Капелька: Вибране

Ніна Незламна

Весняний цвіт

Весна  буяє  у  бажанні,
Подарувати  цвіт  бузковий,
Хоч  вже  й  скидають  квіти  ранні,
Цьому  сприя,  вітрець    раптовий.

Напевно  ревність,  сподівання,
Щоб  не  любилася    щоночі,
Із  паном-  крокусом  зарання,
Та  й    не  світились  щастям  очі,

Вона  ж  чуть  світ,  слала  цілунки,
І  сповивала  теплом  ніжно,
Ховала  в  росах  солод,  трунки,
Душа  тулилася  приліжно.

Весна  буяє  у  жаданні,
Повздовж  доріг  встеля  барвінок,
Нехай  закохані,  в  цвіт  вбранні,
Не  утрачають  мрій  чаїнок.

Весняний  цвіт-  пори  дарунок,
Сердець  єднання,  щоб  навіки,
То  для  життя,  земний  ґатунок,
 Для  почуттів  тепленькі  втіхи.

Вершин  досягши,  своїх  прагнень,
Принеси  мир  до  України,
Щоби  суцвіття  у  буянні,
Почуло  радісну  новину,
Кінець  війні,  співай  пташино!


                               16.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 05.05.2024

ТАИСИЯ

ВИРУС.

ВИРУС.
Нынче          вирус          «сукин          сын»
Косит          праведных          мужчин.
Не          идут          у          них          дела.
У          них        «горе          от          ума»
Овладели          они          ловко          
И        снарядом          и        винтовкой…
Побывав          в          горячих          точках,
Потеряв          друзей,          знакомых,
Им        конечно        трудно        очень
Уживаться        даже        дома…
В        жизни        места        не        находят
И          свою          семью          подводят…
Этот        праведный          народ    -
Он          в          депрессии          живёт…
Вирус          этот        кровожадный    -
Утоляет        свою        жажду.
В        той          нервозной          атмосфере
Нервы          будут        на        пределе…
Места      в      жизни        не      находят  
И        в      депрессию        уходят…
К      ним      стресс      в      отчаянье          приходит.
23.04.    2024.              (    продолжение      следует)

Часть    2.                  СТРЕСС.
(Из      старой        тетради.)
Как          избавиться        от        стресса,
Знаю      теперь      чётко.
Эту        трудную        проблему
Не          спасает        водка…
Так      устроен        организм  –
Мигом        реагирует:
Закипает      в        жилах        кровь,
Всё        тебя        нервирует.
Изучила        я      проблему  _
Сложная      наука.
Медицина      доказала:
В      стрессе      съели      КУКА…
От      избытка      нервных        чувств
Скачет      и      давление.
Ты      в      критический        момент
Сделай        упражнение:
Три,        четыре    -    руки      шире.
И        вдыхаешь        глубоко.
А        потом      разбей        посуду,
Вазу      в      стиле      «рококо»…
Но!    Помогут      и      объятья!
В      офис        женщина        вошла…
К      Вам      она      в      нарядном      платье    
На      свидание      пришла…
Этот      метод      самый      верный!
Эффективнее      других!
Вирус      смоется      мгновенно!
ЛОЖЕ      -    делим            на      двоих…
23.  04.    2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011709
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 05.05.2024

Ніна Незламна

У небеса летять слова

Болить  душа.  У  небеса,
Летять  слова  Христос  Воскрес,
А  в  Україні  йде  війна,
Молюсь  Воїстино  Воскрес,
Невзначай  падає  сльоза…

Під  серцем  щем,  квітне  весна,
Скрізь  роси  -  сльози  матусі,
Не  зустріча  сина  вона,
Вже  третій  рік  у  розлуці,
Бо    ж  рідну  землю  захища…

У  молитвах  із  відчуттям,
Не  втратить  віру  й  надію,
Наперекір  війні,  вітрам,
Знову  плекать  свою  мрію,
З  часом    розквітне  країна!

І  просить  Бога  поможи!
Захисти  цвіт  України!
Весна  новІ  сплете  вінки
У  самоцвітах  родині,
Щоб  вишивались  рушники
Для  караваю  й  весілля!

   ***
 З  Великоднем,  шановні  друзі!
Не  втратьмо  й  ми  віри  на  волю,
Почуй  Всевишній,  дай  кращу  долю!
Пошли  нам  миру  і  добра  в  кожну  світлину!  
Христос  Воскрес!
                                         Воістино  Воскрес!

                                                   05.05.2024р
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012539
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Н-А-Д-І-Я

В полоні відчаю й печалі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YPlYAxW6kfM[/youtube]


В  полоні  відчаю  й  печалі,
Підводим  очі  до  небес.
Ми  там  Всевишнього  шукаєм,
Бо  знаєм  -  він  в  цей  День  Воскрес.

Весна  у  повному  розквіті,
Душа  так  хоче  відпочить.
Та  не  дають  думки  болісні,
Тебе  ми  просим  підсобить.

Почуй  Молитви   матерів,
У  них  прохання  лиш  до  Тебе:
Врятуй  цей  світ,  який  змарнів,
І  вже  тримається  лиш  ледве.

Дай  сили  Воїнам  в  бою,
Скажи  -  найкращі  вони  в  світі!
Тебе  я,  Господи,  прошу,
Ти  подаруй  нам   добрі  вісті.

Хай  сльози  висохнуть  у  всіх,
Зроби  кінець  оцій  війні.
І  щоб  лунав  дитячий  сміх,
Звільни  від  тя́жкої  біди..
------------------------------------
Вітаю  всіх  друзів  і  читачів  зі  світлим  святом  Великодня.
Хай  здійсняться  всі  ваші  омріяні  бажання.
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012544
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Дивні спогади

Мов  дивні  спогади  хвилин,
Що  розбудили  мене  зранку,
Я  чула,  як  гірчить  полин,
Який  ховався  у  серпанку.

Згадалась  кожна  мила  мить
Та  погляд  рідний,  що  дивився
І  до  цих  пір  душа  болить,
Він  зовсім-зовсім  не  змінився.

Той  найдорожчий  у  житті,  
З  яким  завжди  ́було  так  втішно,
Його  мелодії  прості
Лишились  в  пам'яті  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012172
дата надходження 30.04.2024
дата закладки 05.05.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Молитва - і подяка, і благання (тріолет)

Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
В  ній  розум  і  сердечні  відчуття,
На  Божу  поміч  щире  сподівання.
Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
Очищення  душі  із  завмиранням,
В  один  потік  -  духовності  злиття.
Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
В  ній  розум  і  сердечні  відчуття.






Усіх  наших  захисників,  друзів,  одноклубників  вітаю  Вас  і  Ваші  родини  зі  Світлим  Христовим  Воскресінням!  Здоров'я,  миру  і  Божого  благословіння!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012518
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Ніна Незламна

Не дивись у дзеркала

Ти  не  дивись  у  дзеркала,
Коли  позаду  сімдесят,
То  все  зібрали  жернова,
Мов  той  пониклий,  весни  сад.

Пелюсток  сховка,  при  землі,
Не  відродитися  зерні,  
Зіпріли  часом,  у  пітьмі,
Кісточка  снить,  тож  не  одні,

Життя  неначе  карусель,
Гойда  вітрець,  мов  на  воді,
Кудись  несеться  корабель,
Досягти  нових,  світлий  мрій.

Який  же  час,  надасть  життя,
Ще  кілька  кроків,  обережних,
Та  чи  побачиш,  майбуття,
Чи  доля  дасть,  дні  бентежні?

Тож  до  дзеркал,  надій  нема,
Хай  що  було,  те  відгуло,
Най  закінчиться,  лиш  війна,
Щоб  навкруги  все  розцвіло.

21.04  2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 05.05.2024

ТАИСИЯ

Пришла пора.

Пришла          пора.

Весна        меню        нам        обновляет.
Наш        стол        становится        богаче.
Хозяйка        в        блюда        добавляет
Всю        зелень,        что        растёт        на        даче.
Сегодня        вкусный        суп        сварила.
О        нём        всю        зиму        я        мечтала.
В      составе        жгучая      крапива,
Курятина,      яйцо,        сметана.
Очнулись      мы      от      зимней      спячки…
Природа      нам        ночлег        готовит.
Забудем      про      свои      болячки…
Она        излечит        и        накормит…
И,    чтобы,        время        не        теряя,
Забыть      пора        про      «ДЕНЬ        ЛЕНТЯЯ»…
Пришла      пора      -      В      турне!      В      поход!
Как      тот      «отважный        Дон        Кихот!!!

