: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2018
і те непізнане знаходити в тобі
і світло запалити в твоїм лоні
несмілі мої "я" завершують двобій
потоком ніжності наповнивши долоні
і неосяяне засяє у очах
і неприкаяна спочине сутність
цілую шрами на твоїх плечах
і відчуваю ангелів присутність
і навіть те чого давно нема
чіпляє хвору підсвідомість
я знаю ти лише одна така
моя віднайдена коштовність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779099
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Verrà la morte e avrà i tuoi occhi
Мы встречаемся снова: нарочито вскользь, так предельно придумано по касательной, будто следуя строго за вечность приевшимся строкам классиков, помыслам Канта ветхим, бездоказательным и Евклида пятому постулату; ты мне хмуришься, мне говоришь: прощай, я улыбаюсь: ну что же, здравствуй. Вечность слышит твой голос, ломается, рушится, млечным становится прахом, бесконечной россыпью воспоминаний, чьих-то сбывшихся слов и молитв, чьих-то вовсе не сдержанных обещаний, чьих-то чаяний, вер, скорбей, грёз и снов, разделенных на до и после, перечеркнутых судеб и выбранных перекрестков, бесконечных рождений и выстрелов в спину/в висок/в упор. Ты не можешь простить меня до сих пор, впрочем, я никогда не просил прощения. Порох звезд вырождается снова/всегда в ничто, ты плечом задеваешь мое плечо, высекая искру блудливую. Моё «здравствуй» становится эхом большого взрыва.
Исчисляю, измерив и взвесив, сызнова структурирую, наделяю душой и духом, нарекаю именем, твоих губ касаюсь своими в бесконечном безмолвии молчаливом, ты становишься тишиной, время делает шаг, и еще один, и еще,
всё, как прежде, ступает своим чередом.
**
Мы стоим. Между нами стеклянное полотно с нанесенной на оное амальгамой, исцарапанное и израненное, заключенное в памяти серую хладную клеть; ты вдыхаешь, на выдохе нити срезаешь со мною зашитых век, капля крови кажется родинкой на щеке. Повторяешь за Бродским/Павезе, в зеркальную взглядом впиваясь гладь:
смерть придет, у нее (ты знаешь?)
будут
твои
глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779004
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Розповіді «просунутого»
06.07.2017* 19:35
1. Людмила
Як тільки я зустрів цей Новий рік і зрозумів, що наближається мій вступ у дев’яте десятиліття, то усвідомив, що пора чистити всі свої блокноти, записи в них, і взагалі – пора приводити свій особистий архів у порядок. Повільно, поступово почав займатися цим.
І зразу з’ясувалося, що я, як не дивно, багато чого позабував із свого життя. Це, як виявилося, стосується і моєї практики у якості «просунутого». Нагадую: цим терміном називаю гамузом всіх тих людей, які є контакторами, езотериками, містиками, екстрасенсами тощо.
От і вирішив розказати дещо із цього забутого.
Як я знаю, то мій шлях в «просунутості» був специфічним: мене Навчали і в цьому процесі відкривали певні здатності Розширених Сенсорних Здібностей. Через деякий час я відчував, що «це – не моє», тоді це закривалося для того, щоб відкрити наступні.
Саме так прийшла здатність виконувати Сенсорне Діагностування. І спочатку все було традиційне: до мене приходили люди через «сарафанове радіо» з різними незвичними проханнями і я, як не дивно було для самого себе, виконував їх.
Випадки були несподівані.
08.07.2017* 21:20
Ця історія в моїй пам’яті має дивно розмазаний характер – щось я пам’ятаю, щось немов домислюю, а щось немов було, тільки не зі мною. Взагалі це дивне для мене, бо по записам навіть коротким можу багато оновити у своїй пам’яті. Можливо, що тут спрацьовує вже час, адже від того, що хочу розповісти, пройшло більше 25 років.
Вона спочатку заглянула у кімнату, трохи відкривши двері, потім немов поглядом запитала, чи можна зайти, і коли я махнув запрошуючи долонею, тихо, як мишка, зайшла, підійшла повільно до мого столу і сіла скраєчку на стілець, що звично стояв напроти мене для відвідувачів.
Я машинально продивився її чакри – розширених сенсорних здібностей не має, і уважно глянув на неї. Маленького зросту, тоненька, звичне обличчя, але очі палають, немов всередині у неї горить велике вогнище, одягнута гарно, але дуже просто, вік – десь біля 20 років.
- Скільки вам років?
- Двадцять.
- Як вас звати?
- Люда. Людмила…
- То що у вас?
- Тут мені сказали… що ви можете … допомагати людям у незвичних справах… у мене…м-м-м-м… любовна …
- Вибачте, але я приворотами не займаюсь. Я не чаклун.
- Та у мене все навпаки.
- Відворот? Це – стезя чорних магів. Я не маг. Я тільки даю консалтингові послуги людям, яким треба в собі розібратися. Я, так би мовити, сенсорний психотерапевт…
- Одна моя подруга сказала…
- Ім’я?
- Юля.
- Так, була у мене така на зустрічі. Як її справи? Не дзвонить.
- У неї все добре. Вона ще подзвонить.. Може вислухаєте хоча би мене, будь ласка, прошу!
Я кивнув головою на знак згоди.
І пішла розповідь.
