Любов Іванова: Вибране

Галина Лябук

Весняна надія.

Журба  в  неньки-лебідоньки
Весняної  днини:
Де  ви,  мої  кровиноньки,  
Цієї  години?

Кляті  орки-вороги
Топчуть  Україну,
Сплюндрували  мороги
Землю  нашу  рідну.

Діток  навіть  полонИли
Вбивці-супостати.  
Села,  міста  спопелили
Варвари  прокляті.

Все  в  домівках,  що  знайшлось,  
Вивезли  в  болота.  
Гребувати  *  не  прийшлось  -  
Все  шукали  злата.  

У  печалі  рідна  ненька
Весняної  днини.
Жде,  що  прийде    СМС  ка
Від  синочків  нині.

Прочитає  в  радість  мати:
-    Ми  живі!    -  два  слова...
Спокій  лиш  -  на  день  у  хату,  
Завтра    -    журба  нова...  

-  Поможи  синочкам,  весно,  
Здобуть  Перемогу!  
Освіти  їм,  сонце  ясне,    
Щасливу  дорогу!



                                       *  Гребувати    -    нехтувати  чимось.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011288
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Квітневий сад

Вранці  сад  розплющив  вічка:
Жовті  цятки  на  зеленім,
То  кульбабки  килим  спле́ли,
А  доріжка,  ніби  стрічка.

Сонця  пальчики  довгасті
Обіймають  землю  ніжно.
Підіймають  то́нкі  ніжки,
Зацвітають  квіти  рясно.

Пишноцвіття  на  деревах,
Листя  ледве  виглядає.
Я  дивуюсь  цьому  дару
І  красі  -  небесній  сфері.

День  привітний,  теплий  квітень.
Доторкнувся  легіт  вдало  -
Буйноквіття  розгойдалось,-
І  летить  пелю́стя  світом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Лиш врятує любов і тепло

Може    я  прожила  й  небагато,
Цінувати  умію  життя,
Бо  заклала  тепло  в  серце  мати,
Ще  з    малого-малого  дитя.

І  навчила  лиш  правдою  жити,
Поважати  родину  свою,
Найдорожчих  у  світі  любити,
Щирим  серцем,  як  цінність  святу.

Добрим  словом  підтримати  в  скруту,
Обіпертись  на  дружнє  плече
І  тепло  прожене  увесь  смуток,
Бачиш,  серце  уже  не  пече.

Та  дійшла  не  до  всіх  ця  наука,
Серце  мабуть  не  в  кожного  є,
Для  одного  людина  -  це  мука,  
А  для  іншого  -  просто  святе.

Тож,  якщо  Вас  спіткала  хвилина,
У  якій  постраждала  душа,
Нехай  мудрість    врятує  родину,
В  ній    же    істина  зовсім  проста:

Будьте  мудрими,  будьте  щирими!
Лиш  врятує  любов  і  тепло
Та  словами  сердечно  милими
Проженеться  і  смуток,  і  зло!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 20.04.2024

ТАИСИЯ

Семья в разлуке.

Семья        в        разлуке.

Для        семьи      -    вредна          разлука.
Трудно        бабушке        без        внука.
Не        хватает        внуку        ласки.
На        ночь        -      бабушкиной        сказки.

Кто        с        любовью        рядом        сядет?
По        головушке        погладит?
Сказка        ручейком        польётся.
Внучек          радостно        смеётся

Нам      уютно        было        вместе.
Распевали        звонко        песни.
Мы        природу        рисовали.
Танцевали        «трали    -    вали»…

Равнодушью        нет      прощенья,
Если        детство        в      запущеньи.
«Защитите        от      разлуки!»
Просят        бабушки        и        внуки…

Разлучила        нас      война…
Правит        балом          сатана…

22.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009175
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 20.04.2024

Родвін

Холодна осінь. Сонет

Холодна  осінь.  В  небі  хмари  злі.
Дощи́ть,  поме́ркло  -  мо́вби  вечоріє  ...
Копа́  соломи  мокне  край  ріллі,
Осіннє  сонце  ледве-ледве  гріє  ...

Вже  топлять  печі  в  хатах,  у  селі,
На  тра́вах,  зра́ння,  мокрий  сніг  біліє.
Сади  дрімають  у  холодній  млі,
Сердитий  вітер  між  гілляччям  виє,

Збиває  пізні  яблука  з  гіллі́,
Ламає  ві́ти,  гне  аж  до  землі́  !
Невтомний,  злющий...  Дує,  шалені́є,

Немов  скажений...  В  мерзлій  ковилі,
На  збля́клих  фарбах,  на  осіннім  тлі,
Калини  кущ  червоним  пломені́є  ...


15.09.2012  р.

Фото   https://hozyain.by/wp-content/uploads/2019/11/i.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959973
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 25.03.2024

Родвін

Сьогодні з дідом на футбол

Сьогодні  з  дідом  на  футбол
Ідем,  за  руки  взя́вшись  !
Васько́  Блоха  забити  гол,
В  дворі  нам,  нахваля́вся  !

Васько  Блоха  -  він  Футболіст  !
У  нього  но́ві  бутси,
Футболка  синя  і  труси  -  
Пошила  їх  бабуся  !

А  ще  у  Васі  -  но́вий  м'яч,
Щоправда  -  волейбольний.
Ним  будуть  грать,  сьогодні  матч,
Він  -  зо́всім,  як  футбольний  !

Нас  п'ять  !   Команда  -  чемпіон  !
Всі  класні  футболісти  !
А  за  селом  -  наш  стадіон,
Ще  й  ла́вочки,  щоб  сісти  !

З  другої  вулиці  до  нас
Уже́  прийшла  команда  !
Чотири  хлопці  і  одна,
А  ко́си  в  неї  в  бантах  ...

Фізрук  -  суддя  !   Все  до  пуття  !
Свисток  -  і  матч  поча́вся  !
Ми  грали  славно  та  суддя
Підсу́джувати  взявся  !

Як  м'яч  в  ворота  нам  летів  -
Голкіпер  не  дотягся,   
Блоха  його  назад  відбив  !  !  !

Лиш  ледь  рукою  зачепив  ...
Він  ненароком,   не  хотів  !  !  !

Суддя  і  пристіба́вся  ...

Назначив  пе́наля  фізрук  !  !  !
Кричим  :   -  Суддю  на  мило  !  
Покі́ль  товклися  всі  навкруг,
Дівча  штрафний  пробило  !

Той  м'яч,   як  з  дерева  гарбуз
Летів  з  страше́нним  свистом  !  !  !
Наш  воротар  -  не  боягуз,
І  хлопець  не  без  хи́сту,

Відбив  м'яча  у  гурт  гравців
Та  прямо  Васі  по  башці  !
А  від  башки́,  така  пiдлóта  -
Той  м'яч влетів  в  свої  ворота  ...

Отак  Блоха  наш,  гол  забив  !

В  наступний  день  пішли  на  став,
Ловити  рибку  -  файне  діло  !
А  я  у  діда  все  питав  :
-   Яке  ж  з  фізру́ка  буде  мило*  ?


*  мається  на  увазі  :   -  туалетне  чи     
    господарське.  .  .


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


19.06.2012  р.
м.  Чернівці


Фото   https://bipbap.ru/wp-content/uploads/2019/08/6-1-730x888.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951392
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.03.2024

Родвін

Як гарно лежати в густій ковилі

Як  гарно  лежати  в  густій  ковилі,
Уту́пити  погляд  в  хмарки́  білосніжні,
Блаженно  вдиха́ть  аромати  землі
І  жайвора  слухать  пісні́  дивовижні.

Десь  поряд  гуде  заклопо́таний  джміль,
Кружляють  метелики  в  тихому  вальсі,
Цикади  невтомно  дзвенять  звідусіль,
Маленький  жучок  примостився  на  пальці.

Це  ж  сонечко,  бе́дрик,  червоний  в  крапи́нку,
По  пальцю  до  неба  поде́рся  завзято,
Поліз,  зупинився,  завмер  на  хвилинку
На  сталі  холодній  ствола  автомата  ...

03.08.2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955495
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 25.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Родвін

Гумор. Васько Блоха - рекордсмен

Васько  Блоха  -  у  нас  кумир,
Найкращий  і  найшвидший,
Без  нього  наш  спортивний  двір,
Не  став  би  самий  ліпший  !  

У  школі  Вася  -  рекордсмен,
Бо  раз,  на  фізкультурі,
Сто  метрів  він,  в  один  момент,
Пробіг  -  рекорд  в  натурі  !  

Коли  стояв  він  в  день  ясний,
Готуючись  до  старту,
Сусідський  півень  в  двір  шкільний
Забіг...  Тож  не  до  жарту,  

Бо  цьо́го  півня,  за  хвоста,
Недавнішньої  днини,
Впіймав  Блоха,   не  просто  так,
А  вискуб  три  пір'їни  !  

Їх  вставив  в  головний  убір,
В  убра́ння  індіанця,
А  потім,   вийшовши  у  двір,
Тим  пір'ям  хизувався  !  

А  півень  ще  тоді  не  спав  -
Вони  з  Блохою  стрілись
Та  ко́гут  Васю  не  чіпав,
В  "індєйця"  -  лук  і  стріли  !  

А  тут   -   тут  доленьки  презент  !
Васько   "НА  СТАРТ"   схилився  ...
Відкрився  тил  ...   Один  момент
І  ко́гут  не  збарився  !  

Команда  "МАРШ"  !    В  єдину  мить,
Васько,  як  та  пружина,
Зривається  і  з  місця  мчить  
Бо  спорт  -  це  ж  поєдинок  !  

Та  півень  ще  на  старті  встиг  
Спортсмена  клюнуть  дзьобом,
А  потім  Васю  він  настиг
Й  добавив  ЩЕ  до  того  !!!  

Дзьоби́ще  в  когута  як  сталь,
Тож  мало  не  здавалось  !
Блоха,  як  міг  тікав  ...  На  жаль
Від  півня  -  все  ж  дісталось  !  

Той  когут  гордо  походжа́в,
В  дворі  -  король  законний  !
Ще  й  груди  колесом  держав,  
І  гребінь  -  як  корону  !  

Васько,  неначе  дикий  звір,
До  фінішу  домчався  !
Фізрук  спинив  секундомір
І  аж  за  серце  взявся  ...  

На  дві  десятих  наш  рекорд
Побив  рекорд  району  !
Портрет  Блохи  -  аж  на  біг  борд  !
Ще  й  грамоту  -  додому  !  

Сестричка  Васі  -  мілкота,
На  ній  і  написала  :
-  Якби  не  півень  без  хвоста,
   Рекорду  б  не  бувало  !


[b][i]Зі   слів   внучка,  записано  правильно.
Підпис                                              /  Родвін  /
[/i][/b]

19-20.03.2024  р.



Ілюстрація  :  https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Малиновый Рай

НЕ СУМУЙ

Ну  чому  ти  сумна
Відкрий  душу  мені.
Не  борись  ти  одна
В  ці  задушливі  дні.

Я  знайду  ті  слова,
Як  повітря  важливі,
І  скажу  їх  тобі,
Заспокою  можливо,

Почуття  всі  свої
Я  відкрию  для  тебе,
Нехай  очі  твої
Стануть  чисті  як  небо.

Тільки  ти  не  сумуй,
Посміхнись,  я  благаю
Мою  душу  почуй
Вона  каже:"Кохаю".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008636
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Малиновый Рай

ВІЙНА

         Війна            
Давно  біда  прийшла  ця  в  Україну.
А  другий  рік  то  все  суцільний  жах,
Міста  і  села,  мирні  люди  гинуть
І  мужні  хлопці  в  бойових  рядах.
Вірус  смерті  Україну  нищить,
Безглуздо  скаженіють  москалі.
Та  з  нами  друзі,З  нами  сам  Всевишній,
І  дух,і  сила  нашої  землі.
Народ,що  любить  волю  -  не  здолати.
Нехай  затямлять  вічні  вороги
Наш  час  прийшов,пора  перемагати
І  віддавати  ворогам  борги.
І  переможемо!  Сил  вистачить  у  нас.
І  буде  наша  вільна  Україна
Для  всіх  народів  на  Землі  дороговказ.
І  з  нею  Бог,що  смертю  смерть  зупини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008643
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Галина Лябук

Вічні ролі.

Живемо  так,  як  ніби  граєм  ролі,
В  одних  -  довготривалі,  в  інших,  -    ні...
У  коміків  вони  -  забавні  і  прикольні,
Різняться  у  акторів:    трагічні  і  сумні.

Давайте  поговоримо  про  ролі  вічні,
А  саме,  від  народження  і  протягом  життя.
Цю  роль  виконує  Вона  уже  трирічна,
Від  матінки  Природи  таке  її  буття.

Ще  в  бантиках,  а  роль  її    -    подружка.
Хлоп'я  заплаче    -    вмить  Вона  втіша.
Пригорне,  щось  шепне  йому  на  вушко
І  затріпоче  в  хлопчика  душа.

Із  плином  часу,    роль  її    -    кохана.
Вчарує  ласкою,  візьме    в  полон  Вона.  
Тоді  закоханому    -    "море  по  коліна"  -
Все  їй  позволить  випити  до  дна.

Почесні  ролі  в  матері  й  бабусі.  
Присутні  тут  турбота  і  контроль,  
Опіка,  доброта,  любов  у  їхнім  дусі,  
Вклонімося  низенько  їм  за  роль.  

Спитаєте  :      -  А  друга  сторонА    медалі?  
На  ній  також    є    сутність  ця?  
-    Так,  є  !    Не  менш  значимі  ролі:
Батька,  воїна,  коханого  і  дідуся.  

Ось  так  живемо  в  ролях  безкінечних...  
Тоді  ж  у  чому  мудрість  ця?  
Жіночі,  Чоловічі  ролі    -    вічні
Й  не  будуть  зіграні  ніколи  до  кінця  !  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Рятувальник

Насолоджуючись    в    ліжку,
Муркотіла    Валентина:
-Я    екстрім    люблю,    коханий,
Уяви    таку    картину:

Викрала    мене    потвора,
Це  -    дракон    п’ятиметровий,
Він    живий,    бридкий,    зелений,
Не    якийсь    там    паперовий.

Він      потягне    мене    в    замок
І    почне    репетувати,
Всякі    непристойні    речі
Враз    почне    пропонувати.

Ти    почуєш    мої    крики,
Бо    дракон    вже    почне    вити…
Ситуація    критична!
Що    ти    будеш    тут    робити?

Обізвавсь    коханий    мляво:
-Тут    нема    що    вибирати:
Кинуся    негайно    в    замок,
Щоб    дракона    врятувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

A.Kar-Te

подивись на неї, осінь

І  щаслива,  і  вродлива
(Подивись  на  неї,  осінь),
Та,  закохана  дівчина,
Що  твоє  намисто  носить.

Та,  закохана  дівчина,
Що  руде  волосся  має,
Рум'яніє,  мов  калина...
Мабуть,  милого  чекає.

Рум'яніє,    мов  калина,
Що  красою  входить  в  осінь...
Вся  аж  світиться  дівчина,
Наче  сонце  в  собі  носить.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007365
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 06.03.2024

Галина Лябук

Чия візьме.

Березень  й  Лютий  зійшли  на  доріжку
Змагання  почнуться  таємно  і  нишком.

МАрець    ще  юний,  Лютень  -  безсилий.*
Яке  тут  змагання?    Пасма  вже  сиві...  

Вигукнув  Лютий  :    -    Нумо,  до  бою!
Вдачею  буду  боротись  з  тобою.

НЕмічно  крутить  сніжком  завірюха,  
То  морозенко  щипнЕ  десь  за  вуха.

Березень  сонце  відкриє  з-за  хмари,
Лютий  назло  розпорошує  чари.

В  парі  вже  з  вітром  змагатися  хочуть,
Марець  і    "котики"    з    Лютня  регочуть.

Сили  не  має,  Лютий  страждає,
Сходить  з  доріжки,  ВеснУ    пропускає.

Юна  красуня  до  Березня  лине,  -  
Йому  і    вручає  підсніжники    милі.



                                             **    Марець,  лютень      -      прадавні  назви    березня,  лютого.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 06.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР Відпочили

Запросив  бабу  Федору,  дід  Митько  в  Карпати,
Поїдемо  люба  в  гори  на  лижах  спускатись.
Підігнав  він  "  Запорожця"  і  відкрив  дверцята,
Бабу  зразу  взяли  млості,  почала  кричати.

Що  то  Митьку  за  машина,  хочу  "  Мерседеса",
Посідали  в  неї  шини,  відпадуть  колеса.
Хочу  розкіш,  салон  в  шкірі,  щоб  було  тепленько,
В  "  Запорожця"  кругом  дири,  він  уже  старенький.

Де  тобі  візьму  я  "  Мерса"  -  Федоронько  люба,
Ти  ж  кохана  не  принцеса,  випали  вже  зуби.
Підгинаються  і  ноги,  кийок  підпирає,
А  я  тебе  Федоронько  всеодно  кохаю...

Тож  давай  моя  кохана,  не  вередувати,
Збирай  швидко  свої  клунки,  зачиняймо  хату.
Не  забудь  костюм  спортивний,  двометрові  лижі,
А  ще  бутель  самогону,  щоб  розтерти  "кри́жі".

Всілись  швидко  до  машини  і  додали  газу,
Довів  Митько  свою  любку,  до  самого  сказу.
Пролетіли  перевали,  мов  в  небі  комета,
З  баби  усе  позлітало,  виправка  атлета.

Повертай  -  кричить  додому,  бо  вже  помираю,
Я  не  хочу  впасти  в  кому  у  чужому  краю.
Потерпи  моя  Федосю,  он  уже  і  гори,
Будемо  з  тобою  в  русі,  посміхнуться  зорі...

Ось  вже  й  база,  тут  трампліни  і  круті  доріжки,
Віддихають  Філіпіни,  затишнії  хижки.
Подивись  моя  Федосю,  яка  тут  природа,
Чом  не  вдіта  ти  і  досі,  час  марнити  шкода.

Говорив  Митько  так  ніжно  до  свеї  Федосі,
А  на  гірках  дуже  сніжно,  сніг  лежить  і  досі.
Взяли  вони  палки  в  руки  і  стали  на  лижі,
Полетіли  наче  круки  із  гори  до  низу.

Баба  враз  зробила  "сальто",  зачерпнула  снігу,
Краще  б  їхали  на  Мальту,  зайнялися  б  бігом.
Та  було  уже  запізно,  про  щось  говорити,
Федоронька  віртуозно  уміла  крутити...

Не  зумів  Митько  догнати,  любку  свою  милу,
Потім  міг  лише  стогнати,  бо  не  мав  вже  сили.
Як  додому  повертались,  вражень  було  повно,
Всю  дорогу  слухав  милу  свою  невгамовну...

І  з  тих  пір  Митько  нікуди,  більш  не  виїзджає,
На  Федоринії  груди  часто  прилягає.
Лиш  в  думках  не  забувають,  ту  свою  поїздку
Ті  горби  їх  так  лякають,  зразу  ломлять  кістки...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007573
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гумор КНИГА - МОЛОДОСТІ

Зайшла  Зоська  до  книгарні,
Пита  в  продавщиці,
-Чи  є  книги  у  вас  гарні,
Хочу  подивиться.

Продавщиня  відпові́ла,
-Вам  про  що  бабусю?
В  мене  нога  оніміла,
Цілу  ніч  верчуся.

-Ви  до  лікаря  зверніться,-
Дає  та  пораду.
-Що  ви,  любко  схаменіться,
В  черзі  я  позаду.

Все  стою,  усе  чекаю,  
Всі  мене  штовхають.
Йой,  кричу,  що  помираю,
А  вони  зітхають.

Як  піді́йде  черга  ближче,  
То  обід  почнеться.
Їжте,  кажу  дохтор  швидше,
Бо  болить  вже  серце.

Він  подивиться  на  мене,-
-  Уже  час  бабусю.
Вам  вінок  робити  з  клена,
А  ви  сюсі  -  пусі...

Цілий  час  чекаю  й  більше,
А  його  немає.
Люди  під  дверима  інші,
З  черги  випирають.

-  Я  стояла  і  молилась,
Враз  терпець  ввірвався.
Закричала  -  мов  сказилась,
Натовп  розіпхався.

-  Двері  враз  мені  відкрились,
Сіла  на  кушетку.
Іскри  в  очах  заіскрились,
-Дайте  хоч  таблетку.

Промовила  Зоська  тихо,
-Невже  помираю?
Чи  наїв  вже  лікар  пиху,
-В  медсестри  питає.

А  вона  її  на  вухо.
Закричала  здуру.
-Треба  бабо  ноги  рухать,
Щоб  була  фігура.

Тоді  й  лікар  прийме  швидко,
Бо  він  таких  любить.
-А  на  вас,  дивитись  гидко,
Його  від  вас  нудить...

Зоська  вийшла  з  кабінету,
Лікар  й  не  з'явився.
Полетіла,  мов  комета,
З  думкою:"Вдавився!"

-Ось  й  прийшла  я  до  книгарні,
Книгу  купувати.
Щоби  ноги  були  гарні,
Й  молодою  стати...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007489
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 06.03.2024

Lana P.

Ваші очі - острови…

Переходимо  на:  Ви  -
Так  воліють  зорі.
Ваші  очі  -  острови
У  хмільному  морі.

Всевидючі  -  неба  дар,
Кольору  блакиті  -
Струменіє  сонця  жар
В  найсолодші  миті!

Перебачать  часоплин,
В  дусі  зцілять  тіло.
Ви  зі  мною  -  не  один,  -
Щоб  життя  бриніло!  

У  печерах  снять  скарби,
На  шляху  -  нірвани,
Збагатити  душу  би  -
Не  дають  тумани.

Не  добратися  до  дна,  -
Де  набратись  сили?
В  них  таємна  глибина...
Допоможеш,  милий?

Накривають  береги
Хвилі-поцілунки,
Порятують  від  нудьги
Неземні  стосунки.                                                                        29.02.24


P.S.  Світлина  з  Pinterest.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007499
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 06.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЛІЛІЇ

Намалюю  тобі  білі  лілії,
Щоб  ти  ім'я  моє  не  забув.
Щоби  дні  не  були  твої  сірими,
Щоби  настрій  завжди  в  тебе  був.

Квіти  ці  в  ароматі  духмяному,
Квіти  ці  носять  ім'я  моє.
У  промінні  яснім  полум'яному,
Коли  сонце  на  небі  встає.

І  коли  візьмеш  в  руки  ти  лілії,
Зразу  любий  згадаєш  мене.
Ми  кохання  на  них  своє  вилили,
Воно  завжди  у  серці  живе.

Буде  дощик  за  вікнами  плакати,
По  шибках  будуть  сльози  текти.
Краплі  з  квітів  роси  будуть  капати,
Їх  в  долоні  збиратимеш  ти.

Посміхнеться  до  тебе  знов  лілія.
В  ній  усмішку  побачиш  мою.
Буде  завжди  з  тобою  моє  ім'я,
Пам'ятай,  що  тебе  я  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ Є

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Моє  кохання,  сонце,  небо.
Я  стільки  літ  живу  без  тебе,
Та  гріє  образ  твій  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
На  цій  землі,  хоча  далеко.
Як  в  теплий  край  летить  лелека.
Мені  привіт  передає.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Приходиш  в  сни,  мене  цілуєш.
Цілунком  душу  ти  лікуєш
І  навіть  зцілюєш  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Хоч  за  вікном  зима,  чи  літо.
Так  порядкують  гордовито,
Усе  ж  чекаю  я  тебе.

Я  знаю  любий,  що  ти  є...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Малиновый Рай

Українська ніч

Зірка  розрізала  ніч,
Місяць  за  обрій  упав,
І  задоволений  сич
Голос  свій  в  тиші  купав.

Грав  соловей  для  душі
Пісню  свою  молоду,
На  полюванні  хрущі
Тихо  гуділи  в  саду.

Липа  свій  мед  налила,
Вранці  бджола  прилетить,
А  передзвін  джерела
Нотами  ніч  веселить.

Нічка  дбайливо  накрила
Берези,як  юнки  вони,
Вітер  згорнув  свої  крила,
Поринув  в  березові  сни.

Умиється  сонцем  долина,
Затихне  заморений  сич,
Налита  рум'янцем  калина
Проводить  Українську  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005989
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Lana P.

ЗАМЕТІЛІ…

Заметілі  дмуть  у  труби  -
Переметів  -  тьма!
Прикусило  сонце  губи  -
Сяєва  нема.

Витанцьовують  поземки  
Рок-н-ролу  твіст,
Розлітаються  сукенки  
Під  оркестру  свист.

Снігокрутниця  в  запалі,
Мерзлих  снів  води,
Прокладає  магістралі  -
Замете  сліди.                                                                      15.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 19.02.2024

Олеся Лісова

Промовисте мовчання

Ти  дихання  слухаєш  в  трубку.  Тремтливе  твоє.
Здається,  що  звуками  знищимо  магію  тиші.
Бринить  у  мовчанні  вона  ще  і  ще  голосніше,
Бо  кожен  із  нас  їй  давно  довіряє  своє.

Що  душу  бентежать  ці  стиглі  вишневі  вуста,
А  усмішка  шлях  прокладає  в  глибини  таємні.
Години  до  зустрічі.  Певно  вони  нескінченні
Мені  б  полетіти  на  крилах,  бо  ти  саме  та,

З  ким  я  оживаю  (промінням  розтоплений  лід),
В  цілунку  солодкому  сходяться  пульсом  долоні
І  серце  виводить  одну  із  найкращих  симфоній,
Буяє  природа  і  доля  всміхається  вслід.

Як  тишу  освячує  шепіт:  "Як  сонце  зійде",
Уперто  чекатиму  в  дощ  чи  у  холод  на  згоду,
Бо  небо  в  скрижалях  коханню  присвячує  оду,
Мовчання  промовисте  в  храм  для  вінчання  веде.  


Фото  з  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005000
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Олеся Лісова

Червоне на білому

Промінчики  сонця  пробили
Зашерхлу  морозність  світанку.
Бурульок  лампади  світили
Холодному,  сонному  ранку.

Ні  сліду.  Легке  павутиння
Застрягло  на  лапах  ялинок
Й  махали  крильми  без  зупину
Лелітки  блискучих  сніжинок.

Незаймане  все,  урочисте...
Та  в  ранок  вплітається  диво:  
Льодово-червоне  намисто,
Кришталем  в  снігу  заіскрило.

Як  постріл,  у  тишу  без  сліду,
Останнім  штрихом  на  картині    ̶
У  повені  білого  снігу
Краплиночки  крові  калини.


Фото  із  інтернету.  
Дякую  авторам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Любов Таборовець

Сліди на білому снігу

На  білому  снігу,  як  на  листку,  –  сліди.
А  в  них  –  надія...  на  життя  спочатку.
Вперед,  без  суму,  сліз,  із  легкістю  іти,
вмиватися  росою  спозаранку.

Та  в  відтиску  ступні...  темніє  полотно,
Плющи́ться  сніг  під  ношею  брудною…
Бо  розбивається  ногами,  немов  скло,
Життя  людське  під  тве́рдою  ходою.

Із  кожним  кроком  далі  –  помисли,  гріхи...
Чистішав  слід,  –  і  помисли  світліли...
Та  від  тривог  важких,  зневіри  й  дум  гірких
душа  тягар  не  скине,  де  слідила.

Полоще  землю  дощ,  вмиває  до  весни…
Людські  думки  яснішають  в  чеканні.
Так  хочеться,  щоб  кожен  слід  після  зими
в  розквітлий  ряст  весною  був  убраний.

11.02.2024
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024

A.Kar-Te

Бабця

Із  чебрецю,  меліси  й  м'яти
Тобі  б  напій  приготувати,
Щоби  поспав  якусь  годинку.
Втомився  воювати,  синку?

Та  ти  стріляв  би  та  й  стріляв
Тих  ворогів,  що  біс  послав.
Це  вірно,  синку,  треба  бити,
Але  потрібно  й  відпочити.

Аби    я  знала  ті  гармати,
Змогла  б  тобі  допомагати.
Знайшлися  б  сили  в  ту  годину
На  шмаття  рвати  ворожину!

Смієшся...  Бабці  й  воювати?
То  спробую  почаклувати.
Полтавська  відьма  я
ще  та!
Бо  доля,  видно,  не  проста

Страшенний  дух  в  мені  зростила.
А  то,  повір,  не  просто  сила.
Ти  спи,  герою,  почаклую...
Твій  сон  глибокий  не  зіпсую.

Які  ж  то,  Господи,  гріхи  -
Пустити  тих  на  тельбухи,
Хто  на  землі  святій  лютує,
Жінок  і  діточок  гвалтує

Та  зносить    все  з  лиця  землі?
Бажання  то  ще  замалі  -
Пустити  їх  на  тельбухи.
Це  справедливість,  не  гріхи.

Так  от,  заплющу  свої  очі  -
Вже  полем  йду  посеред  ночі,
Ага,  ось  ворог  причаївся,
Що  крові  людської  напився...

Відьмацьку  силу  відпустила,
Яка  падлюку  й  розчавила.
Лишились  тільки  тельбухи...
Прости,  Господь,  йому  гріхи..,

Якщо  простиш.  Я  не  прошаю
Й  за  іншим  далі  вирушаю.
А  ти  поспи  ще  трішки,  синку...
Я    повоюю  ще  годинку.

P.S.
Сама  з  собою  говорила  -
Чи  сумувала,  чи    здуріла..?

(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004287
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 12.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

liza Bird

Шуліки

Дев'яності  згадаймо  вкотре,
Віддали  злодюгам  країну,
Ми  закрили  відтоді  сонце,
І  плиту  поклали  гранітну.

А  рідненьку  рвали  на  шмаття,
Грабували  просто  нахабно,
Незалежна  вибрала  щастя,
Та  в  імлі  воно  все  зникало.

Україну,  як  Божу  квітку,
Із  любов'ю  будь-що  берегти...
Продали,  й  продалися  бісу,
За  кордоном  купили  хати.

На  нулі  вас  зібрати  б  усіх,
Вперед,  ненажери  й  вандали,
Лиш  довіри  нема  до  щурів,
Пізнали  чиї  ви  васали.

Нескінченні  у  світі  біди,
Бо  шулікам  ділити  скарби,
Як  терпіти  знов  людям  війни,
Та  втім  власне,  було  так  завжди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004863
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Букво-їжка)))

Описки-самописки 4

(ремейк  українською)

*****
війсково-[b]б[/b]ольовий  госпіталь

*****
евакуація  [b]ж[/b]ирного  населення

*****
ранг  надзвичайного  та  повноважного    `осла

*****
пенсійна  реформа  увінчалася  ус[b]м[/b]іхом  

*****
 перетворив  дачну  ділянку  на  ра[b]б[/b]ський  куточок  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004883
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 09.02.2024

Галина Лябук

Всього лиш треба…

                                                           У  кого  що  болить,  
                                                       про  те  й  гомонить
                                                                           (  народна  мудрість).  


Людині  треба  зовсім  мало,  
Щоб  жити  на  своїй  землі,  
Щоб  віра  в  завтра  не  пропала
Й  кінець  настав  страшній  війні.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Пшеничний  степ,  трель  жайворина,  
Життя,  щоб  в  радості  тривало,  
Хатина,  сад,  в  дворі  калина.  

                   Людині  треба  зовсім  мало,  

Щоб  гідність  ту  нести  в  собі,  
Держава,  щоб  про  неї  дбала,  -  
Все  по  Законах,  без  журби.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

ПлатнЮ    пристойну,  лиш  тоді
Вкраїнці  не  нАймитували    б,  
Трудились  вдома,*    як  завжди.  

                   Людині  треба  зовсім  мало.  

Хапугам,*    злодіям    -    кончина...  
Життя  у  барвах  засіяло    б,  
Корупція  навіки  згине!  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Роздай  мільйони  в  дитбудинки  -  
Дістанеш  спокій  небувалий,  
Не  пошкодуєш  ні  хвилинки.

                               *    *    *

Людині  треба  зовсім  мало.  
Тут  скептики  знайдуться  звісно:
-    Ти  чесно  заробив?    
-    Й  чимало?!  
Ну,  не  суди  мене  так  злісно.  



                                                       *Тут    -    трудитись  в  Україні.  
                                                       *  Хапуга    -    той  хто  бере  хабар.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 09.02.2024

Mikl47

ЯБЛУКО ВПАЛО

Спиться,той  сниться...Приснились  вночі
Тихі,рясні,життєдайні  дощі.
Блискавок,грому,тривоги  нема,
Лагідний  спокій  всього  обійма.

Раптом  щось  бухнуло  (вже  поза  сном).
Злодій,злодії?  Що  там,за  вікном?
Ще  напівсонний  вхопив  тесака,
Дякувать  Богу,  міцна  ще  рука.

Яблуко  впало,як  бомба  на  дах.
Сон  відлетів,наче  зляканий  птах.
Хибна  тривога.  Дощів  не  було.
Місяць  дрімає,дрімає  село.

Яблуко  впало  --  тяжіння  закон.
Вдячний  був  яблукові  сер  Ньютон...
Яблучко  впаде  --  не  буде  біди,
Тільки  б  не  гупали  з  боку  орди
"плоди"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003119
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 09.02.2024

Leskiv

Ой, летіли журавлі…

Ой,  летіли  журавлі
В  небі  синьому,
Ніс  останній  на  крилі
Звістку  синову.
"Рідна  матінко  моя,
Не  сумуй,  не  плач.
Твій  синочок  вже  вояк,
Не  простий  орач.
Тут  ішли  важкі  бої.
Вижив  тільки  я.
Побратими  всі  мої
Полягли  в  боях.
Нене,  я  не  здамся  їм,
Підлим  ворогам.
Захищатиму  свій  дім,
Землю  не  віддам.
Як  побачиш  журавлів
В  небі  над  селом,
Знай,  я  смерть  свою  зустрів
З  піднятим  чолом."
Пролітали  журавлі
В  рідній  стороні.
Ой,  лютують  москалі.
Села  у  вогні.
Не  залишилося  в  них
Ні  хатиноньки,
Ні  матусі,  ні  жони,
Ні  дитиноньки.
Полетіли  журавлі
У  чужі  краї.
А  на  прОклятій  землі
Точаться  бої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003786
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 09.02.2024

ТАИСИЯ

Я улечу за облака.

