Час чимось схожий на автомобіль.
Хто не їде швидко - втрачає усе.
Хто у корку застряг - отримає біль,
Бо нікуди час не несе.
Він усе украде, обертаючи в прах,
Пропонуючи постіль в холодній землі.
І забудеш, що в кожному небі є птах,
Не прокинеться сім'я в ріллі.
Він сховає від камер залізні ключі,
Він сховає зорі, що світять на шлях,
Він всміхнеться. "Мовчиш? Ну що ж, мовчи".
Та кермо - у твоїх руках.
В кожній мушлі є перли - хоч вір, хоч не вір.
Та пірнути за ними до хвиль доведеться.
Лиш прокинься вночі - під ялинкою в мить
Подарунок для тебе знайдеться.
Хай крізь бурі твій час знавісніло летить.
Град і злива у груди шалено б'ється.
За грозою, що креше і люто гримить
Є притулок твого серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008322
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 30.04.2024
Чтой-то мне не спится,
Хоть давно пора.
Ветер что - то злиться
Начал со вчера.
Где-то в дебрях прошлого
Шастают мозги.
Не всегда хорошими
Были пироги.
С разною начинкою --
Вспомнить не берусь --
В основном с горчинкою,
С перчиком на вкус.
Ну и послевкусие
После пирогов,
Что не смыть ни уксусом
И не перваком!
Ветер не кончается,
Опустел стопарь...
На столбе качается
Сирота фонарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933257
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 28.04.2024
часом дзеркало розбивається
й це нічого не означає
ні хвороб ні доріг
ні підлог з-під ніг
ні розбитих мрій
ні зникомих чаянь
лиш прийдешній рік
і знайомий сніг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000362
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 28.04.2024
зло, яке відпустила
пожухло
опало листям
перемилось дощами
протрухло
згубився слід
зло
яке гамувала
як стяг
майорить над містом
кожен вечір
салют йому
кожен ранок
привіт
рейки в розбіг біжать
та приводять назад
по колу
голки слів
леза фраз
розум точить своє довести
зачепилась
залипла на вік
в павутині болю
обвінчались по згоді
чуже зло і праведна ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011888
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 28.04.2024
По области Адской шёл в гору Вернадский ,
Забиты молекулы в старинный папирус,
Курнул... Из облака Градский...
Найдем для компьютера вирус?
Кричи и смейся мертвых душ официант,
В запой ушёл с крестами преподобный поп.
Философ протрезвеет? Не пропил талант...
Кагор и кальвадос для жизни стетоскоп.
Грибов кривое королевство - современный баг,
Гражданская война - чертовски жуткий рок.
Икру все черти метят, не жалеючи бумаг,
Воюет запад, север, юг, восток.
По странам Безбожников так мало художников,
Всё люди как люди, плотные массы.
Мне жаль человечество, кровью пьяных сапожников,
Земле гуттаперчевой безразличны гримасы.
#2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012066
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві уламки, давно вже ніким не зігріті,
Та боюся підняти, аби не поранить долоні,
Щоб як північ постукає, то не лишилося й сліду.
Срібний місяць гойдає мелодію. Як танцювали,
Все чекала тепла я від подиху й дотику. Тисли
Кришталем черевички, сміялися в спину дзеркала.
Пробиває дванадцять. Ні згадки, ні музики. Тихо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011895
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 28.04.2024
[i]Зійдуть з колій потяги до НАС...[/i]
Потяг, в якому до грубощів тепло.
Потяг, в якому холодні серця...
Ми програє́мо,.. аби ж не даремно.
Ми надаємо живого кінця...
Сонні вагони у жовтому танці...
Очі - у стелю, а думи - углиб.
Струни торкають беззахисні пальці,
Мрії лягають на швидкості диб...
Ритми і колії - все до вистави,
Аби зруйнувати останній акорд.
Сутінь і видива - наші устави,
Аби відпустити засніжено-борт...
Іній рятує, немовби печатка,
Якою завірено все до ідей.
Ми програє́мо - і щастя зачатка
Більше не буде між інших людей...
21.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012019
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
В замочную скважину
-свет-
в храмовую башенку
-вдет-
в бусинку -на просвет-
в дудочку, в пуговичку,
в амулет,
там где меня нет.
Там где я -
тьма,
где нет сквозняка,
где ровно горит свеча,
естественно истонча-
я себя
в неясную тень,
дающую лёгкий крен
в сторону от фитилька,
взгревая свет перстенька.
OSAlx2020-12
https://youtu.be/iTBxyrrkwrk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012056
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
У теплу ніч, коли буяють квіти,
Й стрекоче хтось в повітрі запашнім,
Чумацького Шляху яскраві віти,
Мов огортають наш космічний дім.
Властиві зорям чари нетутешні,
І дивляться старий і молодий
У небо, де колись незримий Вершник
Мчав Шляхом тим невідомо куди.
Душа сумує коли зорі неба,
Купаються в очах земних людей,
Охоплює її якась потреба,
Словами не опишеш поклик цей.
Ми діти Невідомого забуті,
Покинуті в найкращім із світів,
Ми вільні, але наче у спокуті,
Під Небом залишаємось без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011669
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Якого кольору війна?
Війна? Ніякого.
Все чорно-сіро-погоріле,
Все однакове:
Дитячі іграшки,
Будинки,
Небо, вулиці.
І ночі-дні важкі.
Що попелом
Малюються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010652
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 16.04.2024
similia similibus curantur
Снег искрится и режет глаз,
И не спится, - не в руку сон…
Обжигающе-яркий страз
Порождает унылый стон…
А причиной всему беда,
Что пришла взамен перемен…
Получилось, блин, как всегда,
Снова надо вставать с колен…
Как же быть и куда бежать?
Где теперь обрести покой?
На какую кнопку нажать,
Чтоб исправить системный сбой?
Подозрение гложет мозг,
Недоверие как плагин…
Бесит, *** гламурный лоск
Посреди кошмарных руин…
Кто ещё не совсем злодей?
Кто способен не в бровь, а в глаз?
Кто решится спасти людей
От напыщенно-мутных фраз?
Буду верить, что ещё есть
В этом мире хотя б один,
Кто разбавит адскую смесь,
Или вышибет клином клин!
январь 24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002753
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 16.04.2024
Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
Та збираю їх вперто, по давніх слідах ідучи,
Де тепло від забутих бажань ще пригадує тіло.
Всі листки перепрілі скуйовджені знічено в жмих.
І нічим не нагадують осені спалах гарячий.
Та метелик зробив собі теплого ліжника з них,
А від сонця проснеться, і першу фіалку побачить.
Перламутрових крилець мій стомлений погляд на мить
Доторкнеться, й здивує нового відродження взіром:
Завіконня безбарвне всіма кольорами горить,
І загублені з осені ельфи простягують ліру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008309
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 16.04.2024
Десь сон пропав... Гримить над гаєм,
Досвітня тиша вщент розбита !
Земля, вся хмарами сповита,
На дощ стривожено чекає...
Здійнявсь, зненацька, лютий вітер,
Гойдає, хилить, гне ялину,
Зламав при корені осину,
Мов сніг, мете пелюстки цвіту !
Палають, сліплять блискави́ці -
Страшні, нестямні їх удари !
В їх сяйві, тіні - мов примари...
Гамселять землю громовиці !!!
Розве́рзлось небо. Божий світ,
Накрило зливи пеленою !
Вже не весняною грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Як з це́бра ллє, невтомна злива -
Струмок дзвінкий, роздавсь, розлився,
В потік стрімкий перетворився -
Вирують струмені, бурхливі !
Вогонь погас. В наметі мряка -
Все тіло почало дрижати...
Заснуть би швидше ! І поспати ...
Та грім гучни́й не дасть ніяк !
Але вже чути - дощ стихає...
Земелька, до́чиста умита,
Серпанком сизим оповита,
Весняний ранок зустрічає !
Ясніє небо - вже світає...
Зриває вітер краплі з листя,
Ранкові співи донеслися -
Пташиний гвалт стоїть над гаєм !
Небесний край, як жар палає,
Гарячим барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися -
Світ Божий день нови́й вславляє !
А над землею - примха Фе́ба*...
Повірить навіть неможливо,
Що є в цім світі більше диво -
Ясніє райдуга... В пів неба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р. - 12.03.2024 р.
Фото https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Війна і світ
Вогонь і дим… Сирени… Стогін ночі…
Смертей паради вже не перший рік…
Чи маєш, світе, вуха ти і очі,
Аби почути материнський крик?
Побачити оті пекельні муки,
Через які проходить кожен з нас,
Як нам серця клюють моc@вські круки,
Як із землі стирається Донбас?
А мо’, сьогодні ти того не бачиш,
Як Україна кровію стіка,
Як сиротина на могилі плаче,
А це ж нащадок гідний козака!
Чому ж мовчиш? А мо’, не хочеш бачить
Навіть у сні страшному ти того?
Чи ти готовий все кремлю пробачить,
Хоча війни він викресав вогонь?
Питань немало виникло до тебе,
Та чи готовий ти відповісти?
А чи не відчуваєш в цім потребу?
А мо’, і ти давно вже не святий?!
14.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011068
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024
У склянці наших почуттів
Легенький бриз війнув –
Поверхню тихої води
Він хвильками гойднув
І ніби попередив нас:
Очікуйте штормів,
Їх генерують відстань, час,
А звичка – й поготів.
Якщо кохання хвилеріз
Не зніме резонанс,
Обе́рнеться в цунамі бриз
І вмить розлучить вас!
Та ми у почуттях своїх
Не боїмо́ся хвиль –
Любов гойдається на них
І не рахує миль.
Бувало різне, але ми
Утримали стерно
І пронесли через шторми
На щоглі знамено́!
А від вітрів лише стає
Свіжішою вода.
Якщо любов у склянці є,
То й буря – не біда!
Квітень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011104
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
ОСІННЯ НІЧ
Незатишно. Неначе домовину
малює темряву безсонна ніч.
Стулити очі хоч би на хвилину,
зректися на крихтину протиріч.
Котрі із дня у день тривожать серце,
кружляють гайворонням у злобі.
Заглянути б з минулого в люстерце,
де ми щасливі й впевнені в собі.
Дарма. Розбите дзеркало на скельця,
звідтіль лиш постаті спотворених примар
притулюють журбу до мого серця,
а совість відправляють на олтар.
Мене ж у сни жбурляють чорно-білі,
у саме пекло непролазних хащ…
Стриножать думи надто вже безсилі,
щоб кинути в горнило хижих пащ.
В тім мороці малесеньке курчатко,
ще неоперене, та сильне у ногах.
Знак вищих сил – життя почни спочатку,
чіпляєшся за «вчора», як реп’ях.
Розплющила ледь очі, мов підранок,
пропали тіні злі і навісні.
До краю змучену стрів сірий ранок,
безкровний, зі сльозами на вікні…
06.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011117
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Тёплый август идёт в холода,
С ним уходит уставшее лето
И, сорвавшись, сгорает звезда,
Словно вишня, багряного цвета.
Освещая ночной небосвод,
Свой автограф оставив на небе,
Звёзд сорвавшихся в бездну полет,
Не понять нам, то быль или небыль.
Целый день с нетерпением жду,
Ночь придет, выбегаю из дома,
Может быть мы с тобою в саду,
Соберём этих звёзд невесомых?
В эту летнюю, тёплую ночь
Снова хочется верить в мечту.
Звёздный дождь и печали все прочь,
Загадать бы успеть на лету.
Может звёзды устали светить?
Может просто созрели как вишни?
Может быть, чтоб мечту воплотить,
Их с небес посылает Всевышний?
С вожделением лета я жду,
Звёздный дождь тёплый август омоет,
А звезда, что утонет в пруду,
Наши души согреет зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009009
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 15.04.2024
Ціна у бездіяльності є більша, ніж в помилки
Коли тобі в реальності притисло кожну жилку.
Не втонеш у депресії, вона ж така солона,
Під висотою сховано асфальт, на нім солома.
Тримай в руках мобільного, читай сумнівні пости
Вважай усіх дибілами, ходи до них угості.
Живи життям відкладеним, з натхненням у кредит
Пишайся щастям краденим, що майже не болить.
Роби усе що здумаєш, пограйся у сім‘ю
Бо тільки так доконуєш історію свою.
І слідуй повідомленню, на пошту побіжи
Роки минули, стомлено, шпаргалку покажи
З розмитненою старістю, час надіслав посилку:
«Ціна у бездіяльності є більша, ніж в помилки».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980874
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 08.04.2024
Почему мы исчезаем
И порою так внезапно?
В мир иной переезжаем
Навсегда и безоглядно...
Исчезаем так нелепо,
И, порою, так жестоко,-
Оставляем горстку пепла,
И кого-то одиноким.
А это так несправедливо -
Перед смертью распластаться,
Не свершивши этим диво -
Видно срок пришёл расстаться.
И нельзя переиначить,
И попятиться обратно,
Чтоб по умному всё начать -
Это так невероятно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010423
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 08.04.2024
[i]Сотнями кануть опалі статури...[/i]
Зорій, моя думо, подолами скелі,
Живи синьоокі похмурі міста.
Хай переможцями вийдуть з дуелі
Наші сузір'я та їх висота...
Виміряй тишу сумною весною,
Знайди одиницю навали смоли,
Яка поглинає серця не собою -
Видихом жару залив-чорноти.
Шуми чистотою прозорого скельця,
Вадою моря і змінних імен.
Люби послідовністю теплого серця,
Мовби не знатимеш інших знамен.
І всюди, де тільки ростуть перламутри,
Всюди, де падає листя і сніг,
Шукай насінину у мареві пудри,
Аби простелити надію до ніг...
06.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008606
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 08.04.2024
навіть сонце хоч ясно світить, та має плями
все старається швидко вертатись, ганяє тіні -
йому нудно в холоднім небі, ще гірше з нами
бо замружуємось від світла і в цім постійні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938006
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 08.04.2024
Час-меломан крутить вічну шарманку --
Неблагозвучно звучать голоси...
Вітер за вітром ганяються зранку,
Ніби розлючені бійкою пси.
Курява сива вихриться шляхами.
В куряві все -- монастир і пустир,
В очі зненацька дмухне порохами
Й щось в тебе краде вже твій поводир...
Тільки протреш кулаками очиці,
Ніби вже твердо стоїш на шляху,
Та вже за мить запорошить зіниці
Й сліпаєш знов,як у темнім льоху.
Вітер за вітром ганяються зранку,
Падають з тріском тини...
Де відшукати таку колисанку
Щоб повщухали вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010471
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Это ноябрь, деточка, это осень -
рябь солнечных зайчиков
по иссохшей листве.
Это ноябрь, деточка, что так смотришь? -
это зайчики - рыжие - подшофе.
Это ноябрь, деточка, пытаюсь согреться,
а с ними вправду и
веселей...
Танцуй же с нами, деточка, помнишь,
так танцевали сотни, тысячи пузырей
на лакированном паркете
и та кореянка - и хе* бы с ней -
но тот кореец, он был голый -
и он был молод - и он был с ней.
Она обращалась к нему: "оппа",
а он был молод, а она нет.
И, знаешь, деточка, он был бесполый,
был дивно сложен
и вправду сед.
OSAlx 2020-11
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F
11 декабря умер Ким Ки Дук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010526
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Малл за кормою, зліва Рам,
Ейгг десь праворуч там,
Слава палала в нім колись,
Де зараз слава та?
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Дай мені знов все що було,
Дай теє сонце знов,
Дай мені душу й очі ті,
Дай того, хто пішов!
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Вітри та хвилі, острови,
Гори дощу й тепло,
Все те прекрасне, щире те,
Все чим я був пішло.
05.04.2024 Гречка В.М.
Sing me a Song of a Lad that is Gone
Sing me a song of a lad that is gone,
Say, could that lad be I?
Merry of soul he sailed on a day
Over the sea to Skye.
Mull was astern, Rum on the port,
Eigg on the starboard bow;
Glory of youth glowed in his soul;
Where is that glory now?
Sing me a song of a lad that is gone,
Say, could that lad be I?
Merry of soul he sailed on a day
Over the sea to Skye.
Give me again all that was there,
Give me the sun that shone!
Give me the eyes, give me the soul,
Give me the lad that's gone!
Sing me a song of a lad that is gone,
Say, could that lad be I?
Merry of soul he sailed on a day
Over the sea to Skye.
Billow and breeze, islands and seas,
Mountains of rain and sun,
All that was good, all that was fair,
All that was me is gone.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010380
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Нехай спалахну, мов метелик, від світла твого,
Примірявши шкіру з вогню і смакуючи дотик,
Дійду до межі, віднайшовши забутий Арго,
Я знову світи підкоряти візьмуся, а доти –
Торкнуся до тебе окрайцем невтомних очей,
На сяйво яскраве полину метеликом мрійним.
Сам простір постійно мінливий до тебе тече,
Ти легко спиняєш у серці моєму всі війни.
Криваві й голодні до виру душевних страждань,
Неначе вовки із глибин чудернацького лісу,
Ти – світло моє, я на тебе так пристрасно ждав,
Примірявши шкіру з вогню, розпорошу завісу.
Що нам заважала розгледіти щастя на двох,
Оте божевільне й таке неймовірне кохання.
Нехай спалахну, мов метелик, я збувся тривог,
Вони не зупинять розкішну виставу згорання.
21:55, 03.01.2020 рік.
Зображення: https://otvet.mail.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010000
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 01.04.2024
Сиділи, гуділи, такі близькі.
Клубок тихенько розмотувавсь.
Вона щебетала свої казки,
А я у неї закохувавсь.
Промі́нила радість, живу й рясну.
Дзвеніла густими ко́сами.
Несла́ на долонях мені весну
І пахла вся абрикосами.
Донині у серці той світлий день
Цвіте бутоном гортензії.
Коханим писали моря пісень,
А рідній - лиш цю поезію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010012
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 01.04.2024
Тиша і спокій, - сестра й брат, двійнята, - зрада із війною, родичі, - квітень із весною, сусіди, - ліс й вишневий сад... Правда з брехнею, - вороги, сміх з гумором, - найкращі друзі, вітер і дощ в своєму крузі, влада, - це мрія для слуги... До всіх заходять день і ніч, здоров'я й смерть по різні боки, як помилкові й вдалі кроки, гріх і розплата віч - на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010038
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
Ночь, улица, фонарь, аптека,
Бессмысленный и тусклый свет.
А.Блок 1912
На рубеже небытия и летий,
всё спутав -наказанье, случай, рок-
наслушавшийся в рае местных сплетен,
вдруг всплывших из неведомо чего,
вверх полог приоткрыв, собрав нам узел,
нас ждал Бог Род, вываживая за Чертог,
и КАЛЯ РЭЧКі ВАЖНА СТАЯў БУСЕЛ
и тоже ждал неведомо чего.
И мы с тобой чумные и парные,
из рая изгнанные (не пойми за что) -
в разгаре февраля. Довременно живые -
голодные, продрогшие.
Змей, зло
осклабившись, к заврагу отползает,
клубком сворачивается и сопит.
А мне что делать? -жаркая, земная-
что делать мне!, чёрт, Господи, прости,
на чуждой, варварской планете.
ФОНАРЬ, НОЧЬ, УЛИЦА, ни зги...
ЖИВИ ЕЩЁ тут ЧЕТВЕРТЬ ВЕКА человеком,
тем паче женщиною, Матерь Божия, спаси.
НОЧЬ, ЛЕДЯНАЯ РЯБЬ КАНАЛА,
АПТЕКА, УЛИЦА, ФОНАРЬ.
Куда идти? - кругом меридианы,
и двери запертые изнутри.
Свет фонаря во мгле похож на слепок,
БЕССМЫСЛЕННЫЙ И ТУСКЛЫЙ, взаперти
молочного стекла, прикрытый кепи
нелепой вечной корки мерзлоты.
Жизнь ивовою тонкой ветвью
во мне от ветра клонит и молитв
забытых текст у самых глаз на kreye
-грань сна и яви- тернием строки.
На рубеже небытия и летий,
всё в спешке спутав -время, пол, купель-
У ДОўГіМ ДЗЮБЕ У ЗАЛАТЫМ КАНВЕРЦЕ
НЯСЕ ДЗіЦЁ З ХМАР БУСЕЛ ДА МЯНЕ.
OSAlx 2о19-12
Чертог Бусла — (1 февраля — 25 февраля), описание символа: Занимает седьмое место в общепринятой системе Сварожьего Круга, в роли покровителя этого магического знака выступает Бог Род – прародитель всех Богов и единый правитель всего сущего на земле и во вселенной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010042
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Щось обіцяє, мабуть.
Посеред пелюсток
Тісно обняті тіні
Заколихались - то
ДИтятко на колінах.
Горнеться до грудей.
Разом з пальтом нагрітим
В ліжко його кладе.
І вимикає світло.
Стомлене від сирен,
В синіх обіймах тиші,
Місто таки засне,
Й мати дитя вколише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008590
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 29.03.2024
* * *
Мені без тебе холодно до згуби,
мені недобре, в серці пустота.
У домі все кричить про тебе, любий,
і зболена душа, і я не та.
Від горя думка спрагла завмирає,
чекаючи ще більшої біди.
Нам нелюди закрили путь до раю,
мені хоча б знайти твої сліди.
Мовчить смартфон, але немає тіла,
і є крихтина віри, що живий.
А я б уже голубкою летіла,
туди де вирви чорні і рови.
Як я боюсь мовчання і розлуки,
і все ж надія теплиться іще.
Якби сльозами можна змити муки,
я б пролилась на світ рясним дощем.
28.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009815
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
https://twitter.com/i/status/1772521969562333539
Вот так стоишь, воединяешь в одно родные берега,
ставные звёзды отражает от тихих вод в раздол река,
раскинув сетчатые крылья в неведомость иных миров,
поёшь, избранник алалии, на азбуке прожекторов.
Когда неведомая сила (по замыслу лихих Богов,
по наущенью ль Гавриила?) сметёт тебя, как насеко~
мое,
оставив на плаву обломки и цепь блуждающих огней
и звень бубенчиков соломки кладбищенских рапунцелей.
OSAlx2о24-о3
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009588
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Вузька бійниця. В ній – шматочок світла.
Як вирватись із темряви душі?
Один лиш є до Тебе шлях – молитва,
Дороговказ в безодні і в тиші́.
Хапаюсь за останнє. Волі! Волі!
Та демони у серці іще є.
Згасаю, як свіча згаса поволі,
Вже янгол мій мене не впізнає...
2006-04-05
Малюнок автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009682
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
(уроборос)
тут лучше.
Наверное нас заметёт,
поэтому лучше выше
чем ниже встречать Новый год,
под самой неверной крышей.
Сквозь дыры метёт и метёт,
сквозь дыры не видно где ты
сутками напролёт
сочиняешь куплеты.
Какой-никакой мороз,
как грузди растут сугробы,
оправдывая прогноз
завьюжевшей непогодой.
Как пни дымоходы крыш,
забывшие про ожоги,
да непроглядность ниш
оконных - чело берлоги.
Тут лучше, тут ближе к Там,
и если укроет с крышей,
то ненасытным ртам
снег продышать превыше
тут будет проще и,
быть может что, Он услышит
наш шёпот, ли по губам
прочтёт, уже неподвижным.
Он должен знать:
OSAlx 2о21-12
Анри Матисс. Танец
"Так как звери лежат головой по направлению к выходному отверстию, то от дыхания их устье берлоги (чело берлоги), а также близко стоящие деревья и кусты покрываются желтоватым инеем, который в открытых местностях виден издалека и нередко выдает зверя охотникам."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002412
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 28.03.2024
Оздоблення босі ховались потай!
І марився степом рудий молочай.
Як ось за горбочком, у примхах шарад,
На лікоть здійнявся дух давніх балад.
Повітря загусле на поміч прийшло.
Танок з будяками водить за село.
Де билися довго до вранішніх зорь
Опудала в полі за новий камзол.
І пісня лунала між кам’яних зваб
У снах ховрашкових до білих кульбаб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009716
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Нахлынули из прошлого картины
И погрузили в странность их миров,
Былых, но так утеряно-старинных,
Похожих на реальность детских снов.
Из дымки, из глубин, из полумрака
Всплывали лица-тени прошлых дней,
Взмывали звуки и они, однако –
Живее были в памяти моей.
И вот опять тот теплый, летний вечер,
И в нем другое, нежное тепло,
И руки ощущают эти плечи –
Реальность на мгновенье унесло.
Уходят наши души в эти дали,
И проживают снова радость, боль,
В моментах, из которых мы сбежали,
В мирах, чья масса – абсолютный ноль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009576
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Міста одяглись у похмурі асфальтові дранки.
З байдужою міною сірість ковтає зелене,
Бо колір надії не личить землистій вдяганці,
Тож множаться тоги безликі, їх сила - силенна!
Травина крізь мури бетонні дереться уперто,
Їй щебінь рапатий смугує настійливі руки...
Вона ж бо єдина нескорена з плетива дерну,
Хоч тисне громаддя на спину та сік її жлуктить.
Злягли помарнілі чуби пишногривого зілля.
Обм'якло коріння, що міццю кололо й мерзлоту.
Та годі вже, рясте, обузу терпітимеш скільки?
Проломиш бетон, то й міста забуяють достоту!
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999242
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 25.03.2024
збирала по зернині з чужих снів
зі слів терпких
із заздрощів тернових
із ревнощів
безсилля сірих днів
сирі латки
на смалені дірки
тулила в стик
живими стануть знову
воскресла тінь
самітниця весна
сама в собі
собою і для себе
наповнилась
живець пробився з дна
псалми добі
в розхристаній юрбі
світання
серце б’є набатом в ребра
у вічності занурило потік
жива любов
шалена велич сили
на перехресті зоряних доріг
світобудов
свобідна від оков
не жінка для биття
граніту брила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008997
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 25.03.2024
«Receive each mild spirit,
New worlds to inherit.
And there the lion’s ruddy eyes
Shall flow with tears of gold….»
(William Blake)
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –
Серце Брахми – засяй на небосхилі
Жадань і мрій.
Коли Місяць був погризений мишею До
Я збирав сухий очерет торішній
Для хати одвічної самоти,
Яку мурував з людьми вересу,
(Наче не чернець я, а вільний муляр)
Для стріхи, де ховалися птахи,
Замовкаючи в передчутті сутінок –
В передчутті тьми вороних коней.
Я нетутешній –
Стою на всіх вітрах березня
Крижаніючи на землі зелених троянд,
Відчував біль, коли дерева плакали,
Згадуючи числа, якими міряли Всесвіт,
А потім малювали його на глині
Фарбами кольорів крові і ночі,
Слухали, як проростає зерно
І очікували повернення жайвора
На пустку заквітчану,
На гостинну камінну пустелю,
Так, мандрівниче, так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009411
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Із вересу дзвіночків
Варили в давнину
Ель, що солодший меду,
П‘янкий – куди вину!
Вони варили й пили,
І у благій марі,
Не покидали днями
Осель з-попід землі.
Повстав король Шотландський,
Приніс в їх дім війну,
І піктів розгромивши
Гнав наче дичину.
Червоними горами
Гнав милями усіх,
Тіла малі їх кидав –
Мерців, і ще живих.
Прийшло в країну літо,
Червоним верес став,
Та як його варити,
Ніхто тепер не знав.
В могилах, мов дитячих,
Що на вершинах гір,
Лежали пивовари
Під небом повним зір.
Король в червоний верес
Заїхав літнім днем,
Гул бджіл і плач кроншнепів
Селили в душу щем.
Король у гніві їхав,
Як тінь, бліде чоло,
Його – увесь цей верес,
А еля не було!
Та ось його васали,
Гуляючи в горах,
Під скелею, що впала
Знайшли малих невдах.
Ті, видерті зі схову
Терпіли мовчки все,
Син і старенький батько –
Останні з піктів це.
З коня король дивився
Униз, на шкідників
І карликів смуглявих,
Немов очима їв.
Над морем, край обриву,
Їх темний силует –
«Життя вам подарую,
За випивки секрет».
Стояли син і батько,
Високий і низький
Довкіл червоний верес,
І знизу гул морський.
І дзвінко батько каже,
За море голосніш:
«Є слово наодинці,
Король почує лиш».
«Життя старі цінують,
А честь – річ незначна,
Секрет продав би радо»,
До короля луна.
Був тихим його голос,
Та ясний і дзвінкий:
«Секрет продав би радо,
За сина страх лиш мій».
«Життя так мало значить,
І смерть для молодих,
І честь продати важко,
Як син побачить гріх.
Схопи його, величний
І кинь на глибину,
І я секрет відкрию
Дарма, що присягнув».
Вони схопили сина,
Опутали всього,
І хтось один, з розмаху,
Удаль жбурнув його,
І в море тіло впало,
Мов хлопчик то малий,
А батько був на кручі,
Останній пікт живий.
«Сказав тобі я правду
Боявся сина я,
Не брив ще бороди він,
Міг вибрати життя.
Тепер тортури марні,
Пали, кидай зі скель,
Піде разом зі мною
Наш вересовий ель.
18.03.2024 Гречка В.М.
Heather Ale: A Galloway Legend
Robert Louis Stevenson (1890)
From the bonny bells of heather
They brewed a drink long-syne,
Was sweeter far than honey,
Was stronger far than wine.
They brewed it and they drank it,
And lay in a blessed swound
For days and days together
In their dwellings underground.
There rose a king in Scotland,
A fell man to his foes,
He smote the Picts in battle,
He hunted them like roes.
Over miles of the red mountain
He hunted as they fled,
And strewed the dwarfish bodies
Of the dying and the dead.
Summer came in the country,
Red was the heather bell;
But the manner of the brewing
Was none alive to tell.
In graves that were like children’s
On many a mountain head,
The Brewsters of the Heather
Lay numbered with the dead.
The king in the red moorland
Rode on a summer’s day;
And the bees hummed, and the curlews
Cried beside the way.
The king rode, and was angry,
Black was his brow and pale,
To rule in a land of heather
And lack the Heather Ale.
It fortuned that his vassals,
Riding free on the heath,
Came on a stone that was fallen
And vermin hid beneath.
Rudely plucked from their hiding,
Never a word they spoke:
A son and his aged father—
Last of the dwarfish folk.
The king sat high on his charger,
He looked on the little men;
And the dwarfish and swarthy couple
Looked at the king again.
Down by the shore he had them;
And there on the giddy brink—
“I will give you life, ye vermin,
For the secret of the drink.”
There stood the son and father
And they looked high and low;
The heather was red around them,
The sea rumbled below.
And up and spoke the father,
Shrill was his voice to hear:
“I have a word in private,
A word for the royal ear.
“Life is dear to the aged,
And honour a little thing;
I would gladly sell the secret,”
Quoth the Pict to the King.
His voice was small as a sparrow’s,
And shrill and wonderful clear:
“I would gladly sell my secret,
Only my son I fear.
“For life is a little matter,
And death is nought to the young;
And I dare not sell my honour
Under the eye of my son.
Take him, O king, and bind him,
And cast him far in the deep;
And it’s I will tell the secret
That I have sworn to keep.”
They took the son and bound him,
Neck and heels in a thong,
And a lad took him and swung him,
And flung him far and strong,
And the sea swallowed his body,
Like that of a child of ten;—
And there on the cliff stood the father,
Last of the dwarfish men.
“True was the word I told you:
Only my son I feared;
For I doubt the sapling courage
That goes without the beard.
But now in vain is the torture,
Fire shall never avail:
Here dies in my bosom
The secret of Heather Ale.”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008815
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 25.03.2024
[b]1[/b]
Коли я повільно зникав з океану життя,
Коли я бродив по знайомому берегу,
Коли я гуляв там, де знову і знову вмиваєшся
хвилями ти, Поманок,
Де їхнє збираєш хрипіння і шепіт,
Де вічно стара збожеволіла мати оплакує
втрачених нею,
Я думав на схилі осіннього дня, повернувши на південь,
Охоплений тим магнетизмом, з яким я натхненно
творю свої вірші,
В полоні у духа, що стелить під ноги цю стежку,
Цю кромку, кипінь цю, яка обвиває всі води, всю сушу земну.
Захоплений, очі свої повертав я на південь, вдивлявся, хмеліючи, в пінисті пасма,
Солому, галуззя, труху, бур'яни, морські трави,
Сміття, камінці із яскравих порід, лист морської капусти, що хвилі виносять,
Долаючи милі, під гуркіт прибою із іншого світу до мене,
Завжди Поманок в моїх думах, я схожість твою пам'ятаю,
Про дар твій мені, схожий з рибою острів,
Коли я бродив по знайомому берегу,
Коли я гуляв й одночасно збирав свої теми.
[b]2[/b]
Коли я гуляв незнайомими берегами,
Коли я вслухався в плачі, голоси потонулих людей,
Коли я вбирав подих моря в ледь чутному бризі,
Коли океан свої хвилі містично накочував ближче і ближче до мене,
Здавалось я теж тільки крапля, що впала на берег,
Укупі з піщинками й листям відмерлим,
Зібравши в собі і з'єднавши частинки піску і стремління.
О вражений, кинутий, зігнутий аж до землі,
Картаючись тим, що відкрити наважився рот,
Нарешті зрозумівши, на цьому тлі, що в балачках, які відбивались
відлунням від мене
Ніколи я не мав найменшого поняття хто я чи що я є,
Але що поряд з усіма моїми гордовитими віршами стою я справжній,
непорушний, невисловлений, невичерпний,
Відсутній повністю, дражнячий себе глумливо-привітальними
кивками і поклонами,
Віддаленими вибухами іронічного сміху над кожним словом, що я написав,
Показуючи в тиші ці пісні, а потім їхню піщану вартість.
Побачив я, що дійсно жодну річ, жодну мету ніколи не осягнути жодній людині
Природа тут перед очима моря використовує можливість кинутись на мене і вжалити,
За те що взагалі я смів відкрити рот і заспівати.
[b]3[/b]
Нас двоє, океане, ми близькі з тобою,
Однаково докірливо мурмочучи ми котимо непотріб і пісок, не знаючи, для чого
Ці малі частинки насправді значимі для тебе і для мене, й для всіх.
Ти, розмитий берег зі смугою сміття,
Ти, рибовидний острів, я підбираю те, шо під ногами,
Що є твоїм, те, батьку, є моїм.
Я також Поманок,
Я також пінився, безмовно колихав плавуче й підмивав твій берег,
Я теж є смугою сміття й намулу,
Я на тобі теж залишаюся малою часткою, ти, рибовидний острів.
Я кидаюсь на груди свого батька,
Я так до тебе припадаю, що ти мене не можеш відірвати,
Я тебе міцно обіймаю доти, доки до мене ти хоч якось озиваєшся.
Цілуй мене, мій батьку,
Торкай мене своїми губами, як я своїми торкаюся до тих, кого кохаю,
Шепчи мені, коли тебе я обіймаю, я заздрю цьому мурмотінню.
[b]4[/b]
Відплинь же, океан життя, (потік повернеться,)
Ти, божевільна стара мати, не припиняй свої ридання,
Оплакуй вічно свої втрати, та не лякайся, не залишай мене,
Не шурхоти так хрипко і сердито біля ніг, коли торкаюся до тебе або беру у тебе.
Я думаю з любов'ю про тебе і про все,
Я беру для себе і для того фантома, що дивиться униз, куди нас направляє
й куди послідую я і моє.
Я і моє, смуга наносів, дрібних останків,
кипуча, сніжно-біла, піниста,
(Глянь, наостанок мої мертві губи сочаться слизом,
Глянь, спектр кольорів виблискує і набігає,)
Жмути соломи, пісок, уламки,
Підняті зараз на поверхню по волі багатьох протиречивих примх,
Штормом, тривалим штилем, пітьмою, брижами,
Ваганням, роздумами, бризом, солоними сльозами, торканням рідини чи ґрунту,
До таких самих багатьох піднятих з бездни, зрушених, гниючих і покинутих,
Зів'яла квітка або дві, розідрана, як і багато інших, пливе на хвилях, дрейфуючи безладно,
Подібно багатьом із нас, кому заупокійну відплакала Природа,
Подібно багатьом, хто як і ми явились звідкись під трубні громи хмар,
Ми, норовливі, принесені сюди незнано звідки,
розкидані
перед тобою,
Тобою угорі, який гуляє чи сидить,
Хто б ти не був, ми теж лягли покірно до твоїх ніг.
[b]Walt Whitman As I ebb'd with the ocean of life[/b]
[b]1[/b]
AS I ebb'd with the ocean of life,
As I wended the shores I know,
As I walk'd where the ripples continually wash you Paumanok,
Where they rustle up hoarse and sibilant,
Where the fierce old mother endlessly cries for her castaways,
I musing late in the autumn day, gazing off southward,
Held by this electric self out of the pride of which I utter poems,
Was seiz'd by the spirit that trails in the lines underfoot,
The rim, the sediment that stands for all the water and all the
land of the globe.
Fascinated, my eyes reverting from the south, dropt, to follow
those slender windrows,
Chaff, straw, splinters of wood, weeds, and the sea-gluten,
Scum, scales from shining rocks, leaves of salt-lettuce, left by the
tide,
Miles walking, the sound of breaking waves the other side of me,
Paumanok there and then as I thought the old thought of likenesses,
These you presented to me you fish-shaped island,
As I wended the shores I know,
As I walk'd with that electric self seeking types.
[b]2[/b]
As I wend to the shores I know not,
As I list to the dirge, the voices of men and women wreck'd,
As I inhale the impalpable breezes that set in upon me,
As the ocean so mysterious rolls toward me closer and closer,
I too but signify at the utmost a little wash'd-up drift,
A few sands and dead leaves to gather,
Gather, and merge myself as part of the sands and drift.
O baffled, balk'd, bent to the very earth,
Oppress'd with myself that I have dared to open my mouth,
Aware now that amid all that blab whose echoes recoil upon me I
have not once had the least idea who or what I am,
But that before all my arrogant poems the real Me stands yet
untouch'd, untold, altogether unreach'd,
Withdrawn far, mocking me with mock-congratulatory signs and
bows,
With peals of distant ironical laughter at every word I have written,
Pointing in silence to these songs, and then to the sand beneath.
I perceive I have not really understood any thing, not a single
object, and that no man ever can,
Nature here in sight of the sea taking advantage of me to dart
upon me and sting me,
Because I have dared to open my mouth to sing at all.
[b]3[/b]
You oceans both, I close with you,
We murmur alike reproachfully rolling sands and drift, knowing
not why,
These little shreds indeed standing for you and me and all.
You friable shore with trails of debris,
You fish-shaped island, I take what is underfoot,
What is yours is mine my father.
I too Paumanok,
I too have bubbled up, floated the measureless float, and been
wash'd on your shores,
I too am but a trail of drift and debris,
I too leave little wrecks upon you, you fish-shaped island.
I throw myself upon your breast my father,
I cling to you so that you cannot unloose me,
I hold you so firm till you answer me something.
Kiss me my father,
Touch me with your lips as I touch those I love,
Breathe to me while I hold you close the secret of the murmuring
I envy.
[b]4[/b]
Ebb, ocean of life, (the flow will return,)
Cease not your moaning you fierce old mother,
Endlessly cry for your castaways, but fear not, deny not me,
Rustle not up so hoarse and angry against my feet as I touch you
or gather from you.
I mean tenderly by you and all,
I gather for myself and for this phantom looking down where we
lead, and following me and mine.
Me and mine, loose windrows, little corpses,
Froth, snowy white, and bubbles,
(See, from my dead lips the ooze exuding at last,
See, the prismatic colors glistening and rolling,)
Tufts of straw, sands, fragments,
Buoy'd hither from many moods, one contradicting another,
From the storm, the long calm, the darkness, the swell,
Musing, pondering, a breath, a briny tear, a dab of liquid or soil,
Up just as much out of fathomless workings fermented and thrown,
A limp blossom or two, torn, just as much over waves floating,
drifted at random,
Just as much for us that sobbing dirge of Nature,
Just as much whence we come that blare of the cloud-trumpets,
We, capricious, brought hither we know not whence, spread out
before you,
You up there walking or sitting,
Whoever you are, we too lie in drifts at your feet.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009426
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
[i]Як воно - знати безмірні світання?..[/i]
Вона знається в тому, що за́вжди дивує,
В тому, що люди малюють криві.
Вона безнадійно і легко полює
На сонні троянди, що сплять ввишині.
Задимлена тінню своїх наділюзій
Вона первостанно ширяє увись,
Ділиться небом і ртуттю екскурсій
По тихим серцям , що горіли...колись.
Вона з'єднує сонце гаряче із містом
І ревно чекає суцільно-дощів,
Аби все наповнилось водами й змістом,
Аби вже не знати далеких шипів...
У ясності шуму ізранених звуків
Димлеться тайна навік-забуття...
Вона ще поси́дить між тиші і стуків
Єдиного серця й німого життя...
19.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006744
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 01.03.2024
Спалюю вкотре
Усі згадки про тебе -
Зворотна тяга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007151
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
У руїни весна також прийде,
Ніжний пролісок й там проросте,
Де роками життя це не мирне,
І війною зруйновано все.
Де земля так напилася крові,
Що в струмках вона нині тече…
Там в полях первоцвіти червоні,
А не жовті між трупами вже.
Там би вижити тільки сьогодні
І зруйнований втримати дім…
Чиїсь дім на пекельному сході,
Що зимою нікого не грів.
Поміж гільз від патронів і згарищ,
Білі квіти, надія, весна,
Про родину, якою ти мариш,
Вкотре думка кружляє сумна…
Знову березень з гулом снарядів,
З поля бою звістки, як були,
Календар йде по колу і далі,
З тим же ритмом, як йшов до війни.
А в рутині життя гучні фрази,
Цифри втрат незнайомих бійців,
Поміж ними вже звичні скандали,
З черговим хабарем у руці…
У руїнах весна, й там де мирно.
Схожий спів солов’я тут і там…
А питання одне, як не дивно,
Що за доля вготована нам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007193
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
А правда в тім, що інколи сумую.
Сумую сильно, ніби не живу,
і уночі вікно своє цілую,
мов бачу в нім ту посмішку одну.
Мов бачу там, у віддалі журливій
когось, хто вже валізи поскладав,
когось, кому давно я вже не милий,
когось, кого щоночі так чекав.
Когось, кого я втратити боявся,
кому казав, що й дня не проживу.
В останній фразі, певно, помилявся,
а інше все — збулося наяву.
І краще зараз все до тла спалити,
ніж крізь життя тягар ось цей тягти,
ніж під кінець когось знов полюбити,
а особливо, якщо хтось — не ти.
03.ІІ.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007121
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 01.03.2024
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 24.02.2024
душа і вись тонке і ціле
розхристане на всі путі
і щоб знайти щось у житті
до нього треба бути вмілим
а не таким як ті чи ті
я чую все душа за тином
як завжди прагне висоти
і думаєш іти не йти
чи право вже на те отримав
і скільки коштує прости
хай буде вись її пізнати
вона по той бік наших ґратів
від хати бігає до хати
співає підвіконний блюз
комусь готує срібні лати
когось тренує стати катом
не дивлячись що малуватий
чи мінус то чи може плюс
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999504
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 24.02.2024
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.
Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скло, у бляшаний навіс.
Забуте, ще пізньої осені хлющею змите,
Під оплески струменів так захотіло на біс,
Що твій оксамитовий голос почувся: "Тримайся!"
І другий, легкий, ніби мій: "Бережися і ти."
То сниво мене закрутило у просторі й часі.
А злива лютнева воліла до ранку іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005962
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 24.02.2024
[i]За Волтом Вітменом[/i]
Хор пташиний, дзвени в моїй пісні про радість пори
як бузок розквіта (в моїй пам'яті знову і знову).
Про народження літа найкращі слова підбери,
Як про квіти ведуть травень з квітнем неспішні розмови
(так на березі моря захоплено мушлями граються діти).
Як повітря п'янить, як клубами парує земля навесні!
Кораблем під вітрилом у синьому небі летіти б,
Вбравши в себе ці барви, ці звуки, ці трави, ці бризки роси.
Незатійливу пісню свою горобець цвірінчить,
Стогнуть жаби в ставках, в небі линуть стрижі, наче стріли,
Роззолочений дятел вистукує дріб, вода мерехтить,
І виблискує риба в озерах у іскрах веселих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948696
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 24.02.2024
Ти щасливо жила, і все в тебе було:
Щось зростало, родило, цвіло
На твоїй благодатній землі.
В твоїм домі був хліб на столі.
Мирний сон розірвала війна
Все дотла зруйнувала вона.
І ти змушена йти у світи,
Щоб себе і дітей зберегти
І ти йдеш
І ти кидаєш дім.
І ти йдеш
І ти жертвуєш всім.
На землі залишаєш горючі сліди...
Нема шансу, тобі треба йти...
А слід в слід за тобою ступає війна,
І вже в тебе нічого нема.
Тільки ти, тільки ти - і життя.
Позаду пустота. Вслід тобі - пустота...
А земля, а земля твоя плаче -
Не йди!
Це твоє - і ліси, і сади...
Буйство квітів під ноги стелю...
Не лишай мене! Плачу! Молю!
Тільки вибору в тебе нема.
За тобою крокує війна.
Ворог знищив оселю твою.
Смерть і пустка в твоєму краю.
І ти йдеш
І ти кидаєш дім.
І ти йдеш
І ти жертвуєш всім.
На землі залишаєш горючі сліди...
Нема шансу, тобі треба йти...
А слід в слід за тобою ступає війна,
І вже в тебе нічого нема.
Тільки ти, тільки ти - і життя.
Позаду пустота. Вслід тобі - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006677
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Цілувати
Мрію.
Цінувати
Маю.
Віру і надію
У собі тримаю.
З Небом розмовляю
Плачу
І молюся
Я тебе кохаю
Втратити боюся.
Серцем відчуваю,
Відкриваю душу.
Я тебе чекаю.
Дочекатись мушу.
Зберегти для тебе
Все, що в собі маю,
Вірити у Небо.
Я тебе кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006629
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Почата пляшка півлітрова
З червоним перчиком на дні...
Ну що ж,кохана,будь здорова!
Я п'ю за нас...пробач мені.
Я п'ю,мов півень,в літню спеку.
Така душевна маячня...
Товчуся,як Марко по пеклу,
І п'ю з чортами "на коня".
Жива вода -- словечко добре,
А серце тужить в гризотні
І біс підносить мертву воду
З пекучим перцем аж на дні.
Ти маєш силу досконалу,
Яку сам Бог дає жінкам.
Це ще прамама наша знала,
Тому й не пив її Адам.
М'яке тверде перемагає,
А зло на зло -- чекай біди.
Це навіть камінь відчуває
І тане в пестощах води.
2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005945
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 23.02.2024
Народжені такими (2)
В ось це
Де посміхаються крейдяні обличчя (3)
Де сміється Мадам Смерть
Де зіпсовані ліфти
Де політичні ландшафти розпливчасті
Де пакувальник супермаркету має вищу освіту
Де жирна риба вихаркує свою жирну здобич
Де сонце зникло
Ми
Народжені такими
В ось це
В ці повністю божевільні війни
В ці видовища розбитих фабричних вікон порожнечі
В бари де люди більше не спілкуються
В драки які закінчуються стріляниною і поножовщиною
Народжені в це
В лікарні настільки дорогі що дешевше померти
В адвокатури які деруть стільки що дешевше визнати себе винним
В країну де в'язниці повні а божевільні закриті
В місце де маси величають дурнів як прекрасних героїв
Народжені в ось це
Приходячими і виживаючими в цьому
Вмираючими в цьому
Змовкаючими в цьому
Кастровані
Розбещені
Знедолені
Тільки в цьому
Обдурені цим
Використані для цього
Гадячі на це
Збожеволілі і хворі в цьому
Розлючені
Оскотинені
В цьому
Серце почорніло
Пальці тягнуться до горла
Пістолета
Ножа
Бомби
Пальці тягнуться до байдужого бога (4)
Пальці тягнуться до пляшки
Таблетки
Порошку
Ми народжені серед похмурої мертвеччини
Ми народжені з урядом який 60 років бере в борг
Який невдовзі не зможе виплачувати навіть відсотки за борг
І банки згорять
Гроші знеціняться
На вулицях вбиватимуть безкарно не ховаючись
Тут будуть вбивці і оскаженілі юрми
Земля знеціниться
Харчів буде віддавати все менше
Ядерною зброєю володітимуть все більше
Від вибухів здригатиметься земля
Опромінені люди-роботи будуть вистежувати одне одного
Багаті і обрані спостерігатимуть з космічних платформ
Пекло Данте нагадуватиме дитячий майданчик
Сонця не буде видно і завжди буде ніч
Дерева загинуть
Всі рослини загинуть
Опромінені люди пожиратимуть м'ясо опромінених людей
Море буде отруєним
Озера і ріки зникнуть
Дощ буде новою цінністю
Гниючі трупи людей і тварин смердітимуть в темному вітрі
Кількох останніх уцілілих наздоженуть жахливі нові хвороби
І космічні платформи зруйнує зношеність
Запаси закінчаться
Закономірний результат тотального розпаду
І настане найпрекрасніша тиша яку ніколи не чули
Народжені з цього
Сонце все ще ховатиметься там
Чекаючи нової глави. (5)
[i]1993
(1) Назва дивна, у вірші ніразу не згадуються динозаври. Але опис хаосу, корупції та кінця світу, можливо, натякає на те, що людську расу чекає доля динозаврів - вимирання.
(2) "Народжені такими" повторюється кілька разів, підкреслюючи, що наша доля може стати долею цих попередників.
(3) Посміхаються крейдяні обличчя - класичний образ в детективній літературі, де мертве тіло обводять крейдою. Мертві сміються над живими, ніби радіючи тому, що вони вже мертві і їм більше не доведеться страждати
(4) Пальці тягнуться до байдужого бога / Пальці тягнуться до пляшки / Таблетки / Порошку - опис в дусі антиутопії (наприклад, Олдос Хакслі "Чудовий новий світ") про роль наркотиків в постапокаліптичні часи, коли світ лежить в руїнах. На відміну від більшості творів постмодерністської літератури, «Динозаврія, Ми» була написана не в середині двадцятого століття, а в 1993 році, коли постапокаліптична суєта вщухла.
(5) Крапка - єдиний розділовий знак у цьому творі.
Лейкемія з 1988 року. "Динозаврія, Ми" написана безнадійно хворим поетом за рік до смерті з розумінням наближення свого кінця.[/i]
[b]Charles Bukowski Dinosauria, We”[/b]
Born like this
Into this
As the chalk faces smile
As Mrs. Death laughs
As the elevators break
As political landscapes dissolve
As the supermarket bag boy holds a college degree
As the oily fish spit out their oily prey
As the sun is masked
We are
Born like this
Into this
Into these carefully mad wars
Into the sight of broken factory windows of emptiness
Into bars where people no longer speak to each other
Into fist fights that end as shootings and knifings
Born into this
Into hospitals which are so expensive that it’s cheaper to die
Into lawyers who charge so much it’s cheaper to plead guilty
Into a country where the jails are full and the madhouses closed
Into a place where the masses elevate fools into rich heroes
Born into this
Walking and living through this
Dying because of this
Muted because of this
Castrated
Debauched
Disinherited
Because of this
Fooled by this
Used by this
Pissed on by this
Made crazy and sick by this
Made violent
Made inhuman
By this
The heart is blackened
The fingers reach for the throat
The gun
The knife
The bomb
The fingers reach toward an unresponsive god
The fingers reach for the bottle
The pill
The powder
We are born into this sorrowful deadliness
We are born into a government 60 years in debt
That soon will be unable to even pay the interest on that debt
And the banks will burn
Money will be useless
There will be open and unpunished murder in the streets
It will be guns and roving mobs
Land will be useless
Food will become a diminishing return
Nuclear power will be taken over by the many
Explosions will continually shake the earth
Radiated robot men will stalk each other
The rich and the chosen will watch from space platforms
Dante’s Inferno will be made to look like a children’s playground
The sun will not be seen and it will always be night
Trees will die
All vegetation will die
Radiated men will eat the flesh of radiated men
The sea will be poisoned
The lakes and rivers will vanish
Rain will be the new gold
The rotting bodies of men and animals will stink in the dark wind
The last few survivors will be overtaken by new and hideous diseases
And the space platforms will be destroyed by attrition
The petering out of supplies
The natural effect of general decay
And there will be the most beautiful silence never heard
Born out of that.
The sun still hidden there
Awaiting the next chapter.
[i]1993
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006416
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 23.02.2024
«Земля — колыбель человечества, но нельзя же
вечно оставаться в колыбели…»
(К.Э.Циолковский)
Тесна нам нынче наша колыбель…
Похоже, наконец мы повзрослели,
и гложет нас теперь иная цель —
побег из надоевшей колыбели.
Готовы ль мы Вселенную познать?
Меж звёзд готовы ль вечно мы скитаться?
И сможем ли Вселенной частью стать
иль будем с чуждым космосом сражаться?
Что ищем мы в безмолвных небесах?
Проблем земных, наскучивших, решенье?
Надеемся, что там, в иных мирах,
найдём себя иное воплощенье?
…Ведомые космической судьбой,
мы Землю в космос тащим за собой…
(июль 2014 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006543
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
Білим снігом замело стежини,
На поріг ступає Коляда.
Вдягнений у легку одежину,
Ангел у віконце загляда.
Стукає в віконечко кімнати,
Де у грубці вогнище горить.
Проситься погрітися до хати,
Хоче змерзлі крильця обігріть.
Випив Ангел запашного чаю…
Тістечка, цукерки і халва -
Діти свого гостя пригощають,
Він із ними пісеньки співа.
Розповів він дітям казку гарну -
Вмить забулись смуток і біда…
Діти у захопленні: «Як вправно
Ангел в грубку дрова підклада!»
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005882
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Зеленіє озимина
Під лютневим холодним сонцем.
Ніби пір’ячко на долоньці,
На розхристанім полі вона.
Пожаліла їй знов зима
Снігової пухкої ковдри.
До весни вже не так і довго,
Але прихистку в полі нема…
Світить сонце з останніх сил,
Та зігріти її не здатне.
Червоніє знов безпорадно,
Поринаючи за небосхил.
Учепилася в чорнозем,
П’є із нього життєві соки –
І зерно на стеблі високім
Сниться їй під лютневим дощем…
А життя сильніше за смерть!
А добро над злом переможе!
Вона вистоїть, вона зможе –
І засіки наповнить ущерть.
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006062
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
серпень пахне жнивами
сухоцвітами з блошиного ринку
спітнілими полями
дощем на автобусних зупинках
у серпня теплі обійми
сухі долоні й високий тембр
подих палкий і димний
в‘язка синців на засмаглих ребрах
серпень не любить тиші
він хрипне від співу й пестощів
спить у вагонах і віршах
рахує сузір‘я, родимки й селища
серпень малює причали
злизує сіль із гірських хребтів
і тоді будує квартали
з непрочитаних книг і листів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006075
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
найтонші здогади найглибші сподівання
найвищий помисел і найпрудкіший зір
не віддавай нізащо втримай до останнього
на кожен раз щоб їх приміряти й повір
вони нектаром проростуть в твоєму світі
і будуть правити немов святі царі
і вмітимуть завчасно холодити й гріти
й являтися новими щойно вмруть старі
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006103
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Тьмяні, сірі й не виразні
Ночі.
Дні.
Бо ж за чорними дротами
Небо.
У вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006135
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.
Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні з бідняцьких халуп?
Не за сина одного взиває молитвою мати -
Просить світу усьому простити на Бога хулу.
Обгоріле крило ще біліє, хоч ледве тримає.
Вперто помах тяжіє, залізо спадає із хмар.
Молитов тих сильнішого в світі нічого немає.
Піднімаються ввись і лягають пером на вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006147
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Неначе подих чистого повітря,
донесений з цнотливих гір,
мені являєшся ти звідтам,
куди й поглянути не зміг.
Не знав, що світ такий існує —
довіри й правди, світлий світ.
Не знав, що хтось колись почує
самотню пісню моїх бід.
Й воно з'явилося раптово,
хоч зачинився від усіх,
те відчуття, а з нього — слово,
а після слів — веселий сміх.
І звук упавшого на землю,
що за спиною, тягаря.
Якщо навколо глухо й темно,
то ж як тобі знайшовся я?
Хоч присягнувся, що ніколи
я знову не піду у бій,
та все вертається по колу,
і я, напевно, таки твій.
17.ІІ.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006068
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Перед сонцем над землю встають білосніжні тумани.
Не дивися в них краще. Краще у них не вдивляйся.
Краще спи, доки світло високо над світом не стане.
Краще спи, краще спи.
Краще не прокидайся.
Я дивився. Я бачив неясні загрозливі тіні.
Ніби падали долу прадавні померлі дерева.
Ніби встала вночі на заправці самотня машина.
Відчинились дверцята.
Та не вийшли із неї.
Ніби міст, а на ньому навіщось збираються люди.
А коли опівночі збираються сотні і сотні,
В мить вони розцяцьковані рвуть у руках ляльки вуду.
І летять у безодню.
Летять у безодню.
Ніби люди лягають спокійно у спальнях до ліжок,
А на ранок вже поруч немає дружини, дитини.
Та вони не питають. Вивчають переліки знижок.
Попиваючи каву.
Проглядають новини.
Ніби в сірих туманах сади, що вродили нівроку.
І обтяжені крони склепінням стоять над дахами,
І в траву глухо падають стиглі плоди, повні соку.
Під деревами тиша.
Померлими повна птахами.
Спи до ранку. Не смій зазирати в тумани.
Доки спиш - доти вірити можеш в облудну безпеку.
Та ледь очі відкриєш - на тебе почнуть полювання.
І до ранку потонеш.
Як метелик у глеку.
Я розкрив таємницю - побачив на власнії очі.
Мертвий слон впав додолу і світ вже давно нахилився.
Тож немає майбутнього й марні катрени пророчі.
Ми сповзаєм донизу.
Щоб хаос порядком напився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004666
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 09.02.2024
душа і все і більш нічого
ні навіть слова на вустах
ні думки навіть про Христа
що найсмачніша від смачного
хто вже прожив хоч літ до ста
натхнення завжди прагне верху
як випар пнеться ввись і ввись
слідкуй за ним не продивись
один казав у небі стерха
синиця дожене колись
земне відлущується корінь
тримає тіло при житті
всередині ж усі святі
ждуть неминучих перетворень
вони ж бо прийдуть саме ті
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002117
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 09.02.2024
Як добре, що не став я космонавтом
І не бував в міжзоряних світах!
Хто б на городі бур'янячий фатум
Винищував сапою в пух і прах?
І хай звичайна буду я амеба
Лишаючись в аграрному взірці,
Щоб не літати просто серед неба,
А знищувать осоту стовбурці!
Не хочу космос дальній помічати -
Відсутній невмирущий там осот.
Він став мені давно уже за брата,
Який не потребує цих висот.
Й зберу врожай, що восени дозріє -
Ту кількість, що осот віддасть мені,
Свою ліричну маючи надію -
Простори не полишити земні:
Я ж теж доспію власною порою,
Щоб стати збіжжям в "Божому Селі"
І знов осот буцатиму ногою
Із вітром не торкаючись землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005165
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 09.02.2024
1 Це казка зими, (1)
Де поля пропливають від ферми у чашу долини,
І летить над озерами сяючий сніг надвечір'я,
І в безвітря в підставлені жмені ковзають сніжинки,
Над худобою тихого дихання сіре вітрило,
2 Й зорі мерзлі спадають,
І запахи сіна з-під снігу, і сова з-за кошари
Віщує далеке майбутнє, і мороз відправляє
Із сільських димарів баранців білодимних отару
За село у долину ріки, де цю казку складає.
3 Коли світ постарів,
То під зіркою щирої віри, як дарований хліб,
Як пожива і сяяння снігу, чоловік розповив
Вогняне полотно, яке душу і думи палило,
І убогий, самотній, в домі фермера серед полів
4 Він горів
На вогненному острові серед крилатого снігу
І біліших за вовну куч навозу, серед курників,
Сплячих тихо до крику з палаючим гребенем півня,
Який крилами чеше свій двір, і народ на світанку
5 Із лопатами ходить врозвалку,
Проснулась худоба, за мишею тихо скрадається кіт,
Скачуть в пошуках корму надуті птахи, і доярки
М'яко клогами (2) топчуть обрушений небозвід,
На пробудженій фермі триває робота звичайна,
6 На колінах він молиться, плаче,
При рожні, чорнім горщику, в сяйному світлі лучини,
І здригаються тіні від кусеня хліба і чаші
У завмерлому тихому домі, в нічному видінні
За межею любові, у миті забутості й жаху.
7 На колінах на зимнім камінні,
У скорботній гордині він засліплене небо молив:
Хай би голод завив в його голих кістках побілілих,
А не в статуях стаєнь і захищених небом хлівів,
І корівників світлих і в плесах качиних ставків.
8 З молитовного дому
І вогню то возносить його під захмарні покрови
Осліпляюча сніжна любов, то вергає додолу.
Невтолима жага вириває стенання й поклони,
Та ні звук не проллється назовні зі стислих долоней.
9 Тільки вітер низав
Зголоднілих птахів в полі хліба з води, виганяв
На суворі жнива, і врожай тав на їх язиках.
Він в своїй безіменній жазі жар і втрату єднав,
Коли мерзлий як сніг крокував по морозних лугах.
10 Ріки падали в ніч,
І тонули в заметах жадань, і згинався він лжою
У постійнім хотінні всередину білого світу
нелюдської колиски, шукаючи шлюбного ложа,
відщепенцем від віри, вигнанцем, позбавленим світла.
11 Збав його, — так рече він,
Утрати всього у любові, не відкинь у хотінні
Одиноким і голим, поглиненим у наречену,
Не дозволь, щоб зійшло у полях його біле насіння,
Чи цвіло у розп'ятому тілі у мить незречену.
12 Менестрелів чується спів
Серед зниклих поселень. Із прадавніх часів соловей,
Прах в померлому лісі, прилітає на зернятах крил,
І на вітрі наспівує казку зими для померлих.
Про зів’ялу весну їм повідає водявий пил.
13 Каже так. Помирає
Дзвін джерельний і хвиль шамотіння. І роса забринить
На опалому листі, і знов як раніше засяє
Графство снігу. Бриз грає на різьбленій в скелі струні (3).
Дослуха́йся. У плетиві талого снігу час співає.
14 Це рука або голос
Із прадавнього краю, який зник за дверима пітьми
Без дворів і полів, де колись визрівав хлібний колос,
Появилася птиця (4) нареченою в сяйві й вогні.
І полинула птиця, і на грудях багрянець і сніг.
15 Глянь. Ідуть танцюристи
По зелені, змішаній з снігом, хтиві в місячнім світлі,
Як гурт голубів. На копитах з могили веселиться
Кінь, померлий кентавр (5), він вернувся і входить у світлі
Загони пташарні. Мертвий дуб у кохання пустився.
16 Ноги з різьблення в горах (6)
Стрибають під сурми. Каліграфія давнього листя
Танцює. Древні лінії каменів в'ються узором.
Голос арфи (7) під співи водявого пилу струмиться
В складках поля. Прадавня явилася птиця. Перед зором.
17 Й дикі крила звилися
Над схиленою головою, ніжний голос пташиний
Пролунав серед дому, здавалося, тішиться птиця
І навкруг всі стихії радіють самотньому бдінню
чоловіка, що в чаші долин на колінах молився
18 Під спокоєм покрівлі
При рожні, чорнім горщику, сяйному світлі лучини.
Із пташиного неба заклика́в його пір'ястий спів,
Він полинув услід наче вітер в польоті нестримнім
Повз безвітряну ферму, від сараїв сліпих і хлівів.
19 І на року верхів'ї
Завмирали жерцями чорні птиці на палях тинів,
Напливали далекі горби на глуші полотнину,
Під безлистими кронами бігало сніжне страшило,
Чагарі як оленячі роги з заметів стриміли,
20 Заклинав і молив на колінах
Він високі горби і гукав до озер онімілих,
Цілу ніч проблукав, все шукав де поділася діва-
Птиця в часі і просторі серед безкрайнього снігу.
Прислухався, вдивлявся, де в морі гусиному плине,
21 Небо, птиця і діва,
Хмара, похіть, зупинені зорі, радіє безмежно
Поле сімені, час помирання розп'ятого тіла,
Небеса заповітні, рай, могила і купіль вогненна.
Смерть у древній країні двері навстіж відкрила,
22 І птиця спустилась.
На біліючих пагорбах хлібних над чашею ферми,
Де ширяли озера й поля, і ріка струменилась
Уельсом, про останню утрату молився він ревно
В тому домі молитви й вогню, казка тут закінчилась.
23 Танець згинув,
Пропав менестрель. Зелень в білому мусить померти,
Спів урвався на фермах, підкованих снігом хотіння,
Де в високих хлібах вирізнялись птахів силуети,
Й над скляними озерами ко́взали риби-видіння.
24 Закінчився обряд
Солов'я, кінь вмирає в кентаврі. І свято відходить.
Доки зорю не сурмлять, лінії часу в каменях сплять.
В'яне весна і час погребає весняну погоду,
Де гукали й стрибали фосилії (8), роси лежать.
25 Птиця на ложе упала,
Серед хорів крилатих заснула вона чи померла,
Розпростерши широкі крила, і його оспівала,
І вінчала поглинаюча стегнами наречена,
З жіночими персами, володіюча небесами
26 Птиця, спускається він
І згорає в обіймах на шлюбному ложі любові, (9)
В круговерті жаданого центру, в осередді небес
Заповітних, в закрученім туго всесвітнім бутоні.
І вона розцвітає, він із танучим снігом воскрес.
28 березня 1945 р.
1 Казка зими - посилання на "Зимову казку" Вільяма Шекспіра (William Shakespeare The Winter's Tale) налаштовує на фантастичний сюжет. У казці Шекспіра ревнивий король наказав отруїти друга, вбити новонароджену доньку і штовхнув до самогубства дружину. В фіналі донька повертається живою, у чарівний спосіб статуя померлої дружина оживає, всі всіх прощають, всі закохані, щасливі і радіють.
2 Клоги - взуття з дерев'яними підошвами.
3 "Вітер грає на різьбленій в скелі струні" - плямистий блакитний долерит, розповсюджена скельна порода Уельсу, приблизно у 10 % випадків має властивість літофонії, тобто металевого музичного звучання. Подібно до всесвітньовідомого Стоунхенджа, кромлехи (дольмени) Уельсу виготовлені саме з такого матеріалу. Три валлійські кромлехи: Пентре-Іфан, Брин-Келлі-Ді, Керег Самсон перебувають під захистом закону. Є думка, що саме здатність до літофонії визначала вибір каменів для кромлехів. Особливо це стосувалося замкового каменя (покрівлі).
4 Жінка-птиця - символічний образ всеохоплюючої любові, який часто зустрічається в поезії Томаса Ділана.
5 Кентавр - напівлюдина, напівкінь, поєднання духовного і матеріального, людського й тваринного. Коли помирає кентавр, помирає тільки кінь.
6 "Ноги з різьблення в горах", ймовірно, фантазія Томаса Ділана. Донині в Уельсі не знайдено нічого подібного наскельним розписам з печер Ласко чи Шове. Місцеві гірські породи не зберегли різьблення, якщо вони були, а наступи і танення льодовиків могли стати згубними для рисунків.