Закінчила школу в 16, інститут – у 20, прийшла на роботу і зразу закохалася у шефа. Коли розказувала про нього, то у неї немов в середині ще більше розгоралося полум’я. Одним словом: під 40 років, рідкісне розумний, добрий, щирий, займається спортом, пише вірші, справедливий, високого зросту, але одружений і має двох майже дорослих дітей.
Вона натхненно говорила і говорила про нього, я уважно слухав і думав: «Чого вона прийшла до мене?», нарешті не витримав і вклинився у маленьку паузу в її розповіді:
- Ви були близькі? – лукавив, я вже знав, що були.
Вона мов наштовхнулася на стіну, аж відсахнулася від мого столу, почервоніла немов усім тілом, потупила очі і тихо пробурмотіла:
- Один раз… була вечоринка у відділі…
- І що?
- Нічого. Він холодно дивиться на мене. Немов нічого і не було. А я ходжу на роботу як на каторгу – біль, сором, адже всі знають, я відчуваю погляди колег, чую їх шепіт…
- Співчуваю. То що я можу для вас зробити?
- Зніміть з мене цю любов! Я з глузду сходжу!
- Я ж казав: я не займаюсь такими речами!
І тоді вона розплакалася.
Мені дійсно стало її жалко і раптом немов Хтось підказав: «Дай пораду!». Дивно, бо я не чув, щоб щось таке казав мені Голос. Пораду? Яку?
- Заспокойтесь. Ви сильна молода людина. Я дам вам пораду: шукайте в цій людині недоліки!
- У нього нема їх!
- Таких людей, без недоліків, не існує! Шукайте! І зосередьтесь на них. Це буде ваш контрпохід проти непотрібної любові.
Вона витерла очі, подивилася бездумно у вікно, встала, поклала на стіл якісь гроші і немов у трансі вийшла.
На наступний день подзвонила злощасна Юля і я її посварив за те, що направила до мене свою подругу, немов я чаклун, який практикує у любовних справах.
Пройшло, напевно місяців три чи чотири, коли ця Людмила знову з’явилася до мене. В кімнату увійшла впевнена в собі молода жінка з гонором, від дверей поздоровкалася рівним голосом (виявилося, що у неї приємний тембр голосу!), підійшла до мого столу і впевнене сіла на стілець. Посміхнулася:
- То я прийшла подякувати! Гарну пораду ви дали мені! Два місяці мені потрібно було на знищення почуття!
- І як, вдалося? – запитав я ошелешено, адже я тоді дав пораду тільки для того, щоб позбутися її!
- Ще б пак! Спочатку я придивлялась і шукала по дрібницям, а потім немов шквал пішов. Спочатку побачила, що він, коли задумується над чимсь, то колупається в носі. Каву, виявляється, п’є голосно присьорбуючи. Пукає, немов ніхто не чує і не відчуває. Любить себе показати за рахунок інших по дрібницям, але це вже система. Він добрий, але з кожного кроку доброти щось обов’язково має для себе… Одним словом: через два місяці я почала його ненавидити і більше не могла там працювати. Вже місць працюю на новому місці.
- Новий шеф?
- Шефиня. Грім-баба, сучасна. То я прийшла подякувати вам, маестро! Гарну пораду дали. Буду до вас подруг посилати!
- Ні-ні! Ні в якому разі!
- Не зразу. Спочатку будуть дзвонити вам. Я маю ж ваш номер телефону! То до побачення!
Вона тріумфально вийшла з кімнати, а я довго сидів мовчки.
Здається, що пройшов рік.
Один раз я чвалав по вулиці, заглибившись свої невеселі думки, бо у мене почалися проблеми у сім’ї, коли хто покликав мене. Немов прокинувшись зі сну, оглядівся: зима, мало снігу і мало людей на вулиці, бо буденний день. Напроти мене стоїть інвалідна коляска, в ній сидить якісь закутаний чоловік, а за коляскою стоїть Люда. Вона посміхається щиро і навіть інтригуючи дивиться на мене.
У мене немов блискавка промайнула і я запитав:
- Він?
- Так! – сказала вона
- Що з ним?
- Автомобільна аварія, але справа не в цьому. Говорить вільно: він зараз спить.
- То в чому справа?
- Я підхопила його! Від нього відмовилися дружина і діти. Довга історія. Якось зайду до вас, розкажу все. Ви все там же приймаєте?
- Ні. І не приймаю. Я тепер займаюсь іншим.
- Нічого! Я тепер знайду вас. Вибачте, але мені треба до його матері на зустріч, то я піду. Я щаслива!
- А він?
- У нього окрім мене і мами нікого тепер нема. До побачення!
- До побачення! – машинально я сказав. І тільки коли вона проїжджала повз мене, я побачив, що вона вагітна.
З того часу не бачив її і не чув. Один раз далося, що з натовпу хтось пильно дивися на мене на вулиці, коли оглянувся, то здалося, що пробачив як до мене повернулася спиною Люда. Біля неї був високий чоловік і хлопчик. Але чи то вона була, у мене впевненості не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741258
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 24.02.2018
Збожеволіти Тобою,
Знов очікувати осуд,
Озираючись на ближніх
І втрачати з цього розум…
Проклинати це прокляття…
Й божеволіти Тобою!
Помолившись на колінах,
У морозно-злу негоду,
Засинати на світанку,
Заховавшись з головою,
Під холодну, білу ковдру...
І там марити Тобою.