Пора,          пора          себя          заставить.
;Уйти          от          жизненных          проблем.
Жилище        и        друзей          оставить.
Они      меня          поймали          в          плен.
Влечёт          сценарий          перемен.
Наверно          я        уже          мешаю,
Создав          дизайн,          комфорт,        уют…
 И          тот,        в        ком        я        души        не        чаю,
Не        ценит        мой        нелёгкий          труд.
Миры          далёкие          зовут…
Порву        я          жизненные        узы.
И        улечу        за        облака.
Талант        мой          здесь        пока        не      нужен…
Но        так          бывает,      что      пока….
Течёт          поэзии          река.
Уютный        РАЙ        за          облаками.
Его          Земляне          так          зовут…
Моя        Родня          там      обитает.
И          для        меня      ПРИЮТ        найдут…

Но        почему        не          улетаю?
ЧТО        держит        крепко        на      ЗЕМЛЕ?
Один      Господь        про        это        знает:
Мой        Сын          нуждается        во        мне…
24.  01.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003931
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 09.02.2024

Валентина Ланевич

Розшумілись вітри

Розшумілись  вітри,
Розгулялись  вгорі,
Поміж  хмар  ясне  сонце  зникає.

Щось  тривожно  мені,
Темінь  тисне  в  душі.
Біда  смертна  в  напрузі  тримає.

Був  би  мир  на  землі
Й  Україна  в  добрі,
Було  б  літепло  в  серці  безкраю.

"Дай  же,  Господи,  нам
Пережити  війну,
Я  прошу  тебе,  Боже,  благаю!

Сили  з  вірою,  дай,
Хай  розквітне  наш  край.
Хай  у  мирі  він  щастя  зазнає.

У  любові  й  добрі
Проживались,  щоб  дні.
Вороги,  хай  же  кару  пізнають."

04.02.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Ніна Незламна

В негоду (проза)

       Пізній  зимовий  вечір…  залізничне  полотно  злегка  здригалося,  на  дозволеній  швидкості    електричка  розрізала  повітряний  простір.  Срібний  повний  місяць  ллє    у  вікна  проміння.  Воно  часом  злегка  здригнеться,  на    якусь  мить  сяйво  загубиться  та  згодом,  все  повторюється.  Кількість  пасажирів  у  вагоні,    можна  порахувати    на  двох  руках.  Рідко  хто  в  таку  пору  їде  додому,  хіба  що  охоронці,  які  змінюються    щодобово  та  випадкові.
   Позираючи  у  вікно,  до  якого  схилилася  Олена,  себе    відносила    саме  до  випадкових,  зненацька,  трохи  злякавшись,  відсторонилася  від  нього.    Помітно  не  малі  пласти  снігу  прилипали  до  скла,  частина  їх  відпадала  та  знову  й  знову  прилипали  пласти  снігу.  На  склі  вікна  наче  решето  та  згодом,  все  вкрите  білою  пеленою.  Вона  звернула  увагу  на  інші  вікна,  там  така  ж  картина,  це  не  втішало  її.  Розгублена,  з  думками  –  От  і  повір  синоптикам,  обіцяли  сонячні  дні,  невеличкий  морозець,  без  опадів.  А  тут,  як  кажуть,  погода  не  без  сюрпризів.
     П’ять  днів  поспіль,  вона  залишалася    на  роботі  біля  хворих  на  ковід.  Оце    на  один  день  відпросилася,  хоч  у  хаті  пічку  пропалити,  щоб  дух  пішов,  що  в  ній  все  ж  таки,  хтось  мешкає.
   Другий  рік  поспіль,    ширився  ковід,  а  медсестер    обслуговувати  хворих  недостатньо.  Якби  ж  хоч  і  самі  не  хворіли,  а  то  ,  вже    дехто  й  по  два  рази  перехворів.  Одне  втішало,  донька  в  Києві,  вже  три  роки  винаймає  квартиру    і  більш  -    менш  легко  перенесла  хворобу.Та  й    її  хлопець,  що  ніби  має  бути  чоловіком,  теж  добре  тримається  на  ногах.  Обоє  працюють  у  магазині    мобільної  техніки  «Техно  Базар».    Себе  забезпечують,  а  кожній    матері,  завжди  тепло  на  душі,  коли  в  дітей  усе  нормально.
     Олена  ж,  уже  десять  років  живе  одна,  чоловік  подався  у  мандри  і  ні  слуху,  ні  духу.  Іноді  вона  сама  собі  каже,
-  Ніби  й  заміжня  і  не  заміжня.  
Та  все  ж  інколи  підстерігають  думки    -    І  в    сорок  п’ять  років,  дехто  знаходить  пару,  щоби  дожити  до  старості  та  мабуть  це  не  про  мене.
   Електричка  плавно  збавила    швидкість…  це  вже  її  зупинка.  Двері  відчинилися,  різкий    холодний  вітер,  ледь  не  кинув  з  ніг.  Вона  все  ж  спромоглася    встояти,  уже  ступала  по  сходах,  стрибнула  вниз,  під  ногами    почула  різкий  скрип  снігу.  Сильний,  поривчастий  вітер  разом  з  мокрим  снігом,  з  голови  здійняв  шапку.  За  дві  хвилини,  що  стояла  електричка,  рукою  прикриваючи  голову,  спромоглася  побачити  де  лежить  шапка  та  що  коїться  навкруги.  Зі  смутком    позирала  на    доволі  не  малий  покрив  снігу  вщент  вкритий  кригою,  на  зупинці  ніяких  слідів.    Кожен  крок,  як  у  провалля,  чобітки  й  лід  в  протистоянні,  не  скрип,  а  справжній  скрегіт.  Вкотре  озираючись,  помітила    пару    чоловік,  які  пішли  в  іншому  напрямку.  -От  халепа,  йтиму  одна  іще  й  така  темінь  навкруги.
Попереду  глянути  далеко,  майже  нічого  не  видно,  а  ближче    дахи    шпилястих  хат  трохи    світліші,  ледь-  ледь  відзеркалювали  сніг,  що  лежав  довкола.  Відколи  вийшла  з  вагона,  відчувала  легке  тремтіння  тіла  -  Це  ж  треба  такого,    так  світив  місяць  і  раптом,  серед  зими  дощ,  добре,  що  хоч  трохи  видно.
 Прикриваючись  рукою  від  вітру  й  мілкого  снігу,  що  сипав  у  обличчя,  вийшла  на  широку  вулицю.  Хоч  по  домівках  темно,  все  ж  йти  безпечніше.  А  от  далі,  центральна  дорога,  вона  тягнеться  через  ярок.  
-Внизу  яру  завжди  навіює  багато  снігу,  що  ж  там  нині  -  копошилося  в  її  голові.  Праворуч  криниця  й  вибоїна,  це  вона  добре  знала.  А  от  з  лівої  сторони  завжди  проблеми,  так  все  водою  заллє,  аж  до  самого  верху.  Люба  автівка  грузне,  зробить  таку  яму,  що  без  допомоги    й  не  вибереться.  А  щоб  вийти  на  пряму  вулицю  вище  -    треба  обійти  криницю.  Але  що  можна  побачити  в  таку  негоду,  ще  й    не  знати  які  там  замети.
     Йти  важко,  зробити    кожен  крок,  треба  впевнитися,  що  несподівано  кудись  не  провалишся.  У  чобітках  уже  вогко,  від  напруги  змокріле  чоло,  але  ж  не  зупиниться,  ходи  іще    на  хвилин  п’ятнадцять.  -Основне  перейти  ярок  –  подумки  підтверджувала  собі.  Ну,  от  здається  вже  біля  криниці,  ще  метра  три    і  можна  буде  спокійно  перевести  подих.  Як  раптово  підслизнулася,  впала,  під  кіркою  льоду  пухкий  сніг,  провалилася  в  нього.    На  невелику  відстань  тілом    продвинулася  вперед  й    відразу  в  чобітках    відчула  крижану  воду.
Повітря  прорізав    її    істеричний  крик,
 -Рятуйте!  Хто  небуть,  рятуйте!
 Та  її  крик  лише  чув  вітер  зі  снігом,  який  здавалося  намагався  її  засипати.  Від  напруги,  вирваватися  з  пастки  на  якусь  мить,  потемніло  в  очах.  Вже  дякувала  Богу,  що  ненадовго.  Намагалася  за  щось  хапнутися  та  старання  виявилося  марним,  лід  кришився,  розсипався  намистинами.  Їй  здавалося,  що    вона  провалюється  іще  глибше.  У  метушні  загубила  рукавички,  вкотре  помацала  на  собі  сумку,  підстерігла  думка  -  Добре  хоч  документи  зі  мною,  як  знайдуть,  то  хоч  будуть  знати  хто  я  така.  Раптово    під  чобітком  правої  ноги  відчула    щось  тверде,  але  тут  же  воно  десь  поділося.  Прошепотіла,
-Можливо,то      гулі  льоду,-  В  цей  момент  їй  вдалося  на  декілька  сантиметрів    повернутися  в    ліву  сторону.  На  очі  потрапили  тонкі    патики,  які  відділяли    дорогу  від  городу.  Далі  ж    літня  кухня  –Може  там  хтось  є,  може  почують  мене?  Та  враз  нагадала,  підстерегло  розчарування  -  Тітка  ж  Марія  померла,  навряд    хто  туди  приїхав.  Кого  ж  звати  на  допомогу!    Якби  ж  по  прямій  підслизнулася,  було  би  беспечніше,  далі  з  яру  догори,  метрів  двадцять  і  вже  рівна  дорога,  ще  метрів  двадцять  і  хати.Та  ті  хто  там  тим  паче  не  почують.
Оленин  голос  уже  дрижав,  
-До-по-можіть!  Ря  -туйте!
Жінка  так  замерзла,  що  зуб  на  зуб  не  попадав.  В  ноги,  неначе  хтось  пхав  голки,  пальці  ніг  задерев’яніли.    Від  її  подиху  шапка  покрилася  інеєм,  з  чола  стікав    розтанутий  сніг.  Хоч  це  все  відчувала    й  тиснуло  в  горлі,    все  ж    намагалася  не  плакати,  знову  звала  на  допомогу.
   З  надією  дивилася  на  патики,  для  неї  це  було  б  спасінням,  хоча  б  однією  рукою  схопитися  та  з  води    витягнути  ноги.  Неподалік  від  патиків,  негадано  щось  мелькнуло  -  Чи  це  мені  вже  здається,  чи  в  мене  криша  їде.  Тільки  подумала,  як  за  спиною  почула    коротке  гарчання.  Побоялася  крутнути    головою,  за  мить  уже  нічого  не  чула.
 Та  хіба  ж  можна  було  щось  побачити,  чи  толком  почути,  коли  вже  так  розгулялася  віхола,  що  й  світу  білого  не  видно.  
   Тим  часом  у  літній  кухні…  при  світлі  свічки,  Іван  сидячи  на  стільчику,  у  пічку  підкидав  дрова.  Раптово,  почув  шкряботіння  об  двері.
Він  тільки  встиг  їх  привідчинити,  як  сильний  вітер,  спромігся    з  руки  вирвати  двері,  відчинив  навстіж.
-О!  Мухтар,  недовго  гуляв,  що  хурделиця  налякала?
 Мухтар,  собака  породи  американських  вівчарок,  добре  вгодований,  заскавулів  і  потягнув  його  за  рукав  светра.  Чоловік  зачинивши  двері,  поплеска  по  спині,
-Чого  скавлиш?  Чи  так  налякався?
Несподівано,  пес  став  на  задні  лапи,  передніми    вперся  у  вхідні  двері,  заскавулів  і  навіть  завив.
Іван  подивився  йому  в  очі,  погладив  по  спині,
-Ти  мені  щось  хочеш  сказати,  кудись  кличеш?  Ну  гаразд,  зараз  одягнуся  підемо  подивимося,  що  тебе  так  турбує.
     Злегка  пригинаючись,  Іван    грузнув  у  снігу,  але  йшов  за  Мухтаром.  Сніг  уже  з  крупою    припадав  до  обличчя  так,  ніби  на  близькій  відстані  розліталися  іскри  від  зварювального  апарата.
Саме  в  цей  час,  Олена  вкотре    кликала  на  допомогу.
     Кілька  хвилин,  Іван  побував    ніби  в  аду.  В  напрузі,  відчайдушно  борячись  із  негодою,  намагався  спасти  людину.  
     Добряче  перехвилювавшись,  на  руках  приніс  її  додому,
-Оце  так  –так,  ох  і  угораздило  тебе  Олено.  Чого  мовчиш?
   Він  запалив  іще  дві  свічки,  здригнувся,  коли  побачив    її    бліде  обличчя.
-Ти  що  свідомість  втратила?  Олено!
 Знервовано  тормошив  нею,  плескав  по  щоках,  нарешті  її  вії  ледь  здригнулися.
Полегшено  веревів  подих,
-Ну  от,  здається  я  впорався.
   Весь  одяг  на  ній  був  мокрим,    він  змушений  був  її    роздягнути    до  наготи.
 Лежачи  в  ліжку,  Олена,  як  у  мареві,  втративши  кординацію  рухів,  махала  руками.
Він  не  втрачас  час,  прив’язавши    її  руки  до  ліжка,    насильно    напоїв  самогоном  та  накрив  теплою  ковдрою.  Поступово,  починаючи  зі  спини  і  грудей,    і  закінчивши  пальцями  ніг,  більше  години,  Іван    самогоном  розтирав  її  тіло.    Закінчивши  цю  справу,  відчув,що  сам    добре  пропотів,  мусив  змінити  одяг.
   Олена  уже  спала,  він  же  перехилив  чарку  самогонки  і  до  Мухтара,
-От  бачиш  дружок,  як  воно    буває.  Якби  не  ти  та  не  я,  пропала  б  ця  жіночка.  Хоч  і  на  термометрі  мінус  одинадцять,    але  ж  була  у  воді,  а  до  ранку  ще  далеко.  Можливо  б  і  залишилася  жива  та  на  все  життя  залишилася  б  інвалідом.
       За  вікном  сіріло…  Іван,  схилившись  на  ліжко,  тихо  сопів.    Біля  нього  під  ногами  спав  Мухтар.  Олена  ж  проснувшись,  відкинула  з  себе  ковдру,  побачивши,  що  оголена,  в  недоумінні,  злякано  прошепотіла,
-Ой  чого  це  я?  
Швидко    вкрилася,  придивлялася  до  чоловіка,  який  міцно  спав.  Мухтар  почувши  шарудіння,  здійнявся  на  задні  лапи,    лизнув  господаря  по  щоці.
-О,  Мухтар!  Що  надвір  хочеш?  -  зразу    ж  помітив,  що  Олена    не  спить,  
-Доброго  ранку,  як  самопочуття?
-  Я  давно  тут?  Іване,  а  ти,  як  мене  знайшов?  Дякую  тобі.
-Ти,  що  нічого  не  пам’ятаєш?  Тебе  не  я  знайшов,  а  Мухтар,  йому  подякуй.  Ти  краще  скажи,  ноги  добре  відчуваєш?  Пошевели  пальцями.  
-  Та  ніби  усе  нормально,  трохи  горло  болить.
-То  не  страшно,    попусте,  Я  вночі  курку  зарубав,  поп’єш  гарячого  бульону.  Вип’єш  чаю  з  лимоном.  Одяг  я  тобі  знайду  і  мамині  чоботи  є  непогані,  тільки  твої  шкода,  зовсім  подерлися.
-А  моя  сумка  є,  чи  я  її  загубила?  Я  пам’ятаю,  як  підслизнулася,  потім  перед  очима  якісь  тіні,    в  чобітках  холодна  вода  скувала  все  тіло.
Вона  крутнула  обома  руками,  мельком  глянула  на  них,
-    Чомусь  здавалося  кровили  руки.
-Подивися  на  пучки  пальців,  вони  всі  потріскані,  от  і  кровили.  Чи  ти  болю  не  відчуваєш?
-Та  так,  трохи  болять.  А  ти,  як  тут  опинився?
-Зараз  для  всіх    важкий  час,  в  з’вязку  з  епідемією    на  ковід,  люди  бояться  вставляти  зуби,  протези.  Тому  приймаю  клієнтів  лише  по  запису  два  рази  на  тиждень.  Нам    із  Мухтаром  тут  краще,  чим  у  квартирі,  йому  веселіше,  є  де  прогулятися.  А  мені  біля  пічки  погрітися.  Он  настолі  альбом  лежить.  Згадував  нашу  школу,  клас.
-А  я    з  вашого  класу  мало  кого  пам’ятаю.  Ви  ж  на  два  роки  старші,  на  вечорах  поводилися  кумирами.
-  А  ваші  дівчата    на  вечорах,  тільки  й  чекали,  щоб  хтось  запросив  на  танець.
-Можливо  й  так,  адже  усім  дівчатам  хотілося  більше  уваги.  Але  воно  все  уже  в  минулому.
-Але  ж  приємно  згадати….
-А  де  твої  всі?
-Син  у  Києві,  має  сім’ю,  квартиру,  в  одній  із  лікарень  працює  стоматологом,  у  нього  все  нормально  А  Віка…уже  п’ять  років,  як  ми  не  разом.  Ми  з  Мухтаром  вільні,  як  вітри  в  полі,-  посміхаючись  продовжив,
-Мабуть  нам  так  написано    по  долі.  Але  ж  це  діло  поправне  правда.
 Її  щоки  навіть  порожевіли,  опустивши  очі,
-Та,  як  ти  кажеш  написано  по  долі,  то  вже  час  покаже.
     Минуло  два  тижні….зимовий  день  видався  сонячним.    Електричку  іноді    погойдувало,    пасажирів  злегка  заколисувало.  Хтось  їхав    мовчки,  хтось  спілкувався,  при  зупинці  електрички  поспішав  на  вихід.  
       Зійшовши  з  електрички,  Іван  і  Олена  не  ризикували  йти  прямою  дорогою,  пішли  в  обхід,  через  посадку.  Хоч  і  шлях  вдвічі  більший,  але    їм  не  було  куди  поспішати.  Тримаючи  її  під  руку,  ділився    своїми  планами,
-  Ми    спочатку    підемо  до  мене  розпалимо  пічку,  переодягнемося,  тоді    підемо  до  тебе,  з  нами    й  Мухтар  прогуляється.  Йому  важко  цілий  день  нас  чекати,  хоче  волі.  Переночуємо,  збереш    деякі    свої  речі,  повернемося  до  мене.  А  в  неділлю  поїдемо  в  Харків.  Ти,  щось  маєш  проти?
 -Та  ні,  все  нормально,  тільки  я  все  ж  сплю  погано,  після  тієї  негоди,  ніяк  не  уговтаюся.
 Він  ледь  всміхаючись,  кліпнув  очима,
-Іще  тиждень  –  два  поп’єш  ліки,  все  буде  нормально,  на  все  треба  час.  А  все  ж  цікаво,  якби  не  той  випадок,  чи  ми  б  з  тобою  зустрілися?
Олена    повільно  підняла  очі,  хитро  позирнула  на  нього,
-Напевно  наші  долі,  в  ту  негоду,  вирішили  зійтися,  от  і  маємо,  що  маємо.
Але  ж  воно  на  краще?
Ледь  нахилившись,  він  поцілував  її  в  щоку,
-  Звичайно  на  краще.!  То  ж  верстаймо  той  путь,  який  зазначений  нам  долею.Ми  вдвох  здолаємо  всі  негаразди  і  негоди!  
       Вечірнє  сонце,  останніми  променями  освітлювало  лише    кілька    маленьких  хмаринок,  що  скупчилися  крайнеба,    на  завтрашній  день    пророкувало  гарну  погоду.
                                                                                                                                                                                                 2021  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 07.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Спішить теплінь

Ще  не  прокинулись  дива  землі  з-під  снігу,
Але  той  плед  вже  лиже  сонця  штрих.
Скресає  крига,  мов  знесилена  Рогніда,
Вітрисько  в  лігві  приспаний  притих.

Вщухають  кроки  лютня,  бо  весна  -  назустріч,
В  руках  надію  на  життя  несе.
Розтануть  білі  скрізь  сніги  й  морозний  хрустик,
Спаде  зими  пошкоджене  пенсне.

Земля  віддасть  красу  всю  ніжних  первоцвітів.
Зима  немає  сенсу,  а  чи  лінь
Боротися.  Бурулькам  -  сльози  гірко  лити.
Старанність  марна,  бо  спішить  теплінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідна та найкраща сторона (акровірш)

[b]Р[/b]озстелились  поля
[b]І[/b]  сумує  земля
[b]Д[/b]е  пройшли  всі  роки  -  
[b]Н[/b]е  згасити  думки.
[b]А[/b]  душа  так  щемить,

[b]Т[/b]ихо  стримує  мить,
[b]А[/b]трибут  відчуттів

[b]Н[/b]епомітно  провів.
[b]А[/b]  те  світло  в  далі́,
[b]Й[/b]ого  дивні  вогні
[b]К[/b]личуть  за́вжди  мене,
[b]Р[/b]ік,  як  день  промине,
[b]А[/b]ле  з  часом  у  світ
[b]Щ[/b]астя  дихає  вслід,
[b]А[/b]капелла  творінь,

[b]С[/b]мак  краси  поколінь.
[b]Т[/b]ихо  серце  моє:
[b]О[/b]біймає,  живе,
[b]Р[/b]озвіває  печаль,
[b]О[/b]беріг,  як  вуаль.
[b]Н[/b]ебо  мирне,  святе,
[b]А[/b]  все  інше  пройде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Галина Лябук

Будьмо милосердні.

Вилетів  горобчик  зі  свого  кубельця,  *
 Хоче  пити,  їстоньки...  замерзло  озерце.

                   День  короткий,  довга  ніч    -    горе  для  пташини.  
                   Злюка  мороз  аж  скрипить,*  замело  стежини.  

Вилетів  горобчик  зі  свого  притулку.  
-    Куди  ж  йому  податися?  Де  знайти  зернинку?  

                   Полетів  сіренький  до  людей,  до  хати.  
                   Примушує  голод  поживку  шукати.

Й  тут  харчів  немає,  бо  зима  затята.  *
Горобчик  чекає  вже  на  нас  малята.  

                   Поспішаймо,  діти,  пташок  рятувати:
                   Зерно,  крихти  хліба    -    для  пернатих  свято!  

Зробим  добру  справу    -    врятуєм  пташини.  
Будьмо  милосердні  зимової  днини.  



                                                                         
                                                                         
                                                                         *  Кубельце    -    тут  місце  проживання  взимку.  
                                                                         *  Мороз  лютує,  аж  скрипить  (  Т.  Шевченко).  
                                                                         *  Затята    -      найвищий  ступінь  ознаки.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003529
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 21.01.2024

Галина Лябук

Таке буття.

                                                             Де  не  було  початку,
                                                                                           не  буде  і  кінця.
                                                                       (народна  мудрість)

В  усьому  є  початок  і  кінець  -
Тут  філософія  присутня  та  знайома.  
Все  починається  і  сходить  нанівець,
Як  світ  стара  ця  істина  відома.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...

Ти  глянь,  як  джерельце  мале  збігає,
Тече  вода,  верба  зняла  вінець,
Схилилась  і  в  ріку  благословляє.

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...

Безмежний  степ...  Життя  у  нім  вирує
Стрілою  з  неба  вниз  летить  кібець,  
Хтось  поплативсь...  Хижак  вини  не  чує.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

На  жаль  чи  то  на  радість  так  буває  :
Недавно  ріс  і  бігав  хлопець-молодець,  
Дивись,  дідусь  старенький  шкандибає.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

Вже  січень  у  права  свої  вступає,  
Бо  грудень  обламав  свій  корінець
І  рік  новий  Земля  вже  зустрічає.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

Чуть  менше  десять  літ  війна  триває.
Засяють  на  весь  світ  і  прапор,  й  тризубе'ць  *
Вкраїни,  а  русня    -    нехай  палає!  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець!  



                                                                                   *  Тризубець    -    тут  символ  Герба,  а  не  рослина,  
                                                                                                                                         два  види  якої  росте  в  Україні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Олеся Лісова

У полоні завії

До  вікна  патлатий  сніг  горнеться  гілками,
Ловить  сон  зимовий  біг  пишними  клубками.
Може  це  не  сніг,  а  ти,  рідний  мій,  коханий,
Час  вечірній  засвітив  білими  зірками?

Теж  згадав,  як  ми  удвох,  вкрадені  зимою
В  сніговий  переполох  втрапили  з  юрбою.
Малювали  на  шибках  смайлики  веселі,
Їх  кружляв  морозний  птах  в  пінній  каруселі.

Підбадьорюючи:  "Ок!",  в  височезній  шапці
Ліхтарі  ішли  в  танок  у  сріблястій  казці.
Ти  теплом  своїх  долонь  грів  мене  й  вустами,
Розривав  густий  полон  білого  цунамі.

Пробирались  до  шляхів  рятівних  трамваїв,
На  даху  яких  сніги  гуртувались  в  зграї.
Хуртовини  замели  рельси  гомінливі.
І  застуджено  гули,  голоси  хрипливі!

Холод  вперто  обіймав,  ти  ж  тулив  до  себе
Щастя  скарб,  щоб  хтось  не  вкрав  подарунок  неба.
Попри  люту  заметіль  все  теплом  іскрилось.
Бог  стелив  м'яку  постіль  щоб  кохання  вкрилось...

На  вікно  промінчик  впав.  Бачу,  як  тоненько
Сріблом  хтось  намалював  смайлики  рідненькі.
Знаю,  ти,  бо  більш  ніхто  таємниць  не  знає.
Білий  вельон  пелюсток  душі  двох  єднає.

Там  де  ти  тепер,  сніги  стежку  залишають?
Аби  бачили  сліди  ті,  що  вас  чекають?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Веселенька Дачниця

Є у правди своя стежка

                                   
Є  у  правди  своя  стежка,
Немов  терня  –  гостра,
Захищати  світлу  правду  
Завдання  не  просте.

Хтось  залишив,  хтось  втікає,
Хтось  просто  нагадив  …
Україно!  Пробач  убогим  -
Тим,  хто  тебе  зрадив:

Не  любив,    чи  так  покинув,
Як  рідну  дитину…
В  твоїх  шрамах  -  згустки  крові  -
Тут  їх  теж  провина…                                                      

Мудрість  права  -  так  і  каже,  -
З  чим  прийшов,  з  тим  -  підеш!
Скільки  б  ворог  не  скаженів  -
Долю  не  об’їде  !

Твої  вірні  сини  й  дочки
За  тебе  –  стіною!
Не  зламати  України
В  лютому  двобої  !
                           
Буде  світла  твоя  доля  -
Горе  -  подолаєм  !  
Заквітуєш,  Україно,            
Елітним  врожаєм!
                                   В.  Ф.  -    07.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002883
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 18.01.2024

ТАИСИЯ

Новогодние сюрпризы.

Новогодние          сюрпризы
 Сын          для          Мамы          преподносит.
Ель          живую          прям          из          леса
Неожиданно          приносит…
Аромат          по        всему          дому
Так          про      лес          напоминает.
С          детства          сказки        нам          знакомы.
Этот          праздник          обожаем!
Вся        семья          готовит          маски.
Наряжаются          зверюшки.
В          Новый          Год          нельзя          без          сказки.
И          подарки          под          подушкой.
Стол          хозяйка          накрывает.
Дед        мороза          приглашает…
Пусть        молчат          сегодня          пушки.
Хор          исполнит          нам          частушки.
А        когда          концерт          в          разгаре,
Вам          сыграем          на          гитаре…
Свой        талант          покажет          каждый.
Этот        праздник        самый          важный…

01. 01.    2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002162
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Катерина Собова

Зустріч з депутатом

З    усіх    вулиць    ідуть    люди,
Бо    в    сільському    клубі    свято:
Запланована    там    зустріч
Із    народним    депутатом.

Весь    кортеж    приїхав    вчасно,
Із    оркестром    всіх    зустріли,
Дві    красуні    в    вишиванках
Гостю    коровай    вручили.

Він    за    мить    -    вже    на    трибуні,
Зразу    перейшов    до    діла,
І    до    мас    народних    факти
Й      аргументи    полетіли:

-Довели      спеціалісти:
Кожна    в    нас    сім’я    багата,
Бо    за    планом    погодинно
Росте    пенсія    й    зарплата.

-Це    неправда!      -крик      у    залі,-
На    продукти    ціни    знаєм!
А    тарифи?    А    податки?
Ні    за    що    народ    страждає!

Депутат    довів    народу:
-Просто    треба    менше    їсти,
Не    докажете    нічого,
Бо    ви    -    не    спеціалісти.

Ви    -    проста    народна    маса,
А    є    -    влада    і    еліта!
Що    таке    державна    каса,
Не    дано    вам    зрозуміти.

Депутату    пощастило
Тут    від    смерті    врятуватись:
З    того    часу    всі    бояться
Із    народом    зустрічатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Витвори зими

                                                                                                                                                                                                                                     
                                     (онєгінська  строфа)        

Зимовий  ранок  ніжністю  сповитий,
Припудрена  земля  в  глибокім  сні,
Колише  вітерець  ще  сонне  віття,
Проникли  пасма  сонячні  скісні.

Лоскочуть  паморозь  сріблясту  легко,
Озерного  прозору  кригу  глека.
Вуаль  упала  із  сосни  -  сніжить.
Біліє  небосхилу  мляво  нить.  

Пливуть  хмарини  в  небі,  як  вітрила
У  свіжім  мареві  старі  стежки.
Мої  легкі  мережаться  думки
Про  витвори  зими,  що  підкорила
Тонкі  вербові  кучері  дрібні,
І  переможно  їде  на  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Найкраща весна

Не  сумуй,  що  пішла,
Але  серце  лишила  з  тобою
Та  найкраща  весна  
Перевилась  до  болю  з  журбою.
І  непрохана  мить,
Що  злетіла  словами  у  вирій
До  цих  пір  все  щемить
І  кружляє  літами  у  мирі.

Не  гадай  і  чому,
Відчинилися  двері  розлуки?
Ту  любов  неземну
Мабуть  дійсно  поранили  звуки.
Та  у  серці  її
Недаремно  ти  носиш  роками,
Будеш  вік  на  землі  
Окриляти  святими  думками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Галина Лябук

Мавки - Героїні наші.

Які,    ви,  милі  і  тендітні
Красуні    Мавки-чарівниці  !
Війна  лютує,  а  на    Півдні
Й  на    Сході  наші  захисниці.

Заглянь  лише'  у  їхні  очі,
Як  ті  озерця  голубії.  
Не  в  сукнях,  -  камуфляж...  дні,  ночі
В  сирих  окопах...  Молодії,  

Сміливі,  горді  і  красиві,  
Хоч  автомат  не  до  лиця.  
З-під  каски  пасма  уже  сиві...  
Та  всі  надії  на  Творця.  

Снаряди,  танки,  смерть  літає
І  небезпека  день  при  дні.  
Ви  ті,  хто  хлопців  окриляє,  
Як  сонечка,  там  на  війні.  

Ви    Мавки  -  Героїні  наші,  
Народжені  в  буремний  час.  
Живими  повертайтесь...  Раші
Не  вдасться  побороти  Вас.  

Найкращі  Мавки    -  українки  !  
В  війну  не  судять  по  красі.  
Не  сумнівайтесь  ні  хвилинки  :
Вони    -    Міс  Всесвіту    усі  !  *


                                               *  Міс  Всесвіт  2023    -    представниця  США    Ірина  Безсмертна.  
                                                                                                                         Українка,  родом  з  Херсону.  Коронування  
                                                                                                                           відбудеться  18-19  листопада  2023  р.  

           Примітка:    Міфічний  образ    Мавки  відомий  з  творів    Л.  Українки,
                                                     І.  Франко,  М.  Коцюбинського,  В.  Симоненко,  Є.  Гребінки  та    зустрічається
                                                     в  українській  сучасній  поезії.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998792
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 07.01.2024

Валентина Ланевич

Умитий дощем

Темний  вечір  умитий  холодним  дощем,
Краплі  виснуть  сльозою  на  голому  гіллі.
Жовтувато-рудий,  геть  розмазався  крем,
Трав  прив’ялих  ще  з  осені,  що  на  подвір’ї.

Потічками  біжить  по  доріжці  вода,
Поспішає  забіг  свій  подовжити  в  далеч.
З  новим  дзюркотом  кожним  стихає  хода  -
Не  втримати  силу  законові  всупереч.

Як  не  скажеш  і  вітрові,  щоб  не  шумів,
Бо  дитина  мала  засинає  в  кімнаті.
Не  зупиниш  і  вервечку,  скручену  з  днів,
І  думок,  що,  бувають,  п’янкі  й  пелехаті.

Надбігають  під  стукіт  дощу  у  вікно,
По  кутках  розповзаються  всіх  похвилинно.
Крутить  час  із  минулого  веретено,
Шепотить  щось,  повіки  стуляючи  сонно.

20.12.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001247
дата надходження 20.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Lana P.

ГРАЄТЬСЯ ВІТЕР…

Грається  вітер,  куйовдить  волосся,
Бризом  розніжує  спрагле  нутро.
Берег  укрився  хвилястим  шатром  -
Лунко  підхоплює  хвиль  стоголосся.
Ви  були  поруч,  авжеж,  не  здалося,  -
Пестили  душу  орлиним  пером.

Гострий,  як  бритва,  пронизливий  погляд  
Танув,  мій  птаху,  у  солоді  мрій,
Серце  збентежив  у  вирі  подій,
Перекроївши  очима  світогляд.
Усмішка  мила  вчувалася  поряд,
Аплодував  невгомонний  прибій.

Вмить  поманили  мене  без  вагання
В  парі  зробити  важливий  ривок,
Крила  черкали  натхнень  острівок  -
Двоє  ширяли  до  самого  рання...
Ви  підняли  романтичні  бажання
До  мерехтливих  яскравих  зірок!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002046
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Ніна Незламна

Війна… новорічні свята

Давно  бокали,  пусті  на  столі,
Роки  війни,  злетіть,  десь  у  вічність!
Погляд  холодний    в  далекій  імлі,
На  жаль  невтішні  дні  новорічні.

Ніхто  бокалів,  не  взяв  у  руки,
Нема  кому,  відкоркувать  вина,
І  чути  знов,  моторошні  звуки,
Сирен  лунких.  Навіщо  ця  війна?
За  що  народу  Вкраїни  муки?
 За  нами  ж  правда…  в  сум’ятті  душі.

 Жура,  печаль,  аж  ятрить  тривога,
Ще  скільки  горя,  принесе  русня,
Із  смутком  руки,  здійма  до  Бога,
 Спита,-  Чому,  задорога  платня,
За  нашу  волю  й  світле  майбуття?