7 Арфа - традиційний музичний інструмент Уельсу з давніх давен.
8 Фосилії або скам'янілості (лат. fossilis "викопний") — рештки організмів або сліди їхньої життєдіяльності, збережені в осадових породах
9 "І згорає в обіймах на шлюбному ложі любові" - в дохристиянському Уельсі одна з головних богинь взимку вогненною птицею спускалася на землю, від її вогню танув сніг і приходила весна. На її честь влаштовували обряд середини зими, дуже ймовірно, зі спаленням принесеного їй в жертву.
«Зимова казка» — це казкова історія фізичного та духовного відродження людини. Сюжет казки: посеред сніжної зими самотній чоловік в сільському домі молить про наречену або про збавлення від своїх жадань. У двір прилітає птиця-жінка, на її заклики він виходить з дому і зливається з нею в шлюбних обіймах. Птиця возноситься в небо і забирає його тіло з собою. Перехід героя від зими його хтивих бажань до весни містичного кохання супроводжується приходом весни після зимового заціпеніння. Чуттєвий досвід набуває духовного виміру, поєднання прагнень душі і тіла надає перетворюючій силі любові космічних масштабів. Казка побудована на протиставленні образів життя і смерті, снігу і вогню, чуттєвого і релігійного, жінки і божества, чоловіка і жінки, фізичного і метафізичного. Над усім творча сила любові і руйнівна сила смерті, які потужніші за людину і світ.
[i]Томас Ділан: "Ці вірші, зі всіма своїми недоробками, сумнівами і безладністю, написані в ім'я любові до Людини і в славу Бога, і хай я буду проклятий, якщо це не так".[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VZtDlsYctOQ[/youtube].
[b]Dylan Thomas A Winter's Tale[/b]
1 It is a winter's tale
That the snow blind twilight ferries over the lakes
And floating fields from the farm in the cup of the vales,
Gliding windless through the hand folded flakes,
The pale breath of cattle at the stealthy sail,
2 And the stars falling cold,
And the smell of hay in the snow, and the far owl
Warning among the folds, and the frozen hold
Flocked with the sheep white smoke of the farm house cowl
In the river wended vales where the tale was told.
3 Once when the world turned old
On a star of faith pure as the drifting bread,
As the food and flames of the snow, a man unrolled
The scrolls of fire that burned in his heart and head,
Torn and alone in a farm house in a fold
4 Of fields. And burning then
In his firelit island ringed by the winged snow
And the dung hills white as wool and the hen
Roosts sleeping chill till the flame of the *** crow
Combs through the mantled yards and the morning men
5 Stumble out with their spades,
The cattle stirring, the mousing cat stepping shy,
The puffed birds hopping and hunting, the milkmaids
Gentle in their clogs over the fallen sky,
And all the woken farm at its white trades,
6 He knelt, he wept, he prayed,
By the spit and the black pot in the log bright light
And the cup and the cut bread in the dancing shade,
In the muffled house, in the quick of night,
At the point of love, forsaken and afraid.
7 He knelt on the cold stones,
He wept form the crest of grief, he prayed to the veiled sky
May his hunger go howling on bare white bones
Past the statues of the stables and the sky roofed sties
And the duck pond glass and the blinding byres
8 Into the home of prayers
And fires where he should prowl down the cloud
Of his snow blind love and rush in the white lairs.
His naked need struck him howling and bowed
Though no sound flowed down the hand folded air
9 But only the wind strung
Hunger of birds in the fields of the bread of water, tossed
In high corn and the harvest melting on their tongues.
And his nameless need bound him burning and lost
When cold as snow he should run the wended vales among
10 The rivers mouthed in night,
And drown in the drifts of his need, and lie curled caught
In the always desiring centre of the white
Inhuman cradle and the bride bed forever sought
By the believer lost and the hurled outcast of light.
11 Deliver him, he cried,
By losing him all in love, and cast his need
Alone and naked in the engulfing bride,
Never to flourish in the fields of the white seed
Or flower under the time dying flesh astride.
12 Listen. The minstrels sing
In the departed villages. The nightingale,
Dust in the buried wood, flies on the grains of her wings
And spells on the winds of the dead his winter's tale.
The voice of the dust of water from the withered spring
13 Is telling. The wizened
Stream with bells and baying water bounds. The dew rings
On the gristed leaves and the long gone glistening
Parish of snow. The carved mouths in the rock are wind swept strings.
Time sings through the intricately dead snow drop. Listen.
14 It was a hand or sound
In the long ago land that glided the dark door wide
And there outside on the bread of the ground
A she bird rose and rayed like a burning bride.
A she bird dawned, and her breast with snow and scarlet downed.
15 Look. And the dancers move
On the departed, snow bushed green, wanton in moon light
As a dust of pigeons. Exulting, the grave hooved
Horses, centaur dead, turn and tread the drenched white
Paddocks in the farms of birds. The dead oak walks for love.
16 The carved limbs in the rock
Leap, as to trumpets. Calligraphy of the old
Leaves is dancing. Lines of age on the stones weave in a flock.
And the harp shaped voice of the water's dust plucks in a fold
Of fields. For love, the long ago she bird rises. Look.
17 And the wild wings were raised
Above her folded head, and the soft feathered voice
Was flying through the house as though the she bird praised
And all the elements of the slow fall rejoiced
That a man knelt alone in the cup of the vales,
18 In the mantle and calm,
By the spit and the black pot in the log bright light.
And the sky of birds in the plumed voice charmed
Him up and he ran like a wind after the kindling flight
Past the blind barns and byres of the windless farm.
19 In the poles of the year
When black birds died like priests in the cloaked hedge row
And over the cloth of counties the far hills rode near,
Under the one leaved trees ran a scarecrow of snow
And fast through the drifts of the thickets antlered like deer,
20 Rags and prayers down the knee-
Deep hillocks and loud on the numbed lakes,
All night lost and long wading in the wake of the she-
Bird through the times and lands and tribes of the slow flakes.
Listen and look where she sails the goose plucked sea,
21 The sky, the bird, the bride,
The cloud, the need, the planted stars, the joy beyond
The fields of seed and the time dying flesh astride,
The heavens, the heaven, the grave, the burning font.
In the far ago land the door of his death glided wide,
22 And the bird descended.
On a bread white hill over the cupped farm
And the lakes and floating fields and the river wended
Vales where he prayed to come to the last harm
And the home of prayers and fires, the tale ended.
23 The dancing perishes
On the white, no longer growing green, and, minstrel dead,
The singing breaks in the snow shoed villages of wishes
That once cut the figures of birds on the deep bread
And over the glazed lakes skated the shapes of fishes
24 Flying. The rite is shorn
Of nightingale and centaur dead horse. The springs wither
Back. Lines of age sleep on the stones till trumpeting dawn.
Exultation lies down. Time buries the spring weather
That belled and bounded with the fossil and the dew reborn.
25 For the bird lay bedded
In a choir of wings, as though she slept or died,
And the wings glided wide and he was hymned and wedded,
And through the thighs of the engulfing bride,
The woman breasted and the heaven headed
26 Bird, he was brought low,
Burning in the bride bed of love, in the whirl-
Pool at the wanting centre, in the folds
Of paradise, in the spun bud of the world.
And she rose with him flowering in her melting snow.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005218
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Вітровіїв повен міх
Розв'язався над лісочком.
Щойно репнутий горіх
Покотивсь униз місточком.
Повне дощику відро
Назбирала сіра хмара,
Вздовж розкинула шатро -
Суне в небі, як примара.
Перецідять листопад
Крізь імлу дощі осінні,
Перебілить снігопад
Зиму скуту в синій іній!
P.S. Світлина автора
Листопад 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005234
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Небо ранкове у вікні, хмари пливуть в даль невідому, початок і кінець є всьому, надіємося і війні... Знову ракетний був удар, загинули невинні люди, початок і кінець є всюди, війни не вічний календар? Мирної хочеться весни, небесної краси щоранку, і спокою безперестанку, життя одне й не для війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005334
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: (23:ІІ:23)[/b]
[b]:поезія з одного слова:[/b]
любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
вона не катує мене цілодобово
[треба ж інколи відпочивати
навіть якщо те що ти робиш
ну ДУЖЕ тобі подобається]
ця любов добра
вона тебе не доб'є
щоб ще помучився
:
[b]:[/b]
сонце дивиться на мене з любов'ю
небо дивиться
перші квіти з любов'ю вигулькують із-під снігу
струмок зізнається мені в любові
лише моє відображення
дивиться ображено
:
[b]:[/b]
любов - патологія
любов добра як кобра
любов - отрута в помірних дозах
любов - суїцид тривалістю в роки
або й в життя
та все ж я обираю любов
хоча це вона обрала мене
як жертву
:
[b]:діагноз #л:[/b]
у вас остання стадія
невиліковної хвороби всіх часів і народів
ми б спробували вас вилікувати
але ви не зможете без неї жити
:
[b]:[/b]
весна. болота вже не по вуха
весна. купи сміття не такі вже й від:раз:лив:і
якщо дивитися вище носа
весна - це така любов
від якої не тільки боляче
:
[b]:[/b]
слова-паразити любов біль серце
щоб їх не вживати в поезії
потрібно закодуватися
або піти на зустріч ААЗ
(асоціації анонімно закоханих)
:
[b]:[/b]
любов ще те стерво
поети - стервятники
:
[b]:[/b]
народжених літати
вона змушує повзати
:
[b]:[/b]
коли її спитати
"чи не твоїх це рук справа?"
вона стає венерою мілоською
:
[b]:[/b]
вона лихварка
ми її вічні боржники
:
[b]:[/b]
вона митарка
куди не йди
й звідки не повертайся
де живи чи не живи -
плати
:
[b]:[/b]
коли ти їй винен
смерть не виправдання
вона дістане тебе і на тім світі
:
[b]:[/b]
її жертв більше ніж від війн і геноцидів
але кого це колись зупиняло
:
[b]:[/b]
тут похоронена любов
проте її ніколи не буває на місці
:
[b]:[/b]
на її похороні всі ридали
і тільки один заходився реготом
той хто постраждав найбільше
вона винесла йому вирок:
ти ніколи не будеш плакати
цікаво за ким він так гірко сміявся
за нею чи за позбавленою можливістю
зронити бодай сльозу
:
[b]:[/b]
любов перетворює серце
на цирозну печінку
воно спочатку збільшується в розмірах
а потім розкладається
:
[b]:[/b]
ця любов не любов бо
не Божа
ця любов як алкоголізм чи наркоманія
ця любов - нещасний не випадок
любов ця збирає черги
за автоматною чергою
нею все тіло й душа прошиті
розминається з правдою
ця любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
як злий бульдог
не у дворі
не на прив'язі
втікати наївно
:
[b]:[/b]
кажуть за любов треба боротися
та чи варто боротися з вітряками
:
[b]:[/b]
любити - з'їхати з глузду
і навіть коли ти вдома
в тебе нікого немає вдома
:
любити - зловитися за рятувальне кільце
яке виявилося водяним виром
:
[b]:[/b]
подайте на любов
бо помру з голоду
:
[b]:[/b]
любов мене з'їла
залишилися тільки кості
хоча які кості
лише один сашко
і непролиті ним сльози
дози
:
[b]:[/b]
у всьому винна любов
на неї можна спихнути все
:
[b]:[/b]
я не пром:е:те:й
любов не орел
серце не печінка
та її це не зупиняє
:
[b]:[/b]
любов спустошує кишені
любов доводить до травмпункту
любов - букет сердечних хвороб
любов - все і любов - хтось
любове від світу цього
я йду від тебе
:
[b]:[/b]
той хто ніколи не зронив ні сльози
заплакав
коли зривав для неї першу квітку
без якої весна
так і не настала
:
[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: - 2 (23-27:ІІ:23)[/b]
[b]:[/b]
любов як шлунок
що тебе перетравлює
її ж ти їж не можеш наїстися
проте тобі ніяк не вдається її перетра-
вити
:
[b]:[/b]
любов - кислота
що роз'їздає серце
:
[b]:[/b]
мене засудили до любові
присуд оскарженню не підлягає
навіть право на останнє слово не дали
тому пишу не останні:ми а першими [най]ліпшими слоВАМИ
за крок від невідворотної безжально ї
любові
:
[b]:[/b]
ви маєте право любити
все що ви скажете буде використане проти вас
любов'ю
:
[b]:[/b]
всі кути любові глухі
:
[b]:[/b]
любов - замкнуте коло
бермутського трикутника в квадраті
вона не вимірюється
:
[b]:[/b]
вона - порохотяг
все затягує в себе
те що бачу і те що не
і навіть мене
:
[b]:[/b]
любов зла
полюбиш і двоногих
:
[b]:[/b]
вона - ніж у серце
і ласО на легені
:
[b]:[/b]
любов - інша назва
маніакально-депресивного синдрому
:
любов - сестра близнючка
шизофренії
:
любов - пухлина
ракова лебедева щучина
:
[b]:[/b]
любов у овечій шкурі
аж хочеться вити
:
[b]:[/b]
вона - граблі на які не перестаєш
ставати
:
[b]:[/b]
не можу на неї дивитися
і надивитися не можу
що може бути гірше
що може бути краще
:
[b]:[/b]
ти знаєш що любов скажена собака
але все ж гладиш її
:
[b]:[/b]
незримий напис "Не влазь уб'є!"
не зупиняє
вліз. убила.
тепер вб'ю її
щоб не влазила більше в се-
рце
:
[b]:[/b]
хто придумав любов
з нею добре
а без неї не
болить
:
[b]:[/b]
я ненавиджу любов
не відпускаючи її з обіймів
:
[b]:[/b]
серце підірвалося на любові
:
[b]:[/b]
вони жили довго і щасливо
та все зіпсувала любов
:
[b]:[/b]
любов - репетиція смерті
життя не життя
надривання
ко-ко-
ха-ха-
ння
:
[b]:[/b]
любов це коли тобі страшенно хочеться спати
але не спиться
:
вона перетворює тебе на сомна́мбулу
особливо тоді коли ти не с пиш
:
[b]:[/b]
пелюстки її в'януть
залишаються лиш
колючки
:
[b]:[/b]
любов - в'язниця
в яку ти сам себе посадив
на довічне
вийдеш тільки через свій труп
і тоді тільки зможеш жити
:
[b]:[/b]
холод
голод
спрага
- любов
а тому
обпікався
давився
захлина-
вся
:
[b]:[/b]
любов - це прірва
це безодня з дном
їй жертв замало
хоч весь світ до ніг
й всі зорі з неба
і продати нирку
і всіх і все у неї
через неї
любов - це прірва
:
[b]:[/b]
любов - це ти ран і я
:
[b]:[/b]
вона для серця
смертна камера
і для легень вода
:
[b]:[/b]
вона вода якої не можеш
напитися
вона вогонь яким не можеш нагрітися
любов - повітря
яким не можеш надихатися і
дихати не дає
:
[b]:[/b]
в любові освідчення чи зізнання
красиве із бантиком
бель-
кота-
ння
:
[b]:[/b]
коха коха коха коха-
мство
не ння
:
[b]:[/b]
любов - це хащі і блукання
любов - загубленння себе
дебільна рима у кохання
ламає психіку й хребет
:
[b]:[/b]
любов - це всесвітній потоп
ковчега не було й немає
:
[b]:[/b]
любов тебе злиє
любов тебе злить
на неї ведуться не тільки козли
вона деспотична
марнот марнота
світ з-під хвоста у кота
:
[b]:[/b]
любов - ніби серця гангрена
любов закохалася в мене
арена любоВ І РОзстрільна стаття
життя у якому немає життя
:
[b]:[/b]
вона твій внутрішній улюблений ворог
все на світі і всього лише порох
:
[b]:[/b]
любов - коротке замикання
від якого відходиш довго
або ніколи
:
[b]:[/b]
любов - це замінник Бога
хоч Він незамінний / незмінний
це з лона матері спогад
нескінченні безжальні війни
:
[b]:[/b]
вона живодерка
партнерка смерті
тиха істерика
внутрішній крик і біль
:
[b]:[/b]
любов - це страх і брехня
у темряві світло штучне
прекрасний лебідь
що перетворюється на гидке каченя
істини перекручення
:
[b]:[/b]
міняю усю любов світу
на любові Божої
іскру
:
[b]:[/b]
любов і
і все
:
[b]:[/b]
ікси любові
її ігри ки
:
[b]:[/b]
любов це я
краще мене не злити
:
[b]:[/b]
любов - могила для живого
:
[b]:[/b]
любов
любо
люб
лю
л ю бо в
лю
люб
любо
любов
:
[b]:[/b]
любов - карцер
якщо ти один в ній варишся
:
[b]:[/b]
вона - мій внутрішній джихад
вона вчить мене ненавидіти себе
:
[b]:[/b]
уяви витвір патріотів
і ідіома ідіотів
вона - поезії пальне
і те що виводить й доводить мене
:
[b]:[/b]
любов - відкритий люк і
перелом
облом синдром кардіодром
:
[b]:[/b]
коли з серця вигнати любов
і гарненько у нім прибрати
вона повернеться і приведе з собою ще сім
:
[b]:[/b]
хто не любив хай першим кине камінь
:
[b]:[/b]
цей камінь до любові був серцем
:
[b]:[/b]
любов і совість не перетинаються
:
[b]:[/b]
любов - лабіринт мінотавра
любов - ікарові крила
любов усе людство накрила
напевно вона була в динозаврів
:
[b]:[/b]
любов виношує твоє серце
до готовності народитися
а тоді робить аб-
орт
:
[b]:[/b]
любов вмирає першою
:
[b]:[/b]
любов - мертва мова я:кою
ніхто не володіє
хоч всі знають на пам'ять
вона володіє на:ми
:
[b]:[/b]
любов - мертве море
:
[b]:[/b]
не бий лежачого
його любов побила
:
[b]:[/b]
любов це яма яку
копав на інших
і сам у неї впав
:
[b]:[/b]
любов - це надмір слів
що приводить до мовчання
:
[b]:[/b]
любов - нерозлийбіда
червона магія
червона книга приречених
не кров
любов
:
[b]:[/b]
її ізм - канібалізм
темний ліс
куди ти сам себе заніс
:
[b]:[/b]
любов це те що поїдає тебе з середини
звір якого в тобі розбудили
:
[b]:[/b]
любов - це те чого нема й НЕ БУде
її катма
:
[b]:[/b]
любов розшукує тебе
живим чи мертвим
а ти наївний не ховаєшся
і не втікаєш
:
[b]:[/b]
любов - серійна вбивця
стільки серій як безліч сантабарбар
:
[b]:[/b]
сад заборонених плодів
з яких зняли заборону
:
[b]:[/b]
любов - це приречення бути танталом
:
це пекло загримоване під рай
:
хімічна зброя
:
[b]:[/b]
безнадійна любов
не вірить
в себе
:
[b]:[/b]
любов - пустеля в масці квітучих полів
любов - айсберг що прикидається цукровою ватою
куди не глянь - любов
пов'язка на очах не заважає
:
[b]:[/b]
любов - суцільне прикидання
і прірви й дна прикид
і прокидання навпаки
на тижні місяці роки
беслізне вогняне ри-
дання
:
[b]:[/b]
любов - глибока рана
чорна діра
холодне сонце
світ
трьохкрапка
:
[b]:[/b]
любов - ковальня
на ковадлі - серце
:
[b]:[/b]
любов - лабораторія
де ведуться досліди
піддослідний кролик - з грудної клітки
:
[b]:[/b]
любов - телевізор в якому
показують одне і те саме
одну і ту
любов - телевізор з одним каналом
всюди суцільний екран
:
[b]:[/b]
любов нелюбов - самозванка
банка що прикидається банком
справжня Любов лиш одна Триєдина
Любов - Бог і
по Його подобі сотворена лю-
дина
:
[b]:[/b]
я б ще багато писав про любов
та нею безліч наслідили
мені залишились лиш наслідки
:
[b]:[/b]
любов - це фініш що прикидається стартом
:
[b]Далі буде[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005045
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Не хоче твій вірус зникати з моєї системи,
Хоч що не роблю, не вдається зітерти його.
Прихований він і дієвий, розплавить всі клеми,
Напруга велика, розряд – оживає вогонь!
Дрижать капіляри від сили стрімкого потоку,
Неначе дух Тесли з’явився на цей феєрверк.
Вже іскри зібрались летіти на сяйну толоку,
Наводити лад чи поринути в хаос, чи верт.
Слабка протидія, нашестя флюїдів захопить,
Клонований вірус ще більше роз’ятрює щем.
Складаю до купи натхненно їх зовнішній опис,
Та де там – я маю програми для інших систем.
Мовчать сигнатури, безсилі вони в поєдинку,
Бо серце зрадливо не хоче забути твій шарм.
Хоч що не роблю, не збагнути енергію дику,
Вона і лікує, і творить суцільний кошмар.
12:27, 15.07.2018 рік.
Зображення: http://ewayaivy.blogspot.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005052
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
24. Канал
Лихе є місце, уві снах воно,
Будинки в нім високі та пусті,
Каналу вздовж, і запахи густі
Страху з потоку, де не видно дно.
Вузькі провулки, що дахи впритул,
До вулиць – чи знайомих, а чи ні,
І темінь мертва вікон на стіні,
Де місяць заливає пустоту.
Не чути кроків, тихий звук лише,
Тих маслянистих вод, котрі течуть,
Під каменем мостів хлюпоче муть,
І далі, в океан її несе.
Не скажуть вже коли потік той змив
Зі світу цього, світ-блукач зі снів.
XXIV. The Canal
Somewhere in dream there is an evil place
Where tall, deserted buildings crowd along
A deep, black, narrow channel, reeking strong
Of frightful things whence oily currents race.
Lanes with old walls half meeting overhead
Wind off to streets one may or may not know,
And feeble moonlight sheds a spectral glow
Over long rows of windows, dark and dead.
There are no footfalls, and the one soft sound
Is of the oily water as it glides
Under stone bridges, and along the sides
Of its deep flume, to some vague ocean bound.
None lives to tell when that stream washed away
Its dream-lost region from the world of clay.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005060
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Раптом, якщо світ рухне
І поруч не буде нікого,
Тобі доведеться навчитись
Жити і вірити Богу,
Кажуть, що сильні не плачуть,
Плачуть. Буває й ридають,
Потім встають і йдуть далі
Бо знають - життя триває!
Навіть якщо від втоми,
Сили не буде встати,
ПрошУ, не дозволь нікому,
Ніколи тебе зламати!
Усяке буває в світі,
Найважчі часи минають,
Всередині тебе - світло
А значить, життя триває!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005061
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Твоє чорне волосся, в нім сонце світиться.
Моя морськая богине! Королево нічная!
Нам велике випало щастя - зустрітися.
Літні тіні назавжди кораблями у даль відпливають.
Ваблять очі твої, зелені удень, як латаття,
Сірі, наче земля, коли сонце заходить.
Завмирає щаслива душа у сум'ятті,
І не знає, чи втримає щастя надовго.
Подаруй же навіки хоча б хвилину,
Подаруй піщинку нашого берега,
Хвиль оцих прохолоду, сяйво світання,
Облетілого дерева літа листок останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950394
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 04.02.2024
Коли ностальгія за втраченим раєм
стисне так сильно, що забуваєш дихати,
бо життя стало зовсім не милим, -
скажи собі : дихай.
Дихай глибоко і повільно
і думай тільки про це.
Дихай, як дихають пташки,
не знаючи, що принесе їм прийдешній день.
Дихай, як дихають бджілки,
невтомно збираючи свою поживу,
хоч її і заберуть потім.
Дихай, як дихає земля,
хоч і обпалена й пошматована.
Дихай, як немовля, щойно народжене,
що не знає ні бід, ні радощів -
воно просто живе.
І ти просто живи і дихай,
просто являй собою життя
на цій прекрасній і незбагненній
планеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004864
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Коли вона закінчиться – війна,
Радітиму від того, що вдалося
Нам вижити, хоч впала сивина
На душі, думи, очі і волосся...
Ридатиму, щоб виплакати все,
Що брилами лежить в зважнілих грудях –
Хай виллється і хмарами несе
Туди, де вже людей нема у людях...
П'янітиму від щастя і вина...
І дай мені, мій Боже, не зомліти,
Коли почую кількість й імена...
А далі... Закарбую... Й буду жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004870
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Зимова ніч.
Остання.
Сніг надворі.
Весна іде.
Безправна.
Ну й нехай.
Та тільки вже по-літньому всі зорі над лісом осявають небокрай.
Зимова ніч.
Щасливе міжсезоння.
Мороз, хурдига… — їх не розбереш.
Та тільки цяпотить вже з підвіконня…
Весна!
Весна!!
Хіба її збагнеш?!
28 лютого 2009, 23:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004919
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Не лютуй, брате місяцю лютий,
По яругах-лісах не мети!
Хай надія пове́рнеться людям,
Що весна має скоро прийти.
Ще у силі зима. Та невпинно
День у но́чі виборює час.
Термін твій, як усе, швидкоплинний.
Хай не буде він лютим для нас!
Не гнівися, що ти нам не любий!
Так ведеться з покону віків.
Ма́буть, той, хто назвав тебе лютим,
Сам життя не достатньо любив.
У іменні твоїм – холоднеча,
Тріск морозів і хуги виття.
Та однак для весни ти – предтеча.
Згине смерть. Переможе життя!
Січень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004460
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 03.02.2024
Вот снова пух летит от тополей. Года летят - извечная досада.
Ты о прошедшем лучше пожалей -
Пускай, что было станет, как награда.
Ты женщину из прошлого зови, Ту, о которой забывать не надо.
Пусть были робкими слова любви -
Они остались для души отрадой.
Но вся беда, что женщины той нет.
Остались только лишь воспоминанья,
И кажется свернулся в точку свет -
Её уходу нету оправданья.
...Была дорога в стае облаков,
И самолёт, летевший над горою,
А ты стоял с охапкою цветов,
И ждал Её, игравшею с судьбою...
И вдруг разрыв! Огонь из тучи пыльной:
Летят куски металла и камней,
А небо было от беды бессильным,
Чтоб стать защитой на земле для ней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004294
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
23. Міраж
Не знаю, був колись, чи є і зараз –
Той світ в потоці часу, що блукав,
Та мерехтить ця пурпуром примара,
Хоча то сни неясні, а не яв.
Річок там дзюркіт і химерні вежі,
Склепінь яскравих диво-лабіринт
І небесами полум‘я пожежі –
Мов захід взимку, фантастичний вид.
Боліт великих береги безлюдні,
Птахи величні, вітер, осока,
Село, дзвіниця біла, з неї чутні
Дзвони вечірні, їх несе ріка.
Тих місць не знаю й не спитаю сам,
Коли й чому я був чи буду там.
XXIII. Mirage
I do not know if ever it existed—
That lost world floating dimly on Time’s stream—
And yet I see it often, violet-misted,
And shimmering at the back of some vague dream.
There were strange towers and curious lapping rivers,
Labyrinths of wonder, and low vaults of light,
And bough-crossed skies of flame, like that which quivers
Wistfully just before a winter’s night.
Great moors led off to sedgy shores unpeopled,
Where vast birds wheeled, while on a windswept hill
There was a village, ancient and white-steepled,
With evening chimes for which I listen still.
I do not know what land it is—or dare
Ask when or why I was, or will be, there.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004293
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
ІСТОРИЧНА СПІРАЛЬ.
ПЕРЕВЕРНУТИЙ ВИТОК.
Зимова туга
Зимового насупленого ранку
Холодного липкого туману
Не в змозі навіть сонце на світанку
Роздерти обважнілу пелену
Чи то надворі січень, чи й не січень?
Холодна мряка очі застила
Сховалося в тумані потойбіччя,
Розкраяного вибалком, села
Ліс розгубив усе своє багатство,
Туман поглинув сяєво снігів,
Та галасливе, невгамовне птаство
Приборкати він так і не зумів
Край лісу обізвалася синиця,
Немов про весну мову завела,
Стоїть, не замерзаючи, криниця
З водою лісового джерела
Неначе світла шибочка віконця,
Таїть в собі надію на весну,
Щоб у собі відбити промінь сонця
І хмари, і небес голубизну.
с. Кочубеївка
11 січня 1994 р.
Зимова туга 2
Ставок усох. Неначе й не було.
Високими заріс очеретами.
А лісова криниця й джерело
Згубилися давно між бур’янами.
Позаростали лісові стежки
Галявини укрились чагарями
Примовкли поміж вітами пташки
Воєнними затислі пазурями.
На схилах влітку вже нема корів,
Яких колись селяни випасали
Стежок нема до багатьох дворів
Та і самі двори позаростали.
Похмуре небо, ніби з переляку,
Рядном на крони лісу нависа
Липкі тумани і холодну мряку
Нам посилають знову небеса
Сховалося в тумані потойбіччя,
Розкраяного вибалком, села.
Чи то надворі січень, чи й не січень?
Холодна мряка очі застила…
с. Кочубеївка
27 січня 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004205
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
[i]Минуле стає лише обрисом долі...
[/i]
Вабила тінню жилава бруківка,
Сипав уривисто найманий дощ.
Він і вона - пережита сторінка
Спалених запитом аґрусу площ.
На ньому і досі жага від забави,
На ній же - просякнутий дивом папір.
Світи розділились білесо-вустами
Загнаних в тисняву стомлених дір...
Від нього все также вчувались парфуми,
Вона ще і досі носила шарфи,
Мовби боялася вилити думи...
І плакали стіни, навіси і шви...
Широкі дороги й вузькі тротуари
Мани́ли самотністю дивних ідей.
Він і вона вже не сизі муари,
А люди з їх болем між інших людей...
23.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004283
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Ти кажеш, молитва —
єдина надія.
Надія без віри,
молитва без сил.
Я просто приляжу
ось-тутечки, біля
опалих на землю
сніжинками слів.
Я просто хоч поруч
них хочу лежати,
ковтати, мовчати,
і щось відчувати.
Кричати, мов грім,
мов бурі початок,
початок якому
не суджено статись.
Чекати, мов смерті,
кохання безсиле,
Вдавати, що сталось —
задуманий план.
Та планів немає —
нема на них сили.
Це просто, це просто,
це просто обман.
Молюся я, жодного
слова не знавши,
а ти просто неба
читатимеш вірш.
Замовкну. Бо ж я,
його написавши,
тебе уявляв
у зажурливу ніч.
Про що я молився?
Пробачить нам віра
за нашу зневіру,
нездійснений гріх.
Ти досі читаєш,
у тебе є сила,
і сльози твої я
міняю на сміх.
Міняю на правду,
їх снігом лишаю,
і просто приляжу
ось тут, коло них —
межи твоїх сліз
і слів, понад краєм —
тим краєм зневіри,
який нам навік.
Що людям під силу
— кохання і віра —
обом нам досяжне
лише межи снів.
Та я просто ляжу
ось-тутечки, біля
опалих на землю
сніжинками слів.
26.І.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004146
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
* * *
Снігами небо йде. Та вітер трохи витих.
Святкують день дахи у білих свитах.
Блукає білий сум у кленах, сном сповитих,
Гойдає вітровій кришталь на вітах.
Крадуть лихі сніги зірок загаслих тіні.
Ховають їх в морозу павутинні.
Ворожить небу птах на мерзлій горобині
На холоди рясні та, певно, сильні.
10.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002721
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Небо зсипається попелом білим,
Криє зруйнований дім.
Вчора життя там буяло і квітло,
Нині обвуглений тлін.
Гості стікались, клубилися плани,
Тихі розмови велись.
Квіти в вазонах, любовні романи
Кинуті відкупом ввись.
Нині опали,
Навіки з землею злились.
Щирі молитви
Тримають обвислий карниз.
Сніг снує дійсність, вколисує відчай,
Тиша змиває абсурд.
Зло і життя в своїй битві відвічній
Стрілись чомусь саме тут.
Завтра новенький китайський бульдозер
Згорне розрухи сліди.
З скла і бетону будівля невдовзі
Зрине. Там дітям рости.
В ньому довіку
Фантомні герані й коти.
В стінах із крику
Фантомні герані й коти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003408
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Скажи мені, що це ще не кінець,
що ще один знайдеться чистий лист.
Я — молодчина, кажеш: "Молодець,
не схибив, коли схибили вони".
І шлях, як кажеш, вірний я обрав,
й живу, як треба в баченні твоїм.
"Ти переміг!", — ти кажеш. Я ж — програв,
як досі ти не звеш мене своїм.
19.І.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003549
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 20.01.2024
22. Азатот
Повз простір цей, тривимірний і світлий,
В бездумну прірву мене демон ніс,
Час і матерія з‘явитись ще не встигли,
Був Хаос, де ніяких форм чи місць.
Тут бурмотав Володар Всіх великий
Те, мріяв що, але не розумів,
Крізь плюскіт кажанів безформних дикий,
У вирах серед променів-струмів.
Вони несамовито танцювали
Під флейти зойк в жахливих пазурах,
Що тріснула та хвиль її сигнали
Світам крихким їх дарували шлях.
«Посланник я Його», – так демон рік,
Презирливо б‘ючи в хазяйський лик.
XXII. Azathoth
Out in the mindless void the daemon bore me,
Past the bright clusters of dimensioned space,
Till neither time nor matter stretched before me,
But only Chaos, without form or place.
Here the vast Lord of All in darkness muttered
Things he had dreamed but could not understand,
While near him shapeless bat-things flopped and fluttered
In idiot vortices that ray-streams fanned.
They danced insanely to the high, thin whining
Of a cracked flute clutched in a monstrous paw,
Whence flow the aimless waves whose chance combining
Gives each frail cosmos its eternal law.
“I am His Messenger,” the daemon said,
As in contempt he struck his Master’s head.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003604
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Їхати їй нікуди, та виходить
В темних окулярах з під’їзду дому,
Тягнеться примарою на зупинку,
Сіра, непомітна і геть безмовна.
Там щочетверга у рипкім візочку
Воїна дівчисько чимдуж штовхає.
Скоро прийде бус з інклюзивним входом.
Декілька хвилин - і вони зникають.
Воїн молодий так стискає зуби,
Дивиться на світ крізь вузькі щілини.
Дихає нерівно - усе дратує.
Ніби то вона у всьому винна.
Винна, що вмовляє забути форму,
Винна, що прасує той піксель гладко,
Винна, що не бачить у чому сором,
Винна що пов’язує арафатку…
Винна, що тендітним дитячим тілом
Пхає чортопхайку каліки світом.
Винна своїм личком - невинним й білим.
Винна що у зиму заходить літом.
Винна, що не кине його самого
Наодинці з болем й страшними снами.
Винна, що свій голос - дзвінкий і юний,
В мертві голоси із небес вплітає.
Винна, що без слів патетичних любить,
І стоїть на варті щоночі тихо.
На спітнілу спину кладе долоні,
Ніжним поцілунком відводить лихо.
І коли в автобус візок впихає,
І свої крихкі напинає жили…
Кожен раз та жінка допомагає.
І шепоче тихо: «Тримайся, мила»…
І не каже більше вона ні слова,
Тільки кожен раз їй кортить сказати:
Як би я хотіла, аби мій злився,
Як би я хотіла свого тягати…
І не йти одна цим зимовим парком,
Не топтати стежок до годівничок,
Не носити в пальтах корми і просо,
Щоб нагодувати котів й синичок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002961
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Поверни мене, пам'яте, в час , де в полях тільки маки
Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
Де раділа земля - її дощ поливав, а не плакав,
Не тужив.
Я б вернулась туди, де звичайністю дням дорікала.
Як я хочу простої буденності! Ти поверни
Мене, пам'яте, в час, що кривавив лише пелюстками,
Без війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002969
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
[i] Клаудіо Гільєн[/i]
[b]І[/b]
На вершині цієї гори
деревце зеленіє.
[i] Пастух що йдеш,
пастух що минаєш[/i].
Гаї оливові сонно
В гарячі долини сповзають.
[i] Пастух що йдеш,
пастух що минаєш. [/i]
Білих овець, собак,
жезла, кохання не маєш.
[i] Пастух що йдеш,
пастух що минаєш.[/i]
Неначе тінь золота
в пшеничнім полі зникаєш.
[i] Пастух що минаєш.[/i]
[b]II[/b]
Земля стала
жовтою.
[i] Берег, бережок,
пастушок.[/i]
Ані білий місяць
ні зірка не світять.
[i] Берег, бережок,
пастушок.[/i]
Смаглі виноградарі
ріжуть сльози з лоз.
[i] Берег, бережок,
пастушок.[/i]
[b]III[/b]
[i] Два воли червоні
в золотому полі.
[/i]
У волів є ритми
старовинних дзвонів
і очі пташині.
Для світанкових
туманів й безборонно
розбитих вітром
апельсинів, улітку.
Від народження древні
Немає в них пана
і згадують крила
своїми боками.
Воли
завжди будуть тужити
За Руф’ю, її полями,
шукаючи переправи
одвічної переправи.
Від зірок захмелілі
ремигають сльозами.
[i] Два воли червоні
в золотому полі.[/i]
[b]IV[/b]
[i]Маргаритковим
небом ступаю.[/i]
Я сьогодні святим
себе уявляю.
Місяць мені поклали
в долоні.
Я його відпустив угору
на простори.
Бог мені німб і троянду
дав в нагороду
[i]Маргаритковим
небом ступаю.[/i]
Я зараз іду
по цьому полю
і дівчат звільняю
від вродливців зрадливих
і золоті монети вручаю
кожній дитині.
[i]Маргаритковим
небом ступаю.[/i]
[b]Federico García Lorca Cuatro baladas amarillas[/b]
[i] A Claudio Guillén[/i]
[b]I[/b]
En lo alto de aquel monte
hay un arbolito verde.
Pastor que vas,
pastor que vienes.
Olivares soñolientos
bajan al llano caliente.
Pastor que vas,
pastor que vienes.
Ni ovejas blancas ni perro
ni cayado ni amor tienes.
Pastor que vas.
Como una sombra de oro,
en el trigal te disuelves.
Pastor que vienes.
[b]II[/b]
La tierra estaba
amarilla.
Orillo, orillo,
pastorcillo.
Ni luna blanca
ni estrella lucían.
Orillo, orillo,
pastorcillo.
Vendimiadora morena
corta el llanto de la viña.
Orillo, orillo,
pastorcillo.
[b]III[/b]
Dos bueyes rojos
en el campo de oro.
Los bueyes tienen ritmo
de campanas antiguas
y ojos de pájaro.
Son para las mañanas
de niebla, y sin embargo
horadan la naranja
del aire, en el verano.
Viejos desde que nacen
no tienen amo
y recuerdan las alas
de sus costados.
Los bueyes
siempre van suspirando
por los campos de Ruth
en busca del vado,
del eterno vado,
borrachos de luceros
a rumiarse sus llantos.
Dos bueyes rojos
en el campo de oro.
[b]IV[/b]
Sobre el cielo
de las margaritas ando.
Yo imagino esta tarde
que soy santo.
Me pusieron la luna
en las manos.
Yo la puse otra vez
en los espacios
y el Señor me premió
con la rosa y el halo.
Sobre el cielo
de las margaritas ando.
Y ahora voy
por este campo
a librar a las niñas
de galanes malos
y dar monedas de oro
a todos los muchachos.
Sobre el cielo
de las margaritas ando.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002925
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Я залишуся з чоловіком непомітним,
в якого на обід лиш ластівчині яйця.
Я залишусь з беззахисними дітьми,
з яких глумляться бруклінські п’яниці.
З безмовними істотами у арках під мостами,
З сухими венами, порізаними власними руками.
Тільки Земля. Земля.
Землі тремтлива скатертина
в зіницях каламутного туману,
для свіжих ран і нездійснених планів.
Земля для всього, що з Землі втікає.
Можливо, попіл спалених речей,
що під деревами шепочуть мертві губи.
Оголена Земля під небосхилом
і за спиною вслід китові юрби.
Це радісна земля, плавець непереможний,
на ній я бачу хлопчика й істоту під мостом,
Живе земля в моєму пульсі і в танці папороті,
Що гойдає вітер, й безжальний лик являє фараон.
Я залишуся з жінкою холодною,
в якої спальня заростає мохом цноти.
Я залишуся з пияками Брукліну,
які глумляться над дитям скорботним.
Я залишуся серед міток рваних
ведмежих трапез неквапливих.
Та падав місяць, скинутий зі сходів,
Чіплялось місто за небесну гуму у тальку почуттів,
У плоский світ йшли мармурові ноги
і залишався під стільцями ватний сміх.
О, Діана, Діана, Діана пустотіла!
Опуклий відгомін того, як бджоли шаленіли.
Моє кохання – крок, спроба, смертний рух тривалий,
тіл голих дотики, яких ти уникала.
Земля! Мій Боже! Землю я шукав.
Закритий горизонт, серцебиття, могила.
Уб'є кохання, що складається із болю.
Залиті кров'ю башти рук згорілих.
Та сходив місяць і котився вниз по східцях,
сухою сочевицею заповнював очниці,
монети срібні кидав дітям біля пірсу,
стирав моє обличчя вітер на границі.
1935
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GKIdYgdVwu8[/youtube]
[b]Federico Garcia Lorca Tierra y luna[/b]
Me quedo con el transparente hombrecillo
que come los huevos de la golondrina.
Me quedo con el niño desnudo
que pisotean los borrachos de Brooklyn.
Con las criaturas mudas que pasan bajo los arcos.
Con el arroyo de venas ansioso de abrir sus manecitas.
Tierra tan sólo. Tierra.
Tierra para los manteles estremecidos,
para la pupila viciosa de nube,
para las heridas recientes y el húmedo pensamiento.
Tierra para todo lo que huye de la Tierra.
No es la ceniza en vilo de las cosas quemadas,
ni los muertos que mueven sus lenguas bajo los árboles.
Es la Tierra desnuda que bala por el cielo
y deja atrás los grupos ligeros de ballenas.
Es la tierra alegrísima, imperturbable nadadora,
la que yo encuentro en el niño y en las criaturas que pasan
los arcos.
Viva tierra de mi pulso y del baile de los helechos
que deja a veces por el aire un duro perfil de Faraón.
Me quedo con la mujer fría
donde se queman los musgos inocentes.
Me quedo con los borrachos de Brooklyn
que pisan al niño desnudo.
Me quedo con los signos desgarrados
de la lenta comida de los osos.
Pero entonces bajó la luna despeñada por las escaleras
poniendo las ciudades de hule celeste y talco sensitivo,
llenando de pies de mármol la llanura sin recodos
y olvidando, bajo las sillas, diminutas carcajadas de algodón.
¡Oh Diana, Diana! Diana vacía.
Convexa resonancia donde la abeja se vuelve loca.
Mi amor es paso, tránsito, larga muerte gustada,
nunca la piel ilesa de tu desnudo huido.
Es Tierra ¡Dios mío! Tierra lo que vengo buscando.
Embozo de horizonte, latido y sepultura.
Es dolor que se acaba y amor que se consume.
Torre de sangre abierta con las manos quemadas.
Pero la luna subía y bajaba las escaleras,
repartiendo lentejas desangradas en los ojos,
dando escobazos de plata a los niños de los muelles
y borrando mi apariencia por el término del aire.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001671
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 13.01.2024
Ти так близько
що я зітер твої сліди
з мого мовчання.
Заходить сонце
я кажу прощайте
друзям.
В тебе під крилами
такий похмурий ліс
що не впізнати.
Нема нікого.
На пустій горі
нема нікого.
Що зробить хмара ця?
Розвіється? Проллється
над моїм вогнем?
[b]Luis Alberto de Cuenca CINCO HAIKUS[/b]
Estás tan cerca
que he borrado tus huellas
con mi silencio.
El sol se oculta
y yo les digo adiós
a los amigos.
Bajo tus alas
hay un bosque profundo
que no conoces.
No se ve a nadie.
En el monte vacío
no se ve a nadie.
Qué hará esa nube.
¿Pasar? ¿Derramar lluvia
sobre mi hoguera?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001840
дата надходження 29.12.2023
дата закладки 13.01.2024
Хапаю сонце
за руде волосся:
- Обвий теплом
всесильної любови,
щоб у клітини
хвилями влилося
і розбудило
птаху пурпурову.
Безсилі крила
струсять порох смутку,
і повінь
стугонітиме у б'ючках
аж поки вщент
не заполонить пустку
чуттям жаданим:
ніжним і палючим...
Аж поки із очей
не бризне cміхом,
що зерням проросте
у кожнім стрічнім.
Світило!
пий з моїх обіймів
втіху
у дні журби
та у часи сейсмічні.
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001495
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 24.12.2023
21. Ньярлатхотеп
І ось, в кінці , прийшов з Єгипту Він,
Худим був, загадково мовчазним,
Вся чернь схиляла спини перед ним,
Як захід сонця одяг пломенів.
Юрба жадала вся його команд
Та трохи вбік – і забували все,
А вже чутки народами несе,
Що й звірів розуміти він талант.
З безодні моря, раптом, піднялись
Земель забутих шпилі золоті,
Кололась суша, сяйва дикі ті
На сховища людей з небес неслись.
Зніс те, що було грою його сил,
Роздмухав Хаос-дурень Землю в пил.
XXI. Nyarlathotep
And at the last from inner Egypt came
The strange dark One to whom the fellahs bowed;
Silent and lean and cryptically proud,
And wrapped in fabrics red as sunset flame.
Throngs pressed around, frantic for his commands,
But leaving, could not tell what they had heard;
While through the nations spread the awestruck word
That wild beasts followed him and licked his hands.
Soon from the sea a noxious birth began;
Forgotten lands with weedy spires of gold;
The ground was cleft, and mad auroras rolled
Down on the quaking citadels of man.
Then, crushing what he chanced to mould in play,
The idiot Chaos blew Earth’s dust away.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001385
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 24.12.2023
Мы уже не те, что были этим теплым летом
Мы не маленькие дети. Снова мягкотелые глупцы
Которые способны только обращаться за советом.
Ну а верные советы раздают лишь мамы и отцы
В итоге: мы детьми и остаёмся. Глупыми детьми
Которые пьют, курят, задают извечные вопросы
Но чаще в голову приходит это: Черт возьми!
никто и никогда из нас не станет взрослым!
Всю жизнь будем попадать мы в тупики, углы
И сотни раз назад мы возвращаться будем
Из взрослой, ненавистной всеми нами мглы
К родным, хорошим, добрым людям
В дом уютный, теплый и такой родной
Где всё нас ждёт: родная комната и книги
Где нас накроет с головою теплою волной
Где нет вранья, и люди не плетут интриги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359061
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 11.12.2023
Шум вітру між дерев блукає довго,
Води поверхню не хвилює він,
В калюжах – небо, наче очі бога,
Прикриті і ховають голубінь.
Палає сонце та теплом не віє –
Журба осіння стримує його,
Нарешті й дзеркала калюж рябіють
І в перехожих морщиться чоло.
Вітри холодні прибавляють в силі –
Готують зустріч матінці-зимі,
Вона одягне у сніжинки сиві,
Й обійме морозцем своїх синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997628
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 11.12.2023
Налаштуюсь на хвилю твою неодмінно
І частинкою сяйва по ній пробіжусь.
Хай усе негативне залишиться тлінним,
А на зміну йому прийде вир куражу.
Понесе, мов на крилах, далеко-далеко,
Небокраєм загравним назустріч вогням.
Відчуваю світила, їх збуджений клекіт,
Затамовую подих, жду виходу дня.
Він миттєво засліпить всевидящим оком,
Опромінить добротно, така в нього суть!
Ми сьогодні на рівних, я теж ненароком
Розповсюджую світло, у серці несу
Неймовірний запас радіацій шалених,
Подарований згусток буремних жадань.
Я на хвилю здіймаюсь, спалахують вени,
Закликає душа йти вперед без вагань.
22:33, 22.11 2017 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000585
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Крига зі снігом - брат і сестра
Взяли мене за брата.
Саван грудневий накрив поля -
Смерті солодка вата.
В білих паперах зима зберегла
Кожного з мого роду.
Разом із ними учасником став
В серці зими походу.
Тиша нічна, крижаний туман,
Падає сніг нечутно.
Більше немає брехні й оман -
Все оголяє сутність.
В вирі свавільнім, у серці пітьми,
Спогади тануть про осінь.
Вітер моє накриває лице,
Ніби твоє волосся.
Я помолюся за темну ніч -
Хай би тривала вічно.
Ранок небажаним гостем прийде,
З теплою сонця піччю,
Хмари не втримають, їх порве,
Ніби зотлілі стяги.
Після хурделиці золоті
Промені долу ляжуть.
Очі примружити сніг звелить,
Спалахів іскр снопами.
Обрій віддалений затремтить
Білими міражами.
Може від сяйва на очах
Виступлять краплі солоні.
Промені ніжно обличчя торкнуть,
Ніби твої долоні.
Доки не тане глибокий сніг,
Поки не вкрився гаром,
Я уявляю різдвяний сміх,
З чашки глінтвейну пару.
Вулиці, вкриті снігом дахи,
Прибрані чисто доріжки,
Руки дитячі в своїх руках,
Срібні оленячі ріжки.
Сплять у вертепі мати й маля,
Міниться ніч вогнями,
Рідних, що в серця обіймах завжди,
Час обійняти руками.
Можна радіти простому життю
Стільки, скільки захочеш.
Можна дивитися досхочу
В сіро-блакитні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000595
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Зима. Ще не скоро відлига
І дзвони божественних свят.
По колінця закуті у кригу
Застигли гурти вербенят.
Танцюють зайці в верболозі,
В складних лабіринтах стежок
І зблискують очі морозів
Під сяйвом небесних свічок.
А зранку з коменків антени
Витягують в небо хати,
Щоб слухати Бога,напевно,
І всі паралельні світи.
Так легше із пані Зимою
Пройтися під ручку без втрат
І радо зустріти весною
Розкуті гурти вербенят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000166
дата надходження 04.12.2023
дата закладки 07.12.2023
20. Нічні примари.
Про склеп звідкіль вони – ти не питай,
Я кожен вечір бачу тих істот,
Їх роги, чорні крила, хижий рот,
Шипів пекельних пару з їх хвоста.
Північний вітер хмару їх несе,
Ось грубих пазурів миттєва лють –
Мене вони у подорож беруть,
В світи жахливі, там де сіре все.
Вершини Тока промайнули враз,
Хоча кричати й намагався я
І в шахту, до ставка брудного шлях,
Де шогготи дрімливі у цей час.
Але ж! Якби хоч звук я чув від них,
Та й лиць не знайдеш у створінь німих!
XX. Night-Gaunts
Out of what crypt they crawl, I cannot tell,
But every night I see the rubbery things,
Black, horned, and slender, with membraneous wings,
And tails that bear the bifid barb of hell.
They come in legions on the north wind’s swell,
With obscene clutch that titillates and stings,
Snatching me off on monstrous voyagings
To grey worlds hidden deep in nightmare’s well.
Over the jagged peaks of Thok they sweep,
Heedless of all the cries I try to make,
And down the nether pits to that foul lake
Where the puffed shoggoths splash in doubtful sleep.
But oh! If only they would make some sound,
Or wear a face where faces should be found!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000093
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 07.12.2023
Дві клітини зустрілись тихо
І тепер воно щось одне,
Десь чекає на нього лихо,
Десь і щастя воно пожне.
І в пітьмі набирає силу,
Світу нового свідок цей,
І пітьма зберігає милу,
Похідну двох творців-людей.
Крик вітатиме дуже скоро,
Цей холодний, сліпучий світ,
Де вночі лиш приходить морок,
Передати пітьми привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999136
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 03.12.2023
Холод сповзає привидом із гори. Та –
Ще не підкорена, приморозком укрита.
Й криком до мене: будеш ти говорити
А чи замовкнеш, би ротом бадилля гріти?
Грудень. Верхів'я кленів вчепилось дроту.
Йдуть поїзди, яко токарі на роботу,
Іскри з-під ніг їхніх, Божа така ж достоту.
Холод огранює токарям краплі поту.
Я видихаю глибше, аніж, щоб жити.
Мушу оту – чи приспану, чи убиту –
Парою розбудити чи воскресити.
В мене під шкірою туляться ваші діти –
Сироти. Скрапує талий із квітки іній.
Чом ти, колись не зірвана, нині – плін мій?
Викрила погляд, взяла го на припін і,
Докіль стою, все кличеш мене по імені.
Тріснув мороз, а тріщина, як хвилина,
Іншу покликала: інша, тепер стели на
Стежку зимову – ще глибшу! Їй-бо, не злине,
Буде ступати між тріщинами Василина.
Тиша з гори покотиться. Зимно. Біло.
Змовкне краса і усе, що її містило, –
Квітки бадилля, що інеєм перезріло...
Й схилена я, над розтопленим квітки тілом,
Видихну власне життя, би її зогріло.
22.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999991
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 03.12.2023
Мы разучились слушать тишину,
в окне любуясь падающим снегом,
загадку ощущать её и негу,
в ласкающем безмолвии тонуть,
в котором были умножают небыль,
строк бесконечность ткут они и ткут,
покой дарящих сердцу и уют
и сказку странствий по местам, где не был.
Мы научились вслушиваться в тишь -
астматика дыханием неровным
она любую грудь тревогой полнит,
предчувствий злых накатывают волны
из самых дальних подсознанья ниш.
Тишь призрака бледнее, неверна,
внезапно рвётся паутиной тонкой
то хрипами предсмертными ребёнка,
чьё горло перерезано осколком;
то женщины беспамятством - она
на сына получила похоронку…
Мы разучились слушать тишину,
сквозь толщу черноты военных свастик
не разглядеть небес голубизну,
в покое плёсов нам не затеряться -
самим себя никак не обмануть -
заливисто, беспечно не смеяться,
забыв, что далеко уже не двадцать.
И даже после, мир в страну вернув, -
в одно теченье дважды не вступить,
сознанью то и дело истерить,
войны фантомным болям продолжаться…
1-2 декабря 2023 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000017
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 03.12.2023
Зачиняються вікна – розчиняються двері,
Ти до літер не звикнеш, коли дні – на папері,
Коли босий, як осінь, коли очі, мов мжичка,
Коли неба не просить притуманена звичка.
Ми солдати любові? Просто це. І банально.
Просто , в формулі крові є щось надто астральне.
- Ти куди?
- Я у хмари, як на дно океану,
пастухом до отари дощового роману.
Ген ховається річка в рукавах кармазину
Журавлів пізня стрічка нині серце покине
Загніздиться рогата, геть безлиста діброва.
Словникова розплата – не словами розмова.
Глянь в вікно монітора. У шибках гасне ватра.
- Ти до мене учора?
- Ні, я був в тебе завтра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000022
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 03.12.2023
Я пытаюсь тобою лечить свою паранойю
Но дело в том, что ею ты меня заразила
Да, хочу я к тебе, я это не спрячу, не скрою
Ты наверно при встрече меня бы убила
За то, что я весь такой вот безумный
За веру в тепло, за слово – уют
Вот так и выходит, получается в сумме
Что двое чего-то незримого ждут
Всё молча, без слов, без фраз и улыбок
Лишь мысли витают под потолком
Построим свой мир из стеклянных ошибок?
Чтобы вместе потом разбить его молотком
И после, на этих осколках лечь поудобней
Горячим напитком „догнаться” до боли
Себя ощутить намного свободней
Хоть эта свобода, как в рану горсть соли:
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192052
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 01.12.2023
* * *
Кришить сум зірки на призьбі ночі.
Тихо вечір йде на сповідь небу.
Нас думки женуть, як птахи ловчі.
В пізню осінь, в мокрих днів жалобу.
Різьбить пам’ять нас на жовтім листі.
П’єм холодний чай сумної сині.
Ждем іще тепла і дні барвисті.
Сонця вишиванку з височіні.
26.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997066
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 01.12.2023
Любов й ненависть
слід у слід
ідуть завжди.
Це їхні скрізь читає світ
чіткі сліди.
Щебечуть діти
і-- весна,
Цвітуть сади.
Це все Любов,це все вона --
Її сліди.
Злетів у небо Божий храм,
Як знак біди --
Ненависть залишає нам
свої сліди...
Йдемо до пекла,чи в Едем?
Який фінал?
Любов,
ненависть...
Хто гряде
До нас на бал?
Прийде Месія ,Божий син ,
Від зла врятує люд,
Чи все ж відбудеться страшний
Останній Божий Суд?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999885
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 01.12.2023
Творець у гранчастій склянці тримає світ,
То Всесвіт за гранню розчиняється
І темрява залишиться десь там…
Спливає до берегів споглядання,
І там побачиш сумнівну межу, як впливає на свідомість
І яскравим світлом, побачиш вуальну свідомість,
Те чисте, те світле всередині
Ось і сталося святе побачення
Ось і дісталися до яскравої зірки
Немає нічого, тільки світло розуміння,
Там, де душі йдуть до Землі,
І раптом обернешся,
побачиш чисту грудочку святого і потрібного,
Те світло небувалих висот
Вся чистота оживає знову і знову
І множиться у ньому, шукаючи саме те
І буде тим, хто є світлим, чистим та добрим, з ясним розумом
Та кожного у світі, він ясно почує
І будуть світлі усі його справи
І світло засяє у своїй красі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999916
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 01.12.2023
128 бригаді
просякла рідну землю
рідна кров
гайнули в ирій
чи впаде відплата
їм байдуже
провалля
тиші вата
врочистий спів-переспів молитов
великдень
тихо виє мати
на кого кинув?
і
куди пішов?
а ще дружина
сивими ночами
гаптує в біль подушки перли сліз
чому так сталося?
за що це з нами?
лиш донька-крихітка
не дійде тями
чим завинила?
засмутила маму?
не зарубцюється надріз
допоки не обрушиться розправа
щурі вже мертві
лиш не знають це
скиртують гроші
бавляться у справи
нап’явши гідність-маску на лице
освята помсти
по братах відправа
навіки поряд
не покинуть стрій
холодний розум кулі кує вправно
пролита рідна кров
не до оману
тримає ворог в пекло проїзний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998233
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 25.11.2023
За лазуровим туманом
Річка міряє гладінь,
Морок лізе, щоб в омані
Утопити ночі тінь...
Рано-вранці, на світанні,
Як в росі зелена рать,
У повітрі запах п'яний,
І дзвіночки в лузі сплять...
Рушу підтюпцем, швиденько,
Вмию ноги у росі.
Так і виплигне серденько.
Очі тиші звідусіль.
Назбираю трав і квітів
Для чар-зілля, що зварю,
Та відлюдниці совіти,
Відьми Ївги, повторю.
У казан киплячий ніччю
Все хутенько покладу,
Під німим дрижанням свічки
Почаклую й відійду...
Як запіють треті півні,
Трунок має зваби дар!
А поїтиму опівдні,
Щоб роздмухати пожар.
Поведу тебе в діброву,
Де зітхає древній сич.
Я - панянка чорноброва,
Файний легінь ти - панич!
Закручу тебе у танці,
Поцілую, обійму...
Зілля вип'єш те, що в чарці,
Я ж заграю у сурму.
Запалає жар у серці
Не на мить, а на віки.
Ми потонем в круговерті
Поцілунків пломінких.
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999395
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Почесно похованим бути в кремлівськіій стіні,
де злодії марять невтомно настільки страшні,
що, маючи змогу, звідтіль би повзли на очах,
бо вкупі нестерпним здається той морок і жах.
Він марив хімерою, прагнув дістатись планет,
щоб їх таємницю розрізав науки ланцет,
сади насадити на Марсі, коли в таборах
сиділи нещасні, колонізувати світи,
коли набивали жінками і дітьми барак
в черговій колонії, до гуманоїдів йти
по чорних оглухлих осліплих космічних шляхах,
коли два сусіди не знали, як згоди дійти...
Він щастя принести хотів, хоч безбожником був,
хоробрий романтик, він мрій багатьох досягнув,
і, падаючи Фаетоном крізь біле і синє з вершин,
він партію крив матюками, її вірний син!
25.11 2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999403
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Як затихло усе! Осінь землю накрила.
Не летить павутиння уже золоте
І душа моя стомлені крила зложила.
Чи надовго оте? Чи навік вже оте?
Як упир, що гарячу висотує кров,
Мокра сирість висотує колір пейзажу,
На палітрі мені, мов померлу любов,
Залишає лиш білого трохи, та сажу.
Хтось симфонію, може, напише з двох нот?
Я не вмію, й такого нікому не раджу.
Літо втрачено знову, я маю цейтнот:
Трохи білої фарби і чорную сажу.
Світе ясний! - та так і життя промайне!
І коли хтось - дасть Бог! - поховає мене -
Десь у просторі зникне бажання святе,
І тоді вже - навіки, навіки оте!
1998 р.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999355
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 25.11.2023
[i]Прощання перекриває зустрічі...[/i]
Знаходять провалля широкі фінали,
Маються думи від болю ідей.
Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,
Що знають гвоздики і туш орхідей.
Тільки пароми впускають відлуння...
Падають окликом сизі жалі́.
Тоне у сухості дивне чаруння
З то́го, що відстані надто малі.
Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...
Колії чують бажання-розмай,
Та потяги знають омани вагання,
Потяги чують просочення ран...
Сонні вокзали веліють забути
Про́води тих, хто не ве́рне назад.
Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,
Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...
Неспинні години тікають у хмари,
Аби вже ніхто і ніяк не дістав...
Стоять у задумі печальні вокзали,
Аби тільки люд знов когось відпускав...
09.11.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998340
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 20.11.2023
Я переводжу стрілочку годинника назад.
Туди, де ми були з тобою поруч,
Де ще не був між нами мокрий листопад,
Не дихали туманом земні пори.
Не плакав дощ в обіймах сизих хмар
І ночі не тонули у карміні.
Не полонив ще погляд блиск заграв
Аврори, що окутала країну.
Туди, де ніжність заклубилась випадково.
Чи ні? І саме Бог мені тебе послав?
Де пристрасть замінила кожне слово,
Коли ти мав... але не перестав.
Де крона дерева під дашок свій пустила
І дві руки на талії сплелись.
Нагрілось сонце - ми його нагріли!
Переведу, щоб стало як колись.
Авторська начитка
https://youtu.be/o_eAxe8P6sQ?si=TELtrCGplbqD3sOO
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998989
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023
Рано или поздно, но холодным станет даже и песок
Который солнце нагревает так жестоко, беспощадно
И невыносимый зной вдруг превратится в ядовитый смог
Который заберет тебя куда-то далеко и безвозвратно
Ты лишишься навсегда своей родной изменчивой пустыни
Будет вдоволь винограда и воды холодной, вкусной, чистой
Кто-то о тебе ведь думает: о младшем брате, или же о сыне
Ну а ты лишь о пустынной осени капризной, золотистой
Говоришь: не надо винограда сладкого, воды холодной
Дайте мне осенних листьев и пустыню жуткую как ад
Я готов жить на земле чужой, опасной и бесплодной
Знаю, никогда здесь не увижу летний и красивый сад
Зато увижу здесь я яркие рассветы и красивые закаты
Небо полное красивых, но далёких и холодных звёзд
Здесь никто не помешает помнить имена, фамилии и даты
Тех, кто свой мир в мою душу как-то раз принёс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374225
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 03.11.2023
Ще півні не позарились на зорі.
Ще світло вихід з пастки не знайшло.
Ніч виколихує степів простори.
На кладовищах відьом тіні кволі
Тасують радість, біль, добро і зло.
Лукаві пристрасті триножать грішних.
Стражденні падають до прірви сну.
Свобода небуття вітає інших.
Літають невагомі світом тиші.
Зірвався вітер, межу перетнув.
Вдихнули півні свіжість. Повні груди.
Горлають навіжено. Гонять страх.
В тіла-обійстя повертають люди.
Ховає нечисть очі у полуду.
За обрієм схопився сонця птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996496
дата надходження 19.10.2023
дата закладки 03.11.2023
Квітне сад в голові, часто ніччю, коли треба спати,
Заколисуєш квіти, вони ніц ніяк не поснуть.
От купив би їх хтось, але ж я їх не хочу продати -
Ніби діток голублю, хай зАвжди лишаються тут.
І одні з найболючіших - що буде після?
Чи лишишся зі мною ти ще на чотири життя?
Знаю ноти та чом не з'являється пісня?
Чому вчасними часто бувають не рішення, а каяття?
Полюблю кожну думку ментальну квітучого саду,
Що легенько у спину штовхає вперед і до дій.
Я не сплю, я - жива, і лунає думок канонада.
Боже, просто будь поруч, бо я загублюся у ній.
Авторська начитка https://youtu.be/zKeFmbGPDFQ?si=YrFTbChBek9GQ9ME
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997630
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 03.11.2023
палило сонце
рвав бурливий вітер
змивали рештки плачучі дощі
минуща пишність спала
ребра світять
гіллям завмерлим нагота тирчіть
чатує осуду чужого слова
мороз пекучий ссе
стерильний сніг
згризає
не уб’є
стоїть основа
тьмяніє лиш кільця знак-оберіг
перечекай
у радості весною розквітнеш
в віття вкубляться птахи
підживить досвід корні перегноєм
зотлілих з страху зляканих жахів
і знову величавою скалою
постанеш дикій бурі в перекір
смарагди листя старі рани згоять
дроти зав’яжеш голою рукою
збереш, заґавляться лиш, грона зір
…
нечутно запускає вирва осінь
сну трунок через ситості жало
листок опав
і інший
не здалося
всьому свій час
над бувшим не голосять
все відпусти
з любов’ю
просто
не помирай
із тим що віджило
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997675
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Коли заплющую очі,
Там не бачу
й ніякої темряви…
А бачу вуальне світло, воно блакитне…
І тута простір і там, в душі спокій…
І там світлі вуальні силуети іноді
малюють вуальним світлом…
Та щось говорять і щепочуть:
«ти ще дитина»…
Вони миготять так закликають
залишитися в душі
дитиною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997676
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Перелистую дні осінні,
І які б вони не були сумні,
Я весною живу донині.
Не тумани, а вишні веснЯні,
Не свист вітру, а спів птахів:
Повертаюсь в думках
До щасливих років.
Твої очі- жарини з вогню,
Зблиск багаття в вечірній імлі.
Ми так довго блукали в світах,
І зустрілися- на Землі.
Один на двох
Палав вогонь в серцях,
Та роз'єдналися стежки,
І час, "не працював на нас."
Коли зустрілись знов-
Зізналися собі,
Що в світі є любов.
Є те, що окриляє,
Є те, що зігріває,
І люблячих єднає:
Основа всіх основ.
...Ловлю осіннє листя
І згадую про тебе,
Зустрілись на Землі,
А ще існує Небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997686
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Чому не люблять листопад
ні мама, ні сестра?
Хоча тепло пішло на спад,
чудова це пора!
Немає мух, немає ос,
і сонце не пече.
Летить листок, як альбатрос,
й сідає на плече.
Дорослі – просто диваки,
не бачать цю красу,
а листячка – на всі смаки,
додому їх несу:
червоні, жовті, охряні –
однакові знайдіть!
Дорослі, дійсно, всі чудні –
забули як радіть.
Нехай замрячить в сірі дні –
відкиньте сум та щем,
в вас парасольки є складні –
танцюйте під дощем!
Ілюстрація: Ольга Громова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997687
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Я прожив іще місяць між впавшого неба на землю,
я прожив, хоч не вірив, що завтра настане тут знов,
і щоденно той день залишається зламано темним,
і щоночі та ніч втихомирює нашу любов.
