Ты уж прости мне моё ремесло –
я ничего не люблю, кроме слов.
Словом обманута, слову верна,
проклята словом – и спасена.
Хлеба святее и выше знамён
мне благородная лёгкость имён,
и тяжелей самых долгих разлук
слова прощального ласковый звук.
Что мне земли колдовская краса,
если весь мир для меня – голоса!
Всё, что имею, всё, чем жива –
только слова, только слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961519
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Не кажи «не знаю», а кажи «пізнаю».
Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь,
Перешкоди всі я до мети здолаю
І до неї з часом все ж я доберусь».
Не кажи «запізно», а кажи «завсіди*
Можна досягнути власних мрій, бажань»,
Та до того, сміло подолавши біди,
Треба лиш докласти всіх зусиль, старань.
Не кажи «нічого в світі я не значу»,
А кажи «знайду я в ньому власну суть».
Тільки слід звернути, звісно, власну вдачу
На щасливу, повну змістом гідну путь.
Не кажи «на світі цім я одинокий»,
А кажи «я скоро друзів заведу.
З ними я життя шлях довгий і широкий
В щасті і у горі до кінця пройду».
Не кажи «ніколи я вже не позбавлюсь
Всіх своїх проблем, недоліків і вад,
А кажи «цілком я з ними добре справлюсь
І тоді піде́ моє життя улад».
Не кажи «на світі я живу даремно»,
А душі розлогі крила ти розправ
І впусти лиш світло ти туди, де темно,
В вигляді звичайних, але гідних справ.
Не кажи «ніколи я вже не змінюся,
Не змінюсь на краще, на свою біду»,
А «я позитивних змін таки доб’юся,
Як до них зусиль усіх же докладу».
Не кажи «життя – суцільна порожнина,
Бо нема у нього значення свого».
Не кажи того ти, чуєш, ти ж – Людина
Та, яка щодня ним сповнює його.
*Завсíди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 09. 10. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961320
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Печалюсь я...
[Галина Лебединская]
------
Возрадуйся! О, как прекрасна жизнь,
Наш Мир – шедевр, в котором скрыто чудо,
Не хмурся, не печалься, улыбнись,
И нарисует новые этюды
Твоя судьба, в которой смысл – полёт,
Размер – Вселенная, ориентир – свобода
Возрадуйся, ведь так тебе идёт
Стремление твоё и вера в Бога!
Возрадуйся, всё будет хорошо,
Пусть дух вибрирует, поёт и словом светит,
И, приобщаясь к Вечности душой,
Возрадуйся, живя на белом свете!
Возрадуйся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957817
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 27.08.2022
[b]
[color="#0800a8"][i]Знайдіть в собі сили щоб дзвінко співати
Коли навіть стіни в зажурі схилились,
Коли навкруги всі від жаху молились.
Знайди в собі сили щоб дзвінко співати.
Знайдіть в собі сили для того щоб жити
Щоб наперекір всім вітрам не згинатись,
І навіть упавши завжди підніматись.
Знайди в собі сили для того щоб жити…
Знайдіть в собі сили щоб жартом сказати
Про все що так важко, і все що так просто,
Що поза межею, і що твого зросту.
Знайди в собі сили щоб жартом сказати…
Згадай обереги батьків для душі…
Щоб вірити свято коли сліз не стало,
Коли неба мало і світу замало
Згадай обереги батьків для душі…
Знайдіть в собі сили щоб просто любити
Відкрито і щиро, так щоб до нестями
Щоб жити і світ надихати піснями
Знайди в собі сили щоб просто любити!
художник: Тетяна Корнієнко[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950028
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 11.06.2022
[b]Чарівна жінка лиш тоді,
Коли в очах вогонь палає,
Коли душа образ не знає,
А стороною по воді
Чи то старі, чи молоді,
Як недолугі кораблі
Спливають біди та жалі...
Щаслива жінка - в жменях сонце
Тобі готова дарувати,
Руками-крилами для тебе
Готова небо прихиляти.
В її замріяне віконце
Не буде стукати журба,
А обійде немов раба.
Красива жінка - від кохання,
Вона не ходить, а літає
І тому хто її кохає -
Вона дарує без вагання
Свою любов і каву зрання,[b][i][color="#730202"][/color][/i][/b]
Великі радощі й малі,
Й ключі... Від Раю на Землі!...[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457122
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 11.06.2022
[b]Просто знай, я завжди з тобою
Хай всі кажуть що я десь далеко.
Цвітом вишні немов рукою
Я торкнусь тебе ніжно і легко.
Обіймаю привітним вітром,
І лоскочу тебе травою.
Хай між нами дороги світу,
Все одно я завжди з тобою…
І куди б не завела доля -
На все вистачить сили в тебе.
Знай що я назавжди з тобою,
Допоможу навіть із неба.
Я глядач з останнього ряду,
Чи комедія йде чи драма
Я з тобою!... – бальзам..., розрада...
Не сумуй!...
Твоя любляча мама…
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950201
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 11.06.2022
Подаруй мені трішки себе,
Я вже знаю, на все ти не здатний,
Хтось літає в словах до небес,
А хтось мовчки прикриє від хмари.
Подивись мені в очі ще раз
Щиро, ніжно, без тіні обману,
Щоб згадала в очах твоїх враз
Те, що зцілює будь-яку рану…
Те, що нас поєднало давно,
Притягло і навіки зкріпило,
Що від Бога, напевно, дано́́-
Це кохання - найвищеє диво…
Подаруй мені трішки себе,
Щоб відчула я подих любові,
Не прошу я зірок із небес,
Лиш долоню твою в своїй… долі…
01.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949353
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 01.06.2022
Незабудка.
Немов весна в душі сіяє:
То буйством цвіту, то зелом…
Як сонечко зрання вітає –
То настрій дарить, то тепло;
Мов та веснянка після зливи:
Нестримна радість у очах…
Нахлинуть почуття бурхливі –
Округа вся у кольорах.
Душевний трепіт… не забути
в хвилини ніжності і втіх…
Не забуваються і звуки,
Струмочком переливний сміх.
Сердечко тихо завмирає,
Щоб не злякати дивну мить,
Коли натхнення завітає
І рідкий голос зазвучить…
Як та ворожка, чи чаклунка
Приправить чародійний вар…
Звучить, гримить в анналах дзвінко –
Природний, неймовірний дар.
Цвіте троянда!.. Розпушилась,
І благовісний аромат,
Мов Муза з лірою явилась,
Щоб надихнути віршепад.
Приречений! В німій потребі,
Ще невіддячені слова:
Вона, і зірочка на небі,
Вона – і жінка… рокова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948866
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 01.06.2022
Цей день весняний Бог мені дає.
До мене усміхається природа,
Коли із неба сонце промінь ллє,
і оживає в чарах її врода.
Для мене ота зелень, отой квіт,
Й травички густий килим між стежками.
Та завірюха вишень й липи цвіт -
Етюд краси, змальований віршами.
Я часточка цієї теплоти,
Яка тече в стрімку ріку любові
До краю, де живеш сьогодні ти,
Де краєвиди простяглись казкові.
Це все моє, воно в моїй душі.
Із нього я вкладаю в рими слово.
В замилуванні ним нема межі,
Бо з кожним днем усе для мене ново.
Цей солов’їний перелив пісень
І подув вітру в свіжості духмяній,
Коли світання відкриває день
В заграві сонця пастельно-рум’яній.
Де плесо річки сріблом мерехтить
І луг зелений в хвилях пропливає.
Де полотно доріг удаль біжить
Й село в садах квітучих потопає.
Ховаю тіні ночі в забуття,
Черпаючи з життя мудрі уроки.
І заново проходжу, як дитя,
Шліфуючи красою свої кроки.
Попри розруху, в серці бережу,
Немов картину, цілісність природи.
Й закривши очі, на папір ложу
Усю розкішність чарівної вроди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948642
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
У поліцію потрапив
Екскаваторник Павло:
Ліс рубав, а це законом
Заборонено було.
Суд сказав, що ця діяльність
Незаконною була,
На три роки засудили
За такі гріхи Павла.
Кажуть, вирок справедливий,
У тюрму трудяга сів,
Кожен день тепер працює
Він на вирубці лісів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945858
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Чоловіки в холодочку
Грали в карти, в доміно,
Запізнився Вася Квочка –
Вдома додивлявсь кіно.
Збуджений на лавку всівся,
Наче в хаті був аврал,
Із промовою завівся –
Дуже вплинув серіал.
-Як же в нас несправедливо!
Прав немає в мужика…
Ось в арабів, як на диво –
Скрізь хазяїна рука.
В тих краях життя хороше,
Звісно, той Алі, Саїд,
Маючи гарем і гроші,
У житті залишить слід.
Має право набирати
Цілий штат собі дружин
І в покорі їх тримати:
Кожній по заслузі - чин.
Ті найкращі - для кохання,
Ті - в роботі, ось де суть!
І у ліжко йому зрання
Їсти й пити вже несуть.
А у нас, хіба закони?
Тут одну лиш вибирай,
А на більше - заборона,
Хочеш - тещу доглядай.
Подививсь я - ледь не плачу,
В РАЦСі болю завдають:
Цю одну - дурну й ледачу
Під розписку видають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 09.03.2022
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Ти - Зорепад зачарованих мрій...
Ти – моя Радість і Смуточок мій.
Ти – як Усмішка щаслива, ясна.
Ти – наче Пісня в гаю голосна.
Ти - моя Нічка, що пестить мене.
Ти – моє Світло, що сум прожене!
Ти - наче райдужний спалах Вогню,
Ти - моя Сталь, що дарує броню.
Ти – мій Прихисток, коли буревій.
Ти – як Розрада в печалі сумній.
Ти - як Троянда в пустелі пісків,
Ти – моя Мудрість в безодні віків.
Ти – як у квітах шалена Весна!
Ти - мелодійна Кохання струна.
Ти – наче росяний Спів солов’я,
Ти – моя Жінка.
Назавжди моя!
2008
____________________
в якості ілюстрації використано одну з робіт С.Хенкса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849322
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 13.12.2020
Вона була закохана у небо...
Рум'янцями цвіли іі достиглі грона.
Така чарівна для усіх, йому ж - не треба,
занадто високо було, це - перепона.
Улітку зелені навколо так багато,
не дивно, що губилась на тім фоні.
Та з часом грона стали достигати
в осінньому багрягім марафоні.
А небо завжди мало свої справи -
весна і літо потребують часу:
відпустки, зустрічі, хмарки, якісь забави,
не до калини...потім...колись... з часом...
А час ішов, і лагідна блакитність
потрохи посіріла, аж до сталі.
Холодний дощ періщів все частіше.
Дерева раптом зовсім голі стали.
Вже перший випав сніг у міжсезоння.
Поснули вкриті ним сумні дерева.
А небу не до сну й чомусь безсоння -
незвичною для нього є перерва.
І серед сіро-білого довкілля
узріло раптом ці рум'янцем вкриті грона.
Неначе відбулось якесь прозріння:
- Яка ж красуня ця калинонька червона!
Та не одне воно замилувалось,
бо до краси багато є охочих.
Ягідками калини ласувалось,
і прикрашалось у вінках дівочих.
А їй не жаль втрачати намистинки,
нехай радіють з них птахи і люди.
І, загорнувшись в снігові перинки
заснула до весни...нехай їй тепло буде!
***
Таке життя...На все своя причина Буває й ми живем, як та калина. Закохуємсь у недосяжну висоту.
І все життя чекаєм, та не ту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897056
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
[b][i]Кохай! Коли прямуєш до мети...
Коли весна ступає в передпокій...
Коли бажаєш гідно шлях пройти...
Коли втрачаєш від тривоги спокій...
Кохай! Коли в твоїй душі зима,
А осінь пізня насила дрімоту...
Коли надій в майбутнього нема...
Коли навколо світ і небо - проти...
Кохай! Бо в мрії завжди два крила:
Любов й журба, вогонь і холод в жилах...
У вічній боротьбі добра і зла -
Ти поле бою й нездоланна сила![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896886
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Скільки крапель в ріці, скільки стежок у рідному краю,
Скільки наша Земля довкруж вісі зробила витків,
Стільки раз розквітало трояндою слово кохаю,
І шарівся від того весь світ. Так було від віків.
Так було і так буде, допоки гойдаються сині,
Доки сонце цілує відкриті уста орхідей,
Доки осінь сплітає із ягід намисто калині.
Слово це феєрверком стрілятиме в душах людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896901
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Малий Вітя йде до тата,
Ніжно чуб йому лоскоче:
-В мами знов якась утрата?
Що на цей раз вона хоче?
-Каже, синку, всьому дому:
-Тато - ледар, тільки смітить,
В холодильнику пустому
Одна лампочка лиш світить.
Я не знаю, що робити,
Що придумати, синашу,
Щоб цей клятий холодильник
Звеселив матусю нашу.
Засвітились очі в сина:
-Буде радість у нас вічна!
В холодильник всередину
Встав гірлянду новорічну.
Мама дверці як відкриє –
Будуть вогники там грати,
Враз тебе вона полюбить
І не буде вже пиляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891747
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 09.11.2020
-Лікарю, прийшла я знову,-
Підійшла до столу дама,-
Це для вас уже не нове:
Маю зайві кілограми.
Цілий тиждень діє гасло,
Що мені ви прописали:
Не вживати цукор, масло,
Їсти фрукти замість сала.
Не їм м’ясо і салаку,
Заборонена котлета…
Ви назвіть якусь ознаку,
Що на користь йде дієта!
Розкажіть це по-простому,
Бо ці терміни медичні
Викликають тільки втому
І для мене це незвично.
Лікар думає: - Фігура…
(Два центнери, можна вмерти,
Тут єдина процедура:
Рік не пити і не жерти)!
Тоді каже: - Їсте грушу,
Бачите - черв’як вилазить,
Схвилював він тіло й душу,
Бо зраділи ви відразу.
Сильний голод вам шепоче,
Що не все так безнадійно,
І хоч гусінь жити хоче –
Ви їсте її спокійно.
Враз забудете про втому,
Буде радість, як в дитинки,
Що, крім яблука, у ньому
З’їли ще й якусь личинку.
Оце й буде та прикмета:
Стала корисна дієта.
Від такого ви не вмрете,
І ще довго проживете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890785
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 12.10.2020
[b]Прошу, не бойтесь заглянуть в себя,
В душе найдите огненную силу,
Черпайте столько света и огня,
Чтоб солнцем та энергия светила!
Не бойтесь радость для других дарить,
Тогда вокруг не будет серых будней.
Не бойтесь все вокруг себя любить,
С улыбкой будьте, как порой не трудно.
Не бойтесь Вы по лужам – босяком,
Таким весна поет свои романсы…
Не бойтесь жизни тридесятый том,
Быть может, в нем у Вас – большие шансы…
Когда начнете Вы себя ценить,
Полюбит счастье новую оправу.
Как Вы себя, так будут Вас любить,
Будьте собой и верьте в чудеса Вы![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876048
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 06.06.2020
У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
переглядаю знову власні сни
і оду не своїй співаю жінці…
Пробач мені, що я тебе не знав,
що пізно наші долі перетнулись,
коли долав ріку життя уплав
і ненароком зазирнув у юність…
Пробач мені, що щось не відбулось
й відбутися ніколи вже не зможе.
За всі чомусь, колись, комусь, чогось…
Що квітами твоє не вислав ложе!
У перший день чергової весни
не зміг очей зімкнути до світання…
Втомився я дивитися ці сни,
хай буде отака весна – остання!
01.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866561
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
От твоих глаз, любой сойдёт с ума.
В твоих руках ключи от ворот рая.
И чувствами душа наполнена до края.
Благодарю судьбу, что встретил я тебя.
И пусть никто не знает о той боли.
Что спрятана в сердцах, пылающих костром.
О радостных словах улыбках поневоле.
О плачущей душе, постеленной ковром.
Просить прощенья… Господи помилуй…
За что, и у кого, за сладкую любовь.
Зато что кто-то сам, любви вырыл могилу.
И что нам удалось на свет родиться вновь.
Мы долго у костра любовью грели души.
Ничто не изменить такой нам выпал рок.
По доброте своей ты всё ему простила.
И если б не любовь, я б выдержать не смог.
Мне у кого спросить? Кто даст ответ?
О Боже! Ну почему мне счастья подарив.
Ты снова все забрал, неужто тот дороже.
И неужели он сильней её любил.
Я часто вижу тех с глазами что от Бога.
В руках у них те самые ключи.
Моей душе истерзанной ненужно больше боли.
Я больше не хочу, сгорать в чужой любви.
Тебя боготворю, опять живя мечтой.
Рисую в облаках прекрасное далёко.
И каждую минуту что разделил с тобой.
Навечно сохраню с любовью одинокой.
© Copyright: Александр Донец, 2020.
[youtube]https://youtu.be/7OSMSqdTVPo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864772
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Нам кожен день дарований з любові -
Світанок, вечір, ніч, найменша мить
Це ми плетемо їй вінки тернові,
Забувши, що покликані любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 14.02.2020
Що ми візьмемо в мить розставання з землею:
Якщо ритм "я люблю" відхилили серця,
Якщо в термін земний душі волю Творця,
З гаслом "гра - це життя", заміняли своєю?
Що ми візьмемо - скарб із монет золотих,
Накопичити що так завзято хотіли,
Що здійснити могли всі бажання для тіла,
Та купити для душ не могли доброти?
Що ми візьмемо, як райських справ в нас немає,
Від справ гордих золу, яким вчив Вавилон,
Щоб порушити нам Богом даний Закон,
Беззаконників Бог хіба впустить до раю?
Що ми візьмемо - гріх, що до пекла веде,
Гріх, який у Христа не молили з душ змити,
Ту пихУ, щоби нам ні Творця не любити,
Ані створених Ним, нам подібних людей.
Що ми візьмемо з тих, всіх земних накопичень,
Якщо учнями ми не були у Христа,
Хто на Хрест: "смерть за гріх" замість грішних, нас, став,
Знявши з душ щоби гріх, справам вчити їх вічним?
Що ми візьмемо, як свій тілесний острОг
Вмить залишить душа, чи в ній буде багатство,
З яким впустить її у Своє вічне Царство,
Чия Суть є - любов, Владар Всесвіту - Бог?
Не потрібні душі ні сумки, ні валізи,
Те, що носить в собі, те з собою і візьме.
ВАВИЛОН — символ антихриста і пророцтва про його падіння.
БЕЗЗАКО́ННИК - той, хто порушує закон.
ПИХА́ - надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство
ОСТРОГ - в'язниця, тюрма
«ВСЕ МОЄ НОШУ З СОБОЮ». - Цицерон приписує ці слова давньогрецькому мудрецю Біант (VI ст. До н.е.). Перси напали на його рідне місто Прієну. Жителі міста, рятуючись втечею, намагалися захопити якнайбільше своїх речей. Біант же залишав місто без нічого. Хтось спитав у мудреця, де його речі. На що Біант відповів: "Все моє ношу з собою".
####################
Разве в Царство любви примут нас без любви?
Что с собою возьмём, уходя от земли,
Коль решили восстать против воли Творца,
Райский ритм "я люблю", коль отвергли сердца,
Разве в Царство любви примут нас без любви?
Уходя налегке, что мы сможем забрать:
Клад бумажных валют и монет золотых,
Что не стали мерилом людской доброты,
Разве в Царство добра впустят нас без добра?
Что с собою возьмём, уходя от земли,
Пепел суетных дел, гордый злой Вавилон,
Что нарушить учил жизни вечной закон,
Разве в Царство любви впустят нас без любви?
Из сокровищ земных, что возьмём мы с собой,
Коль покинет душа свой телесный приют?
Только то, что скопили глаголом «люблю»,
В царство вечной любви впустят только любовь.
Что возьмём мы с собой, не раскаявшись в том,
Что за наш смертный грех платил жизнью Христос,
Коль беспечно живём, не решая вопрос:
Идти в ад за лжецом, или в рай за Христом?
Что с собою возьмём, уходя от земли -
Иль характер Христа, иль природу лжеца,
Иль признанье, иль бунт против воли Творца,
Примут нас или нет в Царство вечной любви?
То, что носим в душе, то возьмём мы с собой:
Или игры в любовь, или Божью любовь..
#########################
Беспечно тратим время в срок земной,
Что может стать в любой момент finita,
Чтоб кто-то, кто пока ещё живой,
Вбил разность дат на мраморные плиты.
Как скорый поезд к роковой черте,
Мы мчимся, наплевав на свои души,
А, ведь для них Сын Божий на Кресте
Власть душегуба - дьявола разрушил!
Поработила души суета,
И Интернет поймал их в свои сети,
Чтоб не искать Воскресшего Христа,
Кто души Искупил из рабства смерти!
Христос сказал, что Ищущий находит,
И время всем отвёл под небосводом...
Коль в срок земной Христа мы не найдем,
Куда ж мы, не искавшие, уйдём???
Finita - Конец, крах.
СУЕТА - Всё тщетное, пустое, не имеющее истинной ценности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864674
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 13.02.2020
-Лікарю, така вже доля,-
На прийомі каже жінка,-
Виникають сильні болі
В мене в області печінки.
А ви – мій сімейний лікар,
То на вас надію маю,
Пила трави, а хворобі
Тут нема кінця і краю.
-Ви присядьте на хвилину
Ось на цю кушетку скраю,
А я зараз в Інтернеті,
Що у вас там – прочитаю.
Хвора каже: -Хочу встати:
Вас затримувать не смію,
В Інтернеті прочитати
Я не гірше вас зумію.
-Ну, а це вже, дорогенька,
Буде самолікування,
З медициною не треба
Тут влаштовувать змагання.
Зараз прямо з монітора
Я рецепт для вас напишу,
Йдіть в аптеку, пийте ліки,
І дотримуйтеся тиші.
А надалі, хворі люди,
Згідно нашого закону,
Лікувати всіх я буду
Виключно по телефону.
Дуже зручно, бо не треба
Зранку чергу тут займати,
І у вас є вільний вибір:
Жити далі, чи вмирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 08.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2019
...Выбираем путь – кто на что умён...
Если не вернуть – пусть горит огнём,
Если не спасти ложную любовь –
Пусть не пепелит жизнь, сжигая кровь...
Не сумел дойти – не беги теперь,
Ведь, как ни хотел, не вернётся дверь,
Не вернётся пыл, не вернётся дрожь...
Древнюю любовь не терзай, не трожь!...
Не успел сказать – ты теперь молчи,
Ведь, неровен час, не найдешь ключи
Уж к «своей» душе, что когда-то грел...
Если уж не смог – ты теперь не смей!...
Истина проста – будь самим собой.
Любишь – так Люби!.. но... не вини Любовь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851869
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Заробили мама й тато гроші за кордоном.
Син у вуз пішов столичний. Буде агрономом.
Років десять десь минуло. Мати ледь не плаче.
Голови дитя не має. Повний бовдур наче.
Гроші йшли десятки тисяч на синочка свого.
Сам не знає, що він хоче. Не навчивсь нічого.
Чим у нього замість мізків голова забита.
Не відрізнить він пшеницю чи ячмінь від жита.
Так в житті на кожнім кроці. Що хотіли - маєм!
Всі з дипломами керують, - фахівців немає!
Нас лікують? Чи калічать? Вчились бо за гроші.
Де тепер, скажіть, є профі, мудрі та хороші?
Де шукати винних, крайніх? Схаменіться люди!
Мізків, бачте, вже не треба. Гроші правлять всюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850935
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Поредел еще осенний клен,
Опустив в печали ветки-руки.
Видно, в лето клен мой так влюблен,
Что теряет листья от разлуки.
И среди веселых фонарей
Он подавлен и совсем растерян.
Зиму ждет (пришла бы поскорей),
Чтоб уснуть навечно в тихом сквере...
09.10.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850948
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Осень - она, как ребеночек искренний,
верит - мечтам суждено нашим сбыться.
И выстилает ковёр яркий лиственный,
можно в ковре том, как в детстве, зарыться.
Осень ведь, как настроение девушки,
если есть солнце - красиво и ярко.
Только ушло - и в дождливой истерике
хмурятся тучи на аватарке.
Осень - она, как печальная женщина,
красится долго и сложно собраться.
Но приняла то решение взвешенно:
с летом - чужие и надо расстаться.
Осень, как бабушка, тёплая, добрая,
смотрит в окно в ожидании внучиков.
И молодеет, становится бодрая,
все отдаёт для любимых тех лучиков.
Осень желанна и осень отвержена...
Кто-то заждался, кому-то не нравится...
Может быть странной, порою не сдержана,
но для меня эта осень - красавица!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850938
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.
Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.
Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.
Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.
Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!
Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.
А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.
В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.
Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.
Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.
Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.
Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.
Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:
-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 07.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2019
[b][i][color="#963d06"][color="#027035"]И[/color]диллия...в природе и в душе
[color="#027035"]В[/color]ключает счет сентябрь листопаду
[color="#027035"]К[/color]лён сбросил свой наряд почти уже
[color="#027035"]Р[/color]ассветы дарят легкую прохладу.
[color="#027035"]А[/color] клумб палитра радует глаза,
[color="#027035"]С[/color]езон цветенья роз и астр в разгаре.
[color="#027035"]О[/color]ткрыл Всевышний с красками казан
[color="#027035"]Т[/color]ам все, чему не нужен комментарий.
[color="#027035"]Е[/color]сть в том составе охровый окрас,
[color="#027035"]О[/color]ранж и цвет пурпурного заката,
[color="#027035"]С[/color]езон как будто вышел на показ...
[color="#027035"]Е[/color]лей души - бордо и колер злата.
[color="#027035"]Н[/color]ебес приятна глазу синева
[color="#027035"]Н[/color]о чаще все ж плывут по небу тучи,
[color="#027035"]И[/color] как шуршит опавшая листва,
[color="#027035"]Х[/color]одить в лесу для всех особый случай.
[color="#027035"]Д[/color]ожди бывают даже чересчур
[color="#027035"]Н[/color]о ожидаем в гости бабье лето.
[color="#027035"]Е[/color]ще тепло подарит свой гламур
[color="#027035"]Й[/color] паутин плетенье среди веток.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850597
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Обоих воздух вдохновляет
Дышать и видеть этот мир.
Для них природа расцветает
И приглашает их на пир.
Когда же войны на планете,
Добру тогда потяжелей.
Хотя за зло лишь зло в ответе,
Добро становится сильней.
Ему чтоб выжить снова надо
Средь зла растить плоды добра.
Наверно есть на свете карма
За прошлые свои дела.
И снова рушатся эпохи,
Оставив чудо за собой
Прогресса, вер. Порою крохи,
Что удивляют красотой.
И восхищают гигантизмом,
Чего не строят и теперь.
По круче всяких коммунизмов,
Всех утопических идей.
Есть пирамиды, мегалиты,
Дворцы и крепости кругом.
Есть удивительные плиты,
Не вырубишь их топором.
Есть множество следов прогресса,
Мы не умеем делать так.
Из камня, из песка и леса
Построили нам говорят.
Следы высоких технологий
На скалах и в пустынях есть.
Не сохранилося историй
-Кто жил, любил, трудился здесь?
Лишь только мифы, даже сказки
Фантастику нам говорят.
Учёные сгущают краски
И отвергают всё подряд.
Кто разломал и уничтожил
И даже в землю закопал?
Давайте вместе подытожим
Вопрос, который здесь поднял.
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Июнь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 02.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2019
Мене вже інколи питають,
-Навіщо пишете вірші?
Чому пісні ваші лунають,
З немолодоі вже душі?
Сиділи б десь там на дивані,
А не бродили по росі,
Або устали вранці рано,
Та наловили б карасів.
До вас ще Муза в гості ходить?
Ніби молодших вже нема!
Кохання в вас у серці бродить,
Хоча на скронях вже зима.
Надворі вже буяє осінь,
А в вас в віршах, буя весна,
І солов"і п"янкоголосі,
Вам ніби й старості нема.
Я, так скажу: "Моі хороші,
Буває молода душа,
У серці, що кохання хоче,
Хто вилива його в віршах.
А я, поки що, поспіваю,
І для людей і для душі,
Допоки в серденьку лунають,
Моі пісні, моі вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849851
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
В людини зовнішність оманна,
Загроза криється в тиші́...
Чим більш здається бездоганна -
Тим більше демонів в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849857
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2019
Халахупа Катря круте,
дбає про фігуру,
потім бігає до річки…
Водні процедури
закінчивши, варить кашу
із вівса чи рису…
Раз їй дід шматочок сала
положив у миску.
– Ой, дідусю, що ви, що ви!
Це ж якась отрута.
Із м’ясного їм лиш курку,
на „крайняк“ – когута,
щоб надалі зі здоров’ям
клопоту не мала,
бо склероз бува від сала,
вчені доказали.
Дід у вуса посміхнувся,
підморгнув лукаво
і промовив так онуці,
розмішавши каву, –
Правда. Кусень на сніданок
з’їм і не страждаю,
бо до вечора про голод –
зовсім забуваю!
18.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835956
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.06.2019
Пелюстка троянди. Легенда про Бетховена.
Треба було прийняття великого композитора Людвіга ван Бетховена в дійсні члени Академії мистецтв в Парижі. Головуючий оголосив:
- Ми зібралися сьогодні для того, щоб прийняти в члени нашої академії _ великого Бетховена.
І тут же додав, що, на жаль, жодного вакантного місця в академії немає, тим як би наперед результат справи.
У залі запала тиша.
- Але ..., - продовжував голова ... і налив з стоячого на столі графина повний стакан води так, що жодної краплі додати не можна було. Потім відірвав з стоячого тут же букета один пелюсток троянди і обережно опустив його на водну поверхню.
Пелюстка не переповнила склянки, і вода не пролилася.
Тоді голова, не сказавши ні слова, звернув свій погляд до присутніх.
У відповідь пролунав вибух оплесків.
На цьому і закінчилося засідання, одноголосно обрала Бетховена дійсним членом Академії мистецтв
Переклала на українську мову 15.06.19 9.32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838837
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019
-Бачиш, Олю, наш синочок
Виправляється потроху,
А ти кажеш, мої речі,
Наче об стіну горохом.
Час не витрачає марно,
Став уже уроки вчити,
Як за кожен вчинок гарний
Стали ми йому платити.
Сотню - за дванадцять балів,
За одинадцять - півсотні,
Заохочувати стали:
Десять балів - туфлі модні.
-Наш Богданчик вдався в мене,
Має розум,- каже Оля,-
А щоб був, як ти, Семене,
То сидів би вічно в школі.
То ж прийшло йому до тями,
Що не все таке пропаще:
Ділиться з учителями –
Та й пішли оцінки кращі.
Ще, щоб ти, як справжній тато,
Став мільйони заробляти,
То Богданчик з своїм хистом
Медалістом міг би стати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838296
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Прекрасный танец двух планет.
Таинственный! непостижимый!
Искрится розовый расцвет.
Кольцами света окаймлённый.
Ничто чудесней в мире нет.
Стихий порыв неукротимый.
Сатурн Венере шлёт привет.
В не ясном контуре вселенной.
Страстью пылает розы цвет.
Богини мира, дар священный.
Её любовью дан ответ.
Ласкою, нежностью безмерной.
В его душе гигантский след.
Её губами очерченный.
Негаданный, весенний бред.
Он словно счастьем Опьянённый.
Суровый отблеск чуждых сред.
Кольцами грусти леденящий.
Себе лишь приносил он вред.
В своей печали растворённый.
Она боролась столько лет.
За своё право быть счастливой.
А он пришёл, и снял запрет.
Обняв рукою боязливой.
Сердец молчанье тет а тет.
Тёплый, прямой, и откровенный!
Лучами Солнца он согрет.
На веки ею он пленённый!
Свеченьем тысячи комет.
Пусть озарён союз их вечный.
Счастливый вытянув билет.
Осилят путь благословенный!
Ігор Мазалов
04.05.2015 02:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838308
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Мужчины! если вы мужчины!
Цените женщин вы своих.
Из одиночества пучины.
Нежностью губ спасайте их.
Цветы дарите! без причины.
Не оставляйте их одних.
Любовью! исцеляйте раны.
Те что достались от других.
Всегда вы будьте с ними честны.
Боритесь! яростно за них.
Не делайте им ложью шрамы.
Печаль! делите на двоих.
Коварным льдом своей измены.
Чувств не ломайте вы ничьих.
За эту подлость вам мужчины.
Нет оправданий никаких.
Пускай стихи эти наивны.
Пусть не по нраву для иных.
К вам обращаюсь я, мужчины!
Цените! женщин вы своих.
Ігор Мазалов
28.04.2016 01:53 [b] [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837554
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Весна цветёт! Ты улыбнись, услышав её трели.
Не зря в народе говорят: «коты уж прилетели».
Бывало, что зима не отдавала власть без боя.
А нынче не сопротивлялась и ушла, не споря.
В природе – образец спокойной передачи власти.
А у людей в борьбе за трон кипят, бушуют страсти.
Весна, в отличие от людей не рвётся рьяно к власти.
Благоухает и цветёт, и дарит людям счастье.
И не торопится она вступать в законные права…
Во все концы разносится о ней народная молва.
ВЕСНА и МИР - это весьма любвеобильные слова.
Когда же, наконец, появятся конкретные дела!?
18. 04 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833223
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
День світлоокий …складав крила,
Тікало сонце, аж за обрій,
Зіронька в небі заясніла,
Надія в серці, в душі спокій.
Весна малює, різні барви,
Жовті, зелені, синьоокі,
Ховають брови, темні хмари,
Все частіш білі, одинокі.
Джерело сміле… звеселіло,
Буль - буль лунає, по окрузі,
Кудись далеко…. Задзвеніло,
Поміж тополі, впало в лузі.
В кущах пташина, гніздо звила,
Шурхіт при тиші й «пі-пі» ніжне,
З барвінку стежка в гай зводила,
Я розгубилась, в чародійстві.
Лукавий місяць….Сяють зорі,
Лелек перегук, вказали шлях,
У піднебессі, в темнім морі,
До відпочинку, звав кожен птах…
30.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2019
Зацвіла алича під вікном.
Небо випхало носа з-під хмари.
Сонце жовтим лискучим сукном
Вкрило вулиці, сквери, бульвари.
Джміль зірвався, покинув свій сон.
Вчувши запах Весни у повітрі.
Заспівали птахи в унісон,
Загойдалося віття на вітрі.
Срібла в озеро ранок налив.
Взяв перо, пише вірші курсивом.
П’є мурашка нектар із трави.
Все таке непідробне, красиве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831760
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Ви бачили, як сакура цвіте?
Всміхається рожевим поцілунком.
Торкається до серця ніжним трунком,
Вітає її сонце золоте.
У шо́вкових пелюстках оксамит,
Як дівчина загадує бажання.
Несе в душі вона палке кохання
І робить свій нездійсненний політ.
Ви бачили, як сакура цвіте?
То від природи неповторне диво.
Усе святкове і таке красиве,
Хай в кожнім серці, щастям проросте.
Ви бачили, як сакура цвіте?
Розлогі віти тягнуться до неба,
Цю диво -казку розуміти треба
Лише у ній рожевий цвіт мете...
Ви бачили, як сакура цвіте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831053
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Союз Двоих, как сумма чисел двух,
Что отличимы меж собою знаком,
Рождает в нас любовный нежный дух,
Единство-ноль, созревшим злаком!
Союз Двоих, как равных Сердцу величин,
Союз двух Душ родных, и единенье тел,
Вновь создаётся без логических причин,
В единственный для Двух Любви удел!
Закон Любви лишь Сердце понимает,
Не доказать, не вывести, не объяснить,
Непостижимое, чудесное нам открывает,
Желая в наших Душах вечно жить!
Союз Двоих, как сумма чисел двух,
Что отличимы меж собою знаком,
Закона притяженья открывает суть,
Ведёт вперёд, в Любовь без страха!
(c) Марина Малиновская, / 11.04.2009 /
/* (+5)+( – 5) = 0 ~ (-5)+ (+5) = 0 */
БлагоДарю за доброе внимание! Всех благ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831106
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
«Побудь тут», - сказал учитель ученику и удалился по узкой улице, оставив ученика на шумной площади. Ученик медленно ходил среди торговых лавок, посмотрел выступление бродячих артистов, но весь этот шум и суета отягощали его, и он начал искать место, где не так людно. Между домами в небольшом переулке было тихо и уютно, солнечные лучи едва доставали фундамент домов, прохладная тень окутывала это место. Зайдя в переулок, он уселся на ступеньку у входной двери дома.
«Эй, дружище, хочешь выпить?», - прозвучал неожиданный голос с противоположной стороны улицы. Только теперь ученик разглядел прислонившегося к стене человека, в грязной одежде с бутылкой выпивки в руке.
«Нет», - ответил он, - «Выпивка не утолит мою жажду».
«Чего же ты так жаждешь?», - с нескрываемым пренебрежением спросил человек.
«Света Божьего», - ответил ученик.
«Тогда твоя жажда будет вечной, потому как бога нет! Все эти слова о боге профанация придуманная богачами, чтобы держать нищих в повиновении. Глупцы, вроде тебя, верят всей этой фигне, и довольствуются объедками с барского стола. И я когда-то был так же глуп, верил всеми силами, искал, молился, отдавал последнее нищим, делал всё как хотел бог, а теперь прозрел. Бога нет! Слышишь? Нет, и никогда не было!», - человек жадно отпил из бутылки.
«Что же случилось с верой вашей?», - спросил ученик.
«У меня был любимый человек, которого я очень любил. Она заболела страшной болезнью, и врачи были бессильны помочь ей. И я пошел в церковь, раскаялся в грехах своих, принял причастие. Я прочел библию, молился, и делал всё, что мне говорили церковники. Но она умерла. Слышишь? Умерла! Вот скажи мне, почему твой бог остался глух? Почему не исцелил? Ведь богу всё возможно?! Не так ли? Разве не сказано «по вере вашей дается вам»? Я верил, слышишь, верил, что она выздоровеет, что бог поможет, а она умерла, слышишь, умерла! Зачем тогда нужен такой бог, если он не может ни черта сделать!», - и он снова жадно глотнул из бутылки.
«Если бы верили - сбылось бы, ибо не может не исполниться слово Божье», - сказал ученик, склонив свою голову.
«Вера! Да что ты знаешь о вере? Я отдал всё, что имел церкви. Всё, слышишь, всё! И ты мне говоришь о вере. Что тогда эта твоя вера, где она. Кто, из так называющих себя, верующих может исцелить больного? Вот ты говоришь, что веришь. Так что же ты не исцелишь вон того хромого, и он тыкнул пальцем в хромого идущего по площади, чего сидишь, давай исцели! А, не можешь! Вера… Зачем, скажи мне, бог сказал: «по вере вашей дается вам», зачем, если никто не может верить! Это тоже самое, что сказать безногому, что если встанешь, будешь ходить. Аллилуйя! Только он никогда не встанет!