Ми  народ  мирний,  уйми  рашистів,
Й  земля  скривавлена,щодня  пала,  
Гірко  ридає,  спини  жахіття!
Жіноче  серце,  від  журби  стражда.

Й  пора  збентежена,  вечорова,  
Під  свист  снарядів,  знервованість,  плач,
Свіча  горить,  шкода  не  святкова,
Схилилась  ненька,  -  Синочку  пробач,
Що  не  змогла,  тебе  захистити.

Тінь  по  бокалах,  біль  відобража,
Чи  хтось  зупинить  матусі  сльози?
Чи  й  закінчиться  орків  ворожба?
Зглянися  Боже,  все  людство  просить!

Вже  й    на  колінах,  неспинно  вмовля,
Це  завжди  вдасться,  тобі  зробити!
А  у  пологовім  крик  немовля,
Прагне  душа,  дуже  хоче  жити…

Вже  поруч  ненька,  ніжно  обійма,  
За  всі  страхи,  ми  їм  не  пробачим!

                                                     30.12.2023.

         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002009
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Галина Лябук

Дух козацький зігріває.

Зимонька-зима  прийшла
Сльоту,  студінь  принесла.*
Не  хотілось    її  ждати,  
Мерзнуть  козаки-солдати.
Зимонька-зима  прийшла.

Захурделило  навколо,  
Сніжно-біле  покривало
Вкрило  все  і  бліндажі
У  зимовім  пейзажі.
Захурделило  навколо.

У  бою  в  мороз  і  сніг...  
Вам  вклоняємось  до  ніг.
Ворогам    -    непереливки,  
Свято  вірим,  козаченьки.  
У  бою  в  мороз  і  сніг...  

Дух  козацький  зігріває,
Хоч  й  окопи  замітає.
Сила,  віра  і  завзяття,  
В  душах  пломенить  багаття  -  
Дух  козацький  зігріває.

Молимось,  за  Вас  рідненькі.
Ви  тримайтесь,  козаченьки.
Вороги  і  їх  прокляття
Не  погасять  те  багаття.  
Молимось,  за  Вас  рідненькі!  


                                                       *    Сльота,  студінь    -    мокрий  сніг,  багнюка,  дуже  холодно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000444
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Катерина Собова

Унiверсальне iм'я

Молодий    татусь    вже    зрання
З    подарунками    носився:
В    нього    радісна      подія  –
Син    учора    народився!

Із    дружиною    вже    разом
Стали    думати,    гадати,
Щоб    було    все    за    законом:  
Яке    ім’я    сину    дати?

Дідусі    й    бабусі    хочуть,
Щоб    вчинили    їхню    волю:
Ім’я    внука    зразу    вплине
На    його      життєву      долю.

Враз    церковний    календарик
Баба    Ніна    відшукала,
Щоб    був    Ангел  –  охоронець  –
Тут    сама    вже    слідкувала.

Та    заплуталася    швидко,
Бо    всі      дати    поміняли,
І    тепер    пішла    розбіжність,
Кого    в    свята    називали.

Коля,    Петя,    Вася,    Вітя  -
Це    так    просто    і    банально,
Треба    щось    таке    шукати,  
Щоб    було    оригінально.

Ім’я,      вибране    дитині,
Благородно    щоб    звучало,
В    ситуаціях    життєвих,
Щоб    постійно    виручало!

-Ізяслав!    Це    -    супер!    Браво!  –
 Розсудила    мама    Ліза,-
Де    потрібно    -    буде    Слава,
А    де    вигідно    -    то    Ізя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Валентина Ланевич

Завірюха

Завірюха  лопоче  у  двері,
Дощ  з  морозом  обсіли  вікно.
Забілились  всі  лавки  у  сквері,
На  землі,  теж  своє  полотно.

В  перемішку  і  чорне  і  біле,
Як  те  наше,  буденне  життя.
То  у  радості  й,  наче  стокриле,
То  сльозою  воложить  вуста.

Ну,  а  сніг,  сипле  вниз  по  косому,
Йому  байдуже,  що  є  навкруг.
Накриває  травичку  й  солому,
Де  поля  оминає  ще  плуг.

Де  окопи  і  вирви  чи  міни,
Де  скалічені  гілля  дерев.
Де  тривога,  в  чеканні  на  зміни,
Ув  очах  та  в  душі...Поруч  рев...

Знов  озвалася  залпом  гармата,
Тане  сніг  у  вогні,  що,  як  смерч.
Огризнулась  із  лісу  граната,
Сніг  не  в  змозі  спинити  там  смерть...

Накриває:  тіла,  краплі  крові,
Листя,  квіти,  річки  та  яри.
Робить  ляпку  в  друкованім  слові,
Сипле  й  сипле  донизу  згори.

23.11.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999258
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Полiт наживо (децима або еспiнела)

Припудрив  грішну  землю  перший  сніг,
Зима  не  пожаліла  дива.
З  летючих  хмар  -  політ  нажи́во  -
І  сніг  легки́й  -  для  втіх,  хоча  приліг.

Доноситься  бадьорий  сонця  сміх.
Задумлива  лиш  осінь  сива.
Спішить,  спішить  зима  вродлива.

Розкриє  щедро  сніжно-білий  міх,
І  пух  осяде  ніжно  на  поріг.
Хто  інших  радує,  -  навік  щасливий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осені печаль

Осені  печаль  розгубила  квіти,
В  смутку  вся  душа,  що  в  минулім  літо,
Звабливість  його  поселила  в  серці,
Ноти  чарівні  залишились  в  скерці.

Де  ж  ота  краса,  що  будила  вранці,
Промінь  золотий  на  моїй  фіранці?
І  земне  тепло,  що  так  гріло  тіло,
Серденько  моє  ніжно  тріпотіло.

Співи  солов'їв  у  саду  вже  стихли,
Ноти  гомінкі  до  весни  вже  зникли
Та  в  моїй  душі  тріпотить  надія,
Швидше  б  до  тепла  -  це  найкраща  мрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000324
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

ТАИСИЯ

Волшебная нить.

Я        тебя        потеряла        из        вида.
Между            нами        снега        и        снега…
В        моём        сердце        застряла        обида:
Не        увижу        тебя        никогда….

Я          заботу        твою        не        забуду.
Комплименты        ты        мне        посвящал.
Я        уроки        твои        помнить        буду:
Ты        ошибки        мои        не        прощал.

Мы        с        тобою        красиво        дружили!
Среди        всех        ты        меня        отмечал.
Хоть        на        разных        планетах        мы        жили.
Задушевно          «на        ты»        величал!

Боль        разлуки        в        душе        затаилась…
Наши        чувства        нельзя        возродить…
Мне        как        будто        во      сне        всё        приснилось…
Нас        связала        волшебная        нить…

03.  12.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000079
дата надходження 03.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Ніна Незламна

І взимку… не зламати

Зима    по  окрузі  літала,
Сніг  сірий  й  крупинки  намистом,
 Ледь  мліє,  хоч  смуток  пізнала,
Все  робить  неначе  навмисно,
Вже  й  білі  перини  встеляла.

Зухвалість  зими  ні  до  чого,
І  вітер  затих,  у  дрімоті,
Враз  ненька  відчула  тривогу,
Синочка  несуть,  у  скорботі,
 Вже  квіти  встеляють  дорогу.

 Не  стала  й  синичка  співати,
Юрба  на  колінах,  прощання,
Від  відчаю  стомлена  мати,
Згоріло  в  душі  сподівання,
Що  буде  з  війни  зустрічати.

 О  зимо,  не  будь  ти  сердита,
Достатньо  страждання    і    болю,
Кремлівська  орда  не  добита,
Сини  ж,  нам  виборюють  волю,
На  жаль,  ця  проблема    не  змита.

Відвічно  кроваві  потоки,
 Борню  за  незалежність  мати,
Щоб  вижити  впевнені  кроки,
І  дух,    цей  козацький  плекати,
У  спадок,  не  втратити  волю!

Тримаймося,  братці  вкраїнці,
І  взимку  наш  рід  не  зламати,
Дамо  москалям,  ми  гостинців,
Снарядів,  шахедів  на  свято,
Приніс  Миколай  у  ряднинці,
Тож  здатні  катів  подолати!

                               07.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000345
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Амадей

НА ЦІЛУ НІЧ ВОНА МОЯ

На  цілу  ніч  вона  моя,
Чарівна  зіронька  на  небі,
В  цю  ніч  я  твій  і  ти  моя,
І  щастя  більшого  не  треба.

Застане  ранок  нас  обох,
Розійдемось,  неначе  хвилі,
І  знатиме  один  лиш  Бог,
Що  ми  були  такі  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999509
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Lana P.

ТРОПІЧНИЙ ДОЩ

Тропічний  дощ  перебивав  усіх,
Сурмив  у  труби,  грав  на  барабанах,
Рікою  розтікався  по  бананах,
В  мелодіях  гучний  учула  сміх.

Шалений  дощ  не  йшов,  а  просто  біг  -
Примчав  з  екватору,  прямолінійний,
Неугомонно  танцював,  стихійний  -
Мільярди  в  нього  спритних,  довгих  ніг.

Пішла  до  танцю  з  ним  і  ніч  глуха  -
Емоції  переповняли  груди,
Такої  чудасії  не  забуде,
Із  ним  пустилась  сміло  в  гопака.

У  диких  джунглях  дощ  підсилив  звук  -
Природа  упивалась  і  раділа.
Я  запитати  так  і  не  посміла:
Піднесеним  відчули  Ви  мій  дух?..            20  -  26.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999552
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Галина Лябук

Життя вирує…

Життя  вирує  в  батьківській  хатині.
Хто  хазяйнує  й  поселився  там  ?
Високо  на  горищі    -    хвостата    господиня,
Пухнасте  диво    -    наперекір  вітрам.

Моторна  і  прудка  газдиня  в  домі
Проворно  гонить  смуток  із  двора.
Виводить*    діток    -    всім  уже  відомо  :
Турботлива  матуся  і  жвава  дітвора.

-    Чим  живиться?    -  спитаєте  руденька.
Горіх  росте  крислатий  у  дворі.
Неподалік  ліщина  радіє,  що  давненько
Ніхто  не  ласував  плодами...    Бо  старі

Сусіди  відійшли  в  світи'  далекі
Й  батьки  мої,  де  зіроньки  ясні,
І  залишили  гнізда  теж  лелеки.
-    Хто  поселивсь  на  кинутій  землі  ?

Кому  дає  життя  горіх  й  ліщина  ?
Кому  добро  таке  в  прилісовім  селі...
Хто  вітер  слухає  і  плач  в  дворі  калини  ?
-    Родина  білочок    -    дорослі  і  малі.


                                                         *  Виводить    -      тут  плодити  потомство.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999622
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 08.12.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 21.11.2023

ТАИСИЯ

Капризы ОСЕНИ.

Где        та        волшебная        природа,
Что        полюбилась        всем        поэтам  ?
Осенняя        явилась        мода…
Осталась        песня        не      допета!

Стоит        раздетая        берёзка…
Смущаясь          явно        без          наряда.
Исчезли        яркие        серёжки,
Исчезла        яркая        помада.

Ведь      это        осень        виновата,
Что      все      красоты      оголились…
Была        цветущей        наша        хата.
Теперь        изъяны          обнажились.

Мы        терпим        осени        капризы.
Природу          мы        всегда        прощаем!
Хоть          и        приносит        нам        сюрпризы,
Потом        обильно        угощает!

20.  11.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999010
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Давайте будемо добріші! (акровірш)

[b]Д[/b]ивлюся  в  далеч  де  майбутній  світ,
[b]А[/b]  я  чомусь  вертаюся  у  юність,
[b]В[/b]елика  сила  почуттів  політ,
[b]А[/b]  згодом  додається  стиха  мудрість.
[b]Й[/b]ого  душа  розкрита,  як  завжди́:
[b]Т[/b]обі  й  мені  освічує  дорогу,
[b]Е[/b]х,  хочеться  так  мирної  весни,

[b]Б[/b]агатством,  щоб  торкнулася  порогу!
[b]У[/b]  ній  є  все  найкраще  та  просте,
[b]Д[/b]е  щастя  зародилося  з  любові,
[b]Е[/b]нергія  родини  -  то  святе,
[b]М[/b]илуючи  красою  наші  долі.
[b]О[/b]бійми  батька,  неньчині  слова

[b]Д[/b]е  стільки  теплоти  не  передати,
[b]О[/b]берігає  та  любов  жива
[b]Б[/b]арвінком  синьооким  біля  хати.
[b]Р[/b]адійте,  любі,  бережіть  тепло
[b]І[/b]  колисайте,  мов  свою  дитину!
[b]Ш[/b]ануйте  серцем,  бо  святе  воно
[b]І[/b]  дякуйте,  за  прожиту  хвилину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999067
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Валентина Ярошенко

Осінь зиму зустрічає

Осінь  зиму  зустрічає
Переходить  тяжкий  міст,
Чи  вона  того  бажає?
Не  покаже  свою  злість.

Посміхнеться  ще  святково
Навіть  руку  їй  подасть,
Хоч  коти  гризуть  добово
Вам  той  стан  не  передать.

Зима  нагло  поступає
Заморозить  все  живе,
Із  морозами  гуляє
Поважає  лиш  себе.

Хай  радіють  зимі  діти
Іде  свято,  не  війна.
Зморилися    все  терпіти
Перемога,  де  вона?

Вона  прийде  незабаром,
Відстані  всі  подолає
Вона  має  свої  вади,
Дурних  перемагає.

А  вони  не  розуміють  ,
Що  тепер  творять  у  нас
Спонукає  Мати-  Діва,
І  прокляття  на  весь  час,

Будуть  прокляті  їх  діти,
Онуків  їх  дістане
Вони  зможуть  все  стерпіти?
Відповідь  за  вами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999044
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Солдату

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EFHOuxTAvag[/youtube]Війни  ланцюг  стискає  міцно  душу.
Думки  твої,  солдате,  заплелись
В  одну  мету:    ворожу  бити  тушу.
Попереду  новий  гарячий  міст.

А  поки  ти  в  окопі  -  змерзли  руки.
Тебе  вже  гріє  прапор-оберіг.
Забудеш  про  поранення,  про  муки,
Бо  сняться  рідні,  хата  і  поріг.

Уранці  не  до  сну  -  війна  гуркоче.
Роса  кровавить...і  чекає  стрій.
Захиснику  сміливий,  рідний  хлопче,
Ти  сильний,  маєш  витримати  бій,

Бо  бачив  вже  не  раз  смертельні  пастки.
Зберіг,  зберіг-таки  здоровий  глузд.
Тримайся,  наш  герою,  без  поразки.
Молитва  лине  із  надійних  уст.


(Пісня  на  слова  Горової  Л.  "  Мало  чи  багато",  відео  і  виконання  Людмили  А.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998695
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 20.11.2023

Катерина Собова

Мавпи розумнiшi

Вже    годину    вчив    школярик,
Що    таке    прийменник,
Розчаровано    дивився    
На    книжки    й    щоденник.

-Треба    вчитись,-    кричав    батько,-
Пам’ятай,    Андрію,
Тоді    в    тебе    всі    здійсняться
Заповітні    мрії!

І    навчатись    ти    повинен
Радісно,    завзято,
В    рідну    школу    кожен    ранок
Бігти,    як    на    свято.

Скільки    он    істот    на    світі  –
Всі    заповнять    ніші,
А    людина    на    планеті
Є    найрозумніша.

-Це    неправда,-    учень    каже,-
І    про    це    всі    знають:
Щодо    розуму,    то    мавпи
Нас  переважають.

Все    вони    обміркували
І    навчились    жити:
Перестали    між    собою
Вголос    говорити.

Всі    домовилися    зразу,
Що    найкраще    буде,
Щоб    про    це    ніде    й    ніколи
Не    дізнались    люди.

Мавпи    можуть    показати
Усім    дупу    голу,
І    ніхто    їх    не    примусить
Йти    щодня    у    школу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Галина Лябук

Калинове диво.

Горить  в  рубінах  калинове  диво,
Вдягнувшись  пишно  у  розкішні  шати.
Погляне  подорожній,  скаже  :    -  Мило...  
Таку  красу  хотів  би  кожен  мати.

Чаклунка-осінь  не  шкодує  фарби,
В  листочку  кожному  -  земна  краса.
Поєднані  до  тонкощів  всі  барви,
Те  диво  калинове  палає  не  згаса.

Схилились  кетяги  налиті  соком,
Як  у  поклін  до  матінки-землі,  
І  задивився  ліс  підлесним  оком
На  ягідки-рубіни  ще  терпкі.  

Мороз  поніжить  золото  калини
Красуня  скине  свої  пишні  шати.
Вберуться  кім'яхи*    у  снігові  шапчини
Стрічати  снігурів,  що  будуть  зимувати.  

Чарівно  вабить  калинове  диво,  
Вогнем  горить,  палає  при  долині.  
Побачить  подорожній,  скаже  :    -    Мило...  
І  гордість  понесе  за  неньку-Україну.  


                                                 *  Кім'  ях    -    те  саме,  що  кетяг,  гроно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Lana P.

ОСІНЬ ПІДКРАЛАСЬ…

Осінь  підкралась  до  саду,
Вітер  з  піснями
Сумно  звиває  блокаду
Із  теплоднями.

Ніжиться  солод  в  повітрі  -
Пурхають  мрії.
У  заспокійливім  світлі  -
Плин  ейфорії.

Буйством  химерних  історій
Виграє  конкурс  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
Як  нагорода  в  декорі
Випнувся  крокус.                                                                            

Хлипає  за  журавлями  
Небо  плямисте.
У  декупажі  місцями
Листя  охристе.

Пустить  пишноти  на  страту,
В  холод  безжально,
У  хуртовину  патлату
Зникне  прощально.                                    



         Жовтень-листопад  2023

P.S.  Восени  розквітнув  крокус  (на  світлині).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998292
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 15.11.2023

ТАИСИЯ

Верните Радость!

Верните          РАДОСТЬ!

Мой        правнучек        серьёзный        человек
Хотим        быть        неразлучны        мы        во        век.
Но        вот        в        общенье        нам        не        повезло:
Явилось…      неожиданное        зло!?

Разлуку        не        удалось        избежать!
Никто        не        может        этого          понять?
Мне        так        хотелось        правнучка        обнять!
Хотелось        на        ночь        сказку        рассказать…

Мы        убеждаемся          в        который        раз!
Что        без        общенья        свет        для        нас        погас!
Явился        нынче        к      нам        жестокий        век.
Страдает        дорогой        мне        человек…

Чтоб        Радость        нашим        семьям        возвратить,
Скорее        надо        войны        прекратить…

10.  11.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998250
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудрості урок

Ох,  як  же  важко  в  світі,  тобі  мово,
Витримувати  фальш  і  суєту,
А  так  хотілося,  щоб  все  чудово
Звучало  у  довершенім  рядку.

Душа,  мов  світ,  всміхаючися  долі
Збагачувала  ніжністю  красу,
Хотілося,  щоби  слова,  мов  зорі
Спускались  тихо  в  ранішню  росу.

І  колорити  вабили  безмежні,
Малюючи  красою  кожен  крок,
Емоції  прекрасні  та  бентежні
Нам  дарували  мудрості  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Стрікс

Я до неба

(присвячується  сороковинам  загибелі  Небесноі  сотні)

Я  до  неба  звернусь
 Тихо-тихо  
Краплі  крові  приніс  
Лютий-лихо,  
Бо  без  тебе  цей  світ  
Вже  не  диха.  
Я  до  тебе  лечу  
Тихо-тихо  
––––––––––––  
Жах  від  сотні  смертей,  
Запах  крові,  
Вже  без  тебе  цей  світ-  
Без  любові,  
Зайвий,  марний,  пустий,  
Річ  не  в  слові,  
Бо  печаль  у  душі,  
А  не  в  мові.  
______________  
ДО  ЗІРОК,ДО  ДОЩУ,І  ДО  НЕБА,  
Я  ЗАПАЛЮ  СВІЧУ  ЦЮ  ДЛЯ  ТЕБЕ,  
І  ДО  ТЕБЕ  ЛЕЧУ-В  СЕРЦІ  КРИЛА,  
БО  СЛЬОЗАМИ  РОСА  ЗЕМЛЮ  ВКРИЛА.  
––––––––––––––––––-  
Ти  мені  розкажи,  
Я  почую,  
Бо  той  біль  аж  ніяк  
Не  вгамую,  
Половинки  душі  
Об"єднаєш,  
Лиш  мені  розкажи,  
Де  літаєш!  
––––––––––––-  
ДО  ЗІРОК,ДО  ДОЩУ,І  ДО  НЕБА.......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490011
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 13.11.2023

Ніна Незламна

Ті вуса- спокуса ( вірш. розп. з гум. )

 (    вільний  стиль  написання.)

Гарні  в  хлопця  вуса,
Аж  взяла  спокуса,
З  осінню  в  багрянці,
Гей,  кружляти  в  танці!
Закохалась  мовчки,
Як  у  ті  листочки,
Зелененькі  й  жовті,
Та  це  ж  треба  в  жовтні!
Як  проходив  мимо,
Оком  глянув,    мило,
Я    ж  ледь  не  зомліла,
Враз,  моргнуть  зуміла.
Та  й    чому,    не  знаю,  
 Потяг  відчуваю,
Вишита  сорочка,
Чорні  має  очка.
Вуса,  як  драбина
Тю,  хіба  ж  я  винна?
 На  місці  заклякла,
Від  погляду  зм’якла.
Серце,  аж  тріпоче,
Ой,  цілунку  хоче,
Осінь  по  окрузі,
Ну,  як  давні    друзі.
Сиділи  на  лавці,
Обцьомав  всі  пальці.
Торкнувсь,  ніжно  шиї,
Обоє  щасливі.
Тихе  надвечір’я,
Ось  уже  й  весілля.
Місяць  за  віконцем,
Тепло,  як  під  сонцем,
У    обіймах  ніжних
Як  в  романах  книжних.
Отак  рік  за  роком,
Синок  ненароком,
На  світ  народився,
Втішався,  напився.
Чоловік  вусатий,
На  слова  багатий,
Дотик  струм  по  тілу,
Вже  кохав  сп’янілу.
Ой  ночі…    ви  ночі,
Закрию  знов    очі,
Від  вус  шаленію,
Любитися    вмію.
Будь,  лише  зі  мною,
Млію  під  тобою,
Так  би  вік  прожити,
До  сивин  любити.
Весна,  літо,  осінь,
Мінялася  просинь,
Вже  ледь  посіріла,
Й  молодість  змарніла.  
Життя  на  долоні,
Сльозини  солоні,
Вуса  білесенькі,
Завжди  рівнесенькі
Часом  підстригаю,
Їх  й  діда  кохаю.
Пора  вечорова,
Красиво    довкола,
Вітрець  крутить  листя,
 Й  калини  намисто.
За  чаєм  з’єднає,
Душа  не  страждає,
Зігріває  погляд
Ти  ж  зі  мною  поряд.

                     01.11  2023р  
                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Цей ліс живий (глоса)

                               Цей  ліс  живий.  У  нього  добрі  очі.
                               Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.                        
                               Старезні  пні,  кошлаті  поторочі,
                               літопис  тиші  пишуть  у  траві.                              
                               Ліна  Костенко.


Іду  до  лісу.  Зустріч  зранку.  Кличе
в  шатро  осіннє  і  мені  шепоче
про  неба  силу,  землю  таємничу.
Цей  ліс  живий,  у  нього  добрі  очі.

Його  цілує  сонячне  тепло,
плекає  гілля,  задумки  нові.
Ховає  загадку  в  старе  дупло.
Шумлять  вітри  у  нього  в  голові.

Внизу  грибів  блискучі  ваблять  шляпки,
Вальсує  листя  в  кольорах  урочих.
Стирчать  голки  -  ялин  зелені  лапки,
Старезні  пні,  кошлаті,  поторочі.

В  них  стільки  радості  кілець,  журби,
А  ліс  із  осінню  вже  візаві.
Могутні  поруч  мудрості  дуби
Літопис  тиші  пишуть  у  траві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998161
дата надходження 09.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Надія Башинська

ПОРАДІЙ!

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне,  заіскрить  
незабаром  покривало  сніжне.

У  весни  є  килим-оксамит,
землю  вкриє,  цвітом  забуяє.
Сонцем  ясним  літо  звеселить,
райдужними  барвами  заграє.

Є  в  житті  у  кожного  пора,
коли  доля  сонцем  обігріта.
А  якщо  повіють  холоди,
їм  на  зміну  знову  прийде  літо.

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне...  порадій,
вміє  гріти  й  покривало  сніжне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Lana P.

Танцює вітер…

Танцює  вітер.  Реверанс.

Удвох  тримаємо  баланс,

Знімаємо  утому

На  диханні  одному.


Човни  готуєм  у  світи,

Щоб  океан  перепливти,

І  мовчимо,  як  риби,  - 

Аж  тріскаються  глиби.


В  полоні  місячних  очей,

У  ду́ші  скрапує  єлей,

Під  відгуки  прибою.


Магічне  слово  із  грудей,

В  обіймах  зоряних  ночей,

Летить  у  світ  луною.          12.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998419
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023

Valentyna_S

Бронзова печаль

На  плесо  бабиного  літа
Лягає    бронзова  печаль.
Їй  би  здійнятись  й  полетіти
Слідком  за  журавлями  в  даль.
Та  крилець,  вилитих  зі  "сплаву",
Не  відірвати  від  землі,
І  топчемо  минулу  славу
Листатих  кленів,  ясенів.
Бо  й  доля  їхня  —лопушана,
Великості  минула  хміль.
Зневага,  хоч  учора  шана,—
Така  людської  правди  сіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997868
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Веселенька Дачниця

Я - жінка

Я  -  жінка!    Мені  є  цікаво  усюди!                                                      
Й  мої  вподобання    ясні.                                                                                  
Коли  ти  говориш,  що  тільки  так  треба,  -                                                                                                        
Відповім,  -  можливо,  що  -  ні  !

Якщо  ти  витаєш  десь  між  планетами  -                                      
Думки  мої  трішки  сумні.                                                                              
Не  можу  сказати  тобі  однозначно,  -                                                
Чи  так  воно  краще,  чи  ні.  
                                                                         
Коли  зігріваєш  теплом  і  любов’ю  -                                                  
Так  любо,  затишно  мені!                                                                              
І  лагідне  слово  само  з  уст  проситься                                          
Не  можу  сказати,  що  -  ні  …                                                                      

З  тобою  завжди,  як  два  береги  річки,                                        
Ми  в  парі.  А  наче  і  ні  !?                                                                                  
Сама  лише  річенька  знає  й  єднає,  -                                                        
Ви  разом,  мої  чарівні!                                                                                            
                                                                                           В.Ф.  -  28.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 06.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Я кохаю тебе

Я  кохаю  тебе:  шепотить  тихо  вітер
І  складає  слова  із  непроханих  літер,
Промовляє  рядки  дивовижній  подрузі,
Залишає  сліди,  ніби  спогад  у  лузі.

Я  чекав  так  тебе,  і  торкається  стану,
Захистить  хоче  він  і  загоїти  рану,
Неповторна  моя,  неймовірна  спокусо,
Я  вклоняюсь  тобі,  зачарована  Музо.

За  твій  образ  краси  і  щовкове  волосся,
Ожило  вмить  усе  чи  можливо  здалося?
Та  у  серці  бринять  нерозтрачені  струни,
Наче  світ  досягнув  до  вершини  фортуни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997583
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Малиновый Рай

Розмова з осіннім лісом

Я  в  осінньому  лісі
Милувався  красою
Дивувала  мене,
І  берез  нагота,
Не  дарма  ж  називають
Пору  золотою,
Бо  у  неї  і  лист
І  душа  золота...

Бо  у  неї  думки
Не  такі  як  весною,
Скороспілі,легкі
І  купаються  в  квітах,
А  дозрілі,смачні,
Хоч  бува  з  сивиною  ,
Та  вага  тих  думок
Цінний  харч,щоби  жити...

Відкриває  величність
Осіннього  лісу,
Щось  таке,  необхідне,
Те,  що  Всесвіт  дає,
Розмовляє  душа
З  тим  далеким  ,  та  близьким.
Про  своє.  Наболіле.
Про  своє...Про  своє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997328
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Любов Таборовець

Ой, полечко, поле…

Ой  полечко,  поле,  туманом  повите,
Окроплене  потом  і  кров’ю  полите.
Багатий,  чи  бідний  –  тобі  то  байдуже…
Лише  б  тут  трудилися  рученьки  дужі.

Лише  б  твоє  личенько  сонечко  гріло,
У  грудях  твоїх  не  пекло,  й  не  боліло…
Ой  полечко,  поле,  росою  покрите,
В  годину  тривожну  лиш  смутком  повите…

Ой  полечко,  поле  у  тяжку    годину,
Чекаєш  на  сонце  й  щасливую  днину.
У  чорній  хустині,  геть  зранене  й  босе,
З  душі  подаєш  лише  крик  безголосий…

04.11.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997802
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Галина Лябук

Сойчина наука.

На  галявині  зустрілись
Білочка  і  їжачок.
Стали  друзі  сперечатись,
Доводити,  вихвалятись
В  кого  кращий  піджачок.

                   -    Маю  я  руденьку  шубку,
                   Хвіст-мітла  не  для  потіх.
                   Плиг  з  дубочка  на  ялину,  
                   Із  ялини    -    на  ліщину
                   І  зірву  смачний  горіх.

Їжачок  замовк.  За  спритність
Тут  нема  чого  сказать:
-    Піджачок  у  нього  сірий
З  колючками.  Дуже  милий...
Білці  де  такий  узять  ?

                   Суперечку  чула  Сойка.
                   -    Хочу  розсудити  вас:
                   Хто  у  чому  народився,
                   У  яке  вбрання  одівся
                   Те  й  цініть    -  дарунок  ваш!  

Якщо  маєш  ти  літати,  
То  живи,  -  тому  радій!  
Якщо  маєш  ти  стрибати,  
Повзати  чи  швидко  мчати  
Тішся,  -  порятунок  твій!  

                   Заспокоїлись  звірята,  
                   Стали  дружбу  шанувати.  

                                           -  -  -  -  -  -  -  -  -  

Цікаво,  розкажіть  дітям:

Розумові  здібності  сойок  виходять  за  рамки  інстинкту.
Вони  звуконаслідують  спів  інших  птахів  і  навіть  ссавців.  
А  ще  сойка  відіграє  роль  "лісового  поліцейського"    -    завжди  на  сторожі.  
Вона  своїм  скрипучим  голосом  попереджає  мешканців  лісу  про  наближення  людини.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997141
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 05.11.2023

ТАИСИЯ

Свой интернет дозирую.

Взгрустнулось        мне      о        старине…
Всё        было        в        ней        гораздо        проще:
Гуляли        барышни        в        турне…
Свиданья        назначали        в        роще.

А        почтой        им        дупло        служило!
Туда        бросали          письмецо..
Гадалка        долго          ворожила    -
Подарит        ли        жених        кольцо?

А        нынче    -    модные        тусовки.
Круиз,        банкет        и        интернет…
Весьма        прикольные        массовки
Заполонили        белый        свет.

НО        предпочла        я        путь        достойный.
Свой        интернет        дозирую.
Дарю        загадки        добровольно…
В        стихах        я        фантазирую…

31.  10.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997481
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Ніна Незламна

У вечорову, осінню пору ( дит)

Листок  гойдавсь,  на  павутинці,
Вітер  співав,  немов  дитинці,
Звучала  тихо  колисков,
Пора  ж  осіння,    вечорова.

Коротший  день  йде  спочивати,
Й  вам  солоденькі,  пора  спати,
Місяць  зоринки  в  гурт  збирає,
Усім  малятам  побажає.

Приємних  снів,  солодких  нині,
Дякуймо  ми,  чудовій  днині,
А  завтра  знов,  засяє  ранок,
І  промінець  ляже  на  ґанок.

Й  день  вересневий  діток  звабить,
А  поки  ж  місяць  усім  радить,
Лягайте  в  ліжечка,  любенькі,
Хай  сни  насняться,  лиш  гарненькі.

                       09.09.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994243
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 05.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Пані у короні (монорима)

Чаклує  осінь  на  землі-долоні,
Розхитує  горіху  сиву  крону
Уважно  зазирає  на  балкони,
а  де  б  знайти  цій  пані  саксофона?
Зіграти  хоче,  певне,  у  мінорі
І  прихилитись  низько  у  поклоні.
А  може,  їй  близька  тепер  канцона?
Нема,  мабуть,  для  неї  перепонів.
Мінлива  завше  осінь  для  сезону:
То  небо  в  барвах  синіх-синіх  льону,
То  сірий-сірий  дощ  вже  б'є  у  дзвони.
Щодня  вона  красується  в  хітонах,
Мов  побувала  у  нових  салонах.
І  винограду  стигле-стиле  гроно
Смакує  пані  у  короні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 05.11.2023

Галина Лябук

Хитра вдача.

Повний    Місяць  вбрався  в  золоте
На  побачення  до  Осені  він  іде.  
Краля  мило  посміхається  йому
Нарядилась  в  золотисте...  Та  чому?

Вітер  хмару  дощову  пригнав,  
Поки    Місяць  парасольку  взяв,  
А  Вітрисько  начепив  наряд
Та  й  собі  до  Осені  ...  Наугад

Прилетів  до  кралі    -    неспроста
Приголубив,  цілував  її  вуста,  
Показав,  бач,  силу  на  землі  :
Хитрість,  вдача  в  нього  -    чималі.  

Місяць  довго  ще  очікував  ту  мить
Поки  дощик  перестане  моросить.  
Вітер  ніжно  Осінь  пригортав,  
Місяць  парасольку  все  шукав...  

                                       *    *    *

Хитра  вдача  і  в  людей  бува
Та    в  душі  таких    -    трин-трава*...  
"Хитрий  завжди  лазівку  знайде"  
Щастя  з  твоїх  рук  украде.  
Й  живчики*    існують  -  про  це  знай,  
Думають:    -  Все  можна...  
                                                                     Пам'ятай  :
Якщо  трапилось  таке,  -    не  барись,  
Перейшли  дорогу    -    то  борись!


                                           *  Трин-трава    -    тут  у  значенні:    мені  всеодно,  все  байдуже.  
                                           *  Живчик    -    тут  рухливий  чоловік  легковажної  вдачі.  
                                             Використала  народне  прислів'я:
                                                           "Хитрий  завжди  лазівку  знайде".  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996349
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 03.11.2023

Надія Башинська

ВСІХ ЗАЧАРОВУЄ ОСІНЬ…

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь.

