  -  коралі.

Пр:  Ти  сплітаєш  віночок,
Слід  зірки  залишають,
Теплі  води  струмочку
Про  кохання  співають.
Граю  я  на  гітарі,
Вечір  тишу  дарує.
Я  співаю  Наталі
Долі  наші  воркують.

Доплітаєш  віночок,
Будеш    мов  наречена.
І  підуть  у  таночок
Зорі  в  небі  над  кленом.

Пр.

Як  від  променів  сонця,
Став  червоним  світанок.
Свою  любу  Наталю
Я  повів  по  серпанку.

Пр:  Ти  сплела  вже  віночок,
Зорі  в  небі  зникають.
Теплі  води  струмочку
Про  кохання  співають.
Граю  я  на  гітарі,
Ранок  тишу  дарує.
Я  співаю  Наталі
Долі  наші  воркують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837884
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя душа співа для тебе

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  б'ється  швидко,  швидко.
Для  мене  ти  мов  білий  лебідь,
Спішиш  на  зустріч  до  лебідки.

І  я  також  розправлю  крила
Й  тебе  до  себе  погукаю.
Нехай  з'єднає  Божа  сила,
Ті  почуття,  що  так  палають.

Потічки  хай  зіллються  в  ріки,
Весняний  цвіт  впаде  під  ноги.
Хай  щастя  лишиться  навіки,
Підуть  із  серця  геть  тривоги.

Для  тебе  світ  новий́  відкрию,
У  нім  ні  смутку,  ні  печалі.
Я  дарувати  щастя  вмію,
Нехай  воно  несе  нас  в  далі.

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  швидко,  швидко  б'ється.
Нехай  блакить  лиш  буде  в  небі
І  щастя  нам  рікою  ллється...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837963
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019

гостя

…каньйони

Так  сонце  вирАзно
Повисло  на  вістрі…  і  ми  -
Притихлі,  принишклі,  приглушені  гілочки  хвої.
Тут  падають  вниз  невагомі  пекельні  човни.
На  обертах  цих
     залишились  ми  виключно  двоє.

…до  відчаю  рідні.
…до  сьомого  болю  чужі.
Голодні  у  мандрах…  засніжені,  мов  Джомолунгма.
…ріка,  що  тече  крізь  порожні    каньйони  душі,
     загубиться  в  джунглях

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019

Валя Савелюк

БІЛЯ ДНІПРА

сонні  піски
уздовж  берегової  риски
пестять-голублять  хвилі,
як  лагідні-милі  
мамині  руки,
білі
у  благенькому  першо-теплі
ніжаться  на  верболозі  котики

легкість  і  прозорінь  у  талій  воді,
як  на  душі  після  сповіді

міниться  день  перламутровим  шурхотом
над  Пішохідним  мостом

пари́ть,  як  сокіл,  Михайлівський  храм
у  пахощах  мирра  –
Бог  ступає  невидимий  по  гладіні  Дніпра  

і  на  поверхні  води
сяють  золотом  босі  Його  сліди

28.02.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827115
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 04.03.2019

Ірина Кохан

Є час…

Життя  мінливе.  Всьому  є  свій  час,
У  всього  на  землі  є  свої  дати:
Коли  кому  зіп'ятись  на  Парнас,
Кому  упасти,  а  кому  злітати.

Є  час  горіння  айстрових  пожеж,
Народжень  і  вмирань,і  днів  транзитних,
Акацієвих  повеней  без  меж,
Кохань  палких  у  медозливах  липи.

Є  час  штормів  і  штилів  є  пора,
Страждань  і  втрат,  миттєвостей  розлуки,
Буянь  зелених  в  полі  диких  трав
Й  зимових  заметілей  перегуків.

Є  час  для  щастя  й  обертів  планет,
Палких  розмов,  перонів  і  причалів,
Світань  бузкових  з  небом  тет-а-тет
І  щирих  сліз  в  болючому  мовчанні.

Є  час  безсонь  і  затяжних  думок,
Годинникар  в  захмар'ї  знає  міру.
Для  всього  дати  є  поміж  зірок  -  
Нема  часу,  щоби  втрачати
ВІРУ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 16.02.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прислухаюся до тиші

Ти  коли  -  небудь  слухав  тишу,
Вона  німою  не  буває.
То  з  вітром  вітами  колише,
То  нічка  травами  блукає.

А  то  дзвенять  прозорі  роси
І  річка  на  цимбалах  грає.
Так  дивно  пахнуть  в  лісі  сосни,
У  полі  десь  цвіркун  співає.

Я  прислухаюся  до  тиші,
Вона  мене  до  себе  кличе.
Ми  разом  з  нею  пишем  вірші,
Про  найдорожче  і  величне.

Ми  разом  з  нею  розмовляєм
І  одна  -  одну  розумієм.
Вона  німою  не  буває,
Тому  що  говорити  вміє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019

Валя Савелюк

У СОБОРІ

у  моєму  хрещатім  соборі  –
на  престолі  Отець-Син  і  Святий  Дух:
і  радістю  сяють  горіхово-карі  зорі
з-під  надвіконних  дуг,
коли  випрозорює  ранок  
ночі  атласні  шовки
і  молитовно  здіймає  до  неба  
сонні  мої  повіки

і  так  віки́

розливається  щастя  весняне  –
небесне-земне
і  осяває,  і  зігріває  собор-хрещатий-мене:
на  рівнораменному  перехресті  вітрів,
з-під  округло-високих  віконниць-брів  
іконописно-видовженого  лиця,
сяють  горіхово-карі  сонця  

…у  дощових  крапель  –  окремі  красиві  лиця...
як  і  у  людства  –  безліч  гарних  різних  облич:
на  що  людина  з  любов`ю  дивиться  –
у  тому  для  неї  справжні  Краса  і  Велич

14.02.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825463
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 16.02.2019

Тарас Слобода

Я забуду тебе…

Я  забуду  тебе,  коли  перша  зоря  упаде  
Осліпляючи  світ  у  обійми  квітневої  ночі  
У  непізнанне  нам  місяць  стежку  нову  прокладе  
Без  образ  і  жалю  кращу  долю  для  тебе  наврочу  

Я  забуду  тебе,  коли  сивий  туман  опаде  
На  ранкові  поля,  не  підкорені  досі  вершини
Тільки  серце  не  спить,  мить  розлуки  нестримно  гряде  
Стане  білою  ніч  і  заплачуть  від  болю  мужчини  

Я  забуду  тебе,  коли  квіти  зів’януть  в  саду  
Під  п’янкий  зорепад  для  обох  нас  цвіла  матіола  
Тільки  схожу  на  тебе  навряд  чи  колись  я  знайду  
І  погасну…,  а  ти  -  не  опустишся  більше  з  престолу  

Я  забуду  тебе.  На  останньому  змаху  пера  
Озирнуся  й  усе  в  чорноту  замалюю  навколо  
Наша  юність  пройшла…О,  яка  швидкоплинна  пора…
Та  кому  я  брешу  –  я  тебе  не  забуду  ніколи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825112
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019

Валентина Ланевич

Ой, не шуми, вітре

Ой,  не  шуми,  мій  вітре,  хай  дуб  спочиває,
Хай  торішнє  листя  стиха  опадає.
Хай  дрімає  тихо  у  дужім  спокої,
Щоб  омолодитись  з  весною  в  запої.

У  зелень  убратись  у  високій  кроні,
Бо  світ  біля  нього  весь,  як  на  долоні.
Величаво-гордо  він  стоїть  в  окрузі
І  лиш  б’є  поклони  калині  в  напрузі.

Бо  краса  тендітна  вчарує  любого,
Тріпочеться  серце  в  дуба  ошатного.
Заспіває  зрання  соловей  їм  щемно,
Не  летіть,  роки  ж,  ви,  не  летіть  даремно.

12.02.19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019

ГАЛИНА КОРИЗМА

ДІВЧИНКА ДАРИНКА

За  минулим  липнем  —  медоносна  бджілка,  
В  голубім  світанні  липа  у  росі.  
На  листках  кульбаби  озерця  в  пуделках,  
А  у  тих  пуделках  —  хмарки  у  красі.

Мріє  сонна  вишня  про  високе  небо,  
Начепила  зірок,  гілки,  як  дуга.  
Пробудилась  пташка,  сипле  ранній  щебет,  
Стрепенула  роси,  аж  трава  зляга.

В’ється  по  стежині  низком  повитиця,  
У  віночок  стали  білі  квіточки.  
Тільки  хвощ  зелений,  як  в  зимі  ялиця  
Край  городу  пишно  виставив  гілки.

Розпустила  коси  кукурудза-пава,  
В  кожусі  молочні  зуби  проросли.  
Достигає  сонях,  горобцям  забава  
З’їсти  кілька  зерен  справно  узялись.

Вийшла  у  садочок  дівчинка  Даринка,
Обросила  капці,  мокрі  ремінці...
Ну,  чому  ж  зі  мною  у  сльозах  стежинка?
Аж  здійняла  в  небо  грайку  горобців.

Розбудилась  тиша,  стрепенувся  промінь,  
Крізь  густу  хмаринку  сонце  на  виду.  
За  далеким  липнем  —  голубиний  спомин  
Загубився  в  стежці  й  сліду  не  знайду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019

Оксана Дністран

Я потану колись

Я  потану  колись,  до  весни  неодмінно  потану,
Розіллюся  морями,  дощами  на  землю  зійду,
Віднайду  чарівну  квітку  щастя  –  таку  полум’яну,
Що  ніколи  до  того  не  квітла  в  земному  саду.

Я  потану  колись,  не  лишу́  і  найменшого  сліду,
Лиш  у  венах  пульсуюче  тінню  кохання  озвусь.
Коли  ти  досягнеш,  наче  сонце  обіднє,  зеніту,  
Безневинно  торкнуся  цілунком-усмішкою  вуст.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825091
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019

Валя Савелюк

НАЗАВЖДИ

…і  не  чула  я  кращої  музики  –
ні  в  престижних  концертних  залах,
ні  з  динаміків  на  перонах-вокзалах  –
тієї  музики,  що  жебоніла-грала,
витікаючи  з  польової  кринички
до  русельця  Жи́лки  –
дитинства  мого  дрібної  річки,
що  на  ступі́нь  завширшки́  
подекуди:
не  знайшлося  кращої  музики
за  ті  щасливі  
горлові  переливи
джерельної,  
між  полів  загубленої  води…

назавжди

22.01.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822317
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима в віконце стукає до мене

На  дво́рі  тихо  падає  сніжок,
Неначе  казка  завітала  в  гості.
Стоїть  в  снігу  зажурений  стіжок,
Кохану  зачекався  хтось  на  мості.

Он  дітлахи  спускаються  згори,
Їм  весело  кататись  на  санчатах.
Зимі  радіють  навіть  снігурі
І  звірі  її  люблять  зустрічати.

На  поле  впало  біле  полотно,
Прибралися  ялинки  в  наречених.
І  сонце  з  неба  світить  мов  руно,
Зима  в  віконце  стукає  до  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819777
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019

Віталій Назарук

ЖИТТЄВА МИТЬ

Єдина  мить,  коли  із  грудня  в  січень,
Коли  новий  почато  календар.
Так  з  року  в  рік,  без  клятви  і  освідчень,
П’ємо  життя  по  краплі,  як  нектар.  

Роки,  мов  птахи,  мають  дужі  крила,
Несуть  нам  миті  в  сиву  далину.
І  білі  хмари,  мов  життя  вітрила,
Приносять  солод  з  смаком  полину.

І  крізь  роки,  коли  стомились  крила,
Коли  почавсь  останній  календар.
Збираємо  в  кулак  останню  силу,
Життя  свого  тримаючи    удар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019

Леся Геник

Втекти, загубитись, розтанути…

***
Втекти,  загубитись,  розтанути,
розбризкати  форму  і  зміст...
Троянді  не  хочеться  в'янути,
скорившись  холодній  зимі.

Та  іншої  стежки  не  знайдено.
Кує  чорнобог  свою  тінь.
І  ти,  мов  розсмоктана  гранула,
стікаєш  по  білій  стіні.

І  бавишся  вранішнім  променем  -
хтось  вижив...  О,  Боже,  віват!
І  дивишся  в  небо  намолене,
і  просиш,  аби  лиш  не  кат...

20.11.18  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820009
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019

Ірина Кохан

Мете

Мете  й  мете,  ані  кінця  ні  краю,
Злилося  все  -  ні  неба,  ні  землі.
А  я  тебе  думками  оминаю,
Як  оминають  айсберг  кораблі.

І  все  латаю  серце  струхлявіле,
(Та  що  там  серце!  Вже  немає  й  крил...)
Немов  вовчиця,  зимонька  все  квилить,
На  рани  густо  сипле  білий  пил.

Поснули  міцно  в  снігових  заметах
Стежки  схололі  й  вибоїни  мрій.
І  раптом  неважливо  стало  де  ти,
Лиш  спогади  вростають,  мов  пирій...

Стара  сосна  все  люляє  печалі,
Між  пишних  віт  лиш  тіні  самоти.
Хвилини  мчать  сніжинками  зухвало,
І  разом  з  ними  образ  твій  і  ти.

А  за  вікном  довкруж  усе  біліє,
Іде  в  минуле  день  іще  один.
Мете  й  мете.  Клубочить  у  завіях
Свої  інтриги  вічний  часоплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819930
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018

гостя

…часи

Солоний  дим
Ожинового  цвіту.
На  пасіках  -  спокусливі  меди.
Ти  досі  небезпечно  пахнеш  літом.
Прозорий  танець  
   білої  води

Змиває  всі  ілюзії…  
Повільно
Звикаю  до  стерильності  снігів.
Коли  постанеш  вороном  осіннім,
Спини  прощальну
     магію  слідів,

Мов  сяйво
Перестиглого  колосся,
Чи  півночі  тривожні  голоси,
Чи  бронзу  неслухняного  волосся  -
……………..на  всі  часи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813487
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Ірина Лівобережна

Співай мені, Поете

Вже  Осені  багряні  силуети
Життя  заполонили  через  край.
Під  листопад  не  пишуться  сонети.
ЗлітА  з  дерев  казковий  дивограй.

На  тротуарах  кришаться  монети,
Лежать  слова,  як  злитки  золоті.
Ти  про  любов  співай  мені,  Поете,
Що  в  мріях  загубилась  у  житті!

Дощами  в  небі  пишуться  сюжети.
Душа  вже  не  витає  серед  хмар.
Вже  долею  підписані  бюджети,
Що  не  включають  мед  весняних  чар.

Лягли  на  плечі  роки-еполети,
Пташиний  спів  не  звеселяє  гай…
Зів’яли  квіти  мрій.  Та  ти,  Поете,
Не  замовкай!  Співай  мені,  співай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810633
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018

*SELENA*

ПОСРІБЛІННЯ

Кришиво
Місяць  струсив  на  левади
Вишила
Нічка  медами  смарагди
Чашами
Пахощі  в  сніння  збирала
Ніжними
Перлами  -  день  в  опахало
Нашими
Винами  літо  палало
Душами
В  зорях  зустрілись  змовчало
Віршами
Вітер  залестив  рулади
Віщими
Іскрами  мріли  Плеяди

-------------------------------------
                                   06.12                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810656
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Леся Геник

***І день новий тебе зустріне завтра…

***
І  день  новий  тебе  зустріне  завтра,  
і  поведе  стежинами  у  світ.  
І  розгориться  в  серці  свіжа  ватра,  
щоб  розганяти  хмари  грозові.

І  сивий  дуб  тобі  настарчить  сили,
на  крок  у  даль  розвеснений,  дарма,
що  дні  про  осінь  вже  заговорили,
хильнувши  споришевошо  вина.

А  ти  іди  з  молитвою  в  долоні,  
з  надією  веселки  на  устах.  
Думки  твої,  мов  гойні  бистрі  коні,  
долають  хай  невпевненість  і  страх.

Бо  день  новий  -  то  віща  нагорода
твоїй  у  мрії  у́браній  душі,
коли  до  сну  лаштується  природа,  
пірнувши  у  зів'ялі  спориші.

16.10.18  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810618
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе не покину

Плаче  зажурене  небо,                                    
Осінь  у  нас  за  вікном.
Суму  у  серці  не  треба,
Пташка  махнула  крилом.

Десь  полетіла  у  вирій,
Разом  із  нею  любов.
Колір  змінила  на  сірий,
Весною  вернеться  знов.