Прокидатись по обіді…
І лежати наче мертвий,
Подих стримувати в ліжку –
Де Ти? Де Ти? Де Ти? Де Ти?
Знов закусуючи губи,
Кулак стиснувши до болю…
Вкотре сам собі зізнатись-
Божеволію Тобою!
Не живий я і не мертвий…
Мов примара в сяйві світла.
Зник мій спокій, щезла віра
І надія кудись зникла.
Душ холодний не рятує,
Біль не змиється водою,
А у скронях кров пульсує…
Божеволію Тобою…
У бажання просто жити,
Щоб не знати мук і горя,
Лізуть думи, лізуть рими,
Павуки плетуть знов поле.
Розстеляють павутиння,
Аж завіяло бідою…
І у тих тенетах липких -
Божеволію Тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778058
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Что мне ответить, если ты предашь…
Забросишь в холод, станешь стылой льдиной.
Лишь по листку бумаги, карандаш
Начнет стихи, с любимой фразы «Милой…»
Что мне ответь холоду и стуже.
Ветрам, собравшим злость и боль.
Когда тобою был простужен,
Когда и ты… играла эту роль.
Играем роли, будто лицедеи
Ты Коломбина, я… Пьеро…
Мы для других, быть может, не злодеи
Мы понимаем… что-то не дано.
Нам не дано понять и обмануться.
Играть несвойственную роль.
Сбежать и чтоб не обернуться
Сказать, что я тебе чужой.
Что мне ответить, если ты предашь…
Забросишь в холод, станешь стылой льдиной.
Лишь по листку бумаги, карандаш
Начнет стихи, с любимой фразы «Милой…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777971
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Ты не знаешь её, но запомнил её наизусть,
Будто чей-нибудь стих (толи видел его, толи слышал).
Ты нашел в ней себя, а точнее - знакомую грусть
В её пьяных глазах, постепенно сносящую крышу.
Ты не смог без неё, хоть и были попытки сбежать
От себя самого, только сердце, увы, не обманешь.
Ты не знаешь её, но боишься её потерять
И, толкая её, всё равно руку помощи тянешь.
Потому что она не похожа на всех остальных,
Не похожа на тех, кто когда-то стоял с тобой рядом.
Ты бросаешь её, сам себя ударяя под дых,
Но идёшь вслед за ней, провожая её тусклым взглядом.
Ты не знаешь её, но стремишься её разгадать,
Потому что она стала всем и ничем в одночасье.
Она *** из тех, каких стоит ещё поискать,
Но ты любишь её, понимая что в ней твоё счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777773
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Звонить не буду, завтра увижу тебя,
Насмотрюсь, хватит на 2 дня,
Ведь ты слово бриллиант, трогать нельзя,
На расстоянии буду смотреть я,
Рулетку надо не забить прихватить,
Что б случайно границу не переступить.
Не знаю смотреть ли мне можно,
Но я постараюсь, осторожно,
Сяду и буду смотреть из-за кустов,
Что б не было лишних разговоров и слов.
Обнять тебя тоже нельзя,
Впечатление такое, будто болен я,
У тебя сразу мурашки по коже, знобит,
А у меня при видя этого, сердце болит,
Может в натуре сходить к врачу,
Честно, справку тебе принесу.
Любить тебя тоже не возможно,
Ты говоришь, что все сложно,
Ничего сложного там нету,
Даже в школе дети делают это.
Говорить с тобой, вроде можно,
Но тут в натуре все сложно,
То сеть пропадает,
То кто-то вместо тебя отвечает,
Будто на запрещенный объект дозвонился я,
И кто-то говорит, - этот абонент не твоя.
Пускай, но сладок запретный плод,
И смотрю я на небосвод,
Со временем, жизнь не поменялась ни на грамма,
И повторяю я снова грех Адама,
То что нельзя,
Буду делать я,
Живем ведь только раз,
Так почему не сделать это сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777753
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Затримай погляд свій
і цілий світ побачу я у ньому.
Неначе купа мрій забутих
знову загорить.
Я хочу жити в цьому світі
і тонути,
лиш не відводь свій погляд
ні на мить.
Нехай навколо все горить
і пламеніє, лиш ти дивись!
Я буду жити в цьому світі
і тонути, до коли погляд цей,
як зірка не згорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777588
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Авторская песня
Романс, написанный от имени женщины
Береги моё сердце!
Моё сердце не камень дорожный,
Чтоб переступить,
Одним словом его можно ранить
И остановить.
Чем ты ближе ко мне,
Тем острее в груди эта боль,
Ты как будто в спектакле свою
Репетируешь роль!
Береги моё сердце!
Оно может простить,
Оно может полмира вместить,
Оно может собой, как щитом,
От стрелы заградить!
Оно может в пути
Одинокой звездою светить,
Оно может заныть,
Но не может оно не любить!
Береги моё сердце!
Береги, не тогда, когда поздно уже,
А сейчас,
Береги, как из царской короны
Бесценный алмаз.
Береги, как последний патрон,
Как военный приказ,
Как предсмертный мой стон
И как сердцу Божественный Глас!
Береги моё сердце!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777077
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
я не римую - я пишу,
без рим, без ритму, проти правил,
про хмари, ліжко, чашку кави
і про листочки споришу,
що в кучері твоїм застряли.
я не жартую, в чім мій жарт?
в заархівованому болю?
у горлі встряглому: "Доволі
солоних осоружних кварт!"?
чи, все ж, в ромашковому полі?