Щедро  розсипала  золото
в  полі,  в  саду,  у  гайочку.
А  для  землі  вона  вишила
гарну  святкову  сорочку.

Айстри,  жоржини,  гібіскуси,
цинія,  флокси,  майорці,
стихлі  троянди,  петунія
барвами  грають  на  сонці.

Крокуси  навіть  з’явилися,
ніби  весни  погляд  ніжний.
І  чорнобривці  дарують  нам  
усміх  свій  сонячно-світлий.

Можуть  вони  і  нахмуритись,
як  пелюстки  дощ  заросить.
Осінь  тоді  знов  у  літечка
теплих  деньочків  попросить.

Хоч  павутинки-сріблиночки
в  барви  яскраві  вплетуться,
в  дотиках  теплого  літечка
квіти  осінні  всміхнуться.

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997526
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 03.11.2023

Lana P.

В золотій копальні…

В  золотій  копальні  висі
Сяє  сонце  злитком  -
Промені  летять  на  списі
Полум'яним  блиском.

Світло  сіють  на  планеті,
Крізь  пітьму  лупату,
Не  спинити  їх  кометі  -
Освітили  хату.  

У  світил  -  космічні  цілі,
Неземні  пенати.
Сторож-місяць  в  повнім  тілі,
Зоряні  магнати
Ніч  тримають  на  прицілі  -
Вміють  дивувати.                                  25.10.23


P.S.  Світлина  автора.  22.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997018
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Духмяні пахощі красуні (акровірш)

[b]Д[/b]авай,  зіграй  чуттєво  на  гітарі,
[b]У[/b]  ній  твоя  розчулена  душа,
[b]Х[/b]ай  лист  всміхнеться  там  на  тротуарі
[b]М[/b]елодією  ніжно,  мов  дитя.
[b]Я[/b]  спів  додам,  оті  душевні  думи,
[b]Н[/b]атисну,  ніби  клавішу  в  гаю
[b]І[/b]  забринять  ще  чарівніше  струни

[b]П[/b]алітрою  п'янкою,  як  в  раю.
[b]А[/b]  згодом  у  осіннім  водевілі
[b]Х[/b]аризмою  розкішної  краси,
[b]О[/b]свячені  листки  уже  змокрілі
[b]Щ[/b]омиті  доторкаються  роси.
[b]І[/b]  в  затишку  де  тінь  сховала  барви,

[b]К[/b]раєчком  ока  бачу  дивний  сон,
[b]Р[/b]озбурхані  вже  пожовтівші  трави,
[b]А[/b],  як  вони  беруть  мене  в  полон.
[b]С[/b]міється  з  висоти  яскрава  зірка,
[b]У[/b]  ній  ніяк  те  сяйво  не  згасить,
[b]Н[/b]а  полотні  малюється  сторінка
[b]І[/b]  кожна  мить  говорить  сміло  -  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997022
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Нагода (гумор)

Цьогоріч  врожай  на  славу:
Дині,  гарбузи,  капуста...
Кавунів  зросло  чимало,
То  ж  у  погребі  не  пусто.

Дід  трудився,  ніби  бджілка,  -
У  смартфонах  грались  внуки.
Звідки  ж  взя́лась  ліні  жилка?
Працювать  не  хочуть  руки.

Тільки  спати  полягали,
Закопав  дід  ті  смартфони.
Сонце  вранці  заморгало.
Полились  із  уст  прокльони.

Задрімав  дідусь  під  вечір,
На  столі  лишились  зуби.
Внуки  тихо,  мов  овечки,
Закопали  їх  приблуди.  

Вранці  всі  вже  на  городі,
Дід  з  онуками  -  скопали.
Отака  була  нагода.
Все  потрібне  -  відшукали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996260
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс ( проза 1 ч)

               За  вікном  осінь…      потяг  мчав  лісосмугою.
       Надія  уже  кілька  хвилин,  як  вийшла  із  купе,  стояла  біля  привідчининого  вікна.  Віяло  прохолодою,  вона  дивилася  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  котилося  до  заходу.    Та  дерева  так  миготіли,    що  губився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічала  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникало.  Часто    кліпала  очима,    все  ж    намагалася    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Злегка  здригнулася    і  впоспіх  зачинила  вікно.  На  голову  накинула  капішон  сіренької  курточки,  стала  зручніше,    боком  обперлася    об  стінку.
         Вагон  погойдувало…  поринула  в  думки    -  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд    стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
         Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Уже  після  п’ятого  класу  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    робила    їй  стрижку  і  вже  все  частіше  підстригала  відчима.
     Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
-Але  ж  це  не  заробітки  -    вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
       І    ось,  у  таку    ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!    Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
   Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася  -  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-От  і  ти    доню,  вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала  -    являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль  батька  й  слід  простив,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому    не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
     Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати    прийняла  чоловіка  з  яким  побралася.  Народила    двох  синів  -  близнюків,  які    уже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  відчим    любить  у  ліжку  полежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  усе  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  але  випалила,-
-Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-Ой,  ні  дитинко,  адреси  не  знаю.  По  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її  –  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він    пам’ятає,  що  в  нього  є  донька?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
   Москва  велике  місто,    людей,  як  комах,.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
       Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
     Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптували  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішали  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
     Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів-  близнюків,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.  Уже,  як  прощалися  сказала,
-Ти  оце  перестала  гроші  висилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,    ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  казати,  але  розраховуй  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  усе  задумане    здійснилося.
       А  час  летів…  багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега…  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.    Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру    й  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважав  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним  -    він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила  -  Попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
   Минуло  півтора  року…
 Осінній  вітер…      шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  з  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низенька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній  здаля  по  воді  де-не  -  де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
       В  коротеньких  чобітках  на  низеньких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно  –  коричневі  штани  .  Хоча  вони  вузенькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок  –  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  нараз  думки  роздвоїлися  –Додому…  А  що  там  на  мене  чекає?  
     Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.    Але  ж  терпець  урвався,-  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.
   В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-А  не  пошкодуєш?!
-Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-Ну  тоді  щасливо!
     По  дорозі  до  автобуса  бурчала  ,-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
   У  автобусі  багато  вільних  місць…  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічала.  Думки  снувались  павутинно  -  А  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
       На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервоніла,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
     Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагалася  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-Давай  проходь,  бачиш,  уже  зелений  сигнал  горить,  тож    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих  -  Ну  от,  здається  я  їду.
     У  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
       Аж  ось  і  її  купе…  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  сумуватимемо.  
   Дівчина  привіталася,  зиркнула  на  хлопця  -  О,  як  схожий  на  маму!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  поставлю  під  сидіння.
-  А  він  чемний  –в  її  умі  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую    рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію  -  точно  ні!  
     Познайомилися…,  жінку  звали  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю  -  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-  сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре  -  зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
     В  купе  сміх,  веселі  розмови…  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала    погляд  Макса.  Він  сидів  навпроти,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло  –  русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
   Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  хитала  головою.  кліпала  очима,  нарешті    заговорила,
-Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-Ну  то  й  добре,  як  приїду,з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-Ви  маєте  свою  перукарню?
-Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі  -  Сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалася  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилася,
-А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  подивився  на  неї,  
-І    чоловіків  теж  стрижете?
-Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  вийшов…
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити  -  Нехай  пан,  або  пропав  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  непроховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  губами,
-Ну-  ну,думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  іще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіритися  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягнути  самому.    Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    і    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
   Надія  розуміла  -  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
   Біля  вікна  стояв  Макс,
-Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  запитаннями  засипала  вас.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж    і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-Та  нічого,  основне  живим  залишився.,  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але    основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постоявши,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра    встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважувала,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По  –  дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,-Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалювали.Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєе?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  уже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць  -  другий    поживеш  у  нас.  О  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  усе  й  вирішимо.
       Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  -  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала    запитання  -  А  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  сподобається,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво…    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
   Потяг  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  набирав  швидкість..
Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумувала  –  Ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.Чи  й  довелося  б  мені  коли  небуть  у  житті    побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів  -Треба  буде  сказати  мамі,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачуть.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-Надіє,  я  уже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
   Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  дивився  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-Я  ладен  у  них  втопитися.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-Та  оце  ж  розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовуючись,
-Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це    плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Здвигнувши  плечима,  погодилася,
-Ну  добре,  добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися  -  Ба,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!
 Поверталися    до  Ельвіри  …Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами    беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше    від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-Щоб  ти  знала,  я  не  ледар  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеличках  фірмах.  О,  до  того  ж  у  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  потяг,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.

                                                                                                                                                                                     Далі  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 30.10.2023

Valentyna_S

Під чорним сонцем

Перед  руїнами  став  відчай  на  коліна.
Не  горе—горесько—й  не  ділиться  на  всіх.  
Бо  всіх    уже  нема…  нема  дружини  й  сина.
Умить  у  пекло  провалився  божий  світ.

Та  ні,  стоїть  іще  й  стояти  довго  буде.
То  тільки  трьох  китів  уразив  кат  під  ним.
Побідкається  світ  й  за  кілька  днів  забуде.
Покотиться  м’ячем,  не  знаючи  куди.

Він  також  якось  житиме.  Під  сонцем  чорним,
(Бо  біле  вкрадено.  Здається,  й  те  впаде).
У  скронях  скреготатимуть  нещадно  жорна,
І  зійдуться  роки  в  набряклий  гнівом  день.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996409
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Галина Лябук

Повій, вітре, з України.

Повій,  вітре,  із-за  гаю
Всевидющий  ти    -    я  знаю.
Світить  вже  осіннє  сонце,
Смуток,  жаль  в  моїм  віконці...
Всевидющий  ти      -    я  знаю.

Де  ти  тільки  не  буваєш
На  все  згори  споглядаєш,  
Як  прокляті  вороженьки
Рвуть,  плюндрують  землю-неньку.  
На  все  згори  споглядаєш.

Повій,  вітре,  з  степу,  поля,
Де  козача  тяжка  доля:
Молодецька  кров  стікає,
Кінця  й  краю  в  цім  немає.  
Де  козача  тяжка  доля.  

Повій,  вітре,  із-за  моря
Забери  з  Вкраїни  горе.  
Поможи,  щоб  зе'млі  наші
Всі  очистити  від  раші.  
Забери  з  Вкраїни  горе.  

Повій,  вітре,  з  України  
Розкажи,  як  ворог  гине:
Козаки  наші  солдати
Орків  так  женуть  завзято  !  
Розкажи,  як  ворог  гине.  

Рознеси  по  цілім  світі,  
Як  в  бою  Вкраїни  діти:
Землю  мужньо  захищають,  
Перемогу  здобувають.  
Як  в  бою  Вкраїни  діти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 29.10.2023

Ніна Незламна

Байдужість ( проза)

   Сонце    йшло  до  обрію…  останні  промені  торкалися  землі.    Поволі    западали    весняні  сутінки.  
     Минув    ясний,  сонячний,  теплий  день,  придав  Марії  сили  й  віри,  що  все  буде  добре!    Вона  останньою  зійшла  з  рейсового  автобуса.    А  далі,  їй  потрібно  дістатися    до  залізничної  станції.  Там  дочекатися  електрички    і  лише  тоді,  уже  майже  буде    вдома,  хоча  добиратися    до  села,  треба  пройти    іще    цілих  три  кілометри.
           Озирнувшись  довкола,  хоч  і  зморена  та  стало  любо  на  душі,  легко  на  серці.  Усе,  що  було    задумане  -    здійснилося!  Поверталася  від  сина  -  відчувала  в  собі    піднесення  духу.
   До  станції  ішла  легкою  ходою,  згадувала  зустріч  і  з  усмішкою,  і  з  болем.Роїлися  думки  -  Хоч  і  поранений,    але  ж    у  лікарні.  І  головний  лікар  пообіцяють,  що  скоро  рана  загоїться,  лише  потрібен  час,  гарний  настрій.  А  іще  впевненість  у  собі,а  ця  риса  є  в  його  характері.  
       Ті  люди,  що  зазвичай  їздять  електричкою,  напевно  знають  розклад  потягів  і  електричок.  Вона  ж  розчарувалася,  коли  прочитала  цей  розклад,  адже  в  нічні  години  ні  потягів,  які  б  зупинялися,  ні  електричок  немає.  Але  ж  куди  подітися  ?  Звичайно  в    нічний  час  найнебезпечніше  місце,  це      в  приміщенні  станції  дочекатися  ранку.
       Кілька  спарованих  стільців  розставлені  в  два  ряди,  один  навпроти  одного.  Майже  посередині  рядка,    в  обіймах  сиділа  молода  пара.У  віконечку  касира  світилося,  але  із-за  білої  фіранки  нікого  і    нічого  не  видно.
-Ну,  що  ж  ,  хай  вибачають  -  подумала  про  себе  і  оминаючи  крайнє  місце  присіла  на  стілець.  Хоч    у  сумці  тільки    пляшка  води,  рушник  та  кілька  серветок,  все  ж    руками  пригорнула  до  себе  -Ось  так  буде  й  тепліше,  хоч  і  весна  та  все  ж    у  приміщенні  прохолодно.
   Раптово    відчула  чийсь  погляд..  Звичайно,  хто  може  дивитися,  глянула  до  молодих  людей.  Дівчина  занурилася  обличчям  до  грудей    хлопця,  а  він  прямим  поглядом    дивився  на  неї.
   Чомусь    зашарілася,  зробилося  ніяково,    на  голові    поправила    теплу,  світло-  коричневого  кольору  хустинку  і  комірці  фіолетової  курточки    -  От  та  здається  ж    усе  добре,  курточка  хоч  і  старенька,  але  ж  чистенька,  не  міг    же    про  мене  подумати  казна  що.  Здається    на  безхатченку  не  схожа.    Та  хто  вони?  Можливо  місцеві,  але  ж  чого  тоді  тут  сидіти,  он    неподалік  кав’ярня,  двері  навстіж  відчинені.Там  тепліше  і  можна  кави  випити.  А  може  в    кишенях  вітер  гуляє,  тоді  звичайно    їм  не  до  того..
   Ох,    життя….  життя.  Але  ж  цей  молодик  призивного  віку,  чомусь  тут,  не  пішов  захищати  Україну,  насолоджується  життям,  як  у  мирний  час.
     Гучний  голос  диктора  відволік  від  думок,
-  Увага!  По  першій  колії  проїде  швидкісний  потяг.  Не  стійте  край  платформи,  будьте  уважні  і    обережні!
Вона    подумки  ніби  підтвердила  слова  диктора  -  Так-  так,  у  наш  час    треба  бути  дуже  обережними,  добре  хоч  сирени  не  чути,  може  сьогодні  буде  спокійна  ніч.  Це  ж  треба  нам  такого  життя,  батьки  бачили  війну  та  й  нам  доводиться  відчути,  побачити  і  все  це  пережити.    Шкода  дітей,  скільки  чоловіків  і  навіть  молодих,  неодружених  загинуло    на  полі  бою.Уже  й  жінки  на  війні…  дожилися.  Важко,  ой,  як  важко  нам  дається  воля,  на  жаль  сусід  віками  не  дає  спокою.
     Думки  полинули  за  сина  –  Як  добре,  що  поїхала,  хоч  і  казав,    -  Не  їдь,  тебе    до  мене    можуть  не  пустити.    Та  яке  ж    материнське  серце    витримає,  щоб  не  поїхати?  Хіба  можна  бути  байдужою  до  рідної  кровинки,  не  пригорнути,  серцебиття  не  відчути.  Про  це  й    не  тощо  мови,  а  й  думок  не  має  бути.  Звичайно,  коли  побачила    сина  з  перев’язаною  лівою  рукою,  защеміло  під  серцем,  ніби  клубок  застряг  у  горлі,  їй  би  розплакатися.  Та  вона  спромоглася  взяти  себе  в  руки    -  То  добре  що  не  права  рука  та  й  лікар  сказав,    що  не  варто  хвилюватися,  усе  буде  добре.  
 Коли  побачила    рідненьке  личко,  його  погляд  ощасливив  її,  завспокоїлася  –  Дяка  Богу  живий,  любий  мій,  живий  і  це  основне.
.    Скільки  ніжності  і  тепла  він    побачив  у  материнських  очах.  Невчасно  скотилася  сльоза,  навіщо  розтривожувати  материнську  душу.  Хоч  і  це  сльоза  радості  та  все  ж,  він  відчував,  перед  нею  має  бути  мужнім.
     Дві  години,  швидко  минули,  здавалися  миттю.З  теплою  усмішкою,  син  із  сумки  викладав    гостинці,  підморгував  хлопцям  по  палаті,
-  О!  Живем  братці  тут  усе  домашнє,  посмакуємо!
Прщалися…в  обіймах  сина,  устами  торкнулася  чола  ,
-Видужуй  любий,  якби  ж  не  ця  війна,  то  разом  би  поїхали  додому.  А  так  синочку  надіюся  на  твою  добру  долю  і  на  Всевишнього.  Хай  він    і  ангели  оберігають    тебе.  За  нами  правда!  Тож  нехай  не  покидає  нас  світла    надія,  що  Україна  переможе  і  ми  скоро  будемо  разом.
   Хоч  намагалася  стримати  хвилювання,  все  ж  покидала  лікарню  з  душевним  болем.  Щеміло  серце,  боліло,  тисло  в  грудях,  хоч  це  було  зробити    надто  важко.  Все  ж  перед  сином  зуміла  стримати  сльози,  не  показала    свою  слабкість.
 В    автобусі    їхала  з  каяттям  у  душі  -  Пробач  синочку,  що  я  інколи    жаліла,  що  тебе  народила    в  свої  тридцять  сім.О,  скільки  недоспаних  ночей!  Часто  хворів,  низенький  на  зріст,  був  схожий  на  крихітний  росточок.Та  дяка  Богу  з  роками  відійшли  хвороби,  після    п’ятого  класу  змужнів  -  став  широкоплечим,середнього  зросту.
 Уже  трохи    вгамувавши  свій  біль,  ніби  виправдовувалася  -  Та  це  напевно  така  доля,  тепер  у  мене  тільки  ти  одна  надія,  мій  промінчик  радості,  з  тобою  доживатиму  вік.
     Марія,  ніби  перевертала    сторінки    особистого  щоденника-  згадувала  зустріч  і  прощання  з  сином.  Несподівано    в  голові  зашуміло,      перед  очима  губилось  світло,  мигтіла    темінь.  Чомусь  не  дуже  слухалися  руки,  з  кишені  ледве  дістала  ліки,…уже  тримала  під  язиком.  На  якусь  мить  злякалася,  здавалося    втрачає  орієнтир,  закрила  очі.
   По  приміщенню,  подібно  хвилі  шурхіт,  відкрила  очі,  поряд  нікого,  молоді  люди  копошилися,  про  щось  тихо  говорили.
-Та  мабуть  уже  все  минулося  -  подумки  себе  заспокоїла  -Це  поїздка  далася  в  знаки,  за  три  ночі  може  й  відпочила  зо  три  години,  не  більше.  Враз  затримала  погляд  на  молодій  дівчині  -  А  дівчина  славна,  якби  ж  то  щастя,  щоб  усі  жили  під  мирним  небом.  А  моя  донька  теж  славна,  а  чи  доля,чи  така  байдужість  до  всього,  що  надто  рідко  дзвонить.  Скільки  любові  і  уваги  їй  було  подаровано,  скільки  ніжності  і  тепла.  Різниця  ж  з  сином  десять  років.Той  час  для  неї  був  казковим,    всі    її  забаганки  виконувалися,  може  й  тому  стала  така.  А  може  так  подіяли  події  дві  тисячі  чотирнадцятого  року.Після  Майдану  з  чоловіком    поїхали  в  Хорватію.Уже  й  синочок  і  донька  є,  лише  фото  прислали,  але  сюди  не  їдуть.То  ніби  між  нас  айзберг,  а  може  тому,  що  його  батьки    живуть  в  росії.  Ну  хай  там  він,  а  вона…    навіть  не  приїхала  поховати  батька.  Ох,  чому  ж  усе  так?!  Що  ж  ти  доню  не  дзвониш,  ти  ж  знаєш,  що  поїхала  в  лікарню    до    Олега,  навіть  не  поцікавишся  що  і  як.  Чому  така  байдужа?А  мені  ж  зараз  так  потрібна  підтримка.
   Раптово  на  мить  закрутилася  голова…стиснувши  руки  -  Ой,  що  ж  це  я,  на  душі  важко,  ще  й  думок  -  стерв’ятників  не  можу  позбутися.  Із  сумки  дістала  пляшку  з  водою,  зробила  кілька  ковтків  і  мокрою  долонею    змочила  обличчя.  Привернув  увагу  голос  хлопця,  він  щось  говорив,  але  розібрати  про  що  йшла  мова  було  не  зрозуміти.  Вони    уже  сиділи  під  самою  стінкою,  він  обома  руками  гладив  їй  голову.
-  Ой,  як    же  я  їм  заважаю,тільки  й  змогла  подумати,    у  вухах  задзвеніло,  очі  накрила  сіра  пелена.
     Тим  часом  молоду  пару  сполохала  жінка  років  п’ятидеся.  Вона  гучно  відчинила  двері,  з  скрипінням  заволокла  кравчучку  з  великою    клітчатою  сумкою.  Тихо  бурмотіла,
-  Ой,  ба  знову  ця  парочка  тут!    Нічого  хай  потерплять,  не  все  коту  масляна.  Чекай  ,  але  ж  тут  іще  хтось  є.  Вона  підвезла  кравчучку  ближче  до  Марії.  
-  Та  вона  ж,  як  полотно  біла!  -  гучно  вирвалося  з  її  вуст.
 І  відразу  ж    звернулася  до  молодих,
-Гей,  закохані!  Ви  що  не  бачите,  що  жінці  погано?  Чому  ж  такі  байдужі?!
Хлопець,  злегка  посміхнувся,  не  відпускаючи  дівчину  з  обіймів,  відповів,
-Та  вона  недавно  щось  із  пляшки  пила,  може  перебрала.
   Жінка    уже  тримала  Марію  за  ліву    руку,    рахувала  пуль.  На  її  смуглявому  обличчі  відобразився  біль  й  розчарування.  Хвилюючись  дала  кілька  ляпасів  по  обличчю,  окропила  водою,
-Ану,  ану  давай    рухайся,  що  це  ти?!  Ану  відкривай  очі!  Чуєш,  тобі  кажу,  відкрий!
Нарешті  в  очах  Марії    прояснилося,  перед  нею  жінка,  відразу  запитала,
-Ви  хто?
-Я  Ганна,  а  от  ви  хто  тут?  Часом  не  проїздом,?  Бачу  не  з  наших.
-Так    проїздом.  
-Що  ж  ви,  ваше  серце,  як    пошкоджений  мотор,  то  чути,  то  не  чути,  а  кудись  їздите.  З  таким  здоров’ям,  самій    в  дорогу  не  варто    вирушати!  Зараз  ніби  краще,  посидьте,  помовчить,  ось  валідол  ,  візьміть  під  язик.  
Марія  тихим  голосом,
-Дякую    та  в  мене  є  корвалмент.  Правда  я  уже    його  приймала  та  думаю  іще  одну  можна  взяти,
     Вона  тільки  тепер  зрозуміла,  що  на  якийсь  час  втратила  свідомість.  Як  добре,  що  ця  жінка  небайдужа,  хто  знає,  можливо  й  спасла  їй  життя.  На  Ганну  дивилася    розгубленими  очима.  Та  відразу  помітила  й  до  неї,
-Ти  не  дивися,  що  я  так  одягнена,  повір  життя  безхатченків  не  мед.  Хоч  і  ображена  на  долю,  але  байдужою  ніколи  не  була  й  не  буду.  Допомогти  людині  завжди  готова,  а  от  красти  ні,  ніколи  не  посмію,  тож  не  бійся.  Я  тут    лише  на    зимовий    час  затрималася  з  безхатчинками.  Поїду  в  місто,  хтось  щось  дасть  з’їсти,  чи  якусь  копійчину  кине.Уже    й  на  душі  спокійніше  -  не  сиджу  у  когось  на  шиї.  Я  оце  тепер    збираюся  додому,    на  схід,  тут  у  селищі  є  далекі  родичі,  як  кажуть    провідала  та    пора    честь  знати.  Дочекалася  весноньки,  з  кожним  днем  теплішає,  треба  повертатися  до  зруйнованої  хати.  Кажуть    моє  селище    уже  звільнили,треба  їхати  наводити  лад.  В  гостях  добре  та  вдома  краще,  наших  багато  виїхало  та  все  ж  думаю  будуть  повертатися.
Марія  співчувала  жінці,  жалісно  запитала,
-А  з  переселенцями  не  хотіли  поїхати?
-Та  ні,  серед  рідні,  хоч  і  далекої  все  ж  краще.  Зима,  довгі  ночі,хоча  і  часто  світла  не  було,  але  ж  у  теплі  та  й  словом  підтримають  і  то  добре.  Ну,  а  ви  не  хочете  поділитися,  чому  у  цих  краях?
Чому  не  хочу…  до  синочка  в  лікарню  їздила.
     Минуло  зо  дві  години…за  цей  час  Марія  розповіла  про  своє  життя,  про  поїздку.
Ганна  закопошилася,  зиркнула  на  віконце  касира,
-Зараз  касир  розпочне    продаж  квитків  на  електричку.  Так  що  скоро  ми  з  вами  поки  що  поїдемо  в  одному  напрямку,  а    далі  в  кожної  своя  дорога.
--  А  може  зі  мною  поїдете,  поживете  до  перемоги?  Удвох  веселіше  та  й    у  нас  безпечніше.
-Ні-ні,  що  ви,дякую!
-Ну  тоді  хоч  погостюєте  кілька  днів.  Ви    ж  мені,  можна  сказати,  життя  врятували  .  
-Я  відчуваю  у  вас  теж    душа  добра,  якщо  комусь  стане  зле,  теж  не  залишитися  байдужою.  За  запрошення  дякую  та  ні,  не  маю  часу.  Давно  з    дому,  якщо  його  можна  так  назвати  та  й  рідна  земля  кличе.
     Відчинивши  двері  з  приміщення  станції,  передранкова  вогкість  пахнула  їм  назустріч.  Легенький  вітерець  злегка  зняв  напругу.
         На  платформі  всього  кілька  чоловік  чекали  електричку.  Звуковий  сигнал  електрички  попередив  пасажирів  про  прибуття  на  станцію.
     Дві  жінки  поспішали  до  дверей  вагона.  Марія  першою  піднялася  по  сходах,  допомогла  Ганні  підняти  кравчучку  на  площадку  вагона.
       Двері  зачинилися,  електричка  набирала  швидкість.
     Дві  добрі,  чуйні  жінки,  ніби  дві  сестри,  задоволені  зайшли  у  вагон.  Зайнявши  свої  місця,  кожна  з  них,з  блиском  у  очах  відчувала  полегшення.  Як  сонячне  проміння  віра  і  надія  зігрівала  їх  серця.  Вони  повернуться  додому,  дочекаються  перемоги!  Народ  України  заслуговує  на  щасливе,  заможне  життя.

                                                                                                                                                                           Квітень  2023р

                                                                                                                 ***
                                                                                                   Шановні  друзі!

                                                                                         Не  будьмо  байдужі!
                                                                               Сьогодні  у  день  Покрови,
                                                                   хвилиною  мовчання    пом’янемо
                                                                                     наших  синів  і  доньок,
                                                         які  віддали  своє  життя  за  Незалежність.
                                                           Хай  Марія  -    покровителька  з  небес
                                                     візьме  під  своє  крило  нашу  рідну  землю,
                                                                               квітучу,  славну  Україну!
                                                             Вітаю  наших    оборонців  зі  Святами
                                                                             Покрови  і  Днем  захисників
                                                                                       І  захисниць    України.
                                                                                         Миру  усім  іі  добра!

                                                                                                                                                 01.10.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995143
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Lana P.

ЯБЛУКОМ ЗЕЛЕНООКИМ…

Ранок  туманами  гусне,
Берег  молочний  пливе.
Небо,  хмаринами  тлусте,
В  мандри  крилатих  зове.

Яблуко  зеленооке,
У  поріділім  гіллі,
Снить  ув  імлі  одиноке,
Мріє  дістатись  землі.

Жовтень  розводить  палітру  -
Осінь  вмочила  перо,
Крила  розніжені  вітру,
Пестять  таємно  нутро.                                            21.10.23


P.S.  На  світлині  останнє  цьогорічне  яблуко  на  яблуні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996674
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ! № 5.

Снова      мысли        тренируем
Над        прикольною        загадкой!
Я        опять        всех        интригую
И          бросаю        всем        перчатку!

"  ИХ        НА        НЕБЕ        ЛИШЬ        ОДНА!
А        У        БАБЫ        ЦЕЛЫХ        ДВЕ!
НИ        ОДНОЙ        НЕТ        НА        ЗЕМЛЕ...."

О        ЧЁМ        ИДЁТ        РЕЧЬ???
ЖДЁМ      ОТВЕТ      и    ПОБЕДИТЕЛЯ!

26.  09.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994780
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 21.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Парад осінніх днів (бездієслівний вірш)

 Жовтаво-золотий
 Парад  осінніх  днів,
 Неначе  з  теплих  снів
 Проміння  сонцестрій.
 Під  небом  голубим
 У  вальсі  вишні  лист.
 І  вітру  тихий  свист
 В  гіллі  у  горобин.
 Спідниці  у  жоржин,
 Мов  розмаїття  фарб.
 Землі  барвистий  скарб.
 О  скільки  тут  стежин!
 Жовтневий  листопад  ...
 У  задумі  верба,
 З  туманами  -  журба,
 Хоч  тисячі  принад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996574
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробач

Пробач  мене,  що  вчора  не  прийшла
І  заховала  в  серці  свої  мрії
Та  знай,  коханий,  що  ота  весна
Бринить  красою  на  розкішних    віях.

Так  просто  сталось,  доленька  гірка
Чи    сумніви  проникнули  у  серце,
Тепер  ця  мить  торкнулася  рядка
Та  нотами  заграла,  наче  скерцо.

Струною  забриніла  кожна  мить,
Сягнувши  неповторно  диво-слави,
Вона  хотіла  в  серці  залишить
Найкращий  звук  найвищої  октави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996620
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

Двi невiстки

Прибули    до    Галі    в    гості
Два    синочки    з    невістками,  
То    ж    матуся    хоче    знати,
Як    живуть    вони    з    жінками.

Радісно    блищали    очі
В    старшої    невістки    Ганни:
-Колі    часто    пропоную
Трав’яні    цілющі    ванни.

Кожен    день    йому    готую
Свіжі,    вишукані    страви,
Рівномірно    і    щасливо
Йдуть    сімейні    наші    справи.

Намагаюсь,    щоб    було    все
В    тишині    і    романтично,
Зауваження    сприймаю
Без    образ,    самокритично.

Дякуючи    Колі,    знаю
(Що    раніше    і    не    снилось),
Риболовлю    вже    не    лаю,
І    футболом    захопилась.

До    молодшої    свекруха:
-Тепер    ти    хвалися,    Ніко,
Що    приємне    ти    робила
Кожен    день    для    чоловіка?

-Любить    син    ваш    їсти    смачно,  
Але    я    не    готувала,
Нехай    буде    мені    вдячний,
Що    я    іноді    мовчала.

Сам    казав,    що    я    пиляю,
Як    потужна    пилорама,
То    ж    для    нього    кожен    вечір
Замість    страви    -    нова    драма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996558
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Галина Лябук

Вічні наречені.

Соняхи  в  квіті  й  сонце  сіяє.
Стежка  протоптана,  -    йду...
Ромашка,  схиливши  голівку  буяє,
Шепче  :  -  Влюбилась  собі  на  біду...

-  В  кОго  закохане  миле  серденько?  
На  сонечко  схожа  врода  твоя  :
Кофта  жовтава,  спідничка  біленька  -  
Ніжна  й  привітна,  Ромашко  моя.  

Сяєш  від  щастя  і  серце  радіє,  
Обранець  твій  хто?    Підкажи...  
Лагідний  Вітер,  що  полем  гуляє,  
Чи  Місяць  у  небі?    Мені  ти  скажи?  

Мить  і  рум'янцем  наповнились  щічки
Стиха  промовила  :    -    Ні-і-і...  
Вдаль  подивились  засмучені  очки  :
-      Сонях  затьмарив  душу  мені...  

Врода  і  щедрість  -    все  в  нім  пригоже:
Сонце-сорочка,  в  манишці  ясній.  
Сниться  ночами,  спати  не  можу,  
З  ним  лише  в  парі  буваю  у  сні.  

Статний,  а    я    -    непримітно  низенька
Красенем  в  полі  милуються  всі.  
Не  може  моє  вгамуватись    серденько,  
Очі  мої    в  тій  ранковій    росі...  

Сонях  й  Ромашка    -    краса  безперечно!  
Божі  створіння,  щедрОти  земні.  
Тут  щось  зворотнє  сказать  -  недоречно  -  
Вічні  наречені  на  рідній  землі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990833
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 04.10.2023

Lana P.

ЗАГУБИВ?. .

Спиває  ніч  густу,  шумуючу  мелясу,
Сузір'ям  гравірує  знакову  терасу.
Тріпоче  серце,  як  осиновий  листок,
Розп'ятий  вітром  між  оголених  гілок.
Невже,  мене  згубив  між  просторами  часу?  -
Мій  милий  друже,  дай  же  сну  хоча  б  ковток.
Поглянь,  між  нами  жовтень  устелив  місток,
З  леліток  зоряних,  у  миті  швидкоплинні
Космічну  радість  двом  учути  на  вершині...
Посьорбує  із  чаші  осені  пітьма
Коктейль  молочний  -  місяця  ніде  нема.
Заплутавсь  у  важкім,  холоднім  хмаровинні  -
Один  у  тиші,  що  підкралась  крадькома,
Куштує  мовчки  спогади  гіркополинні?..                    2.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995243
дата надходження 02.10.2023
дата закладки 04.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Вогонь поезії не гасне (віланела)

Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма,
Пітьма  лоскоче  теплу  осінь.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Шепоче  ніч  словами  масно
І  за  вікном  ступає  боса,
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Плекає  зорі  місяць  я́сний.
Затихло  враз.  Спішить  безсоння.
Вогонь  поезії  не  гасне.