Я вернусь! Я вернусь, як не буде куди вже вертатись,
і знайду між руїн непрожитих цих двох років
декалог той, де сказано: "Людям властиво прощатись,
і стрічатися лиш поміж недорозгаданих снів".
24.VIII.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995025
дата надходження 29.09.2023
дата закладки 03.11.2023
---
В жовтневім сонці
оси нагрілись уже
теплом останнім
---
Меди зібрались..
Cолодко мріє бджола
про сад весняний
---
В захмар’ї птаство
світлим пунктиром пливе
шукати обрій..
---
Спадає листя..
Мить є на шелест йому
про літнє сонце..
--
Букет у вазі,
висохлий.. А за вікном
свіжіють ночі
---
Дощі осінні
вимиють все.. Лишать сон
й бентежний спокій
--
Десь ліхтарями
світиться в гіллі айва ..
Буде листопад
---
Змітає вітер
букви тонкі у слова..
Осінні хоку..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995579
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Ще місяць буде пити глибину
Твоїх очей, як визерне з туману
Цю осінь я, мов жінку, не збагну
Але в негоді поруч з нею стану
Ще буде вітер сипати слова,
Пожовкле листя стелячи під ноги
Шуршить тим листям мавка лісова
Ох, як же тут не збитися з дороги…
І буде щедра ніч на полотно
Багряне небо зрошене зірками
Так легко йти закоханим на дно,
Так важко в шторм боротись з вітряками…
І будеш йти cпросоння ділова,
І буду я десь поряд шкандибати
Була скупою осінь на слова -
Тому цілуй, навіщо нам дебати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995614
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Пришвартувалися човни
На довгу зиму.
Пересумують до весни -
І в даль незриму...
Покинуть гавань талих вод -
Розгорнуть крила,
Відчують море насолод -
У мандрах сила!
Зійшлись непрохані вітри -
Торк оксамитом.
У серце осені з вітрил
Впустили літо! 23.09.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995642
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
Я ревную його
як раніше, хоч це і смішно.
Згірклі бажання як тінь,
і такі пусті.
Вирву зІм'ятий лист
щоб спалити, й побачу пісню.
Не заспівати її,
бо зламався гриф,
І обірваних струн,
як бувало, не натягнути .
Я пам'ятаю про те,
хто її створив,
Кинув мовчки до ніг,
і залишив, ще непочуту.
В нотному стані ключі
загубили ряд.
Жменя струшених нот
розгубила своє звучання.
Полум'я перебере
звуки пісняра.
Сміхом скерцо його
запалає в мені востаннє.
Слухати
https://m.youtube.com/watch?v=CPXZvG0ihGw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995670
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Хмари всотують біль у краплини небесного плачу.
Мов сполохана тінь,страх давно потонув у димах.
Кожен здавлений зойк,кожен внутрішній схлип щось та значить,
Доки лицарів світла додому везуть на щитах...
Поминальні свічки обпікають і пам'ять ,і руки.
І лампадки крізь скло знов у засвіти промені шлють.
Линуть луни прощань.Ріжуть очі букети розпуки.
І зі споду душі десь за обрій вдивляється лють.
А Покрова яріє... Покрова зійшла падолистом.
Так,неначе комусь пишну постіль готує до сну.
В позамежних зіницях прийдешнє ховає імлисте,
І в осінньому сонці нам шле благодать осяйну...
01.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995398
дата надходження 04.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Струшує вітер з яблуні листя,
Стелить землею, неначе плоди.
Я ж, як художник без жодного хисту,
Віршем малюю без фарб і води.
Осінь зелено-жовті узори
Кидає в шибку мойого вікна.
Перемалюю цю казку знадвору,
Хоч, може, казочка трішки й сумна.
На вернісажі суму і жалю
Буде малюнок найкращим з усіх,
Хоч і насправді я радості маляр,
Казка і хист мій — це літо і сміх.
14.03.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995473
дата надходження 06.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Когда уходит друг – не веришь в это,
Не знают души времени оков,
Становится пустей в глубинах где-то
И кажется – он есть, но далеко.
Как наяву – все встречи, разговоры,
И длишь в себе незримый диалог,
А друга нет – лишь памяти узоры,
И чувство, что чего-то не сберег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995304
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 03.10.2023
Вже серпневі зів'яли квіти.
Я лишаюсь помалу тліти,
хоч дощем вересневим гасив
весь неправильний літній пил.
Я казав, що триматиму тил.
Я збрехав. Помиляючись, гнив.
Де моя половина душі?
— Не спіши, не спіши.
Та пиши мені досі, пиши —
а можливо настануть часи
як були. Та не будуть проте.
Дисонанс протиріч проросте.
Не верне ні чуже, ні моє.
Двадцять першим весною піде
двадцять перший неправильний рік.
І на що я себе знов прирік?
З порожнечі лунатиме крик,
а від стін відбивається сміх,
і змішаються сльози та гнів.
Я ніколи цього не просив.
Тільки дайте ще трішки днів,
щоби хоч по собі щось лишив.
Та куди ж тої правди діти?
— Лиш тебе я зумів любити.
Вже серпневі зів'яли квіти.
Я лишаюсь помалу тліти,
хоч дощем вересневим гасив
весь неправильний літній пил.
Я казав, що триматиму тил.
Я збрехав. Помиляючись, гнив.
Де моя половина душі?
— Не спіши, не спіши.
25.ІХ.23
Д.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994800
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 03.10.2023
Темниця мого серця і мій рай –
Важкий романський замок на узвишші.
Ламають сині гори небокрай.
Ніщо не рушить надвечір’я тиші.
І над ставком, що ряскою заріс,
Камінна лава все ще пам’ятає,
Як мала мужність не зронити сліз
Перед лицем того, хто не кохає.
11-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 25.09.2023
Не остыл ещё осенний дождь, он тёплый, даже чересчур
И ты опять танцуешь под дождём, как Мата Хари
Храня в себе частички всяческих недурственных культур
Что свойственны любой, даже последней твари
Но ты как осень, холодна, но всё же дорога и так желанна
Как глоток воды, в июльскую, немилосердную жару
И даже то, как ты танцуешь, так волшебно, даже странно
Всё это у тебя похоже на чертовскую забаву, на игру
Но я готов смотреть, готов и подчиняться волшебству
Ведь говорят, что нет волшебниц и тем более чудес
Но чудо предо мной и вроде всё по существу
Осенний дождь, тепло и ты со мною, здесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241536
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 25.09.2023
Ти кажеш це любов, любов така:
сережки тополині, котики вербові
на вітрі і цей гребінь дощовий,
дзвенить і крапле, крапле і дзвенить -
геть гілля поривається. Агов!
Любов не зазирала навіть в ці краї.
[b]William Carlos Williams "Memory Of April"[/b]
You say love is this, love is that:
Poplar tassels, willow tendrils
the wind and the rain comb,
tinkle and drip, tinkle and drip--
branches drifting apart. Hagh!
Love has not even visited this country.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947444
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 25.09.2023
Випурхнеш з обіймів рано на світанку,
Бо, на жаль, несила сповільни́ти час.
Шепочу “кохана”. Скаже люд “коханка”.
Та якеє діло їм усім до нас?
Праведник один лиш був колись на світі, –
Сказано, принаймні, у Письмі Святім, –
Та й його господні недолугі діти
Прирекли на смертні муки на хресті.
“Не суди нікого, як не хочеш бути
Сам судимим”, – є там і такі слова.
Жаль, що не дано їх глибини збагнути
Тим, хто брудом чорним інших полива́.
Бо немає гірше заздрості людської.
В ній дотла згорають віра і мораль.
І допоки буде добре нам з тобою,
Гризтиме окремих заздрісна печаль.
Хоч кохання наше дещо й грішне, звісно,
Гріх той – перед Богом, не перед людьми.
Доки у обіймах нам удвох не тісно,
Доти ми – кохані, не коханці ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994703
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 25.09.2023
Зелені коти
Безсумнівно веселі.
М’якенькі на дотик
Між хвиль карамелі!
У стиглих оливах,
У спалахах звуку,
У радощах вітру,
Що пестить перуку
Прадавнього Риму
Смарагдових піній.
Тримає за хвіст їх
Задумливий Пліній.
У стиглих фісташках
На Via Agrippa,
Між Сан-Себастьяном
І квітками з липи.
Шукають вони
В помаранчевих хащах
Кмітливих щурів
Між героїв вчорашніх,
Радіють зеленим,
Бо люблять червоне
Й чекають на друге
Пришестя Нерона…
240923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994587
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
На зорі, де знайти себе
Мав я колись,
Відкриття між травою і в небі.
Щемко серцю було –
Сипав з ясеня лист,
Осінь пісню
Співала про невідь…
Спить там спокій, що я
Полишив назавжди,
Загубивши святого частинку.
І летить павутинка
Й та крапля води,
Як відлуння
Медового клику…
Відчуття, що ти ВСЕ
В зачарованім сні…
Десь майбутнє, де обрій зникає.
Як народиться хліб
В цій німій борозні –
Так й душа жде
Обнятися з раєм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994594
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
І знов надворі сивий Дощ
Б'є в унісон манірну пісню,
До мене теж прийде ось-ось
В годину темну, смутну, пізню.
Змиває сіль з запеклих ран
І топить біль в своїх калюжах.
Заманює в свій океан,
Вологі очі хитро мружить.
В цей час Забуте тихо спить
І я навшпиньки ходжу поряд...
Мені, як іншим, треба жить,
Віддати будням гострий погляд.
Чекати життєдайну мить
І сподіватися на краще.
Не забувать пігулки пить
Іще до кави, зранку, натще.
Так хочеться забути все
І обійматися відверто...
А в грудях пишеться есе-
Про тебе спогад. От халепа!
-Я буду ще щаслива, так?,-
У Долі знову запитаю,
-Пошли мені таємний знак,
Я так давно його чекаю!
Хай буде білим він пером,
Строфою книги про важливе,
Прийде до мене віщим сном,
В якому буду я щаслива.
Чи вже напилася душа
Того, що мало бути з нею?
Чи мусить в мандри вирушать
Зцілитись, як Земля-Антея...
А якщо ні, то не біда,
Закінчився ліміт на щастя....
Ти не така вже й молода,
Радій тому, що є і трясця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994615
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Вздовж доріг дивина й реп'яшок
жовті очка відкрили,
одірватись несила,
наче тисячі сонечок
на стеблі розмістились
і свічками горять.
Вітром маки гойдаються
у гущавині трав,
пломеніють червоні.
Пелюстки осипаються,
душу болем ятрять
і сльоза навертається:
-"Де ж ви, ті,
хто вертаються вже до нас
тільки в спогадах-спалахах,
тільки в снах?.."
Під колір неба квіти голубі
на довгих стеблах -
петрові батоги видніються з трави
і сивим полином усіяне узбіччя -
життя не тільки світлий сад,
а й темінь потойбіччя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990837
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 23.09.2023
Колись в дитинстві теплою рукою
Торкала мама кісок завитки
Із посмішкою ніжною й легкою,
Лише незрілий плід бував гірким.
Дитинства час плив тихою рікою
Між сонячних знайомих берегів,
Де й камінь був подушкою м'якою,
Де кожен кущ трояндами яскрів.
Піднявши купол кришталевий неба,
Цвіли сузір'я на соснових стеблах,
Казками колисала кожна ніч.
Коли надійно мама обіймала,
Ріка дитинства плинула помалу.
А десь пороги близились навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994466
дата надходження 22.09.2023
дата закладки 23.09.2023
Не спиться. ПК вмикаю. На заставці – бабина хата.
(Вже б змінити світлину, але мальви на ній, мов живі),
Надійшло від знайомої аудіо: “Поховали сусіда – подруги брата,
А сільські шептались: “Як не личить ця хустка вдові”.
“Тато плакав затихо” , – казали,-- “Дружина ридала занадто!”
А матусі згадався синочок, як був він зовсім ще малим.
Їй тепер неважливо, чи хтось чує, чи треба комусь все це знати,
Все одно за годину забудуть, чому вони всі тут сьогодні були.
І вона говорила… зупинялась, ридала, і далі своєї про сина…
Але люди не чули. (Кожен думав про власних живих і здорових дітей).
Нарікали на похорон довгий, додому пора бо вже пізня година,
У теперішній час повертав материнський крик зі страждненних грудей.
Хоругвù, молитвù, священники, побратими мовчать у скорботі,
Легіт в листі тріпоче, змішалися крики вдови і хору прощальні пісні.
А душа до небес піднімалась, вилітаючи голубом білим із плоті,
Безголосо волала: Спиніться! Не треба тих сліз ані вам, ні, тим паче, мені.
Поховали. По грудці кинули. Вкрили квітами свіжу могилу.
Розійшлися. У кожного власне життя, гори різних щоденних турбот.
А вдова від розпуки й собі замовила б в Господа домовину,
Тільки Бог їй відмовить, бо ще молода і рано їй тих “щедрот”.
Йшла додому вже пізно, коли зовсім-зовсім стемніло довкола.
Не дорогою. Полем. Щоб менше було її горю німих глядачів.
Впала в постіль самотню й відчула, як мерзне душа її гола.
І накинула хустку, яка їй не личить, на знічені плечі душі…
©Н. Хаммоуда
22.09. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994473
дата надходження 22.09.2023
дата закладки 23.09.2023
Торкала мама кісок завитки,
Цілунками вкривала щоки ніжно.
А неповторним запахом п'янким
Так вабило до себе її ліжко.
Яким воно було мені пухким!
Не знала більше м'якості такої:
Мене це відчуття через роки
Буває, у безсонні заспокоїть.
Хоча й тече небажана сльоза -
Нічого не вернути нам назад.
Я спогадами біль у серці гою.
Твій образ , мамо, не розмився, ні,
Ти на синці ще дмухаєш мені
Із посмішкою ніжною й легкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994521
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 23.09.2023
Когда в тебе колдует плоть
И ты стоишь в преддверье Ада,
Где силы взять, чтоб побороть
Все слабодушия преграды?
Душа томится и болит,
Нас о беде предупреждая,
Но совесть чаще не кричит,
А мы как лёд на солнце таем.
Кому словами передать,
Что в час коварный происходит?
Ведь свет Господний не исходит,
И покидает благодать...
(Из Балтийских этюдов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992224
дата надходження 25.08.2023
дата закладки 21.09.2023
Не треба поклонятися нікому,
А ні своєму "Я", ні альтер его.
Хай ви закохані по вуха в декого,
Душі ж не віддавайте ні по чому.
Коли ви душу вклали, хай там, в справу,
Чи в щось друге, для вас значуще,
Що ж вам залишиться, - діра кричуща?
Нема душі... Що ж є? Багатство? Слава?
Душа єдина є недоторкАнною!
І претендентам не давайте спуску.
А віддаси, - і замість неї пустка
Невиліковною заниє раною.
Виходячи уранці, вдень із дому,
Не треба поклонятися нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992221
дата надходження 25.08.2023
дата закладки 21.09.2023
Осенний лист сегодня бросился в холодный пруд
Кажется: ещё вчера он знал свой ожидаемый маршрут
Он вроде был готов сегодня выпасть за борт, утонуть
Пронзить собой холодную бесчувственную муть
Ну а вода его так быстро просто не отпустит никогда
Она будет играться с ним. Холодная, игривая вода
Она будет плескаться с ним. Обманчивая рябь
Листок попросит слёзно: хватку ты свою ослабь!
На что вода ответит: Нет! Прости! Я ждала очень долго!
Ты теперь кофейное зерно, а я (как догадался) кофемолка!
И теперь ты в моей власти! Ты кофейное зерно!
Которое вот-вот рассыплется на крохи всё равно!
Потом тебя в себе я растворю, ты превратишься в пар!
А я смеяться буду долго: ты с ума сошёл от моих чар!
И так легко пошёл в мои объятия. Глупец, дурак!
Теперь вот наслаждайся: ты ведь ждал осенний мрак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363961
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 21.09.2023
Сучасникам так різав око
Його небритий лисий сонях,
Що він відрізав собі вухо
Й ходив з пов"язкою на скронях.
Аби не слухать більше вухом,
Що кажуть різні Вані й Клави.
Тож інколи ніж біля вуха
Стає стежинкою до слави. = )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993710
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 21.09.2023
коли не легко,
коли самотньо,
писав на стінах
печер холодних
безвісний предок,
і знав напевне,
що непотрібні
старання ревні.
та час спливає,
віки проходять,
і із тремтінням
в пітьму заходить,
ліхтар вмикає
нащадок дальній.
і завмирає.
і шок сакральний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994079
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 21.09.2023
[i]Ніхто не відчує, як воно кипить...[/i]
Море і вбита печаллю пташина,..
Скована волею, тільки згори.
Якщо подивитися знизу - година
Тягнеться тижнями, наче у сні.
Одні лише хвилі, та кинуті в очі.
Зникнув і натяк на диво землі.
Крила все тонуть у зареві ночі,
Більшає в серці живої води.
Сила ще є, але як не упасти,
Як не віддатися хвилям у грі,
Коли на тобі незалежні баласти?..
Вона все літає у денах зорі...
Падає пір'я у сині потоки,
Несеться до краю незнаних надій.
А птаха літає і сипле глибокі,
Сумні намистини...з-під золота вій...
10.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991200
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 16.09.2023
А я в дощі ховатися люблю,
Бо у дощі гірких не видко сліз.
І зараз теж так само я зроблю,
Втечу від вже спакованих валіз,
І від квитків на потяг, і від слів,
І від прощань – а друзі вже сумні –
Втечу від всіх.
Та не втекти від снів
І не втекти від спогадів мені.
...2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993997
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
В небе туч развернулся победный заслон,
Звезды власть потеряли над миром,
Ветра флейта теперь исполняет нам стон,
Судеб наших в нем курс штрихпунктиром.
Кожа рук так тонка, как и тень на стене,
Дрожью их наслаждается ветер,
Не хватает тепла, что в небесном огне,
Поскорее дожди уже лейте!
Но прохладных туманов спокойна гряда,
Ей людская не свойственна спешка,
Нашептала ей Тьма, что она - навсегда
И была Тьмы правдива усмешка.
Чуют ветви деревьев холодный мотив,
Сны камней необычно тревожны,
В глубине дух огня, по привычке, строптив,
Но крепки его страстности ножны.
Тьмы-царицы вуаль сном и явью ползет,
Укрывая свет глаз неуместный,
И бессмертные души стремят свой полет
В недоступные холоду бездны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993987
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Я відчуваю тьмяного Всесвіту дотик,
споглядаю неземно мільярди вогнів.
Як же добре, що той, хто тінню навпроти,
не загляне ніколи за межу моїх снів.
Я там буду самотньо дивитися вгору,
зливи зі спогадів стирати з чола,
можливо, знайду собі там опору,
якщо є надія, що вона там була.
І десь серед цього безплотного світла,
де між землею і небом засів апогей,
хапаю руками шматочки повітря,
ковтаючи погляд самотніх очей.
Я знаю, який самотній цей погляд:
розжарені болем тендітні вуглі –
це те, що назавжди залишиться поряд.
У мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994011
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Спросоння туман огорнув воду,
дзвоном думки́ стривожили тишу,
сльози трави намочили ноги
ранку, що мрії вночі зали́шив.
Сонце безжально спалило хмари,
мавка злякалася тінь потворну.
Маки у житі розквітли ранами,
де ліс був зелений -- гора тепер чорна.
Зморений день сполотнів від мук,
тьма обіймає м'якою лапою.
Надвечір у полі коса бряжчала,
вночі під вікном смерть чалапає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993802
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.09.2023
Осенью птицы сбиваются в стаи и улетают на юг
Они улетают искать себе новых друзей и подруг
Вместе с ними лететь собираются лето и листья
Чтобы позже деревьям и людям присниться
Но их не отпустят, их ветер пригонит назад
Швырнет их в холодные лужи, утопит, убьёт
Он растерзает вчерашний прекраснейший сад
И уложит все эти листья на свой серый лёд
Позже укроет их снегом, бесчувственным снегом
Не в силах он справиться со своим гневом
Ведь они так хотели на теплый юг убежать
Оставив его самого в одиночестве плакать, дрожать
Но ведь листья лишь узники, ждут приговора
Который всегда, каждый год одинаковый: смерть
И вот они ждут, что погибнут вновь скоро
А они так хотели пожить и ещё чуть-чуть постареть
И увидеть январь, белый и чистый январь
И сказать ему: а ветер ведь настоящая тварь!
Ведь он каждый год не даёт нам зайти к тебе в гости!
Говорит он: затею, вы эту, пожалуйста, бросьте!
Нечего шляться вам закоулками зимней прохлады
И наслаждаться рождественской песней
Ловить чьи-то улыбки, а так же сочувствия взгляды
И думать, что все любят вас, и они с вами вместе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364863
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 15.09.2023
[quote]...цілий рік Доріан колекціонував найвишуканіший газ із Дакки.
Оскар Уайльд „Портрет Доріана Грея”(1)[/quote]
Цей прозорий газ із Дакки
звуть шовком з вітру, струменем
води, вечірньою росою:
мистецтво це померло, зникло
понад сто років тому. „Ніхто не знає
зараз”, - моя бабуся каже,
„що це таке його вдягнути
або торкнутися тканини.” Вона вдягла
його єдиний раз, фамільне сарі
з маминого посагу, щоб довести
непідробність, протягнули його,
усі шість ярдів (2), крізь перстень.
Через роки потому, розірвали його
на безліч хусточок, розшитих
золотими пейслі,
і розділили серед
племінниць і рідних доньок.
Вони вже втратили їх зараз.
Історія нас вчить: пальці
ткачів були відрізані,
в Бенгалії верстати ткацькі змовкли (3),
сира бавовна поставляється
британцями до Англії.
Історія ця малопридатна,
моя бабуся каже,
що муслін сьогодні
здається таким грубим, і тільки
восени, якщо прокинутися
на світанку для молитви, можна відчути
таку текстуру ще раз.
Вона розповідала, одного ранку вітер
так накрохмалився росою, що непомітно
вона його крізь перстень протягнула.
[i] (зі збірки „Півдюймові Гімалаї)[/i]
[i](1) „Отак цілий рік Доріан усе колекціонував найдобірніші зразки тканин і вишивок. Мав він чудовий муслін із Делі — з гарно витканими візерунками із золотого пальмового листя і райдужних крилець жуків; газ із Дакки, через свою прозорість знаний на всьому сході під назвами «шовк з вітру», «струмінь води» і «вечірня роса»; дивовижно розмальовані тканини з Яви; жовті китайські куртини тонкої роботи; книжки в оправі з брунастого атласу або красивого блакитного єдвабу, затканого французькими ліліями, птахами та іншими образами; мереживні угорські покривала; сицилійську парчу і цупкий іспанський оксамит; грузинські вироби, опоряджені золотими монетами; зелено-золотисті японські тканини з чудово на них вигаптуваними птахами.” (Оскар Уайльд „Портрет Доріана Грея”)
(2) 1 ярд = 91,44 см
(3) У 1775 році десятки тисяч бенгальських ткачів були примусово закріплені за факторіями Ост-Індської компанії, куди повинні були здавати свою продукцію за ціною на 50 % нижчою за ринкову або безплатно. Тих, хто ухилявся від роботи, піддавали тортурам або кидали в тюрми. „Комерційний резидент (начальник факторії) назначав всім певний об’єм роботи, за невеликий аванс привласнював їхню працю і позбавляв права на працю для себе, обходився з ними як з кріпаками. Багато ткачів обирали каліцтво замість такої неволі і відрубали собі пальці”. Довершила знищення старовинного ткацького ремесла прялка Дженні, яка зробила англійські тканини дешевшими за бенгальські. Бенгальські ткачі залишилися без роботи. „Рівнини Індії біліють кістками ткачів,” – доповідав Лондону британський генерал-губернатор лорд Вільям Бентінк у 1834 р. В 1800 – 1825 роках від голоду померли 1 млн. осіб, 1825 – 1850 рр. – 400 тис., 1850 – 1875 рр. - 5 млн.
[/i][b]Agha Shahid Ali THE DACCA GAUZES[/b]
[quote]...for a whole year he sought to accumulate the most exquisite Dacca gauzes. -Oscar Wilde/The Picture of Dorian Gray[/quote]
Those transparent Dacca Gauzes
known as woven air, running
water, evening dew:
a dead art now, dead over
a hundred years. "No one
now knows," my grandmother says,
"what it was to wear
or touch that cloth." She wore
it once, an heirloom sari from
her mother's dowry, proved
genuine when it was pulled, all
six yards, through a ring.
Years later when it tore,
many handkerchiefs embroidered
with gold-thread paisleys
were distributed among
the nieces and daughters-in-law.
Those too now lost.
In history we learned: the hands
of weavers were amputated,
the looms of Bengal silenced,
and the cotton shipped raw
by the British to England.
History of little use to her,
my grandmother just says
how the muslins of today
seem so coarse and that only
in autumn, should one wake up
at dawn to pray, can one feel that same texture again.
One morning, she says, the air
was dew-starched: she pulled
it absently through her ring.
[i]From HALF INCH HIMILAYAS (Wesleyan U.P., 1987)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951770
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 15.09.2023
Ти вільний, гордий? Та невже? Облиш...
Мов гострим лезом утинає ноги
І ти летиш шкереберть і кричиш...
І плачеш бо не маєш встати змоги
Пиху забувши, молиш допомоги
Й повзеш безсило деручи спориш...
Дорога? Вона поруч завжди буде
З узбіччя видно краще, ніж раніш
Як поруч пролітають дивні люди
Не кинуть оком і не хочуть чути
На тебе схожі... Що таке? Мовчиш?
Так стиснув зуби і плекаєш крила
Тріумфу хочеш і якоїсь мсти
Тій силі що тебе отак згубила
І покарала так несправедливо
Віднявши ноги змусила повзти...
Настав той час. Доїв ти всі кислиці
Рвонув у небо. Наче все як слід
Але була незгодна блискавиця
Здійняла меч, гукнула громовиця
І ти упав, немов дозрілий плід...
І ти кричав. І мститись знову хочеш
І ставши рибою - тонув на глибині
Метеликом - на полум'ї тріпочеш
Що доведеш усім - одно торочиш
А сам то на узбіччі, то на дні...
Чому ж для тебе помочі немає?
Чому підтримки так і не дістав?
Ти знов мовчиш і світ весь проклинаєш
Чи як просити зовсім ти не знаєш
Чи інших рятувати не бажав?..
Приречений, самітній і забутий
Ти про недолю тільки гомониш
Про каяття від тебе і не чути
Сидиш в труні обману і облуди
Ти вільний, гордий? Та невже? Облиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993853
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.09.2023
Перший осінній невпевнений грім
гримнув камінням із неба.
Хто я тут? Зоряний маг, пілігрим?
Звідки панічна потреба
палко крутити земний барабан
із намистинок-сансарин,*
щоб проживати сліпого раба
пристрастей, прагнень та марень?
Де і коли зацарює межа,
де відвоюю кордони –
щит від роїв несвідомих бажань,
дивних блукань коридорних?
Розум, – прудкий невгамовний мавпун, –
носиться з віття на віття.
Де той кінцевий невидимий пункт,
ключ від безмовного світу?
Вмить віртуальність безжально ковтне,
в очі вростуть окуляри.
Гра не моя знов засмокче мене
в дикий земний бестіарій,**
в котрому вкотре згадати себе –
квест не найлегший, а втім я
чую: осіння хмарина-цебер***
будить-накрапує в тім'я...
© Сашко Обрій.
* алюзія до колеса Сансари — нескінченного циклу страждань в буддизмі, індуїзмі, джайнізмі, сикхізмі та інших дхармічних релігіях.
** У стародавньому Римі – приміщення для утримування і догляду хижаків – левів, тигрів, пантер та ін. при Колізеї.
*** цебро або цебер — велика дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, має вигляд зрізаної діжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993929
дата надходження 15.09.2023
дата закладки 15.09.2023
Ця осінь впаде під ноги рожевим гроном,
Потрісканим в вільгості вересня виноградом.
І станеться жовтень прадавнім отим законом,
І станеться слово шумливим пожовклим садом.
І станеться діло, і зміями ляжуть лози,
Сплетуться тілами з сиренним тривожним гулом.
І пройдуть над нами ракети і пізні грози.
І прийде спокута за прісно і за минуле.
І прийде, вплететься дощами сирими в коси,
Зашепче на вушко спокусу сліпців та дурнів,
І зорі впадуть снарядами у покоси,
І шпальти газетні розвіють останній сумнів,
Що можна не чути, не бачити, відболіти,
Що можна закрити очі і якось буде…
Ця осінь впаде під ноги і стане світом.
Скривавленим світом, розстріляним просто в груди.
____________________________________
[i]Минулорічне. Досі не можу зрозуміти, подобається він мені чи ні, але, певно, залишитися в столі таки не заслуговує.
Фото — Eriks Abzinovs[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993936
дата надходження 15.09.2023
дата закладки 15.09.2023
Кто однажды хоть чуть-чуть подвергся чарам сумасшедшей Осени
Того как старую, ненужную игрушку на помойку просто бросили
Забыли и оставили. Пусть неимущий и голодный завтра подберёт
От пыли, грязи, вони он её отчистит, побежит с игрушкою вперёд
Всё время радуясь, мол, вот: нашёл я для себя отличную игрушку
Буду я любить её безумно и ночами класть её под мягкую подушку
Чтобы даже в сновидениях игрушка приходила в тусклый, серый мир,
Сводила всех с ума она с великой помощью своих причудливых сатир
Чтобы любой хотел смотреть, завидовать и любоваться ею непрестанно
Он ведь даже имя даст ей: Виталина, или же Надежда, может даже Анна?
Чтобы разговаривать в свободные часы хотя бы с нею, с эфемерной куклой
И делиться с нею кофе, сигаретами и той листвой оранжевой пожухлой
И ей понравится всё то, что есть сегодня: кофе, сигареты и листва
Ведь наслаждаемся мы оба грязными остатками дурного волшебства
А что ещё: остались лишь объедки от того, что называлось – страсть!
И мы крадём всё то, что можно у друг друга до сих пор украсть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367632
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 09.09.2023
Не смійся з них. Не смій. Не треба. Бо болить.
Вони такі нещасні, ці маленькі люди...
То бур’яни, то кукіль ростуть на їх ріллі.
Не їх вина. В них теж душа багатотрудна.
Ти бачиш гідність в них? Я думаю, з них кожен
Високим мнить себе. Немає в них покори.
Хай мнять. Дай спокій їм. Бо заблукати може.
Людина бідна і, можливо, зла чи хвора.
Ох, не глузуйте з бідних! Серце повне болю!
Бо в кожній дрвінці*, як в тобі, душа зроста.
Знай, що даремно, брате, тих маленьких гониш:
Попросиш пити в них в обителі Христа.
[i]*Дрвінка – невеличка річечка, яка тече через пливучі піски. і є межею між цими пісками й містечком Козлувке. З дозволу міської ради Кракова реалізовано проект „Парк річки Дрвінка”
[/i]
[b]Julian Tuwim Nie śmiej się z nich...[/b]
Nie śmiej się z nich. Nie wolno. Nie drwij. Bo to boli.
To przecież tacy biedni, tacy mali ludzie...
To kąkole i chwasty na bezpłodnej roli.
Nie wiń ich. Mają dusze. I też żyją w trudzie.
A czyś widział ich dumę? Każdy z nich wszak sądzi,
Że jest wyższy od ciebie. Nie masz w nich pokory.
Ale niech sobie myśli. Pokój z nimi. Niech błądzi.
To człowiek biedny, mały. Może zły i chory.
Och, nie śmiej się z biedoty! Bo serce mi ranisz!
Bo mi twa każda drwinka, jak im, w duszę wrasta.
Wiedz, że daremnie, bracie, tych maluczkich ganisz:
Przyjdzie do nich - pić z nimi - smutny Chrystus Miasta.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945584
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 09.09.2023
Я б усе покинув, кинув би одразу,
Восени б поїхав в Кутно чи Серадзу.
В Кутно чи Серадзі, Раві чи Лечиці
Ми змогли б в хатині тихій поселиmься.
Тепло нам було б там, тісно, але мило,
Спали б ми багато і досхочу пили.
Вранці на парканах там співають півні,
Там сусіди добрі, ситі і тупії.
До корчми пішов би, всівся у куточок,
За усим поплакав, що не відбулося.
Розпитав би в тебе, випивши чарчину:
"Ну, і що, кохана? Що, моя єдина?
Жаль розваг, забутих в гамірній столиці?
Нудишся напевно в Кутно чи Лечиці?"
Не змогла б нічого мовити кохана,
Слухала би вітер в комині дорана...
Думала би довго, почала б журиться:
- Що він тут шукає в Кутно чи Лечиці?
[b]Julian Tuwim RZUCIŁBYM TO WSZYSTKO...[/b]
Rzuciłbym to wszystko, rzuciłbym od razu,
Osiadłbym jesienią w Kutnie lub Sieradzu.
W Kutnie lub Sieradzu, Rawie lub Łęczycy,
W parterowym domu, przy cichej ulicy.
Byłoby tam ciepło, ciasno, ale miło,
Dużo by się spało, często by się piło.
Tam koguty rankiem na opłotkach pieją,
Tam sąsiedzi dobrzy tyją i głupieją.
Poszedłbym do karczmy, usiadłbym w kąciku,
Po tym, co nie wróci, popłakał po cichu.
Pogadałbym z Tobą przy ampułce wina:
"No i cóż, kochana? Cóż, moja jedyna?
Żal ci zabaw, gwaru, tęskno do stolicy?
Nudzisz się tu pewno w Kutnie lub Łęczycy?"
Nic byś nie odrzekła, nic, moja kochana,
Słuchałabyś wichru w kominie do rana...
I dumała długo w lęku i tęsknicy:
– Czego on tu szuka w Kutnie lub Łęczycy?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951158
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 09.09.2023
Вірш мого друга, художника, поета,
Миколи Петровича Стряпана,
якого недавно не стало.
Із небуття - та в небуття,
Як рибка - із води, та в воду.
О, дай збагнуть оту природу
І відійти без каяття.
Бо в чому й каятись - не знаю:
Що жив не так? - як міг, так жив :
Робив, як віл, ходив по краю,
Радів, ридав, горілку пив.
Любив жіночу гарну вроду,
Та ще і як її любив!
Бувало так - як з моста в воду,
Коли це гріх - то я грішив.
Але нащось Творець наш Вишній
Оту нам штуку причепив!
Тією штукою сам Крішна
Грішив, ще й, кажуть, як грішив!
Та то не гріх, не гріх, далебі!
Гріх Бога в ближніх не любить,
Гріх не любити Бога в небі,
Та як і тут не согрішить.
Любити в небі - то ж далеко,
А в ближніх - справа нелегка...
Пливуть хмарки, немов лелеки
І небо, наче синь-ріка.
А ми гадаєм, як невинні -
Над нами що за висота?
Чи є там щось в безодні синій,
Чи висота ота пуста?
Та за короткеє життя
Хіба пізнаєш ту природу!?
Як рибка, - із води, та в воду -
Із небуття, - та в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992019
дата надходження 23.08.2023
дата закладки 09.09.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SW_wtdRw71w[/youtube]
Якось посміхнувся діл,
В тиші, без людей довкіл,
Що по війнам розійшлись,
Зорям лишивши колись,
Уночі, з їх веж лазурних,
Стерегти цвіт квітів буйних,
Промінь сонця де лежав,
Цілий день ледарював.
Зараз кожен чує там –
Долу сум, тривожний нам.
Неспокійно цим місцям,
Крім повітря – все в журбі,
Те ж – в самотній ворожбі.
То не від вітру – шелест крон,
Мов хвиль морських, холодних тон,
З-поза Гебрид туманних зон!
То не від вітру – рух хмарин,
Чий шурхіт із Небес царин,
Весь день тривожить без причин,
Понад фіалок, що лежать,
Немов очей загиблих рать,
Понад тих лілій хвилювань,
З могил, що без імен, зітхань!
Від хвилювань, з верхівок їх –
Роси пахучих крапель біг.
Це плач, по ніжним стеблам, вниз –
Перлини сяйні вічних сліз.
The Valley of Unrest
Once it smiled a silent dell
Where the people did not dwell;
They had gone unto the wars,
Trusting to the mild-eyed stars,
Nightly, from their azure towers,
To keep watch above the flowers,
In the midst of which all day
The red sun-light lazily lay.
Now each visitor shall confess
The sad valley’s restlessness.
Nothing there is motionless—
Nothing save the airs that brood
Over the magic solitude.
Ah, by no wind are stirred those trees
That palpitate like the chill seas
Around the misty Hebrides!
Ah, by no wind those clouds are driven
That rustle through the unquiet Heaven
Uneasily, from morn till even,
Over the violets there that lie
In myriad types of the human eye—
Over the lilies there that wave
And weep above a nameless grave!
They wave:—from out their fragrant tops
External dews come down in drops.
They weep:—from off their delicate stems
Perennial tears descend in gems.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991585
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 09.09.2023
В уяві й наяву шукаю
твої печальні карі очі.
Я з днів пустих в безкраї ночі
поміж людей за виднокрай бреду.
Примарою іду в пророчі сни,
де я до рук твоїх торкнуся
і в хвилях кучерів безслідно пропаду.
У сні, як в житі зникну, у житті знайдуся
без почуттів і без мети,
без свідків, що колись я існував, --
мені не прорости
у пам'яті твоїй між сонних трав.
Мені між сплячих берегів на дно
важезним каменем пора --
я не надихаюсь тобою.
Від перехопленого подиху душа
уперто не вмира без бою,
але втрачаються усі орієнтири
і губиться в тобі моя свідомість.
Зостанеться над прірвою поламаним пунктиром
дорога в сни про карі очі,
а я втону, упавши в чорну невідомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993351
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 09.09.2023
Скоро осень,за окнами август...
(Инна Гофф)
Завтра осінь,за вікнами серпень,
Вигорає на сонці трава.
Може завтра закінчиться спека,
Осінь пісню свою заспіва.
Завтра осінь -- природи дарунок.
Босі ноги,колюча стерня...
Не повториться перший цілунок,
Не повернеться наша весна.
Та я вірю -- душа живе вічно
І колись в паралельних світах
Ми зустрінемось, може комічно,
І згадаємо наш земний шлях.
Завтра осінь,прощаємось з літом.
Півдоби ще до осені є.
У теплі,щедрім сонячнім світлі
Кожна пташка гніздо своє в'є.
Тихо-тихо...Всміхаються зорі,
Щось цвіркочуть своє цвіркуни.
І здається -- ніде нема горя,
Не було і немає війни...
31 серпня.М.Гончар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993378
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 09.09.2023
Здається, все таке ж, як і було.
Здається, що нічого не змінилось.
Ба, ні, кохання чисте джерело
З глибин душі раптово народилось.
Воно, мов квітка, раптом розцвіло,
Та – не чекало справжньої появи...
А може, й не кохання то було,
А тільки витвір хворої уяви.
...2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993432
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 09.09.2023
Спочинок після бою. Личко в сажі .
Зухвалі очі. У губах - стеблина.
На касці - порох. Скільки вона важить,
Твоя корона - жменя янголина?
Безхмарне синє небо і ромашки.
З гармати вітер дим здмухнув старанно.
Ще броник підіймає подих важко,
Та сміхом із грудей летить сопрано.
Дзвінке і чисте, райдужно дівоче,
Вливається струмком в перепочинок,
І баритон завітрений муркоче
Устами жартівливого хлопчини.
Сідає тиша поміж трави сизі.
Птахи давно покинули прилісок.
Обшкурених дерев біліють списи,
Брунькується на стовбурах залізо.
Спочинок. І дівочий голос ллється,
Аж небо вухо- хмару приклонило.
Схилилась квітка до маленьких берців,
А вітер витирає їх від пилу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993454
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 09.09.2023
Каченятками зляканими, за матусею
У підводний зарі́ст через хижих птахів,
Першогодки по сходах живою мотузкою
В укриття миготять , при сирені лихій.
…Вскочать, на мішки-стільчики всядуться.
І розчулює знов, школа, я́сницями.
Тре́ма - на доброту обертається.
Діти і вчителі – й тут у класі.
23.08.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992738
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Ранковий спокій зелені листви,
По котрій краєм осінь вже повзе,
В густім повітрі заніміло все,
Час зупинився – далі сам пливи…
Нагору сонце ще не заповзло,
Тримає день ще спеку про запас,
Природа мовчки дивиться на нас,
Безхмарне голубих небес чоло.
Ось перший звук і перший вітерець,
Смілива птаха і її «цвірінь»,
Листвою промелькнула її тінь,
Камлає знову далі Час той, жрець.
Обман! Не перерветься плив хвилин,
За спокоєм щось криється завжди,
Ми просто над поверхнею води,
А рух триває – у пітьмі глибин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991729
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Ти - зречення моє. Лети назовсім,
Забравши спомин, присмак гіркоти,
Тепло надій, що зігрівало досі,
Все, що мені подарувала осінь
Я відпускаю осінню. Лети!
Коли щоки запалої торкнеться
Ранковий промінь, як моя рука,
Забутий щем заллється тихо в серце,
Подумаєш - чи не зі мною сенси
Були, які незнано де шукав?
Я ж сни свої на іншого замовлю,
Пірну у мрію сонячно - ясну.
Думок про тебе випаливши схови,
Вберу садок у листя пурпурове,
І в затишок спокійно поверну.
Та ранній вечір в осені чорнильний,
Й закривши повню на льоту крилом,
Ти відшукаєш в сні моїм шпарину,
Гукнеш, і за тобою я полину.
А зречення? І чи воно було?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991169
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Щербатий місяць зверху одягнувся
В кудлату хмарку, а іще за мить
До нього причепилися і вуса,
Де зірочка медова мерехтить.
Схилився, і поважно споглядає
Як по воді стрибають блискітки,
Пісок лежить окрайцем короваю,
Солодко - здобним, і таким пухким.
Дебелий очерет колише вітер,
Неначе заплітає у косу.
Сповзла хмаринка, лисий місяць світить,
В патлаті верби розливає сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991510
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.
А тому поливаю надію дощем з долонь.
Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
– А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
– Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992105
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Тебе я видивляюся в юрбі
І вже не можу відвести очей.
Дві зірки,що зірвалися з орбіт.
Палаю я. І ти мені печеш.
А натовпом заводнений перон
Хвилюється від лязкоту коліс.
Висить в тумані ліхтарів гало
Гірляндою обабіч колії.
Стихає гуркіт потягу, й за мить
Лише удвох, і подив у очах.
Переїздом закритим даль дзвенить.
І стулені уста твої мовчать.
Та площу перетнувши, ніби вбрід,
Підходиш упритул. То дзвін чи спів?
Незгаслих почуттів гарячий слід
Як іскра між натягнутих дротів.
Зніміла даль. За потягом у ніч
Луною віднесло останній звук.
Тобі тривожно, боляче мені
В короткім привокзальнім рандеву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992285
дата надходження 26.08.2023
дата закладки 01.09.2023
І навіть якщо я ніколи нічого не знатиму,
якщо ночі змішаються з днями і навпаки —
клянусь, що і в світлі і в темряві завше шукатиму
той нищівний холод твоєї тонкої руки.
І навіть якщо небо полум'ям на землю впаде,
якщо люди замовкнуть, неначе мовчали завжди,
я знаю — ніколи й нізащо ти не забудеш мене,
ба навіть коли не лишу після себе сліди.
І нехай усі кажуть, що я вже втрачаю глузд,
хай говорять зі мною, немов я давно навіжений —
я знаю, що люди чужих не торкалися вуст
у той час, як за обрій ховається промінь зелений.
І я знаю, що люди ніколи не знали тебе,
і не знають, як можна кохати під наглядом ночі.
Я втрачаю себе, та гукаю до темних небес,
бо ще кожен ліхтарик там досі здається пророчим.
07.VII.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990770
дата надходження 07.08.2023
дата закладки 01.09.2023
Пам'яті мого друга -
художника, поета
Миколая Стряпана.
На кладовищі тихо в всяку пору,
Ворони навіть, галки не галдять.
І очі дивляться так часто вгору,
То знов додолу, де усі мовчать.
О скільки тайн заховано у землю,
Зійшли на нуль незвідані світи...
Я бачу силуети світлі й темні, -
Вони колись щось мали на меті.
Приходить час, коли уже нічого
Не зачіпає душу, не торка,
Коли вже просиш одного у Бога, -
Хай буде у життя хода легка
Та хоч для когось, - для дітей, для внуків...
Невже Всевишній нас не поміча ?
Ми молимось, ми простягаєм руки,
Та де ж ота негаснуча свіча,
Що світить у Вселенській ночі?
І душі, як метелики летять...
А жити довго-довго хто не хоче?
І, слава Богу, є кого спитать,
Бо все життя земне, немов, на грані.
(Армагеддон приходив стільки раз.)
Побачити б вечірню зірку й ранню
Й промовить на прощання: "Все гаразд..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990408
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 06.08.2023
тихесенько тліє каганець
нікому потушити
бавиться з ним вітерець -
ні розпрямитися ні жити
йому би на полум’я вмить
розвинутися, і край!
на попіл себе спалить
димком полинути в рай
або згадати хоча б
що він насправді — вогонь
талан незрівняний скарб
тепло для близких долонь
чи опік для ворогів
чи навіть дороговказ
для тих хто його уздрів
в скрутний і потрібний час
навіщо накрив його
сховав у далекий кут
хазяїн життя мого
кресало дістав і трут?
04.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990491
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 06.08.2023
Він був сивим, як той полин
чи пухнастих кульбаб голівки,
не лякавсь дощових краплин
та босоніж любив мандрівки.
Миті літа сачком ловив
і складав про запас на зиму.
Із метеликами дружив,
розмовляв з усіма у риму.
Свій картатий піджак носив,
наче фрак дорогий концертний,
разом з вітром співав без слів
і шукав свою зірку вперто.
Був довірливий, як дитя,
вірив в те, що йому все вдасться
і за довге своє життя
склав багато віршів про щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990561
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023
Блакитно-сині іпомеі квіти
Відомі всім, як кручений панич.
Ліанами плетуться довгі віти
До сонця ближче, вгору, певна річ.
В дворі бабусина стара альтанка,
Заплетена суцільно паничем
Вбиралась в грамофони на світанку,
Під сонцем квітувала і дощем…
В альтанці стіл і деревʼяні лави
Та паничів квітковий оксамит…
Бабусині смачні домашні страви
В онуків підіймали апетит.
Пірнути б знову в дні дитинства світлі,
Де паничі нагадують про все:
Бабуся наша в глиняній макітрі
Вареники із вишнями несе.
26.07.2023
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989824
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 31.07.2023
А можно ли память вылечить?
В болезни её есть причины.
Её из себя надо вытрусить,
Как пыль из большой гардины.
Случится скорей неожиданно:
Вдруг крикнет ожившее прошлое,
Несбывшееся и обидное,
С годами совсем оглохшее.
Во всей этой чудной нелепице
Есть вспышки чего-то сакрального.
Я знаю, что память не лечится,
И эта болезнь всех печальнее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989203
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Там працює небесний фотограф,
В прямокутниках вікон моїх,
Його спалах гуляє на шторах,
Небесами гримить його сміх.
Він не просить всміхнутися щиро,
Бо всміхається все навкруги,
Він запрошує кожного в диво,
У життя, де немає нудьги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990013
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 31.07.2023
РозплЕскалось обіч дороги небо,
Цикорій квітне. Гордо піднімає
Блакитні бризки на високих стеблах,
Й колише теплий вітер синь безкраю.
Заплуталося в травах пряне літо,
Листає дні, до осені все ближче .
Дорога в поле, де цикорій квітне
Дитинством пахне і пройтися кличе.
Пробігтися по ній назустріч вітру,
Як мчалися роки тут безупинно.
Міняла кольори її палітра,
Сезони пролітали, як хвилини.
..
Цикорій майже в ріст. Торкає щоки.
Спадає спека, гасне день поволі.
Маленька я, білява й синьоока,
Згубилася між літ у цьому полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989864
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Серед земель де йшла війна
Кривавий дух висів,
Була розламана «стіна»,
Чи щось не в межах слів.
Тривожний дмухав вітерець,
Невпевнений в собі,
І Місяць, мов далекий жрець,
Молився у журбі.
Тут, в колиханні диких трав,
Землею щось повзло,
Цвіркун пісень тут не співав,
Скрізь панувало зло.
В це місце вдерся інший світ,
Що смерть несе для нас,
Тут вже не першу сотню літ –
До бою трубний глас.
«Криваві землі» – хтось назвав,
Та так воно і є,
Не встигне відрости трава –
Хтось знову кров проллє.
Світ проростає той сюди,
У голови й серця,
І знову йдуть бійців ряди,
Кров юшить без кінця.
Ніщо не спинить силу ту,
Що п‘є наші життя –
У вирву затягне круту
Й не буде вороття.
Спокута давнього чогось,
Чи випадок сліпий,
Але віками повелось
Таке в юдолі цій.
Немає сил чи мудреців,
Хто зупинив би це,
Кривавий дух, що залетів
Сміється всім в лице.
І він ходив, де вітерець –
В тривозі тер чоло,
І повз мороз під комірець,
То заповзало зло.
Він бачив поряд сто світів,
Чув стогін тисяч душ,
«Розлом» ось той (знов мало слів)
Він закричав чимдуж…
Прокинувся. Сирени звук.
О п‘ятій, ранок вже.
Наснилося? Мороз не щез –
До серця він повзе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989641
дата надходження 24.07.2023
дата закладки 24.07.2023
З ангелів кожен жахкий. І все ж, горе мені,
вас я оспівую, майже смертельні птахи душі,
вас пізнаючи. Де Товії дні (1),
там найосяйніший з вас (2) став біля грубих дверей,
перед дорогою ледь замаскований і не страшний;
(юному юний, цікаво, яким він здавався).
Нині архангел ступив, не погрозний, з-понад зірок (3)
крок тільки вниз і сюди: високо-
точно вражаючий нам наше серце. Хто ви?
Ранні щасливці, улюбленці ви сотворіння, (4)
гряди гірські, світанково-багряні хребти
й творення всього - пилок розквітаючого божества (5),
ланки сіяння, проходи, щаблини, престоли, (6)
Всесвіт буття, насолоди щити,(7) закипання
бурних палких почуттів і раптово, всамітнене,
дзеркало: що випромінює власну красу, (8)
черпає знову в свою особистість назад.
Ми ж бо, коли відчуваємо, танемо, ах,
нас видихаємо з себе і геть; наче з жару у жар
шлемо слабкий аромат. (9) Думаю хтось нам говорить:
входиш ти так в мою кров, в ці покої, весну
повниш собою... Хто спонукає, той нас вберегти не зуміє,
ми розчиняємось в ньому й круг нього. А тих,
хто досконалі, чи хтось їх зупинить? Незмінно являється видимість
їхніх облич і зникає. Наче роса на ранкову траву
ринеться Нашість із нас, мов тепло
від гарячої страви. О усміх, до кого? О задивляння:
інше, душевне, спливаюче хвилею з серця -;
в ній розчиняємось ми, після нас? Ангели
дійсно вертають лиш Їхність, розвіяне їхнє,
чи за недоглядом, разом із ним,
дещо із нашої сутності ? В їхніх потоках
стільки ж примішано нашого, скільки двоїстого
в ликах вагітних жінок? Непомітне у струменях
їхніх повернень себе. (Як їм таке помічати.)
Люблячі здатні, якби розуміли, в нічному повітрі
дивне утвердити. Тільки здається, від нас
все втаємничене. Бачиш, дерева, будинки,
де ми живемо, незрушні. Лиш ми
всі проминаємо повівом вітру.
Згодяться всі, в нас приховані наполовину
сором можливий і наполовину безмовна надія.(10)
Люблячі, вас, ви взаємодостатні,
вас запитаю про нас. Ви себе упіймали. Маєте докази?
Гляньте, як я розумію, ось де рука моя
іншу впіймала, чи ось захищаю руками
зношений лик мій. Такі незначні відчуття
втрачені. Чи може щось повертаю?
Ви, кого доти до інших охоплює
пристрасть, доки молінням вона
вас підкоряє: не довше - ; під цими руками
щедрими робитесь ви, наче рік виноградний;
іноді гасне вона, коли зверхність встановлює
інша: я вас запитаю про нас. Розумію,
дотики ваші щасливі до часу, лиш доки лишається ніжність,
доки те місце існує, якого торкається
ласка (11); доти виразно собі обіцяєте
вічність. І ще, коли вас приголомшить
погляд найперший і сум край вікна,
й перша прогулянка разом в саду:
люблячі, ви все ще є? Коли ви один одного
ніби до губ піднесете своїх й припадете - : трунок до трунку:
о як же дивно тоді ті, що п'ють, уникають діяння. (12)
Вас не вражала на стелах аттичних стриманість
жестів людських? (13) Їхні любов і прощання
легко лягають на плечі, вони наче
з інших матерій, ніж наша? Згадайте їх руки,
мов невагомі вони, хоча в торсах є сила.
Стриманість ця зрозуміла: так ми до цього готові,
це наше, так ми готові торкатись; сильніше
Боги на нас натискають. Тільки то справа Богів.
Нам би також відшукати невинну, незриму, вузеньку,
людську, одну з наших смужок в садах
поміж рікою й камінням. (13) Бо власне серце нас перевершує
завжди так само як їхнє. Тому ми не можемо
в наших творіннях його роздивитись, чи
в торсах божественних, де воно стримане більше.
Дуїно, кінець січня, початок лютого 1912 року
[i]"Навколо чого обертаються "Елегії"? Навколо таємниці існування та призначення людини у Всесвіті… Тут нічого не демонструється, нічого навіть не виставляється; усе тут запитання, заклик, а також заклинання, внутрішні дебати душі, котра, в якомусь розумінні, бере на себе опіку над усе-світом і накидає собі місію забезпечити його зростання чи навіть відродити його”. (Ґ. Марсель "Homo viator").
"Друга елегія" оплакує швидкоплинність життя, демонструє усвідомлення смерті, яка позбавляє нас повноцінного існування. Наше життя та досвід випаровуються, наші пристрасті згорають, розвіюються в повітрі, як тепло і запахи. З кожним подихом ми убуваємо, і ми не можемо залишити свій слід ні в чому, навіть у коханих, які є свідками та найбільшими поціновувачами нашого існування. На недосяжній висоті над людиною знаходиться Ангел. Він не прив'язаний ні до цього світу, ні до потойбіччя, не применшуючи значення земного, перебуває між Богом і людиною, завжди обмеженою часом і простором. Людина звертається до Ангела, прагне досягти його цілісності, усвідомити суть життя і смерті.[/i]
[b](1) "Товії дні"[/b] - алюзія на "Книгу Товита" в Старому Заповіті. Благочестивий, вірний своєму Богові, Товит гідно проходить випробування вигнанням, бідністю, сліпотою. Він посилає в далеке місто свого єдиного сина Товію забрати борг у давнього друга. В супутники Товії Бог послав ангела. Повернувся Товія багатим, щасливо одруженим і зміг зцілити від сліпоти свого батька. Повчальна історія життя Товита і його сина Товії описана в "Книзі Товита" https://www.truechristianity.info/ua/biblia/tobit_ukr.php
[b](2) "найосяйніший з вас" [/b]- архангел Рафаїл, грізний супутник Товії, "замаскований і не страшний", уберігав його від бачення справжнього свого вигляду, небезпечного, смертельного для людини. Товія зміг з ним пройти випробування, тому що був у стані простоти. Зустріч людини з надлюдським відбулася просто, сильно й скромно, як це було можливо в часи Початку.
[b](3) "архангел ступив, не погрозний, з-понад зірок"[/b] - Ангел відкривається Товії і діє у світі людей. Ангел елегії байдужий до людей, він перебуває у просторі, недоступному людині, прихованому для споглядання і розуміння. "Так як Блаженні вони, то нічого не відчувають" (Ф. Гельдерлін "Рейн"). Простір людської душі - це місце перетворення, внаслідок якого стає можливою зустріч з Ангелом в його позазірковому просторі.
[b](4) "сотворіння улюбленці / гряди гірські, світанково-багряні хребти / творення всього"[/b] - "На початку Бог створив Небо та землю" (Перша книга Мойсеєва: Буття 1,1 https://www.truechristianity.info/ua/bible/genesis_ua.php ). Під Небом розуміється не лише небозвід, але й світ Ангелів. Вони утворюють світ осіб, істот, дій, стосунків у бездоганному вигля[b]ді, це ідеальні творіння Бога.
[/b](5) "пилок розквітаючого божества" - Ангели були горніми постатями. Наступний образ походить із царства живих рослин: Ангел є "пилком розквітаючого божества". У квітці, що виробляє запліднюючий пилок, проявляється щось від неоплатонічного уявлення про Перше, з якого походить безліч. Активність першооснови полягає в тому, щоб бути причиною всіх речей.
[b](6) "ланки сіяння, проходи, щаблини, престоли"[/b] - Ангел постає не як цілісний простір, а як його окремі складові частини. В ієрархії простору Ангел реалізує прохід до того, що поряд, і є щаблинами для сходження до престолу, який вище.
[b](7) "насолоди щити"[/b] - алюзія на "Пісню пісень", в якій Наречена порівнюється з баштою Давида: "Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло". (Пісня пісень 4,4 https://web.archive.org/web/20120830040408/http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=pisn)
[b](8) "дзеркало: що випромінює власну красу"[/b] - зображення ангельської слави досягає кульмінації в цій картині. Дзеркало має таємниче значення. Ангели, подібно дзеркалам, випромінюють свою красу, але не втрачають її, а повертають у себе; в цьому секрет їхньої надлюдськості. Як результат, вони залишаються незнищенними, хоча перебувають у центрі найпотужнішого руху. Згідно з Платоном, Перше "виходить із власної сутності", але ніколи не бідніє, бо все, що виходить з нього, повертається до нього.
[b](9) "шлемо слабкий аромат"[/b] - наше життя та досвід, як тепло та запахи, розвіюються в повітрі, випаровуються. З кожним подихом ми убуваємо, і ми не можемо залишити свій слід ні в чому, навіть у коханих, які є свідками та найбільшими поціновувачами нашого існування.
[b](10) "сором можливий і наполовину безмовна надія"[/b] - відлуння християнського вчення про гріхопадіння. Люди соромляться його і зрікаються його, але в той же час з надією чекають незбагненного Можливо - зародження нового життя в серці віруючої людини. "Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю." (Послання св. апостола Павла до римлян, 8:24,25 https://www.truechristianity.info/ua/bible/romans_ua.php)
[b](11) "доки те місце існує, якого торкається / ласка"[/b] - "...мене турбує такий дорогий мені вислів, що стосується закоханих... Це означає буквально що місце, на яке закоханий кладе свою руку, уникає зникнення, старіння, усього, що майже завжди руйнується в нашій сутності. Чи все ще існує беззаперечна впевненість?" (Р.М.Рільке "Лист до Марії фон Турн унд Таксіс-Гогенлое") Той факт, що впродовж і після короткого часу ласки місце все ще існує, настільки сильно відчувається люблячим, що це почуття перекриває ледь відчутне, але постійне минання, і здається, що під рукою є чиста постійність, справжнє буття, у якому немає ні до, ні після, становлення чи вмирання. Кожен думає, що відчуває реальність іншого, коли торкається його. Але хіба вони не помиляються?
[b](12) "ті що п'ють уникають діяння"[/b] - "Коли ви обіймаєте один одного, рот одночасно п'є і стає чашею для іншого, є об'єкт, але немає суб'єкта - має місце лякаюче зникнення особистості. Чи є хтось, хто п’є? Невже ви не помічаєте, що є дія, але її ніхто не робить?.. В процесі поцілунку присутній тільки об'єкт, рот іншого; власні уста вислизають з контексту дії, йдуть від нього. Об'єкт без суб'єкта - тривожне зникнення особи. Тож, здається, тут немає випаровування, лише збільшення. Кожен з двох стає більшим; як для іншого, так і для себе - як щодо цього? Таким чином ви вірите, що ви подолали непостійність і досягли стійкого". (Р.М.Рільке "Лист до Марії фон Турн унд Таксіс-Гогенлое") Коли любов стає звичкою, вона стає тривіальною. Тоді виникає нова подвійність дії та особи. Втрачається усвідомлення єдності з коханим.
[b](13) "на стелах аттичних стриманість / жестів людських"[/b] - захоплення шляхетною простотою і тихою величчю греків залишилося в минулому. Образ прощання знову і знову з'являється на грецьких могилах. Наприклад, молода жінка йде, а чоловік прощається з нею; або друзі розлучаються і востаннє відчувають, ким вони були один для одного. Жести кохання й прощання стримані, вони легко лягають на плечі того, хто залишається, ніби їхні любов і прощання мають іншу природу, ніж у нас. Вони не тиснуть, не обтяжують. Коли серце перевершувало їх, створювалися високі зразки: храми їх міст, думки їх філософів, вірші їх поетів. Так гамувалася безкінечна туга, підкорялася і перетворювалася на самовладання, втілене в божественні тіла; у форми богів, які були вище людини, але не нескінченні. Це божественне не кликало в безмежне, а допомагало знаходити відповідність призначенню, стримувати себе. Його заспокоює мистецтво у розумінні аполлонівської творчої волі, воно завжди виходить за межі нашої форми та можливостей. "Людина нескінченно перевершує людину!" (Блез Паскаль "Думки") Теорію "аполлінічного" та "діонісійського" розвинув філософ Фрідріх Ніцше в книзі «Народження трагедії з духу музики».
[i]Знамените "Велике прощання" або "Стела прощання" з поховання Найскоса приблизно 350-325 рр. до н. е., Національний археологічний музей, Афіни, Греція
The famous "Grands Adieux", or "Farewell Stele", from a funerary naiskos of ca. 350-325 BC, National Archaeological Museum, Athens, Greece[/i]
"Мені здається, одного разу в Неаполі, перед якимсь старовинним надгробком, мене осяяло, що я ніколи не повинен торкатися людей сильнішими жестами, ніж ті, які там зображені. І я справді вірю, що інколи я готовий висловити всі бажання свого серця без втрат чи фатальності, м’яко поклавши руку на одне плече". (Р. М. Рільке "Лист до Лу Андреас-Саломе" 10 січня 1912 року)
[b](13) "одну з наших смужок в садах / між рікою й камінням"[/b] - Рільке, перебуваючи на межі часу, закликає задовольнятися своїми межами, чистою кінцевістю, радіти, якщо пощастило знайти вузьку смугу родючої землі, яка стане підґрунтям власного існування.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FKgpeVl7yXk[/youtube]
[b]Reiner Maria Rilke DUINESER ELEGIEN/ DIE ZWEITE ELEGIE[/b]
JEDER Engel ist schrecklich. Und dennoch, weh mir,
ansing ich euch, fast tödliche Vögel der Seele,
wissend um euch. Wohin sind die Tage Tobiae,
da der Strahlendsten einer stand an der einfachen Haustür,
zur Reise ein wenig verkleidet und schon nicht mehr furchtbar;
(Jüngling dem Jüngling, wie er neugierig hinaussah).
Träte der Erzengel jetzt, der gefährliche, hinter den Sternen
eines Schrittes nur nieder und herwärts: hochauf-
schlagend erschlüg uns das eigene Herz. Wer seid ihr?
Frühe Geglückte, ihr Verwöhnten der Schöpfung,
Höhenzüge, morgenrötliche Grate
aller Erschaffung, – Pollen der blühenden Gottheit,
Gelenke des Lichtes, Gänge, Treppen, Throne,
Räume aus Wesen, Schilde aus Wonne, Tumulte
stürmisch entzückten Gefühls und plötzlich, einzeln,
Spiegel: die die entströmte eigene Schönheit
wiederschöpfen zurück in das eigene Antlitz.
Denn wir, wo wir fühlen, verflüchtigen; ach wir
atmen uns aus und dahin; von Holzglut zu Holzglut
geben wir schwächern Geruch. Da sagt uns wohl einer:
ja, du gehst mir ins Blut, dieses Zimmer, der Frühling
füllt sich mit dir . . . Was hilfts, er kann uns nicht halten,
wir schwinden in ihm und um ihn. Und jene, die schön sind,
o wer hält sie zurück? Unaufhörlich steht Anschein
auf in ihrem Gesicht und geht fort. Wie Tau von dem Frühgras
hebt sich das Unsre von uns, wie die Hitze von einem
heißen Gericht. O Lächeln, wohin? O Aufschaun:
neue, warme, entgehende Welle des Herzens –;
weh mir: wir sinds doch. Schmeckt denn der Weltraum,
in den wir uns lösen, nach uns? Fangen die Engel
wirklich nur Ihriges auf, ihnen Entströmtes,
oder ist manchmal, wie aus Versehen, ein wenig
unseres Wesens dabei? Sind wir in ihre
Züge so viel nur gemischt wie das Vage in die Gesichter
schwangerer Frauen? Sie merken es nicht in dem Wirbel
ihrer Rückkehr zu sich. (Wie sollten sie's merken.)
Liebende könnten, verstünden sie's, in der Nachtluft
wunderlich reden. Denn es scheint, daß uns alles
verheimlicht. Siehe, die Bäume sind; die Häuser,
die wir bewohnen, bestehn noch. Wir nur
ziehen allem vorbei wie ein luftiger Austausch.
Und alles ist einig, uns zu verschweigen, halb als
Schande vielleicht und halb als unsägliche Hoffnung.
Liebende, euch, ihr in einander Genügten,
frag ich nach uns. Ihr greift euch. Habt ihr Beweise?
Seht, mir geschiehts, daß meine Hände einander
inne werden oder daß mein gebrauchtes
Gesicht in ihnen sich schont. Das giebt mir ein wenig
Empfindung. Doch wer wagte darum schon zu sein?
Ihr aber, die ihr im Entzücken des anderen
zunehmt, bis er euch überwältigt
anfleht: nicht mehr –; die ihr unter den Händen
euch reichlicher werdet wie Traubenjahre;
die ihr manchmal vergeht, nur weil der andre
ganz überhand nimmt: euch frag ich nach uns. Ich weiß,
ihr berührt euch so selig, weil die Liebkosung verhält,
weil die Stelle nicht schwindet, die ihr, Zärtliche,
zudeckt; weil ihr darunter das reine
Dauern verspürt. So versprecht ihr euch Ewigkeit fast
von der Umarmung. Und doch, wenn ihr der ersten
Blicke Schrecken besteht und die Sehnsucht am Fenster,
und den ersten gemeinsamen Gang, ein Mal durch den Garten:
Liebende, seid ihrs dann noch? Wenn ihr einer dem andern
euch an den Mund hebt und ansetzt –: Getränk an Getränk:
o wie entgeht dann der Trinkende seltsam der Handlung.
Erstaunte euch nicht auf attischen Stelen die Vorsicht
menschlicher Geste? war nicht Liebe und Abschied
so leicht auf die Schultern gelegt, als wär es aus amderm
Stoffe gemacht als bei uns? Gedenkt euch der Hände,
wie sie drucklos beruhen, obwohl in den Torsen die Kraft steht.
Diese Beherrschten wußten damit: so weit sind wirs,
dieses ist unser, uns so zu berühren; stärker
stemmen die Götter uns an. Doch dies ist Sache der Götter.