Осінь  всміхнулася  радо,
Личко  умила  дощем.
Тихо  сумують  левади,
Серцю  доноситься  щем.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю.

Навіть  якщо  хуртовина,
Буде  мести  і  мести.
Знай,  що  кохана,  єдина,
Пише  для  тебе  листи.

А  поштарем  буде  вітер,
Швидкий  такий  і  меткий.
Теплі  і  щирі  привіти
І  серед  них  буде  мій...

Може  зустріну  весною,
Схилиться  верби  гілля.
Будемо  поруч  з  тобою,
Буду  щасливою  я...

Зустріч  я  буду  чекати,
Весну  стрічати  з  теплом.
Буду  тебе  лиш  кохати,
Лине  мій  спів  над  Дніпром.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю...

Нам  не  страшні  будуть  грози,
Літо  подарить  тепло.
Роси  впадуть,  наче  сльози,
Пташка  розпрямить  крило...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018

Світлана Моренець

Візитна картка України

         [i](віршоване  оповідання)[/i]

Я  не  носила  вишиванок,
їх  в  мене  просто  не  було,
бо  збереглось  тих  одяганок
десяток  на  усе  село.
І  в  домі  –  жодної  ікони,
то  не  було  і  рушників,
не  мали  скринь  ми  чи  схоронів
із  давнім  спадком  прабатьків.

Квартира  вчителя.  Чистенько.
Макети  звірів  та  птахів.
В  дубовій  рамі  сам  Шевченко
дивився  з  глибини  віків.
Матуся,  вроджена  шляхтянка,
не  вишивала  полики:
хазяйство,  школа  й  до  світанку
перевіряла  помилки
у  стосах  зошитів...
                                                         Ой,  нене,
тяжким  було  твоє  життя.
З  усіх  захоплень  –  щодо  мене  –
найменше  вабило  шиття.
Від  примітивних  візерунків,
що  бачила  я  по  хатах,
не  мліло  серце  вередунки,
не  видихали  груди:  "Ах!"

Аж  поки  я  не  побувала
в  гостинах  дальніх,  у  рідні.
Там  в  кожній  хаті  дивували
творіння  рук  на  полотні.
Живії  маки  між  колоссям,
орнаменти  на  рушниках
такі,  що  стримать  не  вдалося
моє  гучне  і  щире:  "Ах!!!"

Везла  узори  від  майстрині
давнішній  подрузі  сім'ї,
золоторукій  Василині,
щоби  порадувать  її.

...  Минає  час.  Ми  на  терасі,
а  Вася  –  ластівкою  в  дім
влітає  мовчки  до  Тараса,
мить  –  вишитий  рушник  на  нім.

...  Запала  тиша.  Посвітліло?
Чи  душ  торкнулася  яса?
В  Шевченка  очі  потепліли  –
зачарувала  всіх  краса.
Її  магічна  диво-сила
людину  змінює  і  світ.
Яку  ж  полуду  я  носила
усе  життя?!  Сімнадцять  літ!

Роки  студентські.  Як  гурманка
дивлюсь,  здивована  без  меж:
на  кожен  смак  є  вишиванка,
й  для  мене,  капризулі,  теж.
На  вибір  –  силонька-силенна,
для  всіх  випадків  й  поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра,  й  неба  голубінь,
і  вишукано  білосніжні,
й  осінні  барви  золоті,
яскраві,  однотонно-ніжні
батистові  й  на  полотні.

Яка  безмежна  фантазійність,
майстринь  таланту  глибина!
В  них  –  пісні  тиха  мелодійність
і  оберегів  таїна.

Ну  що  там  Ґуччі  та  Версаче?!
У  вишиванці  є  наш  знак:
лиш  одягни  її,  юначе,
і  ти  –  орел.  Ти  –  свій!  Козак!
Серед  такого  ось  розмаю
твоє  дитинство  протекло,
у  ній  –  краса  твойого  краю,
душі  народної  тепло.

Тож  нині  пані  і  панянки,
та  й  карапузи-малюки
вдягають  радо  вишиванки,
шанують  й  носять  залюбки,
як  цінні  нації  перлини,
її  таланту  щедрий  цвіт.
Вони  –  візитки  України,
що  славлять  край  наш  на  весь  світ.

                             17.10.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 19.10.2018

Світлана Моренець

У віршах – плач і спів душі

Я  лише  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
любов  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  ранах  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018

Олекса Удайко

СЛОВО

             ПРОШУ  
             С
             Л
             О́
             В
             А
 [youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA  [/youtube]

[i][b][color="#055457"]Слова́,  слова́…  Нао́коло–  слова́…
І  вигуки…  І  ствердні...  Й  запитальні.
Ця  правда  людям,  певно,  не  нова,
Та  поміж  слів  підносяться  сакральні.

У  щасті  й  муці…

Слова́,  на  кшталт,    «який»,  «коли»,    «чому»,
Даються  нам  у  Слові  як  "прислівник"…
Та  Слово  Боже  –  Богу  одному,
І  з  ним  Він  шле  до  нас  своїх  послів,  з  них  

Лиш  агнці  –  в  звуці…  

Не  в  кожного  те  Слово  на  устах  –
Всевишній  ділить  ролі  колисково.
Бо  Слово  те  –  мов  віщий  фенікс-птах,
Від  щастя  словотворення  –  підкова:

Слова  ті  ллються…
 
Хто  чулий  –  серцем,    дужий  –  по  уму,
І  хто  з  природи  має  добрі  вуха
Та  Божі  заповіді    ґречно  слуха,
Відвіт  познає  –    
                                                       «що?»,  
                                                                                   «коли?»,  
                                                                                                                     «чому?»…
Слова  –  на  блюдці…

Від  слів  до  справ  –  не  виміряний  крок…
Та  той,  хто    цю  дорогу  вже  протопав,
Хто  вивчив  Богом  заданий  урок  –

Усім  єством  й  умом  своїм  второпав
І  висновку  глобального  дійшов:                                    
Найголовнішим  в  Слові  єсть  Любов.[/color][/b]

5.10.2018[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 08.10.2018

Валя Савелюк

ТУМАННОСТІ ПАВУТИНЬ

мов  корабельні  сосни,  
пнуся  вгору  і  вгору,
чи  стелюся  плющем  без  опори,
лозою  на  вітрі  б́`ю  поклони  –
а  восени,
у  врожаїв  прибуткову  пору,
у  ренклодів  моїх  порожні  крони

наскрізно
і  неодмінно…

скільки  намірів  і  зусиль  покладено
на  обживання  пустель  і  чужих  святинь  –
все  одно
у  кінці  коридору  тьмяніє  вікно,
і  вологі  кутки  запрядено
туманностями  павутинь

…може,  уперті  земні  труди  –
як  сади  молоді,
і  ще  не  приспіла  пора  плодів?
сонце-квіти-любов-краса:
«збирайте  скарби  свої  на  небесах»

31.05.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808916
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 07.10.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти бачив, як зорі цілуються…

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
У  небі  над  нашим  вікном.
Осіння  зажурена  вулиця,
Вже  й  місяць  з'явивсь  над  селом.

А  зірка  мені  усміхається,
Привіт  посилає  палкий.
У  серце  коханням  вливається,
Твій  образ  такий  дорогий.

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
І  падають  тихо  в  траву.
Десь  шелест  за  вікнами  чується,
Хтось  тихо  лякає  сову.

То  вітер  кидається  листячком,
До  осені  він  заграє.
То  річка  кохається  з  місяцем,
А  в  небі  кохання  моє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 04.10.2018

Віталій Назарук

ЩЕ Б ТРОХИ

Осені  початок  надворі,
У  житті  вже  до  кінця  спливає…
Ще  краплина  й  перші  снігурі,
Крізь  вікно  із-рідка  заморгають.

Кілька  б  весен,  ще  б  прожить  мені
Ще  б  почути  жайвора  у  небі.
Літа  шмат,  щоб  по    святій  стерні,
Осінь  в  яблуневім    піднебессі.  

Щоб  калина  знову  зацвіла,
А  під  зиму  зародила  рясно.
Щоб  тернівка  на  столі  була
І  до  свята  подавалась  вчасно.

Ще  б  десяток  так  із  року  в  рік,
Щоб  усмішка  на  вустах  сіяла,
Щоб  щасливим  був  ще  чоловік,
Щоб  свіча  життя  не  догоряла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803324
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018

Оксана Дністран

У прозі життя…

У  прозі  життя  –  надто  мало  поезії,
Доскіпливий  погляд  шукає  краси  –
Небесних  барвінків,  облоків  гортензії.
Зронила  задавнене  згіркле  «прости»,
Та  легше  не  стало,  бо  правди  не  зміниш,
Хоч  –  криком,  хоч  –  мовчки,  –  один  результат:
Стоптали  нас  гради,  ввіп’ялися  війни,
Розмило  дороги  вперед  і  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803454
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

На вишиванім рушнику…

Різнобарвними  нитками,
Вишивала  рушники.
І  влягалися  стібками,
Поля  ніжнії  квітки.

Соняхи  жовтоголові
І  калина  у  вінку.
Вишивала  у  любові,
Долю  клала  рушнику.

Він  -  мов  символ  України,
Він  -  неначе  оберіг.
В  ньому  бачу  небо  синє,
Безліч  вишитих  доріг.

Ось  веселка  засвітилась,
А  ось  крапельки  дощу.
В  рушникові  дивна  сила,
В  серце  я  її  впущу.

Збережу  рушник  напам'ять,
Дітям  силу  передам.
Передасться  поколінням
І  онукам  й  правнукам..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801351
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 31.07.2018

Олекса Удайко

ЛИПА

           Липню        п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]

[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене  знічев’я  нарікли  як...  липа,
Не  зводячи  себе  семантикою  слів.
Я  ж  істина  –  свята  й  багатолика  –
Таких  не  знайдеш  в  лісі  диваків!

Цвіту  я  пишно,  зеленію  рясно  –
Несу  в  природу  сенс  і  колорит,
Та  декому  усе-таки  не  ясно,
Що  я  не  фальш...  Святої  правди  скит.

Проте  (я  каюся),  мій  дух  духмяний
Запаморочить  може  будь-кого...
Й  буркоче  у  чаду  ваш  мозок  п'яний,
І  кидається  серце  у  вогонь!  

То  ж  «липу»  кожен  хай  шукає    в  со́́бі:
Чи    не    завівсь,  бува,    гризотний  черв’ячок,
Який  тверезі  відчуття  "коробить"...
Відтак  все  «липове»  повісьте  на  гачок!  

Й  відчуєте  себе  цілком  здоровим,
Коли  із  тіла  зникне  короїд...
Бо  не  спаскудить  вам  формату  крові!
І,  головне,  –  не  згасне  родовід.  [/color][/i]  [/b]

03.07.2018    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 31.07.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зацілую… ( пісня)

Зацілую  тебе,  зацілую,
Подарую  кохання  своє.
Почуттями  тебе  зачарую,
Бо  найкраща  у  мене  ти  є.

Понесе  вітер  в  поле  цілунки,
Місяць  тихо  всміхнеться  зорі.
Дві  берези  неначе  чаклунки,
Погляд  свій  відобразять  в  воді.

Тільки  я  не  піддамся  тій  силі,
Не  здолає  кохання  вона.
У  коханої  оченьки  милі,
А  у  них  розквітає  весна.

Зацілую  тебе,  зацілую,
Подарую  кохання  своє.
Почуттями  тебе  зачарую,
Бо  найкраща  у  мене  ти  є.

Защебечуть  птахи  на  світанні,
Ти  кохана  в  обіймах  моїх.
Ми  щасливі  з  тобою  в  коханні
І  те  щастя  даруєм  для  всіх

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799502
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018

Віталій Назарук

НАШ РАЙ

Коли  клекіт  лелечий  в  гнізді  біля  хати,
Перший  сонячний  промінь  зранку  будить  село…
Це  життєвий  наш  рай  в  ньому  жити  й  кохати,
Берегти  чисте  небо  і  лелече  гніздо.
Більш  такого  ніде  не  зустрінете  раю,
Де  роса  в  перламутрі  умиває  траву.
Я  із  раю  святого  найкраще  вбираю,
Бо  пишаюсь  цим  раєм  і  цим  раєм  живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799477
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018

Віталій Назарук

НАРЕЧЕНА - ВДОВА

           Навіяло  фото  виставлене  Наталкою  Данилюк  у  Facebook  
Вона  тримала  маки  у  руках,
Сідало  сонце,  тіні  позникали…
Кричав  далеко  незнайомий  птах,
А  маки  чомусь  руки  обпікали.

Останній  промінь  зник  поміж  зірок
І  почалася  знову  канонада.
Холод  від  маків  вдерся  до  кісток,
Кров  полилась,  знов  сунула  армада.

Сиділа  тут  із  маками  в  руках,
Її  коханий  ліг  в  степу  за  волю.
Кров  червоніла,  як  у  полі  мак,
Поцілувала  й  залишила  в  полі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799139
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018

Н-А-Д-І-Я

Мої роки! Іду за руку з вами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]

Роки  мої!  Іду   за  руку  з  вами.
Не  відпускайте,  вас  прошу,  руки. 
Ведіть   мене  життєвими  стежками.
Однакові   завжди  у  нас  думки.

Багато  я  чого  в  житті  узнала:
Як  пахне  первоцвіт,  що   ще  в  снігу,
Єдине   те  кохання  розпізнала,
Відчула   його    радість  і  жагу.     

Супутники   роки -  бажанна  ноша,
Я  довіряю  вам,  вперед  ідіть.
Не  все   ще  у  житті  мені  вдалося,
За  це  не  буду  вас,  роки,  винить.

В  житті  не  раз  бувало  спотикалась,
Підтримку  відчувала  я  від  вас.
Хоч  боляче,  триматись  намагалась...
І  так  іде  із  нами  поряд  час.

Везіння,  негаразди...  Не  рахую!
Стараюся  по  правді  в  світі  жить.
Про  свій  життєвий  шлях  завжди  міркую,
Бо  знаю,  що  життя  це  -  тільки  мить.

Ця  сповідь  не  для  того,  щоб  жаліли.
Приходить  час   -  листаєш  сторінки.
А  що  боліло,  вже  переболіло,
Це  ви  старанно  гоїли, роки...


   .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799149
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018

Віталій Назарук

МОЛИТОВНИЙ ВІРШ

Господи,  помилуй  і  спаси,
Захисти  від  недругів  і  болю,
Землю  вмий  краплинами  роси,
Вітром  волю  рознеси  по  полю!

Мудрості  додай  із  року  в  рік,
Розірви  відносини  з  брехнею.
Щоб  міцним  був  довго  чоловік,
Щоб  пишався  все  життя  ріднею.

Хліб,  щоб  завжди  пахнув  на  столі,
Щоб  густе  зерно  родило  в  полі,
Повертались  завжди  журавлі,
А  життя  проходило  без  болю.

Сохрани  оту,  яку  люблю,
Щоб  Вона  була  в  житті  щаслива.
Дай  здоров’я,  я  Тебе,  молю,
Бо  без  неї  жити  вже  не  сила.

Поможи  ім’я  своє  спасти,
Не  схибити  на  простїй  дорозі
І  місток  кохання  навести,
Щоб  ще  довго  не  минала  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799013
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Верни любове… ( пісня)

Шумлять  гаї,  шумлять  гаї,  шумлять  діброви,
Торкаєш  рученьки  мої,цілуєш  брови.
І  закружляють  почуття  нас  у  коханні,
Ми  будем  поруч  все  життя  й  такі  бажанні.

Верни  мені,  верни  мені  моя  любове,
Ті  літні  дні,  ті  літні  дні  такі  казкові.
Верни  тумани  на  світанку  білосніжні
І  поцілунки  аж  до  ранку  ніжні,  ніжні...

Квітують  маки  у  житах,  цвітуть  волошки,
Виводить  соло  дзвінко  птах  в  гіллі  для  пташки.
А  я  спішу  моє  кохання  так  до  тебе
І  лиш  тобі  мої  вітання  шлю  від  себе.

Несуть  нас  спогади  життя,  як  русло  річки,
Живем  тепер  минулим  ми  тим  невеличким,
Яке  в  морози  нас  собою  зігрівало
Й  кохання  щире  нам  з  тобою  дарувало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018

Оксана Дністран

Стрижі

Стрижі  звели  зручний  будинок  –
Гніздечко  під  моїм  вікном,
І  чітко,  начебто  годинник,
Хвилини  ловлять  всім  нутром:

То  оченята  –  кліпно-пильно,
То  дзьобики  –  туди-сюди,
Хтось  про  яєчка  неухильно
Піклується  впродовж  доби.