Крилата  Муза  поруч  вчасно,
І  рими  налетіли  -  "оси",
Ця  ніч  розпле́ла  темні  пасма.

Тобі  дано,  мабуть,  причастя.
На  лобі  піт  приліг  росою.
Вогонь  поезії  не  гасне  -

Це  Божа,  безумовно,  ласка.
І  на  душі,  напрочуд,  хосно.
Ця  ніч  розплела  темні  пасма.
Вогонь  поезії  не  гасне.

(Хосно  -  в  значенні-гарно)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 04.10.2023

Valentyna_S

…

Мов  навзворот  кожух,
Хмари  пливуть  над  містом.
Шлейф  серпневий  пожух,
Осінь  ридає  листям.
Тонуть  в  сльозах  сліди
Й  болю  пекучого  стріли.
Кинути  б  їй  «іди!»,
Поки  ще  тут  не  осіла.
Хай  чимскоріш  зима
Двері  відхилить  й  піде.
Є  ви  чи  вас  нема,
Байдуже,  справді,  «гіди».
Не  вередливі  ми,
Мандрівники  в  цім  світі.
Ввійде  в  життя  наше  мир
Й  рештки  шляху  освітить.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993779
дата надходження 13.09.2023
дата закладки 04.10.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 04.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Світає…І в новому дні вся душа (акровірш)

[b]С[/b]ходить  сонце  край  долини,
[b]В[/b]ітер  шепче  до  калини
[b]І[/b]  тихенько  ніжні  віти
[b]Т[/b]ріпотять,  немовби  діти.
[b]А[/b]  ось,  поряд  ще  вербиця  -
[b]Є[/b]  краса  та  білолиця

[b]І[/b]  свої  розкішні  коси

[b]В[/b]мить  схилила  в  милі  роси.

[b]Н[/b]апилась  води  й  сміється,
[b]О[/b]сінь  ходить  вже  здається,
[b]В[/b]альс  готується  осінній,
[b]О[/b]беріг  -    в  її  творінні.
[b]М[/b]ерехтять,  як  зорі  квіти,
[b]У[/b]  садах    схилились  віти,

[b]Д[/b]ивовижно,  мов  у  раї  -
[b]Н[/b]ам  дарують  урожаї.
[b]І[/b]  смакуєм  груші,  сливи,

[b]В[/b]еселять  дари  грайливі,
[b]С[/b]вітло  падає  барвисте,
[b]Я[/b]к  кружляти  славно  в  листі.

[b]Д[/b]ивний  спів  -  чарівні  ноти,
[b]У[/b]  житті  краса,  турботи,
[b]Ш[/b]арм  осінній  знову  в  моді,
[b]А[/b]ж  виблискує  в  природі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995052
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 30.09.2023

ТАИСИЯ

Отгадай! № 3.

Всем        известны        космонавты    -
Многочисленный        отряд!
Вспомним        первую        из        женщин,
Кто        освоил        аппарат.

Всем        подумать        предлагаю      
Над        прикольною        загадкой.
Неожиданной    бывают
Остроумные        разгадки.  

14.  09.  2023.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993856
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Lana P.

НА БАЛКОНІ СЕРЦЯ… (сонет)

Очі  -  Всесвіту  озерця
Поміж  нами,  як  сполуки,
Сканували  ніч  до  денця,
Пов'язали  шовком  руки.

Проникали  в  капіляри  -
Наливали  мед  із  чаші.
Не  потрібні  окуляри,
Де  торкання  чую  Ваші.

Очі  -  Всесвіту  люстерця  -
Сяйва  блиски  в  тінях  злуки,
Поєднали  диво-звуки.

На  балконі  мого  серця  -
Наші  зустрічі  й  розлуки,
Задушевні  перегу́ки.                          28.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994945
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Галина Лябук

Кохання до ранку.

                                               Якби  не  було  ночі,  то  не  знали  б
                                           що  таке  день
                                                               (  народна  мудрість).  


Нічко-чаклунко  смуглява  циганко,
Тобою  милуюсь  у  тиші  на  ґанку.
Ворожиш,  гадаєш,  що  карта  покаже:
День  мимо  пройде...  А  чи  в  душу  заляже?  

Коханий  в  турботах  без  справ  не  буває:
Будує,  майструє  і  всюди  встигає.  
Твій  сокіл  ясний  летить.  Вечоріє...  
До  королеви,  що  манить,  чарує.  

Ті  коси  чорняві  такі  шовковисті,  
Вбрання  у  зірково-сріблястім  намисті,  
Корона  серпанком  місячним  сяє.  
Квапиться    День,  час  плине...  спливає.

Вже  зорі  вечірні  ясніють  на  небі.
Завершив  заняття,  в  думках  лиш  про  тебе:
Чаклунку  зустріти    -    смугляву  циганку,  
Щоб  пити  кохання  до  самого  ранку.  

Кохання  небесне    -    жагуче  і  вірне,  
Лиш  вигляне  сонце,  на  землю  День  зійде.  
Знов  буде  труждатись*    й  чекати  циганку,  
Яка  подарує  кохання  до  ранку.  


                                                 *  труждатись  -  заст.  дуже  старанно  працювати,  
                                                                                                         трудитися.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994853
дата надходження 27.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осіння посмішка

Посміхається  ранок  у  полі,
Я  у  ньому  в  чарівнім  полоні,
Заглядає  у  вічі  вже  осінь,
Заховавши  красу  тихо  в  просинь

Біля  стежки  трава  у  краплинках,
Ніби  в  бісері  диво-перлинках,
Ох,  краса  захопила  півсвіту,
Ідентично  весняному  квіту

Золотить  у  саду  жовте  листя,
Розмаїте  та  дуже  барвисте,
А  зоря  додає  душі  ноти
Та  невже  ти  красі  оцій  проти?

Посміхається  нічка  в  серпанку,
Простеляє  дорогу  до  ранку,
Навіть  в  дивній  озлобленій  зливі  -
Мирний  світ,  у  якім  всі  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Ніна Незламна

Пробач онучку (рим. проза. )

Вона  давно  жила  сама…
 Так  склалося  і  не  гадалося.  Порозуміння  з  донькою  не  мала.  Та  й  онучатами  -  близнюками  майже  щодня  війна,  журливі  погляди,  хоч  у  їх  душах,  завжди  квітла  весна.  Від  того  радості,  зовсім  не  відчувала.  Були  моменти  -  розмови  про  життя,  щоб  яскравішим  було  майбуття.  Але  стара  частіш  дивилася  з  -  під  лоба,  а  в  погляді  чомусь  горіла  злоба.  
-Ой,  мамо  -  мамо,-  скільки  раз,  доня  її  просила,  -  Ти  зрозумій,  боротися  не  сила.  Хіба  онуки  можуть  заважати?  Ти  їм  би  краще,  могла  казки  розповідати.  Як  ні,  то  перед  сном  щось  заспівати.  Мені  ж  співала,  хіба  не  пам’ятаєш.-Чому  ти  мамо,  щодня  усмішку  втрачаєш?
 -Ти  маєш  щастя,  маєш  чоловіка.  Я  знаю,  люба,  це  для  тебе  втіха.  А  мені  ж  зле,  що  нема  до  кого  притулитись.  Скажи  самотній,  таким  життям  не  насолодитись,  як  стерпінь,  як  не  злитись?
 -Не  повертаймось  мамо,  що  минуло  й  мене  не  раз,  у  грудях  так  тиснуло.  Що  тата  ти  прогнала  в  надвечір’ї,  в  думках  блукала,  чом  загубилась  у  довір’ї?
 -Мене  винити,  ти  не  смій,  він  марнотрат.Чи  був  потрібен  отой  фотоапарат?  Дитячі  забавки…  когось  знімати,  то  краще  в  домі,  якусь  заначку  мати!  Різнились  погляди…  і  крок  за  кроком  віддалялись,  тож  уже  й  жити  разом  не  сподівались.  Неподалік,  старій  придбали  хатину,  хоч  і  не  раз,  ледь  стримували  сльозину.  Вже  сама  в  хаті  та  поміч  завжди  поруч,  не  раз  мінявся  молодий  місяць  на  обруч.  Роки  минали,  не  забували  онуки  і  доня.  Несли  що  мали  на  столі,  що  дала  доля.  І  божа  воля  придавала  терпіння.  Щоб,  як  не  тяжко,  все  ж  досягти  порозуміння.
 Уже  й  онуки  підросли,  на  них  чекали  інститути.  Цю  звістку  бабці  принесли,  їй  би  обох  та  й  пригорнути.  Вона  ж  мов  статуя,  скляні  очі,
 -О,  це  знову  грошей  марнова  трата.  Чи  так  багато,  їх  у  вашого  тата?  Що  розкидатися  на  якісь  інститути.  Навіщо  це,  не  можу  я  збагнути.  Адже  прожила  без  цього  і  живу,  тож  краще  було  скласти  грошву.  Щоб  згодом  на  машину,  чи  квартиру,  а  ви  неначе  біситесь  від  жиру.  Вища  освіта,  як  мізків  нема  -  не  допоможе,  а  в  тім,  що  хочете  те  й  робіть,  мені  байдуже.
 Одного  разу,  в  обідню  пору,  з  цукерками  прийшов  один  онук,  почав  розмову.  Що  дуже  скрутно,  треба  планшет  купити,  щоб  врешті  -  решт  мрію  здійснити.  Для  навчання,  то  велика  підмога,  попереду  ж  далека,  нелегка  дорога.  Розповідав,  що  вся  родина  допомогла  ,  хтось  дав  сто  гривень,  а  хтось  двісті  .  Мав  надію,  вона  ж  лише  плечима  здвигнути  змогла,  що  це  для  неї  -  не  важливі  вісті.
 А  час  летів…  Ніхто  й  подумати  не  смів.  Що  життя  зміниться  в  лютневу  ніч  і  два  онуки,  на  війну  підуть  пліч-  о  –  пліч.  Що  в  тата  рано  побіліли  скроні,  тепер  недалеко,  медбратом  у  теробороні.
 А  мати  ж  що?  Тривожні  ночі,  в  сум’ятті  дні,  в  мольбі  до  Бога,  поклони  до  землі.  -Спаси  й  помилуй,  ти  Боже,  моїх  синів!  Спини  війну!  Хай  навіки  забудуться  жахи  і  дні  смутні!
 В  цю  ніч  неспалося  й  старій…  На  тиск  подіяв  день  спекотний  і  вітер  –  суховій.  Здалося…  задрімала  на  хвилину.  І  сон  вже  бачить,  не  малу  дитину,  того  онука,  що  приходив  пожуритись,  ніби  грошей  на  той  планшет  просити.  Онук  в  труні,  уста  замкнуті,  але  до  неї  долинув  тихий  голос.  Від  несподіванки,  на  голові  відчула  кожен  волос.
 -Прощай  бабусю,  хоча  й  сто  гривень  пошкодувала  ти  для  мене.  Я  все  ж  вирішив  навідатись  до  тебе.  Напевно  знала,  що  мені  він  не  згодиться.  Я  ж  мріяв  вивчитись,  думав  будеш  мною  гордиться.  Та  видно  не  судилося  мені.  Пробач  старенька,  що  потривожив  уві  сні.  
Різко  зірвалася  з  подушки,  покрились  потом  на  обличчі  зморшки.  Вже  на  вустах  відчула  смак  солоний  і  ніби  вітер  повіяв  холодний.  Вся  затремтіла  і  гучно  розридалась,  -Пробач  онучку  та  чи  я  й  сподівалась,  що  ця  війна  забере  твоє  життя.  Гадала  ж  згодом  гроші  вам  віддам,  вони  ж  усі,  для  вашого  майбуття.  
Кілька  хвилин  схлипи  зникли  по  кутках.  В  очах  ховала  пустоту  і  жах.  Та  врешті,  від  несподіванки  прийшла  до  тями  і  охопила  голову  руками.
 На  якусь  мить  в  хатині  тихо  -  тихо,  на  жаль  дзвінок,  -Матусю  сталось  лихо….  Вона  ж  у  відповідь  мовчала  Та  згодом,  -  Я  дзвінка  чекала…  
Її  думки  весь  час  бродили  -Були  часи,  до  мене  всі  ходили.  Нині  ж  я  йду,  до  онука  попрощатись,  спитаю  Бога,чи  можу  сподіватись?  Що  він  пробачить  мені  за  жадібність,  за  гордість,  за  помилки,  які  я  зробила.  Тут  же  оправдувалась,  -  Нехай  врахує  мою  одинокість,  старість,  що  я  вже  стала  зовсім  безсила.
 У  день  похмурий,  весь  люд  понурий.  На  якийсь  час  замовкла  вся  пташина,  біля  труни  прощалася  родина.  Стара  грошву  тримала  у  руці,  гірка  сльозина  котилась  по  щоці,
 -Пробач  онучку,  прошу  пробач.  Жагучий  біль  стискав  їй  серце.
 По  всій  окрузі  рознісся  плач  і  полетів  у  піднебесся.

                                                                                                                                                                                         14.09.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993830
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 26.09.2023

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ!

Человек        уж        так        устроен-
Вечно        чем        то        недоволен???
Обратила        я        вниманье!
С        вечера        даёшь        заданье!
УТРОМ        НЕКТО      ВЫПОЛНЯЕТ!
ВСЁ        РАВНО        ЕГО        РУГАЮТ???    !!!

ВСЕМ        подумать        предлагаю
Над        прикольною        загадкой...
Я        давно        их        собираю!
Поделюсь      КРУТОЙ        ОТГАДКОЙ!!!

6    сентября    2023.        ЖДУ        ОТВЕТ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993199
дата надходження 06.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Надія Башинська

ОЙ СПІВАЙ, ПТАШИНО!

Ой  співай,  пташино!  Ой  співай,  маленька!
Радуй  добрі  й  ніжні,  лагідні  серденька.

Пісню  чують  клени,  що  біля  дороги.
Хай  зникають,  пташко,  наші  всі  тривоги.

Хай  наллються  в  ґронах  ягідки  калини.
Радує  нас  осінь  й  білі,  срібні  зими.

А  весна  рожевим  звеселяє  цвітом.
Хай  летить,  пташино,  пісня  ця  над  світом.

Від  твоєї  пісні  на  душі  так  світло...
Співай,  моя  пташко,  щоб  і  літо  квітло.

Ой  співай,  пташино!  Ой  співай,  маленька!
Радуй  добрі  й  ніжні,  лагідні  серденька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994593
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 25.09.2023

Галина Лябук

Хочу чаклункою бути.

Хотіла  би  сонечком  сяючим  стати:
Промінням  іскристим  людей  зігрівати,
Дивитися  з  неба,  від  щастя  радіти,
Як  весело  зграйками  бігають  діти.

Хотілося  б  зіркою  ясною  стати:
В  небі  Чумацький  Шлях  пильнувати,
Щоб  в  космос  літали  такі  лиш  ракети,
Дізнатись:    існує  життя  на  планетах?

Хочеться  лагідним  дощиком  стати:
Пестити  квіти,  зе'рна  плекати,
Кров  на  землі  всю  до  крапельки  змити,
Щоб  босоніж  по  травичці  ходити.

Хотіння  моє  -  білим  голубом  стати:
Під  мирним  небом  плавно  літати,
Героїв  додому  усіх  повернути,
Хоча  про  війну  вже  не  вдасться  забути.

Хочу  з  дитинства  чаклункою  бути:
Руїни  підняти*,  життя  в  них  вернути,
Зло  спопелити  й  мир  був  усюди,
Жить  на  Землі,  щоб  не  плакали  люди.


                                                       Примітка:      вірш  для  дітей  шкільного  віку.

                                                           *  підняти    -  тут  відбудувати  зруйноване.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994095
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 25.09.2023

Анатолійович

Назбирай мені зір. Сл. О. Удайка

         НАЗБИРАЙ  МЕНІ  ЗІР
 
Назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці,
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій,  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі.
Назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім,
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім.
Я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім!  
В  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім.

Назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях.
Назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!
Як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!  
                               ПРОГРАШ
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!
Як  ніхто  і  ніколи  іще  не  кохав!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938181
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 21.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Україночка

Україночка  я,  українка,
Тут  моя  найрідніша  домівка,
А  земля  -  люба  ненечка-мати
І  повір,  нас  разом  не  здолати!

В  нас  і  мудрість,  наснага  і  єдність,
Неймовірна  душевна  шляхетність
Та  любов  і  краса  -  наша  сила,
Бо  серде́ньком  нас  ненька  ростила

В  нас  є  все,  щоби  жити,  любити,
Цінувати,  плекати,  творити,
Бо  найкраща  у  світі  країна  -
Це  розкішна  моя  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994226
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Любов Вакуленко

КУПИ МЕНІ (гумор)

Мати  з  хлопчиком  на  ринку  ходять  між  рядами,
Все  чіпляється  дитина  з  проханням  до  мами:
Ну,  купи  машинку,  мамо,  ну,  купи  машинку...
Мати  каже:  заспокойся,  нема  грошей,  синку.
А  той  наче  і  не  чує,  все  своє  торочить:
Ну,  купи  машинку,  мамо!  Я  машинку  хочу!
-  Та  чи  тобі  не  набридло  увесь  час  просити?
-  Ну,  тоді  купи  хоч  жуйку,  щоб  рота  закрити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824075
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 21.09.2023

Любов Вакуленко

ВІД ПРОСТОГО

День  народження  у  мера,  гуляє  еліта,
Атмосфера  алкоголем  щедро  підігріта...
Жінка  мера,  літня  пані,  з  натяком  на  вроду
Молодому  полковнику  не  дає  проходу:
Ну,  скажіть  мені,  мій  друже,  це  ж  не  таємниця  -
Ви  у  нас,  мені  сказали,  начальник  в'язниці?
Молодий  полковник  чемно  так  відповідає:
Так  начальник...  Так,  в'язниці...  П'ять  років  минає.
Від  захвату  знатна  пані  як  вкопана  стала,
Й  наче  в  трансі,  замріяно  тихо  проказала,
Заглянувши  пильно  в  очі  свого  кавалера:
Ви  ще  молодий  мужчина,  а  така  кар'єра!
Про  вашу  роботу  майже  не  знаю  нічого,
Ви  напевно  починали  із  в'язня  простого?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833182
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 21.09.2023

ТАИСИЯ

Юбилей.

Жизнь        сюрпризы        преподносит
Даже,        если        их        не        просят.
Юбилей        мы        отмечали.
В        сказку        нас        друзья        позвали.

Море        плещет        у        порога.
Терем        под          защитой      Бога.
Нас        приветствует        Русалка.
Рыбный        клёв        сулит        рыбалка.

Тост        за        здравие        подняли
Под        закуску        на        мангале!
ЮБИЛЯР      наш      был        в        ударе.
Струны        лопались      в        гитаре.

Море        было        не        спокойно.
Марш-заплыв        прошёл        достойно.
Рыбный        клёв        принёс        удачу.
Аромат        всех        озадачил...

Хором        песни        перепелись.
Аппетиты        разгорелись.
Удалась    уха    на        славу!
Тост  -    за        мирную    Державу!

Всех    хозяйка        удивила
Своей        щедростью        душевной.
Напоила,        накормила,
Заварила        чай        волшебный.

И        откуда        силы        взялись?
После        сытного        обеда
Состязанья        состоялись!
И        достигнута      Победа!

27.  08.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992389
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 19.09.2023

Катерина Собова

Обрiзання

До    Мойсея    прийшов    Ізя
Просто    так    -    поговорити:
Часу    вільного    багато,
Треба    якось    скоротити.

Розказав,    що    чув    від    Сари,
Кого    бачив    по    дорозі,
Що    співали    під    гітару,
Які    ціни    на    Привозі.

-Чув    я    вісті    таки    гарні
(Нехай    вистачить    в    вас    сили),
Чув,    що    в    Києві    в    лікарні
Обрізання    вам    робили.

Хоч    ця    справа    делікатна,
Куди    саме    ви    ходили?
Знаю,    послуга    ця    платна:
Під    наркозом    хоч    робили?

Як    пройшла    вся    процедура?
Чи      ця    штука    не    боліла?
Оплатили    все    в    натурі,
А    чи    зроблено    до    діла?

З    кухні    визирнула    Ціля,
Захіхікала      єхидно:
-Обрізання    те    згадаю,
Таки    робиться    аж    стидно.

Лікарі    в    операційній
Нахилилися    всі    скопом:
В    Мойсі    щастя    те    шукали
Під    великим    мікроскопом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Малиновый Рай

Осінній Бар

Ще  високо  пливуть  в  небі  хмари,
Ще  на  південь  птахи  не  спішать,
А  вже  осінь  гуляє  по  Бару
І  її  відчуває  душа.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

Не  лякає  ще  Бар  прохолода,
Зігріває  ще  сонячний  дар,
Та  вже  зміниться  скоро  погода
І  дощами  умиється  Бар.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

На  трави  ляже  перший  приморозок
І    гроза  остання  відгримить.
Але  для  Бару  осінь  не  загроза-
Яскравих  фарб  захоплююча  мить.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти,
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист,
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

Вже  тумани  гуляють  над  Ровом,
Ще  сади  дуже  щирі  на  дар.
Він  завжди  був  і  буде  чудовим
Наш  осінній  ріднесенький  Бар.

     Осінній  Бар,ще  пахнуть  в  клумбах  квіти
     Ще  шпаків  довкола  чути  свист
     Та  сонце  по  осінньому  вже  світить
     І  скоро  розпочнеться  падолист.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993887
дата надходження 15.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Веселенька Дачниця

Малинове кохання

Била  мене  ненька  зранку,
Що  стрічаюся  з  Іванком,
Який  любить  жартувати  -
Моє    личко  цілувати
         Приспів:
Не  бий,  ненько,  дитини,  дитини  
Мо’  любов  їх  єдина,  єдина!

Не  цілуй  мене,  Іванку,
Бо  дісталося  вже  зранку
За  твої  губи  медові  
Та  слова,  немов  шовкові!
         Приспів:
Цілуй  її,  Іванку,  Іванку
Із  вечора  до  ранку,  до  ранку!

Не  журись,  моя  кохана,
Хіба  в  цьому  щось  погане,
Що  кохання  в  серце  лине
І  солодше  від  малини!
         Приспів:
Як  ми  двоє  кохали,  кохалИ  -
В  любові  щасливі  бУли,  булИ!

Бо  дівчина,  як  малина  -
Вчасно  цей  збери  урожай  !                                              
А  прогавиш,  розумака,-                                            
Тоді  на  себе  лиш  пеняй!                                                          
         Приспів:
Збери  вчасно  урожай,  урожай
Не  пожалієш  -  так  і  знай,  знай,  знай!
                                                                       В.Ф.-  25.03.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978702
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 18.09.2023

Валентина Ланевич

Фотознімок у часі буття

Дощ  осінній  умив  позолоту  -
Фотознімок  у  часі  буття.
Пір’я  птаха  у  миті  польоту,
Де  прискорене  серцебиття.

Квітів  пізніх  пучок  біля  тину,
На  городі  рядок  гарбузів.
Приголубив  сльозою  й  калину
Та  березовий  лист,  що  уздрів.

Доторкнувся  до  чуба  рябого,
Ще  горіха,  що  тихо  дрімав.
Обійняв,  наче  брата  німого,
Журавля,  що  безсило  гойдавсь.

Над  криницею  той  сиротою
Схилив  голову  вниз  до  води.
Голосив...  Так,  здавалось...  Душею...
Учувавсь  йому  сміх  дітвори...

Не  повернеш  того,  що  минуло,
Що  полишило  літо,  мов  сон.
В  грудях  щемом-сльозою  торкнуло  -
Пролилося  з  дощем  в  унісон.

14.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993848
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Опір в окупації

Окупація...На  площу  вийшли  люди,
Закричали:
-  Геть  із  української  землі!
Вороги  прицілились:
-  Стріляти  будем!
Мерехтіли  гидко  "зети",  вроджені  з  імли.

-  Та  невже  топтатимуть  ворожі  берці?
Не  допустимо!  -  роїлися  ввесь  час  думки.
Із  грудей  неначе  вилітало  серце.
-  Вирвемо  з  корінням  нечисті  лихі  клики!

Згуртувались  однодумці-партизани.
Вмить  листівки:
-  Із  ганьбою  згинете,  кати,
Українців  не  скорити  звірам-зайдам.
Знайте,  наш  супротив  швидко  дійде  до  мети.

Рано-вранці  чути:  напад  на  рашистів,
Серія  диверсій  і  логістиці  -  кінець.
Всі  ножі  загострені  на  терористів,
Ще  й  летить  у  їхні  голови  важкий  свинець.

В  хід  пускають  дружно  шашки  із  тротилу,
Валять  пропаганди  телевежі  і  стовпи.
Вибух!  Пил  лиш  з  окупантів  без  могили.
Ось  і  покотились  чужоземців  черепи.

Розтрощили  рейкові  полотна  миттю,
І  палає  техніка  ворожа  у  вогні.
Не  дають  борці  колаборантам  жити,
Смерть  вже  косить  виродків,  що  зрадили  в  війні.

Вигнати  агресора  -  дієві  плани.
Втілюють  у  сьогодення  власні  відчуття.
Наближають  перемогу  партизани,
Опір  чинять  з  честю,  ризикуючи  життям.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Mikl47

Завтра осінь

                                 Скоро  осень,за  окнами  август...
                                                               (Инна  Гофф)

Завтра  осінь,за  вікнами  серпень,
Вигорає  на  сонці  трава.
Може  завтра  закінчиться  спека,
Осінь  пісню  свою  заспіва.

Завтра  осінь  --  природи  дарунок.
Босі  ноги,колюча  стерня...
Не  повториться  перший  цілунок,
Не  повернеться  наша  весна.

Та  я  вірю  --  душа  живе  вічно  
 І  колись  в  паралельних  світах
Ми  зустрінемось,  може  комічно,
І  згадаємо  наш  земний  шлях.

Завтра  осінь,прощаємось  з  літом.
Півдоби  ще  до  осені  є.
У  теплі,щедрім  сонячнім  світлі
Кожна  пташка  гніздо  своє  в'є.

Тихо-тихо...Всміхаються  зорі,
Щось  цвіркочуть  своє  цвіркуни.
І  здається  --  ніде  нема  горя,
Не  було  і  немає  війни...

31  серпня.М.Гончар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993378
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Valentyna_S

Так судилось

Ударилось  сонце  об  обрій
й  розбилось  на  друзки.
Триструнно  озвалася  домра
у  темені  згустка,
щоб  ніч  увімкнула  ліхтарик
й  світила  у    вікна—
а  чи  не  ховаються  хмари
у  людських  домівках.
Їх  стільки—    злічити  не  в  змозі—
насілося  нині.
Судилось  довіку  й  небозі
буть  в  чорній  хустині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Lana P.

ВІТЕР

Вітер  танцює  на  пальцях  грайливо,
Перебирає  душу  тремтливо,
Як  в'язку  блискучу  з  ключами,  -
Не  спиться  йому  ночами.

То  притихає,  то  знову  бентежний  -
Неугомонний  і  обережний  -
Вливається  в  тишу  чуттєво,
Сутність  пізнавши  миттєво.

Кроки  відмірює  серцебиттями,
Легкість  дарує  із  почуттями,
Від  суму  очищує  вміло,
Зцілює  душу  і  тіло.                                7.09.23
                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993282
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 13.09.2023

Галина Лябук

Умій попросити.

                             Любій  малечі,  -  
                                     про  потрібні  речі.  


Цуценя  прийшло  до  річки,  
Щоб  напитися  водички.  
Бігало,  стрибало  в  спеку,  
А  додому  так  далеко!  
Тільки  воду  стало  пити,  
Чує  голосок  сердитий  :

                   -    Бачу,  ти,  водичку  любиш,  
                   Бережок  мій  каламутиш.  
                   Геть,  іди!    Не  дам,  -  нізащо!  
                   Вода  Рибам  треба  краще.  

Цуценя  пішло,  а  спека
Не  дала  пройти  далеко.  
Цуцик  знов  зайшов  до  річки,  
Щоб  напитися  водички.  
Тільки  воду  почав  пити,  
Чує  голосок  сердитий  :

                   -    Бачу,  ти,  водичку  любиш,  
                   Бережок  мій  каламутиш.  
                   Геть,  іди!    Не  дам,  -  нізащо!  
                   Вода  Ракам  треба  краще.  

Цуцик  йде,  вже  знемагає...  
Бачить  Жабку  і  питає  :

-    Можна  я  нап'юсь  водички?  
Ти,  дозволь  пройти  до  річки,  
Каламутити  не  буду,  
Ну,  будь  ласка,  вдячний  буду.  

                   -    Ква-ква-ква!    Як  не  пустити!  
                   Скільки  хочеш  можеш  пити.  
                   Ти  хороше  цуценятко,  
                   Можеш  ще  й  помити  лапки,  
                   А  води  тут  так  багато,  
                   Що  всім  вистачить  звірятам.  
                   Лиш  сказати  не  забудь:
                   Дякую,  й  обачний  будь.  

Цуценя  стрибнуло  в  річку,  
Милось  і  пило  водичку,  
З  Жабкою  в  воді  пірнало,  
Раки  й  Рибки  розважало.  
Друзів  стало  так  багато!  
Кожний  день  розваги,  свято...  

                                     *  *  *

А  тепер  скажіть,  хороші,  
Рибка  й  Рак  скупі?    Щось  схоже?  
                                               (  дати  можливість  дітям  поміркувати,  
                                                                                             висловити  свою  думку)  
Пам'ятайте,  любі  діти,  
Вмійте  гарно  попросити.  
Ввічливі  слова  вживайте
І  про  них    не  забувайте.  


                                                           Примітка:      віршована  казочка  для  дошкільнят.  
               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991592
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 13.09.2023

Катерина Собова

Виправився

Тракторист    Богдан    вже    зрання
П’яний      вийшов    на    роботу,
Головний    механік    зразу
Заявив    протестну    ноту.

Товариський    суд    зібрався:
Водії    всі    виступали,  
Трактористи,  комбайнери
Боді    проповідь    читали.

Бригадир    сердито    мовив:
-Ти    повинен    пам’ятати,
Що    ніхто    тут    не    дозволить
П’яним    за    кермо    сідати.

Можна    жити,    веселитись,
І    у    всьому    міру    знати,
Треба      пити    з    головою,
Так,    щоб    розум    не    втрачати.

Вийшов    Бодя    після    суду,
Дружки    зразу:    -Що    казали?
Слава    Богу,    що    ти    з    нами,
Що    нікуди    не    забрали.

-Та    казали,    хлопці,    діло:
Щоб    я    пив    із    головою,
А    я,    дурень,    не    знав    цього  –
Пив,    Миколо,    із    тобою.

Тепер,    друзі,    вибачайте,
Все    виконувати    мушу:
З    керівництвом    пити    буду  –
Вирок    суду    не    порушу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Сльози світанкові

Людське  милує  око  сонях  у  цвітінні,
Безмежне  поле  -  річка  золотиста.
Стебельця  сильні  прикипіли  до  коріння,
Небесні  шати  ніби  із  батисту.

Яка  ж  краса!  Але  один  нюанс  абсурду:
Не  вбивча  спека  це  й  не  урагани,
Приблуд  учинки    чорні  -    більше  вбити  люду,
Скалічити  невинних.  Серцю  -  рани.

В  міжряддях  затаїлись  міни.  Не  підходьте!
Вороже  плем'я  утікало  знову.
Зіпсоване,  оскаженіле.Плач  природи  -
Краса  болюча  -  сльози  світанкові.



(Дякую  за  натхнення  Катерині  Luka    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991866    )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992806
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Анатолійович

У мами вдома. Сл. Л. Ігнатової

Послухайте  романсовий  варіант  пісні,  з  фортепіанним  супроводом.

У  мами  вдома  затишно-спокійно,  
Як  тріск  поліна  в  грубці  в  заметіль,
І  трішки  щемно,  трішки  ностальгійно,
Бо  тихо  зрить  дитинство  звідусіль.

В  старих  книжках,    світлинах  поруділих
Його  дрібненькі  і  легкі  сліди,
Як  сік  солодкий  в  яблуках  дозрілих,
Як  терпкість  саду,  що  згубив  плоди.
Як  сік  солодкий  в  яблуках  дозрілих,
Як  терпкість  саду,  що  згубив  плоди.

У  мами  вдома  моїх  снів  окрайчик
Гарячим  хлібом  пахне  на  столі.
А  десь  казковий  довговухий  зайчик
Несе  гостинці  іншій  дітворі...

Гойдає  час  мою  стару  колиску
Десь  на  горищі,  ближче  до  зірок.
І  десь  в  мені  мале  смішне  дівчисько
На  волю  робить  відчайдушний  крок...
І  десь  в  мені  мале  смішне  дівчисько
На  волю  робить  відчайдушний  крок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939972
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

А я приснилася тобі

А  я  приснилася  тобі,  коли  була  в  природі  осінь,
Рядки  зворушні  та  прості  сіяли  згадкою  ще  й  досі,
Легенько  падала  краса  і  розліталась,  наче  квітом,
Вона  буває  восени,  а  ще  весною  й  милим  літом

На  землю  падали  листки,  кружляли  так  у  водевілі,
Де  зародились  почуття  у  тій  чарівності  й  довірі
І  знову  згадка  все  щемить  та  відкриває  рідні  двері,
Весна  у  серці  та  душі  відчула  солов'їні  трелі

Легенько  стелиться  туман,  стоять  в  мереживі  жоржини,
А  душу  зваблює  краса,  що  надихає  щохвилини,
Лоскоче  осені  роса  на  зеленаво-жовтих  травах,
А  десь  у  полі  мерехтить  недавно  скошена  отава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993657
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Галина Лябук

Горді лелеки.

Здибалися  білобока
І  Бузько  цибатий.
Вона  хитра,  бо  Сорока,
Він  -  птах  мудруватий.

-  Осінь  вже:    в  тебе  дилема,  
Знов  кличе  дорога.  
Нащо  тобі  та  проблема?  
Жити  і  тут  змога!  

Ти  летиш  в  краї  далекі
Від  рідної  хати.
Можна  вдома,  вам  Лелекам,  
Перезимувати.  

Я,    як  тільки  заморозить,  
До  людей  тулюся.  
Птицю  вони  добре  кормлять
І  я  поживлюся.  

Щось  дадуть,  а  більше  вкраду
І  тим  завжди  сита,
З  голоду  не  пропаду
Я  ж  біля  корита.  

Живу  собі  без  мороки  -  
Так  й  зима  минає...  
Ти,  прислухайсь  до  Сороки
Толк  вона  в  цім  знає.  

