Мерзенні руки запустили
Ракетний град і дронів дощ,
І крики, плач безмежних площ
Від горя та від божевілля
Рашистських покидьків шалених,
В яких пуста душа марнот
Бездумності віків цейтнот,
Гріховності прокази, лепри.
Невже ти, світе, в летаргії?
Нечутний милосердя пульс,
Бо не торкнувсь ракетний пуск?
Породжує безкарність дії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
Ними смачно калюжа, розлита під ноги, причмакує.
Ніби цінності краде, і слива, насупленим приставом,
Намагається їх відібрати рукою- гіллякою.
Красувались недовго дахи сніговими наметами.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
А то падає вниз, як рукою незграбною зметений,
Й розлітаються дзвінко по стежці льодяники крихтами.
Доїдає відлига сніги, не судилося вистоять
Чарам білої казки, в морозі короткім застиглими.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими,
І на залишки білої ковдри летить намистинами.
Усі разом бурульки попадають долу до вечора,
І зимовий етюд розмалюється чорними кистями.
Та безжальна відталина ще не торкнулася дечого:
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000732
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 13.12.2023
Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.
Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
Я полину туди, де на варті ти студиш хлопчину.
Тобі теж, мабуть, жаль його, бо завівала і плакала,
Ніби каялась в тім, що зима, й холодити повинна.
Схаменися на ранок, уляжся снігами іскристими.
Змінять хлопця на варті, зігріють і чаєм, і сміхом.
А в окопах ворожих ти постіль морозяну вистели,
Снігову Королеву пошли ворогам для утіхи .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999601
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
А я все ще не вірю у те, що розлука- то правда.
Та ніяк не насмілюся серцю сказать- відболи .
Ця коротка рулада із болю- забутий мотив.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Ніби кров із лиця, на якому намарно знайти
І краплину того, в чому бачили запал і знаду.
Та допоки болить, довгий вечір не зможе приспати
Ослабіле бажання злітати у вись до зірок.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
Між ріллею і небом застигло зніміле зеро.
І ні сліду рум'янцю- холодне безлисте гіллЯ
На заграві викреслює руни, надії заради
Обіч сірого лугу, що нам гобелен вистеляв.
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999452
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Пролився у фіранки ранок. Скоса
Повік торкнувся, блимнувши невинно.
Надворі дощ, і ніби ельфи босі
Тупцюються невидимі краплини,
І тулячись до шибки, слізно просять
Вікно відкрити, де цвітуть гардини
Фіалками, мережаними в осінь .
О милі ельфи! Зранила вам крила
За ніч промокла біла хризантема,
Яка лише недавно так іскрила!
А вже її розгледіти даремно.
Голівки почорнілі опустила,
Остання із квітучого едему
Застигла у саду кущем зрадливо.
О любі ельфи! Мала б вас зігріти,
Та пелюстки я вишила на льоні,
Який і сам вбирався в сині квіти,
А нині взір його в шибки холодні,
В чеканні, як то буде тріпотіти
Фіалковий післяобідній промінь,
Й цілунок зрідка подарує вітер.
О дивні ельфи! Де під листям прілим
Вам, ніжним і яскравим, є притулок?
Воно в осіннім блиску відгоріло.
Про нього й віття стомлене забуло,
Брунькам новим своє віддавши тіло,
Вколисаним і до весни поснулим.
А вас зима приспить під снігом білим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998885
дата надходження 18.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.
А тому поливаю надію дощем з долонь.
Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
– А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
– Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992105
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 28.08.2023
Прощався червень. У кудлатих хмарах
Його втішали сонця промінці.
Останній день блукав у літніх чарах,
Сльоза котилась по його щоці.
Про все подбав, збираючись за гори,
Сушив для чаю трави, ідучи.
Суничний джем поставив до комори,
А потім дарував дрібні дощі.
Подмухав ніжно на достиглу вишню,
Поцілував червону і смачну.
Поля припудрив золотом пшеничні
І морву оксамитом одягнув.
Взяв горщик меду з липи на дорогу,
Про сонце спомин, теплий і п'янкий.
Мені лишив троянду за порогом
Й метеликом торкнувся до руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987803
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 09.07.2023
Від вибуху весь простір водяний,
Хтось обіймає рідний дах руками
Й шепоче сам собі: не плач, не ний.
Не втримавсь хтось, на дно пішов, мов камінь.
Затоплене ненавистю живе
Невігласом, ворожим кодлом з пекла.
Бо в дзеркало дивилися криве,
У душах зайдів передчасно смеркло.
Затоплені волають, хтось затих,
Реве худоба, а вода клекоче.
Скрапають сльози з неба всіх святих,
Підтримай швидше, всюдисущий Отче.
