Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 14.02.2024
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 20.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 20.01.2024
(онєгінська строфа)
Зимовий ранок ніжністю сповитий,
Припудрена земля в глибокім сні,
Колише вітерець ще сонне віття,
Проникли пасма сонячні скісні.
Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
Озерного прозору кригу глека.
Вуаль упала із сосни - сніжить.
Біліє небосхилу мляво нить.
Пливуть хмарини в небі, як вітрила
У свіжім мареві старі стежки.
Мої легкі мережаться думки
Про витвори зими, що підкорила
Тонкі вербові кучері дрібні,
І переможно їде на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 12.01.2024
***
Відбери ці густі сіножаті,
бо це літо - не літо, дощі.
Я б навчилась усе відпускати,
та вросли в мої плечі ножі.
Я б навчилась, мій Боже, навчилась!
Та безтямство породжує дерть.
І волочить покручені крила
по землі не життя, радше смерть.
Поросло бур'янами обійстя.
Ти ж забрав багатьох косарів!
Ну і що, що говориш: "Не бійся!",
ну і що, коли світ цей здурів?!
Навіть літо - не літо, дощів'я.
Замакає нерівний валок.
Я б відмовила навіть зневір'я,
але спасу нема від думок.
5.07.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988193
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Літній спекотний день збігав до кінця. Та часу ще достатньо поки стемніє. Але насичені вологою хмари, швидко пливли над містом, ховали сонячні промені. Ніби попереджали про можливий дощ. Дув поривчастий вітер, приносив поодинокі краплинки.
Маленькі, як намистини, впали на плечі Руслана. Від несподіванки, хлопець здригнувся, думка як легка пір’їна – Ой, уже треба додому, досить, добряче наскакався! Він підійняв руку, гукнув до друзів,
-Усім па-па! Удачі!
В гарному настрої повертався з волейбольного майданчика. Волейбол - це його захоплення, ще після закінчення третього класу.Саме на часі тренуватися, розвиватися, щоби мати закалку, треба пройти багато випробувань. Сам собі хотів довести, що в житті спроможній чогось досягти, тим паче це корисно для здоров’я. При настанні перехідного віку фізичні нагрузки особливо потрібні і він це розумів. Енергія, фонтаном била по всьому тілу, її треба було позбутися. Вгамовуючи почуття нового життя- в школі відводив душу на змаганнях.Інколи вночі не спалося, відчував гучне серцебиття, знав, треба більше фізичної загрузки. Щоби ввечері упав у ліжко і безпробудно спав до ранку.
Хоч з роками усе минулося та волейбол так і не покинув. Після школи уже другий курс в університеті, а дворовий волейбольний майданчик й досі манив до себе. Особливо влітку, коли молодь поверталася на канікули, було гучно, весело.
Нині, він уже другий місяць поспіль має розвагу на східцях свого під’їзду. Ліфт не працює, а квартира на дев’ятому поверсі, тож є можливість потренувати ноги. Звичайно багатьом мешканцям не до вподоби, але що поробиш, поки дійде черга до ремонту, треба перетерпіти. Ще й не знати скільки часу, тож потрібно якісь запчастини, які на жаль, на даний час у дифициті.
А що йому легеню ті сходи?! Як птах розставляє крила - він робить помах руками і ніби перелітає по дві східці.
Батько не раз бачив, тішився сином, хвалив,
-Молодець! Так тримати!
А мати вкотре пожаліє, рукою ніжно торкнеться змокрілого чола й усміхнена скаже,
-Ну- ну! Що то молодість! Все себе випробовуєш?! А тепер хутко в ванну кімнату! Чистий одяг у шафі!
Щоразу війшовши до ванни, думки про життя вражали. Чому так швидко час летить? Колись одяг готувала мама, тепер уже все робить самостійно. Та радів, його батьки в усьому підтримували. Інколи казали, -Домашній хлопець!
Та тож таким, його зробило виховання. Батьки працюють в університеті. Мама в бібліотеці, батько викладає англійську мову.
Тут напевно було би й соромно виховати по- іншому. Інколи з друзями й пішов би в нічний клуб та все зваживши, не хотів засмучувати рідних.
Хоча інколи приємна і комфортна атмосфера кав’ярні задовільняла його, любив провести вільний час з друзями, розслабитися, послухати музику.
-Основне ніякого алкоголю, – говорив вслід напутні слова батько.
Його це влаштовувало, адже не хотів втрачати спортивної форми.
Руслан підходив до під’їзду… краплі дощу частіше ляскати по обличчю, плечах,
-А ось і дощик! Це добре, в останні дні виснажується грунт, земля ніби горить, під сліпучим сонцем.
За мить він був на другому поверсі. Пролунало чиєсь буркотіння, дрижанням відбивалося по кутках під’їзду, зупинився, прислухався, тихо. Та враз розбірливо почув жіночий мелодійний голос,
-Оце так удача. Кажуть у місті скрізь комфортно. Оце так комфорт, ліфт не працює. Казала мамі, навіщо скільки всього наклала. Це ж треба, як цю сумку заперти на дев’ятий поверх?!
Її голос та останні слова заінтригували його - здається в нашому під’їзді таких немає, ще й на мій поверх.
Сміливо, навіть присвиснув, не торкаючись ручних поручнів, кілька кроків вперед і уже був на третьому поверсі.На даний момент жіноча чи дівоча постать, для нього, як червоне світло для потяга. Між третім і четвертим поверхом на проміжній сходовій площадці стояла білявка. Вона не чула його ходу, зате він її навіть добре зміг розгледіти. Зачіска під каре, тендітна, невисокого зросту. Морського кольору майка і джинси облягали тіло, підкреслюючи струнку фігуру.
-О, якщо я не помиляюсь,то це не жінка, а дівчисько. Іще й низенька на зріст - подумки зробив висновок.А вбрана ніби в одяг морських хвиль і що це за чайка, що вирвалася з моря?! Цікаво яке ж у неї личко? І хто вона?Може познайомитися?! А чому б і ні?Та до кого ж вона приїхала?! Ну звичайно приїхала, підтвердив свою думку, он вазіза. І сумка в клітинку, то ніби з якогось села.Може й справді з села, якби з міста то непевно б одягла шорти. В таку жару можна було з плеч і волосся зібрати за допомогою шпильок. І до кого на дев’ятий поверх?
Щоб її не злякати, тихо кашлянув. Не відриваючи від неї погляду, підіймався вище, ставав на кожну східцю. Вона, як сполохана пташка, різко розвернулася. Раптовий блиск її очей вразив, то ніби сонце попало в його очі. Здавалося, що він ніколи не бачив таких красивих очей і зацікавленого погляду. Їх блиск, часте миготіння, подібне сонячним зайчикам збуджували його.
Вона трохи розгублено,
-Я вам дорогою поступлюся, напевно поспішаєте…
Де й взялась в нього сміливість, випалив,
- Та ні, дякую! Ви така маленька, не годиться надриватися сумками. Давайте познайомимося. Я Руслан! Чув вам треба на дев’ятий поверх, мені теж туди, тож допоможу.
На якусь мить вона заклякла, легкий рум’янець покрив її щічки,здвигнувши плечами, розгублено сказала,
-Та я… мені незручно, сумка важка. А мене звати Світлана…
Він так і стояв, подумав - Така низенька, як стану на площадку буде нахилятися. Мабуть дівчина почуватиметься не комфортно.
Посміхнувся, увагу привернув її кирпатий носик, кілька ластовинок ніби прикрашали його. Враз гучно забилося серце, уста кольору вишні, манили до поцілунку. Мабуть іще не ціловані, на якусь мить уявив поцілунок та враз наче пробудився від її слів,
-Може я якось сама долізу до того… дев’ятого поверху.
-Ви що не бачите якої я статури.Та хіба можна, такій крихітці, підіймати великі речі, та ще й кажете важкі.
Йому хотілося сказати -Та ще й такій гарненькій, але передумав, скаже причепився, як ріп’ях.
-Ну добре, ви сумку беріть, а я валізу вже якось сама дотягну.
-Ні-ні, ніяких сама. Я йду вперед, а ви за мною.
Підхопивши валізу й сумку, він підіймався по східцях.
Думка – оса… - Оце так сумка! У неї що цеглу поклали? Тут уже птахом не полетиш. Як вона її несла, навіть уявити важко!
Він поставив валізу й сумку біля дверей своєї квартири. Вона за мить стояла поруч, відразу,сміливо натиснула на кнопку дзвінка,
-О! І як ви дізналися, що мені сюди треба?!
Від здивування його обличчя зарожевіло, тихо про себе,
-Оце так номер! А може помилилась?
Не встиг зібратися з думкою, що їй сказати, чи запитати, як різко відчинилися двері. Навпроти них стояла його мама, спілкувалася по телефону,
-Так, я зрозуміла.
Не покидаючи розмови, рухом руки дала зрозуміти, щоб заходили. Відразу взялася за ручку дверей, щоб зачинити їх й продовжила спілкування по телефону,
-Є вона, не хвилюйтеся, уже є Світланка.Треба було раніше попередити, ми б її зустріли на вокзалі. Ну уже як є, добре, потім зідзвонимося, бувайте здорові.
І тут же звернулася до сина,
-А ти де її зустрів? Цікаво… але ж упізнав. Ви ж років десять назад бачилися. Що то рідна кров, на відстані відчувається зв’язок.
Світлана збуджено звернулася до неї,
-У мене є ваш номер телефона та мій телефон розрядився. Але ж мої батьки мали вам передзвонити. Вчора зранку до нас подзвонили з університета, що треба приїхати допомогти з ремонтом. Ось відразу й приїхала, тим паче мені місце в гуртожитку пообіцяли.
-То добре, усе нормально, проходь, будь, як вдома!
Руслан почувався приголомшеним, заніс сумку на кухню,
-Я до ванної кімнати.
-Добре синку, тільки ж недовго. Племінниця з дороги, теж треба освіжитися.
-Там… у сумці гостинці, м’ясо, ковбаса, сало. І вина домашнього тато передав,- проходячи в кімнату, сказала Світлана.
У квартирі пахло капченостями. За вечерею Світлана розповідала про рідне містечко. Мати слухала з захопленням, напевно спогади викликали емоції,
- Я там була, ще до одруження, мабуть містечко розширилося. Гніванський кар’єр, річка, є де працювати й відпочивати. Ти після закінчення університету мабуть поїдеш додому працювати?
- Так. Мрію дітям викладати математику, інформатику, це ж зараз саме на часі.
Руслан у своїй кімнаті уже лежав у ліжку… за вікном моросив тихий дощик. Мелодійний звук дощу заспокоював його. - Як добре, що я не встиг до неї позалицятися, ото б зганьбився. Навіть уявити собі не міг, що це маминого брата донька. Ох, ці родинні зв’язки!
В душі зізнався, що її не пам’ятав. Хоча за вечерею мати й розповідала
що десять років назад, влітку, вона приїжджала в гості. Та він і не міг її пам’ятати, адже не бачив. Того року все літо з однокласниками мешкав на базі відпочинку в Одесі. При розмові мовчав, просто слухав, не хотів нагадувати, вважав це недоречним.
Та все ж це знайомство, як сонячний промінь, що зігрів душу, в ній проснулося щось потаємне. Ніби торкнулися якоїсь струни, що пробудила перше незбагненне почуття невідомого. Він би не проти зустріти таку тендітну, милу, симпатичну дівчину.
Поринаючи в сон, роздумував - А може це й на краще, ще не на часі змінити своє життя. Треба закінчити університет, а потім, як доля - можливо й зустріну свою половинку з зеленими, світлими очима.
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988698
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Гаряче тіло, подібне магмі,
Нині кипить, бурлить в протистоянні,
Й на якийсь час збій в кардіограмі,
Все ж вгамувати в душі, в сподіванні,
Той негатив, що влив цунамі.
Чи увірвався. І лавиною,
Із клекетом, хоче всюди розлитись,
Щоб враз нежданно, ти став дитиною,
Емоцій не стримав, мав розізлитись,
Спромігся вмитися сльозиною.
І гіркоту відчути на устах,
У цей момент колотить усе тіло,
Але ти здатен побороти страх,
Хоча і зробиш, це не зовсім вміло,
Та хтось помітить радість у очах.
Маєш терпіння - для життя злато,
Що не померкне, при любій погоді,
Тож на шляху становищ багато,
Маєш здолати при кожній нагоді,
Щоби душа відчувала свято.
***
Ми знаємо, що Бог терпів,
І нам, земним терпіть велів,
Тож дай, нам Боженьку уміння,
Твого навчитися терпіння!
04.07.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988565
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 12.07.2023
(Вірш написаний на мотив
телефонної розмови з моїм другом.)
Я не дуже так хотів,
Що на край світу злетів,
На чужих землях вселився.
Не моя ця земля,
Це чужі є края
І сум сльозою скотився.
Тут і сонце золоте,
Круглий рік все цвіте,
Але втіхи я не маю.
Тут не чутно солов’їв
І гудіння над вишнями хрущів,
Моє серце сумно крає.
Якось вгледіти зумів
Між густих дерев й кущів,
Юрбились в купці чорнобривці.
Серце йойкнуло за мить
В моїх грудях щось щемить
І сльозами суму я вмився.
Чому ж доля є така,
На край світу нас звела
Мене і мої чорнобривці.
Я хотів би в цю мить,
В небо птахом злетіть
І полинуть разом на стражденну Україну.
Та не маю вже сили,
Що колись мене носила
І лишаюсь я на чужині.
Щоб громити ворогів,
Московських катів
Надсилаю для ЗСУ допомогу.
Слава Збройним Силам України!
Слава Україні! Героям Слава!
Липень 2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988308
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 11.07.2023
В тебе очі зелені,
Із - під чорних повік.
Вони линуть до мене,
Серед різних подій.
Зустрічаю повсюди,
Несуть в місячну даль.
У життєвих етюдах,
У пісенний йдуть край.
Мабуть очі зелені,
Линуть в чарах весни.
Там дерева кремезні,
У полоні краси.
Ти чаклуєш очима,
Лише погляд зловить.
Десь зникає вся сила,
Щось у серці горить.
В тебе очі зелені,
Є тривога в душі.
Там кохання пекельне,
Не піддатне сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988425
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
Ти з'явишся до мене уночі,
Укриєш ніжно шаллю мої плечі
Та відшукавши до краси ключі -
Промовиш дивно, стримано до речі
Присядеш тихо в сутінках нічних,
Торкнеш рукою локон, що спадає
І у хвилинах просто неземних
Усе навколо знову засіяє
Перецілуєш кожен пальчик мій,
Відчуєш запах, подих мого тіла,
А в голові думок вже цілий рій,
Як заховати цю красу посміла?
І вже забуть не зможеш почуття,
В душі заграють невгамовні струни,
Немовби зачароване життя
Торкнулося величної фортуни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988437
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
Хлюпочеться пшеничний океан,
Дозрілість золота у переливах.
Хмарин пливе безшумний караван,
Іскриться сонцесяйна буйна грива.
Колосся урожайного торкнусь -
Вберу у серце я красу фонтанську.
З любов'ю збережу всю таїну:
І літній легіт, і бджолині танці...
Бо ж кожна стежка рідна тут мені
І цвіт, і смак дитинства неповторний.
Духовна кревність з віку глибини:
Люблю я спрагло землю плодотворну.
( Фонтанська - від назви мого рідного села Малий Фонтан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988209
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Охоронець в олігарха
Чесно гроші заробляє:
Опівночі ходить, бродить –
Сад великий оглядає.
Тінь помітив, що на груші
Притиснулась між гілками,
І за стовбур учепилась
Невеличкими руками.
Сторож упізнав в бродяжці
Підлітка - сусіда Гриця
(Його предки не працюють
І заядливі п’яниці).
-Злазь, поганцю, акуратно,
Грушечці не дай упасти,
Я тебе навчу, злодюго,
Як в людей порядних красти!
-Навчіть, дядю, вас благаю,
А то я, як не старався,
Все робив, як навчив тато,
І вже в третій раз попався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Коли людина занадто зла,
То не дива,схожа на козла,
Бо вже давно нема інтиму,
Ото і казиться від стриму.
У очах зло, вогонь, де діти?
Душа болить, де ж тут радіти?!
Всі помилки свої не баче,
Того напевно й козлом скаче,
Можливо є й інші причини,
На жаль від зла нема вакцини.
Де зло там хитрість, не дай Боже,
В одній людині - то негоже,
Шкоду зробив, думка, то не я,
На мене зіпруть – дурня, фігня,
Ніхто не зна хто я й не хоче,
Голови враз, всім замороче.
А зло підступне, як позбутись?
Ти перед ним, не смій прогнутись!
По одній стежці разом не йди,
Тож свою гідність побережи,
Ти будь світанком на цій землі,
І згодом зникнуть постаті злі!
Коли душа - небесна блакить,
Як сльоза чиста, добром стремить,
Май щирих друзів, побориш зло,
Заструменить, життя джерелом,
Друже вважай - тобі повезло!
02.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988182
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Я полину туди
Де весна дарувала моменти
Та чарівні сади
Говорили мені компліменти
І ті миті земні,
Що мене чарували красою,
Де джерела землі
Напували у спеку водою
Та приваблива мить,
Яка ніжно торкалася тіла,
В ній життя все бринить -
Я її зупинить не посміла
І згадала сліди
Та плекала ту мить, як дитину,
Милу ніжність весни,
Мов обійми бажані родини
І в душі назавжди́
Поселю найдорожчу надію,
Збережу всі сліди,
Обіцяю тобі, я зумію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987924
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Ми складе́мо у піснях,
Про незламних українців.
Розповімо у віршах,
Яка нація в нас гідна.
Розповідь про героїзм,
Де земля у крові тоне.
Ще не бачив того світ,
Де сталева оборона.
Головним- ціна життя,
Дикунами лізе ворог.
В нас мета у всіх одна,
Щоб живим лишився воїн.
Зберегти їхнє життя,
Полягли всі молодими.
Жахи й смерть несе війна,
Повернутися живими
Хоч нерівні сили є,
Зброя в ворога сильніша.
Їх ми розумом візьмем,
Сила волі в нас міцніша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987739
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Вітер грається із нею,
А вона летить,
Нижче й вище над землею,
Незабутня мить!
Парасолька із кульбабки,
Бачить цілий світ,
На шляху зустріла маки,
Їм, кричить – Привіт!
Вітерцю лише забава,
Полетів в долини,
По край неба, там заграва,
Цей політ, неспинний!?
Стрімка думка в парасольки,
Я уже й пристала,
Та враз вітру ніжні хвильки,
Немов скрипка грала.
Опустилась між травинок,
Колискову чула,
Вітер виграв поєдинок,
При землі заснула.
Гарний день теж притомився,
Подрімать не проти,
Вітру сон, дивний наснився,
Небеса, висоти.
Зірок кілька ще моргали,
Таємничо сяйвом,
Ніч казкова… зазивали,
Вгомонись, ти мачо!
Вже ж доволі нагулявся!
Прийшов час - спочити!
01.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987787
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Говори до мене, говори -
Уввійду в тенета тиші,
Небо зорями напише,
Як вигойдують чуття вітри.
Обійми, душею обійми,
Повеслуємо в Едемі,
Доки ніч у діадемі
Нас накрила синіми крильми.
Пий ковтками, спий мене до дна -
Джерелом в тобі проб'юся, -
Мабуть, не наговорюся -
Поміж нами ночі таїна. 28.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987464
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 30.06.2023
До мене схилились в мереживі квіти,
Неначе найкращі матусені діти,
Любов'ю зігріли, як милим промінням
І я залишилася з чистим сумлінням
Горнулися ніжно, мов сон обіймали
Та тихо любові та ласки чекали,
А я віддавала також щохвилини
Любов до краплини, як ненька дитині
Про світ говорила прекрасний і чемний
Та милі розмови душевно взаємні
І ніби на крилах я линула в поле
Де диво волошок розкинулось море
Люблю їхню вроду, красуні та й годі,
Як ніжно зросли в неповторній природі,
Стою і милуюся дивній картині,
А їхні голівки такі сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987390
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023
Біля ставочку, щорік буяє вишня,
Пелюстки білі, чаруючі, духмяні,
Чом не в садочку? Всі ж кажуть дивовижна,
Від сонця має цілунки полум’яні.
Й пісні птахів, вітру слухає весняні.
Роки минають та фати не одягла,
Розвіявсь цвіт, пелюсточків по дорозі,
Свою цнотливість, я і досі зберегла.
З життям змиритись не хочу і не в змозі,
З чагарниками, спільну мову не знайшла,
Й дуби, що поруч - серед них у облозі.
Лебедів білих, часто на воді бачу,
Символ добра, сонця, вірного кохання,
Вкотре світанком, з росами заплачу,
І все ж на щастя маю сподівання,
Плекаю мрію, ні, я її не втрачу.
Як жарке літо погомоню з ставочком,
Із вітром в змові принесе прохолоду,
Чи туман срібний, покотиться клубочком,
Тож від вологи плекаю насолоду,
Сонячні промені по листячку віночком,
Яскравий блиск, я сприйму, як нагороду.
Так час пливе, як течія із джерела,
Пливуть роки, не обходять стороною,
У моїх кронах, ще соковита жила,
Надію грію, я справлюся з журбою,
Любуюсь світом, значить щаслива, жива!
05.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987396
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023
-Давно, куме, вас не бачив,
Що у вас нового?
Бачу, наче здоровенькі,
Дякувати Богу.
-І вам, куме, теж бажаю
Жити в щасті й мирі.
В мене є свої проблеми:
Справа вся в квартирі.
Наче хтось наслав прокляття
На оті кімнати:
Цілий рік, як не стараюсь –
Не можу продати.
-То яка причина цьому? –
Кум вже репетує,-
Чи таку ціну загнули,
Чи купців бракує?
-Справа в тім, що ця квартира
Моїх мами й тата,
В цю оселю вони вклали
Всі свої зарплати.
Та батьки мої на старість
Наче показились:
Не було того моменту,
Щоб десь відлучились.
То ж із продажем я буду
Мучитись роками,
Бо кому житло потрібне
З чужими батьками?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987276
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 28.06.2023
Я був сьогодні уві сні,
Де ми удвох на пароплаві
Плили по озері яснім,
Обоє з щастя аж яскраві.
Леліяв даль вогонь заграв
І небом гнав хмарини хмурі,
А я безмовно догорав
В твоїх очей чадній лазурі.
Всміхалась радо ти мені
Й не міг я також не радіти.
Мов коси верб удалині,
Метляв твоє волосся вітер...
Рішуче й тихо борт ішов
У обрій знадливо-червлений,
І вслід зі схилів про любов
Шептали нам жагуче клени.
[i]26.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987169
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Бог дарує сподівання,
Уперед нас всіх веде.
Чи там мається кохання?
Поважає всіх й себе.
Божа віра нам потрібна,
І знайти там свій урок.
Лише б доля усім гідна,
Як казав, один пророк.
Віримо усі у Бога,
Хвала і честь велика.
Всі чекаєм перемогу,
Хай стане для нас дивом.
Бог дарує нам кохання,
Щоб всі діток завели.
Мрії є і сподівання,
Приведуть нас до мети.
Хоч ми віримо у Бога,
Там молитва і слова.
ЗСУ - для нас опора,
І надія в них одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987151
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Знайшов тебе на краєчку літа,
Де яскраво пломеніє сонце.
Ти неповторна, як Афродіта,
Мило заглядаєш у віконце.
Твої ясні очі сяють красою,
Навіки полонили серце моє.
Запрошують туди, де шум прибою,
Твоє личко світле таке неземне.
Волосся ніжне, таке духмяне,
А вуста полум'яні наче мед.
Ти квітка, що принцесою стане,
Не стоїш на місці - ідеш вперед.
Твою красу оспівують поети
І художники малюють картини.
А співці дарують свої сонети,
Ти сонечко моєї батьківщини.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987084
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Розмову поведу з тобою,
Навіки розлучусь з журбою,
Сховаюся думками в мріях,
Легку красу лишу на віях
Тендітно обів'ю руками
Та відображу світ рядками,
Занурюсь у духмяне літо
Там де роса бринить на вітах
Та відведу на мить свій погляд,
Бентежить казка зовсім поряд,
Щоби відчути смак неспинний
І подих трепетно нестримний
Заполоню, з'єднаюсь з раєм,
Як гілка в бісері з розмаєм,
Ковток повітря - ось, хвилина,
Краса плюс дотик- це перлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987044
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Ми радимо українцям,
Берегти тепло в душі.
Що краса в них є по вінця,
Хоч і рідко - світлі дні.
Бачить сонце й місяць в небі,
А сьогодні дощ пішов.
Для усіх, то є потреба,
Бо тебе, той день знайшов.
А іншого - не знаходить,
Є однаковими дні.
У окопах, вас боронить,
Тільки в вас- є вихідні.
Мої любі й сильні хлопці,
Перемоги Вам і сил!
Нехай буде все в Вас добре,
Соловей і море див.
Низький уклін, Вам наші сини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987043
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Пелюстки білі, чаруючі, духмяні,
Чом не в садочку? Всі ж кажуть дивовижна,
Від сонця має цілунки полум’яні,
Й пісні птахів, вітру слухає весняні.
Роки минають та фати не одягла,
Цвіт пелюсточків розвіявсь по дорозі,
Свою цнотливість я і досі зберегла,
З життям змиритись не хочу і не в змозі,
З чагарниками, спільну мову не знайшла,
Й дуби, що поруч - серед них у облозі.
Білих лебедів, часто на воді бачу,
Символ сонця, добра, вірного кохання,
Вкотре світанком, з росами заплачу,
І все ж на щастя маю сподівання,
Плекаю мрію, ні, я її не втрачу.
Як жарке літо погомоню з ставочком,
Із вітром в змові принесе прохолоду,
Чи туман срібний покотиться клубочком,
Тож від вологи плекаю насолоду,
Сонячні промені по листячку віночком,
Яскравий блиск, я сприйму, як нагороду.
Так час пливе, як течія із джерела,
Пори року не обходять стороною,
У моїх кронах, ще соковита жила,
Я надію грію, справлюся з журбою,
Любуюсь світом, значить щаслива, жива!
О5.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986995
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Згадай, коханий, чарівливі миті,
Що гармонійно ніжністю повиті
І щемність струн гітари, що звучала -
Мотив краси у серці залишала
Струна бриніла, ніби літня гілка,
А в небесах сіяла звабна зірка
І ніжилися квіти у природі
Тихенько, засинавши в насолоді
Шумів садок, заводив колискову,
Свою чарівно неповторну мову,
Всміхалось небо зорями у нічку,
Неначе запалило мирну свічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986965
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Мені, малій, у маминих піснях
Звучали солов'ї, дзвеніли роси,
І ластівки вітали стоголосо
Мій кожен день, що затишком пропах.
Підсмачувала випічку ваніль,
Текла із двору, ген поза тинами,
Турботливі та ніжні руки мами
Здавалися всесильними мені .
Завжди їх теплий дотик біль знімав,
Долоні лоба холодом студили,
І ткалися по ниточці вітрила
У світ, де я залишуся сама.
Вплітають солов'ї тугу у спів.
Вертаю в рідний дім, як до колиски:
Русяві кіски, очі- сині бризки,
І мамин сад, який давно відцвів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986510
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на біс,
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
Великий синій сон
Від березня до травня -
Історія проста,
Але вже дуже давня.
А зараз - не сезон!
Життя змінило тон,
Забувши жести плавні.
Великий синій сум -
Реальності завіса.
Обличчя та душі
Загострюються риси.
Повітря - наче глум,
Задушливий парфум
Нещирої актриси.
Великий синій птах
Образився на зміни,
Далеко полетів.
Немає горобини
На лісових стежках.
І зник надійний дах,
А під ногами - міни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986428
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Сплетені із бажань,
Сплетені із любові.
Зліва - гарячий жар,
Серденько мовить слово.
Кришиться навіть лід,
Стільки тепла навколо.
У круговерті літ
Сплетені наші долі.
Сплетені міцно ми,
Не розплетемо роки.
Сонце вийшло з пітьми,
Сяйва щасливі кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967135
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 23.06.2023
Забувайте образи. Але ніколи не забувайте доброту.
Конфуцій.
-------------------------------------------------------------
Дощ чекали люди довго,
Вже порепалась земля.
Попросити його в кого,
Мо" поможуть небеса?
Всі ставали на коліна
І просили Перуна.
Його ждали повеління...
Ледве дихала земля.
Хмари чули все й всміхались,
Бо носили довго дощ.
Відпустити все ж пручались.
Що тепер тут зробиш, що ж?
Раптом блиснуло щось в небі,
Загриміло навкруги.
Допросились, так і треба!
Ми вам вдячні так, боги!
І шалений дощ полився,
Напоїв все тут і там.
Та не день, не два все лився...
Десь почулось: вже дістав!
Затопив, що тільки міг:
У воді поля, городи.
Що просили - підстеріг,
За прохання - нагорода...
Вже тваринам теж морока:
Де знайти сухе тут місце?
Засміялася сорока:
Я подвинусь. Жалко ж, звісно.
Знову йдуть до Перуна:
Зупини оце страхіття!
Бо вже сил у нас нема,
Може, ти наслав прокляття?
Стало тихо...і картинка тут німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986893
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Дивний спів лунає у Карпатах,
Ця мелодія серце веселить.
Хмари тримають гори в лещатах,
Людська доля потічками біжить.
Вітер жене кучеряві хмари,
Прудкі отари смакують траву.
В синьому небі горять стожари,
А ми ловимо мавку лісову...
Зелені трави заколише вітер,
Духмяний аромат квітів нас п'янить.
Життя починаєтся з нових літер
І так по особливому гомонить.
Сонце грайливо смереки ласкає,
Своїм теплом наповняє малину.
А яскравий день невтомно втікає
І ховається ген за верховину...