                             -  Хитрість  зовсім  не  велика
                             Корм  у  курки  відібрати.  
                             Горді  й  чесні  ми  Лелеки,  
                             Вмієм  себе  поважати.  

                             Зовсім  не  страшна  дорога,  
                             Але  так  спокійно  спати.  
                             Маєм  силу,  крила,  ноги
                             Знов  повернемось  до  хати.  

                                           *    *.  *

Водяться  такі  Сороки:
Нагло,  ловко  обкрадають,
Хоч  й  корито  в  білобоких
Та    ще  усіх  поучають.  
Думають,  так  буде  вічно
Й  годівниця  та  бездонна.  
Ґрати  "плачуть"...  на  Довічне
Змінять  життя  закордонне.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993279
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Надія Башинська

МОЯ ТИ РІДНА, СОНЯЧНА МОЯ!

Моя  ти  рідна,  сонячна  моя!
Ромашки  квітнуть  у  колоссі  жита.
Стоптати  хочуть  твій  веселий  цвіт.
Та  Бог  дарує  все  нові  нам  лі́та.

Цвіт  калиновий,  пісня  солов'я.
Біля  воріт  і  під  віконцем  квіти.
Люблю  тебе,  Вкраїнонько  моя.
Своє  гніздечко  тут  я  буду  вити.

Ти  вистоїш,  бо  ми  у  тебе  є.
Відважні,  мужні,  сильні  українці.
Для  нас  відкрито  серденько  твоє.
Разом  ми  сильні,  а  не  поодинці.

Єдиний,  непоборний  ми  народ.
Цінуємо  і  незалежність,  й  волю.
Моя  ти  рідна!  Сонячна  моя.
Всі  віримо  в  щасливу  нашу  долю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992383
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Катерина Собова

Офіцiант перестарався

Те,    що    в    кухаря    Тиграна
Різнобічні    є    таланти,
Знали      бармен,    помічниці
І    усі    офіціанти.

Все    було    тут    під    контролем:
Він    не    корчив    кислу    міну,
Усміхався,    та    сувору
Вмів    тримати    дисципліну.

А    сьогодні      шеф    зірвався
І    кричав    що    було    сили,
Верещав    офіціанту:
-Де    тебе    чорти    носили?

Тобі,    йолопе    дебільний,
Скільки    буду    я    казати,
Що    на    вулицю    клієнтів
Тут    не    можна    викидати!

Хоч    який    він    буде    п’яний,
Приповзе    сюди    зарані  –
Пам’ятай,    що    ти    працюєш
У    вагоні-ресторані!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Ніжна мелодія

В  милім  мереживі  ніжного  квіту
Вмить  загубилося  трепетне  літо,
А  у  лаштунках  всієї  природи  -
Знову  відчула  красу  насолоди

Заполонила  та  дивно  заграла,
Таку  я  ще  ніжність  не  відчувала,
В  світі  казковім  де  небо  в  намисті
Я  розшукала  там  зорі  на  листі

Казка  вечірня  бриніла  в  природі,
Дивна  чарівність  вражала  та  й  годі,
А  у  долині  розкішного  гаю:
Чулась  мелодія  ніжна  -  кохаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993092
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Галина Лябук

Одкровення.

Місячне  сяйво  торкнулось  будинків
Сріблом  малює  митець-невидимка.
Вулиці  мляво  ідуть  на  спочинок,
Липи  і  клени  в  нічних  сорочинах.
Віченьки-вікна  у  тиші  згасають,
Під  колискову  Луцьк  засинає...

І  сниться  вже  Лучеську  середньовіччя
Буремні  часи  ті  минулі  сторіччя  :
Любарта  Замок,  як  той  охоронець,  
Що  князь  збудував    -    славнозвісний  литовець.  
Місто  стихає  й  краса  та  казкова
Чарує  і  ніжно  звучить  колискова.  

Хто  ж  тую  пісню  душевно  співає  ?  
Стир-річка,  що  Луцьк  споконвічно  кохає.  
Несе  свою  вірність,  красу  небувалу
Десяте  сторіччя    -    багато  чи  мало?  
У  Прип'ять  течуть  її  чистії  води,  
Ніколи  не  змиють  чарівної  вроди.  

Спи,  мій  натруджений  Луцьку,  я  мушу
Начисто  відкрити  тобі  свою  душу  :
Чарують  мене  твої  парки,  проспекти...  
Кохання  моє    і    Стир-річки    -    відверте.
Місячне  сяйво  невпинно  згасає...  
Коханий  світанок  уже  зустрічає.  


                                                           Примітка  :        Перша  згадка  про  Луцьк  (  Лучеськ  )    -    1085  рік.  
                                                                                                             Луцьку    938  років    20.08.  2023  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992356
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Родвін

А ви каталися у чо́вні ?

А  ви  каталися  у  чо́вні
У  літню  ніч,  що  пахне  сіном,
Дмухняним  цвітом  і  поли́ном,
Під  небом  зоряним  безмовним  ...?

Тихенько  ве́сельце  плескоче,
Об  борт  незримі  плещуть  хвилі...
Як  самоцвіти  -  зорі  милі   
Воліють  у  водицю  вскочить.

Іскриться  місячна  доріжка,
Чарує  вродою  латаття,
Своїм  розкішним  бальним  платтям  -
У  неї  з  місяцем  інтрижка  ...

А  той,  як  пан  розсівсь  на  хмарі
І  пильно  з  неба  спогляда́є   
Бо  квіти  ті,  він  добре  знає,
Ще  зрадять  в  ша́лому  угарі  !

Спустились  в  воду  з  неба  зорі
З  лата́ттям  кружаться  у  танці
А  той,  що  греблі  рве,  русалці,
Нашіптує  :   -  втечем  за  море  !

Шепоче  щось  водя́ник  мавці
Бо  в  неї  закохавсь  без  тями
Намисто  дарить  з  кораля́ми
Й  персте́ні  надіва  на  пальці

-  Еге...  подумав  місяць  ясний
   Зівати,  братці,  тут  не  треба  ...
   Скоріш  потрібно  злазить  з  неба,
   А  то  ще  вкра́дуть  дівку  красну  !

Спустився  місяць  аж  на  воду
Спокійно,  важно,  бо  гордує,
По  світ-доріженьці  прямує
До  квітки,  чарівно́ї  вроди  ...

Та  звідкісь  вітер  злий повіяв,    
Здійнявши  хвилі  ой,  не  дрібні  !
Прогнав  із  хвильок  зорі  срібні
Й  доріжку  місячну  розвіяв...

Тож  місяць  трішки  завагався  ...  
Вітрисько  ж  швидко  все  обшастав,  
Неві́сту-квітоньку  засватав
Й  за  море  з  нею  геть  подався  !

А  місяць  знов  посів  на  хмарі
Вниз  ошелешено  взирає
І  як  то  сталося  -  не  знає,
Що  він  залишився  без  пари  ...


05-28.11.2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 06.09.2023

Lana P.

СЕРПНЕВЕ…

Розпустила  кукурудза  
Коси  -  от  чудна!
В  небі  хмара,  як  медуза,
Плаває  одна.

Щупальцями  ловить  хвилі,
Навздогін  вітрам,
Перебрала  серцю  милі  -
Вірна  небесам.

Тріскає  колосся  жита  -
Сіється  зерно  -
Серпень  накладає  мита,
Виноград  вином

Плавно  скрапує  із  грони  -
Внадились  пташки.
Де-не-де  жовтіють  крони,
Гупають  грушки.                                            6.08.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992719
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Родвін

Ісус і блудниця.

                                                       [i]Євангеліє  від  Іоана.
                                                             Глава  8  вірш  1-11[/i]


Син  Божий  пішов  на  Оливкову  гору,
В  маслиновий  гай,  недосяжний  вітрам,
А  з  променем  сонця  -   з'явився  він  в  Храм
Й  народ  весь,  до  ньо́го,  прийшов  в  ранню  пору...

Ісус  став  людей  там,  з  світа́ння  навчати,
І  в  Храмі  вже  жваво  точилась  розмова
Та  лемент,  зненацька,  став  в  стінах  здійматись
І  це,  перебило  Учителя  мову...

То  жіночку  книжники  і  фарисеї,
Побиту  й  налякану  в  храм  привели,
Як  варта  постали  навкруг,  коло  неї,
А  далі,  з  людьми пересуд  повели  :

-  Цю  грішницю  ми  в  перелюбі  застали.
   Мойсеїв  закон  нам  потрібно  згадать  !
   Юрбі  її  видать,  в  покуту  пристало  -
   Цю  жінку  камінням  на  смерть  закида́ть  !

Слова  ці    бентежать,  весь  натовп  лякають  !   
З  камінням  в  руках  всі  застигли  тривожно  :  
-  То  як  же,  Ісусе?...  Сказати  щось  зможеш  ?!  
А  книжники  жадібно  сло́ва  чекають  ...

Хотілось  почути  їм  в  цьому  сум'ятті
Таке,  щоб  Ісуса  змогти  розіп'яти,
Збезчестити  Ім'я,  чи  лиш  забруднити,
Або,  хоч  би  славу  Його  очорнити...

Ісус  схиливсь  низько,  і  став  щось  писати
На  долу  землянім,  аби  не  зважати  ...
Та  книжники  вперто  стояли  на  слові
Тоді   він  підвівся  і  сам  до  них  мовив  :
     
-  Хай  той,    серед  вас  хто  не  має  гріха,
   Найперший,  в  цю  жіночку,  каменем  кине

Юрба  все  почула  і  гамір  стиха
І  за́пал  покути  тихесенько  стине  ...
Знітилися  люди,  а  потім  зам'ялись,
А  самі  настирні  -  то  ті  стушувались...

Їх  совість  прокинулась,  руки  розтислись,
Каміння  з  рук  випали,  і  розкотились.
Тихесенько,  боком,  задку́ють,  навшпиньках
Юрба  розповзалась,  а  потім  розбіглась  ...

Зоставсь  лиш  Ісус,  весь  осяяний  світом*
Та  грішная  жінка,  одна  перед  Світлом**  :

Підвівшись  Син  Божий,  у  неї  питає  :

 -  А  де  ж  ті  усі,  що  до  те́бе,  щось  мають  ?
     Чи  винною  те́бе  вони  не  вважають  ?
     Тебе́  з  них  ніхто  так  і  не  осудив  ?
 -  Добродію,  жоден...  ,  це  диво  із    див...

Ісус  посміхнувся  і  мовив  :  -  Іди  ...
Із  вірою  в  Бога...  І  більш  не  гріши  !
Неси  милосердя  з  собою  в  душі,
Будь  з  Богом  у  серці  своєму,    завжди  !

Бо  Бог  й  милосердя  -  то  разом  вони,
Я  теж  не  вбачаю  твоєї  вини  !




*Світ  -  в  значенні:  частина  доби  після  ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ, 
СВІТА́НЬпоет  ,  

[b][i]тобто  :  -  осяяний  ранком  [/i][/b]


**Світло  -  в  значенні:  Ісус  Христос,  Божий  Син,
       є  «Світлом  правдивим»
 ( Євангеліє  від  Іоана.  Глава  1  вірш  9  ).


[b][i]тобто  :  -  грішная  жінка,  одна,  перед  Ісусом.[/i][/b]



17-19.08.2023  р.  

Фото  :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 06.09.2023

Ніна Незламна

Знайомство ( проза)

   Літній  спекотний  день  збігав  до  кінця.  Та  часу  ще  достатньо  поки  стемніє.  Але  насичені  вологою    хмари,  швидко  пливли  над  містом,  ховали  сонячні  промені.  Ніби  попереджали  про  можливий  дощ.  Дув  поривчастий  вітер,      приносив  поодинокі  краплинки.  
       Маленькі,  як  намистини,  впали  на  плечі  Руслана.  Від  несподіванки,  хлопець  здригнувся,  думка  як  легка    пір’їна  –  Ой,  уже  треба  додому,  досить,  добряче    наскакався!  Він  підійняв  руку,  гукнув  до    друзів,
-Усім  па-па!  Удачі!
   В  гарному  настрої  повертався  з  волейбольного  майданчика.  Волейбол  -  це  його  захоплення,  ще  після  закінчення  третього  класу.Саме    на  часі  тренуватися,  розвиватися,  щоби  мати  закалку,  треба  пройти  багато  випробувань.  Сам  собі  хотів  довести,  що    в    житті  спроможній  чогось  досягти,  тим  паче  це  корисно  для  здоров’я.  При  настанні  перехідного  віку  фізичні  нагрузки  особливо  потрібні  і  він  це  розумів.  Енергія,  фонтаном  била  по  всьому  тілу,  її  треба  було  позбутися.  Вгамовуючи    почуття  нового  життя-  в  школі  відводив  душу  на  змаганнях.Інколи  вночі  не  спалося,  відчував  гучне  серцебиття,  знав,  треба  більше  фізичної  загрузки.    Щоби  ввечері  упав  у    ліжко  і    безпробудно  спав  до  ранку.
       Хоч  з  роками  усе  минулося  та  волейбол  так  і  не  покинув.  Після  школи  уже    другий  курс  в  університеті,  а    дворовий  волейбольний  майданчик    й  досі  манив  до  себе.  Особливо  влітку,  коли  молодь  поверталася  на  канікули,  було    гучно,  весело.  
Нині,  він  уже  другий  місяць  поспіль    має  розвагу  на  східцях  свого  під’їзду.  Ліфт  не  працює,  а  квартира  на  дев’ятому  поверсі,  тож    є    можливість  потренувати    ноги.  Звичайно    багатьом    мешканцям  не  до  вподоби,  але  що  поробиш,  поки  дійде  черга  до  ремонту,  треба  перетерпіти.  Ще  й  не  знати  скільки  часу,  тож  потрібно  якісь  запчастини,  які    на  жаль,  на  даний  час  у  дифициті.
     А  що  йому  легеню  ті  сходи?!  Як  птах  розставляє  крила  -  він    робить  помах  руками  і  ніби  перелітає  по  дві  східці.  
Батько  не  раз  бачив,    тішився  сином,  хвалив,
-Молодець!  Так  тримати!
А  мати  вкотре  пожаліє,  рукою  ніжно  торкнеться  змокрілого  чола  й    усміхнена  скаже,
-Ну-  ну!  Що  то  молодість!  Все  себе  випробовуєш?!  А    тепер  хутко  в  ванну  кімнату!  Чистий  одяг  у  шафі!  
   Щоразу  війшовши  до  ванни,  думки  про  життя  вражали.  Чому  так  швидко  час  летить?  Колись    одяг  готувала  мама,  тепер  уже    все  робить  самостійно.  Та  радів,  його  батьки  в  усьому  підтримували.  Інколи  казали,  -Домашній  хлопець!
     Та  тож  таким,  його  зробило  виховання.  Батьки    працюють  в  університеті.  Мама  в  бібліотеці,  батько  викладає  англійську  мову.
Тут  напевно  було  би  й  соромно  виховати  по-  іншому.  Інколи    з  друзями  й  пішов  би  в  нічний  клуб  та  все  зваживши,  не  хотів  засмучувати    рідних.  
Хоча  інколи  приємна  і    комфортна  атмосфера  кав’ярні  задовільняла  його,  любив  провести  вільний  час  з  друзями,  розслабитися,  послухати  музику.
   -Основне  ніякого  алкоголю,  –  говорив    вслід  напутні  слова  батько.  
Його  це  влаштовувало,  адже  не  хотів  втрачати  спортивної  форми.
   Руслан  підходив  до  під’їзду…  краплі  дощу  частіше  ляскати  по  обличчю,  плечах,
-А  ось    і    дощик!  Це  добре,    в  останні  дні  виснажується  грунт,  земля  ніби  горить,    під  сліпучим  сонцем.
За  мить  він    був  на  другому  поверсі.  Пролунало  чиєсь  буркотіння,  дрижанням  відбивалося    по  кутках  під’їзду,  зупинився,  прислухався,  тихо.    Та  враз    розбірливо  почув  жіночий  мелодійний  голос,
-Оце  так  удача.  Кажуть  у  місті    скрізь  комфортно.  Оце  так  комфорт,  ліфт  не  працює.  Казала  мамі,  навіщо  скільки  всього  наклала.  Це  ж  треба,  як  цю  сумку  заперти  на  дев’ятий  поверх?!
   Її  голос  та  останні  слова  заінтригували  його  -  здається    в  нашому  під’їзді  таких  немає,  ще  й  на  мій  поверх.
 Сміливо,  навіть  присвиснув,  не  торкаючись  ручних  поручнів,  кілька  кроків  вперед  і  уже  був  на  третьому  поверсі.На  даний  момент  жіноча  чи  дівоча    постать,  для  нього,    як  червоне  світло  для  потяга.  Між  третім  і  четвертим  поверхом  на  проміжній  сходовій  площадці  стояла  білявка.    Вона  не  чула  його  ходу,  зате  він  її  навіть  добре  зміг  розгледіти.  Зачіска  під  каре,  тендітна,  невисокого  зросту.  Морського  кольору  майка  і    джинси    облягали  тіло,    підкреслюючи  струнку  фігуру.  
-О,  якщо  я  не  помиляюсь,то  це  не  жінка,  а  дівчисько.  Іще    й  низенька  на  зріст  -  подумки  зробив  висновок.А  вбрана    ніби  в  одяг  морських  хвиль    і  що  це  за  чайка,  що  вирвалася  з  моря?!  Цікаво    яке  ж  у  неї  личко?  І  хто  вона?Може  познайомитися?!  А  чому  б  і  ні?Та  до  кого  ж  вона  приїхала?!  Ну  звичайно  приїхала,  підтвердив  свою  думку,  он  вазіза.  І  сумка    в  клітинку,  то  ніби  з  якогось  села.Може  й  справді  з  села,  якби  з  міста  то  непевно  б  одягла  шорти.  В  таку  жару  можна  було  з  плеч    і  волосся  зібрати    за  допомогою  шпильок.  І  до  кого    на  дев’ятий  поверх?  
Щоб  її    не  злякати,  тихо  кашлянув.  Не  відриваючи  від  неї  погляду,  підіймався  вище,  ставав  на  кожну  східцю.    Вона,  як  сполохана  пташка,  різко  розвернулася.  Раптовий  блиск    її  очей  вразив,  то  ніби  сонце  попало  в  його  очі.  Здавалося,  що  він    ніколи  не  бачив  таких  красивих  очей    і  зацікавленого    погляду.    Їх    блиск,    часте  миготіння,  подібне    сонячним  зайчикам  збуджували  його.
Вона  трохи  розгублено,  
 -Я  вам  дорогою  поступлюся,    напевно  поспішаєте…
Де  й    взялась  в  нього  сміливість,  випалив,
-  Та  ні,  дякую!  Ви  така  маленька,  не  годиться  надриватися  сумками.  Давайте  познайомимося.    Я  Руслан!  Чув  вам  треба    на  дев’ятий  поверх,  мені  теж  туди,  тож  допоможу.
На  якусь  мить  вона  заклякла,  легкий  рум’янець  покрив  її  щічки,здвигнувши  плечами,    розгублено  сказала,
-Та  я…    мені  незручно,  сумка  важка.  А  мене  звати  Світлана…
   Він  так  і  стояв,  подумав  -  Така  низенька,  як  стану  на  площадку  буде  нахилятися.  Мабуть  дівчина  почуватиметься  не  комфортно.
Посміхнувся,  увагу  привернув  її  кирпатий  носик,  кілька  ластовинок  ніби  прикрашали  його.  Враз  гучно  забилося  серце,  уста    кольору  вишні,  манили  до  поцілунку.  Мабуть  іще  не  ціловані,  на    якусь  мить  уявив  поцілунок  та    враз  наче  пробудився  від  її  слів,
 -Може  я  якось  сама  долізу  до  того…    дев’ятого  поверху.
-Ви  що  не  бачите  якої  я    статури.Та    хіба  можна,  такій  крихітці,    підіймати    великі  речі,  та  ще  й  кажете  важкі.
Йому  хотілося  сказати  -Та  ще  й  такій  гарненькій,  але  передумав,  скаже  причепився,  як  ріп’ях.
-Ну  добре,  ви  сумку  беріть,  а  я  валізу  вже  якось  сама  дотягну.
-Ні-ні,  ніяких  сама.  Я  йду  вперед,  а  ви  за  мною.
Підхопивши  валізу  й  сумку,  він  підіймався  по  східцях.
Думка  –  оса…    -  Оце  так  сумка!  У  неї  що  цеглу  поклали?  Тут  уже  птахом  не  полетиш.  Як  вона  її  несла,  навіть  уявити  важко!
Він  поставив  валізу  й  сумку  біля  дверей  своєї  квартири.  Вона  за  мить  стояла  поруч,    відразу,сміливо    натиснула  на  кнопку  дзвінка,
 -О!  І  як  ви  дізналися,  що  мені  сюди  треба?!
Від  здивування  його  обличчя    зарожевіло,  тихо  про  себе,  
 -Оце  так  номер!    А  може  помилилась?
Не  встиг  зібратися  з  думкою,  що  їй    сказати,  чи  запитати,  як  різко  відчинилися  двері.  Навпроти  них  стояла  його  мама,  спілкувалася  по  телефону,  
-Так,  я  зрозуміла.  
Не  покидаючи  розмови,    рухом  руки  дала  зрозуміти,  щоб  заходили.  Відразу  взялася  за  ручку  дверей,  щоб  зачинити  їх  й  продовжила    спілкування  по  телефону,
-Є  вона,  не  хвилюйтеся,  уже  є  Світланка.Треба  було  раніше  попередити,  ми  б  її  зустріли  на  вокзалі.  Ну  уже  як  є,  добре,  потім  зідзвонимося,  бувайте  здорові.
І  тут  же  звернулася  до  сина,
-А  ти  де  її  зустрів?  Цікаво…  але  ж  упізнав.  Ви  ж  років  десять  назад  бачилися.  Що  то  рідна  кров,  на  відстані  відчувається  зв’язок.
 Світлана  збуджено    звернулася  до  неї,
-У  мене  є  ваш  номер  телефона  та    мій  телефон  розрядився.  Але  ж  мої  батьки  мали  вам  передзвонити.  Вчора  зранку  до  нас  подзвонили  з  університета,  що  треба  приїхати  допомогти  з  ремонтом.  Ось    відразу  й  приїхала,    тим  паче  мені    місце    в  гуртожитку  пообіцяли.
-То  добре,  усе  нормально,    проходь,  будь,  як  вдома!    
Руслан  почувався  приголомшеним,  заніс  сумку  на  кухню,
-Я  до  ванної  кімнати.
-Добре  синку,  тільки  ж  недовго.  Племінниця  з  дороги,  теж  треба  освіжитися.
-Там…  у  сумці  гостинці,    м’ясо,  ковбаса,  сало.  І  вина  домашнього  тато  передав,-  проходячи  в  кімнату,  сказала  Світлана.
   У  квартирі  пахло  капченостями.  За  вечерею  Світлана  розповідала  про  рідне  містечко.  Мати  слухала  з  захопленням,  напевно  спогади  викликали  емоції,
-  Я  там  була,  ще  до  одруження,  мабуть  містечко  розширилося.  Гніванський  кар’єр,  річка,  є  де  працювати    й  відпочивати.  Ти  після  закінчення  університету  мабуть  поїдеш  додому  працювати?
 -  Так.  Мрію  дітям  викладати    математику,  інформатику,    це  ж    зараз  саме  на  часі.
   Руслан  у  своїй  кімнаті  уже  лежав  у  ліжку…  за  вікном  моросив  тихий  дощик.  Мелодійний  звук  дощу  заспокоював    його.  -  Як  добре,  що  я  не  встиг  до  неї    позалицятися,  ото  б  зганьбився.  Навіть  уявити  собі  не  міг,  що  це  маминого  брата  донька.    Ох,  ці  родинні  зв’язки!
   В  душі    зізнався,  що  її    не  пам’ятав.  Хоча  за  вечерею    мати  й  розповідала  
що  десять  років  назад,  влітку,    вона  приїжджала  в  гості.  Та  він  і    не  міг  її  пам’ятати,  адже  не  бачив.  Того  року  все  літо  з  однокласниками  мешкав  на  базі    відпочинку  в  Одесі.  При  розмові  мовчав,  просто  слухав,  не  хотів  нагадувати,  вважав  це  недоречним.  
 Та    все  ж  це  знайомство,  як  сонячний  промінь,  що  зігрів  душу,  в  ній  проснулося  щось  потаємне.  Ніби  торкнулися  якоїсь  струни,  що  пробудила  перше  незбагненне  почуття  невідомого.  Він  би  не  проти  зустріти  таку  тендітну,  милу,  симпатичну  дівчину.
   Поринаючи  в  сон,  роздумував  -    А  може  це  й  на  краще,  ще  не  на  часі  змінити  своє  життя.  Треба  закінчити  університет,  а    потім,  як  доля  -  можливо  й  зустріну  свою  половинку  з  зеленими,    світлими  очима.

                                                                                                                                                           2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988698
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Феєрія літа

Феєрія  літа  -  в  сонячних  бризках,
В  мандрівці  легенького  вітру.
Колише  хмарки  небесна  колиска.
Терпке  і  духмяне  повітря.

І  я  споглядаю  серпневу  красу,
Смарагдові  хвилі  із  лісу.
Піймати  б  у  руки  грайливу  ясу,
Знімати  б  ще  відеокліпи:

І  аличеві  кліпси  з  блиском  злата,
Строкату  суміш  дивоквіту...
Привітний  ліс  виспівує  кантату  -
Зливаюсь  з  феєричним  літом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990562
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

ЯСКРАВІ СНИ…

Яскраві  сни  шепочуть  хрумко  -
Відчутно  хрускіт  під  ногами.
На  вищих  нотах  пісня  лунко
Звучить  піднесено  між  нами.

А  на  вустах  -  чекання  дотик,
Проворні  вигини  плечима,
Аж  перехоплює  двом  подих,
Рухлива  кожна  риска,  зрима.

Танцюють  тіні  фантастично,
Індиго-сірого  відтінку,
У  ці  моменти  хаотично
Під  сойки  зойк  зламали  гілку.

В  екстазі  випиває  світло
Земля  від  місячного  злитку,
Тече  рікою,  тане  сріблом  -
На  литці  ставить  світлу  мітку.                                        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989963
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Здрастуй,   вербонько.

Здрастуй,   ве́рбонько  привітна,  
чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  
наче  молодичка

Простягла  униз,   додолу,   
довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  
у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  
як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  
коло  цього  двору,

Проводжали  сонце  красне,  
мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  
пристрасним  цілунком   ...

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  
присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, 
під  промінням   раннім.

Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  
ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,
боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  
в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  
спомин  про  кохання,

В  буднях  і  ночах  воєнних,
в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  
до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  
з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  
через  море  й  гори,

Розшукала  мирне  місто  
і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  
впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -
небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  
впали  і  розбились  ...

Світ,  раптово,  став  немилий,  
на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  
зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  
рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  
у  Дніпрі  топити  !

Тяжко  й  болісно  серденьку,   
та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  
треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,
згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива
в  вільній  Україні  !

Кров  ворожу,  в  Чорне  море,
змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї
тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,
чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  
на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.


27.11.2022  р.


[i]Додаю  подачу  вірша  в  класичному  стилі  для  тих,  хто  не  відшукав  рими  між  1-м  і  3-м  рядочком  в  побудові  "шевченківський  вірш"
[/i]

[u][b]Здрастуй   ве́рбонько[/b].  
[/u]
Здрастуй   ве́рбонько  привітна,  чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  наче  молодичка
Простягла  униз,   додолу,   довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  коло  цього  двору,
Проводжали  сонце  красне,  мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  пристасним  цілунком.

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, під  промінням   раннім.
Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  спомин  про  кохання,
В  буднях  і  ночах  воєнних,  в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  через  море  й  гори,
Розшукала  мирне  місто  і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -  небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  впали  і  розбились  ...
Світ,  раптово,  став  немилий,  на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  у  Дніпрі  топити  !
Тяжко  й  болісно  серденьку, та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,  згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива  в  вільній  Україні  !
Кров  ворожу,  в  Чорне  море,  змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї  тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,  чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.

27.11.2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965998
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 11.08.2023

Веселенька Дачниця

А вже ранок

А  вже  ранок,  а  вже  ранок,
Слава  Богу  за  цей  дар  !
Мама  сонце  на  світанку                              
Привітала  серед  хмар

Тато  диба,  наче  бусол  -
Від  тривог  уже  засох  -
Нема  вісточки  зі  сходу,
Де  воює  їх  синок  …

Усміхнувся  теплом  ранок,
Кинув  сонячний  привіт  -
Є  надія  -  схаменеться
Цей  лихий,  безумний  світ…

Бо  куди  ж  котитись  дальше?
Скільки  горя,  сліз  ріки…
Лихом  будуть  віддавати
Ще  прийдешнії  віки  

Земля  всіяна  металом  –
Не  зерном,  що  проросте…
Чим  віддячить  за  недбалість,
За  безглуздя  отаке!

А  вже  ранок,  а  вже  ранок,
Кинув  сонячний  привіт,  
Зупинись!  Поки  не  пізно!
Весь  кровавий  дикий  світ…
                                   В.  Ф.  -  27.07.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990090
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Малиновый Рай

СТЕЖИНА

Скажи  но,  стежина,  куди  мене  кличеш,
Куди  приведеш  і  що  я  там  знайду,
Скажи,  що  для  долі  моєї  ти  зичиш,
Знайду  я  там  щастя  чи  може  біду?

Скажи  мені  правду,  відкрито  ,  стежина,
Яка  б  не  була  ,  ти  скажи,  без  жалю,
А  може  ти  кличеш  мене  на  чужину,
А  я  Батьківщину  всім  серцем  люблю.

Про  що  таємниче  шепочуться  трави,
Яка  в  споришах  твоїх  є  таїна,
Чи  може  чекають  мене  добрі  справи
Які  вже  готує  там  та  сторона?

Стежинка,стежинка,душа  твоя  чиста,
Це  вірно  підмітив  маестро  Базай,
Ведеш  ти  до  Бару,а  Бар  рідне  місто,
А  Барська  земля  це  і  є  рідний  край.

Пройдусь  по  стежині,подивлюсь  на  трави,
Порадує  серце  і  щедрість  ланів,
Земля  моя  рідна,живе  в  тобі  слава
І  віра  в  майбутнє  моїх  земляків.

                             Леонід  Базай-великий  майстер  по  фотознімках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990286
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Наталі Косенко - Пурик

Сміється сонце в маминій сорочці

Сміється  сонце  в  маминій  сорочці,
Я  так  люблю  чарівні  промінці,
На  дивовижно  дорогій  сторонці
Тепло  сіяє  ніжно  на  лиці

А  так  хотілось  тихо  доторкнутись,  
Відчути  всю  любов  і  доброту,
Хоч  на  хвилинку  в  радощах  забутись,
Впіймавши  неньки  милу  теплоту

У  ній  усе  найкраще  і  пригоже,
Що  може  дарувати  лиш  життя,
Любов  душевна  звісно  допоможе,
Бо  я  -  її  кровинка  і  дитя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990790
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснеться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 11.08.2023

Родвін

Не варто будити красуню

                                           [i]Поетесам  України  присвячую.[/i]


Край  неба  розцвів,  як калина  -
Червоним  і  жовтим  палає.
Палка  серенада  пташина
В  відкрите  вікно  долинає.

Росинка  в  травичці  спочила  -
Перлинкою  в  променях  сяє  !
Остання  зоря  пролетіла,
На  хмарочці  місяць  дрімає...

Вже  сонечка,  промінь  веселий,
Привітно  до  нас  заглядає.
Промінчик  влетів  до  оселі
І  тіні  з  кутків  виганяє  !

Веселий  промінчик,  дбайливий,
Заглянув  у  очі    грайливо,
Торкнувся  рум'яної  щічки
Й  давай  цілувать  ніжне  личко  !

Промінчику  любий,  їй  спиться  !
Зморив  міцний  сон  діву  юну,
Хоч  ранок  багрянцем  іскриться,
Не  варто  тривожить  красуню...

Сиділа  вона  до  півночі,
Небесним  шатром  милувалась,
Вслухалася  в  подихи  ночі,
Й  до  серця  свого  прислухалась,

Вдивлялася  в  порух  сузір'їв,
В  політ  з  неба  впавшої  зорі,
Вслухалася  в  музику  вітрів
Й  до  шелесту  хвилі  у  морі...

А  серце  її  не  мовчало,
Воно  цілу  ніч  калатало,
З  ним  Муза  тихцем  говорила  
І  в  парі  із  Серцем  творила  :

Найліпші  слова  добирали,
Найбільш  принагі́днії  рими,
І  їх  потім  в  строфи  зібрали
Й  зробили  віршами  палкими  !

Тож  пісню  чудну,  солов'їну,
На  ноти  вони  переклали,
А  ноти  на  аркуш  упали
В  віршах  про  красу  України.

До  них  ще  й  Душа  приєдналась
Й  додала  рядки  про  кохання...
Та  врешті  вони  об'єднались
Й  творили  до  самого  рання.

Їх  думки  кружляли  в  етері
Та  врешті  красуня  стомилась,
Застигли  рядки  на  папері,
Невтомне  перо  надломилось

І  випало  враз  із  десниці...
Зморив  міцний  сон  діву  юну...
Промінчику,  любий,  їй  спиться  !
Не  варто  будити  красуню...


03.08.2023  р.
м.  Моршин

Ілюстрація  до  твору  :    https://beolin.club/uploads/posts/2022-06/1654798742_57-beolin-club-p-risunki-na-temu-poezii-krasivo-64.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990541
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

Вечір над озером

Вечоріє.  Сонце  мріє. 

Хмара  хмароньку  леліє.

В  неба  очі  пурпурові  -

Краєвиди  загадкові.


Обрій  заревом  хмеліє,

У  красотах  серце  мліє.

Вгомонися,  вітре,  тихше!  -

Хвиля  рибоньку  колише.   3.08.23

P.S.  Світлина  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990516
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

РОЖЕВИЙ ПРОМІНЬ…

Рожевий  промінь  впав  на  воду,
Відкрили  очі  береги.
Пливе  ріка  -  не  знає  броду  -
В  ній  стільки  хисту  та  снаги!

Долає  відстані,  пороги.
У  мандрах  невід'ємна  суть?
В  чиї  світи  круті  дороги    
Ціленаправлено  ведуть?  