Вера…», - и он обессиленно опустился на корточки, вытирая рукой нежданную слезу.
Ученик молчал, ему не было что сказать. И хотя вера в то, что слово Божие истинно, по прежнему была крепка в его душе, но что либо сказать, как впрочем и сделать, он не мог. Помолчав немного, он сказал: «Прости меня, что я не могу тебе помочь. Я и вправду не могу исцелить того хромого, и не могу помочь твоей беде. Я не учитель и не Бог, прости. Но я всё же верю, что Бог есть и слово его истинно», - и он поднялся и пошел прочь.
Идя по дороге домой, ученик спросил учителя: «Учитель, Бог слышит наши молитвы?»
«Конечно слышит, ведь Он всегда рядом с теми, кто верует в Него», - ответил учитель.
- Тогда почему Он медлит с тем, что бы дать нам милость свою?
- Потому, что мы слабы в вере своей, что будет дано нам по молитве нашей.
- Почему же мы, при всём своем желании, не способны укрепить веру свою. Откуда берется вера в душе человека? Разве не от Бога свет в душу человека? И если мы нищи светом в душе своей, то почему Бог не наполнит нас до краев?
- Не берет Бог силою, но дает нам сделать выбор, ибо мы вольны, а не в рабстве Его. Бог дал, но от человека зависит, сумеет ли он взять.
Учитель достал из сумки сосуд с вином и дал ученику, - «Долей в этот сосуд воды».
- Но ведь сосуд полон, надо отлить вино, что бы я смог долить воду, - возроптал ученик.
- Так и душа человека. Что бы наполнить её светом, она сперва должна освободиться от тьмы, её наполняющей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780150
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 11.03.2019
Весняний дощ буянить у шибки,
По склу мережить хвилями картини.
Наввипередки бігають струмки,
В калюжах тонуть срібні намистини.
У тих дзеркалах, наче кораблі,
Пливуть хмарини вкриті сивиною,
І кожна з них тримає на крилі
Своє дірчасте решето з водою.
Заплутавшись в оголене гілля
Гойдає вітер липи і каштани,
На втоптаних стежинах, як маля,
Довершує свої грайливі плани.
А у домівці затишок заліг
Пухнастим кошеням на підвіконні.
Вдивляюся у сірий блиск доріг,
Замислено підпершись на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Творіння віршів – рідкісна хвороба,
Яку не зупиня імунітет,
Й якщо це не пера несміла проба,
Тоді діагноз маємо: поет!
Рожеві мрії в них чергуються й стремління,
Й думок цілодобовий хоровод,
Коли народжується слово те, нетлінне,
Де біль людський і шум весняних вод.
Поезія – думок дитя й безсоння,
Котре не жде ні місця, ні часу,
Коли й на сірому осінньому осонні
Ми зустрічаєм сонячну красу.
Душі вогонь там з присмаком кохання,
З тремтінням рук і серця водночас,
Блакить небес, уплетена в зітхання,
І лет думок, що осідлав Пегас.
Поезія – це берег для любові,
Невинна цнота де і мудра сивина,
І вітру шквал, і звуки хвиль прибою,
Між почуттям і розумом війна.
В мистецтві вона панна! Ні, царівна!
Це витвір струн, смичка і скрипаля,
Де глибина й невимовна чарівність,
Котра людське в людині прославля!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Заметил, что когда я при делах,
Мир "улыбаясь громко рукоплещет!"
Когда же ты валяешь дурака -
Дождями плачет и ломает вещи...
Вчера вот, провалялся целый день
Лежал под шум дождя и расслаблялся
В итоге увеличил только тень
И свет три раза в доме отключался...
Накрылся медным тазом пылесос
Машина перестала заводиться
Внезапно изошёл соплями нос
Из крана перестала течь водица...
Сегодня встал с утра и шевелюсь
Вода пошла и свет не пропадает
Всё так же льёт... Сказал себе - " И пусть"
А нос прошёл, платочков не меняю
Смотрю, уже всё меньше моросит
И кое где подглядывает солнце
Пёс веселей на улицу глядит
Не лает на людей что у колоца...
И сделал вывод - что бы не стряслось
Нельзя унынью слепо предаваться
Греби по жизни, не суши весло
На милость никому нельзя сдаваться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800940
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 05.03.2019
Хтось любить сир, а хтось із курки м'ясо,
Хтось піки гір, а хтось морську глибінь,
Хтось Приймаченко любить, хтось Пікассо,
Хтось житній лан, хтось неба голубінь.
На заході живе хтось, хтось на сході.
Хтось зводить дім, хтось робить шоколад.
Хтось в шахті, хтось працює на заводі,
Хтось сіє хліб, хтось садить виноград.
Хтось любить пісню, хтось смакує словом,
Хтось каву п’є, а хтось зелений чай.
Хтось Києвом чудується, хтось Львовом,
Хтось, наче ватра, хтось, немов свіча.
Хтось президент, а хтось один з народу,
Письменник хтось, а хтось його читач.
Зі знаті хтось, хтось із простого роду.
Мов соловей, хтось, хтось немов пугач.
Ким ти б небув, що б не любив у світі,
З неправдою, зі злом не загравай.
Знай, час ніхто ще не впіймав у сіті.
Мине – підеш із чим за небокрай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Что Есть Любовь?
Это избавление от эгоизма...
Что Есть Любовь?
Это - когда всё бескорыстно...
Нет места борьбе...
Что Есть Любовь?
Это - когда вырастают крылья!
Что Есть Любовь?
Нет ничего прекрасней на Земле!
Любовь в Тебе...
И прежде всего доверие...
Доверять, как самому себе...
Что Есть Любовь?
В Тебе...
Вечность...
Любовь победит всё!
Радость в сердцах!
Любовь - одаривает!
Она читается в глазах!
Свечение в глазах, в улыбке!
Удивительные, сказочные Чувства!
Прислушиваться к Любви...нужно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 02.03.2019
Я иногда завидую жене -
Такого мужа в жизни отхватила
Ещё бы кто завидовал извне
Да и она почаще чтоб хвалила...
Судите сами - очень мало жру
Днём тихо сплю когда семья при деле
А ночью дом, у компа, сторожу
Уничтожая, что они не съели
Чтоб не пропала, не дай бог, еда.
Наш холодильник чист, как сон младенца,
К утру вы не найдёте никогда
Там ни кусочка, а на кухне хлебца...
Просроченных продуктов не видал
Работаю ночами в этом плане
И от бактерий не страшна беда
От голода сжирают себя сами...
Работ по дому вовсе не боюсь
Трусливо разбегаются при встрече
Ведь страшно видимо когда я злюсь
К жене бегут, она ведь недалече...
А любит их! Нельзя и оторвать,
Я даже иногда ревную малость
Особенно когда мешают спать
А помогать, увы, мешает жалость
Они так вместе счастливы, порой
Что разлучать невыносимо больно
Борюсь с собой, но счастье дорогой
Дороже. Помешать боюсь невольно.
Пусть делает что хочет - не вопрос...
Готовит, моет, штопает, стирает
Я не сую в её проблемы нос
Вот повезло! Не верите? Бывает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827467
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Я иногда завидую жене -
Такого мужа в жизни отхватила
Ещё бы кто завидовал извне
Да и она почаще чтоб хвалила...
Судите сами - очень мало жру
Днём тихо сплю когда семья при деле
А ночью дом, у компа, сторожу
Уничтожая, что они не съели
Чтоб не пропала, не дай бог, еда.
Наш холодильник чист, как сон младенца,
К утру вы не найдёте никогда
Там ни кусочка, а на кухне хлебца...
Просроченных продуктов не видал
Работаю ночами в этом плане
И от бактерий не страшна беда
От голода сжирают себя сами...
Работ по дому вовсе не боюсь
Трусливо разбегаются при встрече
Ведь страшно видимо когда я злюсь
К жене бегут, она ведь недалече...
А любит их! Нельзя и оторвать,
Я даже иногда ревную малость
Особенно когда мешают спать
А помогать, увы, мешает жалость
Они так вместе счастливы, порой
Что разлучать невыносимо больно
Борюсь с собой, но счастье дорогой
Дороже. Помешать боюсь невольно.
Пусть делает что хочет - не вопрос...
Готовит, моет, штопает, стирает
Я не сую в её проблемы нос
Вот повезло! Не верите? Бывает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827467
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
[b]
Дама заворожує
Поглядом спокійним
Та він безбарвний
Не пахне
Ані небом синім
Ані свіжою
Весняною росою
Золотою
Наділена
Незвичною красою
За сімома замками
Втаємниченою
Не любить вона
Флірту
І згвалтувати її
Ще нікому не вдалось.
В справах
Не терпить зволікань
Та поцілує кожного
Проведе достойних
Далі
Єдиною
Сльозою дощовою
Стомлена безсмертям
Жінка в плащі і капюшоні
З гострою
Срібною косою
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763873
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 02.03.2019
Ну, весна дорогая, здравствуй!
Что-то март очень долго шёл,
И снежит, то ли алебастром
То ли хлопьями пенопласта,
Не спасает и капюшон.
Прошлогодний листок, как в сценке,
Неуклюже танцует па.
Сдать бы зиму сейчас в обменку,
Но стучит, как горох об стенку,
Отмороженная крупа.
Кое-где уж набухли почки,
Котик вербы пустил пушок,
А февраль всё своё бормочет,
Двадцать девять, похоже, хочет,
Или выпить на посошок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827369
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019
[b]
"В кожному з нас мешкає два вовки.
Один добрий, інший - злий.
Перемагає той, якого ми годуємо." (С)
Але якщо не підгодовувати голодного вовка,
то він обов`язково з`їсть того вовка, якого годують.
А потім зжере годувальника-господаря цих двох вовків.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790684
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 01.03.2019
Не загубися у думках,
Не втрать себе в життєвім вирі.
Майбутнє у твоїх руках –
Додай йому наснаги й віри.
Це так важливо – зберегти
Ту чистоту душі і серця.
Джерельної взяти води
Із дна прозорого озерця,
Омити нею білий світ
І темні фарби свого смутку.
А в куряві, що з-під копит,
Літам додати щастя жмутку.
Хай задзвенить душі струна,
А очі радістю іскряться.
Хай в серце завжди йде весна
Й веселки барви пломеняться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Корысть — словно пыль, которую лукавый пускает человеку в глаза для того, чтоб он не знал ни справедливости, ни долга, ни чести, ни дружбы.
А. Оксеншерна
Если у человека появится хотя бы одна корыстная мысль, его твердость обернется малодушием, его знание — безрассудством, а чистота — порочностью. Вся жизнь его будет загублена. Вот почему древние считали бескорыстие величайшим достоянием. Тот, кто обладает им, вознесется над целым миром.
Хун Цзычэн
Порочный круг
Когда поймёт сей человек убогий,
что из времён Корейко воспарил –
набив карман, презрев себя и Бога,
земной закон и тот переступил.
Как лжемогуч, как беден ты душою,
друзей предав и людям не был друг.
Поправши Совесть, Правду, всё святое –
нашёл не счастье, а порочный круг!
Теперь сидишь на кучке золотой
и гложет мысль, как спрятать всё подальше?
Страх постоянный. Стук – не за тобой?
Вот и цена: "Моё, что было наше."
01.03.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827344
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Накорми сама себя хорошо, любовью!
Чтоб не бросаться, как голодная собака на кость!
Также, как важно следить за своим здоровьем,
Важен уход за Душой, её духовный рост!
Важна разборчивость в характерах людей,
Чтобы понять кто льстит, кто правду говорит...
Когда Душа твоя полна любви, то суть видней,
Ведь, всё настоящее всегда в корень зрит...
Скажи самой себе, какой ты хочешь быть!
Не ради хвастовства и самолюбования...
А для самой себя, чтобы достойно жить,
Через развитие хороших качеств растёт и благосостояние...
Любовью накорми сама себя, сполна!
Это самое вкусное блюдо, из всех возможных...
Из чувства полноты смотри на мир, ты не одна,
Кто хочет счастья, жить, любить, простое видя в сложном..
Накорми сама себя хорошо, любовью!
Это для прекрасной жизни важное условие!...
(с) Марина Малиновская, / январь 2019 /
БлагоДарю за доброе внимание! Всех благ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827082
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Жил - был на свете леопард
Всё б хорошо, но был он чёрный,
Любил весну, конкретно - март,
По своему красив, не вздорный
Не хуже бегал чем гепард,
Но угораздило влюбиться
В соседку львицу и не рад
Был папа этому девицы...
Заметим - папа был не прост,
Носил корону и по праву
Имел влияние, ведь пост
Власть дал, доход, и жизнь на славу...
Мечтал папаша о зятьке
С достойным статусом, весомым,
А не о простеньком зверьке
С породой царской не знакомым.
Но у любви есть свой резон,
Возможно он нам непонятен -
Как можно плюнуть на закон
Неровню заключив в объятья..
Тут начался круговорот
Уловок разных, ухищрений
Пока слепой, но хитрый крот
Не подсказал им всем решенье -
Коль, важен статус, а не стать,
Словесной мишуры влиянье -
То почему не поменять
Для тестя собственное званье
Скажи при встрече королю,
Небесная не рухнет сфера -
"Я вашу доченьку люблю,
К Вам с уважением - пан Терра"....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827312
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Людської долі келих повен болю,
І мрій розбитих,й безнадійних втрат.
Та все ж не варто все звертать на долю,
Людина кожна – і творець ,і кат.
Щасливі миті світ усім дарує,
Щоб цінували кожен подих свій.
Життя перемагає і вирує,
Світ загортає в райдужний сувій.
Життя і Смерть – танок пітьми і світла.
І кожен з нас на перехресті змін.
Де кров лилась, знов маківка розквітла.
Не зупинити днів прийдешніх плин.
Немає смерті - є лише прощання,
Прощення, віра,сльози каяття,
Молитва щира і душі вагання,
І пошук вічний кращого життя…
Зерно вмирає ,колос щоб зростити.
Вмирає ніч ,щоб день новий настав.
Ми в світ прийшли навчитися любити,
І до Голгофи донести хреста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827062
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Иду на свет,
туда, где жизни луч,
хоть и трудна ,и непомерна планка.
И на пути полно и скал ,и круч,
И сломан семафор у полустанка.
А мне навстречу
в грудь, в плечо, в лицо –
толкаются, бегут-бегут от света.
Вокруг меня сжимается кольцо
Из лжи, и лицемерья ,и наветов.
И я сама,
влекомая толпой,
с пути сбиваюсь, падаю, срываюсь.
И только сердце - верный компас мой.
Лишь на него в дороге полагаюсь.
Иду на свет,
сквозь тернии обид,
сквозь буреломы собственных амбиций.
И этот путь для каждого открыт.
Но мы заборы ставим и границы.
И всюду,
всюду минные поля
Из недоверия ,и зла ,и подозрений.
И потому горит у ног земля,
И мечемся всю жизнь в плену сомнений.
Иду на свет.
И ты иди со мной.
Пускай идем по жизни на пределе.
Мир отрицает свет, но он слепой.
Ведь на земле нет лучше этой цели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827297
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Не дивуйтесь моїй «їжачковості» –
Так, напевно я є інтроверт.
І ховаюсь все під загадковістю,
І думки все складаю в конверт,
Щоби потім листами веселими
По адресам відправить весну.
Щоб вона і містами, і селами
Прибирала зими сивину.
Щоб прокинулись в березні проліски,
А у квітні цвіла сон-трава.
У калюжах щоб сонячні відблиски
Загадкові писали слова…
Я у затінку листя-мережива
Непомітно складаю вірші.
А дерева казковими вежами
Боронять стан моєї душі.
Усамітнитись так мені солодко,
Щоб блукати у мріях і снах.
От і березень, вітер і холодно,
Але посмішка вже на вустах.
Не дивуйтесь моїй «їжачковості»
Дійсно я саме так – інтроверт.
Не беріть не до серця, ні в голову,
Відкривайте з весною конверт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827285
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
[b]«Не в грошах щастя» - споконвіку,
Прислів’я кожен знає.
Та дуже прикро, як на щастя,
Грошей не вистачає.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827238
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019
[b]«Не в грошах щастя» - споконвіку,
Прислів’я кожен знає.
Та дуже прикро, як на щастя,
Грошей не вистачає.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827238
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Восход - прекрасен, спору нет!
Но и закат ничуть не хуже...
Рассвет - несёт надежды свет,
А день прожитый - опыт, друже...
И если не совсем дурак,
Смог просчитать свои ошибки,
Подскажет опыт - что не так,
Где сам себе ты делал скидки...
Где шёл у догм на поводу
"Как все" - увы, не оправданье!
И не утешит, что в аду
Ждёт миллиардная компанья...
Пересыпается песок,
В отсчёте жизни на планете
Ты хоть песчинка - за итог
Существования в ответе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827220
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Сміялось сонце – плакала зима,
Холодні сльози тихо проливала.
Вона уже лишилася сама,
За віхолами, певно, нудьгувала.
У сонці вже всміхається весна.
Зазеленіє, оживе все навкруги.
Вже далина розкинулась ясна,
Вже просинаються, на всонні , береги.
Вже небо в пролісковий дивний цвіт
Прибралося і розквіта весняно.
І ожива довкола увесь світ,
Вже й вітер дише тепло і слухняно.
Уже світанок в барвах виграє,
І день красивий, ніби вірші пише.
Усе кругом надію подає.
На радість, щастя, віру, і не лише…
23.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826590
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Як трепетно-щемно з доріг повертати
На стежку,що в полі, мов стрічечка, в’ється,
Єством відчувати й тулити до серця,
Й нести ту любов, що дала тобі мати.
Зворушливий спогад прожити, мов свято,
Що сонцем вливається в безміри жита,
І знати, що сенси всі в тому, щоб жити,
Бо море любові дала тобі мати.
Й так любиш цей день, на щедроти багатий,
Й нанизуєш миті, мов крапельки світла,
І просто всміхаєшся білому світу…
То радість любові дала тобі мати.
Болі й негоди навчають прощати,
Зцілювать душу в окриленім слові,
І відкривати, як істину, знову:
Мудрість любові дала тобі мати.
Вертаєш додому, щоб сили набратись,
І небом напитись, й сидіти до ранку
На сходах стареньких знайомого ганку…
Багатство любові дала тобі мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822093
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 23.02.2019
Хороших мужчин берегите
Мужчины бывают разные:
Прекрасные, безобразные
Бывают в поступках дерзкие,
Другие в общеньи мерзкие.
Бывают мужчины пьющие,
Случается даже, бьющие.
Бывают очень красивые,
Встречаются и плаксивые.
Бывают богатые, бедные
Цветущие или бледные
Умом нестандартным дюжие,
Ленивые и неуклюжие,
Разбросанно-неприличные,
И в мелочах фанатичные.
Семьи хранящие древо
И ходоки налево.
К примеру еще, подвижники,
Айтишники или книжники,
Везучие, неудачники,
Диванщики или дачники.
Листая словарь, поищите там
Сколько придумало общество
Разных еще эпитетов
Про мужское сообщество.
Если всегда хотите,
Счастливо жить, осмотритесь:
Хороших мужчин берегите!
Плохих мужчин берегитесь!
Ситниченко Виктор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826551
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Коли ти Слово Боже сієш,
Зважай - коли, зважай - кому!
Одним бажанням світ не зміниш,
Коли все котиться в пітьму.
Не кидай квіти слів в калюжу,
Невігластво – не дивина,
Не ввійде смисл в лукаву душу,
Коли біснується вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826466
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Точно жук из Колорадо,
И откуда это горе,
Там где надо и не надо,
Всюду лезет слово sorry.
Зацепил в трамвае даму
С другом ль слишком резко спорил,
Ты с улыбкой кроткой самой
Говоришь любезно: sorry.
Незаметно из-за моря,
Как и разный прочий хлам,
Слово маленькое Sorry,
В речь пробралось как-то к нам.
Как в чужом каком то сити,
Очень часто в разговоре,
Вместо слово « извините»
Мы услышать можем sorry/
И, поверьте мне, не сладко
Размышлять о тайном воре,
Слов укравшим два десятка
И подсунувшем нам sorry.
Вы простите, но скажу я,
Хоть английский и в фаворе
ЗаSORRYли речь свою мы,
И не только, впрочем, sorry.
Знать язык Шекспира круто,
Но неужто мы в просторе
Нашей речи почему то
Не нашли замену sorry
И таких примеров много
Портят речь нам, вот в чем горе,
Не судите слишком строго,
Извините, но не sorry!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825934
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019
Убывают денёчки морозные,
На исходе зимы кренделя.
Скоро в бело - сиренево - розовый
Нарядится родная земля.
Заскучали по солнцу весеннему
Полусонные птички в садах.
Скоро весть о весны возрождении
Зазвенит в молодых ручейках.
А в траве луговой малахитовой
Запестрят, улыбаясь, цветы.
Эх, весна ты моя даровитая!
Сколько ласки в тебе, чистоты!
Вся из шёлка тончайшего соткана,
Столько нежности божьей в тебе!..
Переполнена звонкими нотками,
Будто фея, в своем волшебстве!
Вся ты - радость, огонь, вдохновение!
Вся ты - музыка, страсть, благодать!
Ты на землю приносишь - рождение...
Богом данная роль тебе - мать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826034
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
Знаешь, есть люди, которые «очень твои»,
Зашитые острой иголкой там, где-то внутри.
За них ты готов свою жизнь всю до капли отдать,
Они – словно воздух, которым ты можешь дышать.
Им все доверяешь, как если бы это был ты.
Они – будто солнце и летние в поле цветы,
Горячие искры зажженного в сердце огня —
Любимые самые, те, без которых – «нельзя».
Знаешь, есть люди, которые «очень до слёз»,
Они не на час, не на день, а на вечность. Всерьез.
Без них дни и ночи бы были безмерно пусты,
Они не сжигают, а строят надежно мосты;
Готовые молча отдать, все, что есть за душой,
Чтоб в жизни твоей было все и всегда хорошо.
Они, будто Ангелы с неба, всегда за спиной,
Тебя берегут, и хранят твой душевный покой.
Какой бы судьбою ни выбран тебе был маршрут,
Помни: есть люди, которые любят и ждут.
©Светлана Чеколаева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826045
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
Молодість – це лише миті,
пройде, розтане як дим.
Найщасливіший у світі
той, хто живе молодим.
Хто молодіє душею
весь, без оглядки на вік.
Не опинись за межею –
жінка ти чи чоловік.
Бо перетнувши дочасно
власної долі рубіж,
ми переводим сучасність
у площину роздоріж.
Кожного з нас перехрестя
завтра чекає своє:
слава, достаток, безчестя…
Все те для кожного є.
Молодість скінчиться скоро,
перегорить ніби хмиз,
й піде дорога під гору,
ну а життя – під укіс.
Бути стривайте дорослим,
краще живіть молодим.
В старість поринути просто –
молодість тане як дим…
18.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826000
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
(Переклад із С.Грачёв "Несёт нас поезд жизни в никуда...")
Потяг життя несе нас в нікуди…
Як взагалі - то навіть і нізвідки…
Летять всі дні, роки і місяці…
Нам не відома його швидкість.
В минулому зупинка «Дитсадок»…
І десь за спиною зупинка «Школа»
Морозиво й цукерка- якості зразок
І лимонад був кращий, аніж кола.
Проїхали зупинку «Інститут»,
Закоханих інтриги і паради …
Хоча не всім стелився цей маршрут,
та віку цьому всі були ми раді.
Доїхали до станції «Любов»…
Минули з сумом також «Відчай»…
Кипить адреналін і грає кров,
Зупинка «Радість» цьому свідчить.
На станції «Сім’я» - на гальмах шлях
Наш потяг зупинився тут надовго…
Від щастя сльози у декого в очах,
а хтось відбувся почуттями боргу.
Хто тихо тішився життям своїм,
батькам і Богу дякували радо.
А хто бажав сімейних перемін.
чекала тих зупинка «Зрада».
А потяг не міняє свій маршрут
Життя із вікон його бачим…
Хто далі їде,... хтось виходить тут…
Цікавий фільм ми дивимось неначе.
А після нас і дочки і сини,
рушають далі потягом «Величність»...
Його маршрут - від самих перших днів,
Мабуть, аж до зупинки «Вічність»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821971
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 17.02.2019
Словно айсберги гладь океана,
Бороздят небеса облака,
С чистотой белизны, без изъяна,
Улыбаясь и хмурясь слегка.
Они жмутся в огромные кучи
И, как стадо овец на лугу...
Редко, но - молчаливый попутчик,
А бывает, как поле в пургу...
Я не ведаю кто и откуда
И не знаю зачем и куда,
Но они, вековые, повсюду
И они в небесах навсегда...
Цвет меняется, нрав и характер...
Ускоряют до беглого ход...
Но ведь есть, им, присущий лишь фактор:
Облака, это небо цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825763
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Чимало несподіваних гостинців
Підносить нам життя мінливе знов...
Я впевнений, що в жилах українців
Шляхетно струменить єврейська кров!
І прагнемо ми до одного Царства,
І від одної матері грудей,
І ще тавро єгипетського рабства
З’являється на чолах у дітей!
Та Наріжний єдиний у нас Камінь,
Не заметуть піски наші сліди!
Так, Україна — це Новий Ізраїль,
Ми гордимося тим, що ми - жиди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825799
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Найцікавіші факти про дітей і батьків
Кожні сім секунд у світі народжується дитина!
Рекордна кількість дітей, народжених однією жінкою, дорівнювала 69. Згідно з повідомленнями, зробленим в 1782 р, в період між 1725 і 1765 рр. дружина російського селянина Федора Васильєва народжувала 27 разів, 16 разів двійні, 7 разів трійні і 4 рази по 4 близнюка. З них тільки 2 дитини померли в дитячому віці.
В іншій частині світу в Південній Америці найбільш плідною матір'ю вважається Леонтина Альбіна (або Альвіна) з Сан-Антоніо, Чилі, яка в 1943-81 рр. народила 55 дітей. В результаті перших 5 вагітностей у неї народжувалися трійні, причому винятково чоловічої статі.
Найстарша породілля Розанна Далла Корта з Вітербо, Італія 18 липня 1994 р у віці 63 років народила хлопчика; перед цим вона пройшла курс лікування від безпліддя.
Самі тривалі інтервали між пологами при багатоплідній вагітності.
Пеггі Лінн з Хантінгтона, шт. Пенсільван, США, народила дівчинку Ханну 11 листопада 1995 року, а другого з близнюків, Еріка - тільки через 84 дні (2 лютого 1996р.).
Найбільше немовля в світі народилося в Італії в 1955 році. Його вага склала 10 кілограмів 200 грамів. Рекордом XXI тисячоліття стала дівчинка,яка з'явилася на світ 17 вересня 2007 року в місті Алейськ на Алтаї. Її вага при народженні склала 7 кілограмів 750 грамів при зрості 56 сантиметрів.
Найменшою дитиною в світі вважається хлопчик з Німеччини, який народився недоношеним на 25-му тижні вагітності і при народженні важив близько 270 грамів, зріст його досягав 27 сантиметрів.
Самою недоношеною дитиною, якій вдалося вижити, є дівчинка Амалія Тейлор, вона народилася на 22-му тижні вагітності в жовтні 2006 року в Майамі з вагою 284 г і зростом 24 см.
Найнижча народжуваність (за період 2005-2010рр.) відзначена в Німеччині - 8 дітей на 1000 жителів на рік. За даними статистики ФРН кожна п'ята німкеня (аналізувався вік до 45 років) ніколи не мала дітей, причому серед них 28% мають вищу освіту. Справжній парадокс: німецькі сім'ї одні з найміцніших в світі, але третина подружніх пар не хочуть мати дітей. Головними причинами є бажання пожити для себе і зайнятість. Якщо ж брати окреме місто, то виділяється Хемнітц (колишній Карл-Маркс-Штадт), де показник народжуваності ще майже в півтора рази нижче. Друге, третє і четверте місце в списку країн з найнижчою народжуваністю поділили три розвинені азіатські країни - Гонконг, Японія, Сінгапур.
Найвища народжуваність зафіксована в Нігерії, де на 1000 жителів припадає 51 новонароджених.
Найбільша родина в світі живе в Індії. Ціон Хан - глава сім'ї оточений 39 дружинами, 94 дітьми, 33 онуками - всього 167 чоловік. За підрахунками журналістів ця сім'я в день з'їдає близько 200 кілограмів рису, трохи більше 130 кілограмів картоплі, приблизно 30 курей.
Наймолодшою мамою на планеті стала 5-річна Ліна Медіна з Перу. У 1939 році вона народила хлопчика за допомогою кесаревого розтину. Це найбільш ранній зафіксований випадок пологів за всю історію сучасних медичних спостережень.
Наймолодшою бабусею в світі стала румунка Ріфка Станеско в свої 23 роки. У 11-річному віці дівчинка втекла з дому зі своїм обранцем, а незабаром у них народилася дочка. Ще через рік на світ з'явився син.Дочка Ріфки, ставши дорослою, повторила долю матері - вона вирішила вийти заміж, ще не закінчивши школу (в 11-річному віці). Дівчинка переїхала жити до свого обранця, і через півроку народила сина.
Найрозумнішою дитиною планети, визнаний Книгою рекордів Гіннеса 11-річний Махмуд Ваіль Махмуд (Mahmud Vail). Юний єгиптянин має найвищий серед своїх однолітків показник IQ, його коефіцієнт інтелекту складає 155 одиниць. Махмуд Ваіль Махмуд народився 1 січня 1999 року в одному з густонаселених районів Каїра в сім'ї з середнім достатком, батьки - лікарі. Геніальний хлопчик - третя дитина в сім'ї, у нього є дві старші сестри. Завдяки своїм феноменальним здібностям дитина-суперінтеллектуал може робити складні арифметичні обчислення прямо в розумі. Він в умі множить і ділить дев'ятизначні цифри з комп'ютерною швидкістю, причому робить це з задоволенням і без будь-яких зусиль.
У Кореї 9 місяців, що дитина перебуває в утробі матері, заносять в вік. Тому корейським дітям по документам завжди на рік більше, ніж їх ровесникам з інших країн, хоча чисто фізично ніякої різниці у віці немає.
Найбільше близнюків в світі народжується в Нігерії: один випадок на кожні 11 пологів. Найрідше близнюки з'являються в Японії: один випадок на 250 пологів.
У більшості мов світу слова «мама» і «тато» мають подібне звучання. Це пояснюється не єдиним походженням всіх мов, а тим, що ці слова - перші схожі на слова звуки, які вимовляють діти.
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20
Цікаві факти про дітей і батьків.
Середній європеєць стає батьком у 29 років, а в Індії - в 19 років. Наймолодшим батькам було вісім і дев'ять років, і вони жили в Китаї в 1910 році.
Англійські лікарі стежили за зростанням 6574 семирічних дітей, що народилися в один тиждень. Приблизно в однієї дитини з кожних 20 батьки розлучилися. Виявилося, що діти з сімей, що розпалися відстають у рості.
«Родинне тепло» цілком може бути виражено цифрами. Сім'я з двох дорослих і двох дітей виробляє за рік 1300 кіловат / годин теплової енергії.
З усіх знайдених археологами дитячих іграшок найстарішій - 3 000 років. Вона знайдена на території Стародавньої Персії та зараз зберігається в Луврі.
За час своєї роботи (з 1947 року) фірма "Лего" випустила стільки пластмасових дитячих конструкторів, що на кожного жителя Землі припадає по 30 детальок. Конструктори «Лего» вважаються одними з найбезпечніших в світі. Навіть якщо малюк випадково проковтне дрібну деталь, вона буде світитися на рентгенівському знімку. А все через особливої добавки, яка міститься в пластмасі. До речі, теж абсолютно нешкідливою.
Самими «долученими» до сучасного світу виявилися німецькі діти: 40% з них у віці дев'яти з половиною років вже «доношують» свій другий телефон.
Англійський король Генріх VI був першою дитиною, який офіційно дозволяв себе шльопати і вибрав для цієї мети няню. Він вступив на трон 1 вересня 1422 року у віці дев'яти місяців. Його першим королівським указом був декрет (завірений відбитком великого пальця) про призначення «пані Аліси Батлер нянею з тим, щоб вона доглядала за ним і розумно карала час від часу».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.08.18 10.33
Цікаві факти про дитинство і дітей
1. Якщо у всьому світі відзначають День захисту дітей, то на Сейшелах відзначається цілий Місяць захисту дітей!
2. Єдиний у світі дитячий сад для дітей з охоронцями знаходиться в Румунії. На території саду є спеціальна прибудова для охоронців, які пильно стежать за чадами знаменитих батьків цілий день. Всі діти в цьому садку мають мобільники і дзвінки батькам протягом дня дуже вітаються.
3. Пару років тому департамент освіти Уельсу звільнив одну з вчительок молодших класів. Під час уроку вона сказала шестирічним учням про те, що Санта-Клауса не існує. Розчаровані діти прийшли додому в сльозах, це послужило приводом для скарг батьків на педагога, який так грубо обійшовся з дітьми.
4. Найбільше дітей у світі у марокканського султана Ісмаїла. Він як справжній батько виховує 548 синів і 340 дочок. У його численному гаремі в середньому кожні 20 днів народжувалася дитина.
5. Психологи вважають, що єдині діти в родині більш уразливі, більш егоїстичні, більш цілеспрямовані, і домагаються в житті більшого. Але, як не дивно, жоден з президентів США не був єдиною дитиною в сім'ї, що ставить висновки вчених під сумнів.
6. Англійські вчені стверджують, що діти, які постійно мають справу з комп'ютером, набагато швидше навчаються математиці і в 5 разів швидше вчаться читати і писати.
7. Феномен так званих "дітей індиго" вже давно досліджують кращі світові психологи. Цих дітей, називають «індиго» за кольором їх аури, сьогодні їх вважають поколінням нового тисячоліття. Вони знайомі з ангелами та іншими світами, іноді пам'ятають, ким були в минулому житті, і знають, чого вони сюди прийшли в цей світ.
8. "Діти індиго" можуть займатися одночасно п'ятьма справами, щоб були зайняті ноги, руки і голова. Наприклад, хлопчик Даня в 5 років говорить одночасно чотирма мовами. Його активність зводить з розуму бабусю і вчителів з дошкільної освіти. Чотирирічна дівчинка Лана відмовляється спати, через те, що вважає, що може пропустити все найцікавіше в цьому житті.
9. Діти Індиго були завжди, в усі часи, в усіх цивілізаціях. Такі діти вважалися геніями або одержимими. Моцарт, Леонардо да Вінчі, Ломоносов - типові індиго.
10. У арабських країнах надзвичайно популярні гонки на верблюдах. А в якості жокеїв там зазвичай використовують трьох - чотирирічних дітей. Їх саджають на спину верблюда, а він біжить сам. Діти легше дорослих, крім цього вони лякаються, голосно кричать, і це підганяє верблюдів.
11. Статистика підрахувала, що маленькі діти у віці 3-4 років щодня вимовляють 12000 слів і задають близько 900 питань.
12. Одного разу взимку в Ізраїлі несподівано для всіх випало багато снігу. Відразу після цього верховний равин заборонив дітям по суботах ліпити снігову бабу, бо вважав це роботою, але водночас дозволив грати в сніжки, бо вважав це розвагою.
13. У Швеції діє закон, який забороняє рекламу звертатися до дітей до 12 років.Вважається, що в цьому віці діти легко піддаються впливу і реклама може негативно вплинути на їх психіку.
14. Один відомий педагог згоден з тим, що діти це квіти життя, але вважає, що їм не можна давати розпускатися.
15. Недавні статистичні дослідження в США виявили дивовижну річ. Виявляється в країні все більше і більше батьків стали називати своїх дітей іменами - брендами. Особливою популярністю користуються імена Армані, Найк, Лексус, Шанель і багато інших.
16. Президент Німецького Союзу захисту дітей недавно звернувся в міжнародний олімпійський комітет з докорами в тому, що спорт залишається головним способом експлуатації дитячої праці. Причому вона діє не тільки в далеких африканських країнах, а й по всій Європі та Америці. І що цікаво, найчастіше олімпійськими чемпіонами стають саме діти.
17. У Дубаї (ОАЕ) три роки тому проходила найбільша у світі виставка фотографій усміхнених дітей у віці до п'яти років. Виставка, яка налічувала 18 тисяч фотографій, потрапила в Книгу рекордів Гіннеса. Це було найбільше кількість фотографій, зібраних в одному місці.
18. Організатори закликали батьків надсилати аматорські фото своїх усміхнених чад. Відгук перевищив всі очікування. Одна американська пара навіть надіслала рентгенівський знімок їх ще не народженої дитини. До речі, всі батьки отримали диплом, що фотографія їхньої дитини занесена в книгу Гіннеса.
19. Ганеш ситам-палам вважається одним з найрозумніших дітей у світі. Семирічний хлопчик став наймолодшим студентом університету на планеті. Ганеш миттєво схоплює покладений курс знань, навіть якщо відвідує лекції всього раз в тиждень. Такими темпами він повинен вже до тринадцяти років отримати ступінь бакалавра.
20. Нещодавно в поліцейських ділянках штату Маямі з'явилися так звані "ведмежі патрулі". Іграшкові ведмеді супроводжують поліцейських при патрулюванні і досить часто вступають в дію. Якщо діти плачуть, їх заспокоюють за допомогою цих іграшок.
21. У Японії на стоянках для велосипедів, що знаходяться поряд зі школами, можна побачити дві таблички. На одній зображені кілька акуратно стоять велосипедів і напис: "Так ставлять велосипеди хороші діти". На іншій табличці можна побачити пару недбало кинутих велосипедів і інший напис. "Так хороші діти велосипеди не ставлять".
25. . Японці старанно уникають в спілкуванні з дітьми слів «погано», «поганий», «нехороший». Якщо малюк нашкодив, говорять не «ти погана дитина», а «хороші діти так не поступають».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20 24.08.18 10.35
Цікаві факти про дітей і батьків
Найбільше дітей народжується в січні і березні: 1/10 і 1/11 частина від загальної кількості.
Найбільший малюк з'явився у громадянки Канади Анни Бантес. Він важив трохи менш як 11 кілограмів! Правда, і мама була мініатюрна: її зріст складав 2 м 24 см.
Найменша дитина важила всього 224 грами. Недоношена дівчинка народилася на 22-му тижні вагітності мами. Вона не тільки вижила, а й за три місяці перебування в лікарні добралась до двох кіло. Акселерація - не міф, а науково доведене явище.
