Христос Воскрес, радійте всі люди,
Хай слава Богу лине до небес.
Сійте добро і любов повсюди,
Сталось предивне чудо із чудес.
Нехай морок розвіється в країні,
Згинуть вороги нашого народу.
Нехай зчезнуть ординців сірі тіні,
Українці отримають свободу.
Нехай вернуться додому сини,
Обіймуть сім'ю і всю родину.
Нехай будуть мирними наші сни
І не лякає війна дитину.
Нехай Божественне світло сяє
І просвітлює кожну людину.
Нехай люд Божу любов пізнає,
Буде щасливий кожну хвилину.
Нехай піснеспів летить в небеса,
Ангели радіють разом з нами.
Нехай світом летить Божа краса
Й до любові відчиняться брами.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012497
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 04.05.2024
Вийдеш на вулицю, ох, і краса,
Ніжно розсипала щастя весна,
Білі стоять абрикоси в рядках,
Мов наречені в розкішних вінках.
Дивне творіння так грає без меж,
Поряд квітник гармонує вже теж,
Милі примулки, мов зорі з небес,
Наче створили квітковий котедж.
Ох, веремія весняна бринить,
Глянеш навколо і хочеться жить,
Знову кружляє в повітрі краса,
Тихо всміхаються нам небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 03.05.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Між зіркових диво-свіч
Воском скрапує у ніч
Вічність.
Порох струшує із пліч
Галактичних протиріч
Цінність.
Обіцяє потойбіч
Сонце ранку віч-на-віч
Світлість.
День новий готує спіч,
Кинув зпересерддя в піч
Сірість.
Між зажурених сторіч,
Пелена злітає з пліч -
Зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010096
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Вербовий котик
Пилком лоскоче ніздрі.
Весна в повітрі.
31.03.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009977
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
— Опять умудрилась испачкать лицо
И в пятнах каких то твоё пальтецо.
Нельзя на прогулку тебя выпускать —
Бросает дочурке с обидою мать.
— Как грязная хрюшка, один к одному,
Тебя я, Маруся, никак не пойму.
Учу аккуратной быть, день ото дня
Чтоб также эффектно смотрелась, как я.
Умыться до блеска, сверкать чистотой
По лужам не прыгать! Рецепт тут простой.
Умывшись Маруся из ванной идёт
И с гордость маме своей выдает:
— Ну вот, я теперь эталон красоты!
Такая же чистая хрюшка, как ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009978
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Весняні барви душу веселять,
Так невтомно крокують у життя.
Впіймати своє щастя норовлять,
А смуток зіштовхують в забуття.
В переливах чудового світанку,
Вималювують новітні сторінки.
Забувають вчорашню, милу бранку,
У світле майбутнє летять залюбки.
Вітром гойдають оголені клени,
Колишуть сполохані твої думки.
І тчуть ці загадкові гобелени
Та зачиняють до серця всі замки.
У просторі міської водевілі,
Наші думки шпацерують вперед.
Малюють твої скроні побілілі,
Огортають зранену душу у плед.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009903
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 30.03.2024
А ти невтомно, друже, молись,
І хай молитва не стихає.
І нашому Отцю поклонись,
Хай слава Господу лунає.
Хай молитва снаги додає,
Любов'ю повнить наші серця.
Хай тебе до світла проведе,
До нашого небесного Отця.
Ісус завжди Богу молився,
Слова молитви нам передав.
Щиро у небеса дивився,
Вічну славу у Отця пізнав.
Ми всі із вами Божі діти,
Він за наші гріхи сина віддав.
Будем в Божім Царстві радіти,
Ісус за нас свою кров пролляв.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009818
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Тут десь взялась куслива Муха,
Влетіла в хату й загула.
Та це не Муха - Цокотуха,
Це та, що з досвідом була.
Літала Муха довго в хаті,
Всіх діставала тут і там.
( Та я не буду вам брехати)
Це надоїло і Котам.
Котам залазила у вуха,
У ніс, у очі, то у шерсть
Така була в неї житуха,
Що і забула слово ЧЕСТЬ.
За нею бігали, ганялись,
У милі всі Коти були.
Зморились, трохи закуняли,
І тут не зчулися, коли...
Заснула Муха край вікна,
Щаслива так ота хвилинка.
Приснився сон про Павука,
Цікава ця була картинка.
Павук до неї женихався,
І обіцяв фату надіть.
Бо так у неї закохався,
Не може він без неї жить.
І так, і сяк до неї й боком,
Раділа Мушка ця дурна.
Але проснулась ненароком...
Де Павучок? Вона одна..
Але одне він не збрехав,
Красиво вкутав повутинням,
Сидів він поруч і зітхав,
А очі так були невинні.
Ну що робить? Кохать, чи з"їсти?
Мабуть, що з"їти.. То ж був сон.
Ну треба їй в халепу влізти,
А сон - неписаний закон.
Та тут незвідки взявсь Комар,
Почув він Мушки гучні крики.
І павутиння розірвав,
І допоміг звільнитись з лиха...
Комар і Муха одружились,
Щаслива в них була сім"я.
Вона лиш тільки роздивилась,
Що Павучок їй не рівня...
---------------------------------------
Павук розкине свої сіті,
А потм вип"є усю кров.
Ну треба ж так зробить уміти,
Щоб обдурити цю любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Мамо, - каже мала Ната,
можна запитати,
чи не бачила ти часом
тарганів у тата ?
Розкажи мені - бувають
таргани з рогами?
Де живуть і що їдять,
чи є вони між нами?
А ті роги виростають
у малих чи старих?
Хочу знати я, матусю,
цікавинки про них.
- Дивне твоє запитання…
Вже й не пам’ятаю,
коли вивели цих істот
із нашого краю.
А чому тебе цікавлять
ці дрібні комахи?
Є у тебе, доню, киця,
ще й папуги – птахи.
- Треба мені розібратись…
Важливе питання
тривожило мене вночі,
ще й сьогодні зрання!
З татом вчора шепталася
мама мого друга.
І поводилась нечемно,
мов давня подруга.
Тітка корчила гримаси,
сварилися вони…
Тату вона нагадала
старі його таргани !
В. Ф.-23.02. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009823
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Ходять люди звичним кроком
Я ходжу завжди підскоком
Цим, чомусь, усіх турбую —
Лячно їм що враз впаду я.
Виховательці Марині
І сусідці у хустині,
Мамі, татусю, бабусі.
Я ж скакати не боюся.
А боюся — не скакати
І поганий настрій мати.
Не співати, не радіти.
Як без цього можуть діти?
Без химер, без див казкових,
Розмальовок кольорових?
Хоч дорослі можуть легко,
Бо дитинство їх далеко.
І коли його лишили,
Радощі усі згубили.
Я ж усе це берегтиму,
Як жаринку невгасиму.
Заховаю на прийдешнє
Все у схованки тутешні.
Вигадки складу в шухлядки,
Про моменти гарні згадки
В дуплах, що знайду в гайочку,
Витівки складу рядочком
У бабусі на горищі,
У рибальські черевища,
Що у діда в комірчині,
Покладу всі мрії нині.
По кишенях вдосталь сміху,
Щоб була я з ним довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009827
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю,
В тебе соло чудове,
Ніби ніжність розмаю.
Ти розкішна і чиста,
Мовби промінь весни
Та бриниш, наче листя
Чи краплинки роси.
Можеш дивно всміхнутись,
Кинуть чари земні,
Згодом знову вернутись
У краї гомінкі.
Розповісти про вічність
І любов, і добро
Та у всьому є ніжність
І душевне тепло.
Глянуть можеш у очі,
Засіять, як зоря,
А в феєрію ночі
Зародить почуття.
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю
І твоє рідне слово,
Мов повітря вдихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Наїлась Муха м"яса всмак,
Лежить,на сонечку дрімає.
А Кіт питає так і сяк,
Теж скуштувати щось бажає.
Де ти знайшла, брехуха, м"ясо,
У хаті тільки ж сухарі?
Муха не чує, в неї свято,
Чомусь у білім жупані?
Комар і Муха одружились,
Тепер у них міцна сім"я.
В Кота і вуса опустились,
Чому не знаю про це я?
Хазяїн радий був за нас,
Забув закрити холодильник.
Ми там сиділи цілий час,
А вечір був там романтичний.
А Кіт це слухав,текли слинки,
У животі щось гуркотіло.
Трусились всі у нього жилки,
Йому так їсти захотілось.
Повів неспішно він бровою,
Розправив кігті враз свої.
Тепер ти будеш вже вдовою,
Комар - це відповідь брехні.
Лизнув Комарика швиденько,
У животі аж загуло...
Чи хтось повірить побрехеньці,
Чи так було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Літо. Ніч. Вікно відкрите.
Біля компа Стас сидить.
Комарі кусають - ситі,
Напились крові умить.
- Задовбали, гади, тіло!
Батько каже:
- Спати ляж.
Вимикай скоріше світло.
Де вкусили, там - помаж.
Стас вже ліг у ліжко. Тихо.
Маззю змазав - все мине.
Раптом - світлячок-комаха...
- Тато, тато, що за лихо?
Певне, я - якийсь невдаха.
З ліхтарем знайшли мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Діє в історії життя - диктатура партії...
Це не благанний "закон", що для "порятунку" людства.
Влада й держава. як апарат примусу армії...
Змінюють властивості духу. ...Люди стають злющі!
"Зносить" волю, активність, розум, свідомість людини.
І собі спорудили ідола, боввана свого...
Люд стає навколішки, ниць припадає - гне спину.
...Моляться "молі", роблять тату її на тілі свому.
У народу, яка забрала світлі думки й віру...
І майструє з себе бога, втілює уявлення
Про обмежених в існуванні і потрібності війн!
Щоб майдани обезлюднили, як і свідки явищ...
Кожній владі потрібна маніпуляція людьми,
Це пояснює вже чимало історичних фактів...
Не викликають вони і сумніву в сучасну мить.
...Вчитись треба жити без агресії і без атак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009451
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Сидить Ряба́ на тухлих яйцях.
Хто підлість цю тут зміг зробить?
Чимало є таких в цих кадрах,
Як хитруна оце зловить?
Сидить вона вже дуже довго,
Вже третій місяць ось пішов.
Сумує, їй так дуже тоскно,
А в попереку, як кілок.
І Півень десь злиняв давно,
Пасе сусідню білу курку.
Оце я бачила в вікно,
І ще наспівує їй Мурку.
До мене прийде раз у місяць.
Питання завжди: Ну вже скоро?
І знову десь біжить по східцях,
До мене він так дуже строгий!
Отак і молодість проходе,
Діток чомуь і бог не дав...
Аж бачить суне по городу,
Що так це буде, хіба знав?
Увесь побитий, кривоногий,
ЇЇ так жалість тут взяла.
Він був красивий, гоноровий...
Сльоза від жалості текла...
Обняв він Рябу й теж заплакав,
( Та так було не в перший раз)
Свою провину визнавав,
І кілька ніжних ляпнув фраз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Щось тривожне скрипить
Дуб кремезний в гаю.
Неповторності мить
Я душею сприйму.
Спів на вітті пташок,
Перших квітів кружок.
Ще пожухлий лужок,
Де малий потічок.
Дзюркотить поміж трав,
Та й біжить в далину.
Щоб в путі не блукав,
Біжить в шир, й в глибину.
Горизонт перед ним
Загорівся вогнем.
Вечір крався між тим,
Баским нісся конем.
Стелив сутінь кругом
На принишклій землі.
Зір приніс під крилом,
В світі ми не одні.
23.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Жалілася Мурка
старому коту:
- забери до себе,
бо я тут помру!
Віддали мя’ замуж
в якусь конуру…
Скрізь, куди не глянеш,
лахміття старе -
із кожної дірки
мишатина пре !
Забери, благаю,
від цього Васька .
У нього нас троє -
натура така !
Про нас він не дбає,
а лише товче…
Облізає шубка,
шкура аж пече!
Сама не рішуся,
а мо’ не приймеш?
Зміни в обстановці -
я змінилась теж…
Надіюсь, залишу
оту конуру.
Тобі цілу ферму
котят приведу !
В.Ф.- 08.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009349
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
А тобі сьогодні п'ятдесять,
Що дарують цікаві моменти.
Життєві миті твої біжать,
Будують новітні фрагменти.
А ти так невтомно крокуєш
На свою життєву вершину.
Чудову картину малюєш,
І виокремлюєш перлину.
Ти вже сформував свої думки,
Упорядкував життєві дні.