02.  05.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012330
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Катерина Собова

Рука допомоги

Поміч    в    нас    гуманітарна  –
В    дійсність    перетворить    мрію:
Тут    всім    бідним    пропонують
Одяг,    крупи    і    олію.

-Треба,    мамо,    нам    туди    йти,-
Попросила    мала    Люда,-
Миттю    ця    гуманітарка
Допоможе    добрим    людям.

Я    учора    подивилась  -
Тьоті    в    татовім    планшеті
Зовсім    голі:    одна    в    туфлях,
Друга    -    в    білому      береті.

Вони    мерзнуть    біля    ліжка,
Одна    з    них    -    така    худенька,
Нема    ковдри,    щоб    укритись,
Простирадло    -    й    те    тоненьке.

Третя    чухалася    в    ліжку,
Бо    її    кусали    блохи,
На    ногах    були    у    неї  
З    візерунками    панчохи.

Ми    попросимо    на    пункті
Для    жінок    цих    одежину,
Щоб    змогли    вони    зігріти
Свої    груди,    ноги    й    спину.

В    школі    вчителька    казала  –
Треба    всім    допомагати,
Буде    це    приємно    тьотям
І    радіти    буде    тато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 05.05.2024

Ніна Незламна

Пробудження

Зеленавий  колір,  мигтів  у  садочку,
У  безсонну  нічку  світле,  ніжне  листя,
Із  бруньок  маленьких  виткало  сорочку,
Вдягнув  світлий  ранок  у  срібні  намиста.

То  життєвих  подих,  насолод  повітря,
Розстелитись  ніжно,  сприймать  світ  звабливий,
У  обіймах  сонця,  не  знать  зимні  вістря,
А  пізнать  цілунки,  шле  ж  вітер  щасливий.

Ледь-ледь  тьмяні  сутінки,  відійшли  жваво,
Веде  промінь  танго,  вміло  в  піднебессі,
Зтамувавши  подих,    птах    завів  сопрано,
Прокидайся  земле,  сни  відводь,  на  часі.

                     21.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011816
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 05.05.2024

Ніна Незламна

Вишневі пелюстки

Розвівала  вишня  пелюстки  додолу,
Шубостливий  вітер,  здіймав  у  висоти,
Та  зненацька  впали  прямо  на  дорогу,
Не  знайшлася  доля,  певно    Боги  проти.

Тож    навіщо  квітла  з  колисковим  співом,
Все  ж  втішалась  світом    й  ранньою  весною,
Ой  та  нащо    ж    зрада,  суперечка  з  гнівом,
Замовкало  серце,  вмивалась  сльозою.

Діточок  зростила,  їм  би  жити  й  жити,
Та  війна  кривава,  сповила  в  кайдани,
Розлютився  вітер,  зніс  до  неба  квіти,
Землю  лють  гнобила,  допікали  рани.

Скільки  сили  вклала,  до  жалю  боліло,
Ввись  політ  пелюсток,  навкруги  біліло.

21.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012117
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 04.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весняна веремія

Вийдеш  на  вулицю,  ох,  і  краса,
Ніжно  розсипала  щастя  весна,
Білі  стоять  абрикоси  в  рядках,
Мов  наречені  в  розкішних  вінках.

Дивне  творіння  так  грає  без  меж,
Поряд  квітник  гармонує  вже  теж,
Милі  примулки,  мов  зорі  з  небес,
Наче  створили  квітковий  котедж.

Ох,  веремія  весняна  бринить,
Глянеш  навколо  і  хочеться  жить,
Знову  кружляє  в  повітрі  краса,  
Тихо  всміхаються  нам  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 04.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовне протеже

Ти  поцілунок  бережеш,
З  тієї  зустрічі,  що  влітку,
Святе  любовне  протеже
Плекаєш  ніжністю,  мов  квітку.

Солодкий  смак  і  диво  нот,
Які  з'єдналися  зі  світом,
Неначе  осені  руно
Вдалося  знов  тобі  зустріти.

Торкнулось  подихом  і  все,
І  розчинилося  у  далях...
В  тіні́  зворушливе  лице
Та  звуки  трепетні  роялю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012442
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 04.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Щоб душу згадкою зігріти

Мені  запахло  так  весною,  
А  ми  за  руки  із  тобою
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

Стежина  в'єтться  де  ходили
І  набирались  звісно  сили,
Бузок  всміхався  край  долини,
Які  спокусливі  хвилини.

В  думках  милують  знову  квіти,
Душі  у  них  лише  радіти,
Солодкі    квіту  аромати,
Що  не  дозволять  нам  дрімати.

Усе  найкраще,  чути  кроки,
З'єднались  щастя  і  уроки,
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ЧИ ЗРОЗУМІВ ХТОСЬ, ВРЯТУВАВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В  житті  спіткнутись  може  кожен,
Не  так  зробив,  не  врахував.
За  це  відплачуємось  болем.
Чи  зрозумів  хтось,  врятував?

Хтось  відвернеться  -  не  побачив,
Упав  -  нехай  собі  й  лежить.
Багато  є  таких  незрячих,
Чужа  біда  чи  всім  болить?

Друг  простягає  мені  руку,
Вставай,    я  витягну  з  біди!
І  ти  відчуєш  рідну  душу,
Невже,  пробачив  за  гріхи?

Щось  відлягло  немов  від  серця,
І  значно  краще  стало  дихать.
А  серце,  серце!  Гучно  б"ється,
А  очі  так  від  сліз  блищать..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Н-А-Д-І-Я

*****

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]

Хто  зможе  землю  зупинити?
-  Це  зможу  я,-  сказав  смільчак.
Та  лиш  не  знаю,  як  зробити,
Можливо,  хтось  підкаже  як?

                     *****
Ступив  у  річку  -  не  зна  броду,
Можливо,  все  ж  перепливти?
Тоді  зробив  він  першу  спробу,
Та  жаль,  що  мілко.  Як  пливти?

                     ******
Чомусь  похмуре  стало  небо,
Всі  підняли  угору  очі.
Куди  тікать?  Тривогу  б"ємо,
Та  ми  його  чекаєм  й  досі.

                   *****

Солодкий  плід  в  руці  чужій,
Так  хочем  спробувать  його!
Ти  зупинися,  не  дурій!
Спочатку  ти  скуштуй  свого.

                *****

Думки  бувають  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

                     ***** 
Піднявся  в  гору  -  подивився:
А   що  все  ж  буде,  як  впаду?
Але  ж  як  гарно  тут  вмостися!
Тож  наперед  щось  підмощу..

                     *****
Іде,  не  дивиться  під  ноги,
Упав  -  під  оком  вже  синяк.
А  встать  немає  уже  змоги,
Усі  сміються:  От  дивак!
Мабуть,  той  зайвим  був  кисляк.

                     *****
Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

                     *****
Іду,  дивлюся  знов  на  граблі,
Не  наступить  би  іще  раз.
Хоч  ці  події  були  давні,
Про  граблі  згадую?  Навряд!

-----------------------------------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Надія Башинська

НЕ ВСЕ В ЖИТТІ Є ТАК, ЯК НАМ ХОТІЛОСЬ….

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось...
Коли  снігами  сіється  зима,  
нам  хочеться,  щоб  серденько  зігрілось,
то  ж  теплого,  ясного  просим  дня.

Коли  в  зеніті  сонце  знов  сміється,  
ховається  у  затінку  жара,
а  чи  радіти  нам  тоді  вдається,
чи  прохолодного  бажаєм  дня?

Як  хмуриться  і  плаче  небо  сіре,
і  час  прийшов  дзвеніть  гучним  громам,
й  тоді  не  так...  нам  знов  чомусь  здається,
бо  ж  спокою  усім  бракує  нам.

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось,
усьому  тут  своя  пора  і  час.
За  кожен  день  всі  дякуймо...  та  знаймо:
багато  що  залежить  тут  й  від  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Веселенька Дачниця

Життя одне

А  вже  квітень  порядкує  -                    
Стелить  трави  запашні  !                    
Весна  легкою  ходою,                                    
Жаль,  нема  кінця  війні.                                      

Он  йде  жінка  в  чорній  хустці,
Дід  похмурий,  ледь  бреде,
І  тривоги...  І  неспокій…
Де  той  мирний  день,  він  де?