***
я не римую - я пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777099
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Ти нарешті мене запросила, й чомусь ...на сніданок.
--Ти ж сова?
Ми подивимося олімпійський сло́упста́йл*.
...Я прибіг! І свіч ра́йдерів с гребом й закру́тні бексайди*
Скерували у ліжко з трамліну побачень без гальм.
Задрімав. Й тут вхідний замо́к так неприємно задзвенькав:
--Це ...супружник мій. Вдома обідає - щосереди.
--Ти сказилась??. Та він нас поріже, як в банку – опеньки...
--Я навмисне зазвала. Як любиш – відбий! Доведи...
10.02.2018р. ( «Раптова рішучість тої, яка довго подобалась...» )
*Слоупстаул – катання-стрибки з гори з трамплінів-перил
*Райдери – спортсмени на сноубордах
*Греб – захват катальної дошки однією, або обома руками
*Бексайд – закручування у повітрі потилицею уперед, обличчам назад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776166
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Перебісишся ти (як було вже не раз),
Повівшись, на улесливу розмову,
Страждати будеш й думати, що у житті не так,
Чому з тобою все повторюється знову.
Не можеш зрозуміти, що
лише актор крутий,
Все так упевнено "співає",
Добропорядний, ввічливий такий,
І все, що любить жінка добре знає.
А простий смертний не такий,
Він підійти до тебе, як не знає,
Тому, що по простому звик,
Й свої недоліки ніяк не приховає.
Сором'язливий може бути й скутий,
Ще й нерішучий, несміливий,
Але ніколи, майже, підлий,
Та й рідко він бува нещирий.
Якщо полюбить - від душі,
В собі носити довго буде почуття,
Бува і не признається тобі,
Та не забуде до кінця життя.
Якщо знайдеш такого - то цінуй,
І зрозуміти спробуй, якщо вдастсься,
Того, хто щиро любить, ласкою зігрій,
Бо не у тому, щоби пил пускати в очі щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767728
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 09.02.2018
не відпускай моєї шиї
доки дощ з віршів заливає ліжко
не відпускай своїх обіймів
доки кран у ванній зламаний
не відпускай моїх долонь
доки зима шкіриться за холодним балконом
зараз мені здається
що усе так і мало бути
наче намальоване ван гогом
наче її величність ЛСД
закарбувало наші образи на полотні квартири
стікаємо краплями синіх фарб
із утомлених зап'ясть
та на долівку
та на синій килим де вистигають наші почуття
намальовані червоними фарбами
вітер трясе шибками
квартира входить у зону турбулентності
питаєш
чи люблю тебе
усередині рій
усередині рейв
я торкаюсь твоєї шкіри
й усередині стає назовні
зрадники-шибки трясуться все сильніше
як мої долоні
але я не знаю
кажу
не знаю чи люблю.
це як спускатись у тунель
вологою норою
де ніколи
нікого
не було
де усе могло бути обвішане чиїмись портретами
але чиї персонажі ніколи не бродили там
та пройшовши іще кілька сотень метрів
раптом
побачити скривавлену дитину із твоїм обличчям
підійти
і ніжно узяти на руки
й не хотіти відпускати
ні
не місце ж-бо їй тут
посеред нутрощів вологих.
зараз мені здається
що усе так і мало бути
на розборсаній постелі
лежиш
пальцями ніжно гладиш
подушку пронизану голками
і раптом міцно
затискаєш у долоні мене
голки пронизують шкіру
цілують руки зі звороту долоні
заливають струмочком крові
білу постіль
і розкидані речі довкола;
дихаєш важко,
кольором жовтим ніжним
голубить тендітне твоє тіло
світло люстри попід стелею,
червоним дотлівають
на килимі наші почуття,
не відпускай мене
доки сльози стікають льодяними фарбами
і не забувай
важко дихати
важко видихати
із легень мене,
бо це так красиво
так красиво
так усе і мало статись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775470
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Может это и будет банально,
Только я, не спешу на тот свет.
Умирать - не всегда актуально...
И тогда, когда выбора нет.
Мне не впору стоять перед Богом.
Без меня Он в заботах с лихвой...
Я встречаю рассвет за порогом,
Чтоб закат проводить на покой.
Улыбаюсь, когда за грудиной,
Камертон начинает хандрить...
И любуясь небесной картиной,
Все равно не хочу уходить.
Не хожу я к Престолу за силой,
Зря не жгу под иконой свечей...
А коль станется, пусть мне могилой
Станет холм, средь цветущих полей.
Чтобы солнце я видел сквозь тучи,
Чтобы ветру мог руку пожать...
И однажды, с заснеженной кучи,
Мог душой в снег пушистый упасть.
Посидел, помолчал, ухмыльнулся...
За окном снег, мороз и луна...
Приглашали... Но я отмахнулся...
Не насытился жизнью сполна.
Может дерзко, но я уступаю...
Но при этом прошу не спешить.
Даже если... по самому краю...
Постарайтесь, по прежнему, жить.
С Богом лучше при жизни дружить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773694
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Я истекаю пьяной кровью.
Люблю!... Пусть все идут к чертям...
Да! Да! Напоенный любовью!
И к ней прикован, как к цепям.
Прикован я по доброй воле
(Не раб, но видимо в родстве),
В саду весеннем, в чистом поле...
К росе хрустальной на траве.
Я задыхаюсь от волненья
И чувств дыхание ловлю...