Долаєш труднощі - залюбки,
Розвіюєш дні такі сумні.
Багато досяг на магістралі
І ти вже пізнав правдиву суть.
Крокуєш наче по спіралі,
Продовжуєш свій нелегкий путь.
Тож крокуй до своєї мети,
Роби своє життя цікавим.
Я бажаю щастя віднайти
І бути тобі хлопцем бравим.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009363
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Вірний оберіг у моєї хати,
Дорога земля та рідненька мати,
Святості стежки, що ведуть в садочок,
Чорнобривців світ радує рядочок.
Ніжності та сил вкладено багато,
В осінь чарівну яскравіє злато,
Скільки нам іще подарує світла,
Щоб країна вся радістю розквітла.
І прийдешній день, щоби посміхнувся,
Смуток у душі назавжди забувся,
Ранішня роса, щоб скропила ноги
Та відчули знов звуки перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Актуальная версия происходящих
и планирующихся в современном
мире глобальной элитой событий
непретендующая на истину
в последней инстанции.
Понять политику несложно.
Она всегда на шаг вперёд,
Являясь изначально ложной
Людей к "Сусанину" ведёт.
Политика - "шальная пуля"
И "снайпера в ней глаз-алмаз".
Кому-то лишь набилась гуля,
А кто-то ляжет на "канвас".
Политик - не случайный ветер
- Законы, деньги, связь в "кино".
За зло своё потом ответит,
Ведь он не слабое звено.
Система закрутила гайки
- Социализм, капитализм.
Две лини тельняшки-майки
Уводят плавно в сатанизм.
И потому внедряют войны
И пландемии - корень зла.
Голодомор, химтрейлы чтобы
Скорей загнать мир в лагеря.
Сценарий жёсткого захвата
И превращения в овец
- Расчеловечить безвозратно,
Чтоб был уже не молодец.
На Бога поднимают руки.
"Вы - боги" - так сказал Христос.
Кому-то стих - пустые звуки
Иль крик души сигнала "sos"...
Политика - программа серых
- Ловушка - кроличья нора.
Хотят в Сибирь отправить белых
И потому идёт война.
26.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Благодарю на белом свете
За свет, уют, любовь, тепло.
Благодарю, что радость встретил
И материнское добро.
Прошёл свои уроки жизни,
Но время не вернёшь назад;
Сказал и слышал укоризны,
Однажды был душевный ад.
В час испытаний понимаешь
- Даётся выбор на Земле.
С весною вместе расцветаешь.
Жаль, мир готовится к войне.
Сердца людей пленяет ворог
- Готовят страны на убой.
Ведь каждый в этом мире дорог
- Конечно с доброю душой.
Вселенной утро наступает
Напоминают нам волхвы
И каждый лично выбирает
- Пойдёт ли в царство он любви?
Вот снова радуга сияет,
В две стороны её края,
Сердца любовью наполняет
И расцветает вновь земля.
Февраль - март 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Ночі німі не тішать,
Серце скимить в розлуці.
Знов загубились вірші,
Зорі не балакучі.
Лущиться сірим небо,
Ця одинокість - трута.
Все, що найбільше треба,
Голос твій рідний чути.
Ковзає ніч до ранку,
Пурпурна скибка блисне.
Ти в мені до останку,
Знаю, що ненавмисне.
Дике звивання ночі
Душу, здається, нищить,
Я найсильніше хочу,
Любий, до тебе ближче.
Впоперек нам дороги,
І не для нас вокзали...
В серце влилась тривога.
Сонну мене, мов жалить.
Знаєш, ніяк не можу
Вкотре одна заснути.
Знову молюся Богу,
Поруч щоб просто був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009243
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Обіцяла Зіна - Риті:
- Все! Зав'язую! Не п'ю!
Рита зводить брови бриті:
- Що це скоїлось? Чому?
- Та у п'ятницю з роботи
Дуже змучена прийшла:
Гад-начальник, ці турботи,
А колеги - викид зла!
Тож стомилась, як собака,
І осіла вдома я:
З'їла з куркою салатик,
Теплу ванну прийняла
І під ковдрочку пірнула...
Звичку знаєш отаку:
Там до серця пригорнула
Трішки - пляшку - коньяку...
Рита мружить очі п'яно:
- Завинило чим хмільне?!
- Жах! В той вечір в ресторанах -
В ковдрі! - бачили мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?
Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.
Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,
Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".
Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Васько Блоха - у нас кумир,
Найкращий і найшвидший,
Без нього наш спортивний двір,
Не став би самий ліпший !
У школі Вася - рекордсмен,
Бо раз, на фізкультурі,
Сто метрів він, в один момент,
Пробіг - рекорд в натурі !
Коли стояв він в день ясний,
Готуючись до старту,
Сусідський півень в двір шкільний
Забіг... Тож не до жарту,
Бо цьо́го півня, за хвоста,
Недавнішньої днини,
Впіймав Блоха, не просто так,
А вискуб три пір'їни !
Їх вставив в головний убір,
В убра́ння індіанця,
А потім, вийшовши у двір,
Тим пір'ям хизувався !
А півень ще тоді не спав -
Вони з Блохою стрілись
Та ко́гут Васю не чіпав,
В "індєйця" - лук і стріли !
А тут - тут доленьки презент !
Васько "НА СТАРТ" схилився ...
Відкрився тил ... Один момент
І ко́гут не збарився !
Команда "МАРШ" ! В єдину мить,
Васько, як та пружина,
Зривається і з місця мчить
Бо спорт - це ж поєдинок !
Та півень ще на старті встиг
Спортсмена клюнуть дзьобом,
А потім Васю він настиг
Й добавив ЩЕ до того !!!
Дзьоби́ще в когута як сталь,
Тож мало не здавалось !
Блоха, як міг тікав ... На жаль
Від півня - все ж дісталось !
Той когут гордо походжа́в,
В дворі - король законний !
Ще й груди колесом держав,
І гребінь - як корону !
Васько, неначе дикий звір,
До фінішу домчався !
Фізрук спинив секундомір
І аж за серце взявся ...
На дві десятих наш рекорд
Побив рекорд району !
Портрет Блохи - аж на біг борд !
Ще й грамоту - додому !
Сестричка Васі - мілкота,
На ній і написала :
- Якби не півень без хвоста,
Рекорду б не бувало !
[b][i]Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / Родвін /
[/i][/b]
19-20.03.2024 р.
Ілюстрація : https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Сріблясті води привітно гомонять
І так прудко біжать в невідому даль.
Упіймати юну весну норовлять,
З туманом вистеляють сіру вуаль.
У первоцвіт одягнулась долина,
Яскравими барвами сяють поля.
Від снігу звільнилася полонина,
Лелечий клекіт лине із віддаля.
Сині гори заховались в тумани,
А промені сонця полонять серця.
Панянки одягають кардигани,
Які пасують до світлого лиця.
Весняне тепло серця зігріває,
Ніжно лоскоче котики на вербі.
А пташиний спів людей звеселяє,
Із дитячим сміхом губиться в юрбі.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009006
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Поет щоденно малює,
Ці загадкові картини.
Любов'ю в серці вібрує,
Звільняє нас від рутини.
Його слово огортає,
Людські душі, ніжним теплом.
Інколи народ повчає
І гуртує всіх за столом.
Єднає закохані серця,
Ясним світлом осяює шлях.
Наливає щастя до вінця,
Летить у мрію на кораблях.
Формує новітні сторінки,
Видає цікаві ідеї.
Вірші викладає у збірки,
Зберігає їх, як трофеї.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009042
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Мене запросивши у свій дім,
Жадаєш побачить хазяйку?
Отямся, бо станеться лиш збій,
Відколи впускаєш бунтарку.
Нікому не хочу годити,
Усе зрозуміла з роками,
Душа розцвіла як жоржини,
Та вкрилась, мов ружі шипами.
Відтак в почуттях розберуся,
Бо ставлюсь до цього з сумлінням,
Не жінка потрібна "матуся"
Я хочу кохану в обіймах.
//////////////////////////
Тож різко, немов блискавиця,
Він гримнув, й здалося їй ніжно...
Отак ось, зненацька з'явилась,
І стало в оселі цій світло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009060
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
На стовпі висить об"ява,
Когось будуть вибирать.
А куди, ніхто не знає,
Та від страху всі тремтять.
Всі зібралися, чекають,
Ось промовив старший Слон,
Його силу давно знають,
Він понизив раптом тон.
День народження в Вовка,
Мусим з святом привітати,
Побажать йому добра,
Подарунок відіслати.
Любить він м"ясне і сало,
Дарма те, що зараз піст.
Раптом Лиска прокричала:
Їсти сало - це не гріх.
А Свиня сиділа збоку,
Погляд кинули на неї.
Взагалі-то я не проти,
Тільки ж зве мене своєю.
Я - улюблена Кума,
Бо хрестила вовченят.
Може, вибрати Кнура?
Як це можна? Я ж рідня!
В лісі гвалт, шаленний крик.
Довго думали - Слона.
Але він давно вже зник,
Довго гнались, та дарма.
Всі зраділи тоді звірі,
Стали пити, танцювать.
Але все було там в міру,
Може Вовчик завітать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
У лісі Вовк зібрав Громаду,
Сказав суворо він усім:
Це Лев надав мені посаду,
Щоб повідомив я усіх.
Про вас я буду піклуватись,
Тільки смирненькі, щоб були.
І навіть можем побрататись,
Лиш зрозуміть мене змогли.
Узнайте, що я полюбляю,
І що куштую на обід,
І чесно всім вам заявляю:
Зі мною вам не буде бід.
Коли поїм - люблю поспати,
Мене тоді так клонить сон.
Прошу мене не турбувати,
Це вимагає цей сезон.
У лісі тиша, всі в увазі,
Ну що робить з Вовком оцим?
Та раптом чують у цім часі,
Тут суне Лев страшний такий.
Він чув ці Вовчі настанови,
І лють його така взяла.
Коли сказав цей Лев промову -
В кущі Громада подалась.
А швидше всіх тікав Вовчисько,
Бо він боявся більше всіх.
А Лев почув, що щось нечисто:
Як Вовк права украсти зміг?!.
А Вовк кричить: Рятуйте! Лихо!
( Ще й хвіст набрався реп"яхів )...
Хтось шепотів на вухо тихо:
Це лихо сам собі зробив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008967
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008971
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Епоха бідності пройшла,
Тепер живем, кайфуєм.
Та якось в гості все ж прийшла.
Присіла, нагодуєм...
-------------------------------
На сніданок, що у нас?
Каша із брехнею.
А на друге - кислий квас,
Трохи сельдерею.
На обід вода із крану,
Борщ із кропивою.
На вечерю лиш оману,
З кабачковою ікрою.
А вночі ніяк не спиться,
Шлунок просить їсти.
Що йому тут відповісти?
У каструлі тільки кістки.
А коли примусить сон,
Трішечки поспати,
Крім холодних макарон,
Як все уладнати?
А на завтра? Кислий борщ,
Плава десь морквинка.
Більш нічого? Ну той що ж..
Капа в борщ гірка сльозина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Раз брехня пройшлася лісом:
Захворів чомусь Ведмідь.
Це торкнулось вуха Лиски,
Може, вспію на обід.
Ось Лисиця довгонога,
Спішить Друга виручать.
Взяла швидко в руки ноги,
Треба, мабуть, поспішать.
Захворів Ведмідь на ноги,
Все лежить, не п"є, не їсть.
Чи це правда, бо небога,
Нас дурити має хист?
Так подумала Лисиця
І попхалася у гості.
Мо" смачненьке щось поїсть
(Глядь - в каструлі якісь кості).
Запросив він гостю сісти.
Почалася в них розмова:
Про погоду, болячки.
На каструлю - погляд знову.
Крім кісток, там ще й клики.
У думках був холодець,
Так хотів його зварити.
Нарубав я он дровець,
Треба ніж ще нагострити.
Та чому ж ми мовчимо?
Треба ніжки, хоч чиїсь,
Лиска глянула в вікно.
Ведмідь встав, на ноги звівсь.
Як тікать, в вікно, чи в двері,
Чогось ноги вже тремтять.
Хоч Лисичка була вчена,
Може все -таки догнать.
Я тебе чекав давно,
Треба й ратиці свіженькі.
Та чиї ж? Це все одно.
Лиска тут тікать швиденько.
Довго гнавсь Ведмідь за нею,
Все ж вдалось схватить за хвіст...