Загубився  десь  в  тенетах,
Сплетінь  правди  і  брехні…
Як  відсіяти  полову?
Знайти  зерна  золоті?

Від  яких  -  спокійна  старість,  
Мудра  зрілість,  юний  час.
Утішатися  щоб    миром  -
Бо  життя  одне  у  нас!
                                                   В.  Ф.  –  04.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010334
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Надія Башинська

ГУМОР З'ЯВИЛИСЯ ГРОШЕНЯТА В НАШОГО ОЛЕКСИ…

З'явилися  грошенята  в  нашого  Олекси,
став  додому  приносити  мармелад  та  кекси.
Не  любив,  скажу  по-правді,  Олесь  працювати,  
а  тут  раптом  помітили,  що  щось  став  міняти.

Він  учора  своїй  тещі  приніс  паляницю,
дав  дружиноньці  Галині  на  нову  спідницю.
На  бублики  -  малій  доні,  сину  -  на  сорочку,  
із  сусідом  розмовляє  тихо  у  садочку.

Згадав  добрий  син  Олекса  і  про  свого  тата,
привітав  з  днем  народження  молодшого  брата.
А  сьогодні  він  розчулив  сусідку  Марію,
їй  подарував  новенький  подрібнювач  "Мрію".

Знає  Галя,  дякуючи  кумі  за  відвертість,
зрозуміти  лиш  не  може,  за  що  така  щедрість?
За  що  такі  подарунки,  й  Марія  не  знає,
це  вона  гніденьку  Мію  знов  три  дні  шукає.

Тут  спокійний  лиш  Олекса,  бо  йому  відомо,  
навчив  циган  конячину  вертатись  додому.
Нема  чого  й  хвилюватись.  Прибіжить  до  хати.
Вже  не  вперше  доводиться  її  продавати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Галина Лябук

Ледарю наука.

                                                         Любій  малечі
                                                   про  потрібні  речі.      


Песик  Вінні  любив  спати,
Вранці  не  хотів  вставати.

Котик  й  Півник  вже  гуляють,
На  сніданок  корм  шукають.

Ну,  а  Вінні  :    потягушки,
Позіхає,  чеше  вушка...  

Вже  й  сніданок  несуть  друзі.
Сонько  тут  враз  у  напрузі.  *

Швидко  встав  і  до  коритця  :
-    Хочу  їсти,  вже  не  спиться!  

Наминає  й  так  спішить,  
Аж  за  вухами  лящить.  *

Довго  так  терпіли  друзі,  
Як  покінчити  нарузі?  *

                 Півник  взяв  усе  на  себе:

Тільки  сонечко  на  небі
Миттю  Котика  розбудить,  
Корм  знайдуть,  з'їдять,  -  й  до  буди,

А  ледащо  і  не  чує
Спить,  бо  цілу  ніч  гарцює.  

Ось  прокинувсь  :    потягушки,  
Позіхає,  чеше  вушка...  

Відчув  голод      -    й  до  коритця,  
В  нім  порожньо...  Ліг,  не  спиться.  

Ледаря  провчили  друзі,
Йому  соромно  в  окрузі.  
                             _        _      _
Зрозумів,  що  він  не  гість,  
Хто  не  робить,  той  не  їсть.  *
Й  дружбою  не  зловживати,  
Якщо  навіть  любиш  спати.  



                                                 *Використала  народні    висловлювання  і  прислів'я
                                                 *    Напрузі      -      тут  дія  за  значенням  напружитися.  
                                                 *    Нарузі    -    тут  припинити  знущання.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009813
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Розкажи лелеко? (пісня)

Полечу  далеко,
У  оті  світи,
Розкажи  лелеко,
Де  твої  сліди?
У  ранкові  роси,
Прохолоди  квіт,
Хай  же  мої  коси
Не  сріблять  від  літ.

Полечу  в  діброви
Де  зоря  встає,
Там  ромашок  море,
То  життя  моє
І  у  день  чудовий
Зникне  смуток  мій,
Чути  ніжність  мови  -
Світ  торкнувся  вій.

Полечу  я  в  небо,
У  оту  блакить,
Хоч  воно  й  далеко  -
Мрій  не  зупинить
І  у  синій  да́лі
Де  хмарин  краса,
Там  краї  незнані,
То  все  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Я знаю, що любила

А  ти  вродлива,  мов  калина,
Що  посадила  навесні,
Я  знаю,  що  завжди́  любила
П'янкі  мотиви  неземні.

Її  тендітність  і  чарівність,
Найдивовижнішу  красу,
Таку  привабливу  маніжність,
Де  сон  занурився  в  росу.

Я  знаю,  що  любила  вроду,
Оту  осінню,  що  в  імлі,
В  кетягах  ніжну  насолоду
Шукала  знову  в  тишині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010360
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 07.04.2024

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ! № 14

Отгадай      №  14.

Ходим        мы        друг        к        другу        в        гости.
И        с        собой        подарки        носим.
Но        проблемы        возникают:
Что        дарить?            Порой        не      знаем…

Жители      Крайнего        Севера
Тоже      любят        ходить      в        гости…
Но      у      них      проблем      не      возникает!
Что      дарить?      Там      каждый        знает!!!

                 ВОПРОС!
КАКОЙ          ПОДАРОК        НЕСУТ          ЖИТЕЛИ        КРАЙНЕГО        СЕВЕРА,      КОГДА        ИДУТ        В      ГОСТИ???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010475
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

liza Bird

У нічку темну

У  нічку  темну,  як  здалося,
Знов  вийшли  підозрілі  орди,
Війна,  страждання...тут  крамола,
Де  злодії  отам  і  шльондри.

Нічого  з  часом  не  змінилось,
Воює  хтось,  воно  жирує,
Колись  помре...  то  піп  з  кадилом,
Молитву  прочитає...  всує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010107
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 07.04.2024

ТАИСИЯ

Морской курорт.

Морской          курорт.

Живу          у          моря          я        под          боком.
Оно          ведь          рукотворное.
Но          не          окинешь          его          оком,
Когда          оно            наполнено.

Теперь          наш          город          стал          престижным.
Нам        море          создаёт          комфорт.
Зимой          мы          любим        стать        на          лыжи,
А          летом        -      отдых          и        курорт.

Стихи          слагаю          я        о        море.
Рисунок:          ватман,          тушь,          перо.
Пейзаж          волнует          априори.
Влечёт          нас          море          как        кино.

Природа          моря          удивляет.
Оно          непредсказуемо!
То          ласкою          тебя          встречает,    
 То          гневно:        с        ветром,        с        бурею…

А          мы          спасаемся          на          даче,  
Где        с        удовольствием          рыбачим.
Улов        и        клёв      весьма          приличный.
И        аппетит        всегда          отличный…

30.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009898
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 07.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Весна запилена - Сахара сипле

Весна  запилена  -  Сахара  сипле...
Чомусь  у  згустку  пил  піднявся,
Нависло  сірохмар'я,    і  невпинно
Вітрище  дме,  -  то  сила  явна.
І  свого  пилу  вистачає,  спека.
Мандрує  африканське  диво.
І  не  заціпить  хтось  лиху  пащеку,
А  пил,  як  дим  кружляє  сивий.
Кватирки  зачиняйте,  не  виходьте,
Повітря  впереміжку  з  пилом,
Закутані  та  заспані  "висотки"...
...Сахара  скрізь  пилила  і  млоїла.

(2  квітня  до  нас  дійшов  пил  із  Сахари.  Спостерігала  з  8  поверху.  Була  саме  в  цей  день  спека  +  25)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Звуки перемоги

Вірний  оберіг  у  моєї  хати,
Дорога  земля  та  рідненька  мати,
Святості  стежки,  що  ведуть  в  садочок,
Чорнобривців  світ  радує  рядочок.

Ніжності  та  сил  вкладено  багато,
В  осінь  чарівну  яскравіє  злато,
Скільки  нам  іще  подарує    світла,
Щоб  країна  вся  радістю  розквітла.