Десь далеко лунають трембіти,
Виблискує на сонцю водограй.
Ваблять красою польові квіти,
Запрошують нас у казковий рай.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986936
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 23.06.2023
***
Огрійливе літо струсило плечима -
Посипалось море квітучих принад.
Голубиш мене океану очима -
Я тану в обіймах, немов мармелад.
***
Коли думки співають на все воло,
А у волоссі - вітер диригент,
Мій олівець виводить вправно соло -
Ночей зірчастих вірний інструмент.
***
В ніч, серпанком оповиту,
Небо вкотре зазоріло,
Крила вітру з оксамиту
Ніжать душу, пестять тіло.
***
Розжарена магія сонця в зеніті,
Вмостилась на західнім ложі,
Ми - різні, хоча в чомусь схожі,
Черпаєм натхнення в огрійливім літі.
***
Дощем впивається земля стрімким -
Тамує спрагу після спеки в шалі,
Знаходить обрій тисячі причин,
Щоб заховатись від усіх подалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986934
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Червнева липа квітом вправно тріпотить,
Зібрала бджілок світлих у нектарнім колі.
Медові аромати линуть поза тин,
Розлогість липову тримає міцно корінь.
Гілля залите цвітом, ніби бурштином,
При-квітки - ніжні і сітчасті крильця бабки,
Легкі зубчасті серденька - це не фантом,
Блискуче зелен-листя - денна сонця зваба.
Несе тепло їй променистий опікун,
І пахощі тендітних майже парасольок
Розніс старанно добрий золотий чаклун,
Квітчасто-сяйна в липи влітку диво-льоля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986804
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Меле все дощами неба млин прадавній,
Проростаєм снами тайні та незнані.
Вік себе шукаєм, як зірки – приблуди,
Щоб світити світу, нести віру в люди.
Йдуть до сонця знову дні й роки на сповідь.
А під старість думи: де ж то щастя повінь?
Нас дороги сіють. Всі в гріхах дрібнієм.
Ми – вогонь чи попіл? Чи живем, чи тлієм?
21.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986764
дата надходження 21.06.2023
дата закладки 22.06.2023
У короні неба - не зірок карати.
Галузисті липи зодяглись у шати,
Заквітчали простір сонячно-медовий -
Надпиває солод з чаші джміль махровий.
У короні неба - зграї голубині,
Почуття бентежні та медово-винні,
Пісня найніжніша, музика любові,
Дивовижних райдуг барви кольорові.
У короні неба - усмішка блакиті,
Лоскітливий промінь в сонцесяйні миті
Зазирнув у душу і розніжив тіло -
Заіскрились в серці Амурові стріли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986795
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Ранок... Сумує рута,
Дихають ледь листки,
Бачу душа так скута,
Вицвівші пелюстки
Рана щемить у серці,
Вже їй не милий світ,
Не відчинити дверці
Через безмежність літ
Так на душі печалі
Зграями вже думок,
Лиш в неземнім порталі
Знову бринить листок
Зникне останній смуток,
Що зачепивсь в думках!
Знову розквітне рута -
Буде краса в рядках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986799
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Час минає беззупино та й плинно,
На душі терпко, полинно.
Не співа жодна пташина,
Не діждалась ненька сина.
Заважка, чому ця воля?
Може впав посеред поля?
Десь скровавив,чийсь бузочок,
І барвіночку листочок.
Там де роси, ще холодні,
У сльозинах, вже ж солоні,
Жвавий погляд до блакиті,
Давно мрії всі розбиті.
Але слово, тепле - «мамо»,
Прилягло десь із туманом,
Не почула його ненька,
Не прийшла, все жде рідненька.
Час минає дуже швидко,
На душі чомусь так гидко,
Певно в храмі б відспівати,
Плаче бідкається мати.
Попрощатися із сином,
Поховать свою дитину,
Як годиться на цім світі,
Серед пишних трав і квітів.
Й досі літечко буяє,
Смуток серце навпіл крає,
Звістка п’є її кровину,
Чи він мав якусь провину?
За любов до світу й неньки?
Ой болить, плаче серденько.
15.06 2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986802
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
О, очі! Твої очі - зорі,
Що сяють у небеснім морі.
Я ладен, їм би підкоритись,
Росою, при землі умитись.
Любити, як богиню щастя,
Мені, чи й пригорнутись вдасться?
Лиш ти ,подаруй один погляд,
Я буду, все життя йти поряд.
І разом, ми в лазурній далі,
Розвіять, зможемо печалі.
22.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986803
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Прийшла жінка в кабінет,
Стала край порогу.
Вона знає етикет,
Ще й тут лікар строгий.
Ну проходьте, сядьте скраю.
Розкажіть, що в вас болить.
Болячки я всі знімаю,
Тільки толком розкажіть.
Що болить нога, чи спинка,
Поперек, чи щось друге?
Ви хворіли колись свинкой?
Це питання не просте!
Справа в тому, що я товста,
Чоловік таких не любить.
Ще й в добавок норовиста,
І ще тонкі в мене губи...
Ще й хроплю, немов коняка,
І хвицаюся ногами.
В ліжку я буваю всяка,
Можу впертися " рогами".
Обзива мене свинею,
І зі мною він не спить.
В нім не маю привілею.
Що оце мені робить?
Так, складна у вас задача,
Тільки лікар я не той.
Ветеринар все знає краще,
Він лікує всіх коров...
[img]https://kubnews.ru/upload/resize_cache/iblock/64d/1200_630_2/1ibr3cf3h0ojbafhsbnw8bx5606he87k.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986811
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Лежить на пісочку,
Змія в холодочку .
Чутко дрімає,
Мишку чекає,
В себе влюбляє,
Вас спокушає..
Кого вибирає,
В шийку кусає...
Змія ця красива
Всіх спокусила
Жінка – удав,
Її ти кохав.
Шкурки міняє,
Мишок чекає,
Томно жує,
Новеньких жде.
Лежить в холодочку ,
вона на пісочку.
Чутко дрімає,
Мишку чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986816
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Не дотліла й зоря ще остання
понад косами верб вдалині,
Як топлю вже під ларго світання
неприборкану юнь у вині.
Ніби в чаші питво, багровіє
непоспішно притьмарений пруг –
Я цей чар перелив би у мрії
і у пал, що завчасно притух.
Пожадав би сновиддя простого
з ароматом шавлій та купав,
Бо забули вони щось про того,
хто в них щастя незбутнє плекав.
Запропалу безжурність у долі
все прохаю знайти, та дарма,
Тож скоряю думки поневолі:
не вернути того, що нема.
Ось тому так безбарвно і гірко
в ці надранні години мені,
Що у колі присмертної зірки
розчиняю себе у вині.
[i]21.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986739
дата надходження 21.06.2023
дата закладки 21.06.2023
Розбуди мене, вітре,
Хоча сон не міцний,
Мої сльози ти витри,
Як тендітні листки
Розжени всі печалі -
Звук сирен і весь жах,
Щоби трави зів'ялі
Заспокоїлись в снах
Розкуйовдь мої коси,
Дай грайливість мені,
Подаруй квіт мімози,
Мов букет для душі
Розбуди мене, вітре,
Дай ковточок води,
Мої сльози ти витри ,
Щоб не втратить краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986633
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 20.06.2023
Густими краплями жасмин
Сповзає солодом у літо,
Покинутих півоній плин,
Пластує по́вагом поникло,
Вкриває чашу втоми тінь,
Іде пелюсткою у руку,
Заходить сон небес склепінь,
Сідають ангели без руху,
Невинних душ поводирі
Дахів, які течуть у вирій,
Чумацьким Шляхом нагорі,
Великим Лугом тихо в мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985740
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 19.06.2023
Сипле снігом серед теплого літа
І пелюстками горнеться до людей.
У білосніжну сукню приодіта,
Манить красою дорослих і дітей.
Розсіялась у полі край дороги,
Буйні трави її коси заплели.
Заспокоює нас в часі тривоги,
Віддає солодкий нектар для бджоли.
І жовтим оком споглядає на світ,
Головою повертає до сонця.
Та передає закоханим привіт,
Красується у вазі із віконця.
Ромашки красиві польові квіти,
Сонце відзеркалило свою красу.
Біля них ми зможемо порадіти
І заплести їх у духмяну косу.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986545
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 19.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E
[/youtube]
Багате, щедре, тепле літо,
Та осінь більше до смаку,
Її любити треба вміти,
Люблю я різну, хоч яку.
Не дістає ця літня спека,
Помріять можна вечорами.
Думки полинуть десь далеко,
А я чекаю їх ночами.
Гарячий чай, духмяна м"ята,
Тебе виглядую в вікно.
Для нас обох - красиве свято,
Бажана зустріч заодно.
Та це буває не так часто,
Тому і святом назову.
Ми не дозволим зустріч вкрасти
В осінню пору дощову.
Чи назову оце все щастям,
Коли осінні йдуть дощі?
Та все ж узнати його вдасться,
Оце блаженство для душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986529
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Мої літа… швидко плинуть, рік за роком,
Вже відшуміли квітучою весною,
Поряд підтримка - ти йдеш впевненим кроком,
І я по стежці, споришевій з тобою.
Закарбували…. минуле тепер у снах,
Дотики рук, ти ніби крила підставляв,
Нема туману, блиски радості в очах,
Мріям- метеликам до кохання сприяв.
Мої літа, це надія й сподівання,
На жаль, удвох, у осіннім павутинні,
Знаю довіку буду зіронька рання,
Бо вірю я, адже кохаєш й донині.
13.06 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986509
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Можливо Божий є наказ,
Що не дає небо дощів.
Наше прохання від всіх нас,
Нема ночей у нас і днів.
Є Божа віра у життя,
Вона повернеться добром.
Усі почуті там слова,
Накриє нас своїм крилом.
Всі перемоги ждемо час,
І справжнім стане в нас життя.
Біль довго житиме у мас,
Є недоречними слова.
Не уявімо всі тепер,
Буде тиша в нашім небі.
Прийде радість до дітей,
Всім ховатися не треба.
Такий невже настане час?
Якось повірити нам Богу.
Що буде щастя у всіх нас,
З радістю до свого дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986514
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Ніч тече
на плече
місяця цівками,
сяйво тче
із печер,
мерехтить зірками.
Пил товче,
нарече
срібними стежками.
Світ очей
прирече
на чуття між нами.
Сніг січе,
потече
чистими струмками -
обпече,
утече -
не знайти віками. 30.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986519
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VUQBAnwBE3c[/youtube]
Ступаю обережно, крок за кроком.
Дорога так далека і важка.
Боюся, що спіткнуся ненароком,
І в цьому іймовірність не низька.
Чиїсь сліди вже припорошив сніг,
Невже когось вела до щастя мрія?
Зимову непогоду чи здолати зміг,
Тримала, як мене, його надія?
А я іду, бо твердо знаю шлях,
Дурне завзяття йти допомагає.
Не раз все ж підкрадався в душу страх,
Та мрію досягну, я точно знаю.
Та де ж все ж ти, омріяна весна?
Знайду дорогу я до тебе все одно...
Невже, весна це стукає в вікно?...
Прокинулась..Чомусь я довго спала,
Весна сама до мене завітала..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986485
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
На моє обличчя стиха опустився лист,
Я згадала дивну зустріч, що була колись,
У чарівній веремії звабливих думок -
Чую музику казкову, як звучить струмок
Бачу осені творіння смілі у саду,
Шепотить мрійлива квітка ніжно щось листку,
Поглядає на простори мила благодать,
Миті зовсім загадкові у душі бринять
Захоплюся та полину в світанковий світ,
Білі ніжні орхідеї залишають квіт,
На моє обличчя стиха опустився лист,
Ось і зустріч відбулася знову, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986449
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Ти лікуй зранене серце,
Даруй свою палку любов.
Наповнюй щастям озерце
Та звільняй серця із оков.
Пригортай нотомлені душі,
Нехай відчують твоє тепло.
Крокуй морями і по суші,
Підтримуй, щоб їм добре було.
Коли натомляться їх крила,
А ти їм оптимізму додай.
Вздмухни вітром у їх вітрила
І нехай відчують земний рай.
Нехай кожне серце радіє
І зцілиться від завданих ран.
Нехай воно щастя засіє
І стихне життєвий ураган...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986357
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Ти лікуй зранене серце,
Даруй свою палку любов.
Наповнюй щастям озерце
Та звільняй серця із оков.
Пригортай нотомлені душі,
Нехай відчують твоє тепло.
Крокуй морями і по суші,
Підтримуй, щоб їм добре було.
Коли натомляться їх крила,
А ти їм оптимізму додай.
Вздмухни вітром у їх вітрила
І нехай відчують земний рай.
Нехай кожне серце радіє
І зцілиться від завданих ран.
Нехай воно щастя засіє
І стихне життєвий ураган...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986357
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 17.06.2023
За вікном цілує дощ незбагненну тишу,
В колориті милих площ я думки залишу,
Відпочину від сирен, смутку та печалі,
Хай мелодія звучить тихо на роялі
Дивні ноти оживуть в мріях, що ховаю,
Знов події у душі, як буклет листаю,
На хвилину захоплюсь, поселю надію,
Пережити сум і жах, знаю, що зумію!
Щастя впевнено зберу та не дам розбити,
Все найкраще і святе буду лиш любити
Та змагатимусь зі злом словом поетичним,
Хай любов і теплота будуть в світі звичним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986363
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 17.06.2023
Цей багряний вечір нас зачарує,
Тривожить наші закохані думки.
За синій небокрай він помандрує
Допише свої новітні сторінки.
А ми зашторюємо фіранки,
Уже крокує посіріла ніч.
П'ємо кавусю із філіжанки,
І ми пригортаємось пліч-о-пліч.
Яскраві зорі картини малюють
У небі так загадково мерехтять.
Твої палкі вуста мене цілують
І про кохання так ніжно шепотять.
Ми зустрінемо милі світанки
І нас зачарує спів солов'їв.
Виконаю твої забаганки,
Наберу водиці із ручаїв.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986257
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Ніщо з природи — щоб навіки —
не спасає.
І мільйонери із Китаю
утікають
з росії утікають
і з Індії втікають
щось їх несе
перетікає
чи все те знають?
чи не знають?
і ці в Австралію втікають
Вогонь святий у серці запалає
тільки ніхто
із сировинних
оглядаючись
те не приймає
бо тут як паливо
що це за Паливо —
не знає
Святі співають:
Дух Святий співає
хтось й на війні
і в серці він співає
хтось й над війною
кредо із жасмину заспіває
хай луна
йде гаєм
хто втік на континенті — нехай Австралія —
не знає
Вогонь Небес!
Небес о Нахтігаль!
вниз
низпадає
апостоли від Бога і Його ангелів
співають
хто від Австралії вас відгризатиме?
я мабуть в літі згіршивсь
і м’якшим став
і люблячим
ще й менш зубатим…
о Небо!
заразивсь співати!
15.06.2023,
Київ — третій вибір Богородиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986201
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
У Марини - іменини,
Тож набилися у хату
Родичі, куми, сусіди,
Словом, всіх було багато.
Готувалась молодиця,
Вночі спати не лягала,
Щоб було все, як годиться,
До ладу наготувала.
Цілий день пили, гуляли,
Уже вечір наступає,
А додому іти гості
Аж ніяк не поспішають.
Стомлена Марина злиться,
Вже не слухає тих тостів,
В думці крутиться, вертиться:
-Йшли б ви вже до чорта, гості!
Є ж на світі без халтури,
Чемні, виховані люди:
Знають правила, культуру,
Їм подяка за це буде.
Он французи: попрощались,
Зразу в двері - і додому,
А англійці - ці тихенько
Йдуть, не кажучи нікому.
Зате наші, як ті свині:
Вже нажерлись, нализались,
Попрощалися три рази –
Й за стіл знову повсідались!
Іменинниця стогнала,
Присідала, позіхала…
Вже за північ. Так стомилась,
Гостям ввічливо сказала:
-Дуже рада, що не бились,
Тож вам дякую за свято,
Їжте так, щоб не вдавились,
А я йду у ліжко спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Глибока ніч. І дощ. Рядків чи сліз.
І сум в тенетах рим, емоцій, крапель.
То сповідь неба, світлих душ жалі
Шукають спраглих тут між зливи шабель.
Тривожна ніч, як нерва тятива.
Думки, страхи і біль, немов безодня.
І часом плачуть, виють аж слова.
Рядки втікають зболені з безсоння.
15.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986209
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Я відчуваю, казка вже минулась,
Підстерігає непрохана старість,
Запам’ятати краще сподівають,
Ніби вином пахучим упиваюсь.
Земна краса… цвіт квітів і садочків,
Пишна калина в весільному вбранні,
Й вузенька річка, серед двох горбочків,
Ще під кисільним, туманом уві сні.
Затамувавши подих, водяний плин,
Мов білим шовком, як дитя сповите,
Там прохолодне джерело, як той джин,
Все неспокійне, ледь травою вкрите.
Із під землі водяна пульсація,
Часом бурлить, так часто не вслідити,
А бува тихо, хвильок вібрація,
Неначе річці хоче догодити.
То джерело молоденьке, сміливе,
Такі ж колись.. і ми були веселі,
Єством, пірнали в це життя бурхливе,
Нас надихали, всі пташині трелі.
На якийсь час, геть забуду про війну,
І є бажання та важко зробити,
Нехай хоч трішки, я прославлю весну,
Її красу, не можна розлюбити.
Нині весна подарувала миті,
Сонячну радість, душевну теплоту,
Поля зелені й луги в оксамиті,
Вже й літній час встелив стежку золоту,
По якій я, ще надіюся пройтись.
30.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986188
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Мене в колисці немовлям ти колихала,
Мотив чудовий із душі так дарувала,
У нім звучала вся любов, летівши світом,
Чарівні промені ясні, з'єднались з квітом
Краса все вабила мене картин розкішних,
До глибини твоїх думок зовсім маніжних,
Злітали зіроньки з небес, як чарівниці,
В танку кружляли неземні малі сестриці
У струнах милих почуттів лунали звуки
І відчували весь порив кохані руки,
Сміявся місяць із небес, краса та й годі,
Зробивши зва́бливий уклін святій природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986176
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Крапля в морі, крапля в морі,
Та нехай не буде кров.
Бо не маємо розмови,
Нехай буде, то любов.
Вона сонцем запалає,
І зігріє знову й знов!
Котра тихо сповідає,
Що без слів - ото любов !
Вона прийде до вас тишком,
Чи подасть, якийсь гудок.
Перевірить, як то близько,
Зробить виводів- жмуток.
Крапля в морі, крапля в морі,
У почуттів - є свято.
Напрямки веде нас доля,
А казусів- багато!
ВЕЛИКЕ СВЯТО - ПЕРЕМОГИ!!!
ДАЙ БОЖЕ - ДОЧЕКАТИСЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986121
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 14.06.2023
Що чекати від ранку синього?
Розливається першим променем.
Шепочу догори- прости мене,
Боже правий, сумну і стомлену .
Як Тобою одвічно створене
Ніч і день потопає й вуглиться?
Заливається першим променем
Серед ночі розбита вулиця.
І невинний Дніпро два сажені
Піднімає в незнаній повені.
Забереш те, що гине заживо,
Боже правий, сяйнувши променем.
Чом у ранній росі так солоно?
Злом непрошеним душі вирвані.
Упокоїш, блиснувши променем,
Полоснувши хреста над вирвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985835
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 14.06.2023
Буває важко на душі,
Не знаєш, де себе подіти,
То сльози ллються, як дощі,
Не можеш ними володіти.
Поплач в свою гірку годину,
Коли ще сльози в тебе є.
Нехай журба на мить покине,
Сльоза хай силу додає.
Вони очистять твою душу,
і ніби стане іншим світ.
А біль загоїться у тиші,
і ти захочеш знову жить.
Ти поклади все на терези,
Життя піде повільним кроком,
Забудеш всі свої образи,
Бо хтось зробив це ненароком..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986065
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 14.06.2023
Бачила вчора печальну картинку:
Цвинтар. Солдати. Могила.
Поряд з труною згорьована жінка,
Що безперервно тужила.
Горе. Старенька не стримує сльози:
Вбила надію " У-точка"
Тицьнули бабці хустинку під носа
І закопали синочка.
Доля жорстока в моєї країни.
Ворог сердешну руйнує.
Більшість народа страждає і гине.
Знать за кордоном жирує.
НАщо було затівати майдани
І колотити суспільство?
Знов закували народ у кайдани.
Хто відповість за злодійство?
Гарна ідея: свобода і гідність.
Нею дурили одвічно.
Як результат, люті війни і бідність.
В тім, це здається вже звичним.
Сумно, але ця прекрасна ідея -
Пастка, що в рабство прямує.
Де в Україні знайти Моісея?
Певно, в окопах воює..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973201
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 13.06.2023
На музыкальную тему "Школьный роман"
(без припева)
https://youtu.be/hHWnEgCGIqE
Омиє небо дощем
Підлогу теплого літа
І по калюжах дворів
Я крокуватиму десь.
Розіллють роздуми щем
Зрання на трави і квіти,
Де перший промінь зорі
Рудий від фарби увесь.
Повсюди тут Віфлеєм,
Де віра в істинну риму
У кожній краплі роси
Бринить, неначе струна.
Це рідне місто моє
І я його не відрину,
Бо зошит ліній косих*
Ще не увесь відлунав.
* - Ученическая тетрадь в косую линию — тетрадь, предназначенная для письма школьниками в период обучения в общеобразовательных учебных учреждениях и учреждениях начального профессионального образования.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986053
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Давно не видно сонця.
Весна б уже скоріш.
Напевно кроманьонцям
Жилося веселіш...
Закрили небо хмари --
Нудьга і негатив
І " трьом царям со дарі"
Нема куди іти...
Мине лише сто років
І сім мільярдів нас
Змете,як мух, потроху
Його Величність Час.
Ніякий Нострадамус
Не скаже до пуття
Яке нащадків наших
Чекає майбуття.
Що у майбутнім буде
Нам знати не дано.
Там зовсім інші люди
Творитимуть кіно.
Напишуть свій сценарій,
придумають сюжет,
Щоб завжди у фіналі
Був гарний happi end.
Ми нашу кров і гени
Їм в спадок віддамо
І волю,
волю й землю
Будь-що збережемо!
Ми зробимо це, діти,
Назло всім ворогам
Заради світла в світі,
Заради миру вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972633
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 13.06.2023
Я висмикну тебе з бруківки Львова,
вкопаю у чарівний дивокрай,
куди не доїжджає жовте "Ґлово"
і синій не дотягує вайфай.
Рвону, як дикий протяг скло віконне,
під хруст кісток, із мʼясом, як бурʼян,
твоє коріння оптоволоконне,
розлогіше потомства агарян.
Той край тобою знаний... та забутий -
не вигадка, мара, не сторітелінг:
ти ЖИВ там, допоки́ не був закутий
в кайдани цифрової цитаделі.
Питання лиш: наскільки це доречно?
Ця зміна здатна в клапті передерти,
однак, це не смертельно небезпечно -
ти й так уже наполовину мертвий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982895
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 13.06.2023
Листи твої я бережу і досі,
Хоча у володіннях уже осінь,
Листаю сторінки до болю щемні,
Як ніби вечори сумні та темні
Гортаю милі та зворушні миті,
Немовби ті листки у книгу зшиті,
Емоцій звісно всіх не передати,
Я буду завжди з ніжністю читати
А кожен лист - це як життя подія,
У нім назавжди поселилась мрія
І справжні миті - чисті й неповторні
Де сторінки зворушні та змістовні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986014
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Мов гарба з гарбузами по бруку,
Безугавно гримить над селом,
Лиже пес мені злякано руку
Червонющим своїм язиком.
Спалахнуло пів неба -- і тихо,
А за мить тарарахнуло так,
Що земля застогнала на лихо --
Грішні душі обнишпорив страх.
То гарба та, утративши гальма,
Висікаючи іскор снопи,
Шандарахнула в скелю захмарну,
Твердь небесну струснувши таки.
Розкотились дива гарбузові,
Розбивались на друзки дрібні
І цілющі їх соки озонні
Спрагло пили простори земні.
Пес тулився, мабуть,з переляку,
Своїм носом торкався лиця.
Я сприймав, розумів це, як дяку,
І споріднено бились серця.
Дуже гарно що скінчилось гарно!
Певно, Бог поки милує нас.
Доброта твоя, Боже, безкрайня.
Дай рабам твоїм ще один шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 13.06.2023
У маршрутці їде мама,
Поруч донька п'ятирічна
Апельсин в руках тримає,
Фрукт, звичайно, екзотичний.
Мама чистить апельсинчик,
Кидає у вікна шкірки,
Дістає ще із торбинки.
- Жінко, ви ж не на вечірці!-
Закричали пасажири.
Виражають гнів свій люди,
І маленька донька Іра:
- Що ж ти робиш, мамо Людо?
- Ой, яка ж дитина чемна
У такої мами, мила.
- Мамо, кидаєш даремно,
Це ж в горілку! Зрозуміла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985038
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 12.06.2023
А життя дивні картини малює,
Кожен із нас крокує своїм шляхом.
Впевнено круті підйоми торує
І летить до своїх світлих мрій птахом.
Долаємо труднощі і негоди,
Крокуєм кожної, Божої, днини.
Не зважаємо на примхи погоди,
Спиняємось відпочить щогодини.
Ми ловимо схід сонця на світанку,
Вмиваємось сріблястою росою.
Зашторюємо вечір на фіранку,
Та милуємось літньою красою.
Стараємо не зійти із дороги,
Оминаємо скелясті береги.
Молимось Богу у часі знемоги,
Бо із Господом усе нам до снаги.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985967
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 12.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZF-zHbBF-E0[/youtube]
Не раз я повертаюся в минуле,
В ті безтурботні і щасливі дні.
Як жаль, що швидко все це промайнуло,
Я їх тепер прирівнюю весні.
Тьмяніє блиск рожевих моїх мрій,
Частіше задивляюся у осінь.
На згадку залишаю образ твій,
Який хвилює серце моє й досі.
Бо час чекати довго не хотів,
Хвилини непомітно розтавали.
І підказать тоді ніхто не смів,
Що мрії мої крила опускали.
Тепер багато невідкладних справ,
І інший колір мають мої коси.
Життя буденне йде вже без оправ,
І інший смак вже мають сині роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985960
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 12.06.2023
З кожним залпом клятої ракети
пристрасть слів вмирає у мені
Важко бути в час такий поетом,
важко босим бігти по стерні…
Ну і як, скажіть, красу жіночу
вище неба звести понад все
Прийде час – і знову прошепочу
наперед зготоване есе…
Кожна біль знайомим силуетом
відіб'ється в матері старій
Марно бути в час такий поетом,
часом просто треба встати в стрій
І пізнати те, що невідоме,
не прикрите пафосом ідей
Жаль, вертають поки що додому
із війни скалічених людей…
Честь віддати треба і атлетам
від яких холоне в орків кров
Мабуть варто все таки поетам
на війні писати про любов
Хоч куди не глянь – там небо плаче,
там мільйони криків звідусіль
Муза спить і дивиться ледаче –
прийде час і слово влучить в ціль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985981
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 12.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2023
Хіба оце життя - це не життя,
Але все маємо зтерпіти.
Раді дітей, то наше майбуття,
Найкраще у нас є - це діти.
Продовжимо для них своє життя,
Заради них - усе найкраще.
Невже потрібно тут якісь слова?
Для росіян, усе пропаще.
Безбожні тварі, які ж ви тупі,
Смертей одних дурні бажають.
Велике щастя мати у війні,
Завжди вона на вас чекає.
Тож не дивіться з острахом на світ,
Відкрийте очі захмелілі.
На смерть, на жертви віддає вас дід,
Ви до ста років живіть сміло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985889
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 12.06.2023
Не рахували ми краплини років,
І мрії сяяли, мов в небі зорі,
І обіймали хвилі теплі моря,
Як ностальгія у думках зворотних.
В очах бриніла дивовижна ніжність.
І світло непідвладне проникало
Наскрізь. І це як сплеск, підйом чималий
У тиші. Чи ж були суміжні?
...Знов зорепад, доволі тісно стінам,
Якби ж торкнутись у блуканнях хвилі
Душі,бо краплі додають ще силу,
Щоб цілувать оту земну нетлінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985737
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Згасла давно Віфлеємська зірка Твоя, Маріє, –
тільки багряний Марс у хмарах зловісно тліє.
Дальні вибухи чутно, стогне у сні земля…
Діво Маріє! Де Твоє Немовля?
Може, в Твоєму місті поблизу теплого моря –
місті-руїні, де камені чорні від горя?
Отам під уламками (був не один приліт) –
там, де іще читається слово «ДІТ…»
З неба зійди, Маріє, поглянь з високої кручі, –
мабуть, загрався Він на тихих двориках Бучі,
де котиться містом червоний від крові м’яч?..
Ну ж бо послухай – чий то лунає плач?
Шукай Його у підвалах, де забідовані діти
синіми лезами губ шепчуть «мамо» і «пити»;
шукай під завалами, де ще димиться груз, –
той скривавлений хлопчик – не Твій Ісус?
Шукай серед міст, де казилися орди ворожі, –
кажуть, в Ізюмі Його бачили перехожі?
Ні, в Ірпені, де дорогу присипало скло, –
в тій автівці, що кулями посікло!..
Сльози вгамуй, Маріє, та поспіши до перону,
поки не пізно Дитинку рятуй від полону:
хоч жоден про це не попереджав звіздар,
знов немовлят вигублює Ірод-цар!
Наш вік збожеволів, його затопило війною,
хвилі ростуть до небес крижаною стіною,
вже не спасе ні ковчег, ні повітряний флот,
Голуб завмер над хаосом темних вод.
О Матінко Божа, Пречиста Діво Маріє,
поглянь, подивися, що там на воді біліє,–
там, де стрімкого виру чути звіриний рев,
де течія ламає хребти дерев?!