У цій байці є ідея:
Як не кличуть - то не лізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008861
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Кульбабки маленька квітка,
Тендітна, запахла медом,
Як сонечко тепла, ніжна.
Відрада весни напевно.
Вона потішить нам душу,
Запросить бджілку у гості,
Приємно нашому слуху,
Вокал на квіточці жовтій.
Отак проходиш садочком,
Цвітуть черешні та вишні,
Земля дарована Богом,
Покрита золотом нині.
Лиш пройде пора цвітіння,
Злетять стрімкі парасольки,
Лишиться одне коріння,
Насіння ж далі розносить.
Вітрець підніме угору,
Й розвіє по всьому світу,
Нове продовження роду,
Посходить тепер на зміну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
У житті біда, чи горе
Щохвилини може статись,
І, покаявшись, у церкву
Вже пора йти сповідатись.
Все обдумала зарані,
Всі події пригадала,
На гріхи свої минулі
Аж три зошити списала.
Де була я, що робила –
То для батюшки загадка,
А про кожен вибрик в мене –
То така приємна згадка!
Кожен гріх такий солодкий…
Гріє душу думка втішна:
Не піду сьогодні в церкву,
Ще побуду трохи грішна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Кур багато на подвір"ї,
Але Півень в них один.
Мають Кури гарне пір"я,
Півень має шість дружин.
Всіх однаково він любить,
Тут подумала одна:
Вона зможе, усе зробить,
Буде краща всіх жона.
Призадумалась на хвильку,
Треба фарбу десь дістать.
Іще бажано біленьку,
Щоб була їй так під стать.
Чепурилась в перукарні,
Стала біла, як хотіла.
Збулись мрії всі захмарні,
Всі ідеї були смілі.
Ось з"явилася у двір,
Така пишна і поважна.
Півень глянув - остовпів:
Де взялась ця білосніжна?
Роздивлявся так і сяк,
Може, з нею замутить?
Курці кинув він натяк.
Чи удасться це зробить?
Тут із будки виліз Цуцик,
Потягався, позіхав.
До білявки знайшов ключик,
Тут не так щось - помічав.
Десь він бачив цю красуню,
Нюх не зраджує його.
Я завісу цю розсуну,
І доб"юся тут свого.
Він погнав Її до річки.
Став водою обливать.
Стало вже знайоме личко,
Швидко фарбу обмивать.
Мокра Куриця злиняла,
Ділась десь її краса,
І Рябою знову стала...
Пес розкрив всі чудеса...
-----------------------------
Півень довго оце думав:
Фарба з розуму звела?
Добре, що себе він стримав,
Це б сміялось пів села...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008762
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Півень в сауні помився,
Розпушив старанно пір"я.
У люсте́рко подився,
Він спішить, в нього весілля.
Причепив біленьку квітку,
Все зробив так, як годиться.
Не забув ще зрізать кігті,
Може, це ще пригодиться.
Взув він чоботи красненькі,
Вгледів кілька дірочок.
Дуже жалко, що старенькі,
Десь позбувся й підошов.
Вийшов, став він на подвірЇ,
Стоять Курочки всі в ряд.
(Гладить вітер його пір"я),
Вбрався ніби на парад.
Де ж моя тут, хіба знає?
Роздивився серед всіх..
Бачить - Ря́ба шкандибає.
Між Курьми роздався сміх.
Пір"я вирване з хвоста,
Гребінь колір свій змінив.
Це моя, чи не моя?!
Пес Бровко так похрестив.
Тепер черга вже твоя,
Сказав Пес лукаво Півню.
Буде Курка ця вдова.
І вчинив, як завжди, бійку.
Все тут вирішив Господар:
Схватив Півня за хвоста.
Тепер буде вже робота:
В смак наїмся холодця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008773
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Так якось дивно ти наснилася мені,
Наче зібралися в єдину, всі стежини.
І думки сполохано залебеділи…
Хіба між нами є моя одна провина?
Дороги наші розметало ще тоді,
Як ніжна юність бурним штормом вигравала.
І я відчалив, наче тії кораблі,
Котрі не хочуть знати тихого причалу.
Тепер – цей сон… Через завісу скількох літ?!
Юності так й не сходженими берегами…
Чом пам'ять нас у минуле повертає ?
Чи доля прикололася, жартує з нами ?
Чому душа неначе розпростертий птах ,
Що відірвався від землі в веснянім злеті ?
Цей дивний сон, яскравий незабутній сон
Він, наче пісня, мов відлуння на планеті !
В.Ф. - 10.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
В Гната виникла ідея,
Цілу ніч не дає спать.
Не проста була ця тема:
Жінці правду всю сказать?
Подивився - міцно спить,
Щось придумать і збрехать?
Правду взнає, то влетить.
Чомусь ноги вже тремтять.
--Запросила кума вчора.
Буде квасить огірки.
Бо вона давно так хвора...
Кум стоїть під ворітьми.
Він нервує, і все курить:
- Довго ще тебе чекать?
А як жінку він розбудить,
Що тоді мені сказать?
Повернулась жінка на бік,
Очі хитрі, солоденькі:
-Погладь спинку, чоловік,
Бачить ноги він пухкенькі.
--Справа, бачиш, ще й така,
Кум втопивсь недавно в річці,
Плаче з відчаю кума,
Її сльози так невтішні.
Треба ж їй допомагать,
Ти поспи ще до обіду...
Чує знову: -Довго ждать?
Гнат утратив враз довіру.
Жінка всочила з розбігу,
--Що ти будеш ще брехать,
Над кумою взяв опіку?..
В жінки руки вже сверблять..
В хаті вибухнув цунамі,
Полетіло все вверх дном,
Про розбірки в селі знали,
Рятували всім селом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Війна
Давно біда прийшла ця в Україну.
А другий рік то все суцільний жах,
Міста і села, мирні люди гинуть
І мужні хлопці в бойових рядах.
Вірус смерті Україну нищить,
Безглуздо скаженіють москалі.
Та з нами друзі,З нами сам Всевишній,
І дух,і сила нашої землі.
Народ,що любить волю - не здолати.
Нехай затямлять вічні вороги
Наш час прийшов,пора перемагати
І віддавати ворогам борги.
І переможемо! Сил вистачить у нас.
І буде наша вільна Україна
Для всіх народів на Землі дороговказ.
І з нею Бог,що смертю смерть зупини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008643
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Приснився сон сьогодні Вані,
Що він кудись із ранку йде.
І щоб сказати, має плани,
Ніяк собі він це не втне.
Відчув, зморився він так дуже,
З обличчя піт уже стіка.
Аж бачить кум незвідкись суне,
Тікати треба від гріха.
Куди б від нього тут сховатись?
Та кум його давно уздрів.
- Спішиш до Галі, щоб добратись?
І кулака в лице вліпив.
Тут почалася така драка...
Хіба Іван цього хотів?
Промазав бідний неборака...
За чуба жінку він схватив...
--Прокинься, ледарю нещасний,
Он кури дивляться в вікно.
Ти навіть битися нездатний,
Тебе корова жде давно.
Тебе хазяйство все чекає,
А я ще трішечки посплю.
Бо в мене сил чомусь немає.
А кум наварить хай борщу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008572
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Що таке часи і хвилини під час нашого сну?
Це уривок фази, декількогодинний період...
Відпочинок спокійний, рівний, що дає глибину
Ритму діяльності притаманій людині й звіру...
Сон швидкий і парадоксальний необхідний тілу,
Організму нормальній істоті у цій блакиті.
Сон - це відновлення мозкового тонусу й сили.
Розвиток зору, зміцнення пам'яті, відродитись...
Це припливи творчої активності наших клітин,
Спазми шлункові, які виникають у години
Відчуття голоду, неспокою та гірких сльозин.
Сон і неспання - це причина показників зміни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008509
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Чи хочу від тебе щось? Звісно, що хочу –
Торбину обіймів, цілунків букет,
Глек вітру - для крил, щоб неслась я у лет,
Міх зір, від яких би світилися очі.
Чи хочу від тебе щось, ти не питайся,
Приходь в мої дні і у ночі вливайся.
Тримай моє серце в долонях любові -
І в Києві стольнім, і в левовім Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008540
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Козел купив баян собі,
Зібрались усі Друзі.
Були у музиці слабі,
Тому були в напрузі.
Присіли поруч і чекають,
То не біда, що всі глухі.
Хіба про це хтось отут знає?
Не скажуть люди і лихі,
(Такі в житті бувають).
Настала тиша, всі мовчать,
А дехто з них куняє,
Пора вже гру оту почать.
Щось рипав мляво музикант,
Бо знав погано ноти.
Усі тут крикнули: Талант!
Окрім Кози - навпроти.
Вона продовжила концерт,
Поправила спідницю,
(Лише спитала про десерт)
Коли це все скінчиться.
І довго мекала вона,
Терпіння всіх забрала.
Чия ж вона була жона,
Не Вовка - генерала?
Тривав у лісі цей концерт,
Аж раптом Вовк з"явився.
Коза питала про десерт,
Не їй він все ж судився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Він все життя її кохав, усе життя про неї мріяв,
Та Бог їм шансу не давав, щоб втілити його надію.
А він все вірив і любив і вдень і в снах він нею марив,
Уже й обручку їй купив, щоб бути вже, нарешті, в парі.
Вона трояндою цвіла, вона лише для нього квітла,
Вона ковтком життя була, промінчиком тепла і світла.
І ось, настав той день весни, розсіялися в небі хмари,
Щасливі й радісні вони, закохані, нарешті в парі.
Нехай весна в душі цвіте, не дивлячись на скроні сиві,
Нехай кохання їх святе, живе, і додає їм сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007863
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
Рогами всіх коли до болю,
Копитами топчи по колу,
Бо ти найкращий після мене,
Хоча іще поки зелений.
Отрути більше під віршами,
Налий поетам без підстави.
...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
- Соціопатів цих я знаю,
То ж видаляю всіх, блокую,
Нехай тепер десь метикують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Примчалась Муха з перегною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою,
(Вона ж живе весь час в брехні)
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Спада тепло, крадеться прохолода,
Вуалью огорнуло почуття.
Чи винувата в цім така погода?
Повільно наступає забуття.
Холодне й непривітне так лякає,
В P.S. нам хоче пояснити.
Чому усе пройшло нам нагадає,
Його вже не заїсти й не запити.
Війне колись весняним вітерцем,
Відкриється минулого сторінка.
Запахне не полинню - чебрецем,
Зігріє не забута ще усмішка.
В реальний світ повернемося знов,
І в метушні життєвих довгих днів,
Всі зникнуть тягарі невинних тих оков,
Які той час подарувати так зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Закохайся в очі, душу й тіло,
Лишень би серце твоє тремтіло.
А ти відчуй тепло "любих" долонь,
Нехай у душу променить вогонь.
Нехай привітні і милі світанки,
Виконують всі твої забаганки.
Хай сонечко привітно обіймає,
Твоє серце від любові співає.
І нехай дзеркальні, теплі роси,
Вмивають твої духмяні коси.
Хай милозвучно лунають пісні,
Радій юній, закоханій весні.
Нехай новий день щастя дарує,
А в твоїм серці любов вібрує.
Живи і радій кожній миті,
Лови мрії у синій блакиті.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008471
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Якось астролог,щось не догодив тирану-царю...
А вони,як відомо, не люблять церемонитись з ними.
За "традиціями" розправитись рішив за Зорю...
Вбити він наказав, не здолав своєї гордині ницість!
- Ти так добре, їй-богу, провіщуєш долі людей -
З цими словами можновладець звернувся до астролога,
Вже готуючись катові подати знак смутком очей...
- Тож, скажи, скільки залишилось жити тобі згідно долі! -
І відчувши, щось недобре та зле відповів звездар:
- Ваша величність, зірки показали і загибель мою,
А загину за три дні до вашої смерті, мій цар! -
... Виявилось цілком досить цього, щоб приручити "змію".
Почала піклуватись вона про здоров'я його,
Як про власне своє! Ясніє німбом щасливим небосхил.
...Є перо, папір і ще - трохи сил і в серці вогонь.
Мудрість астролога увічнює розум і велич могил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008383
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Я закохався в красиві очі,
Які поряд зранку і до ночі.
Від тебе спокою я немаю,
Від палкої любові згораю.
Я заглядаю в очі пророчі,
Цілую п'янкі вуста дівочі.
І ніжно тебе так обіймаю
Та шепочу слова, що кохаю.
З тобою на крилах літаю,
Спиваю любов серед гаю.