По  черзі  –  коло-підгодівля,
Та  знову  -  стрімко  до  гнізда.
Міцна  в  стрижів  тепер  будівля,
В  ній  -  не  оселиться  біда.

Пташині  клопоти  поблизу
Несуть  неспокої  та  радість.
Вже  подолали  вражу  кризу,
Як  горобець  на  хатку  за́ривсь.

Дали  йому  сувору  відсіч,
Тепер  завершать  інші  справи,
Навчать  пташат,  як  треба,  сиріч
На  зло  знаходити  управу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793018
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 25.05.2018

Віктор Ох

Я знов тобі про осінь нагадаю (V)

Ще  одна  пісня  і  кліп.
Слова    ̶      Ніна-Марія
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xnQa3wdm3Tc[/youtube]
---------------
Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  в  душі  бринить  кохання.
Дивлюся  я  на  сиву  неба  просинь,
Яка  зависла  смутком  невблаганним.
 
       Приспів:
   В  прекрасний  спогад  знову  й  знову  лину.
   Жовтень  тепло  нам  щедро  дарував.
   А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо  -
   Той  знає,  хто  по-справжньому  кохав...
 
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  летів  хоробро.
Ми  слухали  мелодію  предивну,
Купаючись  у  барвах  кольорових.


Приспів.
 
Тоді  весь  світ  привабливим  ставав  нам.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  отой    Господь  заповідав  нам.
Коли  єднав  у  дві  щасливі  долі.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792941
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 25.05.2018

Віктор Ох

Я знов тобі про осінь нагадаю (V)

Ще  одна  пісня  і  кліп.
Слова    ̶      Ніна-Марія
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xnQa3wdm3Tc[/youtube]
---------------
Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  в  душі  бринить  кохання.
Дивлюся  я  на  сиву  неба  просинь,
Яка  зависла  смутком  невблаганним.
 
       Приспів:
   В  прекрасний  спогад  знову  й  знову  лину.
   Жовтень  тепло  нам  щедро  дарував.
   А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо  -
   Той  знає,  хто  по-справжньому  кохав...
 
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  летів  хоробро.
Ми  слухали  мелодію  предивну,
Купаючись  у  барвах  кольорових.


Приспів.
 
Тоді  весь  світ  привабливим  ставав  нам.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  отой    Господь  заповідав  нам.
Коли  єднав  у  дві  щасливі  долі.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792941
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 25.05.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наш світанок…

Світанок...  Пам'ятаєш  наш  світанок...
Мелодія  дзвіночків  чарівна.
Багрове  сонце  освітило  ранок,
То  було  літо  а  в  душі  весна.

М'яка  трава  і  запах  конюшини,
У  небі  хмари  наче  баранці.
Мій  дорогий,  коханий  і  єдиний,
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.

Ми  йдемо  полем  зустрічати  сонце,
Волошки  сині  у  моїх  руках.
І  вітряки  млинів  мов  веретенце,
Холодну  прохолоду  дмуть  на  шлях.

Ось  золотаві  промені  з'явились
І  освітили  неба  синяву.
В  твоїх  очах  іскринки  засвітились,
Я  в  подарунок  їх  собі  візьму.

І  як  букет  проміння  золотого,
Що  гріє  й  ніжить  у  ранковий  час.
На  фоні  хмар  і  неба  голубого,
Назавжди  в  парі  поєднає  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792877
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018

Леся Shmigelska

Хай буде так…

хай  буде  так,  як  накричать  громи,
як  навіщує  на  гнізді  лелека.
і  добрий  звук  старезної  сурми
озветься  десь  з-за  обрію,  здалека.
і  будуть  руки  сповнені  тепла
тебе  чекати  юну  для  обіймів.
ця  дивна  ніч  віддала,  що  могла,
собі  лишила  зорі  поруділі.
…погасне  мовчки  вуличний  ліхтар,
допише  ноту  стомлений  маестро.
якби  тоді  у  Господа  спитав
про  ті  стежки,  дороги,  перехрестя…
ти  нині  там,  ще  юна,  молода,
а  я  отут  –  свою  чекаю  осінь.
бо  вік  людський  –  нестримана  вода,
а  сивина  –  то  ще  не  старість  –  досвід.
і  знову  час  торкається  зела,
вгинають  гілля  яблука  доспілі.
свій  кожен  день  прожила,  як  змогла
…а  десь  в  дорозі  –  сиві  заметілі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792523
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018

Окрилена

Світанку

[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441310_1785868084806107_3359666625226917660_n.jpg?_nc_cat=0&oh=347f366025219f6d7a678181b135fa08&oe=5B7354A1[/img]  [img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441335_1785844241475158_1866973789945698576_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f5605e5143452be3a52b71201dfd8a48&oe=5B73BCED[/img]
Надія  є!  
У  кожному  світанку...
Воскресле  мрево  
лине  із  пітьми,
коли  голівку  
першому  тюльпану
тримає  сила  
імпульсу  землі.

І  грудка  меду  
сонячного  тане
у  срібній  ложці  
річки  на  воді
Коли  грозою  небо,  
наче  рване
розгойдане  тривогою.  
Тоді  -
вишнева  гілка  
хилиться  додолу,  
одягнена  
у  чорне  кімоно.
Надія  є,  
коли  Ти  із  любов"ю
чекаєш  квітки  
сакури  в  вікно.
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30515810_1785844194808496_2584347367103368494_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f592804d114dac8db59727d0d44bc33f&oe=5B7288F8[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786791
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 12.04.2018

Валя Савелюк

ЗНОВУ

за  минулим  жалі  –
як  білі
над  океаном  далеко  
лелеки  і  журавлі,
чи  в  полі  
трава  і  квіти  –
під  зиму  в`януть,  щоб  напровесні  зацвісти…

…і  сказав  мій  Друг,  який  прозирає  світи:
не  плач,  за  минулим  не  треба  плакати,
минуле  життя  –  не  втрати,
думай  про  нього,  
як  про  майбутнє,  що  знову  має  прийти…
настати

…у  ефірі  -  порціями  одиниці-нулі:
біти-байти...
і  
не  випадково  ж  круглі  
у  годинників  циферблати…

04.04.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785964
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 07.04.2018

Крилата (Любов Пікас)

ПРОБАЧ

Пробач  мені  мою  гординю,  Боже,
Кривий  мій  крок,  душі  гидливу  цвіль.
Я  дякую  тобі  за  подих  кожен,
За  день  і  ніч,  за  рід,  за    хліб  і  сіль.

Пробачте  ті,  кому  завдала  болю,  
Кому  руки  в  біді  не  простягла,  
Кому  не  уласкавила    недолю,
Кого  не  захистила,  а  могла.

Здіймаю  вгору  днесь  любові  крила,  
Беру  під  них  сестер  своїх,  братів.
Нехай  додасть  любов  моя    їм  сили,
А  злість  стріляє  тільки  у  катів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786254
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018

Окрилена

Фіалками

[img]http://www.creative.su/sites/creative.su/data/SubFileStorage/fialka_14621_p1.jpg[/img]
Фіалками  
пахне  жінка.
В  трамваї  сидить  
край  вікна,
наступна  її  зупинка,
але  у  вагоні  п᾿янка  
лишається  атмосфера
зі  шлейфу  
фантазій  і  мрій...
Світанок  буває  
ще  раз,
у  будь-якій  
іншій  порі,
коли  зустрічаєш  
погляд
як  сонячне  
світло  із  вій  -
здається,  
фіалки  поряд
цвітуть  
і  дощі  грозові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782868
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Світлана Моренець

ПОЕТАМ

Крізь  тенета  турбот,  мов  крізь  хмари  –  промінчики  сонця,
фраза,  слово  чи  думка  майне...  наче  з  інших  світів.
Може  Муза  послала  із  вітром  її  крізь  віконця,
а  чи  янгол  торкнувся  крилом  полохких  почуттів?

Стрепенеться  душа  і  пірне  в  протиріччя  емоцій,
обважніє  від  виру  строкатих  думок  голова
і,  впіймавши  зерно  в  тім  бурхливім  безладнім  потоці,
несподіваним  змістом  наповнить  звичайні  слова.

Ле́гкий  тремор  і  нерви,  неначе  натягнуті  стропи,
подих  в  горлі  завмер,  щоби  птахом  злетіти  до  зір,
коли  вбрані  у  рими  слова  заплітаються  в  строфи
і,  освячені  в  серці,  лягають  рядки  на  папір.

Із  небесної  висі,  з  таємних  світів  нескінченних,
з  амплітуди  чуттів:  від  безодні  –  до  місяця  злет,
з  болю,  сумнівів,  сліз,  із  любові  поривів  вогненних,
з  праху,  сяйва  краси,  мрій,  фантазій  натхненних,
в  незбагненнім  пориві,  творить  свої  вірші  Поет.

                                                                       19.03.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Валя Савелюк

ОЦІННИК АЛМАЗІВ

неодмінно  й  одразу,
тільки  знайдеш  між  каміння  алмаз  –
приходить  оцінник  алмазів…

і  йому  не  важать  оди
хвалебні  твої,
ні  рубаї  –
у  нього  власні  підходи
і  вивірені  критерії

під  землею  –  алмази,  на  небі  –  зірки:
у  нього  з  ними  прямі  містичні  зв`язки

він  усе  про  алмази  знає,
абсолютної  
довершеності  шукає

…у  нього  ніздря  
напружена  –  як  тятива,
у  нього  руки  
дрібно  тремтять  і  вуста
гублять  окремі  слова:  
моя  красота...  
абсолютна…  довершена  чистота…

тривожна  ніздря,  як  тятива  лука:
…страсть  і  мука…

сторожко  і  обережно  вощані  пальці
беруть  алмаз  –  наче  крихке  яйце-райце,
мовби  там,  у  твердому  прозорому  камінці  –
серце  Всесвіту  і  власне  його  серце

опускають  ніжно  в  чисту  джерельну  воду,
наче  в  купіль  магічний  наре́чену  молоду  –
зникає  алмаз,  прозоріший  води,
оцінник  вдоволено  крекче  і  мружиться  з  насолоди

трепетно  і  обачно
возносить  алмаз  вище  лиця  –
до  сонця
і,  зупинивши  подих,  
довго  прискіпливо  дивиться  –
вдивляється…

…як  підбите  крило,  ослабнувши,  опада  рука:
у  чистоті  –  мікроскопічна  графітова  домішка…

і  втрачає  оцінник
будь-який  інтерес  до  оціненого  алмазу  –
і  так  щоразу:
непробивна
споконвічна  стіна  –
на  Землі  досконалість  не  абсолютна

просто:  
99  і  9  десятих  –  
це  дуже  багато,
але  не  100…

17.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782710
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 19.03.2018

Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Тамари Шкіндер :: Пам'яті матері (V)

Багато  розчарувань  і  невдоволень  було  у  авторів  Клубу  Поезії  (особливо    у  тих,  хто  працює  з  пісенним  жанром)  з  приводу  того,  що  сайт  обмежив  можливість  заливати  звукові  файли.  Є  два  варіанти  як  виходити  з  такого  скрутного  становища.  1.  Зжати  файл  до  мінімума  якимось  медіакодером.  Але  тоді  якість  
звучання  буде  дуже  низька.  2.Заливати  фонограми  на  інші  сайти  чи  хостинги  (наприклад    YouTube,  або    soundcloud).
-----------------------
Пропоную  вашій  увазі  свій  варіант  мелодії  до  вірша    Тамари  Шкіндер.
Посилання  на  фонограму  -
https://soundcloud.com/j4kx55edzkzf/pamyat-mater
[youtube]https://youtu.be/f4x82WuakUM[/youtube]

         [b]      Пам'яті  матер[/b]і
На  могилу  прийду,  помолюся  до  Господа  Бога.
Припаду  до  хреста  і  вклонюся  землиці  святій.
Мамо  рідна  моя,  відійшли  ви  у  вічну  дорогу,
Залишили  у  серці  ні  з  чим  не  порівняний    біль.

Відцвіли  чорнобривці,  калина  знизала  намисто,
Крають  спогади  душу    в  самотнім  чеканні  зими.
Тільки  пам"ять  про  вас,  як  життя  джерело  світло-чисте,
В  час  гіркої  розпуки  обійме  незримо  крильми.

А  здавалося  нам,  що  розлука  не  прийде  ніколи.
Залишаємось  дітьми  тоді,  коли  мама  жива.
Перед  рідним  порогом  спинюся  закована  болем,
І  ніхто  для  розради  не  знайде  у  світі    слова.

Та  й  заплачу  без  сліз  і  ридатиму    серцем  я  гірко,
Як  на  прощу  священну  тихенько  до  хати  зайду…
Вишня  в  смутку  мені  прихилила,  мов  рученьку  гілку,
Наче  рідна  матуся  на  хвильку  з"явилась  в  саду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782586
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018

Валя Савелюк

НЕ ТУТ

і  сказав  мій  Друг,  
який  прозирає  світи:
не  плач,  
дерево  неможливо  вбити,  
бо  дерева  живуть  не  тут  –
серед  потреб  невгамовних  
і  нездоланних  людських  скрут    

і  я  прозирнула  на  мить  
істину,  що  наче  відбилася  у  воді,  –
безмежні  ясні  щасливі  світи,  
у  яких  дерева  живуть  насправді:
розкішні,  пишні,  вільні  і  завжди  молоді

…не  тут  
дерева  насправді  живут(ь),
на  Землю  вони  приходять  за  нами  –
людьми  –  Божими  сиротами,
улюбленими…
тільки  не  суттю  своєю  приходять,
а  наче  думками,  болями  наче  
фантомними

як  і  ми…

це  справді  втішає,  то  чому  ж  я  плачу,  
коли  повержене  дерево  бачу,
ліси  дочасно  потяті,  беззахисні  і  молоді…

чи  людину  в  біді...  

15.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782324
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018

Леся Геник

Ти її відпускаєш…

Ти  її  відпускаєш  на  нині,
і  на  завтра,  а,  мо',    й  назавжди...
На  старенькій-старенькій  футрині
запуцовує  вітер  сліди.

За  межею  згорає  востаннє
мляве  пасмо  відбулих  надій,
залишаючи  лиш  покаяння
у  душі  світлоокій  твоїй.

Ти  її  відпускаєш  на  волю
ту,  гірку,  мов  кульбаби  стебло,  
обпікаючи  небо  любов'ю,
що  негадано  так  відцвіло.

Загасивши  яскраве  проміння
до  відчинених  навстіж  воріт.  
Погамовуєш  в  серці  квиління,  
проводжаючи  всесвіт  у  світ.

Ти  її  відпускаєш,  так  треба,  
хай  спадає  на  істину  ніч,  
хай  розпука  шкребеться  у  ребра
і  сльоза  прикипає  до  віч.  

Поки  сонце  вбереться  в  коралі
і  завруняться  зблиски  руді,
ти  її  відпускаєш,  печалі
залишивши  навіки  собі.

15.03.18  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782460
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018

Михайло Гончар

Наталя Данилюк. "А дід пішов "переклад

             ID:780135  від  3.  03.  18.  

А  дед  ушёл  пахать  за  горизонты  -
Не  в  вечность  будто,  а  денька  на  два.  
Разгреб  свои  привычные  заботы
И  с  вилами  прошелся  у  хлева.  

Наполнил  ясли  сеном,  чтоб  корова  
Не  сбавила  под  вечер  молока,  
Дрова  в  печи  подправил  и  по  новой  
В  ней  пламя  рыжее  плясало  гопака.  

И  мысленно,  построив  план  на  будни,  
Пробормотал,  что  молодёжь  не  та  -
Им  до  обеда  спать  бы  беспробудно  ,  
И  улыбнулся...эх,  лета,  лета.  

А  что  же  старому  ждать  встречи  смерти,  
Когда  пока  жизнь  держит  на  плаву?  
И  силы  есть  вертеться  в  круговерти,  
А  молодые  пусть  себе  живут.  

Вот  так  в  труде,  раздумьях,  без  оваций  
Мотал  старик  деньков  своих  моток,  
А  мир  гудел  мильярдами  вибраций,  
Сливаясь  по  пути  в  один  поток.  

Зима  сияла,  белизной  объята,  
Когда  за  окоёмом  скрылся  дед...
И  окнами  заплакаными    хата
Ему  охрипло  простонала  вслед.