Найбільша різниця у віці між дітьми зафіксована у шведа Нільса Паульсена. Коли він помер, йому було 160 років. На той момент його старшому синові виповнилося 103 роки, а молодшому - 9.
На старовинному надгробку німкені Барбари Шмотцерін написано, що вона народила 38 хлопчиків і 15 дівчаток.
Один з найвідоміших фразеологізмів, пов'язаних з дітьми, - «хлопчик для биття». У цього виразу є своя історія. В епоху просвітництва в Англії заборонялося піднімати руку на принців, навіть якщо вони того заслуговували. Щоб покарання все-таки не пропадало дарма, при пустотливих принцах тримали спеціальних хлопчиків, які брали на себе всі прочухани. Коли хлопчика для биття карали, це було важким випробуванням для принца, адже діти завжди грали разом і були кращими друзями.
Кількість китайських жінок на 20 млн менше, ніж китайців-чоловіків. Тому що багато сімей, згадуючи про державний ліміт мати «максимум одну дитину на сім'ю», переривають вагітність, якщо дізнаються, що чекають дівчинку. Все-таки хочеться обзавестися спадкоємцем, а не спадкоємицею ..
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 25.07.18 14.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825749
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
[i][b]Людині завжди щось не вистачає,
Чи є це забаганка, чи потреба,
Чим більше є, тим більш вона втрачає…
Та коли мед є, то і ложку треба…
11.02.2019
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825031
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Люблю усіх людей-багатих й
бідних
Люблю чужих, своїх, по духу
рівних
Люблю усіх-хто плакав, хто
страждав
Люблю і тих хто горя не
пізнав
Хто радість та любов в цей світ
приносить
Чия душа добром лиш
плодоносить...
Люблю і злих-хто злом своїм
торкAє
В сто крат сильнішим бути
спонукає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824994
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Может в памяти чей-то останусь,
Я уйдя в мир навечно иной.
Кто-то книгу из шкафа достанет
И прочтёт, что написано мной.
И вникая в мои архаизмы,
Будет сравнивать с чем-то своим,
Он вернёт меня временно к жизни
Для людей, непривычно другим...
Мои строчки о многом напомнят:
Сколько вёсен прожил, сколько зим...
Почему до конца не́ был понят?
Был за что-то и кем-то любим.
Жить разбуженным в мире останусь,
Продолжая о радостном петь,
Будто не́ была ветхая старость,
И моя, вдруг, пришедшая смерть.
Но потом повторится всё снова:
Побегут стрелки времени вспять,
И моё позабытое слово
Будет вновь воскресения ждать..
Благодарен я буду за это,
Кто вернул меня к жизни на миг -
Пусть совсем неизвестным поэтом,
И в стихах мою правду постиг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820772
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.02.2019
Учитель з дітьми містом йде.
Свій клас повз пам’ятник веде.
- Скажіть-но, дітки, хто це тут,
Які думки до вас прийдуть?
Чи це героя монумент,
Чи це митець або ж поет?
Назвали різних п’ять чи сім.
Малий Івась втер носа всім.
Іванко каже: - Це не так.
Задачка, схоже, тут проста.
Ви гляньте. З ніг до голови
На нього гадять голуби.
Скоріш, політик. Певно, так.
Або ж відомий депутат.
Бо птахи знають, недурні.
Отих, котрі весь час в лайні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824806
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Перевод старинного английского стихотворения, похожего на знаменитый монолог «Весь мир — театр…» и ему подобные произведения. Лирический герой описывает свою жизнь и жалеет, что переоценивал мирские блага.
Источник оригинала: Ancient poems, ballads and songs of the peasantry of England. Collected, and edited by James Henry Dixon. London, 1846. P.7 — 10.
The Life and Age of Man
In prime of years, when I was young,
I took delight in youthful ways,
Not knowing then what did belong
Unto the pleasures of those days.
At seven years old I was a child,
And subject then to be beguiled.
At two times seven I went to learn
What discipline is taught at school:
When good from ill I could discern,
I thought myself no more a fool:
My parents were contriving then,
How I might live when I were man.
At three times seven I waxed wild,
When manhood led me to be bold;
I thought myself no more a child,
My own conceit it so me told:
Then did I venture far and near,
To buy delight at price full dear.
At four times seven I take a wife,
And leave off all my wanton ways,
Thinking thereby perhaps to thrive,
And save myself from sad disgrace.
So farewell my companions all,
For other business doth me call.
At five times seven I must hard strive,
What I could gain by mighty skill;
But still against the stream I drive,
And bowl up stones against the hill;
The more I laboured might and main,
The more I strove against the stream.
At six times seven all covetise
Began to harbour in my breast;
My mind still then contriving was
How I might gain this worldly wealth;
To purchase lands and live on them,
So make my children mighty men.
At seven times seven all worldly thought
Began to harbour in my brain;
Then did I drink a heavy draught
Of water of experience plain;
There none so ready was as I,
To purchase bargains, sell, or buy.
At eight times seven I waxed old,
And took myself unto my rest,
Neighbours then sought my counsel bold,
And I was held in great request;
But age did so abate my strength,
That I was forced to yield at length.
At nine times seven take my leave
Of former vain delights must I;
It then full sorely did me grieve —
I fetched many a heavy sigh;
To rise up early, and sit up late,
My former life, I loathe and hate.
At ten times seven my glass is run,
And I poor silly man must die;
I looked up, and saw the sun
Had overcome the crystal sky.
So now I must this world forsake,
Another man my place must take.
Now you may see, as in a glass,
The whole estate of mortal men;
How they from seven to seven do pass,
Until they are threescore and ten;
And when their glass is fully run,
They must leave off as they begun.
Жизнь человека
В век молодой я, веселясь,
Жил ради юности утех,
Понять нимало не стремясь,
Чем дорог истинно тот век.
Мне было семь — я был дитя,
Всяк мог надуть меня шутя.
Мне дважды семь — и я зубрю,
Что в школе велено зубрить;
Добро от худа отделю
И мню: меня не обдурить.
Родители все дни в мечтах,
Как стану жить я, возмужав.
Мне трижды семь — и я бешусь,
Во мне мужчина пробужден.
Ребенком уж не назовусь,
Наивной гордостью прельщен.
Повсюду я проказ ищу,
Сполна за радости плачу.
Семь на четыре — я женат.
Прощай, веселый озорник!
Ищу себе других отрад,
Спасения от бедствий злых.
Друзья, пора забав прошла —
Я погружусь теперь в дела.
Мне пятью семь — и я борец
За то, чем завладеть хочу.
Течений против я пловец
И камни на гору качу.
Чем больше мне в трудах успеть —
Тем большее преодолеть.
Мне шестью семь — мой алчный век:
Что вижу — все бы взял себе!
Мой ум сражался за успех,
Ища сокровищ на земле.
Я мыслил, как ее скупить —
Детей в довольстве поселить.
Мне семью семь — я много знал
Того, что жизнь познать дает.
Большую чашу испивал —
Какую опыт нам нальет.
Торговцем я заядлым был —
То плату брал, а то платил.
Я в семью восемь постарел,
Уж не по нраву суета.
Соседям дать совет умел,
И набежала их толпа…
Но, вынужден себя беречь,
Я сдался повеленью лечь.
Я в семью девять отрезвлен:
Тщета, признал я, неправа.
Воспоминаньем огорчен,
Не раз покаялся, не два.
С утра, покуда не усну —
Жизнь прошлую свою кляну.
Мне семью десять. Срок истек
И я, не поумнев, умру.
Круг солнца небо пересек,
Вот-вот он снидет в глубину.
Так скоро мир мне оставлять,
Другому место уступать.
Часы песочные представь —
За жизни образец возьми:
Года уходят, пробежав
К семи десяткам от семи.
Песок внизу. Гляди в стекло:
Прошло, что некогда пришло.
Перевод 29-30.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824761
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Благодарю за идею автора Твоя Сніжинка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668578
Не хвастайтесь серьёзностью -
Не любим мы зануд.
Её хватает с возрастом,
А годы тут как тут,
Отхватят всё прекрасное,
В обмен на седину.
Прохлопаете глазками
Весну. И не одну.
Пропустите вы многое,
А может быть, уже -
Костюмы, туфли строгие
Не лепятся к душе.
Неужто больше не во что?..
Родные, вы о чём?
Ведь маленькие девочки
Танцуют босиком!
Короткими причёсками
Успеете блеснуть,
Вы б со своими "тёзками"
Советовались чуть.
Не бойтесь быть игривыми,
Не прячьте свой азарт,
Всегда таких любили мы,
Ещё со школьных парт.
Не стыдно быть похожими
На маленьких котят.
Внутри девчонки тоже ведь
Дурачиться хотят.
Пускай платки и валенки
Придётся вам одеть,
В себе девчатам маленьким
Не дайте постареть.
Пусть лавочки да семечки
Вас с толку не собьют.
В душе сберёг кто девочку,
Тех годы не возьмут!
И если вдруг соскучитесь
По чувствам, по любви,
У каждой есть попутчица -
Девчонка-визави.
Не даст она состариться,
Напомнит вам о том,
Какие вы красавицы
С девчонкою вдвоём!
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824635
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Плакала скрипка, кричала, волала,
Із серця виймаючи біль,
Ти їй оголився, вона сповідала,
В повітрі плив музики хміль.
В’їдався смичок у втомлені струни,
Торкався, здавалося, вен,
І ноти, магічні надломлені руни,
Складали одну із поем.
Я слухати вміла, тебе в скрипці чула,
Нестрачену ніжність душі,
Мелодія серце моє роздягнула,
Рідними стали чужі.
Скрипка сміялась, раділа, співала,
Кохання в ній наше жило.
Душу до хмар, до небес підіймала,
Даруючи грішній крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824667
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Иммунитет мой был благополучный.
Ничто не предвещало мрачных дней.
Но вдруг явился вирус злополучный.
Коварным оказался прохиндей.
Не знала я, что он бесцеремонный.
Свалил меня в постель,захлопнув дверь.
Мне жажду утолял лишь сок лимонный.
А вирус вёл себя, как хищный зверь.
=====================
«Какое низкое коварство» -
Антибиотики глотать.
И вместе с вирусным лекарством-
Всю микрофлору отравлять.
Но что поделать? Курс лечения
Должны пройти и победить.
В дальнейшем надо без сомнения
Иммунитет восстановить.
=====================
Но появилась добрая надежда!
Без маски захожу я в интернет.
Общаюсь я с друзьями. как и прежде...
Надёжное окошко в белый свет!
Теперь коварный вирус и злодей –
В числе моих опаснейших врагов.
Пусть в доме торжествует Гименей -
Украсит кров гирляндами цветов.
06. 02. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824408
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Роздав свої картки візитні лютий:
На двадцять вісім днів безмежжя драйв.
Полинули в його мінливість люди,
Бо у піжмурки з ними вправно гравсь.
То припече - бурульки слізно плачуть,
То холодом проймає до кісток.
А то поводиться, як справжній мачо:
Будує льодяний в зірках місток.
О лютий-місяць, не криви душею.
Весняний лазер швидко прибере
Твою морозно-срібну галерею,
І щирий Березіль помчить вперед.
(У цьому році 28 днів має лютий.)
01.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Ты можешь писать неплохие стихи,
В которых страдаешь, жалея, мечтая,
Рассматривать в лупу чужие грехи,
В себе же упорно их не замечая.
Ты можешь уйти с головой в интернет,
Выискивать мудрые мысли-картинки,
Но если в тебе понимания нет,
То как ты из глаз своих вынешь соринки?
Легко в неудачах винить всех подряд,
Когда достижений не очень-то много,
Не слушать того, что тебе говорят,
Съезжая на то, что, мол, верю лишь Богу.
Ты можешь ходить по знакомым, гостям,
Развеивать грусть, что внутри залежалась,
Но если привык ты идти по костям,
То тут не поможет и психоанализ.
Ты можешь смиренно лупить себя в грудь,
Давя приглушённый протест "да пошли вы!"
Проснись, оглянись, посмотри на свой путь,
Кого в своей жизни ты сделал счастливым?
Ты можешь спокойно читать этот стих
И думать, что тема тебе непонятна,
Что это про "тех", про "которых", про "них",
Что зона комфорта вернётся обратно.
Бездействие губит, и быт надоел,
Пора осознать и исправить ошибки.
А если реальных шарахаться дел,
То знай, без труда не достанешь и рыбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823548
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Милують око ніжні краєвиди,
Та якось на душі сьогодні пусто...
Ми легше переносим справжні біди,
Аніж коли страждає самолюбство!
Воно руйнує віру найтвердіших,
Вбиває найсвятіші почуття!
Воно лоскоче нас руками інших
І затуляє Вічнеє життя!
Хати над річкою до півночі поснули,
Та понад обрієм ще злегка голубе...
Які б закохані ми іноді не були -
Та більш всього ми любимо Себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822832
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Душа розхристана…Самотня поетеса,
На Ти зі Всесвітом, на Ви чомусь з людьми,
Ти мов з французького роману баронеса,
В якої кращі друзі, сумніви й думки.
На дні життя з пером, ти мариш сьомим небом,
Холодні руки тягнеш до бездушних хмар,
П`єш чай шипшиновий з густим травневим медом
І уявляєш, в порцеляні тій, нектар.
Розбите серце ніжне…Доля ставить пробу,
Відбиток розпачу на змореній душі,
Відсік Дамоклів меч останню в житті спробу,
Знайти від хвіртки щастя втрачені ключі.
Холоне чай з шипшини, липнуть в меду губи,
Бажання крикнути, торкнутись словом хмар,
Та десь у грудях, вкотре, помирають звуки,
Які так прагнули літати мов Ікар.
Пусте вікно у двір, на вулиці безлюдно,
В душі така ж зима і серце наче лід,
Малюють хмари в небі образи так чудно,
А ти вже третій день не вийшла за поріг.
Сидиш, чаюєш знову, думаєш про долю,
Римуєш, в зошиті у кліточку, слова,
Про пристрасть й щастя чиєсь скріплене любов`ю…
А замість крапки, на листі лежить сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822872
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Візьми колоду, обтеши,
До блиску все відполіруй,
Але не буде в ній душі,
Як над красою не чаклуй.
Красу, заховану в колоді,
Різьбяр уміє проявити.
Жіноче тіло вічно в моді,
Хто ж душу може оцінити?
25.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822671
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Знов засипає снігами дороги хурделиця,
Білі полотна мережить на кронах сосни,
І передзвоном снігів ця мелодія в серці
Аркушем чистим чекатиме тихо весни.
Боже, які неповторні ці миті казковості,
Вінчані чарами, сплетені з чистих думок,
І не буває в житті лиш простих випадковостей,
Все, що нам дано в житті – посилає лиш Бог.
Знов занотовую день у щасливих миттєвостях,
Скільки доріг ще попереду варто пройти,
Потяг все мчить уперед, серце мріями стелиться,
Боже, дай сили іще, щоб і їм прорости.
Ще у житті будуть перші тендітні підсніжники,
Сонце гаряче й холодні осінні дощі,
Теплі обійми і лагідні дотики ніжності,
Тихе безсоння і сум одинокий вночі.
Щось віднайдеться, а щось поміж зорями згубиться,
Тільки болить те, що серце не може забуть,
Може із часом усе, що ніколи не збудеться,
Білі сніги у хурделицях днів заметуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822619
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Он выбирал любовь по фигуре,
Пару искал по словам,
Искренность кроется думал в парфюме,
Жизнь достаётся тузам,
График надежды составил предвзято,
Трап к голубым небесам,
Глянул небрежно - прощайте ребята,
Мачты сломав парусам!!!
22.04.15.
ГОРЕЦ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822572
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Кілометри між нами глибоких снігів,
І десятки років круговерті.
Перепони думок з охолоджених гір,
І пергаменти часом затерті.
Мов приблуди у мареві мрії давно,
Непорушений спокій словами.
Простелилось навкруг лиш зимове панно,
Увертюра минулої драми.
Я нічого не можу сказати тобі,
Бо пригіркли, напевно, причини.
А життя повернулось у правильний бік,
І ще далі біжить безупинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Злизали світло сутінки до дір.
Сховалось сонце за в'язкі блавати
Чкурнула пташка до своєї хати,
Осиротіли вулиця і двір.
Ось був він, день, і світові радів,
До праці звав дорослих, тішив діток,
Крутився вітром між хатин та квіток.
Здавалося, він часом володів.
Та вечір-пан спустився з неба в гай
На чорній срібногривій кобилиці,
Рукою дневі помахав: «Бувай!
Мій час настав. Твій вийшов, білолиций!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822338
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019
[b][i][color="#008cff"]А есть ли место в нашей жизни чуду?
Не раз себе я задаю вопрос...
А чудеса.... они... они повсюду..
Ответ один и он конечно прост.
И ручеёк,бегущий торопливо,
И по весне капель из мокрых крыш.
Ужель не чудо, не большое диво
Когда на свет рождается малыш!?
А по утру молочные туманы,
А легкий бриз над морем в жаркий день?!
Во всех лесах цветущие поляны ,
И у окна душистая сирень..
Каскады туч и радуга цветная,
Туман над лугом, трели соловья.
Картины маслом из земного рая,
Привычный глазу фактор бытия...
И в октябре деревья цвета злата,
И с гор поток, несущий воды вниз...
И океан с полоскою заката....
Не чудо ль это - наша с вами жизнь?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822237
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019
В житті ніколи не здавайся,
Не відступай й на крок назад,
Своєї цілі домагайся,
Адже життя - не шоколад
Ти не лежи на місці пусто,
І не дивись у стелю ти,
Бо вибиратимеш не густо,
Ніколи не сягнеш мети.
Якщо ти ціль собі поставив,
Повинен ти до неї йти,
Вже плечі ти свої розправив,
Тож сміливіш сягай мети!
Коли обставини навколо
Тебе принижують і б’ють,
Ти розірви замкнуте коло -
У цьому сили справжня суть.
Коли усе йде проти тебе,
Й лишити хочеться усе,
Ти подивись на чисте небо -
Куди життя тебе несе?
Невже не знайдеш в собі сили,
Щоб лихо це перебороть?
Ну що, не можеш? Ти повинен!
Адже із криці в тебе плоть!
Якщо ти падаєш вдесяте,
То й підіймись в десятий раз,
Навчись себе перемагати,
Життя - це боротьба для нас.
Коли здається, що без шансів,
Що все задарма пропаде,
Борись, не сподівайсь авансів -
Мети сягає той, хто йде.
Ти вибрав сам собі дорогу,
Назад вже спалено мости,
Не до кінця - до перемоги
Повинен завжди ти іти.
І якщо в грудях серце б’ється,
Хоч і життя в тебе - не рай,
Ти знай: незламному дається.
Іди, бери, перемагай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816848
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 22.01.2019
Є люди, що світять як Сонце
Й дарують тепло в холоди,
Як промінь добра у віконце,
Як в спрагу відерце води;
Як зірка у ніч найтемнішу,
Як райдуга після дощу,
Як сяйво найяскравіше,
Як рай у душі досхочу!
Вони заслуговують щастя,
Любові, поваги, тепла.
І доля повинна піддатись,
Якою б вона не була...
Бо всі ми живемо у світі,
Де все проростає з думок,
Немає поняття "жахіття",
Немає поняття "злий рок".
Ти знай, що ти будеш кохана,
Здорова й щаслива завжди!
Болючі загояться рани,
Назавжди підуть холоди...
І якось, прокинувшись вранці,
Ти скажеш: "Невже наяву?
Життя - наче ангелів танці!
Я мрію, кохаю, живу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816847
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 22.01.2019
Нестандартно думати,
Нестандартно кохати,
Нестандартна woman ти,
Ну що ще тобі сказати?
Повсюди тепер стандарти -
Робота, кіно, відпустка,
У поїзді випивка й карти,
У церкві на голову хустка...
У офіс до 18-ти,
І одяг по етикету,
Обідня перерва з 12-ти,
Корпоративи, банкети...
Стандартно всіх учать думати,
Стандартно всіх учать жити,
Усім маєш бути стандартним ти,
Стандартно кохати, любити...
Стандарти куди не глянеш,
Стандарти правіше й лівіше...
Та жити не за стандартами,
Можливо, таки цікавіше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816264
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 22.01.2019
До світла тягнемося із пітьми, тепла так хочеться після морозу, у чомусь відчуваємо загрозу, повільні всі ми протягом зими! Лід замаскує щедро білий сніг, щастя буває поруч, зовсім близько, а ми на місці, боїмося, слизько, шкодуємо себе і своїх ніг! Хурделиця сховала всі сліди, розкинулося білосніжне море, а небо чисте, голубе, прозоре, в душі весна, байдужі холоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822271
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/2/772765650.gif[/img]
[b]«Где-то там…»[/b]
Где-то там, где луга не кошены
А трава достигает неба
Звезды в небе Творцом накрошены
Над полями дозревшего хлеба
Где-то там, пролегла в даль тропинка
Среди звезд и душистой травы
Здесь ромашки, там грозди барвинка
Разбросали земные волхвы
Где-то там ты бежишь по тропинке
А навстречу счастливая мама
С полевыми цветами в корзинке
Разноцветных оттенков в них гамма
Опустила корзинку – на руки
И подбросила высоко в высь
Растворились, растаяли звуки
В детский смех воедино слились
Где-то там, пролетело вмиг детство
Ностальгия лишь сдавит вам грудь
Не купить для лечения средство
Не пройти и повторно тот путь
© Микола Карпець (М.К.)
*23.08.18* ID: №819069
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819069
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 21.01.2019
Стебло зламати легко цвіту,
Зчорнити вимите лице,
У душу, що відкрита світу,
Пустити кулю зі свинцем.
Це, щоб теплом когось зігріти,
Потрібно дрова розпалить,
Намалювати серцем літо,
Під ноги килим простелить.
Перше, ніж твань у руки брати,
Пістоля, гострого меча,
Постав собі на мозок ґрати,
Рубати не спіши з плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822061
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
За вікном співає буйний вітер пісню
Про любов всесильну, про її красу...
Від такого співу серцю в грудях тісно
Із коханням, в радості жде воно весну.
А зима снігами вкриє долі кроки
ті, якими нарізно по шляхах ішли...
З весняного неба чисті і глибокі
почуття любові Ангел їм зішле.
Теплий погляд сонця, променів цілунки
додадуть гармонії ніжним почуттям
По гаях й дібровах весняна чаклунка
понесе відлунням їх ритм серцебиття.
На папері ляжуть нові рядки віршів
оспівають вкотре ніжність і красу.
Трепетно, з любов’ю їх душа напише.
Читачам із радістю я їх донесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821983
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Все починається з початку,
А може починається з кінця
Не маючи того достатку
Не знаючи свого отця
Збагнути незбагненну сутність
Витримуючи інтервал
У чому криється та лютість,
Завуальований астрал
Себе шукаючи у світі
Поміж зірок поміж планет..
Десь розгубила свої квіти
Залишився тільки намет.
У ньому буде спочивати
Моя натомлена душа
Де той омріяний початок?
Який без меж і без кінця
Що невблаганне поведе знов
В оті трьохвимірні світи
Велика цінність то любов
А де просвітлення знайти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821642
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Мы разучились любить –
Так, чтобы небо звенело,
Чтобы зима захотела
Нам все поля оцветить,
Чтобы разлука – как смерть,
Каждая встреча – рожденье,
Чтобы из вместе-мгновений
Шили мы кружево лет.
Мы разучились летать,
Соприкасаясь губами,
Звезды вбирая телами –
Звездами этими стать.
Мы разучились глядеть
Просто в глаза – и подолгу.
Чтобы касанья – как током.
Чтобы не тлеть, а – гореть.
Мы разучились...
И вот –
На виртуальных просторах
Нежничаем в разговорах,
Крекер кроша на живот.
Прячем под ником СЕБЯ,
Умничаем чужефразно.
И всё как будто прекрасно,
Но – вне любви…
Без огня…
Январь, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821848
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
У злодія теж є у чомусь початок,
Якась філософія, навіть мета.
Звичайно, злодійство умить не пізнати,
І навіть з собою іде боротьба …
Буває, безкарно удасться украсти
Прикрасу якусь, може навіть книжки,
При цьому це все не назавжди упасти,
Бувають назад з того світу дірки …
Також навіть вкравши крутезну машину,
Це часто іще не останній рубіж,
Але коли грубо образиш дитину,
Тобі не поможе ні камінь, ні гріш …
Якщо у людину, в добро вкрадеш віру,
Розтопчеш в болото збудований світ,
Обманиш чиюсь найщирішу довіру,
Назад вже не буде для тебе воріт …
Крадіжку таку вже нічим не поправиш,
В душі порожнечу уже не згасиш,
Ти того, злодюго, мабуть і не знаєш,
Тому так спокійно ти поки що спиш …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821841
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Слова блукають у сухій пустелі,
Шукаючи цілющої оази,
Пронизані ліричною пастеллю,
З передчуттям незвіданої фази.
Лише пісок із вітром на заваді,
Що розсипають суміш без потреби.
Як хочеться тієї волі-зваби.
І шансу того, що дарує Небо.
Вологою наповню я пустелю,
Щоб ожило коріння соком сили.
Нелегко підкорять словесну скелю,
Щоби літать, літать, мов птах стокрилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821830
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В кафешці темно, тихо,
Спокій.
Лиш штори
дихають злегка.
Чом смутку апогей
такий високий?
Метіль у душу тихо
заповза...
Кидаю погляд на
знайомий столик.
Все намагаюсь щось
знайоме відшукать.
Як і тоді, забився в скло
метелик...
Його, як і минуле,
не впіймать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Своє лоша кобила вчить. Із ким дружити зась.
Тобі не рівня кіт і пес, курчата чи коза.
Тримайся сильних. З ними будь. Тож кращим станеш ти.
Себе показуй, рви, старайсь. Над ними ти рости.
Де треба, хитрим, смирним будь. Без пана ти ніхто.
Доводь копитом силу всім. Нещадно бий хвостом.
В житті так само. Той же зміст. Кар’єрний хочеш ріст?
Дружи з ким треба, інших всіх - дери у гриву й хвіст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821717
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Запоздалый каприз у жалости? -
В лед врастает ночная мгла...
Вздох, зимы, так похож на шалости,
Нервно вырванный у тепла.
Звезд не россыпи жгут, а заросли,
Дымка прячет случайный след...
Кто-то должен быть в гневе, в ярости...
Но весна не торопит... Нет...
Понимающий взгляд, на прошлое;
Трижды взвешенный слов запас...
А зима, словно ёж взъерошенный,
Но ведь знает, что пробил час.
Поутру вновь капели звонкие
И ручьев серебристых блеск...
Ночь - не жалость, а чувства тонкие,
Под эмоций прощальных всплеск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821616
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Говори со мной глазами,
Так, чтобы без звука.
Говори со мной мостами
Азбукой сердца стука.
О том как было больно
Говори в воспоминаниях.
Как вчерашнею весною
Ты сгорала в расставаньях.
Как боялась, как бежала,
Замерзая в дождь, по лужам.
Как я, напуганный любовью,
Пытался скрыть всё что наружу.
Как покрываются узором,
Узором белого молчанья
Люди, стены, всё вокруг
И превращаются в отчаяние.
Ну расскажи, не говори ни слова,
Как в разбитое окно
Плачешь снова ты и снова,
Впуская в мир всё что не ново.
Дрожа спускается рука
Туда где падает слеза.
И там, на дне пустых морей
Таким как мы станет теплей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821659
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
[b]Прийдеш у церкву , храм , костел -
читай ти Суру Мухаммеда
в Мечеті - "Отче наш "
Молитву - Богу
не попам, "святенникам"
Релігій.
Бо наша віра
не язик
і не живе вона
в сутанах,
а храм - не власність то Людей[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821664
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Над землею в танці зоряна Сніжинка…
Цей дарунок Божий прилетів з небес
Створена з любов’ю чарівна крижинка
ніжно у повітрі водить полонез…
Стриманість у тактах,.. грація у рухах …
В кришталевім серці б’є гаряча кров.
Вітер перед нею зніме капелюха
жестом кавалера снігових дібров.
Вірить ця красуня у слова любові,
В щасті діамантом виграє краса…
І на крилах Вітер, в казці вечоровій,
в трепетних обіймах милу колиса.
В ритмі нот високих лицар їй шепоче
про любов і вірність, аж до скону літ…
Сніжна балерина посміхнеться ночі,
романтичним танцем, зваблюючи світ.
І коли засяють зорі вечорові,
відшукає в людях щирі почуття.
Крапелькою щастя на вустах медових
з трепетним цілунком піде в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820757
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Усталость во взглядах, речах, рассужденьях,
без радости той, что когда-то была.
И дни напролет все в каких-то сомненьях,
и ночью бессонница в гости пришла.
И, кажется, нет уж причин веселиться,
все серое в дымке событий вокруг.
Но видишь её и не хочется злиться...
мой маленький, преданный, ласковый друг!
Встречает меня на пороге квартиры
и с криками: "Папа!" уже на руках.
Ведь все бриллианты, алмазы, сапфиры -
ничто по сравнению с блеском в глазах!
Моя красота, смысл жизни, утеха,
я буду тебя неустанно кружить.
Ведь ради лучистого детского смеха
так хочется долго и счастливо жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821495
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Галявина в столітнім сосняку
Нагадує світлицю в отчій хаті.
Нічого зайвого.
Незрима святість
Озоном тишу повнить сторожку.
В кошлатих рамах вікна між дерев
Волошками цвітуть.
По жовтій глиці
Іду, немов по змазаній долівці,
До того місця, де рядно старе,
Із моху ткане, вкрило довгу лаву.
Це буря меблі зладила колись.
Тут і пеньок, мов стільчик, притуливсь.
А біля нього малорослі трави
З піску проткнулись килимком шершавим.
На кожнім кроці їжачки шишок…
Я утекла від світу ще разок
Погостювати в цій оселі трішки
Й послухати, що ліс шепоче нишком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821490
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Молодий хлопчина Ваня
Був засліплений коханням:
Знав, що тільки його Настя
Принесе у хату щастя.
Закохався - одружився,
І побачив - помилився.
Стала Насточка ревнива,
І сварлива, і лінива.
Все Івану дорікала:
-Краще б я тебе не знала!
Пригадай знайомство наше:
В парку я і друг мій Паша,
Раптом грім, страшенна злива
(Отаке буває диво),
Паша втік із переляку,
А я мокра, як собака
Залишилась біля дуба,
Цокотіли в мене зуби,
Навіть тіло все здригалось –
Дуже блискавки боялась.
Десь раптово ти узявся,
Кажеш - зразу закохався…
Така зустріч була наша,
Жаль, що не вернувся Паша.
-Я не вірив,- Ваня каже,-
Що природа все підкаже:
Мене небо рятувало,
Знаки ясно подавало!
Блискавка стріляла з хмари,
Щоб не були ми у парі,
Вітром з ніг мене збивало
І до тебе не пускало.
Сипав град, як горошини,
В колесі - пробита шина,
Злива страху додавала,
Хіба цього було мало?
Поховалися всі звірі…
Тепер в містику я вірю,
І яка в жінок порода –
Все підкаже вам природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2019
Лиш жінка уміє любить,
І так самовіддано ждать.
І пам»ять святу берегти
І марно надію плекать.
Лиш жінка уміє в житті
Так високо в небо злітать.
І боляче падати вниз,
І гордо й велично вставать.
Лиш жінка уміє співать,
Тоді, коли серце ридає.
І так безнадійно кохать,
Коли уже й сили немає.
14.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821417
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
"Любви все возрасты покорны".
Подарите мне крылья...
Я прошу Вас. Молю!
Для себя,вдруг,открыл я,
Что - живой, и люблю.
Подарите надежду -
Хоть один теплый взгляд!
Чтобы снова, как прежде -
Пятьдесят лет назад -
Я почувствовал ветер...
И земля из-под ног...
Чудеса ЕСТЬ на свете,-
Ведь любовь - это Бог!
Ведь она всемогУща,
Несравнима ни с чем;
Она - хлеб наш насущный!
И полОжена всем.
Не лишайте же права
Быть счастливым и мне...
Ни богатство, ни слава
Не заменят их. Нет!
Мне нужны только крылья!
Чтоб могучим орлом
В небо синее взмыл я,
Позабыв о земном
Одиноком, бездушном
И пустом бытии...
Раздражительно скучно
Здесь поют соловьи!
Не хватает простора,
Высоты, глубины,
Кислорода, обзора,
Света солнца, луны...
Мерзко быть земноводным -
По грязИ животом -
Мокрым, скользким, холодным,
Извиваться притОм.
Я хочу над землею
Вольно крылья раскрыть!-
От ненастья и зноя
Вас, любя, защитить.
Не пугайтесь, что стану,
Вдруг, на Вашем пути -
Я с небес не достану,-
Мне - лететь, Вам - идти.
Подарите мне крылья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821275
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Чудесны зимние пейзажи.
В них свет, природы красота.
Не Дед Мороз, Творец уважил
-Простёр красивые снега.
Вновь солнце радостью играет
В снежинке каждой на земле
И потому она сверкает
И отражает свет тебе.
И ты будь светлым днём и ночью.
Пусть сердце будет в теплоте,
Ведь каждый в этой жизни хочет
Любви-добра к родным, к себе.
Стих немножко изменил,
надеюсь в лучшую сторону.
12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821125
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Час витрачаємо буває дуже марно, живемо від зарплати до зарплати, щоб жити забезпечено і гарно, потрібно нам багато працювати! Прибутків меншає, нас втомлюють витрати, буває сумно на душі, зовсім не хлібно, кажуть, для того щоб багатим стати, нам щось своє придумати потрібно! Життя біжить, і від проблем нам геть не смішно, усе дорожчає, підвищуються ціни, щоб у сучасному житті бути успішним, потрібний ризик і глобальні зміни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821174
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Росла бурулька з стріхи на даху,
І кожен день тягнулася донизу,
Міцніла у погодоньку лиху
Від сонечка – скидала нижче ризу.
По крапельці росла із дня у день
В морозну пору крижаніли сльози
Для променів – вона немов мішень -
Такі от є складні метаморфози.
Холод, тепло, відлига і мороз,
Все вдало поєдналось в її долі,
Ніхто ніколи не сприймав всерйоз,
Чому бурулька плакала поволі?
Та в одну мить завершивсь її час,
На землю вона впала наче скло ,
Блиск кришталю вмить потьмянів й погас,
Ніхто й не знав що в тій душі було…
12.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821161
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Есть ли у музыки крылья,
Чтобы лететь к небесам,
Или она невесома,
Как утренний легкий туман?
Есть ли у музыки слёзы –
Тихой печали дуэт
Или она, как воздух,
Без которого жизни нет?
Есть ли у музыки уши,
Чтобы услышать мольбу,
Или она чует сердцем
Чужую боль и беду?
Есть ли у музыки сердце,
Чтобы обнять и согреть,
Или она – лишь виденье,
Призрачный лунный свет?
Музыка эфемерна,
Музыка – лишь фантом!
Музыка – лишь отраженье,
Далёкий забытый звон.
Хочешь ее услышать,
Хочешь ее понять,
Открой ей себя нараспашку
И сможешь ее узнать.
09.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821157
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Високо-високо, що ледве їх видно,
Повільно по небу пливуть журавлі.
До рідних домівок, з далекого півдня,
Летять за вожатим від краю землі.
Під крилами хата, знайомий садочок,
Уже побілілий під цвітом вишень,
А поряд дівчатко спитати в них хоче;
Про землі далекі дізнатись лишень.
- Скажіть, дикі птахи, куди ви літали?
Вас з осені в наших краях не було,
Вам пальми тропічні на вітрі співали
І море вам довго під крила пливло.
Що бачили ви у квітучій савані?
Які пролітали заморські міста?
А правда, що з сіллю вода в океані?..
Бо в нас у струмочку лиш тільки проста. -
Притихло дівчатко, напружило сили
І знову до птахів гукає здаля:
- Журавлики милі, скажіть, білокрилі,
А де найгарніша у світі земля? -
Летіли поважно створіння крилаті -
Якраз над садочком вишневим були -
І відповідь мудро промовив маляті
Вожак журавлиним протяжним "курли":
- На південь, маленька, ми в жовтні летіли,
Коли відхилялась від сонця земля.
На тепле проміння, за ходом світила,
Спрямовано в небі політ журавля.
Жили ми в затоці, за містом портовим,
Над морем солоним закінчивши путь,
І чули як пальми шумлять у дібровах,
І бачили як там савани цвітуть.
Там в диких пустелях біжать антилопи
І трави під сніг не ховає зима.
Там, в Африці, тепло і гарно в Європі,
А краще від твого садочка нема. -
Промовили птахи і вдаль потяглися,
Рубаючи рідне повітря з плеча.
Вони вже дивились на озеро в лісі,
А вслід їм дивилось притихле дівча.
Під пальми тропічні, з вишневого цвіту,
Так в землі далекі хотіла мала,
А зграя пташина, шляхом у півсвіту,
Повільно по небу додому пливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2019
Я не знаю коли і в якій із історій
я зустріну тебе. Скільки довгих доріг,
скільки аеропортів, портів, скільки колій
мене приведуть врешті-решт на поріг.
І усе те, уявне, реальністю стане -
твої очі, й твоє таке ніжне "привіт".
І в обіймах твоїх моє серце розтане,
і зупиниться час наш рятуючи світ.
...Ось один лише крок, лише сходинка й двері.
Всього кілька миттєвостей й дотик руки...
Та залишиться крок цей рядком на папері,
і у сумнівах далі помчаться роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821110
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
"Идёшь, на меня похожий..."
Марина Цветаева.
Ты знаешь, мы ведь тоже были здесь,
Не как сейчас, не горсткой пыли с пеплом,
А так, как ты, как мир вот этот весь,
Как мысль и чувство, как душа и тело.
Текла с кистей закатная эмаль,
И мы, вот также, шли домой с работы,
И также, мы смотрели в эту даль,
И точно также было жаль чего-то.
Вода и небо, воздух и земля,
Всё было нашим – мыслями и чувством.
Соприкасались в звоне хрусталя
Глаза и сердце, радостно и грустно…
И пусть не видно нашего следа,
Всё это так, но ничего не значит,
Ведь дует ветер и течёт вода,
А как ещё, и можно ли иначе?
И что то смыто и унесено,
Как хлопья пепла и крупинки пыли…
Но всё равно, ты слышишь, всё равно,
Мы были здесь! Мы были, были… были…
…
[i]Пронизывает чувства мёртвый взгляд
Простор и время, вёрсты и столетья.