Тече  в  обіймах  часоплину,
Не  уповільнює  ходи,
Змиває  на  шляху  сліди.
Світають  сонні  острови,
А  ми  і  досі  ще  на  "Ви"
Малюєм  променем  картину.                                      

*Моя  світлина    15.07.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989058
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Галина Лябук

Господар завзятий.

                                       В  липні  в  коморі  пусто,  
                                   зате  в  полі  густо.  
                                                   (  народна  мудрість  )  

Липень    заможний  примчав  -  йому  дяка,
Вдяг  вишиванку  з  волошок  і  маку,  
Бриль  з  колосками  ячменю,  пшениці,  
Вуса  із  жита,  вуста  в  медуниці.  *

У  шароварах  полем  мандрує,  
Сонцем  і  дощиком  землю  гартує.  
Справжній  козак  !    Здоровило  рум'яний
Приніс  оберемок  ромашок  духмяних.  

Лине  над  степом,  врожай  оглядає,  
Двінкоголосий  жайвір  співає.  
Барви  у  липня  блакитно-пшеничні,  
Що  дуже  личать  йому  споконвічно.  

Гість  довговусий    -    господар,  нівроку,  
Поле  у  збіжжі  радує  око.  
Все,  як  достигне,      -    серпню  збирати,  
Щоб    була  сита  Вкраїна-мати.  

Липень  вусатий  явивсь    -    за  це  дяка,  
Що  з  миром  прийшов,  не  якийсь  забіяка.  
Кулі  його  не  беруть  і  гармати,  
Крокує  статечно  господар  завзятий.  


                                       *    Тут  вуста  в  солодкім  нектарі  медунки.  
                                         (народна  назва    -    медуниця).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988314
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Катерина Собова

В генделику

У      генделику      сільському
Тьотя      Валя    працювала:
На    розлив    горілку    й    вина,
Як    годиться,    продавала.

Валечка    до    всіх    привітна
І    веселу    має    вдачу,
Розсипає    компліменти
І    не    завжди    дає    здачу.

-Не    соромтесь,    замовляйте,
Гарно    йде    торгівля    нині!
-Пляшку      ’’Хортиці’’    подайте,-
Каже    Гриць    до    продавчині.

-Вам    з    собою?    -    запитала
(Гриця    аж    звела    судома),
-Ні,    без    вас,    хай    Бог    боронить,
В    мене    є    така    вже    вдома!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Віктор Варварич

Відважний воїн

Триває  бій,  земля  палає
І  осколки,  як  джмелі  гудуть.
Тебе,  брате  Бог  захищає,
До  перемоги  тримаєш  путь.

І  кров'ю  просякнутий  ґрунт,
Гримить  град,  як  громовиця.
Борониш  від  ординських  хунт,
Хай  буде  міцна  правиця.

Нехай  Ангел  поряд  крокує
І  береже  від  небезпеки.
Хай  Бог  молитви  твої  чує
І  хай  згинуть  ординці  -  зеки.

Нехай  дух  тебе  бадьорить,
А  мужність  снаги  додає.
Нехай  гордо  стяг  майорить,
А  відвага  вперед  веде...

©:  Віктор  Варварич  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988904
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 17.07.2023

Ніна Незламна

Війна не перешкода

Всякчас  роки  змінюються,
Тож  відповідно    й  почуття,
   Думки  на  краще  сіються,
Планують  мирне  майбуття.

Весняний  цвіт,  надихає,
Час  сподівань  і  світлих  мрій,
Трава  про  сон  забуває,
Не  втрать  під  сонцем  й  ти  надій.

Хоч  ми  з  тобою    й  далеко,
Роз’єднали…    біда,    війна,
Ти  навіки,  мій  лелека,
   Хоча    й  кривава,  в  нас  весна.

Лягає  холод  на  плечі,
Разом  із  вітром,  сповивав,
Я  знов  мололась,  надвечір,
Кожну  зірницю  чатував..

 Небесне  сяйво  для    ночі,
У  бурштинОвих  спідницях,
Я  продивилась  всі  очі,
Бродять  думки,  по  темницях.

Тож  де  ти,  де?  Чи  подзвониш?
Нині  роки  не  завада,
 Батьківську  землю    борониш,
Ти  приїзди  -  душ  відрада.  

Кохала  я    і  кохаю,
Не  перешкода,  нам  війна,
Поведи    в    храм,.  Вдвох  до  раю,
В  наших  серцях  квітне  весна.

                                           10.07.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988894
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Нове відроджується слово

Гартується,  мов  сталь,  у  жарі  горна,
Катам  вкраїнське  слово  душить  горло.
Не  замести  сліди  війни  криваві,
Приречена  ганьба  їм  і  провалля.

Ні  муки,  не  тортури  неспроможні  
Убити  мову,  правди  слово  кожне.  
Стріляли  в  слово,  а  попали  в  тіло.
У  слові  ж  саме  справжня  думки  сила.

Щоб  не  творив  цей  недолугий  ворог,
Нове  щодня  відроджується  слово.
Довічно  невмирущий  дух  поетів,
Бо  слово  істинне  сильніш  багнета.


(Вірш  присвячується  загиблим  поетам  від  рук  рашистів.)                                  https://kp.ua/ua/life/a672695-vidrodjatsja-z-popelu-kviti-ukrajinski-poeti-ta-pismenniki-jakikh-ubila-rosija                                                              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988635
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Валентина Ланевич

Краю мій рідний

Краю  мій  рідний,  осяяний  сонцем,
Колосом  пишним  і  хатнім  віконцем.
Верб  чередою  над  ставом,  де  ряска,  -
Все  це  чарівна  й  незаймана  казка.

Казка-колиска  зі  стін  очерету,
Крилець  метеликів  у  піруеті.
Співу  пташиного,  килиму  з  квітів,
В  порухах  голівок  -  безліч  привітів.

В  гудінні  бджоли  над  липовим  цвітом,
У  спориші,  що  шепочеться  з  вітром.  
Що  край  доріжки  біжить  навздогінці
За  подорожнім,  очиці,  -  червінці.

Та  наздогнати  лиш  можемо  завше  -
Те,  що  під  силу,  по  духу  не  зайшле.
Що  по  любові,  по  праву  та  вірі,
Що  не  підвладне  ніколи  зневірі.

Те,  що  у  серці,  у  грудях,  у  крові,
Ті  почуття,  що  у  кожному  слові.
Краю  мій  рідний,  омитий  сльозою,
В  Славі  Героїв!  Навіки  з  тобою!

16.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988912
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023

Веселенька Дачниця

Ой була у мами, тай одна дочка

Ой  цвіте  калина  в  зеленім  гаю
Я  тобі,  миленький,  про  любов  свою  
Розкажу  тихенько,  щоб  ніхто  не  чув,
Що  того  кохаю,  хто  звечора  був.

Цілував  у  личко,  говорив  слова,
Від  них  закружилась  моя  голова...
Мама  догадалась,  закрила  на  ключ  -
Лізь  через  віконце  і  мене  не  муч!

Часто  мама  каже:  -  «Ой,  падка  на  страсть!
З  першого  цілунку  ти  не  піддавайсь!»...
Третій  я  діждалась  –  годі  вже  терпіть!
Беріть  мене  хлопці  тай  у  загс  ведіть!

Ой  була  у  мами,  тай  одна  дочка,
Як  мама  гаряча,  скажена  така,
Як  побачить  хлопця  –  бісики  в  очах,
Аж  поруч  сороки  німіють  в  кущах!

Зібралися  хлопці:  -  Як  його  діяти?
Будем  Аліну  по  разу  цілувати!
Щоб  не  повторилось  із  третім  разком  -
Прив’язуй,  матусю,  дочку  мотузком….
                                                                                                       В.  Ф.-  06.  06.  2023  
                     
                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987274
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 28.06.2023

Ніна Незламна

Одного травневого вечора ( проза)

             Весняний  вечір….  сонце  зпускалося  донизу.  Край  неба    палахкотів  рожевими  смужками,  вони  частково  прикривали  пишні,    темно  -  сірого  кольору  хмари.  Сонячні  промені    все  ж  пробивалися  через  них,  ніби    через  сито,    потік  золота  прилягав  до  землі.
         Київський  вокзал  ніколи  не  пустує.  Людей,  як  комах,  майже  кожен  має  ношу,  як  не  валізу,  то  сумку,  чи  рюкзак.  А  біля  електричок,    можна  часто    побачити    з  кошиками.  Звичайно,  хто  з  роботи  добирається,  а  хто  з  дачі,  ну,    а  дехто    й    з  базару.  Скільки  людей  скільки  й  напрямків.  Хтось  уважний,  а  хто  й  розсіяний.  Як  кажуть  -  таке  воно  життя  .Час  швидко  плине,  в  людей  багато  мрій,  багато  справ.  Щоб  усе    встигнути  зробити  завчасно,    треба  від  нього    не  відставати,    треба  триматися  на  плаву.  Яким  би  життя  не  було,  коли  в  серці    сум’яття  і    розчарування,  чи    коли    є    радість  і  злагода.    
       Нині  ж    війна  і  життя,  майже  щохвилини  приносить  різні  новини.  Люди  в  напрузі,  чи  поїде  потяг,  чи  електричка,  чи  знову  буде  гудіти  сирена?  На  початку  війни  боялися  кудись  їхати.  Тепер  же  позаду  цілий  рік  воєнних  дій,  звикли.  А  орки,    на  жаль  й  не  збираються  зупинятися,  пруть,  як  стадо  баранів.  І  кожній  людині    хочеться  запитати  -  навіщо  ця  війна,знущання,грабування  ?  Заради  чого  прийшли  на  українську  землю?  Ну  хіба,  що  за  своєю  смертю.
     Ніхто    й  не  думав,  що  затягнеться  війна.  Але  паніки  немає,  треба  жити,  пристосовуватися  до  життя,    виживати  і  вірити,  що  війна  закінчиться.    І  закінчиться    тільки  перемогою  над  ворогом.
       На  платформі  приміського  вокзалу  людно.  В  таку  пору  люди  більше  їдуть  з  роботи.  Тамара  ж    уже  п’ять  років  на  пенсії,  від  доньки  добиралася  додому.  Молодим  важче,    є  діти,  треба  й  до  школи    копійчину  мати  й  так  прогодувати    важче  чим  стару  людину.  Хоча  тут  теж  є    свої  нюанси    -  потрібні  гроші  на  ліки.  Але  хто  в  селі  живе,  все  ж  таки    легше,бо    є  городина  і  якась  курка  знесе    яйце,  то  уже  трохи  легше,  не  побіжить    до  магазину,  щоб  купити.  Хоча  фізично  важко,  в  городі  треба  добряче  наробитися,  адже  з  неба    нічого  не  падає.
     Наразі  розчарування,  на  жаль    летять  ракети,  дрони.,  снаряди.
-Щодня  всі  під  Богом  ходимо,  -    таку    мову  ведуть  по  селі,-  кому  скільки  назначено.  Хтось  виживе,  а  когось,  ота  з  косою  забере,    їй  дуже  важко  протистояти.
         Ніби  всі  електрички  йдуть  за  графіком,  тішилася  Тамара,  вкотре  позирала,чи  їде  електричка.  Вона  машинально  поправила    рушник  на    круглому  білому  хлібові,  що  лежав  у  кошику.    
Отак  щоразу,  як  буває  в  Києві  так    і  привезе  додому.  А  ввечері  зайде  сусідка  запитає  про  сина,    про  доньку    з  чоловіком  й  онучатами  та  й  почаюють  разом.  А  воно  ж    намастити  хліб    духмяним  суничним  варенням  смачно,  хіба  ж  хто  відмовиться.  Погомонять  удвох,  пожуряться  про  події  на  фронті.  А  їм  нічого  більше  і  не  треба,  якби  мирно  було  та  щоб  діти  вдома  працювали  та  насолоджувалися  життям.    Тамара    багато  часу  в  роздумах-  От,  як  синок  приїде  з  фронту,тоді  вже  треба  буде  готуватися  до  весілля.    Є  дівчинка,  от  би  Бог  дав  щоби  все  було  добре  та  й  від  нього  би  дочекалася  онуків.
       Голос  диктора  повідомив  про  подання  електрички  за  маршрутом  і  потік  людей  згуртовано  попрямував  на  платформу.
 -Добре,  що  місця  указані  -заходячи  у  вагон,    у  метушні  все  ж    спромоглася    подумати  жінка.  За  пару  хвилин    вона  уже  сиділа  на  своєму  місці  біля  вікна.  В  її  купе  зайшли  дві  молодички.  Відразу  оцінила  –  Бач,  без  валіз  і  торбів,  лише  через  плече  моднячі  маленькі  сумочки,  значить  з  робити.
     У  вагоні  майже  всі  місця  уже  зайняті.  В  купе  біля  Тамари  іще  було  вільне  місце  і  коли  хтось  йшов  між  рядами  звертала  увагу  -  Це  вже  мабуть  біля  мене  присядуть.
     Перед  самим  відправленням  електрички    у  вагон  зайшло  двоє    військовослужбовців.    Ой  мабуть  із  фронту-  Подумала  і  з  цікавістю  спостерігала  за  ними.  Один  з  них  русявий,  непоголений,  видно    за  віком    трохи  старший,  на  років  п’ять,  а    можливо  й  десять.  А  другий  білокурий,  здавався  зовсім  молоденьким.  На  обличчі  видно    іще  не  густе  волосся,  напевно  рідко  голиться,  як  і  мій  синок.  Враз  защеміло  під  серцем,відвела  очі  повні  сліз.  Схилила  голову,  заспокоїла  себе-  Ой,  що  ж  це  я,  витріщилася  на  дитину.  Боженьку,  яке  ж    то  щастя  родині,    синочки…  напевно  додому  їдуть.
   Вони  впоспіх  підійшли  до    її  купе.Старший    звернувся  до  молодшого,
-От  бачиш,  все  добре,  встигли!  А  ти  хвилювався.,  за  годину  будеш  вдома.  Я  так  зрозумів  тебе  на  станції  зустрінуть.  За  три  дні  зідзвонимося,  я  побіг,  бувай!
У  хлопців-  вояків    ніби  й  проблем  нема,    щаслива  усмішка  осяяла  їх  обличчя.  Обійнялися  і  старший  поспішив  до  виходу.
Вона  дивилась  йому  вслід,  як  добре,  що  цей  молоденький  має  такого  друга.Може  й  моєму  синові  пощастить  зустріти    добру  людину.  Адже  їм  усім  зараз  так  потрібна  підтримка.  Ой  та  там  напевно  усі    такі,  коли  важко  робити  одну  справу,  тільки  об’єднання  приводить    до  успіху.
     Електричка  набирала  швидкість,  той  звук    розсипав  думки,  які  їй  навіювалися.  Час  від  часу    поглядала  на  військового,  ніби  шукала  в  ньому  щось  схожого  на  сина.  В  її  очах  ніжність  і  ласка,  частка  материнської  любові.  А  блиск  -    віра  й  надія  на  щасливе  майбуття  кожної  родини.  
Яка  ця  дитина?  Напевно  щира,  добра,  з  дитинства      привита  любов’ю  до  рідної  країни.Тільки  такі  там    виборюють  незалежність,  волю  і  світле  майбутнє  для  покоління.  Себе  на  думці  зловила  -  Ой,  що  ж  це  я  весь  час  на  нього  дивлюся.  Ніяковіла,  відводила  погляд  до  вікна.  За  вікном    цвів  срібно-  синій  сутінок  та  вона  цього  не  помічала.  Стривожилась  душа  за  сина,    як  він  там?  Уже  три  дні  нема  дзвінків.А  може  запитати  звідки  він  їде?  Та  ні,  не  скаже,  це  ж  таємниця.  За  мить,  подумки  повторювала  молитву  «Отче  наш».  Наразі    ніби    туга  відійшла,  духовне  полегшення.  
     Увагу  привернув  раптовий  дзвінок,    боєць  закопошився,  відповів,
-Так  мамо,  я  слухаю!  Так!  Так,  я  зрозумів.За  хвилин    десять  буду  з  вами.
       Тамарі  ніби  передалося  почуття  його  матері  -  Напевно    радіє,  що  приїде  син,  посміхнулася.Та  відразу  ж  на  обличчя    неначе  прилягла  тінь  -  Господи,  спаси  наших  синів,  доньок    від  куль  і  страждань.  Допоможи  перебороти    російську  наволоч,  яка  припхалася  на  нашу  святу  землю.  Боже,  почуй  молитви  материнські.  Допоможи    воїнам  у  нерівному  бою    здолати  зло  й  ненависть,  жадобу  й  заздрість!
       Поступово  електричка    зменшила  швидкість,  військовий  привстав,  поправив  рюкзак  й  швидкою  ходою  направився  до  виходу.
-Синочку  -  їй  хотілося  крикнути  вслід  -  дай  Боже  тобі    добре  відпочити!  Хай  в  тебе  все  буде  добре!  А  підеш  у  бій,    хай  тебе  захистить  моя  молитва    і  не  тільки  тебе,  а  усіх,  хто  оберігає  наші  дні  і  ночі,  наше  буденне  життя.
   Душевне  почуття  подякувати,  обійняти,  але  ж,  якби  без  поглядів  чужих  очей.  Побоялася,  що  розплачеться,  на  людях  соромно.  Незмогла    спокійно  всидіти,  чолом  торкалася  скла  вікна.    На  платформі  побачила    дівчину  з  шикарним  букетом  білого    бузку  й    жінку  з  чоловіком,  спішили  йому  назустріч.
   Котилися  сльози,  як  горошини,  яке  то  щастя    бачити  щасливого  сина.  Бажання  обійняти  й  приголубити,  як  у  дитинстві.  Не  стримать  сліз,  важко  вгамувати  почуття.  Їй  би    зустрітися  з  його  матір’ю,  обійняти,  подякувати  за  сина-  воїна!  За  його  виховання,  за  мужність,  за  сміливість,  за  любов  до    землі    України!

                                                                                                                                                                                             30.05.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985129
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 17.06.2023

Катерина Собова

Iменини

У    Марини    -    іменини,
Тож    набилися    у    хату
Родичі,    куми,    сусіди,
Словом,    всіх    було    багато.

Готувалась    молодиця,  
Вночі      спати    не    лягала,
Щоб    було    все,    як    годиться,
До    ладу    наготувала.

Цілий    день    пили,    гуляли,
Уже    вечір    наступає,
А    додому    іти    гості
Аж    ніяк    не    поспішають.

Стомлена    Марина    злиться,
Вже    не    слухає    тих    тостів,
В    думці    крутиться,    вертиться:
-Йшли    б    ви    вже    до    чорта,    гості!

Є    ж    на    світі    без    халтури,  
Чемні,    виховані    люди:
Знають    правила,    культуру,
Їм    подяка    за    це    буде.

Он    французи:    попрощались,
Зразу    в    двері    -    і    додому,
А    англійці    -    ці    тихенько
Йдуть,    не    кажучи    нікому.

Зате    наші,    як    ті    свині:
Вже    нажерлись,    нализались,
Попрощалися    три    рази  –
Й    за    стіл    знову    повсідались!

Іменинниця    стогнала,
Присідала,    позіхала…
Вже    за    північ.    Так    стомилась,
Гостям    ввічливо    сказала:

-Дуже    рада,    що    не    бились,  
Тож    вам    дякую    за    свято,
Їжте    так,    щоб    не    вдавились,
А    я    йду    у    ліжко    спати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

ТАИСИЯ

Мой Внучек - солнечный лучик.

Молилась      Бабушка      Всевышнему.
Чтоб      Внук      её      проведал      в      трудный      час.
Была      молитва      та      услышана.
Всевышний      выполнил      наказ.
==    ==    ==    ==    ==    ==    ==    ==
Дарит        нам      лето        чудную      сказку.
Пьём      капучино      в      уютном      кафе.
Ветер      ласкает      кожу      украдкой.
Волны      у      ног.    Ну      а      мы        «под      шафе».

Так        был        отмечен      мой      День      Рожденья!
Но      сокращается      список      гостей.
Внук        обеспечил        мне        вдохновенье.
Явно        до      самых      ответственных        дней.
 
Солнечный      лучик    -    это      мой      Внучик!
Снял      сразу      с      Бабушки      кучу      проблем.
Бабушка        с      Внуком      весело        шутит.
Дарит      ему      стихотворный        шедевр.

Бабушка        снова        расправила      крылья.
Снова      стремится        летать      в      облаках.
Прочь      из      души      убегает      унынье.
Радость      теперь      поселилась      в        стихах.

03.  06.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985090
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Галина Лябук

Молімося за Україну.

Врочисто  в  квіті  калина  сяє,
А  біль  і  смуток  серце  крає.
Витає  трунок*  той  усюди.
Весна...  На  Сході  гинуть  люди.

Вражи'ні    мало...  Ще  й  на  Півдні
Терор  влаштовують,  катівні.  
Що  їм  весна?  Потрібно  крові,  
Коли  є  зло,  -    нема  любові.  

Закон  Природи    -    невмирущий  !  
Нам  до  душі    -    усе  насущне:
Щоб    ожили  міста  і  села,  
Пісні  лунали  скрізь  в  оселях.  

Та  наше  військо  -  не  здолати  !  
За  нами    -    Україна-мати.  
Народ  згуртований  вкраїнський
Зітремо  вщент  ординське  військо  !  

Калина  в  квіті,  весна  буяє
Надію  й  віру  нам  вселяє.  
Молімося  за  Україну,  
Стояти  будем  до  загину  !  


                                                       *    Трунок  -    тут  п'янкий  запах,  пахощі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984582
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 16.06.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Затоплене живе

Від  вибуху  весь  простір  водяний,
Хтось  обіймає  рідний  дах  руками
Й  шепоче  сам  собі:  не  плач,  не  ний.
Не  втримавсь  хтось,  на  дно  пішов,  мов  камінь.  

Затоплене  ненавистю  живе
Невігласом,  ворожим  кодлом  з  пекла.
Бо  в  дзеркало  дивилися  криве,  
У  душах  зайдів  передчасно  смеркло.

Затоплені  волають,  хтось  затих,
Реве  худоба,  а  вода  клекоче.
Скрапають  сльози  з  неба  всіх  святих,
Підтримай  швидше,  всюдисущий  Отче.

07.06.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986183
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мотив чудовий із душі

Мене  в  колисці  немовлям  ти  колихала,
Мотив  чудовий  із  душі  так  дарувала,
У  нім  звучала  вся  любов,  летівши  світом,
Чарівні  промені  ясні,  з'єднались  з  квітом

Краса  все  вабила  мене  картин  розкішних,
До  глибини  твоїх  думок  зовсім  маніжних,
Злітали  зіроньки  з  небес,  як  чарівниці,
В  танку  кружляли  неземні  малі  сестриці

У    струнах  милих  почуттів  лунали  звуки
І  відчували  весь  порив  кохані  руки,
Сміявся  місяць  із  небес,  краса  та  й  годі,
Зробивши  зва́бливий  уклін  святій  природі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986176
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Valentyna_S

МАКИ

То  кулі  в  тілі    стебелин.
В  розливах  пелюстинок  крові.
З  них  ніч  для  тих  збирає  сни,  
Чия  провина  у  любові.
З  незбутніх  мрій  плете  вінки—
Горить-пала  підніжок  схилку.
Слізьми  не  згоять  сум  жінки:
«Коханий,  я  без  тебе…»,  «Синку…»
З’їдає  горе  глузд,  мов  тля.
Коли  ж  спаде  іржава  мряка,
Картато  видихне  земля
Й  запурхають  на  вітрі  маки.
Знов  стерегтиме  їх  Морфей,
Аби  з  чарунку  збір  весь  –людям.
Хай  лиш  покине  край  пігмей…
Та  чи  колись  війну  забудем?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986245
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Галина Лябук

Голосисте літо.

Тарабанить  дощик:    -    Крап  -  крап  -  крап,
Зайчик  під  ялиночку  миттю    -    драп  !
Грім  гуркоче  в  небі:    -    Та  -  ра    -  бах  !
Тішиться  вухастий,  що  є  дах.

Замовк  соловейко,  нема    -    тьох,
Дуб  мовчав,  а  потім  каже:    -    Ох-х-х  !  
-    Вже  грози  не  треба    -    Ні-ні-ні...  
Дуже  лячно  стало  і  мені.

Вилетіла  сойка:    -    Ф'ю    -  ф'ю    -  ф'ю,  
Заспівала  пісеньку  свою.
Ропуха  з-під  кущика:    -    Скре  -  ква  -  ква.  
Веселка  на  небі,  ну,    й    дива'  !

Ліс  радіє,  листячко:    -    Шу  -  шу  -  шу,
Вилетіла  бджілка:    -    Жу  -  жу  -  жу.  
Дятел  вибиває:    -    Тук  -  тук  -  тук  !  
Ритмічний  з  відлунням  в  дятла  звук.  

Літо  голосисте  вже  прийшло,  
Будуть  пісні,  звуки  і  тепло.  
Нехай  процвітає  рідний  край,  
В  полі  дозріває  урожай  !  


                                                         Примітка  :        цікаво,  що  сойки  здатні  переймати  звуки
                                                                                                     інших  птахів,  навіть  ссавців,  тому  їх  спів  розмаїтий.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985507
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Катерина Собова

Усмiшка Джоконди

-Був    я    вчора    в    галереї,
Розглядав    картини,-
Розказував    кум    Валерій
Кумові    Мартину.

-Були    гарні    і    не    дуже…
Кругом      люди    бродять,
Ці    шедеври    розглядають,
Диспути    проводять.

Бачу:    юрба    зібралася,
Всі    -    наче    завмерли…
Я    подумав:      -Що    за    диво
Всіх    сюди    приперло?

Витріщились,    як    блондинка
На    новеньку      ’’Хонду’’,
Виявилось:    всіх    цікавить
Усмішка      Джоконди.

Розглядають    зблизька,    збоку,
Потім    десь    відходять,
Милуються,    і    з    портрета
Всі    очей    не    зводять.

Я    теж    стояв    і    дивився…
На    що    час    свій    трачу?
Все    буденне    і    знайоме  –
Щодня    таке    бачу.

Посміхається    так    само
Моя    жінка    Міла,
Коли    я    її    питаю,
Куди    гроші    діла.

А    усмішка    її    мами
Щось    таке    ховає,
Там    не    те,    що    прості    люди  –
Сам    Бог    не    узнає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Не залишиться ворожих тіней

Чому  ж  не  сонячно,  хоч  світить  сонце  за́вжди,
Пронизуючи  вістрям  дні  змарнілі.
Десятий  рік  вже  тлумляться  чужинці-зайди,
Розкривши  суть  хижацько-озвірілу.
Зомбовані  на  сказ  кремлівською  пітьмою,
З  московії  підступні  блудять  вбивці,
Не  вникнувши  в  диктаторську  жахливу  змову,
Воюють  недобиті  кровопивці.
І  цей  загарбників  непотріб  жде  погибель,
Бо  зайві  на  землі  -  це  сто  відсотків.
Потворні  наміри  у  цих  триклятих  гицлів  -
У  прах,  катів  мерзенні  руки  всохнуть.
Розплата  бу́де,  й  наближається  щоденно
За  юнь  розстріляну  ,  крихке  дитинство,
Бо  українці  мають  переможців  гени,
То  ж  не  залишиться  ворожих  тіней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Думки в дорозі (або «80 льє під вогнем»)

Нас  довго  намагались  запевняти,
Що  ми  там  ніби  «недолугі  гречкосії».
Та  швидко  вже  змогли  і  спростувати
Війни  кривавої  стрімкі  події.

Що  ніби  ми  не  дружні,  як  ті  горці,
Нам  намагалися  привити  плазуни.
Що  перед  силою  пасивні,  бо  не  горді,  
Та  ма́буть,  так  судили  по  собі́.

Бо  й  де  та  «гордість  горців»,  які  віддали́
Ічкерію,  Абхазію,  Осетію…  вандалам,  
Де  зараз  із  боліт  кремлівські  дикуни  
Про  «єдність»  міфи  травлять  тим  васалам.

Воно  ж  з  дивану  так  видні́ше,
Коли  є  й  час  на  різні  балачки́,
Де  і  не  чути  се́ред  «ватяної»  тиші,
Як  б’ються  за  свободу  рідної  землі.

Бо,  і  в  Бахму́ті,  Маріу́полі,  Херсо́ні…
Ми  довели́  свою  незламність  і  звитягу.
Який  би  ще  народ  зміг  в  обороні
Так  згуртуватися,  що  ворог  дав  і  тягу.

Який  би  ще  зміг  пережити  сталінізм,
Голодомор,  репресії,  брехню  «застою»,
І  довести́  незламний  духу  героїзм
Вже  і  з  рашистами  на  полі  бою.

А  волонтерський  рух,  то  взагалі,
У  світі  прикладів  таких  не  мав,
Коли  народ  в  запеклій  боротьбі,  
Як  одне  ціле,  хвилею  повстав.
 
Брехали  нам,  ніби  культура  «сходу»
Є  набагато  глибшою  за  нашу.
Та  точно  «гуру»  ті  не  нашого  і  роду,
Який  з  Трипілля  ще  почав  «варити  кашу».

Ніби  на  «сході»  і  «порядок  в  шафі».
Але  забули,  ті  «шахеди»  звідки,  
Та  як  закінчують  хусейни  і  каддафі,    
Бо  є  сьогодні  вже  й  рашизму  свідки.

Старий  прийом  кремлівських  кгбістів,      
Ніби  там  хтось  народи  два  «стравив»,
Щоб  відвести́  провину  від  рашистів,
Хто  по  Одесі,  Львову,  Києву…  гатив.

Конспірологію  стару́  підняли  
Про  нібито  якусь  «всесвітню  змову»,
Де  ще  і  «жертвами»  там  показали
Катів,  що  пруть  зі  смертю  знову.

Скільки  дітей  згоріло  у  вогні
Від  тих  «асвабадітєлєй»  з  кремля…
Зали́шились  лиш  попелу  сліди,
Де  вдерлась  нелюдей  орда…

Може  «за  мір  і  дружбу»  ще  і  досі
Є  «гуманісти»  за  чужий  рахунок?!
І  про  «всепро́щення»  там  колупає  в  носі,
Та  скласти  зброю  нам,  як  «порятунок»?!

Чим  далі,  то  крикливіші  «експерти»
«За  мир»,  та  на  умовах  москалів,
Щоб  і  країну  дати  їм  роздерти,
Аби  задовольнитись  спо́коєм  щурів.

Підсунуть  ще  й  зневіри  пропаганду,
Ніби  нам  тільки  гірше  буде  далі,
Бо  звикли  їсти  лиш  рабів  баланду
Із  заздрістю  до  тих,  у  кого  дух  зі  сталі.    

Майже  за  десять  ро́ків  в  цій  війни
Кожен  вже  визначитись  мав  сумління  –
Збирати  «лайки»  від  кремлівської  брехні,
Чи  бути  гідним  українського  коріння.  

Тому  тут  ворогам  немає  місця,
Які  так  зневажають  наш  народ.
Бо,  згинуть,  як  пожовкле  листя,  
На  кладовищі  незапрошених  заброд.

А  наш  народ  –  і  був,  і  є,  і  буде,
Попри  підступність  ворогів.
І  Перемогу  неодмінно  вже  здобуде,
Над  споконвічним  злом  катів.

Може  і  для  кого́сь  все  якось  зникне,
Та  тільки  не  для  нас,  хто  має  віру.
Бо  і  не  ми  цей  кинули  війною  виклик,
Та  нам  її  і  прикінчи́ти  задля  миру.

Тому  і  нам  з  дороги  та  в  дорогу
Йти  знову,  забуваючи  про  втому,
Аби  наблизити  жада́ну  Перемогу,
Та  з  миром  повернутися  до  дому.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984280
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Valentyna_S

МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВІРШ

Схлипує  пелюстка  в  затишку  долоні—
чи  упала  з  вишеньки  спросоння,
чи  її  колиску  розгойдав  навмисне
надто  рвійно  капосний  вітрисько…
Не  у  білім  цвіті—в  поглядах-наліпках
бачиться  вона  завиді-сліпню.
Нашпичачились  його  розгульні  крила
і  накрили  перед  ним  безсилу.
Стихла  пелюстина  в  ямочці  долоні.
Причаївсь  підступним  змієм  
вітер  в  кроні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Юрій SH(Шторм)

За весною

Хтось  до  колишнього  воліє,
Зітхаючи,  як  там  було  їх  літо…
Хтось  від  зими  пасивно  ниє,
Чогось  чекаючи  від  всього  світу…

Той  і  в  прийдешньому  в  безодні,
Для  кого  лиш  вчорашнє  –  сутнє.
Та  завтра  починається  сьогодні,
І  боротьбою  тв0риться  майбутнє.  

Нам  сили  духу  і  не  позичати,  
Бо  не  з  газет  життю  навчались.
Хто  крила  має,  той  не  буде  плазувати,
Щоб  мрії  все  ж  таки  збувались.
 
І  ми,  долаючи  негод  шторми,
Сприймаючи,  що  випало  на  долю,
За  те,  щоб  розквітали  на  землі  сади,
Йдемо  вперед  за  мирною  весною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973216
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 25.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Не плач, калино

Не  плач,  калино,  за  вікном,
Ще  будуть  ве́сни
Ти  посміхнешся  ще  чолом,
Краса  воскресне

І  шати  вкриють  милий  стан
Тендітним  квітом,
Торкнеться  образу  туман
Чарівним  літом

А  тихим  ранком  на  гілки
Прилине  пташка,
Сховає  ніжність  у  листки
П'янка  ромашка

І  забуяє  милий  світ
У    дивних  трелях,
Здійметься  казка,  ніби  квіт
На  каруселях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

ТАИСИЯ

Мой Праздник.

Когда      весна        уже      в      разгаре.
В      садах      во      всю      сирень      цветёт,
В      мой      День      Рожденья      под      гитару
Мне      про      любовь          мой      клуб        споёт!

Прекрасней        чувства      нет      на      свете.
Любовь        зовёт      двоих        в      полёт.
Весна      шагает      по      планете.
С      ней      в      унисон      любовь      цветёт.

Судьба      сюрпризы      преподносит.
Используй      молодость      сполна,
Пока      не      наступила      «осень»…
Не      забывай,      что      жизнь      одна.
Пусть      будет      радостной    она.

24    мая    2023.



   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984175
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Ніна Незламна

Якби була беззуба (вірш. розп. з гумор. )

На  душі  так  гірко  жінці,
Все  ж  всміхнулась  чоловіку,
-Чи  б  кохав  мене  довіку,
Як  би  я  була  беззуба?