О, Господи! Продли мгноенья!
Я вновь любви бокал налью...
Люблю тебя! Люблю! Люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773695
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Вже по бруківці стукають підбори …
Услід летять не тіні, а узори.
Спочатку Осінь тут потанцювала.
Зима зовсім недовго гостювала.
Озвалися весняні хори.
Весна. Тому ти так спішишся.
Дорогою з дощем розмови.
На скрипку на секунди озирнися.
Її пальто. Ще мить одну чекати.
Щоб цей ранковий сон з вікон прогнати.
Щоб, кого любиш, просто обійняти.
Ти не забув, що маєш їй сказати?
Ти не забув, що їй приніс в долонях?
Ти не забув слова, що стукають у скронях?
Світліє кожну мить краєчок неба.
Весно, ти чуєш? Зачекались ми на тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773664
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Ти рабиня моєї совісті,
І акторка мого кіно.
Героїня моєї повісті,
На яку пролив я вино.
Ти притягуєш мене поглядом,
За тобою я хочу іти.
Лиш одним твоїм теплим спогадом,
В мене зникне напад журби.
Ти як зіронька в темному небі,
Як весняний нічний зорепад.
Все дивлюсь і дивлюсь я на тебе,
Мов на дощ,що іде в листопад.
Ти,мов ангел в людському тілі,
Берегиня серця й тепла.
Головна ти в моєму фільмі,
Який має назву "Життя".
Я тебе не віддам без бою,
Нас з тобою нічого не вб'є.
Я щасливий, що ти зі мною.,
Ти найкраще, що в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773659
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Ти моє тепло.
Проникаєш в мене крізь буденності сіре скло.
Ти моя радості хвилина.
Дорога людина.
Так не буває назло.
Саме так не буває назло …
Для тепла завжди хороша причина.
Світиться у руках твоя світлина.
Цей подарунок - може талант?
Якась невидима перлина?
Ти мій смуток в очах.
Від короткої розлуки.
Наберуся непокірності,
Наче крила простягну руки.
Ти моя найскладніша нота.
Протилежність.
І спільність водночас.
Але ж та. Саме та. Сто разів та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772996
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Ох, эти кудри, локоны витые,
Они с ума меня сведут!
Когда упругой прядью,
Словно грозди винограда наливные,
Коснувшись, шёлком упадут ко мне на грудь.
Истомою, перехватив дыханье
И источая ароматов шлейф,
Идет она - мой идеал, моё желанье,
В наш дом, как в сказку, отворяя дверь.
Мы там живём. Любви обитель.
Пристанище, среди безумства океана лжи и зла.
Там – пристань. И она – её хранитель.
Там истинный очаг её души тепла.
О, этот кроткий взгляд, сквозь локон Афродиты,
Стрелой пронзает сердце и уносит ввысь!
Где наши души, у Вечности безбрежной,
Любить друг друга вечно, поклялись!
22.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772816
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Я – вже не я. тільки Душа і слово.
Оце єдине з чим до тебе йду.
У нім ще грають барви веселкові,
Цвіте калина в нашому саду;
У ньому ти казково неповторна
І вічно юна, як моя весна!
Скибка життя шматована, потворна,
Де чаша горя випита до дна.
Живуть у слові давні ідеали,
Наївна віра в торжество добра…
Там все як правда зовні виринає
Із сутності Пашковского Петра.
Життя жорстоке. Часом спересердя
Кляну його, як насідає зло…
Та як від тебе маю милосердя,
То через час – від серця відлягло,
А ще як гляну в твої милі очі…
Хай на світлині, хай не наяву!
То що б не принесли пекельні ночі,
Я вірую: до ранку доживу!
Хоч би для того, щоб тебе любити!
Крізь всі розлуки променем пройти,
Теплом душі твою самотність гріти.
Бо ти для мене – геній красоти,
Бо ти для мене явно ангел з неба,
Ти - моя Муза, радість і журба…
Я не існую на Землі без тебе.
Коли не бачу, то душа слаба
В квадрат вікна безсило визирає,
Поки стікає неквапливий час.
А серце чомусь терпне, завмирає,
Наче життя зібралось йти від нас.
Тоді встаю, підсовую комп’ютер,
Уяви вітер ліплю під крило,
І вже сльозу відчаю місяць витер,
У вищі сфери душу занесло…
Я поміж хмар душею розкошую,
Обшукуючи небо голубе.
Бо вірую: що в небесах почую
Помахи крил, які несуть тебе.
Я, - вже не я. Кохання тихе слово,
Жива душа… ні рук нема, ні ніг…
Я прихилив би небо веселкове!..
Якби то міг! Якби то тільки міг!
20.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772527
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Ночь. Гремели шумным пиром
Возбуждённые сверчки.
А над нами и над миром
Плыли звёзды, светлячки,
И хвостатые кометы
Расчленяли черноту.
Дым костра и сигареты,
Кружка чая. В пустоту
Искры дымные летели
За чернильный горизонт.
И скребли верхушки елей
О широкий неба зонт.
Чай остыл, а ты молчала
Чёрный локон закусив.
Ты конечно что - то знала.
Я ж, догадок абразив
Грыз акульими зубами
Прямо с дымом, натощак.
Рвал и клеил оригами
В каждом жесте видя знак...
...Тишина. Тоски мочало
И двусмысленности гать
Ты соткала и молчала
Страшно, гулко. Не пронять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772046
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 21.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2018
Невже послав мені її не ти?