Ты знаешь, много лет тому назад,
Пишу тебе сейчас я строки эти.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816748
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Щасливу жінку видно по очах:
Вони, мов зорі, своїм щастям сяють,
З них не стікають сльози по щоках,
У них немає докору, лиш страх,
Що невблаганно так роки минають.
Щасливу жінку видно по ході:
Вона неквапно впевнено крокує,
А юнаки й не зовсім молоді
Чоловіки, часом такі смішні,
Гадають, що вона їх провокує.
Щасливу жінку видно про словах:
Вона їх навсебіч не розкидає,
А розкладає рівно по рядках,
Щоб проростали нишком у віршах,-
Можливо, хтось колись їх прочитає.
Щасливій жінці щастя є навкруг:
Сама у собі скарб цей добуває
Життя складає з веселкових смуг,
Бо чорно-біле - то важкий недуг,
Який із жінки щастя виїдає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777859
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 08.12.2018
Просто верь
я к всевышнему все же приду на последний поклон (с)
муэдзин
Ты придёшь на поклон, ожидая суда-наказанья
За беспечную жизнь, повторённую тысячи раз…
Улыбнётся Отец: «Вот и кончились все испытанья…
Ни посты не нужны, ни Писанья, ни, даже, намаз.»
Иисус откупорит меха со святою водою…
Взмах руки - и уже не вода, а святое вино…
И душе всё равно – быть под солнцем, под грустной луною,
Ведь в присутствии Бога уже ничего не грешно.
Откровенная ложь превратится в чистейшую правду,
Дух Святой сдует пепел, останется только любовь…
За окном – безмятежной зимы ледяные ландшафты…
Горнолыжный костюм и ботинки, пора, приготовь.
И на чёрную трассу иди, не включая рассудок,
Твёрдо веря - на спуске нечаянно встретишь себя…
И сорвавшись с лыжни, не ищи за спиной парашюта,
А нащупав его, режь под стропы, как будто рубя.
И растают грехи, что в обители держат монашьей,
И останется боль навсегда в позапрошлых мирах,
Улетучится сплин словно дым сигареты вчерашней...
Просто верь. И останутся страхи в свершившихся снах.
История cоздания стихотворения:
Автор: муэдзин
то ли вечер убог, то ли небо печально луною,
то ли вечер убог, то ли небо печально луною,
в этом сумраке жизни натужно гудят провода.
протянулась река прошлых жизней меж мною и мною,
да налей же по полной мне ночь ледяного вина.
наливай, не жалей, жалость, знаю, обитель монахов,
я же грешен тобой, злая ночь не свершившихся снов.
на оконном стекле столько липких безверия страхов,
столько снега и пепла... и где-то меж ними любовь.
откровенная ложь, что зимою все прячутся в норы,
у меня за окном странный город бредущих людей.
я же с ночью опять без причин и без повода в ссоре -
наливай, ночь, вино, наливай стылый холод полней.
затемненная хворь полустертых обойных рисунков,
занавески на окнах висят продолжением тьмы.
мне бы только не тронуться ночью бессонной рассудком,
и дождаться прихода такой безмятежной зимы.
а в глазах благодать, знать, нечаянно встретил себя я,
знать, откуда-то в дом заявился мой призрачный клон.
в этой жизни, и в той, перманентно и глупо теряя,
я к всевышнему все же приду на последний поклон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815531
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Счастливый человек летает.
Живёт как птица быстро и легко.
И каждый день его встречают
Открытия простые, но его.
Он удивляется обыденным явлениям,
Привычным, незаметным всем.
Он восхищается природы проявлениям,
Их тихой, всеобъемлющей красе.
Счастливый человек живёт играя,
Импровизируя и радуясь подчас.
С улыбкой тёплой день он начинает
И сладко засыпает каждый раз.
Счастливый человек живёт - летает
Как птица быстро, весело, легко.
Лишь он один на свете понимает
Как жить, когда весь мир его.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815000
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Светит Солнце, и — хочется жить!
Синева небес надеждой окрыляет,
Что не оборвётся в одночасье нить,
Та, что с жизнью нас соединяет!
Светит Солнце, — радуется Сердце!
И лучами тёплыми наполнена Душа,
От невзгод желанье отогреться,
Стать сильней, пред Богом не греша...
Светит Солнце, и — желанье жить!
И не попадать в силки унынья...
Но учиться верить, искренне любить,
И расправить сложенные крылья!
/ 29.11.2011 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814302
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018
Кохання- наче справжня казка.
Багато в неї є причин.
Вона не скаже нам будь ласка,
Але кінець частіш один.
Вона знаходить свою долю
Там, де кисільні береги.
Де назавжди кохані двоє
Для щастя все перемогли.
Вона дарує насолоду
- Чудову пісню солов’я.
Добром кінчаються пригоди
І знову мир, а не війна.
Кохання розцвітає всюди
Де гарний є врожай добра.
Любіть, цінуйте добрі люди
Себе і близьких і життя!
Жовтень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 17.11.2018
В двери стучат, призывая в свой дом,
Мол, самый истинный – Бог живёт в нём! –
Скажут и место покажут Писания,
Что подтвердит верность их трактования.
Много религий, сект, вер и конфессий,
Многие души в сетях мракобесий…
Праведно жить призывают они.
Вера без дел - лишь мираж болтовни.
Так я скажу тебе, миссионер:
"Лучшая проповедь – личный пример".
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813746
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 16.11.2018
В двери стучат, призывая в свой дом,
Мол, самый истинный – Бог живёт в нём! –
Скажут и место покажут Писания,
Что подтвердит верность их трактования.
Много религий, сект, вер и конфессий,
Многие души в сетях мракобесий…
Праведно жить призывают они.
Вера без дел - лишь мираж болтовни.
Так я скажу тебе, миссионер:
"Лучшая проповедь – личный пример".
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813746
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Каждому даётся по способности,
Каждому по силам крест судьбы,
Вверх стремимся чаще по наклонности,
Где своим желаниям рабы.
Вырастают крылья от падения,
В святость через грех восходим мы;
Тот больной достоин исцеления,
Кто пытался вырваться из тьмы.
Кто был блудным, стал любимым сыном,
Кто был наг, познал закон стыда,
Кто искусан был в гнезде змеином,
Претерпел и выполз из гнезда.
Кто был мёртв, но от любви воскрес,
Дом построит под крылом небес…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814105
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Місячне небо
У дзеркалі хвиль
Вбереться в намисто зіркове.
Тебе я почую за тисячі миль -
Відлуння, відлуння,
Ми довге відлуння любові.
Відлуння, відлуння,
Ми довге відлуння любові.
До тебе мені,
Де б це ти не була,
Торкнутися серцем
Так легко!
Любов за собою
Нас знов повела.
Ми ніжність, ми ніжність,
Висока зіркова, далека.
Ми ніжність, ми ніжність,
Ми ніжність зіркова далека.
З тобою на Небі
За межами мрій,
Де білі клубочуться хмари,
Зустрінемось знову
щасливі такі!
Ми пам’ять, ми пам’ять,
Ми вічная пам’ять, кохана!
Ми пам’ять, ми пам’ять,
Ми вічная пам’ять, кохана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813606
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
А місія була така проста
Всього лише додати тобі сили
Додати віри і щоб ти згадав,
Який ти незалежний і красивий.
А місія була така здійсненна,
Короткочасна й тимчасова як завжди.
Та все мине, життя таке шалене
Мине і цей біль, ти лише зажди.
Розтане в часі купа зайвих слів
Тих, що розкрили серце і закрили
Піде назавжди потяг марних снів
Тим хибним шляхом, що на двох ділили.
Ти повернув мою любов мені,
Та я ж її тобі не позичала!
Дарма пішла на спалах, на вогні
Та краще б я завжди її шукала.
І що б я там собі не відчувала,
Ти запорука сумнівів моїх
Принаймні я це вчасно розгадала,
Який ти справжній, не змогла й до сих.
Примарилось, що я для тебе зірка,
Але в твоїм житті таких зірок..
Міцна буває кава, але ж гірка
Міцніша за терпіння ланцюжок.
Здалось на мить, тож помилилась знов,
Та особливих справді не буває,
Бо особливою бува лише любов,
Вона чи є або її немає.
Все що було між нами це найкраще
Я не боюсь зізнатися собі
Та хай там як, а все завжди на краще
Тим більше, що вже ліпше і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813449
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[i]Кажется, шли наугад,
Лишь бы куда-то идти…
Но осенил листопад –
Сверху, с боков, впереди…
И не понять мне никак,
Что привело нас сюда,
В этот покинутый парк…
В танец сухого листа… [/i]
…
Ветра негромкое: "бис-сс"…
И зачаровано длясь,
Падая, кружится лист,
Снова взлетает, кружась.
Льётся прощальный мотив.
Раз-два-три, раз-два-три, раз…
Ритм, отбивая в груди,
Слышится осени вальс...
Кружится вечный миньон.
Светят в аллеях огни.
Мы в этом парке вдвоём.
Мы в целом мире одни.
Рядом, как гроздь и лоза.
Вместе, как свет и огонь.
Близко – глазами в глаза.
Нежно – ладонью в ладонь.
Раз-два-три, раз-два-три… ах!
Нас закружил и несёт
Ветра осеннего взмах,
Чувства последнего взлёт.
Явно и словно во сне.
Тихо, но будто в распев.
Чудится что-то во мне...
Слышится нечто в тебе…
Кружится чувств наших вальс.
Легкий и светлый, как пух.
Неразличимый на глаз.
Неощутимый на слух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 12.10.2018
О женщина! Сосуд и счастья и греха!
И муза страстного стиха,
И покровительница счастья,
Но и причина всех напастей!
Ты и вопрос, ты и ответ
Ты меньше "да", но... больше "нет"
И не написанный сюжет,
Ты снова требуеш сонет.
Ты, так таинственно прекрасна,
Но, знаешь... этим и опасна.
И полувзгляд, полу намек
И я, уже, у ваших ног.
Ты, то пастушка, то царица,
Ты то валькирия и, вдруг...
Ты разрешила в сон явиться
Но, лишь к тебе и без подруг.
Ты каждый раз со мной иная,
Как наразгаданная тайна.
То молчалива, то смешная
Я верю в то, что не случайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809188
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Вершин торкається осінній сум,
Шумить діброва і дощами плаче.
Багровим листом золотистих рун
І ніч без зорів начебто не зряча...
Блукає вітер стежками один,
Зриває з горобини бісерини.
Туман його приятель, наче дим,
Розвішує осінні павутини.
У лабиринті згублених доріг,
Блукає морок, виходу шукає.
Зима тихенько ступить на поріг,
До осені у гості завітає.
І білим глянцем вкриється ріка,
Зупинеться нахвильку, задрімає.
Вона була колись така дзвінка,
Нехай тепер тихенько спочиває.
Осінній сум блука межи ялин,
Торкається до гордої ліщини.
У небі відлітає птахів клин,
Прощальний клекіт в піднебесся лине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Ключа тобі від щастя подарую,
відкрий ним двері в зраненій душі.
Зневіру і негоду прожену я,
в минулім їх назавжди залиши.
Відкрий до серця широко віконце,
впусти надію, віру і любов.
Хай смуток в’яне під яскравим сонцем
і повнить осінь щастям тіло й кров.
Душі дай спити свіжого повітря!
Повісь на вході з весен оберіг,
а гіркоту образ пусти за вітром
і викинь жаль за пам’яті поріг.
Неси в майбутнє лиш прекрасні миті,
усмішку щиру й дотик чулих рук.
Нема нічого ліпшого на світі
мелодії кохання – серця стук!
Тобі чарівний ключик подарую,
його в кишеньці пам’яті тримай.
Зніми з душі тягар замків – прошу я,
полинь уявою за світлий неба край!
24.09.2018
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Лусинди Хоффман „Ключи от счастья“.
Ключи от счастья
Лусинда Хоффман
Я ключик подарю тебе от счастья,
Открой им дверь израненной души.
Ты прогони унынье и ненастье,
Им «входа нет» табличку напиши.
Ты распахни души своей окошко,
Впуская луч надежды и любви.
И грусти вкус останется немножко,
А боль потери в клочья разорви.
Проветри душу светлым очищеньем,
Омыв слезою каждый уголок.
Обиды горечь замети прощеньем,
И выкинь сор за памятный порог.
Перелистай альбом воспоминаний,
Лишь добрые моменты сохрани.
Зайди в мирок несбывшихся желаний,
И право сбыться с легкостью верни.
Ты сохрани прекрасные мгновенья,
Тепло улыбок, нежность рук родных.
И воскреси минуты вдохновенья,
Увидев чудо в мелочах простых.
Наполни радостью сосуд душевный,
Микстурой веры раны промокни,
Приняв на грудь любви бальзам целебный,
Ключом замок душевный отомкни.
Я ключик подарю тебе волшебный,
Его в кармашке памяти храни.
Сними с души замок благословенный
И дверцу в счастье смело распахни!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807635
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Люблю природу після зливи
І вітер, що у вишині.
Скажу усім. Така щаслива,
Те щастя ти приніс мені...
Любю росинки на світанні,
Як грім гуркоче вдалині.
Те нерозтрачене кохання,
Яке даруєш ти мені.
Люблю блукати берегами
І слухати природи - світ.
Губитись в сизому тумані
Й шукати папороті цвіт.
Люблю життя - бо ти у ньому,
Люблю тебе - бо ти в житті.
Я не віддам тебе нікому,
Бо ж важко жити в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806837
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i][b]Ці струні сльози скрипки в сиву тишу,
Цей вічний порух шумного смичка,
Квартирний простір звуками колише,
Неначе плаче піснею душа.
В часи фейсбуків, мейлів, мемів, ніків,
Безвізу, жлобства, в виборчий піар,
Скрипаль, підвівши втомлені повіки,
Бере у руки витертий футляр.
І світлу-світлу музику печалі
В той Вавилон, де змішані слова,
Виводять струн чотири вертикалі,
Поки глухим, заможним буржуа
Десь музикують любі кредитори.
А наші бідні з боргом імена
Тривожить: до... ре... до... ре... до... ре... до... ре...
Й немов життя натягнута струна.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806887
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i]Одесса. Полночь.
Звёзды. Звёзды. Звёзды.
Смотрю на них.
Мои глаза слепя’т.
Я вспоминаю,
Сердца взглядом острым,
Далёкий мир.
Счастливого себя.
Я вижу детство.
Бабочек.
Конфеты.
И маму!..
Мама…
Звёздный свет над ней…
Ах, мама-мама,
Светлый ангел,
Где ты?..
Взгляни на звёзды.
Вспомни обо мне.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806463
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
[i][b]На стан осиний пляжного каміння
Осінньо-водна хлюпає лазур.
І кволо- кволо падає проміння,
Немов стрілою бавиться Амур.
Голосять чайки, жалібно голосять
На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
- Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
Летить по пляжі з східного кінця.
Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
Сльозами хвиль всі топить береги.
О, Чорне море... море... море... море...
Тобі так личить спокій без війни.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Ти поринаєш в травостій,
Ступаєш м’яко, обережно,
Осінніх запахів настій
Тебе заманює, бентежить.
Пливеш у вир благоволінь
Для себе, навіть. непомітно —
Вже відчуваєш вітер змін,
Хоча й не видно сліду вітру.
Як наст небажаності, мнуть
Не босі ноги трави босі…
Громи тривожать твердь земну —
То осінь, дівчинко, то — Осінь!
© Володимир Присяжнюк
12.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806392
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Хворіють діти тих батьків,
Яким байдужа засторога
Євангельських провісних слів,
Що їхні діти – власність Бога!
Що ціллю Вічного життя
Осмислюється існування,
Що Бог їм дав Своє дитя
На християнське виховання!
Нещасні діти тих батьків,
В устах яких брудні розмови,
Повчання переходять в гнів,
Що вірять в зорі і в підкови.
Що вірять в долар, в глобалізм,
В демократичну пентаграму,
Плекають націоналізм,
Ковтають гасла і рекламу.
І чорна пара з димарів,
І громи небо розтинають…
Пропащі діти тих батьків,
Яких Хрестом не осіняють!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806356
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Я смотрю на опавшие листья
И ищу в них ответ бытия...
Безнадежно теряются мысли;
Безнадежно теряюсь в них я.
"Белый парус" заброшенный в небо...
В поле "выбритом" тлеет стерня...
Едкий дым сплелся с запахом хлеба...
А листва, цветом ярче огня...
Все смешалось в единой оправе
Полотном "Под осенним крылом".
Бытие... Быть иначе - не вправе.
Но, я вправе мечтать об ином.
Вдоволь взяв от картины насущной,
Удаляю с нее силуэт;
Увожу мысли к теме грядущей,
Сняв осенний, на память, портрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806317
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2018
П'ятирічний Віля з татом
Мовчки фільм дивилися:
Там індійці щось кричали,
Чогось метушилися.
- Тату, що воно за люди?
Всі у пір'я вбралися,
І фломастерами дивно
Так розмалювалися?
- Це індійське плем'я дике,
Бачиш, як гуртуються,
Розфарбовують всі пики -
До війни готуються.
Вороги, як їх побачать -
З переляку впадуть всі,
І забудуть, що тримали
Лук і стріли у руці.
- Наша мама,- каже Віля,-
Воювать збирається,
Скільки туші на тих віях,
Очі - аж злипаються.
Біля пупа, в бровах кільця,
Й в носі теліпаються,
Крем, помада на обличчі,
Пудра обсипається.
І наколка в неї класна,
Вибриті виски смішні...
Ті індійці - всі нещасні,
Не такі вони й страшні.
Наша мама переможе
Будь-якого вояка,
Як нам, тату, пощастило,
Що вона страшна така.
У те плем'я піде в шортах,
Їм покаже кулака,
Вони крикнуть: - Бачим чорта!
Дадуть зразу драпака!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Как вы грустны… Должно быть, осень
Вошла давно в весенний дом;
Но больше мы о ней не спросим,
Давай оставим на потом
Всё то, о чём молчали сосны,
Но громко пели соловьи.
Ни ты, ни я уже не спросим
Зачем мы были и ушли…
Ушли в заоблачные дали,
В непроходимую печаль…
Нас здесь не ждали, там – не звали..
Но мне уже о том не жаль…
10.05.18. 00:36
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806089
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 09.09.2018
Якось три брати зібралися вранці й пішли до лісу по гриби. Коли ввійшли в нього, почули крики, що лунали зі старої криниці, в якій давно не було води. Стояла криниця біля покинутої хати лісника. Наблизились до неї, заглянули до середини, та й побачили діда, який стояв на дні криниці – старого, сивого, бородатого, в обдертому лахмітті.
- Витягніть мене звідси, парубки, я вам віддячу, - мовив він, коли побачив угорі лиця хлопців.
- Чим ти можеш віддячити, коли ти старий та бідний? - спитав старший брат.
Але молодший його присоромив, мовивши:
- Про яку дяку ти говориш? Помагати людям – обов’язок християн, і не тільки християн, а й усіх, хто вважає себе людьми. Ми маємо допомогти цьому чоловікові, не чекаючи винагороди.
- Але як ми це зробимо?- спитав середульший брат. - Криниця глибока.
- Знімемо зі себе одяг, зв’яжемо його в шнурок, за один кінець триматимемо, інший кинемо в колодязь. Дідусь вчепиться за нього, і ми його витягнемо, - мовив молодший брат.
- Це добра ідея, - погодився найстарший брат.
Так і зробили, як запропонував наймолодший. Витягли дідуся з криниці. Той одразу повеселів, сів на землю й запитав:
- А скажіть-но мені, шановні мої рятувальники, як вас звуть?
- Мене Віктором, - сказав старший брат.
- Мене Петром, - мовив середульший.
- А мене Іванком, - продзвенів наймолодший. – А ви ж хто такий будете?
- Я? Дід-Справедливий-Слід.
- Незвичне ім’я, - здивувався старший брат. - Не чув такого зроду.
- Ну, все колись буває вперше. А чи хотіли б ви, хлопці, сім’ї створити, тобто, одружитися?
- Хотіли б, - каже старший, - але ще міцно на ногах не стоїмо, не мамо діла, яке б давало кожному з нас достойний прибуток.
- А чим би ти, приміром, Вікторе, хотів зайнятися? – спитав дід.
- Я б хотів мати якусь, хай би й невеличку, та власну станцію по ремонту автомобілів. Люблю техніку змалку.
- А ти що б хотів? – мовив до середульшого.
- Стати артистом, співати перед глядачами. Голос у мене гарний. Але не пробитися мені на велику сцену без протекції.
- Гм… А тобі ж чого хочеться? – звернувся Дід-Справедливий-Слід до наймолодшого з братів.
- Я мрію про власну пекарню. Хотів би пекти хліб, булки, печиво всіляке, торти з доброго борошна, з добравкою натуральних інгредієнтів, щоб вироби мої були смачні й корисні.
- Ось що я вам скажу, хлопці. Будете мати те, що бажаєте. Тільки пам’ятайте одне: ви повинні все життя бути милосердними до людей, до тих, хто потребує вашої допомоги.
Сказав це і зник, як зникають хмари в небі, коли з них дощ виллється, чи коли їх вітер понесе.
Минуло десять років. Кожен брат і справді отримав те, що бажав, кожен оженився, побудував хату. Дід-Справедливий-Слід вирішив провідати своїх рятувальників, подивитися на те, як вони живуть-ґаздують. Найперше подався до старшого із братів. Під’їхав на своєму старому «запорожцеві» на станцію технічного обслуговування (СТО), змінивши перед тим, як сісти до автівки, свою зовнішність. Вбрався просто, але чисто, постриг волосся, бороду. Побачив дід Віктора, привітався з ним і завів розмову:
- Чи не олянули ви б, майстре, мою автівку? Щось мотор почав барахлити останнім часом.
Знайшов причину неполадки Віктор і каже діду:
- Це буде коштувати 2 тисячі гривень.
- А за тисячу не зремонтуєте? Не багатий я, та ще й хворію.
- І радий би вам, пане, прислужитися, та не можу. У самого великі витрати – податок плачу державі, зарплатню помічникам, на сім’ю трачу гроші, маю жінку та двійко дітей. А їм усього треба: й одягу гарного, й їжі смачної, й курортів. Хочуть бути здоровими та задоволеними. Ви зверніться у відділ соціального захисту або олігарха якого знайдіть, може, вони допоможуть вам коштами.
Нічого не сказав дід, сів у автівку, ледве завів її й поїхав до Будинку культури. Там за якийсь час мав виступати середульший із його рятувальників. Купив дід найдешевший квиток у касі, сів на лаві під будинком, а за лавою дві ялини стояли, пташки на них сідали, співали. Заслухався дід. Та через хвилин двадцять встав, почвалав до зали слухати концерт Петра. Сподобався йому його виступ. Коли Петро відспівав програму, попрощався з глядачами, дід підійшов до артиста, вклонився йому й мовив:
- А чи не могли би ви, шановний Петре, виступити завтра в будинку пристарілих? Один вісімдесятирічний дідок святкуватиме там свій ювілей. Колись він теж співав на сцені, а тепер не може, ноги його не слухають, возиком їздить, голос у нього ослаб. Рідних дідусь розгубив. Дітей не нажив. А має мрію, щоб для нього хтось хоч перед смертю заспівав.
- Мені дуже прикро, пане, але я не зможу завтра заспівати. Нині голос натрудив, дві години співав. А за тиждень ще маю важливий виступ в області.
Нічого не сказав йому на це дідусь, розвернувся, пішов, сів у свій «запорожець» і поїхав до Василя – наймолодшого із братів. Під’їхав до пекарні, підійшов до вартового, що стояв при дверях, запитав:
- Чи можу я поговорити із власником цієї пекарні, з паном Василем?
- Зараз задзвоню йому. А ви в якій справі?
- В особистій.
Вартовий зателефонував своєму начальнику. Той дозволив дідусеві зайти до нього. Як тільки Дід-Справедливий-Слід переступив поріг кабінету й привітався з Василем, він попросив його сісти й розповісти про те, що його привело до нього.
- Чи не могли б ви, - мовив дід, - раз на тиждень булки, випечені у вашій пекарні, чи інші якісь борошняні вироби привозити до будинку пристарілих, що є в у нашому місті? Стареньких нечасто провідують рідні. А їм так хочеться чогось смачненького.
- А скільки в тому будинку проживає людей?
- П’ятдесят три людини.
- Гаразд. Я привозитиму свою продукцію туди двічі на тиждень й у святкові дні. Може, вам каву чи чай приготувати, випічкою нашою пригостити?
- Ні. Дякую. Я не голодний і поспішаю. Ви тільки не забудьте про обездолених.
- Вже записав у блокноті.
- Радий, що ви прислухалися до моїх слів.
- Чому не поділитися з ближніми? Моя пекарня приносить мені дохід. На все вистачає, потрохи відкладаю навіть на нове обладнання.
- Бувайте. Хай вам все вдається, - мовив Дід-Справедливий-Слід і вийшов з кабінету.
- Бувайте, пане! - кинув дідові навздогін власник пекарні й пішов давати вказівку своєму заступнику, який відповідав за реалізацію хлібо-булочних виробів, щоб він організував їх постачання в будинок пристарілих. Того ж таки дня стареньким людям було відвезено ватрушки зі сиром та пиріжки з яблуками.
Встав зранку наступного дня Віктор, поснідав. Поїхав на свою СТО. А там… від будівлі тільки попіл лишився, згоріла за ніч. Задумався.
Встав зранку й Петро. Випив кави філіжанку, з’їв канапку з маслом, пішов до зали, сів за піаніно, став награвати гами, розспівувати горло. А голосу… нема, пропав, як сніг торішній. Затужив.
Піднявся й Іван раненько. Жінка та діти ще спали. Випив він чаю на кухні тихенько й поїхав до пекарні. О 7:00 вже був на місці праці. Хліб та хлібобулочні вироби зраночку треба пекти, щоб люди до сніданку могли їх собі вже купити. Під’їхав Іван до пекарні й, о, диво! Там, де стояла стара споруда, виросла нова, сучасна, а довкола неї стоять рядами дерева декоративні, цвітуть на клумбах квіти різнобарвні. А вартовий біля дверей той самий, що і вчора був, привітався він зі своїм босом, пропустив його до середини. Зайшов Іван, там теж зміни уздрів, стіни побілені, в кімнатах меблі нові й устаткування інше у виробничому цеху, більш сучасне. Що б це все мало значити? Може, хтось за ніч розвалив його пекарню і побудував собі нову? Хтось із рейдерів? Але як можна вчинити такі перміни за одну ніч? Попрямував до свого кабінету – двері нові, якісні. Вставив ключ в дірку – підійшов. Зайшов до середини – і тут є чому подивуватися: стіни відремонтовані, меблі нові, на гарному дубовому на столі лежить записка. Став читати.
Там було таке:
- Іванку! Лише ти із братів вчинив так, як я просив, коли прощався з вами, тобто, по-людськи. Тому я тебе вдруге нагородив.
Дід-Справедливий-Слід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805733
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Женские прелести: губы, глаза,
Ярко в которых горит бирюза
Иль изумруд, или яркий топаз,
Только скользит взгляд твой ниже тех глаз.
Женские прелести: пышная грудь -
Сердце волнует, мешает уснуть...
Стоп. Это было давно и не в тренде,
Мы же в Европу спешим, словно к смерти,
А европейцы глядят на другое:
Радуга вместе с луной голубою...
Впрочем, тебе выбирать самому:
Смотришь на солнце ты иль на луну.
06.09.18. 19:01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805741
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Но сначала оригиналы:
Наталя Мазур
«Солодкий сон»
"Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
Мій сон сьогоднішній чому
Так розтривожений тобою?
Чому, скажи, мої вуста
Без поцілунку ти залишив?
Нерозуміння нароста
І загортається у тишу.
Ти ж обіймав мене у сні,
Я пам'ятаю кожен дотик.
В словах, що говорив мені,
Вчувалися журливі ноти.
Уява то моя, чи ні?
Хитнулася ураз гардина...
Твій голос чую вдалині,
Шепочеш: " Спи, моя єдина.
Світанку сяючий бутон
Іще блукає десь шляхами."
І знов мене солодкий сон
Твоїми обійма руками."
Іван Гентош
пародія « Вертайся! »
В двобої ранок мучив ніч –
Долав, долав і було мало…
Ти мав прийти, і я не пріч,
Так розтривожено чекала.
Вже вся палаю – не барись!
Ходи, ходи, моє спасіння.
То певно кіт шкребеться – брись!
І нароста нерозуміння –
Чому, скажи… О, знов коти –
Та брись! Хитнулася гардина…
То був не кіт – скрадався ти,
І налякавсь – лиха година!
…Твій голос чую вдалині,
Лунає він однак плаксиво…
Якби всамітнились одні -
Тоді б нарешті сталось диво!
…А за гардиною – кашкет
(Напевно ти тікав щосили)
Я вже купила «Кітікет» –
Коти заснуть. Вертайся, милий!
24.09.2013
(http://maysterni.com/publication.php?id=95488&allcomments=1)
Хотел перевести на русский язык и стихотворение и пародию, но не хватило на всё духу, поэтому получилось то, что получилось:
Ревнивый кот.
Прогнало утро ночи тьму,
Что не досталась нам обоим.
Умру я, если не пойму:
Как получилось так с тобою?
Во сне – ты прижимал к себе...,
А я болтнула: третий лишний...
Не о тебе – а о коте!
(Не думала, что он услышит...)
Шептали трепетно уста:
Иди ко мне, но только тише...
Ведь это было неспроста...
(С утра сидел котяра в нише!..)
...Твой голос слышался вдали,
Качнулась на окне гардина...
Мы думали, что всё учли,
(Но это же не кот – сс-Котина!)
...А кто там так орал внизу?
Не ты?.. А кто? – Что было силы!..
В село его я отвезу...
Тогда ко мне вернёшься, милый?
24.10.2013
P.S. На фото младший брат того кота, о котором речь.
(фото фзято из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456834
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 05.09.2018
[b]издалека снежинка держит путь… [/b]
автор: Лерочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718162
[i]издалека снежинка держит путь,
чтоб приземлиться под моим окошком...
и было б это как-то понарошку,
но вдуматься, какая мысли суть!
летела льдинка в дальние края,
где таяла, где леденела снова,
где еле-еле, где без останова,
и про полет не знал ни ты, ни я...
и надо же, как раз в тот день и час,
когда я вышел из своей берлоги,
она упала точно мне под ноги!
что это? совпадение? заказ?
а может проявленье верхних сил?
когда Творец вершит все судьбы мира,
воссоздает всю жиз'нь без копира,
вот он снежинку присовокупил!
.......................................................
[/i]
Пародия
[b]Присовокупил [/b]
Её полёт был некий феномен!
Глубокой мысли суть! Не понарошку!
Вдоль этажей проторивши дорожку
Летел подтаявшей зимы фрагмент!
В какой-то миг мне вспомнился Ньютон,
Его Закон... Творец... И звуки лиры...
И грустный полумрак моей квартиры,
И то, что срок зимы уже сочтён.
Разинув рот смотрел я на полёт,
Упала льдинка точно мне под ноги,
Такое счастье выпадет не многим!..
А вдуматься... то аж душа поёт!
Ведь это проявленье верхних сил!
Нужны, нужны ещё Творцу поэты!
Как воздуха глоток! Как лучик света!..
Ну, а зачем Он... мимо запустил?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720597
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 05.09.2018
Витікає літо рікою
Між колючим стерням полів.
Ледь торкнулась осінь рукою
Ластів’ячих клавіш рядків.
Володіння міряє сажнем--
І свій шал гамує пригрів.
В надвечір’я в затінку ляже,
Загорнувшись в роси до брів.
На сльозистій шибі спонтанно
Під світіння зі́рок лампад
Я малюю, може, востаннє
(Час до нас такий невблаганний)
Своє серце літу на згад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805550
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Слива з гіллям сухим стояла
В час, як зелень росла довкола.
Якось досі цвіла, буяла,
А цьогоріч – голенька-гола.
Поруч саджанців зміна гідна –
В листя вбралися, підтягнулись.
У соку і сестриця рідна –
Від плодів її гілки вгнулись.
Що ж роботи з сухою, люде?
Перехожі шиплять: «Спиляти.
З неї сливки уже не буде,
Час на дрова її забрати».
А голесенька деревина
Якось силу в кулак зібрала,
Вшила з листячка одежину,
Під фігуру, на себе вбрала.
Мига вересневі-сеньйору,
Затискає життя в долоньці.
- Я була без одежі вчора,
А сьогодні в новій суконці.
Поки небо гойдає зорі,
Поки серце плете канати,
Може мрія пустити корінь,
Із пустелі оаза стати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805512
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Нехай звучить гучніше серця тон
Нехай у кров вбереться ніжність
Коли ми поруч, решта – фон
Ми вдвох, ми в цьому світі більшість
Чаруй, твори і будь собою
Я вслід тобі осанну заспіваю
Ні, це не від того що кохаю
Я насолоджуюсь твоєю грою
Ти – неполохана Жар-Птиця
Ні, не тому що руді коси
Коли ми поруч – решта сниться
Мені не буде ніколи досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460993
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 05.09.2018
Кто – влюбился в осень:
Поднимите руки,
Повернитесь к солнцу,
В отблеске лучей
Потянитесь очень,
Разыщите тучи,
Прицепитесь громко
К зонтику – скорей…
Кто – шагает в дождик:
Не забудьте боты,
Дельную ветровку
Облачить-одеть!
И лесной разбойник,
И пират негожий –
Наберут лукошки
Белых – королей…
Кто – влюбился в пору
«Золотое время»,
Полюбил природу
Светового дня –
Тот – доверясь взору,
Вдаль забросит семя,
Соберёт в дорогу
С миром – времена!!!
04. 09. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805470
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
[i]С.[/i]
Как жаль, что лето не спросил никто
О чувстве в пору позднего рассвета,
Когда любовь уже осталась где-то
Опять недостижимой красотой.
[i]И всё ж не побеждённая, поймёт,
Душа, что больно, даже если счастье.[/i]
А лето не умеет оставаться,
Когда рассвет чуть позже настаёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805502
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Ты! Моё солнышко!
Ты! Мой свет!
Моя " отдушина"...
Мой человек!
Тебя я чувствую!
Любви волна...
Тебе! Бесконечно...
Любви!
Счастья!
Добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804778
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 04.09.2018
Я йшов по алеї, неначе примара,
Мені так хотілось частинки тепла.
Топилися крила, немов у Ікара,
І воском гарячим самотність текла.
Присів на краєчок обдертої лавки,
Вдивлявся у сірі, важкі небеса.
Хитався метелик на кінчику травки,
У віях сховалась підступна слоза.
В очах метушилися заспані люди...
Їх вітром несло у замріяну даль.
А я малював чудернацькі етюди,
З натури змальовував власну печаль.
Мелодія скрипки прорізала простір,
І хтось обережно торкнувся руки...
Нікого в цей день не чекав я у гості,
Крутилися в хаосі різні думки.
Але, все ж наважився, і обернувся,-
На мене дивилися двоє дітей!
Зітхнув із полегшенням і посміхнувся,
Швиденько дістав із кишені грошей.
Проте вони тут, щоб любов дарувати,
Вогнем запалити зажурені очі.
Вони підійшли, щоб теплом обійняти,
І їм не потрібні пожмакані гроші,
Два Ангела сіли на змучені плечі,
У тілі вирує збентежено кров.
На землю приліг зачарований вечір,
З натури виліплюю власну любов.
Бреду по алеї невпинно роками,
Сиджу на краєчку обдертої лавки.
У серці малюю поля з вітряками,
І Божу корівку на кінчику травки.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805447
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
«РУССКАЯ ГРЕЧКА»
(В передаче показали поющего итальянца,
который, употребляя гречку, стал русским…)
Вот знатоки достигли апогея –
Своими знаниями огорошили народ:
Задели мистику, нисколько не робея,
Но с фактами науки впереплёт.
Теперь доверчивый, наивный обыватель
Сомнений полон, так и не поймёт:
В каком орешке спрятался предатель,
А где «определяющий наш род»?
При чем тут Шамбала, Блаватская и Рерих,
Тибетские загадочные главари….
Махатмы заявляли: «брат наш Ленин»,
Блаватская училась у «Люцифера—Зари».
Их эрудиция признать Творца не может,
На этом поприще сплошной запрет.
Мораль и совесть спящая не гложет,
По прежнему мерещится «Грааль» им и Тибет.
Ошеломляющая пестрота природы
Для человека лишний раз твердит:
Есть Высший Разум, Он Творец народа,
И только Он научит как нам жить.
Мы созданы творить, дерзать, учиться,
Планету – дом свой удивительный беречь.
И чтоб в иллюзии, фантазии не отклониться
Есть Библия, чтоб нас предостеречь.
Так вот, культурное растение – гречиха
Идеям Дарвина и атеистам вопреки,
Генетику свою не изменяет лихо,
Ведь планы Бога в вечность, далеки.
Имеет силу подавлять дикорастущие,
Без гербицидов оздоровит огород….
Но если почвы ядовитые, солёные,
Получится китайский скромный вариант.
В растение Творцом заложена программа,
Чтоб избирательно все элементы поглощать.
Поэтому на почвах ядовитого состава
Не всякое растение способно выживать.
Наивные «ученые» придумали легенду:
Борьбой за выживание природу объяснять.
Но, к их стыду, степное разнотравье
Благодаря процессу симбиоза может выживать!
Как им неловко в Библию заглядывать,
Задуматься, чтоб истину узнать:
На проклятой земле настанет время,
Когда сорняк начнет преобладать…
Мы можем объяснить, но изменить не сможем,
Ресурс у человека слишком мал.
Умом развратным он умеет уничтожить
И всё, что видим, для разрухи созидал…
Для нашего ума непостижимо –
Как сорок лет народ на манне выживал.
Нам диетологи заведомо твердят фальшиво:
На каждый случай новый идеал….
Не гастроном мы посещаем, а аптеки,
Чтоб заедать обильный суррогат:
Хот-доги, чипсы, кока-колы и конфеты
Калеками нас сделать норовят.
Мы все равно доверимся рекламе,
Там знатоки, «светила», доктора –
Детей, как зомби, уведут от мамы.
Быть может, Совесть, Честь и Ум,
не бутафорный, нам призвать пора!
Бытие 1:31 «Тогда Бог посмотрел на всё, что он создал, и увидел,
что всё это очень хорошо. И был вечер, и было утро — день шестой.
Гречневую крупу начали выращивать еще 5000 лет назад. С тех пор греч. каша пользуется популярностью у жителей многих стран. Накапливает Fe ,Cu,Se, Sn , Mn и пр.
Гречка - одна из самых ценных крупяных и медоносных культур, которые выращивают в Украине. Гречневая крупа - вкусная, питательная и является не только признанным украинским национальным блюдом, но и широко используется как диетический лечебный продукт.