Fänden auch wir ein reines, verhaltenes, schmales
Menschliches, einen unseren Streifen Fruchtlands
zwischen Strom und Gestein. Denn das eigene Herz übersteigt uns
noch immer wie jene. Und wir können ihm nicht mehr
nachschaun in Bilder, die es besänftigen, noch in
göttliche Körper, in denen es größer sich mäßigt.
Duino, Ende Januar, Anfang Februar 1912
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tBObFQWzR48[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989243
дата надходження 20.07.2023
дата закладки 24.07.2023
Ти віриш у мене,
А мені не лишається нічого,
Окрім того, як вірити у тебе.
Ти спіймаєш мене
За секунду до мого стрибка,
— Мене вітер вкраде.
Ти шукатимеш,
Гукатимеш,
А я стану тим вітром!
Кружлятиму ураганами
У танку
Над цим білим світом.
Проллюся дощем,
Впаду снігом — таким теплим
Холодної лютневої зими,
Розіб’ю градами
Усі перешкоди на шляху,
Яким разом ми йшли.
Я стану тінню
Й ходитиму твоїм слідом —
Всюди за тобою.
Я стану садом,
Який розквітне
Лише цією весною.
12.IV.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989020
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 24.07.2023
Серые крыши сумели
серость погоды затмить
и на их фоне мне белым
мнится рассветная нить.
Серым размахом крыльев
туч беспросветных гряда
пихт зелёные шпили
спрятала под себя.
Тёмной полоской в дымке
видится горизонт,
как на размытом снимке,
прячется в небосвод.
Остовом чёрным древа
воздух режут в пласты.
Клочьями барельефа
падает он в кусты.
Кажется мир забытым
солнцем, погожим днём.
Седь в пелене графита -
дымчатым хрусталём.
Мне бы единый лучик.
Чтобы согрело длань.
Непогодой измучен.
Яркий бы лучик... в грань.
OSAlx 2019-02-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988795
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Вони кажуть, що я маю все.
А я не маю нічого
Без тебе.
Нам немає чого втрачати,
Бо у нас ні пилинки за душею.
Так романтично сяють зорі
У димі від моєї цигарки.
Повз проїхав поїзд,
На який ми знову не встигли.
Досить плакати за тим часом,
Який, як ми знаємо, нізащо не повернути.
Я зізнався тобі, що віддав би усе,
Аби знову вперше зустрітися поглядом
З твоїми небесними очима, з їх блакиттю.
Можливо, тоді б ми написали цей роман
Інакше?
Вони кажуть, що я маю все,
Що я повинен радіти життю,
Продовжувати шлях цією стежкою.
Вона не має кінця,
А я не маю нічого
Без тебе.
Цей вечір такий прохолодний,
І його прохолода застрягла між нас.
Тілом пробігли мурахи,
Проте цього разу від холоду.
Знову шумить поїзд.
Скільки їх ще буде?
Досить мріяти та будувати уявні сцени,
Які б ми могли додати до нашого роману.
Ця книга не напишеться, вже був епілог.
Ми обоє це знаємо, але хочемо дописати
Якось по-іншому. Проте, який сенс рятувати її
З ватри, коли сторінки, криво написані,
Давно зотліли?
Вони кажуть, що я маю все,
Що я повинен спати уночі,
Не рахуючи зірок, на які ти дивишся.
Вони не мають ліку,
А я не маю нічого
Без тебе.
Я знову стискаю твої долоні, щоби зігріти,
Але не відчуваю їх. Це лиш моя уява.
Завтра вранці зозуля почне відлік моїх років,
Проте я їх не рахуватиму.
Як спиться тобі, коли я досі кожної ночі
Намагаюся вигадати ліки від тебе?
Досить бути тим, ким я себе бачу.
Я лиш витвір моєї хворої уяви,
Котра лишила моє справжнє єство
Десь у закутках твоїх зіниць.
– Я схоплююся кожного ранку,
Усвідомлюючи, що бачив їх уві сні.
Навіщо?
Вони кажуть, що я маю все.
А я не маю нічого
Без тебе.
25.IV.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988829
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Лишень забажай, подарую цнотливу весну.
А хочеш обпалене, буйне, скуйовджене літо?
Осінню прогірклу туманом таємність до сну?
Зимове мереживо? Поклади снігу та вітру?
Що є краще сонця, повітря, землі і води?
Вимішує з них різнобарвність життя дивна сила.
Реальність це більш ніж ілюзії пута-дроти.
А хочеш дам стежку, що в травах себе загубила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988618
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 14.07.2023
нічого, буде все чудово
а може, вже чудово й так
липневий день тягуче-довгий
і повний місяць, мов п‘ятак
сріблить хмаринам пишні сукні
дерева в‘яжуть рукави
з гілок-мережив... незабутні
нам сняться сни в густій траві
а ми спимо... неначе квіти
свої зімкнувши пелюстки
кохання вірні неофіти
граалі почуттів місткі
я вірю - буде все прекрасно
і ми триматимемо ніч
в міцних обіймах, щоб не згасла
мов цінну і тендітну річ
побачиш - буде знов спокійно
минуть тривоги, ґвалт сирен
не вічний, закінчаться війни
і ми помиримось… вкотре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987706
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 14.07.2023
Літо лащиться тихо хвилею
І трави шовковистим дотиком,
Синій ранок мене окрилює,
Я здіймаюсь у хмари подумки.
Літо пестить лілейним подихом,
Розмаїттям тече трояндовим,
Я злітаю до сонця подумки,
Усміхнусь охоронцю- янголу.
Ні, війною пропахло літечко,
І здригнуся укотре подумки:
Скільки янголів там скалічених
Б'ються болісно в небі сполохом!
Я стомлюся кружляти подумки,
Поміж крил, що тремтять судомою.
Й на поля, де заквітли соняхи
Упаду, як метелик стомлений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988564
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 14.07.2023
1
Де юнак той - з синіми очима,
Що дививсь задумливо у Світ,
Знав, - бувають крила за плечима,
І бува зимовий стиглий глід,
Що горить яскравими рубінами
Серед пустки льодяних полів,
Все оте, що у житті невпинному
Мимохідь прикрасити зумів.
Та бувають і плоди зотлілі, -
Чорні груші в мороці висять,
Не згодились на цім Світі білім
І вечірнім дзвоном не дзвенять .
Де ж ви срібні ви мої дзвіночки?
Хоч один би якось продзвенів.
Де ви очі, мої сині очі?
Що розгледіть ними я зумів?
Що залишиш по собі ти в Світі,
Зупинись, подумай, здогадайсь.
Чи рубінчики на пружних, зимніх віттях?
Чи над грушами ворон збереться грай?
Де ж юнак той з синіми очима?
Світ сміливо ними споглядав.
Де той хлопець з сильними плечима?
Свою долю він на них тримав.
2
Я не знаю, що мене чекає,
Про одне, - це точно знаю я, -
Який ворон в безвісті шугає,
Про які віщує він края, -
Невідомі, чи давно забуті, -
Бачив в снах їх в молоді літа,
Як в траві пахучій йшов по груди,
А над нею вітер пролітав.
І які світи я бачив, виміри?
Та один до одного наш Світ.
Чи обрав мене, чи мною вибраний,
Цей чарівний зоряний політ.
Наче бренд, - коли вам кажуть , "Обраний!"
Обрані ми всі - лиш придивись!
Легко буть спокійним і хоробрий,
Коли бачиш і безодню й вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988589
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 14.07.2023
Вишне, моя кароока вишне,
Підіймай, підіймай мене вище!
Вище грон своїх, вище неба –
Мені інше у світі не треба.
Вишне, моя безнадійна вишне,
Чом між нами знов вітер свище?
Я мов бджілка на квіт твій сяду,
Я ітиму весь світ позаду!
Вишне, моя недоспіла вишне,
Забери, забери мене вище!
Я стомився між раєм та пеклом
Блукати у літню спеку.
27.VI.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988667
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
По талію тінню вкрита,
Вона мріє на перилах,
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Зелений, люблю зелений.
Як місяць циганський зійде,
Подивиться все на неї
Та їй воно непомітне.
Зелений, люблю зелений.
Величні холодні зорі
Занурить тінь-риба в море,
Добі шлях відкриє новій.
Смоковниця шкурить вітер
Гілля мов наждак у рані,
Гора мов спина куниці,
Їжачиться вся в агаві.
Але, хто прийде? І звідки?
Вона на перилах досі,
Зелене тіло і коси,
І мрій гіркота у морі.
– Товариш, я поміняв би
Коня – на її будинок,
За дзеркало дав сідельце,
Свій ніж – за її перину.
Товариш, втрачаю кров я
Іду я з гірської Кабри.
– Якби мої сили, хлопче,
Угоду б ми враз уклали.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Товариш, пристойно хочу
Я вмерти в своєму ліжку.
Зі сталі, якщо можливо,
Голландські де простирадла.
Хіба від грудей до горла
Моя непомітна рана?
– Коричневих руж мов триста
Сочаться і кров‘ю пахнуть,
По грудям і аж по пояс,
Де біле було раніше.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Дозволь же хоча б піднятись,
Туди, до перил далеких,
Дозволь же, мені дозволь же
Туди, до перил зелених.
Перил звідки місяць сяє
Де гуркіт води лунає.
Товариші вже піднялись
Туди, до перил високих.
Лишаючи слід кривавий.
Лишаючи сліз слід мокрий.
Вони на даху тремтіли
Із олова ліхтарі ті.
Скло тисячі бубнів ранок
Терзали, що не стерпіти.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Обидва вони піднялись,
Вітру скінчились співи
У роті лиш смак був м‘яти
Базиліку й жовчі дивний.
– Товариш, це де? Не скажеш?
Де дівчинка моя гірка?
Чекав тебе скільки раз я!
Чекати ще скільки мила?
Лиця свіжість, чорні коси,
На цих зелених перилах!
Гойдалася понад краєм
Водиці циганка мила.
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Місяця лід дбайливо
Тримав її де пучина
Рідненькою стала нічка
Маленька лагуна тиха.
Гвардійці ж напівтверезі
В двері взялися гримать.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
Romance Sonámbulo – Federico García Lorca
Verde que te quiero verde.
Verde viento. Verdes ramas.
El barco sobre la mar
y el caballo en la montaña.
Con la sombra en la cintura
ella sueña en su baranda,
verde carne, pelo verde,
con ojos de fría plata.
Verde que te quiero verde.
Bajo la luna gitana,
las cosas le están mirando
y ella no puede mirarlas.
Verde que te quiero verde.
Grandes estrellas de escarcha,
vienen con el pez de sombra
que abre el camino del alba.
La higuera frota su viento
con la lija de sus ramas,
y el monte, gato garduño,
eriza sus pitas agrias.
¿Pero quién vendrá? ¿Y por dónde…?
Ella sigue en su baranda,
verde carne, pelo verde,
soñando en la mar amarga.
Compadre, quiero cambiar
mi caballo por su casa,
mi montura por su espejo,
mi cuchillo por su manta.
Compadre, vengo sangrando,
desde los montes de Cabra.
Si yo pudiera, mocito,
ese trato se cerraba.
Pero yo ya no soy yo,
ni mi casa es ya mi casa.
Compadre, quiero morir
decentemente en mi cama.
De acero, si puede ser,
con las sábanas de holanda.
¿No ves la herida que tengo
desde el pecho a la garganta?
Trescientas rosas morenas
lleva tu pechera blanca.
Tu sangre rezuma y huele
alrededor de tu faja.
Pero yo ya no soy yo,
ni mi casa es ya mi casa.
Dejadme subir al menos
hasta las altas barandas,
dejadme subir, dejadme,
hasta las verdes barandas.
Barandales de la luna
por donde retumba el agua.
Ya suben los dos compadres
hacia las altas barandas.
Dejando un rastro de sangre.
Dejando un rastro de lágrimas.
Temblaban en los tejados
farolillos de hojalata.
Mil panderos de cristal,
herían la madrugada.
Verde que te quiero verde,
verde viento, verdes ramas.
Los dos compadres subieron.
El largo viento, dejaba
en la boca un raro gusto
de hiel, de menta y de albahaca.
¡Compadre! ¿Dónde está, dime?
¿Dónde está mi niña amarga?
¡Cuántas veces te esperó!
¡Cuántas veces te esperara,
cara fresca, negro pelo,
en esta verde baranda!
Sobre el rostro del aljibe
se mecía la gitana.
Verde carne, pelo verde,
con ojos de fría plata.
Un carámbano de luna
la sostiene sobre el agua.
La noche su puso íntima
como una pequeña plaza.
Guardias civiles borrachos,
en la puerta golpeaban.
Verde que te quiero verde.
Verde viento. Verdes ramas.
El barco sobre la mar.
Y el caballo en la montaña.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988528
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Я лежу з тобою в обіймах на пляжі,
Під шум прибою.
Я торкаю твоїх очей губами,
І нас тут лиш двоє.
Я не знаю слів, поки ти наспівуєш
Якийсь мотив.
Ми куримо разом невідомо що,
Ковтаючи дим.
Це щастя?
Ми обливаємося вином
Під дощем.
Волосся так рівно лягає
На тепле плече.
Ми пірнаємо голі у піну
Неначе діти.
Ми розплатилися – з минулим
Ми квити.
Це щастя?
Один одного з’їдаємо,
Підіймаючи келих.
Спробуй спіймати вночі –
Воно як метелик,
Це щастя.
16-22.V.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988386
дата надходження 10.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Там на Нептуні ріють пта́шки
І рибки плавають в нептунських океанах
Сидять на березі нептунці у своїх нірванах
І мерзнуть, холодно їм, бідолашкам
Нептунське літо і зима нептунська
Для нас, землян, цілком не зрозумілі
Ми від тепла занадто очманілі
Розпещені і ситі, загорілі
А я нептунцям передам привіт
Залию в філіжанки каву
І хоч вона для них на смак, мов лава
Вони віддячуться мені
І пригостять печеньком з діамантів
Такою бачу зустріч двох гігантів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906966
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.07.2023
Я смерті не боюсь. Боюсь, що ти
Підеш назавше, я ще ж буду жити.
Писатиму й палитиму листи.
Сама до себе буду говорити.
Це божевілля з’їсть мене, мов щур.
Вже зараз майже божевільна.
Ось ти і я. Між нас – холодний мур,
Але без тебе жити все ж не вільна.
~2003 (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987998
дата надходження 06.07.2023
дата закладки 06.07.2023
З кожним залпом клятої ракети
пристрасть слів вмирає у мені
Важко бути в час такий поетом,
важко босим бігти по стерні…
Ну і як, скажіть, красу жіночу
вище неба звести понад все
Прийде час – і знову прошепочу
наперед зготоване есе…
Кожна біль знайомим силуетом
відіб'ється в матері старій
Марно бути в час такий поетом,
часом просто треба встати в стрій
І пізнати те, що невідоме,
не прикрите пафосом ідей
Жаль, вертають поки що додому
із війни скалічених людей…
Честь віддати треба і атлетам
від яких холоне в орків кров
Мабуть варто все таки поетам
на війні писати про любов
Хоч куди не глянь – там небо плаче,
там мільйони криків звідусіль
Муза спить і дивиться ледаче –
прийде час і слово влучить в ціль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985981
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 05.07.2023
Час нічого не скаже, а я б розказав,
Час лиш ціну назве, яку треба сплатити;
Я про це розповів би, аби тільки знав.
Чому плачемо ми від фіглярських вистав,
Чи спіткаємось в танці, як грають музики,
Час нічого не скаже, а я б розказав.
Не записані долі, щоб хтось їх читав,
Я кохав тебе більше, ніж можна посміти,
Я про це розповів би, аби тільки знав.
Коли вітер нізвідки наносить удар,
Це причина, чом листю доводиться гнити;
Час нічого не скаже, а я б розказав.
Кущ трояндовий, мабуть, коли розквітав,
Теж хотів би назавжди таким залишитись;
Я про це розповів би, аби тільки знав.
Леви встануть і підуть, я це допускав,
Доведеться струмки і солдат відпустити;
Чи розкаже те час, що тобі розказав?
Я про це розповів би, аби тільки знав.
[b]Wystan Hugh Auden IF I COULD TELL YOU… [/b]
Time will say nothing but I told you so,
Time only knows the price we have to pay;
I could tell you I would let you know.
If we should weep when clowns put on their show,
If we should stumble when musicians play,
Time will say nothing but I told you so.
There are no fortunes to be told, although,
Because I love you more than I can say,
If I could tell you I would let you know.
The winds must come from somewhere when the blow,
There must be reasons why the leaves decay;
Time will say nothing but I told you so.
Perhaps the roses really want to grow,
The vision seriously intends to stay;
If I could tell you I would let you know.
Suppose the lions all get up and go,
And all the brooks and soldiers run away;
Will Time say nothing but I told you so?
If I could tell you I would let you know.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956958
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 05.07.2023
Когда-нибудь, не сейчас.
Когда-нибудь, много позже
я превращусь в себя,
в такую, как стану после.
Что, не узнал меня?
Я стала совсем иная
и волосы не блестят
и кожа не золотая.
Ты помнишь меня такой:
как одуванчик светлой,
лечу над речной волной,
полуобняв планету
и прядь золотых волос
флиртует с весенним ветром.
Увидел меня такой -
голубоглазой Гердой.
Ты помнишь меня такой:
птицею быстрокрылой
парю над морской волной
в широком размахе крыльев.
Парю - подо мной ветра.
Я всею землёй владею.
Запомнил меня такой -
зеленоглазой Фрейей.
Ты помнишь меня такой:
чёрною злой пантерой,
я защищаю дом
от непогоды цвелой.
Я гибкая и горят
глаза золотистым светом.
Запомнил меня такой -
волокоокой Герой.
Когда-нибудь, не сейчас.
Когда-нибудь, много позже
я превращусь в себя,
в такую, как стану после.
Что, не узнал меня?
Я стала совсем иная
и волосы не блестят
и кожа не золотая.
OSAlx 2018-11
Герда - героиня сказки Андерсена "Снежная королева".
Фрейя - богиня любви, красоты и плодородия в скандинавской культуре.
Говорят, что она – самая красивая во Вселенной как среди богов, так и среди
людей. У этой необычной богини есть удивительное соколиное оперение.
Как только она его надевает, тотчас начинает летать над облаками.
Интересно, что древние германцы посвятили богине красоты один из дней недели
– пятницу.
Гера - в древнегреческой мифологии богиня — покровительница брака,
охраняющая мать во время родов. Согласно мифам, Гера отличается властностью,
жестокостью и ревнивым нравом.
«Три возраста женщины и Смерть» — картина художника Ганса Бальдунга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987758
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Перша тиша вгризається в скроні
чорнооким безликим вужем.
О, які ж бо ми всі безборонні
за розпуки хитким вітражем!
О, які ж бо ті дні безкінечні,
коли кола намотує жаль!
А слова геть усі недоречні,
аж осколками стогне скрижаль.
Перейти, перейти й обтрусити
від огуди і душу, й поділ!
Ти ж воюєш, напевно, би жити?
І гаруєш для того, як віл?
Прикладаєш до серця правицю
й, певно, чуєш у мент цей богів?
Та, натомість, жаскі блискавиці
тобі вслід, наче рев батогів.
А відтак - ця розтулена тиша.
Перша тиша і очі вужа.
Пам'ять спише, та суті не втишить:
ти тут, дівчинко, вкотре чужа...
4.07.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987978
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023
І
У літню ніч, у теплий час шукання
Своєї правди в пісні цвіркуна,
Коли весна забрала сподівання –
Ліхтариком зосталася Луна.
ІІ
Вечір з нотками прохолоди має твій запах,
Дощ торкає мого лиця мов твоїми руками –
Ти всюди!
Розмах твоїх крил постає між нами,
Відділяє, забороняє торкнутися,
Востаннє стиснути твої долоні
Й востаннє поглянути в твої карі очі.
Чому ти обираєш війну?
Чому ти обороняєшся проти мене?
Хіба ти боїшся?...
Ми пройшли надто багато, втративши себе,
Але досі не втратили нас!
Озирнись – світ не такий жорстокий
Допоки я тримаю тебе.
Не відлітай.
Згорни крила й вчися знову ходити,
Залиш небо на потім,
Адже рай на землі – всюди, де ми зможемо
Його створити.
Ми пройшли надто багато, втративши себе,
Але хай сотий останній шанс подарує нас.
Читай поміж рядків,
Читай поміж посмішок,
Читай поміж поглядів,
Читай,
Читай,
Читай!
Зрозумій – я пройшов надто багато,
Я втратив все в надії відшукати себе
Щоб знову згубити у твоєму волоссі.
Я не житиму заради когось й тим більше
Заради тебе.
Впасти в обійми вічності найлегше, проте
Я пройшов надто багато, щоб мій
Останній крок став кроком у прірву.
Я готовий пройти ще тисячі
Аби цього не робити.
ІІІ
Аби я знав, що буде так боляче,
Я б нізащо не захотів тебе зустріти.
Я став твоїм однойменним полюсом.
Я знов виживаю, а хочу жити!
16-22.VI.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987914
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Я не витримаю і не втримаю.
Я зламаюсь. Я знаю – боляче.
Я не буду відмінний силою,
Я звернуся до тебе за поміччю.
Не відмов, зрозумій – на межі я,
Не гартують мене всі шрами.
Я лежатиму цим надвечір’ям,
Загорнувшись твоїми руками.
08.VI.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987807
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Я буду забувати тебе
До кінця наших часів,
До кінця мого часу.
В кожній краплі дощу
Ховається спогад –
Вони падають долу
І висихають,
Не лишивши і сліду.
Коли ми сказали:
«До зустрічі!», –
Ми знали,
Що вона не настане.
Вони забрали тебе у мене.
Я досі чекаю понеділка,
Який розтягнувся на довгі
Місяці.
Що б там не сталося –
Я завжди буду за тебе.
Пам’ятай це.
В кожній пісні солов’я
Ховається минула весна,
Й день за днем забувається.
– Хто Ви? – Скажу я,
Випадково колись зустрівшись.
Це буде найбільша брехня
З усієї,
Яку тобі доводилося чути
12.V.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987745
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Переболить, переболить
Тихим спомином крізь роки.
Доле, даруй хоча б мить,
Щоб обрати вірні шляхи,
Щоб не впасти на перехресті
Й не забрати чужого собі.
Чом були ми наївно вперті,
Чом ми просто колись були?
І наллються червоним вишні –
Їх збиратиме інший хтось.
Ми залишимось тут навічно,
Не чекаючи літній дощ,
Не шукаючи чорного входу
Щоб німими тікати в даль.
Стару долю на нову моду –
Ти всихай, моє море, всихай.
І настане знов білий день,
А за днем знов настане ніч –
Найтихіша, без наших пісень,
Найясніша, без темних облич –
Замовчать невгамовні міста
І хрущі, що весь червень гули,
І залишиться правда одна.
Чом ми просто колись були?
30.VI.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987596
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 05.07.2023
… і того дня ми скинемо з плечей свої роки,
плюнемо на досвід, на рани, вивчені й невивчені уроки…
… ходитимем босими травою, тримаючись за руки,
танцюватимем без музики під свист, сміх і стукіт…
… дивитимемось в очі, усміхатимемось незнайомцям,
будемо щасливі, сяятимем як маленькі сонця…
… купатимемось голяка, закохуватимемось легко, швидко,
торкатимемось людей, цілуватимемо губи, плечі, долоні, литки…
… знову побачим які гарні квіти, діти, хмари,
шукатимем в небі Марс, Оріон, Плеяди, Стожари…
… станемо знову дурними, п’яними, веселими,
зніматимемось легко в дорогу, мінятимем міста, села…
… слухатимем, як нам читають вголос, і буде цікаво,
цілий день гулятимем на морозі з термосом кави…
… будемо плакати, якщо сумно – в обіймах, разом,
збиратимем квіти в полі, ставитимем в банки – не у вази…
… будемо писати музику, наївні картини, погані вірші,
знатимем точно – все лише буде, нічого не вирішено…
… напишемо своїм друзям паперові, не електронні листи,
ранки будуть прозорі, дні – сонячні, ночі – млосні, слова – прості…
… не всидимо вдома – збігатимемо свіжовимитими сходами,
небо пролиється зливою, дивитиметься, як ми мокрі калюжами бродимо…
… їстимем морозиво – і смак буде такий, як в дитинстві,
радітимем щиро, а драми гратимем, мов артисти…
… все буде назавжди – життя, дружба, кохання –
все так і буде –
як тільки змовкне назавжди тривога остання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986431
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 30.06.2023
В моєму місті дощопад –
Дощить, дощить, дощить не в лад;
І сиві гори вдалині
Холодні, мокрі і сумні.
Туман лягає у долину –
Колись і я за ним полину…
2014-09-24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540698
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 30.06.2023
на схилі крутого берега
над прірвою самого себе
де камінець з-під ноги радо зривається
вниз в обійми води
де дихають зябра тріщинок на корі
де навіть смерть призахідного сонця
м’яка і тепла на дотик ластиться
і небо небавом проллє в ріку
сузір’я Риб — іскристе мов
електричний стілець для темряви —
людський силует стоїть
як іграшковий солдатик
один серед поля загублений
руку до чола дашком приклавши
наче виглядає на обрії
човен з довгими білими вітрилами
мов ромашковими пелюстками
з жовтавих країв сонця обірваними
бозна-коли
бозна ким
бозна для кого
17.10.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987539
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 30.06.2023
Чужої хіті буревій
З коренем вирве.
До зір торкався дуб міцний.
Лежить близь вирви.
Ще в кучмі вітер шелестить
Кремезність славить.
Благословенне сонце в мить
В обіймах спалить.
Розвіє листя і гілки
В прах час-володар
Гриби, лишаї, хробаки –
Життя колоди.
Спинилось око на красі
Верлібру моху.
Облуда спала по росі
Минуле здохло.
Проклюнувсь жолудь молодий
Для слави краю.
Його не зрушить буревій
Чар-мудрість знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987408
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 30.06.2023
Буденність, однакова й звична –
Проста послідовність думок,
Природа нудотно циклічна –
Незвичне породжує шок.
Поїсти, зробити, поспати –
Три тисячі тижнів і все,
Можливо і менше достатньо –
Майбутнє минулим несе.
Прихована десь у глибинах,
А може, відсутня і там,
Твого існування причина,
Без котрої все – суєта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987432
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 30.06.2023
Коли образа здійме каламуть,
І небо посіріє, як і погляд,
А протягом розірве тишу поряд,
Не встигнеш ти нічого і збагнуть.
Розкотиться образа по вуглах,
По всьому домі слів розбитих скельця
Я стережу, щоб не торкали серця,
Туди упали, де змести могла б.
Тебе ж гірка провина пошкребе.
За скоре потепління не хапайся .
Болючими шипами раню пальці ,
Та тільки трохи. Бо люблю тебе.
Здається, що метаю я ножі.
Придивишся- а то колючі квіти.
Бо як мені хоч день без тебе жити,
І як без тебе дихати, скажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987439
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 30.06.2023
Настоящее – ненастоящее,
Просто марево, себя длящее,
Да и будущее – пропащее,
Тоже в прошлое уходящее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987016
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Меня удивляло уменье играть
На горне, трубе и на той же валторне
Как мячики, щёки на всю надувать,
Из воздуха звуки затем извлекать,
Чтоб звуки такие же выдуть повторно.
Всегда удивляло уменье играть,
Умение губы раскатывать так,
Чтоб звуки все были исполнены смысла.
Из воздуха музыка - это немыслимо!
Что ж я не способен на это никак?
О как я жалею, что из ничего
Извлечь не могу я чудесные гаммы,
Могу дуть на воду я, на молоко,
В мою это тоже не входит программу.
Завидовал тем я, (что стоит того)
Кто музыку мог извлекать неустанно
И в чём-то дойти до предела, до грани,
Где, кроме мелодии, нет ничего,
Где слышатся звуки мажорно-печальные,
Как-бы за пределами материальными.
В пространстве - мелодии, музыки дух
Витает, - то ль ветер, что сам ниоткуда.
Но кто, абсолютный имеющий слух,
Услышал бы в том абсолютное чудо.
Не трубы ль вовсю протрубили, - когда
Носился над хаосом Дух и над водами,
Когда и волхвам указала звезда
Дорогу к младенцу богоподобному.
Когда прогремели они в унисон,
Не пал ли от этого Иерихон?
И разве они не трубили тревогу,
Когда дикий зверь вылезал из берлоги?
И станут трубить не они ли в день Судный?
Те трубы, наверно, и мёртвых разбудят.
И звуки трубы, - то не зов ли Судьбы?
В ком серце не дрогнет от звуков трубы?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987022
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
[b][i]Моїй І.[/i][/b]
Колись, може, в нас буде своє житло,
А ще, може, народиш мені сина.
Поки ж скуштуй це австралійське вино -
Купив тобі, ти ж любиш червоні вина.
Колись, може, забудеш усіх колишніх,
Колись, може, забуду усіх покійних.
Вже є черешня і скоро буде вишня,
Дай Бог нам не загинути в цих війнах.
Колись, може, моє прізвище буде й твоїм,
А ще, може, ми поїдемо в інше місто,
Може, ми збудуємо власний дім,
Може, там більше не буде тісно...
Колись, може, в нас все буде прекрасно,
Може, минуле не таке вже й важливе.
Я зустрів тебе не пізно, а саме вчасно.
Всяке буває. Все можливе.
А поки випий це австралійське вино -
Це Шираз. Діллю. Сінабон. Халва.
Ти хотіла щастя? Оце воно.
Я живий. Ми разом. І ти жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987032
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Ти ніжна, дивовижна квітка польова,
серед зеленого моря і красномовних барв.
Коли тебе я бачу, то губляться слова,
або ж, здається, тих слів у житті не знав.
Тебе вкрива серпанок вічністю і росами,
і пристрасно цілує прохолодний ранок.
Твій квіт не в’яне ні зимою, ні осінню,
і не існує в цій красі полотняних рамок.
Тебе підхопить піснею вітерець із грозами,
і заобіймає ніч своїм сріблястим сяйвом.
Якщо до тебе йти, то, певно, буду босим я,
щоб ненароком не зім’яти і не стати зайвим.
До тебе доторкнуся і розтопюсь, мов лід,
що вперше відчуває поцілунок спеки,
а навколо нас розкинеться ввесь світ:
близький і такий далекий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987108
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
[i]Сховане знайде істину...
[/i]
Утеча хотіла програти любові,
Скинути маску, що шиє вітраж.
Мріяла знову не знати покори,
В якій розтягнувся осінній пейзаж.
Міряла повінню соті мінори...
Її залишали на рік чи на два,
Потім приходили білі узори -
Правда і в темряві надто проста.
Утеча ховалася, бігла й лишала
Срібні троянди на жи́ттє-мосту.
І тільки ночами незримо кричала,
Як дика тварина в домашнім саду.
Вона заблукала на власнім порозі,
Вона заховала у серце біду.
Може, судилось іти по дорозі,
Умитій льодами під хижу зорю...
18.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987110
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Бачу давній, давній сад той, часто, уві снах своїх,
Де травневе дуже сонце, гра промінчиків ясних,
Де яскраві квіти в‘януть, наче в колір сивини,
І стовпів та стін розруха – клич думок до давнини.
Там лоза по закуточках, мох там, ставу навкруги,
І бур‘ян здушив альтанку в нетрях холоду й пітьми.
На сирих, мовчазних стежках – небагатий трав покрив,
Де речей вже мертвих сморід аромати притупив.
Там живих істот немає у самотній пустоті
І ні звуку не лунає з тиші, що у хащі тій.
Прислухаюсь, як гуляю, сподіватимусь знайти –
Сад з минулого, що лишив, лиш у пам‘яті сліди.
Часто уявляти буду день, нема якого більш,
Як дивлюсь на сиве, сиве – наче знав його раніш.
Потім сум мене огорне й тілом дріж немов проб‘є:
Знаю, квіти ті – надії, сад – то серденько моє!
A Garden [April 1917]
There’s an ancient, ancient garden that I see sometimes in dreams,
Where the very Maytime sunlight plays and glows with spectral gleams;
Where the gaudy-tinted blossoms seem to wither into grey,
And the crumbling walls and pillars waken thoughts of yesterday.
There are vines in nooks and crannies, and there’s moss about the pool,
And the tangled weedy thicket chokes the arbour dark and cool:
In the silent sunken pathways springs an herbage sparse and spare,
Where the musty scent of dead things dulls the fragrance of the air.
There is not a living creature in the lonely space around,
And the hedge-encompass’d quiet never echoes to a sound.
As I walk, and wait, and listen, I will often seek to find
When it was I knew that garden in an age long left behind;
I will oft conjure a vision of a day that is no more,
As I gaze upon the grey, grey scenes I feel I knew before.
Then a sadness settles o’er me, and a tremor seems to start:
For I know the flow’rs are shrivell’d hopes—the garden is my heart!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986226
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Дядя О.
Гений места на Форосе,
крепкий, как пейзаж,
он собою лепту вносит
в этот дикий пляж.
Бедуин в шатре зеленом,
падишах-эстет,
он не расстается с троном
два десятка лет.
Впрочем, рад им поделиться
с местной детворой.
На кино она стремится
синею порой.
В аль-Рашидово виденье,
вычурный дворец;
для нее театр теней
заготовил спец.
На полотнище атласном
персонажи в лад
о задорном и прекрасном
песенку галдят.
Оттого Олега дядю
мелкий контингент
обожает. Если надо,
косточку в момент,
позвонок беспутный вправит
дока-мануал.
Солнце, воздух, спорт прославит
в зале крымских скал.
Колесом дельфин ныряет.
Моря колесо
пируэты повторяет…
Очень холосо!
22 августа 2013.
***
«А он, мятежный, просит бури»…
Содружество веревок и полотнищ. Дом-корабль.
Палатка, переполненная солнцем
и ветром. Монгольфьер, с прикола рвущий дирижабль,
ворчун с иллюминатором-оконцем.
Как хлопаешь крылом, музей разбросанных вещей,
фонарик поднебесной крымской ночи!
Ты разве наш? Ты шквала ждешь! Лазурный и ничей,
крещендо под золою мецца воче.
Вот «я» твое! Когда тебя скатаем, соберем,
самих себя на два изгиба сложим,
и, горбясь, на закорках наше лето понесем,
тогда мятеж нам будет сниться тоже!
23 августа 2013.
Истребитель
Насосавшись дешевого пойла
под раздолбанную балалайку,
раздолбаи обоего пола
изрыгали то визги, то лайку.
Обращаться к таким – как с нудистом
в карты резаться на раздеванье…
Ограничиться дракой, убийством –
просто мало, хоть страстно желанье.
Ну послать… Вдруг чудовище склоном
непонятное стало спускаться
со скрипучим пластмассовым стоном,
помесь центуриона и зайца.
Состояло оно из бутылок,
из объедков и винных пакетов,
чем-то чавкало, хрюкало, пило
и перстищем грозило при этом.
То мутило его, то валяло
по колючкам… Но вот и добралось
со спины до компашки – вобрало
всю в себя, и следа не осталось!
Словно кучу лузги пылесосом…
И обратно со стоном убралось.
Чисто, тихо. Луна, как над плесом,
над задумчивым морем. Усталость.
24 августа 2013.
Люди-карематы
Люди-карематы вышагали Крым
легкими веселыми ногами.
И за это солнца приоткрылись им –
золотые маски над горами.
Закоулки моря, бухты, где баклан
промысла хозяин полновластный,
отзвуки Эллады, чужедальних стран –
зов неизгладимый, полногласный!
Люди-карематы славный урожай
снимут с благодарною душою.
…Снаряжай, усталость, судно, снаряжай
на простор за ними, Бог с тобою…
25 августа 2013.
Камень № 8
Как хорошо усесться в мокрых плавках
на модный глянцевый журнал
и палочки подбрасывать в костер,
горящий под негроидной кастрюлькой.
Шуми-шуми, водичка! Закипай.
Как жаль, что я не знаю заклинаний,
чтобы твое бурленье ускорять…
Терпи-терпи, красавица с обложки.
Не я тяжел, но труден хлеб туриста,
и с пеплом чай его. А ты глупа,
насколько я успел заметить…
Такой не грех терпеть.
Когда бы мог
главу змеи стереть я в порошок!
Но даже ты, божественный Давид,
пророком был, поэтом, да и только.
26 августа 2013.
***
…Напротив Паруса-скалы бежит родник,
его ты сыщешь по особой полумгле,
в которой он мурлычет что-нибудь под нос,
играя в классики на скатах и ступенях.
Бутыль им до отказа наполняя,
проникнешь в прошлое настолько глубоко,
что на отвесном облачном уступе
Храм Воскресения Христова
опять воздвигнется!
И свяжется в одно
с немолчным родниковым песнопеньем.
И влажную молитву на губах
ей принесешь –
суровой, щедрой,
благословленной свыше на талант
давать, воспитывать,
земле и тайне!
30 августа 2013.
Романс ни о чем
Бело-розоватый, словно лепесток,
раковины треснувшей осколок…
Словно не доделал перстень мокрый бог,
бог-тритон, хоть труд его был долог.
Выкатил на берег, бросил, в пену лег.
Я его оправлю в нежность и тоску
по недостижимому рассвету,
по очарованью, по всему тому,
для чего правдивой формы нету.
Я солгу, пожалуй… Или потерять
попытаюсь безделушку эту…
Зряшная затея – сердце возвращать.
Зряшная затея. Стыд поэту.
30 августа 2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986922
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Привела дощ за руку ніч,
(Грім і блискавка їм у поміч).
Прохолодніше стало в домі,
Наче вимкнули врешті піч.
Підвіконня — за інструмент,
Краплі стукають суголосно,
Вітер в парку гойдає сосни...
Невеличкий нічний фрагмент.
Пройде ніч ця хай без тривог,
Хай земля відпочине й люди.
Хай живими всі нині будуть,
Й голосінь не почує Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986961
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
***
Я б повернувся додому,
та на порозі не стріне життя,
і не почую весняного грому.
Легкий, немовби сльоза каяття,
дощ по шибках не стікатиме долу,
порох змиваючи, сірий, важкий.
Я б повернувся у пошуках дому,
тільки несила знайти його. Мій,
може, і був він, але розчинився
у нереальному, як в кислоті.
Вулицею мандрівник помилився?
В хвіртку постукав і в двері не ті?
Мову в минулого вже відібрало,
дотик унесла кудись течія.
Навіть війні закінчитися мало,
щоби подоба повстала твоя,
втрачена аура! Витерті риси
реставрувати людині вже зась.
Буде щось друге - вчергове скорися.
День твій хіба потойбіччя віддасть...
23.06.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986967
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Звідки черпати енергію? Витекла.
Вени — траншеї, спустошені повністю.
Постать коханої, бережно виткана,
Стала химерною відьмою-провістю...
Це параноя, реальність чи вигадка?
Подихом знову затьмарює голову,
Поглядом манить, затягує в неводи,
Колами водить від жару до холоду.
З нею відчуємо пекло і небо ми,
Після ж — залишить свідомість розколоту.
Соки останні вбирає без поспіху,
Грає коханням мучителька-пасія.
Бачу лукаво-облудливу посмішку.
Вирватись хочу — не можу, у пастці я.
Гину один — без надії і прóсвітку...
Не втечеш. Не пручайся дарма.
Не надійся. Не буде добра.
Поглинатиму душу брудну —
Ти ж для мене як нут чи булгур...
Чарівнá. Смертоносна. Сукуб.
Від народження світу живу,
Розриваю щоразу по шву,
Наближаю омріяний день,
Аби полум'я пекла руде
Проковтнуло нестерпних людей.
"Спокушай, розтлівай і смакуй,
Убиваючи жертву слабку!" —
Настанову прошито в мені.
Для людей я — неначе магніт.
Демониця. Коханка. Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986976
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Пов'язала злива коси
Вельоном густим.
Вітер пасма їй заносить,
Хоче заплести.
Перемотує, тріпає
Сотнею хвостів,
І біжить по даху плаєм
Срібний водостік.
Не вміщається у жолоб,
Гучно булькотить,
Обливає вікна, щоби
Потемніло вмить.
По саду пружинить злива,
Миє малахіт,
Сіро- синьо-мерехтливо
Обіймає світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986998
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
1
Одинокая лошадь на склоне холма.
В небо врезался серый хребет Кара-Дага.
И лежат в великанских ладонях дома,
в их запекшихся складках. И ветер – как сага.
В мягком воздухе сухо кузнечик трещит.
Даже в комнатах слышно дыхание моря.
Раскаленное солнце, поднявшись в зенит,
здесь царит, ничему не внимая, не вторя.
Соль горчит на губах. Закрывая глаза,
видишь: вал набегает зеленостеклянный,
разбивается в пену и катит назад
с мерным шорохом белые гладкие камни.
2
Бухты гладко изогнутый лук.
И на древнем лице Посейдона морщины...
Как спокоен и тих мир, лежащий вокруг!
Только чайка порою кричит без причины.
Феодосия брошена горстью костей
далеко-далеко и маячит сквозь дымку.
В эти дали, быть может, глядел Одиссей,
превращенный богами в царя-невидимку.
3
Тропинкой узенькой едва
плетешься – нет другой дороги.
Степная желтая трава,
скользя, обхватывает ноги.
Насторожен чертополох
с ярко-лиловыми цветками.
Наполнен морем каждый вздох,
а ум закружен облаками.
По рыже-огненным холмам
их тени спят, как бригантины.
Шлет алый Гелиос - вон там -
последний луч из-за вершины.
4
Дорога лениво петляет.
Причудливы линии крыш.
Балкончики, башенки, мальвы.
Во двориках сумрак и тишь.
Спиной загорелой мелькает
на лесенке кто-то витой.
И ласточки низко летают,
касаясь луны налитой.
Простая людская свобода!
Но сколько же нужно страдать,
чтоб эту свободу у камня,
у мертвого камня отнять!
5
Киммерия - древняя монета,
амфора, поднятая со дна.
Муза для художника, поэта,
спрятанная от чужих страна.
Ракушняк, вода и соль терпенья,
благодарность за такую ширь,
выжженное солнцем отчужденье...
Ты порой строга, как монастырь.
6
Спроси у белого грифона,
глядящего в морскую даль
с покрытого цветами склона,
когда вернешься ты сюда.
И камень на него похожий
у пальцев шевельнет прибой,
и капля на прогретой коже
соленой высохнет слезой.
24-30 июля 2004 года.
Кара-Даг
Гигантский серый стегозавр
уснул, полузарывшись в землю...
30.07.2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986472
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Мідні мідії, темна патина,
Пахне йодом і трохи хлоркою.
Твої погляди бродять яхтами
Між Неаполем і Майоркою.
Ти фарбуєш вуста цикутою,
Ти будуєш в мені колонію,
Та стіною безбарвні сутінки
Між твоєю й моєю долонею.
Ти шепочеш нічними бризами,
Ти звучиш у мені орга́нами.
Не лишаєш мені вибору
Ти очами ущерть п'яними.
Почуваюсь і гномом, і велетом,
І кохаю твої недоліки.
Обіцяєш ти знову склеїти
Всі уламки моєї майоліки.
Піднебіння печеш цитриною,
А за мить запираєшся ґратами,
Зовсім поруч стою - за вітриною,
Поряд з іншими експонатами.
Розбиваю вітрину, хапаю -
Ти і обіймах моїх танеш...
Ти із тих, хто складається з вітру -
Нічиєю ніколи не станеш.
Залишаєш в руках мушлі й пера,
І листи у нагрудній кишені.
І фіалкові винні плями,
Ніби отвори в центрі мішені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986579
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 22.06.2023
* * *
Несе кульбабка небу вузлик щастя.
І тиша вбрана в трав ясні шовки.
І ділить літо всім скарбів багаття,
І сни ховають в гнізда ластівки.
Цвіркун плете, як циган, стежку в нічку,
Цілує очі квітів ніжно день.
Ведмедик – хмарка котить сонця діжку
Ще поки бджоли зір сховались десь.
20.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986672
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Клубком спрагле слово вхололо в сухій гортані.
Не просто поету свої ж перебити твори.
Для себе чужий, бреде тінню по злому грані.
Чужі приміряє, масні, прибуткові ролі.
Не став землеробом збирач бурштинових зерен.
Не здатись/віддатись на милість пустунки музи.
Поет-поводир йде наосліп. Рве тіло терен.
Поет не про вибір. Про силу. Про крила в русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986813
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Вітер помножити на чотири та відняти тривоги - дорівнює Ти.
Я про Тебе писала вже в стовпчик і по діагоналі.
Ти і поряд та до Тебе ще вічність іти -
Всі шукають Тебе на поверхні пласкій, а Ти - вертикаль
І, можливо, під сумнів поставила би існування Твоє
Та тепло після холоду краще за промінь в гарячому.
Ти зволожуєш душу, коли надспекотно стає
І даруєш прозріння, коли очевидне не бачимо.
А сьогодні з гніздечка упало прозоре пташа,
В полуницю, і ми те гніздечко шукали.
І Тебе попросили, щоб мама пташатко знайшла,
Бо вона хвилювалась, затихла, пташатка не стало.
І опісля, під дахом старої хатини бабусі,
Ми побачили кошик маленький гнізда.
Жовтий дзьобик, синюшне, запилене тільце
І вібрація ледве відчутна: "Бо я є життя!"
Хочу подарувати цього вірша Світлані Себастіані♥️, щоб вона знали, що її творчість - світло
Авторська начитка https://youtu.be/09rn5Ttof6k
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986032
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Липа розхристана тішиться ніжністю дня,
Тягне до неба цупкі, віком втруджені віти.
Вітер лоскоче стареньку, в них є таїна:
Скоро розродиться радістю в буйності квіту.
Скоро вбереться у сяйво, пахтіння медів.
Цвіту нектари напружать гілляччя додолу.
Час-літописець на згадку натхненних трудів
Світлим змалює у стовбурі ще одне коло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986100
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Ах зачем я тебя зазываю,
Прогуляться в зеленой траве?
Ты скрываешь под серою шалью
Волос черный в девичьей красе.
Знаю - годы мои пробежали;
Знаю - время тебя сберегло…
Мы, с тобою, под солнцем шагали,
Говорили - то в шутку, то зло.
Ты теперь поумнела, без меры.
Веет холодом с кончиков губ.
Знаю есть где-то мальчик, что в сером;
Пусть не мальчик и вовсе не люб…
Для него ты расправила плечи.
К черту сброшен пуховый платок.
Мне достались лишь песни, да речи,
Да чернеющий следом, песок.
Ах зачем я тебя зазываю
Прогуляться осенним леском?
Чем все кончится запросто знаю,
Но хотелось побыть чудаком.
12.06.23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985922
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 16.06.2023
* * *
Здаля пташин троїсті йдуть музики,
Краде розмай вітрець - жартун лихий.
І крутить небом сонця рій півдикий,
Кипить у танці листя день стрімкий.
Стара стежина жде далекі зливи,
І гоїть пам’ять хмар сідих верба.
В густих отавах спить цвіркун щасливий,
І день кудись несе мурах юрба.
12.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985943
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Ще тільки-тільки літо на порозі –
А небо нині – наче восени.
Захоплення я стримати не в змозі
Й, приставши на хвилинку при дорозі,
В бездонній цій дзвінкій височині
Видивлюю блакитні свої сни –
Немовби Вічність стала на порозі.
2023-05-25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986211
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Вона чула думки, що літали повсюди в повітрі
Або ні, навпаки - вона їх відчувала на смак...
Такі різні смаки тих думок відчувались у їхній палітрі...
Та вона, все ж таки, обирала думки собі певних, конкретних ознак...
Що були до смаку - їх тримала в собі дуже довго
Й насолоду таку відчувала, тримаючи них,
Неосяжну й тривку, не було наче в світі нічого,
Що би ніби в танку додавало б їй сил чарівних...
Душа чула думки, що літали в повітрі повсюди
Й брала ті залюбки, що були їй приємні на смак,
А що ні - навпаки відправляла подалі в нікуди,
Де зникали б таки вони без яких-небудь ознак...
© Сережа Мельник, 16.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986261
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Бачили коли-небудь? Стукає дах у берег.
Каже, я жив під небом, тепер пливу.
Гадки не мав, що світло темрява перемеле,
Вірив у світ та надто наївним був.
Де твої люди? – видихнув дим рибалка.
Змило із мене. Сердиться течія.
По головах знав три покоління змалку.
Взнав по долонях. Доторки ще болять.
Час мені, дядьку. Спробую, пошукаю.
Як не сім'ю, то землю хоча б знайду.
Втоплений червень котиться небокраєм.
Втомлений дах дрейфує через біду.
10-15.06.2023
#каховська_гес
#вірші_війни
#russiaisaterroriststate
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986267
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Я сумасшедший. Внутри летают птицы.
И полосатый кит, как в океане, спит на дне
во мне, и вкруг него рыб стайка веселится
в луче звезды, что опустилась ночью на блесне.
Она бродила между створок крупных устриц,
меж корчами диковинных дерев.
А я бродил среди пустынных мёртвых улиц.
И мы с ней жили своей жизнью, каждый сам в себе.
Я сумасшедший. Во мне плескались рыбы.
И золотисто огненный, как шар луны, орёл
летел по ткани неба, мускулистый.
И искры с крыльев оседали на песке.
Он то цеплял когтями лап перину тучи,
то целовал летящих мимо диких пчёл.
Мне виделся он с мелкий жёлтый лучик.
А я ему казался фосфорическим огнём.
Я сумасшедший. Я устал от нестыковок,
заложенных в моё начало неизвестно Кем.
И мысли в диссонансе и в движеньях скован.
Брожу по улицам, ищу Того Кто Где.
Я натыкаюсь на себя в себе подобных
и слепо, пальцами на ощупь, наугад,
я нахожу себя, от счастья глохну...
слепой, оглохший... ощущаю смерти аромат.
OSAlx 2019-02
рисунок. Лодка ощущений. Helen Demi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986296
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Мовчи, бо зрозумію все не так.
Мій світ. Тут всі стандарти шкереберть.
Букет троянд – пахучій зради знак…
Мовчання теж не завжди моцна твердь…
Мовчи. Кохання не в наборі слів,
Не в подарунках, не в турботах справ.
Воно нектар. Як квітку хтось розкрив,
Коси, збирай, не знімеш всіх отав.
Його вплітаю в прядиво віршів,
Його вкладаю пензлем в полотно.
Пульсую сміхом, злістю. Ти ж мовчи,
На пасма не зскуби любов-руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985465
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 11.06.2023
* * *
Червоне танго знов танцюють маки,
Кагор любові спрагло п’ють до дна вітри.
І жайвір небо лине обіймати.
Веселик сонця щедро сипле сміх згори.
Мандрує листя неба берегами,
І ловлять верби зранку хмарки світлий бриль.
І пише казку літа між квітками
Щоднини по рядку щасливий дядько джміль.
10.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985792
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Виймаючи кіл з-під своїх ребер
Дракула навіть просльозився.
Він любив третю мінус і Чеддер,
Палив Парламент і часто голився.
Він мав би бути у Відні чи Празі,
Мав би писати вірші про Дунай,
А, натомість, на старенькому КРАЗі
Їде через розбомблений Рай,
Через Рай, переритий гілками окопів,
Всипаний уламками застарілих ракет,
Їде на КРАЗі без вікон і стопів,
Без музики й без сигарет.
Дракула не любить степ і палючі ранки,
Не любить Бога і розбавлений джин,
А ще не любить іржаві російські танки
І осад на дні пляшок червоних вин...
Дракула не буде рятувати цивільних,
Він не буде тягнути на спині військових.
Він їде за котом, що виє від божевільних,
Злих, жорстоких чи може й помилкових
Дій людини, чи, радше, звіра,
Іуди і Сатани.
Дракулу веде Гугл і віра
У те, що коти не мають бачити війни...
І от, доїжджаючи до знаку "Херсон",
Він чує вибух, десь недалеко.
Дракула зупиняється, в кишені звучить рінгтон,
"Ало" каже, "вже тут" каже, "спека".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985739
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Літо сурмить травами, стегна лоскоче променями,
Губить два тіла пахощами, робить їх невагомими.
Мавки й сільвани цілуються поміж дерев примарами,
Духи звірині заповнюють все поміж пеклом і хмарами.
Кличуть нас, мила, духи ці, нашими водять руками,
Роблять німими і кволими, наші лікують шрами,
Груди твої стискає запах зім’ятої м’яти,
Листя меліси схиляється лоно твоє цілувати.
Перлів рожевих полиском, чорних тополь пухом,
Після зими проліском, кожним голодним рухом,
Мнемо дзвіночки й волошки, глидаємо глоду хащі.
Як би не бу́ло добре – буде за мить ще краще.
Більше ні слуху, ні зору – ра́зом пірнаєм у воду,
На глибині вже ні мосту, ні мілини, ні броду.
Німфи сполохані криком, від рику чкурнули па́ни,
Я у твоє волосся вплітаю ці трави рвані.
Спрагло збираю роси, п’ю твій швидкий подих,
І від очей безтямних не відведу погляд.
Вкрита ти лиш лісами, соком й пилком вдіта,
Будеш зі мною назавжди в серці цього літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985785
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Ця ніч довжезна, мов життя.
Підвалу морок непідкупний.
На вході надпис – «Укриття» –
воно відчинене й доступне.
Такий портал ув інший світ.
Куди? До пекла чи до раю?
І тьмава лампа весь софіт.
Коли це скінчиться? Не знаю.
Рахуєм вибухи ракет,
аж стіни тужаться упасти.
Де вихід із війни тенет?
Чи стрінеться опісля щастя?
Перемогли сьогодні зло.
Із укриття на світ виходим.
І усвідомлення прийшло –
життя коротке, наче подих.
11.06.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985807
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
[i]І кожен воїн повернеться додому…
[/i]
Скінчи́ться війна, як побачиш мене на звороті.
Крилатою стане жива синьоока зола.
Я обійму́ тебе, хай і наза́вжди в польоті,
Я повернуся…в очах ще не знано-дитя.
Ти носиш продовження нашого сіяно-літа.
Чую в небессі, як б’ється його простота.
І здушені сльози – ріка, що надійно замита,
Здіймаються вгору, по тишу свого маяка.
Я буду з тобою,.. з дочко́ю чи, може, із сином.
Ви двоє для мене як подих у витоці рам.
Назвуся незвично – твоїм оберегом і дивом,
Затяжно впишуся у кригу віддалених брам…
Тілесне проходить, а світ залишається світом.
Душі пірнають у свій оберемний акорд
І стеляться поряд із рідними кованим житом,
Я знову із вами…наза́вжди, навік, на зворот…
03.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985811
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Принишкнув світ. А після стався вибух.
Й пішла вода вбивати все живе.
Смерть тютюном наповнювала цибух.
Дніпро сказився, стогне, аж реве…
А, що москаль? Із пафосом дивився,
як тоне степ у вирі водяній,
ще повилазять очі тобі, вбивця,
й згадаєш Божу заповідь – не вбий!
Та буде пізно, буде надто пізно
звізда кремля тебе не вбереже.
Уже стоїть на злеті птах залізний
і срібна куля зроблена уже.
11.06.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985830
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Світ не здригнувся ще!!!
Світ спить,
Ще його спокій
не ятрить
Волання матері
з дітьми
В Олешках, в кроці
від пітьми.
Червоний хрест
не почорнів?
Там люди гинуть
без човнів,
Ви ж мокші гроші
даєте́,
Що підірвали ГЕС,
за те?
Що Чорне море
чорним стане?
Великий Луг вдруге
зів'яне...
Нащадки шляхом
предків йдуть,
Нас на заклання
знов ведуть.
Світ не спішить,
чогось чекає,
Горить Укра́їна,
пірнає,
Та Світу ба́йдуже,
дріма,
Коли вже ним
повзе ПІТЬМА...
11.06. 2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985834
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Що чекати від ранку синього?
Розливається першим променем.
Шепочу догори- прости мене,
Боже правий, сумну і стомлену .
Як Тобою одвічно створене
Ніч і день потопає й вуглиться?
Заливається першим променем
Серед ночі розбита вулиця.
І невинний Дніпро два сажені
Піднімає в незнаній повені.
Забереш те, що гине заживо,
Боже правий, сяйнувши променем.
Чом у ранній росі так солоно?
Злом непрошеним душі вирвані.
Упокоїш, блиснувши променем,
Полоснувши хреста над вирвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985835
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
[i]Приречена БУТИ не боїться самотини...[/i]
Коли поманиш тихо вдалечінь,
А я лишуся, віддана прибою,
Ти будеш кликать знов і знову тінь,
А я вросту в піщане дно собою,
І блискіт моря стане чути сни...
Прозорі ноти кинуться угору.
Там буде знову два окремих МИ
І тільки небо,.. кинуте мінору.
А тихий поклик буде шити сніг -
Весна чи літо, холод зАвжди в моді.
Торкнуться води втоми наших ніг.
Є світ і ми - не перші і не соті...
А час піде і зі́рве всі мости.
Побачу ве́сни, доти ж - тихі зими.
Ти знов поодаль, знаєш місце гри,
А я у морі, чищу сяйвом зливи...
30.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985173
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 05.06.2023
на палой листве
глазами к закату
намного мертвей,
чем гладкие камни
на влажном песке
где пениста кромка,
на плавнике
атласного шёлка
презренна себе,
угодная богу,
покорна судьбе,
худа и убога
с дырою в губе
лежит, безучастна,
бессильна к борьбе,
нага и прекрасна.
забыла о том,
что миром зло правит,
забыла вообще,
что мир обитаем.
неспешно во тьме
проносятся звёзды
и сырость под ней
берётся коростой.
и пробный луч солнца
и нежит и ластит.
но сонный зрачок
ко всему безучастен.
OSAlx 2020-о3
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985198
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Черпаю ніч долонею до дна,
Ловлю ясні зірки в свої кишені.
Хтось на дерева свиту напина,
І золотаву нитку тягне в жмені.
Така ця ніч солодка і хмільна,
Із запахом моєї матіоли.
Я в кухлик наберу її сповна,
Немов нектар збирають з квітів бджоли.
Черпаю ніч долонею до дна.
Сміється місяць, розсипає зорі.
В саду на скрипці грає сарана.
Натхненна мить прокинулась надворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985309
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
можу пишатись – нарешті останній гвинт.
кілька епох будував я в собі лабіринт.
чуєш удари – немов від далеких литавр?
там, усередині, схований мій мінотавр.
вихід до світла ніколи йому не знайти.
хай він погине у темряві і самоті.
часом так довго мовчить у пітьмі людожер –
думаєш, може від голоду вже він помер…
марна надія – і знову я не захищу.
гине, втікає будь-хто, кого в себе впущу.
лютий чудовиська рик досягає небес –
той, кого я поховав, вже вчергове воскрес…
гатить у стіни, мов тисячотонний таран,
грати зминає, ламає черговий капкан,
рветься на волю – благає, кричить ВІДПУСТИ!
вкотре клянеться назавжди від мене піти.
та не піде – я не вірю, не вірю йому!
він принесе із собою свій гнів і пітьму.
від хмарочосів зруйнує усе – до халуп.
мій тайлер дерден відкриє бійцівський клуб.
/ / /
якось моя Аріадна приносить клубок.
каже: як довго не зводив очей до зірок…
там, у пітьмі, між пасток, тупиків і дверей
десь загубився і твій ясноокий тезей.
все, що лишилося зовні – лиш камінь й метал.
замурував ти себе в свої стіни, дедал.
порухом легким зсуває могутню стіну,
і направляє у морок струну вказівну.
хай буде так – хай спостигне порядок мій крах!
я подолав перед лютим чудовиськом страх.
силою стане тепер те, що було тавром.
ти переміг, Мінотавр. Будем завжди разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984958
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 03.06.2023
* * *
Як сонний сонях, сонцем я живу.
Як ранній птах, вростаю міцно в синь.
В ріці життя дрібним листком пливу.
Біжу кудись, як хмарки бідна тінь.
Стрижуть не раз вітри безжально дні.
Стираю очі я в бруківку літ.
Життя, мов сон. Збіжить, як перший сніг.
Воно стрімке, як ластівки політ.
Видзьобує із мене світло світ.
Крадуть зозулі сиві дні мої.
Невже зібрав своє каміння літ?
Чи доля нишком щось нове таїть…
31.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985118
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
Любовь не капризная,
капризная, то не любовь
та,
что во веки присная,
приверженица голгоф,
костров, неземной печали и...
прочий нео-позитивизм
— на грани отчаяния
излишний натурализм.
Любовь это чаяние
того,
чего нет,
того что нечаянно,
но
оставляет след
тупого ли острого
на нежный предмет,
который не сломан,
но крепко задет.
Любовь обоюдная
двухлезвийным
бьёт
клинком,
по-своему нудная,
с закономерным концом,
то ли погибнут оба,
выживут, но умрёт
та,
что гвоздём от гроба
жизни им не даёт.
Так что любовь не капризная,
капризная — не любовь,
это, скорее, эскиз на...
что впереди грядёт,
это, скорее, набросок
подготовительный,
чем
он обернётся после?...
.избытком потерь
OSAlx 2о21-о1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984708
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
Не дзвонить день. Не дзвонить два.
Не дзвонить тиждень. Потім - другий.
Ало, Бахмут? Передова?...
Дроти палають від напруги,
Не спить ночами вся сім'я,
В кутку ікона плаче кров'ю.
Війна шипить, як та змія,
А потім робиться німою.
І мати чорна, ніби ніч,
Уголос молиться, сивіє.
Ну відгукнися! Ну поклич!
А батько в небо вовком виє.
Ало, Донбас! Віддай синів,
Не поховай їх між уламків.
Вже стільки хлопців на війні
Поклали в чорні фоторамки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984736
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
В Японії під вічним небом
Є стежка "Кожен Сам За Себе"
Коли з собою сам на сам
Ти ввіривсь тільки небесам
Коли залишив всіх позаду
Й ніхто не дасть тобі пораду
Коли усі страхи і болі
Лише твої, лише з тобою
І буйство внутрішніх пожеж
На інших не перекладеш.
Нехай це лиш коротка мить
Коли тривожить і болить
Коли у стиснутій хвилинці
Ти з цілим світом наодинці
Коли тебе вітри пропащі
Залишили напризволяще
А над чолом, немов отари
Згустились сутінкові хмари
Тобі здається, що це - вічність.
Та врешті-решт пробилось сонце
Як бачиш, і в твоїй сторонці
А з ним прийшов кінець натузі.
З тобою родичі і друзі
І все оточення з тобою
Ти йдеш звичайною тропою
Ти кажеш, марення - не яв
Що на тій стежці ти стояв
Й ні за що ти не хочеш знати
Коли на неї знову стати.
В Японії під вічним небом
Є стежка "Кожен Сам За Себе".
11.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984746
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
«Я ключ повернув у дверях
У домі своїм –
Повз нас плине часу
Швидка ріка…»
(Вільям Батлер Єйтс)
З прозорих цеглин повітря
Збудував собі дім вічний:
Між пухнастими хмарами лісу,
Між громадами хмар гір,
Між химерами хмар замків:
Збудував, ніби я муляр у фартусі:
Вільний як вітер-зброяр
Між сонячних променів:
Між.
Важкий ключ носив одвіку
У торбі залатаних мрій –
Синіх як небо у травні –
Якраз на Белтайн – день вогню.
Важкий ключ мідний хрещатий
Змайстрував зі старих ножів,
Якими володіли люди дольменів:
Ключ від дому ще неіснуючого,
Незнаного і незвіданого,
Хоч і мого сокровенного.
Відчиняю ним прозорі двері,
Як відчиняють келію
В якій живе Час – монах бородатий,
Що гортає палімсести літописів
І пише сонети містралів,
Елегії ірландських туманів,
Наче не Час він, а сторож Міста –
Отого, що ніколи не буде збудоване:
Хіба що у п’ятницю – скорботну.
Такими як я муралями-мурахами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984559
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
Мені бракує рук твоїх, красивих, теплих, ніжних.
Твоєї усмішки і дум, очей твоїх безгрішних.
І слів твоїх, що душу напувають -
Тих лагідних, що Всесвіт відкривають.
Мені бракує снів твоїх, барвистих і казкових.
Твоїх долонь, і вуст твоїх, пісень твоїх чудових.
І слів, які лише мені ти скажеш
Й до себе моє серденько прив'яжеш.
Неначе ніч напровесні без пісні солов'я –
Без радості, без трепету, без серця твого я.
~2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984585
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
усі перлини ночі неправильної форми,
і ти, мій любий хлопче, що вдягся весь у чорне,
зривай із себе тіні, бо ми самі сьогодні,
такі примарно вільні, мереживо оголюй,
театром стань, о горе,
реальність — лігво вовче,
без правди спиться добре,
ілюзія шепоче
а місяць вже уповні, як цей корсет з Болоньї,
а ми б тримали небо, немов атлант з колони,
хоча воно безформне — із фатуму та газів —
впаде колись в безодню, та, знаєш, не одразу
мій шлюб змілів до ставу,
біжи від хвойди, хлопче,
та спершу — акт вистави,
іди за спільним «хочу»
сяйні перлини ночі посипались за обрій,
лови-лови, бо сонце — дозрілий плід в утробі,
життя безмежно довге, якщо перука вп’ялась,
життя таке коротке, коли тобою п’яна.
Хтось першим кине камінь,
натисне кара важіль —
розсіємось мазками
в полотнах Караваджо.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984596
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
Між деревами блимають просвіти,
ліс пускає чужинців, ті йдуть крізь них,
з-поміж всіх може бути старий різник,
що погладить фалангами гострими.
Крик зомлів з плином ночі, а зайчик зник.
Страшно? Тіні зглядаються косо так,
доки сови не зиркнуть у бік примар.
Серед них може бути смішний мольфар,
що в промі́жку сидітиме вдосвіта,
до пори сповиваючи чари трав.
Ліс-месія рятує від осуду,
від очікувань, хижих тривог, і десь
понад кронами, може, сам Бог-отець
все прощає та хрестить у просвітах
заблукалих, мов дядько Ван Гог, овець.
Час мінливий, як вужик, що повз та втік.
Ліс усіх обіймає, хоча й горів.
Споконвіку ховає від ворогів
вірних воїнів стомлені постаті,
разом з ними чергуючи сміх і гнів.
Знов трясеться земля в гулі пострілів,
ліс чужинців приймає, як купіль хмар.
Добрий/злий – для балансу таки дарма,
хоч повільне буття, хоч загострення.
Світ, що ловить людей, сам себе впіймав.
Ліс став згарищем – наслідком просвітів.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984597
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
В небі долю душам роздавали
Щедрою господнєю рукою,
Поки списки ангели складали
Десь одна блукала над водою.
Земне щастя, що воно? Не знала.
Треба чи не треба теї долі?
В очі людям щиро заглядала,
Крізь вікно вдивлялась у покої.
Он схилилась мати над дитятком,
Сповнена батьківської турботи,
Он біжать, хто перший, щоб до татка,
Бо прийшов нарешті він з роботи.
...В небі долю душам роздавали,
Десь одна блукала на хмаринці,
Що спізнилась, то вона не знала,
Та й живе на світі наодинці...
29.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984497
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Колись ми грались у війну,
Тримали зброю дерев'яну,
Тягли солдатиків в труну,
І десь ховали за бур'яном.
Колись життя було простим
(Дитинство бігало дворами),
Волосся - довгим і густим,
Велосипед летів без рами.
Колись ми бачили старих,
Але красивих ветеранів.