         А  ДІД  ПІШОВ  

А  дід  пішов  за  обрії  орати,  
Мов  не  на  вічність,  а  на  день  чи  два.  
Розгріб  турботи  звичні  біля  хати,  
Із  вилами  пройшовсь  біля  хліва.  

Напхав  у  ясла  сіна,  щоб  корова  
Під  вечір  не  урвала  молока,  
Поправив  у  печі  тоненькі  дрова  
Й  рудий  вогонь  урізав  гопака.  

В  думках  розклавши  наміри  по  буднях,  
Проворкотів,  що  молодь  вже  не  та,  
Що  їм  би  тільки  спати  до  полудня,  
І  усміхнувся...Ох,  літа,  літа.  

Бо  що  йому,  старому,  ждати  смерті,  
Якщо  життя  тримає  на  плаву?  
Ще  сили  є,  аби  кути  підперти  .  
А  молоді?  Нехай  ще  поживуть.  

Отак  собі  у  роздумах  та  праці
Провадив  день  старенький  чоловік...
А  світ  гудів  мільярдами  вібрацій,  
Які  зливались  ув  один  потік.  

Зима  лежала  біла  і  кудлата,  
Коли  побрів  за  овид  сивий  дід...
І  вікнами  заплаканими  хата  
Йому  охрипло  застогнала  вслід.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780431
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 11.03.2018

Валя Савелюк

ЛАСТІВКА

коли  я  про  тебе  думаю  –
з  північного  небокраю
біло-лілово  світає,
наче  маківка
розцвітає…

і  я  знаю,
що  коли  я  про  тебе  думаю  –
до  твого  раю
ластівка  прилітає,
у  віконце  тобі  співає,
ніжністю  обгортає:

ти  зупинишся  мимоволі,
згадаєш  зоставлених  на  Землі,
згорнеш  на  грудях  руки
і  скажеш  подумки:
як  виразно  пташина  співає  –
мов  до  рідної  матері  промовляє…

02.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779865
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018

Окрилена

Бажання

[img]http://i2.imageban.ru/out/2016/03/03/a41d15b14c23d844615f662f2d6888d4.png[/img]  [img]http://zikzag.ru/uploads/posts/2011-11/1321379006_1320944570_0_230b0_4133ae2b_l.jpg[/img]  

Мені  би  у  весні  сповна  набутись
І  вирватись  з  морозяних  лабет,
зібрати  монохромний  сум  у  жмути,
іти  туди,  де  сонячний  щербет.
 
Збирати  за  крупинкою  крупинку
тепло  із  березневих  амплітуд.
Знайти  аквамаринову  зупинку
у  місті,  де  підсніжники  цвітуть.

У  місті,  де  застуджені  усмішки
лікують  кавою  міцних  сортів.  
Старі  будинки,  наче  сонні  кішки
хизуються  хвостами  димарів.

Мені  б  не  розминутися  з  дощами,
із  першим  пагоном  у  борозні.
Світанками  пташиними  і  днями,
набутися  Тобою  у  весні…
[img]https://cs1.livemaster.ru/storage/cf/23/b8f60bbf473666c866cd84e4fb3x--kartiny-panno-ona-kartina-pastelyu.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yU16V2LTP6I[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779174
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 03.03.2018

Лілія Ніколаєнко

Я – Дафна, тільки ти – не Аполлон.

Я  –  Дафна,  тільки  ти  –  не  Аполлон.
Тупа  стріла  мені  зламала  крила.
Мене  виниш  за  те,  що  не  було.
Я  ж  наперед  тобі  усе  простила.

Я  –  лавр  тендітний  із  долини  муз.
У  борг  тобі  даю  листки-монети,
Що  їх  міняєш  ти  на  фальш.  Чому
Плету  і  рву  я  знов  палкі  тенета?

Тікаю  від  жаги,  що  душу  рве.
Старі  гріхи  кидають  довгі  тіні.
Мотив  твого  серцебиття  пливе
Розплатою  крізь  щемні  сновидіння.

Корінням  спогад  до  душі  приріс.
Веде  клубок  любові  до  Парнасу,
Де  зміщується  доль  примарна  вісь,
І  біль-нектар  тече  в  жертовну  чашу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777524
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 19.02.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумую і чекаю…

Під  кучугури  снігу,  
Сховалось  наше  літо.
Скувало  в  річці  кригу
І  понесло  над  світом

Любов  одну  -  єдину
І  сум  розчарування.
Як  ягоди  калини,
Палає  десь  кохання.

А  я  одна  без  тебе,
Сумую  і  чекаю.
Коли  у  темнім  небі,
Світанок  запалає.

З  очей  впаде  краплина,
У  серці  сподівання.
Там  де  живе  родина,
Там  ніжиться  кохання..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 19.02.2018

Олекса Удайко

КРИЛОНЬКА ЗІТРУ

         [i]Згадалась  мені    Велика  Британь.  Поневіряння,  заробітки,  
         пошуки  примарного  щастя…    Гіркими  видавались  ті    фунти  
         стерлінгів…  Бо  був  свідком  того,    як  хоронили    українців…    
         Під  звуки  пісні  братів  Лепких  «Чуєш,  брате  мій»,    що  стала  
         вже  похоронним  маршем  для  тих,  хто  знайшов  свій  вічний  
         притулок  в  чужій  землі…  А  скільки  наших  братів-бурлак  по  
         світу?  Не  коментую  –  
       плачу!
[/i]  [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять  у  вирій  журавлі...  В  задумі...
Колись  і  я  так,  певно,  полечу…
Почуєш  «кру»  –    й  нічого,  окрім  суму:
Не  заздрю  журавлиному  ключу…

…Куди  летиш,  стражденний  українцю?
І  хто  тебе  на  чужині  чека?
Женуть  тебе  від  матінки  ординці,
Як  гнала  нас  імперії  ЧК…

В  країні  тяжко  –  гноблять  олігархи,  
Тарифи  і  податки  душать  нас…
Їх  поводир    –    подоба,  лик  монарха!
Таке  життя,  мій  друже,  без  прикрас.

І  з  сумом  б'ють  в  набат  Дніпрові  хвилі...  
Гучніше  все  ж  квиління  журавлів,  
Що  відлітають  в  ірій,  щоб  могили
Відвідать  тих,  хто  в  чужині  зотлів.

Та  «чуєш  брате»  небо  вже  курличе  –
До  Вас,  живих,  його  відчайний  клич!  
О  Українцю!    Трударю!  Мужиче!
Собі    і    Україні  
                                                     Щастя  зич!

[/color][/b]11.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 13.02.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поверни в моє серце весну…

Поверни  в  моє  серце  весну,
Я  благаю  тебе  поверни.
Пробуди  від  чарівного  сну,
Ніжним  дотиком  ти  пробуди.

Задзвенить  мов  струмочок  струна
І  луною  полине  туди.
Де  коханням  палає  весна,
Де  в  цвіту  потопають  сади.

Поверни  в  моє  серце  любов
І  гарячі  свої  почуття
Ти  напій  мою  душу  теплом
І  залишся  на  ціле  життя...

Поверни  в  моє  серце  весну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776422
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Валя Савелюк

ЗАРАЗ І ТУТ

не  варто
долиною  тіней  блукати:
а  ні  згадувати,  ні  чекати…

…тут  і  зараз  он  -
їде  тролейбус,  повен  людьми,
як  інжировий  плід  насінинами
дрібно-дрібно-зернинами

а  насправді  
і  тролейбус,  і  плід  –  набиті  сюжетами,
несподіванками-поворотами,
випадковостями  
і  можливостя-ми

у  тролейбусі  чи  у  інжирині  ми…
а  все  на  нульовій  відмітці  -
вдома  -
між  (од  мінус  до  плюс)  двома  
нескінченностями,
вічностями,  
координатами
математично  точними  -
умовними

11.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776443
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Богданочка

ГОСТІ

Плач  голосний,  як  музику,  чує  в  родзалі  мати,
І  розцілує  радісно  ручки  у  немовляти,
Пальчики  ніжно-крихітні  подихом  своїм  грітиме.
Ось  це  маленьке  щастячко.  Більше  вже  не  болітиме…

«  Люлі,  дитинко,  люлечки»  світиться  у  віконці,
Ніч  відійде  і  деколи  пісню  стрічає  сонце.
Маревом  сон  ввижається,  сльози  течуть  струмками,
Але  беззуба  посмішка  серце  зігріє  мами.

Кожен  день  щиро  молишся  щоб  не  хворів  синочок.
Час  плине,  не  спиняється…  Ось  вже  йому  і  рочок.
Водиш  за  ручки,  тішишся,  лічиш  маленькі  кроки,
Слухаєш,  прислухаєшся,  пестиш  рум’яні  щоки.

Дні  все  летять  за  хмарами,  мов  на  крилатих  конях,
Й  ти  вже  не  та,  й  коханий  твій,  -  срібло  блистить  на  скронях.
Вчора  носила,  люляла,  і  не  спала  ночами,
Нині  стоїш  під  школою  з  іншими  матерями.

Рідше  і  рідше  бігтимуть  в  наші  обійми  діти,
Виростуть,  як  під  сонечком,  швидко  зростають  квіти.
Тішмося  кожній  посмішці,  не  піддаваймось  злості.
Прийде  час  й  наші  діточки  йтимуть  до  нас,  як  гості.

Що  є  життя?  –  хурделиця…  Крутить,  мете,  жбурляє.
Кожна  людина  трішечки  часу  на  світі  має.
Скільки  би  не  крутилися  стрілки  на  циферблаті
Плач  голосний,  як  музику,  запам’ятає  мати…
02.10.17.
©Богдана  Пілецька

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776262
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Світлана Моренець

***

Сьогодні  небо  вбралось  в  колір  смутку
і  депресивно  споглядає  світ.
За  хмарами  якусь  гнітючу  думку
мусолить,  не  знаходячи  отвіт.
Не  може  зважить,  як  тягар  здолати:
розсипати  снігами  чи  дощем,
чи  вітром  сірі  хмари  розірвати
й  на  волю  сонця  відпустити  щем?

О  небо!  Хай  сніжиться,  хай  дощиться,
аби  лиш  смуток  твій  (і  мій!)  замовк.
Утни,  хоч  щось!!!  І  радості  дещиця
владнає  розлад  стану  і  думок.

                               10.02.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776181
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Валя Савелюк

ЗАМЕТІЛЬ

сіє-віє-замітає,
просвітку  не  знає:
як  ведмеді  у  барлогах,
при  стежках  і  при  дорогах
сплять  засипані  машини,
у  загуслому  повітрі  –  ні  пташини…

навіть  вправні  літуни  –
воро́ни  і  во́рони,  
господарі  висоти,
повсідалися  рядками  на  дроти  –
партитури  заметілі  чорні  ноти

19.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772183
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 22.01.2018

Окрилена

Фемінне

Бувають  дні  з  небесними  щілинами,
де  календар  -  суцільний  марґінес,
коли  силкуєшся  аби  сміливими
були  слова,  та  як  їх  добереш??

Бувають  дні  -  епіграфи.  Загоює,
що  алегорія  -  моя  любов,
і  сірі  очі    в  неї  пахнуть  хвоєю
і  непотрібно  жодних  післямов,

коли  вуста  порушують  симетрію
і  сльози  -  це  зимовий  атрибут...
Закутуй  серце  в'язаними  светрами,  
допоки  вітер  і  сніги  метуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772043
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Валентина Ланевич

Поговори зі мною, любий

Поговори  зі  мною,  любий,
У  час  затишшя  подзвони.
Із  хрипотою,  трішки  грубий,
Почую  голос  твій  з  війни.

Я  відізвусь  до  тебе  серцем,
Коханням  ніжним  пригорнусь.
Притиснув  ворог  волю  берцем,
Ще  сіль  у  ранах,  ти  ж  кріпись.

Віддам  тепло  душі  своєї,
В  твою  до  краплі  переллю.
В  руках  немає  в  мене  зброї,
Люблю  тебе,  люблю,  люблю.

Бухкає  в  грудях  калатання
Щемом  тремтячим  та  терпким.
Мольбою  з  вуст  тихе  прохання:
"Побережись.  Вертай  живим".

09.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Дорога життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2laSyBXmTMQ[/youtube]

Так  хочеться  почати  рік  з  хорошого,
Прожити  кожен  день  хоч  не    на  біс,
Хай  кращим  буде  все  ж    він  від  вчорашнього,
Щоб  нове  щось  в  життя  моє  приніс.

Ну  що  зробить,  щоб  мрії  ці  здійснилися?
Як  шлях    здолати  цей  без  помилок?
Щоб  все  хороше  у  житті  вмістилося,
І  я  роблю  для  цього  перший  крок.

Хай    кожен  день  освятиться  усмішкою,
І  побажанням  людям  всім  добра.
Це  буде  амулетом,  може,    фішкою.
Моя  душа  цей  хід  тут  вибира.

Не  пізно  іще  мудрості  навчатися:
В  поганому  вбачати  й  позитив.
І  до  порад  розумних  прислухатися,
Щоб  не  зростить  у  серці  негатив.
-----------------------------------------

А  день  за  днем,  як  норовисті  коні.
Як  рій  бджолиний  крутяться  думки.
І  я  у  них,    як  завжди    у    полоні,
Вирощую  й  лелію,  як  квітки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769755
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрій було у житті так багато…

Замете  за  вікном  хуртовина,
Білий  сніг  упаде  на  долоні.
Я  з  думками  сьогодні  єдина
І  пульсують  так  болісно  скроні.

Повертаюсь  в  далеке  минуле,
Мрій  було  у  житті  так  багато.
В  заметіль  лиш  сьогодні  збагнула,
Що  без  тебе  так  сумно  у  свято.

Хрипло  стукає  вітер  у  двері,
Мабуть  проситься  грітись  до  хати.
Зажурились  дерева  у  сквері,
Їм  в  самотності  свято  стрічати.

Засвітилась  вогнями  ялинка
Циферблат  вибиває  дванадцять.
Рік  минув  наче  збігла  хвилинка,
У  минулому  будем  стрічаться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769745
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Олекса Удайко

ТИ – МУДРИЙ

       [i]Мудрий  той,  хто  має  знання  та  робить
       вигляд,  що  не  знає.    Дурень  той,  хто  
       не  має  знань,  та  робить  вигляд,  
       що  знає
                                                                           [b]  Лао  Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]

[i][b][color="#002fff"]Коли  мовчиш  ти  більше,  ніж  говориш,
й  абиде  не  пасеш  своїх  думок,
коли  діла  свої  належно  твориш,
закривши  рота  міцно  на  замок;

коли  достоту  відаєш  дорогу  
і  знаєш,  як  опону  обійти,
і  ділишся  думками  лише  з  Богом,
як  досягаєш  трібної  мети;  

коли  лаштунки  в  тебе  під  рукою
для  найважливіших  життєвих  справ,
і  знаєш  наперед,  що  маєш  скоїть,
щоб  вирішальну  битву  не  програв;

коли  у  змозі  розпізнать  знамення,
що  враз  тобі  спустилося  з  небес,
й  не  валиш  справи  на  чужі  рамення,
а  маєш  власний  досвід  і  прогрес;

коли  сміття  не  винесеш  із  хати
й  не  подаси,  як  завітає  гість,
а  будеш  плюси  у  речах  шукати
і  мінус  оцінити  маєш  хист,

                     Ти  –  мудрий!!!

Й  маєш  безумовне  право
судити  ницих,  блазнів  і  лихих…
Та  не  питаєш  і  не  кривдиш  прямо,
не  б’єш  за  думку  візаві  своїх.

Бо  істина  й  тебе  колись  поправить!
Й  не  апелюй  до  більшості...  Колись  –
голосуванням  не  вінчають  правду  –
в  покорі  їй  колінно  поклонись![/color]    

[/b]05.01.2018,
Кельно,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Леся Геник

Не ти

А  хочеться  аж  вити,  бо  вітри
собі  за  моду  взяли  руйнувати.
Бо  я  ще  я,  та  ти  -  уже  не  ти,
а  тільки  тінь  розгойданої  хати.

Бо  ці  стежки,  що  рястом  заросли,
колись  у  небо  лагідно  дивились.
А  нині  їх  нерадісні  посли
позбутися  не  можуть  чорних  милиць.

Та  ти  біжи,  на  втому  не  дивись,
не  зазирай  відбулому  ув  очі.
Бо  й  те,  що  є,  зміняється  колись:
котресь  -  на  дні,  котресь  -  на  темні  ночі.