Не можу в це повірити до болі!
Так довго по пустелі йти
І не напитися доволі?
Невже кохання - страшний гріх?
Невже любов - не божа ласка?
Так, я в гріху, один із них...
Вона лише прекрасна пастка.
Розплата буде неминуча.
Несу ж таку душевну ношу!
І втрати біль буде пекуча.
Тобі кричу, надривно прошу:
"Затримай мить падіння в прірву!
Не забирай краплини щастя!
Її люблю, а в тебе вірю!" -
Такі кайдани на запястях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767980
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 14.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
Тебе так хочеться зустріти,
Що аж тремтять мої слова,
Подарувати гарні квіти,
Поцілувати як маля.
Відчути подих теплий твій
І ніжний як в твоїх віршах,
Щоб аж летіла геть душа.
Я з пекла вліз до твого раю
Тепер його і бороню
Кожного раноку обійму,
Любити вік не перестану,
Аби і ти хотіла так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731760
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 14.01.2018
Не міг тебе я не любити.
Не міг не зрадити тобі.
Та мабуть краще був би вбитий
В степах, й закопаний в труні.
Тепер молю тебе,благаю,
Дітей до серця пригорни,
Щоб душу вічну зберегти.
...не розірвали б на шматки
І не сховали в чужім домі
Святого тіла, несвідомі!
Караюсь дні,караюсь ночі,
І вже не сила нести біль
І повернути думка хоче
Суцільний морок,
Де собі я сам став ворог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771248
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Я за жизнь себя растратил,
Не вернув и половины, -
Нет печальнее картины,
Где жалеют об утрате.
Изменил бы что-то в жизни,
Если б дал Господь возможность? -
Изменил бы, подытожив,
Ближе став для самых ближних.
Время есть, когда ты молод,
Для поступков, и не очень
Ты волнуешься средь ночи,
Не испытывая голод
Ни в желаньях, ни в капризах
Тех, кого сегодня бросишь, -
В пропасть падаешь на тросе,
Пьяным рвешься на карнизы.
Но, войдя в преклонный возраст,
Оглянувшись в тьму ушедших
Лет, воскликнешь: "Боже, нет же
Лучше молодости!" - Поздно...
Изменить уже не в силах,
Что растрачено бездумно. -
Был бы ты вначале умным,
Не тянул б свой крест на жилах.
Не жалейте об ушедшем, -
По шагам никто не мерит
Путь к одной открытой двери. -
Счастлив тот, ее нашедший?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770399
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
ничего не было, знаешь: ни этих стен, ни глухих и безмолвных, разбитых на буквы, растерянных на перекрестках слов, ни ожиданий не было, ни чудес, ни снов, ни единой ноты простого в чем-то безумно сложном, ни отчаяния, ни надежды, ни безрассудно оставленных в настоящем, будущем или прошлом и не сбывшихся никогда грез и чаяний, ничего не было или попросту не случилось еще/не осталось: разобрали по акции перед праздниками, растащили на сувениры, подарки, прочие знаки внимания социально принятые, приемлемые и одобряемые; ничего не было, знаешь, я вошел в самую звонкую из самых глухих пустот, я за вход заплатил не записанным в свой фиолетово-черный сном, разменяв его на ничто, я себя почти наглухо запер молчанием, межстрочье оставив для выемок и борозд, чтобы ты, распяв себя или приняв, вдруг стал ключом. ничего не было, знаешь, tabula rasa, чистый холст из обрывков полотен, закрытых, не тронутых буквой файлов в программе word, из придуманных заголовков, рваных-мятых не то простыней, не то полос тех газет, что не умерли в тираже в пятьдесят или, черт с ним, даже в пятьсот, разумеется, тысяч, не штук, тех, что не были проданы/розданы будто котята с рук у какой-то из станций метро, никогда опорочены не были былью, никогда журавлиным (на счастье) не стали клином, никогда, разумеется, вовсе не вышли в печать; ты, конечно же, знаешь, просто не можешь не знать: вовсе не было ничего.
это значит, что-то пора
начать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769912
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Твоє тіло пахло жасмином
І корицею, й чимось ще…
Може…Ладаном невловимо?
Я…
Не в курсі таких речей…
Ні…Приємно…Просто незвично…
Я у прянощах не мастак…
Знаєш… все ставало статичним,
Коли ти посміхалась…Ось так…
Твої губи із присмаком вишні
Та завжди прохолодний язик…
Та від того лише… Смачніший?
Чи я ,просто, до того звик…
Ніжні перса в моїх долонях…
Милі зморшки в куточках очей…
Твоє спрагле кохання лоно…
Було мало…Хотілось іще…
Залишалась ниючим болем,
Задоволенням, втіленням, стресом…
Я казав:
- Купатись в любові…
А ти просто:
-Займатись сексом…
Я тепер на своїм підвіконні
Сигаретним втішаюсь димом…
А чиїсь спітнілі долоні
Твої білі гладять коліна…
Чи любові було замало?..
Чи тебе було забагато?
Я допалюю і стрибаю…
Я стрибаю назад, у кімнату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769553
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
йди моїм містом дощами
кров’ю по венах до серця іди
п’ю тебе подихом аж до нестями
місяцем-сонцем мальовані сни
йди моїм містом неквапно, велично
у вуличку кожну заходь, мов свіча
по темних кутках заятриться намисто
в нім моя тиха і ніжна душа
йди моїм містом не стій, не журись
будуть прощання і зустрічі теж
нам вже з тобою чимало сторіч
але й кохання не відає меж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761580
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 04.01.2018
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях...
