Купи мене собі, давай
Всміхай себе на наших фото
Не лай людських нікчемних зграй
Вони такі ж, як ми, істоти
Не край папір, підхоплюй сльози
В холодних закутках себе
Ти пам'ятаєш ті дві грози?
Нам знаки були із небес
Купляй усе, танцюй для інших
Зникай із мене, все викреслюй
Я буду гіршим і за гірших
Розтали Зими, криги скресли
Відкинь папір, він є невинним
Не псуй його своїм "бла-бла"
Нікчемно зрадивши родину
Ти хочеш кращого життя?
Моя душа руйнує спогад
Та спогадів хоч відбавляй
Я біг до тебе вірним догом
Тепер... Тепер мені мене продай
Купляй нікчемні забаганки
Заграйся в гру про: "я не винна"
Я не сприймаю роль коханки
Я мрію про родину, сина
Десь на краю твого: "Привіт"...
Я буду краяти деталі
Мені не треба був цей світ
Без світу того, що ми мали
Танцюй, маленька, в радість зграям
Мов м'ясом будь серед голодних
Твого в мені немає Раю
Мій Рай в тобі є і сьогодні
Чаруй їх всіх, завчи всі ролі
Не дай їм зрозуміти те
Ким ти є дійсно, моя Доле
Що іншим продала себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768288
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Мені б хоч день не думати про тебе
Частинки пазлів скидати в одне
Мені б хоч день не мати за потребу
Не бити мрією, що, майже, не живе
Мені б тебе, а там все якось буде
Без ігрищ, до яких всі звикли вже
Мені тебе одну на свої груди
Мені б тебе, мені б одну тебе
Мені б слова, що в унісон з душею
Твоїх невтомних оченят у погляд
Я так же марю однією нею
За неї я молюся Богу
Мені б хоч день, щоб вільно і без суму
Хоч день при тямі, але в забутті
Без неї я, мов робот, що без струму
Не здатен ні на що в житті
Мені б її, не ту, що болем криє
А ту мою, що мріяв був тоді
Всі кажуть, поки є іще надія
То все можливе в нашім ще житті?
Мені б одну... І тепло і приємно
Щось рідне поряд так навіки назавжди
Без неї я живу даремно
Мені б її, мені б одну її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767760
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Глаза твои колодец а я в нем утопленник.
Когда в них смотрю , душа рвется воплями.
Я много их видел, но таких еще не встречал.
Я вроде-бы рыба, я выброшусь на причал.
Ты помнишь про море, как чайки стрелою в низ.
Их предало море, а я на тебе повис.
Меня словно нету, смотрю томно на экран.
Я вижу прекрасный, красивый и женский стан.
Ты перекрыла мне воздух, мне так тяжело дышать.
Я словно та рыба что бросилась на причал.
И мой час уходит, домой я тебя проведу.
Так долго стояли что даже не обниму.
Простая девчонка, таких скажем миллион.
Жизнь лотерея, а ты словно мой купон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767655
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Давайте выпьем за любовь, не по одной
Ах да! Её же в гости мы не звали,
сама пришла .Взяла.Уселась за спиной.
Под тихий всплеск вручила всем медали.
Кто ветеран сомнений, кто измен.
И генералы по количеству сердец розбитых.
А я наверное страданий рекордсмен,
и тех что счас, и тех давно забытых.
Присяду тихо у окна. Повспоминать.
перелистаю слайды памяти в годах.
Протру медаль, уйду существовать.
Прийди ко мне , читая по следах.
Поговори со мной, коварная мечта,
Зачем ты подошла так близко? И убежала.
Ответь, на все вопросы тишина,
ведь ты теперь такой родною стала ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763474
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 23.12.2017
by MM
Пам'ятаєш, як піднялись на гору?
Серпанком вимальовані ножі,
гострі, як наше кохання.
Якби Бог знову схрестив наші шляхи,
ми б прийняли усі його наркотики,
спалили усі гроші
і дім
до біса,
ми б із насолодою спостерігали,
як вогонь ковтає світ довкола.
Але іноді ненависті недостатньо,
аби спопелити усе,
але разом проти усіх
зламаємо їм крила
аби насолоджуватись
їхнім падінням,
аж доки не упевнимось,
що ті точно розбились.
Ми утікаємо на край світу,
геть, геть,
хоч я і не знаю,
коли настане його кінець.
Ми створені стирати борги батьків
й не маємо вибору у цьому,
як і тоді,
коли я дозволив твоїм вустам-динамітам
вибухнути словом "прощавай",
коли дозволив їм відвернутись від мене,
бо ж вони знали:
коли ми міцно тримались один за одного,
ми були чимось
фатальним,
що потрапило не у ті руки.
Ми ніколи не шукали смерті,
ми шукали прекрасне у знищенні,
смерть ми шукали прекрасною.
Ми утікаємо на край світу,
геть, геть,
я так і не зрозумів,
коли настане його кінець
і хоч видно новий початок,
що виглядає з-за світанкового сонця,
нам ніколи його не сягнути,
бо ховається швидше
за наш біг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767380
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Зачини квартирку,
виверження вулкану
сьогодні особливо холодне.
Підходь ближче,
хочу зазирнути у твої зіниці,
бо, здалось, побачив там щось важливе,
мов, у них ховається вогник,
що стрибнув десь аж під щоку,
а-ну дай я залізу, подивлюсь,
що твориться у черепній темряві,
бо, знаєш, якось надто світло мені було
останнім часом.
Запалюй вогні у кімнаті,
викрути музику на максимум,
як не стане чим дихати;
а я буду усередині тебе,
шукатиму бодай щось
у тій внутрішній хрущовці.
Квартира тоне в диму,
а я намагаюсь тонути у твоїх очах,
але там суцільне мілководдя,
не ті води,
не те море.
Знаєш, дівчинко,
я сьогодні із тобою просто тому
що за вікном до біса холодні вулкани,
а усередині надто жаркі снігопади,
боюсь, як визирну через квартирку
усе змішається у буревій
й затопить околиці,
винесе мене геть із цієї квартири,
захопить у вихорі
й замість твоїх очей
я бачитиму зелені ліси її сітківки,
її тихе, мов шелест листя, шепотіння
й не відчуватиму нічого,
окрім діри у грудях.
Зачини квартирку й не відчиняй,
доки я не знайду у тобі
бодай щось,
за що зможу міцно вхопитись
й не відпускати
аж доки ти сама
те щось у собі
не зруйнуєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766988
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017