І  тільки  шип  у  серце  заросте,
щоб  час  від  часу  зацвітали  ружі,
де  щось  було  незвідано  просте
і  рідне  до  безмежжя  дуже,  дуже!

Летять  у  прірву  стомлені  листи,
у  дзвони  б'є  розбуджене  напастя,
де  я  ще  я,  та  ти  -  уже  не  ти,
а  тільки  тінь  розгойданого  щастя.

4.01.18  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

@NN@

Передсвяткове прохання…

Хори-дзвіночки
Сини  і  дочки,
Тобі  Вкраїно
Свято  готують.
Ангели  линуть,
Небеса  чують.
Сина  і  Матір  
В  Різдві  віншують...
Дай  Боже  щастя,
Дай  Боже  миру,
Прозри  нещасних,
Сховай  сокиру
Розбрату  й  воєн.
Рани  Христові
Всеньким  народом
Будемо  гоїть.
Хай  *чорні  круки*  
Змовкнуть  на  сході.
Засій  нам  радість
В  кожній  господі.
Дай  Боже  щастя,
Дай  миру,  Боже,
В  СвятВечір  людям
Плакать  не  гоже.
Хори  дзвіночків  
Чути  усюди.
Божого  Сина  
Віншуйте  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018

Олекса Удайко

ВЕСНЯНА УСМІШКА ЗИМИ

       [i]Така  весела  та  усміхнена  зима...
       Нам,  людям,    не  під  стать.
       Але  радіймо!  Хоч  стримано
       та  -  п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]

[i][b][color="#640569"]Зима…  зима…  Округ  –  зима!
Зима...  Мов  літечко  проснулась,
Бо  снігу  не  було  й  нема  –
Зима  об  весну  спотикнулась.

Сміються  й  плачуть  горобці:
Нам  солодко  б  купатись  в  просі,
А  де  ж  морози  ваші  ці  –
На  небі  грає  світла  осінь

А  як  же,  зимо,  бути  нам,  
Усім  цілком  статечним  людям?
Як  вірити  зимовим  снам?  
Думки  настирно  весни  будять.

Сміються  й  плачуть  горобці.
Стрекочуть  мідіа-сороки:  
Несу  в  життя  на  каблуці
Свої  родинні  мужні  кроки…

Подивувала  нас  зима  –
Всміхнулась  світові  весняно!
Хоч  раю  на  землі  й  нема,  
Радіймо!  Стримано,  та  п’яно…  

[/color][/b]1.01.2018,
Кельно,  ФРН

[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ  ВСІМ  МОЇМ  ДРУЗЯМ  -
НИНІШНІМ  І  НЕ  ДУЖЕ,  СТАТЕЧНИМ
І  МОЛОДИМ,  АЛЕ  ЩИРО  І  ГРЕЧНО!
ВСІХ.  ВСІХ.  ВСІХ  З  НОВИМ  РОКОМ!!![/color][/b]
 [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Звучала музика для двох…

Для  двох  звучала  музика  у  сквері
І  линула  далеко  в  небеса.
Чарівний  й  ніжний  звук  віолончелі,
Творив  для  нас  ці  дивні  чудеса.

Звучали  ноти  про  палке  кохання,
Яке  вогнем  горіло  у  серцях.
Із  вечора  до  самого  світання,
Купалося  в  дзеркальних  озерцях...

Радів  мелодії  чарівній  вітер,
Заслухавсь,  зупинивсь  на  хвильку  став.
Вплітала  верба  в  коси  свої  віти,
Солодкими  були  твої  уста...

Ми  загубились  у  чарівних  звуках,
Які  виводив  струнами  смичок.
Були  в  сплетінні  наші  любий  руки,
Кохання  піднімало  до  зірок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768005
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017

stawitscky

Присвята поетесі

Проникнуть  спрагло
У  душу  квітки,
Підслухать  мову
Пругких  вітрів  –
Скажіть,  братове,
Ця  доля  звідки,
Як  не  із  карми
Її  зорі?


Завзяте  серце
Не  знає  маски,
І  кожну  днину
Спива  до  дна,
А  пензлик  Слова
Довершить  казку,
Щоб  причастились
І  ми  сповна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766770
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 25.12.2017

Н-А-Д-І-Я

Дякую вам, МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий  вечір  зависає  в    тиші.
Як  завжди,  волю  дам  своїм  думкам.
Та  в  вечір  цей  думки  уже  тепліші,
Я  не  роблю  аналіз  помилкам.

Життя  хвилини  відбива  будильник,
Ніхто  не  заважає  у  цей  час.
Здивовано  поглядує  світильник,
Який    не  тільки  в  мене  для  прикрас.

Він  свідком  є  недоспаних  ночей,
Коли  світанки  заглядали  в  хату,
Не  розумів  заплаканих  очей...
Думки  тепер  не  буду  колихати.

Нехай  летять  в  цей  час  до  моїх  друзів,
В  оточенні,  яких  я  так  давно.
Слова  мої,  не  видумка  ілюзій,
Вони  солодші,  ніж  міцне    вино..

Хто  я  б  була  у  цьому  клубі,  ДРУЗІ,
Якби  підтримки  не  було  від  вас?
Щаслива  я  тепер  у  вашім  крузі,
І  дякую  за  це  вам  повсякчас.

Своє  добро  ви  завжди  дарували,
Ви  не  жаліли  добрих  своїх  слів.
Добро  у  мою  душу  наливали,
І  кожен  щиро  так  сказаь  умів...

Хай  доброта  живе  у  ваших  душах,
За  ЛЮДЯНІСТЬ  усіх  я  вас  ЛЮБЛЮ!
Вам  сказане,  ніколи  не  нарушу,
За  вас,  МОЇ  ХОРОШІ,  я  молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую  за  підтримку,  розуміння,  за  щирі  і  ДОБРІ  ДУШІ:

Ніні  Незламній,  Олексі,  Удайко,  Шостацькій  Людмилі,boroda171,Радченко  Олі,
Ганні  Верес,  Ніні-  Марії,  Лаурі  (  Маковій),Волинському  Анатолію,Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський,  Олені  Жежук,Валентина  Малая,  Макієвській  Наталії.
Миколаю  Волиняку,Крилатій  Любові,Надії  Башинській,Миколі  Карпець,Феї  Світла,  Анатолійовичу  Сергію,  Лілеї  (  одній  і  другій),  @NN@  ,  Чайківчанка,OlgaSydoruk,  Без,Олеся  Шевчук,Зоя  Журавка,  Корозлик  Оксані,  Ганні  Верес,  Любові  ІвановіЙ.
Володимиру  Версті,  Олі    A.Kar-Te,  Таїсії,Світлій  (  Світлані  Пироговій).
геометрії,      MERSEDES  Танюші,  Миколі  Холодову,  Фіалці  Олені,  Наталці  Данилюк.
Пробачте,  якщо  я,  можливо,  когось  пропустила...
Бажаю  всім  бути  щасливими!  Хай  у  новому  році  збудуться  всі  ваші  мрії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017

Окрилена

Тепло

У  Львові  випаде  лапатий  сніг,
вовняне  небо  витрусить  кишені.
Мине  завія  потай  голосні
провулки  до  Порохової  вежі.

Трамвай  підніме  куряви  стіну,
ранкова  кава  -  цівкою  в  горнятко.
Сплетіння  рук  Твоїх  не  розімкну,
бо  хочу  в  них  сніжинкою  розтати.  

У  дрібні  крихти  печиво  -  птахам,
пташиний  гомін  чути  у  кімнаті.
Про  що  відомо  є  старим  дахам,
що  з  ними  легко  дихати  й  мовчати?
[img]http://www.onyshchak.com/wp-content/uploads/lnd011.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767816
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Леся Shmigelska

З роком прийдешнім!. .

у  чужих  тайниках,  як  відомо  –  чужі  таємниці,
ляже  сніг  на  траву  і  накриє  вчорашні  сліди.
ревно  молиться  ніч  –  межи  зорі  струмить  «да  святиться…»,
хмари,  як  хоругви  тінню  плинуть  по  горах  блідих.

неважливо  роки,  коли  хочеться  жити  дитинно,
знов  повірити  в  казку,  побігти  за  сонцем  згори…
на  похилу  вербу  в’яже  вітер    зимову  хустину,
полосує  мороз  край  доріг  престарі  явори.

чи  змінилися  ми?  стали  вищі  на  голову  з  віком?
але  казка  живе,  вірим  далі  у  силу  добра!
 пише  юга  листи  мармурово-ясним  алфавітом,
серед  енних  суєт  кожен  стезю  свою  обира…

не  минають  світи  –    то  лишаємось  ми  між  світами,
 гасне  грудень  сумбурний,  міліє  старий  календар.
скоро  ніжне  Різдво  –  розговіються  душі  і  храми,
піде  помежи  нас  колядою  маленький  Владар…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767741
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Галина_Литовченко

Надія на ранок…

***
Вже  птахою  день  відлетів  
і  сховався  за  обрій.
А  нічка-мара  тут-як-тут,  
захопила  в  полон.
Надія  на  ранок  погожий  
у  настрої  добрім  –    
з  синичкою  в  шибці,  а  не  
із  нашестям  ворон.
Надія  на  сонце  таке,  
що  сліпитиме  очі,
торкнеться  промінням  
печальних  зневірених  душ.
Сади  щоб  садить  
поривалися  руки  охочі,
щоб  рід  вкорінявся  навіки    
і  вбік  ані  руш.
Щоб  сил  додало  ратоборцю,    
незламності  й  гарту
здолати  незгоди,  
розбавити  сліз  гіркоту.
Моя  батьківщина  
найвищої  почесті  варта.
Якщо  і  віддати  життя,
то  за  неї  святу.
23.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767692
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я кохаю тебе лиш одну…

Я  торкнуся  твоєї  руки,
Й  поведу  тебе  рідна  у  казку.
Де  збігають  з  вершини  струмки,
Подарую  кохання  і  ласку.

Моє  серце  відкрите  тобі
І  для  тебе  воно  лише  б'ється.
Твої  очі  такі  голубі
І  глибокі  немов  два  озерця...

Я  у  них  наче  в  вихрі  тону
І  в  коханні  своїм  потопаю.
Я  кохаю  тебе  лиш  одну,
Чуєш  люба,  тебе  лиш  кохаю...

У  дібровах  зелених  отих,
Що  з  тобою  ми  двоє  блукали.
Линув  ніжний,  замріяний  сміх,
І  ховався  у  шовкові  трави...

Ти  кохана  назавжди  моя,
Не  віддам  тебе  люба  нікому.
Лине  пісня  в  саду  солов'я,
Й  відбивається  в  серці  людському...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767469
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Леся Геник

Така зима!

А  нині  за  вікном  така  зима  -
аж  дух  спирає,  аж  скобоче  в  грудях!
І  вабить,  наче  казка,  далина,
і  ти  біжиш  туди,  і  будь  шо  буде.

Закутуєшся  в  свіжу  заметіль,
пірнаєш  у  розпушені  замети...
А  там,  а  там  -  і  зорі  золоті,
і  місяць  сріблоликий,  і  комети.

І    навіть  сонця  радісне  кубло,
мільйони  бджділок  пирскають  усюди...
Давно  зими  такої  не  було,
давно  так  щиро  не  всміхались  люди.

Не  простягали  пальці  до  сніжин,
до  зграбних  віть,  закутаних  у  іній,
не  задивлялись  у  світла  вітрин,
такі  чудні  і  вабно  білопінні.

Аж  в  серці  загоряються  вогні,
аж  дух  спирає,  аж  скобоче  в  грудях!
Пірнаю,  мов  дитина,  знов  у  сніг,
щаслива  нині,  ну  а  завтра  будь  що  буде.

16.02.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765944
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Валя Савелюк

ПІСЛЯ СНІГОВІЮ

як  у  святковому  храмі  –
велично  на  лісовій  поляні,
кущі  і  дерева  в  білому,
як  спасенники  покаянні
після  причастя:
світяться  тихою  радістю,
сповнені  тихого  щастя

і  я  серед  них  говію:
окропи  гісопом  душу  мою,
і  стане  –  як  в  березовім  гаю
опісля  першого  нічного  сніговію

біло-біло,  чисто,
благословенно-врочисто

12.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765531
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сніжинки розтікаються по віях…

Сріблясте  сяйво  по  холодних  хвилях,
Виблискує  прозорим  кришталем.
Сніжинки  розтікаються  по  віях
І  світить  ніч  яскравим  ліхтарем.

По  небу  хтось  розсипав  намистини,
Очима  їх  для  мене  ти  збирав
Мій  дорогий,  коханий  і  єдиний,
Лиш  на  світанку  їх  подарував...

На  вушко  тихо  шепотіли  мрії,
Розповідали  про  палку  любов.
Ці  почуття  моєму  серцю  милі,
Зустрітись  з  ними  хочу  любий,  знов.

І  хоч  довкола  грають  сніговії,
А  деригентом  є  у  них  Зима.
Не  згаснуть  з  серця  ці  мої  надії,
Я  їх  собі  придумала  сама...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765047
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лебединий пух зими…

Лебединим  пухом  вкрилися  дерева,
Заблищали  сріблом  поле  і  луги.
В  гості  завітала  Сніжна  королева
У  казкові  шати  вбрались  береги.

Падають  сніжинки  на  мої  долоні,
Серце  завмирає,  хочеться  тепла.
І  стоять  ялини  наче  мухи  сонні,
Всі  стежки  й  дороги  хуга  замела.

А  Мороз  зі  схову  дістав  акварелі,
Візерунки  сніжні  малювати  став.
На  шибках  розквітли  ніжності  пастелі,
Зазвучала  флейта,  між  нічних  отав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765050
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Валя Савелюк

ПОРОЖНІ ПЛЯЖІ

сіре  небо  і  сіра  вода,
на  пляжі  вологий  пісок  –  бурий:
меланхолійна  погода,
день  грудневий  похмурий…

давно  позвивалися  худощаві  димки,
що  лизали,  у  закуточках  пляжу  
неввічливо  смажені,
мариновані  шашлики,  
у  тугі  вовняні  клубки  –  сині,  
заклопотані  господині  –
одомашнені  нині  пляжні  богині  –
поховали  пахучі  димки-клубки  
разом  з  одежею  літньою  в  ящики-скрині…

вітер  з  річки
рве  на  кущеві  
темно-зелену,  кинуту  кимось,  стрічку,
і,  зав`язла  в  піску,  –  зненацька  
крикливо-пронизлива  під  вербою  
яскраво-зелена  забута  дитяча  цяцька
   
…стоїть  на  забутому  пляжі  тиша,    
як  покаянна  самотня  душа

ша  –  ша…
холодні  хвилі  мокрий  пісок  вору-шать

живою  мережкою  на  піску
біла  прозірчаста  піна,  хвилями  збита,  –
є  вірогідність,  що  завтра  зранку
тут  народиться  Афродіта

06.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764288
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017

Н-А-Д-І-Я

Осене, до скорого побачення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]


Я  дякую  за  все,  прекрасна  феє.
Чекатиму  наступної  пори.
Для  мене  ти  була,  як  панацея.
Прошу  тебе,  це  чудо  повтори.

Ти  йдеш,  але  чомусь  мені  не  сумно,
Я  збережу  дароване  тепло.
Просити  залишитись  -  нерозумно.
Усе,  що  я  хотіла,  все  було.

В  короткі  дні,  і  довгі  твої  ночі,
Зі  мною  поряд  завжди  ти  була.
Удвох  ділили  сльози  ми  жіночі.
Сльоза  твоя    не  раз  по  склі  текла.

Частенько  зазирала  мені  в  очі,
Дивилася  в  зачинене  вікно.
А  іноді    здавалось,  щось  шепочеш.
Та  це  було  лиш  вчора,  не  давно..

Ну  що  скажу  тобі  я  на  прощання?
Чимало  все  ж  навчити  ти  змогла.
В  дорогу  подарую  лиш  зітхання..
Найкращою  в  житті  моїм  була...

ДО  ПОБАЧЕННЯ,  МИЛА  ОСЕНЕ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763175
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017

Віталій Назарук

БІЛІ ХМАРИ ВІЙНИ

Біла  хмара  неслась,  білим  парусом  в  синьому  небі,
Закриваючи  промінь,  що  мріяв  сягнути  землі.
Вона  дивно  пливла,  мов  по  синьому  озері  лебідь
І  трималася  курсу,  як  моря  старі  кораблі.