-Божевілля! - Дурість! Скажуть так
Ті... Нормальні... Адекватні люди...
Я зроблю собі надрізи на руках ,
Щоби біль затамувати іншим болем.
Божевілля? Дурість? Мабуть так.
Може, хтось і посміється вволю.
На тату наб'ю не сплечені серця...
Примітивно, просто - третя група крові,
Позитивний резус... Для митця -
Не робота... Пляма, штрих нервовий...
На порозі сяду, вихлюпну коньяк
У звичайну, без понтів, гранену склянку...
К бісу той хвалений післясмак!
Залпом! Щоб упитись до світанку...
Щоб упитись, щоб невити, не товктись
Навіжено головою в мертві стіни,
Щоб не знати клятого "...якби...колись...",
Щоб не чути пахощів малини...
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях
- Божевілля... - Дурість... Скажуть так
Ті,що ненормальними не будуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619194
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 04.01.2018
Почуваюся Захером-Мазохом,
Що упився спокусами Несвіту…
Я бичуюсь твоїми обрАзами
Та своїм поетичним нЕсмаком…
Почуваюсь кросівкою, туфлею…
Та щасливий лише від того,
Що мене – недостойно-занудного –
Твої ніжні торкались ноги.
Почуваюся лялькою вуду,
Що шаманом якимсь заворожена…
Чи на твОїх підборах брудом...
Й задоволений місцем знаходження…
Ти для мозку мого – безперервне,
Нескінченне позбавлення цноти…
Мов муслиму чи іудею
Обрізання крайньої плоті…
Я тебе зневажаю й ненавиджу,
В драговинні прокльонів брьохкаюсь…
Необдумано…Нерозважливо…
Бо від того ще більше закохуюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579407
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 04.01.2018
если я еще могу говорить,
что до сих пор
люблю,
то слушай внимательно
мой
порнографический блюз -
в нем раком поставлена
каждая шл*ха
из двух,
и только ты
одна
не в числе
этих
шлюх.
ты знаешь,
что я
не могу
без тебя уснуть,
пересев на снотворное,
потому что затрахался дуть?
послушай снова все то,
что я говорил тебе -
видишь это утро,
которое в кровавой
борьбе
пытается сохранить
свое место
под солнцем
до прихода луны.
слушай о том,
как наши ночи
могли быть длинны.
слушай,
слушай о том,
чего мы
лишили друг друга.
я бы сказал,
что у меня
за окнами вьюга
и в целом
по-зимнему
празднично и красиво.
но я же
любил тебя
настолько
сильно,
что какая там красота,
какие снежинки,
если я без тебя,
как протухшая
туша в цинке.
вот он. мой декаданс,
что блюёт любовью.
а сам я ночами,
как с*ка
над письмами вою,
неотправленными туда,
где уже нет места
тому, кто сделан
из крайне говеного
теста.
единственный друг,
сверкающий в моем бокале,
напоминает,
что нас
с тобой
на*бали,
предложив
такое
сладкое слово
"свобода".
и как, тебе лучше вот так,
без меня в этом времени года,
которое мы так любили?
но я не хочу быть гнидой.
а потому, как сказано,
по пармениду,
не стоит ждать,
что что-то изменится,
и с основы
когда-то вначале
несотворенное
слово
захочет
нас повторить.
потому, одевшись,
я направляюсь
опять к твоим
окнам пешим.
останавливаюсь,
закуриваю сигарету,
и все еще помню,
что мы делали
прошлым летом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768198
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
если я еще могу говорить,
что до сих пор
люблю,
то слушай внимательно
мой
порнографический блюз -
в нем раком поставлена
каждая шл*ха
из двух,
и только ты
одна
не в числе
этих
шлюх.
ты знаешь,
что я
не могу
без тебя уснуть,
пересев на снотворное,
потому что затрахался дуть?
послушай снова все то,
что я говорил тебе -
видишь это утро,
которое в кровавой
борьбе
пытается сохранить
свое место
под солнцем
до прихода луны.
слушай о том,
как наши ночи
могли быть длинны.
слушай,
слушай о том,
чего мы
лишили друг друга.
я бы сказал,
что у меня
за окнами вьюга
и в целом
по-зимнему
празднично и красиво.
но я же
любил тебя
настолько
сильно,
что какая там красота,
какие снежинки,
если я без тебя,
как протухшая
туша в цинке.
вот он. мой декаданс,
что блюёт любовью.
а сам я ночами,
как с*ка
над письмами вою,
неотправленными туда,
где уже нет места
тому, кто сделан
из крайне говеного
теста.
единственный друг,
сверкающий в моем бокале,
напоминает,
что нас
с тобой
на*бали,
предложив
такое
сладкое слово
"свобода".
и как, тебе лучше вот так,
без меня в этом времени года,
которое мы так любили?
но я не хочу быть гнидой.
а потому, как сказано,
по пармениду,
не стоит ждать,
что что-то изменится,
и с основы
когда-то вначале
несотворенное
слово
захочет
нас повторить.
потому, одевшись,
я направляюсь
опять к твоим
окнам пешим.