Бризки цілують зіниці, личко – сяюча цятка;
у мертвих обіймах – мокре сліпе цуценятко;
кров охолола, і тіло – немов снігове, –
хто за водою лілією пливе,
ніжним сріблястим човником, рибкою неживою,
а зблідле сузір’я – мов вінчик над головою?..
… Тихий місяць над світом світиться, як дукач;
дощ накрапає… Плач, Благодатна, плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985883
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
***
Вечір стукає
У хату надвечір'я.
Ніч біля воріт.
***
Губляться зорі
В дірявому кошику
Літньої ночі.
***
На тому боці
Розвиднюється берег.
Світає річка.
***
Вечір, ранок, ніч
Граються у хованки
В пошуках днини.
***
Впорядковано
Міняються сезони.
Часові зміни.
***
Крилатий ранок
Здіймає сонце увись
Назустріч днині.
***
Крикливий півень
На ранок розганяє
Нічну темряву.
***
Роси у тяжі
Нахиляють додолу
Ранкові трави.
***
Нічні забави
Метеликових крилець
Розважають ніч.
***
Сонце і місяць
Не сховати від людей -
Так, як і правду. 10-11.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985871
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
В поліклініку Ярина
Із села вже прискакала,
Свої скарги на здоров’я
В терапевта виливала.
Лікар вислухав уважно,
Зміряв тиск, пощупав пульси,
Розпитав про сон, дієту,
І які пройшла вже курси.
Ще питав про шлунок, серце,
Баба все розповідала,
Що вживає борщ із перцем,
Сни і страви всі згадала.
-Я не бачу в вас хвороби,
Збоїв в органах немає,
Тож продовжуйте так жити,
Хай вам Бог допомагає.
-Як немає?- Баба швидко
З свого місця підхопилась,-
Враз підкралась ця хвороба,
Навіть я не зогляділась.
Серце бухкає у грудях,
Ледве дух я переводжу:
За автобусом женуся –
І догнать його не можу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985867
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Завітала в хату нічка,
Роздивилась навкруги.
Це у неї така звичка,
І це робить від нудьги.
Подивилась - гаряча ще пічка,
Поряд кіт на дивані он спить.
На столі сльози капають свічки,
А вогонь догора, мерехтить.
Сонне царство вбачає у хаті,
Сон приспав аж до ранку усіх.
Мабуть, всі тут на щастя багаті,
Та про інше їй думати гріх.
Прихилилася нічка до пічки,
Розморило її вже теплом.
Відпочить би між щастячком трішки,
Та, на жаль, ранок стука в вікно..
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTueLblr00uZEiHxbi5KyY2GS9LdJQt3EEQ9A&usqp=CAU[/img] [img]https://koshka.top/uploads/posts/2021-11/1636436439_11-koshka-top-p-koshka-na-divane-15.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985759
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
* * *
Червоне танго знов танцюють маки,
Кагор любові спрагло п’ють до дна вітри.
І жайвір небо лине обіймати.
Веселик сонця щедро сипле сміх згори.
Мандрує листя неба берегами,
І ловлять верби зранку хмарки світлий бриль.
І пише казку літа між квітками
Щоднини по рядку щасливий дядько джміль.
10.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985792
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
[b]З[/b]а гаєм зеленим виднілась долина,
[b]А[/b] там походжала прекрасна дівчина ,
[b]Г[/b]ойдалися віти розкішні мов долі,
[b]Р[/b]озкидала нічка привабливі зорі.
[b]А[/b] місяць галантний чекав наречену,
[b]Л[/b]аскаво дивившись в травицю зелену,
[b]А[/b] поряд красуня стояла й мовчала,
[b]М[/b]отиви та зорі в намисто збирала.
[b]Е[/b]х, так неповторно розносились звуки,
[b]Л[/b]егенько, торкавши красуню за руки,
[b]О[/b]хоплена квітом таким неймовірним
[b]Д[/b]е щастя іскрилось промінням привітним.
[b]І[/b] сяяли зорі так дивно із неба ,
[b]Я[/b]ка неповторність, хоча і далека,
[b]Н[/b]а плечі тендітні вже падали тіні
[b]І [/b] тихо кружляли пелюсточки білі.
[b]Ж[/b]адані хвилини, зворушливі мрії
[b]Н[/b]если всю красу, опускавшись на вії,
[b]А[/b] десь у далі чути скрипки мотиви -
[b]У[/b] тінях нічних так звучали красиво.
[b]С[/b]покійно і легко - в душі мила пісня
[b]Е[/b]літно лунала грайливістю звісно,
[b]Р[/b]оман малювався чаруючим світом,
[b]Ц[/b]ілунки лишало привабливе літо
[b]І[/b] тихо під звуки всміхалися квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985810
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Дозволь мені знов оспівати
Твою невимовну красу
У віршах своїх кострубатих,
Що світу я щиро несу.
[b]І[/b]
Хай днів проминуло чимало,
Та досі пригадую день,
Відколи ти музою стала
Моїх розмаїтих пісень.
Явилася, пишна, неждано,
Неначе з прекрасного сну.
Відтоді щодня безустанно
Гадаю про тебе одну.
У зливи, на світлі, в затінні,
В завії чи в мреві заграв
Все згадую пору осінню,
Як вперше тебе пострічав.
[b]ІІ[/b]
Я заздрю тихцем вітровію,
Що денно цілує тебе
І сонцю, що сяйвом леліє
Лице твоє злегка рябе.
Ревную тебе до сузір’їв,
Чаруючих погляд у тьмі,
Й пернатих співців із верхів’їв,
Котрі романсують в юрмі.
Тобі, знаю, всі вони треба,
Женуть бо із дум каламуть –
Якби я з них кимось для тебе
Зумів хоч секунду побуть!..
[b]ІІІ[/b]
Люблю твою посмішку, мила,
І сум темно-карих очей –
Від них у моїх юних жилах
Кров млосним окропом тече.
Люблю твоє сяйне волосся
І руки лілейні твої –
Коли бачу їх, стоголоссям
Щебечуть в душі солов’ї.
Маячу твоїми вустами,
Що, мабуть, солодші за мед,
Хай тямлю: яруги між нами,
Бо я тільки мрійник-поет...
[b]ІV[/b]
Ти часом буваєш сумною –
Сама зізнавалась мені,
Та з кимось, лише не зі мною,
Шукаєш стосунки ясні.
А я ж так з тобою бажаю
Пірнути в п’янку благодать,
Тебе обіймати в розмаю
І в перса тугі цілувать…
Нехай чудесам не йму віри,
Запитую долю щомить:
Ну як мені мрій своїх щирих
Хоч краплю в життя перелить?!.
[b]V[/b]
Ти можеш мене не любити,
У вічі пускаючи дим,
Та буду і далі повитий
Я чаром знадливим твоїм.
Ти в силі мене оминати,
Всміхаючись криво щораз,
Та буду незмінно писати
Про образ твій повен окрас.
В душі почуття ці, ймовірно,
Залишать відбиток навік,
Бо серцем своїм непокірним
До тебе, коханої, звик.
[i]08/09.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985675
дата надходження 09.06.2023
дата закладки 09.06.2023
В Галі плани є секретні.
Подрузі відкрилась:
- Я приблизно на дві третіх
Вже сім’ю створила.
Вийти заміж я збираюсь,
Згодні мама й тато.
Лиш одну проблемку маю
Тільки розв’язати.
Я крутила і вертіла.
Ну ніяк без неї.
Тільки мова про весілля,-
Хлопець дурня клеїть.
07.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985581
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 08.06.2023
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Ловити натомість нікого не треба -
клин приземляється в душу,
гладить зсере́дини крилами ребра,
кисень в легенях ворушить:
/па́гони й стебла
вʼються до неба
тихо крізь мене
і пружно/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985595
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 08.06.2023
Як люблю дивитися на тебе,
Через світло безмежних років,
Я хотіла б, приваблива нене,
Щоби серце торкнулось рядків
Та душа найвірніша у світі
Вмить відчула найкраще тепло,
Щоб у мирно чарівному літі -
Щастя знову всміхнутись прийшло
Я хотіла б той спокій вернути,
Мирне сонце і світ тишини,
Щоб жахіття навіки забути,
Ось, про що мої милі рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985538
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 08.06.2023
Дочекалась чоловіка
Із дрючком великим Ніна:
Він ввалився в хату вранці
Й опустився на коліна.
-Ти, Миколо, совість маєш?
Я віддам тебе до суду!
Може, ти собі гадаєш,
Що я все прощати буду?
Забирайся геть, проклятий,
Бо терпіти вже не сила,
І не хочу я питати,
Де тебе цю ніч носило!
-Жінко, перестань кричати!
Як це сталось - сам не знаю…
Мушу я тобі сказати,
Що велику святість маю.
В мене є щось надприроднє,
Загадкове і містичне,
Сама знаєш, що я чесний
І завжди самокритичний.
Дуже я на Бога схожий,
Навіть слухати втомився,
Куди зайду - усі кажуть:
-Господи, ти знов з’явився?
В мене місія почесна -
Завжди між людьми бувати:
Вищі сили мені кажуть
Скільки пити і де спати.
Возлюбив тебе Всевишній,
Бо ти - жінка із народу,
Оцінив твої заслуги
І мене дав в нагороду.
Вже повинна за цю святість
Тебе гордість розпирати!
Поможи мені піднятись
І вклади у ліжко спати.
Ніна слухала і била,
Дрючок гупав, як ніколи,
Бо на цей раз відвернулись
Вищі сили від Миколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985506
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Сьогодні зборисько собаче
Знесло вогнем Каховську ГЕС.
Ми вам, катюги, не пробачим,
Давно в серцях бо гнів воскрес.
Юшать херсонськими степами
Мільйони тон дніпрових вод –
Й за це розправимся із вами,
Проучим кожну зі сволот!
Вам буде нікуди втікати
І стане смерть щасливим сном,
Бо денно ближчає відплата,
Що ми готуємо гуртом.
[i]06.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985389
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 06.06.2023
Вже весна нагадала про нас,
Журавлиним ключем, що вертався
Ті літа, що відлічував час
Дивно квітом чарівним всміхався
Світло милих подій за вікном,
Ніжним променем серця торкнулось
Та бажаним і рідним теплом
У душі мелодійно відчулось
Зазвучали мотиви в саду,
Тим квінтетом, що грав у природі,
Ось, так світ дарував нам весну,
Щоб купалися ми в насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985350
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 06.06.2023
У короні неба місяць кабошоном
Сяє на всі боки - мерехтять зірки,
Умостився зручно над вечірнім троном,
В зорепаднім леті їхні пелюстки.
Чинно відкриває золоті комоди -
Лиш йому відомий чарівний пароль,
Подарує нічці дорогі клейноди -
Тільки в парі з нею справжній він король!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985349
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 06.06.2023
Зорянкою бути не хочу -
Літає вона неохоче.
Синицею - не по мені -
Той світ замалий, що в вікні.
Журавкою лину у небо -
Побачити землю потреба.
Жар-птицею у зоревій
До тебе лечу, Птаху мій!
Сьогодні мої народини -
Я Феніксом з попелу зрину -
Окрилена сяє душа
В сузір'ї Малого Ковша! 4.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985238
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Миле сонце душі окриляє,
Дарує неповторні літні дні.
Твоя любов серце звеселяє,
Проганяє за обрій дні сумні.
Літні квіти пахнуть тобою
А духмяні коси розплелись.
Тривожим серце під вербою,
Наші душі в щастя подались.
Спиваємо жагу наче вино,
А вуста медово-полум'яні.
Ми малюємо кохання панно,
Твої цілунки такі бажані.
Щастя пізнавали до ранку,
А місяць розвіяв наші сни.
І вітерець гойдав фіранку,
Жадно пили росу ясени.
Ми купались у ріках любові,
Які наші серця звеселяли.
І ловили миті світанкові,
Вони феєрично окриляли...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985313
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Кладе війна свої тяжкі покоси,
згорьовані принишкли спориші,
на трави падають не роси – сльози,
кричать ночами злякані сичі.
Вбиває блискавично смерть крилата,
хто потрапляє в траєкторію її,
сестричку, брата, матінку і тата,
й лишає слід кривавий на землі.
Летить шахед підступно і зловіще,
регоче ніби ревом навісним,
здається, світ розколеться і трісне,
і день не буде завтра вже ясним.
Рида земля у згарищах й руїнах,
І соловей десь злякано затих,
І мати плаче на могилі сина,
О Боже, спопели катів отих,
Що принесли і горе, і страждання
в квітучий край, поля де золоті,
де небо синє до землі вітанням
торкалось обрію в чаруючій красі.
Моя ти земле, страднице недолі,
чому кати, скажені й навісні,
століттями твою топтали волю,
щоб мову ти забула і пісні.
О не журися, нене, не журися,
тебе на згубу не дамо катам!
У сяйві перемоги вознесися!
За тебе йду молитися у храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985289
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YLi6lNsR6ks[/youtube]
Цей новий день почався знову з тебе,
Із посмішки, що шле тобі привіт.
А сонце розфарбовує все небо,
І все навколо ніби дивосвіт.
Повільно роси скрапують із квітів,
Пожадно п"є вустами їх земля.
Жасмін буяє в білому розквіті,
Моя любов тебе хай окриля.
Надпий добра із келиха любові,
Хай ні хмаринки на твоїм лиці.
А літні дні всі будуть пречудові,
Відчуй кохання ніжні промінці.
Купайся в променнях чудових,
Забудеш негаразди всі в житті.
Візьми мою любов цю за основу,
І посміхнись, як вдячність доброті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985280
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Чи вам знайоме почуття,
Коли душа немов співає
І серце зшвидшує биття,
Помалу мліючи в розмаї?
Чи вам близькі хвилини ті,
Коли невільно ось заплачеш,
Бо навіть дещиці прості
Стають чудесними неначе?
Тоді хмелить просторів пах,
Чарує дальня зоряниця
Й себе запитуєш в думках:
Невже насправді це не сниться?
Здається, так застигне й час
У млі незлічених контрастів –
Якщо ви чули це хоч раз,
То вам відомі чари щастя.
[i]04.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985303
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Король балу, зоряного - Місяць упо́вні,
Що настало літечко згадав дні душе́вні,
Є нагода час спішити, яскравіш світить,
Він один, зірниць багато, хутчій освітить.
Трепіт серденька відчув доволі сумбурно,
Мерехтіли зірочки звабливо, ажурно,
Ледь соромлячись, до танцю запросив одну,
Хоча горда та все ж стала на стежку ясну.
Вони поряд у таночку, вміло, тішать небеса,
Вона в срібному віночку казкова краса.
Ну, а нічка господиня, скрізь має контроль,
Ледь світліє й знов темніє, в неї своя роль.
Бал у розпалі, небо в златій вишиванці,
По окрузі, зори́нки в весільному танці,
Браво – браво! Королю зоряного балу,
Відблиск зір, мигтіння, як бісер карнавалу.
До землі, накрапав сріблястими росами,
І до трав, де річка розлилася плесами.
Все дрімає, бачить сни, танці в піднебессі,
Нащо ша́нс, цей втратити, коли бал на часі,
Король ко́жній підморгне красуні - зірниці,
У тано́чку розповість свої таємниці.
Меготіння між сузір’ям - веселкова мить,
Знов зненацька загадково небо заяснить,
Король зо́ряного балу - Місяць упо́вні,
І чому́, так сталося, наснивсь мені в че́рвні.
05.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985284
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cvzbroVPHO8[/youtube]
Мости єднають береги
І зводять, ніби людські долі,
Які колись не зберегли,
І завдає розлука болю.
А хто зазнав оцю невдачу,
Шукає вихід хоч якийсь.
Хоч нелегка оця задача,
І шлях до неї неблизький.
І знов будують новий міст.
Можливо, цей поверне все.
Та в почуттях вже новий зміст,
Бо корективи все ж внесе.
Колись узнавши неудачу,
Можливо, буде це уроком.
Уже не витримають плечі,
Як знов схитнуться ненароком..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985211
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
( до картини)
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
Ну от нарешті й місяченько зійшов,
Солодкі мрії, якби ж ти вже прийшов.
Я зацілована була б тобою,
Жага - розтануть ранньою росою,
У боротьбі, нехай з густим туманом,
Тебе б, поїла, вже п’янким дурманом,
І ти, в цю ніченьку був би тільки мій!
Нектар кохання в чоловічій силі,
Як ласка знаю, обоє щасливі,
До сліз на віях, миттєві почуття,
Для душі радість, трепітне відчуття.
Як по судинах пече, закипа кров,
Тож розуміємо, кохання, любов,
Лиш у єднанні, ми разом досягли,
В життєвім вирії спокус зберегли,
Усі таїни, що можуть буть між нас.
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
У замку клацання, думки згубились,
Вмить її очі, як зорі світились,
Він знав й прийшов, всю ніч їх цілувати.
04.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Я розповім Вам, про трепетні речі,
Що відбулися в житті,
Як темна нічка вкривала нам плечі
Й ноти звучали прості
Там у долині де бігла стежина,
Що так манила, мов сон,
Ніжна береза, як мила дівчина
Світлом торкалась долонь
Вітер легенько гойдав її віти,
Серця зворушлива мить,
Ніжні листочки, мов мудрість зі світу
В небо хотіли злетіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985172
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=phOg7o-EY8w[/youtube]
Приходить тихо літній вечір,
Ховає денні всі гріхи.
ВІд них немає в мене втечі,
Вони не зникнуть нікуди.
Когось колись недолюбила,
В когось влюбилась просто так,
Когось пробачить не зуміла,
Якесь кохання далось взнак.
Тече життя - повільна річка,
А вечір підсумки підводить.
Мої думки всі знає нічка,
Всі помилки мої знаходить.
А потім всі гріхи зітре,
І вранці все вже по-другому.
І що боліло, все пройде,
Бо все було те тимчасово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985132
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Дідусю внук складне питання дав:
- Волосся в тебе ще густе й красиве.
Але чому ж ще чорна борода,
А голова давним – давно вже сива?
Всміхнувсь одразу хитро дід: - Чому?
Якщо подумать, - можна здогадаться.
Все просто, хлопче, - каже дід йому –
Бо ж борода молодша літ на двадцять.
03.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985116
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
-Мамочко, біда у мене!-
Кричить в трубку доня Галка,-
Зовсім вже мене дістала
Ця Миколина рибалка!
Вудки взяв, подався зранку,
Вже півдня - його немає…
Думаю, завів коханку
І десь в лозах розважає.
Я підозрюю, що в Рози
Зупинився, або в Тані,
На мої дзвінки й підозри –
Нуль уваги і мовчання.
Може, він не на рибалці,
А гуляє десь у барі?
Як ті мухи, біля нього
В’ються всякі Олі, Варі…
А він любить ці моменти,
Вся душа його співає,
Роздає всім компліменти,
А про мене забуває.
Собі місця не знаходжу,
В мене нерви не в порядку,
Уявляю, як коханці
Він дарує шоколадку.
-Доню, цим не переймайся,
І в здогадках не томися,
Може, десь він зазівався,
Впав у воду і втопився,
Ти таке науявляла,
Що мені аж страшно стало,
На обід іди до мене –
Маю добрий борщ і сало.
А Миколу чорт не візьме:
Якщо не судилось вмерти,
То додому він прилізе,
Бо захоче спати й жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
Кум у мене – заводний і гарний й веселий,
До роботи – не ледачий, на вид дебелий.
Карі очі, чорні брови, тоненькі вуса,
Як зустріну сповива жадана спокуса.
А ми з кумом живемо зовсім недалечко,
Зранку туга задивлюсь, тьохкає сердечко,
Ох про вечір думаю, чаруючі очі,
Адже він, до мене йде, ну майже щоночі.
І обгладить й обцілує, помаца всюди,
Хоч і плещуть по селі, всі заздрістні люди,
Часто кості миють, як хитрющі зозулі,
Й кума скоса зирить. Буває й тиче дулі.
Зате діток маю, близнючки - дві дівулі.
Ну, як фото з кума, похожі красотулі.
Я ж, як квітка навесні, покохати здатна,
Та яке, діло до нас - справа делікатна.
Мабуть доля, схибила, спутала адресу,
Будем вдвох , протистоять життєвому стресу!
Наварю вареничків й наперекір сміху,
Кум з кумою в гості йдуть, буду мати втіху.
Ось таке, в нас життя, в селі мало мужиків,
Хоч трьом добре, то ж достатньо теплих почуттів,
В хаті затишно й пахучо, в такт стукіт сердець,
Не на часі в сорок років іти під вінець!
Ми з кумою змирилися, хай ростуть діти,
Хоч на двох й один мужик та найкращий в світі!
19.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984921
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 02.06.2023
Ось, вже чарує літо навкруги,
Весна лишила милий світ позаду
Та я впишу в зворушливі рядки
Усю красу весняного параду
Звабливу вишню радісну в квіту,
Що зустрічала, ніби наречена,
До глибини люблю п'янку росу
Де вигравала в ній трава зелена
Мене так вабив яблуневий квіт,
Його вдихала ніжно щохвилини
І стільки промайнуло милих літ
Та повертаюсь знову до стежини
В якій була гармонія краси,
Де все раділо і душа, і тіло,
Хотілось повернутися туди -
У ті роки де серце не хворіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984892
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 01.06.2023
Війна, війна - ти не одна,
Несеш біду з собою.
Закінчилась люба весна,
Із нею ти - імлою..
Всі болі ве́сні віддала,
Вона її пізнала.
Нажаль пройшла її пора,
Із нею розпрощались.
Потім літо загадкове,
Воно радість принесе.
Не просте у нас те слово,
Бо покаже ще себе.
Віра в людях не погасне,
Надя і Любов живе.
Йде життя, бо є найкращим!
В перемогу нас веде!
Війна - тобі пора, війна,
Надовго, забарилась.
Куди б тебе усім послать,
Велика є в тім сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984890
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 01.06.2023
Добра́ тобі, а ти мені,
Зібрались ненадовго.
Бажаю всім щасливі дні,
Підтримкою є слово.
Я посміхнулася тобі,
Хоч на душі й недобре.
Відповіси і ти мені,
Хай щастя і не море.
Хай настрій хоч на мить прийшов,
Не дістає нам миті.
Вільно пройдеш без тих оков,
Нам є бажання жити.
Хоч по- секундно йде життя,
Надіємось у завтра.
У дії віримо й слова,
Не станеться в мить казка.
Великий шлях усім пройти,
Всі ями залатати.
Дай Боже, скінчиться війна,
В нас Україна - мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984837
дата надходження 31.05.2023
дата закладки 01.06.2023
* * *
Вже колобродять перші хитрі сни,
І хрестить ніч зірками путь на щастя.
Сторожить місяць синіх нив лани,
І древній сад святить плодів багаття.
Це неба синьо - жовте вишиття.
Холодне від журби. Ясне з любові.
В зірках читає кожен шлях життя.
У нім - бажань і мрій, емоцій повінь.
Ростуть з піску й каміння вежі днів.
Старих ялин ледь - ледь танцюють дзвони.
Молитви й тайни у зірки ясні
Ховає вперто красень – місяць повний.
31.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984859
дата надходження 31.05.2023
дата закладки 01.06.2023
Хлюп - хлюп - хлюп вода в ставочку,
Всівсь комарик на горбочку,
Любувався, ото краса,
Скрізь латаття й небеса,
Вода тішить, то ж чистенька,
Але мабуть холодненька,
Я часу багато маю,
Там на квітці подрімаю.
Води плескіт… вже й латаття,
От приємне це заняття,
Тож не стану ждати ночі,
Лиш на мить, закрию очі.
Тільки ця, думка підкралась,
У траві жаба сховалась,
Його вмітила й звичайно,
Підпливла тихо і плавно.
Та зненацька крики качки,
По воді, хвильки – кружечки,
Комаря, вже пробудили,
Вмить думки,десь заблудили.
Ой літав, ніби раненько,
Та дрімалося довгенько,
Мабуть треба мені вмитись,
Політать, повеселитись.
Поки літо насолода,
Зачаровує природа.
І розправив крильця вміло,
Озернувсь, здійнявся сміло,
Уявив себе пілотом,
Насолоджувавсь польотом.
Жаба ж довго чатувала
Тому й облизня спіймала.
20.05.2-23р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984723
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Поглянь, як сонечку пливеться?
Поміж кошлатих,білих хмарин,
Прислухайсь серденька, як б’ється,
Порушив ритм, блакитний сатин,
Що розстелився в піднебессі.
Його мов держать диво - хмари,
Сіяє сонце, мов сміється,
-Мій дар приймайте, злато - чари,
Й нехай до вас, тепло проллється,
І спопеляться всі кошмари!
Я перед ним, наче в полоні.
Миттєвий погляд, вже не плине,
І почуття зникнуть холодні,
Бадьора пісня, з лісу лине,
Птахи втішаються погоді.
Живеш, радій на цьому світі,
Тож налюбуйся, ще маєш час,
Земля в травневім буйнім цвіті,
Її краса захоплює нас,
Дарує спокій, щасливу мить!
18.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Розмалюй милий день жовтим листом,
Щоб співало в житті все барвисто
Та пелюстками дива із вітів
І тендітно привабливих квітів
Розмалюй синім небом із літа
Та красою бузкового квіту,
Чистим подихом ніжно духмяним,
Милим поглядом рідним, бажаним
Розмалюй все ти сонячним сяйвом,
Ох, заграє, зворушливим драйвом,
Вмить засяє душа почуттями,
Які ніжно поллються думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984721
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Продовжують воєнні дії,
Куди подітися всім нам?
Ідуть до нас страшні події,
Хай буде смерть всім ворогам.
Продовжують воєнні дії,
Ми не боїмось ворогів.
Захисники тримають цілі!
Бо переможемо всіх їх.
Продовжують воєнні дії,
Давно в них розуму нема.
Є брудні, слабкі, й не смілі,
Бо не прийшла до них весна.
Продовжують воєнні дії,
За що ви, боретесь скажіть?
Ви доведіть себе при ділі!
Невже не любий білий світ?
Ви бережіть свої корита,
Знайте місце всі собі,
Є гнила у вас вся свита,
Перемоги прийдуть дні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984691
дата надходження 29.05.2023
дата закладки 29.05.2023
спасибі тобі за Вічника
розмови про Триб і світ
за те що я знов наплічника
планую ладнати в похід
за щирість, усмішку і каву
за чай зі смако́м чорниць
за кожну глибоку й цікаву
розмову без змій-лисиць
за те що ділишся світлом
що в серці твоєму веснує
та тими пейзажами з вікон
яких мені так бракує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984628
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023
З тобою ранки, зустрічали так давно,
Здіймання сонця, надихало до життя,
Такого дива, не побачиш у кіно,
Вдвох посміхались, зловили пташку щастя.
О, небокрай! Ніяк очей не відвести,
Рожевий колір з жовтим переливався,,
Сонце бажало хмарам коси розплести,
Золотий промінь настирно пробивався.
Веселий щебіт, нас зазивав до лісу,
Холодні трави, підошви лоскотали,
За руки взявшись, наспівували пісню,
А зовсім близько цвіркуни стрекотали.
Квітучий терен…. духмяність до сп’яніння,
Чаклунства міць, ті пристрастні поцілунки,
Несли тепло, ніби сонячне пломіння,
Щоранку наші, міцнішали стосунки.
Хочу зустріти, шепотнути – обійми,
Казковим ранком, пригорнутись, як дитя,
Вже більше року, жду закінчення війни,
Щоб мир настав, пізнали світле майбуття.
Без тебе ранок і не ранок, політ мрій,
Гудуть сирени, моя душа з тобою,
У перемогу вірю, знаю будеш мій,
Хай сплине час, бистроплинною рікою.
19.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984459
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Наївся зранку Шершень меду,
Намазав губи так, як слід.
У нього зустріч попереду,
Пішов на званий він обід.
Було гостей в Бджоли чимало,
Всі роботящі були зроду.
Чомусь всі Шершня обминали,
Бо він чужак, не з цього роду.
А поки гості розмовляли,
Заліз він швидко в банку з медом.
Бджолу на часі вихваляли,
Він смакувався медом щедро.
Назад він вилізти не зміг,
Вже переїв і повне брюхо.
Та раптом чує Бджілок сміх,
Чомусь цей мед попав ї в вухо.
Лежить, волає: Поможіть!
Але його ніхто не чує.
Важкий занадто став живіт,
Мабуть, у банці й заночує...
------------------------------------------
Не крадь чужого - не на користь,
Найкращий хліб від мозоля.
А той, хто краде, втратив совість...
Про це ось баєчка моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984478
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
- Ти куди так поспішаєш?
Запитав Дмитро Дарину.
- Наче ти зовсім не знаєш,
Знайде іншу він дівчину.
- Чи кохання в вас на поспіх?
Котру зустрів та і його?
То біжи швидше босоніж,
Зустріть коханого свого.
Зупинилася Дарина,
- Куди дійсно поспішаю?
Вела до нього якась сила,
Помилки уже вбачаю.
-Давно кохаю тебе я,
Хоч мене не помічаєш.
У небі зірочка моя,
Теплом душу зігріваєш.
Течуть сльози у Дарини,
- Чому тих слів не говорив?
Щастям стануть мені й дивом,
Бо дорогий для мене й ти.
Не біжіть, вмійте чекати,
Кожен долю з нас шукає.
Побралися молодята,
Її Бог розподіляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984476
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Тобі, мабуть, сниться інша
(як я тепер іншим снюся) –
вродливіша і ніжніша,
Каріна або Катруся.
А я у затишну тишу
сховаюся, як у мушлю:
про те, ким я нині дишу,
казати тобі не мушу.