По идентичностью использования главного продукта гречка относится к группе зерновых культур, хотя она отличается от них многими морфологическими признаками, плод - трехгранный орешек (изредка 2-, 4-, 6-гранный).
.Ботаническая характеристика
Гречка относится к роду Fagopyrum Gaertn. семейства гречишных - Polygonaceae. Pig Fagopyrum объединяет три вида: гречку культурную или обычную, - F. esculentum Moench (2n-16), гречку татарскую - F. tataricum и гречку полукустарниковой - F. suffruticosum F. Schmidt.
Хозяйственную ценность имеет гречка обычная (2n-16). Татарская случается в посевах культурной как злостный сорняк; полукустарниковая - многолетнее эндемичное растение Сахалина. Гречиха обыкновенная делится на два подвида: посевная - vulgare St. и многолистный - multifolium St. Сорта гречихи, которые выращивают в Украине, принадлежат к подвиду vulgare St. Многолистный гречка распространена на Дальнем Востоке (Россия).
Валентин Сидоров «Семь дней в Гималаях» (Москва, 8/1982)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784145
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 01.09.2018
Помнится, как-то (много веков назад)
Он завещал нам дом и огромный сад.
Он завещал беречь и в любви хранить.
Жить и плодиться, крепкими, как гранит.
Как же наследством распорядились мы?
Стали рубить деревья, делить холмы,
Ставить заборы, драться за каждый дюйм,
В дом приносить отраву, чуму, беду.
И наплодили Каинов. Сотни душ
Стали душить друг друга в борьбе за куш.
Стали дарить друг другу любовь с косой,
Горе мешать с вином, досыпая соль.
Слышно теперь повсюду: "За что, Отец?!
Как допустил несчастья, забыв о тех,
В ком твоя кровь. Скажи безутешным нам!"
Скорбно молчат погосты в ответ мольбам.
Скоро (совсем как много веков назад)
Вновь опустеет дом и засохнет сад.
Грустный Отец вернётся в один из дней.
Вырастит сад.
И новых родит детей.
Ира Сон
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805121
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
СОВРЕМЕННЫЙ ЛИКБЕЗ
Шуты, обманщики и тролли,
Не устают поправки добавлять.
Лукавят на ходу и без разбору –
Им главное – удобные легенды сочинять.
И каждый раз порочат слово «Правда»,
Она ведь постоянна и одна …..
Кто смеет грязною душой и грязными руками
К ней прикасаться, убивая простака!
Они, как видите, приумножали апокрифы,
Под видом праведности рассевая ложь.
Им так казалось, сидя в кельях и пещерах….
И натворили грязи и абсурда, невтерпёж!
Всевышний, Бог дал нам в достатке знаний.
И дух Его людьми всегда руководил:
Они на протяжении веков нам Библию писали,
Где напоследок всех не зря предупредил:
Никто не сможет ни отнять и ни добавить,
Здесь слово каждое имеет вес и смысл –
А каждый, кто посмел в безумии лукавить,
Живого Бога гнев никак не отвратит.
Теперь на финише все «разветвленные» ученья,
Где каждый на свой лад поклоны норовит…
И ереси безумных пап – предел воображенья,
Простой народ от Бога хочет отвратить.
Изысканные лжеученые – отряды Злого
На все возможные приёмы философии идей
Наивных и неграмотных заводят в «просвещения дорогу»
По принципу «ликбеза» пламенных компартии вождей.
Приёмы Ярославского теперь не в моде,
Заметно вырос общий интеллект,
Но Библию пока что не читали, вроде….
Вновь баснями дурить используют момент!
Откровение 22:18,19 ««Я свидетельствую всякому, кто слышит слова пророчества этого свитка: кто прибавит что-нибудь к этому, тому Бог прибавит язв, о которых написано в этом свитке, и кто отнимет что-нибудь от слов свитка этого пророчества, у того Бог отнимет его долю в том, о чём написано в этом свитке: он не позволит ему есть плоды с деревьев жизни и войти в святой город».
Слово «апокрифический» происходит от греческого слова, которое означает «таинственный, спрятанный». Сначала этим словом называли труды, сохраняющих для учащихся определенной философской школы и которые были скрыты от остальных людей. Со временем этим словом стали называть писания, которые не вошли в библейский канон. Этот термин стал употребляться к книгам, которые были неизвестного или сомнительного авторства или которые, хотя и имели определенную ценность для личного чтения, не содержали доказательств одухотворенности. Такие книги хранились отдельно от канонических но не зачитывались публично - отсюда и название «скрытые»
Миней Израилевич Губельман.
Псевдоним для русского обывателя - Емельян Михайлович Ярославский.
1878, Чита, — 1943, Москва), советский партийный деятель и публицист. Ярославский был председателем «Союза воинствующих безбожников», членом редколлегии журнала «Безбожник», был одним из идеологов проведения антирелигиозной кампании в Советском Союзе. Эта кампания была направлена против всех религий, дискредитировала служителей различных культов, но Ярославский отличался особой нетерпимостью по отношению к иудаизму. В своих статьях подвергал злобным нападкам иудаизм и Библию. Автор книги «Библия для верующих и неверующих» (1-е изд. М., 1923–25). Книга в 1920–80-х гг. выдержала десятки изданий многомиллионными тиражами на русском и других языках народов СССР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805103
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Маленька жінка
вперто крокує до школи,
Трішки доросла
обіймає поглядом море,
Майже доросла
хоче назад в дитинство,
Зовсім доросла
радіє першому материнству …
Такі прекрасні з вас малюють картини,
Так просто, з радості, а не з якоїсь причини,
Трохи сумуючи, що вже не маленька,
Далека, рідна і зовсім близенько …
І коли вам раптом засумувати
Так захотілось, бо довго чекати,
Бо розбігаються іноді мрії,
Вниз опускаються втомлено вії …
Треба вам просто перечитати,
Що ви когось навчили літати,
Що ви і самі багато зуміли,
Бути далекими не захотіли …
Ламаючи норми і стереотипи,
Це лиш в дитинстві омріяні джипи,
В юності стало усе надважливим -
Те що є справжнім, а не крикливим …
Ось і спробуй таких не любити,
З ними так просто
так довго
прожити,
Стати, стояти і не ламатись,
Ніде і ні в чому нізащо не здатись …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805113
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
* * *
А помнишь, как чудесно было?
Мы шли бульваром – ты и я.
Над нами ночь вовсю чудила,
Беззвучно в рог луны трубя.
Шептали травы тихо сказки
И – чёрной кошкой – тишина
У наших ног искала ласки,
На ватных лапках семеня.
А мы её не замечали,
Забыв про всё – щека к щеке –
Мы звёзды зябкие считали,
Спускаясь медленно к реке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804692
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
А лето морем напевает,
Большие пляжи и прибой,
Веселый след мне оставляет,
Где повстречался я с тобой.
Друзья мне правду говорили,
Еще жива любовь моя.
Жизнь нежной лаской напоила,
Здесь заново родился я.
И солнце летом заиграло,
Какие дни нас ждут теперь.
Любовь и счастье так мечтало,
Мне захотелось полететь
На белых облачках пушистых,
Отправить мысли свои вдаль.
Пейзаж природы - трав душистых,
Рассвет с любимой повстречать.
Струится нежною прохладой
Теперь под вечер ветерок.
Устало солнышко к закату
Фиктивно дарит любви срок.
Хорист уже поет средь ночи,
Цветок любовный спит сейчас.
Чудесник среди звездных точек
Ширь темнотой обнимет нас.
Щедроты лета нам, конечно,
Эпоху радости несет.
Юла, жаль крутится не вечно,
Я написал вам всем отчет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804616
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Викладач на біофаці:
-Чи є розум у тварини?
Хто із них по інтелекту
Стоїть ближче до людини?
Студент Ігор всім доводив,
Що дельфін багато знає,
І по розвитку своєму
Вищу сходинку займає.
-А собака більше знає,-
Заперечила тут Дарка
(З нею вдома проживає
Дресирована вівчарка).
У собаки - не інстинкти,
Він по-людському міркує,
Знищить ворога, де треба,
І хазяїна врятує.
Володимир став у позу
І розмахував руками:
-Порівняти ясний розум
Можна тільки з пацюками!
Гризуни ці довго можуть
Своїм розумом прожити,
Бо людині дуже важко
У капкан їх заманити.
Хтось доводив, що примати
Результати показали...
Встала тут студентка Ната,
Свою версію сказала:
-В кожного своя є ніша
(Це відомо нам зі школи),
Та з усіх найрозумніша
Буде самка богомола.
Вона знає, що немає
Того справжнього кохання,
Нареченого вбиває
Зразу після парування.
І не треба її думать
(А тут розум не підводить),
Чи прийде, чи вже покинув?
Чи до іншої десь ходить?
І живе собі надійно
Богомолова самиця:
Чоловік не прийде п'яний,
І її спокійно спиться.
І не треба її прати
Ті шкарпетки, чи футболки...
Нам, жінкам, ще вчитись треба
У комахи -богомолки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801149
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 27.08.2018
Чоловік бурчав на кухні
До дружини Маргарити:
-Хоч сьогодні постарайся
Уже путнє щось зварити.
Від капусти з буряками
Світу білого не бачу,
Я без м'яса і сметани
Чоловічу силу втрачу!
Жінка слухала зітхання,
Мовчки посуд перемила,
Далі, в плані харчування
Чоловіку пояснила:
-В телевізорі - он бачиш,
Іде гарна передача:
Дядько там кролів розводить,
Бо живе на своїй дачі.
А з кролицею той кролик
Подивись, що виробляє!
Цей вухатий їсть травичку -
Зовсім м'яса не вживає.
Бачиш, сила чоловіча
Тут від м'яса не залежить.
В тебе в ліжку - всі хвороби:
Геморой, ангіна, нежить...
Ради чого тебе м'ясом
Я повинна годувати?
До котлет ти дуже ласий,
Що я з цього буду мати?
Так що скоса, чоловіче,
Ти на мене не дивися,
Бути схожим на мужчину
Он у кроликів повчися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802200
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Всем женщинам посвящаю...
Рождённой по жизни быть женщиной
Легко или сложно сейчас?
…………….
Она изначально увенчана
Терпеньем, железным подчас.
Умением быть изворотливой,
Чтоб плавно по жизни идти.
Старательной быть и заботливой
И крест свой тяжёлый нести.
Быть мамой, женой и невесткою
В одном лишь усталом лице.
Улыбкой, почти королевскою,
Супруга встречать на крыльце.
При этом работать отчаянно
На двух, а , быть может, на трёх.
Да так, чтоб ни разу нечаянно
Её не услышали вздох.
Красивой всегда и весёлою,
Любимой и любящей быть.
В семье оставаться опорою
И женственной быть не забыть.
А мудрою – просто обязана.
(Не стоит греха здесь таить!)
Мужья, к сожалению, разные.
И мудрым он может не быть!
Всё собрано в ней – в этой женщине:
Семья, благоденствие, быт.
Любовью от Бога отмечена.
И ею никто не забыт.
Везде успевает и справится
С любою работой во всём.
И этим вовеки прославится,
Средь прочих, на свете земном.
Но каждой, поверьте, несказанно
Так хочется слабой побыть.
Не только хозяйкой и мамою,
А просто любимою быть.
И здесь уж мужчинам начертано
Исполнить столь малый каприз:
Быть женщине истинной женщиной
Без масок и лишних реприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804463
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Если - тяжело...
Не унывай!
Боль пройдёт...
Делай Добро!
Знай!
Всё возвращается на круги своя...
В источник !
Свой!
Лишь Добро творя...
Помощник - Свет!
Он - твой!
Плохо?...
Кому - то ещё тяжелей...
Поддерживай...Добром...
Семена Любви!
Сей!
Всё будет хорошо!
Верь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797153
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 25.08.2018
Если - тяжело...
Не унывай!
Боль пройдёт...
Делай Добро!
Знай!
Всё возвращается на круги своя...
В источник !
Свой!
Лишь Добро творя...
Помощник - Свет!
Он - твой!
Плохо?...
Кому - то ещё тяжелей...
Поддерживай...Добром...
Семена Любви!
Сей!
Всё будет хорошо!
Верь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797153
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 25.08.2018
Як ніколи, вже в полудні
Притомилась баба Валя,
Та й зайшла до баби Христі
(Разом колись дівували).
-Розкажу тобі новини:
Оце йду якраз з лікарні,
Про сучасну медицину,
(Хоч новини ці й не гарні).
Заболіло в мене око -
Я ж іду до окуліста:
Там вже черга, бо набилось
Тих людей із сіл, і міста!
А там мені пояснили,
Що сюди не треба пхатись,
Є такий сімейний лікар -
То до нього записатись.
Взяти паспорт, код, і ще щось,
Заключити з ним угоду,
(Оте щось - напевно, гроші,
Де взяли дурну цю моду?)
Занесуть це все в комп’ютер,
Заведуть на тебе справу,
І тоді вже лікуватись
Будеш мати повне право.
Той сімейний обдивиться,
Де і в чому в вас потреба,
Якщо сам не тямить в цьому –
То пошле, куди вже треба.
Вже до двох займати чергу
Доведеться, що ж робити?
І сімейному, і тому
Треба буде вже платити!
-Та це ж хто таке придумав?-
Здивувалася Христина,-
Певно, його не боліла
Голова ніколи й спина…
-Одна жінка в Міністерстві -
Доктор Смерть вона зоветься,
Хоче винищити всіх нас,
Та ніяк їй не вдається!
Хоч людей в нас хворих стільки,
Не лікарня - ціле лихо…
Хай лікується в ній часто
Ота клята Супруниха!
-Не журися ти, Валюшо,-
Скалить зуби баба Христя,-
Я до лоба примотала
Ось із капустини листя,
До колін лопух приклала,
Листя хрону ще й до спини,
Навчимося виживати,
Ми без тої медицини.
Вип’єм чарку, з’їмо шкварку –
Іще скоро ми не вмремо,
Як дасть Бог, то ми з тобою
Ту Супрун переживемо!
В нас - народна медицина,
Буду прямо я казати,
І все їхнє Міністерство
Можем теж кудись послати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791460
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 27.06.2018
Хвала всім бунтарям , безумцям легковажним!
Невдахам сильним духом - слава й честь.
Хвала художникам , що бачать світ інакшим,
Ось тим , хто над устоями малюють хрест.
Повага тим , хто завжди - зайві, недоречні,
Хто правила сприймає , ніби жарт,
Чиї слова в суспільстві марні, суперечні,
Для кого фініш - непочатий старт,
Та не стидайтесь , говоріть усім відверто!
Колись в цитати увійдуть слова,
Почне підтримувать чи сперечатись вперто,
Людина , що минути не змогла...
На крилах волі ви несете зміни,
Штовхаєте ви нас усіх вперед
В нове життя вже навіть в ці хвилини,
Ведете , мов у вірш новий поет.
Хтось скаже : ''божевільні чудаки '',
Ми скажемо : ''мислителі свідомі'',
Оскільки божевільні ось такі,
що бачать краще речі нам знайомі,
І справді змінюють сьогодні світ.
Думай інакше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780883
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 26.06.2018
Щоб в душу не вповзли, ніби змія,
Диявольскі думки і почуття,
Нам смертного зректися треба "я"
Щоб дав Христос Дар вічного життя!
Бо наше "я"- пихате, грішне, смертне,
Само собі до пекла шлях обрало,
І день, і ніч прямує в нього вперто,
Закон Творця відкинувши зухвало.
Любити Бога, хто життя створив,
І тих, кому життя Він дарував,
Христа, Хто за гріх смертний заплатив,
Хто душі від геєни врятував!
Ціна, що сплачена за душі грішні,
Як цінністю душі нас не вражає,
Це означає: за Христом Безгрішним
Вона сама іти до раю не бажає...
####################
Хотя душу свою сами счастья лишаем
Интернет, телефон, телевизор, работа,
Разговоры про деньги или про кого-то,
Про мечты — про Париж, Mercedes, бриллианты,
Шкаф-купе, сапоги, дом у моря, импланты,
О проблемах — с семьёю, с начальством, и властью,
В общем речь об одном: о душе, что несчастна.
Хотя душу свою сами счастья лишаем,
Коль беспечно Законы Творца нарушаем,
Коль закон «возлюби» ею не признаётся,
Ей счастливой не быть под Луной и под Солнцем,
Счастьем душу Христос не сумеет наполнить,
Коль желания нет Его волю исполнить!
У Него чтоб учились любить добровольно:
И Творца и творение - вот Его воля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797163
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Життя гортає днів шкільних сторінки
Й складає в пам'ять, мов у книгу, навіки.
Малечу в школу привела колись стежинка,
А відпускає в світ дівчат і юнаків.
Дивлюсь на вас, а згадую відкритих,
Потішних, добродушних непосид.
Ви прагнули пізнати й зрозуміти,
А я старалась вас всьому навчить.
Перші склади читались помаленьку,
І літери не поміщалися в рядок.
Й були перерви якісь коротенькі -
Тільки розбіглися, а вже знов на урок.
Ви прийняли мене в своє дитяче коло,
Тому тепер мої ви назавжди!
Нас познайомила і поєднала школа,
Де з першокласників стають випускники.
Закінчить школу - це не значить ВОЛЯ!
Повірте, діти, це не зовсім так!
Тепер від вас залежить власна доля
І головне - обрати свій єдиний шлях.
Хай кожен крок в житті ваш буде вірним,
Обдуманими вчинки стануть і слова.
Душею й серцем будьте чисті й вільні,
А розумом бажайте лиш добра.
Нехай здійсняться мрій ваших світання
Й криниця батьківська любові додає.
Зичу усім лише найкращі побажання!
Випускники! Творіть життя своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795772
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Когда спокойно на душе
И день склоняется ко сну,
Ты понимаешь, что уже
Ты счастлив видя красоту.
Земля не ранами полна,
Кругом деревья и цветы.
Не обижается трава,
Когда ногой наступишь ты.
И птицы так-же как вчера
Благодарят за этот день.
Услышим песню соловья,
Ещё не лёг в свою постель.
Кружатся ласточки опять,
Круги не лень им намотать.
По своему кричат-свистят,
Спешат друг другу рассказать.
Поднялся ветер и листва
Шумит наверно пред грозой.
На сердце лишь бы не гроза
И расквитаться бы с войной.
Какая ныне красота!
Давно морозы позади.
Тепло, не душно, не жара.
В разгаре летние труды.
И солнце ярко светит всем,
Когда нет туч и облаков.
Прекрасных, добрых много тем
Для написания стихов!
16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 25.06.2018
На жаль, але рано чи пізно
Зів'яне жіноча краса,
І шкіра безсило обвисне,
І сивою стане коса...
Соромишся власного "топлес",
Дратує отой целюлит?
Облиш, але ж ти маєш комплекс
Принад, що не гинуть від літ:
Твій внутрішній світ нескінченний,
А скрині душевні без меж,
І нАйнобельОвиший вчений
Не в змозі пізнати їх теж.
Звичайно, ведуться на фантик,
Та хочеться знати, що в нім?
А там - різнобарвні таланти -
Поезії, музики дім...
Так добре, коли гармонійно
І зовні, й всередині все.
Та час-непосида невпинно
Роки десь за обрій несе.
Привабливість жінки коротка,
Не вдієш нічого відтак...
Пожовкне яскрава обгортка,
Цукерки ж - залишиться смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797046
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
ТЯГАР НЕВІДОМОСТІ (На вірш «Свой крест», автор кацмазонка)
Як ще довго нести нам хреста?
Це питання мучить всіх і не спроста.
Люди, що не знають як влаштований цей світ,
В темряві і навмання блукають тисячами літ.
Б’ють поклони, жертви непосильні віддають,
Вірять посередникам, що «вказують» їм путь.
Тільки їх «боги» мовчазні і німі –
Створені лукавими людьми, що ходять у пітьмі….
Їх боги – то хитрі вигадки і міфи,
Щоби відбути спільні оргії і ритуали для потіхи.
Хто служив «ваалам» і «астартам»
Божий гнів відчули і без жартів.
Фараон єгипетський, невіглас без тривоги,
Від наук жерців вважав себе нащадком бога….
В бездні моря закінчилася для них наука,
Та лукавий рід Мойсея слів не слухав.
Світ насправді і складний, зіпсутий, і жорстокий,
В многоті юрби без цілі не знаходять спокій.
Тягарі свої не в силах більше нести…
Хто зуміє їх навчить, щоб правди дух воскреснув?
І чому нам досі «пресвятії» не сказали,
Що нема потреби нам змагатися з «хрестами».
З неба Син прийшов, щоб відкупити грішних,
Він дорогу нам вказав як жити вічно.
Всемогутній Бог величну має силу,
Всі проблеми зникнуть, досягнемо миру.
Зникнуть глитаї, розбійники і «демократи»,
Чесний люд ніхто не буде обкрадати.
Євреїв 12:1,2 «Тож, оскільки довкола нас є така велика хмара свідків, скиньмо й ми всякий тягар і гріх, який легко нас обплутує, і витривало біжімо в забігу, який нам визначено, пильно придивляючись до Ісуса — Керівника і Вдосконалювача нашої віри. Заради радості, яка очікувала його, він зніс смерть на стовпі мук, знехтувавши ганьбою, і сів праворуч від Божого престолу».
Лист до галатів 6:2 « Не переставайте носити тягарі одне одного, і так будете виконувати закон Христа».
Псалом 55:22,23 « Свого тягаря поклади на Єгову, і тебе він підтримає. Він ніколи не дасть праведному впасти. Ти, Боже, кинеш неправедних до найглибшої ями. Ті, хто обманює і хто винен у пролитті крові, не проживуть і половини своїх днів, я ж буду завжди покладатись на тебе.
Івана 17:3 «А мати вічне життя означає добре знати тебе-, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795799
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Не плюй туда, где воду пьёшь.
Еще замучит жажда,
Но там, где бросил грязь и ложь
В руке тебе откажут...
Хоть шанс даётся иногда,
Но руку не протянут.
Когда посеяна вражда -
Она врастает в память.
И даже если, вдруг, простят,
Понять пытаясь глубже,
То врядли ты услышишь: брат!
Ты мне, как воздух, нужен.
Ведь что посеешь - то пожнёшь!
Тут нет другой морали.
Цена той дружбе - медный грош,
Где в душу наплевали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795748
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Старий майстер виготовляв багато різних
олівців. Він вибрав самий кращий олівець, узяв
його у руки і сказав йому:
- Малий, не має значення до кого ти попадеш
із моєї майстерні. Але де б ти не був, пам"ятай
три речі.
Олівець з цікавістю глянув на майстра.
- По-перше. Ти будеш чогось вартий тільки тоді,
коли тебе буде тримати чіясь рука.
- Так, майстер, я зрозумів.
- По-друге. Прийдуть часи, коли тебе будуть гострити
бритвою чи ножем... Це буде боляче, але це зробить
тебе ще кращим олівцем.
І третє, мій любий. Не забувай, шо у цьому світі багато
олівців таких, як і ти. Деякі товсті, деякі тонкі, є білі,
червоні, жовті, чорні, деякі довгі, а деякі короткі. Але
головне, що всередині всих цих різних олівців один і
той же графіт.
Так, кожний з нас - маленький олівець, який починає
вартувати чогось тільки тоді, коли він знаходиться у
Його Руці! Нас постійно "загострюють" і будуть
"загострювати", поки ми не станемо зовсім малими - ні,
не розміром - малим стане наше его. А коли ми станемо
настільки малими, що зникнуть наші індивідуальні
особливості і будемо повністю схожі з Його Божою Рукою,
ми не станемо відрізнятися від Нього, ми станемо Ним Самим.
P. S. Люди - как карандаши - каждый рисует жизнь
себе сам. Просто кто-то ломается, кто-то тупит, а
кто-то затачивается и рисует жизнь дальше.
Мудрость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794861
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2018
Візьми мене за руку, мій коханий,
Та у квітучі поведи поля,
Хай літній день у запахах духмяних
Благословляє небо і земля.
Давай на мить загубимось у травах
І приймемо любов, як Божий дар.
І скупані у сонячних загравах
До кучерявих підіймемось хмар.
Нахилять в нашу сторону голівки,
Люпин, ромашки й польовий горох.
І шелест крилець божої корівки
Розвіє тишу, у якій ми вдвох.
В твоїх очах знайду шалені ночі,
А ти в моїх - блакиті глибину.
Твій рідний голос тихо прошепоче,
Люблю тебе, лише тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794112
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
опять не пишутся стихи…
грехи...
не будоражат душу…
сухим вином...
следы тоски…
реала суть..
скучая... рушу…
и в примитивном словоблудье…
кручёных рифм...
банальных фраз…
ищу словесное орудье…
для описанья Ваших глаз
- зрачки из недоверия и скуки
– как экскаватор... в выкопанной яме…
- Фемида правосудит...
...жизни трюки...
- но верит в сны... с открытыми глазами...
они полны кокетством и лукавством…
а я иду...
на их манящий свет…
отбросив предрассудки про коварство…
ты никогда не говорила НЕТ !!!
мы оба малого хотели...
– душе покоя в бренном теле...
чтобы не ссорились они....
в ненастьем пахнущие дни
я рестораны знал по поварам…
кафешки…
по загаженным сортирам…
деФчёнок помнил всех…
по каблукам…
швейцаров…
по кокардам и мундирам…
я износил десяток паспортов…
твои коленки - наизусть…
.....губами…
Была ты...
САМЫМ ЛУЧШИМ МОИМ СНОМ…
лечившим душу…
в страшные …
цунами…
опал на землю тополиный пух…
напомнив вновь...
про зимнюю простуду...
глухою ночью…
снится сказка вдруг…
- где ты и я…
- где я и ты…
ПОВСЮДУ….
и не веря чувствам и словам...
моё сердце...
медленно.... ржавело...
всё равно...
привык я к чудесам...
...ну а Ты........
успела????...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747249
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 31.05.2018
Синее небо бездонное,
Смотрит на нас с высока.
Катятся слезы холодные,
Сердце сжимает тоска.
Ветер доносит украдкой
Шелест весенний, березы.
От твоей речи не сладкой,
Горькие катятся слезы.
Что ж мы с тобой упустили?
Мысли блуждают жестокие…
Звезды в молчании застыли,
Яркие, но одинокие.
Смотрят взглядом убийственным.
Как душу терзают мне грозы.
Ведь ты мой…чужой…, мой единственный,
Даришь всю жизнь только слезы.
Катятся слезы холодные,
Сердце сжимает тоска.
Синее небо бездонное
Смотрит на нас с высока
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793932
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
«У брата в котелке клокочет вкусно,
А у меня урчит пустой живот:
Приносит нам достойную добычу
Не каждая из непростых охот.
Напрасно я гонялся за козою,
С пустым колчаном вот пришел назад.
Нет, видно, нужно браться за мотыгу,
Да овощи растить себе, как брат.
Брат предлагает угостить похлебкой,
Но первородство просит уступить,
Чтобы не я, а он теперь был старшим.
Да пусть как хочет, лишь бы закусить.
Ну что дает мне это первородство?!
Что честь моя, и честь моих детей?!
Её не съешь, когда в кишках клокочет;
Похлебки миска в сотню раз ценней!» –
Исав сказал и отдал первородство.
Не он, а брат теперь начнет народ,
Народ, который будет избран Богом,
А сам Исав лишь раз набил живот.
Не зря, не зря рассказ об этой сделке
Навеки сохранила Книга Книг,
Ведь то, как Божий Дар на суп меняют
Сегодня можно видеть каждый миг.
Порою говорят: «Несправедливо!
Неужто брату брат помочь не мог
Без всяких сделок? Почему, в итоге,
Не помешал такому делу Бог?»
Нет, справедливо! Что не говорите,
Не должен получить Дар Божий тот,
Кто для того, чтобы набить желудок,
Его за миску супа отдает.
1 Согласно Библии, старший сын праотца Исаака Исав продал старшинство, первородство, младшему брату Иакову за миску чечевичной похлебки. Вследствие чего не он, а именно Иаков стал родоначальником народа израильского.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636797
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 30.05.2018
А ревность цвет имеет чёрно-красный:
Б оязнь потери, ЭГО сила-власть.
В о все века любви светильник ясный
Г убила злобой тёмной эта страсть.
Д оверия и верности сознанье
Е й, ревности безумной, не постичь,
Ё ж страсти - безусловное страданье -
Ж ивую душу в рану превратит.
З акон любви не терпит отрицанья:
И вишней белой чувства отцвели...
Й од ревности лишь разбередит раны:
К то не любим , не воскресит любви.
Л ихим припадком ревности томимый,
М огучий мавр любимую убил:
Н еистовым безумством одержимый,
О телло Дездемону задушил.
П латок простой подбросил подлый Яго,
Р евнивец объяснениям не внял:
С воей рукой, что меч несла с отвагой,
Т о верное созданье покарал.
У шли с ней и любовь, и обожанье -
Ф инал кровавый ревности слепой,
Х имера, неуёмное желанье,
Ц ейтнот глубокий страсти роковой.
Ч ерным-черны людей ревнивых мысли,
Ш аманит шабаш в бедной голове,
Щ адить любовь они не видят смысла,
Съест совесть их за все ошибки те.
М ы их понять попробуем гуманно:
Вьюжит судьба - у каждого своя,
Э дем любовный - это для романа,
Ю доль земная - правда бытия.
Я вам желаю боли избежать и ревности палящей не познать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793466
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
[i][b]Гаряче сонце скапало свічою
В густі, зелені віття яворів.
З такою відчайдушною жагою
Цей перший день травневий догорів.
Притихла жвавість денних бізнес-ланчів
І люду хвилю раптом віднесло.
Останім, схудлу колію трамвайчик
Залишив, мов покинуте весло.
Здається, що і пряності від спецій
Поглинула німа, далека даль.
А на дахи з фігурочок трапецій,
Спустилась ночі зоряна вуаль.
Й на теплу-теплу кожного подушку
Упало чорно-біле макраме.
А в снах був день, був день цей відчайдушний
І той, хто так уже не обійме.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789863
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018
[b]Про Хрест[/b]
[i]Між безлічі прикрас із золота та срібла, –
Згадаймо, чи не кожен обирає ХРЕСТ?
І безумовно, називаймо себе «вірним»,
Проте забувши головний закон з Небес.
У повсякденному змаганні серед рівних,
Хизуючись вагою й кількістю банкнот, –
Цураємось знедолених та бідних,
Чекаючи від Господа щедрот.
І вкотре, знов поріг переступивши храму,
Відбувши з ревністю покуту й каяття,
Учинком чи словами створюємо рану
На тілі Того, хто за гріх віддав життя.
Байдужі, грішники, для чого Хрест на шиї?
Для кого слів в молитві – пустота…
Бува для показу пісну куштуймо їжу,
А в душах пліснява вкоріненого зла.
Тож дуже хочеться у кожного просити,
Облишити з прикрас робити «жест».
Його потрібно не́сти, ¬– не носи́ти,
Бо це спасіння мученицький ХРЕСТ!
25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784367
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 01.05.2018
Пророчество? Халатность? Мир другим
в одну минуту стал – рванул реактор.
Не зная ничего, мы мирно спим...
В нас проникает тихо мирный атом.
Молва пошла: «Мол, беженцы... Беда.
Милиция приезжих «заметала»...».
И растекалось горе, как вода
из Припяти... А пресса призывала
не верить слухам. Происки врагов!
Страна идёт по пятилетке маршем,
сверх плана рост процентный закромов.
...Сверх плана рост процентный лжи и фальши.
Пока страну инструкторы ЦК
под мегафоны гнали на парадах,
ребята гибли в утлых УЗК,
не помышляя в душах о наградах.
А за страну, детей и матерей...
В запале скинув марлевые маски,
собой прикрыв спасаемых людей...
А Чазов плёл растерянно нам сказки:
про пользу радиации... Прошли
десятки лет, фонить не перестали
земля, вода... И те кто в рай вошли -
простые парни, крепче всякой стали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789121
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Люблю зайти в весняний ліс,
Де дихається в повні груди.
Живиця свіжа пахне всюди -
Вбирай, п'янися і живись!
Мов персонажі із казок,
В задумі шелестять дерева
І тягнуть віти просто неба -
Хочуть барвистих вже блузок.
Ще тихо. Тільки вітерець
Правічний, дикий, нелукавий
Промчить й майне ганяти хмари,
Щоб глянув сонця промінець.
Вже підсихає мокрий мох.
Скоро вмережиться квітками,
І ліс заселиться пташками,
Почнеться спів - переполох.
Ідеш й здається - вдалині
На тебе Мавка споглядає
І духів лісу зазиває:
[b]- Просніться й дайте хід весні![i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782356
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 24.04.2018
Поєднались в щасті люблячі два серця
Затишок сімейний ангел їх гойда…
Почуття ці світлі, сріблом у озерці
Виграють і сяють, як свята вода.
Подарунки долі їм приніс лелека
Сяйвом заясніла материнства суть…
Подарунок Божий, мрія їх далека
Посадили квіти… в радості цвітуть…
Райдужно зростає втіха у родині
Їм батьки дарують щастя і любов.
Дбають, поливають, щоб росли щоднини
І доволі в серці щирих молитов.
Щоб тяглась до сонця квітонька-дитина,
Мати хай дарує ніжність і тепло…
Виросте жорстока – не шукай причину,
Значить хтось посіяв в малу душу зло.
Щоби мати мужність, справедливим бути -
Батько хай дарує свій духовний гарт.
Витримка й сміливість, то в житті набуте
Дайте у майбутнє їм надійний старт.
Поливайте в спеку, захистіть в морози…
Хай не зломить вітер гілочки тонкі.
Вчіть достойно, з честю витримати грози
Тішилось щоб серце в вас через роки.
Будуть діти - квіти вдячні вам довіку.
Осінь ваша пройде серед їх краси…
Від людей подяки буде вам без ліку,
Хай квітник родинний додає снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788605
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Иисус отвечал: Царство Мое не от мира сего;
Евангелие от Иоанна. Гл. 18, 36.
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови праведника сего;
Евангелие от Матфея. Гл. 27, 24.
Ведал Пилат, что ни в чем не виновен Христос,
Ведал, что царство Его не опасно для Рима,
Только пришли фарисеи Иерусалима –
Требуют, смертный чтоб он приговор произнес.
Да почему они бесятся так, вот вопрос?
Эта страна удивительно непостижима.
Дело грозит мятежом, много крови и дыма –
Будет, конечно, тогда с прокуратора спрос.
Итак, чтобы конфликта избежать,
Как в наши дни сказали бы, сердитый,
Пилат решил Христа на казнь послать.
Лишь руки прокуратора омыты.
Как видно, мало истину узнать,
Коль нету воли для её защиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639624
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 18.04.2018
На краю села в долині,
Зовсім близько біля лісу
Красувалася калина,
Мов гулять дівчина вийшла.
Килимом трава зелена
Їй під ноги простелилась,
Навесні, мов наречена
Біло так на світ дивилась.
Осипались пелюсточки
До землі, немов сніжинки,
З неба усміхалось сонце,
Грілася під ним все літо.
Красень вересень нагрянув -
Зашарілась, зчервоніла,
Мабуть в нього закохалась,
Лиш зізнатись не зуміла.
Жовтень ще додав багрянцю
Ягідкам маленьким, листю,
Запросив її до танцю,
Гарне дарував намисто.
Згори падав сніг лапатий,
Як прийшла зима сувора,
А калинонька чекати
Буде весну в гості знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787645
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Именам все равно, кто их носит.
не под стать горделивым одеждам.
Клонит голову частая проседь,
сердце полнится робкой надеждой
на наряды из шелка и твида –
годы право имеют на роскошь.
За очками морщинок не видно,
складки скроют неровности кожи,
а осанку поддержит надежно
неизменное доброе имя.
Доброта, как всегда, – непреложна,
да и временем не измерима.
Имена – это те же одежды,
но под ними не спрячешь изъяны –
ни коварство, ни резкость невежды,
ни повадки слепой обезьяны.
Что же лучше – несвежее платье
или имя в засаленных пятнах?
Не очистить и не отстирать их –
имя нужно носить аккуратно.
Иногда – деликатная стирка
в неразбавленных утренних росах,
полоскание в солнечных бликах –
и не страшен назойливый возраст!
Отступает бессильно природа –
сердце снова не хочет покоя…
Имена могут выйти из моды,
а любовь остается любовью.
04.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787636
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Ми завойовуємо місце у житті, порушуємо інколи закони, я впевнений що найбагатші ті, для кого радість не купити за мільйони! Хто відчуває дня прийдешнього красу, не відвертається, не бреше, ходить прямо, не витрачає на брудні плітки часу, щиро шанує своїх тата й маму! Для кого зрада це страшенний гріх, хто ближнього і старість поважає, хто впавши не зламався, встати зміг, дивлячись в очі мирно розмовляє! Ці люди не в образі в тісноті, та в людських бідах не бувають крайні, вважаю я що найбагатші ті, хто бачить радість у речах звичайних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787627
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Жена - иголочка! Муж - ниточка!
Бывает в жизни и наоборот!
Кто "верховодит" в семейной парочке?
Никто тот выбор не поймет!
Но важно, чтобы жили вместе
И "вышивали" жизнь свою:
Бывает "гладь", бывает "крестик"...
Мы создаем судьбу свою!
Нить без иглы - в ней толку мало...
Игла без нити не нужна...
Их друг для друга создавали!
Гармония двоих важна!
Очаг семейный берегите!
Счастливых деток в нем растите!
Любовью, Ласкою, Добром
Узоры Жизни создаём!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787523
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Хочешь стану для тебя птицею,
Высоко с тобой полечу.
В твоих руках быть синицею,
Журавлем мне - не по плечу.
Хочешь стану я теплым лучиком,
В зимнюю стужу и в знойный день.
По жизни опорой и спутником,
Преследовать буду, как тень.
Хочешь стану одинокой волчицею,
Никого к тебе не пущу.
Превращусь для тебя дикой львицею,
И врагам твоим отомщу.
Хочешь буду твоей половинкою,
Ведь любовь на двоих одна.
В сердце стану твоею кровинкою,
Чаша счастья будет полна.
Хочешь буду всегда твоею,
Ты сам меня не подведи.
Океаны любви надеюсь
Ожидают нас впереди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786775
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Погане забувати – це наука,
я зараз говорю не про склероз.
Забути вчасно стрес – це гарна штука,
то краще, ніж лягти в анабіоз.
Забути горе, сумніви, печалі,
війну, утрати, ревнощі чи біль –
все ж краще, ніж безсонними ночами
кімнату мірять й поправлять постіль.