І ловлю цю закохану мить,
Твій голос мою душу сріблить.
А ти вселила в мене надію
Своїм серцем тебе я зігрію.
Подарую тобі сподівання,
Ми будемо разом до світання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008369
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Плела рядки у нічку милих снів,
Із осені найкращих пелюстків,
Нанизувала тихо я любов
З далеких і близьких мені розмов.
Вплітала чорнобривців кольори,
Як зорі у небессі вмить зійшли
І ніжність незабудок голубу,
Але між ними смуток і тугу.
Складала я листочок до листка,
Щоби душа торкнулася рядка
І мир запанував на всій землі
Та зажили усі в добрі й теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Вася йде уже у школу,
Всі уроки - на зубок.
Та чомусь пішов по колу,
Десь узявся тут дружок.
--Що та школа, толку мало,
Ми ж з тобою не святі.
Підем краще грать в футбола...
Василь став знов на граблі.
Це було не раз, він знає,
Якось вибрехавсь тоді,
Що тепер сказать - гадає.
Міркував Василь собі.
Прогуляв він всі уроки,
Та явивсь додому вчасно,
Було добре все допоки,
Спав іще їх батько смачно.
Як прокинувсь, то питає:
-Що навчився ти у школі?
Що сказать, йому не знає.
Не минуть лихої долі!
- Наший вчитель втік з уроків,
З нами грав він у футбол.
Натерпілись з ним, морока!
Він на полі раптом впав.
Грать не може, а береться.
Ось такий слабкий гравець.
Ще й схватило його серце,
Гра пішла вся нанівець.
Ми водою обливали,
Бачим - синій в нього ніс...
Справа кепська - повтікали...
Розбирає батька злість.
Раптом чують - стук у двері,
Вчитель в гості ось прийшов,
Були справи справді кепські:
Батько ремінь знов знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Знімає ранок з ночі кльошне плаття,
На схід жбурляє, в сонячне багаття,
Спаливши до останньої жаринки,
На згадку залишаючи іскринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008227
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Мозок - це наша "країна" думок і свідомості.
На якій дуже багато загадкових білих плям...
Мозок - " мапа"речовини клітин невідомності.
...Він безмежний у своїй складності озвучених гам!
Неозорий, дивовижний у зоряному світі.
Криє який у собі, унікальні всі здібності...
Це є орган знання й можливостей мати свій "вітер",
Де взаємини між людьми в основі його дії.
Мозок - це драма всесвіту, де сила його - порох...
Всі процеси відбуваються в ньому. ...Зов до бою!
Це історія запеклої боротьби поглядів,
Де - "розумію", "думаю"і "згадую" без болю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008230
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Ніч глибока. Сплять всі люди.
Місяць, зорі, тиша всюди.
З чоловіком жінка в ліжку,
Із-під ковдри - гарні ніжки.
Третя ночі. Сон солодкий.
Затрясла Сашка молодка,
Той спросоння став кричати.
А вона - іще штовхати.
-Олю, ти що божевільна?
- Ми радіти будем спільно.
Не болить уже голівка,
То ж погладь мою маківку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Шалена майстерня краси,
Неначе підступна відьма,
Тож інколи моді взнаки,
Що робить з собою жінка?
Хай буде присутня міра,
Панянка іскрить, мов зоря,
Людина, як Божа квітка,
У кожній родзинка своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008286
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Кожна людина є частиною родини,
Соціальної групи, нації, держави,
Врешті - світового співтовариства нині.
Ми, якщо бажаємо жити величаво...
Маємо досягти згоди, миру на Землі,
Розрізняти всезагальні етичні норми...
І осмислити смерть тих, хто за країну ліг!
Щоб не випливла десь там думка одинока...
Будівельні блоки життя - наші процеси!
Хоч вони внутрішньо завжди суперечливі.
Пізнавання, гармонія - "щедрість" не чесна.
...Всіх імперій чинодралів карати треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008148
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Мова - не філософський бар'єр і не країни маштаб...
Ми не носим спекулятивний характер теорій.
Еволюція мови не синтезована, не пуста...
Мова кожна - камінь спотикання життя" мозолів".
Це етап людського суспільства, кожній, навіть держави.
Це найбільший імпульс є розуміння Батьківщини,
Повний рецепт буття народу - це інстинг виживання!
Мова - вершина процесу еволюції людини.
Вся передісторія її тут надійна, як світло...
І царина досліджень є від відомої точки.
Члени спільноти вже проходять мутації у світі...
Зраджують Україну, не дивлячись людям в очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007872
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Живемо так, як ніби граєм ролі,
В одних - довготривалі, в інших, - ні...
У коміків вони - забавні і прикольні,
Різняться у акторів: трагічні і сумні.
Давайте поговоримо про ролі вічні,
А саме, від народження і протягом життя.
Цю роль виконує Вона уже трирічна,
Від матінки Природи таке її буття.
Ще в бантиках, а роль її - подружка.
Хлоп'я заплаче - вмить Вона втіша.
Пригорне, щось шепне йому на вушко
І затріпоче в хлопчика душа.
Із плином часу, роль її - кохана.
Вчарує ласкою, візьме в полон Вона.
Тоді закоханому - "море по коліна" -
Все їй позволить випити до дна.
Почесні ролі в матері й бабусі.
Присутні тут турбота і контроль,
Опіка, доброта, любов у їхнім дусі,
Вклонімося низенько їм за роль.
Спитаєте : - А друга сторонА медалі?
На ній також є сутність ця?
- Так, є ! Не менш значимі ролі:
Батька, воїна, коханого і дідуся.
Ось так живемо в ролях безкінечних...
Тоді ж у чому мудрість ця?
Жіночі, Чоловічі ролі - вічні
Й не будуть зіграні ніколи до кінця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
* * *
Живи, живи, бо ж завтра ще настане!
Живи, живи, вдихай нове життя!
Дивись вперед і байдуже, що рване
Твоє минуле. Ти почни з нуля!
Іще горить, але не догорає
Моє серденько, що так міцно спить.
Його зоря з туману виглядає,
В думках колише ту блаженну мить...
© Feelings and Emotions
28.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007898
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Знов маятник брехні хитає сатана.
Безумець потоптав Господні всі основи…
Та неокупна кров, непрОщена вина.
Триває брані час – кінця шалені лови.
Це бій не на життя: не буде каяття,
І слів таких нема, щоб ступінь зла назвати.
У морі, на землі – не знайдуть укриття,
Прийшли сюди вбивать – отут їм і здихати.
Уже постав Арес – від пекла до небес,
І духу міць свята у грудях запалала.
Їх знищуйте, брати: час Істини воскрес:
Їх скільки б не лягло – все кари буде мало.
Ми ж не воліли зла: нам Миру і тепла,
Аби своїх дітей наляканих підняти,
Аби на цілий світ веселка зацвіла:
Свобода, правда, честь – і вічна наша Мати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007504
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Насолоджуючись в ліжку,
Муркотіла Валентина:
-Я екстрім люблю, коханий,
Уяви таку картину:
Викрала мене потвора,
Це - дракон п’ятиметровий,
Він живий, бридкий, зелений,
Не якийсь там паперовий.
Він потягне мене в замок
І почне репетувати,
Всякі непристойні речі
Враз почне пропонувати.
Ти почуєш мої крики,
Бо дракон вже почне вити…
Ситуація критична!
Що ти будеш тут робити?
Обізвавсь коханий мляво:
-Тут нема що вибирати:
Кинуся негайно в замок,
Щоб дракона врятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 06.03.2024
ГорІлиць приляжу на траву,
А небо! То ж нема й хмаринки,
Повік би дивилась на красу,
Де го́луби витати звикли...
Немов нашіптує хтось поряд,
Навіщо так вчинили люди?
Життя це щастя, а не жорна,
У вІйни ж ви безглуздо вгрузли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007638
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
У небо ніби фарбу сіру влито,
Недоля сунеться зі сходу ласо.
Земля сумує, і в окопах тускло,
Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
У боротьби не втрачений ще мускул,
Проміння кличе всіх лишень до дії.
У чорно-білий день пошерхли крони -
Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
Утримує гілки міцний ще корінь,
Весна життя не піддається тиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
У весни є справжні крила,
Бо її любов - це сила,
Наділила й наші долі,
Щоб сіяли, мовби зорі.
Нам дарує серце миле,
Щоб вбирали все красиве,
Ніжну вроду світанкову,
Мудрість матінки чудову.
Все в гармонії, як треба,
Щоб думки торкались неба,
Радість сумнівам розрада
Та доречна всім порада.
Справедливо у природі,
На землі, в душі, в погоді,
І від нас завжди́ залежить,
Що кому й коли змережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Довго Курочка сиділа
У своїм гнізді.
Курчат виродить зуміла.
Півень: Чи мої?
Подивився, глянув скоса,
Що за чортівня?
У гніздо він всунув носа:
Ти ж моя жона!
Чом курчата ці індичі,
Як же ти посміла?!
Ти з Індиком позаочі
Зрадити зуміла?
Крик і гамір на весь двір,
Позбігались Кури.
Пішов швидко поговір,
День цей був похмурий.
Індик збоку споглядав:
Як він здогадався?
Чи Бровко це їх продав,
Спати ж укладався?
Пішла Курочка з гарему,
Поряд - Індюшата.
Як довести теорему?
За любов це плата?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007538
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Запросив бабу Федору, дід Митько в Карпати,
Поїдемо люба в гори на лижах спускатись.
Підігнав він " Запорожця" і відкрив дверцята,
Бабу зразу взяли млості, почала кричати.
Що то Митьку за машина, хочу " Мерседеса",
Посідали в неї шини, відпадуть колеса.
Хочу розкіш, салон в шкірі, щоб було тепленько,
В " Запорожця" кругом дири, він уже старенький.
Де тобі візьму я " Мерса" - Федоронько люба,
Ти ж кохана не принцеса, випали вже зуби.
Підгинаються і ноги, кийок підпирає,
А я тебе Федоронько всеодно кохаю...
Тож давай моя кохана, не вередувати,
Збирай швидко свої клунки, зачиняймо хату.
Не забудь костюм спортивний, двометрові лижі,
А ще бутель самогону, щоб розтерти "кри́жі".
Всілись швидко до машини і додали газу,
Довів Митько свою любку, до самого сказу.
Пролетіли перевали, мов в небі комета,
З баби усе позлітало, виправка атлета.
Повертай - кричить додому, бо вже помираю,
Я не хочу впасти в кому у чужому краю.
Потерпи моя Федосю, он уже і гори,
Будемо з тобою в русі, посміхнуться зорі...
Ось вже й база, тут трампліни і круті доріжки,
Віддихають Філіпіни, затишнії хижки.
Подивись моя Федосю, яка тут природа,
Чом не вдіта ти і досі, час марнити шкода.
Говорив Митько так ніжно до свеї Федосі,
А на гірках дуже сніжно, сніг лежить і досі.
Взяли вони палки в руки і стали на лижі,
Полетіли наче круки із гори до низу.
Баба враз зробила "сальто", зачерпнула снігу,
Краще б їхали на Мальту, зайнялися б бігом.
Та було уже запізно, про щось говорити,
Федоронька віртуозно уміла крутити...
Не зумів Митько догнати, любку свою милу,
Потім міг лише стогнати, бо не мав вже сили.
Як додому повертались, вражень було повно,
Всю дорогу слухав милу свою невгамовну...
І з тих пір Митько нікуди, більш не виїзджає,
На Федоринії груди часто прилягає.
Лиш в думках не забувають, ту свою поїздку
Ті горби їх так лякають, зразу ломлять кістки...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007573
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Обірвалась струна в серці,
Скрипка вже не грає.
Чи любов була та з перцем,
Як любить не знає.
Довго грала скрипка скерцо,
В думках - допоможе.
Та кохання було вперте,
Просто тимчасове.
Не торкнули серця струни,
Даремно старались.
Воно звуків тих не чуло,
Чи просто всміхалось?
Ті чекали, сподівались,
Чи мелодія не та?
Та чекання обірвалось,
Мабуть, недарма.
Не таку воно чекало,
Тут нема кого винить.
Була музика невдала,
І не так вона дзвенить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Чортів
агресивних
спалюють,
інтенсивно
викорінюється
Ящур
рашизму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007254
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Нарешті лист від тебе знов,
Не можу розірвати пута,
На відстані застигла кров,
В думках лише червона рута.
Десь спиш під місяцем нага,
Заколихавши сяйво в профіль.