07.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986183
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 17.06.2023
Гинуть воїни наші, жінки, малюки у колисці...
Другий рік ми ховаємо рашею вбитих людей.
Повстають на поранених люттю серцях обеліски...
Скільки днів ще триватиме безум цей, скільки ночей?
Ми втрачаємо рідних та друзів не тільки від зброї.
Як послухаєш деяких з них, так підскакує тиск:
вони вірують свято у путіна, в "руські" устої –
й більш немає в нас рідних та друзів. Це теж обеліск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986064
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 14.06.2023
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982804
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 11.05.2023
Вони загинули, щоб ми жили,
Прикрили мужнім серцем нас і тілом
І в землю українську полягли,
А душі їх до Раю полетіли.
Так шкода, що їх мрії не збулись,
Не втілено в життя поточні плани…
Лиш на могилах воїнів колись
Замайорять півонії й тюльпани.
Та все ж зерно добра вже проросло,
Про них весь час нагадують віднині
Таке подібне синове чоло
І очі доньки, як у тата сині…
Хай їхні душі царствують в Раю –
Героїв місце тільки біля Бога,
Щоб бачити, як в рідному краю
Знов буде Щастя, Мир і Перемога!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978744
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 01.04.2023
Вони загинули, щоб ми жили,
Прикрили мужнім серцем нас і тілом
І в землю українську полягли,
А душі їх до Раю полетіли.
Так шкода, що їх мрії не збулись,
Не втілено в життя поточні плани…
Лиш на могилах воїнів колись
Замайорять півонії й тюльпани.
Та все ж зерно добра вже проросло,
Про них весь час нагадують віднині
Таке подібне синове чоло
І очі доньки, як у тата сині…
Хай їхні душі царствують в Раю –
Героїв місце тільки біля Бога,
Щоб бачити, як в рідному краю
Знов буде Щастя, Мир і Перемога!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978744
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 01.04.2023
Моя естетика -
сумна поетика;
краса дівочої природи.
Моя культура - чемна етика..
людини чистої породи.
Хоч безкультурність завжди спереду ..
Я не склонюсь тупому нелюду !
Згублюсь в забутому прекрасному ..
минулому і не сучасному.
І хоч не буду серед моди..
зате на волі, на свободі.
У власній творчости решітці..
У тихих мурах.. дикій клітці.
Серед самотніх строгих дум,
недоторканність таїть ум..
Пускає тілом сильний струм -
вершить мелодику - творить
нервових струн..
"Поет пишіть!"
Знов потойбічні голоси ..
у голові шепоче тьма:
"Впускай іще в життя краси!
У тебе вибору нема".
27.11.22, 23:03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967119
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 11.01.2023
Помстись катам мого народу,
Всесильний Боже!..Можеш Ти...
Нехай не буде того зброду
синів самого сатани.
Хай щезнуть десь в самому пеклі...
Не дай їм прощення повік,
бо слуги зла - вони запеклі,
хай їм урветься віку лік...
Це ж треба так з людей знущатись...
потвори, нелюди, скоти...
У кого ви могли набратись
такої ненависті?...З мли,
ви з темряви на світ з'явились-
породження гієни зла,
з нечистим назавжди зріднились,
прогнивша підлая орда...
Хоч ви завжди були такими...
Та світ зуміли обдурить
грошима слизькими, гидкими,
приспати й пильність умертвить.
Тепер вмирають наші хлопці,
щоб задушити тих химер,
химери ж не жаліють злості
всім полоненим, бо не вмер
козацький дух у білім тілі...
Ох як це ж бісить душі злії,
що плоть шматують, озвірілі,
не в силі знищити дух віри...
...Мій Боже,змилуйся над нами
Ти бачиш все із висоти
Ти чуєш біль кожної мами-
дітей помилуй й захисти...
Спаси усіх, хто ще в полоні-
вкраїнських дочок і синів,
над ними розпростри долоні-
накрий, сховай їх від катів...
Не випробовуй їхню волю...
З них кожний -Твій достойний син,
що рідний дім прикрив собою,
на них нема, нема провин!..
Пробач, Михайле,милий друже,
із побратимами, пробач,
за тіло зранене й недуже,
яке звівечив так палач...
Пробачте, любі українці,
що вам цей хрест тяжкий нести...
Хай не минуть його й ординці,
хай стануть жертвами кати...
Бо їм нема, нема прощення
за звірства ці, холодний жах,
за катування нескінченні,
за біль в небесних цих очах...
Помстись за них катам народу,
Небесний Отче, поможи
навік позбутись того зброду,
лихе лихому залиши...
Наш біль торка небес луною,
Від серця йде...з його глибин-
Ми всі в боргу перед Тобою...