Із пам’яті стирати весь непотріб –
майстерності ознака, вищий клас!
Зробити краще скопом це ніж в роздріб,
але то все залежить вже від вас.
Учіться все недобре забувати,
незгоди всякі і подібний „хлам“.
Бо, як не зможете собі в цім ради дати,
альцгеймер швидко допоможе вам.
09.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786747
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
хто зрадив раз – напевно зрадить знов,
на картах навіть нічого гадати!
Недовго той триватиме екстаз,
фіаско закінчиться вся бравада:
особа, схитрувала що хоч раз –
вже заразилась схильністю до зради…
Сімейним також маю що сказать:
новенького як вам би не кортіло,
та спробуйте перш ребус розгадать –
чи варто все ж мінять на шило мило?!.
На жаль життя дорога непряма.
Хто знає, що начертано судьбою…
В сім'ї стосунки – то суцільна тьма,
в них розібратись можуть тільки двоє.
09.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786731
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2018
Заглядало у люстерко,
Вихвалялось порося.
- П'ятачок в мене кругленький,
Карі очі, ой краса!
Бігало все чепурилось,
Заглядало знову й знов.
То задком воно мостилось,
Мало хвостика крючком.
-Бач копитця в мене білі,
Щічки розовенькі.
Ще й пухкеньке я у тілі,
Вушка коротенькі.
Сонечко десь заховалось,
Буря піднялася.
Вдень неначе вніч здавалось,
Злива почалася.
Вітер хмари розігнав,
Сонечко з'явилось.
Вибігає порося,
В багнюці лишилось.
Метушилось, веселилось,
Де поділася краса?
І люстерко загубилось,
Порося є порося.
Байка нас чомусь повчає,
Так буває між свиньми.
Нехай кожен пам'ятає,
Залишаймося людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786527
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Дорога в храм
Мы вправе выбирать судьбы дорогу:
Один парит, другой бредёт, как вол!
Кто истину искал, тот вышел к Богу,
Кто к Богу, тот религию нашёл.
Извилисты пути земных познаний
К любви стремимся мы, но не земной,
Сквозь тернии, сквозь похоти сознанья
Идём дорогой разною ценой.
Господь построил в сердце нашем храм
И к каждому стучит, чтоб с ним вечереть,
Откроешь дверь Ему, Он будет там,
Его любовью путь свой будешь мерить.
Он - Слово миру, вездесущий Свет!
Искуплен грех, теперь стезя прямая.
Христос воскрес! - у смерти жала нет!
Спасеньем нам - любовь Его святая!
В.Стр@нник2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786540
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2018
Я так любив до Тебе мамо пригортатись,
І доторкатися любимої щоки,
Аби в обіймах ніжних, мирно засинати,
З цією впевненістю сина - поряд Ти.
В дні негараздів знати, Ти десь тут зі мною,
Коли, у нежить, спрага й хочеться води,
Коли лиш слово тихе мамине, від болю
Врятує душу вмить і заспокоїть сни.
Я так любив, колись, у будні перед святом,
Робити ніжний крем для тістечок Твоїх,
Кривенькі зірочки чи квіточки для пасок,
І так радіти, вкотре, чуючи Твій сміх.
Усе в минулому, в тумані днів осінніх,
Той колисковий, ніжний, материнський спів,
Що залишився в серці неймовірно рідним,
Й звучить донині в казці моїх теплих снів...
Всесильні мами наші, Господа творіння,
Що Вам проблеми, праця, біль і метушня?
Ви людства пишна крона, цвіт його й коріння,
Без Вас в гріхах давно загинула б Земля!
Без Вас би музика по світу не звучала,
Та і кому б писали ми свої вірші?
Бажаю кожній з Вас, щоб зірочка упала,
З небес на серце і засяяла в душі!
Хай Ваші донечки пізнають материнство,
Хай в ріднім слові МАТИ, щастя лиш живе,
Бо поки мами є – є юність і дитинство
І рід людський ще скоро, вірю, не помре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784196
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Я в своїх загрубілих долонях,
Вам приніс би із яблуні цвіт…
Та мій сад не розквітнув спросоння,
Хоч і зник вже у березні сніг.
Я би Вам, всі зірки дістав з неба...
Та, на жаль, мій аркан не для них,
Допомогу тут янголів треба,
Та і їх не знайшов я...Не зміг.
Я нектарами Вас привітав би,
З купажу Закарпатських всіх вин.
Цицерона затьмарив, щоб знали,
Перед Вами б упав й сивий Рим!
Голос рвав би я бардом співучим,
Та, на жаль, Бог не дав мені слух...
Я в моря, як "Голландець летючий",
Вас відвіз, шторм війни лиш би вщух.
Я би зміг...Чи не зміг, не важливо,
Та від серця, у день цей весни,
Я вітаю дівчат всіх так щиро,
Що, аж рвуться всі струни душі!
Вам кохання земного бажаю...
Нехай злиться Амур за слова,
Це його хліб і добре я знаю,
На любов лишень в нього права.
Живіть в щасті від нині й довіку
І радійте життю, як ніхто,
Хай дістане заморську Вам квітку,
Ваш коханий немов у кіно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781925
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 22.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Мабуть, бракує режиму порядку -
Час змарнував на ранкову зарядку.
Поки туди, ну а потім - сюди...
Ох! Хоч бери, на роботу не йди.
Це несерйозно. Вдягаюся хутко
Й крізь кучугури бігом на маршрутку.
Черга на неї вже метрів на сто...
"Люди, скажіть-но, а крайній тут хто?"
Якось заперли, занесли, запхали.
Тим, хто не вліз, ми руками махали...
Ну, дорогенький, натисни педалі,
Хай починається вранішнє раллі...
Ми залишаємо нашу зупинку,
І пасажири стають на розминку.
Скаче по ямах набита маршрутка,
В тонус приходить розслаблена грудка.
Трохи наліво, трохи направо,
Скоро наступна чекає нас вправа.
Швидше, здається, поїхали трішки...
Робимо ручки, робимо ніжки!
Міцно тримаймо в руках свої речі,
Ні, не сутулимось, випряміть плечі!
"Зараз же стій! Я проїхав зупинку!!!"
Робимо біцепс, робимо спинку!
"Ой, на дорозі малесенький песик!!!"
Робимо трицепс, робимо пресик!
Хто там сачкує ще з самого ранку,
Зараз маршрутка поставить у "планку"!
В кого іще нерозім'яті м'язи?
Гей, за кермом, а піддай-но ще газу!
То не біда, що пропахлися потом -
Ми ж безкоштовно займаємось спортом!
Рух - це життя, а маршрутка - це рух!
Нація сильна - здоровий і дух!
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781780
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Думки подібні до крилатих птахів,
Що линуть вільно в небуття.
Досить лише одного змаху -
І в думці з'явиться життя.
В святковий час чи серед буднів
Вони летять, лишивши тінь.
Обдумані та незабутні
Обгорнуть враз на самоті.
Чи благородні, чи то грішні -
Нам невідомий їхній хід.
Про них дізнається Всевишній,
Коли думки здійснять політ.
Отак життя в думках триває
І в пам'ять ляже назавжди.
Мереживом переплітаєм
Своє буття й свої думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781766
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Зустрівся з майбутнім я нині,
Не вміло воно говорить,
В малій причаївшись дитині,
Чекало на слушную мить.
Вивчало сьогодніше наше,
Щоб знать що потрібно зробить,
Мугикало, просячи каші
Та трохи водички попить.
Я думав,яке ж те майбутнє,
Чи вдасться його нам почуть,
Якщо воно зараз присутнє,
Яка ж йому стелеться путь.
Чи нас зрозуміє хоч трохи,
Чи буде всіх нас зневажать,
Чи дасть штурханів нам під боки,
Чи буде нам славу співать.
Майбутнє розводить руками,
Не вміє й не може сказать,
Що зробить воно саме з нами,
Що треба від нього чекать.
Зустрівся з майбутнім я нині,
Не вийшло розмови у нас,
Воно, заховавшись в дитині,
Чекало на слушний свій час.
02.07.01.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781750
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2018
Помоги мою веру и верность Тебе
Сохранить до последнего вздоха,
Помоги не сломаться под натиском бед,
Помоги не роптать, когда плохо.
Помоги, помоги, наш Небесный Отец,
Я во имя Христа умаляю,
Лишь в Тебе сила жизни для наших сердец,
И дыханьем лишь Ты наделяешь.
Помоги, Отче наш, мне любовь оценить,
Что явил в Своём Сыне нам, грешным,
Кто из рабства грехов нас сумел Искупить
Ценой жизни Своею Безгрешной.
Помоги мне, взирая на подвиг Христа,
Быть подобной Ему в послушаньи
Твоей воле, Отец, чтоб навеки ей стать
Моим самым желанным желаньем!
Помоги материнский мне крест донести,
За детей возносить чтоб молитвы,
Чтоб из рабства греха мог Христос их спасти,
Кто со смертью уж выиграл битву.
Помоги показать детям истинный путь,
Чтоб идти тем путём захотели,
Чтоб освоить "люблю" - Твою вечную Суть,
Стало главной их, истинной целью!
Помоги в сердце мне Храм Святой возвести,
Чтоб Твоя в нём любовь обитала,
Помоги до заветной мне цели дойти-
Чтоб Твоим я подобием стала.
Помоги до последнего вдоха дышать
Лишь любовью к Тебе и творенью,
Помоги, чтоб, познавшая милость прощенья, душа
Не забыла Цены Искупленья.
###################
Умоляю Тебя, Бог Святой, Всемогущий,
Помоги строить в сердце Святое святых,
Где Твоя суть-любовь будет хлебом насущным,
Где вовеки веков будешь царствовать Ты!
Добровольно Тебе свое сердце вверяю,
Ты вдохнул в него Дух Своей вечной любви,
Дух, который сердца, словно птиц, окрыляет,
Дух, с Которым легко исполнять «возлюби»!
Добровольно хочу на Христа стать похожей,
Кто мой грех искупил на Голгофском кресте,
Мне не трудно шагать за Святым Сыном Божьим
В Царство любящих душ — к той заветной мечте!
И пускай мне твердят знатоки-корифеи,
Опыт жизни своей за основу беря:
«Ты на землю спустить с той безумной идеи»,
Лишь Тому, Кто воскрес, стала я доверять!
Все «калифы на час» своим знаньем и властью
Не сумели мне дать, что дал любящий Бог:
И прощенье грехов, и лавину чувств райских,
И вдохнул суть Свою в мое сердце — любовь!
Точно знаю теперь, кто мой враг самый злейший-
«Здравый ум» мой, что веры в жизнь-вечность лишил,
Сердцем верю теперь, что мужчин Бог и женщин
Сотворил, чтоб любовь стала нормой души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781346
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Наркотик "лестощі" нам роздають усюди,
Що смертний розум наш, над Божим возвиша,
Бо безкоштовний він, і люблять його люди,
Не думаючи, що ціна його - душа.
Ну, хто ж не чув - в раю диявол, через змія,
Адама з Євою свавіллям спокусив,
Той плід, що смерть несе, брехні повірив, з'їли,
І зрадили Творця, Хто їм життя створив.
Хоч Бог попереджав: пізнаєте дві смерті,
І тілу, і душі плід принесе кінець,
Проти Законів він вкладе в серця упертість,
Безсмертного життя, що вічний дав Творець.
Бог жертвував ягням, щоб викупити тіло,
А за життя душі пожертвував Христом,
Від враження Ціни, душа щоб захотіла,
У вічного життя не бути за бортом.
Як у лисиці ціль - сир у ворони вкрасти,
Поцупити серця - диявола мета,
Та, щоб за борт життя нашій душі не впасти,
Потрібно мати Дух Спасителя Христа.
На лестощі щоби увагу не звертати,
Любити правду щоб, що каже Бог серцям,
Від послуху Христу були щоб результати:
Що в час земний душа придбала Суть Творця!
УПЕРТІСТЬ - поведінка індивіда, що характеризується активним відкиданням вимог Законів Творця.
####################
Лесть душам душеловка
Христос - Спаситель душ, Гарант Он для души,
Ведь Он их Искупил из дьявольского рабства,
Чтоб с ритмом для сердец: дышать, любить и жить,
Им с Богом вечно жить, как детям, в Его Царстве!
Не хочет душегуб остаться без рабов,
И расставляет льстец повсюду душеловки,
Душа, вкушая лесть, гордилась чтоб собой,
И, как на сыр мышей, льстец ловит души ловко.
Вкушая лесть, душа считает за врагов
Всех тех, кто ей не льстит, она их ненавидит,
А то, что в ад идёт с хозяином рабов,
Не видит, неужель, иль не желает видеть?
Лесть крепче всех сикер, вмиг душу опьянит,
А пьяному, увы, и море по колено,
Ну, неужели Весть души не отрезвит:
Что грешники и грех будут гореть в геенне?
Бессмертия Гарант - Сын Божий на Кресте
Благую Весть добыл - Прощение для грешных:
Чтоб души нам омыть от дьявольских страстей,
Кровь проливал Свою за грешных - Бог Безгрешный!
На смертном том Кресте явил нам Бог любовь -
Он принял вместо нас - распятье, бичеванье,
Чтоб, грешным нам, добыть Прощение грехов,
Чтоб жизни вечной ДАР дать душам в покаяньи!
"Ворона и лиса" - ведь неспроста Крылов
Нам преподнёс урок, чтоб видеть цель обмана,
Что дьявол, как лиса, "воронам" льстить готов,
Чтоб жизнь - тот Божий дар забрать у лестеманов.
Жизнь вечную - Свой дар, Христос не может дать
Тем душам, что отдать дар душегубу смогут,
Он видит, кто Христа готов предать, продать,
И кто готов явить любовь и верность Богу!
Сикера - крепкий спиртной напиток
####################
Пока душа де-факто любит лесть
Легчайший выбор душам дал Творец:
Жизнь или смерть, или Христос иль дьявол,
Или "люблю я" - вечный ритм сердец,
Иль "жажда" своей власти, своей славы.
Христом Воскресшим дьявол побеждён,
И прав на наши дУши не имеет,
Но, в лицедействе душегуб силён,
И лестью дУши он пленять умеет.
Пока душа де-факто: любит лесть,
Из рабства смерти выйти не желает,
Ей лесть дороже, чем Благая Весть:
Что любяший Христа, - не умирает!
Де-юре: можем чадом стать Творца,
Но стало ли для нас это де-факто?
Ведь чадом стать Бессмертного Отца,
Не может не замеченным быть фактом!
Перед Христом покаяться нам надо,
Чтоб статус дал душе Он: "Божье чадо"
#####################
Отравим лестью душу мы свою
И мысль, и звук, и запах есть у слов,
Они или мудры, иль пустозвонны,
Или благоухают, как любовь,
Иль источают ненависть зловоньем.
Как пирожки с начинкою, слова-
Иль в ад иль в рай нам открывают дверцу,
Не в силах различить их голова,
Ведь «дух начинки» чует только сердце.
Поверим коль словам мы — «I love you»,
Основанных на мысли -»потребляю»,
Отравим лестью душу мы свою
Тем «пирожком» с начинкой не из рая.
Ведь с давних пор не изменился лжец,
Адама с Евой отравивший лестью,
Но, Бог дал путь спасенья для сердец,
Добытый на Кресте Благою Вестью.
Решаем мы: иль быть или не быть -
Творцу сердец Царем сердечных тронов,
Решаем мы: играть или любить -
Нести благоуханье иль зловонье.
Коль в нашем сердце воцарится Бог,
«Начинку» вмиг унюхает сердечко,
И будет есть средь всех земных дорог
Лишь «пирожки» с начинкой жизни вечной!
##############################
Лиса меняет шкуру, но не нрав
Лиса меняет шкуру, но не нрав,
И, если по душе нам речи лисьи,
Лишиться можем, словно сыра, жизни,
И, кто же в этом случае неправ:
Лиса, что нрав свой хитрый не меняет,
Иль тот, кто лести Патрикеевны внимает?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780784
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
З Восьмим березня, чоловіки!
Вам дається іще один шанс
Довести всім, що ви залюбки
Справи зробите всі замість нас:
І попрати, і витерти пил,
І на кухні, немов майстер-шеф,
І накрити святковий стіл,
І підлогу помити теж.
Ще й скупитись в крамниці, та так,
Щоб сімейний бюджет не страждав,
Сукню жінці попрасувать,
Та і сам, гарно щоб виглядав.
А увечері посуд прибрать,
Перемить, в кухні лад навести
І не дай Боже вам сказать,
Що у вас голова болить.
Що втомились й не чуєте ніг
І спина так болить, аж, пече!
Подаруйте коханій ніч —
Вам кохання хай силу дає.
З Восьмим березня, чоловіки!
Ми вас любимо кожну мить,
Допоможемо вам залюбки
Наші справи переробить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780441
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Несмілий промінь...в лід закуте сонце...
І клаптик неба у калюжі... й півпланети!
Вона сплітає сонячні тенета,
Маніжить краплю світла у долоньці...
Загравами розважливо вертає
Всіх птахів, що блукають чужиною...
Хороше повернулося з Весною –
Ми достеменно це завжди всі знали!
Згадаю й тих, кого зима нещадно
Пото́йбіч залиши́ла із собою...
Й на щастя й на журбу є Божа воля,
Завжди на все-про-все є Божа влада.
Але, цей день – у крапельці бурульки
Вміщає стільки сонячних кларнетів!
І передзвони весняних сонетів
Таємно відкривають перші бру́ньки...
Скажи мені, то – усмішка, чи подив,
Твої вуста торкнула так чарівно?
А ти сьогодні – весняна́ Царівна,
А ти – чиясь сьогодні нагорода!
А ти – у теплих лагідних долонях
Сьогодні зігріваєш первоцвіти!
І закохався розбишака-вітер
У таїну на твоїх ніжних скронях!
І стільки радості і світлої печалі
Є у житті іще у нас з тобою!
Хороше повертається з Весною –
Ми достеменно це завжди всі знали.
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780281
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Грейте, люди, друг другу души
Всем чем можно согрейте ее.
Добрым словом, входящим в уши
Лишь бы было душе тепло.
Согревайте своим дыханьем
Стуком сердца в груди своей.
Верой в ближнего, ожиданьем
На пороге открытых дверей.
Чашкой чая, поступком, цветами
Нежным взглядом, средь вьюг и льдов.
Согревайте ее руками
Если нет подходящих слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744294
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.03.2018
Літак єгипетський вирулює на злітну смугу.
Погіршилася видимість- раптово ліг туман.
Не відриваючи очей від приладів, тамуючи напругу
Передаю погоду, не виказуючи свій нервовий стан:
«Диспетчер-основний! Різке погіршення погоди!
Туман вже 300,вертикальна – 60!»
Дивуюсь вкотре цим миттєвим витівкам природи-
Мабуть, прийдеться лайнеру вертатися назад.
Та котиться він велично по злітній смузі,
Вже ледь розбірливо мигтять його вогні,
А видимість вже знизилась критично,
Що спонукало з «старту» вибігти мені.
Ось смуга поряд- літака не видно,
Лише ревуть турбіни у пітьмі…
«Мак Дугласе», злітай, будь ласка швидше!
Допоможи пілоту, Господи! Ну і вза́єм – мені!
Хвилини тягнуться, чи може то секунди,
Вагаються і служби і пілот,
А в літаку сидять спокійно люди,
Яким на виліт згоду дав аерофлот.
Дрижить земля зі скреготом на смузі,
Бере розгін літак…Чи відчайдух пілот,
А в мене – руки складені на грудях.
Лети! Мабуть, в твоїй кабіні був сьогодні Бог.
09,02,2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780199
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Он сказал им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
Евангелие от Луки. Гл. 20. 25.
Спросили Спасителя раз фарисеи:
«Учитель, скажи нам свой мудрый ответ:
Язычнику-кесарю мы, иудеи,
Должны ли налоги платить, или нет?»
Ухмылка таилась в усах фарисея,
Край пышной одежды ласкала рука.
«Коль скажет: «Платите!» – решат иудеи,
Что он просто римлян жестоких слуга.
А скажет он нам: «Не платите налоги»,
Так мы предадим его в руки солдат
Как злого мятежника. Очень ведь строгий
Наместник Тиберия Понтий Пилат».
– Зачем, лицемеры, меня искушать вам? –
Ответил с улыбкою ясной Христос.
– На этот динарий взгляните, о братья.
Чей лик на монете? – задал он вопрос.
– На этой монете сам кесарь Тиберий.
– Так вот и давайте монету ему,
Но то, что положено Богу по вере
Творцу воздавайте, Ему одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639151
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 03.03.2018
В стране правил злой царь. Убив братьев своих, воссел на трон и стал угнетать свой народ. Обложил неподъемными налогами, а кто не мог платить, того приказывал нещадно бить и продавать в рабство. Жил в этой стране селянин. Тяжело работал в поле и оставался с крохами на столе. Жена родила ему сына, но в слабости, от тяжелой жизни, рано отошла в мир иной. В душевном страдании селянин возроптал на Бога:
- Господи, как же так, где же милость Твоя, взвалил на наши плечи ярмо неподъёмное, так что весь народ в муках и страданиях. За что возненавидел нас, за что караешь. Почему не подымешь меч Свой и не избавишь нас от мучителя?!
Не найдя ответа, разуверился селянин в милости Божьей и сказал в сердце своем: «Нет милости на небесах, нет милости и на земле! Воспитаю сына своего в правде сей, да будет сам правителем судьбы своей!»
И вырос сын его, и, оставив отца своего, пошел творить судьбу свою. Нарекся он сыном одного из убитых братьев царя, и, собрав войско, свергнул тирана с престола его. Воссев на трон, стал угнетать народ свой хуже прежнего, поскольку не ведал милости. Отец, узнав сына своего и видя бедствие народа более прежнего, сказал: «Пойду к сыну своему, вымолю у него послабление для людей».
Придя к сыну, упал на колени перед ним и взмолился: «Сын мой, разве ты не вкушал страдания вместе со мной, разве ты не видел, как страдал народ от жестокости прежнего царя, неужели глаза твои ослепли, а сердце твое окаменело, неужели кровь твоя перестала наполнять сердце твое и ты не видишь, что наложил на людей ярмо хуже прежнего? Смилуйся сын мой». На что сын ответил: «Не знаю человека сего! Я сын истинного царя! За то, что посмел назвать меня своим сыном, киньте этого сумасшедшего в высохший колодец в пустыне, а что бы он знал милость мою, дайте ему козью шкуру наполненную протухшей водой!» И посмеявшись, ушел прочь. Воины схватили старика и исполнили приказ.
Спустя несколько дней случилось чудо, в пересохшем колодце поднялась вода. Старик освободил шкуру, надул ее, и выбрался из колодца. Идет старик по дороге не имея ни веры, ни надежды. Встречается ему на пути шатер и хозяин у дороги.
- Откуда странник путь держишь? – спрашивает хозяин, - Стань гостем моим, отдохни с дороги и раздели со мной скромную трапезу.
Старик помолчал, но, не зная, что сказать от усталости, поблагодарил хозяина и последовал за ним. Умыв гостя и разделив хлеб, хозяин спросил: «Откуда путь держишь, и что гнетет душу твою?». Старец поведал хозяину свою историю. Тогда хозяин говорит: «Оглянись! Видишь в углу шалаша тростина растет, а возле неё меч лежит. Возьми меч, переруби тростину и умрет сын твой!» Испугавшись этих слов, старик упал к ногам хозяина: «Господи прости сына моего, может он одумается, дай ему время для исцеления и вразумления!».
Тогда, преобразившись, хозяин говорит ему: « Как же ты обвинял меня в немилосердии за то, что не избавил народ от царя прежнего, а сам имеешь милость к сыну своему, который хуже прежнего. Неужто твоя милость более Моей?!» И исчез шалаш, и остался старик на дороге один.
Осознав слова сии и раскаявшись, пошел старик, неся весть о милости Божьей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680664
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 03.03.2018
Идя дорогою из селения в город, ученик увидел, как коршун в небе поймал голубя, и спросил учителя: «Учитель, почему Бог не избавит нас от лукавого, почему Он отдает детей своих в руки злу, неужели он не любит детей своих, почему не защитит их, почему не запретит злу быть?» Но учитель молчал, держа в руке зеленое яблоко, он размышлял над тем, что необходимо человеку, чтобы созреть.
На городской площади стояли лавки ремесленников, а в центре маленький мальчик пел песню, прославляющую Бога. Учитель с учеником остановились послушать песню и ученик сказал: «Учитель смотри, какой славный мальчик, вот истинно дитя Божие», на что учитель снова ничего не ответил. Подойдя к лавке гончара, который как раз закончил лепить прекрасный кувшин, учитель спросил: «Скажи, добрый человек, могу ли я в этот замечательный кувшин набрать воды, что бы, когда буду жаждать, испить из него». Гончар улыбнулся и ответил: "Как же вы, уважаемый, сможете набрать в него воду, ведь глина ещё сырая, если возьмёте его, он погнется, а если нальете в него, то он расползётся и вода выльется. Сначала необходимо обжечь его огнем, что бы он приобрел крепость, вот тогда и сможете взять его, и что нальете, то сохранится".
Тогда учитель посмотрел на мальчика и ответил ученику: «Этот сосуд прекрасен, поскольку человек, который трудился над ним, вложил в него свою душу. Но он еще не познал огня, посему не надежен. Потому-то Бог и допустил зло к детям своим, дабы глина стала прочной, и если устоит в огне – будет надежен. Не по началу Бог судит, но по концу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776874
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 03.03.2018
В моей душе вдруг стало меньше слов,
И те, с годами, словно льдинки тают,
Устал писать про просинь облаков,
И грусть изъела душу до оскала.
А в прочем-то и нечего сказать,
А если есть, то некому и вряд ли
Найдутся те, кто сможет осознать...
Плевать, ведь главное, что я ещё не сдался!
И потому слова мои всё реже, но весомей
Срываются на белые, безгрешные холсты,
И гранями молитв, в тиши моих оскомин,
Пронзают непорочность застенчивых страниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779957
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Не тратьте время на других,
Другие были, есть и будут.
В толпе незрячих и глухих
Назавтра вас они забудут.
Не вспомнят вашу тишину
В час мимолетных откровений,
Когда душа звала весну
Среди нахлынувших волнений.
Не тратьте время и на тех,
Кто не очистившись от грязи,
Стал пленником своих утех,
Едва пробившись в свет и в князи.
Не верьте жарким их устам,
Не прибегайте к их услугам.
Жизнь все расставит по местам
И всем воздаст по их заслугам...
Судите всех по их делам,
В пути уставших не бросайте.
Любовь не прячьте по углам,
Добру всего себя отдайте,
Не станьте пленником судьбы,
Не извивайтесь, не ропщите.
И веря в значимость мольбы,
Не в ней спасение ищите.
Всему имеется свой срок,
И как бы время вас ни било,
Не запасайтесь счастьем впрок,
Цените то, что есть и было
Цените время - жизнь одна,
Ее мгновенье не измерить.
Пусть не испить в ней все до дна,
Спешите жить, творить и верить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779950
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Прости меня, и я тебя прощаю,
За все, чего не будет или нет.
За то, что очень часто засыпаю
От скучных и бессмысленных бесед.
За то, что я, открыв однажды двери,
Захлопнуть вовремя их не могу.
За то, что никогда ни с кем не спорю,
И никогда подачек не беру.
За искренность, открытость и правдивость,
Которые порою ни к чему.
За то, что, несмотря на все, я верю...
За то, что не убить мою мечту.
За то, что навязать извне мне выбор
Пока не удавалось никому.
За то, что я сама себе не верю.
За то, что, получая, отдаю...
© Copyright: Елена Пархомчук, 2018
Свидетельство о публикации №118022512584
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779090
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
А я би міг, колись, дивитися на небо,
І мабуть очі в мене були б голубі…
Але нема мене, та й мріяв я даремно,
Сказати ніжно-миле «Мамочко» тобі…
Я ненароджений…Не вигрітий під серцем,
Теплом долоні не обласканий малюк…
А я би теж колись, чалапати міг вперше,
До твоїх щирих Мамо, розпростертих рук.
Я так хотів, колись… Радіти снігу й сонцю,
Та посміхатися світанкам на весні!
І бути сином твоїм…Ти хотіла доцю?
Ніким не стати, в цьому світі, вже мені.
Я ненароджений…Безвинно убієнний…
Мені і янголом не стати в небесах!
Який у списках я, такий ось незліченний,
Ніким не згаданий, безгрішний неборак?
А я би міг, колись, тобі допомагати,
Чи вчити літери, складаючи в слова,
І так багато, Мамо, міг би ще пізнати…
Якби дала ти шанс мені на це життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778735
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Грешней меня на свете нет,
По крайней мере, я - не знаю.
Своих грехов не вижу края...
Скорбит душа моя, вздыхая,
Не исправляясь много лет.
Я просто скопище грехов,
Я полон мыслей гадких, пошлых,
И мне от них уже аж тошно,
Но не могу оставить в прошлом
То зло, какому дал я кров.
Я недостойнейший из всех,
Ни слёз во мне, ни покаянья...
Ведь лишь безудержным рыданьем
И падшей сути осознаньем
Возможно смыть тяжёлый грех.
Я чёрств и, словно камень, твёрд...
Нет ни любви во мне, ни ласки,
Сковали сердце моё маски,
Поблекли жизни светлой краски,
И я душой, как будто мёртв...
Внутри зияет пустота,
Тоска меня одолевает,
Печаль-уныние съедает,
А боль в душе не утихает
И мучает во дни поста...
Помилуй, Господи, меня,
Я за грехи прошу прощенья...
С небес пошли мне утешенье,
Подай душе моей прозренье
И радость завтрашнего дня...
Великий пост, 2005 год.
На изображении покаяние мытаря и фарисея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777950
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Одного разу Крапля, що народжена дощем на Небі,
упевнила себе, що Бог її послав на Землю як Вождя
і вирішила раптом, що є обраною, випав жереб,
судилось бути вчителем і всіх судити, бо вона Суддя.
Потрапив у Струмок, вона всіх намагалась перевчити,
пустила хвилю гніву: "все з помилками, неправильне життя".
А той дзюрчав собі та не зважав на Краплю з аудитом,
заніс до Річки й скинув там без зайвих бульбашок і побиття.
Ріка взяла Краплину з радістю, мов доньку рідна мати,
але й там Крапля мила не приборкала просвітницьких основ,
все бульбашки пускала та навчала всіх як їсти й спати...
Доїхала Рікою аж до Моря й була взята без умов.
А Море без вагання влило Краплю в Океан безмежний,
але і там мала старалася підняти вчену каламуть,
то забагато солі, глибоко і взагалі, бентежно,
не розуміючи уклад, скрізь лізла і спотворювала суть.
Побачивши безмежність просторів новітньої квартири,
знов Крапля почала сварити, вчити жити й наставляти всіх —
як правильно потрібно дихати, із видом бригадира,
однак, чомусь у відповідь на це лунав веселий, щирий сміх.
І запитав її одного разу Океан з любов'ю:
"Навіщо ти, мала, переробити захотіла і мене?
Твої слова образливі для мене, їх сприймаю з болем,
Ти ж донька моя мила, кров моя, ми разом ціле є одне!"
2017 р.
*******************************************
Капля
Однажды Капля, урожденная на Небе,
Уверила себя, что послана на Землю,
Решила вдруг, что избрана и выпал жребий,
Ей с миссией будить всех тех, кто мирно дремлет.
Попав в Ручей, она все тужилась, старалась,
Поднять волну, которая весь Мир изменит,
Ручей журчал себе, а Капля обижалась,
И скоро ей Река его сполна заменит.
Река взяла ее в себя, как будто мама,
Но Капля мысли смелые не укротила,
Старалась пузыри пускать, лихая дама,
Река же терпеливо ее в Море влила.
А Море влило каплю в Океан безбрежный,
Не слушал он ее, живя своим укладом,
Она и дальше продолжала ныть прилежно,
Все объясняла и учила, как жить надо.
Увидев безграничные просторы дома,
Активная, учить взялась себе подобных,
Как правильно дышать и жить, ну, все знакомо,
И выглядело это бесподобно.
Спросил ее однажды Океан с любовью,
Зачем меня ты переделать захотела,
Ведь я твои слова воспринимаю с болью,
Ты дочь моя любимая, мое ты тело.
2015 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763436
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 10.02.2018
Пусть слова запоздали на тысячу лет,
И в глазах твоих осень дождями пугает.
Пусть у завтра для нас ничего больше нет,
И короткие встречи к разлуке стекают.
Всё равно не жалею ни прожитых дней
В этом странном безвременье жгучей печали,
Ни бессонных, затерянных в мыслях ночей,
Что тебя мне по капле тогда открывали.
Не жалею души, обожженной огнём,
Не жалею, что сердцем к тебе прикоснулся,
Что при встрече с тобой, как о камень споткнулся.
И о том не жалею, что будет потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774722
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Я хочу вірш свій присвятити Слову
Бо в нім магічна сила є.
Велична і багата Словом мова...
Відтінки у життя наше дає.
Зігріти Словом можемо людину.
Загоїть рану і зцілить.
Заколисати й втішити дитину…
Ним можна горе й радість розділить.
Ще можна щастя загукати Словом,
Переступивши батьківський поріг,
Теплом зігріть у пору світанкову
Клубочком воно ляже їм до ніг.
Неначе грім страшний вражає Слово,
Як гірку звістку в дім несуть…
У мить таку, подай Слова нам, мово,
Такі, що сили можуть повернуть!
Одне лиш Слово – і кохана сяє...
А ніжність зігріває світ…
У відповідь ще краще відшукає
Душа квітує, проситься в політ…
Буває іскра та навік згасає
В очах, де грала ця любов…
Де зникне раз, то вже не воскресає
В зрадливих Слів, нажаль, нема обнов.
Слова магічні вплетені в молитву
В них крила є летіти до небес.
Ним можна витерти сльозу пролиту
Щоб подих серця до життя воскрес.
Від Слів у відчуттях квітує поле,
А може в серці бути шрам…
Склом битим лицемірне Слово коле,
А щире в душу ллється мов бальзам.
Тож покривай, Людино, шовком Слово,
Перш, ніж промовити його.
То будуть квіти з нього - не полова,
Бо, Ти Володар Слова є свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774592
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
[b][color="#0e286e"]П-амять сыграла со мной злую шутку,
Р-ежет по сердцу и рвет на куски.
О-х, возвратиться б туда на минутку,
Ш-кольной любви своей видеть ростки.
У-лицу нашу и белые платья
В-ишен в цвету и метель лепестков.
С-нова почувствовать радость объятий,
П-ервую в жизни охапку цветов...
О-тчий там дом... и разбитое сердце,
М-амин... за позднее время... упрек,
И- гром мелодий немыслимых герцев
Н-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
А- вот теперь, когда годы... и опыт,
И-волга снова поет у реки,
О-чи напротив и твой милый шепот,
Б-удто у сердца в груди мотыльки.
О-сень уже обнимает за плечи,
М-еньше оттенков в ней, меньше огня,
Н-е забывай, как и я, наши встречи,
Е-сли любил ты и вправду меня...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774591
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
…Снег – это дождь.
Дождь – это слезы.
Слезы – печаль,
А печаль – это жизнь.
Жизнь – это степь,
Где гуляют морозы.
Ну а мороз –
состоянье души.
Струны души –
Это робкая песня.
Песня – полет
Одинокой мечты.
Ну а мечта-
Быть женой иль невестой.
Ну а жена –
это долг суеты.
А суета –
это тяжкое бремя.
Бремя – сжигает
надежды мосты.
Ну а мосты –
это хрупкое время.
Время – союзник
Утекшей воды.
Капли воды –
Это, может быть, омут.
Омут – капкан,
Где прячется ложь.
Ложь – это в лесть
Обернутый холод.
Холод, как снег,
А снег – это дождь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774584
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Мелодії кохання не згаса́ють
у тих, хто свя́то вірує в Любов!
Їм ангели на арфах ро́ндо грають,
та музика чарує знов і знов.
Мелодії кохання линуть світом,
беруть в полон і душі, і серця.
Їм не важливо, що весна, що літо…
Немає навіть взимку їм кінця!
Я зи́чу всім порядним, добрим людям –
хай через все життя вас проведу́ть
мелодії кохання, світлим буде
ваш, інколи тернистий, довгий путь!
28.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762757
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 31.01.2018
Законослухняні
І ось вони стоять, немов побілена стіна.
Їх погляди суворі, в дивовиж поважні.
Наділені найвищим саном недарма,
Навколо варта, і вони відважні….
Від них залежить і добробут і життя,
Перечити ніхто їм навіть не посміє.
Оберігають спокій і еліти майбуття,
Їм догодити кожен смертний мріє.
Лишень вони закони гідні видають,
Передбачають хід подій на сотні кроків.
Величне, унікальне «Римське Право» віднайдуть,
Щоб до кінця Системи не було мороки.
Безпечні всі, хто їх обожнює, боготворить,
Немає сумнівів найменших про порядність.
Дарма, що лівого від правого не здатні відрізнить,
Найвища цінність – пожиточність і мовчазність….
Ця гра існує тисячами літ,
Мов в казані, вирує і клекоче.
Були сміливці, що казали – ні!
Але Система піддаватися не хоче.
Згадаймо час двох тисяч літ:
Синедріон у замішанні, в гніві –
Як сміли простаки здійняти бунт,
І звідкіля в них неналежна смілість?
--Хто вам дозволив говорити про Христа,
Хіба ж ми вас не раз попереджали:
Його наука – справа дуже непроста,
Вона загроза нашої могутньої держави.
Хіба Син Бога учням не казав:
--За Мене вас раби гріха возненавидять.
Під виглядом демократичних бутафорних прав
Творять бедлам, але не йдуть слідами Сина.
Шукають радість у марних розвагах,
Висміюють усіх, хто не подібний як вони.
Дерзають в збоченнях і моногамних шлюбах,
Шукають екстрасенсів, щоби їм допомогли….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768015
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 31.01.2018
Як бає всім нам Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
коли пророк той свій народ єврейський
безводною пустелею водив.
Через півсотні днів після „ісходу“,
зустрів його Він на горі Синай
і заповіді для свого народу
Мойсей отримав, що приводять в рай.
Я твій Господь єдиний! Окрім мене
нехай не буде будь-яких богів.
До Неба руки ти здійми натхненно,
наперекір догматам ворогів!
Не сотвори ніякого кумира,
подоби на небесне чи земне.
Прокляття жде нащадків твоїх, віру –
ревнивий Бог нікого не мине…
Ім’я не згадуй Господа даремно.
Язик брутальним словом не погань,
слідкуй за ним несамовито, ревно,
щоб покаранню не віддати дань.