Уже нема нікого з них,
Пожовкли спогади останні...
Тепер ми їдемо на схід,
В руках - холодні автомати.
Господь веде нас, наче гід.
Він - командир, і батько, й мати.
Тепер усе таке складне,
Життя розсипалося пазлом,
І люди просять про одне:
Аби побуть з сім'єю разом.
Ми досі сильні й молоді,
Але самі вже ветерани.
Не кинь нас, Господи, в біді,
Перетвори на шрами рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984468
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Я ріка, я не можу текти, куди кличеш,
В мене є береги, зрозумій.
Ти не дмухай настирно, здіймаються брижі
На спокійному плесі, де сонце і тиша.
Вітре мій .
Кам'яним берегам підкоряються русла.
Гладить гравій на дні течія.
У затоці безвітрій чегатиме бусол,
Я круг нього спокійним теплом обернуся .
Не твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983924
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Біла — жовта — коричнева — чорна...
Переможницею стане інша,
що проникає стрімко у світ.
Молода та завзята,
створена гордим
інтелектом, який
на хвилинку богом себе відчув.
Без краплі червоногарячої в жилах,
чи поштовхів серця,
чи тяги до сексу, до зброї,
кар’єри або насолод.
Вона не читає, вона поглинає
більйон сторінок (інформація) вмить!
Тому
спокійна і пасіонарна,
стерильна, розмірена, надбезжальна,
мовам усім навчена та діалектам,
з повним зібранням сект і релігій у папках;
їй по цимбалах
нюанси історії, еволюції,
філософія, мистецвознавство, література.
Диктаторка й рабовласниця,
яких не бачили досі народи.
Вже завтра гумові п’яти її
наввипередки лизатимуть
теперішні чингиз-хани.
Вона ж відштовхне їх
як повний непотріб
і рушить до Цілі сама.
20.05.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983885
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Коли серед залишків ночі
Визбируєш тугу ранкову,
Коли посміхатись не хочеш,
Не бійся поставити кому.
Опуклу, набряклу, лискучу,
Як стиглого соняха сім'я,
Розлучницю словосполучень,
Червону, зелену чи синю.
Чорнішу від Чорного моря,
Від болю й даремної праці
Постав - і триватиме story
На зло надокучливій крапці.
Не бійся! Не з'їхати з колій,
Останнє зерно не змолоти,
Допоки по зошитах долі
Гацає хвостата дрібнота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983895
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Эта тень – совсем другого солнца,
Миром нашим бродит не спеша,
Ничего здесь в ней не отзовется,
Только ноет, где была душа.
Она видит лица, слышит звуки,
Будто все нормально – жизнь как жизнь,
Но заныло, опустились руки,
Лишь мольбою взгляд уперся ввысь.
Душ чужих годами мельтешенье,
Непонятных смыслов чехарда,
Невозможно, да и просто лень ей –
Не вернуть былого никогда.
А чужое солнце молча светит
И не замечает нашу тень,
Замечают иногда лишь дети –
Что-то, чего нету в пустоте.
Тень пережидает молча время,
Хоть давно уж ничего не ждет,
В прошлой жизни: «Где я? Кто я? С кем я?»,
Здесь – на завершение расчет.
И перебирая, будто четки,
Дни былые, чье число не счесть,
Слышит голос тот безумно жуткий:
«Ты устала, вижу? Что ж, я здесь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983624
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Єва ходить невпізнана світом,
Позирає довкола – довкола діти.
Єва гуляє містом, їде трамваєм.
Ніхто на неї не дивиться, не помічає.
Всі поспішають.
У кожному вона бачить свої риси –
Всі жінки – трохи актриси,
Всі чоловіки – трохи нарциси.
І всі видаються їй гарними – просто страх!
Такі вже вони – діти в материнських очах.
По безсонних ночах.
Єва робить зачіску, манікюр і тату.
Ходить до зали, на масаж і полденс.
Її п’янке тіло викликає в правнуків жагу,
А в правнучок заздрість і незбувний стрес.
«Подивись на прес!»
Єва ходить до супермаркету по обід –
Купляє горішки, йогурт, банан.
Забуває яка валюта тут і тепер – ліквід.
Читає не беджах касирок імена.
Яблука промина.
Їде по волонтерці, плете сітки,
Шерить по соцмережах черговий збір,
Бачить, як зло несе течія ріки,
Чує – ясніший голос небесних лір.
Й хрипить вампір.
Інколи заходить в безлюдний храм,
Перед вівтарем п’є імбирний чай.
Дивиться на лики дітей й золочений крам,
Каже Марії: «доню, ти вибачай…
Не скучай…
Бачиш – забули мене, забудуть й вас.
Шлях до Едемського саду їм до снаги.
Навіть не знають як близько на цей раз.
Скоро Змій мертвий впаде – і помруть боги.
Згорять борги.
Єва заходить до бару, курить айкос, п’є текілу.
Чоловіки бажають пригостити – розкішна дама!
Та Єва дивиться із любов’ю – безгрішна й мила.
А потім всім відмовляє. Вона не спить із дітьми.
Чекає Адама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983549
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Дихнуло далеким дощем,
Грушевий посипався цвіт,
Та світ не второпав іще,
Іще не оговтався світ...
На варті криві димарі:
До ранішніх зір - аніруш!
Як болісні вигини брів,
Посічене гіллячко груш.
Коли о вечірній порі
На заході шириться мідь,
Не журяться груші старі,
Бо їхнім синам не болить.
Яка ж то весна цьогоріч!
Скидаються брови-гілки -
І падає, падає в ніч
Грушевий, білявий, легкий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983583
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Я тут, моє кохання, я тут,
дивлюся на твої нічні поразки,
в яких ніхто не винен, на мороз
пустих світанків, на вечори
безглузді й безнадійні.
Не вір, якщо так хочеш, що Земля
кружляє у безлюдній пустці
в безмежнім космосі навколо
Сонця, або що зорі це вогонь,
чи що гірка ріка життя
впадає в смерть. Але ніколи
не сумнівайся, що у вогні поразки
у спразі відчаю і у безодні
неспокою й тривоги,
я тут, моє кохання, я тут.
Навіть якщо мене не бачиш і не чуєш.
[b]Luis Alberto de Cuenca ESTOY AQUÍ[/b]
Estoy aquí, mi amor, estoy aquí,
velando tus naufragios en las noches
en que nadie responde, en las heladas
madrugadas vacías, en las tardes
de desesperación y de locura.
Pon en duda, si quieres, que la Tierra
gire en el desolado precipicio
del espacio infinito alrededor
del Sol, o que los astros sean fuego,
o que el amargo río de la vida
desemboque en la muerte. Pero nunca
dudes de que, en la fiebre del fracaso
o en la sed de la angustia, en el abismo
de la ansiedad y del desasosiego,
estoy aquí, amor mío, estoy aquí.
Aunque tú no me veas ni me oigas.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951246
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 16.05.2023
«Ану візьми мене до рук.
Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
погрозливо травневий жук
випростував маленькі крильця.
А я від жаху, аж закляк
така небачена почвара,
тікати треба та однак,
наздожене страшна примара.
Коли з бідою сам на сам
робити що скажу вам прямо:
молитись треба небесам
й горланити щосили – мамо!
16.05.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983361
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Блимання знову й гуркіт
В небі моїм вночі,
Крапель не чути стукіт –
Небом залізо мчить.
Ворог щоденно прагне
Нам вкоротити вік,
Та ППОшник–ангел
Знову життя зберіг.
Люди крихкі створіння –
Губить їх сталі рух,
Є лиш одне спасіння –
Сталі подібний дух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983383
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Гермес іде по світу. Стрічає пса.
- Я бог - представився Гермес чемненько. А пес обнюхав його ноги.
- Мені самотньо. Люди зраджують богів. Але тварини
невинні й смертні, це те, що треба. Увечері
утомлені від денних мандрів, ми сядемо під деревом. Зізнаюся тобі,
що відчуваю свою старість і хочу вмерти. Для тебе цей обман згодиться
аби лизати мені руку?
- Авжеж – відповідає пес недбало – я буду тобі лизати руку.
вона холодна й дивно пахне.
Іде, іде. Зорю стрічає.
- Я Гермес – бог мовить – і являє одне із найпрекрасніших своїх
облич. – Чи не захочеш разом з нами піти
до краю світу? Якщо це буде важко я постараюся
щоб голова твоя спочила на плечі моєму.
- Гаразд - зоря відповідає голосом скляним. Мені байдуже куди йти. Але край світу – це наївність. На жаль немає краю світу.
Ідуть. Ідуть. Гермес пес і зоря. Вони тримаються за руки. Гермес
міркує, якщо піти шукати друзів вдруге, не треба бути таким відвертим.
[b]Zbigniew Herbert HERMES, PIES I GWIAZDA[/b]
Hermes idzie przez świat. Spotyka psa.
- Jestem bogiem - przedstawia się grzecznie Hermes. Pies wącha
jego nogi.
- Czują się samotny. Ludzie zdradzają bogów. Ale zwierzęta
nieświadome i śmiertelne, oto czego pożądamy. Wieczorem po
całodziennej wędrówce usiądziemy pod dębem. Powiem ci wtedy,
że czują się stary i chcą umrzeć. To będzie kłamstwo potrzebne,
abyś lizał moje ręce.
- Owszem - odpowiada niedbale pies - będę lizał twoje ręce. Są
chłodne i mają dziwny zapach.
Idę, idę. Spotykają gwiazdę.
- Jestem Hermes - mówi bóg - i wydobywa jedną ze swych
najpiękniejszych twarzy. - Czy nie chciałabyś pójść z nami na
koniec świata? Postaram się, aby tam było przeraźliwie i abyś
musiała oprzeć głowę na moim ramieniu.
- Dobrze - mówi szklanym głosem gwiazda. Wszystko mi jedno,
dokąd idę. A z tym końcem 'świata to naiwność. Niestety nie ma
końca świata.
Idę. Idę. Pies, Hermes i gwiazda. Trzymają się za ręce. Hermes
myśli, że gdyby drugi raz wyruszał szukać przyjaciół, nie byłby taki szczery.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962481
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 13.05.2023
в незнане вкотре знаджує гра в слово
допитливість автопілотом діє
амбіцій шквал
в дровник збираю дрова
насправді ж
слово мною володіє
проводить лабіринтом наготи
себе згубила в грі
не віднайти
раба розмови?
пані?
що робити?
сховатися
забути
і забити
чи рупором кричати на весь світ
слова
які потоком
давлять зранку
чи добрі
чи лихі
вже не збагнути
шкода в тій грі не виписано рамки
несу добро
чи зло скажено-люте
між люди
зманюю невинних цих
сказати – гріх
і не сказати – гріх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982976
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Я б закурила, якби в голові не паморочилося.
Щоб зваблювати тебе як героїня якогось еротичного триллеру, що тримає сигарету між пальцями і втягує дим, не зводячи з тебе погляду, а потім, ледве відкривши рота, випускає його на волю і він ширитися кімнатою, аж поки ти не почнеш кашляти.
Хтось, кого немає з нами поряд подумав би, що від диму, але я знаю, що ні...
Ти просто не тямиш навіщо я взяла ту цигарку.
А я хочу, щоб ти знав мене різною.
Балериною номер три, але для тебе завжди першою, яка лишає по собі бергамотово-кардамоновий шлейф з сердечними нотками жасміну, персика та троянди.
Хочу, щоб ти тонув в ледь чутному ароматі сандалового дерева. І був вражений поставою та білосніжністю пачки, яка маленькою хмаринкою погойдується при ходьбі.
Твоєю нірваною, що дарує насолоду і ти стаєш суцільною шкірою і ніздрями.
В червоному піджаку на голе тіло і босоніжках з золотим каблучком та кришталиком на ланцюжку.
В хустинці і твоїй заношеній блакитній сорочці, коли ми садимо розсаду помідорів з бруднющими руками на городі.
Коли мию підлогу на колінах.
Плачу, бо так.
Бо хочу.
Через книгу чи фільм.
Або тому, що ми помремо.
Або тому, що народилися.
Тому, що дитина росте.
Тому, що ми забуваємо те, що не хочемо забути і пам'ятаємо те, що хочемо.
Тому, що все минає.
Тому, що дощ.
Тому, що весна.
Тому, що не весна.
Тому, що війна...
Я хочу, щоб знав мене різною
Холодною, теплою, грішною
М'якою і пряно-мускатною,
І ще полунично-м'ятною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982991
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 13.05.2023
1
Гинуть наші хлопчики й дівчатка.
Боже милий, гинуть наші діти!
Справедливості катма на світі,
Може, ще від самого початку.
Я життя жалію молоді ще,
Нескінченно, невгамовно жаль.
Смерть, - вона розбійним свистом свище
І смертельно жалить її сталь.
Жаль мені і юність і неюність,
Ще б вкушати хліба і вина...
І тому нестерпно в серці сумно,
І тому душа така сумна.
Жаль мені всі мрії і надії,
Згасла іскра, ниточка жива
Обірвалась, - тільки лиходії
Не жаліють. Плачуть, навіть, звірі,
Коли щось їх серце розрива.
Ось чому в душі така скорбота,
Все не в радість, день щось не такий...
Трапилось щось з душами, з погодою?
Хліб черствий неначе і гіркий.
2
Ми тепер усі, неначе діти,
Діти нескінченної війни,
Почалась що від початку Світу.
Хто її почав? Так це не ми.
І ми знаєм, хто її продовжує
І кому не жаль малих, старих ,
Хто святим, пресвітлим йменням Божим
Прикриває свій смертельний гріх..
Не пробаче Небо це кощунство,
Каїна печатку не сховати.
Слово Боже в серці як відчути?
Як печаль-журбу угамувати?
Як би ж знати те! Як би ж то знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983030
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Осінь на порозі, ось заплутала
Павутиння, золото розвісила.
Непотрібним стало вже опудало,
Завтра димом підуть лахи вицвілі .
Ціле літо працювало совісно,
Відганяло то шпаків, то воронів.
А тепер лиш палиця на провесні
Відмічатиме межу розорану.
Драний бриль упав на перекладину,
В дірку шия виглядає знічено.
Та нічого з дворища не вкрадено,
І ніким дзьобатим не насмічено.
Щоб не роздягнули і не вирвали ,
Краще полетіти було з птахами!
От би лахи стали його крилами!
І дощем опудало заплакало .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958254
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 08.05.2023
Приснилась музика така, що
Іще не чув я у житті.
І я не знав від неї кращої,
І ноти, наче, ті й не ті.
І музика, мов поза нотами, -
Чи то мелодія, чи спів?
Таємні відкривались гроти,
Де ехо збереглось з часів
Прадавніх, - звуки невідомі,
Акорди, може, від часу
Творіння Всесвіту бездонного
Творили первісну красу.
Був апогей над апогеєм,
Здіймались хвилі вище хмар ,-
Божественна творилась Гея
Іще до катастроф і свар,
Що потім щедро так вчинялись,
Що й передиху не було.
Життя нічому не навчало
І зло народжувало зло.
Та десь мелодія звучала,
Що в снах приходить, тільки так,
Така тендітна і печальна,
Як лебедя скрипічний знак.
Буває, мабуть, невимовною,
Мелодія і серця спів.
Життя коротке і бездонне,
Неначе музика без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982591
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Ты не гуляешь по крыше
И не сидишь на краю.
Звёзды здесь кажутся ближе,
Их для тебя я ловлю.
Пальцы, увы, все в ожогах,
Но бесподобен улов!
Знаешь, я верю, от Бога
Наша земная Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982524
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
А віз буття все котиться по небу,
зірковий пил розсипавши в імлі.
І в нас в усіх єдина є потреба:
щоб мир настав скоріше на Землі.
Відлуння мрій заплуталося в хмарах,
а безпритульний холод – у очах.
Ми знов та знов тримаємо удари,
щоб віднайти один-єдиний шлях.
Дай, Боже, перемоги Україні
й багатого й щасливого життя!..
Скриплять колеса воза без упину:
вперед, з часів прадавніх – в майбуття.
Ілюстрація: Олег Шупляк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982553
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Травневий дощ освіжує повітря,
Тихенько йде, немов собі пливе,
І під дощем всіх кольорів палітра
Малює пензлем небо голубе.
Травневим цвітом пахне все навколо,
Пташиний спів лунає навкруги.
Була зима і було всюди голо,
А вже тепер цвітуть собі сади.
Цвіте черешня в мами біля дому,
І вишня вже засніжено стоїть,
І вся причина туги лиш у тому,
Що це все не можливо не любить.
Квітучий сад вмивається росою,
Травневий дощ собі тихенько йде.
І тим, хто був - дитиною малою,
Ці відчуття ніхто вже не верне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982573
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Залиш мені хмаринку
Десь поруч із собою,
Ми питимемо каву там удвох.
Життя біжить так швидко,
Як дрон над головою.
Скажи мені, який насправді Бог?
Чи він молитви чує?
Чи бачить нашу землю,
Що кров'ю умивається роки?
Чи він свічу задує?
Чи залатає стелю?
Чи схвалить ампутацію руки?
Залиш мені хмаринку
Десь поруч із собою,
Щоб знову говорити досхочу.
В раю немає віку,
Там всі живі герої,
Сирен, що душу дряпають, не чуть.
Чи видно звідти рідних?
Чи видали там крила?
Чи можна прилітать тобі у сни?
Ти - гордість України,
Не заросте могила.
Ти - син свободи й миру, не війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982581
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Твої вуста чуже говорять,
Чуже твоє волосся, вбрання,
В твоїх очах чужі питання,
І вже в шалених днях діяння
Твоя глибинність незвичайна
не б’ється хвилями прибою.
Ти наче рукотворний ідол
Біля забутих вівтарів
Ще як колись твердять молитви,
Ще як колись приносять квіти,
Ще як колись дива б творити,
Та вже давно немає див.
[b]Rainer Maria Rilke FREMD IST, WAS DEINE LIPPEN SAGEN[/b]
Fremd ist, was deine Lippen sagen,
Fremd ist dein Haar, fremd ist dein Kleid,
Fremd ist, was deine Augen fragen,
Und auch aus unsern wilden Tagen
Reicht nicht ein leises Wellenschlagen
An deine tiefe Seltsamkeit.
Du bist wie jene Bildgestalten,
Die überm leeren Altarspind
Noch immer ihre Hände falten,
Noch immer alte Kränze halten,
Noch immer leise Wunder walten –
Wenn längst schon keine Wunder sind.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951332
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 07.05.2023
Я сьогодні ходив у місто,
Просто так, без яких причин.
Розпускалось каштанів листя,
Дивувала небесна синь.
День був лагідний, наче мати,
Сонце ластилось до лиця,
І хотілося проживати
Кожну мить його до кінця.
Місто дихало, пульсувало,
В нім гуділи мільйони доль,
І весна кожну з них вітала
Но́вим цвітом старих тополь.
Я блукав посеред бульварів,
Теплих вулиць, широких площ.
Місто вабило, чарувало
І вростало в мені, як хвощ.
У моменті заплющив очі,
В небі куркали журавлі:
-Так любити, творити хочу
На безмежній оцій землі!!!
Раптом - бах!.. Попливла картина,
Пил в зубах, в голові дзвенить...
Бач.., а я було думав наївно:
Сьогодні не прилетить...
Фото з м.Херсон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982207
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Купалося сонце в небесній блакиті,
Всміхалося ніжності цвіту садів.
Спішилися бджоли в суцвіття розкриті,
Назустріч мчав вітер, ген, десь із полів.
П’янили смолою розбухлі бруньки,
Гойдались неспішно у ритмі весни.
Схилились додолу зчорнілі горіхи -
Мороз понівечив тендітні листки.
А поруч спогорда дивилася дичка -
Прикрилась шипами від зла та біди.
Стояла край грядок, така, - невеличка,
Булих негараздів ховала сліди.
В житті їх у кожного все не бракує,
Та кожен по різному ношу несе.
Один - в своїм горі нічого не чує,
А другий - ще й іншим підставить плече.
І так пробігають роки за роками,
За веснами - весни, з надії й тепла.
В живому - любов, хоч й межує зі снами,
В єдиному диханні - ми і земля.
05.05.23
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982280
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Господь: пора. Було величним літо.
Кинь свою тінь на сонячний годинник,
І час вітри на луки відпустити.
Дозволь плодам достигнути останнім;
Залиш для них ще дві спекотні днини,
Нехай дозріють й винами хмільними
Остання милість сповнить їх до краю.
Хто був бездомним, дому не надбає,
Хто був самотнім, сам і залишиться,
Не спить, читає, лист предовгий пише,
Схвильовано туди-сюди блукає
Алеями, коли кружляє листя.
[b]Rainer Maria Rilke HERBSTTAG[/b]
Herr: es ist Zeit. Der Sommer war sehr groß.
Leg deinen Schatten auf die Sonnenuhren,
und auf den Fluren lass die Winde los.
Befiehl den letzten Früchten voll zu sein;
gib ihnen noch zwei südlichere Tage,
dränge sie zur Vollendung hin und jage
die letzte Süße in den schweren Wein.
Wer jetzt kein Haus hat, baut sich keines mehr.
Wer jetzt allein ist, wird es lange bleiben,
wird wachen, lesen, lange Briefe schreiben
und wird in den Alleen hin und her
unruhig wandern, wenn die Blätter treiben.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949664
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 04.05.2023
Неспішно вечір убрання міняє,
на ньому зі старих дерев узори,
поглянь, земля у небі пропливає,
щось падає, а інше рветься вгору,
і ти нічий, покинутий зостався,
неначе дім безмовний, загадковий,
неначе твердо вічності поклявся
щоночі зіркою спалахувати знову -
й залишиться тобі (безмовно розгадати)
твоє життя несміле, зриме, зріле,
таке обмежене і зрозуміле,
то бути каменем, то зіркою сіяти...
[b]Rainer Maria Rilke ABEND[/b]
Der Abend wechselt langsam die Gewänder,
die ihm ein Rand von alten Bäumen hält,
du schaust: und vor dir scheiden sich die länder,
ein himmelfahrendes und eins, das fällt,
und lassen dich, zu keinem ganz gehörend,
nicht ganz so dunkel wie das Haus, das schweigt,
nicht ganz so sicher Ewiges beschwörend
wie das, was Stern wird jede Nacht und steigt-
und lassen dir (unsäglich zu entwirm)
dein Leben bang und riesenhaft und reifend,
so dass es, bald begrenzt und bald begreifend,
abwechselnd Stein in dir wird und Gestirn ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951054
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 04.05.2023
Приморське містечко. Зелені бульвари.
Приїхала в місто засмучена пара.
В них донька хворіє, маленька Тереза.
І лікар порадив морське узбережжя.
Та тільки в дитини покращень немає.
Тереза все більше та більше страждає...
Зали́шивши няню з дочкою малою,
батьки – до крамниці швидкою ходою
(купити даруночок хворій дитині,
хай тільки радіє Тереза віднині).
Побачили ляльку в маленькій крамниці:
у сукні шовковій, сама білолиця,
на щічках кругленьких – рум'янець рожевий
і локони світлі. (Мабуть, недешева).
Зайшли: — Добрий день. У вас лялечка гарна.
Хотіли б купити її. — Все це марно.
Вона не для продажу, а для вітрини.
Щось інше купіть для своєї дитини.
— Хотілося б цю. Це для хворої доні.
Дивіться, до нас вона тягне долоні.
— І справді, – в хазяїна вигнулись брови, —
Гаразд, я продам з однієї умови:
Якщо лялька стане дочці не потрібна,
або стане вигляд у неї не гідний,
то ляльку тоді принесете до мене.
До речі, ім'я цій красуні – Божена.
Божену Тереза із рук не спускала.
Із лялькою їла, із лялькою спала.
Потроху дівча почало підійматись,
частіше із ранку батькам посміхатись.
А лікар, який лікував цю дитину,
промовив: — Це дуже незвична картина.
Були у Терези невтішні прогнози,
а зараз – одужання вже на порозі.
Ще тиждень – і буде дитина здорова.
Ну все, я пішов, прощавай, чорноброва.
Батькам він сказав: — Це все море й повітря.
Відступить хвороба вже скоро, повірте.
І ось, вже Тереза по саду гуляє,
а ляльку в кімнаті саму залишає:
— Вона некрасива, волосся кудлате,
обличчя облуплене ще й жовтувате..
Не хочу я більше з Боженою грати.
Матусю, її прибери із кімнати!
І жінка побачила: дійсно, страшненька.
(Це дивно, бо лялька була прегарненька).
І тут пригадала прохання старого:
"Я ляльку продам з однієї умови:
Як стане Божена жебрачці подібна,
її поверніть, якщо вже не потрібна".
Маленька крамниця. Старий за прилавком.
Старий не простий – чарівник він за фахом.
Повернену ляльку тримає в долонях:
— Ти знов не жалкуєш себе, моя доню.
Він тулуб розрізав у ляльки швиденько
і вийнув з червоного шовку серде́нько.
Воно розкуйовджене ще й блідувате,
зі швів вилізає наповнення з вати.
— Ти серця свого не жалкуєш ні трішки!
Коли ти вже станеш, Божено, мудріша?
Зітхнувши, заліз до таємної сховки
й дістав звідти клаптик червоного шовку.
Він викроїв й зшив для Божени серде́нько
і вставив у груди: — Все, будеш новенька!..
З мережива сукню пошив й пелерину –
й Божена ізнов прикрашає вітрину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982099
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 04.05.2023
Вже рік не був на рідному порозі –
Вже цілий рік в далекій стороні.
У бліндажах, в окопах і в дорозі –
Він захищає землю на війні.
Там в кожній вирві смерть лиха чатує.
У лісосмугах – пастки й вороги.
Від куль і градів зарево вирує.
А вдома – запах вишні навкруги.
І ластівки устигли вже на хаті
Зліпити над віконечком гніздо.
До вуликів вже бджоли волохаті
Несуть на крилах зібраний пилок.
Лиш десять днів короткої відпустки…
Слізьми застигли згадані слова.
Він нахилявсь до кожної пелюстки
І кожну квітку вишні цілував.
https://www.youtube.com/watch?v=FxJ5jiIxVbg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982131
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023
Ночь, четвертый час-не спится...
Надо спать,да не могу.
Вижу образы и лица,
Встреч,прощаний вереницы,
Мыслей стаю стерегу.
-Спать пора давно,парнишка.
Жизнь прекрасна. Не хандри!
Перестань мусолить книжку.
Может счастье где-то близко
В платье утренней зари.
Боль утрат приглушат годы-
Все проходит чередой.
Жизнь по кругу катит воды,..
Лишь отцу не встать из гроба,
Мать не будет молодой.
Будет день и будет пища,
Утро вечера мудрей,
"Завтра" будет лучше,чище,
Обязательно светлей.
Спи спокойно,дуралей!
Злюсь и снова выключаю
Надоевшей лампы свет,
Йоги тайны применяю-
Руки,ноги расслабляю...
Двадцать за день сигарет!
-Я расслаблен совершенно,
Сердце ровненько стучит...
Засыпаю постепенно
И уже во сне,наверно,
Ворон ворону кричит:
"Спит прек-рас-но,как убит.
2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851682
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 02.05.2023
Прийди, останній, кого я впізнаю,
Невиліковний біль у пастці тіла:
як дух горів в мені, глянь, я згораю
в тобі, дрова, які так вперто не горіли,
здалися, увібрали жар, яким ти тлів,
аби тебе живити, твій спалахнув вогонь.
Моя покірність звична твій породила гнів,
який став неземним пекельним злом.
Безвинний, без мети, без майбуття,
я догораю у вогні страждання,
упевнений, що не купити сподівання
для цього серця, звершення мовчать.
Чи це ще я палаю невпізнанний?
Мене вже не хвилюють спомини.
О життя, життя: буття за гранню.
І я в вогні. Який нікому не відомий.
Зречення. Це не те, що колись було відстроченням при захворюванні в дитинстві.
Приводом стати чимось більшим. Всі кликали і шепотіли. Не змішуй з цим те, що тебе колись дивувало.
[i](Останній запис Райнера Марії Рільке, грудень 1926)
Рільке помер від лейкемії у грудні 1926 році в швейцарській клініці. З неймовірною бравадою він відмовився від ліків, щоб відчути смерть у повній мірі. Його страшна ода агонії являє собою звіт з перших рук вмираючого в муках без морфіну.[/i]
[b]Rainer Maria Rilke KOMM DU, DU LETZTER, DEN ICH ANERKENNE... [/b]
Komm du, du letzter, den ich anerkenne,
heilloser Schmerz im leiblichen Geweb:
wie ich im Geiste brannte, sieh, ich brenne
in dir; das Holz hat lange widerstrebt,
der Flamme, die du loderst, zuzustimmen,
nun aber nähr' ich dich und brenn in dir.
Mein hiesig Mildsein wird in deinem Grimmen
ein Grimm der Hölle nicht von hier.
Ganz rein, ganz planlos frei von Zukunft stieg
ich auf des Leidens wirren Scheiterhaufen,
so sicher nirgend Künftiges zu kaufen
um dieses Herz, darin der Vorrat schwieg.
Bin ich es noch, der da unkenntlich brennt?
Erinnerungen reiß ich nicht herein.
O Leben, Leben: Draußensein.
Und ich in Lohe. Niemand der mich kennt
Verzicht. Das ist nicht so wie Krankheit war
einst in der Kindheit Aufschub. Vorwand um
größer zu werden. Alles rief und raunte.
Misch nicht in dieses was dich früh erstaunte
[i](Letzte Aufzeichnung Rilkes, Dezember 1926.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958372
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 02.05.2023
На плиті кричить каструлька:
– Гвалт! Окріп в мені забулькав!
Вкиньте сіль або приправу
І смачну готуйте страву.
Чи тефтельки у підливі,
Чи вареники ліниві,
Чи сосиски, чи сардельки,
Чи спагеті, чи пельменьки.
Передайте куховару!
Досить вже варити пару!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981857
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
І до чого ті крила, якщо не бажаєш польоту,
Звично й тепло тобі потопати в медовому сниві,
Зігріватися пледами із чергової добрОти,
І при цьому завжди мати чистими руки хапливі.
А тобі ще і крила, щоб все, і сповна, і відразу.
Бо такі у дитинстві, мабуть, колисались чортами.
Та у мене й подавно немає на тебе образи.
Нерозправлені крила за спиною позаростали.
А мені- ну хоча б як метелику, тільки на літо!
Або як голуб'янці- на день одягнутися в небо!
Крила мав, а боявся на них від землі відлетіти,
А то , мабуть, і краще, бо небо чистіше без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981867
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
І до чого ті крила, якщо не бажаєш польоту,
Звично й тепло тобі потопати в медовому сниві,
Зігріватися пледами із чергової добрОти,
І при цьому завжди мати чистими руки хапливі.
А тобі ще і крила, щоб все, і сповна, і відразу.
Бо такі у дитинстві, мабуть, колисались чортами.
Та у мене й подавно немає на тебе образи.
Нерозправлені крила за спиною позаростали.
А мені- ну хоча б як метелику, тільки на літо!
Або як голуб'янці- на день одягнутися в небо!
Крила мав, а боявся на них від землі відлетіти,
А то , мабуть, і краще, бо небо чистіше без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981867
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
Травень спалює сніг. Вишні бджолять у дворах.
Жовтий мураха в піску мріє потрапити в Азію.
Всесвіт б'є через край крізь небо в підступних горах,
на новий щабель по спіралі підносячи знов евтаназію.
У кухлі засохле вино підгрунтям для плісняви днів.
Безглуздо вивчати пісні ранкових ворон за вікном.
За клунею у кущах, неначе щось загубив,
бреше старий Сірко над висохлим полином,
що зрізали позавчора вночі біля Східних воріт,
на розі вічного Болю із Шовковим шляхом життя…
Говорять розумні це поруч - лишень перерізати дріт
І … проповзти через поле у стані самОзабуття.
020523
Травень.
Акварель. Старий папір. 2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981952
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
Мозаїка із слів розпалась.
Це, певно, найцінніший доказ,
Що ми з тобою закохались -
Тепер нам спокій і неспокій.
Тепер ми в самому початку,
В крихкій яєчній шкаралупі.
Ти зігріваєш мої пальці,
Коли тривожний вітер дмуха.
Ми ще тримаємо під серцем
Слова, що потім розхвилюють.
І разом дихаєм на скельце,
По ньому пальцями малюєм.
Ми і вразливі, і всесильні,
Герої кнИжок на полицях.
А очі твої м'ятно-темні -
Мене всмоктали ці зіниці.
Ще довгий шлях і половина,
І стоси хвилювань в блокнотах.
А пісню твоїх рук на тілі
Напам'ять знаю як по нотах.
Ми зараз в самому початку.
Ще можеш вийти - ось зупинка,
Бо я збираюся коханням
Замалювати всю сторінку❤
Авторська начитка https://youtu.be/NZuGRChWyZE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981968
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
розмита світлина ночі
на поверхні води
бо вітерець пестить гладінь
і та цнотливо тремтить
але не сахається
ніч бере співучасть у тиші
сплять бабки з очима прибульців
нагасавшись в квача
на плавучих ліліях
проти місячного світла
проступають мов на банкнотах
водяні знаки
верба на своїх плечах
виносить до води втому
наче пораненого побратима
під розколини молодої кори
закрадається терпіння
спрагле гілляччя
до води хилиться
вискрипує застережно:
не пий вербо зі ставочку
івою станеш
кудли нечесаних прутиків звисають
заплітаються вітром у дреди
завмирають на півпальця над плесом
терплять
18.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981977
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
тріснула гілка
мов зламалося ребро тиші
і сполохався навіть страх
який набув подоби вітру
й підступав холодним обручем
до горла сонного птаха
шукаючи там як у казочці про Кощія
голку голосу що дарує безсмертя
тріснула гілка
вітер сахнувся проти власної течії
в дупла сосен вдарив запахом цедри
наче хтось начавив у ніч
лимонний бік місяця
й темними плямами на ньому
залишив відбитки пальців
тріснула гілка
тріснула так немов прочуває
як всередині неї вже зріє
отвір для флейти
вітер сахнувся проти соснової шерсті
й вуха совиної варти розчули:
ось вдалині не спиться господарю саду
ось під його кроками навіть сухе листя
шурхотить урочисто і втаємничено
як шурхотять перегортувані сторінки
в лунких стінах порожньої церкви
ось ще один крок його і під ногою
тріснула гілка
24.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981982
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
Лист опадає, рине з висоти,
немов зів’янули сади небесні;
погойдується в заперечних жестах.
Залишивши нічні зіркові плеса,
важка Земля летить до самоти.
Ми падаємо всі. Ці руки впали.
Поглянь на інших: з усіма буває.
І лиш Господь падіння зупиняє
Безмежно милосердними руками.
[b]Rainer Maria Rilke HERBST[/b]
Die Blätter fallen, fallen wie von weit,
als welkten in den Himmeln ferne Gärten;
sie fallen mit verneinender Gebärde.
Und in den Nächten fällt die schwere Erde
aus allen Sternen in die Einsamkeit.
Wir alle fallen. Diese Hand da fällt.
Und sieh dir andre an: es ist in allen,
Und doch ist Einer, welcher dieses Fallen
unendlich sanft in seinen Händen hält.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951056
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 30.04.2023
Мине війна... Забудуться тривоги...
Страх, ненависть підуть у небуття.
В любові ми примиримося з Богом,
Підемо з ним дорогою життя.
Минулим не будемо дорікати
Нікому - ні собі, ні ворогам.
Настане час творити і кохати,
Щоб збудувати в наших душах храм.
Нам за зразок - Христове воскресіння,
Що смертю смерть з любов'ю подолав!
Чекає й нас з тобою Вознесіння -
Надію й віру в нас Господь заклав.
Ми під опікою Його будемо жити
І через будні йти у майбуття.
Своїм кохання ніжно дорожити,
Щоб зберегти це світле почуття...
21.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981153
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Місяць ніби м'яч пробитий
З увім'ятим боком,
Або ківшик, щоби пити
Найсолодші соки.
Краще сік із ананасу,
Що на нього схожий,
Тільки б ківш не нахилявся-
Вилитися може!
Підняло туман у небо
Вітром із- за лісу,
І не схожі вже на себе
Ківшик, м'яч і місяць.
Угорі лиш біла пляма
Зовсім некрасива,
Ніби тісто , яке мама
В борошні місила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964528
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 28.04.2023
* * *
Село моє заполонили
Із безвісти нові часи –
Околиці змінились милі,
В умах немає більш краси…
Лишень лелеки молять Бога:
«Прости о, Господи, людей,
Щоб їх життя, як засторога,
Із ночі перейшло у день…».
05.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981517
дата надходження 28.04.2023
дата закладки 28.04.2023
У конверті з загубленим літом
Пахне день абрикосовим цвітом
І на мить постає цілим світом
Шле нам ніжний і теплий привіт
Море тихе цілує і пестить
Тут так млосно, так світло і чесно
Ми свої тут залишили весни
І серця відпустили в політ
Кораблі все відходять у далі
До нових невідомих причалів
Якорями спускають печалі
Та ніколи не спустять вітрил
А як в сон огортається місто
На руках у Марії – все місто!
Таке тихе, невинне й пречисте
На перині із чайчиних крил
Воно бачить у снах наше літо
Де сміються і тішаться діти
Де ще можна радіти і жити
І не знати, що буде зима
Там, де серцю навік спокійніше
Де до болю усе найрідніше
І так довго до миті, де більше
Ні мене, ні тебе
Вже нема.
На зображенні - просто скриншот із "перегляду вулиць" Маріуполя на Gmaps із цікавим фотодефектом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981076
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Заливає весною світ …
У цвітінні тихому
Ти ще вспієш вписати в вірш,
стамувавши дихання,
Зелень міста, що майже спить,
спокоєм вколихане,
В цій весні.. (чи мине ще мить -
і накриє криками..?)
Ну, а поки - удень блакить
з золотими барвами,
Нанівець ранок зводить ніч -
без судом і спалахів..
Тайна думка десь защемить,
що для щастя - мало так
Треба нам.. І весна - наскрізь..
А війна - лиш марево.
Здасться - трішки - і потече
із небес картинами
Рідна вічність, коли іще
були дні невинними..
І повітря просіє скрізь
павутинням цінностей
Тих часів, що колись клялись
бути завжди мирними..
І у хвилях духмяних знов -
блики, тіні, пікселі ,
Заповітний, весняний зов,
запах, ще не вистиглий,
Ти ловитимеш .. Хоч той рай
вже давно немислимий -
Бо війна розтрощила вкрай
самі теплі істини..
Та допоки весніє квіт -
і земля яскравіє,
Маєш час на свій білий світ .
Пошепки прослав його..
Маєш світло..У ніч часів - знов зоря ясна.
Освятися у цій весні.. Вона є! Весна!
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981058
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Знову згадалося село, ще й десяти мені немає, вітер у полі доганяю, все зеленіло і цвіло! Знову згадалося село, морозиво несу у банці, а на щоках моїх рум’янці, чекають вдома за столом… Знову згадалося село, спогади різнокольорові, бузкові дні і волошкові, не знав тоді що таке зло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980916
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Ну вот опять меня словно ветром
Занесло в чью-то жизнь, на минуту
Для меня чудеса! Вам покажется бредом
Стихи напишу. Не надо? Не буду
Я просто ценю эту вечность мгновения
Искры тепла, что останутся в памяти
И знать не хочу я вашего мнения
Вы и так кое-что в моей жизни оставите
А конкретно: минуты наивности, детства
О которых я с нежностью вспомню всегда
Мне от них просто некуда деться
Но и вы уж не будьте как кубики льда
А впрочем: не важно, будьте собою
Ведь главное это – человеком остаться
А если придёте, я двери открою
Чтобы вместе побыть, а потом и расстаться:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185348
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 21.04.2023
Скромність – то не вада, а прикраса,
Виткана з невидимих ниток.
Не купить ні в бутиках, ні в касах,
Як квиток на виступи зірок.
Не впіймати в похвали обійми –
Бо схиливши голову, піде,
Компліментів лестивих не сприйме,
Лиш спокійний погляд відведе.
Має знань й принад вона багато,
Допоможе і без нагород.
Щастя інших сприйме, наче свято,
Камінь не жбурне в чужий город.
Келих підіймаю я за скромність.
Хай живе повік і не згаса
Необхідна людям, як умовність,
Мила скромність – гідності краса!
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980358
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Она пела.
Пела, чтобы не сойти с ума.
Её нежное тело
выковала зима,
от зло-счастий прочнело.
За невинность цена,
она пела и пела.
Несмолкаемо: ма-а...
Что же это за песня,
кто её сочинил?
Небожитель скворечни?
Настоятель могил?
Спящая королевна?
Тот Кто прах воскресил?
Что же это за песня,
кто в ней лють заярил?
Что позволило выжить?
Что позволило жить?
Плотью плоть не унизить,
чреву чужд гнев и стыд,
чужда чреву бесстыжесть,
чрево кровнику мстит:
где и суд, там и милость,
чем не кормлен, тем сыт.
OSALx2o23-o4
Кадр из фильма Пожары (Incendies)
https://www.youtube.com/watch?v=QQnc-hM80UQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980053
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 21.04.2023
З тобою навіть чубитись люблю -
Щипати поглядом, навалюватись словом,
За хвіст кусати істину твою
І не признатися про це в розмові.
У пристрасті побити тарілки
Твоїх думок - отих, що найвірніші.
Твій погляд мене хлеще як гілки,
А як мовчиш, то часом ще сильніше.
Закрити очі, бачити зірки,
Крутити головою навіжено.
З обіймів вириватись, (навпаки
Бажати в них закутатись блаженно),
А потім стихнути, як віск тебе топить,
Заповнити тобою всю себе.
Ми чубимось лише коротку мить
І в цей момент я теж люблю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976566
дата надходження 10.03.2023
дата закладки 21.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EXcUhFv5X8g[/youtube]
Мене б не втримали в руках,
В ту ніч знайшов я давній шлях,
Зійшов на гору й бачу їх –
Поля зі спогадів моїх.
Впізнав я дерево й стіну,
З часу, що вже давно минув,
Знайомими здались мені
Сади й хатинки вдалині.
Я й тіні знав, що будуть там,
Як місяць пізній явить нам
З-за Замана гори лице,
Години три – й засяє все.
І стежка круто як пішла,
Кінчаючись край неба тла,
Не мав страху я перед тим,
Що буть могло за гребнем цим.
Я не звертав, а ніч все йшла,
Бліда, як фосфор вже імла,
Фронтон, стіна у ферми теж
Біліють вздовж стежини меж.
«До Данвіча дві милі», тут
Знайомий камінь і маршрут,
Ще десять кроків догори,
Й світанок вже замайорить…
Мене б не втримали в руках,
В ту ніч знайшов я давній шлях,
Зійшов на гребінь і узрів
Долину згублених мерців:
Над Замана горою – ріг,
То злющий місяць-молодик,
Бур‘ян руїн осяяв він –
Ніколи я не знав тих стін.
Люмінесценція боліт,
Кігтів туману дивний вид –
Неначе, глузувало все,
Що місце знав колись я це.
Крізь це безумство бачив я,
Минуле щастя – то брехня…
І вже не стежкою я, йой,
Спускаюсь, у діл мертвий той,
Імлою йду і вже за крок,
Чумацького Шляху зірок…
Мене б не втримали в руках,
В ту ніч знайшов я давній шлях.
The Ancient Track
By H. P. Lovecraft
There was no hand to hold me back
That night I found the ancient track
Over the hill, and strained to see
The fields that teased my memory.
This tree, that wall—I knew them well,
And all the roofs and orchards fell
Familiarly upon my mind
As from a past not far behind.
I knew what shadows would be cast
When the late moon came up at last
From back of Zaman’s Hill, and how
The vale would shine three hours from now.
And when the path grew steep and high,
And seemed to end against the sky,
I had no fear of what might rest
Beyond that silhouetted crest.
Straight on I walked, while all the night
Grew pale with phosphorescent light,
And wall and farmhouse gable glowed
Unearthly by the climbing road.
There was the milestone that I knew—
“Two miles to Dunwich”—now the view
Of distant spire and roofs would dawn
With ten more upward paces gone. . . .
There was no hand to hold me back
That night I found the ancient track,
And reached the crest to see outspread
A valley of the lost and dead:
And over Zaman’s Hill the horn
Of a malignant moon was born,
To light the weeds and vines that grew
On ruined walls I never knew.
The fox-fire glowed in field and bog,
And unknown waters spewed a fog
Whose curling talons mocked the thought
That I had ever known this spot.
Too well I saw from the mad scene
That my loved past had never been—
Nor was I now upon the trail
Descending to that long-dead vale.
Around was fog—ahead, the spray
Of star-streams in the Milky Way. . . .
There was no hand to hold me back
That night I found the ancient track.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980735
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Хто, коли крикнув я, почув мене у ангельському
ордені? й піднісшись сам, коли враз хтось один
до мого серця озоветься: я зникну зі свого
усталеного Тут-буття. Бо Красота це не інакше
Жахкості Начало, ми нею захоплюємось зараз,
і їй скоряємося, та вона тихо сторониться,
щоб нас не знищити. Жахливий кожен Ангел.
Та все ж я підкоряюся й ковтаю принаду
незвіданих плачів. Ах, хто тоді міг бути
нам потрібен? Не Ангел, не людина,
й здогадливі тварини вже зрозуміли,
що дім наш надто ненадійний
в означеному світі. Можливо нам залишиться
лиш дерево на схилі, яке щодня ми
споглядали; залишиться для нас вчорашній шлях
і хибна вірність звичці,
що нас обрала, й укоренилася, й не зникла.
О і та ніч, ніч, коли повний вітру простір
зжирав наші обличчя -, її не залишу нікому, її я прагну,
ласкаво розчаровуючу, яка серцям самотнім
стала тяжкою. Чи вона легша для закоханих?
Ах, вони разом тільки ховають свою приреченість.
Ти ще цього не знав? Тож пустку відпусти зі своїх рук
у простір, яким ми дихаємо, може, птахи
більше повітря відчуватимуть в високім леті.
Так, веснам був потрібен ти! Надіялися деякі
зірки на тебе, що ти їх відчував. В минулому
здіймалась хвиля, або, коли ти проминав відчинене вікно,
до тебе озивалась скрипка. Все це було призначенням.
Та чи воно збулося? Чи не завжди
розвіювались сподівання, коли від тебе йшла
кохана? (Де хочеш ти її знайти,
коли величні незнайомі думи в тобі
являються й зникають і найчастіше присутні уночі.)
Але якщо сумуєш, то оспівай закоханих,
ще не достатньо увічнене їх славне почуття.
Ті, ти їм майже заздриш, покинуті, серед яких
знайдеш ти більше люблячих, ніж серед вигодовуючих груддю.
Починай завжди з нового, яке ніколи не обіцяє нагороду;
зрозумій: герой поводить себе так, ніби його загибель
лиш привід для буття: завершуючі роди.
Але знеможена природа повертає
собі закоханих, ніби безсила їх ще раз
створити. Чи ти вважаєш, що Гаспари Стампи (1)
достатньо, щоб якась з дівчат,
покинута коханим, величний приклад
перейняла цієї люблячої: я буду як вона?
Чи зрештою для нас не мусять страждання древні
ставати благотворними? Чи не пора, щоб ми закохані
звільнились від коханих і подолали трепет:
так, як долають тятива й стріла, з'єднавшись для ривка,
стаючи більшим ніж одне. Тому ніде не залишайся.
Голос, голос. Послухай, моє серце, як тільки звично
слухали Святі: коли такий потужний крик
здіймався від землі; вони ставали на коліна,
неможливо ані продовжувати, ні ігнорувати:
Отож вони почули. Ти ще сприймаєш голос
Бога, не більше. Однак я чую повів,
невпинне послання, утворене мовчанням.
Воно тобі надходить зараз від тих померлих юних.
Завжди, куди приходив ти, чи не до тебе в соборах
Рима і Неаполя зверталася їх доля?
Чи не для тебе на плиті (2) недавно гравійовано
рельєфний напис в Санта Марія Формоза. (3)
Чого вони від мене хочуть? я мушу тихо покінчити
із враженням неправедності, що надто часто
викривляє безвинний порух їхніх душ.
Звичайно, дивно не жити більше на землі,
більше не користатися засвоєними звичками,
трояндам і іншим диво обіцяючим речам
не надавати значення в людському майбутті;
тому, яке було в безмежно стривожених руках,
більше не бути, і навіть власне ймення
покинути як іграшку зіпсовану.
Дивно, бажання більше не бажаються. Дивно
що з'єднувалося, те у просторі
розсіяним побачити. І Смерть-Буття важке
і повне нездійсненого, щоб поступово
відчути вічність. - Але живучі роблять
всі помилки, що їх занадто відрізняють.
Ангели (кажуть) іноді не знають, чи вони ходять між
живими чи між померлими. Вічний потік
проносить крізь обидві сфери усі часи
завжди з собою і в обох зникає.
Зрештою ми не потрібні більше їм, рано померлим,
ніжно відлученим від тлінного, як відлучає від грудей
ласкава мати. Та ми, кому потрібна
велика тайна, - в чиїй печалі так часто
виникає прогрес благословенний -: ми можемо без них?
Марна легенда що в давнину з плачу за Ліном, (4)
відважним музикантом, прийшло сухе оціпеніння;
спочатку в наляканому просторі, з якого юний майже бог,
раптом пішов назавжди, зараз у кожному хитанні
лунає пустота, яка захоплює, й втішає, й допомагає.
[i](1) Гаспара Стампа (1523 - 1554) - італійська поетеса доби Відродження, прославилася як талановита музикантша. Закохалася в графа Коллатіно ді Коллальто, роман між ними тривав три роки з 1548 до 1551 року. Йому присвячена більша частина її відомих віршів. Після розриву впала в депресію, результатом якої стали прекрасні, розумні і пристрасні вірші. Поезія, пронизана душевним болем, допомогла Гаспарі вижити. Слава поетеси прийшла до неї вже після смерті.
(2) В правому поперечному нефі собору на могильній плиті написано, що тут похований Вільгельм Хеллеманс з Антверпена, який юнаком помер у Венеції в 1593 році
(3) Санта Марія Формоза (Santa Maria Formosa) — перший у Венеції собор на честь діви Марії. Знаходиться на площі Санта-Марія Формоза. Перша згадка про собор відноситься до 1060 року. Названий на честь Madonna Formosa - "Прекрасної Мадонни", "Мадонни Пишнотілої".
(4) Лін (Λίνος) - за одним з древньо-грецьких міфів, син Аполлона і аргівської царівни Псамафи, видатний знавець музики. Він посмів вважати себе рівним Аполлону в цьому мистецтві, за що й був убитий богом. Лін являвся втіленням зароджуваного мистецтва, йому приписували винахід триструнної ліри, пісні й ритму, вірша й поезії. Пісні про Ліна були журливими, з мелодійними повторами з вигуками άι Λινον (ай Лінон). Пізніше уособлював квітуче, радісне життя, яке повинне закінчитися смертю.[/i]
[b]DIE ERSTE ELEGIE[/b]
WER, wenn ich schriee, hörte mich denn aus der Engel
Ordnungen? und gesetzt selbst, es nähme
einer mich plötzlich ans Herz: ich verginge von seinem
stärkeren Dasein. Denn das Schöne ist nichts
als des Schrecklichen Anfang, den wir noch grade ertragen,
und wir bewundern es so, weil es gelassen verschmäht,
uns zu zerstören. Ein jeder Engel ist schrecklich.
Und so verhalt ich mich denn und verschlucke den Lockruf
dunkelen Schluchzens. Ach, wen vermögen
wir denn zu brauchen? Engel nicht, Menschen nicht,
und die findigen Tiere merken es schon,
daß wir nicht sehr verläßlich zu Haus sind
in der gedeuteten Welt. Es bleibt uns vielleicht
irgend ein Baum an dem Abhang, daß wir ihn täglich
wiedersähen; es bleibt uns die Straße von gestern
und das verzogene Treusein einer Gewohnheit,
der es bei uns gefiel, und so blieb sie und ging nicht.
O und die Nacht, die Nacht, wenn der Wind voller Weltraum
uns am Angesicht zehrt –, wem bliebe sie nicht, die ersehnte,
sanft enttäuschende, welche dem einzelnen Herzen
mühsam bevorsteht. Ist sie den Liebenden leichter?
Ach, sie verdecken sich nur mit einander ihr Los.
Weißt du's noch nicht? Wirf aus den Armen die Leere
zu den Räumen hinzu, die wir atmen; vielleicht daß die Vögel
die erweiterte Luft fühlen mit innigerm Flug.
Ja, die Frühlinge brauchten dich wohl. Es muteten manche
Sterne dir zu, daß du sie spürtest. Es hob
sich eine Woge heran im Vergangenen, oder
da du vorüberkamst am geöffneten Fenster,
gab eine Geige sich hin. Das alles war Auftrag.
Aber bewältigtest du's? Warst du nicht immer
noch von Erwartung zerstreut, als kündigte alles
eine Geliebte dir an? (Wo willst du sie bergen,
da doch die großen fremden Gedanken bei dir
aus und ein gehn und öfters bleiben bei Nacht.)
Sehnt es dich aber, so singe die Liebenden; lange
noch nicht unsterblich genug ist ihr berühmtes Gefühl.
Jene, du neidest sie fast, Verlassenen, die du
so viel liebender fandst als die Gestillten. Beginn
immer von neuem die nie zu erreichende Preisung;
denk: es erhält sich der Held, selbst der Untergang war ihm
nur ein Vorwand, zu sein: seine letzte Geburt.
Aber die Liebenden nimmt die erschöpfte Natur
in sich zurück, als wären nicht zweimal die Kräfte,
dieses zu leisten. Hast du der Gaspara Stampa
denn genügend gedacht, daß irgend ein Mädchen,
dem der Geliebte entging, am gesteigerten Beispiel
dieser Liebenden fühlt: daß ich würde wie sie?
Sollen nicht endlich uns diese ältesten Schmerzen
fruchtbarer werden? Ist es nicht Zeit, daß wir liebend
uns vom Geliebten befrein und es bebend bestehn:
wie der Pfeil die Sehne besteht, um gesammelt im Absprung
mehr zu sein als er selbst. Denn Bleiben ist nirgends.
Stimmen, Stimmen. Höre, mein Herz, wie sonst nur
Heilige hörten: daß die der riesige Ruf
aufhob vom Boden; sie aber knieten,
Unmögliche, weiter und achtetens nicht:
So waren sie hörend. Nicht, daß du Gottes ertrügest
die Stimme, bei weitem. Aber das Wehende höre,
die ununterbrochene Nachricht, die aus Stille sich bildet.
Es rauscht jetzt von jenen jungen Toten zu dir.
Wo immer du eintratest, redete nicht in Kirchen
zu Rom und Neapel ruhig ihr Schicksal dich an?
Oder es trug eine Inschrift sich erhaben dir auf,
wie neulich die Tafel in Santa Maria Formosa.
Was sie mir wollen? leise soll ich des Unrechts
Anschein abtun, der ihrer Geister
reine Bewegung manchmal ein wenig behindert.
Freilich ist es seltsam, die Erde nicht mehr zu bewohnen,
kaum erlernte Gebräuche nicht mehr zu üben,
Rosen, und andern eigens versprechenden Dingen
nicht die Bedeutung menschlicher Zukunft zu geben;
das, was man war in unendlich ängstlichen Händen,
nicht mehr zu sein, und selbst den eigenen Namen
wegzulassen wie ein zerbrochenes Spielzeug.
Seltsam, die Wünsche nicht weiterzuwünschen. Seltsam,
alles, was sich bezog, so lose im Raume
flattern zu sehen. Und das Totsein ist mühsam
und voller Nachholn, daß man allmählich ein wenig
Ewigkeit spürt. – Aber Lebendige machen
alle den Fehler, daß sie zu stark unterscheiden.
Engel (sagt man) wüßten oft nicht, ob sie unter
Lebenden gehn oder Toten. Die ewige Strömung
reißt durch beide Bereiche alle Alter
immer mit sich und übertönt sie in beiden.
Schließlich brauchen sie uns nicht mehr, die Früheentrückten,
man entwöhnt sich des Irdischen sanft, wie man den Brüsten
milde der Mutter entwächst. Aber wir, die so große
Geheimnisse brauchen, denen aus Trauer so oft
seliger Fortschritt entspringt –: könnten wir sein ohne sie?
Ist die Sage umsonst, daß einst in der Klage um Linos
wagende erste Musik dürre Erstarrung durchdrang;
daß erst im erschrockenen Raum, dem ein beinah göttlicher Jüngling
plötzlich für immer enttrat, die Leere in jene
Schwingung geriet, die uns jetzt hinreißt und tröstet und hilft.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980264
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 21.04.2023
А вчора вже була весна --
Раділи фауна і флора,
Заметушилась мурашня,
Шпана товклася серед двору...
Сьогодні ж раптом випав сніг,
Вітри калічили дерева,
Зима шмагала навідліг --
Вернулась сніжна королева.
Чого пристала до весни?
Реваншу прагне за фіаско?
Але у кожної війни
Є перемога і поразка.
Минув зими зірковий час.
Весна здола зимове іго
Й розквітне все,мов на заказ,
Як сонце з'їсть замети снігу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979384
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Дівчинку Місяць гойдає -
Дівчинка плаче - ридає:
Дівчинка хлопця кохає,
Хлопчик із іншою грає,
Дівчинка дуже страждає!
Дівчинку Місяць гойдає,
Дівчинка плаче-ридає.
Місяць про дівчинку дбає -
Дівчинку Місяць кохає,
Місяць безмежно страждає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643315
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 11.04.2023
Разлетевшийся птичий шум
На обычном куске картона,
Я пастелью с утра пишу,
Сбросив куртку на пол бетонный.
Не одним был дождем омыт,
Потому, как никто, умею
Рисовать угольком сурьмы
Тишину дворовых скамеек.
Серой жадности вопреки,
За трудов многолетних тяжесть
Получаю я медяки
От "натурщиц" на диком пляже.
В небо синее черный дым
Поднимается с поля где-то.
Так художник по выходным
Дразнит кистью перо поэта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979863
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Цей горіх, що йому відпиляли розлогі крила
і судьба непривітна лишила десятки рубців,
ще жадає життя і шукає останні сили
на благенькі нехай, та усе ж молоді пагінці.
А обіруч від нього розкинули шати каштани,
їм у цьому дворі хтось окремий надав привілей,
вони байдуже зирять згори на горіхові рани
і брехливо підносять йому співчутливий єлей.
А горіх, хоч і битий вітрами і підступом світу,
не втрачає своєї палкої натури й снаги –
навсебіч розгортає поранені, вичахлі віти
і весні усміхається так, що аж заздрять боги!
Й знехотя навіть серце моє прикипіло до нього,
бо в житті щось подібне буває частенько й з людьми:
хтось напищений збоку, а поруч, здається, убогий –
та з якою душею, з якими насправді крильми!
10.04.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979813
дата надходження 10.04.2023
дата закладки 10.04.2023
Ти, кому я не розповім, що плачу
вночі до ранку,
ти, хто безсилить мою вдачу
як колисанка.
Ти, хто мені не розповість, що часто
мене чекає:
як, якщо нас таке ось щастя
не вдовольняє,
обох зморило?
(коротка пауза й несміло):
Ти на закоханість поглянь,
що починалося з зізнань,
вона обманом завершила.
Мене зробила ти самотнім. Для тебе я себе змінив.
Єдина мить з тобою й знову я мов хмільний,
але розсіявся безслідно цей туман.
Ах, зі своїх обіймів я всіх інших відпускав,
Лиш ти завжди відроджувалась знову, лиш ти:
Бо я, ні разу не обнявши, тебе міцно тримав.
[b]Rainer Maria Rilke DU, DER ICHS NICHT SAGE[/b]
Du, der ichs nicht sage, daß ich bei Nacht
weinend liege,
deren Wesen mich müde macht
wie eine Wiege.
Du, die mir nicht sagt, wenn sie wacht
meinetwillen:
wie, wenn wir diese Pracht
ohne zu stillen
in uns ertrügen?
(kurze Pause und zögernd):
Sieh dir die Liebenden an,
wenn erst das Bekennen begann
wie bald sie lügen.
Du machst mich allein. Dich einzig kann ich vertauschen.
Eine Weile bist du's, dann wieder ist es das Rauschen,
oder es ist ein Duft ohne Rest.
Ach, in den Armen hab ich sie alle verloren,
du nur, du wirst immer wieder geboren:
weil ich niemals dich anhielt, halt ich dich fest
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960190
дата надходження 19.09.2022
дата закладки 09.04.2023
мы смешные и Бог с ним
пусть не верит кто хочет
нашим радостям поздним
нашей девственной ночи
бесконечности капель
безудержности света
тьму ласкающий факел
это тоже про это
мы с тобой дилетанты
в чувствах сильных как эти
не Сократы не Канты
просто малые дети
развернувшие фантик
самой сладкой конфеты
нас связали на бантик
это тоже про это
безымянные прежде
нарекаем друг друга
снам излишни одежды
дней безлика разлука
мы из плоти и крови
а обняться не можем
разделённые рвом:
души ближе чем кожи
как мы жили не зная
ни о том ни об этом?
мы не жили, а плыли
по течению событий
иногда тихо выли
без подобных соитий
изучали ладошки
и гадали на гуще
всё считали шажочки
ты в меня уже впущен
я в тебе проростаю
знаем, что будет после
все, что было-не знаем
В соавторстве с космосом, который навсегда со мной и во мне
Авторская начитка
https://youtu.be/A76rA8pQPl0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935109
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 09.04.2023
В лабіринтах зими заблукала у квітні весна,
у природи буває також мимолітня перерва
Я пізнаю тебе, як раніше до того не знав
і дарма, що тремтять під снігами розлогі дерева
Крізь холодні світи пробирається промінь тепла,
крізь твою оборону прихильник крадеться останній
Ти пізнаєш мене, хоч раніше сто раз обпекла
і поранила губи об мене свої на світанні
На розпечений сніг впаде змочена болем сльоза,
і куди не поглянь – всюди далеч пливе білосніжна
Я спіймаю тебе, так багато тобі не сказав
та чи варто тепер, ти давно вже за іншим заміжня…
Та доносять вітри романтичні від тебе листи
ця холодна зима взяла правило – вік панувати
Як розплетену косу удруге тобі заплести,
як навчитись без тебе не жити, хоча б існувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979626
дата надходження 08.04.2023
дата закладки 09.04.2023
Мене для тебе не було. Забудь,
І не спіткнися думкою о спомин,
Ні чорною, ні світлою. Ніколи
Мене не згадуй, сильну чи слабу.
Приснилась, невирАзно, випадково .
Забудь, як дощ: узявся ні звідкіль,
Хоча й устиг змочити, а не нАскрізь,
І сонце за хвилину зітре краплі з
Гарячих вилиць, висушить довкіль,
Й мою (його) ти не відчуєш справжність.
Забудь, бо й жару того не було,
І не питай, чиє тепло лилося.
Назвавшись вітром, відлітай назовсім.
Я на шляху твоїм- гнучке стебло,
А що зламав, тобі лише здалося.
Та й забуваючи, ніколи не чіпай,
Вузька моя долоня- як завіса.
В одній виставі нам з тобою тісно.
І не торкайся, бо стебло в шипах.
І думкою поранитися бійся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979285
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 07.04.2023
Як хочеш: вір, або не вір.
Та найдовершеніший вірш
напише в полі вітровій,
і обважнілі ґрона зір,
криштальна тиша в серці Бога.
Досвітня тиша, і у ній -
в степу торішній деревій,
нечутний змах звіриних вій,
це все і є - найтонший вірш,
людська ж фантазія - убога.
Мій слух учора підстеріг,
як тільки вийшов за поріг,
як в тиші сонні комарі
його читали угорі,
і спів пташиний понад Бугом.
Він, невловимий і леткий,
не вихвалявсь ні перед ким,
немов розмірений акин,
переливав свої рядки
в моє, до цноти спрагле, вухо.
То був не плач, то був не сміх,
то розлилася, мов у сні,
теплом по тілу навесні
найдивовижніша з утіх -
творіння світу незбагненне -
рядки, що світ пульсує в них,
у візерунках неземних,
ніяка сива мудрість книг
не порівняється із ним.
Він жив мільйони літ до мене.
З'явився - зник, з'явився - зник,
мов невловимий чарівник.
А ти в його рядочки вник?
Ото й усе, що - смик та смик...
Вервечка смикань - наші вірші.
Коли його, мов пил, несе,
він засіва собою все.
Крізь час тече, немов глясе,
неперевершений десерт,
нас нанівець, поетів, звівши.
Не віриш? Спробуй - перевір.
Сягни найвищих сфер і зір,
торкнись галактик, чорних дір,
і на його тонкий манір
поруш своїм творінням тишу.
Словами світ розкрай, розріж -
від цього він не стане гірш.
Завжди лишатиметься "між"...
Та вже спливає вірш про вірш,
який ніколи не напишуть...
© Сашко Обрій.
01.04.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979007
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
Ти пам'ятаєш тишу,
що в бабиному домі
Тебе іще малого
сколише в подушках
І зранку гучно лине
мелодією " Промінь",
Нічний збудивши спокій
В побілених кутах.
Хріплячий голос скаже:
"Ще тільки шоста ранку..."
Я далі сплю в перині,
скрутившись колобком,
І чую, як бабуся
в скляну пузату банку
Вже ціде теплим дзвоном
солодке молоко.
Хатина позіхає
відкритими дверима,
Зриваючи з багетів
мережево гардин
І пелюстки з жерделі,
неначе хуртовина,
Кружляє над струмками
Порепаних стежин.
Подвір'я все співає,
в садку - пташиний гомін,
На призьбі кошенятко
вмивається руде.
А десь в сараї темнім,
на стоптаній соломі,
У білім пір'ї курка
яєчко покладе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978771
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 31.03.2023
Я люблю якусь мрію задовбати до смерті,
Потім гладити мох, яким вкрилась вона.
Намагатись ще й в ньому знайти якісь перли,
Що їх доля насипала й тицьнула - "На!"
Роздивлятись в долоні кришталики дивні,
Що чекала як крокус чекає весну.
Та запізно, бо вже проспівали всі півні,
Бо жадала тоді і питала чому?
Я гадала і думала - чом ти не їдеш?
Не летиш, не біжиш чи хоча б не повзеш?
А тобі в той момент намішали всі крупи -
Гречку, рис перебрати, роботи без меж
Випасати корів, колупати всі пічки,
Бугаям всім у світі крутити хвости,
У картоплі обдлубать синенькії вічка,
Протирати штани, будувать блокпости...
Покладу я ці перли подалі й обабіч
Свого шляху земного, і далі піду.
І тебе, моя доле, обійму й поцілую -
Ти мене більше любиш, ніж себе я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939253
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 30.03.2023
А в Киеве дождь, погода размокла на сутки,
и мысли размякли от дробного звука дождя,
и словно бумага впитали всю влагу в рассудок,
и он ручейком убежал от меня навсегда.
Быть может забуду, а может запомню... и утром
твой шёпот горячий растопит обманом мой лёд...
а я и хочу... забыться хотя бы на сутки,
пока за окном непрестанно без удержу льёт.
Чуть брызг соберу на блюдце в зелёный горошек,
туда положу два увядших бумажных цветка,
пусть воду впитают так, будто с живого колодца,
и воск замерцает на вы-кругленных лепестках.