Верни синів до їх родин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961547
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 02.10.2022
Помстись катам мого народу,
Всесильний Боже!..Можеш Ти...
Нехай не буде того зброду
синів самого сатани.
Хай щезнуть десь в самому пеклі...
Не дай їм прощення повік,
бо слуги зла - вони запеклі,
хай їм урветься віку лік...
Це ж треба так з людей знущатись...
потвори, нелюди, скоти...
У кого ви могли набратись
такої ненависті?...З мли,
ви з темряви на світ з'явились-
породження гієни зла,
з нечистим назавжди зріднились,
прогнивша підлая орда...
Хоч ви завжди були такими...
Та світ зуміли обдурить
грошима слизькими, гидкими,
приспати й пильність умертвить.
Тепер вмирають наші хлопці,
щоб задушити тих химер,
химери ж не жаліють злості
всім полоненим, бо не вмер
козацький дух у білім тілі...
Ох як це ж бісить душі злії,
що плоть шматують, озвірілі,
не в силі знищити дух віри...
...Мій Боже,змилуйся над нами
Ти бачиш все із висоти
Ти чуєш біль кожної мами-
дітей помилуй й захисти...
Спаси усіх, хто ще в полоні-
вкраїнських дочок і синів,
над ними розпростри долоні-
накрий, сховай їх від катів...
Не випробовуй їхню волю...
З них кожний -Твій достойний син,
що рідний дім прикрив собою,
на них нема, нема провин!..
Пробач, Михайле,милий друже,
із побратимами, пробач,
за тіло зранене й недуже,
яке звівечив так палач...
Пробачте, любі українці,
що вам цей хрест тяжкий нести...
Хай не минуть його й ординці,
хай стануть жертвами кати...
Бо їм нема, нема прощення
за звірства ці, холодний жах,
за катування нескінченні,
за біль в небесних цих очах...
Помстись за них катам народу,
Небесний Отче, поможи
навік позбутись того зброду,
лихе лихому залиши...
Наш біль торка небес луною,
Від серця йде...з його глибин-
Ми всі в боргу перед Тобою...
Верни синів до їх родин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961547
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 02.10.2022
Ростуть осінні квіти біля тину,
Під ноги їм барвінок простеливсь,
За кожним, хто загинув за Вкраїну
Плачуть їхні ніжні пелюстки.
А навесні барвінок кучерявий
Так спрагло питиме небесную блакить,
Віночком ляже до могил солдатів,
Яким би іще жити та любить.
Знов прийде осінь і жоржини жовті
Ту пісню пам"яті співатимуть сумну
Героям нашим і дівчатам й хлопцям,
Які загинули, спиняючи війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961361
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 30.09.2022
Не каюся, хоча гнітить печаль.
Сміятись боляче, а плакати не хочу.
Підступний страх замилює нам очі
І гріх вкриває душу, мов вуаль.
Погасли спогади, що тліли без кінця,
Уламки віри вже не позбирати.
Зреклись любові, кинули за ґрати
Свої безцінні, щирі почуття.
Самим від себе соромно нікчемним.
І, зрадивши, вимолюємо шанс,
Мовляв, цей жах навколо не для нас,
Як не для нас і ми самі, напевно...
09.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960507
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Места, куда не может быть возврата
(то по вине рашистских оккупантов,
то в слабости телесной дело тут),
яснее яви предо мной встают
и в сумерках осеннего заката
в острожный север превращают юг.
Я помню лица, имена и даты,
я помню телефонов номера -
но некому звонить; моё "вчера"
"сегодня" интерьер меняет властно,
как бритвой отсекается опасной
кроваво-слёзный будней камуфляж,
я - к прошлому беспомощным придатком
в местах, куда не может быть возврата,
наматываю свой километраж
под голос металлический за кадром:
"Ты вся сама из "было" и "когда-то",
твой ник "Прощай!", не светлое "Пока...",
и ширится в груди тоска, тоска.
Места, куда не может быть возврата,
повсюду тянут руки и зовут;
идеей фикс, душевной мукой стать им,
когда по жизни завершаешь круг,
сознанье - печень Прометея, лют
терзающий его стервятник - память.
23-26 июля 2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954507
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 19.09.2022
Ніхто ніколи вас братами не сприймав
Уроди свинорилі й тупорилі
Вас, орків, українець зневажав
І не скорившись, набирався сили
Ви - діти свиноматок і гієн
В яких відсутній код і людські гени
Лиш наплодившись прагнущі вієн
Кайфуєте, коли плачуть сирени
Ніякі ви не сестри й не брати
Ви просто марили зробити нас рабами
Ви терористи, нелюди кати
Отож бо, вбивці, далі нам не з вами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960107
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Слова сплітати у рядків нитки
Вправніше ніж старанні шовкопряди,
Чи розриваючи їх навпаки,
Ховати десь до дальньої шухляди?