Вмить  поглянув  і  лукаво,
-Чи  жартуєш  моя  люба!
Нахилився  й  так  ласкаво,
-Ти  про  що?  Отого  зуба?

Що    я  вибив,  напідпитку,
Чого  й  нащо    зачіпати,
Ну  й    пропив,  другові    свитку!
Було  б  краще    помовчати!

-Я  журюся,  чи  довіку,
Ти  мене  будеш    любити,
Чи  до  старості  на  втіху?
-Знов  гризеш,    то,  як  прожити?
Краще  йду,  десь  знайду  дівку!

-Ба,  про  шльондрочку  жартуєш!
Яку  дівку,  їй  ти  нащо?
Тож  щоденно    бешкетуєш,
І  до  сексу,  геть  ледащо!

Чоловік  вилупив  очі,
Жаль,  не  зміг  все    пригадати,
Рідні  пестощі  жіночі,
Рішив,  ліпше  промовчати.
А  вона  ж,  як  ота  квочка!

-Що  мовчиш,  ото  зараза,
Лиш  три  зуба,  в  роті  маю,
Так  набридла  твоя  зрада,
Я  за  що,    щодня  страждаю?
Тебе  біса,    запитала,
Яке  ставлення  до  мене?
Що  ти  зраджуєш    я  знала,
Може  здуру  та  прощала,
То  чому  тебе  не  клясти?

Стала    ніби  та  тростина,
Я  ж    не  маю,  вже  чим  їсти,
Співчуття.  Де?  От  скотина!
Може  досить  випивати?
Чи  за  розум  ти    візьмешся,
Тож  надіялась    вставляти,
Ич    лукавий,  ще  й-  смієшся.

Задню  дав,  то  що  ж  сказати!
Вже  пом’явся,  глянув  хитро,
От,  як  вижене  із  хати.
Вмить  промовив  надто  хрипло,
-Хоч  й  беззуба,  тебе  люблю,
Кому  я,  потрібен    такий,
Башку  вибач,  дурну  мою,
Прожили,  ми  час  нелегкий,
Мені  краща,  за  коханку!
Давай    все,  почнем  спочатку!

                                               17.05.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе дочекаюсь

Я  тебе  дочекаюсь,  ти  коханий  це  знаєш,
Я  тебе  дочекаюсь,  ти  вернешся  з  війни.
Я  тебе  дочекаюсь,  ти  вернутися  маєш,
Бо  в  житті  цім  коханий,  нероздільнії  ми.

Я  тебе  дочекаюсь,  знаю  Ангел  з  тобою,
Він  тебе  берегтиме  мій  коханий  в  бою.
Переповнене  серце  моє  завжди  любов'ю,
На  колінах  в  молитві  перед  Богом  стою.

Я  тебе  дочекаюсь,  буде  зустріч  ця  знову,
Пригорнуся  так  ніжно  і  кохаю  скажу.
Споглядатиме  ранок,  знов,  на  мить  цю  казкову
І  в  намисто  збирати  буде  чисту  росу.

Я  тебе  дочекаюсь,  буде  все  ж    Перемога,
Згине  зло  те  назавжди,  що  вбивати  прийшло.
Приведе  тебе  любий,  рідна  серцю  дорога,
На  поріг  де  кохання  завжди  наше  цвіло.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984010
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Надія Башинська

НА ЩАСТЯ МАМА ВИШИЛА РУШНИК

Як  проводжала  мама  у  життя,
навчала  жити  із  людьми  по-правді.
Знала  матуся:  доленька  свята
уміє  посміхатися  насправді.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
на  ньому  квітне  ґронечко  калини.
Щоб  доленька  привітною  була,  
матуся  вишила  ясні  жоржини.

Не  раз  казала,  що  в  житті  пройти
мені  доріг  багато  доведеться.
Тому  просила  друзів  берегти,
для  них  завжди  тримать  відкритим  серце.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
який  же  гарний  він,  барвистий,  світлий.
Як  доторкнусь  -  відчую  ласку  рук,
матусин  погляд  бачу  ніжний.  Рідний.

Життя  навчила  мама  цінувать,
нікого  у  біді  не  залишати.
Бо  тільки  серце  з  ласки  й  доброти  
зуміє  радощі  життя  пізнати.
На  щастя  мама  вишила  рушник,
у  ньому  сонце  кольорами  грає.
Я  бачу,  як  в  медових  пелюстках
матусина  усмішка  розцвітає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.05.2023

Lana P.

МАГНОЛІЙ ЗАМЕТІЛІ…

Магнолій  заметілі  -
Рожеві,  чисто-білі,
Посріблені,  лапаті,
Вітрами  розіп'яті,

Здіймаються  над  світом
Із  сонячним  привітом,
Лоскочуть  нам  уяви  -
Веселкові  заграви.

Красою  оповиті,
Дощами  свіжовмиті,
Зітхають  на  прощання,
Вигойдують  бажання.

Солодкої  любові
Підносять  дух,  зіркові!                                                              

 16.05.23


P.S.  Світлина  від  10.05.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983467
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 19.05.2023

Валентина Ланевич

На світанку

На  світанку  парує  земля,
Туман  сизий  клубочиться  вгору.
У  гаю  чутно  спів  солов’я,
В  саду  сойка  вливає  мінору.

Щось  висвистує  шпак  на  гіллі,
В  небі  ластівка  щиро  щебече.
Сонця  диск  рожевіє  в  імлі,
Дятел  стуком  своє  усім  рече.

Горобина  убралася  в  цвіт,
Мов  дівчина  у  вельоні  білім.
І  нарциси  кивають:  "Привіт!"
На  осонні  стоять  пишнотілі.

Пломеніє  голівками  мак,
Від  бузку  аромат  йде  дурманний.
Джміль  гугнявить,  вподобавши  смак,
Польового  нектару  тюльпанів.

Розливаються  пахощі  скрізь,
Де  хвилюється  квітів  бездоння.
Плине  час,  залишаючи  зріз,
Неповторності  мить  міжсезоння.

16.05.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983418
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 19.05.2023

Веселенька Дачниця

Коло тину жде матуся

Де  ти,  доле  чорноброва,  де  ви,  карі  очі?                            
Проводжала  ненька  сина  тай  посеред  ночі…

Проводжала,  не  питала,  бо  не  було  часу,                            
Московіти  посунули  на  країну  нашу…

Посунула  орда  чорна,  ще  живе  дрімало,
Здригнулася  Україна…  захищатись  стала...

Захищалась,  як  уміла,  аж  небо  горіло,
Всюди  гнали  супостата,  щоб  ним  не  смерділо!  

Віділлються    орді  сльози  за  їх  лихе  діло  ...
Сонце  ясне    сушить  сльози  дітям  України  !

Відгриміло,  відболіло  -  душа,  наче  губка…
Коло  тину  жде  матуся.  Сива,  мов  голубка…
                                                                                             В.  Ф.-  30.  04.  2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982446
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Катерина Собова

Порада подруги

На    нічній    робочій    зміні
Скаржилася    дівка    Ганя
Вірній    подрузі    Аліні
Про    свої    переживання:

-Вийшли    заміж    Алла,    Настя…
(Тут    сльозу    змахнула    Ганя),
А    у    мене    всі    нещастя
Від    безпутнього    кохання.

Вже    четвертий    рік    Микола,
Як    той    бовдур,    щодня    ходить,
Відчуваю,    що    ніколи
Пропозиції    не    зробить.

Як    добитись,    щоб    освідчивсь?
Щоб    вчинив    він    мою    волю:
На    коліно    опустився
І    сказав    про    спільну    долю.

-Завжди    володій    собою,-
Їй    порадила    Аліна,-
Загили    у    пах    ногою,
І    твій    красень    -    на  колінах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Ніна Незламна

Росинки… краплинки…

З  листка  на  долоню  спіймала  росинку,
Ледь  -  ледь  погойдалась,  ну  менш  ніж  хвилинку,
 То    ніби  перлинка  –  дарунок  природи,
Вона  не  ховає  чарівної  вроди.

В  ній  колір  веселки    і  сонячне  світло,
Зігрій  на  долоні  -  всміхнися  привітно,
Ти  радість  відчуєш  -  душі  насолода,
Перлинка  на  щастя  -  землі  нагорода!  

По  травах    ясніють  сріблясті  краплинки,
Під    вітром  холодним  ,  тремтять  намистинки,
Лежать,  то  рядочком,  то  в  купі    дрімають,
Вони,  як  і  я  -  тепла  й  сонця  чекають.

                                                     14.05.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Любов Таборовець

Жадана мить

На  хустці  чорнильній  всміхнулась  Зоря,
звабливо  моргаючи  Місяцю-пану.
А  я  вся  душею  і  тілом  твоя…
Ще  мить  —  і  зустрінусь  з  тобою,  жаданим...

Ти  доторком  звабним  береш  у  полон…
Розніжене  щастя  цьому  не  перечить.
Шепочеш,  ледь  чутно:  «Я  твій  Аполлон…
І  ігри  мої  є  в  цю  пору  доречні…»

У  пестощах  очі...  Я  мружу  лице...
Терпка  насолода  торкається  тіла…
До  млості,  нестями…  Немов  олівцем,
малюєш  той  світ,  до  якого  летіла.

Ще  трошки,  і  кожна  клітинка  сповна
Володарю  ночі  віддасться  охоче.
З  тобою…  о,  СОН  мій,  хай  буде  весна
такою,  як  тіло  й  душа  моя  хочуть!

17.05.2023
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983538
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Завжди весною (пісня)

А  ти  мені,  а  ти  мені  в  цю  ніч  наснилася,
Що  на  хвилиночку  в  саду  вмить  зупинилася,
Тебе  побачив  у  квіту,  мов  наречену,
А  плечі  ніжно  покривала  шаль  зелена

Тебе  побачив,  а  душа  бентежно  линула,
Ти  погляд  ніжно  чарівний  легенько  кинула,
Торкнувся  стану  і  не  зміг  вже  відпустити,
Бо  серце  прагнуло  краси,  щоби  любити

І,  що  робити  підкажи,  моя  ти  доленько?
Тебе  я  довго  так  шукав,  прекрасна  зоренько,  
Залишся,  люба,  чарівна,  навік  зі  мною
І  будеш  в  серденьку  сіять  завжди  весною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Аромату бузкового казка (акровірш)

А-ж  гі́лля  гнеться  бузу  від  суцвіть,
Р-анкові  пахощі  несуться  в  світ,
О-бласкані  промінням  золотим,
М-агічно  ваблять  запахом  крутим.
А  кущ  танцює  з  вітерцем  танок
Т-акий  щасливий  з  вихором  думок.
Улад,  у  такт  шепоче,  шурхотить

Б-узкова  ніжна,  надзвичайна  мить,
У-таєна  в  легендах  вікових.
З-емля  радіє  від  бузкових  хвиль.
К-ипить,  цвіте  бузок...Ах,  аромат!
О  диво-сон  травневих  серенад.
В-есня́ної  сине́лі  буйноцвіт,
О-азисом  розлився  пишноквіт.
Г-райливо  насолоджує  серця.
О-вва,  пахучість  щедра  без  кінця.

К-вітує  різнобарв'ям  кольорів,
А  очі  піднімаєш  догори,
З-ірвати  прагнеш  щастя-  пелюстки  -
Красуються  пахучості  зірки.
А-зартний  аромат...казок  стібки.

(  Бузок  ще  називають  "буз",  "синель")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Галина Лябук

Нескорена.

Звила'    гніздо  мала  пташина
Під  мирним  небом  на  калині.
Майстерно  галузки'  сплітала,
Трудилася  й  біди  не  знала.

В  турботах  прокидалась  зранку,
Пісні  співала  на  світанку.
Радіючи,  несла  яєчка,
Щоб  вивести  діток  в  гніздечку.

Ось  так,  як  горлиця,  Вкраїна
Дочо'к    й    синів  своїх  ростила.
Як  смерч,  рашисти  налетіли,  -
Все  сплюндрували,  потрощили...

Вщент  знищили  цілі  містечка,
Безвинних  діток...мертві  личка...
Бо  народилися,  щоб  жити,  
Щоб  рід  примножить  на  цім  світі.

Ті  сльози,  що  течуть  з  журбою.
Ту  кров,  що  пролилась  рікою,  -
Повік  нікому  не  забути!  
Те  горе  і  біди  не  змити.  

Зруйновані  людські  гніздечка,
Розтоптане  життя...  Сердечко
Вкраїни-горлиці    у  ранах  -
За  що?    Бо  в  оборону  стала?

Що  вистояла,  не  упала,  
Синів  і  дочок  згуртувала?
Таких  Героїв    -    світ  не  бачив,  
Непереможний  рід  козачий!

Знову  співатиме  пташина
І  пісня  Слави  нехай  лине...
Нескорена  повік  держава
Героям,  Україні  Слава!!!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Тарас Слобода

Це зайшло вже занадто далеко…

Це  зайшло  вже  занадто  далеко,
переорана  взимку  земля  
Ніч  –  синонім  вже  рік  небезпеки,
сатана  –  рік  синонім  кремля  
І  вже  звично  дитина  питає
й  не  дивує  присутність  сльози:
Якщо  в  Умані  також  світає,
то  чому  там  мовчать  голоси?
Може,  Бога,  насправді  немає  –  
тільки  сльози,  страждання  і  кров?
Перерізана  тиша  трамваєм
«не  на  часі»  спізніла  любов…

Скільки  нам  ще  дітей  хоронити,
скільки  іграшок  ще  принести
Щоб  наситились  вже  московити,  
щоб  назавжди  всі  зникли  мости?
Щоби  йокнуло  в  Штатах  й  Берліні,
щоб  забули  манірність  свою  
Дуелянт  достоєвський  й  Берніні,
«два  Володьки»  Сосюри  в  бою  
Проміняли  на  форінти  землі  
на  зерно  обміняємо  честь  
Оголила  війна  всі  таємні  
закуточки  життя  перехресть…  

Це  зайшло  вже  занадто  далеко
і  не  видно  ще  й  досі  кінця  
Та  не  змусить  «синдром  небезпеки»
наші  страхом  забрати  місця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981890
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Неодмінно

Немає  справ  нам  до  старо́ї  вати,
Що  ореол  «провидців»  начепила,
Та  вміє  іншим  тільки  лиш  брехати,  
Немо́вби  не  розправити  нам  крила.

Хай  тліє  по  собі  у  москалячих  міфах.
А  нам  країну  зараз  треба  захищати,
Щоб  не  було  ординського  в  ній  лиха,
Та  мали  змогу  діти  вільними  літати.  

І  неодмінно,  після  нашої  вже  Перемоги,
Сильну,  нову  збудуємо  для  всіх  країну,
Де  всі  до  щастя  пролягатимуть  дороги
В  квітучу,  вільну,  і  заможну  Україну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982827
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 11.05.2023

Любов Вакуленко

ДО МАРОДЕРІВ

Якщо  це  врятує  твоє  життя,
Ти  можеш  взяти  з  мого  будинку
Будь  які  речі,  навіть  сміття...
Там  я  залишила  серця    частинку...
Якщо  це  врятує  твоє  життя,
Ні  за  чим  із  свого  не  пожалкую,
Бо  головне  не  речі,  а  серцебиття...
Щаслива,  що  мої  речі  тебе  рятують.
Та  коли  ти  взяв  щоб  перепродати  -
Знай,  що  це  не  додасть  тобі  сили.
Бо  щось  із  зруйнованого  будинку  взяти,
Це  як  розкрадати  могили.
В  кожному  будинку  чиєсь  життя,
Заховане  під  розбитим  дахом...
І  плаче  душа  як  оте  дитя,
І  летить  додому  підбитим  птахом...
Якщо  це  врятує  життя  твоє,
І  ти  вважаєш  що  це  справедливо,
Забери  з  мого  дому  все  що  там  є,
І  з  цим  надалі  живи  щасливо.

09.05.23  Л.Вакуленко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982670
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мить єдина

Я  зачиню  своє  вікно  перед  грозою,
Щоби  побуть  на  самоті  лише  з  собою,
Перегорнути  сторінки,  що  прочитала,
Знов  повернути  те  життя,  що  я  пізнала

Відгородитись  від  усього  негативу,
Щоби  набрати  до  душі  лиш  позитиву
Та  обійняти  милий  світ,  ніби  родину,
Тепло  віддати  і  любов,  і  мить  єдину

Відчути  знову  всю  снагу,  що  забриніла,
А  від  квітучої  краси  душа  хмеліла
І  тихо  вабили  в  гаю  весняні  роси,
Скрапала  тихо  благодать  мені  на  коси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Любов Таборовець

Травневий ранок

Вмостилося  Сонце  на  ґаночок  Ранку,  
Низенько  вклонилося,  знявши  свій  бриль.
З  блакиті  бездонної  лився  серпанок
Рожевим  мереживом  в  ніжності  хвиль…

Тендітними  рухами  поміж  фіранки
Гайнуло  по  закутках  сонних  кімнат…
Насипало  жмені  проміння  у  склянки
Під  звуки  весни  й  солов’їних  сонат.

Прокинувся  сонний,  розніжений  Ранок,
Вмивається  бризками  зрошених  віт…
Ковточок  з  горнятка  спиває  Світанок,
Де  в  мареві  травня  ховається  світ.

Спасибі  Всевишній,  за  Ранок  травневий,
За  Сонце,  що  будить  його  на  зорі.
От  тільки  б  дощі  не  лилися  "сталеві"…
На  розкіш  весняну,  на  Рай  кольорів.

07.05.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982494
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Чи вщухне біль?

Комусь  життя  під  сонцем  гріє  душу,  
Комусь  дощем  шмагає  раз  по  раз  
І  залишає  тільки  незабудки,
Не  розкриваючи  замків  і  брам.

Не  кожному  щастить.  Хитросплетіння,
Немов  морозом  влітку  обдає,
Не  залишаючи  знайомі  тіні,
Круті  лиш  береги,  то  ж  рани  є.

Нахабно  світ  до  дна  фальшивий  досі.
Не  схибити  б  і  не  зійти  з  путі,  
Бо  задуми  тирана,  ніби  оси,
Криваво  жалять  -  пруться  до  мети.

Війна  лютує.  Сподівань  є  ж  віра.
Земля  розп'ята  -  йде  сміливець  в  бій
За  всіх  живих.  Знешкодить,  звісно,  звірство,
Що  ласе  на  чуже.  Чи  вщухне  біль?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Ніна Незламна

Все ж вірю я…

Минають  дні  -    мрій  і  сподівань,
Чи  відлітають  ввись  до  небес,
І  чи  бажанням  буває  грань,
Щоб  швидко  з  вітром,  розвіявсь  стрес.

Жахи  війни,  щодня  не  до  сну,
Машин  сирени  -    крадуть  спокій,
Все  ж  вірю  я,  в  сонячну  весну,
Хоча  і  йдуть  бої  жорстокі.

Чи  можна  звикнуть  до  тривоги?
І  до  небес,  що  часто  плачуть?
Там  не  знайдуть  мрії  дороги,
Від  злив  холодних  затріпочуть.

Й  недосягнувши  своїх  цілей,
 Вже  біль  проймає,  безнадія,
Тобі  здалось  ,  між  заметілей,
Лише  за  мить  анестезія.

Жива  душа,  витримає  все,
Війну,  розлуку,  дощ  мінливий,
Для  мене  милий  понад  усе,
Щоб  повернувся,  був  щасливий.

Тож  не  втрачаймо,  любий  віри!
Ми  на  порозі  перемоги!
Здолаймо  диких,  злющих  звірів!
Сонячний  дощ  змиє  пожоги!
Все  ж  вірю  я…  в  сонячну  весну!

                                         27.  04.  2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Юрій SH(Шторм)

Ще не вечір

Вже  котрий  рік  ми  в  полум’ї  війни,
Дехто  від  неї  на  дивані  і  втомився.
І  хай  тікають  перелякані  щурі,
Наш  шлях  до  перемоги  не  спинився.

Із  потойбіччя  лізе  зла  орда,
Від  трупів  їх  не  видно  вже  землі.  
Палають  наші  села  і  міста,
І  світ  весь  у  скривавленій  імлі.

Наші  вітрила  всі  посічені  від  куль,
І  ніби  небо  впало  нам  на  плечі,
Зійшовся  обрій  на  сами́й  вже  нуль,  
Де  шторм  вогню,  та,  ще  не  вечір.  

Серед  усіх  буранів  і  штормів,
Ми  стали  тільки  ще  міцніше.
І  в  нас  нема  жалю  до  ворогів,
Аби  наш  світ  ставав  чистіше.

Зомбованим  не  місце  серед  нас,
Як  тим,  хто  боягузливо  мовчав,
Коли  рашизм  ліпив  собі  іконостас,    
А  потім,  вже  і  в  людяність  стріляв.  

Може  і  краще  журавля  синиця,
Та  не  про  нас  у  клітці  вільний  птах.
І  смерть  нам  зовсім  не  сестриця,
Бо  нас  чекає  до  свободи  важкий  шлях.

Та  віримо,  дійдемо  все  одно,
До  небокраю  ми  свого́  зі  світла,
Де  буде  мир  для  всіх  там  і  добро,
Бо,  ще  не  вечір,  і  душа  не  стихла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982213
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 09.05.2023

Веселенька Дачниця

Ой, синички веселенькі

Полохлива  лине  пісня
Вже  й  весна  розкута,
Ой,  синички  веселенькі,
В  чому  ваша  скрута?

Не  дають,  мабуть,  тривоги                                                
Весело  співати,
Допоки  будуть  вороги
По  землі  ступати...

Ой,  синички  веселенькі,
Зігрійте  серденько,
Годівничка  із  насінням  -
Поїжте,  рідненькі  !

Заспівайте,  порадуйте,
Навкруги  ж  буяє!
Без  радісного  ців-  ців-  ців,                                                            
Мов  весни  немає!
                                               В.Ф.-  02.04.2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980013
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Амадей

ХРИСТОС ВОСКРЕС, ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА

Вітаю  з  Святом,  ненько-Україно,
З  величним  Святом,  що  прийшло  з  Небес,
Вітаю  всіх  із  Святом  Воскресіння,
Христос  воскрес,  Христос  воскрес!

В  цей  День  ми  славим  Господа  Святого,
І  просим  Господа  усі,  старі  й  малі,
Хай  принесе  Господь  нам  Перемогу,
І  щоб  кінчались  війни  на  Землі.

Коли  нарешті  прийде  Перемога,
Найбільший  подарунок  нам  з  Небес,
Ми  будем  славить  Господа  Святого,
Христос  воскрес!    Воістину  воскрес!

Й  по  всьому  світу  буде  пісня  линуть,
І  слава  Господу  дійде  аж  до  Небес,
Господь  воскрес,  воскресне  й  Україна!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!

         ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,ДОРОГІ  ДРУЗІ!
СМАЧНОЇ  НАМ  ВСІМ  ПАСКИ  І  ПЕРЕМОГИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980334
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стелись барвінку

Стелись  барвінку  блакитним  цвітом,
Щоб  пісню  дзвінку  співав  нам  вітер.
Вже  ліс  прокинувсь,  весна  всміхнулась,
Пташина  зграя  з  світів  вернулась.

А  сонця  промінь  торкнувся  личка
І  щось  шепоче  бурхлива  річка.
Всміхаюсь  сонцю,  всміхаюсь  небу,
Думками  лину  любий  до  тебе.

Стелись  барвінку  блакитним  цвітом,
Нехай  стежина  веде  нас  в  літо.
Туди  де  поле,  туди  де  гори,
Де  місяць  сходить  і  світять  зорі.

В  твоїх  обіймах  зігрітись  хочу,
В  твої  коханий  дивитись  очі.
Щоб  серце  билось,  пісні  співало,
Кохання  щастя,  нам  дарувало.

Стелись  барвінку,  музи́ки  грайте,
Теплом  весняним  нас  зігрівайте.
Кохання  ніжне  душі  торкнулось.
І  з  нами  любий  не  розминулось.

Торкнулось  серця  твого  і  мого,
Буде  життєва.  довга  дорога.
Буде  сім'я,  народяться  діти,
Усмішка  їхня  буде,  як  квіти.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980960
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Nino27

І ХАЙ ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА

[i]Я  хочу  щоб  прийшла  весна
І  з  нею  разом  ПЕРЕМОГА!
Назавжди  згинула  війна
І  біль,  і  смуток,  і  тривога...

Душа  і  серце  у  сльозах,
Вже  вічність  найкоротший  лютий.
І  бродить  смерть,  і  сіє  жах,
І  біль,  якого  не  забути.

Болить  розстріляна  весна,
Скалічене,  розбите  літо.
І  осінь  знищила  війна.
Осиротілі  плачуть  діти.

І  цим  сльозам  нема  ціни.
За  їх  страждання  безневинні
(Вони  ж  бо  сироти  війни)
Кати  відповісти  повинні.

Цвіте  заплакана  весна.
Що  день  то  ближче  ПЕРЕМОГА.
Нехай  закінчиться  війна
У  молитвах  ми  просим  БОГА.

Також  за  клятих  ворогів,
Благаєм,  БОЖЕ  справедливий,
Хто  землю  нищити  посмів,
Прозріння  дай  їм,  милостивий.

Хай  допомога  із  небес
На  землю  зранену  прилине.
ХРИСТОС  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!
І  хай  воскресне  УКРАЇНА![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981227
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весільні квіти

Весільні  квіти  ніжності  букет,
В  твоїх  руках  моя  кохана.
Щасливій  долі  нашої  сюжет,
Ця  мить  з  тобою  незрівняна.

Приспів:

А  біла  сукня  і  фата,
Тобі  кохана  дуже  личать.
Ти  наречена  лиш  моя,
Всі  люди  щастя  для  нас  зичать.

Веселі  дружки,  легені  свати,
Пісень  весільних  нам  співають.
До  Вівтаря  тебе  буду  вести.
Музи́ки  марш  для  нас  заграють.

Весільний  коровай  на  рушнику,
Зібралася  в  дворі  родина.
Коханням  вибирав  тебе  таку.
В  моєму  серці  ти  єдина.

Твоя  усмішка  мов  троянди  цвіт,
Мене  мов  сонце  зігріває.
Для  мене  ти  увесь  великий  світ,
Мов  соловей  душа  співає.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981330
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 27.04.2023

Галина Лябук

Добро чи зло.

                                                 Добрий  плаче  від  радості,
                                               А  злий    -  від  заздрощів.
                                                       (  народна  мудрість)


Іду...  назустріч  спішать  люди.
З  добром  чи  злом?    Не  знать  мені.
Крокую  в  роздумах...  Усюди
Серед  прохожих  -  добрі  й  злі.

               Душа  у  доброго  відкрита,
               Йому  потрібно  зовсім    мало.
               Можливість  хоч  і  не  велика,
               Зате  вже  щедрості  -  чимало.
               Усмішка,  втіха  на  устах,
               Бо  любить  світ.  Як  не  радіти!
               Щасливий  навіть  він  у  снах,
               Його  всі  люблять:  друзі,  діти...  
                                                         -  
                         З-під  лоба  погляд  десь  далекий,
                         Можливості  вже  -  не  малі.  
                         Заздрість,  тьма...  в  нутрі  *  неспокій...
                         Такі  особи,  звісно,  -    злі.  
                         Душа  закрита,  щось  шукає:
                         Шпарину,  щоб  пролізло  зло.  
                         Розкидати  -  нехай  гуляє
                         І  викорінює  добро.  

Добро  і  зло  -  давно  на  світі.  
Що  вибирать?  Рішай  собі:
В  гармонії  ти  хочеш  жити,  
Чи  порпатися  у  багні?  *

Хай  на  Землі  зійде  добро,  
Його  посієм  скрізь  і  всюди.  
Боротимось  -  здолаєм  зло!  
Від  нас  залежить,  добрі  люди...  


                                     *  В  нутрі  -    тут  внутрішня  суть  кого,  чого-небудь  (  людини  ).  
                                     *  У  багні  -    тут  у  поганому  оточенні  лихих.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980500
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 27.04.2023

ТАИСИЯ

Весенняя улыбка.

Вот      явилась      Весна,    так      похожа      на      Осень…
А      душа      то      моя      её      вовсе      не      просит.
На      неё      я      внимание      не      обращаю.
А      фантазию      смело          к      себе      приглашаю…

Ах!    Какая      Весна      меня      утром      встречает.
Пробуждает      от      сна      и      росой      умывает.
Я      с      улыбкой      смотрю:      всё      кругом        расцветает.
И      сердечко      моё      в        небеса        улетает.

А      среди      облаков      снова      солнце      сияет.
И      надежду      на      Мир      нам      Весна      возвращает.
Бог      Планету      Земля        никогда      не      оставит.
Дух      Святой      и      молитва      её      защищают.

20.04.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980738
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Любов Вакуленко

ТО БУЛО НЕ КОХАННЯ

У  любові  немає  невдач,
Просто  ти  його  дуже  хотіла.
То  було  не  кохання...  Не  плач...
Бо  воно  для  душі,  не  для  тіла.

Ти  для  себе  його  берегла,
Ти  його  огортала  собою,
Ти  чекала  від  нього  тепла,
І  потребу  лиш  бачила  свОю.

А  в  любові  немає  "Мені",
"Я"  в  коханні  навік  розчинилось.
Твоі  очі  від  того  сумні,
Що  кохання  тобі  лиш  наснилось.

"Я  нікому  його  не  віддам!"  -
Ці  слова  виключають  кохання.
Чоловік  він,  і  вирішить  сам,
А  ти  пестиш  своі  сподівання.

Відпусти,  коли  це  не  твоє,
Бо  кохання  не  ділять  на  двоє.
І  з  долонь  воно  пристрасть  не  п'є.
Відпусти,  почуття  це  не  твОє.

Бо  кохання  для  інших  живе,
Не  шукає  свого  в  половині.
Із  сльозами  воно  не  спливе,
Бо  воно  -  протилежність  гордині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711683
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 25.04.2023

геометрія

ЯК СОЛОДКО МРІЯТИ В ТИШІ…

                                 Як  солодко  мріяти  в  тиші,
                                 Сховавшись  від  сонця  у  тінь,
                                 В  густому  заплутались  листі
                                 Пориви  небесних  надій...

                                   І  сонечко  бавіиться  в  листі,
                                   Ледь  -  ледь  вітерець  шелестить,
                                   Проміння  неначе  в  намисті:
                                   Перлинами  ніжно  блищить...

                                   Кує  ген  десь  далі  зозуля,
                                   Чиїсь  вже  рахує  роки,
                                   Та  я  їх  лічити  не  буду,
                                   Мені  тут  приємно  завжди...

                                   Заснути  б  оце  в  прохолоді,
                                   Хай  жар  нестерпний  пройде,
                                   А  вітер  краплини  холодні
                                   Хай  дощиком  нам  принесе...

                                   Дерева  й  кущі  хай  омиє,
                                   Освітить  лани  і  поля,
                                   Любов  тоді  вірну  розкриє
                                   Оновлена  щедра  земля...

                                   Збагатить  він  людям  їх  мрії,
                                   Поповнить  натхнення  моє,
                                   І  Віра,  Любов  і  Надія
                                   У  серцях  у  людей  оживе...

                                   Якби  ще  й  війна  закінчилась,
                                   Життя  б  оновилося  знов,
                                   Додому  солдати  вернулись,
                                   Розквітла  б  ще  більше  Любов!!!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980649
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Юрій SH(Шторм)

На війні, як на війні

А  на  війні,  як  на  війні,
У  кожного  свої  є  обере́ги.
Кому́сь  –  малюночки  у  бліндажі…
Є  медальйони,  хрестики,  сере́ги…  

У  мене  ж  –  карамелька  від  дитинки,
Якою  внучечка  ще  пригощала.
Мов  бурштину́  того  краплинка,  
Що  так  теплом  своїм  обігрівала.

Обгортка  стерта  вже  давно
На  тих  шляхах  буремних,
Де  не  пригодницьке  кіно,
А  лиш  вітри  в  бійницях  темних.

Та  поруч  із  дитячим  фото,
Цей  оберіг  міцніше  за  броню,
Що  захищати  буде  доти,
Допоки  і  не  зни́щимо  орду.

Бо  обіцянку  внучечці  давав,
Що  поведу  її  у  перший  клас,
Як  і  без  су́мніву  вже  знав  –
Настане  Перемоги  час.  

А  зараз,  знову  у  дорогу,
Доде́ржати  онучці  слово,
Щоб  і  до  кожного  порогу
Прийшов  вже  мир  обов’язково.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981183
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Lesya Lesya

Сонце другої весни

Прийшла  весна.  Сумна,  вже  друга  поспіль.
У  цвіті  і  піснях  своїх  німа  ,
Її,  щасливу,  буревій  зламав
Відтоді,  як  у  спадок  перший  постріл
Залишила  в  Борисполі  зима.  

Схиляються  в  поклоні  ніжні  трави
Від  важкості  небесної  сльози,
В  безлистім  гіллі-    відгомін  грози,
Як  рев  звіриний.  Враже,  хто  дав  право
Тобі  на  зло?  І  хто  сюди  просив?

Заліза  дощ  над  мирними  містами.
Вдивляються  в  запінені  тернИ
На  фронті  дрони,  птАшки-  вістуни.
ПронЕслись    Великодні  дзвони  .  Встало
Правічне    сонце  другої  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980460
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 25.04.2023

Любов Таборовець

Пам'яті рідних

Погостювали  з  нами  світлі  душі,
Та  й  знову  -  в  небо  чисте,  у  блакить.
Це  вічний  колообіг  непорушний  -
«Життя  і  смерть»  -  як  неперервна  нить.

В  добу  весни  -  відновлення  природи...
Господь  усіх  додому  відпустив...
А  вогник  свічки  їм  безперешкодно
Дорогу  світлом  божим  охрестив.    

Все  на  Землі  не  так,  як  ви  лишили,
Коли  ішли  у  Всесвіт  за  межу…                                            
Тут  ваші  очі  зорями  світили
І  стіни  дух  і  спомин  бережуть.  

Вже  стіл  накритий…  Те,  що  так  любили.
Для  трапези  із  вами  є  усе...
Покійних  душі  щоби  пораділи...
Живим  вона  надійність  принесе.

Та  Провідна  неділя  кличе  знову.
Пора  за  обрій,  рідні,  в  небеса…
Тепло  крила,  молитви,  тиха  мова
В  серцях  довіку  будуть  воскресать.

23.04.2023
Л.Таборовець