Він дивиться так байдуже –
як втомлений перехожий…
Вгадай, мій колишній друже:
на кого він дивно схожий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984507
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Війна. Війна прийшла зненацька у твою оселю,
Принесла жах, нестерпний біль та доль уламки купи,
Від руйнувань кривавий погляд зі сльозами в стелю,
Паралізовані думки і розряди напруги.
Інстинкти воїнів - захисників з незламним духом
Зішкрябують геть з голови шкарлупи від знемоги,
Зривають геть лушпиння небуття, покори рухом,
Звільняючи одне для всіх бажання - перемоги.
Заповнює рішучі дії, війни приборкав страх,
Несамовите наше прагнення до перемоги.
Залишивши сердець нестерпний біль подалі в горах,
Здолаєм покидьків-рабів і їх зітрем з дороги.
Відсунемо за межі України якнайдалі,
Залишивши про них всі спогади в минулому,
Ми знищимо всіх вбивць та окупантів у фіналі,
Нічого спільного не маючи в майбутньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984477
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Грався місяць у мовчанку
До самісінького ранку -
Загорнувся в оксамит,
З хмар підняв надійний щит.
Чахли зорі та тьмяніли,
Від мовчання оніміли.
Найяскавіша зоря
Подалася за моря -
Та не вистачило сили -
Впала - хвилі голосили,
Врятував Чумацький Шлях -
Сяє в зоряних дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984500
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Вона активізовується влітку
(коли з вершин обтрушується сніг),
бере на полонинах свій розбіг
і бʼє міцними крилами у клітку
/буденності доріг/
Ця мрія має силу ворожбити,
бо родом з камʼяних зелених гір
і в мене, наче вправний ювелір,
вкладає неймовірну силу ЖИТИ
/всьому наперекір/
Вона мене чарує й поглинає,
на мою слабкість має сильний нюх
і манить, як сирена в стилі ню,
навіює, шепоче, спонукає
/і я її здійсню/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984452
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
* * *
Горіх тримає сонця край важкий.
Кульбабчать сни. Хоч дні стежками в осінь.
Легенький дощ плете мої думки,
Чиюсь журу продасть мені за безцінь.
Хапає небо клен, мов сонний жук,
Циганить мідь дрібну із сонця мушлі.
І день старий плететься за межу,
Де тіні продають безкрилі душі.
26.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984392
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 27.05.2023
50 - річчю
мого кохання
з першого погляду
Я дякую тобі, мій Боже, Свят,
За те, що дав можливість бути диву,
Яке початком стало моїх свят --
Той день, як закохавсь я в юну діву.
Півсотні літ минуло, коли мій
Погляд, як проникливим промінцем,
Раптово зосередився на ній.
В ту мить я ястав закоханим по вінця.
Цей день -- мій правомірний ювілей,
А діва -- то суцільні й нині чари.
Цей ювілей -- то мій лиш привілей,
Всі ж інші свята ми святкуєм в парі.
Попереду ще кілька круглих дат.
До них нам, звісно, варто би дожити.
А, щоб дожить до славних отих свят,
Нам треба ще у Бога заслужити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 27.05.2023
Коли слова завдають болю,
Хіба відчуєш, як болить?
Ти не вбивай жорстокою рукою,
Колись від них й у тебе заболить.
*****
За вдячність вдячністю плати,
Не забувай душевну доброту.
Ти не досягнеш висоти,
Якщо в меті посієш глупоту.
*****
Коли ти гралася з любов"ю,
Вона згадає тобі це.
На часі стрінешся з журбою.
Поглянь - он старість вже гряде.
*****
Розрісся терен хвалькуватий.
Хтось взяв сокиру і зрубав.
Ти сам у всьому винуватий,
Усіх колов ти для забав.
*****
Упав на землю жовтий лист,
Він радий, бо уже на волі.
Хіба він знав цій волі зміст?
Зима вже сунеться поволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984382
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 27.05.2023
А ти мене чекай і я прийду,
Де в росах виграє казковий ранок
І в серці принесу тобі весну,
Яку сховав у розкоші серпанок
А ти мене чекай, я прибіжу,
Коли вже на порозі день розквітне,
Та подарую ніжність і красу,
Яка у кожнім погляді помітна
А ти мене чекай, я прилечу,
Коли зірками буде небо вкрите,
Побачиш світ у кожному листку,
Як ніби сяйво радощів розлите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984435
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
В житті розумні, чи брехливі?
Нахабні в діях, чи сміливі?
Ми з малку вчимося брехні
І кожен грає роль всі дні.
В дитинстві граємо в дорослих,
Вдаєм у школі ми розумних,
У вільний час ми Казанови,
Боксери, співаки, актори.
У мріях граєм суперменів,
Непереможених спортсменів,
Дорослими кохання, щастя,
В подружжі сильні почуття.
Вдаєм ми ввічливість з батьками,
Авторитетність з дітлахами,
В роботі віддані лакеї,
В житті ми граємось у мрії.
А справжність де вона? Де ці́лі?
І до добра прагнення зрі́лі?...
Можливо ми пограєм в душу?...
Чи пожартуємо у віру?
Колись мине все з опери,
Колись набриднуть джокери,
Ці темні лицарі, невдахи,
Агресія, погрози, жа́хи.
Колись Вам ха́йпити набридне,
Все пі́де це з життя огидне,
Зітруться ролі за хвилину,
Та мрії зникнуть з лайків в піну.
Актор втече, а ти один
Залишишся без одежин.
Спинитись треба далі грати,
Театру ролі ці віддати.
Попереду життя у нас,
І слід пройти його без жалю,
Щоб хтось колись і не з печаллю
Наважився зіграти Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984404
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023
* * *
Чомусь мені солодка нині кава.
На кухні ми удвох, моя любов,
Сумна моя, лелітко неласкава.
Всміхнись мені, півсонна, ніжно знов.
Сивієм тихо вдвох, моя мадонно.
Хай стигне кава, тільки б поруч ти.
Бо гріє нас любов. І мрій мільйони.
Не час у осінь. Нам іще цвісти.
26.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984364
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023
Дайте хмари нам дощу,
Сонце сушить всю красу.
Вже земля неначе порох,
І рослини сохнуть в мотлох.
Пробігають хмари швидко,
Часто сонечка не видно.
Нам потрібно все ж дощу,
Робить він лишень росу.
Один вітер скрізь встигає,
Із трави її збирає.
Котиться по всіх полях,
І несе усім кураж.
Надай, Боже поміч нам,
Хай ідуть дощі на злам.
Вони так землі потрібні,
Щоб були врожаї гідні.
Хай нап'ється досхочу,
І несе усім красу.
Ми надіємось на тебе,
Опусти дощі із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984281
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Сонце днів горить в зеніті
і під променем софітів
все минуле, як на сцені,
залиши́вши льоху темінь,
виринає на поверхню
й постає у чистім світлі.
З ним виходжу в чисте поле:
та стерня́ вже ніг не коле
(бо згоріла й перебита),
там нові́ гектари жита
вже покрили все зболіле,
непотрібне, тлінне, кволе.
Позабути б все на світі,
зме́сти пилу шар столітній:
памʼять про минулі смерті,
наче крейду з дошки, стерти
і пірнути б з головою
в ласки і добра суцвіття.
Наче птах, розкрити крила
і на піднятих вітрилах
понестись в далекі далі
в інфантильності сандалях
що є духу, в леза обрій!,
поки не покине сила,
ген на зустріч щастю, в ро́си!
крізь свіжесенькі покоси,
через барви й аромати,
легіт вітру, спів пернатих,
дотик ніжних трав до шкіри...
Поки смерть бліда не скосить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984265
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1AXIrYHVTnU[/youtube]
Розкидає весна різні фарби,
Хоче трохи змінити цей світ.
Не жаліє, дарує всі скарби,
Все ж тихішим стає цей політ.
Десь на зміну готується літо,
І складає дарунки свої.
Теплі дні, що іще недопиті,
Ще прикрасять пісні солов"їв.
Так захочеться в радості жити,
І забуть ненависні ті дні.
І сховати в душі оці миті,
Віднайти в дні найтяжчі, складні.
Хай розбавлять ці дні кольорові,
Гіркий сум, безнадію тяжку.
Заспокоять в тиші вечоровій,
Тільки б вірить в оцю таїну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984237
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
У затінку, де павутинкою сховався сніг,
Дарує ранок березо́лю прохолоду,
На дотик світла вибігаєш за поріг,
Вливаєшся у золоту весняну вроду.
Ти квіткою жила п'ять днів краси,
Та ангели високі забари́лись,
Війна прицільно кращих забира́ у за́світи,
Годинники осліпли, стрілки зли́лись.
Розчинять новину гірку роки,
Дочці щасливі дні життя покаже,
Але про дні найкращої весни,
Лише одна поезія розкаже.
Спазмує ніч у виніжений сад,
Зелений шум тремтить у вишах,
Тепло бере свій виважений лад,
Бруньки налиті сплять у віршах.
*Пам'яті Тетяни Фесенко
https://www.facebook.com/100003482970561/posts/5775024625956913/?mibextid=3uQiM7JGkdL90cBO
Світлина ФБ https://www.facebook.com/photo.php?fbid=907639966752847&set=a.105125250337660&type=3&mibextid=3uQiM7JGkdL90cBO
Від подруги: "Ми познайомилися минулого року навесні. Вони сім'я. Вони двоє служать. В них є маленька дочка.
Вони приїздили до мене на волонтерські склади.
В один з таких приїздів вони мені розказали те, від чого холод іде по шкірі.
Вони відправили свою дитину з рідною їм людиною закордон і дали їй нотаріальну довіреність на випадок того, якщо обидвоє загинуть, щоб вона могла законно удочерити їх дочку і дати дитині нормальне майбутнє. Люди свідомо ішли в пекло розуміючи, що можуть звідти не вернутись...
Вони зробили однакові тату і повінчались.
Сьогодні її вбили, а він контужений ніс її на руках кілометри. Йому треба самому терміново лікуватись, а він думає як її похоронити...
Жорстока несправедлива реальність!! "
Офіційно:
"«Вона стала ангелом».
Слова, які рідним довелося сказати про військову, Тетяну Фесенко.
5 березня під Бахмутом Тетяна загинула. В її окоп потрапив снаряд. Поряд із захисницею був її чоловік, який отримав контузію, але 2,5 кілометра ніс її до пункту евакуації.
З перших днів повномасштабного вторгнення захисниця на позивний Мурка стала на щахист Батьківщини. Пліч-о-пліч вона воювала у розвідувальному батальйоні з чоловіком.
Тетяні було 30 років. Без матері залишилася 8-річна донечка."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976494
дата надходження 10.03.2023
дата закладки 25.05.2023
Серед трав польових
Я шукала тебе.
На стежках росяних,
А не видно - ніде.
Солов’ї ж у гаю
Знов стрічали весну.
Споглядала зорю
В нічнім небі ясну.
Пам’ять ткала парчу -
Пережитого слід.
Прикривала свічу,
Щоб не гасла на схід.
На схід сонця, на день,
З зозулиних пісень.
Дзвоник в лузі - дзелень -
Не спустошиш кишень.
Не повернеш назад
Всіх років череду.
І минулість принад
Усміхнеться зі сну.
Змахнеш тихо сльозу,
Що повзе по щоці.
"Не наводь же бузу,
Моя молодість, ти."
24.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984191
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Не плач, калино, за вікном,
Ще будуть ве́сни
Ти посміхнешся ще чолом,
Краса воскресне
І шати вкриють милий стан
Тендітним квітом,
Торкнеться образу туман
Чарівним літом
А тихим ранком на гілки
Прилине пташка,
Сховає ніжність у листки
П'янка ромашка
І забуяє милий світ
У дивних трелях,
Здійметься казка, ніби квіт
На каруселях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Буяє травень у просторах –
Земля красою пломеніє...
Увесь я в чарах цих прозорих,
Немов пірнув у сни чи мрії.
На крилах теплої любові
Стрижем удаль бадьоро лину –
Кругом бузку пахуча повінь,
Прибій черемх і коралини.
З верхів’їв горлиці воркочуть,
Гудуть джмелі – ну що за миті!
Вславляю пору цю урочу,
Що юнь в серця несе відкриті.
Вітаю вбрані в цвіт каштани
І шлю привіт лазурі неба –
Коли отак в розмаї танеш,
То інших благ душі не треба!..
[i]23.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984166
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
я не знаю коли ти прокинешся
зробиш каву вівсянку чи чай
?чи у ліжку лежати зали́шишся?
о котрі́й починаєш молитися
та чи й молишся ти зазвичай
готуватимеш дітям сніданок
чи за стіл сядеш знову сама
)зустрічатимеш радо світанок)
чи ховаючись в тіні фіранок
вкриє ковдрою туга німа
вкрасиш контуром небо очей
зелень трав або їх шоколад
чи по них щось солоне стече
*замінивши мейкапи дощем*
і з-під ті́ней проллється зола
я нічого про тебе не знаю
і ніколи не знатиму й зовсім
та рядків сонцедайних чекаю
~із твого вічно літнього краю~
що зігріють від лютих морозів
нададуть мені сили літати
роздивлятися зоряне небо
і прекрасне у груди вдихати
!пам'ятай це як будеш писати!
вони більше ніж просто плацебо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984157
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Занедужав Герман Соя,
І реально, якимсь чином
Відчував, що смерть з косою
Уже стала за плечима.
Кличе він свою дружину
(Бачить, що не буде жити),
Щоб присіла на хвилину,
Хоче з нею говорити:
-Як мене ти поховаєш
Дуже скоро, Маргарито,
Не чекай півроку навіть –
Вийди заміж за Микиту.
-Отакої!- жінка каже,-
Він же ворог твій заклятий!
З чого раптом захотів ти
Йому щастя побажати?
-Я Микиту проклинаю,-
Каже Герман,- це звірюка.
Хай візьме тебе за жінку
І хай мучиться, падлюка.
Хай тобі і твоїй мамі
Годить і дарує квіти:
Буде знати, що існує
Пекло і на цьому світі.
Благодатні сни на небі
Буду завжди я дивитись,
Що противному Микиті
Удалось таки помститись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984138
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Зникає ніч, край неба палає,
Веснонька з квітами сил набралась,
Та й соловейко дзвінко співає,
Зустріти ранок, всіх зазиває.
Тендітна гілочка, ледь пробилась,
Між двох, достатньо товстих стовбурів,
А спляча брунька зажурилась,
Вниз крутизна й досить глибокий рів.
А на верхівці зелен листочок,
Тремтить, розправився, тепла треба,
Зійшло вже сонечко на місточок,
В садку, із вітром мовлять дерева.
Сонячний промінь, їй вже не сниться,
Догори пнеться другий листочок,
Ледь- ледь росою спромігся вмиться,
Й повітря свіжого плин ковточок,
Спіймати хоче, щоб не зігнуться.
Здаля вітрець, мов гра сопілочка,
Яблунька цвіт, скидає до землі,
Тонка, замріяна,жде гілочка,
Коли ж і я, зміцнішаю в стеблі?
Чи доля вижить, бачить небосхил,
Щоб зчарувати навколишній світ,
Чи зможу я, замати скільки сил,
Щоб не спаплюжить красу, родовід.
17.05.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
1
Весняний день… та погода нестійка, небо в сірих й синіх хмарах.
На часі в весільному вбранні: алича, персики, абрикоси .Квітучий сад, стоять неймовірні пахощі. І вже бджоли тут, як тут.То відлітають, то знову прилітають - кожен позаздрить їх природній працьовитості!
Неподалік, на городі Поліна саджає капусту. На якісь миті розігнеться погляне на красу дерев, ніжність пелюсток, ніби в них шукає підтримки, щоб відволіктися від думок. Її думки - хвилювання про єдину доньку Марійку. Через три дні в неї день народження, чи цього року приїде? Думки далеко, спогади навіюють смуток.Краплини сліз мимоволі затримуються на віях та згодом, все ж падають на землю, чи на кофтину.
Перед очима картинка, як донька фотографувала себе біля квітучих дерев. Сяюче обличчя, щира сонячна усмішка зігрівала материнське серце. Та радість була недовгою. Саме за рік до закінчення школи Поліна зустріла Максима, який з нею працював на одній фірмі.
На той час, уже минуло п’ ять років, як її чоловік розбився на автівці. Сама не вірила, що в такому віці, ще можна зустріти чоловіка, в якого й справді можна закохатися. Перед колегами свою прихильність до нього не приховувала.Через півроку після знайомства, він прийшов з валізою, умовив її жити разом. Марійка не мала наміру сперечатися з материним рішенням. І, як дитя, часто демонстративно показувала на собі новий одяг, який їй придбали. В сім’ї лагідно й весело. Особливо вечорами, коли Поліна займалася бухгалтерією, з іншої кімнати чула гучний сміх. А часом і вереск, потім донька забігала й неприховуючи радості, збуджено повторювала,
-Ну й дядько Максим, ну й дядько Максим. Мам, а він грузин чи вірмен? Де ти такого відкопала?! Мені теж до вподоби прості й веселі хлопці.
А матері тільки цього й треба, тішилася, що все склалося на краще. Хоча часто згадувала передсмертні слова бабусі,
-Я розумію в тебе одна дитина та ти ще сина будеш мати.Ти тільки не хвилюйся за мене.Прийшов мій час вас покинути. Я іще скажу кілька слів, але на твої запитання не зможу відповісти. Ти не тримай при собі Марійку, в неї життя буде складне, але вона буде щаслива. Матиме гріх та ти, як мати маєш їй пробачити. Моя бабуся казала, що на нашому роду є прокляття, тому іще замолоду наші чоловіки гинуть. Раніше на війні, а в останні роки, розбиваються на автівках. Якось циганка і мені казала, треба відпустити доньку, щоби закінчилося прокляття. Але я не наважилася, як і ти трималася маминої спідниці. Ти остання, що залишилася без чоловіка, а чи буде щаслива Марійка залежатиме від тебе.Ти сильна, все мусиш витримати.
То були останні слова бабусі, яка виховувала її з п’яти років. Адже батьки Поліни загинули в трагічному ДТП. Вона і справді, згадуючи родину по- материнській лінії, жахалася, бо й справді жінки залишалися без чоловіків. Але вони всі жили дуже далеко, її життям не цікавилися, тому й вона не шукала спілкування.
2
В Марії нове життя, позаду шкільні дні, випускний бал. Вона мала бажання навчатися далі та тільки де і яку мати спеціальність, ще не вирішила.
За цей рік донька подорослішала, стала доволі замкнутою. Інколи Поліна намагалася підібрати ключ до її сердечка, щоби поділилася мріями, планами. У відповідь тільки й чула,
-Часу на роздуми немає. Твій Максим не проти, щоби я навчалася за кордоном, тож думаю в мене все буде добре. Ми з тобою будемо по різних берегах річки, я в Польщі, а ти тут. Це не так далеко, автобусом їхати всього години три - чотири, не більше.
Час швидко плинув… Максим часто побував за кордоном, як і обіцяв уладнав усі справи. Марія навчалася в університеті, знімала квартиру. Господарка квартири, жінка пенсійного віку, в минулому вчителька польської мови. По поверненню додому, Максим задоволено розповідав, як йому повезло знайти квартиру,
-Ну от, я думаю ти будеш задоволена. Господарка квартири допоможе Марії вивчити іноземні мови та й так обіцяла допомогти. Вона на пенсії, в ліцеї викладала польську і англійську мови. Хай навчається, а за фінанси не хвилюйся, в мене є заощадження, потягнемо.
Не пройшло й місяця…. одного вечора Поліна невесело зустріла чоловіка. Як було не помітити її хвилювання, адже обличчя, то блідло, то пашіло рум’янцем. В душу запала тривога. Щось сталося, може щось з Марією? Та за мить цю версію відкинув, не пройшло й години,як спілкувався з нею. В цей час, дружина на стіл розставляла страви. Максим підійшов ззаду, обома руками пригорнув до себе,
-Ану дай мені свої стиглі вишеньки, хай я пригублю.
Вона різко повернулася, її вії тремтіли, прикриваючи збентежений погляд,
-Ой Максе, доцілувалися, натішилися коханням.
Все ж його губи ніжно торкнулися її красивої шиї,
-Ну – ну, розповідай! Ану, що такого сталося, що я не знаю?
Різкі рухи руками, враз розширилися зірниці, знервовано на собі обома руками гладила фартух,
-Я вагітна! Розумієш, я вагітна!
Раптова його усмішка згладила її пил. Не зводячи з неї очей, перехопив її руки, приклав до свого обличчя,
- Ану подивися мені в очі.Так це ж прекрасно! Хіба не можна нам мати дитину? В чому справа? Я вважаю поки Бог дає дітей, треба їх виховувати, продовжувати рід. Ми доволі молоді, ще спроможні виховати й не одну дитину.
Вона здвигнула плечима так, ніби хотіла щось сказати та його манливий тон відразу змінився на грубуватий,
- І так, щоби я більше не чув ніяких розмов! Тим паче про аборт! Ти знаєш до якої сім’ї я належу, в нас це заборонено!
Цей вечір їй надовго запам’ятався.Тут і зізнання в коханні, поцілунки й умовляння, а згодом і погрози .Скріпивши волю в кулак, мусила змирилася з його рішенням, під серцем носила хлопчика.
З донькою спілкувалася по скайпу. Помічала, як її дівчинка розквітла квіткою, подорослішала. Але чомусь майже завжди розмови були короткі, тільки про стан здоров’я та про навчання. Донька весь час попереджала, що не варто витрачати час на пусті балачки, треба більше уваги приділяти навчанню. Інколи Поліні здавалося, що вона просто уникає довгого спілкування, тому й сама, довгий час соромилася зізнатися про вагітність. Та якось у роздумах вирішила – Як народжу тоді й скажу, нехай для неї це буде сюрпризом. Її заспокоювало, що Максим часто їздив за кордон, доньку забезпечував усім необхідним. Подумки вмовляла себе - Коли жінка в надії, заради дитя, основне мати спокій і вірити, що все буде добре.
Максим крутився, як білка в колесі. Тільки й розмов про роботу, що відбувається на фірмі та про нові договора,які змушують часто побувати за кордоном.
3
Одного разу Максим приїхав з Польщі дуже виснажений. Лиш переступивши поріг, кинув сумку,
-Люба, я не голодний та майже дві доби не спав, йду в ванну. Ти мої речі,будь ласка, закинь у пральну машинку.
Оце сюрприз! Такого іще ніколи не було,. Приїжджаючи з відрядження, він завжди сам давав раду своїм речам. Згодом, Поліна кидаючи сорочку в пральну машину, помітила, як впав на підлогу шматок паперу. Впоспіх хотіла викинути, але передумала. -Напевно записка, цікаво, ще й якоюсь іноземною мовою.
Жіноча цікавість завжди перевершує сумніви.. За мить приховала її, вирішила, при нагоді, знайде перевод в інтернеті.
Через пару днів, вона і справді знайшла перевод- « Брате, не хвилюйся в неї все нормально. Їй народжувати через п’ять місяців. Я загубив телефон, як придбаю, тобі сам передзвоню..»
Брате - задумалася Поліна. Але ж ніколи ніякої мови й не було, що в нього в Польщі є брат. Згадавши, як з ним познайомилася, як він залицявся до неї, приносив подарунки, зрозуміла, що про нього майже нічого не знає. Оце так закрутив! Тут же заспокоїла себе - Але маю, що маю, віддаю себе долі, нехай вона вирішує, як буду жити далі. Основне для мене, це народити здорового сина.
Пройшов час… Поліна народила славного хлопчика. Чорнявого, як чоловік, але з блакитними очима, які успадкував від неї. Щастю не було меж, чоловік майже щодня приносив квіти часто балував золотими прикрасами, щоразу підкреслюючи,
-Це тобі за сина! Я маю спадкоємця, це моя надія і гордість.
Минув лише тиждень, Максим привів помічницю в дім, щоб долучилася до робіт в господарстві. А вона, щоби при змозі знаходила час для відпочинку та більше уваги приділяла вихованню сина.
Її здивувала реакція доньки, вона доволі спокійно відреагувала на новину, що має брата. Її сухий текст вітання складався лише з кількох слів, ні радості, ні здивування. Цим, на якийсь час, спровокувала задуматися -Може Максим їй сказав? Але довго про це думати не довелося, син кричав, наполягав, щоб його погодували.
Марія ж повідомила, що на канікули не приїде. Є деякі предмети, які треба підтягнути. Запевнила, що в неї все гаразд, усім забезпечена, тож хвилюватися не варто. Наостанок заспокоїла, сказала трохи веселіше,
-Мамо, я ж недалеко,часто спілкуємося. Нас роз’єднує річка Південий Буг. Вода в ній чиста, аж видно, як плавають рибки, так і в мене все добре. Ми з тобою просто по різні береги, не сумуй. В тебе зараз клопоту вище даху, тож шануйтеся! Па-па!
Після розмови Поліна пригадала, як вони з донькою гуляли біля річки, слідили за зграйками маленьких рибок у воді. Її усміхнене обличчя, сяючі оченята, в яких раз - у- раз з’являлися зоринки.
Де ж тут не скотиться сльозина. Материнська душа весь час піклується про дитину, сумує за своїм чадом.
Якось Поліна запитала чоловіка, може він доні проговорився про її вагітність. Але він відразу, взяв це запитання на багнети,
-Ти мені не довіряєш?!
Та, як можна було не повірити! Адже тільки про щось слівце замовить, як уже все жадане з’являлося в домі.
Поліна марно надіялася на приїзд доньки на її день народження. Лише за день попередила, що не приїде, адже кінець навчального року. В навчанні дуже щільний графік, що навіть й пару годин не можна пропустити.
Артур підростав на радість батькам. Але Поліна перед донькою відчувала провину. – І я не поїду з дитиною, і вона не хоче хоч на пару днів приїхати. Нехай би уже приїхала, наговорилися би вволю, на душі би полегшало. Що по скайпу, якби ж насправді пригорнути, як у дитинстві, поряд побачити світлі оченята, любиму усмішку.
Всі дні і ночі Поліна присвячувала сину. Максим, то пізно приходив з роботи, то знову їздив за кордон. Інколи, уже по приїзду з-за кордону не пізнавала чоловіка, то був ласкавий і голодний до жіночої ласки, тепер же дуже змінився. Та все ж ніби умовляла свою душу – втомився, поїздки виснажують.І відразу підбадьорювала себе – нехай і без любовної близькості, але ж засинає в моїх ніжних обіймах.
4
Минуло два роки… тепер Поліна по господарству справлялася сама.
Артурчик підріс, вона все частіше з чоловіком заводила розмову про доньку.
-Ну вона зайнята, кажеш їй навчання важко дається, але ж хоч на два- три дні можна приїхати. Наш синок підріс, може ми до неї з’їздемо?
-Ні- ні, тільки не зараз, мені зараз не до цього та й з фінансами туго.
Чи тобі мало того, що ти спілкуєшся по скайпу? Це ж такі витрати, поїздка, готель. Тим паче кажуть уже в Європі зафіксували «ковід», є смертельні випадки. Нам ризик ні до чого, треба просто перечекати.
А «ковід» прийшов і в Україну, і насправді змінив життя. Тепер про поїздку ні слова. Материнське серце весь час у тривозі й напрузі, як же там Марія, вона ж одна?
Донька ж запевняла, заспокоювала її,
-Мамо, видно нам так судилося, бачиш що коїться, ніби наша річка замулилася, тому й бере жура. А «ковід» це не іграшка, вмирають люди. І нам треба поберегтися. Це все ж колись закінчиться, тоді й побачимося. Чи я до вас приїду, чи ви до мене.
Два роки поспіль у напрузі… але доля дала шанс на життя. Їх сім’ю «ковід» обійшов стороною. Максим задоволено позирав на сина,
- Мій син, як міцний горішок, наша кров! Молодець!
Поліна дивилася на чоловіка, раділа, що все добре. З донькою спілкуватися по скайпу ніби й звикла, але часто снилися дивні сни, в душу підкрадалася тривога. Марія уникала розмов про особисте життя, щоразу підкреслюючи, що треба вчитися. Звичайно її це насторожувало. І на личку славна, ніби й характер має спокійний, чому ж сама? Після думок посміхнулася, мабуть все добре, була худенька, як тростинка, тепер же, як розквітла троянда. Та ось уже скоро закінчить навчання, знімуть карантин, повернеться додому, в купі таки легше вижити і на душі буде спокійніше.
Минуло півроку…
Початок осені не часто балував дощами, але небо майже щодня густо покрите сірими хмарами. За вікном вечоріло… вітер раз – у- раз зривався, хилив дерева, ніби намагався з них зірвати листя.
Максим збуджений повернувся з роботи, тільки й встиг за собою заченити двері,
-Полю, дякувати Богу «ковід» майже минув, ми зможемо поїхати в Польщу. І не тільки в гості, а й на постійне проживання.
Від несподіванки, вона , як стояла біля крісла так відразу й присіла на нього. Їй хотілося сказати -Оце так новина, як сніг серед літа. Але побачила його обличчя, покрите червоними плямами, зрозуміла, краще промовчати.
В цей час, син за столом грався машинками. Побачивши батька, кинувся до нього,
-Тату… тату, подивися які в мене нові машинки, це ми сьогодні з мамою в магазині купили, я сам вибирав.
Син у обіймах батька отримав шоколадку,
-Ось тримай! Молодень! Іди в кімнату, подивися мультики.
Малий посміхнувся й бадьорим дзвінким голосом сказав,
-Дякую! Це якась новенька. Я таку їще не їв!
За мить крутнувся й зник у своїй кімнаті.
В розмові з чоловіком, Поліна зрозуміла, що він давно про це мріяв. Адже його запросили на роботу в Польщі, яка пов’язана з його фірмою де він нині працює.Воно би й порадіти, адже буде недалеко від Марії, але переслідував страх. Вона ніколи не була за кордоном, не знала англійської мови і це її лякало. Після довгої розмови все ж погодилася на переїзд, тільки за однієї умови, що будинок здадуть у аренду.
