Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
У уу уууууу, місяць стрів зоринку свою милу
У уу уууууу, і щастям засіяв немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
У уу уууууу, кружляли мрії в яснім мерехтінні
У уу уууууу, у золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Відчуй всім серцем зіроньку свою.
У уу уууууу, забудь життєві труднощі, тривогу...
У уу уууууу, відчуй всім серцем зіроньку свою!
Вірш - Lana P. (Світлана Павелко) https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
Музика, спів, редакція тексту - Олена Зеленська (2024 р.)
Аранжування - Олена Зеленська, Роман Ракочий (2023 р.)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мою музику, аранжування, редакцію тексту, моє аудіо без мого дозволу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005005
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою. 20/08/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 04.02.2024
Пошуки раю
Наші страждання – це туга за втраченим раєм,
Наші надії – це квіти в долонях снігів.
В пошуках щастя ми всі живемо і вмираєм,
Втративши віру, простивши чужих ворогів.
Мрія про щастя іскриться в очах немовляти,
Спогад про щастя ятрить чуйне серце вдови.
Як же знайти це незнане, жадане, трикляте –
Щастя, з яким навіть зевси і крези на "ви"?
Де він, той рай? От би щастя в долоні упало!
Падають зорі, як сльози небес, у пітьму.
Ледь не втонула колись на Івана Купала.
Плакала вчора. Сьогодні тебе обніму.
Я – лиш планета, що вчасно зірвалась з орбіти
І полетіла відважно в обійми твої.
Так, ми не винні у тому, що вмієм любити.
Іншим співають хуртечі, а нам – солов'ї.
Наші страждання – це туга за втраченим раєм.
Знаю, що справжнє кохання – це рай на землі.
Вперше здивуюся: "Хто це так солодко грає?"
Світом блукають незримі сумні скрипалі.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701471
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 23.10.2023
Життя одне… У кожного одне –
інакше не було, нема й не буде!
І хай там що – колись воно мине…
І байдуже, що потім скажуть люди!
Частину більшу вже пройшов шляху,
а смак лиш починаю пізнавати…
Хоча не відчуваю я страху,
та жаль часу даремно марнувати.
І кожен день вже на вагу світил,
стікають по чолу краплини-миті,
тьмянішає зірок небесний пил…
Усе, усе не вічне в цьому світі!.
Життя одне… На жаль, всього одне.
У кожного своя Голгофа, Троя…
І лише той, хто вчасно це збагне,
його смакує щонайменший прояв!.
17.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977274
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023