І  прийдешній  день,  щоби  посміхнувся,
Смуток  у  душі  назавжди  забувся,
Ранішня  роса,  щоб  скропила  ноги
Та  відчули  знов  звуки  перемоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Палає у вогні моя країна (акровірш)

[b]П[/b]овір  мені,  не  знала  більш  часів,
[b]А[/b]  серце  не  щеміло  так,  як  зараз,
[b]Л[/b]иш  прокидаюсь  від  тривог  і  снів,
[b]А[/b]ле  за  що,  така  нам  люди  кара?
[b]Є[/b]  звісно  і  недоліки  у  нас,

[b]У[/b]  цім  житті  без  помилок  не  можна,

[b]В[/b]ійни  жахіття,  невгамовний  час,
[b]О[/b],  та  на  що  іще  вона  спроможна?
[b]Г[/b]нобить  усе,  схиляє  до  землі,
[b]Н[/b]емає  порятунку,  лиш  безсилля,
[b]І[/b]  як  народу  вижити  тоді,

[b]М[/b]ені,  тобі,  де  взяти  всім  зусилля?
[b]О[/b]бпечені  та  зморені  украй,
[b]Я[/b]к  далі  бути,  та  у  серці  віра,

[b]К[/b]расу,  добро  Вкраїни  не  віддам,
[b]Р[/b]оса  і  сльози  змиють  дії  звіра!
[b]А[/b]  рідна  ненька  витре  очі  враз,
[b]Ї[/b]ї  зцілить  тепло,  що  так  єднає,
[b]Н[/b]і,  не  зламати,  є  любов  у  нас,
[b]А[/b]  це  та  сила,  що  перемагає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Ніна Незламна

Весна мандрує

Весна  мандрує  по  землиці,
А  іншим  разом,  мов  на  крилах,
Злетить,  а    поряд  вже  синиці,
Почує  спів  і  щебет,  милих.

Та  враз,  підсніжник  білолиций,
Від  радості  закопошився,
Під  сонцем  мріяв  яснолиций,
Із  вітром  нині  подружився.

І  мати  -  й-  мачуха  пелюстки́,
Ледь-ледь  прикрашені  росою,
Угору    підтягує    й  листки,
Вітатись,  хочуть  із  весною.

Проміння  злата  по  стежинці,
Вздовж  неї,    фіалки  синенькі,
Немов  втішаються  ряднинці,
Із  срібла,  що  вкрила  легенько.

Та  знов  вітрець,  немов  сопілка,
Звучав  пісенно,  веселився,
Медовий  трунок  ловить  бджілка,
Красою  світу  захопився.

О  перші  квіти,  тішать  душу,
Весна  –  красна,  пора  цвітінь,
Все  бачить  -    щастя,  сльозу  струшу,
Це  ж  наче  ліки  від  потрясінь.

Серця  зболілі  за  тривоги,
Війна  несе  журбу,  страждання,
А  ми  ж  чекаєм  від  природи,
Дарунки,  спокій,  сподівання…

22.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Неньчина сльоза

В  дорогу  проводжала  ти  мене,
А  серце,  знаю,  билось  безупину,
Твоє  найкраще  дороге  лице
Все  поглядом  проводило  дитину.

Схвильована  ковтала  ту  сльозу,
Яку  ховала  у  куток  подалі,
Невже  я  зможу  пережить  грозу?
І  що  в  чеканні  та  які  моралі...

Такі  хвилини  щемні  та  тяжкі,
Їх  пережить  не  кожен  міг,  не  в  силі,
А  так  хотілось,  щоби  знов  легкі:
Всміхнулись  нам  і  всі  були  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія осені

Хоча  люблю  тепло  я  та  осінь  також  мила,
Вона  для  мого  серця  мелодію  створила,
Розкішну  і  ласкаву,  мов  неньки  ніжну  мову
І  слухаю  у  вечір  найкращу  колискову.

Свої  мотиви  чисті  розносить  сміло  всюди,
Вкриває  жовтим  листям  привабливі  споруди,
Луги  у  килимочках,  дороги  у  мережках,
А  там  за  дивосадом  вже  пробігає  стежка.

Веде  в  місця  найкращі,  в  яких  була  щаслива,
Де  вся  краса  природна  мене  дитям  ростила
І  я  їй  дуже  вдячна  за  теплоту  і  щастя,
Що  захищала  вірно  серденько́  від  ненастя.

Спасибі,  мила  ненько,  споріднена  природо,
Що  берегла  й  плекала  святиню  мого  роду
І  у  душі  навіки  ти  поселила  віру,
Що  у  мої  тенета  -  вже  не  проникнуть  звіру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мереживо долі

Плела  рядки  у  нічку  милих  снів,
Із  осені  найкращих  пелюстків,
Нанизувала  тихо  я  любов
З  далеких  і  близьких  мені  розмов.

Вплітала  чорнобривців  кольори,
Як  зорі  у  небессі  вмить  зійшли
І  ніжність  незабудок  голубу,
Але  між  ними  смуток  і  тугу.

Складала  я  листочок  до  листка,
Щоби  душа  торкнулася  рядка
І  мир  запанував  на  всій  землі
Та  зажили  усі  в  добрі  й  теплі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Віктор Варварич

Наші почуття

Проміння  сонця  зігрівають,
Наші  натомлені  серця.
До  щастя  шлях  прокладають,
П'ють  водицю  із  джерельця.

В  омріяні  далі  крокують
І  малюють  свої  картини.
Пізнати  любов  пропонують,
Звільняють  душі  із  рутини.

Смакують  каву  на  світанку,
Купаються  у  своїх  мріях.
Та  виконують  забаганку
Сяють  сріблом  на  твоїх  віях.

Наші  серця  мило  лоскочуть,
Пробуджують  світлі  почуття.
Впіймати  щастя  вони  хочуть,
Поринути  разом  в  забуття.

Зустрічають  вечір  в  долині,
Випивають  кохання  ґрааль.
І  ловлять  мрії  на  вершині,
Так  невтомно  крокують  у  даль.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009550
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПОБРЕХЕНЬКА

Наїлась  Муха  м"яса  всмак,
Лежить,на  сонечку  дрімає.
А  Кіт  питає  так  і  сяк,
Теж  скуштувати  щось  бажає.

Де  ти  знайшла,  брехуха,  м"ясо,
У  хаті  тільки  ж  сухарі?
Муха  не  чує,  в  неї  свято,
Чомусь  у  білім  жупані?

Комар  і  Муха  одружились,
Тепер  у  них  міцна  сім"я.
В  Кота  і  вуса  опустились,
Чому  не  знаю  про  це  я?

Хазяїн  радий  був  за  нас,
Забув  закрити  холодильник.
Ми  там  сиділи  цілий  час,
А  вечір  був  там  романтичний.

А  Кіт  це  слухав,текли  слинки,
У  животі  щось  гуркотіло.
Трусились  всі  у  нього  жилки,
Йому  так  їсти  захотілось.

Повів  неспішно  він  бровою,
Розправив  кігті  враз  свої.
Тепер  ти  будеш  вже  вдовою,
Комар  -  це  відповідь  брехні.

Лизнув  Комарика  швиденько,
У  животі  аж  загуло...
Чи  хтось  повірить  побрехеньці,
Чи  так  було,  чи  не  було?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Скотина

Зла    свекруха    метушиться,
На    невістку    сичить    Ганку:
-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Запихаєшся    вже    зранку!

Знаю,    що    ваш    рід    ледачий,
За    роботу    не    береться…
Ти    скотину    годувала,
Чи    нехай    вона    загнеться?

Іч,    допалася    до    миски,
Своє    черево    трамбує,
А    худоба    ще    не    їла,
І    тебе    це    не    хвилює!

Це    не    вплинуло    на    Ганку
(Мама    кожен    день    не    в    дусі),
І,    доївши    запіканку,
Дала    відповідь    свекрусі:

-Ваш      синочок    дорогенький,
Міцно    спить    і    вас    не    чує,
Не    хвилюйтеся    за    нього,
Коли    встане    -    нагодую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. СЛЬОЗА ВІД ЖАЛОСТІ ТЕКЛА

Сидить  Ряба́  на  тухлих  яйцях.
Хто  підлість  цю  тут  зміг  зробить?
Чимало  є  таких  в  цих  кадрах,
Як  хитруна  оце  зловить?

Сидить  вона  вже  дуже  довго,
Вже  третій  місяць  ось  пішов.
Сумує,    їй  так  дуже  тоскно,
А  в  попереку,  як  кілок.