Та не так швидко все вирішується, на оформлення документів пішло майже три місяці. За цей час Максим став більше приділяти уваги сину, навчав його турецької мови. Поліна дивувалася, але не заперечувала. Тільки порадила , -Краще б ти з ним англійською спілкувався, кажуть в розмові легше навчитися.
В Польщі, до Різдва наряджали ялинки, а їх сім’я готувалася до від’їзду. Вона дивилася на валізи, на рідні стіни будинку, по щоках котилися сльози.Так, погодилася на переїзд, але під серцем щеміло, свій дім, є свій, а чужина, є чужина. Вона згадувала слова бабусі » Ти не тримай біля себе Марійку…. Але ж я не тримала та доля знову зводить нас докупи. Та й іще одне ніби підштовхувало поїхати, як можна швидше.Вже занадто багато пліток приносив чоловік, що росія може почати війну. Важкі думки про майбуття. Їй ніяк не вдавалося зрозуміти чоловіка, його ніби підмінили, Щодня в чудовому настрої, веселий, жартівливий й дуже уважний.
5
Верениця автобусів покинула кордон.
Максим дуже тихо розмовляв по телефону, вона не знала, хто дзвонив та все ж почула чоловічий голос. Сину ця розмова не завада, він солодко спав у нього на руках. А вона всю дорогу уважно дивилася у вікно. Хвилювалася, їй часом хотілося заплакати, в горлі тиснуло, але думка про зустріч з донькою придавала сили, зігрівала душу. І хвилювання поступово відступало.
На них уже чекала автівка… Максим трохи знервовано привітався з водієм,
-Ти знаєш куди везти,тож поїхали!
Той йому щось сказав іноземною мовою й косо позирнув на Поліну.
Чоловік поклав руку на його плече, сказав трохи обурюючись,
-Твоє діло виконувати!
Поліна міцно тримала сина за руку, але він весь час хотів звільнитися, озирався на всі сторони.
-Мамо- мені уже це все так набридло! І я їсти хочу!
-Ну, що ти мій соколе, синку! Сідай в автівку!За пів години ми будемо на місці, - поспішив сказати Максим, сідаючи на переднє сидіння.
Поліна бачила незадоволеність чоловіка, але в чому справа запитати не насмілилася. Звичайно, клопіт переїзду, дорога, виснажує нервову систему, тож треба набратися терпіння. Вона тільки інколи звертала увагу на будинки, весь час думками про зустріч з донькою. Дивно, а чому вона нас не зустріла? В її голові думки, як морські хвилі, то напливали, то відпливали і поступово десь губилися.
Автівка під’їжджала до двоповерхового будинку… Максим запитав,
-Поліно, думаю дорогу нормально перенесла. При зустрічі з Марією, прошу не накручуй себе, не плач. Бачиш все добре,тож не варто ятрити душу.Ви зараз в будинок підете, а я приїду через пару годин. Думаю вам удвох буде про що поговорити.
Їм назустріч з будинку вийшла жінка, років п’ятидесяти,
-Вітаємо! Рада вас бачити, я покоївка Валерія. Запрошую, проходьте!
- Отакої!- ледь не вирвалося з уст Поліни -.У Марії покоївка?
Артур зацікавлено роздивлявся навкруги,- Ого, а будинок два поверхи має! Мамо, ми тут будемо жити?
-Потім синку, потім. Пішли, я про все тобі потім розкажу.
Марія уже чекала біля вхідних дверей, поруч стояла дівчинка, на вид майже такого віку, як її син. Поліна тільки й встигла помітити, що в дівчинки чорне волосся, як її обійняла Марія, поцілувала в щоку,
-Мамо… мамо! Я така рада тебе бачити.
І тут же звернулася до покоївки,
-Валеріє, заберіть у них одяг і проведіть у гостьову кімнату.
Артур стояв біля них і тупо дивився на дівчинку.
Вона ж лукаво зіщулилась до нього, посміхнулася,
-То це твоя мама? А мені вона бабуся, так моя мама казала.
Почувши ці слова Поліна лень не втратила свідомість. Її обличчя враз пополотніло, очі виражали недовіру й розпач. Валерія ж відразу забрала дітей, повела в іншу кімнату. За мить Марія посадила матір на крісло, заспокоїла, дала випити валер’янових крапель.
На кілька хвилин запала тиша.
6
Поліна не могла стримати сльози, які котилися, як горошини. Марія, розуміла матір, дала час заспокоїтися, пригорнула до себе,
-Мамо, пробач! Не хвилюйся, у нас все добре. У тебе є онучка Джан, ти пробач, що я мовчала. Але я навчалася і отримала диплом, ти ж цього хотіла.
-Марійко, це ж як воно сталося, скільки дівчинці років? Що твоїй доні батько Максим? Чи я не так зрозуміла?
-Мамо, Зараз приїде Максим, пообідаємо, погодуємо дітей. Потім ними Максим займеться, от тоді ми і поговоримо. Я відповім на всі твої запитання, ти тільки не хвилюйся.
В доволі просторій столовій кімнаті за столом зібралися майже всі. Після сервирування столу Валерія розставила тарілки з холодними закусками. І відразу ж в широкому блюді принесла голубці. По кімнаті рознісся пахучій запах.
Діти позирали на страви, про щось шепотіли. Поліна вкотре позирала на двері, адже Максим уже приїхав, з хвилини на хвилину мав приєднатися до обіду.
Нарешті двері відчинилися, швидкою ходою в кімнату зайшов Максим. Трохи схиливши голову, оцінюючи поглянув на всіх, весело заговорив,
-Усім смачного! – впоспіх присів на стілець, між Поліною й Марією, запитав,
- Ну, як ви тут, все нормально?
Чомусь ніхто не наважився відповісти.
Здвигнувши плечима, Артур здивовано подивився на маму, кліпнув очима й відповів,
-Нормально, на тебе чекали, давайте їсти, я після соку, іще більше їсти захотів, он голубці такі пахучі, аж слинка потекла.
За столом ніяких розмов, всі насолоджувалися стравами.
Після обіду, першою з-за столу встала Джан, звернулася до Максима,
-Тату, ти нову ігру мені привіз?
Поліна на якусь мить завмерла, її обличчя почервоніло. У горлі стискало, в душі верувало цунамі. Їй би шулікою стати, зірватися з місця і руками, як кігтями, схопити його за волосся, ніби за пір’я.Чи так притиснути, щоби й дух з нього вийшов. В грудях вогонь, по жилах кипіла кров, міцно стиснувши кулаки, все ж спромоглася не зірватися. Раптово, її доволі грубий голос привернув увагу,
-Води…. дайте мені води!
Й майже відразу ж тихіше,
-Будь ласка …. води.
Максим відразу подав келих з водою, нахилившись, прошепотів на вухо,
-Я розумію тобі важко.Та дуже тебе прошу давай потім, без дітей поговоримо.
За декілька хвилин діти побігли в ігрову кімнату, він поспішив за ними.
7
Валерія прибирала зі столу… Поліна з донькою, в одній із кімнат вели розмову.
-Мамо, я в тебе хочу попросити вибачення, але я покохала Макса, як тільки він до нас прийшов. Розумієш, я й досі його кохаю, не дивлячись, що між нами різниці шістнадцять років, він для мене все, розумієш все. Ти не подумай він мене не брав силою, я сама, розумієш сама захотіла близкості. Коли я їхала на навчання, уже знала, що вагітна. Він мене носив на руках, благав тобі не повідомляти, адже ти теж уже носила дитя. В його брата дві доньки,а знаєш, яка в них цінність мати сина. От він і вмовив мене трохи відтягнути час. Я народила дівчинку, але він мене не розлюбив. І от я знову під серцем ношу дитя, тепер у нас буде хлопчик.
-А я тішилася, думала, розквітла моя доня, а ти вагітна.
-Ти хотіла, щоб я вивчилася, отримала диплом, я його маю. Та не думаю, що буду працювати, тим паче зараз. Розумієш, він би відразу приїхав до мене, але ж твоя вагітність, порушила наші плани. Ти не хвилюйся, він не покине Артура. В їх сім’ї дітей не залишають.
Поліна слухала і не вірила, що це все відбувається з нею. Їй би хотілося, щоб це було сном, але ж …
Марія торкнулася її плеча,
-Мамо ти мене чуєш?
-Так доню, чую і дивуюся. Чому я не помітила нічого, мабуть теж була засліплена його піклуванням. Та знай, я йому сина не віддам.
-Ммо, про що мова?У тебе його ніхто й не забиратиме. А щодо фінансування не хвилюйся.В них багата родина живе в Стамбулі. Вони один одному допомагають, усі в сімейному бізнесі. Там такі статки, усім довіку вистачить.
-Звичайно багатство то добре та чи будеш щаслива?
-Мамо, в нас плани переїхати жити в Стамбул, я там уже була два рази. А цей будинок залишимо Артуру. Якщо захочеш жити тут, то це на краще, будемо частіше бачитися.
Поліна заговорила крізь сльози,
-Частіше бачитися? Ти казала нас річка роз’єднує, через скільки років обійнялися. Як поїдеш, нас розділятиме море. Ой, доню, послухай , я не можу зрозуміти, а ти з ним у шлюбі, чи як?
-Заспокойся! Ми, як їхали в Стамбул, тут взяли шлюб. Максим все уладнав, щоби там не було ніяких запитань. Нас зустрічала вся родина, музики, гучне застілля, вітання.
-Почекай , а коли це було?
-Я місяць провчилася і ми поїхали.Макс настояв, щоб поки не було видно вагітності.
-Ой, доню - доню і ти мовчала! Ой, я нікому не потрібна, нікому.
-Так, давай заспокойся, в тебе є син - це твоя надія. Надія на краще, мамо. А в сина є батько.Знай ми тебе одну надовго не залишатимемо. Ось Новий рік, відсвяткуємо разом, а там і весна не за горами. Але народжувати, я поїду в Стамбул. Покійний дід Максима залишив у спадок добротний, великий будинок.Тож житло матимемо і люди там добрі, дружні, думаю все буде добре!
-Ой доню, люди різні є і в нас, і скрізь. То добре, що Максим має заощадження.Ти сама вибираєш шлях у житті.
- Так мамо, сама. А ти сама вирішуй, як тобі краще. Чи тут, чи з нами, чи мене відпустиш?
-Відпустити?! Ти так говориш, як колись бабуся мені казала. Її слова ніби пророчі. Не знаю, як вона знала, що мені прийдеться зробити вибір.
- Ащо за слова, мамо?
-Слухай доню, мені треба подумати, побути самій.
-Побудеш ! Та я хочу сказати, що поговорюють, що з Росією назріває новий конфлікт. Думаю, зараз краще тобі додому не повертатися,
принаймні до весни, а там сама вирішиш. Знаю тебе Максим буде просити щоб не їхала. Він теж хоче приймати участь у вихованні сина.
-Дитино! Ти чуєш, що говориш? Ви ж думаєте жити в Стамбулі.
- Так мамо, але їх фірма і тут, і в Стамбулі, і в Україні.Тож ,хочеш,чи не хочеш та він буде бачитися з сином.
- Добре доню!Залиш мене одну, це все важко сприйняти, треба добре подумати, як мені бути далі.
8
Тільки Марія вийшла з кімнати, в дверях уже стояв Максим,
-Поліно…. пробач! Ти гарна, мудра, добра жінка. Але Марія мені засліпила очі….
Розмова тримала майже годину. Він вийшов від неї розчервонілий, збуджений. Вона з душевним болем згадувала деякі моменти спільного життя,але без крику і нарікань. Розуміла, це збуваються слова бабусі, тож має відпустити їх обох. Роїлися думки -Що ж я за мати? Яка ж мати стане руйнувати життя доньки? Відпустити, хай і занадто боляче сприйняти цю зраду. Але вона ж має бути сильнішою, бо вона мати. А кожна мати хоче бачити доньку щасливою.Тільки так і не інакше.
Доволі швидко пролетіли два тижні. Традиційне святкування Різдва позаду. - Тож уже треба повертатися додому- вкотре думала Поліна. Донька ж наполягала, щоб іще побули, хоча би до восьмого березня. Просила звернути увагу, як один до одного звикли діти. Вони і справді, дружно гралися, мали однакові бажання чим зайнятися, зранку до вечора - нерозлийвода. Вечори проводили з Максимом, який обох навчав турецької мови. Поліна з Марією інколи ходили в кав’ярню, попити кави. Марія запрошувала матір, як подружку,
-Пішли мамо, на людей подивимося і себе покажемо.Не варто всі дні проводити, як у якійсь колбі.Ми маємо час для відпочинку,тож ловімо шанс, насолоджуємося!
Минув час….
Ззвістка про війну Росії проти України збудоражила весь світ. Звичайно Максимова фірма в Україні призупинила свою діяльність. Хоча в Польщі, ще трохи було роботи, але Максим і Поліна мали настрій їхати до Стамбула..
-Я там зараз нужніший, повторював Максим.
Поліна ж часто сиділа біля телевізора і плакала, просто плакала. Від подій, які були в Україні. Їй просто в голові не вкладалося, як це можна в двадцять першому столітті почати війну. Заради чого? Від хвилювання думки розсівалися, не знала що робити.
Одного вечора Марія присіла на диван біля матері,
-Думай, не думай мамо, а вихід один. Ти або з нами їдеш, або залишаєшся тут. Думаю ти поступив мудро, навіщо Артурчику бачити жахи війни? Хоч і далеко від сходу й Києва,але ж сучасні ракети долітають і на далекі відстані. В тебе виходу немає, вирішуй, за два дні ми виїжджаємо до Стамбула. Моя порада,залишайся тут.Тим паче Валерія буде з вами і за гроші не хвилюйся. Максим пообіцяв всім необхідним буде забезпечувати, тут же є бізнес, тож часто буде в Польші.
Поліна обійняла доньку, розплакалася на її грудях, у захлип, тремтячим голосом,
-Ти моє раннє сонечко, мені надто боляче, важко тебе відпускати, але я маю це зробити. Їдьте, не хвилюйтеся. Дякую вам за допомогу. Максиму дякую за сина. Він є продовженням мого життя. Напевно, за нас все вирішила доля. Так мало бути донечко, так мало бути….
Через два дні на авто приїхав Максима дядько - Мустафа. Чоловік, на вид років п’ятидесяти, зацікавлено поглянув на Поліну, звернувся до Максима,
-Ну- ну! Гарненька пані, гарненька, цікаво а чому сама?!
А потім злегка з усмішкою звернувся до неї,
- Ви мене запам’ятайте, я тепер до вас буду частенько навідуватися. Маю підтримувати племінника,тож не цурайтеся, при бажанні можу з вами й почаювати. Була б дружина жива,то навідувалися б удвох, а так я один, ви з отроком, думаю разом буде веселіше.
В цей час Поліна майже не надала значення його словам.Але після прощання з донькою й онучкою та коли дві автівки, набираючи швидкість, від’їжджали від будинку, витирала сльози. Задумалася - Добре, що є Валерія. Та й цей чоловік пообіцяв приїжджати. Може й справді я не буду захлинатися в сльозах від розлуки з донькою. Важко розлучатися, а іще важче на чужині,бо рідні стіни, рідна земля, як оберіг на все життя.
Біль за рідною домівкою, за Батьківщиною, ятрив серце й душу. Вона не знала, коли закінчиться війна, але мріяла і вірила, обов’язково дочекається й повернеться додому.
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984140
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Спішу я з дороги, як зранений птах
З душею, що вицвіла в спеку…
З молитвою мами на спраглих губах
До рідної хати лечу, мов лелека.
До рідного двору, до вишні в саду,
що манить у снах своїм цвітом.
Тут втіху і радість… себе віднайду
із духу і світла, що ллється із вікон.
Нап'юся води із криниці добра
В ній татових рук ще цямрина.
Нехай із відерця — не з того цебра,
вранці з якого, вмивалась дитина.
Та в тіло поллється і сила і міць,
розгорне душа навстіж крила…
Впаду у саду, серед трав, горілиць,
які на світанку давно не косились.
Дитинство по стежці до мене спішить…
І юність летить у обійми…
Дзвінким перегуком на вухах пашить,
а я пеленаюсь у щастя із ними…
Вдихаю із пам'яті щемний озон…
Вже день пережитий — на шворці.
Схід сонця його загортає в рулон
Із вдячності змістом і спогадів порцій.
23.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984106
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 24.05.2023
[b]Ч[/b]ому буває гірко у житті?
[b]А[/b] серце все підказує мені...
[b]С[/b]хиляюся зворушністю думок,
[b]О[/b]сь бач, рука виводить вже рядок.
[b]М[/b]ене хвилює підлість- де межа?
[b]К[/b]ому потрібні ті черстві слова?
[b]Р[/b]озкидані печаллю по шляху,
[b]А[/b] я наперекір всьому живу.
[b]Є[/b] вихід і до нього треба йти,
[b]С[/b]томилася та лину до мети,
[b]М[/b]алюю досконалість і добро,
[b]У[/b] них знаходжу людяність, тепло.
[b]Т[/b]ікаю я від зла, лихих людей,
[b]О[/b]божнюю досягнення ідей,
[b]К[/b]ручусь у веремії відчуттів
[b]У[/b] пошуках тих істин і світів.
[b]Д[/b]олаю перепони, міражі,
[b]У[/b] захваті від світла в тишині,
[b]Ш[/b]окує мене радістю життя
[b]І[/b] знову в нім щаслива, мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984048
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
***
Здається, інколи за ґратами
Очима розмовляємо вприціл.
І маєм наміри, єдину ціль -
Укупці сяяти каратами!
***
Крізь люстерко ночі
Бачу Ваші очі,
Усмішку довір'я,
В зоряних сузір'ях,
Місячні зітхання.
Знаю - це кохання!
***
Рубікон епох
Поєднав обох -
Певно, не даремно,
Щоб іти приємно
Крізь життєвий вир,
Де війна і мир,
В почуттях взаємних!
***
Коли кружляєм разом ми -
Нам підтанцьовують орбіти,
І небо хилиться грудьми -
Я забуваю все на світі!
***
Голубиш мене очима,
А я в них безжально тону,
Згубились роки за плечима -
Люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983987
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Вже за тиждень прийде літо,
Теплом і чарами охопить.
Розповсюдить дивні квіти,
У обійми ще захоче.
Розпрощається з весною,
Проведе її успішно.
Принесе воно з собою,
Солов'їну гарну пісню .
Віру, натхнення і любов,
Дасть пізнати свою долю.
Щоб розірвати міць оков,
І потрапити на волю.
Тихий ранок, блакить неба,
Ясним сонечком зустріне.
Забере в полон до себе,
В подарунок варте й цінне.
Вартим було і є життя,
Мир і воля - найцінніше.
Доля несе свої літа,
Чи з любов'ю? - Їй видніше.
Вже за тиждень прийде літо,
Із собою - нам надію.
Щоб жилося краще в світі,
Перемогу в нашу мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983980
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023
(В народному стилі)
Ой надворі вечоріє,
Голоси линуть лелечі,
Про кохання душа мріє,
Обійма вітрець за плечі.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Карі очі чорні брови,
Заздрять хлопці і дівчата,
Ми не підем до діброви,
Притомились ноженята.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
До сараю недалечко,.
Аж дурманить, пахне сіно,.
Від спокус тремтить сердечко,
Важко ждать, то ж іди сміло.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Хоч підфарбувала брови,
Все ж не йдем на вечорниці,
Снить, за стійлечком корова,
Молоко…. пахне з дійниці.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Ой, думки мої бентежні,
Вже збулись, прийшов мій милий,
Ми забудем дні тривожні,
Будеш ти, козак, щасливий.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Хутко разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Та пора уже й до діла,
Молочком парним із чашки,
Пригощаю, майже вмліла,
Ми в полоні чарів казки.
Лиш тебе давно кохаю,
Поцілунки, смак любові,
Мій жаданий,Миколаю,
Шануй очі волошкові,
Пристрасть зве, у храм до раю!
22.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983978
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Мороз прибрав дерева в іній,
Скрипить, іскри́ться білий сніг...
Влягли́ся спати хуртовини -
Сніжок ледь сиплеться до ніг ...
Край неба золотом палає,
Безмовний ліс ще спить, дрімає,
Лиш чути птиці перегу́к -
То манить дружку чорний крук !
Їх хижий лет - над полем бою...
На чорній, спаленій землі
Лежать загиблі москалі -
Укрили поле, все, собою.
Голодний ворон... Спозаранку
Подружку кличе... До сніданку...
27.12.2022 р.
Фото "http://www.deryabino.ru/ptaha/voron/voron07.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969551
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 22.05.2023
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Нема тих слів, щоб передати,
що я насправді відчуваю.
Болить душа моя, бо знаю,
хтось в полі маком проросте,
волошками на світ хтось гляне.
Здається й слово не цвіте
від того, що кажу, а в’яне.
А я так хочу, щоб цвіло…
щоб квітло слово наше рідне,
щоб було небо чисте й мирне,
блакиттю радувало всіх;
щоб скрізь лунав веселий сміх,
щоб у садах черешні спіли,
щоб матері синам раділи
і всім-всім весело було.
А я так хочу, щоб сміялись,
як і раніше, наші діти,
щоб розцвітали чорнобривці
і вишні простягали віти;
щоб всі додому повернулись,
і на душі було так світло…
і щоб раділи всі навколо,
і веселково слово квітло.
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Та вірмо всі! Прийде той час,
усмішка на вустах розквітне,
і заспіває, задзвенить
наше веселе слово рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982377
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Заявила жінка Віта
Чоловіку сміло:
- Хочу схуднути до літа.
Мати гарне тіло.
Мінуснуть кіло із десять.
Або ж вісім поки.
Буду в тебе, як принцеса.
Поможи лиш трохи.
Якби ти платив сто баксів
За кіло, що скину.
Я би схудла швидко в часі.
Був би класний стимул!
Чоловік одразу в нерви.
Зчервонів бідака.
Вмить зірвавсь, як грім травневий.
Очі, як у рака!
- Май же совість! – каже Віті.
Це мене дістало!
Та нема ніде у світі
Цін таких на сало!
21.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983941
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Вже травневий дощ гойдає на вітрі,
Органзу, що застеляє небеса.
І малює живопис у палітрі
Та струменить по склу ця срібла краса.
А гроза суне темною стіною
І зволожує знекровлені грунти.
Дивну мелодію ширить струною,
Єднає холодні і теплі фронти.
Ось віє дивовижна прохолода,
Хмари зачинили небо на замки.
Чудним оксамитом вкрилась природа,
Біжать у синю даль сріблясті струмки.
Струменіє у небі блискавиця,
Торкається натомленої душі.
І мчить на колісниці громовиця,
Поет впродяковує свої вірші.
Ми очікуємо якогось дива,
У лампі ледь-ледь тьмяніє сірий гніт.
Тривожить наші серця сильна злива,
А диво - загадковий і чудний світ.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983888
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Як проводжала мама у життя,
навчала жити із людьми по-правді.
Знала матуся: доленька свята
уміє посміхатися насправді.
На щастя мама вишила рушник,
на ньому квітне ґронечко калини.
Щоб доленька привітною була,
матуся вишила ясні жоржини.
Не раз казала, що в житті пройти
мені доріг багато доведеться.
Тому просила друзів берегти,
для них завжди тримать відкритим серце.
На щастя мама вишила рушник,
який же гарний він, барвистий, світлий.
Як доторкнусь - відчую ласку рук,
матусин погляд бачу ніжний. Рідний.
Життя навчила мама цінувать,
нікого у біді не залишати.
Бо тільки серце з ласки й доброти
зуміє радощі життя пізнати.
На щастя мама вишила рушник,
у ньому сонце кольорами грає.
Я бачу, як в медових пелюстках
матусина усмішка розцвітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 20.05.2023
нестерпні слова нестерпна постава
не стерпіти більше
шулікою погляд і шия-сова
по кращих по інших
нестерпна вистава
не зернами в ґрунт
несете каміння
купава-омана сльозами на труп
кохання змертвіння
набратися сили із чистої Висі
від доброго Неба
сказати гремучу і жалячу правду
не іншим! ні! -
хоча би для себе:
що
{мертве ваше завтра
дотліла хирлява ватра
вона тобі більше не треба
патрати її не варто
відпала у ній потреба}
-
...та де там?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983791
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Пішли щасливі миті у минуле,
Ми не зазнали, що таке війна.
Про вітчизняну у дитинстві чули,
Наші діди поклали в ній життя.
Та і батьки всю радість не пізнали,
В післявоєнні та тяжкі часи.
Поневірянь і голод скуштували,
Виживали, та все ж перемогли.
Із попелу підня́ли Україну,
Набралась сил, розквітнути змогла.
Велику славу здобула і ціну,
Мала могутність й цілісність вона.
Якби не знали ми таких сусідів,
З давен у котрих ненависть зросла.
Не бачити їм щастя всім довіку,
Війну наставила нам зла русня.
Пропаща доля злодіїв чекає,
Стільки смертей, без міри є біди.
Ми Україну нашу прославляєм,
Із нею ми повік і назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983714
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Пісня для tru
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.
Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,
Як відірве вітер іскру від золи,
І підніме, невгасиму, до зірок,
Щоб комусь кохання знову розцвіло.
Коли ж сонце стане сниво проганять
То залишиться в долонях пташеня.
І примариться мені , що в ковилах,
Де грайливий вітер з полум'ям гуляв,
Там журавка не покинула гнізда,
Я ж пішов, її ні разу не згадав.
А сьогодні, як заплакав дощ за склом,
Ніжне сниво гірко серце обпекло,
І лягла дорога зоряна назад.
Та не здійме вітер іскру в небеса .
Сон розіб'ється об ранок на шматки,
Журавлем до сонця зніметься швидким.
Обіймала, шепотіла , як колись,
А на ранок попросила- відболи .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983600
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Магнолій заметілі -
Рожеві, чисто-білі,
Посріблені, лапаті,
Вітрами розіп'яті,
Здіймаються над світом
Із сонячним привітом,
Лоскочуть нам уяви -
Веселкові заграви.
Красою оповиті,
Дощами свіжовмиті,
Зітхають на прощання,
Вигойдують бажання.
Солодкої любові
Підносять дух, зіркові!
16.05.23
P.S. Світлина від 10.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983467
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Чи ти байдужий до весни?
Мабуть що ні, як й до війни,
Серце страждання й біль сприйме?
Чи вмить від жаху застигне?
Неначе змова із душею,
Мов птах злетиш, над землею,
Де жі квіти ті, первоцвіти?
Мало дитя їм радіти.
Там скрізь руїни та ями,
Стоять гаубиці гаєм,
Не чути спів про весноньку,
Бо хоронить сина, доньку,
Селише, мати, громада,
Знову здаля канонада.
Війна кровава, без жалю,
Я вкотре Боженьку молю,
Спаси, помилуй Вкраїну!
Врятуй героя, дитину!
Дай Боже миру і добра!
Орків прогнать, давно пора!
20.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983790
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Скажу тобі відверто - не чекай,
І не плекай у серденьку надію,
В житті дорогу іншу відшукай,
Щоби втілити неймовірну мрію
Ти не сумуй, я просто не твоя
І ти герой та не мого роману,
Я знаю, що розгублена душа,
Вона вирує в почуттях дурману
Та час пройде і зміниться життя
І закружляє з радістю надія,
Всміхнешся знову, ніби як дитя,
Ось і здійсниться заповітна мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983770
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Мене осінила твоя любов,
Вона наче сонце серце ніжить.
Посеред літа тебе віднайшов,
А зима почуття не засніжить...
Твоя любов немов шелест літа,
Що розпалює мої почуття.
Йде садами мило приодіта
І крокує разом у майбуття...
Ця любов дарує мені крила,
Я з тобою літаю вище хмар.
Наповнює повітрям вітрила,
Я щасливий від твоїх дивних чар.
Твоя любов - це серденька стукіт,
Яскрава неначе сяйво зірок.
Мелодія загадкових звуків,
До юності прокладає місток.
Ця палка любов змінила життя,
А її кольори веселкові.
Вона творить щоденні відкриття
І дарує миті загадкові.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983541
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Панове слідчі, заявляю,
Що парасолю я не крав.
Я, щойно вийшовши з трамваю,
Її побачив і ... пропав.
Стояла пишна, ніби пава,
Вся в білосніжному вбранні.
Яка краса! Яка постава!
Очей не відвести мені.
Ух! Дивовижна парасоля!
Кафе. Йде дощ. Стоїть сама.
Яка ж бо то невтішна доля!
Навколо ні душі нема.
Ану, як хтось її поцупить?-
Мені на думку спало враз,-
Оту красу нахаба згубить.
Що ви сказали? Де маразм?
О, ви, мабуть, пожартували.
Ніякий то не був кураж.
Я, щоб майно те не пропало,
Сховав до себе у гараж.
Беріг садову парасолю
Я цілий тиждень в гаражі,
Дзвонити власнику Миколі
Хотів. Брешу? Я? Не кажіть!
Вини не визнаЮ нітрохи.
Я благородний мав мотив.
Та щоб мене заїли блохи,
Коли брешу! Я прихистив
Ту парасолю в себе вдома.
Таку красу глядіти слід.
Панове слідчі, вам відомо,
Що лиш краса врятує світ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983676
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
[i]моєму прадіду Івану (псевдо "Сірий")[/i]
мій прадід зісла́ний в Сибір
подалі від рідних гір
в далекі чужі сніги на корм для зим
катованим і худим:
в мені поселився звір
повіррр!
його стежили серед лісів
зграї червоних псів -
кати на допитах прагнули вибити дух
щоби вогонь потух
і в дикій німій тайзі
осів.
з нього опер чека-людожер
зізнання і нігті здер
(свідчення з вироком трійки я бачив сам):
хворий в чужих лісах
через червоних химер
помер.