останавливаюсь,
закуриваю сигарету,
и все еще помню,
что мы делали
прошлым летом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768198
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
пустые
мысли
одеть
в слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766522
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 21.12.2017
уйди сквозь ночь и будь такою
уйди во мрак, и бес с тобой
ни капли слёз, где надо плакать
там нету в душах ни ч***а
казалась сказкой твоя неправда
врезалась песней в следы оков
срезала стебли людей ***
не понимая, что дал, то взял
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765891
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 21.12.2017
упасть туда откуда нет возврата
уйти следами шаткими за ней
ты мог бы если б не был так горбатым
прошедший просто, темень-человек*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765888
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 21.12.2017
белена лобода крапива
лук порей уложу игриво
закручу-ка в банку красиво
подпишу тот настой курсивом
разолью отравлю не спрошу
лживо
удавлю разделю раскрошу,...
паршиво
---------
незабудки трава ирисы
тюльпаны как мак нарциссы
уложу на крышку фигурно
упаду туда где не больно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765870
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 21.12.2017
утро садится в лужу
растворяясь
маленькие пузыри на глади
исчезают
мокро
05.12.2017
автор: Оргазм солнца
зі згоди автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765525
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 21.12.2017
вечір
купається
в снігових водах
забутого
грудня
спокійно
Фото авторське
ID: 764005
04.12.2017
автор: Оргазм солнца
зі згоди автора, що не має доступу до другої своєї сторінки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765524
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 21.12.2017
мы ходили по краю бездны
босыми ногами резали травы
не хватались руками ради спасения
и не пытались казаться умными
мы любили всегда на пределе
сумасшедшие , рассудка лишенные
по камням по ухабам носимые
какие всё таки мы были счастливые
но утратили мы равновесие
покатилась любовь наша кубарем
я люблю лишь тогда
когда любишь ты
а иной любви и не знаю я
желание свое горячим воздухом
вдыхаешь в меня неистово
лишь ты, я сама не умею так
ты водишь меня , ты ве'домый
по венам любви не изведав
изведаем мы
н и к....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765290
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 21.12.2017
девочка моя девочка
милая моя странная
как же ты мучишь себя
брось
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765211
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 21.12.2017
завьюжило сердце туманными
укололо разными странными
иголками
калибрами
летящими разнострелами
словами осатанелыми
двустволками с прицелами
застарелыми
прелыми
целыми
уродливыми
цепями
ненужными
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765207
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 21.12.2017
помню радость я и тепло
помню сказку я и добро
но не помню не помню я
то, что осталось
от тебя
человеческого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765202
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 21.12.2017
віддати
небо
зі своїх рук
тобі
щоб
мати
небо
з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764957
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 21.12.2017
манго-чили
распрощаемся.
яркий свет
здравствуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764824
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 21.12.2017
даже мысль растворяет меня в тебе,
бросаю солнце сиять на земле.
ничего не осталось на той луне,
утопая камнем на самом дне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763497
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 21.12.2017
невесомо-невидимое
перышко
чувства
дуновением
мысли
разнеслось
окружностями
и
стонет,
ожидая
его.
Художник Tomasz Rut
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763427
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 21.12.2017
там,
где греются миры душ под одеялом,
умиротворение
живёт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763326
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Мой слепой не слышит, а глухой не видит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763084
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 21.12.2017
как неприятно поздно понять,
что " кушал" несъедобное,
вкусовые рецепторы восстанавливаются
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762985
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 21.12.2017
позволено
касаться
своего
горя
и
счастья
своего
иногда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762082
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 21.12.2017
Бриниш в мені Ти
бажанням своїм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761823
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 21.12.2017
Твоя любовь идёт в мир
с моих ладоней,
раздавая ,
что получила,
что могу отдать,
во имя Твоё
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761692
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 21.12.2017
так и продолжаю
не придерживать
свою
шляпку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761691
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 21.12.2017
за окном
моего
невосприятия
остался
дорогой
человек
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761096
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 21.12.2017
найкраща людина,
що вмерла живою,
так і живе,
підсмішковуючись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759922
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 21.12.2017
волну узнать с внутренней стороны и намертво забыть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759907
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 21.12.2017
Лучший способ найти себя - это затеряться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759639
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 21.12.2017
Мне ведь совсем не грустно, поэтому я плачу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759457
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 21.12.2017
Для вас удар молнии - это метафора,
тогда точно никогда не просыпались в постели с любимым.
Р. S. Не так ли, дорогуша?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759438
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 21.12.2017
те,
що зверху,
приманює
до того,
що всередині.
де краще?
неймовірно
всюди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767072
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
бояться
не попасть
пальцем
в небо
в ночь
волшебства
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766913
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 21.12.2017
пульс
внутри
ласкает
бабочек
Фото Valérie Morignat
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763643
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Ни к чему выливать на лицо свою улыбку,
Не хочу кормить твою золотую рыбку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763430
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 21.12.2017
горячими шагами разбудить росу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763893
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Я тобі подарую свій подих,
Стукіт серця свого подарую.
Ти тихенько до мене підходиш...
Так натхненно і ніжно цілуєш...
Подарую думки - всі про тебе -
Вчинки всі й кожне сказане слово,
Всі зірки... Ні, ще більше - все небо -
Ти і воля для мене, й окови.
Ти і правда для мене, й обмани.
Ти моя і чужа одночасно...
Ти і раниш, й лікуєш всі рани -
Я з тобою щасливий й нещасний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743557
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 05.12.2017