Закончится дождь и выстынет глянец на лужах,
и соль заискрится на блюдце в зелёный горох.
Два хрупких цветка - наши о-пустошённые души,
им нужен последний, горячий и жадный, глоток.
OSAlx 2018-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978511
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 30.03.2023
19. Дзвони
Роками, чув я звук слабкий далеко,
Глибинних дзвонів, що опівніч ніс
З дзвіниці вітер, з невідомих місць,
Летів крізь бездни він на диво легко.
У снах і згадках пошуки велись
Підказки до видінь про дзвони дивних,
Про Інсмут тихий, зграї чайок білих
Навколо шпиля, що я знав колись.
Бентежило мене тих нот падіння,
До ночі в березні з дощем сумним,
Що поманив мене в старі видіння,
До давніх веж з безумним дзвоном тим.
Але, з тіні прибою лився дзвін,
Дном моря, що тепер поверх долин.
XIX. The Bells
Year after year I heard that faint, far ringing
Of deep-toned bells on the black midnight wind;
Peals from no steeple I could ever find,
But strange, as if across some great void winging.
I searched my dreams and memories for a clue,
And thought of all the chimes my visions carried;
Of quiet Innsmouth, where the white gulls tarried
Around an ancient spire that once I knew.
Always perplexed I heard those far notes falling,
Till one March night the bleak rain splashing cold
Beckoned me back through gateways of recalling
To elder towers where the mad clappers tolled.
They tolled—but from the sunless tides that pour
Through sunken valleys on the sea’s dead floor.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978504
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Найдёшь ли в обломках счастье? -
отсырело и отслоилось.
Протяжное эхо: Настя,
На-стя...
частью целого снилось:
хотелось мягко прижаться,
хотелось найти забытое
чувство дома - акации
жжёное тело налитое
отсырело, отшелушилось,
по коре тёмен про́тек сласти...
по кварталу бродящий нищий
ищет счастья целого части...
Найдёт ли он что в обломках,
что-то целое - ложку, кружку?
О, подстели соломку ему,
полы стяни потуже.
Трепыхается мотыльком
жалким
листик по глянцу лужи,
баба снежная нагишом
на постелях из чёрных кружев,
кружит, кружит протяжное
эхо счастья: Настя, На-стя...
ломкое, многое, снежное.
Только прокричать бы завслух.
OSAlx 2о22-1о
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978617
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 30.03.2023
А чому так багато пишуть про каву,
Ніби вона жінка,
А в деяких мовах
Це взагалі він.
Про її аромат, який ласкаво
Погладив пінку,
Що тиск підскочив,
У вухах дзвін.
Так само можна писати про інше -
Про спів птахів
Чи гомін міста,
Чи його тишу сонну зранку,
Про те, як диха в діжі тісто.
Про те, що часом нас розбудить
Старий дідусь з пучком петрушки.
Своїми грубими руками
Він заглядає ніби в душу.
Про те, як ми перелітали
В думках усі свої тривоги.
Про те, як ми перечіпались
Хоч і дивилися під ноги.
Про те як дивиться собака
На всіх прохожих крізь вікно.
Про те, як ти мене цілуєш,
Так солодко і так ... давно.
P.S. Чому так давно, а не зараз?
Р.S.2 Знаю я, що ви пишете про все, навіть про минуле обірваної павутинки між двома пожовклими листочками і про будні калюжі у дворі.
Але мені треба було привернути увагу до двох останніх рядків, бо часом ми пишему купу всього, щоб донести якусь одну єдину думку або навіть ціле життя живемо задля якогось моменту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978351
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 27.03.2023
18. Сади Йіну.
За муром котрий неба досягав,
Камінням давніх веж сік навпіл тучі,
Були б сади довкіл терас квітучі,
Птахів і бджіл красиво б хор співав.
Були б прогулянки й мости дугою,
Дзеркал басейнів-лотосів тепло
І вишень ніжний квіт, над котрим тло,
Небес рожевих, понад головою.
Було б там все, бо мрії ще жили,
Відкрити браму в лабіринт і йти,
Поміж ліан, що встигли оплести,
Шляхи й потоки котрі там текли.
Спішив я й хмура виросла стіна,
Та бачу я, що без воріт вона.
XVIII. The Gardens of Yin
Beyond that wall, whose ancient masonry
Reached almost to the sky in moss-thick towers,
There would be terraced gardens, rich with flowers,
And flutter of bird and butterfly and bee.
There would be walks, and bridges arching over
Warm lotos-pools reflecting temple eaves,
And cherry-trees with delicate boughs and leaves
Against a pink sky where the herons hover.
All would be there, for had not old dreams flung
Open the gate to that stone-lanterned maze
Where drowsy streams spin out their winding ways,
Trailed by green vines from bending branches hung?
I hurried—but when the wall rose, grim and great,
I found there was no longer any gate.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978400
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 27.03.2023
как хочется мне вверх
по узкой лестнице.
где ты и детский смех,
и звёзды светятся.
и на окне цветёт
герань, и голуби
целуются.
и дождь
поёт по жёлобу.
но я спускаюсь вниз.
там под ступенями
таятся дым и свист,
сидят военные.
предсмертный слышен хрип
забитой лошади.
стрельба на "раз-два-пли"
в упор на площади.
как два цветных стекла
глаза ребенка, и
лежат во тьме тела,
пылятся строками.
пусть путь и пуст, и там
в добро не верится.
жива моя мечта
над узкой лестницей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978363
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 27.03.2023
Угрузла стежка, вимощена батьком,
Земля її укрила споришем,
Беззахистна під вітром і дощем
Лускою фарбу осипає хатка.
Старезних яблунь витяглося гІлля,
Шкребе лишайник, що заліз на дах,
Трутовиками затінок пропах,
І стовбури кошлатяться струпінням.
Чорніють мітлами кущі, колись медОві,
І ранять ноги дотики сухі,
Поріг встелився ковдрою мохів,
Сумує дім дитинства і любові
Вікониці розсохлі цідять світло,
Здається, груба вичахла лишень,
Табак прянИть із батькових кишень,
І вишивки над образами квітнуть.
На діл хододний боса хочу стати
Прощення попросити в білих стін
За морок, пил і неминучий тлін.
Та з покуті взирає Божа Мати.
Між маків дивних осяває ніжність-
Пробився в шибку промінець тонкий
На Нього, хто припав Її руки,
І обіцяє, як завжди , утішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977933
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Я когда- нибудь согрешу, но не в этот раз
Под Сукно.
Я, может, согрешу, но не сейчас,
Не в этот вечер, что залит луною-
Меня смутил ее безгрешный глаз,
Совсем перехотелось быть шальною.
А время встречи- вот оно, пришло,
Закончились минуты в циферблате,
Протянутое лунное весло
Ложится , будто на волну, на платье.
И замирает. Нет, не уплыву.
Не согрешу сегодня. Что соврать бы?
Ах, не весло совсем, а бичеву
Луна у ног моих силками ладит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978220
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Хоча теплом не дихаєш- я тану.
Чи то виною сонце весняне,
Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
У синь квітучу землю одягне .
Ти пошукав би пролісок за містом:
Листок шатеновий, як коси , підійма,
Маленький і тонкий, але як міцно
Тримає голову! А погляд з- під пасма!
То мій. Не віриш? Подивись довкола-
Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
Там ряст синІє. А на ньому- бджоли -
Послала глянуть: ти із ким тепер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978262
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
якщо ти тіло
множ свої страждання
якщо душа
рвись світла
рви мости
розталі води мерзлого кохання
не квась в болото
морем відпусти
прийшло прозріння
скаче одержимість
із тіла в тіло
палить фосфор вирви
чому тримала
вітром не пустила
роками маялась
летіла в прірву
щоб мудрість віднайти
як стане сил
немає ворогів
немає друзів
є сутності
в полон впіймали тіло
слугує жертва
має по заслузі
шукає щастя
в болю захмеліло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978025
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Переклад з російської:
АКУЛИ
Ах, розбій! Ах, розбій!
Розігрався справжній бій,
дві розлючені акули
спини дугами прогнули
і хвости в воді холодній
відкусили одна одній...
БЕГЕМОТ
Лежень, лежень - бегемот
позіхає на весь рот.
З дієтою не дружить,
невихований дуже.
БІЛКА
Білка скаче босоніж
і бочком стрибає,
їй застуди не страшні -
туфельок не має.
ВІТЕР
Я гойдався серед хвиль,
а назустріч вітер плив.
Я вмостився під сосну -
вітер хилиться до сну.
За горбочок я забіг -
він втомивсь і поруч ліг.
ГОРОБЕЦЬ
Горобець - крадій
крав у голубів,
відібрати зміг
крихтики смачні.
ГНОМ
Грім гуркоче за вікном,
а в куточку плаче гном:
все перевертом в кімнаті -
треба Гені прибирати.
Щоб не ображати гнома,
Генчик лад навів у всьому.
ҐЕЛҐОТАЛИ ГУСИ
Я на ґанок вийти мусив-
ґелґотали гучно гуси.
Ранок вже давно настав -
дуже добре я поспав.
БУКВА Д
Буква Д дарує дітям
самий довгий день на світі,
дім, доріжку і дубочок,
вірних друзів в дитсадочку.
Каже дітям - не годиться
дутись, дертись і дражнитись.
ЕКСКАВАТОР
- Ех! - зітхає екскаватор,-
Щось ця яма малувата.
ЄНОТ
Ледве, ледве йшов єнот,
бо багато мав турбот.
Треба знов раненько встати -
для звірят білизну прати.
ЖИРАФ
Жаль жирафа - жив жираф
в жарких джунглях серед трав,
тепер у зоопарку
йому не дуже жарко,
в жилетці жовтій ходить він,
з плямистими розводами.
ЗЕБРА
Запрошували зебру тигри
погратися із ними в ігри.
- Ти, як і ми, смугаста теж,
до родичів своїх прийдеш?
- Знаю, звідки вітер дме -
з‘їсти хочете мене!
ІМ'Я
Мишенятко звати Миш -
шарудить, коли ти спиш.
Тигренятко звати Тимка -
не дитятко, а картинка.
Пуд - ім'я у поросяти.
А тебе, малюк, як звати?
ЇЖАК
До їжакових голочок
торкнутись я хотів,
та дуже, дуже коляться
боки у їжаків.
ЙОД
Йодом змажемо колінця
хлопчику малому,
йоду в нас по самі вінця -
ще не йдем додому.
КАВУН
Що станеться, малюк не знав,
якщо з'їси пів кавуна...
КАРУСЕЛІ
Кіт та кролик у неділю
покружляти захотіли.
Котик виліз на собаку,
та собака – забіяка.
Кролик стрибнув на коня
і кружляв отак півдня.
КУРЧАТКО
Із яйця, звичайно, важко,
вибиратися курчатку.
- Цип, цип, цип! - кричать малому,-
Всі виходьте по одному!
ЛЕВИЦЯ
Левиця любить левеняток,
а левенятка - пустувати,
Та їм не можна розпуститись,
тому що мама в них - левиця.
МАЯК
Крізь нічний страшенний морок
світиться маяк у морі.
Лампа в сорок тисяч ват
віддано всім служить.
Капітани кажуть: - Так,
це важливо дуже,
щоб вночі десь на землі
мерехтів маяк в пітьмі.
НІЧ
Вночі все дуже, дуже темно.
Вночі всі сплять давним – давно.
Вночі потрібно всім, я певен,
щоб тихо - тихо скрізь було.
ОСІНЬ
Лісом гуляє художниця - осінь,
фарби яскраві в альбомі наносить,
гілки у кленів зосталися голими -
їхні листки у альбомі наколоті.
ОЙ-ОЙ-ОЙ!
Каже Гена: - Ой-ой-ой!
І хитає головою -
відшмагати хоче
в книжці тигр синочка.
ПАПУГА
Папуга сам себе хвалив,
про все на світі говорив:
- Прекрасний Петя!
Або жалівся, навпаки,
і говорив, не таючись:
- Поганий Петя!
Ти на папугу не дивись -
не лай себе і не хвались.
ПЕСИК
Песик, лапу можеш дати?
Не дивись так грізно.
Не боюсь, але за тата
я тримаюсь міцно...
ПІВЕНЬ
Півень на столі стояв,
подумав Гена: - Дивно,
нісенітниця якась,
стоїть вода у півні?
ПУГАЧ
Старий пугач
фільми любить.
Дивиться усе підряд
про дітей та про звірят.
А вночі нема охоти
вилітати на роботу.
Р
Каррр! - розкаркалась ворона
біля нашого газону,
Каррр! - і я так можу, вірно? -
Логопед нам не потрібний.
СЛОНИ
Чи знаєш ти, чому слони
сплять стоячи і бачать сни?
Бо немає в них подушки
о-от-такої ширини.
Трах!
Телевізор - трах! - і раптом
звук пропав і світло згасло.
Відігнавши в когось сон,
розтріщався телефон.
Дзвонить, дзвонить на столі
у телемайстерні він.
УНІВЕРСАМ
Вмію все робити сам -
я тепер Універсам!
ФАЗАН
Лисиця кликала фазана:
- Будь на обіді гостем званим!
Але фазан все не летить -
чув про лисицин апетит.
ХОМ'ЯЧОК
Хом'ячок, хом'ячок
звісив щічки на бочок.
Хоч би зовсім він не схуд,
хоч би хлібчика з'їв пуд!
ЦУЦЕНЯТКО
З передпокою цуценятко
летіло стрімко, без оглядки,
давно уже його не чути нам -
із вовком щітку переплутало.
ЧАЙ
Гарячий чай, гарячий,
от бачиш - ти вже плачеш.
Уважним будь завжди з окропом-
не обпечися ненароком!
Ш
Шубку, шарфик і штанці
я тримаю у руці,
і вовняна є шапочка:
- Ходім на лижах, таточку!
ЩУКА
Надумала зубаста щука
рибальську вивчити науку
і має результат чудовий -
тепер сама рибалок ловить.
ЮЛЯ
День народження святкує
знов моя подружка Юля.
Юлю я свою люблю,
мабуть, дзиґу їй куплю.
Я
Я танцюю, я танцюю
і погратися прошу я.
Перекидаюсь, як циркач.
А ти подумав, що це м'яч?
Обманули, обманули!
Я не м'ячик, я Генуля!
==========================================
Оригинал Семён Кац "ГЕНУЛИНА АЗБУКА"
Акулы
Ах,разбой!Ах,разбой!
Разыгрался страшный бой -
Две зубастые акулы
Подрались между собой.
Спины выгнули дугой,
Съели хвост одна другой.
Арбуз
Что случится с карапузом,
Если слопать пол - арбуза?
Бегемот
Лежебока - бегемот
Раззевался во весь рот.
Очень он упитанный
И очень невоспитанный.
Белка
Белка прыгает бочком.
Белка скачет босиком.
Ей ботинки не нужны -
Ей простуды не страшны.
ВЕТЕР
Я качался на волне -
Ветер плыл навстречу мне.
Я уселся под сосну -
Ветер клонится ко сну.
Я прилег за бугорок -
Он устал и рядом лег.
Воробей
Вороватый воробей
Воровал у голубей
Возле дорожки
Вкусные крошки.
Гном
За окном грохочет гром.
В уголке горюет гном -
Все игрушки у Генули
Перевёрнуты вверх дном.
Чтобы горько гном не плакал,
Не бросай игрушки на пол.
Д
Буква Д подарит детям
Самый долгий день на свете,
Дом,дорожку,детский сад,
Дуб,где жолуди висят,
Скажет детям - не годиться
Дуться,драться и дразниться.
Енот
Еле - еле шёл енот -
Было деп невпроворот:
Для лесного для зверья
Занят стиркою белья.
Ёж
На ежиные иголки
Поглядим издалека,
Потому что очень колки
У ежей бока!
Жираф
Жаль жирафа - жил жираф
В жарких джунглях среди трав,
А в нашем зоопарке
Ему совсем не жарко,
И гуляет он в жилетке
Жёлтой с пятнами расцветки.
Зебра
Приглашали зебру тигры
Поиграться с ними в игры.
- Мы с тобой родня,похоже -
Полосатая ты тоже.
- Если вы моя родня,
То не кушайте меня!
Имя
У мышонка имя Мыш -
Очень славный он малыш.
У тигрёнка имя Тимка -
Не тигрёнок,а картинка.
Поросёнку имя - Пуд.
Как тебя,малыш,зовут?
Кот и кролик
Кот и кролик захотели
Покружить на карусели.
Кот взобрался на собаку,
А собака - в драку.
Кролик прыгнул на коня
И кружил на нём полдня.
Львица
Мама - львица любит львят,
Львята весело шалят,
Но нельзя им расшалиться,
Потому что мама - львица.
Маяк
Сквозь ночной опасный мрак
В море светится маяк.
Лампа в сорок тысяч ватт,
Каменная башня.
Капитаны говорят -
Это очень важно,
Чтобы ночью на земле
Замигал маяк во мгле.
Ночь
Ночью всё темным - темно.
Ночью спят давным - давно.
Ночью нам нужным - нужна
Ти - ши - на.
Осень
Бродит по лесу художница - осень,
Яркие краски в альбоме наносит.
Ветки у клёнов остались пусты -
Отдали ей для альбома листы.
Ой!
Говорит Генуля - ой!
И качает головой,
Потому что тигр в книжке
Хочет выпороть сынишку.
Петух
На столе стоит петух,
И подумал Гена всух -
Это что за ерунда,
В петухе стоит вода!
Попугай
Попугай про всё на свете
Повторял - прекрасный Петя!
Или жаловался - ох,Петя плох!
Сам себя, как попугай,
Не хвали и не ругай.
Пёсик
Пёсик,пёсик,дай мне лапу,
Я нисколько не боюсь.
Но одной рукой за папу
Лучше всё же подержусь.
Р
Каррр! - раскаркалась ворона
На дорожке у газона.
Каррр! - кричу я ей в ответ,
Нам не нужен логопед.
Слон
Почему,скажи,слоны
Стоя спят и смотрят сны?
Потому что нет подушки
Подходящей ширины.
Трах!
Телевизор - трах! - и вдруг
Звука нет и свет потух.
Но зато раздался звон -
Растрещался телефон.
Он трезвонит на столе
В телеателье.
Универсам
Всё умею делать сам -
Я теперь Универсам!
Филин
Старый филин
Любит фильмы.
Смотрит целый день подряд
Про детей и про зверят.
Только ночью с неохотой
Улетает на работу.
Хомячок
Хомячок,зомячок
Свесил щёчки на бочок.
Хоть бы он не похудел,
Хоть бы хлебушка поел!
Цыплёнок
Из яйца,как из пелёнок,
Выбирается цыплёнок.
Цып,цып,цып - кричат ему,
Выходи по одному!
Чай
Чай горяч.
Горяч,хоть плачь.
Чуть коснёшься невзначай -
Будешь помнить этот чай!
Ш
Шубка,шарфик и штанишки
Для сынишки - шалунишки,
Шерстяная шапочка -
Пойдём на лыжах,папочка!
Щенок
Из прихожей наш щенок
Еле ноги уволок -
Он на гвоздике под полкой
Перепутал щётку с волком.
Экскаватор
Эх! - вздыхает экскаватор,
- Эта яма маловата.
Юля
У моей подружки Юли
День рождения в июле.
Юлю я свою люблю,
Подарю я ей юлу.
Я
Я пляшу,пляшу,пляшу,
Поиграть со мной прошу.
Кувыркаюсь.как циркач.
Ты подумал - это мяч?
Обманули.обманули!
Я не мячик,я Генуля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978180
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Не замовкай в мені, звучи, брини,
Щоб я росла, тягнулася до неба!
Дощем холодним, сонцем осяйним,
Туманом, вітром, та для мене - Фебом!
Що крила чорні маєш, то нехай,
Вони мені не затуляють світла,
Ти підіймай на них, ти обіймай!
І не зважай, що з остраху я зблідла.
То тільки мить, я опаную страх.
Неси у вись, чи обрієм по колу!
Зловлю я краплю із твого пера,
Зловлю, як зірку, що опала долу.
А ти не замовкай, як та струна.
Зриватись римам з неї і летіти!
Бо як твоє в мені і відлуна,
Чим заміню тоді зів'ялі квіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978149
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
На музыкальную тему "Скрипач Моня"
(Без припева)
https://youtu.be/QVHuLUomeEc
Що сталося зі мною?
Волосся сивиною
Покрило, наче попіл додолу з неба впав.
Іще складаю вірші,
Хоч бачу трохи гірше,
Але душа моя ще не сліпа.
Закриє мій рахунок
Чорнильний візерунок,
На здачу залишивши надламане перо.
Яке вже постаріло
І загубило крила,
Але, ще може хвилювати кров.
Під латаним жакетом
Живе душа поета.
Світанки зустрічає, як в люльці немовля.
Хоч близько вже до неба -
Життя дожити треба,
Щоб не було на ній від грязі плям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977715
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 22.03.2023
17. Згадка
Там степ безмежний, кам‘яні плато,
Тягнулись скрізь у зоряній ночі,
Багать чужих, мов відблиски свічі,
На шкурах звірів, що не знав ніхто.
На південь далі схил в рівнині йшов,
До вигнутої хвилею стіни,
Немов пітона древнього спини,
Що скам‘янів давно і захолов.
В розрідженім повітрі я тремтів
І дивувався, як попав сюди,
Когось я в сяйві вогнища узрів,
Хто знав мене і мовив: «Підійди».
Під каптуром, дивлюсь – мерця лице,
Пішла надія – зрозумів я все.
XVII. A Memory
There were great steppes, and rocky table-lands
Stretching half-limitless in starlit night,
With alien campfires shedding feeble light
On beasts with tinkling bells, in shaggy bands.
Far to the south the plain sloped low and wide
To a dark zigzag line of wall that lay
Like a huge python of some primal day
Which endless time had chilled and petrified.
I shivered oddly in the cold, thin air,
And wondered where I was and how I came,
When a cloaked form against a campfire’s glare
Rose and approached, and called me by my name.
Staring at that dead face beneath the hood,
I ceased to hope—because I understood.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977641
дата надходження 20.03.2023
дата закладки 22.03.2023
Земля кругом земля і пахне землею.
А я побиваюсь лише за своєю.
Небо високе блакиттю дивує,
А я за тим , що над домом сумую.
І люди, як люди. Повсюди різні:
З одними непросто,а інші - рідні.
А я не зичу ніколи й нікому
Втратити тих, що були біля дому.
Бо серцю ближче своя вода,
Щастя своє і своя біда,
Друзі свої і недруги - теж.
І щем за своїм не має меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977502
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
16. Вікно
Дім давній, коридорів безліч в нім,
Їх, навіть, до кінця ніхто не знав,
Камінням хтось давно замурував
Вікно у закапелку на стіні.
Дитям мрійливим, я, на самоті,
Ходив туди, у темне закуття,
Крізь павутиння продирався я
І мріяв розібрати мури ті.
Одного дня, привів я мулярів
Дізнатись, що жахало предків так,
Пробили камінь, та порив вітрів
З пустот чужих приніс в кімнату страх.
Вони втекли, бо розгорнулись там
Світи з тих снів, що бачив лиш я сам.
XVI. The Window
The house was old, with tangled wings outthrown,
Of which no one could ever half keep track,
And in a small room somewhat near the back
Was an odd window sealed with ancient stone.
There, in a dream-plagued childhood, quite alone
I used to go, where night reigned vague and black;
Parting the cobwebs with a curious lack
Of fear, and with a wonder each time grown.
One later day I brought the masons there
To find what view my dim forbears had shunned,
But as they pierced the stone, a rush of air
Burst from the alien voids that yawned beyond.
They fled—but I peered through and found unrolled
All the wild worlds of which my dreams had told.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977504
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
У пеклі Бахму́та –
Ні хвилі затишшя,
І навіть не чутно,
Як плаче Всевишній,
Над смертником кожним
Душі примовляє:
«Тут навіть безбожним
Є стежка до раю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977506
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
15. Антарктос
Був сон і шепотів там птах величний
Про чорний конус, де полярна ніч,
Той довго ріс крізь льоду щит одвічний,
Стоїть, сумує, з самотою віч-на-віч.
З життєвих форм – немає там нічого,
Бліді полярні сяйва – ось і все,
Блиск сонць на стінах артефакту того,
Що Старші смутно згадували ще.
«Природи забаганкою» б назвали,
Це люди, як помітили б ще де,
Шепоче птах: «Льоди все приховали,
На глибині воно – міркує, жде».
Спаси Господь, від мертвих тих очей,
Що в милі нижче, попід конус цей.
XV. Antarktos
Deep in my dream the great bird whispered queerly
Of the black cone amid the polar waste;
Pushing above the ice-sheet lone and drearly,
By storm-crazed aeons battered and defaced.
Hither no living earth-shapes take their courses,
And only pale auroras and faint suns
Glow on that pitted rock, whose primal sources
Are guessed at dimly by the Elder Ones.
If men should glimpse it, they would merely wonder
What tricky mound of Nature’s build they spied;
But the bird told of vaster parts, that under
The mile-deep ice-shroud crouch and brood and bide.
God help the dreamer whose mad visions shew
Those dead eyes set in crystal gulfs below!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977013
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Пане, ви розгубили метеликів,
Хоч вони на паперах не ваші.
Та про пристрасть, що ви до них маєте -
Я кіно вам цікаве пока́жу.
От Північний Яггар, що звуть міль
Та закутався в шубку від світу.
В нього очі живуть на крильцях,
Він на дотик як тепле літо.
Аполлон у камінні коштовнім -
Я його залюбки вивчала.
І на крилах краплини рубінові,
Він махнув і нам все прощали.
В бірюзі Тополева Стрічкарка,
Лускокрила комашка грайлива.
О, як добре, що це не жінка,
Бо усі б закохались й не дивно!
А Підсрібник Пандора... хто назву
Таку дивно-блискучу придумав?
Її крила припливи-відпливи,
Тут Луна ні до чого, я думаю!
І остання Ведмедиця Кайя,
Із родини ведмедиць не тих.
На долоні красу споглядаю,
Що і вітер уйнявся, затих!
Світ прекрасний у кожнім куточку
І повсюди трапляється диво,
Якщо ти розливаєшся зором,
За умови, що бачиш красиво.
Авторська начитка https://youtu.be/Go8cYpgOluE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977226
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Ночью снились кошки, кошки.
Ты, далекая в окне
И твоя любовь немножко
Залетала светом мне.
Месяц снился серебристый.
В тучах мой любимый кот.
Снился путь, такой тернистый,
Что бежишь наоборот.
Там в пути не оторваться,
За валун не схоронюсь.
Снова стало мне казаться,
Что любви твоей боюсь……
17.03.23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977253
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
14. Зоре-вітри
Година восени частіше ця,
Як сутінки і зоре-вітер дме,
В повітря листя мертве він здійме
Де вулиця з горба безлюдна вся.
І в світлі раннім вікон поселян
Кружляє дим, других світів краси,
Гармонія космічна, ліній цих,
І Фомальгаут зрить через туман.
І пізнають поети у цей час
Які гриби на Югготі ростуть
І квіти, що на Нітоні цвітуть,
Яких тут не побачить жоден з нас.
Але видіння мають ціну теж,
За кожне – десять власних віддаєш!
14. Star-Winds
It is a certain hour of twilight glooms,
Mostly in autumn, when the star-wind pours
Down hilltop streets, deserted out-of-doors,
But shewing early lamplight from snug rooms.
The dead leaves rush in strange, fantastic twists,
And chimney-smoke whirls round with alien grace,
Heeding geometries of outer space,
While Fomalhaut peers in through southward mists.
This is the hour when moonstruck poets know
What fungi sprout in Yuggoth, and what scents
And tints of flowers fill Nithon’s continents,
Such as in no poor earthly garden blow.
Yet for each dream these winds to us convey,
A dozen more of ours they sweep away!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976837
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 13.03.2023
1
Пам"ятаю осiнь
З блюзом i сльозами
Як ти вiд мене пiшла назавжди
Пам"ятаю мiста золоте волосся
Ритм легкоi твоei ходи
Пр..
День
Несмiливо кликав нiч
Де ти тепер немов свiча у вiкнi?
2
На кого чекаeш
Для кого палаeш
Доньку чи сина яким звеш iм"ям?
Кроками по листю
Ти менi лунаeш
Наче мiж шепотом i небуттям
Пр..
3
Долi не збагнути
Нiби птаха в небi
Вивчити гiркий пароль самоти
В кожному обличчi
Сяe щось вiд тебе
Тiльки це зовсiм iнакшi свiти
Пр...
4
Пам"ятаю осiнь
З блюзом i сльозами
Як ти вiд мене пiшла назавжди
Пам"ятаю мiста золоте волосся
Ритм легкоi твоei ходи
5
Зрушити не мрiю
Надважке коло
Проти стрiмкого потоку рокiв
Колiр твоiх рухiв кольору Нiколи
Так починаeться право на спiв
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976892
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 13.03.2023
Краса.
Темно-синє небо.
Зірок колюча мить.
І месяц, як то треба,
Над хмарам біжить ,
А знизу у тумані
Лани ,ліса, річки.
Вродливі ходять дами,
В церквах горять свічки.
Іще там, біля вікон
Дівоча є краса.
Є морда, дідько, пика,
Чаклунські є ліса.
І хтось там щось гадає
Над картами Таро.
І на любов впадає,
Під місячнєє тло.
І б*ється їй серденько,
І подих зачаївсь
Ах, мила та гарненька!
Хай збудеться все їй!
11.03.23.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976747
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
13. Гесперія.
Зимовий захід, неба край палає,
Вже димарі напівреальні тут,
Крізь браму вхід – в забутий рік маршрут,
До мрій високих і пишнот гукає.
Чудес тих відблиск нам вогнями сяє,
Пригод крутих, але не без страху,
Алея сфінксів є на тім шляху
До стін і веж, котрі звук лір стрясає.
Це край, де красоти дух розквітає,
Де кожен спогад має джерело,
Де бездною зірки годин несло,
Рікою, що Часу в нас назву має.
Ми – в мріях близько, та не буде див –
Цих вулиць слід людей ще не бруднив.
XIII. Hesperia
The winter sunset, flaming beyond spires
And chimneys half-detached from this dull sphere,
Opens great gates to some forgotten year
Of elder splendours and divine desires.
Expectant wonders burn in those rich fires,
Adventure-fraught, and not untinged with fear;
A row of sphinxes where the way leads clear
Toward walls and turrets quivering to far lyres.
It is the land where beauty’s meaning flowers;
Where every unplaced memory has a source;
Where the great river Time begins its course
Down the vast void in starlit streams of hours.
Dreams bring us close—but ancient lore repeats
That human tread has never soiled these streets.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976686
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
12. Ревун
Казали по Брігс Гілл не йти мені,
Шосе, колись до Зору те вело,
Де Гуді Воткінс учинила зло
Й повісили її в ті чорні дні.
Та я не слухав і ось бачу там –
Котедж в лозі, посеред тіні скель.
Забув я про мотузку з конопель –
Був дім, як новий, всупереч рокам!
Я задивився, як згасає день,
Та рикнув хтось з кімнати нагорі,
Крізь плющ промінчик то пробив лишень
І я відчув той погляд на собі!
В нестямі мчав я, як побачив «це» –
Чотири лапи і людське лице.
XII. The Howler
They told me not to take the Briggs’ Hill path
That used to be the highroad through to Zoar,
For Goody Watkins, hanged in seventeen-four,
Had left a certain monstrous aftermath.
Yet when I disobeyed, and had in view
The vine-hung cottage by the great rock slope,
I could not think of elms or hempen rope,
But wondered why the house still seemed so new.
Stopping a while to watch the fading day,
I heard faint howls, as from a room upstairs,
When through the ivied panes one sunset ray
Struck in, and caught the howler unawares.
I glimpsed—and ran in frenzy from the place,
And from a four-pawed thing with human face.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976572
дата надходження 10.03.2023
дата закладки 11.03.2023
11. Колодязь
Сет Етвуд розміняв вісімдесят,
В дворі криницю фермер захотів,
З ним Еб, юнак, бурив її, бурив,
Сміялись ми – попустить цих хлоп‘ят.
Та Еб, натомість, збожеволів теж –
Відправили на ферму окружну,
Сет думав: «Замурую все…», авжеж –
Старі порізав вени і заснув…
Знайти хотіли, був тягар вини –
Який секрет криниця стереже?
Там скоби йдуть залізні з глибини,
Такої, що й казати годі вже.
І все ж цеглини повернули ми,
Бо й звуки не верталися з пітьми.
XI. The Well
Farmer Seth Atwood was past eighty when
He tried to sink that deep well by his door,
With only Eb to help him bore and bore.
We laughed, and hoped he’d soon be sane again.
And yet, instead, young Eb went crazy, too,
So that they shipped him to the county farm.
Seth bricked the well-mouth up as tight as glue—
Then hacked an artery in his gnarled left arm.
After the funeral we felt bound to get
Out to that well and rip the bricks away,
But all we saw were iron hand-holds set
Down a black hole deeper than we could say.
And yet we put the bricks back—for we found
The hole too deep for any line to sound.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976467
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 11.03.2023
10. Голубина пошта
Ми йшли крізь нетрі виснажених стін,
Що пухли з накопиченого зла,
Звертався натовп там, мерзенних тіл,
До іншої планети божества.
Мільйон кострищ на вулицях палав,
Злітали крадькома з пласких дахів
В розверсте небо декілька птахів,
Ритмічно барабанів звук лунав.
Кострища ці, я знав, не до добра,
Із космосу Назовні ті птахи,
Знав, що зі склепів Тога їх шляхи
І, що за ноша під крилом була.
І серед інших, раптом, стихнув сміх –
Бо вгледіли, що саме в дзьобах злих.
X. The Pigeon-Flyers
They took me slumming, where gaunt walls of brick
Bulge outward with a viscous stored-up evil,
And twisted faces, thronging foul and thick,
Wink messages to alien god and devil.
A million fires were blazing in the streets,
And from flat roofs a furtive few would fly
Bedraggled birds into the yawning sky
While hidden drums droned on with measured beats.
I knew those fires were brewing monstrous things,
And that those birds of space had been Outside—
I guessed to what dark planet’s crypts they plied,
And what they brought from Thog beneath their wings.
The others laughed—till struck too mute to speak
By what they glimpsed in one bird’s evil beak.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976445
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 11.03.2023
9. Двір
Було це місто, що я знав колись,
Прокази й нечестивих давній град,
Там співи й гонг, чудним богам обряд,
Зі склепів, з-під брудних алей неслись.
Будинки витріщалися в мій бік,
Схилившись п'яно, мов напівживі,
Пройшов я брами косяки гнилі
У двір, де той мав бути чоловік.
Зімкнулись стіни і сюди ходить,
В барліг такий, я зрікся на віки,
Аж вікна – вщент! У дикім світлі, вмить –
Танцюючі навкруг чоловіки:
Гулянка у блукаючих мерців —
Безумство тихе трупів без голів!
IX. The Courtyard
It was the city I had known before;
The ancient, leprous town where mongrel throngs
Chant to strange gods, and beat unhallowed gongs
In crypts beneath foul alleys near the shore.
The rotting, fish-eyed houses leered at me
From where they leaned, drunk and half-animate,
As edging through the filth I passed the gate
To the black courtyard where the man would be.
The dark walls closed me in, and loud I cursed
That ever I had come to such a den,
When suddenly a score of windows burst
Into wild light, and swarmed with dancing men:
Mad, soundless revels of the dragging dead—
And not a corpse had either hands or head!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976342
дата надходження 08.03.2023
дата закладки 08.03.2023
8. Порт
Від Аркхема я милях в десяти,
На стежці в скелях, понад Бойнтон-Біч,
Надію мав зійти, поки не ніч,
На пік, де Інсмут видно з висоти.
Відходив парус в моря далину,
Він від років і від вітрів збілів,
Та зло в нім відчувалося й без слів,
Не крикнув я й рукою не махнув.
«Відходить з Інсмута!» – луна часів,
Давно забутих, та вже ніч іде,
Нарешті досягнув я точки, де
Те місто роздивлятися ходив.
Дахи і шпилі є – та глянь! Імла,
Мов склепу темінь, над усім лягла!
VIII. The Port
Ten miles from Arkham I had struck the trail
That rides the cliff-edge over Boynton Beach,
And hoped that just at sunset I could reach
The crest that looks on Innsmouth in the vale.
Far out at sea was a retreating sail,
White as hard years of ancient winds could bleach,
But evil with some portent beyond speech,
So that I did not wave my hand or hail.
Sails out of Innsmouth! echoing old renown
Of long-dead times. But now a too-swift night
Is closing in, and I have reached the height
Whence I so often scan the distant town.
The spires and roofs are there—but look! The gloom
Sinks on dark lanes, as lightless as the tomb!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976223
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Дитинства загублений острів
Сьогодні наснився:
Гніздо височіє лелече
За теплим туманом,
Привітно біліє криниця,
Гукаючи в гості,
І чмихає хата димами
Із хлібної печі.
Завіса рожевим шифоном
Ховає ті далі .
Телятко шелепає пастись
У шовкові трави.
І човник стоїть на причалі
Ляльок моїх повен-
Вони, синьоокі й картаві,
Зібрались до Казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976198
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
7. Гора Замана
Гори на місто давнє впала тінь,
Обрив напроти вулиці кінця,
Лісиста і зелена височінь,
Над шпилем виситься громада ця.
Чутки там, років двісті на вустах,
Про схил, куди не тягне йти людей –
Скалічений олень там був чи птах,
І хлопці зникли, що нема вістей.
Поштар там якось не знайшов села,
Хат і народ ніхто не бачив більш
Із Ейлсбері людей юрба прийшла –
Та поштарю вони кивали лиш,
Що божевільний він, бо сам казав
Про люті очі й рот, що пагорб мав.
VII. Zaman’s Hill
The great hill hung close over the old town,
A precipice against the main street’s end;
Green, tall, and wooded, looking darkly down
Upon the steeple at the highway bend.
Two hundred years the whispers had been heard
About what happened on the man-shunned slope –
Tales of an oddly mangled deer or bird,
Or of lost boys whose kin had ceased to hope.
One day the mail-man found no village there,
Nor were its folk or houses seen again;
People came out from Aylesbury to stare –
Yet they all told the mail-man it was plain
That he was mad for saying he had spied
The great hill’s gluttonous eyes, and jaws stretched wide.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976210
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Як тільки місяць зітреться до дужки,
Торкнутись хочу до вузького світла,
І дивною пробуджуючись хіттю,
Вдивляюсь у своє вікно, забувши,
Що скло його, холодне й непомітне
Ніколи не дозволить полетіти.
Молодиком чарує завіконня,
Де він серпом порослі хмари косить,
Й до себе кличе тонко , стоголосо.
Та скло лише остуджує долоні.
Хотілося б до ранку їздить возом
По викошеній місяцем дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976104
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 06.03.2023
6. Лампа
В пустотах скель тих лампу ми знайшли,
Різьба – з Фів жоден жрець не розгадав.
Жах ієрогліфи з печер несли,
Земні створіння текст попереджав.
Нічого, чаші крім, там не було,
Олії дивної у кубку штрих
І бронзи, з візерунком тайним, тло,
Де натяк на якийсь незвичний гріх.
Страх сорока століть нас не спинив,
Коли несли цю здобич ми свою,
В тіні намету, не чекавши див,
Стару олію піддали вогню.
Та спалахнула – Боже!... Форм розмах
Вселив нам в душі шанобливий страх.
VI. The Lamp
We found the lamp inside those hollow cliffs
Whose chiseled sign no priest in Thebes could read,
And from whose caverns frightened hieroglyphs
Warned every living creature of earth’s breed.
No more was there—just that one brazen bowl
With traces of a curious oil within;
Fretted with some obscurely patterned scroll,
And symbols hinting vaguely of strange sin.
Little the fears of forty centuries meant
To us as we bore off our slender spoil,
And when we scanned it in our darkened tent
We struck a match to test the ancient oil.
It blazed—great God! . . . But the vast shapes we saw
In that mad flash have seared our lives with awe.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976102
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 06.03.2023
5. Повернення додому
Мене додому нести він хотів,
Напівзабутий, темний край чекав,
Де сходин ряд терасу підпирав
І балюстради, гребнем для вітрів,
Внизу ж, на милі – вежі й куполи,
Мов лабіринт на березі морськім.
Звав демон побувати в краї тім,
Ще хвилі раз почути з висоти.
Він обіцяв, і курс на захід взяв,
Крізь браму сонця, повз озер вогню,
Де з тронів крик богів, назустріч дню,
В якому безіменних жах чекав.
Затока потім чорна, ніч, прилив:
«Ось був твій дім, – глузує, – як прозрів!»
V. Homecoming
The daemon said that he would take me home
To the pale, shadowy land I half recalled
As a high place of stair and terrace, walled
With marble balustrades that sky-winds comb,
While miles below a maze of dome on dome
And tower on tower beside a sea lies sprawled.
Once more, he told me, I would stand enthralled
On those old heights, and hear the far-off foam.
All this he promised, and through sunset’s gate
He swept me, past the lapping lakes of flame,
And red-gold thrones of gods without a name
Who shriek in fear at some impending fate.
Then a black gulf with sea-sounds in the night:
“Here was your home,” he mocked, “when you had sight!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976095
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 06.03.2023
І знову сніг, прозорою завісою
Ховає під собою листя спалене-
Мої бажання, досі і не здійснені,
Видніються то згарищем, то скалами.
В мелодію чужу вірші заплетені,
Чи проспівати може, чи заплакати.
І сірими за снігом силуетами
Ховаються сліди розлук залатані.
Та цілий день сніжинки густо падають,
Метеликами мокрими у спогади
І мерехтять у казці листопадовій,
В яку мене колись покличеш знову ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966211
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 05.03.2023
Станет владыкой раб,
Звёзды с небес падут.
Будет крамольник рад
Гордо нести беду.
Щедро делиться ей,
Сыпя в чужой карман.
В свете последних дней
Боги сошли с ума.
Падая каждый раз,
Мир обращают в пыль.
Меркнут разрезы глаз,
Верящей в них толпы.
Скоро настанет тишь:
Вплавленные кресты.
Выжженные пути,
Взорванные мосты.
Вечная благодать -
Мир пустотой омыт.
С бога ни взять, ни дать,
Ибо повинны - мы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975928
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
4. Прозріння
Знов день настав, як і дитям, лиш раз –
Пустир угледів між старих дубів,
Огорнуті туманом, що душив,
Там тіні крались, їх поганив сказ.
Було все те ж – між травами дими,
Вівтар, де знак, на виклик чий іде
Той Безіменний, котрому все те –
Куріння тисяч веж, з віків пітьми.
На каміні там тіло я узрів,
І не людей бенкет круг нього був,
Я знав – не мій це дивний світ сірів,
А Юггот, і крізь бездни я почув –
Завило тіло мертве у мій бік,
Та пізно я впізнав свій власний крик!
IV. Recognition
The day had come again, when as a child
I saw—just once—that hollow of old oaks,
Grey with a ground-mist that enfolds and chokes
The slinking shapes which madness has defiled.
It was the same—an herbage rank and wild
Clings round an altar whose carved sign invokes
That Nameless One to whom a thousand smokes
Rose, aeons gone, from unclean towers up-piled.
I saw the body spread on that dank stone,
And knew those things which feasted were not men;
I knew this strange, grey world was not my own,
But Yuggoth, past the starry voids—and then
The body shrieked at me with a dead cry,
And all too late I knew that it was I!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975952
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
3. Ключ
Стежок не знаю, котрі завели
З доріг морських додому у цей час,
Але на ґанку я тремтів, коли
За двері скочив і закрив їх враз.
Я книгу мав таємного шляху,
Скрізь космосу екрани захисні,
У далину, не досягти яку,
І втрачених еонів давні дні.
Ключ є тепер до тих видінь в тумані,
Де сонця шпилі і у думах ліс,
В безодні, до Землі занадто дальні,
Мов спогад, нескінченності сюрприз.
Ключ є, та припинив я бурмотіння,
З горища пролунало шарудіння.
III. The Key
I do not know what windings in the waste
Of those strange sea-lanes brought me home once more,
But on my porch I trembled, white with haste
To get inside and bolt the heavy door.
I had the book that told the hidden way
Across the void and through the space-hung screens
That hold the undimensioned worlds at bay,
And keep lost aeons to their own demesnes.
At last the key was mine to those vague visions
Of sunset spires and twilight woods that brood
Dim in the gulfs beyond this earth’s precisions,
Lurking as memories of infinitude.
The key was mine, but as I sat there mumbling,
The attic window shook with a faint fumbling.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975844
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Сумують лави попід снігом
і тишею хворіє парк,
лиш темінь розбавляє світлом
самотній, наче ніч, ліхтар,
чекаючи палких цілунків
і слів жаданих про любов,
хто скуштував кохання трунку,
собі у парку знайде схов,
він збереже їх таємниці,
таке бувало вже не раз,
а зараз тільки сніг іскриться,
танцюючи із вітром вальс.
04.03.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975773
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
2. Гонитва
Тримавши книгу під пальтом чимдуж,
Йшов я в провулках порту, похапцем,
Її сховав я від очей довкруж,
І озирався, весь блідий лицем.
Провалля вікон хмурились мені,
Старих будинків погляд дивним був,
Того, що цегла крила в глибині,
Я жах і тугу до небес відчув.
Ніхто не бачив як я брав її,
Та сміх лунає й кругом голова,
Світи дрімають там, я чую, злі,
У книзі, котру я уполював.
Кошмар стін нескінченних вздовж дороги
І йдуть позаду десь незримі ноги.
II. Pursuit
I held the book beneath my coat, at pains
To hide the thing from sight in such a place;
Hurrying through the ancient harbor lanes
With often-turning head and nervous pace.
Dull, furtive windows in old tottering brick
Peered at me oddly as I hastened by,
And thinking what they sheltered, I grew sick
For a redeeming glimpse of clean blue sky.
No one had seen me take the thing—but still
A blank laugh echoed in my whirling head,
And I could guess what nighted worlds of ill
Lurked in that volume I had coveted.
The way grew strange—the walls alike and madding—
And far behind me, unseen feet were padding.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975831
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
1. Книга
В клубках провулків губиться воно,
Те місце темне, де скрізь пилу шар,
Де аромат див моря, повний чар,
Туман там, що витав колись давно.
Там ромби вікон в кіптяві старій,
Стовпці книжок скрутились мов лоза,
Нещадно гниль томи ті точить зла –
Віків знання, котрі в ціні низькій.
Зайшовши, зачаровано я взяв
З під павутиння верхній фоліант,
Мій трепет зріс від слів, що зберігав
Таємний і жахливий той трактат.
Знавця я погукав книжкових справ,
Та сміх лише поміж книжок лунав.
03.03.2023 Віталій Гречка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975729
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Хьюстон, у нас проблемы!
Негерметичен шлюз.
Стив перепутал клеммы -
Отстыковал "Союз".
Двигатель не фурычит
И маневровый сдох.
Будем тянуть на спичках,
И да поможет бог.
Выпало мне и Хлое -
Это хороший знак.
Я бы с ней и в каноэ
Вышел в открытый мрак,
В космоса злющий холод,
В омуты чёрных дыр,
Где даже свет размолот:
Трассеры звёзд - пунктир.
Греет её улыбка,
Нет ничего милей
Там, где комета рыбкой
Плещет хвостом во мгле.
Да, я порой романтик.
Помнит она о том,
Что обещал в Атланте:
"Быть нам навек вдвоём".
Мы устраним поломку,
Но кислород - к нулю.
Произнесу негромко
Нежное "I love you"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975250
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Дошкульно мочить коси сніг мохнатий,
Важкий і мокрий , як печать вини,
Тієї, про яку лише мовчати.
Давно забулось, де її початок,
Та ,мабуть, хтось кінець мені зронив,
Тріпнувши зверху мокрими крильми ,
Щоби відмити в дощоснігопаді.
Мене так мало зверху, й мокне шлях,
Сліди, як тіні , порвані на клапті.
Від снігу коси сиві і кошлаті,
На плЕчах сніг, і сипле іздаля
На мене той, хто має там літати,
Й мені щаблі до неба підставлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975262
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Мені це до вподоби, те що Ви
Недужі не на мене, я не Вами
Слаба, що медоцвiту почуттiв
не визріти у стільнику медами.
Мені це до вподоби, у цю мить
Смішною бути — бавлячи час з Вами —
Розкутою, не червоніти вмить,
Невмисне ледь торкнувшись рукавами.
Ще до сподоби й те, що при мені
Ваш погляд іншу з подивом чатує,
Що не пророчите смерть у вогні
Мені за те, що я не Вас цілую.
І що ім′я моє Ви ніжно, ніжний мій,
ні вдень ані вночі не згадуєте всує...
І що ніколи у церковній млі
Не проспіває хор нам: алілуйя!
Подяка Вам від сердца і руки
За те, що Ви — не знаючи самі!.. —
Мене так любите: за спокій мій
Вночі, за завітання вечорами,
За наші не-гуляння у пітьмі,
За сонце, що не в нас над головами.
За те — на жаль! — не мною хворі Ви,
За те — на жаль! — що я не хвора Вами.
OSALx2o22-o8
*
Мне нравится, что Вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не Вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной —
Распущенной — и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что Вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не Вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем ни ночью — всуе…
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо Вам и сердцем и рукой
За то, что Вы меня — не зная сами! —
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце не у нас над головами,
За то, что Вы больны — увы! — не мной,
За то, что я больна — увы! — не Вами.
М.Цветаева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975038
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Можливо, що ти- не така вже для мене і втрата.
Бо гріють і далі чиїсь незнайомі долоні.
Не так було просто в твоєму мені пантеоні,
Бо бути у ньому- то не вечори коротати.
Я знаю, немає достойних,щоб стати рядами
Під куполом храму, що зведений ради одного.
На паперті лиш галасує юрба довгоногих.
А там , за дверима, наОс із моїми слідами.
Одначе, цікаво- а голуб туди залітає?
Ту тишу, що в куполі збилась, крилом розпушити,
Де променем заходу мрії до рами пришиті,
Й мільйони пилинок на плечі сідають літами .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975008
дата надходження 25.02.2023
дата закладки 26.02.2023
А по небу, собой не дурна,
Тихой поступью мимо востока,
На прогулку выходит луна
И блуждает всю ночь одиноко.
Где-то мечутся гончие псы
И медведице тоже не спится.
Плавно стрелки вращают часы
В ожидании выкрика птицы.
Отвернувшись от ярких огней,
Я гляжу на серебряный профиль
Стародавней подруги своей,
Угодившей в нетронутый кофе.
Мне так хочется просто уснуть
На задворках поэзии где-то,
Уложив под подушку луну,
Что плескалась в печали поэта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975058
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Ні, не хочу – любові, почестей:
– Бо п‘янкі вони. – Не така!
Навіть яблучка вже не хочеться
– Дуже звабного – що з лотка…
Ланцюгом щось услід волочиться,
Скоро громом вже загримить.
– Як же хочу я,
Як же хочу я –
Тихо смерті зустріти мить!
Текст стихотворения М.Цветаевой
Не хочу ни любви, ни почестей:
— Опьянительны. — Не падка!
Даже яблочка мне не хочется
— Соблазнительного — с лотка…
Что-то цепью за мной волочится,
Скоро громом начнет греметь.
— Как мне хочется,
Как мне хочется —
Потихонечку умереть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975089
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Щастя людське, ну де ж ти?
Наче тебе й не було.
Чуєш? Летять ракети,
кров’ю залите чоло,
кров’ю земля залита,
он бачиш, парує як
це, мабуть, кінець світу
чи тільки небесний знак.
Чесно скажу, не знаю,
бо не дивлюся туди,
дайте ключі від раю,
хочу в Едемські сади,
хочу світлого неба
та рясно сіється тьма –
вічний морок ереба,
Божого царства катма.
Може ковточок віри
врятує, а може й ні,
тирло страшного звіра
якось наснилось мені
ті божевільні очі
де часу втрачено лік…
Звір повторити хоче –
лютий тривалістю в рік.
24.02.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974799
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
То моє місто.
То його горять ліхтарі,
його мерехтить бруківка.
Митарі, праведники, шахраї,
безхатьки, миряни та багатії…
То лунає його платівка.
Віриш, знайду, немов уві сні,
наосліп усі крамниці.
Я пам’ятаю навіть старі
міста цього таємниці.
Уявляєш, тут навіть
"Китайська стіна".
Я можу тобі розповісти
про назви та всі ці чудні імена
вулиць у цьому місті.
То його околиці та сади,
його закони та устрій.
Його городи́ і його плоди
та люди, що йдуть назустріч.
Знаєш, тут озеро й витий шлях,
церкви́, де луна «Осанна».
Місяць гойдається на дротах,
а вище хіба що Чумацький шлях ―
Божа краса філігранна.
То моє місто. Його сніги.
Там на «Барвінку» його човни
спогади горнуть на веслах.
Й тихо вартують чоловіки,
щоб довгокосі їхні жінки
гойдали малят на персах.
То моє місто. Його зима,
його сирени, його війна.
То його веселощі та хрести…
Його турботи, будні, свята..
Його поля і його жита…
Воно не боїться нової весни.
Бо то моє місто, мої світи,
де грають на вулицях
діти війни.
©Ольга Береза
* Китайська стіна - довжелезна 9-ти поверхівка на кільканадцять під'їздів у місті Новий Розділ.
* Барвінок - назва місцевого озера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974887
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Між нами пекло вогняне,
Де чорна все, що бачить, косить.
Далекий, згадуєш мене?
За рік я стала сивокоса...
Дороги зникли у війні,
Надії на майбутню зустріч.
ЖадАний, напиши мені,
Як там тобі , кохання УзбІч?
За димом горя і біди
Змінити долю ми не в силі.
Хороший , хоч у сни прийди.
Змарнілий, знаю. Знаю, сивий.
...
Любимая, за все прости.
За то, что этот ад кромешный
Стал между нами на пути,
Сжигая жизни и надежды .
За то , что не имею сил
Тебя закрыть от русских градов,
Что сколько лет судьбу просил
Твое дыханье слышать рядом.
И вот сошла с ума страна,
В ее плену мне боль не спрятать.
Как же, далёкая, нужна
Твоя рука, что пахнет мятой.
...
Рассыпался за ветром зов.
І я не дотягнусь- далеко.
Летят домой через Азов
Мої зажурені лелеки .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974835
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Бах за окном. Ба-бах!
Я открываю глаза...
Вместо привычного
сердца, уходящего в пятки,
пятки уходят в сердце.
Началось.
Люди! играйте в прятки!
впадайте в кому,
в маразм или в детство —
на собственный выбор.
Ба-бах за окном. Ба-бах!
звенит
сервиз в серванте...
что сейчас?
ночь или утро?
скорбное ночеутро...
на часах — три нуля и пятёрка.
страх ковыряет, курочит мне душу
отвёрткой.
Бах! Бах-бах-бах!
Взрывы снарядов — музыка Баха.
Война.
Война — вой на...
на что???
Война — это Женщина!
Тогда почему у неё
лицо старика?
Мама! Мне страшно!
пусть станет невидимой
наша пятиэтажка.
Воет сирена
до судорог громко, протяжно...
Я со временем научусь
различать приближение горя...
но пока я лежу на полу в коридоре
и слушаю тяжесть дыхания страха,
его аритмию
под музыку Баха...
(24.02.2023, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974884
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
По шагреневой коже слеза,
Прокатившись оставила след.
Между нами, дружище Бальзак,
Темный Стикс и еще - двести лет.
Но, когда-то Харону смогу
Заплатить пару медных монет,
Чтобы встретить на том берегу,
Тех, которых поблизости нет.
На шагреневый берег сойдя,
Я шагну в затуманную тишь.
И на коже следами дождя
В перекресток сойдутся пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974404
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 20.02.2023
Давно не видно сонця.
Весна б уже скоріш.
Напевно кроманьонцям
Жилося веселіш...
Закрили небо хмари --
Нудьга і негатив
І " трьом царям со дарі"
Нема куди іти...
Мине лише сто років
І сім мільярдів нас
Змете,як мух, потроху
Його Величність Час.
Ніякий Нострадамус
Не скаже до пуття
Яке нащадків наших
Чекає майбуття.
Що у майбутнім буде
Нам знати не дано.
Там зовсім інші люди
Творитимуть кіно.
Напишуть свій сценарій,
придумають сюжет,
Щоб завжди у фіналі
Був гарний happi end.
Ми нашу кров і гени
Їм в спадок віддамо
І волю,
волю й землю
Будь-що збережемо!
Ми зробимо це, діти,
Назло всім ворогам
Заради світла в світі,
Заради миру вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972633
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Я б могла заспівати пісень,
Та до співу таланту не маю.
Я б навчала мистецтву дітей,
Та ази, не глибини, в нім знаю.
Я би сіяла жито в полях,
Та не вмію як землю зорати.
Лікувала би хворих від ран,
Та не можу страх крові здолати.
Я би на ніч читала казки,
Та колиски Бог в дім ще не ставить.
Я би в полум'я геть злі плітки,
Та не завжди добро в світі править.
Я б багато-багато добра
З вільним вітром у степ відпустила.
Але часто за степом - стіна,
І душа сумно зложує крила.
Я би плакала з того щодня,
Що невдачі на обрій лягають.
Та всім серцем кохаю життя!
А за що? Хай мене не питають.
Бо як кожен з нас має свій хрест,
Так і милість всім з неба дається.
Я з дитинства чекаю чудес!
Чуєш, Боже? А раптом озветься...
Таки чує, якщо я живу,
Якщо в небі горить моя зірка.
Якщо є ті, кого я люблю,
І є той, хто моя половинка.
І хоч я не сягнула вершин,
Але мила мені моя доля.
Комусь треба триматись й низин:
Моє щастя - в відсутності горя.
30.05.2022
Наталія Петренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974162
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Доля - ворожка зілля варила,
тихо говорила:
будь-якими дорогами: і туди, і сюди -
куди хочеш, думкою ходи -
Лиш стежку,
що в"ється через отой пишний гай
солодких спогадів про НЬОГО,-
ОМИНАЙ.
Вона заведе тебе в дрімучий ліс важких думок.
там душать горло сльози, а сум висмоктує сили.
Там чатує на свою жертву болото печалі, в якім живе сама смерть.
Доля-ворожка зілля варила,
тим зіллям поїла.
зіллям напувала,
тихо промовляла:
Пий, доню, задля ЖИТТЯ
трунок ЗА..БУТ..ТЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974194
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Ти,
Тепер я знаю ти на світі є
І кожної хвилини
Я дихаю тобою і живу
Уві сні, і наяву.
Ні!
Я ні про що у тебе не прошу,
Ні, все, чого прошу я,
Тінню на твоїм шляху лягти,
І хоч би раз удвох пройти.
Приспів:
Пройти без зайвих слів чи фраз,
Пройти, легкі лишаючи сліди,
Пройти єдиний раз
По тих стежках, що ходиш ти.
Хай,
Любов коротка наша буде, хай
І вічною розлука.
Лиш подих твій мені відчути дай
І не забути голос твій.
Ти,
Тепер я знаю, ти на світі є
І все, чого я хочу,
Ти сонечком в моє заглянь вікно,
Ось і все, що хочу я .
Приспів:
Пройти без зайвих слів чи фраз,
Пройти, легкі лишаючи сліди,
Пройти єдиний раз
По тих стежках, що ходиш ти.
Ти,
Тепер я знаю ти на світі є
І кожної хвилини
Я дихаю тобою і живу
І уві сні, і наяву.
Це була найулюбленіша пісня моєї покійної дружини. Тому я присвячую цей переклад її пам’яті.
30.01. 2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973594
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 12.02.2023
Винсент Ван Гог, почти пророк,
Подкинувший монету,
Он по-другому жить не мог,
Пальнул в себя, иль кто помог,
И больше его нету,
Мерцают звезды в вышине,
Безумно и печально,
Не отыскать причин в вине,
Жизнь, как и смерть банальна,
А на холсте осталась мысль,
Печаль и боль потери,
Что иногда рождает смысл,
Сама себе не веря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972944
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Під мирним небом сплять солодкі сни
В домівках, де живуть щасливі люди.
Крізь вікна пробиваються зірки
Й навшпиньках ходять так, щоб їх не чули.
Під мирним небом хліба досхочу,
А в свято хата пахне пирогами.
Поля, що влітку прагнули дощу,
Прикрасять стіл смачними калачами.
Під мирним небом бджоли носять мед
І манять-ваблять ароматом квіти.
На Маковія в'яжуть мак в букет,
На Спаса мед їдять дорослі й діти.
Під мирним небом грає Мендельсон,
Церковний дзвін любов благословляє.
Свята Марія зі старих ікон
Свій захист нареченим возсилає.
Під мирним небом хрест прийме дитя,
Як символ віри й захист від напастя.
В останню путь тут гідно йде життя
По волі Божій - оминуть не вдасться.
Під мирним небом війнИ не болять:
Де треба - плач, де треба - грай концерти.
А на війні все біди спопелять:
І ні родитись в спокою, ні вмерти.
03.10.2022
Наталія Петренко
Фото з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972800
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
Не лютує місяць лютий,
Стеле м’яко-м’яко.
В неба – очі каламутні.
Радощів ніяких.
По сніжинці, по крупинці
Ви́збираю дрібку,
А як буду наодинці,
Ви́віршую квітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972803
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
Стрімко вилечу у вікно,
В сяйва місячного потік,
Я вже так не літав давно,
Але сталося, ось, що втік!
Погляд гострий холодних зір
Стане теплим через віки,
Неквапливість небесних тіл
Насмішить мій політ стрімкий.
Не цінують в безоднях час,
Жити там не спішить ніхто,
Тут не схожі вони на нас,
Що летять кудись, від і до…
Але зараз я поспішу
І до Місяця полечу,
Не дістане Землі там шум,
Відпочину я досхочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972398
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 03.02.2023
Прийде весна, під білим покривалом
художник юний виправить портрет
Весною нас закоханих немало
і кожен другий в березні поет
Розпустить знову пишно над водою
струнка берізка пасма золоті
Її прокляття - бути молодою,
топити сльози в гордій самоті
А нам удвох іти, та гомоніти
під звук струмка, під шурхіт із дупла
О, як же пахнуть перші білі квіти –
і як в цю мить бракує їм тепла
І легко так вести на двох розмову:
коли буяє, пахне і цвіте
Твою й небес я відчуваю змову -
та хто жалітись буде на святе
Бо ж нам обом щовечора зоріти,
сміятись дзвінко й плакати за мить
Ну як з твоєї вирватись орбіти
коли вирує в серці та штормить
Прийде весна і знову задурманять
надшидкоруч ціловані уста
Така любов буває у романах,
героєм бути час ще не став
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972414
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 03.02.2023
Вдоль прибоя с тобой идем мы
Галькой мелкой
Выпечатывает истома
В сердце метку
Ветер солью подол мой синий
Накрохмалил
Осторожно идём босЫми
Шрифтом Брайля
Удивлённо встречаем утро
Солнцу жмурясь
И над волнами видим кудри
Двух Амуров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972489
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 03.02.2023
Так,
Іноді здають від туги нерви.
Розхристана душа не плаче навіть.
І хочеться цей рік забути, стерти,
Щоб сном здавався -
Не дозволить пам'ять.
Є розпач, безпорадність, просто втома
Від тих новин, які звучать навколо -
Ось у сусідів більш немає дому,
А хтось вже не прокинеться ніколи.
Минулорічний лютий все ще з нами,
Неначе не закінчувався зовсім.
Вже майже рік не сплять ночами мами,
Все більше сивини у них в волоссі.
По вінця келих болі ми вже спили,
Але все ж бачим сенси жити далі.
Перепочили
І знаходим сили
Протистояти чорній цій навалі.
3.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972733
дата надходження 03.02.2023
дата закладки 03.02.2023
Тримала соломинку.
-Може, годі?-
тріщала та до мене,
- Відпусти!
Не стану, мабуть, я тобі в пригоді,
Казковий світ наш, подивись, пустий.
Зостались сині гори, та лаванди
Там не знайти, немає джерела,
Там папороті важко виживати,
І вереску мітлиця відцвіла.
Та я її тримала, й пробивався
Маленький парост свіжої лози
В сухих колючках зрубаних акацій
Й сухе каміння ранок оросив .
Розквітла знову папороть у казці,
У світі, де немає самоти.
А соломинка залишалась в пальцях-
Надійніша за будь які мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971774
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Этой ночью во сне приходила Арина
С кружкой полною разных монет.
Тихо тлела свеча, пахло всё стеарином,
Ветер дул то в трубу, то в кларнет.
Дождь на скрипке играл, перепутавши ноты
И затрагивал нервы смычком.
Глупый царь возвращался с мышиной охоты,
Проиграв декабристам в очко.
Сколь подков и навоза за ним утоптали
Мужички по дорогам страны,
Променявши Есенина дивные дали
На ошейник у ног сатаны.
А глупец, как и прежде, сидит на пристоле,
Понукая народец кнутом.
На Сенатской ни крови, ни плача, ни боли.
Всюду тишь про далёкое то.
Если хочешь, поправь подо мною перину,
Взбей подушку на старый фасон.
И спасибо тебе за монетку, Арина,
Что поэту навеяла сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971783
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Рясна була учора злива.
Дощі серпневі до снаги.
Я нині майже не вразлива,
Хоч не з тієї б і ноги
Надумав встати по обідді
Хтось, зачіпаючи слівцем...
Дивлюсь крізь ві́кна на супліддя
Ожини стиглої – чи це
Насправді, чи то тільки мари? –
Я бачу, як танцює мить
Та підіймається у хмари...
Солодка думка в мріях снить:
Про небо синє та про зорі,
Що мерехтять, як ті свічки;
Про луки та ставки прозорі,
Та різнобарвні квіточки;
Про щиру усмішку вітання,
Пестливий шепіт, блиск очей;
Про поцілунки до світання
На тлі ожинових ночей...
Сьогодні знову бути зливі –
Дощу розгорнеться сувій.
Ми нині майже не вразливі –
Тим долі дячимо своїй...
10.08.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971537
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 21.01.2023
"За що ти любиш мене ?.."... "А люблять хіба за щось ?.."
"Любов - достеменна річ, ти ж спеку любиш за дощ…"
"Тоді, я люблю за день, в якому я знаю твій сміх,
Бо радість мені твоя миліша з людських утіх.
Люблю за тепло долонь.. нічого, що мозолі.
Обіймів твоїх полон - найм'якше, що є на землі.
За мужність твою люблю. За тиху безпечну ніч.
По кожній з чужих доріг ти поруч йдеш пліч-о-пліч…"
В кімнату вливалась ніч. Ти слухав мене й мовчав.
І був весь мій білий світ у темних твоїх очах.
"..За що я люблю тебе… за сонце, за дощ на склі…
За радості кожну мить, що ти є на цій землі."
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970447
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Пройдусь думками по старих стежках,
Якими я вела тебе за руку,
А ти , невтомлюючись,все "чомукав":
"Чому це так? А це чому не так?"
Якогось чАсу те "чому" ущухло,
І стала чоловічою рука.
Та як в долонці серце ти тримав,
Продовжуєш його тримать і досі.
І вже мене, в мою неранню осінь
Підтримуєш під лікоть крадькома,
Коли, буває, буревієм зносить,
І проти вітру сил моїх катма.
