lastRomantic: Вибране

Бойчук Роман

Мені тебе так мало…

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -
Живу  тобою!  Вмру  я  і  воскресну,
Щоб  стати  твоїм  Лелем...  Бачить  Бог  -
Як  прагну  бути  поруч  із  тобою:
Вливатися  у  бруньки,  наче  сік;
Скресати  ледом,  пливши  за  водою;
Палким  пилком  пелюсток  (твоїх  щік)  -
Цілунком  припадати  й  пропадати
Промінням  Сонця  блиском  на  вустах.
Твоїм  першозелом  я  хочу  стати:
В  тобі  родитись  й  жити  у  листах.
О,  як  же  мені,  Ладо,  тебе  мало!
Моїй  такої  рідної  душі...  
Зимова  біль  засипала,  приспала,
Вже  скоро  Літо  вкутає  в  дощі.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 05.11.2013


С. Мабуть Ні...

Моє життя - це ти…

Моє  життя  –  це  ти.
Куди  мені  піти?
Кричати  і  горлати.
Напхати  в  вуха  вати.
Стрибати  і  потіти.
Зриватись  і  летіти.
Торкатись  і  дивитись.
Ридати  й  веселитись.
Соромитись  й  чекати…
Удвох  вночі  гуляти.
Прощати  і  прощатись…
І  знову  зустрісатись.
Моє  життя  –  це  ти…
Куди  мені  піти?
До  тебе,  чи  від  тебе
Летіти  в  синє  небо?
Втікати  і  не  знати,
Що  втеча  мідна  пастка…
Торкнусь  твого  зап’ястка,
Візьму  тебе  з  собою.
Ми  вдвох  поміж  юрбою.
В  юрбі…  Та  ми  єдині…
Долоні  наші  сині.
На  холоді  гарячі.
Нервові  і  терплячі…
Щасливі  сірі  очі,
А  сни  твої  пророчі.
Я  зміг  тебе  знайти…
Життя  моє  –  це  ти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292275
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011


Валентина Ланевич

Сірим пилом квіти вкриті

Сірим  пилом  квіти  вкриті,  стелиться  дорога,
Простягає  навстріч  гілля  яблуня  розлога.
Запишалась  горобина,  тополя  схилилась,  
На  світанку  до  схід  сонця  золотом  сповилась.

Розпатлані  вітром  коси  -  милує,  карає:
То  обійма  за  стан  тонкий,  то  геть  утікає.
Щось  нашіптує  в  діброві  зляканій  осиці,
То  у  кроні  замріється  красуні  ялиці.

Чорне  поле  зі  скибами,  гайвороння  в  небі,
Понад  ставом  шумлять  верби,  плавають  лебеді.
В’ється  шлях  у  безкінечність,  за  обрій  зникає...
Тужну  пісню  журавлину  слухає,  сприймає...

01.10.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283790
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011


hysterical soul

ти лишень тримай її за руку (+ озвучка)

ти  лишень  тримай  її  за  руку,
а  душа  сама  піде  із  тіла.
невгамовну  і  солодку  муку
зберегти  у  пам'яті  хотіла.
мимохідно  кроками  до  неба
підійматись  стала  непомітно.
мабуть  більшого  їй  і  не  треба
як  ту  осінь,мила  що  й  привітна.
колисковим  вітром  нашепоче,
у  вікно  тихеньким  ніжним  стуком
упізнає,  бо  сама  так  хоче.
ти  лишень  тримай  її  за  руку.


24/09/2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212657
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 13.09.2011


NatalieFlower

як воно є

Життя  іде  –  і  все  минає
І  сум,  і  радість,  і  любов
Життя  летить  та  не  втрачає
Надію  здивувати  знов
В  щоденній  тиші  сірих  вулиць
Ховається  оте  життя
Банкір  плекає  свою  скупість
Бідняк  без  грошей  у  злиднях
А  ось  пішла  маріонетка
Її  купили  вже  давно
Її  душа  –  це  для  сюжету
Малобюджетного  кіно
Художник  пише  їй  портрета
За  гроші  –  то  ціна  її
Ось  так  –    хоч  і  душа  поета
Комусь  її  вже  продали

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251042
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011


Blondberry

Я намалюю світ

Я  намалюю  олівцями  світ,
Я  намалюю  те,  про  що  так  мрію.
Я  намалюю  замість  снігу  цвіт,
Де  кожна  квітка  -  це  чиясь  надія.

Яскраву  крейду  в  руки  я  візьму́
І  намалюю  на  асфальті  диво.
Свою  дитячу  мрію  я  здійсню:
Бо  кожному  я  намалюю  крила.

Ти  хочеш  жити  так,  як  хочеш  ти?
Тоді  візьми  лиш  в  руки  олівці
І  намалюй  собі  такі  світи,
Де  замість  хмар  є  тільки  промінці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179459
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 28.03.2011


Макс

Я тобой восхищаюсь как женщиной

Я  тобой  восхищаюсь  как  женщиной,
Как  ребенок  дворцом  из  песка.
Этой  тонкой  морщинкою-трещинкой,
Что  легла  словно  тень  у  виска.

До  рождения  небом  обещанной,
В  мою  жизнь  постучалась,  вошла.
Я  тобой  восхищаюсь  как  женщиной,
Той,  что  будет,  что  есть,  что  была.

2005

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248513
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011