Шість днів Всевишній дав усім для праці,
суботу ж Він для себе залишив.
Бо світ Господь творив шість діб, а вранці
на сьому – мир спочинком освятив.
Шануй свою рідню, отця і неньку,
батьків, які дали тобі життя.
Будь з ними завжди ввічливо-чемненьким –
продовжить Бог твоє земне буття.
Не убивай, не відай перелюбу,
в чужого і свого не укради.
Як близькості в житті не мав без шлюбу –
то зайвий крок до Бога, від біди.
На ближнього не свідчи неправдиво
його дружину теж не побажай,
вола, осла, домівки, навіть жнива –
отримаєш багатий урожай.
Ці заповіді – Царства запорука,
народу що Єгова сотворив.
Його народу! Ось у чому штука…
І не потрібно більше зайвих слів.
Якщо ж мені хтось хоче заперечить,
я запитаю також тих заброд –
чом не виконує ті Божі речі
у першу чергу все ж Його народ?!.
січень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774422
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Росту я в лісі, всім відомо
І захищаю все навколо,
Сховаю зайчика малого
Я від лисиці й вовка злого.
Сережки від природи ношу,
Без них прожити я не можу.
Кожух духмяний і зелений
Зимою й влітку є у мене.
А підкажіть мені хто зна,
Що дерево це є...( Сосна).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774131
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
В катакомбах здесь почти уютно-
Ни жары, ни ветра ледяного;
Пусть сюда сойти немного трудно
Здесь мы для моления Святого.
Там шумит над нами где то Рим,
Форумы, инсулы*, акведуки,
Здесь перед распятием Святым
Мы в молитвах простираем руки.
В Риме мы рабы и господа,
Скульпторы, певцы, легионеры,
Но как только спустимся сюда -
Нас в Христа объединяет вера.
Говорит священник Иоанн,
Свечи, от людей большие тени…
Император против христиан
Начал небывалые гоненья.
Или поклонится лже-богам
Или на кресты и на арены.
Не богатый выбор всёже дан,
Смерть или ужасная измена.
Рим в амфитеатре показал
Всей души ужасную изнанку.
Как вчера ливийский лев терзал
Мученицы серце, христианки.
Крик восторга несся по рядам!
В диком исступлении зверином!
Плебс ревел! Чего ж молчал я сам?
Не назвал себя християнином.
Пусть бы на арену в когти львов!
Пусть узки ведущие в Рай тропы,
Я проклясть открыто был готов
Озверелых сыновей Европы.
Но сам бесшептал ушам моим,
Что не за своё сейчас берусь я,
Что ведь кто-то должен быть живым
Чтоб осталась Вера Иисуса.
Ах, ну да, рискую я и тут
Если стража тут нас всех застанет,
Львы и пытки нас конечно ждут
Ибо мы конечно, христиане.
Но сурово совесть так зовёт,
«Сколько и чего не говори ты,
Но Христу на деле верен тот,
Кто, не дрогнув, чтил его открыто».
В катакомбах тихо и уютно
Здесь звучит молитва тихо, чинно.
Только мне теперь ужасно трудно
Называть себя христианином.
* Инсулы - многоэтажные дома, в которых жила римская беднота, снимая комнаты у домовладельцев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774016
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Є зовсім різні, а таких більше нема,
Щоб я у них пропав чи утопився,
Щоб я від них ожив чи народився,
Щоб з них вина віршів напився …
Є зовсім різні, а таких більше нема,
Щоб я на них і в день, і в ніч молився,
Щоб мені світ новий відкрився,
Щоб я в них заблукав і не журився …
Є зовсім різні, а таких більше нема.
Від себе не чекав курйозності цієї,
Розповідаю про серйозне жартома.
Любові не буває нічиєї ...
Є зовсім різні, а таких більше нема.
Ви і безмежний світ, ви і тюрма
Солодкого ув'язнення такого.
В'яжіть чи обіймайте в’язня свого …
Є зовсім різні, а таких більше нема.
У вас і світло дня, у вас темрява ночі.
Ви все ще думаєте, що ви всього лиш очі?!
А інша сторона? [b]Вона невидима …[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774003
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Я готова любить - всегда!
Я готова тепло дарить - всегда...
Слушая Судьбы подсказки...
Как хотелось мне...
Идти просто...так...
На легке...
Отдавая Души своей ласки...
Не спугни...
Я прошу не спугни...
Это чувство...
Такое живое...
В прошлом...
Удары судьбы...
Я люблю...
Боюсь в любви...
Потерять...
Родное...
Лишь Любовь!
Бесценный Дар!
Самый ценный подарок...
Тепло...
Я готова отдать...
Лишь в любви!
Выростают крылья!
Ни за что не хочу потерять...
То, что чувствую...
В любви с тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773004
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Люблю. Пробач. Я не шепочу. Я хриплю.
Ти думаєш, що іноді кричу. А я так плачу.
Гітару розриваю. У віршах лечу.
Лечу, бо вільний я. Даю піснями здачу!
Чи лірик я, чи я громадянин?
Це хто як і коли побачив мою душу.
Не покупець я слави. Батьківщини син.
Для неї доспівати, до неї докричати мушу!
Кричав, просив, благав десятки літ.
Піднялася з колін. І що я бачу?
Я вам віддав останній свій політ.
Раби залізли знову в ланцюги. Я плачу!
За що наркотики у себе я качав,
За що, заради кого я пропав,
Своє кохання по житті розмазав, розтоптав,
Народ, ти перед ким тут на коліна став?!
Чи вам пороблено, у вас такі зірки?
Втішаєтеся крові українців?
Які скоти ви, мої земляки!
Топіться далі у своїй горілці!
*[i]зважаючи на те, що я виріс на піснях Висоцького, маю повне право написати цього вірша[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772792
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
На шахівниці ще іде війна.
Хтось білими, хтось чорними - по полю.
Кинуто жереб, але ціль одна.
Не зробиш хід конем – програєш долю.
Стратегія у кожного своя.
Майбутнє знов поставлено на карту.
Я королева. Тільки не твоя.
Тому не думай грать зі мною в жарти.
Суперника мені б перемогти -
Ти наді мною знов береш реванш,
Ти наперед продумав всі ходи,
Ну що ж, тоді даю тобі карт-бланш.
Фатальний хід, ти знову наступаєш.
Я вже безсила у твоїх руках,
Невже не бачиш: я тебе кохаю,
Навіщо ти мені поставив шах?
Ходів немає більше. Все скінчилось.
Програла тільки шахова любов.
І стало чорним те, що було білим.
Не клич арбітрів. Ти не мій король.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772748
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
На вулиці стояло босе
Дівча мале. Опухлі очі...
Не заспокоїться... голосить.
Бо серце дуже неню хоче...
Душа від розпачі ледь тліє…
Згасає Сонечко без неї…
Матуся більше не зігріє.
Вона присипана землею...
- Та хто ж це робить?! - крикну в небо.
- Чи горе це комусь потрібне?!
Дні попливуть тепер... як-небудь...
Бо матінка вже не обійме.
Яке ж те горечко болюче!..
А сльози ті... то вже найгірші.
Життя не буде вже квітучим...
Весь світ без мами... зовсім інший.
Здається, хтось малює долі...
Комусь веселку, іншим - драму.
Не всім є фарби кольорові.
Й ніщо не зміниться з роками...
22.01.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772681
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2018
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 21.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 18)
[/i]
Співає Небо Господу осанну
і вторить йому матінка Земля.
Із дня у день, в ніч з ночі несказанно
знання передаються. Окриля
їх відголос безмовно Світ, безслівно.
Шатро для Сонця збудував із них.
Воно виходить велетом чарівним
зі шлюбного чертога, мов жених.
Героя схід і його мандри небом
дарують всьому світло і тепло,
щоб кожен міг здійснити власну требу,
схиливши перед Ним своє чоло.
Закон Господній вельми досконалий,
він дух зміцнить і загартує плоть.
В нім мудрості закладено начало,
щоб підлість і зневіру побороть.
Ясні Творця накази й справедливі,
зціляють душу, серце веселять,
ще й очі просвітліють всім на диво,
бо чистота не може не сіять.
А страх Господній, з правдою сполука,
дорожчий золота, за мед солодший він –
то чистоти святої запорука,
надійніший він від фортечних стін.
Очисти, Господи, від скверни та свавілля
і помилки дай силу зрозуміть,
щоб не діждатись пустоти похмілля,
щоб марно все життя не загубить.
21.01.2018
Псалом 18:
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
3. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
4. без мови й без слів, не чутний їхній голос,
5. та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,
6. а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
7. Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
8. Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
9. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
10. Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
11. дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
12. і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
13. А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
14. і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
15. Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772530
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Даже во сне ты попросил меня подождать…
Когда я пришла к тебе, хотя был очень нежен…
Хотелось бы искренне, тайный смысл понять,
Почему путь к тебе так труден и заснежен?...
И я не могу добраться… без солнца не обойтись!
Чтобы снег весь растаял и отступили холода…
Тогда смогу легко я к Храму Любви подойти,
И, наконец-то, наступит в моей жизни Весна!
Даже во сне ты попросил меня подождать…
Что, всё же, означает для меня ожидание?...
Оно - это время, чтобы Божий замысел понять,
Получив в подарок то самое с любовью свидание…
@ Марина Малиновская / 31.12.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772061
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Снег сегодня не идёт -
Снег устал немножко.
Седоусый чёрный кот
Вышел на дорожку.
Он упитан и мотёр,
Он шагает гордо,
Он сопернику когтем
Расцарапал морду.
Он держался молодцом
Перед кошкой рыжей.
Он таскает на крыльцо
Для хозяйки мышек.
Дел ещё невпроворот
До свиданья с кошкой.
Седоусый чёрный кот
Вышел на дорожку.
На подворье - красота!
И любому ясно -
День у нашего кота
Прожит не напрасно.
22.11.2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762118
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 18.01.2018
ПIСНЯ КЛОУНА
Чийсь номер скінчено – пора…
Дає дзвінок помреж.
Я разом з гуркотом відра
Вбігаю на манеж.
Міняють декорації –
Я на арені сам.
Я спотикаюсь – падаю…
Зa те, як смішно вам.
Я на арені – маска-грим
Весь з ніг до голови.
Для вас я – блазень, гаєр, мім.
А хто для мене ви,
Оті, хто платите за те,
Щоб у мені на мить
Побачити самих себе?
І це вас так смішить.
Бо я є – клоун.
Я просто клоун.
Смішний, як клоун,
Тож недарма
До колік смійтесь,
Та найсмішніше,
Що ви смієтесь над одним,
А я над усіма.
Давно вже кожен зрозумів:
Життя – великий цирк.
Смішив вас клоун, як умів.
Простіть, коли згрішив.
Довкола блазнів не злічить.
Тоді – чому б і ні?!
Всі спотикайтесь, падайте.
Які ж бо ви смішні?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772034
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Дрізд - це невеликий
Перелітний птах.
Він живе в основному
В не густих лісах.
Дрізд завжди
У лісах проживає.
Але місце для гнізда
Не далеко від поляни обирає.
Іноді у парках
Дроздів помічають.
Але тільки тоді
Коли в парку
Ялинки виростають.
В основному комах
Та дощових черв'яків
Дрізд їсти полюбляє.
Але іноді навіть
На дрібних молюсків нападає.
Восени дрізд їсть
Ягоди та фрукти.
Бо це в той час
Його улюблені продукти.
Дрозди з теплих країв
На початку квітня прилітають.
І одразу місце
Для будівництва
Свого гнізда
Для себе шукають.
Самки пізніше,
Ніж самці прилітають.
Але для пари самки
Самців обирають.
Гніздо три дні
Дрізд для себе будує.
І дзвінкий його голос
У лісі завжди
Кожна людина чує.
Гніздо на висоті
Не менше, 1 метра
Будує від землі.
І саме в ньому
З'являться на світ
Пташенята малі.
4-6 яєць самка
В гніздо відкладає.
І разом з самцем
Висиджує їх
Та охороняє.
Обоє батьків
Годують дітей.
І надають їм
Цікавих ідей.
В кінці літа діти
Гніздо покидають.
І своє доросле
Життя розпочинають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771626
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Любіть чоловіків за добре серце
За ту красу, що є в душі
Лише у ній живе озерце
Що відрізнить любов від метушні.
І не важливо його вигляд зовні
Яка вага, і кількість літ
Аби не дав він впасти у безодню
і щоб душа летіла з ним в політ.
Цінуймо міцність духу, сильні руки.
Він захистить, тепла додасть
Сумує й мріє у часи розлуки
В коханні вірнім болю не завдасть.
Любіть чоловіків своїх за мудрість,
А не за повний гаманець
То не настане днів ваших похмурість
Не прийде світлим почуттям кінець.
Любіть чоловіків без розрахунків
За простоту і щирість слів.
Хай будуть поцілунки подарунком
Від них у серці соловейка спів.
Любіть чоловіків - опору і підтримку
Стріла Амура цілить в почуття
Навіть коли мороз лютує взимку
Як є любов, тепло є і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771315
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Чтоб любить не надо ни денег...
Ни связей...
Если есть это Чувство -
В груди...
Значит, ты - живёшь
Не напрасно!
Если ДАна Любовь...
Люби!
Это ,как в простой лотереи...
Как бы , купив билет...
А тут выйграл!
Джек Под!
Понимаешь...
Много не надо денег...
Взял и выйграл Любовь!
И пошло ...
И поехало...
Всё в твоей жизни!
Ведь вдвоём можно горы свернуть!
А пока...
Наслаждаемся...
Самым ценным...
Любви - Счастьем...
Мы...
Его...
По глотку...
Чтоб хватило...
На всю Жизнь!
Растянуть...
Если встретились двое...
Значит - Так Надо!
Такой у Бога замысел...
Любовь!
Ты принимай Её !
Как ценность!
Люби!
Чувства постепенно ...
Строй...
Сначала взгляд...
Затем и Слово!
Пожатие руки...
А дальше...
Поцелуй...
Вот и прийдёшь...
К Гармонии...
Где только двое...
В Прекраснейшей Любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771308
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Ни сусека, ни амбара,
Непротопленная печь.
Не до жиру, не до сала,
Но хотелось что-то спечь.
Почесали мы затылок,
Заглянули под полок,
Что смогли - перетрусили
И слепили колобок.
В сельском доме- не в квартире,
Каждый борется за жизнь.
В общем - колобок слепили,
Получилось зашибись.
Чем то был похож на солнце,
Добавляли в тесто сныть.
Колобок у нас пропекся -
Должен у окна остыть.
Где-то бродит косолапый,
Где-то точит вор кинжал.
Кот соседский тронул лапой-
Ужин взял и убежал.
Колобок ужасно прыткий,
Он без рук и ножек без...
Докатился до калитки,
А потом умчался в лес.
Так ли было, мы не знаем.
Кто, кого, когда, зачем?
Говорят, попался заяц:
"Я тебя, бродяга, съем".
Тот в ответ ему смеётся:
"Заяц, я не так-то прост.
Тоже мне едок нашёлся-
Ум короткий, словно хвост"
А пока косой косился,
Разум примерял к хвосту,
Колобок наш укатился,
По кленовому мосту.
Хорошо, не нужно ножек,
В приключеньях знает толк.
Глядь, а впереди не ёжик,
А голодный серый волк.
Зверь, учуял этот "пончик",
И упал на мох без чувств,
Ну, а после, как подскочит:
"Как же я тебя хочу!"
"Ты давай, того, не очень,-
Поумерь немного пыл.
Погляди! Меня он хочет!
Только я не зоофил."
Прыгнул волку на затылок,
Да с разгона по мозгам!
А пока его штормило
Укатился хулиган.
Колобки не хлебосольны,
Но любили песни петь.
Не с похмелья, а спросонья
Вылез из лесу медведь.
Сон медведю снился вещий:
Воз отборного зерна,
Будто он - лесной помещик.
Трет глазищи, вот те на!
Вот уж, право, подфартило!
Исхудался я совсем.
Мне обед прислал Ярило!
Колобок, тебя я съем!
Хвать, но только поцарапал
И слегка бока помял,
Но на лапах косолапых
Свой обед он не догнал...
А тропинка дальше вьётся
И теряется в лесу.
Рано колобок смеёшься -
Чёрт к нему несёт лису.
Говорит ему плутовка:
"Кто же ты, едрёна вошь?
В караоке знаю толк я,
Ты так здорово поёшь!
Знают все, что лисье слово
Не последнее в лесу.
Я продюссер Преснякова
И Глюкозы, и Алсу.
Глуховата я сегодня,
Сядь на нос мне, песню спой.
Раскручу тебя по-полной -
Станешь новой поп- звездой
Соберём мы стадионы,
Эта встреча неспроста.
Мы положим миллионы
На различные счета.
Колобок развесил уши
И растаял, словно сыр.
Прыг на нос: "Готова слушать?"
Хрясь - и в брюхе у лисы...
В общем, съеден был без соли,
Без борща и чеснока -
Так закончились гастроли
У бродяги-колобка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771274
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Якось Петрик п’ятирічний
Каже мамочці своїй:
«Мамо, хочу я женитись
На красуні молодій!
Щоб вона була вродлива,
І розумна й молода,
Чи актрисою,чи співачкою
Чи моделлю щоб була.
Щоб із нею в люди вийти
І не соромно було,
Щоб усім чоловікам
зразу мову відняло.»
Мама дзвінко засміялась
На ті синові слова:
«Рано ще тобі,маленький,
Йди вже спати, бо пора!»
Не зглянувся же Петро
Як вже 20 літ пройшло
Наш Петро вже чоловік,
І дружину ма, як слід.
Бо знайшов таку ,як мріяв
Цих багато довгих літ,
І вже радий був, щасливий,
Що життя іде ,як слід!
Чарівна,розумна,мила
І,як маківка, красива
Лиш не вгледів наш Петро,
Що була ще й вередлива.
Рано вранці по весіллю
Встав Петро в приливі сил,
Каже жінці: «Прокидайся!
Бо голодний я ,як віл!»
Жінка смачно позіхає
І до нього промовляє:
«Йди готуй собі саменький!
Я ж не кухар мій маленький…
Ще зламаю манікюр
Об каструлю чи фритюр.
А ,як в око мені брискне
жир розпечений отой,
то ,що стане з макіяжем,
на лиці буде отстой!»
Слухав Петя тую мову,
А потому тихо встав,
І з тих пір він готувати
Для сім’ї своєї став.
Жінка,дивлячись в журнали,
Настанови вже дає:
«Там протри!Помий підлогу!
І пальто пери моє!
Ну а сукню прасувати
Ти забув чи маю я ?
Мені ж завтра до театру,
Ох ти ж бідонько моя!»
Петя все спокійно слухав
Та перечити не став,
Бо бажання посваритись
Він із жінкою не мав.
Так й живуть собі удвох:
Петя варить,прибирає
А дружина все співає!
По салонах,бутіках
Марно гроші витрачає.
Якось Петя із дружиной
На вечірку вдвох пішли –
Усі погляди гостей
Лиш на них тоді були.
Заздрять Петі,що таку
Зміг знайти собі красу.
Петя лиш на те зітхає ,
Що сказати він не знає.
Ось до Петі чоловік
Підійшов за руку смик!
Каже: «Ох у вас і жінка
Мила ,гарна і тендітна,
Голос лагідний,дзвінкий.
Так би й оженивсь на ній.»
Петя каже: «Забирайте!
Лиш назад не віддавайте!
Плачу тисячу чи дві,
Нате десять лиш беріть:
І розумна ,і красива
А готує просто диво!
Миє,шиє ,прибирає,
І прасує й витирає,
Чоловіку догоджає !
Забирайте поки є,
Бо хтось інший забере!
Зрозумів тоді Петро,
Що ця жінка не його
Йому треба та дружина,
Яка в серці теж красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771196
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Летять роки нестримно
В Землі ми на гостинах...
Та тільки поспішаємо кудись.
Порахувати б кроки
Прожитих нами років
Й летіти вільно птахами увись.
Де пісня незвичайна
І долі усіх тайна.
І тіні нами пройдених доріг.
Що крок - то все до краю,
А ми так поспішаєм
Залишити життя свого поріг.
Спинімось на пероні,
Не підганяймо коней
Летять літа у далеч стрімголов
Ви озирніться, люди
Сади цвітуть повсюди
І в душах хай цвіте весна й любов.
Хай буде до вподоби
Життєва насолода.
Усім, хто його з честю проживе
Хто вміє світ любити,
Не поспішає жити
У щасті до ста років доживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769811
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Потрапила необережно бджілка в павутиння,
що виткав ввечері павук підступний й злий,
на муху чатував старий, та Божеє створіння
влетіло в западню, неначе буревій...
Павук зрадів, ще б пак: "удача, подано сніданок!",
та передчасно успіх дідько святкував...
Отруйний злодій вискочив на свій бандитський ганок
й до полонянки підкрадавсь, немов удав.
А та, відчувши люту небезпеку, відчайдушно
своїми крильцями дзижчати почала
та розірвала врешті павутиння і потужно
злетіла в небо, мов запущена стріла.
Однак, історія на цьому б не скінчилась просто,
якщо б із пастки не прибралася вона,
ударила б розбійника у серце жалом гострим,
було б все кепсько, вбивши, згинула б сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768424
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 13.01.2018
В моём доме пахнет грушами!
В Праздники - десерт!
Сладкий аромат - чувствую!
Приходите!
Отведать...
Их сладко - медовый вкус!
Жду гостей!
Угощаю!
К праздничным блюдам -
Отличный десерт!
В доме пахнет грушами...
Угощу всех гостей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771106
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Решила как-то змейка луговая
Ежатинки отведать заливной,
Была она хитрющая и злая,
Гремучая с токсичной головой.
Дождалась "завтрак" на лесной тропинке,
От предвкушенья радостно шипя,
Увидела бредущую скотинку,
Помятого избитого ежа.
Неспешно к цели подползла умело,
Всегда охотилась так на мышей,
Решила жалить в голову и в тело,
Ведь так убить надежней и быстрей.
Еж был голодный, шел он от лисички,
Его катали долго по земле,
Нарвался на веселую сестричку,
Но, чудом выстоял большой борьбе.
Увидев зреньем боковым засаду,
Собрался, о побоях позабыв,
Чтоб не вселить в "судьбу" свою досаду,
Он притворился хилым и хромым.
И вот, стрелой летит в ежа гадючка,
Метнула тело к цели что есть сил,
Но еж перехватил за хвост кусучку,
Свернувшись в шар, тихонько удушил.
Да, так бывает в этом тленном мире,
Не тот гадюка выбрала обед,
Хоть и потрепанный, еж был при силе,
И в результате сыт, змеюки нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770895
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 13)
[/i]
Сказав безумний, – Вже немає Бога,
лиш брехуни і злодії кругом,
не варто нам чекати допомоги,
пропали ті, хто радує добром!
З небес Господь людей оглянув спішно,
безумця щоб розгледіти того,
чи розуміє він, що Бог безгрішний,
чи дійсно ще шукає хтось Його…
Невже їм глупим розуму не стане,
закон надалі щоб не попирать?
Чи дурня Люцифер кричить вустами,
що не потрібна Божа благодать?
Лиш в праведності вся Господня сила!
Для людства настає нелегкий час,
бо праведників майже не лишилось,
їх з кожним днем все менше серед нас…
12.01.2018
Псалом 13
Начальнику хора. Псалом Давида.
1 Сказал безумец в сердце своем: . Они развратились, совершили гнусные дела; нет делающего добро.
2 Господь с небес призрел на сынов человеческих, чтобы видеть, есть ли разумеющий, ищущий Бога.
3 Все уклонились, сделались равно непотребными; нет делающего добро, нет ни одного.
4 Неужели не вразумятся все, делающие беззаконие, съедающие народ мой, как едят хлеб, и не призывающие Господа?
5 Там убоятся они страха, [где нет страха,] ибо Бог в роде праведных.
6 Вы посмеялись над мыслью нищего, что Господь упование его.
7 Когда Господь возвратит пленение народа Своего, тогда возрадуется Иаков и возвеселится Израиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770920
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 9)
[/i]
Співатиму пісню свою тобі, Боже,
щоб ворог розлючений пав.
Суддею величним Ти стань на сторожі
усіх моїх лицарських справ!
Радітиму величі я урочисто
і мудрості, Боже, твоїй.
Із днів безпросвітних зірви Ти намисто,
наблизь нас до праведних мрій.
Позбавив Ти ворога лютого зброї,
і пам’ять про нього прогнав.
Дав мудрості бідному люду сувої,
дорогу в майбутнє проклав.
В майбутнім народи чекає суд Божий,
де кожен за все відповість.
За все, що зробив чи подумав негоже,
за підлість, підступність і злість.
Співаю Творцю цю величну осанну,
Всевишнього славлю ім’я.
Дорогу Його з Гетсиманського саду
повік не забуду вже я.
10.01.2018
[i]Псалом 9
1 Начальнику хора. По смерти Лабена. Псалом Давида.
2 Буду славить [Тебя], Господи, всем сердцем моим, возвещать все чудеса Твои.
3 Буду радоваться и торжествовать о Тебе, петь имени Твоему, Всевышний.
4 Когда враги мои обращены назад, то преткнутся и погибнут пред лицем Твоим,
5 ибо Ты производил мой суд и мою тяжбу; Ты воссел на престоле, Судия праведный.
6 Ты вознегодовал на народы, погубил нечестивого, имя их изгладил на веки и веки.
7 У врага совсем не стало оружия, и города Ты разрушил; погибла память их с ними.
8 Но Господь пребывает вовек; Он приготовил для суда престол Свой,
9 и Он будет судить вселенную по правде, совершит суд над народами по правоте.
10 И будет Господь прибежищем угнетенному, прибежищем во времена скорби;
11 и будут уповать на Тебя знающие имя Твое, потому что Ты не оставляешь ищущих Тебя, Господи.
12 Пойте Господу, живущему на Сионе, возвещайте между народами дела Его,
13 ибо Он взыскивает за кровь; помнит их, не забывает вопля угнетенных.
14 Помилуй меня, Господи; воззри на страдание мое от ненавидящих меня, - Ты, Который возносишь меня от врат смерти,
15 чтобы я возвещал все хвалы Твои во вратах дщери Сионовой: буду радоваться о спасении Твоем.
16 Обрушились народы в яму, которую выкопали; в сети, которую скрыли они, запуталась нога их.
17 Познан был Господь по суду, который Он совершил; нечестивый уловлен делами рук своих.
18 Да обратятся нечестивые в ад, - все народы, забывающие Бога.
19 Ибо не навсегда забыт будет нищий, и надежда бедных не до конца погибнет.
20 Восстань, Господи, да не преобладает человек, да судятся народы пред лицем Твоим.
21 Наведи, Господи, страх на них; да знают народы, что человеки они.
22 Для чего, Господи, стоишь вдали, скрываешь Себя во время скорби?
23 По гордости своей нечестивый преследует бедного: да уловятся они ухищрениями, которые сами вымышляют.
24 Ибо нечестивый хвалится похотью души своей; корыстолюбец ублажает себя.
25 В надмении своем нечестивый пренебрегает Господа: "не взыщет"; во всех помыслах его: "нет Бога!"
26 Во всякое время пути его гибельны; суды Твои далеки для него; на всех врагов своих он смотрит с пренебрежением;
27 говорит в сердце своем: "не поколеблюсь; в род и род не приключится мне зла";
28 уста его полны проклятия, коварства и лжи; под языком - его мучение и пагуба;
29 сидит в засаде за двором, в потаенных местах убивает невинного; глаза его подсматривают за бедным;
30 подстерегает в потаенном месте, как лев в логовище; подстерегает в засаде, чтобы схватить бедного; хватает бедного, увлекая в сети свои;
31 сгибается, прилегает, - и бедные падают в сильные когти его;
32 говорит в сердце своем: .
33 Восстань, Господи, Боже , вознеси руку Твою, не забудь угнетенных [Твоих до конца].
34 Зачем нечестивый пренебрегает Бога, говоря в сердце своем: "Ты не взыщешь"?
35 Ты видишь, ибо Ты взираешь на обиды и притеснения, чтобы воздать Твоею рукою. Тебе предает себя бедный; сироте Ты помощник.
36 Сокруши мышцу нечестивому и злому, так чтобы искать и не найти его нечестия.
37 Господь - царь на веки, навсегда; исчезнут язычники с земли Его.
38 Господи! Ты слышишь желания смиренных; укрепи сердце их; открой ухо Твое,
39 чтобы дать суд сироте и угнетенному, да не устрашает более человек на земле.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770919
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
На плечах у ночі спали зорі,
Трави впали в обійми роси…
Гай виднівся, темний, непрозорий,
Пару голубину запросив.
Голубочки довго воркували,
Мріяли про завтрашній політ,
Адже їм зозуля накувала,
Що вони врятують білий світ.
Ранок прийде – роси позбирає –
Голуби піднімуться у вись,
Відшукають в небесах корали,
Що зібрало сонечко колись.
Закружляють у безмежнім небі,
Синява торкнеться до їх крил,
Берегтимуть мир для себе й тебе,
Птахами ж їх миру нарекли.
28.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770285
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Для меня еще не посажен лавр,
Из которого мне сплетут венок.
Не венков прошу, не хочу литавр -
Подари, судьба, хоть один листок.
Будет дорог мне твой лавровый лист,
Знак внимания,
Что б вдохнуть мне в грудь
Ветер свежих чувств.
И еще каприз -
Подари, судьба, хоть кого-нибудь.
Ну, кого-нибудь, кто б любил меня,
Кто бы ждал меня и страдал со мной,
С нетерпением в мою дверь звоня.
С ноги на ногу…
И в мороз, и в зной…
Подари, судьба, боль правдивых строк
И дорогу, но, что б не зря ходьба.
От ночей без сна подари мне прок
И везенья чуть подари, судьба.
Подари, судьба, благодарность уст,
Блеск в чужих глазах от былого льда.
Не дари мне, лишь, весь лавровый куст,
Мне б по листику, но на все года…
1998г.
Фото: http://fotohomka.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770134
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Коли життя вас ставить на коліна,
І вже здається, що немає сил
Потрібно просто вірити у мрію,
І у все те, що любиш ти.
І сонечко засяє яскравіше,
І все почнеться з чистого листа
Адже головне у світі,
Просто вірити у чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620263
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 07.01.2018
Зима, за вікнами лютує буревій,
аж шибки дзеленчать, скрізь кучугури,
і не втихає розбишака лиходій,
гуляє так, що тільки й стогнуть мури.
Сніг щільно стелиться у світлі ліхтаря,
мов кулемет метає сніжні кулі,
вдягає білу сукню матінка Земля
і на дерева - паморозі-тюлі.
Бентежно, морок, і стихія уночі
зметає спокій навіть з витривалих,
лише ідуть поодинокі шукачі
у пошуках нічних розваг чималих.
І тільки чутно, пес зривається на лай,
проте враз вітер гасить його спроби:
"посидь у будці і нікуди не рушай,
якщо кортить — отримаєш хворобу".
Панує Пані Завірюха, час її,
вона суд визначає тут й закони,
на вулиці пітьма, не видно ні душі,
ліхтар гойдається, мов б'є поклони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765276
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 07.01.2018
Я никогда не шла за "стадом",
Все, что в характере – мое,
В горячем споре, если надо,
Имею мнение свое.
Не каждому была угодной,
Но быть собой – еще не грех,
Ведь я была всегда свободной,
И независимой от всех.
Все, что судьба преподносила,
Несла свой крест, не без труда…
Не прогибалась и не льстила,
Не унижалась никогда.
Жизнь – не игра, мы не на сцене,
Что бы играть чужую роль,
Я знаю истинную цену,
Пройдя предательства и боль…
Друзья бесценны, не продажны,
Пусть их не много – не беда,
Они встречаются однажды,
И остаются навсегда.
…А быть "как все" я не умею,
И прежде всех, ценю я тех,
Кто свое мнение имеет,
И верит в собственный успех.
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591072
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 03.01.2018
Лунає музика кохання,
В ній грають скрипка й саксофон.
Свіча розтанула до рання,
Закоханим віддав вогонь.
А за вікном малі сніжинки
Співають арію зими.
По склу скотилися сльозинки,
Торкнувся він її струни.
Вона прогнулась, застогнала,
І розплела свою косу.
Як скрипка, до мажор заграла,
Творила у зимі весну.
Він підхопив її тональність,
Співав в шаленстві саксофон.
Зимою втрачена реальність,
В коханні розцвітав бутон.
Вона і він, й шаленство ночі,
І Бах, і Моцарт, і Шопен…
Світились щастям юні очі,
У цім – кохання феномен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769284
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.
Хмільне воно, аж до бестями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,
Мов небо світле, безкінечне.
Буяє в молодому віці.
На старість теж, як дар приходить.
На жаль, буває камнем в річці,
Даремно вже питати броду.
Дай, Боже, справжньої любові,
Як скарб духовний збережемо.
І щастя, й радуг кольорових,
Бо лиш єдиний раз живемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 02.01.2018
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 01.01.2018
Ти - сонце палаюче в мо́їм житті
Яке насолоду дає й зігріває
Ти є джерело піднесених мрій
Особа – яка надихає
У тво́їх очах – всього світу краса
Схід сонця і зоряні ночі
Вогонь почуттів та бурхлива вода
Із квітів букет – твої очі
Не бачити те́бе – це нестримна жага́
Немов без води у пустелі – безсилий
Поява твоя – це жива є вода
О квітка чарівна та мила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769108
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Вірніше друга у людини не було,
Як взагалі могла вона без нього,
Коли собаку в людську хижу занесло,
Все, що могла, людині віддала. І не взяла нічого …
Вона і охоронець, і розвага для дітей,
Слухач терплячий для розмов серед ночей,
Хіба хоч раз сказала слово про якусь зарплату?!
Ну дай тоді хоч друг на щастя лапу …
І ось такий нам оберіг на цілий рік.
Хоч не вартуємо такого друга,
Він поруч з нами попередні всі пробіг,
Не покидаючи свої півкруга …
Собака дружить і цінує зграю,
Людині не шкодує співчуття і жалю,
Заради нас доходить до самого краю.
Їй щиро скаже друг: тобі я довіряю …
Собаку, що жила на волі,
Ніколи не посадиш на ланцюг.
У пошуках людської долі
Навчить нас жити, наш найкращий друг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769033
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
У казковому вальсі кружляла земля під ногами,
в піднебесся тихенько злітали серця молодят
і стиралися межі умовностей, наче богами
вже призначено міцно з'єднати цих двох янголят.
І зростало велике кохання під звуки органу,
теплотою навколо формуючи з радості світ,
у якому немає скорботи, образ і обману...
Так два люблячих серця зливались в один самоцвіт.
Знай, якщо віддаєш, не рахуючи внески і втрати,
то отримаєш Всесвіт, в якому панує любов,
і немає володарів, челяді, свити і варти,
і йому не потрібно ув'язнень й сталевих оков...
Вже не треба чекати на манну і скарби шукати,
бо притулок і вогнище з дахом й теплом ти знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766828
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Проснулась с грустью...
С утра...
Может передалось твоё настроенье?
Я почувствовала тебя...
Не грусти...
Это ж только мгновенья...
Подожди...
Будет взлёт!
Ветры Радости тебя поднимут!
Не грусти...
Знай !
Поможет Бог!
В Нём Огромная Сила!
Только верь!
Он долго ждать тебя не заставит!
Ведь ты с Богом !
Открыта дверь!
Радуюсь!
Ты - с Богом и с нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768619
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Береги её,
Изо всех своих девичьих сил.
Храни её,
Будто сам Бог тебя об этом просил.
Люби её,
Знаю любишь, но продолжай любить.
Цени её,
Завязывай узелок, если обрывается нить.
Спаси её,
Если надо будет спасти.
Прости её,
Если принесёт горести.
Держи её,
Коль во ржи и над пропастью.
Обними её,
Нежно, крепко, в безумности.
Отпусти её,
Человека нельзя привязать.
Береги её,
Это то, что хотел сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768658
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Душа горить, неначе у вогні,
А в голові думки, неначе бджоли.
Сьогодні стали знов чужі...
А рідними були відколи?
Як стерти пам'ять і думки?
Як загасити біль пекельний?
Як сльози висушить гіркі?
Змиритись, що нічого не повернеш...
Я пам'ятатиму твоє тепло,
Твої обійми ніжні і цілунки
Такого в мене не було давно...
Для мене це безцінні подарунки.
Пробач, що увірвалась у життя,
Що зруйнувала спокій і стабільність,
Але не маю ні жалю, ні каяття,
Бо віддала усю себе і свою ніжність.
Пробач за сум і біль розлук.
Ми завжди знали, що так буде...
Нам не позбутися душевних мук,
Час все лікує, кажуть люди...
Горить душа, неначе у вогні,
Від серця залишилось попелище...
Розбились ми об скелі мовчазні,
Бо підіймалися все вище й вище...
Ти пам'ятай мене завжди.
Я промінцем світитиму для тебе,
І квіткою тендітною цвісти,
Чию красу пізнав лиш ти і небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768657
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Ось-ось наступить рік новий
КАЛЕНДАР про це нам сповіщає.
Листок останній в ньому, не простий
По спогади в минуле посилає.
В собі зберіг багато днів, подій...
Та знав, як сходило й сідало сонце.
Лічили кроки з ним до нових мрій
Летіли дні, як птахи у віконце.
Не раз стелив весільний він рушник,
А молоді у вірності клялися.
Розходилися ті, хто не любив
Слова кохання річкою лилися.
Нових багато досягли вершин,
Розчарувань багато також мали.
Дороги наші, ніби серпантин
Життєву долю обвивали.
І на межі, коли стрічаєм рік новий
Назад нам озирнутись не завадить
Перш ніж просить дарунок чарівний
Послухаймо Всевишній що порадить.
Подякуймо йому за все житті
За сонце, схід якого зустрічаєм
Умиймо душі в річці доброти
й подякуймо за все, що споживаєм.
Уклін за посмішки своїх дітей,
і за здоров'я своїх рідних, близьких.
Поганих що не мали ми вістей,
Що не траплялись друзі слизькі.
І як очистим душу від гріхів -
Загадуймо тоді нові бажання...
і хай летять до Бога, мов птахи
Щоб був в нас МИР і ВІРА І КОХАННЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768085
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[b]К[/b]раплі дощу на гіллі, немов бісер.
[b]Р[/b]анок зимовий цілує вікно,
[b]А[/b] на дорозі заплаканий вітер
[b]П[/b]еребирає калюж бите скло.
[b]Л[/b]асощі дзьоба синичка квапливо
[b]І[/b] підчищає пір'їнки свої,
[b]Д[/b]ятел в садку дріботить терпеливо —
[b]О[/b]сь так він їжу шукає собі.