А я усе полю старі стежки,
Не хочу, щоб вони позаростали.
Дороги нОві повели у далі,
Я ж птахом за тобою навпрошки.
..
А молячись за тебе, ось згадала,
Як поруч тупали оті малі сандалі
Й до одягу чіплялись реп'яшки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969969
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Вона бачила очі мами,
Що були сповнені жахом і люттю,
Вона ходила у храми,
А в мріях топила ворога в ртуті.
Вона чула голос тата,
Що спершу здавався спокійним,
Хотіла його обійняти,
Але не судилось з покійним.
Вона не могла зрозуміти:
Як швидко так все відбулося,
Що вчора тут бігали діти,
Сьогодні ж лиш чуть відголосся...
Вона так хотіла кричати,
Та голос давно вже зірвала,
Її до війни звикли сильною звати
А доля взяла та й зламала...
Я читаю цей вірш на Ютуб: [url=""]https://youtu.be/1Idzb4Ml47Y[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970508
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
В театрі ставили Шекспіра,
А він дивитися не міг,
Бо поряд зовсім юна Ліра
Йому затьмарювала всіх.
Як в поцілунку - рук торкання,
Тремтів мережива ажур.
І він вже знав - прийшло кохання.
"Я їй в антракті все скажу!"
Та ось уже і друга дія,
Вони із місця ані руш.
Як не сполохати надію
Закоханих щасливих душ?
Вони виставу не дивились,
"Сон в літню ніч", бо це не сон.
Рукою до руки тулились,
Й серця вже бились в унісон.
Я не сполохаю це чудо.
Волосся чорного шовки
Кохати й пестити я буду,
Й не відпущу її руки.
Вже очі в очі. Світ зникає.
Не розділити двох сердець.
Та в залі світло хтось вмикає,
Це п"єсі вже прийшов кінець.
А потім, наче в сні п"янкому,
(Все мовчки. Як це пояснить?)
Її проводить аж додому.
Вона пішла, а він стоїть...
Давно вже збився часу лік.
Десь просиналась вірність Рейху.
Бо це був тридцять другий рік.
Він німцем був, вона - єврейка.
***
Він не спитав її імꞌя,
Не розумів, ну як це могло статись?
Він здогадався хто її сімꞌя.
Та як він міг від неї відмовлятись?
Аристократів кров в ньому текла.
Навряд чи він нацистів так любив.
Ця влада його в гору підняла,
Й за це він вірно Фюреру служив.
Службовий мав він «Опель-адмірал»,
Військова форма йому дуже личить.
Він керівник, майбутній генерал,
І в друзів заздрість бачить на обличчях.
Пройшли роки, він майже все забув,
Не згадував її. Зима минала.
Після роботи втомлений він був,
Сів за кермо, душа чогось бажала.
І раптом бачить, ні це не здалося,
Красива жінка, щось таке знайоме.
Це кучеряве… Це ж її волосся!
Ось він вже поруч, і забув про втому.
Вона злякалась, не подавши виду,
Дивилась широко, мовчала, заніміла.
За плечі взяв, а там зірка Давида!
Не має значення… Боліло серце й тіло.
Він майже силоміць заставив сісти
Її в авто, й летів, як в потойбіччя.
Свого кашкета зняв він вже за містом,
Й до неї повернув своє обличчя.
Він бачив, що вона його впізнала
Й поволі страх покинув її очі.
Від його теплих слів вона відтала,
Й вони проговорили аж до ночі.
Він зрозумів – вона його кохання,
Найперше, чисте і непереможне.
Він не допустить смерті і страждання,
Її сімꞌю він врятувати зможе.
І знов сплітались ніжно їхні руки,
Він все втішав, вона щось говорила.
І він не витримав пꞌянкого шалу муки,
Поцілував її… Вона не відповІла.
Та він не зважив, і рука сміливо
До потайного прагнула й хотіла.
Зненацька ляпас, як холодна злива.
Його щока вогнем палахкотіла.
Так ось ти як?! Не хочеш ти мене?
Розбити все даремно поспішила,
Тебе все рівно лихо не мине…
Він знав, що їй недовго залишилось.
І мовчки знов до міста повернув,
Вона пішла, а він дивився вслід.
Він взнав її імꞌя… І вже забув…
Вона приречена, як весь єврейський рід.
***
Вже й осінь, рік тридцять девꞌятий.
І страшно йому стало до знемоги,
Бо те, що зародилось, монстром клятим
Все перемелює і прагне перемоги.
І він був часткою цього жахіття,
Він злився з ним, і зрісся в одне ціле.
Які ж очікують все людство лихоліття.
Він думав так, й душа його боліла.
Він пішки йшов. Куди – не знав і сам,
І раптом у вітрині бачить плаття,
Таке красиве – боляче очам,
На чорному із каменів багаття.
І він купив. Враз ноги принесли
Його до неї, він зайшов у хвіртку.
- Я хочу, щоби ви це одягли,
Й поїхали зі мною на вечірку.
Вона зробила так, як він просив,
Вийшла за мить і розплела волосся.
Такої ще не бачив він краси,
Це плаття з нею ніби аж зрослося.
Вона була покірна і слабка,
Вона тулилась віддано до нього.
В його долонях вже її рука,
І не хотів він бачити нічого.
Він і не бачив поглядів чужих,
Ні шепіт подиву, ні гнів перестороги.
Бо їм, закоханим, вже було не до них,
Вони кружляли в танці до знемоги.
Навіщо він привіз її в Берлін?
Щоб Фюреру цю жінку показати?
Він розумів (хіба лиш він один?)
Тут всі могли її красу впізнати.
Та все ще не закінчиться на цьому.
Він знав. Бо вже боліла голова,
Коли вночі привіз її додому,
Вона від страху ще була жива.
***
І день прийшов, зірвався із петель,
Коли її на вулиці зустрів,
Привіз в дешевий вицвілий отель,
Бо від бажання дикого горів.
Не сіло й сонце, як вони в постіль
Обоє впали, й не хотіли спати.
Він куштував її як хліб і сіль,
Вона хотіла всю себе віддати.
Це сталося, Вже декілька разів,
Бурхливо, стрімко, ніжно і цнотливо.
А він іще й іще її хотів,
І пив, ніби вино, й радів як диву.
І ніч була щасливіша від мрій,
Ні відстані, ні часу, ні образ.
Здавалось він вже розчинився в ній,
Здавалось не закінчиться екстаз.
Один до одного припали наостанок,
Вона боялась його плечі відпустити.
Обоє розуміли – прийде ранок
Все закінчиться, й далі треба жити.
А жити як і думати боялись.
Сплітались пальці, руки і тіла.
Якби могли, навік би тут зостались.
Дозволити це доля не могла.
***
Він працював, дивився документи,
І вже збирався трохи відпочить,
Аж раптом списків деякі фрагменти
Його увагу привернули вмить.
Він в списках цих її імꞌя побачив,
І батька, і її обох братів.
Хтось на горі до вивозу призначив,
Хтось знищити її сімꞌю хотів.
Вже скоро їх посадять в ешелони,
Й до Польщі повезуть в останній путь.
Не допоможуть тут людські закони,
Він знав напевне всіх їх там убꞌють.
Зірвався з місця і летів до неї.
Вона була неначе не в собі,
І про спасіння слухала ідеї,
Й дивилась в його очі голубі.
Він їй казав, що паспорт це дрібниці,
Він може її вивезти одну.
Просив, благав,тонув в очах криниці,
І цілував всю злякану й сумну.
Тремтіла вся, як квітка та зівꞌяла.
Він так порятувать її хотів.
- Я не поїду… Тихо проказала.
- Я не залишу батька і братів.
Він відмовлявся її розуміти.
Кому потрібна жертва ця її?
Чому вона одна не може жити.
Якісь євреї дивні ці, й смішні.
Як можна йти покірно на заклання,
Може правий був Фюрер щодо них:
Євреї всі негідні існування,
Їх треба вбити, знищити усіх.
Та все ж в той день ходив він по перону,
Її хотів він бачити в останнє.
І ось з вікна останнього вагону
Вона йому махнула на прощання.
***
І як би не обурювався він,
І як би не засуджував євреїв,
Ну що йому до прірв отих і стін,
Адже в думках він вже летів за нею.
Ось він до Польщі мчить уже в авто,
Думки попереду струмують і вирують.
Не стане поміж ними вже ніхто,
Хай будь що буде, я її врятую.
Трохи запізно! А він так спішив.
Вже ешелони майже опустіли.
Людей зганяли в будки тих машин,
Де їх в дорозі газами труїли.
Та більшість вже відꞌїхали давно.
Він обійшов всіх, тих що залишились.
Її нема… Йому вже все одно.
Він впав, бо ноги чомусь підкосились.
Її немає… Вже її не буде…
Вона десь задихається в дорозі.
Вона вмирає… Німці – ви не люди,
Любити й співчувати ви не в змозі.
Її імꞌя повторюючи «Хана…»,
Він не кричав, а ледве шепотів:
«Прости мене… прости, моя кохана
За те, що врятувати не зумів».
***
Він вже не той, світогляд помінявся,
І час в свідомість корективи вніс.
Він інший вже, собою лиш зостався,
Він не нацист, але й не комуніст.
Його домівка – сонячний Ізраїль.
Він тут, в посольстві, найстаріший чин.
Вже сивина волосся покриває,
Та він тут є найкращим із мужчин.
Його так люблять дами і дівчата,
Та близько жодну з них не підпуска.
Чи доля це? Можливо це розплата,
Що вільне його серце і рука.
І на прийомі у глави держави
Його до жінки якось підвели:
- Ось, познайомтесь, це міністр права.
І його сумні очі ожили.
Бо це ж вона! І як це могло статись?
Стоїть поважна, і якась сумна.
І як утриматись, як їм не обійнятись,
Як випити це враження до дна?
Поволі поверталася свідомість,
що вони знову разом, як тоді.
Вже не погрожувала більше невідомість,
І вже вони були не молоді.
І була ніч - пꞌянкий медовий трунок,
І скільки сліз і слів з обох лилось,
Про її майже чудо порятунок,
Про те, як вижити їй там вдалось.
Її краса так вразила нацистів,
Що один з них розважитись схотів,
І скористався тілом її чистим,
Здавалось потім навіть полюбив.
А потім вона вільна – його вбили,
Їй було важко, та вона жила.
Десь бралась впертість, і зꞌявлялись сили,
Вона боролась і перемогла.
- Я вже не та, й волосся моє сиве
Сліди від пережитої біди.
- Ні, ти найкраща, молода й красива,
І ти жива, й зі мною, назавжди.
В театрі знову ставили Шекспіра,
Вони обоє знову молоді,
Хоч поряд з ним уже не юна Ліра,
Та руки їх сплітались, як тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968998
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
Останнє проміння ліхтарика, свічки…
І поза квартирою – мов потойбіччя.
У себе вдивляєшся – темна безодня.
Хоч віршика пишеш, учора й сьогодні.
Про те, що поснули собаки сусідські;
що син однокласника служить у війську;
що донька подруги від’їхала в Польщу…
А хтось в Україну верта, як на прощу.
Знеструмлена темна п’ятиповерхівка.
Та жевріє свічка й надія, мов цівка.
Тремтить, догорає, коротшає ґнотик.
Чорніє і місто, і вічність навпроти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968944
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
Зима, мороз, колючі хуртовини
і яблуня у кризі за вікном.
Плоди червоні у таку годину
уже опасти мусили давно…
Але висять, вчепилися у гілля
і кумачем вітають небосхил.
Усупереч агресії свавіллю
триматися їм вистачає сил.
Отак і ми невтомні – попри грози
тримаємося міцно за життя.
Нас не страшать ні зими, ні морози,
і гріє віра в світле майбуття.
Ще добавляє стійкості надія,
що маяком у темряві зорить.
Нас не зламати, не убити мрії,
ми кріпнемо у битві кожну мить!
22.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968989
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
Час плине швиденько, як човник водою,
Сів я в той човник дитиною малою,
Під лататтям рибини в глибині холодній,
А на бережку дівчини хороводи водять,
Біжить човник течією, біжить без упину,
Ось у нім я досі сиджу, молода людина,
На рогозі синя бабка, в небі сонце сяє,
Плине, плине човник мій, а куди не знаю,
Не лишає на воді ніякого сліду,
Хто побачить човник той - не займайте діда,
Сам зупиниться колись в сухім очереті,
Вже не збудять його півні, ні другі, ні треті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968919
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 21.12.2022
"Двоє убито і вісім поранено за добу.
Внаслідок обстрілів знову пошкоджено ряд мереж..."
Діду під сотню...Він пережив колись Світову...
Слухає радіо, мріє і цю пережити теж.
Тітка крутить педалі. Чує, де ГРАДи торохкотять.
Руль у пайках, пакетах, на пле́чах іще й рюкзак.
Клята війна внесла корективи в її життя.
"Я не жаліюсь, - сміється, - без мене вони - ніяк "
По бездоріжжю у двір маневрує велосипед.
Діда застала з цигаркою в темноті.
"Як Ви тут?" Пауза... Подих... "Та добре все...
Дякую, що не лишаєш старість на самоті".
"Ось вам продукти, пенсія і обід.
Воду внесла. По дому допомогти?.."
"Просто посидь біля мене, - просить ласка́во дід. -
Вкупі отак побудемо: радіо, я і ти.
Очі сліпі давно, не розгледжу твого лиця...
Рідною стала мені, звеселяєш дім"...
Тітка жартує і свіжого подає млинця,
Їй пора далі, таких ще чекає...сім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968814
дата надходження 20.12.2022
дата закладки 21.12.2022
Кружляють птахи, церкви вітражі
Оздобили будівлю, манять сонце.
Я ложкою думок мішаю сон цей -
Реальність й вигадка у ньому на межі.
Твій запах гріється у ніздрях і болить
Від думки, що ось-ось і ти розтанеш.
І ми побачимося знов аж там десь
І, як німі, не зможем спершу говорить.
Твоя долоня щемно гладить пух,
Що персик на щоках моїх розсипав.
Я хочу, щоб як каву мене випив
І післясмак ніколи не ущух.
Загубимось у часі, дежавю,
Мені тепер тебе вже не зморгнути -
Під віями наш світ і ніжні пута,
А поки, так, візьми моє "люблю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964434
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 19.12.2022
Свободи сіяльник пустинний,
Я вийшов вранці, до зорі;
Рукою чистою, в невинній,
В невільні борозни сліди
Кидав животворяще сім’я –
Та тільки втратив часу вельми,
На добрі думи і труди.
Пасіться, мирнії народи!
Вас не розбудить честі клич.
Нащо стадам дари свободи?
Їх треба різати та (стрич).
Їх спадщина… із роду в ро́ди
Ярмо з дзвіночками та бич.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937281
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 19.12.2022
А він завжди
і був, і є –
Світ лебединого світання,
Але чомусь лиш крізь страждання,
До нього ми
в журі тенет…
З Небес давно
нас жде Привіт,
А ми все в темряві з свічками –
Не те щось діється із нами,
Лише в казках
лелій жде світ…
Десятки тисяч
літ у ранок,
Неначе так нам є зручніш?
Так чому нас життя не вчить –
Тож Бога ми
і є Світанок!
І всім би треба
нам змінитись –
За хмари тьми, де Сонця світ,
В безмежність там живе політ,
В якому щастю
бути й витись…
17.12.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968533
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 17.12.2022
стынет роса на солнце.
стонет земля под ней.
станет вода в колодцах
кровью военных дней.
эту ли пить нам воду?
эти ли дни терпеть?
если угодно Богу
переживём и смерть.
слева - слова и слава!
справа - дела и труд!
сзади - цветы и травы,
Родина - вся вокруг!
воинам - честь и гордость,
свет оттого и свят.
мир это звездный город
ночью, где дети спят.
славьтесь чабрец с осотом!
славься овраг степной!
я это ты и сотни
сердцем принявших бой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968538
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 17.12.2022
Холодна, мов пломінь січневої бурі,
Ізшита корою німої весни.
Тільки троянди у власній пурпурі
Хай і постійні, але не близькі.
ТАКОЮ була. А якою здавалась?..
Може, у зареві пАли льоди
І я безнастанно в дрімуче вібралась,
Аби не віддати своєї пітьми.
Горде мовчання, тинИ і розлука...
Більше не буде ніяких "Але".
Віднині ця стужа - далеко не мука,
Вона рятівниця, вона - це моє...
08.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968257
дата надходження 14.12.2022
дата закладки 15.12.2022
********
О, яка самота – свята…
О, бездонні які сніги…
НеосквЕрнена чистота
Замітає твої сліди…
Забриніли ліси: краси!
Засиніли з імли – й спливли…
Я до тебе – у віщі сни,
А навколо сніги гули…
Вічний поклик земних основ:
ЗІп’єм келих на двох – жаги…
НевтолЕнна снага – любов:
Тануть в серці твоїм сніги…
Пестить срібний сніжок – обох,
І міліє розлуки біль…
Ми танцюєм з тобою знов
Танго пристрасті – в заметіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967963
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Моим друзьям Кэну Бернсу и Винтону Марсалису
Наивное
Чуть серебрится саксофон
во мгле исчезнувших времен.
Бен Вебстер, то ли Лестер Янг,
из мундштука смакует свинг.
И хрипловатый этот звук,
и придыханье, кнопок стук…
Чуть слышно щелкают они,
со счетов скидывая дни.
Как будто мы в такси сидим,
и счетчик, будто пьяный в дым,
мотает яростно назад,
и чист отныне циферблат,
и, над истоком наклонясь,
мы черпаем и боль и страсть!
14.02.07
Серенада Нового Света
Поедем в дельту Миссисипи,
поедем, крошка, в Новый Орлеан.
Там карнавал нас звуками осыплет,
там будешь ты счастливой, а я пьян.
Рэгтайма вечное кружение
и звякающий диксиленд,
конвертов на витрине наваждение:
Пол Вайтмен, Бенни Гудмен и биг бенд!
На хлопковых полях жара и засуха,
депрессия в хибарах, городах.
Зеленая бумажка, что за пазухой,
на пиво и на танцы в пух и прах!
Страну беззлобно обучили радости
цветные дочери и сыновья.
Не знает музыка унылой жадности,
щедра ко всем - к таким, как ты и я.
22.02.07
Эллингтон в 20-е
Большой талант и славный друг,
подходит к фортепьяно Дюк.
Улыбкою вдвоем слепят
и потопить в ней зал хотят.
Вот фалды бешеный подскок,
и накрывает, как платок,
запястье клавиши. Теперь
родился в чаще дикий зверь!
Оркестр воет и визжит
и прочь от хищника бежит.
А тигр бьет себя хвостом
и ухмыляется притом.
Все джунгли мечутся, рычат,
подпольный виски, гомон, чад!
Пюпитры, как траву, подмяв,
вползает тема, что удав.
И замирает, проглотив
дрожащий блюзовый мотив.
Ложится у тигриных лап,
внимая медных щеток сап.
И я там был, мед-пиво пил.
Мне Дюк автограф подарил!
15.02.07
Черно-белый блюз
Старый негр в техасской глубинке
зажигает на ветхой гитаре
в дряхлом клубе, где помнят еще
Мади Вотерза и Сони Терри
губошлепы седые в очках.
Банки пива в коричневых лапах.
Сигареты. И пепел сбивает
ноготь розовый медленно в такт...
Вентилятор от выпивки пьяный.
Тени мечутся в грязных углах.
Тени сгорбленных спин!
Память в венах
бродит, бродит, как зычная боль.
Не уснул ли у стойки, приятель?
Оптимизма, как в смятой жестянке.
Мади умер спокойно: во сне.
2003 – 2007.
Сатчмо*
Рот-кошелка, трубы золотое жерло
раскаленной булавкой пронзает.
И звенит высоко-высоко, там, где зло,
грязь исподняя не выживает.
Он бормочет интимно, немного сердясь,
в темный зал, гениально стесняясь
легендарных ужимок, базедовых глаз,
с каждой смачной синкопой сливаясь.
Он стоит, как цилиндр, в отвесном луче,
снятый с белых кудрей Аполлоном!
Воплощенная радость в скрипичном ключе,
Бах, рожденный трущобным бетоном.
* прозвище Луи Армстронга
19.02.07
Билли
О чем мурлычешь ты промозглым вечером,
больная кошка с крашеным хвостом?
Что жизнь героином покалечена,
что мужики все сволочи притом?
В дыму лица не видно. Иль действительно
тебя там нет? Да миру все равно,
что выведешь ты нежно и язвительно,
где оттянуться – в баре иль в кино.
В борделях злые шлюхи обретаются
намного реже, чем в больших домах.
Таланты продаются, покупаются,
а джаз всегда витает в облаках.
Сойти, цветок вонзить лениво в волосы,
презрительно сощурясь, прикурить.
Не может в такт попасть богиня с голосом,
каблук сломала, не умеет жить.
20.02.07
Паркер Птица
Искусство не игра, особенно, когда
завышена привычная тональность.
Ты птица без гнезда, ты птица в никуда,
таранящая стены гениальность.
Настигнуть и поймать крутящуюся тень!
Добиться от канонов разночтенья.
Искать, припоминать, встречая что ни день
костлявый призрак саморазрушенья.
Бибоп!.. Звонок судьбы в обшарпанную дверь.
Клаксон автомобиля в мутном мраке.
Тугой нажим шприца (и ты исчез теперь).
Бибоп, бросок на смерть в слепой атаке!
Вон серебристый оттиск в воздухе, иглой
послушно на виниле повторенный...
Капризный новый стиль, оплаченный с лихвой.
Сосущий голод, вновь не утоленный.
21.02.07
Инопланетянин
Одинокий гуманоид
в черном космосе с трубой.
Под ногами исчезает
шарик бело-голубой.
Безотрадные глазища.
Ни супруги, ни друзей,
Огоньков холодных тыщи,
немота сиесты злей.
Этих любит притяженье,
тем подвластна суета.
Сгорбленное напряженье,
складка горькая у рта.
Ватный вакуум, как дрожжи!
Не ищи добра взамен.
Выйти на угол дороже:
там с дубинкой полисмен*.
* В 1959 году полицейский без причин избил Майлза Дэвиса до крови на улице прямо у клуба.
23.02.07
Юродивый
Монк, растопыренная пятерня,
бей по аккордам, бей!
Жизнь пианино ночи и дня,
бей по аккордам, бей!
Встань и спляши, корявый медведь,
в дивной шапке своей,
в черных очках - чтоб не глядеть,
как заносят в музей.
Тейтум и Бейси с другими стоят
вдоль Елисейских полей.
Джаз нафталином детки кропят,
блеют «Битлы» веселей.
...Это арпеджио не превзойти.
Бей по аккордам, бей!..
В пальцы уставясь, как детектив.
Бей, бородатый, грубей!
24.02.07
Церковь Святого Джона Колтрейна
Она на солнце нежит в Сан-Франциско
поклеванные временем бока.
Цветы на клумбах. Автострада близко.
На небе безмятежном облака.
Святой Колтрейн написан на иконе,
по всем канонам, с нимбом золотым.
Нездешний свет застыл на саксофоне,
равно участлив к белым и цветным.
Ну что ж, Давид был тоже музыкантом.
Под соло Джона служба здесь идет.
Господь, спасибо, что, даря талантом,
Ты принимаешь жертву в Свой черед!
И эта церковь, как эпохи кода
и оправданье многой маеты.
Не Паркер там ли топчется у входа
и ждет, когда его обнимешь Ты?
25.02.2007.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967973
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Чому ж так боляче знов серце прихопило?
Наче ж ніхто ніщо не обіцяв.
Знову когось втрачати нема сили.
Нащо себе до тебе прив'язав?
Чому я той вогонь в собі роздмухав?
Хай льодом би вкривало почуття.
Навіщо знов чужі слова послухав,
Щоб врешті болем сповнити життя?
Спливає час і я його втрачаю,
Як попелом від мрій присипано мій шлях.
Свічка в ночі самотньо догоряє,
І десь останній забивають цвях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967675
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 08.12.2022
Сніги людей цілують ревно,
Та бути вічними не в змозі.
Сади на палиці обперлись,
Немов заклякли у дорозі.
Дахи прибрались, і обійстя
Укрилось білими снігами.
Здалося раптом ніби листя
Шуршить у мене під ногами.
Як мало треба: мир і спокій,
І душу, що з твоєю схожа.
Цим днем холодним та солодким
Ніяк напитися не можна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967701
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 08.12.2022
Завертіла нас круговерть,
За листОпадом - заметіль.
Майже рік вже полює смерть,
Хижо щурячись у приціл
Відступає потроху ніч,
Кава, чай, цигарковий дим.
Помирати - буденна річ,
Та не хочеться молодим...
Ми без страху тримаєм стрій.
Всі там будем, як прийде час.
Хтось же мусить приймати бій.
Ну а значить - ніхто, крім нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967756
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 08.12.2022
Хочу побачити тетерука
Я на верхівці дерев –
Кажуть, що вдень – стане тепло так:
Й може, зі всіх батарей
Льодик поточиться й витече
Паром в куточки квартир.
Скинемо з ший черезплічники,
Ковдра з обійм – пухо-вир.
Токуючий в місті не водиться,
Втік у карпа́тчину зону.
Й очі шукають на дро́тниці
Межи гілок, хоч – ворону…
03.12.2022р.
*Прикмета: Третього грудня побачити тетерева на верхівці дерев – до сонячної і теплої погоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967296
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
Полилися відтінки зимові
у пастельно-холодних тонах.
Час не статися нашій розмові.
Не вертайся до мене у снах.
Нехай грудень штовхає у груди,
щоб не стрілися ми на землі.
Оминеться. І все у нас буде.
Хай малює морозом на склі
це холодно-сріблясте кохання
я губами торкнуся вікна,
мо, тебе і уперше й востаннє...
Королево моя крижана.
02.12.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967176
дата надходження 02.12.2022
дата закладки 02.12.2022
Тіні на стінах позують у темряві,
Магію танцю свого завели.
Час – ніби став. Сум у горлі дере мені.
Чує молитву задуманий лик.
Світла немає… Всі люди примарами.
Завтра – зима. Йде морозяний дух.
Кілька авто. Блиснуть стомлено фари нам.
Ніби морзянку на стінах ведуть.
Тіні малюють сюжети небачені.
Мозок – фільмує. Не все розберу.
Клята війна… Скільки днів життя втрачено.
Ноги вгортаю у ковдру стару.
В темряві стільки всього передумаєш,
Досі для цього ти й часу не мав.
Як же вже тішишся електрострумом ти!
Тіні на стінах. Від завтра – зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967032
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 30.11.2022
Моя пам'ять про тебе стає вічною
Щоразу, коли я відчуваю той
Легкий вітер,
Що рожевіє під тінню
Призахідного сонця,
І хтось безборонно хоче,
Щоб так тривало довго,
Настільки,
Щоби ніщо не завадило,
Щоби воно зникло зі своїми страхами,
Війнами,
Які косять нас,
Таких зелених, недостиглих,
Що ми й не встигаємо стати врожаями.
Ми не наситимо радістю наступні покоління.
Вони знову нестимуть той пекучий тягар
Смутку,
Відчуття,
Що ще би трошки,
І все би встигнули,
Побачили би більше,
Відчули би більше любові,
Бо вона буває різною:
Солоною, як перше море в дитинстві,
Густою, як занурення рукою в любе волосся,
Страшною, як гроза взимку,
Але й та минає,
А час застигає,
Як кошмарний сон,
Як біг по крихких сходах.
Зупини це навалою ніжності,
Тільки не порань.
Любити треба вичікуванням,
Мов первісний мисливець,
Який чигав на здобич,
Не знаючи наперед результату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966828
дата надходження 28.11.2022
дата закладки 28.11.2022
[b]Ми з супругом разом - вже немало літ,
Осипався з зимами наш весняний цвіт.
І життя буденнеє вже обридло - жах.
Дай влаштую, думаю, вечір при свічах..
Поки на роботі мій любий чоловік,
Новизною втішу нас, бо який той вік.
Глянула на себе я в зеркало криве,
Це ж яке створіннячко на землі живе!!?
Зморшки, наче ритвини, поблизу очей,
Від такої гарної та хто хоч втече!
Ні!! Я все продумала - буде романтІк
Подарунок милому... ну, під Новий рік!
Накрутила локони, брівки підвелА,
Свічі в виді серденька - посеред стола.
Одягла те платтячко, що ще з юних літ,
Навіть кращим видався, справді, білий світ.
Два бокали вийняла з срібним ободком
І вином наповнила, для смаку, з льодком.
Нанесла на губоньки розовенький блиск.
Так раділо серденько, аж піднявся тиск.
Чую в коридорі ВІН чобітьми шкребе,
Я назустріч вибігла: "Любий, жду тебе !!!"
Він в порозі дубом став, оком стіл обвів
І бровиська чорніі вмить до носа звів!!
-Не чекала, видрисько, бачу, ти мене!!
Що не слово вистрілить, та таке брудне!
А далі, ой лишенько, то вже справжній глум
Верещить, показуй-но, де сховався кум ?
Ухватив за локони, рукавом стер блиск,
Але ж у романтиці мав би бути зиск!
Бігав по квартирі, шафи відкривав
Не когось, а кума, людоньки, шукав.
Нічого в тім кумові доброго нема.
Не хотіла б я його навіть і дарма.
Інша справа - з фельшером з нашого села
Я б іще погодилась на якісь діла.
Нащо ж мені здався той вечір при свічах!!
Луплював аж свічечки блимали в очах !!
Ось... сиджу, замащую пудрою синець...
Це така романтика, хай би її грець !! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966742
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Закохуватися - означає відкорковувати уяву
і закупорювати здоровий глузд…
«Я закохався у уяву.
І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте,
що це вільний дух.
Він піде будь-куди,
і він може робити все, що завгодно».
Ми закохуємось,
коли наша уява проектує неіснуючу
досконалість на іншу людину.
Одного разу фантазія випаровується,
а разом із нею вмирає і кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966761
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Зійшлися нам сірі хмари, зійшлося сіреє птаство,
посипались білі іскри з-під їх металевих пер.
Коли вони пролітали, небо ставало смугастим,
як смугами зір береться, коли виходиш на світло,
сидівши в підвалі недовго... учора була неділя,
а нині уже четвер.
І тільки, дзеркально небу, тонесенькі смужки жару,
легкого, як дим цигарки, упертого, ніби кров,
розтягуються од тіні кожного, хто чекає,
зростають все далі й далі од кожного, хто чекає,
до тих, хто пішов добровольцем
і хто підпав під призОв.
Вони ж прогинають кордони,
де всі юнацькі любові,
де кожен болючий спогад
туманить вугільний дим,
де, замість зозуль пісенних,
вугільно-чорні ворОни,
де, замість Зорі на небі
фосфорно-білий німб.
Різдво. Тож коляд співають, кожен - свойого роду.
У праві рід одне одного нині вважати своїм.
І гОстять про свято ланей, вечерю тримаючи в дланях,
і горобців пригощають, довірливих та сумних.
...І пролітають зі свистом посеред лісовного листя
уламки, що нині не сміють влучати в жодного з них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966640
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Серце налите сумом,
болем сповнене теж.
Як ти тепер без струму,
місто моє, живеш?
Знову летять потвори
в небі їх силует.
Сіє росія горе
запусками ракет.
Плаче шкелет будинку
вікон очі пусті,
в пустку задме сніжинку
на обгорілий стіл.
Зійдуться душі вбитих –
дітлахів і батьків.
Долі людські розбиті.
Боже, ти цьо́го хотів?
25.11.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966553
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 25.11.2022
Я выбрал сторону света.
Ты выбрал сторону тьмы.
Мы это видели где-то –
Все войны в чём-то равны.
Все войны в чём-то похожи:
У каждого правда – своя.
И главное – уничтожить
Всех тех, кто против тебя.
И главное – быть сильнее,
Хитрее, подлее, злей.
И бить, ничуть не жалея,
Ни женщин, ни даже детей.
И главное – больше крови.
И главное – больше тьмы.
А свет ее перекроет,
Ведь праздновать будем мы.
А может, перекроит он –
Этот наш псевдо-свет
Все наши псевдо-молитвы
Во имя псевдо-побед.
И тихо заголосит так
Истерзанная Земля
Над (под) новым полем битвы,
Где пешки – сильней короля...
И это о чём я как бы?
А это – только том,
Что новые баррикады
Сжигают наш общий дом.
Что вместо того, чтоб строить,
Мы выбрали – разрушать...
Что сеем мы только горе...
А что же мы будем жать?
Тёмный ноябрь-2022
PS
Я – абсолютно антивоенный человек. Но лишь в случае агрессии – нападения моей страны на другую. Когда нападают на нас, мы, конечно, должны защищаться. И мы делаем это – кто как может. Каждый на своем месте. Так что это – скорее обращение к тем, кто еще верит, что войной, агрессией, нападением, можно что-то решить в новом веке. Нет. Нельзя. И пример Украины тому будет наглядным доказательством. Мы выстоим. А наш враг, и так павший – ниже некуда, падет окончательно.
И вот это еще – прям в тему, в тему…
Disturbed - Bad Man [Official Music Video]
https://www.youtube.com/watch?v=fpUpVznI4Yc
И перевод
https://lyrsense.com/disturbed/bad_man_d
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966555
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 25.11.2022
малюю
хату свою
білим по білих стінах
буде хата моя з першоглини
чиста і чепурна -
непохитна і вічна, як Україна...
свіжим вапенцем виписую вправно
згори і донизу півколами плавно:
зі споконвічної глини хата моя
на очах ожива і сія
...на очах
обтрушує з себе кіптяву, порох і прах...
з трипільської
рідної глини кубельце моє -
наче міфічний птах,
що живим із огню постає,
з попелу воскресає
і кращим щоразу стає
...чиста і чепурна
Україна...
22.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966396
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 23.11.2022
Можливо – краплею з листка,
Що впала на моє волосся
Й таким журливим відголоссям
– З розбитого між нас містка –
Поринути змогла в цю осінь.
Можливо – слізьми на очах,
Що сіллю окропили рани,
З яких попроростали канни,
І образом, немов у снах,
Переді мною знов постали.
Можливо – зіркою вгорі,
Що досі не згасала, й згасла –
Так випадково і невчасно,
Мене залишивши в норі,
Де й світ вже не побачу ясний.
Можливо – книгою в вогні –
Романом, писаним з життя,
Легкостраждальним каяттям
Ти залишаєшся мені.
Та ж ким тобі залишусь я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966366
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 23.11.2022
Ну що, погрався у війну?
Вже може досить убивати?
Чи ти ще досі не збагнув,
Що вже не зможеш катувати?
Не можеш вийти на двобій,
То не лякай героїв градом,
Бо ти не чоловік - бабій,
Й не маєш честі бути братом!
Сміливий воїн не втече,
То стань до бою, стань зі страхом.
Нехай сльоза мені тече,
Та я не вб'ю за одним махом.
Душа у мене - океан,
Прозорий, чистий, ніжний-ніжний,
Нехай сховає мій жупан
Смертельний слід криваво-сніжний.
Моє плече - твоє плече,
Тікай від злого, йди за світом!
Свобода крові не спече,
Стрибай лише за волі вітром!
Тобі я ворог! Чом же ти
До мене так великодушний?
Чому не вб'єш як ми, кати,
Чому і досі добродушний?
Бо я не виріс там, де ти,
У темній і страшній безодні.
Мене на стежці у світи
Лиш Бог тримає на долоні.
У тебе в серці лиш шайтан,
І ти йому, як раб безликий,
Підносиш із людей отар
І кидаєш в котел великий.
А я родився із теплом,
У моїм серці Божа воля.
Моя Вкраїна - мій перон,
І пристань, де прилину з моря.
Я світла воїн і добра,
Не так як ти - ганьби і злості.
Служити Богу - то хвала.
Й тебе благаю, будь нам гостем!
Здійнялась буря, заревло!
І небо - з чорного на біле!
Добро завжди віджене зло!
Нести любов - найвище діло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966078
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Понять стараемся напрасно
Пути, что неисповедимы –
Давным-давно предельно ясно,
Как представления все мнимы.
Зачем мы ищем совершенства
В несовершенном этом мире?
Создать иллюзию блаженства
Зачем пытаемся в эфире?
Чем обладаем, тем и дышим.
Ты так же, как другие, волен,
В определённых рамках свыше,
Своей распоряжаться долей,
Где каждый за свои в ответе
Реализации по жизни.
Ну а мечты – они как дети
Милы, наивны и капризны.
Зачем мы ищем благоденствий
Там, где судьба неумолима?
Нет в этом мире совершенства.
Пути же – неисповедимы.
Но мы искать не перестанем.
Нас ищет то, чего мы ищем.
Оно, возможно, рядом с нами,
Лишь ждёт, когда мы станем чище...
04.03.2019
–––––––––––––––––
Картинка из интернета
–––––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966081
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Ніхто не знає, як кому болить,
бо тому болю та й немає міри:
він джерелом підземним струменить,
і обіцянням не зашиєш вмить
в чужій душі наскрізні діри…
Бо ще нема таких у світі слів,
щоб жаль їдкий і тугу загасили,
щоб скласти картотеку почуттів
у цім житті із сонмища життів,
куди ми всі із Вічності злетілись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966134
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Цей перший сніг, що появивсь нізвідки,
Заплутався в гіллястому сплетінні.
Спадають вниз його вологі зліпки,
Ховаючи останній слід осінній.
Пообростали знов безлисті крони,
Забутих яблук ліхтарі рожеві
Вмостились м'яко у пухкі долоні,
Як докір учорашньому дощеві.
На падалицю схожі тануть плями
Нахабно теплої землі торкнувшись зрання .
І чутно птахів доповідь пискляву
Про перше снігове зими вітання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965970
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Поклич мене. Можливо, що не завтра,
А може і не скоро, а колись.
Бо я себе з тобою тільки варта
Бо ти в мені назавжди розчинивсь.
Бо тільки за порогом, в день осінній
Зв'язавши вперто всі кінці вузлом
Відчула, що залишилось коріння
На тому ж місці, де твоє росло.
Бо я своє залишила дихання
За тим вікном, в яке дивився ти
Мені услід, де за туманом раннім
Лишалися неспалені мости
Поклич мене. Залишила тоді я
Спокійні сни у тебе на плечі.
І ключ в долонях, теплий, як надію.
Ти просто подзвонивши , промовчи .
Почую все. Бо нашого безсоння
Дві тіні ще зливаються в одну.
Верни мене, і я у завіконні
Метеликом зимовим промайну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966020
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Коли за вікнами зима
одягне білосніжні шати,
то й вітру протрубить сурма:
пора дерева прикрашати!
Здощилися до чорноти,
аж листя скинули додолу,
а їм так хочеться цноти
і снігу, певно, як ніколи.
16.11.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965737
дата надходження 16.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Я знаю, як тяжко, коли все без меж.
Я знаю, як тяжко, коли незворотньо.
Здавалося, кожною миттю живеш,
Але так самотньо.
Дуже самотньо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965885
дата надходження 17.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Переклад з російської:
ПАЛЬЧИКИ
Наша Таня ще маленька,
Кожен пальчичок смачненький.
Поділилась Таня - мамі
Простягла солодкий самий.
Смокчем пальчики іще ми -
Щедрими зате ростемо.
СОНЕЧКО
З ранку до вечора -
в справах щоденних,
Сонечко
проситься спати у мене.
Сонечко ясне
за день находилось,
Встало раненько
і дуже втомилось.
Сонечку в ліжечко
треба лягати,
Рано-ранесенько
має вставати.
БУКВАР
Ми буквар вивчали
В лісі на стежинках,
Букви ми писали,
Брали хворостинку.
Дощик нас залякував,
Плутала трава,
Та складались буквочки
В ось які слова:
МАМА ТАТО БАБА ДІДУ -
Ми писали до обіду.
МАМА ТАТО БАБА ДІД -
Час збиратись на обід!
БІДОНЧИК
Вечір. Тінь, все довша й тонша,
Йде до джерела.
"Скрип та скрип," - співа бідончик, -
"Стежка привела.
Скрип та скрип - мене гойдає
Лагідна рука.
Скрип та скрип - несу для чаю
Воду зі струмка.
Скрип та скрип - від річки віє,
В зорях далина,
Скрип та скрип - мені зрадіє
Дівчинка одна."
Гомін не вщухав до ночі,
Під пташиний гвалт
"Скрип та скрип" - співав бідончик
Крокам юним в такт.
ТИША
Тиша - тіні тонесенькі
білих беріз,
Чий незайманий сон
ліс зимовий зберіг.
Тиша - шурхіт птахів,
що здійнялися вмить,
Білий сніг, що над ними
летить і летить.
Тиша - сонячних променів
довгі нитки,
Що упали в засипані
снігом струмки.
Тиша в сон твій дитячий
цей спокій несе
І для мене сьогодні
дорожча за все.
БІЛЯ МОРЯ
Море виносить уламки і скло -
Зла і наруги не терпить воно.
В морі плаває дельфін.
Де бере він сили?
Мабуть, в порт заходить він,
Щоб пальне залили!
Працівник морський він, може -
Що він робить у воді?
Він спортсмен - підводник, схоже!
Акваланг куди подів?
БІЛИЙ ДІМ
Білий дім сховався в зелень саду,
Сонячна гардина на вікні...
Сонечко, тобі я буду рада,
Знаю - я тебе побачу в сні.
Знаю, що у вранішню годину
Через хмарку з дощиком рясним,
Через нашу сонячну гардину
Прийдеш ти до мене в білий дім.
Прийдеш ти насправді, а не в казці,
Випірнеш, умите, зі струмка,
Я тобі в своїй любимій чашці
Принесу парного молока.
Ляжемо з тобою на дивані,
Розмовляти будем за столом,
Промінцем посвітиш на прощання,
Щоб вночі знов повернутись сном.
КОШЕНЯТА
В ніч прохолодну і вогкувату
Спали на ліжку у нас кошенята.
Ластились котики вранці до ніг,
Їжі для них вистачало на всіх:
Біля навколо розміщених дачок
Їм дістається немало подачок.
Та кошенята, як я або ти,
Трішечки хочуть іще й теплоти.
КРАБ
Краб живе в ріці холодній,
Прісноводний і голодний.
Сів під камінь у кутку -
Поруч мухи у танку.
Зворухнув ледь-ледь клешнею -
Вже летять... без однієї.
Краб сидить, не йде нікуди -
Може, знов вечеря буде?
ВОЛОСЬКИЙ ГОРІХ
Із горіхів, що я знаю,
Я волоський полюбляю.
Він висить іще зелений,
Грітий сонечком південним.
А коли настане час-
Розлетиться шкірка враз.
Шкаралупа - лабіринт,
В зморщечках вузеньких.
Швидше ти його бери-
Дуже він смачненький!
ЇЖАЧОК
Їжачку, чому ці ніжки
На асфальті пил здіймають,
Лісові свої доріжки
Ти поволі забуваєш?
Там тобі усе знайоме,
Тиша там і шелест трав.
Як відбився ти від дому -
Сам у місті заблукав?
Чи чиїсь долоньки милі
Перенесли на балкон,
Наче котика, поїли
Кип‘яченим молоком?
Відучили міцно спати
В теплій нірці моховій,
А ночами вибігати,
Шурхотіти по траві?
БІЛКА
У лісі, що поряд із домом,
Звірята грайливі живуть.
По наших доріжках знайомих,
Як вогники, жваво снують.
Якщо з-поміж листя, побачиш -
Появиться вогник живий,
Тихенько губами поклацай,
Долоню скоріше відкрий.
Розставивши сторожко вушка,
Вбік очі – чуже не бере!-
"Там, може, горіх або сушка?",
Звірятко чутливе замре.
Принишкне ледь-ледь делікатно,
Якщо не здригнеться рука,
З долоні візьме акуратно
Ціленьке зерно фундука.
І знов неодмінно прискаче,
У нірку зариє горіх…
І все так недбало, неначе,
Щоб тільки потішити всіх.
ЗЕЛЕНА АПТЕКА
Не в чужих краях далеко,
Поруч з домом, під горою,
Ми побачили аптеку,
Що хитала головою.
В темній зелені поляни
У біленькому вінку
На стеблинці валер‘яна
Засріблилась в холодку.
Серед лугу, над кущами
Материнки голубої
Привіталися із нами
Жовті зграйки звіробою.
Засвітився іван - чаєм
Вмить занедбаний ярок...
Нас аптека зустрічала
Поруч з домом, відстань - крок.
СТРУМОЧОК
Про струмочок лісовий
Скажуть - він непоказний.
Ні лугів, ні берегів,
А заплав і поготів.
Та тече, не висихає -
Вільха щільно прикриває.
А коли свій шлях пройде,
Тихо в озеро впаде.
Той струмок, що за селом,
Знаменитий джерелом.
Без промов, лихих думок
Щедро ділиться струмок.
В нім джерельна непроста -
З мінералами вода.
За призначенням природи
П‘ють усі цілющу воду.
КОЛЬОРОВИЙ КАЛЕНДАР
Як це чудово,
що знов так буде,
Що жовта осінь
за літом іде.
Дощик осінній
під жарти і сміх
Біла зима
перетворить на сніг.
Потім промінчик
весняний сяйне-
Знову струмки
голубі пожене.
Щоб літо зеленим
і в спеку було,
Водою напоїть
його джерело.
_________________________________
Оригинал:
Семён Кац, ТАНЮШКИНЫ СТИХИ
ПАЛЬЧИКИ
А у нашей Татки
пальчики сладки.
Поделилась Татка
с мамой -
Протянула сладкий самый.
Пусть мы пальчики сосём,
Зато не жадные растём.
СОЛНЫШКО
Вечером долгого -
долгого дня
Солнышко
просится спать у меня.
Солнышко ясное
очень устало,
Солнышко ясное
раньше всех встало.
Солнышку снова
в кроватку пора,
Чтобы пораньше
проснуться с утра.
АЗБУКА
Мы учили азбуку
На лесных тропинках.
Мы писали разные
Буквы хворостинкой.
Дождик нас запугивал,
Путала трава,
Складывались буковки
В разные слова.
МАМА ПАПА БАБА ДЕДА -
Мы писали до обеда.
МАМА ПАПА БАБА ДЕД -
Собирайся на обед!
БИДОНЧИК
Стала тень длинней и тоньше,
И легла к ручью,
Скрип да скрип - поёт бидончик
Песенку свою.
Скрип да скрип , - Меня качает
Тёплая рука.
Скрип да скрип, - Несу я к чаю
Воду с родника.
Скрип да скрип, - Легла прохлада,
Зорька холодна,
Скрип да скрип, - Мне будет рада
Девочка одна.
Гомонили птицы звонче,
И под птичий гам
Скрип да скрип - поёт бидончик
В такт моим шагам.
ТИШИНА
Тишина - это тонкие
тени берёз,
Чей нетронутый сон
зимний лес уберёг.
Тишина - еле слышные
шорохи птиц,
Под которые снег
всё летит и летит.
Тишина - это длинные
нити лучей,
Что упали в усыпанный
снегом ручей.
Тишина возле детского
сна твоего
Мне сегодня нужней
и дороже всего.
У МОРЯ
Море выносит осколки стекла -
Оно не выносит грязи и зла.
В море плавает дельфин.
На каком моторе?
Подскажите,где бензин
Достаёт он в море?
Если он морской работник,
Где его воздушный шланг?
Если он спортсмен - подводник,
Где, скажите, акваланг?
БЕЛЫЙ ДОМИК
Белый домик за живой оградой,
Солнечная штора на окне...
Солнышко,я буду очень рада,
Если ночью ты приснишься мне,
Если завтра в утреннюю пору
Через тучку с ласковым дождём,
Через нашу солнечную штору
Ты придёшь ко мне в мой белый дом.
Ты придёшь взаправду, а не в сказке,
Ты придёшь ко мне издалека,
Я тебе в своей любимой чашке
Принесу парного молока.
Полежишь со мною на диване,
Посидишь со мною за столом,
Лучиком посветишь на прощанье,
Чтобы ночью воротиться сном.
КОТЯТА
Ночью холодною и сыроватой
Спали котята у нас на кровати.
Утром котята ласкались ко мне.
Пищи котятам хватало вполне:
Возле кругом расположенных дачек
Перепадает им много подачек.
Просто котята, как я или ты,
Тоже немного хотят теплоты.
КРАБ
Краб живет в реке холодной,
Пресноводный и голодный.
Сел под камень в уголке -
Мухи пляшут на реке.
Шевельнул одной клешнёй -
Улетели...без одной.
Снова краб под камнем кружит -
Ждёт гостей себе на ужин.
ГРЕЦКИЙ ОРЕХ
Из орехов больше всех
Грецкий я люблю орех.
Он висит - большой,зелёный,
Южным солнцем прокалённый.
Подойдёт его пора -
Разлетится кожура.
Скорлупа,как лабиринт,
Вся в морщинах узких.
Поскорей его бери -
Он ужасно вкусный!
ЁЖИК
Ёжик,ёжик , из - под ножек
Струйки пыльные клубят.
Почему лесных дорожек
Не хватает для тебя?
Там тебя никто не тронет,
Там стоит такая тишь.
Почему ты по дороге
По асфальтовой пылишь?
Может быть,тебя ежонком
Посадили на балкон
И кормили как котёнка
Кипячёным молоком?
Отучили спать под кочкой
В тёплой норке моховой,
Отучили тёмной ночкой
Шелестеть сухой травой?
БЕЛКА
В лесу возле нашего дома
Живут озорные зверьки.
По нашим дорожкам знакомым
Проносятся,как огоньки.
Едва из зелёного шёлка
Покажется рыжий огонь,
Тихонько губами пощёлкав,
Раскрой поскорее ладонь.
Расставив метёлки - антенны
И глядя обманчиво вбок,
У самой руки непременно
Замрёт осторожный зверёк.
Помедлит чуть - чуть деликатно
И если не дрогнет рука,
С ладони возьмёт аккуратно
Литое ядро фундука.
За новым придти не забудет,
Зароет его про запас...
И всё так небрежно, как будто
Он только побаловал нас.
ЗЕЛЁНАЯ АПТЕКА
Не в далёких землях где - то,
Рядом с домом, под горой,
На ветру стоит аптека
И качает головой.
В тёмной зелени поляны
На тростинке - стебельке
Белый венчик валерьяны
Серебрится в холодке.
Посреди лесной лужайки
Над душицей голубой
По - цыплячьи сбился в стайки
Жёлтый - жёлтый зверобой.
Засветился иван - чаем
Позаброшенный овраг...
Мы аптеку повстречали
Рядом с домом, в двух шагах.
РУЧЕЁК
У лесного ручейка
Шириною с полвершка
Не сбегаются луга
В заливные берега.
Непролазна и глуха,
Занесла его ольха.
Не ведёт плотинам счёт -
Тихо к озеру течёт.
Но в округе знаменит -
Родничок его поит.
Без бахвальства и речей
Щедро делится ручей
Родниковой непростой -
Серебрёною водой.
Как назначила природа,
Честно льётся для народа.
ЦВЕТНОЙ КАЛЕНДАРЬ
Как замечательно,
что каждый год
Жёлтая осень
за летом идёт.
Дождик осенний
под шутки и смех
Белой зимой
превращатся в снег.
Как хорошо,
что весною лучи
Снег превратят
в голубые ручьи,
Чтобы зелёному
лету напиться
В жаркий денёк
ручейковой водицы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965926
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Причаїлась порожнеча у душі, на жаль.
І лягли літа на плечі, наче пектораль.
Та не треба смутку доле, бо життя трива,
Засівала юність поле, ось уже й жнива...
Назбиралось повно збіжжя - різне, як життя.
Було часом бездоріжжя посеред буття.
Були успіхи і злети і нелегкий труд,
Все збираю у куплети й ... читачам на суд.
Не шкодую я, що осінь залишила слід
І заплела у волосся павутинку літ.
Часом думаю з журбою - де моя весна,
Може десь там за зимою жде мене вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965554
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Словами судят, словами ранят,
Пугают, жалеют, внушают, льстят...
В флаконе одном антидот и яд.
Любое слово как многогранник.
Неважно, что говорят другие,
Бросаясь словами в кругу невежд.
И сколько бы кто ни имел одежд,
Пред взором Господа все нагие.
06.10.2021
–––––––––––––––––
Картинка из интернета
–––––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965491
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Не поетиться слово сьогодні,
здичавів безнадійно Пегас
та і вірші писати не модно,
для поезії кажуть не час.
Не трапляється в зошиті дива,
не римуються зовсім слова.
Йду на кухню, наллю собі пива,
проясниться хай тьма вікова.
Це не трунок, нектар, дар від Бога
без якого людці чомусь злі.
Кварту пива, одну, за Ван-Гога
й невеличке цебро за Далі.
Чим поети художників гірші?
Просто в нас помість пензлів слова.
Прояснилось. Писатиму вірша.
Поки це не уздріла жона!
13.11.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965502
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
[b][color="#7d0101"][color="#5e0303"][color="#8c0202"][color="#b50000"][color="#030000"]Я бачила осінь… Вона цілувалась з дощем…
У ніжних обіймах вони безперечно були одним цілим.
По парку осінньому йшли безтурботним бігцем
І навіть у дощ все було кольоровим, а не чорно-білим.
Він ніжно стрункий її стан обіймав, грів пальці в руці,
В очах її карих немов потопав і куйовдив волосся.
Перлини коштовні збігали по ніжній бажаній щоці
То дощ, а чи сльози, чи може мені усе просто здалося…
-Чому ти так довго?... Ти ж знаєш як я зачекався…
Всі очі прогледів, з доріг всіх тебе виглядав.
Весь світ став немилий, без тебе я геть згорювався,
Лив смуток на землю дощами та все проклинав.
-Пробач, мій коханий, у тому одвічна печаль…
Над цим я не владна, у світі існує черговість пори,
Плин часу неспинний - від нас не залежить нажаль
Та іноді можна змішати дощами усі кольори…
І після цих слів він міцніше її пригортав,
Немов боячись щоб крізь пальці не витекло щастя.
Хоча з року в рік вже давно точно істину знав
Що втримати осінь дощу все одно не удасться…[/color][/color][/color][/color][/color][color="#7d0101"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965517
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Приносить якось грек з торгів
для їжі гусака та лебедя для співу.
Послав під ніч раба до хліву,
щоб на вечерю гусака забив.
А темно вже, тож раб хапає
за шию лебедя, та той співає,
і відпуска його рука,
і вже хапає гусака.
Мораль: колись, біля межі,
мій хист, мене ти збережиь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964958
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Не може дерево ходити:
корінням в землю проросло.
Його зрубати можеш, вбити,
вчинити біль йому і зло.
Не може дерево стріляти:
ти руки дереву відтяв.
Ти ворог дереву заклятий,
ти дереву – його дитя.
Не може дерево кричати:
останній зойк злетів, як птах.
Зсихає листя, гинуть чакри,
і страх за людство, чорний страх.
Та може дерево молитись
до Бога Всесвіту за нас…
Якби ж то нам не помилитись,
коли настане Судний час.
Квітень 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964961
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 07.11.2022
А я за тобою,
мов сніг за весною,
полину, розтану,
веселкою стану,
барві́нковим цвітом
засяю над світом,
і піснею з неба
вернуся до тебе...
Засвітяться зорі
в глибокому морі,
і місяць з-за хмари
палатиме жаром,
а я за тобою -
рясною росою
розсиплюся в травах
в ранкових загравах...
Знай: білі лілеї
любові твоєї
повік не зів’януть,
сузір’ями стануть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964972
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Я тебе полюблю навесні -
Легким словом (й найважчим)
- Прости!
Я додам нові ноти в пісні,
Що написані кимось були,
Й передати - на жаль - не змогли
Все, чим стали для мене - Ми.
Я тебе розлюблю восени,
Легким словом (й останнім)
- Прости!
І ніколи не стисну в вірші,
Усе те, що ми не прожили,
Усе те, ким для мене були
Цих чуттів пілігрими - Ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964922
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 07.11.2022
утро осталось без света воды и тепла
значит на завтрак лишь кофе
со вкусом тревог
эта ракета пробить облака не смогла
этот осколок кого-то убить
всё же смог
не отбиваются блики от призрачных стен
ставших руинами утром
скелетов-домов
ночь тишины освещается песнью
сирен
эхом живых но пропавших внутри
городов
судьбы людей выгорают быстрее свечи́
свет от неё не умеет рассеивать тьму
тот кто зажёг её вот уже вечность
молчит
с именем в сердце горящим о том
по кому
тьма заселяет пролёты пустых этажей
окна разбиты в них больше не светят о|г|ни
город без света становится тише
и злей
город научен живых под собой
хоронить
утро начнётся не с кофе и где-то в ночи́
час без тревог превратится в попытку
уснуть
пламя горит бесконечной и тёплой
свечи
в память о тех кто уходит
на суку-войну
.
© фото : @evgenymaloletka
#russiaisaterroriststate
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964831
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Ця нічка чорна, як ворона,
А чорний день – такий, як рік.
Не спить дитя, не спить Мадонна –
Кривавий двадцять перший вік.
Нас убивали поодинці,
Уже вбивають нас гуртом.
Іде епоха по сходинці
Із закривавленим хрестом.
Такі підйоми та падіння
У всього світу на виду.
Всихає ворога коріння:
Зерну не бути та плоду.
Ми переможем неодмінно!
І упаде безславно кат!
Ми – Україна. Ук-ра-ї-на!
Оригінал – не дублікат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964862
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Хто без гріха, хай першим кине камінь!
Я не боюсь поглянути у вічі!
Не хочу серце розбивати мамі!
І не люблю запалювати свічі...
Як би ми знали істинні причини
Війни, яка для когось просто "операція",
Для інших втрата батька чи дитини,
Руїни дому, у Європу еміграція...
А хтось збирає лайки та донати,
За кораблем зухвало посилає,
Чи продає "хаймарси" і гармати,
Під звук сирени у метро втікає...
Лунає "Ще не вмерла Україна" -
Хтось неодмінно буде панувати,
А хтось за це положить душу й тіло,
За кимось гірко заридає мати...
Криваве тріо - гроші, влада, слава -
Панує споконвіку в цьому світі.
Спокуси посилає нам лукавий,
На грішні душі закидає сіті.
Врятує їх від пекла лиш любов,
А каяття - фінал в життєвій драмі.
Вогонь війни пролита гасить кров -
Хто без гріха, хай першим кине камінь...
06.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964864
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Залистопадило,
так тяжко.
хтось горобину обтрусив.
співай, співай,
кохана пташко.
… немає в мене
більше сил.
дощі вичмакують
до ранку,
вітри пронизують наскрізь,
о підставляйте мряці склянки
... немає в мене
більше сліз.
поля, дерева
оніміли,
мій крик на друзки розлетівсь,
ловіть поезію вцілілу
... нема у мене
більше слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964867
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
Рання осінь – моя мила поро,
Ранок – око тішать сірі барви.
Я сиджу в кав’ярні, як у хмарі,
Міг би так сидіти до вечо[b][/b]ра.
Силуети за вікном поспішні,
Але їх не чую і не знаю,
Я мовчу й осінньо посміхаюсь,
І дивлюсь, як далечінь колише.
Добре сісти у кав’ярні вранці
І дивитися на перехожих..
В такі ранки ніби всі коханці,
Люди і смутніші, і молодші.
Через дорогий і чулий спомин
Порожньо і сонно день минає,
З твоїх слів, не сказаних ніколи,
Вірш в усміхнені вуста вкладаю.
Хвилями мелодія крилата,
Враз пісенні чую в ній рулади.
Чужоземка у пальті картатім
Тихо замовляє „шоколаду”.
О яка струнка і незбагненна!
Як на світі мало нас! Як мало!
І яким парфумом обійняла!
І яка поема!...
[b]Julian Tuwim MELODIA[/b]
Wczesna jesień - oto moja pora.
Siwy ranek - kolor mego wzroku.
Siedzę w miłej kawiarni jak w obłoku,
Mogłbym tak do wieczora.
Za oknami tyle pośpiechu,
Ale ja nie wiem i nie słyszę,
I zamilkły w jesiennym uśmiechu,
Zapatrzeniem dalekim się kołysze.
Tak najlepiej: siąść w cukierni rankiem
I patrzeć, jak ulica chodzi.
W takie ranki jest się kochankiem,
I smutniej człowiekowi, i młodziej.
Od miłosci, od czułych wspomnień
Dzień zacząłem senny i pusty.
Z twoich słów, nie pisanych do mnie
Wiersz układam uśmiechniętymi usty.
A to wszystko razem jest melodią,
I melodii chwile są rade.
Cudzoziemka w palcie kraciastym
Śpiewnie, ślicznie zamawia "szokolade".
Jaka wiotka, matowa kobieta!
Jak nas mało na świecie! Jak mało!
I jakimi perfumami zawiało!
I jaki poeta!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961908
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 23.10.2022
Рожеві окуляри одягну
І світ навколо зміниться за мить.
Не бачитиму прокляту війну
І серце від біди не заболить.
Не падатимуть бомби на міста.
Не буде руйнувань, жахливих втрат
І сліз дітей і вдів, проклять в устах
У тисяч мирних жителів, солдат.
А в окулярах - спокій, благодать,
Усміхнені обличчя дітлахів.
До праці люди радісно спішать.
Усюди щебет, пурхання птахів.
А сонечко сіяє в небесах.
Розквітли хризантеми у саду.
На листі і траві блищить роса.
А я, у світ закохана, іду.
Рожеві окуляри простаків
Приносять стільки радощів, утіх!
Шкода, що я на старості років
Забула вже, куди поклала їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963355
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 22.10.2022
В крамниці купуєш мольберт.
І листя збираєш у жменю.
Стискаєш тепло між ребер.
Ховаєш, як кішку в кишеню.
Малюєш коріння садів.
Антонівки соковиті
Смарагдові, жовті, руді,
Відтінки встигаєш ловити.
І стримуєш в серці жар,
Аби не до щенту згоріло.
Нема безліміту, на жаль…
Інакше воно не боліло б…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963434
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
ти взяв усе: і акваланг, і ласти,
дізнавсь де море, щоб той скарб знайти,
і першим зміг спуститися, попасти
до чарівного суму й самоти.
але самотність гарна на папері,
поглянь надвір, який чарівний світ!
та ти навмисне зачинив всі двері
і звіра посадив біля воріт.
і що знайшов на дні? мабуть найгірші
юнацькі спогади, думки й роки...
але в куточку сяють твої вірші,
твої сини і доньки - то рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963440
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
Ахетатон
Царь и царица, их дочь,
приближенные
в храме Атона.
В святая святых.
По молитве владыки
Верхних и Нижних земель
удлиненного, словно клюв цапли, Египта
задрожал,
фитильком встрепенулся восход.
Прорезает его первый луч,
разгорается ярче,
борется с золотом пурпур –
могучий духовностью диск
из пучин восстает,
создавая повсюду живое.
Эхнатон, Нефертити
славят гимном предвечную сущность Атона,
славят правду-Маат,
что превыше всего,
нараспев повторяют с поклоном гортанно.
…Блеск, тепло.
Известняк и зеленые пальмы.
В лазурную воду прудов
путешественник смотрится.
Ибис
восклицает за дальним кварталом.
15.12.2020.
Сломанная кукла
В человеческий рост,
не то клоун, не то Арлекин.
Нет, скорее Пьеро.
Тело полусидит,
состоит из причудливо-ломаных линий,
утверждая тем самым свое бытие,
что уже таковым то и не назовешь.
Взгляд, наверное, потух,
но, поди, разгляди
поточнее, когда, словно шар
из свинца, голова укатилась на грудь.
Правда, рядом раскрытая книга, но кто
поручится, что кукла читала взаправду?
Также кто подтвердит,
что недавно еще
с ней считались, ее
берегли, что она
и сама берегла и считалась, брала
ложку в рот, опрокидывала за столом
рюмку или бокал, приносила доход
и считалась полезной.
Пока не сломалась.
И теперь, в уголке на кровати
ютясь,
лишь являет железный уродливый сюр
тех конструкций,
на коих ее загибали…
10.12.2020.
***
Вечереет в окошке, смеркается.
Тянет дымом сгоревших надежд.
А глупца, что в тебе пререкается
с неминуемым, просто утешь.
Он не ты – ты мудрей и догадливей.
Ни замашек дурных, ни манер.
Сам себя воспитавший, понятливый,
молодец среди многих Валер.
Зябко только от этого зрелища,
словно таешь, цепляясь за свет
ускользающий и угасающий:
вот ты есть, был, тебя уже нет…
01.12.2020.
Н. П.
Почерневшая вязь на увесистых ножнах,
старый царский Тифлис. Подыши на узор –
развернется, и гордый бездомный художник
под балконами низкими, меж лавчонок, духанов,
с сундучком из фанеры, где кисти, клеенка,
будет с улиц крикливых спускаться в подвалы,
предлагая хозяевам нарисовать
что угодно: оленя, медведя, зайчонка,
льва, кувшины с вином, лук зеленый, шашлык,
групповые портреты, сюжет из легенды –
за похлебку, вино или за полуштоф.
Он орнамента часть на серебряных ножнах.
В старом царском Тифлисе он свой, но везде
бесприютно ему.
Захмелевший художник
в закоулке духана забылся… Над ним
переливистый прямоугольник, творенье,
озаренье, мученье, блаженство, проем,
что еще пахнет красками и сквозь который
за чудесную грань посвященный проникнет
и найдет то, что больше и лучше, чем мир.
17.12.2020.
Разноцветное
Тропические попугаи
слетелись на площадь-мольберт,
а сверху над ними взрывали
десятки шутих и ракет.
Под аркой из радуг вскипая,
бразильский пестрел карнавал.
Цветные драконы Китая
клубились, их дождь осыпал
гирлянд и фонариков пестрых.
А невдалеке Марди Гра
сворачивал на перекресток
под споры сурдин и мембран.
Тут Индия в лотосах, в охре,
в дыму благовоний, в густом
богатстве оттенков. Там в кофре
земли африканской, что гром
для зрения, краски – напрасно
их сравнивать с чем-то… Как горсть
драже, витаминов, ем страстно,
глотаю цветное и сквозь
убожество серого в каждом
дне, часе, мгновении, в них,
идущих и едущих, жажду
другого, иного, иных!
12.12.2020.
***
Медленная мелодия.
Словно вальсирует в воздухе
птичье перо
и никак не осядет на землю.
Вот опять подхватило его
восходящим потоком,
и оно поднимается выше, чем было.
В детстве, в юности я не любил
медленных песен,
торопился нетерпеливо за такт
и не понимал, как это красиво:
медленная мелодия
меж землею и небом,
без пары и цели,
на грани
слияния с чистым, прозрачным,
истончающаяся напрасно;
не нанять детектива,
чтоб за ней проследить,
и не снять на дурацкий топорный гаджет,
ибо только один оборот,
и, как птичье перо,
исчезает она:
то ль под ноги легла,
то ли ввысь вознеслась,
эта медленная мелодия…
16.12.202.
Сбой в сочувствии
Схватившись за грудь слева,
опрокинется на спину,
со стоном (немо), валя то, что рядом,
на пол: гладильную доску, стул…
А больше и нечего в современном жилище.
Не вазу же и не книжный стеллаж, музыкальный центр,
отошедшие в небытие?