І  Півень  десь  злиняв  давно,
Пасе  сусідню  білу  курку.
Оце  я  бачила  в  вікно,
І  ще  наспівує  їй  Мурку.

До  мене   прийде  раз  у  місяць.
Питання  завжди:  Ну  вже  скоро?
І  знову  десь  біжить  по  східцях,
До  мене  він  так  дуже  строгий!

Отак  і  молодість  проходе,
Діток  чомуь  і  бог  не  дав...
Аж    бачить  суне  по  городу,
Що  так  це  буде,  хіба  знав?

Увесь  побитий,  кривоногий,
ЇЇ  так  жалість  тут  взяла.
Він  був  красивий,  гоноровий...
Сльоза    від  жалості  текла...

Обняв  він  Рябу    й  теж  заплакав,
(  Та  так  було  не  в  перший  раз)
Свою  провину  визнавав,
І  кілька  ніжних    ляпнув  фраз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Галина Лябук

Той дивний сон.

Берізки  вбралися  в  сережки,
Стоять  красуні  під  вікном.
В  розлуці  із  зимовим  сном
Замріяно  плетуть  мережки.

Той  дивний  сон,  що  був  зимою,
Дав  силу    їм    зустріти  днину,
Почути  радість  журавлину
І  привітатися  з  весною.

Стоять  вродливі,  довгокосі,
Щось  гомонять  поміж  собою...
Примара  лишиться  з  журбою,
Збиває  вітер  срібні  роси.

Весняна  радість  скрізь  і  всюди,
Ілюзія  вже  не  завада.
Краса...  Смарагдова  левада
І  вітерець  лоскоче  груди.

Зимовий  сон  -  життя  потреба.
Спочинок  -    сила  й  для  істоти.
Той  дивний  сон  триває  доти  -
ДопОки  сонце  пригріє  з  неба.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008909
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 26.03.2024

liza Bird

Балакуча

На  кухні  віддаюсь  розмовам,
І  слухаю  її  неспинно,
Ця  бджілка  з  золотим  волоссям,
Готує  й  гомонить  грайливо.

Комусь  здається  все  занадто,
Не  мають  міри  балакучі,
Про  мене  ж  тиша  ненормально,
Скажу,  це  нібито  байдужість.

Кохаєш  і  відтак  сприймаєш,
Тож  ваду  як  дарунок  завше,
Ти  в  захваті,  немовби  майстер,
Наніс  на  полотно  найкраще.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009512
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Ніна Незламна

ГУМОР. Я та штучка…

Каже  Ганька,  до  Миколи,
-Петько  кульками,  кидався,
Визивають,  нас  до  школи.
-А  мені,  бач,  не  зізнався!

-Це  зустріла,  я  пантеру,
Що  веде,  в  нього  англійську,
І  псує,  всю  атмосферу,
Бо  ж  табак,  смалить  російський.

Я  тій  шльондрі,  не  повірю,
Нехай    наших,  вони    знають,
Хай  піду́,  влаштую  бурю,
Най  себе,  трішки  згадають!

-Свого  носа,  пхати  не  смій!
Керівник,  там  править  балом,
Кажуть  люди,    він-  буревій,
Тож  колись,  був  генералом.

 -Тю  це  що,  отой  очкарик,
Я  була,  з  ним  на  Мальдівах,
Мені  в  руку,  дав  ліхтарик,
Коли  рився,  у  архівах.

Все  шукав,  карти,  алмази,
Часто  пив,  у  ресторані,
Ти  залиш,  свої  накази,
Я  та  штучка,  в  тому  стані,
Що  сама  з  ним  розберуся.

І  про  себе  тихо  –  тихо,
-Нагадаю  (вечеринку),
Й  ледь  всміхнувшись,  -Це  не  лихо,
Пригадає,  як  ширінку,
Я  вночі,  вином  залляла,
І  пізніш,  просто  злиняла….

Вже  до  мужа,  та  й  зухвало,
-Усе  добре,  не  журися,
Запакуй,  горілку,  сало,
На  мені  ж,  ти  одружився,

Опісля́,  Мальдів  відразу,
Не  гризи,  себе  зада́рма,
Доведу,  його  до  сказу,
Не  горюй,  настигне  карма,
По  боргам,  пора  платити!

             25.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009430
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. З ліхтарем знайшли

Літо.  Ніч.  Вікно  відкрите.
Біля  компа  Стас  сидить.
Комарі  кусають  -  ситі,
Напились  крові  умить.

-  Задовбали,  гади,  тіло!
Батько  каже:
-  Спати  ляж.
Вимикай  скоріше  світло.
Де  вкусили,  там  -  помаж.

Стас  вже  ліг  у  ліжко.  Тихо.
Маззю  змазав  -  все  мине.
Раптом  -  світлячок-комаха...
-  Тато,  тато,  що  за  лихо?
Певне,  я  -  якийсь  невдаха.
З  ліхтарем  знайшли  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Татова допомога

Мудрий    вигляд    був    сьогодні
В    другокласника    Марата,
Гордо    вчительці    промовив:
-Я    приніс    світлину    тата.

Вчителька    Марія    Львівна
На    Марата    подивилась:  
-А    навіщо?    -здивувалась,-
Тобі,    хлопче,    щось    наснилось?

-Ви    ж    самі    сказали    вчора:
-Завдаєш    мені    мороки!
Хочу    бачити    дебіла,
Який    робить    ці    уроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Віктор Варварич

Весняні миті

Сріблясті  води  привітно  гомонять
І  так  прудко  біжать  в  невідому  даль.
Упіймати  юну  весну  норовлять,
З  туманом  вистеляють  сіру  вуаль.

У  первоцвіт  одягнулась  долина,
Яскравими  барвами  сяють  поля.
Від  снігу  звільнилася  полонина,
Лелечий  клекіт  лине  із  віддаля.

Сині  гори  заховались  в  тумани,
А  промені  сонця  полонять  серця.
Панянки  одягають  кардигани,
Які  пасують  до  світлого  лиця.

Весняне  тепло  серця  зігріває,
Ніжно  лоскоче  котики  на  вербі.
А  пташиний  спів  людей  звеселяє,
Із  дитячим  сміхом  губиться  в  юрбі.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009006
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Така натура

Жалілася  Мурка
старому  коту:  
-  забери  до  себе,
бо  я  тут  помру!
Віддали  мя’  замуж
в  якусь  конуру…

Скрізь,  куди  не  глянеш,
лахміття  старе  -
із  кожної  дірки
мишатина  пре  !
Забери,  благаю,
від  цього  Васька  .
У  нього  нас  троє  -
натура  така  !

Про  нас  він  не  дбає,
а  лише  товче…
Облізає  шубка,
шкура  аж  пече!
Сама  не  рішуся,
а  мо’  не  приймеш?
Зміни  в  обстановці  -
я  змінилась  теж…

Надіюсь,  залишу
оту  конуру.
Тобі  цілу  ферму
котят  приведу  !
                                     В.Ф.-  08.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009349
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Середній рівень

В    ліжку    ввечері    дружина,
Як    завжди,    відпочивала,
І    статтю    якусь    в    газеті
Дуже    мудру    прочитала.

-Поясню    тобі,    Миколо,
Як    у    світі    нам    живеться:
Весь    достаток    у    країні
У    середньому    береться.

Тридцять    тисяч    в    депутата,
І      твоїх    чотири    взяти,
Все    надвоє    розділити:
По    сімнадцять    -    чим    не    свято?

Вчитель    не    навчив    нічого
(Уже    є    одна    догана),
А    взяли    середній    рівень  –
То    й    успішність    непогана.

Прокурор      завжди    їсть    м’ясо,
А    народ    сухі    галети,
Все    змішати,    то    виходить,
Що    їмо    ми    всі    котлети.

-То    це    що    ж    тоді      в    нас    буде?-
Став    Микола    міркувати,-
Всім    відома    Галька    встигла
Із    селом    всім    переспати,

А    ти    чесна,    мені    вірна,
Про    сім’ю    плекаєш    мрії,
А    в    середньому,    виходить,
Що    обидві    ви    -    повії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Родвін

Дві години вже тривога

Дві  години  вже  тривога  -
Як  же  ми  стомились  !
Жінка  мо́литься  до  Бога,
Просить  в  нього  Сили  !

Просить  захисту  від  дрона,
Щоб  відвів  ракету,
Щоби  наша  оборона  
Вберегла  планету  !