Гуркотіли  громи,  бо  на  сході  зривалися  грози,
Проте  хмарка  пливла,    закриваючи  сонце  землі.
Хоч  дощу  не  було  та  на  землю  зривалися  сльози,
А  в  пахучих  садах  заливались  лише  солов*ї.

Біла  хмарка  пливла,  де  гроза  гуркотіла  війною
І  проміння  до  неї  добавило  фарби  крові.
Лиш  шуміли  вітри  і  стріляли  громи  за  горою,
Викликали  війною  знеболені  в  грудях  жалі.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763347
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Віталій Назарук

СКЛАДОВА РОДУ

Грубі  жорна  давно  помололи  життя  до  зернини,
Притрусили    мукою  і  скроні  твої,    і  чуби…
Та  роки  не  змогли  відібрати  від  тебе  людини,
Не  прийшов  ще  той  час,  ми  у  долі  іще  не  раби.

По  шляху  ідемо,  а  млини  перемелюють  зерна,
Вже  внучата,  як  хліб,  пахнуть  в  хаті  зерном  і  теплом.
Розумієш  тепер,  час  злетів  -  твоя  доля  мізерна
І  що  мудрість  приходить,  коли  виростає  чоло.

Не  спішіть  до  млина,  свої  роки  не  варто  молоти,
Ваші  діти  і  внуки  зароблять  у  полі  на  хліб.
Не  цурайтесь  ніколи,  на  скронях  своїх  позолоти,
Лиш  зерно  бережіть,  бо  з  зернини  складається  рід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763298
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Валя Савелюк

У КОВЧЕГУ

гарбузи  –  
оранжеві,  жовті,  червоні,  зеленкуваті,
круглі  і  продовгуваті,
як  у  ковчегу  Ноєвім  –  
лежать  під  стіною
у  великій  кімнаті

…наче  парад  планет  у  відкритому  Всесвіті…

під  міцною  скоринкою  –  соковиті
запаси  цілющої  м`якоті

от  і  грудень:  синьо-жовті  синиці,  
як  незалежності  нашої  прапорці,
майорять  до  завіконної  годівниці  –
животворних  щедрот  літа
і  для  них  
запасла  гарбуза*  помаранчево-золота,  
округло  випукло  живота-ста  

…як  зима,  біліють  у  годівниці  гарбузові  зернята

днини  грудневої  стежка  
стрімка  і  кургу́за:
небосхилом,  як  городом  до  річки  з  горбка,
підстрибом  котиться  сонячна  гарбуза  –
щедроплідна,  дорідна,  здорова,
як  священна  космічна  Корова

01.12.2017

*словники  подають  "гарбузу"  як  іменник  
виключно  чоловічого  роду  -  гарбуз  тобто,  
але  в  розмовній  традиції  широко  
використовується  і  "гарбуза",  як  іменник
 в  жіночому  роді:  у  сприйнятті  автора
"багатодітна"  в  плодороднім  лоні  її  -
 гарбуза  зовсім  не  асоціюється  
з  чоловічим  родом,  тому  -  автор  
вибачається  за  свідомо  допущену  
тут  "родову"  помилку...  
врешті,  якщо  є  гарбуз,  
то  для  рівноваги  і  щедроплідності  
має  бути  і  гарбуза  (гарбузиха...),
бо  інакше  виходить,  що  гарбуз  
наш,  як  олімпійський  Зевс,  
має  здатність  самостійно  виношувати
 і  народжувати  собі  потомків  
(Діоніса  -  з  стегна  народив,  
Афіну  Паладу  -  з  голови,  здається...)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763362
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Олекса Удайко

ЧИ ЗАРЖАВІЛИ В ВАС ШАБЛЮКИ

           [i]Знову  піднімає  голову  5-та  колона,  щоб  повалити  
           конституційний  лад  в  Україні,  повернути  зуспід  хід  
           [b]революційних  перетворень[/b]  а  нашій    державі.  
           Згадаємо,  за  що  полягли  і  все  ще  кладуть  голови  
           найкращі  сини  і  дочки  на  наших  фронтах!

           Читаймо,  "вчитуючись"  в  прочитане,  новоприбулі  
           члени  і  членкині    нашого  клубу:[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]            

                                                   [b]  [i]
                               [color="#02555e"]Чи  заржавіли  в  вас  шаблюки,
                               Вкраїнські  дужі  козаки?
                               Чи  притупились  пера  й  руки
                               Творити  правду?  Чи  совки?!
                               
                                 А  мо',  пішли  ми  всі  на  службу
                                 До  Путі  -  батюшки-царя?..
                                 Чи  вже  померкли  воля  й  дружба,
                                 Дороговказ  -  ясна  зоря?!

                                 А  контра  барко  наступає,
                                 Береться  знову  за  старе,
                                 Бо  в  серці  правдоньки  не  має
                                 Та  своє  ґарґало  дере!

                                 А  ми,  вкраїнці,  між  собою
                                 Не  розбере́мось...  Нам  ганьба  –
                                 Не  час  нам  чубитись  в  двобої,
                                 В  похід  вже  кличе  нас  труба!

                                 Бо  "уКРАХінці"  йдуть  до  краху
                                 І  нас  туди  усіх  ведуть,
                                 Не  цуплять  зайд  отих  на  плаху,
                                 Не  зводять  єдності  редут.

                                 Відтак  панують  тут  ординці,
                                 Леліють  лідера  свого…
                                 Один  козак  між  українців,
                                 Та  й  той  по  імені  Міхо![/color]
[/b]

                           [i]1.12.2017  [/i]      
                                   [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017

Анатолійович

Мій падолист. Сл. Олекси Удайка

Може  в  міді  вдасться  прослухати?  МП3  ніяк  не  приймає...
Ol  Udayko  ::  МІЙ  ПАДОЛИСТ
           
         ...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                       Ol  Udayko

                                   
Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…

   Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763236
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017

Леся Геник

Жити

Коли  просто  ідеш,  
не  думаючи,  
куди  прийдеш.  
Бо  суть  
не  в  кінцевому  
пункті  призначення,  
а  
в  самій  ході.  
Суть  
у  дорозі,  
яка  проникає  
в  усі  твої  пори
і  так  хоче,  
аж  дуріє,  
заволодіти  тобою  
повністю!    
І,  якщо  
цього  не  станеться,  
через  кийсь  час  
до  тебе  прийде  
усвідомлення,  
а  відтак
і  жаль,  
що  ти  не  жив.  
Бо  
жити  -  це  
не  збирати  докупи  
різні  місця  
своїх  зупинок.    
Жити  -    це  йти.  
Адже  
будь-яке  місце  
існує  тільки  
як  фініш  
однієї  дороги  
і  початок  іншої.

14.11.17  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763011
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лишилось літо десь за горизонтом…

Сумна  душа...  Бо  за  вікном  вже  осінь,
Блукає  в  ній  холодний  листопад.
Він  заплітає  жовте  листя  в  коси,
То  дощ  січе,  то  мокрий  снігопад...

Сумує  день  за  літечком  барвистим,
За  співом  птахів,  що  в  моїм  саду,
Виводять  пісню  ніжну  голосисто,
Нектар  збирають  бджілки  на  льоту...

Лишилось  літо  десь  за  горизонтом,
А  ми  скучати  будемо  за  ним.
За  морем  теплим  і  зеленим  кортом
І  за  ласкавим  сонцем  золотим...

Візьме  до  рук  свій  посох  Грудень  тихо,
Торкнеться  ним  до  мокрої  землі.
І  враз  у  небі  хуртовини  лихо,
В  танку  сніжинки  кружаться  малі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762957
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Світлана Моренець

А з чим прийде наступна осінь?

Калина  тішить  зір  намистом,
але  в  душі  зітхає  щем:
бач,  розплатилась  осінь  листям,  
(упало  золотим  дощем)  

за,  –  феєрверком  проминуле,  –
розкішне  дефіле  принад...
Тепер,  промерзлу,  всі  забули,
і  покидає  листопад.

Натомість,  йде  зима  у  гості.
А  віддзвенять  різдв'яні  тости  –
то  й  недалеко  до  весни.
Повернеться  і  літо,  й  осінь...
А  серце  молитовно  просить:
–  Дай,  Боже,  –  з  миром,  без  війни...

                               29.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762964
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Віталій Назарук

СПОГАДИ ПРО СЕЛО

Стоїть  село,  неначе  заніміло,
Лише  під  ранок  голосять  півні.
Роки,  як  птахи,  в  вирій  відлетіли,
Лишилися  ікони  на  стіні.

А,  що  було?..  Усе  село  співало…
Під  хатою  збиралися  діди.
В  хлівах,  то  «гоготіло»,  то  «мичало»,
Село  жило,  вставало  із  біди.

Босоніж  по  грязюці,  чи  пилюці,
Ходили  в  поле  і  старі  й  малі.
 Димівся  самосад  в  дідівській    люльці,
По  берегах  бродили  журавлі.

А  на  жнива  ходили  по  колосся,
Щоб  для  курей  хватило  до  зими.
І  розливалось  в  полі  стоголосся,
Здіймались  вгору  з  коминів  дими.

Колядники  від  хати  і  до  хати
Ходили  завжди  в  Різдвяні  свята.
На  кожне  свято  готувала  мати
Якогось  чудо-диво  пирога.

А  на  «пристольний  празник»,  на  Михайла,
Лавки  ломились  в  хаті  від  рідні.
Такого  свята  цілий  рік  чекали  -
Михайла,  що  на  «білому  коні».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761312
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017

Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

                                                                                                                                     [i][b]Tth[/b][/i]
                 [i]Подаю  (повторно)  текст  пісні,  музика  
                 на  який  створена  Сергієм  Голоскевичем.
                 В  процесі  правки  з  невідомих  причин  
                 текст  втрачено  та  відновлено  по  пам'яті.  
                 Просимо  читачів  вибачити  та  прореагувати  
                 на  нову  редакцію  пісні.                                
                           
[b][color="#0c0578"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  в  плідній  неволі,  
Та  не  знесло  лихим,  буйним  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини,
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
І  дерева,  від  літепла  п’яні,
Самотіють  безрадісно  й  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри  
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017

Віталій Назарук

ЕТАЛОН

В  житті  дитячім.  еталон  –  батьки,
Діти,  мов  губка,  всмоктують  родинне.
І  вчаться  діти,  вчаться      залюбки,
Пірнають  у  своє  життя  глибинне.

В  батьків  наука  в  їхній  сивині,
В  міцних    руках,  що  вкриті  мозолями.
У  мудрості,  в  життєвій  глибині,
В  батьківській  силі  і  у  ласці  мами.

Щасливі  діти,  як  себе  батьки
Кладуть  для  них  ще  при  житті  на  плаху.
Тоді  життя  дається  у  знаки
І  світло  є  в  житті  обабіч  шляху.

То  ж  для  дітей  ставайте  промінцем,
Даруйте  мудрість  в  голови  дитячі…
Щоб  усмішка  вкривала  їх  лице,
Не  варто  поступати  нам  інакше.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760653
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017

Богданочка

ДОТИКОМ ПОЛУМ'ЯНИМ

Мало...  Тебе  все  мало.
Пити  і  не  напитись.
Те,  що  в  мені  дрімало,
Прагнуло  пробудитись
Дотиком  полум'яним,
Поглядом  чародія,
Подихом  ніжно-пряним,
Шепотом  звабним  змія...
Я  ж  тебе,  сонце,  стріла
Не  у  лісах  дрімучих.
Серце  в  ту  мить  зігріла
Посмішка  вуст  жагучих.
Звідки  ми'  було  знати,
Що  полюблю  мольфара?
Суміш  цикути  й  м'яти  -
Це  і  спасіння,  й  кара.
Я  ж  була  наче  квітка,  -
Тихо  росла  у  полі.
Тільки  просила  зрідка
Щось  неземного  в  долі.
Ти  ж  окропив  пелюстки
Слів  чарівних  росою.
Вирвалась  я  із  пустки,
Й  стала  тобі  лозою.
В'юся...  Довкола  в'юся,
Ніби  твоя,  та  дика.
Вірю.  Люблю.Молюся.
Поруч.  Завжди.  Столика.
Часом  стають  мов  рідні
Різних  світів  блукальці,
Коли  під  відблиск  срібний
Схрестяться  ніжно  пальці...

14.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759324
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017

Оксана Дністран

Осіння гостина

Панянка-осінь  –  гарна  господиня:
Понапікала  яблук,  гарбузів,
Покликала  природу  на  гостину.
Прийшли  усі,  хто  навіть  не  хотів.

Лани  картаті,  вогняні  діброви,
У  хусточках  сусідоньки-сади
Несли  гостинці  щедрі  гонорово  -
Рум’янобокі  вистиглі  плоди.

Приймала  осінь  подарунки  в  плахту,
Що  –  у  комору,  що  пішло  на  стіл,
Розмалювала  барвами  ландшафти,
Неначе  готувалась  до  весіль.

Як  посідали  галасливі  гості,
Вона  все  метушилась  біля  плит,
Рясніли  страви,  виноградні  брості
Підсилили  домашній  колорит.

Так  поспішала,  що  перечепилась,
Морквяний  сік  розлився  по  столах.
Гаї  жартують:  «Натомилась,  мила?»
Хазяйка:  «Ні,  дощів  перепила»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758988
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

А ти весни даруєш цвіт…

Коханий  мій  за  вікнами  вже  осінь,
Гаптує  вишиванки  на  зорі.
Вплітає  рижувате  листя  в  коси,
А  ти  цілуєш  рученьки  мої...

Вона  така  чудесна  наче  казка,
Вмиває  срібним  дощиком  поля.
В  душі  у  нас  живе  любов  і  ласка,
Щаслива  я  коханий  бо  твоя.

Твоя  назавжди  -  нам  шепоче  доля,
Твоя  -  шепоче  небо  в  вишині.
Про  почуття  ті  пам'ята  тополя,
Під  нею  ти  освідчився  мені...

З  тих  пір  спливло  багато  уже  років,
З  тих  пір  минуло  вже  багато  літ.
У  котре  осінь  робить  свої  кроки,
А  ти  весни  даруєш  мені  цвіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758921
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хазяйнує листопад…

Ураз  десь  хмари  налетіли,
Їх  вітер  з  півночі  пригнав.
Сніжинки  закружляли  білі,
Пухнастий  сніг  на  землю  впав.

Упав  і  миттю  став  водою,
Бо  Листопад  дихнув  теплом.
Пройшовся  легкою  ходою,
Й  сховався  в  лісі  за  селом.

Не  час  зимі...  Промовив  тихо,
Хазяїн  тут  ще  поки  я...
Не  треба  нам  північне  лихо,
Навколо  нас  краса  своя.

Нехай  окрепнуть  ще  озими,
Дощу  нап'ється  хай  рілля.
Запросить  Грудень  в  гості  Зиму,
Прикрасить  сніг  тоді  поля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758554
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017

Віталій Назарук

СТЕЖИНА ДОДОМУ

Стежиною  через  поля
Іду  до  рідного  порогу.
І  прокидається  земля,
І  я  молюся  сонцю  й  Богу.

Кругом  хліба,  одні  хліба,
На  сході  сонце  піднялося...
Скрізь    пшениці,  рясні  жита,
Де  вже  сформоване  колосся.

І  я  вдихаю  хліб  землі,
І  рвуться  на  шматочки  груди.
І  дозрівають  на  стеблі
Хліба,  які  зростили  люди.

Я  по  стежині  босоніж,
Неначе  вперше  йду  додому.
І  відкривається  навстіж,
Мені  стежина,  мов  чужому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758399
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017

Світлана Моренець

НЕСПОДІВАНО – ПРО ЛЮБОВ

Чийсь  кришталевий  сміх,  злетівши  лунко,
торкнувся  задрімалої  струни,
і  теплий  спогад,  ніжним  поцілунком,
збудив  щасливі  миті  давнини,

піднявши  вітерцем  листки  обпалі,
розворушивши  пласт  прожитих  літ.
А  там  –  весна!  Ми,  юні  та  зухвалі,
мов  первоцвіти,  пробивали  лід  

всіх  перешкод.  І  прагнули  кохання,
жагучого  і  –  щоб  на  все  життя!
Хтось  витяг  козир,  інші  –  сподівання,
а  то  й  розчарування,  каяття.

Мов  кадри  із  кіно,  перед  очима
пора  найщасливіша  протекла.
А  скільки  пронесли  ми  за  плечима
ударів  долі,  втрат  і  скалок  скла!