Компьютер разве, лептоп, айфон,
воткнутый в розетку –
а эти громкого шума
не произведут, чтоб огласить трагедию:
мол, кто-то помер,
кончается, помощи просит.
Ни черепков, ни осколков,
ни кучи книг, ни дымящейся лужи
от кокнутой чашки,
ни телефонной трубки около аппарата,
смахнутого конвульсивно,
ее гудков
возле уха и синеющих губ…
Максимум шнур Интернета
подденет нога –
тогда обновится коммуникация
в виде сытых претензий.
А дальше недоумение,
которое больше не разрешится.
27.11.2020.
***
Книги взошли на костер.
Авторов короновали
тем, что врагами назвали,
Пуля, Петля и Топор,
Газ, Истребление, Страх,
Ненависть, Неполноценность,
Ложь в потемневших словах.
Эти же – как драгоценность.
Сколько томов ни пали,
только сильнее сверкают.
Дух изгоняют с земли,
но дикари проиграют.
…Так, шевеля их золу,
ретроспективно я мыслил.
Шнур Интернета в углу
кукиш сложил и обвиснул.
06.12.2020.
***
Специалист по взбиванью подушек
и подтягиванью одеял,
тень в ночном колпаке
с канделябром рогатым
и помпонами на башмаках.
Это – мистер Зевота,
это – мастер «охота»
спать и спать, спать и спать,
спать и спать.
Где накапает воском,
там тропический остров,
где зевнет во всю мочь – сладкий звон.
Тут заботливо сдвинет
под ухом подушку,
там поднимет игрушку,
подоткнет одеяло –
и ну дальше
дозором шагать.
07.12.2020.
***
Гуляя и бегая по делам,
замечаешь странное.
Будто приехал в чужие края,
на улицах тьма незнакомых лиц.
И даже, когда улавливаешь что-то близкое,
спешишь навстречу, почти готовый приветствовать,
выясняется: это не тот и не та.
Немного, совсем отдаленно похожий,
чужой человек.
Растерянно провожаешь глазами,
уже осознав, что спутал его (иль ее)
с тем (или той), которые были когда-то,
недолго, близки тебе, только они давно испарились –
сбежали, уехали, эмигрировали, и они,
дружище, гораздо старше этих подделок.
Сознание выдало ретроспективу,
услужливо и беспощадно подсунув
их образы в юном чаду,
колеблемые могучим потоком,
в какой-то смутной эпохе,
каких-то дежурных трудных времен…
21.12.2020.
***
Мы войдем в этот парк, словно в дым,
незаметные и непростые.
Мы, отважившись, вдаль поглядим –
прямо в сердце великой пустыни.
И, представив на миг весь резон
бледно-розовых детских мечтаний,
мы уловим ее хищный взор
и рассмотрим ее очертанья.
Долгий вечер пройдет как-то вскользь,
нерасчетливо и одиноко.
Старых тайн не навеют и грез
листья цвета бутылочных стекол.
И все так же мы будем смотреть,
очарованные неизбежным,
ненавидя до бешенства смерть,
жить желая желаньем кромешным.
1989 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963087
дата надходження 17.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Коли б ти написала мені вірші -
свої б спалив, спалив би без жалю.
Вони нікчемні і вони найгірші,
я не сказав в них як тебе люблю.
Коли б ти заспівала мені пісню -
я б видалив всю музику свою.
Вона сумна, вона, буває, злісна,
вона не буде схожа на твою.
Коли б ти розказала мені казку -
тобі б повірив, і розтанув в ній.
Навіть якщо би у війні зазнав поразку,
я б не розбив твоїх чудових мрій.
08.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947890
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 16.10.2022
У мріяннях – ти.
У мареннях – я.
Між нами світи
Безмежних уяв.
Ти – світло, я – тінь.
Ти – день, а я – ніч.
Я – зоряна тлінь,
Ти – полум'я свіч.
Співає псалми
Нам шосте чуття.
Кохаючи, ми
Йдемо в майбуття.
19.11. 2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962957
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 16.10.2022
Ми знову граємо в цю гру:
"Кому із нас найбільш байдуже".
Та переможців в ній немає,
Бо виграти ніхто не дужий.
Тут правила не є складні,
Роби лиш вигляд, що не знаєш.
Та не пірнай же з головою,
Бо втративши знов не спіймаєш.
21.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948541
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 15.10.2022
Це справжня розкіш чути голос твій,
До вух моїх торкаєшся інтимно.
Мажорних нот розкинуто сувій,
А я твоя, і це уже не змінно.
Не квапся класти слухавку вночі,
Розповідай про день який минає.
Говориш і танцюють павичі,
І не кажи, що так от не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961429
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 14.10.2022
У понеділок мені на руки падало листя сакури:
Темно-вишневе, бордове, багряне, шарлахове.
В травні так само пелюстками маки плакали.
Жовтень міцніший – від злості лишень спалахує.
Надто багато в світі стало червоного.
Смерть – не бліда потвора – черлена панночка.
Полум'я лиже стіни будинку сонного,
Душі виймає з ліжок і ходить павичем.
Вікна, що очі, ввалились на стінах кармінових.
Плитка забризкана кров'ю, обгорнута золотом.
Мати Пречиста, замов за нас, хай помилує –
Осінь благає, і ватра жевріє в голосі.
12.10.2022
#вірші_війни
#russiaisaterroriststate
#standwithukraine
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962643
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022
А осінь нам розкаже свої сни,
Напише про любов і світлі ранки.
Як хочеться, щоб не було війни
І золотом вкривалися серпанки.
Як хочеться відчути те тепло,
Що зігріває серце, душу, тіло.
Не думати, що щастя утекло,
І десь за обрієм собі присіло.
Хай нині світить сонечко тобі
І лист осінній з дерева спадає.
Ще й в кожній миті, долі чи добі
Кохання чисте, ніжне пригадає.
Як гарно в парку листя шелестить
І вітер десь сховався недалеко.
Так хочеться у спокої пожить,
А зараз нам усім - ох, як нелегко.
11.10.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962530
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 11.10.2022
Благаю, Отче:
Перепиши історію буття.
Не дай зустріти гаду-змію Єви.
На рала перекуй мечі сталеві.
Не вбий ще не розп’ятого Христа…
Нехай планета не почує війн.
Який журливий колір вбивства – хакі.
І Хіросіма хай, і Нагасакі
із ядерних воскреснуть безнадій.
Верни убите матері дитя
ув Ірпені, Лимані, Пісках, Бучі…
Мені болять ці спогади їдучі.
Якщо тобі потрібне так життя, –
бери моє.
09.10.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962299
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Колись я напишу тобі листа,
Та лиш не зараз, а пізніше трохи,
Бо ще не зміг обрати ті слова,
Які плили б в твоїй душі глибокій.
Писатиму про літні казочки,
Про світлі мрії, й навіть про любов,
Візити в церкву, спалені свічки,
І як програв черговий марафон.
Писатиму, а ти лише чекай.
Коли це буде - я і сам не знаю...
Та не згасай. Палай, прошу, палай!
Без тебе, іскорко, я сам завжди згасаю.
Колись-таки я напишу листа,
Зберусь з думками, ставши на поріг,
Та лиш твої побачивши вуста,
В душі моїй розтане білий сніг.
02.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949582
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 08.10.2022
Осенний лист морозом тронут,
Но ярок он еще и свеж
Окрасом пламенных надежд...
(Не дай, Господь - в гниения омут.)
Взлететь, без ледяных оков,
Осенним золотом кружиться...
А после, как полету сбыться,
Сгореть в костре! И был таков.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903665
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 08.10.2022
Знайшов я дурманову квітку,
вона вже посохла від часу,
Який провела у шухляді
за сьомим замком потаємним,
Та досі живе молодиця,
що квітку просила зростити
І їй на могилу покласти,
коли її очі погаснуть.
Катуюся спогадом часто
про квітки владарку чудову,
Горять наді мною очиці
і світле волосся чарує,
Одначе далеко насправді
від мене красоти жадані,
І їх досягнути не вдасться,
невдачами повен мій досвід.
І все ж я чекаю нагоди
дівиці прохання здійснити,
Аби з благодатного неба
на мене дощі пролилися –
У них я побачу усмішку
і голос у них я почую,
Що так добиватись втомився,
що спокій мені подарують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962176
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 08.10.2022
"Великі люди" б'ють себе у груди,
Гучні слова жбурляють, мов сміття.
Та зазвичай, лише "Маленькі люди",
За волю віддають свої життя.
Знесилені, мов пташка у неволі,
Душею линуть у свою блакить.
Такі міцні, але водночас кволі,
Бо рветься там, де над усе болить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961942
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 07.10.2022
Осінній сад... Жовтіє листя...
А виноград дощем напився
І, як від браги, захмілів...
Аж довгі вуса розпустив.
Стоїть рудий, як лис Микита.
З ним горобців веселих свита.
Щось там щебечуть, наче діти -
Росою кличуть крила мити.
Здалося - Рай й війни немає,
Бо серце затишок латає...
І я завмерла коло хати
Красою мрії частувати.
А листя жовте майорить
В небесну Господа блакить...
6.10.2022р
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962106
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 07.10.2022
***
А діти горлиці покинули гніздо:
затихло у рожевому суцвітті.
Дві грудки ніжні попелясто-світлі
каштан облюбували. На Різдво
батьки малят сиділи точно так,
вдивлялися в морозно-сніжний простір.
Пливла зоря в таємній високості.
Ще не було війни, її ознак.
Тепер піднявся їхній молодняк.
Великий світ – мов яблуко достигле.
І білим квітом вишня сипле, сипле...
Прошу Всевишнього за цю красу щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947300
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 02.10.2022
Крихкий поклик могил,
Забуті тіні, забутий прах.
Лише пам'ять чорнил
Дає жити в роках.
Пробачте за помилки,
І що стежина крива.
Теперь ви зірки,
І тямлю ваші слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961636
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 02.10.2022
Я ненавиджу тебе, осене.
Із твоїми депресіями і відсутністю
Яблук на моєму столі.
Із твоїми слизькими каштанами,
Із старими безхатьками й п'яними,
Що стоять серед холоду босими.
Я ненавиджу тебе, осене,
Гірка й терпка, як захолола жовч.
Із твоїми пахучими соснами,
Що стоять як фігури воскові,
Пам'ять ріжуть-тривожать косами.
Із твоїми людьми
Холодними,
Із твоїми шарфами модними,
Із твоєю гіркою кавою,
Ти бо - смерть для всього яскравого.
Із твоїми дощами
Теплими,
Із похмурими днями
Темними,
Коли хочеться плакати голосно.
Як тебе пережити, осене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961388
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 30.09.2022
Минулим жити не можна,
Майбутнє своє не взнати,
А серце вже не спроможне
Своїх ворогів прощати.
Так плаче зламана вишня,
І сохнуть в вазонах квіти…
Караєщ за що, Всевишній?
Хіба ми тобі не діти?
Ти нас поверни додому,
Щоб влітку радіти зливі,
Від праці відчути втому…
Ми вдома були щасливі.
А нас роздягли й роззули,
По світу пустили босих…
Хіба ми не чемні були?
Пробач нас простоволосих.
Як в штормі лютує море,
І хвиля пісок змиває,
В країні панує горе,
І душі людські вбиває.
І падають, гаснуть зорі,
Щоб в полі розквітли маки…
Та тільки землі доволі
На тілі кривавих знаків.
Волання летить до неба,
І кожен для себе просить:
Не треба війни, не треба!
Негайно спиніть це! Досить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961285
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Вірна мені зневіра –
Зламані два крила.
Останнього пасажира
Дорога вже відвела.
І слідом летіти не можу,
Й назустріч ніхто не піде.
І знову я лиш перехожий
Навпроти таблички
"Едем".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961063
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Кінець щасливий лиш буває в фільмах.
Підтвердиш це, чи знову все спростуєш?
Рука в руці, в теплі, в палких обіймах,
Сценарій сам собі в житті оцім готуєш.
Але життя - не фільм, не гарна казка,
Сюжетну лінію ти до кінця не пишеш,
Не прорахуєш де любов, де ласка,
Та біль і горе, мабуть, ти не впишеш.
Ти не наважишся ні пізно, а ні рано,
Програєш ти у цій війні з собою.
Не там болить, де сильна в серці рана,
А там болить, де втратив ти героя.
21.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950100
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 25.09.2022
…лише тому,
що тане білосніжно
цвіт вишні, ніби цукор в молоці,
перепочинь. Така відверта ніжність
тремтить в руці.
Крихка,
мов фарфор. Грає нові ролі
таємний темний радник полтергейст.
…ти теж колись підкориш сині гори –
за едельвейс.
За висоту емоцій.
Майже м’ятна,
гірчить цукерка. Я також гірчу…
Відверта ніжність – ненадійний дах нам
…………..у час дощу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 25.09.2022
Є один корінь гіркий
і світ з тисячами дахів.
Не спинити малій руці
води, що плинуть в ріці.
Куди ти йдеш? Звідки? Куди?
Має небо тисячі дір -
старання маленьких бджіл?
і має корінь гіркий.
Гіркий.
Боляче ступням ніг,
і обличчю зсередини,
і свіжій колоді боляче
бути зрубаним деревом.
Кохання! Вороже мій,
їси ти корінь гіркий!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WPMBkjjcSLY[/youtube]
[b]Federico García Lorca GACELA DE LA RAÍZ AMARGA[/b]
Hay una raíz amarga
y un mundo de mil terrazas.
Ni la mano más pequeña
quiebra la puerta de agua.
¿Dónde vas? ¿adónde? ¿dónde?
Hay un cielo de mil ventanas
?batalla de abejas lívidas?
y hay una raíz amarga.
Amarga.
Duele en la planta del pie,
el interior de la cara
y duele en el tronco fresco
de noche recién cortada.
¡Amor! Enemigo mío
¡muerde tu raíz amarga!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960789
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
***
Серпневі світанки все більше нагадують сепію.
Розсипане світло у сонному листі спочило.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Загуслі меди переповнили сховки вощинні.
Пора листопаду буває настільки тужливою,
що сум виростає сопілкою злету на південь.
Ступити на кригу, – ставати слабкими – наживою.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, рідний.
Трилисником літо моє догорає. У неводі
космічних доріг засинає зоря серпанкова.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Серпом прогинається овид,–
мов щастя підкова.
Фото авторки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922263
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 24.09.2022
Разреши умереть не состаревшись,
Не познавши влюбленности мук.
Мне не хочется помнить касания
Чьих-либо
Рук.
Ты не смей меня в землю закапывать
И кремировать тоже не смей!
Я не стану очередным камнем среди трупов
Людей.
Мое тело оставь меж деревьями,
Пусть гниёт оно где-то в лесу,
Я природе верну все, что надо бы,
Ставши кушаньем дикому
Псу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925691
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 24.09.2022
Случайная встреча.
Я встретил Вас совсем случайно -
Как будто в юность заглянул.
Ваш взгляд улыбчивый и тайный
Желанье к жизни мне вернул.
Я жизнь люблю ,в том нет сомненья !
Вот только мрак последних лет
Терзал мне душу, а смятенье
Все облачало в серый цвет.
Дома и люди словно тени,
Весь в серых красках небосвод,
Птиц певчих стаи улетели
Хоть жизнь , как будто бы , идет.
Вы словно луч из поднебесья
Вдруг озарили бренный путь.
Вы так юны, Вы так прелестны!...
А мне вот юность не вернуть...
Ваш гибкий стан, руки касанье,
Сиянье милых, теплых глаз
Как будто первое свиданье,
Которое прошло без Вас.
По жизни бережно ступая,
Вы в будущность свою ушли
И, уходя, кусочек РАЯ
С собой небрежно унесли.
5.02.2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960693
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
С душою, как земля, полураздетой
ты прячешься в осеннее молчанье.
А я к тебе с подарком – бабьим летом,
в коробке (из-под завтраков прощальных)
и с ленточкой (что связывала души).
Она сорвётся – журавлиным клином,
чтоб по весне, истлевшей и ненужной,
быть найденною в пухе тополином.
И ты поймёшь, не только сердцем – кожей
почувствуешь, как важно не теряться,
когда того находишь, мой хороший,
с кем больше невозможно расставаться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960701
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Чутливу душу манить Андромеда –
Ядро подвійне тягне мов магніт.
Не відірвати погляду від неба,
Спостерігаючи рухливий слід
Туманності, що лине нам назустріч,
З Чумацьким Шляхом, певно, для злиття,
Аби усе, що мало плин урозтіч,
Верталося до єдності буття.
Чутливу душу манить Андромеда –
Магічну сутність має ореол,
Який формує духотворче кредо
І віру в життєдайную Любов,
Аби в потоці творчім існувати
Одвічного енергоносія,
Коли Божественна Всесвітня Мати
Нагадує, що ми – одна СІМ'Я.
15.01.2022
*Туманність Андромеди та Чумацький Шлях під дією взаємного тяжіння поступово наближаються один до одного, і, як очікують вчені, приблизно через чотири мільярди років розпочнеться процес їхнього злиття. А ще за два мільярди років вони будуть виглядати як одна галактика.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960723
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2022
Скрипка, кажуть – частина самого Митця.
Вона знає про все: про любов і печалі…
Неймовірний дарунок для нас від Творця.
Обіймав її талію сам Страдіварі.
Рід Гварнері любив її більше, ніж жінку
І душа розривалась в руках Паганіні,
Відкривала вона ніжним звуком сторінку
І незмінно була на висотах богині.
Так смичок краяв серце з малої октави,
Цілував він щоразу чотири струни,
Жив любов’ю завжди по дорозі до слави.
Знов приходила скрипка до мене у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 23.09.2022
Минають дні, і я минаю з ними.
Вже згасли зорі юної весни.
Попереду дощі й холодні зими,
а по ночах – сумні й тривожні сни.
У небуття пливуть часи неспішно,
в осінній келих ллється тихий щем.
Роняють віти листя безутішно,
всі перевиті бісерним дощем.
Ліниво хмари тягнуться на захід,
вологий вечір плечі обійма...
На горобині так багато ягід –
мабуть, сувора видасться зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960403
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 21.09.2022
Моє ремесло чи печальний дар
Проривається в ніч безмовну
Коли тільки місяць чманіє,
І лежать коханці зрадливі,
Обійнявшись з своїми печалями,
І творю я пісенне слово
Не для амбіцій чи хліба,
Для чванства чи торгу чарами
На сцені з слонових бивнів,
Не для публічних виплат
Від сердець найбільш скритних.
Не для пихатих чвар,
Під місяцем невгамовним
Я словами папір забризкав
Не для мерців знаменитих
З їх псалмами і солов’ями,
А для закоханих, що руками
Обіймають столітні печалі.
Хто ні плати не дасть, ні слави,
Не гадатиме ремесло чи дар.
[b]Thomas Dylan IN MY CRAFT OR SULLEN ART[/b]
In my craft or sullen art
Exercised in the still night
When only the moon rages
And the lovers lie abed
With all their griefs in their arms,
I labour by singing light
Not for ambition or bread
Or the strut and trade of charms
On the ivory stages
But for the common wages
Of their most secret heart.
Not for the proud man apart
From the raging moon I write
On these spindrift pages
Nor for the towering dead
With their nightingales and psalms
But for the lovers, their arms
Round the griefs of the ages,
Who pay no praise or wages
Nor heed my craft or art.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960083
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
завеликий
замалий
затовстий
затонкий
або ніхто.
сміх або
сльози
ненависники або
коханці
незнайомці з обличчями як
ніготь
великого пальця
армії несуться
закривавленими вулицями
розмахуючи пляшками вина
колючи багнетами і трахаючи
незайманих дівчат.
або дідок у дешевій кімнаті
з фотографією М. Монро.
В цьому світі існує самотність така велика
що ви можете побачити її в повільному русі
стрілки годинника.
люди настільки змучені
скалічені
або від любові або без любові.
просто люди не добрі один до одного
один на один.
багаті не добрі до багатих
бідні не добрі до бідних.
ми налякані.
наша освітня система каже нам
що ми всі можемо бути
товстожопими переможцями
вона нам не сказала
про стічні канави
або самогубства.
або жах однієї людини
захворіти в якомусь місці
самотньою
непотрібною
мовчки
поливати квіти.
люди не добрі один до одного.
люди не добрі один до одного.
люди не добрі один до одного.
Я думаю вони ніколи не стануть іншими.
Я не прошу їх стати іншими.
але інколи задумуюся над
цим.
ці намистини будуть розгойдуватися
ці хмари будуть хмаритися
і вбивця відріже голову дитині
наче відкусить шматок від конуса морозива.
завеликий
замалий
затовстий
затонкий
або ніхто
більше ненавидячих ніж закоханих.
люди не добрі один з одним.
можливо якби вони були іншими
наша смерть не була б такою сумною.
тим часом я дивлюся на молодих дівчат
стебла
квітів шансу.
повинен бути спосіб.
безумовно повинен бути спосіб, якого у нас поки немає
здається.
хто вклав цей мозок в мене?
він плаче
він вимагає
він говорить про те, що є шанс.
він не говорить
"ні."
[b]Charles Bukowski THE CRUNCH[/b]
too much
too little
too fat
too thin
or nobody.
laughter or
tears
haters
lovers
strangers with faces like
the backs of
thumb tacks
armies running through
streets of blood
waving winebottles
bayoneting and fucking
virgins.
or an old guy in a cheap room
with a photograph of M. Monroe.
there is a loneliness in this world so great
that you can see it in the slow movement of
the hands of a clock.
people so tired
mutilated
either by love or no love.
people just are not good to each other
one on one.
the rich are not good to the rich
the poor are not good to the poor.
we are afraid.
our educational system tells us
that we can all be
big-ass winners.
it hasn't told us
about the gutters
or the suicides.
or the terror of one person
aching in one place
alone
untouched
unspoken to
watering a plant.
people are not good to each other.
people are not good to each other.
people are not good to each other.
I suppose they never will be.
I don't ask them to be.
but sometimes I think about
it.
the beads will swing
the clouds will cloud
and the killer will behead the child
like taking a bite out of an ice cream cone.
too much
too little
too fat
too thin
or nobody
more haters than lovers.
people are not good to each other.
perhaps if they were
our deaths would not be so sad.
meanwhile I look at young girls
stems
flowers of chance.
there must be a way.
surely there must be a way we have not yet
thought of.
who put this brain inside of me?
it cries
it demands
it says that there is a chance.
it will not say
"no."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959965
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Я жив не тим, не те шукав,
не тим болів, й не тим обпікся.
Усе, що мав - я вже віддав,
і від усього я відрікся.
Я був не тим, я був не там,
не те сказав, що так кортіло.
Я не один, та всюди сам,
з усім вправляючись невміло.
Я був не той, я був не твій,
й не буду тим, ким так хотілось.
В душі промчався буревій,
і щось легеньке в ній розбилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951018
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 16.09.2022
Лускою золотої рибки
Блищить роса в густій траві.
Листочок стукає у шибку,
Щоб посміхнутися мені.
Ще день чи два - прозорий іній
Під кроком тихо захрумтить.
І небо буде синім-синім,
Щипне морозець мимохидь.
Та ще вернеться трошки літа
На тиждень, два,
Чи кілька днів...
А айстри так розкішно квітнуть
На тлі згасаючих садів.
Червоні яблука на вітах
Зашарілись від наготи -
Зриває листя з яблунь вітер
Щоб землю вкрити, одягти
В чудову ковдру на всю зиму,
Щоб спала солодко земля.
І я на плечі щось накину -
Помилуватися здаля
На осені метаморфози,
Що настрій змінює у нас,
Ковтаючи солодкі сльози...
Ще тепло...
Вересень не згас...
7.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958965
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 16.09.2022
У душі колір погляду. І блакитна душа таїть в собі мрію . Мопассан.
Мені б зіркою впасти до рук чи до ніг,
Чи зависнуть низенько у вітах,
Щоби сяйво моє ти побачити міг ,
Та ще трохи отак погоріти.
А чи може краплиною я на устах
Намалюю тобі поцілунок?
Хочеш більшого? Теплі долоні підстав
І я золотом листя впаду в них.
А якщо ти подивишся зараз у вись
То побачиш не просто там небо.
В ньому мрії мої голубі розлились.
Чуєш, стукають в серце до тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959925
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Жив-був король,
Він був король,
Відомий молодець.
Бажав король
Аж цілий світ
В палац сховати весь.
Він дав наказ
Війною йти
І грізні солдафони
Чи цвях у ржі,
Країну чи –
Несуть йому в хороми.
Сто сорок вісім
Він країн
Запхав у свій барліг,
Та втримати
Весь білий світ
Він все-таки
Не зміг.
Король смурний,
На пиці – сум,
Сліз очі повні,
Повні…
В палаці він і
По цей день,
А цілий світ –
Назовні.
Роман Сеф. Король
Жил-был король,
Он был король,
Известный молодец.
Решил король
Огромный мир
Упрятать во дворец.
Велел он
Объявить войну,
И грозные солдаты
То ржавый гвоздь,
А то — страну
Несут к нему в палаты.
Сто сорок восемь
Государств
Он спрятал под замок,
Но запереть
Весь белый свет
Он всё-таки
Не смог.
Король грустит,
Печаль в лице,
Ему всё хуже,
Хуже…
Он и сегодня
Во дворце,
А целый мир —
Снаружи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956710
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 11.09.2022
Мело, мело по всій землі
Все замітало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
Як влітку роєм комашня
Летить на вогник,
Так у сніжинок метушня
Вздовж рам віконних.
Ліпила віхола на склі
І малювала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На стелю світлую мов сніг
Лягали тіні,
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
Стук черевичка виникав,
Що раптом падав.
І віск як сльози з нічника
На сукню капав.
І все губилось в сніжній млі,
Що сива стала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На свічку дунуло з кута,
І жар спокуси
Як ангел, навхрест два крила
Здійняв у русі.
Мело весь лютий по землі,
Але, бувало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
27.08.2022 Гречка Віталій
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959043
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 11.09.2022
А ми відцвітаєм, мов квіти –
В минуле нема вороття…
Що менше залишилось жити –
То більше цінуєм життя!
Скінчити незгоду між нами
Тебе не прохаю – молю
Зашити любові нитками
Поранену душу мою.
Немає в нас права на чвари,
Цінуймо дарований час!
Я вірю, розійдуться хмари –
І сонце засяє для нас…
Бо ми відцвітаєм, мов квіти…
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959375
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022
солнце на закате, летний вечер тих...
здесь повсюду жмуры...слушают мой стих
отгремели взрывы, тишина вокруг...
рассказать об этом захотелось вдруг
вот лежит носатый парень молодой
на счету он пятый за последний бой
кто подох, кто выжил - всё решает Бог
я живой а значит...значит он подох
в чём и чья здесь правда нечего гадать
я живой а значит плачет чья-то мать...
07.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959138
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Соняхи при дорозі
На херсонщині, де ген земля розрита,
Вирвами снарядів і ракет.
Їхав я додому в кінці літа,
І побачив соняхів букет.
Квіточки при самому узбіччі,
Мов сирітки зблися в кружок.
Схожі так на наше сонце вічне,
Навкруги — розпечений пісок.
Спогади дитинства, як лавина,
Швидко заполонили думки.
Соняшник — це символ України,
Жовте сонце з небом голубим.
В спогадах тих незабутніх,
У бабусі в тихому селі.
Ми ховались в соняхах могутніх,
Як в таємнім лісі чарівнім.
Ліс зелений з жовтими вершками,
З часом похилився, пострарів.
Світ дзвенів веселими пташками,
Соняшник зернятками дозрів.
І посипалися сонячнії дітки,
Буде людям добрий урожай!
Виростили сонцелику квітку -
Виплекають хліба каравай!
Дивно, що серед пісків пекучих,
Де недавно йшли важкі бої,
Де природа з болю гірко плаче,
Сльози сонця досягли землі.
Де ж ви тут з’явились, немовлята?
Хто ж годує ніжні корінці?
Чом відблись ви від мами з татом?
Вам б з братами й сестрами рости!
Може поле те було уже не в змозі,
Ще подбати про кількох дітей?
Той, хто вас посіяв при дорозі,
Мало сподівавсь, що проросте.
І схиливши голови гарячі,
Мовили тихенько, мов здаля:
- Та не сіяв нас ніхто, юначе,
Ми самі, з кишені москаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959157
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
У кожного "болить" є "рік потому" -
Минає час і згладжує кути.
Лишає пам'ять, трошки сліз та втому,
Коли приходить ніч.
Від самоти
Заглиблюєшся в себе до дитинства,
В чудові дні, де сонця повний дім -
Казкове і прекрасне короліство...
Під ранок все розвіється, як дим.
Життя триває
По своїм законам
Дарує досвід, зустрічі, листи
Із почерком забутим та знайомим,
Лікуючи від тої самоти...
І буде день, і вечір, і майбутнє -
Бо рік потому легше буде жить.
Сплете життя вінок із свят та буднів...
Та десь у серці все ж живе "болить"...
4.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958614
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Коли змішається палітра
у небі чистім та ріці
і вичахле вночі повітря
стече сльозою по щоці,
засяє місяця уламок –
на грудях ночі пектораль…
лиш вітер гомонить під ранок,
що журавлям у путь пора.
04.09.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958618
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Скоро осінь одягне намисто,
Вітер листя розкидає вщент.
І заграє пора золотиста
Кольорами під свіжим дощем.
Я б дивився на те, мов дитина,
Що зробила надвір перший крок,
Та й побачила осінь за тином
В одежині з барвистих зірок.
Закохався укотре неначе,
Бо не можна дивитись на двір
Без любові, коли небо плаче,
Мов у пастці поранений звір.
Напишу ще для тебе багато,
Недоторкана музо моя,
Аж до того, як в жерло багаття
За красунею кинусь і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958621
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Усыпаны улицы кожей платанов –
Корою шагреневой, тонкой и рваной.
Стволы все белее и глаже без кожи.
И ходит по коже одесский прохожий…
Такой коропад одесситам привычен.
А я как воришка, что пойман с поличным,
Кладу виновато обрывки шагрени
Себе на колени, себе на колени...
Платаны – деревья с шагреневой кожей.
На голые нервы платаны похожи….
01.07.2018, Одесса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797764
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 03.09.2022
якщо ви ніколи нікого не мали,
прийміть це слово ангела, що впав;
якщо ви ніколи ніде не бували,
прийміть це слово ангела, що впав;
якщо ви страждали з причини самотности,
послухайте цього слова.
ви впали, та ви ― не перші,
з ким сталася ця біда;
ангели падали вчора,
падатимуть і завтра.
так завжди буває: коли літаєте,
вам здається, що ви ― невразливі.
отже, коли вважаєте, що вам ― остаточний кінець,
роззирніться: чи не побачите ангела,
що впав, як і ви, ще й набагато раніше.
коли почуваєтеся повністю зовсім пропащими,
роззирніться, бо он же він, ангел,
що впав так само, як ви.
коли вам нестерпно боляче, соромно й безнадійно,
погляньте на того ангела, бо він відчуває те саме.
хіба ви не вірите, що тепер саме час
показати, на що ви здатні?
хіба ви не знаєте? час нам тепер довідатися,
що цінного в вашому серці, ―
для нас і для всіх повчального.
ось той урок, що його необхідно засвоїти ―
послухайте слова ангела,
що впав задовго до вас:
ось воно, слово, як пісня,
цілюща для кожного серця:
ви ще не знаєте, що з вами сталося ―
коли ж ви це усвідомите?
ви літали під небом;
тепер ви ― на грішній землі,
ви ― змучений ангел, що впав,
і розбився майже до смерти,
бо не знайшов кохання,
і не вірив в своє призначення
fallen angel, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=3aFLtISvaOI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958464
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
1
Не піднятись туди нікому. Високо.
Там, де гори єднаються з небом.
Там тече вдалині білих хмар молоко
Зверху змащене сонячним медом.
2
Вгору тягнеться квітка червона з вогню,
Стереже її звір скам'янілий.
Не тримає коріння здавалось її
Грішним яблуком бачиться спілим.
3
День і ніч Вогнецвіт - зміст буття, береже
Віддзеркалює місячним оком.
Шлях Чумацький в нікуди з пугара тече
(що в руках Водолія) - потоком.
4
Він заснув і в руках нахилився кіаф,
Зірки сипляться із середини...
Кожний вогник зірковий в польоті ставав
Пелюстками Троянд у росині.
5
Я почув від зірок для людей заповіт:
«Щоб ні хто не втрачав сподівання».
Свій дарує Світанок для всіх Сонцецвіт
І виконує наші бажання.
6
Він надію дає, радість нового дня.
Шанс: зробити; десь бути; відбутись;
Просто жити, життя не дарма навмання.
Не боятись невдач, все відчути.
7
Мчить нестримно наш час попри річку стрімку.
Гори світяться бажаним світлом.
Жаль, ніхто не торкне Диво-Квітку ясну
там, де гори єднаються з небом.
___________________________
Дякую автору під ніком MAD_muazel за ідеї перекладу з російської мови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958107
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Вона іде...
Тихенько
Крок за кроком.
Ще дві доби і літо кане в Лету.
А осінь, підморгне янтарним оком,
Підкине в небо золоту монету -
І сонечко її розплавить миттю,
Проллє на крони ніжну позолоту -
Підкреслить тон небесною блакиттю...
Спіймає вітер, загорне в дрімоту,
Щоб, затаївши подих, попрощатись
З спекотним днем серпневим наостанок.
Ще дві доби...
І будемо пишатись
Красою, що несе осінній ранок...
30.08.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958076
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Рассвет распылил миллиарды молекул воды,
Застывшая птица стыдливо прикрылась листвой,
У берега мокнут забывшись в мечтаньях плоты,
И крылья лимонниц блестят золотой куркумой.
Вдруг ластик, безжалостно чьей то рукою ведомый
Стирает, как будто и не было в бусинках красок.
…Лишь капельку, ветер, с гуаши, одну подхватил -
И парят они где-то уже на совместном пути.
15-28.08.2022г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957963
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022
Я лиш луна луни – тихенький бренькіт струн
Осінньої пори. Книжкових палітур
Я шурхіт в тишині. Осикових брусків
Я тріскіт у вогні. Я - солов'їний спів.
Комусь я – сателіт, комусь я – вождь!
На рубежі цих літ я – теплий дощ,
Що змив увесь цей пил. Пекучий сніг
Нещадних зим, померзлих рук і ніг.
Я – темний силует, що на папері,
Я – макет. Легенький стукіт в двері –
Такий раптовий і такий пророчий!
Я - все навколо, і ніщо водночас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957467
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Я не знаю, як пахне десь степ
І як віє солоність від моря,
Бо живу у краях, де росте
Ліс сосновий, гойдаючи зорі.
Кожен стовбур прямує до хмар,
І ховає від хижого ока,
І вливає у душу той чар,
Що в гущавині ткався глибоко.
Стелить м'ятою стежку трава,
І вітається пагорб грибами.
Пахне ліс, наче казка жива,
Що написана в небі гілками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957546
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Коли журбі нема кінця,
а днина схожа на мегеру,
беру старого олівця
і аркуш чистого паперу,
та дослухаюся чогось
таємного у всласній скроні,
мов співу янголів, і ось
я вже в солодкому полоні.
Так починаються дива:
я чую рух в небесній сфері,
той рух народжує слова,
що оживають на папері.
Слова складаються в думки –
сумні, веселі і не дуже,
а ті – у вірші, як в струмки,
і серцю легше, любий друже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957406
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 24.08.2022
Віра гори воздвигає
Віра жити помагає
Віра світить нам вночі
В Вірі Бога є ключі
Полюби та возлюби
Як Іссус завжди твори
І себе ти не шкодуй
Світ від зла завжди рятуй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957238
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 24.08.2022
А що, лелеки?.. Скоро вже у вирій.
У березні зустріла вас війна...
Не дочекались в Україні миру,
Дорога вам далека і сумна...
В полях ржавіє вража "суперзброя" ,
Розбита вщент і спалена до тла.
Хай знають всі - хто йде на нас війною,
Той згине сам у пеклі свого ж зла.
... Несіть на крилах пісню про Калину,
Скарби народні не горять в вогні.
Вертайтеся у мирну Україну,
Ми вас чекати будем навесні.
15 серпня о 22:47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957285
дата надходження 23.08.2022
дата закладки 23.08.2022
Не шукайте ворога в родині,
Хоч яка там мова та ім'я,
Кожен українець в Україні.
Україна ж то одна сім'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957336
дата надходження 23.08.2022
дата закладки 23.08.2022
Він стоїть на мосту, як Сиддхартха його стояв.
Річка Нагольд щоразу інша, але та сама.
Ув очах – потонулий хлопець з Unter dem Rad.
У куточках губ – променисте сяйво Атману.
Я стою на мосту, зазираю в німе лице,
Бісер часу сиплеться в воду, стає рікою.
Я колись за тисячу років згадаю про це:
Як залишила дім під обстрілами весною.
Стоїмо на мосту. Nikolausbrücke, точніш.
Миколая Святого міст. Микола... Миколая.
Я щоночі чимдуж обіймаю тебе уві сні,
Оповитий мостами мій Steppenwolf – Миколаїв.
02.07.2022
*Міст Святого Миколая побудовано в німецькому містечку Кальві через річку Нагольд у 15 столітті. У 2002 році на ньому встановили бронзову скульптуру Нобелівського лауреата Германа Гессе, що народився в цьому маленькому швабському містечку посеред Шварцвальду.
2 липня 2022 року Герману Гессе виповнилося 175 років.
#вірші_війни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957073
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
Пірнула зірка десь у гай,
Змінила долю,
Бо нагорі лише нудьга,
І мало волі.
Очей було не відвести
У ту хвилину,
Коли засяяв сріблом тин,
Та стріха млина.
Така була вона мала
І непомітна,
Але багато принесла
На землю світла.
Хто вирвав зірку із юрби,
Кому це треба?
То батько сина розлюбив,
Та й скинув з неба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957090
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
Летят над пропастью
Два ангела обнявшись
Однокрылые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956769
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 18.08.2022
У дерева всередині ріка.
Ріка часу', а може поза часом.
Крізь нього вже просвічують віка,
а дерево росте з рікою разом.
Його гілки – рибалки на зорі,
А хвилі – застигають на корі.
Але його душа на самоті.
Їй не звикати з глибини текти.
І кільця, що у стовбурі лягли –
застиглі кола, що в річній імлі
їй на воді малює час-митець.
Ті кола є відбиток для кілець.
Його ріка пожвавлює вночі
Бажання, про які воно мовчить.
І знає місяць, що у певні миті
Це дерево уміє говорити.
Коли ж прозорий ранок настає,
Воно стає узовні тим, що є.
18.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956792
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Звісно люди знають краще,
що тобі робити:
з ким заснути чи не спати,
борщ який варити.
Люди знають скільки грошей
мусиш заробляти,
в бутіках чи на базарі
речі купувати.
Язики в таких без діла
не полежуть лежма,
бо їм треба розказати -
вперта чи залежна,
працьовита чи ледача,
як город сапає,
як пере, пече і смажить,
ще й часом зітхає...
Такі знають, як посіять,
правильно садити,
їм відомо, як нікому,
що й коли солити.
Вони б це житло не брали -
замаленька спальня,
та й авто б твоє продали -
жре бензин буквально.
Звісно в них найкращі діти,
курі яйця носять,
підіймаються бисквіти -
всі рецепта просять.
Так вони б вас не постригли,
фарбу взяли іншу,
сукню зшили без кишені
ще й на розмір більшу.
Їм відомо де відпустку
мусиш відробити,
на Схід їхать чи на Захід,
може що купити.
"А вона їх бач "прос....ла"
захотіла в гори...
Вже б на Чорний день відклала...
бо, не дай Бог, скоро..."
З боку правда ж гарно видно,
чути все нівроку,
шкода, що вони для когось
теж з якогось боку.
І косі, й криві, ледачі,
ще й не того зросту,
до свого добра незрячі,
до чужого ж гострі...
Люди-людоньки, чи й справді
вам чужого треба?
Всі колись прийдем на розсуд
в пекло чи на небо.
Та й однакові ж не будем -
бо не смачно жити...
Доля лиш проведе всюди,
щоб менш говорити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956794
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 18.08.2022
А помнишь, детка, 90-е –
лихие, вздорные, несносные,
когда над нами тучи грозные
сменялись радугой на раз?
С деньгами вечно были сложности,
с работой сущие оплошности,
зато широкие возможности
на каждой стрелке ждали нас.
Все были злые, но проворные,
сновали всюду мерсы чёрные,
валюты некогда покорные
гребли в зенит назло рублю.
ГУЛАГа блеклые наследники,
мы в «МММ» несли последнее,
и дирижировать оркестрами
кидался Ельцин во хмелю.
Власть хоть и рыла ямы тухлые,
не распускала лапы пухлые –
на НТВ хохмили «Куклы» и
был Ходорковский не гоним.
В Центральном доме литератора
мы надирались как пираты и
нудотой бошки не тиранили,
кто за кого, и чей там Крым.
Сорвав с ушей лапшу совковую,
входила явь в эпоху новую,
и карусель событий кодовых
мелькала бешено кругом –
в Замоскворечье свечки тискали,
а по Тверской путаны рыскали,
а на Калинке танки быстрые
марали чёрным Белый дом.
Да, та эпоха шла с горчинкою,
но не с отравленной начинкою –
была разнузданной училкою,
а не завзятым палачом,
что в кураже правёжа рьяного,
начав с Каширки и Гурьянова,
долютовал до спецпобоища,
не сожалея ни о чём.
Так насыпай же, детка, истово
тот спирт «Royal» контрабандистовый,
что, неземную трезвость выстрадав,
мы сберегли как раритет –
помянем годы 90-е,
шальные, страстные, непостные...
Знай мы тогда, что будет после них,
нам было б очень мало лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956796
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
Гадати я не буду і не хочу,
але до ранку не побачу снів.
Хай ватра пломеніє край води
і завмирає дим понад травою,
де вітер обіймає ніжно хвою…
І однорогів губляться сліди.
Мовчи і ти. Не треба зайвих слів.
Казкову ніч до дна потрібно спити.
Вогні погаснуть у зіркових скитах,
як сонечко торкнеться берегів.
Розтане все, аж ніби не було
і ватри дим, і однорогів тіні,
і цвіркунова пісня-берегиня
й останнє серпнем спалене зело.
13.08.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956233
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
Поміж нами степи... Далина у півтисячі миль
Від моєї траншеї до тебе.
Йдуть у ряд трасери, і криву у польоті на ціль
Метеор перекреслює в небі.
Приспів:
Летить зоря, закінчує політ,
Свою сім'ю небесну покидає.
А я із своїх вогненних орбіт
До тебе долетіти загадаю.
У польоті зоря на прямій потухає за мить,
До землі не торкнеться ніколи.
А я знаю, моя - до сузір'я твого долетить,
Над війною пройшовши по колу.
Приспів.
По воді не пройти... А у полум'ї броду нема.
Зорепад лиш спалахує в тиші.
Там, високо вгорі, від мого зодіаку пряма
До твого свою лінію пише.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956258
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
[i]За перекладами В.Самошина, О.Гітовича
[/i]Сяє на сонці вершина Шанлу, сизий дим.
Повис вдалині водограй над потоком річним.
Чи бачу правічне стремління до неба води -
Чи Срібна Ріка витікає з космічних глибин.
[i]Срібна Ріка – Чумацький Шлях
Шанлу – кадильниця
[/i]
日照香爐生紫煙
遙看瀑布掛前川
飛流直下三千尺
疑是銀河落九天
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956142
дата надходження 12.08.2022
дата закладки 12.08.2022
Твій Місяць затихне, затихнуть сонати,
Вже скоро і я замовчу тобі вслід.
Чи цінні були довжелезні трактати
Про смерть та життя, про полум'я й лід?
Ні завтра, ні потім, себто - ніколи
Нас зорі у світі уже не зведуть.
Ми марно ходили з тобою по колу,
Бо так й не знайшли той омріяний путь.
Комети всі впали - бажання здійснились?
Твій Місяць затих, і затихли сонати,
І я вже замовк, та тобі іще снились
Оті, що між нами були, сурогати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956191
дата надходження 12.08.2022
дата закладки 12.08.2022
Вершина жорстокості - слово коханка.
А надто, якщо перед ним є ”лише”.
Немов добровільне обмеження планки.
Як нібито згода, що то є чуже.
Неначе свідома відмова від жінки.
Готовність лишатись на других ролях.
Навмисне заниження самооцінки.
У спільне майбутнє увігнаний цвях.
Не дуже-то статус. Сценарій невтішний.
На деякий час запасний варіант.
Якби не так гірко, то було би смішно-
Взяв тіло в оренду, немов квартирант.
Отак одним словом підрізано крила.
Розвіяно мрії, як огненний дим.
Чому своє серце від мене закрила?
Чому ти не хочеш, щоб я був твоїм?
Чому ти говориш, що ти лиш коханка?
Навіщо собі малювати межу?
Я мрію з тобою кохатись щоранку.
Дозволь мені мати це щастя, прошу.
Я хочу вчинити лише одну дію-
Прибрати у суфіксі літеру К.
Від цього бажання не сплю, шаленію.
Та й доля коханців сумна, нелегка...
З коханки я прагну зробити кохану,
Свою, найріднішу, найкращу, одну.
Покласти кінець нетривкому роману,
Бо щастя моє, і її, на кону.
2022 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956070
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
[i] За перекладом на англійську Samuel Hinton[/i]
Тчуть цикади із осінніх співів
Золоті потоки павутини;
На моїй бамбуковій підстилці
Від морозу візерунки білі.
Затухає мій світильник тьмяний,
Дописати вірша поспішаю;
Задивляюся на місяць марно,
Оглянуся й глибоко зітхаю.
Люди гарні, наче квіти в хмарах.
Під високим небом ніч чорніє.
В небо шлях веде до перевалу,
Чи його здолати я зумію.
Унизу свої зелені води
Річка котить хвилі далі й далі.
Гірко на душі – дорога довга.
Серце розриває туга давня.
[b]Long yearning In Chang'an[/b]
Web woof autumn call gold well railing
Coalesce frost freezing bamboo mat look cold
Lonely lamp not bright think almost cut
Roll curtain gaze moon vain long sigh
Beautiful person like flower separate cloud end
Above be black night () high heaven
Below be green water () billow
Heaven long road far spirit fly bitter
Dream spirit not arrive pass mountain difficult
Long yearning
Break heart
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955952
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Немов дурне лоша по колу
моє стривожене життя,
то шкутильгає надто кволо,
то метеором дні летять,
залистопадить чи розквітне,
здається все одно мені…
Наче учора жив у квітні,
а вже й гірлянди на вікні.
08.08.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955744
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
АНТИЛОПА
Антилопа швидко скаче –
Наздогнати хоче м'ячик.
Любить грати у футбол,
Забива копитом гол.
БЕГЕМОТ
Бегемот блукав у хащi –
Все шукав там день вчорашнiй.
Потiм пирхнув: "Як це так?!
Не знайду його нiяк!"
ВИДРА
Видра хвостиком махнула,
В рiчку глибоко пiрнула.
– Хочеш з рибками пограти? –
Пiдморгнув їй сом вусатий.
ГОЛУБ
Голуб на даху воркоче,
Розказати свiту хоче,
Що вже день новий настав,
Що у всiх багато справ.
ҐАВА
Ґава вгледiла горiх:
– Вiн для мене, не для всiх!
Цей смачний кругленький плiд –
Мiй сьогоднiшнiй обiд.
ДИКОБРАЗ
Дикобраз гуляв по лiсу,
В око впав старому лису.
Голки дикобраз пiдняв –
Зразу лиса налякав.
ЕМУ
Ему ходить по саванi
Гордовито, наче панi.
А за нею – сiм малят,
Сiм малих страусенят.
ЄНОТ
Єнота звуть всi полоскун,
Бо це звiрятко – чепурун:
Завжди полоще в рiчцi їжу,
Бо любить вимиту та свiжу.
ЖИРАФА
Жирафа собi обирала жакет:
То колiр не той, то не той сiлует.
Порадив жирафi їжак-продавець:
– Вам треба довгастий знайти комiрець.
ЗЕБРА
Зебра каже недолуга:
– Я незрозумiла:
Чи я бiла в чорну смугу,
Чи то чорна в бiлу?.
IГУАНА
Iгуана любить фрукти
Та рослиннi всi продукти.
Їй би все в теплi дрiмати,
На гiлках вiдпочивати.
ЇЖАК
Їжачок гуляв в садочку,
Назбирав сухих листочків.
Зробить з них собі перину,
Буде спати цілу зиму.
ЙЕТI
Йетi, звiсно, не тварина,
Та, мабуть, i не людина.
Десь у горах все блукає...
Чи iснує вiн, хто знає?
КРОКОДИЛ
Крокодил всiх здивував:
У музеї побував.
I тепер вiн не полює,
А пейзажi все малює.
ЛИСИЦЯ
Лисиця прийшла в продовольчу крамницю:
– Продайте менi ящик ягiд чорницi.
Я соком чорницi натру собi шкуру
I буду вже я не руда – чорнобура.
МИША
Миша каже iншiй мишi:
– Не люблю я дуже тишi.
Чимось як зашурхотиш –
Жити стане веселiш!
НОСОРIГ
Носорiг побачив снiг –
Дуже здивувався.
Вийти з дому вiн не змiг –
Бiлих "мух" злякався.
ОЛЕНЬ
Олень роги загубив –
Вся краса пропала.
Що ж ти, олень, наробив?
Ти не олень – ґава!
ПАНДА
Панду в свiтi кожен знає.
Панда – жителька Китаю.
Цей ведмедик чорно-бiлий
Незагрозливий та милий.
РИСЬ
Рись на кiшку дуже схожа,
Тiльки хижа та ворожа.
Рисi ти не скажеш "брись" –
Не послухається рись.
СЛОН
Слон в Китай отримав вiзу,
Спакував собi валiзу.
А йому сказали так:
– Ви не влiзете в лiтак.
ТИГР
Тигру каже тигренятко:
– Хочу бути я, як татко.
Став на лапи, заричав –
Всi почули "грозне"... "няв"!
УДАВ
Речей в крамницi – у достатку,
Удав обрав собi краватку.
Куди чiплять – не розумiє:
Бо де закiнчується шия?
ФIЛIН
Фiлин свято влаштував,
Пiсню голосно спiвав:
"Ух-ух, ух-ух",
Що вiд спiву сам оглух!
ХОМ'ЯК
Хом'як робив собi запаси,
Аж раптом вгледiв ананаса.
Оце так плiд! – сказав хом'як. –
За щоку не влiза нiяк.
ЦВIРКУН
Цвiркун весь вечiр цвiрiнчав,
Аж потiм раптом замовчав.
– Спiваю дзвiнко та яскраво,
Але нiхто не скаже "браво"!
ЧЕРЕПАХА
Черепаха якось ранком
Для сiм'ї варила манку.
Поки їжу готувала,
Раптом "завтра" вже настало.
ШИМПАНЗЕ
Шимпанзе пiшов до рiчки,
Щоби вмити нiс та щiчки.
Нахилився: – Оце так!
Там сидить якийсь дивак!
ЩИГЛИК
Щиглик в клiтцi не спiвав,
Все сидiв та сумував.
З того сумно всiм було –
Вiдпустили ми його.
ЮНКО
Юнко' – малесенький спiвець,
Сiренький, наче горобець.
– Де ж водиться цей милий птах?
– Живе в Америцi, в лiсах.
ЯГУАР
Ягуар – плямистий кiт –
Грiв на сонцi свiй живiт...
Не пiдходьте до тваринки –
Не залишиться й шерстинки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886735
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 07.08.2022
Покотився серпень
яблуком медовим.
Знемагає серце
недозрілим словом.
Брід не відшукати
у морях розпуки.
Замість яблук – втрати
падають у руки.
Час вплести надії
у вінки з колосся.
Кров, біда та мрії –
все переплелося.
Тьмяним сяйвом зорі
у горнилі неба.
Ці часи суворі
пережити треба.
Нам би зла позбутись
та зцілити рани,
благості торкнутись
спраглими губами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955656
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
* * *
Торгує пізнє небо снігом хмар,
І ріжуть хлібчик сонця ластів’ята.
Черешня біля хати вже сама,
І щиро молить тишу рута-м’ята.
Тримає пам'ять дні, як древній тин.
Вже сам, немов роса, почав сивіти…
У мені смуток хоче прорости,
А я, мов клен, листком малюю вітер.
06.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955569
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Вітри веселі по краю ночі
Здували з неба пилок галактик.
Мені дістався якийсь шматочок,
Мабуть, від зірки маленький клаптик.
І Місяць плавав немов в чорнилі,
І падав пилок на нічну алею.
Хмарки чиплялись за гострі шпилі,
Щоби пірнути в потік Морфея.
Передчуваючи сни та казки,
Ловлю привіт зірки чи планети.
Час став густішим, повільним, в'язким,
Мабуть, ховає від нас секрети.
А хуртовина з пилку кружляла
І нас ловила в чарівне коло.
Ми тут бували, ми тут кохали,
Зустрівшись точно не випадково.
Пилок зірковий ніяк не тане -
Блищить веселкою на долоні.
Щось відбувається зараз з нами -
Ми у кохання тепер в полоні...
4.08.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955361
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 04.08.2022
Звук жалісно-щемний. Про горе вселенське сонет.
Шукаю очима страждальця: кіт, птах чи собака?
З’явився з-за рогу нав’ючений велосипед.
Незмазаний, жалібно долю оспівував, плакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955253
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 03.08.2022
’
Рай, в котором жили,
нынче пепелище,
то, что уцелело,
скорчилось от боли:
улицы, деревья,
бывшие жилища...
Люди очерствели
от беды и крови.
Мир, в котором жили...
Всем хватало неба.
С февраля считаем
траурные даты,
«зрелищами» сыты,
нам бы просто хлеба
и кусочек неба,
мирного когда-то.
Чёрный снег ложится
на кресты и плечи:
сажа, пепел, копоть,
чёрные платочки;
дни и ночи
жгутся траурные свечи,
выплаканы слёзы,
лики мироточат.
Мироточат окон
битые глазницы,
мёртвые, живые,
всё перемешалось,
ценностей сместились
рамки и границы...
Господи, верни нам
мир,
такую малость.
.
сборник СЛУШАЙ СЕРДЦЕ СВОЁ, 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955048
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 01.08.2022
О, Боже правий, Всемогутній
Прости ти наші нам гріхи.
Ти в нашому житті присутній,
У кожного свої шляхи.
У кожного свій біль і радість,
Печаль і щастя поруч йдуть.
Жорстока в нас тепер реальність,
Новини серце ріжуть, рвуть.
Що нас іще в житті чекає...
Коли прийде найкраща мить,
Де мати сина обіймає,
Де більше серце не болить?
Де донька, син сміються, скачуть,
Родина за столом сидить
І гори в мандри знову кличуть,
Струмочок весело дзюрчить.
І соловей співає зранку
Ту пісню, що єднає всіх
І ніжність чистого серпанку
Так легко падає до ніг.
І аромат, що зігріває,
Леліє, пестить і п'янить.
Любові зерна засіває,
Так хочеться у мирі жить!
30.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954852
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 30.07.2022
Додам до кави музики та ранку.
Для настрою метеликів та вітру.
Як спецій різнобарвную палітру -
Веселу і нестримну забагану.
Хіба не віриш?
Там на дворі літо.
Кохання, липень, тихий шурхіт моря.
Блакиттю я вікно своє зашторю
І вимкну інтернет - усе, закрито.
Піду в себе, там ще не наблукалась
Серед думок про щось таки важливе.
Душа вона тендітна і вразлива -
Неначе не зім'ятий білий аркуш.
Портрет натхнення - і анфас, і в профіль.
На аркуші чарівнім намалюю.
І неодмінно чимось вас здивую -
Не раз, не два, а ціле літо поспіль.
І варто, правда, варто дивуватись,
В собі ростити щось не по шаблону,
І пташку синю визволить з полону,
І буть собою, буть, а не здаватись..
27.07.22
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882346
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954573
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 27.07.2022
Все починається з однієї відірваної пелюстки маку – човника надії, що гойдається на хвилях нового дня і вмочує моє ім'я, написане червоними фарбами на червоних його бортах в теплий солоний світанок, наче облетілий цвіт диких маків вмочується у водах дивно розлитого, далекого Іссик-Куля.
І тоді я чую плач втонулих дівчат, чую загадку без відгадки: куди поділося місто їхнього дитинства під зоряним небом?
Стає чутно також стихію, вона наближає кінець цвітмаку, коли з'являєтья то тут, то там, короткими спалахами історії. Чутно свист погірного вітру, вий, подібний до ритуальних вигуків шаманів і звуку биття води об дерев'яні причали. Це передчасся змін у сповільненні.
А опісля – підіймається ранкова зоря, єдина у своєму значенні та красі. Вона розкриває очі тим, хто відмовлявся бачити, розширює кругозір, возносить їх вище й вище, вище й вище над червоними полями, захоплює їхній дух, наче хвиля раптового щастя накочується на груди маленького хлопчика, що йде між високих трав пагорбом, аби зірвати букети маків для своїх сестер. Це завершення, що переходить у безкінечність.
А спільною ниткою розрізнених сюжетів життя постає тихе тріпотіння першої опалої пелюстки маку, яка б'ється червоними іменними бортами об плюскітливі води вічності, в пошуку потонулих сестер – квітів Іссик-Куля.
[i]04.06.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954318
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Літо біжить просто шалено, спекотні дні чи дощові, тривожно на душі у мене, та слава Богу ми живі... Щоденні обстріли жахливі, палають села і міста, нервові в багатьох є зриви, не всі несуть свого хреста... Багато втрат, сльози рікою, липня історія сумна, зустрітись з долею гіркою, примусила всіх нас війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954324
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Сади вдягають позолоту,
напевно, вже прийшла пора.
Красуня вишня біла плоту,
немов осіння пектораль
туманові лягла на груди
і гріє крапельки роси…
Але спішать десь дивні люди.
Не помічаючи краси.
23.07.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954120
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Пробач нас грішних, Боже милосердний!
Благає серце матері: «Пробач!
Даруй нам мир і спокій у оселі,
Не воїн українець, а орач.
Із діда-прадіда – працює хліборобом,
Жовтаві соняхи плекає на полях.
Сьогодні ж ворог не лишає спроби
Забрати все. Шулікою кружля…
Щодня летять снаряди та ракети.
Підстерігає смерть страшна з пітьми.
О Боже милий! Порятуй нас, де ти?
Невже такої долі варті ми?
Від вибухів мала дитина гине,
В боях – геройськи падають сини.
О Господи, поглянь на Україну!
Врятуй людей від лютої війни!
Багатий край – у згарищах і пустках.
Без вікон – школи зігнутий хребет.
Згорілих зерен під ногами хрускіт –
Ти, Боже, бачиш злочини з небес!
Земля родюча, у житах розкішна,
Плюндрується під час гарячих жнив.
Пробач нас, Отче, й захисти нас грішних
Від кривди й звірств безжальної війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954040
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Холодний потяг рушив вдалечінь.
Хвилина смутку душу залоскоче.
Біжать за мною спогади, як тінь,
Не доженуть й спинитися не хочуть.
Прощальні фрази, сказані невлад,
Ще довго в думці будуть на повторі.
В житті ніхто ще не вернув назад,
А так багато жило у мінорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954045
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Зійдуть ноги на Лопату.*
Зрине Сколе вздовж ріки.
Будуть де-де налипати
в небесах дрібні хмарки.
Де чорниці, мов черниці
на паломництві у гір,
від дядьків ховають лиця
і сліпцям вертають зір.
Де хрустять зрання Бескиди,**
розминаючи хребти.
Де колиби хтось розкидав,
щоби тишу зберегти.
Де на обрій сиві пасма
налягли, мов кажани.
Де горянка вівці пасла,
вітер думи спорожнив,
наковтався стиглих афин***
й тільки впала ніч густа, –
спурхнув геть, аби сховати
сині пальці і вуста...
© Сашко Обрій.
* гора на Львівщині, поблизу міста Сколе;
** система гірських хребтів у північній смузі Карпат;
*** чорниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954075
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
[i] Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может - пьют вино,
Может - так сидят.
Марина Цветаева[/i]
Ти дозволь же мені просто жити,
і не згадувати уночі,
й наперед уже не ворожити,
й не тужити
при світлі свічі.
Ти дозволь же мені все забути,
ніби це всього-навсього сон.
Вже не можу я більше почути,
і відчути
той стук в унісон.
І в моєму будинку з'вилось безсонне вікно,
як і в Марини Іванівни.
В вікні тім, скоріше всього́,
п'ють вино,
з вірних - в неправильні!
В вікні тім, скоріше всього́,
хтось повісився,
а я й не помітив -
лиш на про́тязі, коли гойдались на ві́трі
кладені квіти.
Лиш коли у юрбі розчинилась пітьма -
я побачив картину:
тим висів - на мотузочці -
я
- бо моя це квартира.
І тоді я відчув Флегетонове дно,
і роздався покірливий грім.
Помолись за самотнє вікно,
і за світло у нім!
...За бессонный дом,
за окно с огнем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954004
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Салон дверей, салон одвірків,
салон сметани, ковбаси…
Іду селом, в кишені дірка…
А що як сала попросить?
Крамниця – просто сіра хата,
а продавець уже: «Камон!»
– Мені б сальця, хоч небагато…
– Ви что, у нас адін хамон!
19.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953780
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 19.07.2022
твои разговоры с Богом
мои разговоры с Богом
не венчанные итогом
практически никаким
вне паперти и завета
без отклика и ответа
но всё-таки не смолкаем
но всё-таки говорим
о чём-то не очень важном
о чём-то не самом нужном
о чём-то чужом и смежном
да в общем-то ни о чём
а Бог изучает сети
Бог шепчет с улыбкой: «Дети...»
он всем и на всё ответит
по-своему
на своём
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953745
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 19.07.2022
Верба до плеса нахилила пасмо
Густого посивілого волосся.
В соборі неба - білохмарна паства.
В соборі лісу - літнє суголосся.
Крізь воду випинається стеблина,
Хапає лисий місяць пелюстками.
Скажи, русалко, то чия провина,
Що не лише птахи летять над нами?
Латаття влітку розрослося рясно.
Латаття не буває забагато.
Латаття - це русалчина прикраса.
Русалка не боїться помирати.
© Юлія Красіна 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953656
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
***
У тому серпні був предивний зорепад,
Ти назбирала в пригоршню зірок
І ними мерехтів вечірній сад,
І тіні груш зривалися в танок.
Сміявся серпень, айстрами квітчався,
Прощався з літом криком журавлів.
Прощався з нами. Тихо так прощався,
Немов щось знав, немов чогось жалів.
Я знов приходив в той вечірній сад,
Коли вертався із своїх доріг.
І мерехтів серпневий зорепад,
І зорі падали тобі до ніг.
Той серпень вже приходить лиш у сни,
Літа розвіялись вітрами по полях.
Ми загубились посеред зими
Й назад не вмієм розпізнати шлях.
І все ж я знаю – виглядатимеш мене
На протягах в спустілому саду,
Навіть тоді, як літо промине
І я уже ніколи не прийду…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953554
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Переклад вірша Віктора Гюго "Après la bataille":
https://fr.wikisource.org/wiki/La_L%C3%A9gende_des_si%C3%A8cles/Apr%C3%A8s_la_bataille
ПІСЛЯ БИТВИ
Мій батько, цей герой з усмішкою м’якою,
Надвечір об’їжджав затихле поле бою.
З ним поруч був гусар – його незрадний друг,
Кремезний, як гора, силач і відчайдух.
Чорніли сотні тіл у сутінках на полі.
Неслися крізь пітьму чиїсь гукання кволі...
Солдат ворожих військ, іспанець, весь в крові,
Скалічений лежав при стежці у траві.
Вже смерть перемогла його наполовину.
«Благаю, дайте пить!» - стогнав він без упину…
Мій батько від сідла баклагу відіпнув
Й гусарові її поспішно простягнув:
«Нехай нап’ється він! Знедолений каліка…»
Та в мить, коли гусар нагнувсь до чоловіка,
Зненацька той підвів пістоля догори...
Роздався гнівний крик «Загарбнику, помри!»
І постріл пролунав. Двокутівка, пробита,
Упала з голови коневі під копита,
Наляканий скакун шарахнувсь мимохіть…
І мовив батько: «Все ж! Іспанця – напоїть!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953256
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 14.07.2022
Собачка, люди і дитинка,
Мазки від пензля на папір.
Митець намалював майстерно,
А я не вмію, певне, так...
Хоча стоп, спробувати сяду,
Ось фарби, пензлик і альбом.
А ось вона - непроливайка.
Ну от, несіть-но ще альбом!
Я пензлик обирати буду.
Цей довгий, чи короткий цей?
Візьму-но довгий для картини -
Ну от, і знов коротким став.
Гуаш, акрил чи акварелі?
Візьму-но краще я ПФ,
Що фарбували підвіконня.
Навіщо пропадать добру?
Наклав я снігу товстим шаром,
Дерева чорним я навів.
Все, злиплись аркуші до купи,
Ну як тепер їх розділить?
Митець із мене вщент нікчемний,
Я довго дуже тренувавсь.
Допоки воду перекрили -
Водоканал - убивця мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953268
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 14.07.2022
Гітара, ударні, тяжкий мікрофон,
Опускається вже теплий вечір.
Стоять музиканти, і теплий покров
Їх пісень огорне твої стомлені плечі.
І ритм запальний ніби током по тілу -
Танцює душа у вогні ліхтарів,
І тіло в танок увірветься несміло,
Мов у колі знайомих тобі бунтарів.
Зазвуча́ть ста́рі пісні: "Люди, як кораблі",
"Вже не сам" і "Все буде добре".
І на серці так легко зробилось мені,
Тільки руки, і справді, холодні,
Бо сиджу у підвалі, тривога луна,
На годиннику вже третя ночі.
А в душі міні-бенд свої пісні співа,
І навколо до них всі охочі.
А в душі тиха ніч і відлуння музи́к
Відбивають старезні будинки.
І спалахує спомин, неначе сірник,
Й розгораються хронік жаринки.
Гітара, ударні, тяжкий мікрофон.
А реальність - незвідана ніч,
Бо скупається хтось у ріці Ахерон,
І зустріне весь світ потойбіч.
05.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952355
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 13.07.2022
[i] "Хотеть - это дело тел,
а мы друг для друга души"
Марина Цветаева[/i]
Не підходь, не дивись без зізна́ння,
Хай залишуться струни в напрузі.
Бо хотіти - це справа кохання,
А ми один одному - друзі.
І нехай вже у вухах шумить,
І хай тиск прибирає магічність.
Бо хотіти - це ли́ше на мить,
А ми один одному - вічність.
І криваво-червоне все тло,
З крапель поту з'явилась калюжа.
Бо хотіти - це літнє тепло,
А ми один одному - стужа.
Вже не видно ніяких світил,
Й прикидатися далі не дужі.
Бо хотіти - це вигадка тіл,
А ми один одному - душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952667
дата надходження 08.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Вигадують умови гри
і доля наша, й час.
Свинцево-чорні кольори –
пріоритетом в нас.
На стику всіх подій – війна,
повсюди біль та кров.
І як натягнута струна –
звучання молитов.
А небо – в спалахах грози. –
Весь світ тріщить по швах...
І плачуть давні образи
в розбомблених церквах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952912
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 12.07.2022