[b]Щ[/b]е день грудневий на зиму не схожий,
[b]У[/b] цьому й є загадковість зими.
[b]Н[/b]іжність сніжинок розсипле день гожий,
[b]А[/b] небо синє всміхнеться землі.
[b]Г[/b]арно! Як гарно, коли у задумі
[b]І[/b], мов у казці, кружля тихо сніг.
[b]Л[/b]егко йдемо ми з тобою, мов юні.
[b]Л[/b]егко, бо не відчуваємо літ
[b]І[/b] усміхаємось спогадам, мріям,
[b]Н[/b]аче гортаємо книжку життя.
[b]Е[/b]хом далеким колишні повір'я,
[b]М[/b]и, мов намисто, низали літа.
[b]О[/b]сторонь, геть, дощові пішли хмари —
[b]В[/b] нашім житті так бувало й не раз,
[b]Б[/b]о там, де радощі, там є і чвари
[b]І[/b] ми вчимося йти рівно ввесь час.
[b]С[/b]рібні краплинки осипались з гілля,
[b]Е[/b]пос зима свій напише для нас:
[b]Р[/b]анок і тихе, чарівне сніжіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[b][i][color="#ff00a6"]
Ты для меня - частичка неба,
Я для тебя - вода в жару,
Ты для меня - кусочек хлеба
И лучик солнца поутру.
Ты для меня - звезды мерцанье,
Ты - самый лучший на Земле,
Я для тебя - весны сиянье
И чистый воздух на заре.
Ты для меня - ребенок малый,
Я для тебя - души огонь,
Я для тебя - цветочек алый,
Ты для меня - тепло ладонь.
Ты для меня - аккорд Шопена,
Я для тебя - хрустальный звон,
Ты страстью мне бежишь по венам,
Мой мир тобою покорён.
Ты для меня - сосуд желаний,
Я для тебя - мольберт и кисть,
Ты - кладезь разума и знаний,
А в сумме - мы любовь и жизнь.
25 0 2 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720275
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.12.2017
Лежала троянда на білім снігу...
Серце розбите морозом скувало
Берегла пелюстка застиглу сльозу
Як іній на сонці вона вигравала.
А до життя ж мала сильну жагу
Серед квітів, як панна пишалась.
Чекала і долю щасливу таку ж
Красою своєю всім око втішала.
Не відчувала троянда біди…
Кольором щастя душа її грала.
Сьогодні із нею ідуть до мети...
В собі таємницю кохання тримала.
Ось зустріч бажана, і радості мить,
Серце закохане б’ється нестримно…
В чеканні від щастя і квітка тремтить,
Бо зараз почує «люблю» неодмінно.
Та погляд холодний, як лід на воді
Зупинив юнака на півслові
«Я іншого маю…. Від мене іди,
Більше не має до тебе любові»…
З рук падає квітка червона, як кров
На сріблястім снігу багряніє…
Холоне в пелюстках гаряча любов
І колір її поволі тьмяніє..
Не відчула від холоду болю і ран
Мрія жадана її не здійснилась…
Грає десь сумно сонату орган
Для серця того, що від зради розбилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768012
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
«Слава Богу на висоті, і на землі мир,
у людях добра воля (благовоління)!»
(Від Луки 2:14)
Ми не прив’язані до дати,
Щоб із Різдвом усіх вітати...
Цей день придумала людина,
А ми хвалити будем Сина!!!
Бо не записано в Писанні,
В який же день в холодній стайні
Господня Слава засіяла:
Дитятко в яслах мирно спало...
Бо таємниця це у Бога,
Коли Ісус для нас родився...
Предвічний Бог, Творець усього
В Своє творіння воплотився!!!
Він народився! ...щоб померти
За мене і за тебе, друже!
Він розірвав тенета смерті
І Він воскрес!!! Не будь байдужим!
В тобі Його благовоління:
Любов явилась крізь страждання!
Прийми із рук Його спасіння,
Відкривши серце в покаянні!
Бо таємниця є у Бога...
Чи прагнеш перед Ним скоритись?
Предвічний Бог, Творець усього
Бажає в серці народитись...
21.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768019
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
На чорно - білих фото все життя
Тут всі живі, усміхнені, щасливі...
Старий альбом гортаю знову я
А в серці почуття такі тремтливі.
Світлини вже торкнулась жовтизна,
А я стежками пам`яті мандрую,
За руку тут дідусь мене трима,
На іншій бачу маму молодую...
Ну а на цій родина майже вся,
Було тоді якесь напевно свято...
Хоч і була в той час малою я
У згадках залишилося багато.
Я пам`ятаю, як в святкові дні,
З`їжджалися усі в стареньку хату.
Лунали жарти, щирий сміх, пісні,
Хоча й жили всі на одну зарплату
Збиралися за щедрим ми столом,
Було усе так добре, по простому,
Таким родинним віяло теплом,
І затишком бабусиного дому.
На цих старих світлинах все життя...
Архів історії великої родини.
В них радості і болю почуття,
Прожитих днів яскраві намистини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767732
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2017
Йшла Правда по дорозі... Довго йшла... й на хвильку не присіла.
Аж тут побачила ріку і дуже їй зраділа. Плескалася довгенько серед
хвиль. Вже й з рибенятами пірнає... А коли вийшла ( Боже мій! ), по-
бачила, що одягу немає.
А тут йшла дівчина, що з милим обвінчалась. Коли дізналася вона
у чому річ, наряд весільний їй віддать зібралась. Та Правда не взяла,
бо ж одяг під вінець! Старесеньким прикрилась. Подякувала дівчині
й пішла.
Тут звідки не візьмись... Кривда з'явилась. Така ж весела й моло-
да, як Правда, й рум'яні має щічки. Впізнала Правда, що на ній її но-
веньке плаття й черевички!
Спитала Кривда: - Куди йдеш?
Та ж до людей та Правда поспішала!
- Кому потрібна ти така? - сміятись з Правди лиха Кривда стала.
А Правда йшла, бо знала... треба йти. Бо тільки між людей вона є
сильна. А та людина, в якої Правда в серці є, відчує, що є вільна!
Отак і ходять й нині між людей Правда і Кривда, й кожен вибирає.
Правда є щира і проста. А Кривда зла... хоч кращий одяг має.
Не кожен вміє правду розпізнать. По одягу не вибирайте!
Бо волю й щастя матимете Ви лиш з Правдою у цьому світі... Знайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить (1 Пет. 5;8).
Затолкали солнышко за тучи,
Увели, как будто, на допрос...
Трое суток - минимум, получит,
Так твердит синоптиков прогноз.
Обвиняют в том, что ярко светит,
Что видны все тёмные дела,
Что тепло и сухо на планете,
Что ему, мол, стужа не мила...
"Я же солнце, я не виновато!"
Но уже составлен протокол.
Не пускают даже адвоката -
Прокурор сегодня очень зол...
Нитью чёрной солнышку шьют дело,
И хотят повесить всех собак...
А без света небо потемнело,
Погрузив вселенную во мрак...
Трое суток люди ждут восхода
По теплу соскучился народ...
Без него - сплошная непогода,
Без него и сердце не поёт...
Но промчался слух среди народа,
Что за солнце кто-то внёс залог.
Вот она, желанная свобода,
Отмотало солнышко свой срок.
Отворились двери поднебесья,
И светило вышло из-за туч,
Веселись, народ, и лейся песня -
Снова землю греет солнца луч!
А пока на небе суд да дело,
Рыщут тучи где-то за углом,
Опасайтесь, люди, беспредела,
Дорожите солнышка теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767501
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Какими красками-мазками
Нарисовать мне Красоту?
Какими описать словами
Зимы величие-простоту?
Как просто все в Едином Белом...
Лишь на востоке Красный Круг!
Согреть и растопить не смеет...
Он украшает все вокруг!
Лучи на снег - и снег искрится...
И ярче синий небосвод...
А на сосульку заглядится,
До "слез красотку доведет".
Ах, как красив на Белом Красный!
Контраст рождает горизонт.
Изменчив Солнца Лик прекрасный:
В зените Белым станет Он.
Все в чистоте искристо-белой...
Красиво, холодно, светло...
Лишь ягода калины спелой,
Как Солнце, смотрится в окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767475
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
По капельке...
По глоточку...
Пробуй любовь!
Не спеши...
Почувствуй дыханье...
Любви!
Мужчина и женщина...
Дорога...
Любовь...
У тебя всё ещё впереди!..
Она здесь, рядом...
В капельке дождя...
Снежинке...
Снегопаде...
Согретая сердцем!
Светится, как Солнце!
Ты чувствуешь?
Стук сердца...
Как можно играть Баха без грусти?
Так и любовь...
На Солнце играет...
А при Луне вздыхает...
Ждёт...
Той самой главной встречи!
По капельке...
Крупинке...
Растворяясь в любовь!
Скажи!
Я есмь ЛЮБОВЬ!
Растворившись в воздухе...
Чтоб легче было дышать!
В песне - чтоб пела Душа!
В самой любви!
Люби - не спеша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766283
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Я волію пташкою стати
І купатись у сяйві небес.
Силу вітру щораз хапати,
Знати тайну усіх чудес.
І крильми зігрівати душі,
Нести іскру живого тепла.
Роздавати пісні і вірші,
Щоб від щастя Земля цвіла!
Відкривати у вічність двері,
Стати світлом у дикій пітьмі.
Дарувати п'янкі акварелі,
Вигравати Любов на сурмі.
Показати, як сяють Зорі,
Закохати в безмежний Світ.
І співати в Небеснім Хорі,
Внести долю у Божий Завіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765550
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 12.12.2017
Принимаю решение… боюсь ошибиться…
Сомнения… колебания в разные стороны…
Наверное, лучше отойти, остановиться…
И мысли отпустить, сказав – До скорого!...
Переключив своё внимание на прозу дел…
За это время образуется кристалл решения,
Который поразит сияньем чистоты и озарения,
Наступит ясность, вытеснив незнания пробел…
Принимаю решение… боюсь ошибиться…
Если светло и легко – это твой кристалл!
Который Душой ты в пространстве искал…
Если сомнения и тяжесть – уйти, отдалиться…
Собираю коллекцию своих решений-кристаллов!
Чтобы с ними жизнь красивей и лучше стала!
@ Марина Малиновская / 10.12.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765411
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
І зовсім не проста була вона,
ви не побачите її з вікна,
ви не почуєте її у гомінкому місті,
а щоб знайти її,
потрібно бачити поезію у листі,
що обіймає стовбури дерев,
чи у дощі, яким спілкується з закоханими місто ...
Ти можеш її бачити, а можеш ні,
Можеш її почути, як захочеш,
Усе, що дощ тобі писав на склі,
Усе, що лиш коханим дощ шепоче ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760009
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 10.12.2017
Для мене очі - дзеркало душі,
як джерело із чистою водою,
немов занурення у таємничий світ
де радість обіймається з журбою.
У світі тім багато що знайдеш,
що не сховать за гарними словами,
здається лиш хвилинка промайне,
а очі у мовчанні все сказали.
В словах можливо приховать обман,
і біль,і страх,і гіркоту образи.
Лиш зупинись на мить,у вічі глянь
тоді ти зрозумієш все одразу.
Спитаєте до чого я веду
чи популярна тема ця у світі
Так популярна,щиро вам скажу,
бо очі щирі в будь-якім столітті.
Ми хочемо довкола нас добра
давайте всі разом його творити,
не зводити з пліток потужний град,*
а говорити,дивлячись у вічі
[b]Град[/b] — урочисте позначення міста, города; за походженням є церковнослов'янізмом (церк.-слов. градъ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764987
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Если человек предал кого-то из-за тебя, не стоит связывать с ним жизнь, рано или поздно он предаст тебя из-за кого-то.
Никогда не теряй терпения — это последний ключ, открывающий двери.
Умирают только за то, ради чего стоит жить.
Не проверяйте друзей и любимых. Они всё равно не выдержат испытания
Когда даешь себя приручить, потом случается и плакать.
Любить- это значит смотреть не друг на друга, а смотреть вместе в одном направлении.
Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь.
Глаза слепы. Искать надо сердцем.
Настоящая любовь начинается там, где ничего не ждешь в замен.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764950
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2017
Малесенька дівчинка сиділа в вікні,
Маленькими ручками сльози втирала.
Дивилась на сніг, і сніжинки рясні,
Вона Миколая святого чекала.
А їй лиш п’ять років. Та серце болить,
Адже в дитбудинку так важко прожити.
І ось ця малеча, тихенько сидить,
І щось починає собі говорити:
« Не хочу цукерків і подарунків,
Я можу назад дати все Миколаю!
Мені лиш потрібні її поцілунки,
Я маму свою дуже довго чекаю!
Я хочу її міцно-міцно обняти,
Хоча і ніколи не бачила мами ….
Та я тільки можу її уявляти…
Вона мені часто приходила з снами….»
Сніжинки кружляли, у просторі нічки….
Із сумом вони чули тихі благання.
І сльози – горошки котились із щічки,
Летіли до Бога палкі сподівання.
Наступного дня, коли ранок іскрився,
Її розбудили, розплющила очі.
А сон кольоровий так чітко наснився!
«- Швиденько збирайся, тебе бачити хочуть!»
Дитина побігла, і сльози втирала,
Зайшла у кімнату, стала тихенько.
«Ну ось, познайомся – прийшла твоя мама!»
«-Чого ж ти стоїш? Йди до мене , маленька!»
І смуток і радість в» єдино змішались,
Тепер і у дівчинки буде сім’я.
Вона тільки глянула і запитала:
«Це справді не сон? Ти насправді моя?»
************************************
Пройшло 20 літ. Знов поріг дитбудинку,
На нього ступила малеча таж сама.
Та це вже доросла, і лагідна жінка,
Для когось сьогодні вона стане мама.
І кинула погляд в вікно - враз застигла,
Побачила очі, печаль, дивну втому.
Швиденько туди, до дитини побігла,
«-Збирайся рідненька , ходімо додому!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299196
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 26.11.2017
Если кто-то меня не поймёт, - я пойму…
Ведь сама, зачастую, в догадках теряюсь…
И созвучных себе - непременно найду!
Для друзей, как цветок, открываясь…
Если кто-то меня не поймёт, - я пойму…
Слишком много звучаний различных…
Когда нужно, - согласия слово найду,
Словно мост, языкам нашим птичьим…
Если кто-то меня не поймёт, - я пойму…
Дипломатия мне, будто жизни искусство…
И, конечно же, силы в себе я найду,
Обрести вновь гармонию в чувствах…
Если кто-то меня не поймёт, - я пойму…
Не сломавшись берёзою тонкой и нежной…
Добротой, словно соком её, я плесну!
И прямым будет ствол белоснежный…
@ Марина Малиновская / 05.11.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762412
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
В который раз благая помощь дру́гам сердца
Цинично, скрыто ...исковеркивается.
Им строишь дом – они воруют свод трапеций,
Им дашь работу – бунт устроят у крыльца,
Опубликуешь – не здороваются веско...
...Подскажешь доброе к здоровью – криво сплюнут
Покажешь дырки в занавесках – проклянут.
А выучишь – польют в тебя вином с трибуны,
Дашь в долг – донос мочой напишут, иль стрельнут...
Протянешь руку, а ёё – оттяпать сразу
Рычит просящая о милости душа.
...Как неприятны отрешённые гримассы,
Когда должник тебя встречал на этажах...
26.11.17г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762367
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Коль женщина мужчину понимает,
Лучистою улыбкою встречает –
Он раб её, хоть сам того не знает…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216138
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 22.11.2017
Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживуть в селі старенькі хати.
Піднімуть очі вгору від землі.
Поглянуть в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадають радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Стоять та не чекають вже нікого,
Стоять, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728381
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 22.11.2017
Зорі до неба підв'язує нічка...
Сині,багряні,рожеві,зелені.
Ними милується вигнута річка:
Дотики хвильок такі одкровенні.
Тішаться також смереки високі -
Прагнуть дістати і вплести у віти,
Щоб дивували вогні одинокі
Тих, хто в безсонні народжує міти.
В небо глядять матіола та рута,
М'ята і чабер, духмяна меліса.
Певне,ніколи вже їм не забути
Як оксамит убирається в бісер.
Ніжна заграва, яскравий серпанок...
То прокидається стишенний ранок.
Місячний серп обрізає підвіски,
Зорі покірні, немов одаліски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761709
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Який ти – справжній чоловік?
Усі жінки тебе шукають,
А де найти таки не знають
То ж в пошуках життєвий вік…
Який ти справжній чоловік?
Даруєш квіти, діаманти,
Клянешся, коли б’ють куранти
В коханні щирому на вік…
І щоб накал в душі не зник
Купуєш шуби і квартири,
І просто як на три-чотири
Вгамовуєш істерик крик…
Невже то справжній чоловік,
Що в глянцевих статтях вирує?
Цікаво, навіть не шокує
Жінок не справжність глянців слів…
І як багато потім див,
Розчарувань і сліз гарячих
Жіночих і, на жаль, дитячих…
То ж щоб не бив нервовий тік
І поряд був все ж чоловік
Любіть його, про себе дбайте,
Щось потойбічне не шукайте
Бо жінка теж таки земна.
І може справитись сама
З потребами життя земного
Іноді навіть і складного…
А діаманти і квартири
Ніщо коли нема довіри
Й тепла між двох рідних людей.
А загалом повно ідей
Щоб в пошуках прожити вік:
«Який то справжній чоловік?»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761686
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Вдень Сонечко на небі, а вночі - зірки!
А на Землі - садочки, море і річки,
Поля, ліси і гори, полонини ...
То все - Природа України!
В житах волошка... Мальва біля тину...
Батьки! Навчіть свою дитину
Красу Природи бачити, любити, берегти,
І ту Любов крізь все життя нести!
* * *
Малыш хотел сорвать цветок,
А я взяла за локоток:
"Оставь его, не рви, постой,
Цветочек этот ведь живой!
Как ты и я, как человек,
Но короток цветения век.
Пускай еще живет цветок,
Его ведь тоже создал Бог.
Создал деревья и кусты,
Все небывалой красоты!
И птиц, что в неба синеве,
Кузнечиков в густой траве,
И много всяческих зверей!
Их всех ты, мой дружок, жалей.
Мы - часть Природы - ты и я,
И все вокруг - твои друзья.
Запомни до последних дней:
Всегда Природу ты жалей!
Её люби и береги,
Любовью отдавай долги".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761668
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Казка
1
Щойно осінь жовтоброва
У ліси ступила крок,
Як листочки кольорові
Облетіли з гілочок.
Хоч шурхочучи, та тихо
Вкрили мохові коври.
На цей шурхіт борсучиха
Виткнулася із нори.
2
-Гей, борсуче, подивися
Скільки листячка кругом!
Тож хутенько, не барися,
Йди до лісу, та з мішком.
Назбирай листочків трішки
І стеблиночок з трави.
Буду я стелить доріжки,
Набивати подушки.́
Незабаром, хуртовини
Принесе у ліс зима,
А в нас жодної перини
Ще тепленької нема!
3
-Знову йти у ліс, ще й пішки! -
Злий борсук пробурмотів.
Він ледаченький був трішки,
Йти далеко не хотів.
Біля їхньої хатинки
Виросли (борсук це знав) -
Три красунечки-ялинки.
Він з них голок й назбирав.
А як приволік до хати
Та й в нору уже заніс -
Борсучиха ж верещати
Почала на цілий ліс!
4
-Що за витівки, борсуче?
Ти чого набрав в мішки́?
Де ти бачив, щоб колючі
Були ковдри й подушки!?
От ледащо, начувайся!
Геть колючки забирай!
Знов до лісу повертайся
І листочків назбирай!
Та, щоби були махрові,
Оксамитові, сухі.
Хоч кленові, хоч дубові,
Тільки, щоб були м’які.
Не принось лишень до хати
Ялинові голочки́,
Бо поколять борсучата
Свої лапки і бочки.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761534
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Траву поникшую покрыл морозец первый,
Серебряные россыпи земле даря.
Промчался рысью утром ветер слишком резвый,
Дни осени летят девяткой ноября.
Последние листки слетают с веток клёна,
В лесу стоит нагая липа, чуть дыша.
И видно, как стремятся в небо сосен кроны,
В раздумьях тягостных осенняя душа.
А солнце утонуло в серо-блёклых лужах,
Река с хрустальной коркой в блёстках льда-царя,
И песнь её созвучна шумной зимней стуже,
Ведь холодом повеял ветер ноября.
(2016.г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761165
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Я поняла, зависит всё от настроения!
Кто-то устойчив, кто-то очень переменчив…
Как нет стихов в Душе без вдохновения,
Так без настроя – сам себе противоречишь…
Я поняла, зависит всё от настроения!
Невольно можешь под раздачу ты попасть…
Но на эмоциях не стоит принимать решения…
Ведь шлейф последствий может долго удивлять…
Гораздо лучше быть устойчивым внутри,
Не повинуясь слишком частым переменам и ветрам…
С самим собою можно заключить пари,
Что станешь ты сильней, даже имея суть цветка…
Я поняла, зависит всё от настроения!
Бывает разноцветным, как одежда для Души…
Почаще пусть бывает светлым вдохновением,
А дни, как следствие, прекрасны, хороши!
@ Марина Малиновская / 19.11.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761324
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Она наивна, старомодна и тиха,
Всегда задумчива, поэзией полна,
Но жизнь, увы, не написание стиха,
И рвётся бытом нежности струна…
Ей мир Души всегда, везде дороже,
Он полон грёз, загадок и надежд,
И без Любви летать она не сможет,
Как и чужих ей не носить одежд…
Но если в этот Мир такой пришла,
То непременно станет сильной!
И Небеса помогут, чтоб себя нашла,
Расправив, словно птица, крылья!
И пусть наивна, старомодна и тиха,
Но, быть собою, всё же, лучше!
Наполнив Жизнь романтикой стиха,
Как утром, тёплый солнца лучик!
/ апрель 2010г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182606
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2017
На одном сижу сегодня месте я,
Из дому совсем не выхожу.
Ох, накрыла матушка-депрессия,
Это же понятно и ежу.
Как она, родимая, уверенно
Кутает в объятия меня.
Подремал - уже полдня потеряно,
Пообедал - вот ещё полдня.
Штукатурка с потолка на голову -
Слишком часто я в него плюю.
Но однако, как же это здорово -
Ублажать депрессию свою!
Психиатры высказали мнение,
Якобы в депрессии поэт
Почерпает больше вдохновения -
За куплетом пишется куплет.
И стихи всё больше заунывные -
Лирику оттачивает сплин.
Да вот только все вокруг счастливые,
А поэт один всё да один.
Жертвует порой своими нервами,
(Дело наживное, мол, и пусть)
Удивляя публику "шедеврами",
Что несут тоску, печаль и грусть.
Хлопают стихам его поклонницы
И кричат: "Весь мир у Ваших ног!"
Он же на депрессию лишь "молится"-
Муза ведь она ему и "бог".
И пока талант его питается
От своей души гниющих ран,
Может так случится, что на старости
Не подаст никто ему стакан.
Нет, "поэты"- всё же, не профессия,
Столько ещё в жизни впереди!
Так что, всё, гудбай, моя депрессия,
Молча, по-английски уходи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760831
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Сияет полная Луна
На тёмно – синем небосводе.
Вокруг как дальние огни
Сверкают звёзды хороводом.
Звучит неслышно дивный хор,
Стрелец с Медведицей танцуют.
И с Девой звёздной Скорпион
Как голубки сидят воркуют.
Сияет полная Луна,
Всё мягким светом заливает.
Оркестр неслышно заиграл,
И Близнецы Рыб приглашают.
Все закружились под оркестр,
И Млечный Путь в спира ль свернулся.
Рак от веселья покраснел
И под Весы от всех укрылся.
Сияет полная Луна,
Смеётся тихо ночи Фея.
Все будто пьяны без вина,
И Лев хвостом виляет, млея.
А Козерог трубит в свой рог
И лихо цокает копытом.
Всё небо ходит ходуном,
Вся астрономия забыта.
Сияет полная Луна,
Мороз сильнее с каждым часом.
Но звёздам это нипочём,
И вот Телец поёт уж басом.
От танцев жарко звёздам всем,
И Водолей их освежает.
И лишь застенчивый Овен,
Не смея в круг войти, вздыхает.
Сияет полная Луна
На тёмно – синем небосводе.
Вокруг как дальние огни
Сверкают звёзды хороводом.
Так захотелось стать звездой
И покружиться в танце этом.
Ох! Щиплет нос. Пойду домой,
Чтоб написать мне сказ об этом.
2006 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760404
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Не вызывайте мёртвых.Не тревожьте.
Им части нет под солнцем на земле.
И памятные свечи потушите.
Их просто нет.Их просто нет нигде.
С годами боль становится слабее.
Жизнь забирает Тот,Кто и даёт.
И может скоро ваше сердце стихнет.
И не спеша за ангелом уйдёт.
Не нам суды вершить.Не нам,поверьте.
И приговор не нам,не нам читать.
Кто отбыл срок в тюрьме тот не захочет
обратно возвращаться.Вспоминать.
День смерти лучше,лучше дня рождения.
Так говорят евреи.И правы.
На сто процентов.Может целых двести.
Освобождает день тот из тюрьмы.
Не вызывайте мёртвых.Не тревожьте.
Они уже в других,иных мирах.
Где нет болезней,старости и смерти.
Где им не нужно возвращаться в прах.
Пусть только в памяти останутся их лица.
И острою иглою боль в сердца.
Снежинками пусть прилетают души.
Дождинками стучатся к вам в дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760387
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Всі ми так чи інакше у своєму житті виконуємо різного роду магічні дії. Іноді ми це робимо підсвідомо, не замислюючись про це а іноді цілком свідомо. Якби там не було але протягом свого життя ми стикаємося із поняттям культу і його дії. Інколи, переважно старші бабці люблять згадувати різного роду бабок – знахарок, що мовляв «зливають на віск, відшіптують» чи ще за допомогою якихось магічних обрадів лікують чи ще якось допомагають людині. А тепер попробуємо розібратися у всьому цьому.
Для початку спробуємо дати визначення поняттю культ. І так: культ – це система правил, дій, рухів котрі забезпечують зв’язок між людиною і божеством за допомогою медіума. Таким чином маючи чітке розуміння що означає сам культ можемо розбиратися дальше де він застосовуюється. Але у мене виникає зразу ще одне важливе питання – а чи потрібен він взагалі?
З історії знаємо, що релігія як така зародилася ще досить давно, по суті ще з часів мисливства і збиральництва. Воїни, котрі йшли на полювання бажали вдало це зробити і при цьому без жертв. З іншого боку первісні люди боялися не зрозумілих для них сил природи. Однак, знаходилися ті, хто міг якось «пояснити» чому з’являється блискавка на небі, що стається людиною котра помирає а найосновніше це випросити у «могутніх божеств» вдалого полювання. Так поступово зароджувалася нова ланка ієрархії в суспільстві – жреці. Ними як правило ставали люди з винятково допитливими поглядами і разом із тим авторитетною поведінкою в середині спільноти. Вони ставали на рівні з вождем племені і вважалися обраними «богами». Їхня «вибраність» дозволяла маніпулювати рештою спільноти і втручатися в особисті справи будь – якої сім’ї чи окремої особи. З часом, укріплюючись жреці почали створювати що раз то більше різноманітних культів, вірувань, релігійних напрямків. А все для того, щоб сильніше мати вплив на простих людей. А доволі часто і на князів чи інших володарів. Сам по собі культ є нічим. Він є лише блефом на фоні проблеми котру представляється. Служитель виконує якісь певні рухи, при цьому вигукуючи якісь певні слова, задіюючи іноді якісь певні психотропні а по декуди і наркотичні речовини. І цим він має намір «вплинути на волю Бога». Доволі цікава ідея.(Але безуспішна). В античні часи це було присутнє усім без винятку племенам, народам, «цивілізаціям і культурам».
У І ст. н.е. в Леванті зароджується новий погляд на Бога – християнство. Саме по собі християнство являється природною наукою. У ньому немає жодної культовості, міфічності чи не зрозумілості. Ісус – котрого християни вважають сином Бога, виклав правила котрі несуть в собі ідею примирення людини з природою і повернення її до першоджерел використовуючи наукові досягнення, котрі «дані людям Богом для осягнення спасіння». Християнство було породжене як філософія мислення і духовного розвитку але зовсім не як релігійна деномінація. Це має підтвердження навіть у самій Біблії (священній книзі християн). В своєму діалозі із жінкою із Самарії Ісус вказує на саму суть нової ідеологічної відмінності від усього переднього. «Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.» (Iван.4:21) А далі додає чітке пояснення своїх слів. «Але наступає година, і тепер вона є, коли богомольці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.»(Iван.4:23-24). Саме ці слова є основоположними нової ери. Вони фактично змінюють повність хід історичного розвитку духовного переорієнтування людини. З космоцентричного і теоцентричного вони переходять на антропоцентричний рівень. Людина – як найдорожча частинка Бога на землі. В усіх випадках Нового Завіту Ісус виступаючи від імені Всесильного Бога піднімає людину на вищий щабель і вказує на її божественність, тобто здатність до мислення. Саме розум робить нас відмінними від усіх живих істот на планеті. Саме розум і є тією частинкою божественності в людині. А зовсім не зовнішній вигляд. Не одноразово підкреслюючи це своїми словами та зціленнями, Ісус дає зрозуміти що людині потрібно відкинути ті старі не зрозумілі форми «задобрювання божества» і перейти до здорових відносин зі своїм реальним творцем. Але це вимагає повністю відмежуватися від різних колишніх культових систем.
Далі буде....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760373
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Приходилось мне в жизни, как каждому,
Хоронить своих близких не раз.
Видно чёрствый душой, кто-то скажет мне -
Но не капали слёзы из глаз.
Может быть, не такими уж близкими
Были мне эти люди тогда -
Не умею я плакать неискренне,
Ведь слеза - не из крана вода.
Или может, мужчинам не плачется,
Есть такой у нас стереотип:
Слёзы градом - у женщины катятся,
От мужчин - не услышишь и всхлип.
Но когда я узнал с опозданием,
Что на койке больничной мой друг,
То проснулось, как будто, сознание -
Встрепенулась душа моя вдруг.
Хоть удачно прошла операция,
И опасность уже позади,
Но слезы не сумел постесняться я,
И стучать стало чаще в груди.
Значит, может, не всё ещё кончено,
И внутри не истлел огонёк.
Если влагой ресницы намочены,
То душа моя, всё же, живёт.
Просто, сердце само, видно, чувствует,
Кто действительно, близок, кто - так.
Раз не капают слёзы искусственно -
Не такой уж плохой это знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Лиш не псуй ти туш на її очах,
Вона в житті багато пережила
Ти псуй помаду на її губах,
Вона це прсто заслужила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760129
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Жизни Осень
Я перестал любить июльскую жару,
я перестал любить январский холод,
мне скучно просыпаться по-утру,
и я давно не ощущаю острый голод.
Мне больше нравиться осенняя краса,
и засыпающей природы величавость,
и крики птиц высоко в небесах,
мысли о том, что было, что осталось.
Так незаметно, в череде забот,
так неожиданно, подкралась Жизни Осень,
и дни осенние, как листьев хоровод,
слетают, падая, и лишь покоя просят.
Такая самая обычная Судьба,
выросли дети, подрастают внуки,
а в памяти, по-прежнему жива,
та дочь, с которой я всю жизнь в разлуке.
Уже давно не вижу ярких снов,
о прошлом, все исчезло безвозвратно,
я ко всему уже давно готов,
но жду чего-то совершенно непонятно.
Ведь ничего уже не изменить,
мы все идем по замкнутому кругу,
приходим в мир учиться и любить,
оставить след, найти свою подругу.
Мне нравится осенняя краса,
и засыпающей природы величавость,
и крики птиц высоко в небесах,
мысли о том, что было, что осталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760075
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Осінній дим...
І з журавлями осінь.
А думи десь на небеса пливуть...
Якась вина
помилування просить.
Людське життя – у чому ж його суть?
Троянди милі,
пізні – розгадайте;
і хризантеми, розкажіть про це...
Що розумів,
як чорно-біле Данте,
багатозначне у життя лице...
Для того весни
і для того осінь,
душевна радість, чи мотив жури...
Ми на землі
хто? – тінь, що в мандри боса?
А чи свіча, що жде по кіль згорить?
Ми Бога плід,
Його надій чекання –
Він дав нам все, аби прозріли ми,
пройшли крізь всі
припони і вагання
у ОСІЯННЯ із обіймів тьми.
09.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759690
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Під музику пташиного оркестру,
Під співи вітру, снігу і дощу
На першої любові перехрестя
До тебе, мій коханий, я лечу.
Через роки, що промайнули стрімко,
Через життя не завжди рівний шлях,
Щоб щастя діамантові краплинки
Побачить знову у твоїх очах.
Не помічаю, що змінились риси,
Що скроні прикрашає сивина –
Для мене юнаком ти залишився,
Нарешті нас вінчає давнина.
Рука в руці і ми з тобою пара,
З тобою лише радість пізнаю –
Та тільки ранок б'є в свої фанфари,
Здмухнувши з ночі подорож мою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759680
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Рушится мир,темнеют рассветы,
В вечной молитве наша планета,
В ближайших веках людей ждëт-Вендетта.
Развергнется космос,начнëтся цунами,
И нечисть придëт из Ада за нами,
Всплывëт Атлантида,падут небоскрëбы,
Добро истребляют всадники злобы.
Слепые жнецы из забытых могил,
Направят на Землю орды злых сил.
Восстанет из недр лжец Велизар,
И Ад превратит атмосферу-в пожар,
Сгорит всë живое,везде царит тьма,
И не избавится мир от клейма.
Мëртвые души,демоны,Кали,
Они вместе с Шивой свет разрушали,
В горящих котлах уже души стонали,
Мы сами себе все проблемы создали.
Не за горами расплата нас ждëт,
И впереди у нас-только лишь гнëт.
Разломятся горы,сползут ледники,
На людство падут океаны тоски.
Наш мир уже хрупкий,прозрачный хрусталь,
Падëт,разобьëтся,а всë-таки жаль.
И тучи прольются кровавым дождем,
Вокруг всë сгорит под великим огнëм.
Разбитая вера,затменье идëт,
Большой календарь беду предречëт,
Каждого ждëт плохая судьба,
Давно никому не поможет мольба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759636
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Может быть и наивно...но, всё же....
Найди в себе волшебность и добро!
Которое сильнее зла, идущего от власти…
Найдётся выход к свету, все равно,
Отступят неудобства разные, напасти…
Найди в себе волшебность и добро!
И Ангела-Хранителя проси помочь!
Прольётся свет в судьбы твоей окно,
И сможешь все преграды превозмочь!
Найди в себе волшебность и добро!
Противодействие от алчной власти…
Пусть Божья помощь уберёт всё зло,
И улыбнутся каждому любовь и счастье!
@ Марина Малиновская / 26.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759512
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Все говорят: «к мужчине путь - через желудок»!
И это чувствует не только он один…
А вся его семья, серьёзно и без шуток
О нём заботится. Он – «царь и господин»!
Он сам умело может приготовить ужин.
А если надо – то и завтрак, и обед.
Но как приятно сознавать – семье он нужен!
Всего важнее для мужчин – авторитет.
09. 11. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759559
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Нельзя приклеить гусенице крылья,
Нельзя заставить бабочкой летать,
Нельзя очистив голову от пыли
Иначе думать сразу и мечтать.
И полюбить нельзя наполовину
И половиной сердца кем-то жить.
Нельзя судить лишь посмотревши в спину
И глаз не видев гадость говорить.
Нельзя быть мудрым с половины слова,
Платя за глупость высшую цену.
И счастья не несет нашедшему подкову,
Кто неудачу ставит всем в вину.
Не дай созреть коварной полу-боли,
Она – предлог, она толчок вперед.
Нельзя наполовину быть довольным
Под гнетом полуправд, полусвобод.
Не радуйся, что козырь на руках ,
Что на кону ты можешь всё забрать:
Жизнь разбросав колоду по столах
Предложит тебе в шахматы сыграть.
Жизнь ценит время, время ценит жизнь
И стрелки на часах назад не сдвинуть
Ты приобрел билет ценою в жизнь
И шанс один, один наполовину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759576
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Кто сказал, что унылая осень,
Все туманом сырым занавесила?
Что в поры этой златоволосой
На душе, как всегда, невесело.
Просто прелестей вы не заметили,
Ярких красок листвы не увидели,
Как тепло с холодами встретилось
В золотой и прекрасной обители.
Приглядитесь сквозь лапы зелёные,
Как грустит одинокая ель.
Как туман у задумчивых клёнов
Тихо лег в травяную постель.
И глаза с земли вверх поднимите
В нежном свете шального рассвета,
Как осенний орех долгожитель
Чутко спит в колыбели под ветром.
Средь берез поснимавших наряды
Чуть видна незаметная дрожь,
Как в ночи уже нет звездопада
И день на день совсем не похож.
Как раздвинув листки разноцветные
Вылез гриб мир приветствуя радо
Любопытный, весёлый, рассветный
Влез в ноябрьские маскарады.
Осень может быть безрассудной,
Серой, скучною, без выходных-
Вы раскрасьте осенние будни
Нежною краской улыбок своих.
Нарисуйте деревья осенние,
Подберите к природе эпитет
И в волшебном, чудесном смятении
По другому на мир посмотрите.
На работу пора. Уже восемь
И окончен осенний триптих.
Просто вы не заметили осень
Среди будней рабочих своих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759248
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2017
Не бывает - никем не любимых...
Не рождает Господь и таких,
Кто хоть раз не любил - ощутимо,
В глубине своих троп потайных.
Любят нас, любим мы... В этом мире
Даже самый отпетый подлец,
Пропивающий душу в трактире,
Для кого-то - и муж, и отец...
Проститутка - продажная девка,
Для кого-то - бесценная дочь.
Хоть и смотрят "чистюли", с издевкой,
И бегут от продажности прочь.
И бомжа, в одеяньи зловонном,
Не родившимся грязным бомжом,
Любит Бог... В этом мире огромном
Любят - громко, и любят... молчком...
И того, кто на земли чужие,
С автоматом, идёт убивать:
Крестят - матери руки худые...
Молит Бога о нём его мать...
Отчего же так много пороков
В этом мире? Любовь ведь... жива?..
Наши души - и злы, и жестоки?..
Добродетель - химера, слова?
Неужели любовь постарела
И не значит уже... ничего?..
А ведь Свет называется - белым.
Или был таковым... лишь пролог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759132
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017