Без відома моя жага
Тобі крізь сни шле серця промінь.
Долоні дві горять вогнем,
Запалюють твої їх вії.
Дивлюсь на фото королем,
З тобою поряд мої мрії.
Вони у музиці дощу,
В мелодії краплин безмежні,
І п'ють кохання досхочу,
Нестримні і стрімкі, джерельні.
Сузір'я тонуть в їх очах,
Сміються вранці сходу сонця,
І божеволіють в ночах,
Не відкриваючи віконця.
Ми разом п'єм нектар до дна,
Не в змозі вгамувати спрагу.
В тобі згораю я дотла
І відлітаю в давню сагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007218
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Нам просто захотілося мовчати,
Й дивитися одне одному в очі,
Акваріум між нами, не образи,
Та рибки пропливають немов сонні.
Тож тиша огорнула, й дивна казка,
Відчули нині солодко зізнання,
У затишку душа сьогодні наша,
Вона втішає ніжністю кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007194
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Страшно далеко хтось неоново курить на небі...
Хмари купчасті подібні до "димних", великих гір,
Вкритих снігом, але лиш так виглядає при дневі...
Скрізь видно ці гребені білі і вершини ушир.
Та чим далі, тим менш чітко бачим риси картини...
Синювата імла окутала сталисту даль дна.
Вкрила вона похмурим сірим туманом годину...
Хмари, якими б не були, це одна речовина.
Всім потрібні для росту й життя ці краплини води.
Хмари кличуть пагони, щоб жили всі повноліття.
...Зачаровуйся, дихай! Дощику, лиш вчасно прийди!
І повік не стерти, не спалити буття у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007202
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Юний березню, неотесаний,
Ще берізками нерозчесаний,
Не загладжений ніжно руками
Миловидної весни-мами
Принеси нам на крилах весняних
Радість мирну! Вістей довгожданих!
Хай колоситься земля, квітує
Людське шанування відчує.
Щоб замовкли тривоги, гармати,
Перестали ракети жахати...
Зазирни, обігрій кожну хату -
Будеш квітню достойним братом !
Нехай небо ясніє та грає,
Хороводи птахів щоб співали !
Переможно неси світлу днину
В українську щиру родину!
В.Ф. - 27.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007188
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Вже весна ступила на поріг
І зігріває ніжним теплом.
Змила сніги із старих доріг,
Огорнула нас своїм крилом.
Повільно ступає по долині,
Розсіває милі першоцвіти.
Пробуджує бруньки на калині
І спонукає серце тремтіти.
Наповняє сріблом потічки
І з вітром водить хороводи.
Жене в долину бистрі річки,
Вона майстер прохолоди.
Пташок перша зустрічає,
Веселиться з ними в полях.
З першим днем весни вітає,
Вистеляє у мрії шлях.
Небо від сірих хмар звільняє,
Розбавляє сині кольори.
Вітер до танцю намовляє
І стрімголов летять із гори.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007138
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
В сказку мне попасть охота.
Как только выйду за ворота,
Передо мною сто дорог.
Сегодня в сказку мне охота.
Субботний выдался денёк.
Пора на здешнее болото.
Там навестить своих друзей:
Живёт ли в той избушке кто – то?
На курьих ножках, без дверей?
Жила там бабушка - старушка:
Все звали попросту - ЯГА,
Пила настой из медной кружки.
И чародейкою слыла…
Один её сынок - в солдатах.
Другой вернулся с дальних стран.
Приедут в отпуск оба брата.
И это редкий вариант!
Солдат приехал вместе с братом.
Все гости съехались тотчас.
Стоит ДОМ новый вместо хаты…
И слёзы радости из глаз…
Гостей болото привлекает!
Вот на обед пришла пора.
А братья время не теряют:
Готовят суп из топора…
А суп ! Вкуснее не бывает!
В него добавлена душа…
Когда во рту твоём он тает…
Поймёшь! Как ЖИЗНЬ то ХОРОША!
24. 02. 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007079
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Із використання довільних звуків, спрямованих слів
Уявляти речі, ідеї, навіть, їх розуміти...
Виражати за допомогою синтаксису рядків
У логічні зв'язки думки, щоб голосно їх "погріти"....
Здатність така є у людини, та ще - в ранньому віці.
Будь-яка мова засвоюється дитиною легко...
Розуміє вона всі логічні зв'язки заповітні...
По Землі собівартість українського слова ллється!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006926
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Лютий місяць, тяжкий і кривавий,
Сніг змішався з землею й металом,
Крові прагне диявол двоглавий,
Знову во́ронів кинув немало.
З люттю тою дивіться в самого,
Сажею крила покрились давно,
Бачить Всесвіт пихатість й жадобу,
Стрімко летітиме він у багно.
Соколи сміло зринуть у небо,
Воїни світла в битві завзяті...
Будемо жити з кращим сюжетом,
Вирок діжде́ться нелюд в Гаазі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006909
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Сиджу в печалі край вікна,
Тихенько стукає весна,
Тепло душевне віддає,
Говорить дивно: все твоє.
А я повірила в дива́,
Ось, бачу дихає трава
Та спів пташиний у гаю
І знов, радіючи стою.
Завмерла, наче на ту мить.
Моя душа до сліз бринить,
Немовби вдалий аргумент
Я відобразила момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Як сиро, холодно у світі -
В тунелях безодні, пітьми -
Там, навіть, ангели крильми
Не можуть людство захистити.
Не знаємо, що буде далі -
Скотивсь у вирву білий світ,
І тільки сонця моноліт
Нам про прекрасне нагадає... 22.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006807
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Обіймає холодом,
Сива, втомлена зима.
Небо сяє золотом,
В серці лунає струна.
Стривожені дні тікають,
У невідому синю даль.
Студені води змивають,
Вчорашню, змучену печаль.
Любов гоїть наші рани,
Омиває душу теплом.
Вже стихають урагани,
Сірий дощик втікає шклом...
В просторі шукаєм мрії,
Кохання вип'ємо до дна.
Пишемо миті в сувії,
Звучить музика неземна.
Життя невтомно малює,
Нам загадкові картини.
А любов вже домінує,
Звільняє нас від рутини.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006833
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
09.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Вже знову розквітли каштани,
На нашій алеї у сквері.
Вони нас чекають коханий,
Ти тільки відкрий мої двері.
Ти лиш повернися, благаю,
Щодня я за тебе молюся.
Тобі там не легко - я знаю,
Коли ти мовчиш - я боюся.
Мовчання - то біль, невідомість.
Як довго, то так пече в грудях.
Я знаю війна - то жорстокість,
Вона несе горе всім людям.
Я вірю, що Ангел з тобою,
В бою він тебе захищає.
І може накриє собою,
Коли куля зла пролітає.
Нехай береже тебе Ангел,
Хай кулі тебе не торкають.
Я знаю настане, ще ранок,
Серця наші зустріч чекають
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006779
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Скажи, українцю, чи знаєш ти мову свою?
Вивчай, плекай, друже і створюй її, мов броню,
Бо це твоя сила і воля залізна твоя,
В ній все поєдналось: і небо, і ріки й земля.
Свята й дорога, найкраща, як ненечка-мати,
Здолає усе: жахи і тривоги, і грати,
В пекельнім бою, вона переможе, я знаю,
Це гідність земна всього найдорожчого краю.
Хвилююсь в душі, печалі виходять назовні,
Подалі жену болючі хвилини мінорні
Та мова моя дає мені сили, мов зброю,
Ми вистоїм знов і ще заспіваєм з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Зимонька плаче гіркими сльозами,
Мабуть болять незагоєні рани,
Ріки створились від смутку й печалі,
Де відшукати гармонії грані?
Дивиться в небо - весняні вже хмари,
Може здалося, але ж не примари,
Дивно схилила свій образ в зажурі,
Знову думки зачепили похмурі.
Що тут робити? Ось, стукає зміна,
Вже не потрібна поміч каміна,
Скоро нам сонце всміхнеться, зігріє,
В кожного звісно давно така мрія.
Йди, мила зимо, на довгий спочинок,
Дай же зустріти найліпшу годину,
Радість відчути і миру, і сміху,
Буде скрізь затишок людям на втіху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Не листя устеляє шлях тернистий:
Багряне, мідне, каре, золоте.
То мрії биті опадають листям,
А ми по ньому, ніби босі йдем.
Болить нам, Боже! Де знайти причали
У бурі цій, що рве нас на шматки.
Минає осінь, зіткана з печалі,
Холодний дощ торкається руки.
Як нам радіти осені прийдешній,
Коли в окопах доньки і сини.
Бо рідної країни незалежність
Їм випало на долю боронить.
Там кожен день гримить запеклим боєм,
Й молитва наша лине до Творця.
Зросте вона міцним щитом любові
І стане оберегом для бійця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006560
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Нам лютневий день малює,
Гарні весняні картини.
Березень вже домінує,
Тче сріблясті наместини.
І посеред цієї пори,
Українська жінка крокує.
Так впевнено іде до гори,
Чарівну усмішку дарує.
В її очах щастя розквітає,
А серце огортає теплом.
Україна її вітає,
Сім’я збирається за столом.
Краса магічна - загадкова
Вона достойна пензля митців.
У неї привітна промова,
Її розум гідний мудреців.
Вона слабка і сильна одночас,
Гідна дочка нашої країни.
Над нею непідвладний сірий час,
Воскресає з сильної руїни.
В її серці живе палка любов,
Вона обіймає своїм крилом.
Одягає дитячі душі з обнов,
Співає колискову перед сном.
Хай квітує у серці кохання,
А ти будь щасливою завжди.
Хай милий цілує до світання,
Ти до своїх мрій впевнено іди.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006738
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Гриць сказав сьогодні жінці:
З кумом йду я на рибалку.
Нервував і гриз все нігті,
Потім викурив цигарку.
Приготуй мені сніданок,
Доки буду, я не знаю.
Та не думай про коханок,
Я від них давно тікаю.
Ще налий мені п"ять капель,
Бо надворі холоднеча.
Щось із ночі давить кашель,
А в душі знов порожнеча.
Подивилась жінка скоса:
Все узяв що для рибалки?
Щось важка твоя ця ноша,
А для чого взяв куфайку?
Гриць почухав чомусь носа,
Що ж отут йому збрехать?
Чи велика була доза?
Як зморюсь, то щоб поспать.
Раптом чує він дзвінок:
Любий, довго тебе ждать?..
Не обдуриш цих жінок,
Краще дома буду спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]
Людина щаслива своїм вмінням забувати.
Пам'ять завжди готова забути погане і пам'ятати тільки добре.
Варлам Шаламов
--------------------------------
Пам"ять сіє, як крізь сито
Друзів, що були у нас в житті.
В них душа завжди вікрита.
Ці були нам до душі.
З ними легко жити й просто,
Часто правду кажуть нам.
Не деруть ніколи носа,
Сум і радість пополам.
І нехай роки проходять,
Хіба пам"ять їх зітре?
В серці місце їм знаходим,
Пам"ять там про них живе.
Володіє нами пам"ять, не дає нам
можливості забути того, хто
колись нас робив щасливими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4n9Paeh95co[/youtube]
Любов не залежить від нашої волі,
приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини
(І. Франко).
------------------------------------
Якщо відкриєш в серце дверці,
Кохання впустиш, то і знай:
Якщо розіб"є тобі серце,
Ти не зважай на це - кохай.
Це ти дозволила ввійти,
В думках, що все так просто буде.
Коли ж розпустить пелюстки,
Нехай позаздрять тобі люди.
Рожевий цвіт не зірве вітер,
П"янять ці пахощі кохання.
Ти щасливіша в цьому світі...
Що буде далі? Хто це знає?
А далі будуть ягідки,
Плоди доспіли вже на часі.
Солодкі будуть, чи гіркі,
За них ми будемо все ж вдячні.
Цвіте кохання веселкове,
Знать, заслужили ми таке.
Воно найкраще - кольорове,
В серцях, як райдуга цвіте.
Якщо гірке, неначе терен,
Зумій його підсолодить.
За нього випий вина келех,
Бо що боліло - відболить.
Кохання часто робить спробу:
Зробить щасливим, чи втікти?
Якщо відкинеш з серця злобу,
Багато зможеш досягти.
Ти полюби, як сонце небо,
Вчись розуміти і прощай.
В коханні є така потреба.
Й тебе полюблять за це - знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006643
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hFLriHU-rg[/youtube]
Умили роси чудо-квітку,
Вона була у здивуванні,
В очах її всім було видно:
У неї місія - кохання.