Коли  стіни  ходуном  -
Сльози  витирає.
-  Щоб  ота  падлюка  здохла  !    -
Часто  промовляє  !

Як  воно  там  далі  буде  -
Господь  Бог  лиш  знає  !
Доки  все  там  грима  й  буха,
Віршик  виставляю  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009047
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Родвін

Гумор. Васько Блоха - рекордсмен

Васько  Блоха  -  у  нас  кумир,
Найкращий  і  найшвидший,
Без  нього  наш  спортивний  двір,
Не  став  би  самий  ліпший  !  

У  школі  Вася  -  рекордсмен,
Бо  раз,  на  фізкультурі,
Сто  метрів  він,  в  один  момент,
Пробіг  -  рекорд  в  натурі  !  

Коли  стояв  він  в  день  ясний,
Готуючись  до  старту,
Сусідський  півень  в  двір  шкільний
Забіг...  Тож  не  до  жарту,  

Бо  цьо́го  півня,  за  хвоста,
Недавнішньої  днини,
Впіймав  Блоха,   не  просто  так,
А  вискуб  три  пір'їни  !  

Їх  вставив  в  головний  убір,
В  убра́ння  індіанця,
А  потім,   вийшовши  у  двір,
Тим  пір'ям  хизувався  !  

А  півень  ще  тоді  не  спав  -
Вони  з  Блохою  стрілись
Та  ко́гут  Васю  не  чіпав,
В  "індєйця"  -  лук  і  стріли  !  

А  тут   -   тут  доленьки  презент  !
Васько   "НА  СТАРТ"   схилився  ...
Відкрився  тил  ...   Один  момент
І  ко́гут  не  збарився  !  

Команда  "МАРШ"  !    В  єдину  мить,
Васько,  як  та  пружина,
Зривається  і  з  місця  мчить  
Бо  спорт  -  це  ж  поєдинок  !  

Та  півень  ще  на  старті  встиг  
Спортсмена  клюнуть  дзьобом,
А  потім  Васю  він  настиг
Й  добавив  ЩЕ  до  того  !!!  

Дзьоби́ще  в  когута  як  сталь,
Тож  мало  не  здавалось  !
Блоха,  як  міг  тікав  ...  На  жаль
Від  півня  -  все  ж  дісталось  !  

Той  когут  гордо  походжа́в,
В  дворі  -  король  законний  !
Ще  й  груди  колесом  держав,  
І  гребінь  -  як  корону  !  

Васько,  неначе  дикий  звір,
До  фінішу  домчався  !
Фізрук  спинив  секундомір
І  аж  за  серце  взявся  ...  

На  дві  десятих  наш  рекорд
Побив  рекорд  району  !
Портрет  Блохи  -  аж  на  біг  борд  !
Ще  й  грамоту  -  додому  !  

Сестричка  Васі  -  мілкота,
На  ній  і  написала  :
-  Якби  не  півень  без  хвоста,
   Рекорду  б  не  бувало  !


[b][i]Зі   слів   внучка,  записано  правильно.
Підпис                                              /  Родвін  /
[/i][/b]

19-20.03.2024  р.



Ілюстрація  :  https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024

ТАИСИЯ

Семья в разлуке.

Семья        в        разлуке.

Для        семьи      -    вредна          разлука.
Трудно        бабушке        без        внука.
Не        хватает        внуку        ласки.
На        ночь        -      бабушкиной        сказки.

Кто        с        любовью        рядом        сядет?
По        головушке        погладит?
Сказка        ручейком        польётся.
Внучек          радостно        смеётся

Нам      уютно        было        вместе.
Распевали        звонко        песни.
Мы        природу        рисовали.
Танцевали        «трали    -    вали»…

Равнодушью        нет      прощенья,
Если        детство        в      запущеньи.
«Защитите        от      разлуки!»
Просят        бабушки        и        внуки…

Разлучила        нас      война…
Правит        балом          сатана…

22.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009175
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. (Сатира) . Кобила.

На  просторах  Інтернету
Скаче  Галя,  мов  кобила.
Звідки  в  неї  тая  сила,
Дошкуляти  всім  поетам?

Норовиста  і  скажена,
Загордилась  критиканка.
Їй  би  чвари,  навіженій,
Бо  смакує,  ніби  манну.

Зранку  скаче  і  до  ночі:
То  алюром,  то  галопом.
Бережися,  -  можеш  лопнуть!
Жаба  давить,  сліпнуть  очі,

Бо  в  поетів  є  сонети,
Акровірші,  тавтограми,
А  у  Галі  -  "вінегрети",
Наче  з  дуба  впала  "дама".

Доскакалась  на  порталах,
Видаляють  язикату,
Заборонені  їй  батли.
Іподром  чекає  Галю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Більше не покличуть

Вже  сердитий  зранку  Толя,
На  дружину  знов  кричить.
Не  зварила  їсти  Оля,
Як  змія  тепер  сичить.

В  хаті  бруду  по  коліна,
Не  помиті  тарілки.
Що  це  в  нього  за  дружина,
На  умі  -  чоловіки.

-  Хай  я  сам  робить  не  можу,
Бо  не  має  часу  стільки.
Людям  відмовлять  не  гоже,
Кличуть  випити  горілки.

На  хрестинах,  іменинах
Мені  гостем  бути  личить.
-  Не  ходив  хоча  б  ти  нині.
-  Раз  не  піду  на  родини,  -
Тоді  більше  не  покличуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Ніна Незламна

Далекий схід… близький

Далекий  схід,  а  може  близький,
Чи  хтось  різницю  відчуває?
Скажіть,  чому,  там  мир  нестійкий,
Народ  по  -    іншому  сприймає?

Чи  так  навчили,  чи  в  сприйнятті,
Себе  в  довколишньому  світі?
Нема…  напевно  ,  у  майбутті,
Тієї    віри,  що  в  суцвітті....

Бо  в  них  душа,  як  квіточка  та,
На  жаль,  не  здатна,  захиститись,
Щодень  у  борні,  до  забуття,
Із  вірусом,  бо  ж  хоче  жити.

Чи  ти,  не  помічаєш  краси?
Землі,  природи,  злет  пташини,
І  звук  коси  й  холоду  роси,
Щоб  жити,  не  маєш  причини?

А  вижити,  поміж  тарганів,
Потрібно  мати  силу  волі,
Від  зміни  мислення,  очманів?
Чи  краще,  хист  при  війні  й  досі?

Далекий  схід,  чи  рідний  й  близький?
Мабуть  по-  своєму  сприймаєш,
Старий  та  певно  і  молодий,
Гадаю,  серцем  відчуваєш,

Той  біль.  Й  хвилини  благодаті,
Що  мав  та  поступово  втратив,
Лише  хизуються  багаті,
Яким  боявсь  протистояти.

Хай  сонце  сходить,  під  мирним  небом,
Почуймо  пісню  солов’їну,
Осяяні,  чаруючі  крайнебом,
З’єднаймо  країну  в  родину!

У  серці,  козацький  дух  живе,
Повір  у  себе,  в  Україну,
Згадай  пращурів,  усе  святе,
Згуртуймося  в  міцну  родину,
Щасливу,  багату,  єдину!  

           18.03.2024р

                                       (тут  вірус  -  як  зомбування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008781
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

liza Bird

Замріяна

Незвично  дивлюся  на  небо,

Крізь  квітча́сту  гілку  жасмину,

Задумливо  й  дуже  далеко,

На  одну  кумедну  хмарину.


Нескінченних  фантазій  струмок,

Мимохідь  пролітає  життя...

Ми  з  тобою  щасливі  удвох,

Тож  замріялась,  мовби  дитя.


Упала  біленька  пелюстка,

Ласкаво  так  ніжно  на  щічку,

Кохаю...  до  тебе  озвуся...

Вдалося  почути...  лиш  вітру....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005666
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 18.03.2024

liza Bird

Тиша

Нам  просто  захотілося  мовчати,
Й  дивитися  одне  одному  в  очі,
Акваріум  між  нами,  не  образи,
Та  рибки  пропливають  немов  сонні.

Тож  тиша  огорнула,  й  дивна  казка,
Відчули  нині  солодко  зізнання,
У  затишку  душа  сьогодні  наша,
Вона  втішає  ніжністю  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007194
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 18.03.2024

liza Bird

Кульбабка

Кульбабки  маленька  квітка,
Тендітна,  запахла  медом,
Як  сонечко  тепла,  ніжна.
Відрада  весни  напевно.