...проте крізь товщ років
часу наперекір
в мені
не помре
цей звір
повіррр!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983670
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
* * *
Ворожить пишним цвітом неба сум.
І плачуть вишні в білім танці травня.
Ще вишиває сонце їх красу.
У них - любов, як добра казка давня.
Малює білий янгол сни весни.
І щастям світять юні вишні щиро.
Крадуть із серця дні журби вони.
Сміється цвітом світ весняним виром.
19.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983735
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Хочу від смутку, відірватись на мить,
В келих наллю виноградного вина,
Ледь пригублю, враз під серцем защемить,
Скільки смертей, болі завдала війна!
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
З гітари чую - звуки чарівливі,
Мої думки, як світла зоряна юнь,
В веснянім вирії, дні були щасливі.
А часом час, неначе море в штилі,
То блиск поверхні в лазуровім цвіті,
Тож несли ніжність й тепло тихі хвилі,
А бризки крапель, ніби квіти в суцвітті.
Вмить сповила швидка мажорна радість,
Виклик емоцій, серденько тріпоче,
Сповна сп’янила, весняна реальність,
Моя ж душа уже співати хоче.
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
Літа - літа, чому швидко минають?
Чомусь я вкотре, весну згадаю й юнь,
Вони мене писати надихають.
.
Нехай гітара, майже щодня звучить,
На якийсь час, щасливу мить продовжить...
05.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983695
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
На душі так гірко жінці,
Все ж всміхнулась чоловіку,
-Чи б кохав мене довіку,
Як би я була беззуба?
Вмить поглянув і лукаво,
-Чи жартуєш моя люба!
Нахилився й так ласкаво,
-Ти про що? Отого зуба?
Що я вибив, напідпитку,
Чого й нащо зачіпати,
Ну й пропив, другові свитку!
Було б краще помовчати!
-Я журюся, чи довіку,
Ти мене будеш любити,
Чи до старості на втіху?
-Знов гризеш, то, як прожити?
Краще йду, десь знайду дівку!
-Ба, про шльондрочку жартуєш!
Яку дівку, їй ти нащо?
Тож щоденно бешкетуєш,
І до сексу, геть ледащо!
Чоловік вилупив очі,
Жаль, не зміг все пригадати,
Рідні пестощі жіночі,
Рішив, ліпше промовчати.
А вона ж, як ота квочка!
-Що мовчиш, ото зараза,
Лиш три зуба, в роті маю,
Так набридла твоя зрада,
Я за що, щодня страждаю?
Тебе біса, запитала,
Яке ставлення до мене?
Що ти зраджуєш я знала,
Може здуру та прощала,
То чому тебе не клясти?
Стала ніби та тростина,
Я ж не маю, вже чим їсти,
Співчуття. Де? От скотина!
Може досить випивати?
Чи за розум ти візьмешся,
Тож надіялась вставляти,
Ич лукавий, ще й- смієшся.
Задню дав, то що ж сказати!
Вже пом’явся, глянув хитро,
От, як вижене із хати.
Вмить промовив надто хрипло,
-Хоч й беззуба, тебе люблю,
Кому я, потрібен такий,
Башку вибач, дурну мою,
Прожили, ми час нелегкий,
Мені краща, за коханку!
Давай все, почнем спочатку!
17.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 19.05.2023
З листка на долоню спіймала росинку,
Ледь - ледь погойдалась, ну менш ніж хвилинку,
То ніби перлинка – дарунок природи,
Вона не ховає чарівної вроди.
В ній колір веселки і сонячне світло,
Зігрій на долоні - всміхнися привітно,
Ти радість відчуєш - душі насолода,
Перлинка на щастя - землі нагорода!
По травах ясніють сріблясті краплинки,
Під вітром холодним , тремтять намистинки,
Лежать, то рядочком, то в купі дрімають,
Вони, як і я - тепла й сонця чекають.
14.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
І знов травнева злива –
надворі та в душі.
Тремтять квітучі сливи
понурено у мжі.
Зриває пелюстини
байдуже вітровій.
Кругом сумна картина,
а в серці образ твій.
[i]Пишу це на лекції з гістології.
За вікнами тюжить дощ.
17.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983503
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Твої слова - кровобиття
у мої скроні.
Вкладаю сам фортеці стяг
тобі в долоні.
Лоскоче вогниками серце
твоє пʼєзо -
пекучий танець жару герці
з полонезом.
Не знаю я твого обличчя,
ані ймення,
чим мотивуєшся зазви́чай
для натхнення...
Залишиш в пам'яті від крил
свої пірʼїни,
розтопиш лід холодних брил
і криг руїни,
проллєш з очей духмяний дощ
на душу рясно
і рани всіх кораблетрощ
укриєш рястом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983501
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Палають каштани у бі́ливі свіч,
весна догоряє в їх зареві:
чорнильнії чани проли́ла на ніч
і дму́хнула трави бальза́мові.
Су́питься небо низьке, наче бас,
хлюпнули хмари лікерами,
в школі заснути збирається клас,
на літнику кава з еклерами -
травень готує останній дзвінок:
цвітом у парках салют
вибухне цнотою й блудом думок,
де кожен віднайде свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983496
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Пригортаєш ніжненько до себе,
Зворушливо кажеш моє ім'я,
Так неначе, дівчинка маленька,
Зігрілась в обіймах, мов кошеня.
Надійно з тобою та весело,
Лише, ти прокинувшись на зорі,
Побігти міг в поле за квітами,
Й на ранок подарувати мені.
Втішається погляд усмішкою,
Зізнаюсь, це найдорожчий букет,
Надовго залишиться зі мною,
Щасливий та незабутній момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983399
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Почаруєм, почаюєм,
Меду липового поп'єм,
Садом білим поквітуєм,
Цвітом ніжним розцвітем.
Яблук пахощі ванілі,
Мигдалю сливова мить,
Поцілунку квіти білі,
Тонких пальців вен блакить...
Квіти сипалися з ночі,
Танго зупинявся вир,
Але ти дивилась в очі,
Світлом перемоги див.
Пелюстковий сніг танцює,
Засипає білим гріх,
Хвиля набігає, мліє,
Кінчиками твоїх утіх.
Обіймає ранок, тане,
Промінь сонця дитинча,
Поцілунком оминає,
Тонкі вигини плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970849
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 16.05.2023
Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодоспадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими - не старайся,
помруть, в душі народжені рядки,
під склом її байдужого девайса"!
Погаснуть і згорнуться, промайнуть,
розі́пнуться, немов вітрувіанські,
зі слів не кров жива, а мертва ртуть
покотить бісеринами між пальці.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне своє соло в кволих рамах,
бо вірші всі, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983427
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Вона білява, він - чорнявий,
Удвох крокують по траві.
Красою й молодістю ваблять,
Де наші роки молоді?
Вона заглянула у вічі,
Він обійняв й поцілував.
Букет в руках польових квітів,
При зустрічі подарував.
Вони раділи і сміялись,
Любов усе перемогла.
Вона з війни його чекала,
У римі билися серця.
Всю радість в мить не передати,
Попереду - щасливі дні.
Воюють ще наші солдати,
Котрих чекають матері.
Вона білява, він - чорнявий,
У обох очі голубі.
Без перешкод несуть їх далі,
Хай буде щастя на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983409
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
На нічній робочій зміні
Скаржилася дівка Ганя
Вірній подрузі Аліні
Про свої переживання:
-Вийшли заміж Алла, Настя…
(Тут сльозу змахнула Ганя),
А у мене всі нещастя
Від безпутнього кохання.
Вже четвертий рік Микола,
Як той бовдур, щодня ходить,
Відчуваю, що ніколи
Пропозиції не зробить.
Як добитись, щоб освідчивсь?
Щоб вчинив він мою волю:
На коліно опустився
І сказав про спільну долю.
-Завжди володій собою,-
Їй порадила Аліна,-
Загили у пах ногою,
І твій красень - на колінах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Ми двоє з тобою під наглядом повні:
за́пах, з якого колись я ожив
з рецепторів в скроні - вдихаю на повні
букет твоїх маків, ожин...
...і жнив...
Потоком медово-серпневого вітру
пливу по твоїй оксамитовій шкірі
під нею бʼють клітку - крізь теплу палітру
слова рвуться в ирій...
...синій...
Поглянь в мої очі: від чар розчаровую
(знаєш: вони відьмаково-зелені);
мов хоча б слово - хоч мертвою мовою,
звуками вітру чи кленів...
...квені...
В обіймах твій стан і зупинена втеча
(шепо́чу: "мовчанкою слів не души");
цілунок у плечі - щоб плавити в печах
метали бездушних машин...
...пиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983400
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Горіла хата край села…
Скрипіла болем біла вишня.
До неї з жахом смерть повзла
під листям жухлим, ще торішнім.
Лизали спину язики,
нещадно душу обпікали…
Немов медові стільники,
липучим згустком обтікали.
Куди втікать?... — Коріння тут…
Тримає міцно коло хати.
А гілочки он як цвітуть!
Невже і їм пора вмирати?!
Вона так трепетно в саду
Надію берегла останню:
що все тут буде до ладу,
як рід збереться на світанні.
Як в жмені ягоди впадуть,
як сміхом двір лунати буде,
як хліб до столу подадуть,
і святом стане кожен будень.
О, як пече!… О, як болить! …
Кора тріщить під тиском му́ки…
Лиш встигла віти похилить,
сховать сльозу у час розпуки...
16.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983385
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Ковтає вечір останні відкриття,
Бузку пелюстка, у мріях відпочити,
Сонячний промінь лискав до забуття,
Не даючИ, нагоди й перепочити.
Юне цвітіння у вирії життя,
За день сприймаючи теплоту і ніжність,
У кожній квітці гучне серцебиття,
Вечірній подих сприймати, його свіжість.
Хмарно по обрію, рожеві смужки,
Ніби провісники - ждать вітру і дощу,
Ніч принесе, квітам жадані бризки,
Всім, пелюсточкам накупатись досхочу.
Жвавий світанок, зачарує нічку,
Все піднебесся в веселкових загравах,
А то раптово, золотаву стрічку
До зорин кине - як блискавичний спалах.
Стрічають ранок пелюсточки в росах,
Майже на кожній по декілька краплинок,
Вже відпочивши, до сонечка просить,
Мене зігрій, візьми кілька намистинок.
Бузок, цвітіння, пахощі медові,
До себе манять, справних бджіл - трудівничок,
Веселий, дружній гул - прояв любові,
До днів весняних, щоб квітнув гай, садочок.
Бузковий цвіт, серцям несе любов й весну!
16.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983387
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
З мене всі тепер сміються. Бо така вже доля.
Бо на лобі ріг з’явився. Величезна ґуля.
Пару днів я був на рибі. Стріла зла дружина.
І давай кричати, лаять. Нерви, як пружина:
- Вудку вдома ти залишив. Думав, я дурніша?
Я відразу здогадалась! Є у тебе інша!
- Звісно є. А що такого? – кажу їй, сміюся.
А вона як хрясьне здуру. Я, мов гак, зігнувся.
Прикра логіка жіноча. Часом навіть дика!
Скажеш слово, а страждає голова чи пика.
Пояснить не встиг дружині. В тім воно і штука!
Їй здалось, що інша жінка. В мене ж інша вудка!
15.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983348
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 16.05.2023
А ти мені, а ти мені в цю ніч наснилася,
Що на хвилиночку в саду вмить зупинилася,
Тебе побачив у квіту, мов наречену,
А плечі ніжно покривала шаль зелена
Тебе побачив, а душа бентежно линула,
Ти погляд ніжно чарівний легенько кинула,
Торкнувся стану і не зміг вже відпустити,
Бо серце прагнуло краси, щоби любити
І, що робити підкажи, моя ти доленько?
Тебе я довго так шукав, прекрасна зоренько,
Залишся, люба, чарівна, навік зі мною
І будеш в серденьку сіять завжди весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Слова в вірші, а квіти - в сторінки,
вони, мабуть, із них і проростають,
плетуться в болі й ніжності вінки,
цвітуть, не вʼянуть і не відцвітають -
карбуються у пам'ять почуттів,
повзуть татуюваннями під шкіру,
живуть калейдоскопами життів
від дюн Сахари і до гір Кашміру.
Із висохлих потоків біла сіль
кристалами ятрить яри від ран,
що вкрили крила, зіткані із зілль
і квітів волі, родом із Ґорґан.
Вони перебинтовані несуть
її у край, де сонце із долонь,
де арнікою заквітча́на суть
протопить болю кригу на вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983306
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Мені тебе не вистачає –
В своїх думках читаю знов.
І запиваю смуток чаєм,
Що вже не гріє, бо схолов.
Схолов, як радість донедавня,
Котра ще жевріла в душі –
Її не верне повів травня,
Розмай чи пісня комишів...
Вона, усесвітом пролита,
Неповторима, наче ти –
Якщо хоч раз її згубити,
То більше, мабуть, не знайти.
[i]14.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983295
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Ранкове небо в темно - сірих хмарах,
Земля дріма в дорогоцінних чарах.
Ті роси – перли ніч подарувала,
Її печаль, посуху відчувала.
Що ж ти весна, просльозися хоч на мить,
На душі млосно, під серденьком щемить.
Ти ж відбуяла в барвистих пелюстках,
Мо» загубилась у світлих мріях й снах?
Чи захмеліла від пахощів садів?
Чи зчарував, дужий солов’їний спів?
Досить лінитись, клич вітер до хмарин,
Хай політа між кучерявих чуприн.
Щоби вологість припала до землі,
Дрібним дощем, буде потіха й мені.
Проснулось сонце, картина яскрава,
Чудовий ранок. Сонячна заграва,
Скрізь розплескалася, зникають роси,
Я ж сподіваюся, на вмілість принцеси.
Покличе вітер і жадані грози,
Принудять хмари, повідкривать шлюзи,
Й весна босоніж пробіжить по травах
Вже наяву, не так, як колись у снах.
15.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Ніч захмеліла, від сюрпризів зими, подій,
У нерішучості… навшпиньках підкрадалась,
Але ж раніше, все удвох не втрачали мрій,
Вона старалась, зоряна нічка посміхалась.
Хай й поміж хмар, разом з блідим місячним сяйвом,
Їй до вподоби вишиті білі рушники,
Ручного розпису із зимовим мотивом,
А ще морозом, вщент розмальовані шибки.
Хати й будинки під білосніжним покровом.
Осяйні зорями, злегка в сонних росах,
Переливаються ігристо з срібним тливом,
А вже на мить, заграва … золотеньким блиском.
Казкові ночі під парчевим простирадлом,
Були часи… ніби перелив у сузір’ї,
Землі чарівність… часом сяяла кристалом,
Злегка притрушена… в лебединому пір’ї.
Але ж то бу́ли, часи насолоди, натхнень,
А нині нічка, наче соромилась чогось,
Зима із віхолою, не співала пісень,
На жаль,бажання із нудьгою переплелось.
Та все ж підкралась, порушила спокій хмарин,
Мороз спромігся, із вітром зиму рятував,
Пухнасті в танці, розсипали білий ватин,
Не шкодували, сніжинок й білих намистин.
04.02 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972814
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 15.05.2023
Давай про мир, про гнізда пташенят,
про тишу ночі, голосінь світанку,
про сміх, усмішку, очі немовлят,
про літнім вітром зірвану фіранку,
про першу риболовлю з дідусем,
про перший поцілунок і розлуку,
про те, як вперше рюкзаки несем
і гострим стріли з дерева до лука,
давай про шум Карпат і шепіт хвиль,
про пісню буків стримано-мрійну́,
про танець, що веде в степу ковиль -
про що завгодно, лиш... не про війну!
Бо що вона, болото, піт, іржа,
уламки в плоть зі звуком контрабаса? -
Не варта ні найменшого вірша!
...(лиш вміє виривати серце з мʼясом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983213
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
А ти захопила всю душу обіймами,
Такими близькими й далекими мріями,
Схилилась до низу, сховавшись в туманах,
Щасливими митями, ніби в романах
А ти обійняла, мов ненька руками,
Такими безмежно земними думками
І щедро встелила красою стежини,
Щоб завжди вели до своєї родини
А ти наділила теплом всього світу,
Війнула до серця всі запахи квіту
Та хто ж ти насправді така ніжна пані,
Що дивно ховаєш ти образ в тумані?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983161
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Ошатний фонтан біля театру,
Шумів, стрибаючи у повітря.
Не припав до душі маґістрату,
І вони сплюндрували палітру.
Палітру світла, небес і кольорів,
Що проводжали у країну чудес.
Величний Театр тепер уже змарнів,
Його затьмарює новітній "проґрес"...
І грав водами на сонцю фонтан,
Переливи душі зігрівали.
Поряд розквітав ошатний каштан,
Нечестивці його зруйнували.
Та знищено вчорашні світлі мрії,
Які мило дзюркотіли в фонтані.
Недолугі написали сувії,
Тепер житимуть наче на вулкані...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983176
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Гуляв вітер серед поля,
Що то радість, коли воля,
Я лечу ! Стрімко літаю!
Насолоду відчуваю!
Обійняв вже щось й відпущу,
Є бажаня, то засвищу,
Адже маю багато сил,
Із травинок злітає пил.
Я крутий, - співав вітрисько,
То так вИсоко, то низько,
Враз зненацька вперіщив дощ,
Щось розхваставсь, вже й серед площ!
Пригальмуй, збав обороти,
Думки хибні й перельоти,
Применш всі, свої «щедроти» !
Молодим завжди дорога,
Щоб була доволі довга,
Я пораду хочу дати,
Навчись силу зберігати
Щоб й при старості літати!
*
Цвіт яблунь й вітер
Вітерець віє в круговерті,
Яблунь цвіт - пелюсточки вперті,
Шурхіт чуть -Тримаймось міцніше,
Поспішіть під сонце, тепліше.
Зняв росинки, ото примхливий,
Глянь який, але ж цвіт красивий,
Символ ніжності, тут духмяність,
Особлива, є ідеальність.
Знаки світлих мрій і доброти,
Досягти шлях своєї мети,
До висот кращого світу,
Від життя отримать втіху!
09.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983166
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Он петрушка - на городі,
Зеленіє рясно,
Поскачу пока я в змозі,
Це ж весна, прекрасно!
Де комашка заховалась,
Враз знайду, так скоро,
Під листочком! Бач, зазналась,
Йди сюди, потворо!
Там сидіти, нема чого,
Сік з рослин смоктати,
Не торкайся пахучого!
Як тебе дістати?
Горобця почув вітерець,
Під листочки – Дмух-ух!
Він поводивсь, як стрибунець,
Та за мить, трішки вщух.
Тож насмілився горобчик,
На льоту спіймати,
Хай потішусь! Тремтів хвостик,
Треба вдачу мати!
Цвінь- цвінь- цвінь, - звучало жваво,
Понеслось по ріллі,
З’їв комашку й «Цвінь, - ласкаво,
Як же добре мені!
03.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983165
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
А ти прийшов, як спали всі луги
І укладала спати ніч смерічку
Та в тишині у ніжності роси
Де зорі заглядали сміло в річку
Торкався сон черешні у саду,
Вкривав її вуаллю із туману,
А місяць цілував свою зорю
Та доторкавсь до чарівного стану
А ти прийшов, як шепотів струмок
Свою манливо милу колискову
Та у ві сні сопів малий листок,
Що відчував матусі рідну мову.
А ти прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983062
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Я маю до тебе прохання,
останнє до тебе... в житті:
залиш всі думки про "кохання
зі мною" - цей труп почуттів!
Лети з мого світу стрілою
на швидкості надзвуковій,
торнадо, муссоном, імлою,
нестримно, немов буревій!
Залиш по собі хоч пустелю,
хоч згарище давніх Помпеїв,
проламану обстрілом стелю -
лише, щоб не бачив тебе я
Ніколи! Ніяк! Ні за жодних:
обставин, причин, варіантів!
Без виключень! (навіть умовних)
Без шансу зійтися на карті!
Розвійся і вщухни, як вітер,
пірни субмариною в воду,
лети за далекий Юпітер
замерзни у димці азоту!
Закрий ці рукописи краху
НА КЛЮЧ!, цей літопис кориди,
зітри його в гранули праху
й розвій серед криг Антарктиди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982980
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з присмаком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров із вен, неначе воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі попід контур маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
бо в серці Є вже ТА, яка КОХАЄ (!)
й теплом зігріє лагідних долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982979
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 12.05.2023
Вчора в випускному класі
Стала вчителька питати:
-От скажи мені, Миколо,
Ким ти мрієш далі стати?
-Я пишаюсь своїм татом:
Живемо в достатку й мирі,
Доки тато депутатом –
Є чотири в нас квартири.
Я не хочу далі вчитись,
Зразу мрію одружитись,
І в одну з таких помешкань
Із коханою вселитись.
Далі - подорожі, море,
Ігри, розкіш, ресторани…
Не зазнаємо ми горя,
Бо є гроші в тата й мами.
Слухали всі, усміхались,
Першою схопилась Лола:
-Якщо так, то моя мрія –
Вийти заміж за Миколу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982974
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 12.05.2023
Колись в тобі палала і кричала,
запалювала світло в каганцях
частинка віковічного Начала,
іскриста сила задуму Творця
...Велична, Велевмісна, Величава...
Веселий гомін в віртуальних храмах
веде з нутром двобої на ножах:
закута в лати фільтрів "Інстаграма"
стікає кровʼю зранена душа
...розі́пʼята, роздерта, розірва́на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982876
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 12.05.2023
Заплела верба у коси
Світанкові милі роси,
У люстерко заглядає -
Образ ніжний так вражає
На красуню поглядає,
Місяченько із-за гаю,
У зворушливі моменти
Їй дарує компліменти
Гордовита й чарівлива,
Звісно знає, що красива,
У привабливій вуалі
Дивно грає на роялі
Вміло віти, ніби руки
Виграють чарівні звуки,
Ох, картина, мов сузір'я -
У красі бринить подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982867
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 11.05.2023
-Тобі тридцять, є та сила,
Щоб і про сім’ю подбати,-
Кожна бабця торочила,
Що пора вже пару мати.
До дівчат я придивлявся:
Вибрав ніжну, милу Віту,
Як годиться - залицявся,
Дарував цукерки, квіти…
Жив щасливо, мирно, тихо,
Ні на кого я не злився,
А тоді, на своє лихо,
На цій дівці оженився.
Щодо жінки в мене в думці
Запланована програма:
Вона буде кожну страву
Готувати так, як мама.
Звідки ця біда взялася?
Мушу правду вам казати:
В маму Віта не вдалася –
П’є й гуляє так, як тато.
Їй почав мораль читати –
Зразу заробив по пиці!
Знайте: в тихому болоті
Водяться такі чортиці.
На розлучення подав я,
Не стерплю таку образу:
Вона ж мене підманула
Й підвела, така зараза.
Вдала з себе, коли сватав,
Що тихенька, як ягниця,
А насправді - зла і хижа,
Ще й скажена, як тигриця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981706
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 10.05.2023
Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 10.05.2023
Скільки ресурси тут можна жерти,
Все продавати своє за безцінь.
Потрібні кому скажіть конкуренти,
Постійно лякають підвищенням цін.
Немає майбутнього в цеї держави,
Вона ж бо зробила з усіх нас рабів.
Немає на дибло давно вже управи,
Залишать тут все на стариків.
Молоде покоління буде за кордоном,
Бійці всі із боєм повернуть жінок,
Не буде ніхто тут жити з позором,
Підуть у бій за народ , діточок.
Нас мародери тут обкрадали,
Життя людей вони продали,
Ми всі ції банди чомусь годували
І зброю також їм у руки їм дали.
Собі в убиток торгували,
Ми за зелені зруйнували
Усе прекрасне, що було.
А українці добре жили?
Їм тут достойно всім платили?
Тому й війна, ми ж батраки,
Усе життя на них роби.
Якщо свої вас не цінують,
Вам мізер платять та грабують,
То хто скажіть оцінить вас?
Для вас заводи тут збудують?
Вас конкуренти вже цінують?
Та вас до литки обдеруть.
Чого цікаво всі тут ждуть.
Китайська фабрика працює,
А решта так сировина,
Сусаніних у цім вина.
Не вийшовши із їх системи,
З якої вийти не дадуть,
Ресурси ж наші з кров'ю п'ють
Нічого тут вже не змінить,
Це ферма, свиней прийдеться ще кормить.
Лиш на словах звучить красиво,
То ви ще вірите у диво?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982766
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 10.05.2023
І знов захмарилося небо,
Важкі хмарки несуть дощі.
А я ось думаю про тебе,
Неспокій в мене на душі.
Від мене зараз ти далеко,
Як мала б крила - полетіла.
Але зробити це нелегко,
На жаль, не пташка легкокрила.
Все ж відчуваю тебе поруч,
Твоє торкання до душі.
В нічній тиші я чую шерех.
Приходиш часто в час дощів.
Знайомий подих, ніжні руки,
За все я вдячна тобі, дощ.
Неначе вже нема розлуки,
Ти знову поруч, це вдалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982192
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Вмостилося Сонце на ґаночок Ранку,
Низенько вклонилося, знявши свій бриль.
З блакиті бездонної лився серпанок
Рожевим мереживом в ніжності хвиль…
Тендітними рухами поміж фіранки
Гайнуло по закутках сонних кімнат…
Насипало жмені проміння у склянки
Під звуки весни й солов’їних сонат.
Прокинувся сонний, розніжений Ранок,
Вмивається бризками зрошених віт…
Ковточок з горнятка спиває Світанок,
Де в мареві травня ховається світ.
Спасибі Всевишній, за Ранок травневий,
За Сонце, що будить його на зорі.
От тільки б дощі не лилися "сталеві"…
На розкіш весняну, на Рай кольорів.
07.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982494
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 09.05.2023
"Я ж молився за тебе…"(Лк.22:32)
***
Тримай, моя молитво, тримай солдата в полі,
Не дай йому упасти пораненим в двобої.
Тримай, моя молитво, і сироту й вдовицю,
Пошли їм, Боже, вчасно і хліб їх, і водицю.
Тримай, моя молитво, старесеньких і хворих,
Не дай їм залишитись без помочі ніколи.
Не дай їм одиноко боротися з журбою,
Пошли їм, Боже, друзів. Напій життя-водою.
Тримай, моя молитво, пригноблених та кволих,
Кого великі люди обходять стороною.
Додай їм, Боже, сили. Серця зміцни Собою.
Нехай вони відчують: не лишені Тобою.
Тримай, моя молитво, ув'язнених, розбитих,
Отих, кого спіткало не ждане в житті лихо.
Зміцни їх, Боже, руки і випростуй коліна,
Нехай же підіймЕться усякая долина.
Тримай, моя молитво, відкинених, незнатних,
Тих, кого "списали", вважають "непридатним".
Скажи їм, Боже, слово потіхи і любові, -
Нехай вони пізнають, що цінні є Христові!
Тримай, моя молитво, отих, хто Бога славить,
І за Ім'я Христове і дім, й поля зоставив.
За тих, кого катують, - звучи, моя молитво,
За тих, хто знемагають, в чиїм житті йде битва.
Звучи, моя молитво, несися ген до Бога,
Нехай завжди прямою буде твоя дорога.
Якщо ж ти десь затихнеш, бо серце похмурніє, -
Поглянь лиш на Голгофу. Бог лікувати вміє.
Якщо моя молитва замовкне, ослабіє,
Прошу, Всесильний Боже, хай Дух Святий зігріє.
Прошу Тебе, Ісусе, дозволь лишитись в Бозі.
Молись за мене, Боже, нуждаюсь в допомозі.
***
"Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового". (Гал.6:2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972508
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 09.05.2023
Я зачиню своє вікно перед грозою,
Щоби побуть на самоті лише з собою,
Перегорнути сторінки, що прочитала,
Знов повернути те життя, що я пізнала
Відгородитись від усього негативу,
Щоби набрати до душі лиш позитиву
Та обійняти милий світ, ніби родину,
Тепло віддати і любов, і мить єдину
Відчути знову всю снагу, що забриніла,
А від квітучої краси душа хмеліла
І тихо вабили в гаю весняні роси,
Скрапала тихо благодать мені на коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Обважніли віти цвітом,
У поклоні біле па
Невагомо важить місто
Пелюсток сріблястий вар,
Місяць наливає повню
Квітам меду темноти
І заповнює безодню
Теплотою чистоти.
І від важкості намисто
Розсипається на сни,
Почаровані дитинством
Та пігулками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982612
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Минають дні - мрій і сподівань,
Чи відлітають ввись до небес,
І чи бажанням буває грань,
Щоб швидко з вітром, розвіявсь стрес.
Жахи війни, щодня не до сну,
Машин сирени - крадуть спокій,
Все ж вірю я, в сонячну весну,
Хоча і йдуть бої жорстокі.
Чи можна звикнуть до тривоги?
І до небес, що часто плачуть?
Там не знайдуть мрії дороги,
Від злив холодних затріпочуть.
Й недосягнувши своїх цілей,
Вже біль проймає, безнадія,
Тобі здалось , між заметілей,
Лише за мить анестезія.
Жива душа, витримає все,
Війну, розлуку, дощ мінливий,
Для мене милий понад усе,
Щоб повернувся, був щасливий.
Тож не втрачаймо, любий віри!
Ми на порозі перемоги!
Здолаймо диких, злющих звірів!
Сонячний дощ змиє пожоги!
Все ж вірю я… в сонячну весну!
27. 04. 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Сниться війна, сниться війна...
Аби пощезла!
Сниться біда, люта біда...
...Вже крига скресла.
Крижини в зламі
Гуркочуть з тріском..
Мені ж ночами ракетні свисти.
Мені ночами- не погляд мами,
Мені тривога й важка дорога...
Душа на зламі, душа в двобої.
Мов дим за вітром пропало сіре.
Немов крізь сито
Червоно-чорне кругом розлито:
Вогняні зарева, кров побратима,
Зчорнілі згарища, дими й пожарища.