І хто не йде - загляне в очі,
Чи хтось наважиться зірвать?
Чи зберегти її у змозі,
Комусь її подарувать?
Багато нею милувались,
Та крок пришвидчували свій.
Вона самотньою лишалась,
І не було ніяких змін.
Повільно роси опадали,
Котивсь до вечора вже день.
Чомусь любить всі не бажали.
Жила надія у душі лишень.
Та ось ішов один хлопчина,
Зірвав цю квітку й заховав.
Тепер здійсниться його мрія,
Яку давно він так чекав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006748
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 25.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Тугою лютого лівосторонньою
Здавлює груди, відлунює ранами:
(Кажуть, для віку ще надто зарано те…)
Знову в метро йдуть ночами безсонними,
мами із дітьми… і звуть їх мадоннами.
Зорі рум’янило…
Тугою лютий зависне окопами,
Разом зі зливою слізно ридатиме,
Серце країни - з синами-солдатами.
гордість за подвиг щоденний охоплює:
у небезпеці - лишатись хоробрими,
з болем і втратами.
Вільним же мир і в неспокої сниться нам,
Сонячним зайчиком ллє підвіконнями.
З вірою - ликами грає іконними -
Пройдуть страхи, що зібрав між ключицями
Смуток… А має надією битися
Лівосторонньою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Ввірвалися до нас, лиш ранок кроки кволі
Робив, гадали, ми спимо без задніх ніг,
Прокинемось – здамо і верби й тополі,
Міста і села, лан, де сніг у січні ліг.
́
Але не сталось так це, як катам здавалось.
Дав Київ їм у ніс і квітів не підніс.
Два роки як війна іде. Та не зламалось
Ще вістря боротьби, не виріс компроміс.
Над нами Бог і Він тримає щит надійно.
Із нами правда, світ. Ми висвітлимо тьму
Промінням своїх душ. Любов, добро граційно
Зійдуть на п’єдестал і гідно трон займуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006667
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Чутливі пальці грають ніжно досі,
Краплини забирають на щоках,
Перебирають ноти у волоссі,
Збираючи по шкірі всіх комах.
Чутливі пальці пам'ятають досі
Гарячий дотик у палких ночах,
Досліджують кохання межі босі,
Підтримуючи блиск зірок в очах.
Чутливі пальці в снах кружляють досі,
Метеликів здіймають у тілах,
Обводять контури, дві гарні долі
І мерехтять м'яким вогнем в свічах.
Чутливі пальці люблять тишу ночі,
Торкаються шовками серця струн,
Мелодію відновлюють жіночу,
Теплом і ласкою б'ють наче струм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006672
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
́́́В коси мої вплітала нічка свої зірки,
Щедро допомагала шлях цей важкий пройти,
Солодко пахла м'ята, дивно крутився світ,
Де ж загубилась казка в просині милих літ?
Тихо мене манила в спогади чарівні,
Де були ті хвилини, просто мов неземні,
Небо здавалось мирним, ваблячи нальоту,
Бавилося охоче, пестивши наготу.
Зорі сміялись ніжно, ніби очей краса,
Стукало серце втішно, мовби прийшла весна,
Ніч запалила свічі, сяйво земних вогнів,
Хто ж так зумів створити о́браз цих почуттів?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Просльозилася зима,
Сльози витирає.
Чи є шанси, чи нема?
Та про щось гадає.
Так короткий оцей вік,
Швидко постаріла.
Де обіцяний твій сніг?
Про щось бурмотіла.
Довго спала у цю пору,
Дощі розсипала.
І не чула ту грозу,
Яка щось казала.
Позбирала усе збіжжя,
Куди тепер з ними?
Усім хватить отут місця.
Не йшла, шкандибала.
До весни піду у гості,
Чи на місяць, може, два.
Пожаліюсь - болять кості...
Взагалі, нащо весна?
Через річку, навпростець,
Чомусь тонка крига?
Я звела все нанівець,
Я у всьому винна.
Та поки зима все спала,
Були раді люди,
Вона всіх оберігала,
Було тепло всюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Поезія і ти - для мене такі близькі,
Мої в ній почуття гарячі, пломенисті.
Поезія і ти - блакить небес і зорі
І стукіт серця б'є, неначе хвилі моря.
Поезія і ти - для мене не роздільні,
Поезія і ти - для мене крила вільні.
Без неї я одна, одна так, як без тебе.
Хоч в ній зима, весна і літнє, ясне небо.
Поезія і ти - допомагають жити,
Поезія і ти - водою не розлити.
І навіть коли дощ, то там живе кохання,
Коли метуть сніги, нема розчарування.
Поезія і ти - веду щодень розмову.
Поезія і ти - дарує мить казкову.
І як прийде весна в квітучому убранні,
Поезії й тобі віддам у дар кохання.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Куйовдить вітер
Довіри квіти -
Серця тріпочуть в хуртовину зла.
Дорога у морози повела,
А їм так хочеться радіти...
Зриває вітер
Примерзлі квіти -
Хоч сонце світить, та тепла нема.
Накриє їх суворістю зима.
Вони безпечні - справжні діти.
Голубить вітер
Весняні квіти,
У русі кожному вирує шал -
Зібралися на сонця перший бал,
Милуються - не вміють скніти.
От нам би так зуміти... 2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006466
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://youtu.be/KmLpCwpGahw[/youtube]
Оце, сказати з дозволу, нещастя
Ще й досі президентом себе мнить
І мантрою цією копіпастить,
Рєшаючи вапроси всяких гидь.
Послухати його: таки-иий поважний!
Ну, просто незамінний дипломат!
І ця його поїздка епатажна
До Мюнхену – це, звісно ж, «шах і мат» :)
Усім, хто ветував фінансування
Для нашого озброєння! Бо зна-аав,
Що згодом розпочнеться постачання –
То ж скаже всім: «Це я-яя лобіював!»
Але насправді їхав він для того,
Щоб в Польщі попередити протест
Супроти беззаконня зернового,
Яке там чинить наш бариго-трест
Укупі із тамтешніми ділками,
Які контролювали той транзит.
А Путін скористався профспілками,
Надавши їм гарненький «депозит»;)
Наш Петрик теж знайомий із грошима –
Та ще й зірвати самміта хотів:
Щоб тему зброї відвести за ширму
На користь зернотрейдерів-кротів!
Петрунька! Охолонь же, ради Бога!
В країні Президент є лиш один!
І це – давно не ти, баран безрогий!
З нас досить цих комедій і картин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006463
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]
Очі не брешуть … Вони все скажуть … І хто любив, і хто грав …
Згодом доля покаже, хто в житті більше втратив …
-------------------------------------------------------------------
Слова, як подихи весни,
Примусять хвилюватись душу.
Якщо від серця йдуть вони.
Не просто сказані ці звуки.
Замінить музика без слів,
Тобі розкаже про любов.
Що так сказать ніхто не вмів,
Ти хочеш чути її знов.
Про почуття розкажуть очі,
Дарма, що колір бува різний.
Зачарувати вони взмозі,
Якщо в очей цей погляд світлий.
Дивіться в очі й посміхайтесь,
Не зачерствіє так душа.
Завжди такими й залишайтесь,
Душа не буде хай глуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
А людина є вільною,
Ниці створили кордони.
Мусить бути суспільною,
Кругом одні заборони.
Накладають важке ярмо
І хочуть щоб була рабом.
З сатанистами заодно,
В їхніх головах вітролом.
І наганяють на людей,
Страх до своєї свободи.
А ниций, хитрий фарасей,
Дурить з любої нагоди.
Цей світ і Бога не любить,
Не винонує закони.
І невинного засудить,
Створює свої канони.
Кругом брехня літає,
Корупція жахлива.
Світ любові не знає,
Вона у них зрадлива.
Зупиніться нечестивці,
Годі людей обкрадати.
Бо серед вас одні вбивці,
Вас усіх треба за ґрати...
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006010
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Тобою я і дихаю й живу,
Мій величавий і найкращий краю,
Роки тримаю, мовби тятиву,
В них найдорожча цінність в світі, знаю,
Твої ліси, діброви і сади
Захоплюють чарівністю розмаю
І неможливо просто так пройти,
Вони у саме серденько вражають.
Спинюсь на мить в розкішному квіту,
Душа співає дзвінко, ніби пташка,
Іду, щоб знову глянути в саду
Де в сукні білій ніжиться ромашка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Земля вздохнула вместе с нами
Теплом, любовью и добром
- За тучами и облаками
Весна вдруг с солнышком вдвоём.
Ещё весне конечно рано,
Но в гости можно и сейчас.
На сердце многих видит рану
И вопиющих слышит глас.
Зачем-то тьма накрыла Землю,
Зачем-то, словно, свет погас
И вспоминая Фату, Лелю
Вдруг слышит дъявольский приказ:
"Людей Земли загнать в "болото"
- Порядок Новый Мировой".
Рога, копыта спрятал кто-то
С козлиной, злобной головой...
Скорей рассвет пусть наступает
И мир в душе, в семье, в стране.
Весну пусть радость удивляет
И счастье в нашей стороне.
Под фотографий была надпись:
"Рассвет - это пробуждение людей
и природы, начало нового дня".
04.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Вини твоєї тобі вже не збутися, хоч молився...
Одного разу прийде у двері твої, "щирий" мольфар.
Із тих, хто пророчить все майбутнє по рисах обличчя...
Тож корені зла в тобі дуже глибокі. Зовсім - кошмар!
Ростки відплати чую ось-ось проростуть у суспільстві
І поведуть тебе на судилище, яке не снилось...
Заслухають там звинувачення про твоє свавілля.
А натворив ти беззаконня багато в кожній днині...
Тож за твоїми наказами вбивають мирних людей
І рушать все: хати, майно і могили... Слали нам смерть.
Вже не уникнути біди тобі злодію-шкуродер!
Хоч поклоняєшся духам і приносиш жертви тепер...
Вже печі палають вогнем, в котлах кипить, скиглить масло,
А поруч істоти, бісовські голови в них на плечах...
В одних руках мотузки, в інших - вили. Все без обману.
Тебе вони ждуть і всіх , хто створив в Україні цей жах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005059
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Повсюди липка павутина,
Вже реально заплутала світ,
Звичайно, що муха безсила,
Де царює павук лиходій...
Отак й загубилася квітка,
Розпусника в серце впустила,
Коханням гадала зігріта,
Та вчасно спізнала й прозріла.
Журилася врешті троянда,
Суцільна омана навколо,
Лиха сьогочасна бравада,
Збагнула, ізнову самотня.
Як жити зневірена зможу?
Неначе здавила мотузка,
Відчула немислиму втому,
Прийняти брехню, це ж отрута.
Р.S
Надалі знайомство в цілому,
Як в шахи, продумай завчасно,
Не вірю...як мантру повторюй,
Душею все ж грати занадто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005120
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою.
Музика - Олена Зеленська (2023 р.)
Аранжування - Роман Ракочий (2023 р.)
Спів - Олена Зеленська (2023 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005175
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Ти прямуй стежиною,
До одвічної мети.
Будь завше людиною,
До свого щастя лети.
Лови загадкові далі,
В яких мрії заховались.
Прожени сірі печалі,
Які мороком вклались.
Впорядкуй свої думки
І до світла ти прямуй.
Будь, як живильні струмки,
Любов всім людям даруй.
Картини свої малюй
І яскравих фарб додай.
Тепло людей ти відчуй,
Пізнаєш одвічний рай...
Живи в палкій любові,
Даруй радість і тепло.
Радій чужій промові,
Віджени від себе зло.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005089
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Ще не прокинулись дива землі з-під снігу,
Але той плед вже лиже сонця штрих.
Скресає крига, мов знесилена Рогніда,
Вітрисько в лігві приспаний притих.
Вщухають кроки лютня, бо весна - назустріч,
В руках надію на життя несе.
Розтануть білі скрізь сніги й морозний хрустик,
Спаде зими пошкоджене пенсне.
Земля віддасть красу всю ніжних первоцвітів.
Зима немає сенсу, а чи лінь
Боротися. Бурулькам - сльози гірко лити.
Старанність марна, бо спішить теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
[i]Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Джованні Бокаччо
"ДЕКАМЕРОН"[/b]
День дев'ятий . Оповідка 5.
[/i]
* * *
Священник Джанні ді Бароло
Колись в Барле́тті проживав.