Вона  потішить  нам  душу,
Запросить  бджілку  у  гості,
Приємно  нашому  слуху,
Вокал  на  квіточці  жовтій.

Отак  проходиш  садочком,
Цвітуть  черешні  та  вишні,
Земля  дарована  Богом,
Покрита  золотом  нині.

Лиш  пройде  пора  цвітіння,
Злетять  стрімкі  парасольки,
Лишиться  одне  коріння,
Насіння  ж  далі  розносить.

Вітрець  підніме  угору,
Й  розвіє  по  всьому  світу,
Нове  продовження  роду,
Посходить  тепер  на  зміну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Родвін

Я прибіг швиденько в сад

Я  прибіг  швиде́нько  в  сад,
Бо  достиг  наш  виноград  !
І  сьогодні,  спозаранку,
Жде  мене  дідусь  на  ганку  !

Ми  із  ним  не  в  жму́рки  граєм,
Урожай  ми  вдвох  збираєм  !
Вже  стоять  пусті  корзини  -
Дід  їх  сам  зв'язав  з  лозини  !

Виноград  вродив  на  славу  .
Я  ж  прийшов  не  для  заба́ви  -
За  якихось  три  хвилини  
Вже  нарвав  аж  пів  корзини  !

З  дідом  мрія  в  нас  давно  -
Ми  затіяли  ...  вино  !
Завтра  зробимо  мезгу́,
Тільки  мамі  -  ні  гу-гу́  !

Краще  їй  про  це  не  знати  !
Буде  гнівно  доріка́ти,
Гратись  з  дідом  не  дозволить
І  сиді́ть  мені  у  школі  ...

Якщо  мама  не  прозна́є  -
Я  до  діда  завітаю  !  
Буду  виноград  давить,
Сік,  із  дідом,  буду  пить  !

Робить  мій  дідусь  вино,
Ох  і  га́рненьке  воно  !
Тільки  я  його  не  п'ю,
Через  те,  що  не  люблю  !

Дітям  -  пити  не  дають  !
А  самі́  -  звичайно  п'ють  !
І,  не  треба  ...  Обійду́сь  ...
Лимона́ду  я  нап'юсь  !

І  скажу́  вам  найщирі́ше  :
-    Лимонад  -  напій  найліпший  !


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


23.06.2012  р.
м.  Чернівці


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951301
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 18.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Сповiдь

У    житті    біда,    чи    горе
Щохвилини    може    статись,
І,    покаявшись,    у    церкву
Вже    пора    йти    сповідатись.

Все      обдумала    зарані,
Всі    події    пригадала,
На    гріхи    свої    минулі
Аж    три    зошити    списала.

Де    була    я,    що    робила  –
То    для    батюшки    загадка,
А    про    кожен    вибрик    в    мене  –
То    така    приємна    згадка!

Кожен    гріх    такий    солодкий…
Гріє    душу    думка    втішна:
Не    піду    сьогодні    в    церкву,
Ще    побуду    трохи    грішна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПЕС РОЗКРИВ ВСІ ЧУДЕСА

Кур  багато  на  подвір"ї,
Але  Півень  в  них  один.
Мають  Кури  гарне  пір"я,
Півень  має  шість  дружин.

Всіх  однаково  він  любить,
Тут  подумала  одна:
Вона  зможе,  усе  зробить,
Буде  краща  всіх  жона.

Призадумалась  на  хвильку,
Треба  фарбу  десь  дістать.
Іще  бажано  біленьку,
Щоб  була  їй  так  під  стать.

Чепурилась  в  перукарні,
Стала  біла,  як  хотіла.
Збулись  мрії  всі  захмарні,
Всі  ідеї  були  смілі.

Ось  з"явилася  у  двір,
Така  пишна  і  поважна.
Півень  глянув  -  остовпів:
Де  взялась  ця  білосніжна?

Роздивлявся  так  і  сяк,
Може,  з  нею  замутить?
Курці  кинув  він  натяк.
Чи  удасться  це  зробить?

Тут  із  будки  виліз  Цуцик,
Потягався,  позіхав.
До  білявки  знайшов  ключик,
Тут  не  так  щось  -  помічав.

Десь  він  бачив  цю  красуню,
Нюх  не  зраджує  його.
Я  завісу  цю  розсуну,
І  доб"юся  тут  свого.

Він  погнав  Її  до  річки.
Став  водою  обливать.
Стало  вже  знайоме  личко,
Швидко  фарбу  обмивать.

Мокра  Куриця  злиняла,
Ділась  десь  її  краса,
І  Рябою  знову  стала...
Пес  розкрив  всі  чудеса...
-----------------------------
Півень  довго  оце  думав:
Фарба  з  розуму  звела?
Добре,  що  себе  він  стримав,
Це  б  сміялось  пів  села...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008762
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Инна Будиловская

Я вернусь, ты меня не зови

Я  вернусь,  ты  меня  не  зови,
яркой  радугой  сбывшихся  снов.
Нет  прото́ренных  троп  у  любви,
утверждённых  нет  кем-то  основ.

Я  ворвусь  звонкой  дробью  дождя,
половодьем  бурлящей  реки,
Не  сказав  ничего,  уходя,
не  уняв  безвреме́нья  тоски.

Искупив  все  былые  грехи,
я  вернусь,  обновленная,  вновь
В  ту  страну,  где  слагают  стихи,
что  зовётся  так  просто  -  Любовь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008703
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Романтичний ранок

Прокинусь  вранці,  кава  на  столі,
А  я  така  збентежена  й  щаслива,
Рядочків  пара  в  милому  листі,
Що  я  кохана,  ніжна  і  красива.

Торкнулась  серця  любляча  рука
І  дотик  залишила  на  папері,
Мені  говорить  радісно  душа,
Через  хвилинку  ти  зайдеш  у  двері.

Поглянеш,  наче  промінь  навесні
І  почуття  зігріють,  як  ніколи,
Ти  подаруєш  світ  той,  що  в  тобі,
Навік,  з'єднавши  неповторні  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Веселенька Дачниця

Цей дивний сон

               
Так  якось  дивно  ти  наснилася  мені,                
Наче  зібралися  в  єдину,  всі  стежини.              
І  думки  сполохано  залебеділи…                              
Хіба  між  нами  є  моя  одна  провина?      

Дороги  наші  розметало  ще  тоді,                              
Як  ніжна  юність  бурним  штормом  вигравала.    
І  я  відчалив,  наче  тії    кораблі,    
Котрі  не  хочуть  знати  тихого  причалу.    

Тепер  –  цей  сон…  Через  завісу  скількох  літ?!          
Юності  так  й  не  сходженими  берегами…                      
Чом  пам'ять    нас  у  минуле  повертає  ?                        
Чи  доля  прикололася,  жартує  з  нами  ?                

Чому  душа  неначе  розпростертий  птах  ,            
Що  відірвався  від  землі  в  веснянім  злеті  ?        
Цей  дивний  сон,  яскравий  незабутній  сон        
Він,  наче  пісня,  мов  відлуння  на  планеті  !        
                                                                                                     В.Ф.  -  10.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

МОЖЛИВО, ПРОСТО ЗАПІЗНИЛОСЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rrqsUX8QKCo[/youtube]

Усе  пройде  і  кудись  зникне,
Чи  вип"є  спрагла  все  земля?
У  небі  чайкою   кигикне,
Вже  не  врятує  ця  весна.

Колись   збирали  ми  уламки,
Хотіли  ще   посіять  в  грунт,
Але  тоді  ми  ще  не  знали:
Що  буде  все   -  даремний  труд.

Ось  поряд  паросток  пробився,
Хтось  посадив,  чекали  цвіт.
Я  пам"ятаю  -  зажурились,
То  був  кохання  первоцвіт.

Узнав  негоди  від  природи:
Зривав  їм  вітер  пелюстки.
А  ми  чекали  все  ж  погоди,
Надію  в  серці,  несучи.

Дощі  живильні  поливали,
ВІтри  збивали  сніг,  не  цвіт,
Та  на   одне  ми  не  зважали:
Кохання  знижує  політ.