Червоно-чорне кругом розлито,
На чорно- біле душа розбита.
...Тихо на гілку пташка сідає.
Недобра тиша, тиша лякає.
Ворог підступний здобич шукає,
Ворог- злодюга всіх убиває.
Нерви, як сталь.
Очі простір сканують.
Вуха шурхіт листка й кожен звук
В стократ чують...
Білий колір нехай насниться,
Моя матуся, наша світлиця,
Батько і сестри, рідня і друзі,
Пшениця в полі, гулянки в лузі,
Очі коханої сині, як небо...
Які кольори ще вернути,
Щоби війну забути?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980384
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 08.05.2023
Минають легкодумно
лункі весняні дні.
Тобі без мене сумно?
Мені без тебе – ні.
Ясніє голубінню
нагріте сонцем скло,
і огортає лінню
оманливе тепло.
Ні ямбів, ні хореїв
не хочеться чомусь.
Чи згадую тебе я?
Згадаю – розсміюсь.
Яким ти був потішним,
які дурниці ніс!..
О, як було нам смішно,
як весело – до сліз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982201
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Чому так ніжно облітає цвіт,
Сідає з трепетом на плечі,
Шукає, тулиться під вечір,
На брамі ночі в невагомий світ,
Чатують карі очі білих див,
Обійми зачекались тіні,
У призахідному тремтінні,
Незайманої чистоти розлив,
Вальсує світлом незрівнянний квіт,
Манить теплом беззаперечно,
Покірно, незбагненно, ґречно,
Чомусь так ніжно облітає цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982454
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Вчитель з дітьми на природі
Посідали в холодочку,
Обговорювали казку
Про дорослих трьох синочків.
Перший син - розумний, сильний,
Другий - до неробства схильний,
Ну, а третій, як ведеться,
Дурником в народі зветься.
-Тепер, діти,- вчитель каже,-
Будемо фантазувати:
Хто бажає про сім’ю цю
Версію свою сказати?
Здивувала всіх Агата:
-Одружились мама й тато,
Збудували гарну хату,
Жили дружно і багато.
Після першого синочка
Почав тато випивати,
Коли другий народився –
Мама почала гуляти.
На горілку й ресторани
Часу витрачали більше,
Ось чому в них получались
Діти усе гірші й гірші.
Мати вже дійшла до ручки –
Мала препогану звичку,
Бо курила дуже часто
Наркоту - таку травичку.
-В батька вже не стало сили,-
В бесіду вступила Міла,-
В цей період народили
Ваню (третього) - дебіла.
Як почали усі діти
Свої версії казати,
Вчитель тему цю уроку
Став швиденько закривати.
Зрозумів, що легко й просто
Лише в казці все буває,
А в житті така Агата
Часом більше нього знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982533
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Це так важливо….
Весна і ти - поруч зі мною,
Коли натішусь я тобою?
Та дійти згоди на півслові,
Коли ж поп’єм нектар любові?
Блакить очей, в яких пірнаю,
Адже тебе, давно кохаю,
Ми у весняних, пахких хвилях,
Злетіть спроможні, як на крилах,
Рушник весільний, пора стелить,
Та чомусь нам, ненька невелить.
Спішу до тебе…
Весна, побачення, ти поруч,
І місяць зирить, ніби обруч,
А ми під ним, як ангелята,
Вже готуватися б до свята,
Обручки будуть до вподоби,
Нарешті вдвох дійдем до згоди?
Вродлива, мила і тендітна,
І наче усмішка привітна.
Та враз мінливість на обличчі,
Слова докори,- Не на часі,
Нам на побачення ходити.
Кажуть, ще треба, вчитись жити,
Слова свекрухи, - Вміть любити,
Щоб я навчилась, все цінити,
Не в квітах щастя й поцілунках,
Чи в дешевеньких подарунках,
Треба квартиру і машину,
Тоді отримати мужчину,
Знаю, а ти ж - безприданниця,
До всього ще і некчемниця,
За сина треба злата дати,
Не стану я, ваш шлюб вітати.
Болить душа…
Та знаєш любий, всі повчання,
Мені набридли й сподівання,
Два роки в ліжку до світання,
Частенько мліли від кохання.
А,що ж тепер? Нащо страждання?
Та чи зачислить у родину?
Чи марно мрію про дитину?
Можливо знов, думка зарано?
Тож скажи чесно наостанок.
Життя по різному сприймаєм,
Не штамп у паспорті єднає,
А почуття, що варті щастя!
В його очах…
Мов блискавиця й раптовий грім,
Як спиці в серце, слова - Це ж гріх,
Не прислухатись порад неньки!
Ні не змовчу…
-А чого ждать? Мо» з неба зірок?
Я зрозуміла, цей вибір, крок,
Ти не зумієш, сам зробити,
Та я спроможна розлюбити,
Хоча розбив сердечні мрії,
Пробач, тебе - не розумію!
Місячне сяйво по стежині,
Під серцем щем, ніби в крижині,
Куди втекти? Зірки звали вдаль,
Ятрила душу - зрада, печаль.
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Холод, вітер, надвечір'я,
По дорозі ніби пір’я,
То омана та то ж садки́,
Поскидали всі пелюстки́.
Усум’ятті вальсували,
Задарма, тепла чекали,
Нема втіхи в дні весняні,
Зникли пахощі духмяні.
День при дні сонце в дрімоті,
Білий цвіт не в позолоті,
Жартував холод із ними,
Намагавсь взяти в обійми.
Вітер з хмарами здружився,
Хлюпав дощ, не забарився,
Мов війна в середновіччя,
Їх з’єднало протиріччя,
У двобої хто сильніший,
Цьому цвіту хто миліший?
Тихий шурхіт у відлуння,
ПелюстОк, як умовляння,
Не страши, забери болі,
Дай спочити нам на волі.
У сльозах обіч дороги,
Загубилися тривоги,
Ніч підкралась, сон міцніше
Вже й пелю́сточкам тепліше.
07.05.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982536
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Гряде у душу оптимізм,
Цвітом приваблюють сади.
Неначе ти у дивнім сні,
Йдуть подарунки від весни.
І природа з білим цвітом,
Де розкидає почуття.
Звук симфонії над світом,
Там хвилі стережуть моря.
Солодкий поцілунків смак,
Подив їх там зовсім марний.
Палає в них вогонь в очах,
Вдвох, коли вони з'єднались.
Перед очима - круговерть,
А ти в той час наче в раю.
На крилах птах несе тебе,
Дарує послугу свою.
Гряде у душу оптимізм,
Ти закоханий- у хмарах.
В той час далеко від землі,
Мимоволі йдуть печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982460
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
(Від чоловіка)
Як малим був, я пас овець,.
Завжди за всім спостерігав,
Чому не ходить горобець?
Себе раптово запитав.
Ця пташка надто спритненька,
Увесь час скаче - скік, скік –скік,
Хоча на прочуд й маленька,
Напевно щоб, не спіймав кіт?
На траву ліг і слідкую,
Пташка скік-скік, шатається,
Ото собі, сам міркую,
Мабуть мені ввижається.
Я придививсь на дорогу,
То ніжки бач, коротенькі,
От і втрача рівновагу!
Ой, ви ж нещасні, маленькі!
От ніжки трішки б та й довші,
Тоді вагу б іншу мали,
Й більші на зріст, й крильця ширші,
То не лише б всі скакали.
А спромоглись крокувати,
Собі той харч, ще й смачніший,
Легше було добувати,
Усім світ здався б миліший.
Враз задививсь на хмарину,
Думка ятрить, зупинився,
Пригощу хлібом пташину,
Це від сніданку лишився.
У небі хмара - примара,
Боюсь промокнем до нитки,
Та й непокоїть отара,
Швидко забрав всі пожитки.
Поспіхом йшли на дорогу.
Весела зграя горобців,
Їх цей політ на підмогу,
А горобцю, що хлібчик їв.
Впевен, згадати приємно,
Відчував, став - розумніший,
Проводив час недаремно,
Тож став цей світ веселіший.
06.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982357
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 06.05.2023
Я бачив чарівливий сон
В цю ніч, що пахла бузиною:
У плачі білоцвітих крон
Зустрівсь неждано із тобою.
Пішли удвох ми вдовж галяв,
Де юних трав шуміла піна,
Й слова я ніжні промовляв
Тобі під провід солов’їний.
Узявши стан твій сплетом рук,
Дивився на вуста багряні –
Як швидшав серця ж дико стук
У тій дурманливій омані!..
Забув я свій дошкульний сум,
Що у думки надносив зливи,
Як зором пив твою красу..,
Нехай, зізнаюсь, дещо хтивим.
Не знав тоді я, що лиш сплю
У млі солодкої облуди
Й прокинусь, сповнений жалю
За тим, чого в житті не буде.
Бо все давно розставив час –
Хоч серце й рветься у надіях,
Та днини спільні ці для нас
Лише в моїх зелених мріях...
Тож хай у пору цю весни
Моїй душі і далі сниться
Твій образ, мов зоря, ясний
У чарі темрявого ситцю!..
[i]05/06.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982359
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 06.05.2023
Тюльпани серця зігрівають,
Дарують нам неповторну мить.
До наших мрій шлях прокладають,
Їх краса у серці променить...
Тюльпани це аромат весни,
Пробуджують наші почуття.
І малюють неповторні сни,
Та народжують нове життя.
Вистеляють гарні килими,
А їхні барви загадкові
І посеред них щасливі ми,
Прагнем до палкої любові.
Їх краса заполонила світ,
А серденько радісно б’ється.
У тюльпанах загадковий цвіт,
А душа від щастя сміється.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982224
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Ой, не плач голубко, не плач сизокрила,
Ти вже й наліталась, притомились крила.
Золоте весілля, його б святкували,
Коли б у країні та й війни не знали.
Зібрати б родину, трьох доньок у парі,
Якби ж не припхались сусідськії тварі,
Якби не бомбили мирні міста й села,
Тоді би й заграла музика весела.
І сім онучаток за столом всміхались.
Та й двом правнучатам усі повтішались.
І ми з дідом ніби в щасливому краї,
Де небесна просинь, сонце у розмаї.
Де шпачок виводить пісню про кохання,
Допоміг забути про біди й страждання.
Та не так судилось, лунають тривоги,
Шлях до перемоги,ой занадто довгий!
Мужні сини й доньки боронять країну,
То козацька вдача - люблять Україну!
Бо ж, як рідна ненька, треба захищати,
Щоб життю раділи і батько, і мати.
Погляну до неба, серце калатає,
За людей, героїв, душенька страждає,
Здаля знову чую крики журавлинні
Враз сердиті хмари - ллють сльози полинні,
Тож не до весілля, не до гульок нині.
А, як доживемо, ми до перемоги,
В купі зберемося відгуляєм вдачу!
Ось тоді я й справді, від щастя заплачу.
04.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982133
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023
Сонячне сяйво, з ранком лилось до землі,
Тішивсь горобчик,- Чари, так добре мені,
На підвіконні, уміло миє крильця,
Всім зрозуміло, треба ж гарненько вмиться.
Щоб день зустріти, он миле сонце встало,
Краса довкола, проміння застрибало,
Точно, як я! Й до всіх доволі привітне,
Мабуть любується, в саду нарцис квітне.
Уже й вербичка пушком причепурилась,
Весна усміхнена, ледь зазолотилась,
Злегка іскриться срібна роса по полю,
Ну, от і я - уже вмився, тож дозволю.
Сказати вам, дітлашки - Доброго ранку!
Ген – ген долина, вбралась у вишиванку,
Ряска й Мать-мачуха манить кольорами,
Весни дарунки, потішимось й ми з вами.
Скік- скіт горобчик ,- Цвінь-цвінь, - звучить довкола,
Вже поряд друзі, юрбою роблять кола,
До річки й лугу скликають політати,
Щоб новий день веселіше зустрічати!
Тож не баріться, дітки гайда з хати,
Давайте разом весноньку вітати!
23.04.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Тьмяні зорі… нічка лукава,
Казав прийдеш, щоби чекала.
Обіцяв, ти одну дістати,
Була мрія, зможеш кохати.
Пахкотів, вже чай біля вази,
Пам’ятаю, всі твої фрази.
Приніс квіти, у подарунок,
Був солодким наш поцілунок.
Тож наслухалась обіцянок,
Не сп’янив мене і рум’янок.
Довго ждала та все ж розквітла,
Загубився, десь присмак літа.
Не ясняться зоряні шати,
Ти не знайдеш стежки до хати.
Жаль, лукавість, твоя через край,
Тож не скажу, прийди, покохай.
Нехай нічка викраде зорі,
Й забере думки ці, суворі.
Різні долі, нам надав Господь!
Я забути зможу - не приходь!
30.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981830
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 01.05.2023
Чаруючи, звільню тебе від щему,
Шепочучи, за шию обплету,
Любитиму, і стане біль нікчемним,
Зітру із губ цілунком гіркоту.
Одна на світі знаю я, про що ти
Нахмурився гусеницями брів .
Спішу долоні на запалі щоки
Покласти, щоби смуток відболів.
З очей у очі переллється небо,
А з ним тепло моїх любовних чар.
Чекаю- іскра в погляді мигне, бо
Забудеш те, про що собі мовчав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981751
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
[b]Ой, світить сонечко та у віконечко.[/b]
А зайчик сонячний неначе сонечко.
Люстерко зайчиком по мому личеньку.
Палають вогником мої вже щіченьки.
Мене мій миленький не дочекається,
Моя подруженька теж наряджається.
Люстерко зайчиком нижче спускається,
На неї миленький мій озирається.
Ой, світить сонечко та у віконечко,
Біжу розплетена в обнімку з сонечком.
Моя подруженька лиш озирається,
Сьогодні доленька нам посміхається.
Серце в грудях аж щемить, ой, так хочеться любить.
Милий зайчиком біжить, ой, щось буде через мить.
Своїм люстерком він по спині, сьогодні буде лише моїм.
Кохатись будем, чому б і ні, сьогодні буде лише моїм.
[b]Он меня любит, со мной будет, а к подруге путь он забудет.[/b]
Ой, светит солнышко да у окошечко.
А зайчик солнечный светит как солнышко.
Зеркальце зайчиком по моей стеночке.
Пылают звездочки в глазах у девушек .
Меня мой миленький не дожидается,
К моей подруженьке он прижимается.
Зеркальце зайчиком ниже спускается,
К ее груди он прижимается.
Ой, светит солнышко да у окошечко,
А я бегу в обнимку с солнышком.
Моя подруженька лишь озирается,
Судьба сегодня мне улыбается.
Сердце в груди аж калатается, меня любимый мой там дожидается.
Милый зайчиком бежит, через мгновение будет любить.
Своим зеркальцем он по спине, сегодня будет ой, сладко мне.
Пылать я буду сегодня с ним, сегодня будет лишь моим.
[b]He loves me, he will be with me.
[/b]
Oh, the sun is shining through the window.
And the bunny is as sunny as the sun.
The mirror is shining on my face.
My cheeks are burning with fire.
My sweetheart can't wait for me,
My little friend is getting dressed up too.
The mirror is going down with a bunny,
And my sweetheart looks at it.
Oh, the sun is shining through the window,
I'm running in an embrace with the sun.
My girlfriend just looks back,
Today our little girl is smiling at us.
My heart is aching in my chest, oh, I want to love so much.
A sweet bunny is running, something will happen in a moment.
He's rubbing his mirror on my back, today it will be mine alone.
Let's make love, why not, tonight will be mine alone.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981757
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
- У Бегемота з’явилась робота. Радійте!
Носить і возить, навколо всіх бігає. Стійте!
Можете ви постояти хвилиночку?
– Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Вітайте!
З ранку до вечора він у труді. Про це знайте!
Можете ви постояти хвилиночку?
-Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Хороші
і працьовиті й веселі усі тут.
-А гроші?
- Ой, не дивуйте! Як можна таке запитати?!
Йшли б ви…
Чого тут без діла стояти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981765
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Знову ракети літають,
Далі править бал сатана.
Невинних дітей вбивають,
Тривожить мир клята війна.
Московит землю руйнує,
Нищить, спопеляє людей.
Плач дітей орда не чує,
Повна дурнуватих ідей...
Рашисти повстали з аду
І кров'ю повниться земля.
Мають нечестиву владу,
Що далі сичить із кремля...
Окремі з ордою торгують,
Продають дрони і ракети.
І карлику симпатизують,
Та справляють йому банкети...
Невинна кров дітей на руках,
Є у кожного нечестивця.
Кара їх настигне у віках,
І загине цей ниций вбивця.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981557
дата надходження 28.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука.
І в серце юнь крізь призму літ
Нам тихо споминами стука...
Озветься там любов жива —
Мотиву ніжність солов'їна.
І хоч - не - хоч, а оживе
В серцях кохання наше вірне.
І понесе бджолиний рій
Туди, де пахощі дитинства,
Де вишень цвіт — суцвіття мрій,
І де весняних чарів дійство.
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука…
Пелюсток вальсовий політ
У дивовижних, ніжних звуках...
27.04.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981480
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Минуле десь сховалося далеко,
Та все ж дає про себе часто знать.
У теплий край полинуло з лелеками,
Його уже не можна наздогнать.
Приходить воно довгими ночами,
Чи не забули, хоче так узнать?
І ніби плаче разом із дощами,
Неблизьку відстань може подолать.
Присяде поруч, дивиться у очі,
Гірка сльозинка скотиться з очей.
Щось ніби запитати в мене хоче,
Але мовчить, ніяких тут речей.
Уже під ранок зникне в невідомість,
А новий день загляне у вікно.
І знову принесе в життя буденність,
Минуле поруч йтиме все одно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963432
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 28.04.2023
Як солодко мріяти в тиші,
Сховавшись від сонця у тінь,
В густому заплутались листі
Пориви небесних надій...
І сонечко бавіиться в листі,
Ледь - ледь вітерець шелестить,
Проміння неначе в намисті:
Перлинами ніжно блищить...
Кує ген десь далі зозуля,
Чиїсь вже рахує роки,
Та я їх лічити не буду,
Мені тут приємно завжди...
Заснути б оце в прохолоді,
Хай жар нестерпний пройде,
А вітер краплини холодні
Хай дощиком нам принесе...
Дерева й кущі хай омиє,
Освітить лани і поля,
Любов тоді вірну розкриє
Оновлена щедра земля...
Збагатить він людям їх мрії,
Поповнить натхнення моє,
І Віра, Любов і Надія
У серцях у людей оживе...
Якби ще й війна закінчилась,
Життя б оновилося знов,
Додому солдати вернулись,
Розквітла б ще більше Любов!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980649
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Моя душа в єднанні із кредом,
Принесе радість нинішня весна,
Краса квітуча запахне медом,
Й всім подарує… надію сповна.
Покине ворон небо блакитне,
Враз розіл’ється довкола світло,
І Україна швидко розквітне,
Як і земля під барвистим цвітом.
Моя душа- зранена пташина,
Знаю світ зміниться. Й мій рідний край,
З війни зустріне донечку й сина,
Радо спечуть… весільний каравай.
Все, як колись, тільки справ багато,
Для відбудови нам потрібен час,
Але ж якщо, в душі віру мати,
Ніякий ворог не здолає нас!
05.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981415
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Не забувай, ти рідного порогу,
Де народився, де пройшло життя
Та вирушай, хоч іноді в дорогу,
Згадавши мить, коли ще був дитям
Найперші твої кроки по стежині
Де всі поля всміхалися тобі
І волошкові чари сині-сині
Ховалися в любові та журбі
Де кожен гай наспівував мотиви
Чарівно ніжні та ще й голосні,
Як кроки пробігали навіть в зливи,
Лишавши слід у чарівній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981408
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Річка сонцем текла -
Усміхалися доли.
Я тебе нарекла,
Як ніхто і ніколи
Не покличе тебе
В край солодкої мрії.
Небо там голубе
Пестить спраглі надії.
У світанках стрічань:
Сонце, місяць і зорі
Ніжать світлом зізнань,
Між мовчань та зітхань,
Краєвиди прозорі -
В пазлі наших торкань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981117
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Питає строго вчителька у Олі:
- Чому, мала, не була вчора в школі?
- Бо в нас удома клопотів чимало.
Свиня в обід ключицю поламала.
- Кого ж ти хочеш обдурити, кицю?
Це знають всі! Нема в свині ключиці!
- Скажу вам по секрету. – сміх в дівчати. -
Зате ключиця є у мого тата.
26.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981364
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Цілував промінь сонця
дивовижну краплину.
Був її охоронцем
в світанкову годину.
Зігрівав поцілунком,
ніжно пестив обличчя…
Від солодкого трунку
оживало узбіччя…
Він впивався губами
у нектар сонцесяйний.
Кольоровими снами
світ здавався звичайний.
Затремтіла краплинка
на зеленім листочку…
Стала, ніби перлинка,
на весільній сорочці.
Защеміло серденько,
почуттям оповите…
Любий зовсім близенько…
Виграє соковита…
Підіймалося сонце —
з ним і промінь, угору…
В травах, мов на долоньці,
грає крапельок море...
Захватив у обійми
діаманти-перлини,
І з птахами дзвінкими
їх спивав по росині…
А покинута ранком
У полоні любові,
Ним розніжена бранка
висихала поволі…
25.04.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981259
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
У весняну годину на розкішному лузі
Дарував клен обручку дивовижній подрузі,
А за обрієм ніжно посміхалася доля,
Говорила калині, що то є її воля
Зашарілась, красуня, опускаючи віти,
А її обіймали зачаровані квіти
І схиляли голівки тихо в зелен-травицю
Де їх світ напувала так джерельна водиця
Цю звабливу картину вмить помітили люди,
Рознеслися мотиви неповторні повсюди,
У весняну годину на розкішному лузі
Клен вклонявся низенько своїй милій подрузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Сперечались автоледі:
Брак мужчин і грошей.
Мій хлопака то для мене,
Як авто хороше.
Бо мужчина, як машина.
Часом навіть краще.
Хлоп – то річ складна і сильна.
Керувати ж важче.
Транспорт добрий по – любому
З нього вийде гідно.
Лиш по правилах на ньому
Їздити потрібно.
Чи новенький, чи старенький,–
Треба шанувати.
Щоб служив тобі рідненький,
Сильно не ганяти.
Треба зчеплення відчути,
Стартера жаліти.
Не крутити, не тиснути,
Механізм змастити.
Бо керма нема в мужчини.
І слабенькі гальма.
Може часом без причини
Брикнуть, наче карма.
Не зарядиш батарею,
Не доллєш оливи,-
Шини дай нові та ремінь,
Буде ж нервів злива!
Як мужчина норовливий,
То двигун добрячий.
У руках тримай сміливо,
Бо, мов кінь, поскаче.
Передок у них слабенький.
Це якраз важливо.
Бо, бува, хильне легенько,
Й занесе наліво.
Ще як бак залитий повний,
То мужик, як в приймах.
Тягне він, як сотня коней,
Тільки треба втримать!
24.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981160
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Закутана в квітковий аромат,
Красуня вишня – юна наречена,
Немов коштовний, цінний експонат,
Стоїть велична, горда і смиренна.
Бо не обходить… витівки вітрів,
Бджіл-трудівниць набридливе дзижчання,
Квітневий день її таку зустрів,
І запросив красуню на вінчання.
Пишається…сьогодні її день,
А завтра скине вельон із вітрами,
Зелену хустку витягне з кишень,
Й почне переживать життєві драми.
23.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981097
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Простелила стежку нічка у саду
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Бо нас доля розлучила, розвела,
Залишила ніжну згадку, як весна
Хоч і поряд ми блукаємо завжди
Та не разом прокладаємо сліди,
Мабуть просто не судилось бути нам,
Навіть дивно нерозчуленим думкам
Запалила мила нічка новизну,
Найпалкішу, найяскравішу зорю
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Не зустрінемо з тобою ми весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981010
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Вже привітний світанок крокує,
А вітер холодом обіймає.
Юна весна поважно мандрує,
Зелені килими вистеляє.
Пташиний спів душу окриляє,
Сповіщає нам про прихід весни.
Квітучий лан серце звеселяє,
Посеред краси блукаємо ми.
Нас юна весна зачарувала
Та провела у закоханий світ.
Любовні миті подарувала
І здійснила до наших мрій політ.
А ми випили кохання ковток,
Йшли до мрій міцно взявшись за руки.
Проклали шлях до яскравих зірок,
Втекли від холодної розлуки.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981018
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Я не можу тебе цілувати,
Обіймаю очима повітря,
Можу тільки співати сонати
Та літати крізь ночі до світла.
Я не можу тобі усміхатись,
Почуття у листах перестигли,
Можу тільки у висі кохатись,
Малювати вуста наші стиглі.
Тільки прошу у долі найшвидше,
Щоб твій погляд занурився глибше.
Лише хочу почути найближче
Голос ніжний, що лагідно шепче.
Я віддав тобі серце і душу,
Світлий погляд залишив і зорі,
Я віддав тобі ніжність і тишу,
І блакитне я небо прозоре.
Я так хочу тебе цілувати...
Я так хочу всміхатись тобі...
Я так хочу тебе обіймати
І казати КОХАЮ тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980956
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Чиєсь життя, як квіточки в садочку,
Нарцис, тюльпан - краса вражає очі,
Роса і блиск виграє на листочку,
Примули цвіт, як очі, ці жіночі.
Як пелюстОчки до пелюстОк - ніжність,
Втримать тепло - щедроти поцілунку,
Природи вмілість, як сумісна святість,
Буть завжди разом, всміхатись світанку.
Так, є подібність природи і людства,
Все дане Богом для краси й почуттів,
Тут, ще й погода принесе чаклунство,
За для любові, продовження життів.
Поглянь на сад, на клумбу рано- рано,
Серце заб’ється гучно, урочисто,
Як до смаку, усе довкола вбрано,
Весна плете чаруюче намисто,
Природа завжди в ритмі, як звук сердець .
22.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Нарешті квітнуть ранні квіти
І весна поважно крокує.
Одягає сади у віти,
Неповторні миті дарує.
Із дощем грається у долині,
А з вітерцем дерева гойдає.
Розтопила сніг на полонині,
З пташками чудні пісні співає.
Наповнила річки водою,
Веселкою сяє в небесах.
Іде поважною ходою,
До щастя прокладає шлях.
Чарує нас своєю красою,
А її барви серця веселять.
Відпочиває перед вербою,
А сріблясті води мило шумлять.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980870
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Ой надворі, схоже на осінь,
У пелюшці дрімає просинь,
Серце спокою, вже немає,
Тож кого, не знати, кохає.
.
Це ж любила вчора Давида,
Як у ліжку, то вже Свирида,
Хто із них, кращий, як узнати?
І за що… обох цінувати?
Нічка вкрала - мій сон і спокій,
Тож обоє, ще й кароокі,
І гарненькі, червонощокі,
Тож душа, то неначе в шоці.
Усміхаються, я палаю,
Кого вибрати, все ж не знаю.
Нині свято, в нас вечорниці,
Прийдуть подруги і вдовиці.
Де в селі, іще погуляти?
Щоби тіло та й розім’яти?!
Вздовж паркану, он іде Свирид,
Біля хвірточки, стоїть Давид,
Як два півні - руки у боки,
Вже червоні вуха і щоки.
Хай їй грець так званій вечірці,
Враз зчепилися, бачу в сварці!
У очах, аж блиски від злості,
Чи й вгамую, я оці гості?
Чую здалеку Василину,
Йде під руку, веде Килину,.
За мить, подруги привітались,
-Що, сміливості вже набрались?
Василина - голосно мовить,
А Килина, морга, так вабить,.
Від вікна, я не відірвуся,
Гей пождіть! Зараз розберуся!
Як ви всі, зайдете у хату,
Улаштую » гарненьке» свято!
А вдовиці, як дві сестриці,
Білокурі і білолиці,
Одна одній,ще й підморгнули,
Попід руки і потягнули.
От паск*ди! Ото утнули!
Ніби статуя, аж застигла.
Й слова мовити, я не встигла,
Як же я? Але ж ми ж подруги,
Як уникнути, враз наруги?
Ой казала ж, рідненька мати,
Знай кого- ти ведеш до хати!
Певно ждала на генерала,
Нащо довго так вибирала?
Ой літа, де ж молоді літа,
Нині осінь у коси впліта,
Як взнаки, сивих волосинок,
Та хіба ж, це поганий вчинок,
Всіх зібрати, щоб погуляти?
Хоча подружки й білолиці,
Але ж зрадливі, дві блудниці,
Тож для мене, урок віднині!
По щоках, ллю сльози полинні!
Та шкода, зачерствіє пиріг.
Таких подруг, навіть на поріг,
Я не стану тепер пускати!
***
Мої думи – білокрилі зграї,
На останок, я скажу вам друзі,
Зрада, блудить часто по окрузі!
Жаль бува - не без пригод, це ж життя,
Ти довіришся, цим втратиш літа,
З’ятрить серце і душу самота.
Жовтень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980831
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Свята земля, ти лиш зернина,
Завдяки Богу, зростай на ній!
Щоб мала волю, як дитина,
Й пізнала тугу й злет світлих мрій.
В землі спроможна вкоренитись,
Відчути силу – дар природи,
Під сяйвом сонця залишитись,
Сприймати примхи, від погоди.
Яскравість днів - весняні квіти
Де свіжість й радісно довкола,
Цвіт колосків, громам гриміти,
Гнутись під зливою додолу.
Так і дитині, сприймати світ,
Де темнота й світло йдуть поруч,
Коли дивує бузковий цвіт,
Війна, чужинці - несуть порох.
Щоб навкруги, все спопелити,
Вкрасти надію на майбуття,
Заборонить, землю любити,
Право на волю, спокій, життя.
А хто накази, рашистам дав?
Знищити нас, рід український?!
Народ віками, на жаль страждав,
В роки буремні й в час радянський.