Приход убогий був та з цього
Ніколи він не горював...
Але, щоб якось все ж прожити,
Бароло мусив щось робити -
То він кобилу запрягав
Й по краю з гендлем мандрував.
По ярмарках, а то й базарах
Він їздив на своїй кобилі
По всій багатій Апулії*
І знався в крамі і товарах -
Де дешево - то щось купляв,
А де дорожче - продавав.
Десь недалеко від Таранті
В однім базарному селі
Він стрівся з П'єтро із Тресанті,
Той був баришник. На ослі
Він їздив теж ярмаркувати,
Товари й кросна купувати,
А потім вміло продавав.
І в тім - живу копійку мав !
Вони на ринку сонце стріли,
З них кожен добре справу знав,
Товари кожен розіслав,
Й люб'язно й мило говорили...
Про те, про се... про своє діло ...
Про що - ніхто не пам'ятав !
Немов раніш десь розлучились...
Священник П'єтро кумом звав -
Так міцно й славно подружились.
П'єтро у Джанні чаював,
Коли по справах був в Барлетті,
Вгощались дорогим спагетті,
В Тресанті Джанні ночував
І П'єтро радо частував...,
Від серця, мило і привітно,
Його усім, чим Бог послав.
А потім спать його поклав
Аж на солому, у повітку,
Бо в ліжко кума не ложив -
Наш П'єтро дуже бідно жив !
Він мав будиночок в Тресанті,
В нім ліжко, де постіль він слав.
Ані балкона, ні веранди -
Лише́нь повітка для осла.
Вони з жоною в ліжку спали.
Для Джанні - місця бракувало !
Він мусив на соломі спать,
Біля́ кобили постіль слать !
Джемма́то сповнилась бажанням
В сусідки Зіти ночувать,
Щоби із П'єтро міг поспать
Священник із Барлетти Джанні.
- В постелі він, як гість щоб спав,
А не кобилу обнімав ! -
Джеммато - так дружину звали...
То чоловік лиш промовчав,
А в Джанні очі запалали,
Він посміхнувся і сказав :
- Кумо́ Джеммато, не турбуйся,
Бо я, як оком підморгну -
Кобилу в дівку оберну
В таку, що просто залюбуйся !
І сплю, як з жінкою, всю нічку.
А потім, знову - тільки чхну,
То враз в кобилу одверну
І запряжу у віз чи в бричку !
Свою кобилку я люблю
Тож біля неї пересплю !
Хазяйка дому здивувалась,
Але повірила йому...
Ще й чоловіку розказала
А по́тім мовить по тому́ :
- Якщо він вміє чарувати
Та ще й великий твій приятель,
То хай тебе навчить тих чар -
У нього ж - небувалий дар...!
Ти о́бернеш мене в кобилу.
Вдвох, на кобилі й на ослі,
Поярмаркуєш у селі,
Поті́м вернеш личину милу.
Подвійний зиск ми будем мать,
А втім - пора лягати спать !
Кум П'є́тро ніч крутився в ліжку
Джеммато навіть не змогла
Приспати любощами, ніжно...
Бо думка спати не дала.
Повірив П'єтро в ту дурницю,
Послухав жінку, як годиться,
Кумася став прохать навчить
Кобилу з жінки як зробить.
Хотів його відговорити
Приятель Джанні, та ніяк
Не піддається неборак -
До чарів хоче долучитись ...
Кортить кобилу свою мать
Й з ослом на пару гендлювать !
- То що ж, навчу вас, що робити,
Проснемось завтра ми, чуть світ,
Бо гриву важко сотворити...
Та найтрудніша штука - хвіст,
- Кум Джанні важно так промовив,
А потім ще додав два слова :
- Щоб хвіст гарнезний сотворить
Із ним прийдеться помудрить !
Його так тяжко приробити...
Для цього треба щось утнуть...,
А без хвоста ж - не обернуть !
Це важко навіть уявити...
Та раз вже взялись - не вернуть !
У нас все вийде, певен будь !
Джеммата з П'єтро знов не спали,
В постелі йорзали всю ніч...
На чудо так вони чекали,
Що з сонцем побрели навстріч,
До кума, дорогого Джанні,
Скоріш, щоб чари ті бажані
Перевтілили на кобилу
Джеммату - П'єтра жінку милу !
А Джанні, лиш в сорочку вдітий,
До них підвівся і сказав :
- Нікому б це не показав
Раніше я у цілім світі !
Лише́нь для вас, своїх кумів
Таїнство це розкрить посмів !
Коли ви так це забажали,
То я навчу, дивись сюди -
Щоб все, що ви запам'ятали,
Не принесло для вас біди,
Щоб без помилок чаклувати,
Не слід нічого мудрувати !!!
Я все вам зараз покажу,
Робіть лиш так, як я скажу !
- Ми згодні все робить по слову,
Лишень тобі я тут корюсь,
Джеммата мовила: - Клянусь !
- Клянусь і я...! - П'єтро промовив...
Тоді кум Джанні свічку взяв
Ткнув П'єтру в руку і сказав:
- Ну, от і добре, все чудово,
Я бачу - все до Вас дійшло -
Й додав, здригнувшися нервово :
- Язик у вас - не помело,
То щоб не сталося - ні слова !
Бо все розладить та розмова,
Дивіться добре, що чинить,
Й затямте все, що говорить !
Щоб не́ було - терпіть щосили !
Бо зойкнеш, крикнеш - нанівець
Зведеш всю справу і - кінець ...
Й не буде в вас тоді кобили .
Щоб кожен Господа благав
Про хвіст... До ладу щоб пристав !
Кум П'єтро, в руки свічку взявши,
Запевнив - буде все як слід !
Завмер він, дух затамуваши,
А від неспокою - аж зблід !
Отець звелів Джемматі милій :
- Нараз догола роздягнись,
Постань же рачки, міцно впрись !
Стій так, немов стоять кобили !
Тихенько стій, не озивайся.
Хоч хто би раптом не позвав,
Чи доторкнувся, чи злякав -
Ти навкруги не озирайся !
І щоб не сталося - мовчи !
Бо все розладить навіть пчих !
А сам до неї руки суне,
Ко́си гладить їй грайливо,
Говорить П'єтру : - Слухай, куме,
У нас розкішна буде грива !
В Джематти коси розплелися -
Так в шию Джанні їй вчепився
І примовля при цім слова:
- В кобили гарна голова...
А сам - мов кіт коло сметани,
Навкруг оголеного стану :
- В кобили будуть гарні ноги -
Каже Джанні : - щоб дороги,
Для неї легкими були...
І гладить - знизу догори...
Від дотику вона здригнулась,
Назад, легенько, подалась...
Неначе грізне щось почула.
Та виду все ж не подала...
А той вже груди її мацав,
По спині, як кобилу, ляскав,
А перса - повні і пругкі,
Та ще й привабливі такі...
Аж в нього встало щось незване,
Ще й з під сорочки вигляда,
Та добре - то не є біда,
Бо він же теж людина - Джанні !...
Тож Джанні й каже : - Певно будуть
У кобили гарні груди !
До живота він теж звертався,
Й до спини складно ворожив,
А щоб міцніший круп удався,
До стегон тихо шепотів :
- В Джеммати є красиві стегна,
В кобили буде сильний зад,
Бо це ж - кобила, не коза,
Ще й чистокровная, напевно...
Лишень хвоста зробить зосталось...
То він сорочку закотив,
За тичку свою, рослу, взявся
І прямо в дучку застромив,
Що зроблена для того діла...
- Хвіст буде гарний у кобили !
Врочисто Джанні заявив !
Джематті й втямити не вспіла !
Кум П'єтро, що уважно слухав,
Бо все хотів запам'ятать,
Вдивлявся і мотав на вуса,
Враз став обурено кричать :
- Панотче, стійте, зупиніться
Хвоста не треба, відступіться !
Та рідиво нараз стіка,
Те, що від нього рость людська...
Кум тичку витіг й важно мовить :
- Гей, П'єтро, що ж ти натворив?
Хіба ж мовчать я не велів ?
Була кобила вже готова,
Ти розкричався - нанівець
Ізвів всю справу і - кінець ...
Хвоста вже наново не втулиш ...
- Та добре зразу було там...
Хвоста того не треба... Чули ?
Мені б сказали : - Зроби сам...
Та й направляли його низько !
- Приріс би добре, там же близько,
Тому тобі я й не сказав,
Бо ти ж бо влучно б - не попав,
На перший раз. Не зміг би вставить !
Це діло тонке, любий куме -
Потрібен досвід, треба думать...
Не зміг ти б так, як я приставить !
Промовив Джанні : - Жаль... Не стати
Кобили гарній із Джеммати !
Почувши їхню суперечку,
Звелась Джематта й аж кипить !
На чоловіка, безперечним,
Сварливим голосом кричить :
- Який дурний ти, чоловіче,
Кажу тобі я прямо в вічі :
Ну де ж ти бачив, біднота́
Живу кобилу без хвоста ?
Та ти і так уже є бідний,
Дай Боже, щоб бідніший став,
Як ти із мене, без хвоста,
Кобилу робиш, жалюгідний !
Чого ти рота відкривав ?!!!
Хвоста не треба...? Ти сказав !
Словами чари ти розвіяв,
Тож про кобилу - тільки мріять...!
А я ж старалась, як могла ! -
Джематта вділась і пішла...
А П'єтро, з панотцем напару,
Скупивши гарного товару
Осла й кобилу запрягли
Бо часу га́ять не могли -
В Бітонто, Лечче, місті Барі*,
Вони завзято торгували,
А в Барі ж ярмарки - ой славні !...
Там П'єтро добрий гендель мав
Й ніколи більш не розмовляв
Він про кобилу з кумом Джанні.
Лише́нь одній Джанетті милій
Ще снились сни про хвіст кобили...
* * *
* [b]Апулія[/b] - один із найрозвинутіших регіонів Італії, розміщений на півдні країни. Складається з провінцій Барі, Барлетта-Андрія-Трані, Бриндізі, Лечче, Фоджа, Таранто.
Столиця, адміністративний центр і найбільше місто - [b]Барі[/b].
22-29.01.2024 р.
Фото : https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
У народів світу існує таке повір'я...
Той, хто вже забуває звичаї своїх батьків
Богом, людьми карається. Не має довір'я...
Він блукає в пітьмі, щоб його ніхто не зустрів.
В нашого народу є також люд гірш собаки...
Від батьків, які не дотримуються звичаїв
Родяться діти, на гріх-досаду - вовкулаки...
Люди ворожі, із людського роду - вигнанці.
Завжди незадоволені, вже фактів список зріс.
В день Святого Юрія виють вовками, страх ширять...
Бігають разом з іншими звірами по лісі.
Мають лише пасок на своїх кудлатих шиях.
В день зимового Миколи знову стають людьми...
У людській постаті вони не ходять до церкви
І з людьми не вітаються... Безбожні не на мить.
Очі червоні зі смутком, а душі підшерхлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004461
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Мій любий, друже, хочеш ти поетом
Утиснутись в якусь богемну гать:
Щоб написати сяючим куплетом
Той зміст, що буде світові печать?
Повір, мій друже, просто це здається,
Повір, мій друже, зовсім це не так.
Поезія - не так, як серце б'ється,
Поезія - не вітер на дурняк!
Поет шуга поміж вітрами долі
Розхристаний з душею протиріч:
Завжди один - один у чорнім полі,
Страхи свої відбивши навсібіч!
Один завжди в юрбі голосослівних
Свій голос поневолевши в бемоль.
Щоби в ночі, в думках не підневільних
Плювати на скасовану вже роль!
Щоб мати те - завжди чого не малось -
Лиш думку, що тяжіє і злетить:
Бо тільки дурню якось удавалось
Зловити цю в житті прекрасну мить!
І плями знов не бачити на сонці
Й повірити у Бога сотий раз.
Про те, що з неба дивні охоронці
Тобі відкриють двері на Парнас!
А потім втратити цю мрію в людях,
Яким не треба помислу твого
З тим розумінням - що цього не буде...
Скажи, поете, хочеш ти цього???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004406
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Узкая дорога.
Счастья островок.
Жизнь все чаще й снова
Дарит нам урок.
Радует березка,
Шепчет нам река:
-Радуйся прогулке,
Все не навсегда.
Не рубай деревья,
Ветки не ломай.
Свой ты муравейник
Лучше украшай.
Вот вокруг дороги
Травы и луга.
Там над полем небо,
В небе том Луна.