Виснажуватись від своїх думок,
Але у цьому більше сенсу маю,
Ніж спокої і тиші, на зразок,
Того, що "Моя хата завжди скраю".
Дивакувато тішитись життям,
Вдивляючись в людей на розі вулиць
І діяти, немов під прикриттям,
У Землю закохавшись, як прибулець.
Всі спогади зібрати в ланцюжки,
Зберігши всю змістовну послідовність,
Під музику читаючи книжки
Уголос в черзі. Чхати на тактовність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960102
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Стоїть зажурена верба, схиливши віти
Та виглядає все вона де її діти,
Перебираючи думки по всьому світу,
Злітають осені листки і запах літа
Їй смуток крає серце так - не передати,
Стомилась зморена верба весь час чекати,
Де сили взяти, щоби все їй пережити,
Боїться серце і душа не долюбити
Підняла віти до небес, чекать несила,
Допомогти, допомогти - вже так просила,
Схилилась низько до землі та слів не чути,
Не може зморена украй думки забути
І знову погляд лине в світ та виглядає,
А серце вірне та душа все так чекає
І ось, нарешті в далині вже чути кроки,
Лунає голос дітлахів, неначе роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960091
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Море безмежне, шумить вічне соло.
Сумно. Бентежне чує війну.
Димні простори, скоцюрблена воля.
Вибух! Зірвало міну одну.
Риби налякані, душі тріпочуть.
Хвилі сльозливі і каламуть.
Ворог підступний ракетою хоче
Знищити швидко спалахом люд.
Божі зусилля - й уламки заліза
Впали миттєво темні на дно.
Море, тримайся! Туди їхня віза.
Ось і рашистське тоне судно.
Море журливе, дельфін на поверхні
Зовсім холодний, хвилі несуть.
Во́ди в печалі, напружені нерви.
Котиться море, неначе ртуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959305
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 11.09.2022
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА,,,
Коли закінчиться війна
Я пІду травами гуляти.
Там де грайлива ковила,
Де серцю хочеться співати,
Але ще треба почекати
Коли закінчиться війна.
Коли закінчиться війна,
Піду у поле волошкове,
Де спить натомлена земля
Після огненного полону.
Й почую голос "ЗВІДТІЛЯ"-
Чи вже закінчилась війна ?
Коли закінчиться війна.
Я вийду в поле рано, рано.
Де спів пташиний не стихА,
А на землі не вИдні рани,
Де вітер маки колиха...
КОЛИ Ж ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА ?!
10.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959267
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Однажды заступился
За друга я в стихах,
Гром на меня свалился
На десять суток в мрак.
Жить без его бравады,
Есть для меня беда,
Но как прожить без правды,
Ушедшей навсегда?
Сурова эта правда,
Несчастна и горька,
Нас захватила кривда,
С азартом игрока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959174
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Грозою відгриміло літо,
Відбулось спалахом пожеж,
Сльозою терпкою омито
І смутком встелене без меж...
На полі бою розчахнене,
Розтерзане свинцем гармат,
Розстріляне, вогнем палене,
Нещадним вибухом гранат...
Поранене...і потом вмите,
Підірване посеред мін...
Розпороте, снарядом збите,
Загублене серед руїн...
І рване, топтане, розтяте,
Прошите кулями стократ...
Замучене і ...розіп'яте
У долі тисячі солдат...
Скривавлене і спрагле...спите
Усіх гіркот і полинів...
І щедро кровію полите
Найкращих доньок і синів...
Зажурене, сумне, тужливе,
В тривозі і витті сирен...
Болюче...Проте - надважливе,
На тлі нескорених знамен.
Важке, нестримне...особливе!
Відважне літо перейшло,
П'янке надіями, сміливе-
Не раз й не два карало зло.
Не похитнулось,не змирилось,
Не впало долу ворогів-
Вкраїнське літо - не скорилось
Руками доблесних синів.
Не загубило гідність й волю,
Ані снаги до боротьби,
і вижило!..на полі бою
вже осінь...
Й ти - не підведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959129
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Літо залиши́ло сонми барв:
Для калини - діамант червоний,
Груші - бурштино́вий сяйводар,
Яблуні - рубінів свіжий бонус.
Сливі - темно-синій медальйон.
У смарагдовій горіх оправі,
Зеленню міцний буяє трон,
Винограду - грона у синяві.
Для ожини - чорних ягід блиск,
Терен споглядає темно-ликий.
Літо залиши́ло стиглий слід.
Шепче вітерець: усім все личить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958752
дата надходження 05.09.2022
дата закладки 05.09.2022