Кохання  –  справжнє  –  то  лише  із  Неба.
Його,  немов  квітник,    від  комашні
чи  заморозків  захищати  треба,
щоб  не  засох  в  буденній  метушні.

Душевний  трепет,  потягу  магічність,
п'янлива  ейфорія  двох  сердець,
нажаль,  –  не  назавжди,  недовговічні,
і  тут  безсилі  маг  ачи  мудрець.

Розсиплеться  крихке  в  космічний  порох,
освітить  душу,  мов  комети  слід,
тай  промине.  І  хтось  піде  як  ворог.
А  істинне  –  то  на  багато  літ.

Любов,  глибока,  спаює  в  єдине,  –
в  міцний  волоський  чи  морський*  горіх.
Візьміть  в  них  половинку  –  й  друга  згине.
Там  –  спільний  кровообіг,  щастя  й  гріх,

комфортність  в  щільній  сфері.  Дум  дотичність
чи  протилежність?  Сварки?  –  Буде  все!
Та  незбагненний  потяг  –  магнетичність  –
у  безвість  всі  незгоди  віднесе.

Не  згасне  ніжність  й  лагідність  юнацька
там,  де  шанують  інтереси  всіх.
...Такі  думки  навіялись  зненацька
під  чийсь  щасливий  кришталевий  сміх.


                         *  Морський  горіх  –  коко-де-мер  –  морський  кокос,
рідкісний  гігантський  (до  20  кг.)  дводольний  горіх,
що  росте  лиш  на  Сейшелах.

                         2.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017

Окрилена

Носять люди на плечах глобуси…

[img]https://thoughtcatalog.files.wordpress.com/2015/12/shutterstock_92746561.jpg[/img]
Люди  мають
на  плечах  глобуси,
в  капілярах  -  
нуртує  маршрут.
Мені  віриться  -  
є  автобуси,
що  до  них  
без  запізнень  прийдуть.

І  у  вікна  
їм  зазиратиме
світло  айвове  
із  ліхтарів,
і  осінніми  ароматами
зустрічатимуть  
з  рідних  дахів  -

листопадовий  німб  
на  комині,
паперівка  
із  теплих  кишень...
Щоб  до  трепету,  
до  оскомини
повертатися  
ще  і  ще...

Певно,  люди  
із  джіпіесами
визначають  
найкраще  маршрут,
але  СЕРЦЕ  
поза  прогресами
вкаже  місце,  
де  люблять  і  ждуть...
[img]https://img3.stockfresh.com/files/n/nejron/m/50/4335550_stock-photo-writing-accessories-bunch-of-old-keys-and-book-on-a-vintage-paper-over-wooden-background.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758049
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017

Валя Савелюк

СТРУМІНЬ

ховають  прихатні  бузки
широколисті  зелені  лаковані  язики,  
що  ласо  лизали  сонячні  літні  меди  –
назад  у  теплі  бруньки:
зе́ло  –  досконалі  творіння  Твої,  Господи,
скидають  нарядні  шати
і  надовго  мостяться  спати

скоро-невідворотно
крізь  запаковане  щільно  вікно
біла  зима  ввіллється  до  хати,
наче  струмінь  холодного  молока
до  скляного  слоїка

28.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757904
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017

Віталій Назарук

НОТИ ЖИТТЯ

Запишу  я  нотами  життя,
Щоб  лилася  музика  щоранку,
Щоб  в  душі  міцніли  почуття,
Щоб  пісні  лунали  при  сніданку.
І  гітарна  забринить  струна,
Підспіває  солов’ю  дуетом…
І  нап’ється  доленька  сповна,
Новим,  для  душі,  пісенним  злетом.  

Приспів:
А  роси  до  неба,
А  роси  у  хмари…
Щоб  крапля  до  краплі
У  долю  лягли…
Щоб  слухати  щебет
Зірок  із  отари,
Шукати  в  сузір’ях  
Забуті  сліди.


Запишу  я  нотами  роки,
Покладу  на  музику  слова,
І  тоді,  неначе  із  ріки,
Вдаль  полине  музика  жива.
Заспівають  струни  при  зірках,
Враз  підхопить  пісню  соловей.
Засіяє  в  небі  Диво  -  шлях,
Соло  поведе  з  небес  Орфей.

Приспів.

Запишу  я  нотами  життя,
Щоб  лилася  музика  щоранку,
Щоб  в  душі  міцніли  почуття,
Щоб  пісні  лунали  при  сніданку.
І  гітарна  забринить  струна,
Підспіває  солов’ю  дуетом…
І  нап’ється  доленька  сповна,
Новим,  для  душі,  пісенним  злетом.  

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757259
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 31.10.2017

Валя Савелюк

МІСТЕРІЇ

химерною  тугою
невимовно  провідчуваю  -
щорічна  відправа  осені  
нагадує  про  вигнання  з  раю...

парки-ліси-гаї:
заполонили  місто
утаємничені  місти*
її
Містерії

осені
ритуальне  таїнство-таємниця:
всі  дерева,  наче  жерці  і  жриці,
посвяченики  і  посвячениці,  
чи  достойні  ста́́рці-отці  –
чинять  обрядоді́ї  культові:  
возносять  чаші,  по  самі  вінця
повні  багряними  і  золотими
напоями  –  
настояними  на  забудь-траві…  

пий…

слухняно  спиваю  –
і  забуваю
де  шукати?..
не  знаю,  
не  знаю  –
зворотної  стежки  до  літа-раю…

…линуть  долу  густі,
багряні  і  золоті,
зажури-туги  Богопокинутості…
Богозоставленос-ті

де?
стежина  до  саду-гаю  –
до  рідного  дому,  якого  немає…  

23.10.2017

*місти  –  утаємничені  учасники  містерій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756674
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017

Валя Савелюк

МІСТЕРІЇ

химерною  тугою
невимовно  провідчуваю  -
щорічна  відправа  осені  
нагадує  про  вигнання  з  раю...

парки-ліси-гаї:
заполонили  місто
утаємничені  місти*
її
Містерії

осені
ритуальне  таїнство-таємниця:
всі  дерева,  наче  жерці  і  жриці,
посвяченики  і  посвячениці,  
чи  достойні  ста́́рці-отці  –
чинять  обрядоді́ї  культові:  
возносять  чаші,  по  самі  вінця
повні  багряними  і  золотими
напоями  –  
настояними  на  забудь-траві…  

пий…

слухняно  спиваю  –
і  забуваю
де  шукати?..
не  знаю,  
не  знаю  –
зворотної  стежки  до  літа-раю…

…линуть  долу  густі,
багряні  і  золоті,
зажури-туги  Богопокинутості…
Богозоставленос-ті

де?
стежина  до  саду-гаю  –
до  рідного  дому,  якого  немає…  

23.10.2017

*місти  –  утаємничені  учасники  містерій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756674
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017

Лавинюкова Тетяна

Будиночок з сердечками (з циклу

БУДИНОЧОК  З  СЕРДЕЧКАМИ  (з  циклу  ЧОРНОГОРА)

«Чекай!»  -  сказав  коханий  і  пішов,
от  і  чекаю  вже  двадцяту  осінь
в  будиночку,    де  розцвіла  любов,
де  в  пам’яті  вона  не  в’яне  досі.

В  чоловіків  –  то  мандри,  то  війна,
забави,  соколині  полювання...
Жіноча  доля  всіх  часів  одна  –  
чекати  милих,  берегти  кохання.

Отак  і  я:  вдивляюсь  у  вікно,
бо  милий  заповів,  щоб  я  чекала,
а  час  іде,  і  я  уже  давно
з  кімнат  поприбирала  всі  дзеркала.

Та  знаю,  що  упав  на  коси  дим…
У  ліжку  гріє  ноги  сіра  киця.
Усміхненим,  веселим,  молодим
Коханий  друг  мені  щоночі  сниться.

Щодня  здається,  з  мандрів  та  забав
повернеться  він  завтра  до  містечка…
Щоб  милий  наш  будиночок  впізнав,
на  дверях  вимальовую  сердечка.

©Т.Л.  вересень  2017

Історія  cтворення  твору:
Ці  старенькі  двері  я  побачила  на  одній  з  вузесеньких  вулиць  старовинного  приморського  містечка  Герцог  Нові  (Чорногорія).
Вони  мене  зацікавили  більше,  ніж  історичні  споруди  -  фортеці,  якими  славиться  місто:  іспанська,  турецька,  генуезька…  Яка  таємниця  живе  за  цими  дверима?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756797
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017

Ol Udayko

РЯДОВИЙ РЕВОЛЮЦІЇ

[i]  …нарешті  маємо  своє  свято  –  Захисника  Вітчизни,  
   всупереч        імперським  бредням  «неділимої»    та  її  
   5-ї  колони  і  просто  ватників…  Це  Свято  завдячує  
   феномену  УПА-Майдан,    що  має  своїм  «тригером»      
   ворога,    зовнішнього  та  внутрішнього,  включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось  спитали  на  Майдані  
У  сивоусого  бійця,
Чого  стоїть  він  в  «калабані»,  
Кому  потрібна  вахта  ця…

«Свої  тут  маю  «квадро-метри»  
Й  заповнюю    своїм  єством,
Та  коли  треба  буде  вмерти,
Прийму  з  належним  торжеством!»

Й  тепер  стоїть  він…  Вже  в  граніті…
Чатує  від  руки  сваволь…
І  простяглись  від  нього  ниті
В  прийдешнє  світу…    Та  "уволь"  –

Йому  на  небі  вже  все  рівно,
Що  буде  в  нас,  та  не  однак
Нам,  сущим  тут  і  правовірним,
Куди  поверне  той  гопак,

Що  від  Майдану  має  владу  –
Гетьма́н  клейноди  й  булаву!
Чи  дасть  країні  гідну  раду,
Чи  не  послабить  тятиву,

Напнуту  на  стального  лука
Борні  супроти  тих  принад,
Що  владоможців  –  хижих  круків  
На  світ  пустив  зелений  гад.

За  тих,  що  в  небі,  ми  в  одвіті:
Щоб  не  даремно  полягли,  
Щоб  не  кляли  нас  наші  діти,
Щоб  спали  в  спокої  орли…

О  ти,  наш  орле  сивоусий,
Наш  революцій  рядовий!
Твоє  знамено  ми  не  впустим,  
Щоб  подвиг  твій  був  віковий.[/color]

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ДОРОГІ  СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ  –  АРМІЇ  НАШОї  І  ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО  БОРОНЯТЬ  НАС  ВІД      В  О  Р  О  Г  І  В!!!
   СЛАВА  УКРАЇНІ!      -    ГЕРОЯМ  СЛАВА!
[/b]
13.10.2017  

[b]На  світлині  автора[/b]  -  брат  і  сестра  із  Прилук,
учасники  Визвольної  Вітчизняної  Війни  (ВВВ)
проти  російсько-фашистських  окупантів.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 17.10.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні сюрпризи…

Знову  дощ,  а  його  вже  не  треба,
Барабанить  і  стука  в  вікно.
Мабуть  навпіл  прорвалося  небо
І  не  можна  зашити  його...

То  нам  осінь  дарує  сюрпризи,
Бо  на  когось  сердита  вона.
Цілу  ніч  лише  сльози  й  капризи,
Вередує  і  плаче  щодня.

Заспокійся  красуне  -  благаю,
Теплим  променем  в  коси  вплетись.
Пройдись  стежкою  ти  понад  гаєм,
Наче  сонечко  нам  усміхнись.

Не  пручайся...  Прошу...  Тобі  раді...
Заспівай  мелодійних  пісень.
Закружляй  у  парчі  в  листопаді,
Хай  наступить  знов  сонячний  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755563
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Валя Савелюк

ЧЕРНЕТКИ ЛІТА

вітри
гортають  експресивно  крони,
наче  старі  записники,
і  кидають  на  тротуари  і  газони
листки  –
невдалих  поетичних  спроб  чернетки:  

прозріння  наступає  восени  

летять  експромти  і  нотатки  –    
нечитані:  багряні  й  золоті,  
зачатки  
спонтанності  і  щирості,
Бого-натхнення  зав`язі  і  брості

недбало  кинуті,  валяються  листки  –
лі́та  розтерзані  чернетки
на  мокрім  тротуарі:  
і  ніби  очі  темно-карі  –
нашвидкуруч  накидані  рядки
прощальної  записки  -
читають  проз  дощі-тумани,
короткозоро  мружачись,  каштани

прозріння  наступає  восени


15.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755512
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Віталій Назарук

ЧОЛОВІК

Чоловіком  родивсь,  ним  і  будь  до  кінця,
За  життя  маєш  дещо  зробити:
Посадити  садок,  збудувати  свій  дім,
Маєш  сина  собі  народити…

Окрім  цього  в  житті  маєш  честь  берегти,
Ворогів  у  свій  дім  не  пускати.
Коли  треба  за  землю  на  полі  лягти,
Щоб  від  болю  не  сивіла  мати.

Все  зроби  при  житті,  щоб  родина  твоя,
Особливо  батьки  і  онуки…
Прожили  у  раю,  щоб    їх  квітла  земля,
Щоб  не  знали  в  родині  розлуки.

І  щоб  завжди  в  роду  все  вершив  чоловік,
Його  діти  ішли  за  ним  слідом.
Додавав  свою  частку  в  родинний  потік,
Завжди  внуки  пишалися  дідом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754988
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 16.10.2017

ptaha

Сухоти, осене, сухоти…

Сухоти,  осене,  сухоти.
Різкий  стрибок    температур.
Клен  витирає  краплі  поту
зі  щік,  фарбованих  в  пурпур.

Ще  зеленіє  в  нім  надії
Останній  -  наче  перший  -  лист,
Але  душа  в  димах  сивіє,
аж  трави  інеєм  взялись.

Рецепти  кидає  на  вітер
глухий  до  болю  календар  -  
І  листю,  як  птахам,  -  летіти
хоч  не  у  вирій,  так  до  хмар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755368
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Серго Сокольник

Романс ЛАКРІМОЗА ВІЙНИ + відеокліп

https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg

ЛАКРІМОЗА    ВІЙНИ
романс
***слова    пісні,    покладені    на    музику    в    співпраці    з    композитором    О.    Лісінчуком.    Виконує    Народна    артистка    України    Світлана    Мирвода***

Дощ    у    вікні
Тобі    дзвенить,
Немов    по    клавішах    соната.
Ти    відчуваєш    мій    прихід
З    доріг    війни
Крізь    дощові    вологі    грати...
І    ти    одна.    
І    ти    одна,
І    разом    більше    нам    не    бути...
Ось    так,
Під    дощову    сонату,
Листа
Останнього    писати
З    країв,    яких    не    повернутись.
Не    дивина.
Іде    війна,
І    дощ    стікає,    наче    смуток...

А    дощ    іде,
І    часу    плин
Зіграє    музику    розлуки.
Під    лакрімози    перелив
На    клавесин
Кладу    твої    зігріті    руки...
І    не    проси,
І    не    проси,
Мене    недовго    зачекати...
Прости
Мене,    моє    кохання!..
Той    бій
Для    мене    був    останній,
Бо    я    знесиленим    солдатом
Прийшов    сюди...
Та    маю    йти
Крізь    дощові    вологі    грати...


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2017
Свидетельство    о    публикации    №117081600768    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755317
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Віталій Назарук

ПОКРОВИТЕЛЬКА КОЗАКІВ

Збиралась  ніч.  Хропли  на  волі  коні,
Збиваючи  копитами  росу.
Біля  вогню,  неначе  на  осонні,
Козак  із  «оселедця»  плів  косу.

Ще  молодий  -  сережка  в  правім  вусі,
Була  за  свідка  –  він  один  в  роду…
Сидів  босоніж,  ноги  грів  в  кожусі
І  думав  свою  думу  молоду.

Сьогодні  із  братами  був  у  церкві,
Молився  за  батьків,  моливсь  за  січ.
Молився  Богу  і  святій  Покрові,
Був  із  святою  нині  віч-на-віч.

Обід  святковий  і  пісні  козацькі,
Ведеться  так  на  протязі  віків.
В  цей  день  ділили  все  своє  по-братськи,
Покрова  –  це  святиня  козаків.