Звезд глаза сияют,
Манят и зовут,
С неба нам моргают,
Падают, не ждут.
Вот смотри развилка,
Сердцем выбирай.
Вот сосновый бор,
Вот поляна й Рай.
Мох такой приятный,
Шишек там полно.
День такой душистый,
На душе тепло.
Возле леса речка,
Водичка журчит.
Ветер в камышах
Тихо так звучит.
Лилии прекрасны,
Кувшинки в воде.
Как же это мило,
Видеть их везде.
Кладка над водою.
Ивы стали в ряд.
Мы идем с тобою
Счастью нет преград.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Здавалось, знаєш ти людину,
Душі проміння віддаєш...
Натомість - ніж встромляють в спину.
Ти падаєш, та знов встаєш,
Щоб далі йти, злітати вище
І вірити у чудеса.
Нехай б'є грім і вітер свище, -
Послухай тишу в небесах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004394
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Троянди квіти на віки – кохання скерцо.
Комусь дощами пелюстки, хтось коле серце.
Одним троянди пелюстки – предмет забави.
А іншим гострі колючки – об'єкт розправи.
Дарують квіти круглий рік – кохання повінь.
Для когось вірність є навік, комусь лиш повід.
Комусь троянди запашні, як милі діти.
Для когось, мов буденні дні – звичайні квіти.
Даруйте квіти від душі, даруйте жінці.
прихильність серцем докажіть, бо суть не в квітці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004381
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує борщик на столі,
Він так на пахощі багатий.
В нім інгредієнти всі прості,
Але без солі він ніякий.
Добавить щіпку в нього солі,
Зубок, можливо, й часнику,
І буде все тоді у нормі,
Замінить страву будь-яку.
А що за страви, що без перцю?
Скуштуєш - сльози потечуть.
Чи до вподоби перці серцю,
Якщо до сліз нас доведуть?
І плапчем ми тоді невільно,
З очей тече проста сльоза.
Її ми витремо неспішно,
Ніщо вона не нагада.
В житті все треба мати в міру,
Щоб не засмучувать серця.
Гіркої хай не буде й сліду,
Лиш, щоб від радості була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Були спантеличені від новини —
Є півні морські і морські є слони.
Є свинки, корови, є леви й коти
І зірку морську можна легко знайти.
І коник морський є і навіть їжак!
А мишок немає! Що з нами не так?
Якби ласкавішими люди були
Хоч раз би на море мишей відвезли.
Ми також лягли б як і ви на лежак
І мишами звались морськими б відтак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004378
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Нехай стихне ця клята війна,
Змовкнуть бойові барабани.
Нехай звучить пісня не сумна,
А ми скинем чорні сутани.
Нехай повернуться наші сини,
Додому, до своєї родини.
І не вмирають діти від війни,
Нехай квітують в полі жоржини.
Нехай колоситься житами,
Відновлюється наша земля.
Нехай зарубцюються шрами
І прилетить щастя звіддаля.
І нехай відроджується мова,
Мелодійно над краєм лунає.
Нехай буде радісна промова,
А серце від любові співає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004251
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Між ними хуртовини і вогонь війни,
Неначе день марніє, вечір дригонить,
А темне ночі тло рве на частини сни.
Міцна ж не обривається чекання мить.
Мовчить лише смартфон, хоч гучність на всі сто.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Пече мороз. Ятрить журливий стрімко ток.
В молитві лине: " Господи, війну спини!"
А після бою рани, згарищ полини.
Когось бинтують знову. Стихло в бліндажі.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Зв'язок пропав, лиш недосяжності вужі
Звиваються у душах, а зима сніжить.
Далеко ще до пуп'янків тепла весни.
Як пережити студінь, гіркоту стежин?
Між ними хуртовини і вогонь війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
Серед загального замішання і хаосу в світі,
Серед зрадництва, боягузтва, наживи і відчаю...
Встав на захист люд благословенної землі й блакиті.
Встав не просто, мужньо, хоч героїв багато втрачає.
Бачимо ми суспільне обличчя кожне по-справжньому.
Поіменно, конкретно не лише владної людини
На планеті, яка криє в собі небезпеку щораз.
Нелюди такі стають джерелом нещастя понині...
Вибухи війн, "осмислений" геноцид, етнічні чистки -
Це здобутки соціального, економічного "раю".
Вік жорстокий закував крила волі в кайдани, стиснув...
І над безладдю гіркою владарює горе й втрати...
Де проста універсальна константа справедливості!?
Навіть вона перетворена на інструмент мук і зла.
Звідки всі віруси і нова нищівна зброя, злидні...
Ось хвороба лібералізму, яких вершин досягла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003951
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Літо огортає красою,
Випромінює тепло своє.
Я щасливий поряд з тобою,
Чуєш, світле сонечко моє.
Твої очі - синій океан,
Полонили серденько моє.
А палкі вуста немов дурман,
Ти віддаєш кохання своє.
З тобою в любов поринаю,
Випиваю кохання нектар.
У небі на крилах літаю,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Коли ти поряд зірки сяють
І вказують нам до щастя шлях.
А солов'ї пісні співають
І квіти вітають нас в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004059
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Як розкішно ти йдеш, ніби всесвіт-богиня,
А накази даєш, наче справжня княгиня
І слова так твої ніжно грають на вітрі,
Милі чари бринять, як роса на палітрі.
Засріблилась краса, зачаровує диво,
Неземна благодать неповторна й красива,
Мовби вмить на листках відобразилась вічність,
Ох, маніжить вона, неймовірна ця ніжність.
Тихо дихає гай, ось обабіч долини,
Зачаровують світ неймовірні картини,
Я милуюся всім - дивна казка та й годі,
Стільки чарів земних у розкішній природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003984
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Привітний світанок мандрує,
Огортає наші душі красою.
Випить любові пропонує,
Пізнати щастя нам із тобою.
Купатись у сріблястих росах,
Омивати чарівні твої очі.
Блукати у свіжих покосах,
Цілувати п'янкі вуста дівочі.
Ніжно обіймати кохання,
Яке звеселяє наші серця.
Пити кавусю до світання,
Прямувати разом до кінця.
Ловити щастя під вербою,
Яке ніжно зігріває крилом.
Мандрувати разом з тобою,
Писати життєвий альбом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003983
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Чарівну істину про сенс життя
Нам щедро дарувала доля,
На двох у нас, одна зоря – любов,
Наче жайвір, над хлібним полем.
Приспів
А тиждень за тижнем
Клубочками в’ється,
А місяць за місяцем,
Як птахи осінні летять…
Миттєва хвилина
Не повторяється,
Років не вернеш назад.
Голубко моя, що наші роки?
Вони - птахи, що в ирій летять,
Що прожито нами - не повернеш,
В минуле шляху немає назад...
Приспів
А тиждень за тижнем
Клубочками в’ється,
А місяць за місяцем,
Як птахи осінні летять…
Миттєва хвилина
Не повторяється,
Років не вернеш назад
З тобою, любий, спокійно мені,
Ти - криця, як відчаєм сіє -
Відходять сумніви мої душі,
Коли укріпляєш надію.
Приспів:
Секунда в секунду
Година в годину,
Мов перевеслом – роки…
А ми удвох, коханий мій,
Допоки удвох ми -
Любов окриляє,
Й не буде навпаки !
В. Ф. - 25. 11. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004006
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]
Хто не вкусив в житті гіркого,
Не знатиме солодкого.
Не забувай цього простого,
Бо в ньому зміст - глибокий.
Як хтось уперше полюбив,
І взнав гірку розлуку,
То щось в житті ти пропустив,
Пізнав сльозу гірку, болючу.
Чи так це доля захотіла,
І принесла розлуку.
Вона розумна, неймовірна,
Тобі дала науку.
Це так тобі не повезло,
Бо ти у фальш повірив.
Ти не посмієш зробить зло,
Коли когось оціниш.
Удвох ви питимете чай,
Добавте солоденьке.
Свої чуття усі віддай,
Бо хоче так серденько...
Як прийде другий тобі шанс,
Не зрадь того, хто поряд.
Бо покарає колись час,
Рахунки часто зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Цікаво...хто нам пише казку
Серед зими у ліхтарях?
Зітхає з кожним словом важко
У білій фарбі вся земля.
Хтось на пухкесенькій хмарині
Пустив холодних срібних ос.
Там біла панна у хустині
У хмари он ховає щось!
А з нею янголи маленькі
На небі трусять подушки.
Й летять пір'їночки тихенько
На ліс, на поле, на садки.
І так чарує панни врода,
Що я беруся за перо,
Зимову написати оду,
Щоб жодне слово не втекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003874
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Земля укрыта покрывалом
Красивым, снежным, дорогим.
Вдруг доброты ей стало мало,
Земля взывает к Элохим.
Взывает к совести народной
Напавших - если совесть есть.
Угроза жизни углеродной,
Земле, природе. Просто жесть.
Зачем-то всё идёт по плану
Уничтожения Земли.
Быть может я не понимаю,
Так обоснуй и поясни?
Ведь в странах вновь "с цепи сорвались"
Химтрейлы, план - голодомор.
Утилизацией занялись.
Стучат проблемы в "каждый двор".
Чтоб отменить семью и детство,
Закрыть народы в лагеря.
"Сквозь снег" желают сделать вместо, (1)
Лишить свободы навсегда...
Земля под снежным покрывалом,
Есть страны - листьями полна.
Идут удары за ударом
Где ныне лето и зима.
(1) "Сквозь снег" - фильм - фантастика.
В фильме метафора поезда идеально
описывает современный мир
и классовое неравенство.
.
17.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Вот сорван розы пахнущий бутон.
Он радует и так приятен глазу,
но вряд ли тот цветка услышал стон,
кто, срезав стебель, ставил розу в вазу…
Мне скажут, что цветочки мы растим,
эстетику любя — мы ж любим радость!
Сей грех невинный мы себе простим,
порой душе сия приятна сладость,
и дальше будем рвать, себя любя…
Когда нет слов, в ходу цветов бутоны.
Поём и ввысь летим… цветы губя.
Нам слышать ни к чему растений стоны.
…Гляжу, уже совсем оборван куст,
он мёртв, колюч, безрадостен и пуст…
(февраль 2013 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003813
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003575
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Ледь припхавсь Рябко до хати,
Ноги аж гудуть.
Тепер можна вже й поспати...
Крадії ж це ждуть.
Умостився у хатинці,
Бачить дивний сон:
Підкрадаються чужинці,
Вже біля вікон.
Там господар міцно спить,
Храп чути надворі,
Його можуть розбудить,
Обкрадуть й комору.
Повернувсь на другий бік,
Що це маячня?..
Рябко скочив і побіг:
Злодій ловить півня.
Відібрав у нього півня,
Можна й подрімати.
Дістає так нетерпіння:
Яка буде плата?
Відкрив очі - чоловік,
Поряд дві лозини.
Довго чухав йому бік,
Щоб не спав у днину.
Вкрали яйця і курей,
Здоїли корову.
Що придумать для людей,
Чом пусті комори?
Сидить бідний мій Рябко
На мокрій ряднині...
На душі так боязко,
Синяки на спині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003661
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Дріт, необережність і сталося несщастя...
Струм вдарив дівчину. Смерть була миттєвою.
Вже минуло чверть години. Не дише Настя.
Та лікарня спогадом пече всіх життєво.
Скільки чути слів хороших без затихання.
У той день ішла боротьба за людське життя.
Дівчині підримують штучне дихання.
...Не допустять її в сад вічного небуття!
Ось оголюють "ділянку"... Працює хірург.
Він бере до рук нерухоме, тихе серце,
Робить масаж: стиснення, розширення... Вдруге -
Стиснення, розширення... Все робить не вперше.
Так минає хвилина... Смерть не відступає.
...Пройшло більш години - лікарі не здаються
Серце через декілька хвилин оживає...
Факт торкнувся життя. Знанню всі віддаються.
Cor - скорочуватись ритмічно, чомусь не стало.
М'яз серцевий починає стріпуватися...
Небезпечно, коли його так "калатає".
Лікар - хірург " від Бога". Йде час рятування...
Електричний дефібрілятор - ось допомога.
І померла дівчина вже робить перший вдих...
З органами зв'язок відновлений, їй-богу!
Молоде тіло живе! Радіє людина...
Світло і любов палять ширми в невідомість.
На Землі танцюють вічний вальс життя і смерть.
Час початку - безсмертя роду є свідомість...
Головне - відчути щастя всіх живих без жертв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003313
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024