Розвелось, тоді олігархів,
Ніби пороші серед зими,
По церквах зрадників – монахів,
Жаль не відчули вони вини,
Кого роками вибирали?
Кому довірилися, шкода,
Для себе шлях, не той обрали,
От і неждано, прийшла біда.
Летять снаряди, гинуть люди,
І кожен паросток згорає,
Важко позбавитись Іуди,
Все ж мати сина виглядає.
Ночі недоспані, тривоги,
Весь світ, ненавидить рашистів!
Долі розділені, дороги,
Та стоїть воїн, до знемоги,
Впевен здолає терористів!
Тобі подібний, теж зернина,
Сили сповна протистояти,
Щоби щаслива вся родина,
Щоби не мала, болю мати.
Надія ворога відбити,
І розсівати зерна в полі,
Щоб рідний край,землю любити,
Та бути вдячним щасній долі!
17.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLCjyyZVtQ4[/youtube]
Останні краплі скрапують з гілок,
В надії не повернеться вже дощ.
Вони тут припустились помилок,
Чекать його недовго довелось.
І знову дощ шумить між листям,
Струмки вже ллються із даху.
А дощ не йде, а вже періщить,
Ще й грім весняний додає страху.
Під шум дощу природа засинає,
І сняться їй бездощові вже дні.
Можливо, й дощ весну переконає,
Що досить лити сльози ці гіркі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980676
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Цілувалися так довго,
Що аж губи стали більші.
Пта́хи всі зібрались в коло,
Було їм від того смішно.
Поцілунки стали дивом,
Всі не бачили такого.
Може він приносить силу?
Бо не знали головного.
Птахи стали цілуватись,
Прикладати дзьоб до дзьоба.
Є природа у них - мати,
Цілуватись й їм охота.
Розлетілися повсюди,
Йдуть поцілунки всі в життя.
Для них прикладом є люди,
Хоч мова в кожного своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980496
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 17.04.2023
Звечоріло. За́ край неба,
вже сховалось сонце.
Місяць срібним промінцем
стукає в віконце.
Мила, любонька моя,
вже заснула мати.
Двері в хаті не скриплять -
вийди погуляти!
Вийди, мила, я чекаю...
зіроньки так сяють!
Явір вербу обнімає,
гори засинають...
Під плакучою вербою,
біля криниченьки,
Сядем поряд, голубонько,
візьмемсь за рученьки...
Тихо скрипнули ворота,
тінню промайнула ...
І в обійми, наче пташка,
трепетно пірнула*.
Милу свою дівчиноньку
ніжно пригортаю.
Хто не знає тих обіймів,
той не знає раю.
Зорі, наче самоцвіти,
в піднебессі сяють,
Повсідалися на небі,
та ще й підглядають.
Місячень приліг на хмарку
хай він нас пробачить ...
Косами верба прикрила -
то й ніхто не бачить ...
Пісня лина солов'їна
з вечора до рання,
Шелестить тихе́нько листя -
шепче про кохання.
Ладним личеньком любуюсь,
пещу ніжно ручку
І на пальчик надіваю
шлюбную обручку...
Вітер тихо щось шепоче,
не дає сказати...
Не час зараз говорити,
зараз час кохати.
На шатрі небоснім зорі
самоцвітом сяють,
Вітерець ласкавий ніжно
стан твій обнімає.
У твоїх обіймах вічність
сплинула водою
Бо не спинить часу ніжність -
плине час рікою...
Серце ніжно завмирає,
душенька співає ...
Та не мій, неначе, голос
глухо промовляє:
- Мила, я тебе кохаю,
в мене ти єдина!
Та в біді, вогнем палає,
стогне Україна!
Завтра з легінями разом,
на війну, в солдати -
Воювати з москалями,
край свій захищати !
Ну, а доки сонце встане,
то кохаймось, мила !
Щоб навік запам'ятати
про цю мить щасливу !
Побажай мені кохана,
в гірку мить розлуки,
Слово чільне, щоб дать сили
в тяжкий час розпуки ...
Вже над краєм горизонту
спалахнуло жаром,
Розгоравсь на сході обрій
згарища пожаром !
Мила в очі подивилась,
сльози не ховала ...
Мову в неї відібрало,
гірко прошептала:
- З ворогом, як маєш стрітись,
бий ! Не сумнівайся !
З Перемогою, скоріше,
цілим повертайся !!!
З Перемогою і миром!
буду я чекати !
Я свій вік, з тобою милий,
хочу доживати ...
Ніч скидає вже убра́ння,
лагодиться спати.
Зо́ря рання пломеніє,
час іти до хати.
Вже з'явились довгі тіні,
зрання встала мати -
В довгу подорож до війська
сина споряджати.
Як примара, ходить в хаті,
біллю серце крає ...
Думки з сином всі - сердешна,
з Богом розмовляє :
- Боже милостивий, зглянься,
на мою дитину,
Захисти мого синочка,
Не дай йо́му згинуть...
Відверни від нього кулю
й полум'я пекельне !
відверни від нього бомбу
й все, що є смертельне ...
А як доленьці судилось
йо́му рану дати -
Хай та рана легка буде,
щоб в строю зостатись ...
А якщо йому на долі -
у війні загинуть...
Ні, не треба, Боже милий !
Не полиш дитину !
Господи, я так благаю,
змовкнуть хай гармати !
Хай синочок мій вернеться
до своєї хати !
Уже склала сину торбу
повсідались чинно...
Плаче, молиться до Бога,
розпрощалась з сином...
Зглянься Боже на молитву,
хай не плаче мати !
Боже милий, захисти
й збережи солдата !
Бо солдати - вони діти,
Вони - батько й мати !
Їм би всім - життю радіти,
А не погиба́ти ...
Та розбиті вщент міста,
і палають хати -
Вдерлися до нас з війною
москалі прокляті !
Треба йти і воювати,
долю здобувати,
Підлих ворогів незваних
з краю виганяти !
Щоб земля під вороженьком
клятим запалала!
Щоби швидше Перемога
наша засіяла!
Щоб із фронту повернулись
у свій дім, навіки,
Наші славнії герої,
діти й чоловіки!
Повернулись щоб живими
всі, хто воювали
Й нашу славну Україну
в битвах захищали!
Діточки щоб народились,
а відтак і внуки !
Щоб земля для нас родила
й не було розлуки !
Щоб ми всі були єдині
з Заходу до Сходу !
Миру й щастя Україні -
нашому народу !
пірнула* - припала
11-26.03.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 16.04.2023
Плаче небо і земля,
З ними я, немов дитя,
Сумно дивимся у світ
Де згубився мирний квіт
Заглядає в кожний дім
Де вселився в ньому грім,
Звук сирени та страху -
Не забути нам весну
Та з надією в душі
Я пишу ось ці вірші,
В них усе вкладу життя,
Доле-доленько моя
Але час пройде і ми
Знову линим до весни,
Мирну, ніжну і п'янку -
Веремію гомінку
Сльози витре, знов земля,
З нею небо, ти і я,
І в безмежній тишині
Мир всміхнеться навесні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980238
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 16.04.2023
В зоряні світи не линемо вже ми,
Райдужні вогні не сяють в далині.
Умом закрили брами герої цеї драми.
Грони лиш червоні схилалися в поклоні.
Сяють на калині, мов буси на дівчині.
Кроваві ці краплини.
Трагічно- драматичні, нажаль не романтичні.
Калинові мости, весільнії вінки.
Зорі сховались за хмари
І не палають стожари.
Впала остання зоря,
Слідуєм ми в небуття.
Небо мов тая калина
Від зір прогиналося вниз.
Мов той салют на парад
Нас зустрічав зорепад.
Збувались шалені бажання,
Лилося мов пісня кохання.
Звав в вічність зоряний шлях,
Не знали, що таке страх.
Я любувався тобою,
Думкою в небо літав.
З неба зорю діставав.
Космос в тобі відкривав.
Зорі ти вибирала,
Світлом їх окриляла.
Шукала нашу планету,
Маленький наш зоряний світ.
Минуло вже тисячі літ.
Калина одна все це знає.
Калина свій сік проливає.
Гірко, ой, гірко кохає.
До долу листва нагинає.
Грони краси і печалі.
Грони смутку і жалю.
Калина слова промовляє,
Калина і далі кохає,
Стражденна, вона пам'ятає
Як поряд упала зоря.
Порхнула любов в небуття.
А в гронах її ці сліди.
Печалі у них кольори.
Падали зорі із неба,
Наших бажань то потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980239
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 16.04.2023
Із чаєм чашки на столі
А за вікном зима в імлі…
Там над долиною туман
Ненапишу нині роман
Ти не прийшов, не подзвонив…
Учора двері зачинив
Бачу сумний, зірниць нема
Та не моя в цьому вина.
То вона винна - ця війна,
Сказав, - Піду, дам свободу,
Прошу, шануй свою вроду,
Цінуймо вдвох своє життя,
Буду живим,, пришлю листа!
Знаю задовгі будуть дні,
Хочеш діждешся, а як ні,
На жаль, не збудеться мрія,
Тебе, не стану судить я .
Одна в кімнаті при свічах,
Сльози в очах, пекучо, страх,
Із чаєм чашки на столі,
Стікають крапельки по склі,
Як ті слова,- Тож ти пробач,
За вікном дощ, душевний плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969047
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 15.04.2023
Ідуть, пливуть з дощем свята,
Як повноводна та ріка.
Маленька радість в лихий час,
Бо сила й воля є у нас.
Несе весна свою красу,
З променем сонця на шляху.
Веселкою зустрічає,
З Великоднем всіх вітає.
Все іде неначе в ногу,
Віра є у перемогу.
Біда в одному - йде війна,
Нехай залишить всіх вона.
В мирі є бажання жити,
Щастя мати і любити.
Не проливати гірких сліз,
Лунав кругом дитячий сміх.
Ідуть, пливуть з дощем свята,
Не повернути нам літа.
Лиш потрапить у дитинство,
Там Вкраїна у намисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980285
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5PwvkEfvXG4[/youtube]
Весна у білій заметілі,
Як спогад давньої зими.
Ти був тоді такий несмілий,
Вже припорошені сліди.
Вишнева гілка вся у цвіті,
Розвіє спогади сумні.
А ми давно уже не діти,
Тепер ми стали вже другі.
І де тепер ти, я не знаю,
Вже скільки літ пройшло і зим .
Пелюстки вишні осипають,
Ця згадка зникла, наче дим.
Лиш десь на краєчку душі,
Про те минуле заболить.
То знов прийде в нічній тиші,
Щоб те минуле оживить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980258
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Любов із Землі
Через пагінці
Тече по лозі.
Любов у плоді.
Через коріння
Та до листочків.
Після цвітіння
До дочок й синочків.
Було все як в казці,
Сльоза ж на щоці.
Усіх колисала на власній руці.
Усім я пекла запашнії млинці.
Знизу угору по капіляру,
З старого до младу
З раннього ранку і до упаду.
Немає тут правди, усе тут до ладу .
Капає, капає зверху все вниз.
Щоб рясно зійшло,
Кохання вкладаєм у власне зерно.
Щоб розцвіло.
Людям на заздрість,
Їм на добро.
Вони наша радість,
Любові стебло.
Передаємо у спадок
Батьківське тепло.
Вони не просили, ми просто любили.
Барвисто, яскраво поглянь розцвіли.
Я так їх любила.
На спинці носила.
Підросли, стали батьки,
Своїм дітям мами тепло віддали.
Можливо згадають якими були.
Засіяли ж рясно власні лани.
Можливо і ми такими були.
Забули якими, були ми дітьми.
[b]Пасха.[/b]
Сонечко сяє високо в небі,
Радість приходить в кожну оселю.
Всім сонце світить, все по потребі.
Очі сіяють, вогник чекають.
Вогонь благодатний
В небі сіяє.
Бог православний
В вогні воскресає.
Сонця тепло
То є світло душі.
Люди радіють,
Співають пісні.
-Христос Воскрес!
Дзвінко лунає.
Яєчко ближче цей спів наближає.
-Воістину, Христос Воскрес!
Одне розбилось,
А друге, ясне залишилось.
Сонце в небі ожило,
Нас у поле позвало.
З яйця дивись
Щось проросло.
Сягнуло в вись.
Поглянь - росточок, стебло.
Землю люди наші люблять,
Руки їхні у зерні.
Пасха символ трударя,
Рано в ранці - посівна.
Мирне небо,
Світлі зорі.
Слава лунає,
Бог Воскресає!
Зерно в землі
В теплі зростає.
Життя в природі Оживає.
Христос на Небі ярко сяє.
Каміння віри
Хрести воскрешає.
Вогонь благодатний
Віру вселяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980246
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Віка мучилась, хворіла
Підряд дні і ночі:
Дуже голова боліла,
Аж штрикало в очі.
Всі пігулки закупила,
Гелі, креми має,
Хоч у них цілюща сила –
Не допомагає.
Радили кота придбати,
Щоб зникла недуга,
Не покращав її стану
Й куплений папуга.
До цілительки ходила,
Та сказала: -Пізно
Ти звернулась, та врятують
Тебе трави різні.
Бачить дівка, що загнеться,
Час проходить марно,
Вирішила наостанку
Звернутись в лікарню.
Лікар каже: -Завтра зрання
Викиньте всі ліки,
Заманіть для проживання
В хату чоловіка.
Через місяць до лікаря
Прийшла з результатом,
Щастям, радістю ділилась
Наче з рідним братом:
-Все в порядку, я здорова,-
Реготала Віка,-
Тепер болить голівонька
В мого чоловіка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980245
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Зорями пульсує літня ніч.
В тиші ще годинник незамінний.
Плетиво думок із протиріч
Перетреться, мов насіння тмину.
Пахощі, ці пахощі іще
Стиглої любові так бентежать.
І солодкий осідає щем:
Є ж в душі мені знайома стежка.
Зорями пульсує літня ніч.
Я б зробила крок, було б доречно
Лиш тоді, коли б ти йшов навстріч,
Поки ж час рахує безкінечність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916501
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 15.04.2023
Тримаю у руці я олівець,
Він зараз і художник, і митець,
Малює вправно неземний портрет,
А згодом розкриває весь сюжет
Надмірний погляд, ніби із вітрин,
Хвилюючо торкається картин
І постать вабить дивна, чарівна -
Картина згодом, наче ожила
А ось, алея ніжного бузку,
Легенький промінь сяє на листку
І знов малює вміло олівець,
Він зараз і художник, і митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980058
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 14.04.2023
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
Вабить цвітом веселий бузок
і покірністю ґроно калини.
Кожне слово – то долі є крок,
у нім подих ясної години.
Слово рідне дзвінке, мов потік,
і мов сонця грайливе проміння.
Кинеш в душу – й воно проросте,
як в полях золотаве насіння.
У негоду всіх нас захистить,
і в погожий день сили додасться.
Слово рідне - це радості мить,
в нім краплини любові і щастя.
І нема, знай, у світі ясніш
і тепліше від рідного слова.
Мов у спрагу краплини дощу,
життєдайно звучить наша мова.
То ж лунай, наша рідна. Дзвени!
Сніговіям стежин не замести.
України є мова свята,
цвіт весни їй дано у світ нести.
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 11.04.2023
Пуста квартира. А в ній ти,
Колись був поряд зі мною,
Давно роз’єднані мости,
Я живу й досі тобою.
Тоді був сніг, деінде лід,
Слова на ньому- кохання,
Лиш на два дні, виднівся слід,
Сердечний спогад - прощання.
Сонячний промінь пригрівав,
Слова стікали зі слізьми,
Та розуміла, жартував,
Тоді ж ще ми, були дітьми.
Різні дороги, минав час,
Весна й осінній був пейзаж,
Жаль не з’єднали вони нас,
Думки мої… ніби міраж.
У гості знову, ти зайдеш,
- Слово привіт, мені скучно,
А може час, вкотре знайдеш,
Не тихо скажеш, а гучно.
Згадаю я, був несмілий,
При кожнім слові червонів,
І все веселий, щасливий,
Коли про школу гомонів.
Тепер у снах ти зі мною,
Та на снігу не бачу слів,
Знай, що живу, лиш тобою,
Не зупинити гірких сліз.
14. 12.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968624
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 11.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2AhaylOBOK4
[/youtube]
Намокли в вітру дужі крила,
Як побороть оцю біду?
Йому літать тепер несила,
Як навести у цім ладу?
Як тут зігріти тіло й душу?
Враз погляд кинув на вікно.
Сумую - в цім признатись мушу,
Про це він думав вже давно.
Заліз в відчинену кватирку,
У хаті тепло, тиша, спокій.
Залюбувала ця картинка,
Його життя на це не схоже.
Ледь блима вогник на столі,
Кидає дощ в вікно краплинки.
Відчув нещасним на цім тлі...
Пройшов кімнатою навшпиньки.
Як заспокоїть тут себе,
Відкинуть всі собі докори?
Ясніє небо голубе,
Качає вітер легкі штори...
Сумління більше не шкребе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979677
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 09.04.2023
-Як воно живеться, куме?-
Питає Микола,-
Чи кума жива, здорова?
Донька піде в школу?
-Всі нещастя в мене, куме:
Зникла десь заначка,
Помінялися ролями
Жінка і собачка.
Іноді, буває, рачки
Доповзу до хати,
Як дихну я на собачку –
Вона іде спати.
А дихну я на дружину –
Ночую на ганку,
А вона вже без упину
Гавкає до ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978874
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 02.04.2023
Де поглянь, то як казка,
Ми удвох йдемо у ній,
Та на все Божа ласка,
Вітерець торкнувся вій.
Він весняний, ласкавий.
І заквітчана весна,
Літа подих духмяний,
Тілеса, всім сповива.
Розсипає і обрій,
В небесах диво-красу,
Заясніли всі гори,
Вмить розвіявся мій сум.
Глянс знов очі, так вабить,
Там дріма, ще морозець,
Та надій не позбавить,
Усіх збуджених сердець.
Розстеливсь вздовж доріжки,
Глянь, фіа́лковий тут цвіт.
У росі, срібні ніжки,
Торкну́всь холод, ніби лід,
Та то ж лиш, це на миті,
Приліг гріє промінець.
Й я тону в оксамиті,
Мов піду, теж під вінець.
Я ти поряд зі мною.
Диво- казка, ця земна,
Повтішаймось красою,.
Хай чарує нас весна.
31.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978742
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 31.03.2023
Почасту я у чарах ночі
Під ніжний шум плакучих верб
Свої підводжу мрійно очі
На місяця холодний серп.
Й тоді одна лиш думка лине
Кудись в міжзоряні світи,
Що, може, десь у цю хвилину
На нього дивишся і ти.
Пливе дворогий в неба тиші,
Простори сріблячи кругом,
І ти, як сотні тисяч інших,
Про щось гадаєш перед сном...
Лишень в’яви: це світло біле
Текло в часи погожі й злі
Усьому, що цвіло й зотліло
На цій потріпаній землі!..
Вогні століть й епох невпинно
Згасали в млі невороття –
Лиш місяць сяє все незмінно,
Тепер таким, як ти і я...
Нехай мені ж під шелест гаю
До віч він світом цим струмить:
Можливо, в погляді з’єднає
З тобою хоч на куцу мить.
[i]09.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976893
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Хотів написати листа
Та пам'ять зітерла хвилини,
В моїх володіннях зима,
Засніжені в чарах стежини
Весна відлетіла в страху
І літо також не зігріло,
Хоч тихо малому листку
Грайливо щось там шепотіло
І осінь війнула руном
Та ще колорит не вражає,
Бо в світі найкраще тепло
Десь в просині мабуть літає
Стомилась душа і болить,
Пробігла зимова вже днина,
А смуток у серці щемить,
Як струн дивовижна хвилина
І ось, у природі весна
Дає нам натхнення та силу,
Чарівність земного тепла
Зігріє і душу, і тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978428
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
З рудого листя полотно діряве,
Весняні роси - барвисте намисто,
Визира сонце, із- за хмарин, мляве,
То лиш на мить, враз сяє променисто.
Й на мене світить, сповиає в полон,
Ловлю в долоні, сонячне проміння,
Мов визначає, із блиском рубікон,
І я радію, неначе дитина.
Ранковий вітер, пахтіє свіжістю,
Вже роси- перли, підхоплю в долоні,
Чарують очі, вражають ніжністю,
Й вони на прочуд, зовсім не холодні.
У рудім листі, поміж павутиння,
Принишк підсніжник та до неба зирить,
Несміло тягне, біленьке цвітіння,
У добро сонця, він, як і я вірить.
Та несподівано, пісні пташині,
Зачарували, мусила спинитись,
Глянула вдаль, звеселились озимі,
Чому б й красою не насолодитись,
Коли весна, дарує частку щастя!
28.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978436
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Як цілує дощ траву, по якій ступають кроки,
Ніжні краплі на листку відобразять світ широкий,
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, ніби рай, де волошки сині-сині
Неймовірно дивний світ захопив мене красою,
Неповторний колорит умивається росою,
Мила казка, мов у сні, ніжність грається серпанком,
Ось, у милій новизні посміхаюся я ранком
Йду, любуюсь навкруги та невже таке буває,
Що волошкова краса ще зі мною й розмовляє?
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, дійсно рай, де волошки сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978109
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Я чекаю тебе з війни,
Мій коханий, до болю любий,
Щоби мир ти приніс весни
І заграли у серці струни
Я чекаю, немає сил...
Та знаходжу і знов чекаю,
Навіть в світі зловісних злив
Мир і спокій я уявляю
І найкращу ту мить душі,
Що постукаєш ти у двері,
Занотую все у вірші -
Перший крок вже відчувши в сквері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977899
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Вересневий вечір. ….
Легка прохолода злегка сповивала тіла. Вони невпоспіх йшли стежкою, що проходила вздовж посадки, перед ними інколи здіймалися сполохані птахи. Гілки дерев злегка гойдалися, жовте й ледь багряне листя повільно крутилося й припадало до землі.
Два дні поспіль, Віктор з Галиною добре потрудилися на дачі. Хоч обоє вже десять років на пенсії, але спромоглися поперечною дворучною пилкою спиляли три старі вишні. Цього ж дня й розпиляли на колоди. Переночувавши ніч, увесь день він рубав дрова. А дружина носила й складала їх під піднавіс біля дачного будинку. Наостанок дуже поспішали, адже вдома в квартирі залишився кіт.
Клопоталася Галина,
–Ой, мабуть своїм криком увесь під’їзд на ноги підійме. Їсти йому вистачить, але ж важко переносить самотність.
-А я ж тобі казав, давай візьмемо з собою. Так ти ж , їдемо ненадовго, туди й назад, а воно бачиш, як вийшло.
-Та нічого… я думаю витримає, нині не весна.
-Ага, як колись, поки приїхали, усі твої клубки з нитками порозмотував. Жінка посміхнулася
-То він так свою любов до мене проявляє .
Ось уже й залізничне полотно. Взявшись за руки, на високу платформу підіймалися по насипу щебня.
-Ой, Галю, я бачу ти вже притомилася, почервоніла, як троянда влітку. Як почуваєся?
-Та нічого, як не виберемось на верх, то видеремось, хіба це нам вперше.
Віктор дивився вдалину, звідти мала появитися електричка.А думки за дружину – Ой, здає моя половинка, здає. І дачу жалко покинути, але й здоров’я не позичиш,
-Галю…. здається їде, зараз може вдасться присісти, відпочинемо. Я зізнаюся, теж притомився.
У тамбурі електрички людно… спостерігали, як старі допомагали один одному підійнятися по сходах.
Віктор, трохи знервовано дивися в салон вагона,
-Ух ти! А чи й знайдемо де присісти, це ж сьогодні п’ятниця. Пішли…
Він здаля шукав місця, майже посеред вагона побачив не повністю заповнене купе,
-Проходь вперед, здається нам повезло, є місця.
В цьому купе з однієї сторони, два чоловіки поважного віку, одягнені у форму охоронців, міцно спали. На сидіннях навпроти, біля вікна сидів чорнявий чоловік середньої статури, біля нього, пишна панянка, на вид в зо два рази ширша за нього. Звичайно, де ж тут вміститися на двох місцях, біля них, хіба що долоню можна було прикласти. Вони приблизно одного віку, в межах сорока - сорока п’яти років. По розрізу очей можна зробити висновки, що люди не місцеві, скоріше за все приїжджі з ДалекогоСибіру. Ця пара задоволено облизувала шоколадне морозиво, вдаючи, що більше нікого не бачить. Панянка всміхалася, тулилася до нього, він задоволено примружував очі.
Аж у грудях стиснуло в Галини - Оце так поведінка! Іще й розклалася, чи й не сором? Та де ж ті жирні коліна можна здвинути докупи, на них сала, як на добре вигодованій свині. Якби ж спідниця хоч трішки довша, напевно так би не кидалося в очі.
Злегка торкнувши плече дружини, Віктор тихо запропонував,
-Присідай біля хлопців, дивись не розбуди, мабуть з чергування їдуть.
Вона очима пробігла по салону вагона, на жаль більше вільних місць не побачила. Віктор поглядав на веселу пару та попросити щоб потіснилися не наважився. Важко перевів подих, обіперся на верхню частину сидіння. Дружина з жалем подивилася на нього, він помітив, кліпнув очима,
-Може скоро якесь місце звільниться, трохи постою.
Але ж їхати майже годину - журилася дружина, останній робочий день, мабуть всі їдуть до кінцевої зупинки. В душі розчарування, хіба ж не бачать, що старий стоїть. Ой, Боже до чого рухається наш світ?
А пара ніби навмисно поводилася зухвало. Жінка з себе зняла вітровку, трохи віддвинулася, заговорила ламаною, але цілком для них зрозумілою мовою.
-Ти бачу трохи зблід, бідненький, напевно від поїздки виснадився. До стінки не зручно притулятися, краще поклади голову на мої груди. Іще хвилин двадцять можеш подрімати, я початую.
Після почутого, Віктора, аж струснуло -Ба яка уважність до чоловіка, а я стою, ноги німіють. В цей час.Галина вирішила запропонувати чоловікові присісти на своє місце,
-Вікторе, я вже трохи відпочила, тепер ти присядь, нам ще довгенько їхати.
Він відразу махнув рукою, заперечив,
-Ні- ні, де ти бачила, сиди, так наробилася за два дні.
За мить, неочікувано для дружини, звернувся до пари,
-Молоді люди, я би вас попросив трохи потіснитися, нехай я хоч скраєчку присяду..
Враз обличчя панянки посуровіло, в очах мигнула іскра. З презирством голосно сказала,
-Та ти ж мужик, це якби жінка попросила, може тоді і потіснилися. Чи більше місць немає, що тут прилип, як банний лист.
Про те що було голосно сказано, ніхто й не помітив. Хтось дрімав, хтось вів розмову із сусідом, дехто в навушниках,слухав щось з телефона, а дехто просто уважно придивлявся до телефона.
Галина жахнулася, ледь не привстала. Її злякало перекошене люттю обличчя тієї жінки й до посиніння стиснуті губи. Маючи доволі вузьку форму очей, блиск у очах, подібний блиску пантери, ніби намагалася швидким рухом напасти на доступну жертву.
У розпачі, як втримати свої емоції, щоб не зірватися на захист чоловіка. Думки мов заснувались у павутинні… яка наглість так поводитися! О, такої поїздки ми іще ніколи в житті не мали.
Воно якби більше нічого не сказала,то може б на цьому розмова й завершилася. Але панянка, незграбно скинула з ноги капець і подвинула ногу на сидіння. Рукою гладила голову чоловіка,
-Ось так зручніше і тобі й мені. Чи ми не маємо права сидіти так, як нам комфортніше, а то ти ба, потісніться….
Напевно є межа всьому! Так, електрички не на стільки комфортні, але ж якщо іншого вибору немає, то мусиш їхати тільки цим транспортом. Здавна є приказка «В тісноті та не в образі» , чому нині люди гублять людяність?
Галина відчула прилив крові до обличчя, різко встала.Чоловіки що дрімали поруч, проснулися. В недоумінні позирнули до вікна, звернули увагу на розчепірені ноги панянки, переглянулися.
Віктор зрозумів, що дружина наважилася щось сказати. Щоби втихомирити її запал, перед нею наставив зап’ястя рук, але нічого не встиг сказати. Галина різко махнула рукою,
-Яке нахабство, ти ж йому в діти годишся! Він два дні трудився на дачі, дрова рубав, а ти розсілася, як дійна корова. Зовсім сором втратила, ганьба!
Враз, рукою кивнула до її супутника,
-А ти її чоловік, чи може бойфренд?! Не гидко спостерігати, як твоя дама сидить перед людьми, навіть перед цими чоловіка.Чи в неї є поняття, як поводитися в громадському місці?
Чоловіки почервоніли, переглянулися .А її бойфренд, чи чоловік після цих слів почервонів, різко піднявся,з під сидіння забрав сумку й швидкою ходою пішов до виходу.
Вона ж підвелася, не звертаючи на свою коротку спідницю, низько нахилилася, навмання відшукала свій капець, взулася. Злобно позирнувши на всіх, не зрозуміло на якій мові, пролунали гучні слова. Широко розмахуючи руками, перекачуючись пішла до виходу.
Віктор взяв дружину за руку,
-Ти так розхвилювалася, може пігулку дати
. У відповідь заперечила головою, звернулася до чоловіків,
- Шкода, що цей прикрий випадок стався біля вас. Ви мене пробачте, не змогла справитися з емоціями.
Один із них підтримав її,
-Та все ви правильно зробили. Ми цілу годину спостерігали на їх поведінку. Яку на жаль по іншому і не назвеш, як свинство.
Як добре, коли тебе хтось підтримує, - подумала Галина.
Гудіння електрички відволікало від нав’язливих думок. Ніжні погляди поступово знімали напругу. Подібні голубам, схилившись один до одного, мріяли якнайшвидше добратися додому.
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976632
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023