Не  сквернословте.  Не  робіть  такого,
Що  може  вас  привести  до  гріха.
Козацьке  свято  –  це  свята  Покрова,
Що  захищає  завжди  козака.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755170
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Галина_Литовченко

З карпатських замальовок

***
Скинула  хмара  зайву  вологу,
день  у  сльоті.
Всякій  погоді  дякують  Богу,
землі  святі.
Ринули  з  гір  під  ворини  потічки  –  
бистра  вода.  
Жінка  у  шибці:  коси  без  стрічки  –  
немолода.
Вже  спорожніли  гнізда  лелечі  –  
в  вирії  птах.
Хустка  з  вігоні  кутає  плечі  –  
діти  в  світах.
Виткала  в  скриню  всім  по  вереті  –  
плетиво  з  дум.
В  синіх  Карпатах  холод  на  злеті,
глипає  сум.
З  вулиці  вікна  дощ  помережив,
висне  туман.
Поміж  садиб  розпливаються  межі  –  
царство  оман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755307
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Мазур Наталя

Шлях додому

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Es7xPuiCA_o&feature=youtu.be[/youtube]

До  Дня  Захисника  України
Слова:  Наталя  Мазур
Музика,  виконання  та  відеоряд:  Анатолій  Мельник
https://www.youtube.com/watch?v=Es7xPuiCA_o&feature=youtu.be



Кужіль  блакитний  хмаринами  небо  пряде,
Шлях  до  родини  і  дому  тривав,  наче  вічність.
Він  так  чекав  на  щасливий  повернення  день  –
Справдились  мрії-надії  його  –  чоловічі.

Ніжно  майбутнє  своє  до  грудей  притулив,
Запах  відчув  білуватого  шовку-волосся…
Смерть  на  війні,  що  не  раз  загравала  із  ним,
Ще  й  молитвами  доньки  обійти  удалося.

Потом  і  пилом  зчорнілим  пропах  камуфляж.
Губи  обвітрені.  Шепіт  придушений:"Мила!
Світе  єдиний,  кровиночко,  сонечко,  я  ж  –
Знову  з  тобою,  як  ти  мене,  доню,  просила".

І  розступилися  люди,  і  гамір,  і  час,
Як  пригортав  і  голубив  єдину  дитину…
"Боже!  –  промовив,  –  Помилуй  і  зглянься  на  нас!
І,  ради  щастя  дітей,  бережи  Україну!»

Мріяв  підняти  дочку  над  собою  увись,
Щоб  її  доля-лебідка  носила  на  крилах,
Тільки  не  встав,  як  у  землю  вростав  і  моливсь  –
Нижче  колін  його  ноги  собі  ця  війна  залишила.

03.09.2014  -19.02.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754437
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017

*SELENA*

МИР-ШАРМАНКА

Слезинки  падают  на  грусть  свечи
Вечер  тает
Заложник  судеб  —  звездочёт-молчун
Вьюжит  стаи
Листает  время  виражи  —  сизо,
Рьяно,  хватко
—  Куда  спешим,  куда  бежим  средь  зим?
Тень-загадка
В  изгнанье  «Завтра»  —  бремя  журавлей
Мир-шарманка
Надежд  колодец  ада  солоней
Высь  в  заплатках
                       *но*
Блуждает  снами  ветерок–колдун
Шальной,  небрит
На  цыпочках  к  рассвету  я  иду
Где  май
Мечтою
сшит

                                                 12.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754459
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017

Валя Савелюк

СОНЦЕ В ДІЖІ

зводу  печі  сягає  вогонь,
луб`яне  сито  
пурхає  птахою  між  долонь  –
густо  ллються  просіяні  заметілі…
у  не́цьках  кленових  –  намети  білі
питльованої  муки…
у  мами  –  красиві  руки:
як  у  лілеї  білої,  
ще  нерозцвілої,  пелюстки  –  
видовжені  тендітно  кисті
і  лагідні,
як  сонячні  промінці
тонко  окреслені  пальці,
наразі  згорнуті  в  кулаки  –
виринають  і  поринають  в  пухкому  тісті

видихає  тісто  
фонтанчики  борошна  –  білі  протуберанці

у  ясеновій  діжі
сонце  зійде
назавтра  вранці

горлице  сиза,  де  ти?

запашні  і  щедрі  твої  буханці
на  черенях  космічних  –    
сонця  і  планети

07.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754237
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017

Віталій Назарук

ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РАЙОН

                         До  дня  району...
Тридцять  третій  район  ,
Тут  прожито  роки  -
Це  найбільший  будинок  у  світі…
Звідусюди  сюди  протягнулись  шляхи,
Що  красою  земною  сповиті.

Тут  дві  школи  стоїть,
Магазини  й  садки…
Тут  літак  -  ресторан  із  Китаю.
Цей  район  чаруватиме  око  віки,
Над  ним  дзвони  церковні  заграють.

Нині  свято  його  -
Тридцять  третій  цвіте…
Осінь  золотом  сквери  лоскоче…  
Тридцять  третій  район  –  він  для  нас,  як  святе
І  міняти  його  ми  не  хочем.

Він  єдиний  для  нас,
Він  найкращий  з  усіх  -
Неповторна  окраса  Волині…
Не  любити  його    –  це  для  кожного  гріх,
Він  єдиний  такий  в  Україні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754190
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017

Валя Савелюк

НА БІС

і  сенс,  і  смисл,  і  значення,  і  зміст,
аптечні  мікро-об`єктивні  гирі-ваги…
мені  
не  вистачило  б,  ні,  
відваги
прожити  це  життя  "на  біс"

28.09.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754142
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017

Серго Сокольник

РОЗТОПЛЮЄТЬСЯ КАМІН…

***пісенно***

Розтоплюється  камін,
І  Вас  огорта  тепло.
Ви  нині,  мадам,  самі.
Усе,  що  болить-  пішло...

За  пам"ять  яскравих  стріч
Налийте,  мадам,  вина!..
Чорнилом  розлитим  ніч
Між  нами,  немов  стіна...

До  Вас  не  знайти  доріг.
Стежини  кроплю  свої  
Я  кровію  босих  ніг,
Та  не  віднайти  її,

Дороги  до  наших  душ,
Дороги  до  наших  тіл.
У  темряві  я  бреду...
...о,  як  я  тебе  хотів

Відпити,  немов  вина
Шаленого  уночі,
Простуючи  навмання!..
Мовчіть  про  любов!..  Мовчіть!..

...Розпалюється  камін...
...у  відблиску  дива  з  див
Ми  тінями  на  стіні  
Поєднані  назавжди.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117100610735  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754091
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ліс дріматиме аж до весни…

Білий  глянець  з'явився  по  полі,
У  повітрі  уже  холодить.
Жовтень  листя  зірвав  із  тополі,
Зажурилась  тополя  умить.

Їй  не  весело  -  сум  огортає,
Красуватись  нема  перед  ким.
Не  співають  птахи  більше  в  гаї
І  довкола  туман  наче  дим.

Чути  каркання  лише  ворони,
Їй  не  затишно,сонця  нема.
У  дерев  вже  оголені  крони,
Незабаром  наступить  зима.

І  тоді  закружляють  сніжинки,
Шапки  вдінуть  деревам  вони.
Білим  пухом  покриють  ялинки,
Ліс  дріматиме  аж  до  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754042
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ціна життя…

Цінуйте  життя  бо  воно  в  нас  одне,
Цінуйте  роки  бо  вони  не  вернуться.
Цінуйте  батьків  бо  для  нас  то  святе,
Спокійно  душі,  як  вони  усміхнуться.

У  дружбі  цінуйте  правдиві  думки
І  старість  цінуйте  простої  людини.
І  будьте  кохані,  як  ті  голубки,
Всміхайтесь  частіш  до  своєї  дитини...

Повагу  у  серці  своїм  бережіть,
Сміливість  даруйте  своїй  Батьківщині.
І  ворога  бийте,  що  висунувсь  вмить
І  вірність  даруйте  коханій  дружині.

Цінуйте  прекрасне  усе  і  живе,
Без  нього  у  світі  так  важко  прожити.
А  совість  ніколи  в  житті  не  помре,
За  гроші  ніякі  її  не  купити...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753158
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 05.10.2017

гостя

павутиння…

Ліпила  вареники  вперто,  
Солодкі…  ліниві…
На  кодових  брамах  знімала  таємний  пароль.
І  друзі  у  неї,  усі  перетинчастокрилі,
Зліталися  легко,  
   коли  вона  входила  в  роль.

Ще  ті  цвіркуни…
Всі  учасники  дивного  дійства  –
Пісків  сіячі…  копачі  оборонних  траншей.
…  ти  спішно  окреслював  межі  свого  королівства
…  і  плів  павутиння  
   довкола  зелених  очей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753561
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 05.10.2017

Олександр ПЕЧОРА

ПОКЛИК ЛЕЛЕКИ

«Вже  в  Хитцях  не  гніздяться  лелеки»  –
мені  сумно  Олекса  повідав.

Як  же  те  споглядати  нелегко!..
Одиноку  він  хату  провідав…

А  було  ж  це  село  мальовничим:
річка  Удай,  узліски,  долини…
Як  же  боляче  в  спомини  кличе
неповторне  те  царство  дитинне!..

А  було  ж  воно  верхи  на  конях!..
Вже  давно  вороні  і  не  сняться.
Сивина  оселилась  на  скронях.
Вже  й  лелеки  тут  жити  бояться.

…Чагарник,  самосадні  дерева,
гомінливі  пташки,  та  не  люди…
На  горі  в  самоті  ферми  ребра…
По  Вкраїні  вже  так  ледь  не  всюди.

Тут  не  стрінеш  вже  й  древню  бабусю.
Кілька  хат  зирять  вікнами  в  небо…
Та  невже  і  Всевишній  забувся,
що  село  рятувати  вже  треба?

У  Хитцях  оселилася  тиша.
Тут  малеча  давно  не  щебече.
Олексій  про  село  своє  пише.
А  села  вже  немає.  Вже  –  вечір…

Клекотять  життєдайні  лелеки,
де  клопочуться  люди  в  оселях.
Вимирають  близькі  і  далекі
українські  покинуті  села…

Ще  провідує  цвинтар  ілюзій
Олексій  Неживий,  бо  живий  ще.
По  світах  розлетілися  друзі.
І  все  далі  до  них,  і  все  ближче…

Як  же  хочеться  хатнище  мати!..
Мов  лелека,  в  дворі  походжає…
Відлетіли  вже  батько  і  мати…
І  не  радий  Олекса  врожаю.

Хоч  садок  іще  родить  нівроку,
і  садили  город  для  годиться…
Це  ж  колись  тут  держали  корову.
Це  ж  отут  –  найсолодша  водиця…

Де  гриміли  пташині  оркестри
і  кумедні  перегуки  півнів.
Відлітають  брати  його  й  сестри.
Захлинається  серце  в  кипінні.

Тут  до  нього  ще  зовсім  недавно
озивалися  жваві  сусіди.
В  самоті  і  вечеря  й  сніданок.
Ну  куди  отепер  він  тут  піде?

Щоб  горіх  не  звалився  на  хату,
довелося  спиляти  по  пояс.
Його  плоду  і  так  забагато…
Озивається  в  степ  дальній  поїзд.

Покотились  літа  чередою
з  весен  радості  в  траурну  тишу.
Не  юнак,  а  дідусь  з  бородою
про  минувшину  зболено  пише…

Якби  ж  можна  вернути  минуле,
освятив  би  він  в  Удаї  воду.
Щоб  сюди  козаки  повернулись
і  на  храм  приїжджали  підводи…

Ой  ви  коні,  розгнуздані  коні,
покатали  ж  ви  як,  поносили!..
Серце  рветься,  слізьми  очі  повні
і  немає  тримати  їх  сили…

Боже  ж  боже,  за  що  ця  наруга
щоб  село  ще  живеньке  ховати?
Як  же  жаль  мені  вірного  друга
що  тулився  до  рідної  хати.

Що  вітався  уголос  з  порогу
і  хрестився,  неначебто  в  церкві.
Із  вікна  поглядав  на  дорогу…
І  рубці  розправлялися  в  серці.

Бо  Хитців  найрідніших  на  світі
всі  заморські  столиці  не  варті.
Тут  коріння,  тут  вічності  віти…
І  молитва  до  рідної  хати.

Тут  вівтар  на  вітрах  благодатний.
Тут  думок,  теплих  споминів  повінь.
Приїздить  Олексій  бородатий
на  довічно  святу  тиху  сповідь.

Стогне  вітер  в  дрімучій  долині…
Відродити  село  ой  нелегко!
Дзвонить  в  скроні,  у  серденько  лине
невмовкаючий  поклик  лелеки…

1  жовтня  2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017

Віталій Назарук

ПИШАЮСЬ ТОБОЮ

Пишаюся  тобою,  сину  мій,
Що  ти  несеш  людське  тепло  у  серці.
Що  досягнув  в  житті  своєму  мрій…
Бо  тільки  сильні  власні  долі  вершать.

Ти  досягнув  в  житті  усього  сам,
Хоч  міцний  тил  завжди  був  за  тобою.
Хвалу  шли  Богу,  що  на  небесах,
Ніколи  дружби  не  веди  з  ганьбою.

Умій  ділитись,  підставляй  плече,
Коли  біда  в  родині,  чи  у  друга.
Якщо  чужа  біда  тебе  пече,
То  їх  біда  й  тобі  не  біла  смуга…

Пишаюся  тобою,  сину  мій,
Що  вчиш  тепер  своїх  орлят    літати,
Лиш  виховати  з  них  людей  зумій,
Щоб  все  життя  вони  пишались  татом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752943
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017

Ol Udayko

РОЗ ВИЛКОВА ІДИЛІЯ

         [i]  Після  закінчення  XY  з’їзду  ТМУ  в  Одесі
           була  автобусна  екскурсія…  в  «Українську    
           Венецію»…  Мої  враження  і  роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
       
[i][b][color="#035661"]Автобус  мчить…  Та  не  по  бездоріжжю,
А  трасою…  з  Одеси  на  Рені…
Але  чомусь  уїдла  думка  ріже  –
В  автобусі  не  затишно  мені.
Не  хочу  бачити  красоти  Півдня?..  
Так  ті  самі  мені  у  очі  йдуть…
Хоч  у  Одесі  запустили  півня:,
У  нас  своя,  невідворотна  путь.

…Та  ось  і  Вилкове.  Тут  старовіри
Вже  знають  певно  слово  «патріот»,
Бо  в  душах    їх  уже  немає  «міра»,
Нема  й  Кремлем  обіцяних  щедрот.
Та  є,  «на  щастя»,  дула  автоматів,
Що  бережуть  «прихоплене»    добро  –
Довкола  маячать...  грабовані  «палати»,
Та  «на  замку»  в  них  «слово-серебро»!

Все  ж  є  церкви…  І  труд  тут  непосильний,
І  дух  священства,  правди,  простоти…
І  люд  привітний,  вельми  богомільний,
Хоч  дещо  дивний,  Господи  прости!
А  в  лоні  річки  широченні  плеса  –
То  води  з  Альп  несе  святий  Дунай…
І  заздрить  їм,  напевно,  вся  Одеса,
Бо  мудрий  там  народ,  -мудріший  най…

…А  ми  туристи,  і  цього  нам  досить,
Бо  краєвиди  пестять  спраглий  зір,
Бо  старовірка  рибу  нам  приносить
Й  вино…  з  боліт,  а  не  високих  гір…
Сади  заплав  милують  наше  око,
І  святістю  приваблює  Дунай,
Де  українства  дух  витав  високий  –
Знай  наших  козаків,  народе!  Знай…

Та  недарма  стоїть  град  на  Роз-Вилці**,
Де  і  заплави  є  й  буяння  Роз!
Чи  довго  бути  нам  в  чужій  тарілці,
«Героями»  служить  не  од,  а  проз?..
Та  вже  пора  збиратися  в  дорогу  –
Усе  «хороше»  має  свій  кінець…
Прихопимо  з  собою  перемогу  –
Приречена  ж  Вкраїна  на…  вінець?!  

…Чекає  вже  автобус  на  узбіччі
Дороги,  що  веде  у  Царство    Роз!
Дороговказ  гукає  нас  одвічний
У  вир  спасенних,  богоданих  гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Йдеться  про  пожежу  в  дитячому  санаторії.
**Вилкове  отримало  свою  назву  через  те,  що
   стоїть  на  "роз  вилці"  (тут  гра  слів)  Очаківського  
   та  Кілійського  русел  гирла  Дунаю.

   На  світлині  автора:  одна  із  старообрядницьких  
   церков  у  Вилковому.  [i]

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092200216