У  серці  пустка  поселилась,
Кохання  втратило  свій  колір.
Можливо,  просто  запізнилось,
І  завдало  душі  цим  болю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008695
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Могла так плакати душа

Я  чула  плакав  дощ  в  гаю,
Розповідав  про  долю,
Він  нагадав  мені  мою,
З'єднавшися  з  мольбою.

Могла  так  плакати  душа,
Струну,  торкавши  кожну
І  тихо  в  сутінках  куща,
Лишавши  мить  спроможну.

А  серце  стукало,  пекло́,
Так  боляче  дихнути,
А  так  хотілося  б  тепло́,
Щоб  знов  його  відчути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЦУНАМІ

В  Гната  виникла    ідея,
Цілу  ніч  не  дає  спать.
Не  проста    була  ця  тема:
Жінці  правду  всю  сказать?

Подивився  -  міцно  спить,
Щось  придумать  і  збрехать?
Правду  взнає,  то  влетить.
Чомусь  ноги  вже  тремтять.

--Запросила кума  вчора.
Буде  квасить  огірки.
Бо  вона  давно  так  хвора...
Кум  стоїть  під  ворітьми.

Він  нервує,  і  все  курить:
-  Довго  ще  тебе  чекать?
А  як  жінку  він  розбудить,
Що  тоді  мені  сказать?

Повернулась  жінка  на  бік,
Очі  хитрі,  солоденькі:
-Погладь  спинку,  чоловік,
Бачить  ноги  він  пухкенькі.

--Справа,  бачиш,  ще  й  така,
Кум  втопивсь  недавно  в  річці,
Плаче  з  відчаю  кума,
Її  сльози  так  невтішні.

Треба  ж  їй  допомагать,
Ти  поспи  ще  до  обіду...
Чує  знову:  -Довго  ждать?
Гнат  утратив  враз  довіру.

Жінка  всочила  з  розбігу,
--Що  ти  будеш  ще  брехать,
Над  кумою  взяв  опіку?..
В   жінки  руки  вже  сверблять..

В  хаті  вибухнув  цунамі,
Полетіло  все  вверх  дном,
Про  розбірки  в  селі  знали,
Рятували  всім  селом..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Віктор Варварич

Кохання душі леліє

Наше  кохання  душі  леліє,
Із  крокусами  квітне  на  весні.
І  наші  серця  любов'ю  гріє
Та  привітно  ніжиться  уві  сні.

Малює  загадкові  картини,
Барви  приємні  і  особливі.
І  горить  вдалині,  як  жарини,
Ці  мерехтіння  такі  звабливі.

Сонечком  обійме  на  світанку,
Омиває  сріблою  росою.
Прочиняє  у  небо  фіранку,
З  птахами  співає  під  горою.

І  подарує  нам  сподівання
Та  формує  особливі  думки.
І  проводить  цікаві  змагання,
В  невідоме  відчиняє  замки.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008672
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Тривожні думки

Ніч  торкала  зірками  лице
Та  повір,  що  думки  не  про  це,
Бо  проникнув  у  се́рденько  біль,
Що  вірвався  до  нас  звідусіль.

Так  болить,  пробиває  до  сліз,
Де  не  підеш  жахіття  там  скрізь,
Боронять,  любі  хлопці,  наш  край,
Щоб  всміхнувся  вже  мирний  розмай.

Як  же  важко  здолати  шляхи,
По    яких  пролітають  страхи,
Знову  день  -  стоголоссям  кричить:
Як  жахіття  оце  зупинить?

Та  збираємо  силу  в  кулак,
Єдність,  віра  -  це  правильний  знак,
Поєднаємо  силу  й  любов,
Обіймемо  Вкраїну  крилом!

І  засяє,  як  в  мирні  часи
Та  краса,  що  плекали  завжди́,
Через  сум  і  болючі  роки  -
Знаю,  з  гідністю  зможем  пройти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Віктор Варварич

Життєвий досвід

А  життя  нас  вчить  багатьом  речам
І  досвід  приходить  із  роками.
Я  його  своїм  друзям  передам,
Хай  відчиняє  до  серця  брами.

У  кожного  є  свій  життєвий  шлях,
Невтомно  йде  до  благої  мети.
Він  летить  у  мрію  на  кораблях,
Пропонує  не  спинятись,  а  йти.

І  ви  прямуйте  своїми  стежками,
Та  відсіюйте  це  добірне  зерно.
Стомившись  відпочиньте  біля  брами,
Випийте  кави  і  дозріле  вино.

І  оминайте  скелясті  пороги
Та  пізнавайте  свою  життєву  суть.
Розвіюйте  посірілі  тривоги,
До  своєї  мети  продовжуйте  путь.

Будьте  вільними,  а  не  рабами
І  свою  свободу  завжди  цініть.
Всі  єднайтесь  і  будьте  братами,
І  невтомно  добрі  вчинки  робіть.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008575
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КОЗЕЛ КУПИВ СОБІ БАЯН

Козел  купив  баян  собі,
Зібрались  усі  Друзі.
Були  у  музиці  слабі,
Тому  були  в  напрузі.

Присіли  поруч  і  чекають,
То  не  біда,  що  всі  глухі.
Хіба  про  це  хтось  отут  знає?
Не  скажуть  люди  і  лихі,

(Такі  в  житті    бувають).
Настала  тиша,  всі  мовчать,
А  дехто  з  них  куняє,
Пора  вже  гру  оту  почать.

Щось  рипав  мляво  музикант,
Бо  знав  погано  ноти.
Усі  тут  крикнули:  Талант!
Окрім  Кози  -  навпроти.

Вона  продовжила  концерт,
Поправила  спідницю,
(Лише  спитала  про  десерт)
Коли  це  все  скінчиться.

І  довго  мекала  вона,
Терпіння  всіх  забрала.
Чия  ж  вона  була  жона,
Не   Вовка  -  генерала?

Тривав  у  лісі  цей  концерт,
Аж  раптом  Вовк  з"явився.
Коза  питала  про  десерт,
Не  їй  він  все  ж  судився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПРИСНИВСЯ СОН СЬОГОДНІ ВАНІ

Приснився  сон  сьогодні  Вані,
Що  він  кудись  із  ранку  йде.
І  щоб  сказати,  має  плани,
Ніяк  собі    він  це  не  втне.

Відчув,  зморився  він  так  дуже,
З  обличчя  піт  уже  стіка.
Аж  бачить  кум  незвідкись  суне,
Тікати  треба  від  гріха.

Куди  б  від  нього  тут  сховатись?
Та  кум  його   давно    уздрів.
-  Спішиш  до  Галі,  щоб  добратись?
І  кулака  в  лице  вліпив.

Тут  почалася  така  драка...
Хіба  Іван  цього  хотів?
Промазав  бідний  неборака...
За  чуба  жінку  він  схватив...

--Прокинься,  ледарю  нещасний,
Он  кури  дивляться  в  вікно.
Ти  навіть  битися  нездатний,
Тебе  корова  жде  давно.

Тебе  хазяйство  все  чекає,
А  я  ще  трішечки  посплю.
Бо  в  мене  сил  чомусь  немає.
А  кум  наварить  хай  борщу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008572
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Порада внучки

П’ятикласниця    Марійка
Щире    й    добре    серце    має,
До    бабусі    часто    в    гості
По    дорозі    забігає.

Баба    скаржиться    на      ноги,
Що    по    світі    вже    не    носять,
Шия    й    рученьки    німіють,
Допомоги    спина    просить.

Довго    слухала    Марійка,
Пальцем    по    столі    водила,
На    бабусю    подивилась
І    свій    висновок    зробила:

-Треба    тобі,    бабцю,    заміж
Вийти    за    якогось    діда,
Бо    не    я,    а    він    сьогодні
Допоможе    в    твоїх    бідах.

Більш    не    зможе    він    нічого,
Хай    по    хаті    сновигає
Й    при    нагоді    на    ніч    спину
Фастум-гелем    натирає.

І    тобі    приємно    буде
Перед    дідом    тим    стогнати,
То    ж,    бабусю,    уже    завтра
Починай    його    шукати.

Принц    ногами    вже    не    дійде  –
То    приїде    у    кареті,
Не    хвилюйсь:    як    тут    не      буде  –
То    знайдемо    в    Інтернеті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗАБУТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Спада  тепло,  крадеться  прохолода,
Вуалью  огорнуло  почуття.
Чи  винувата  в  цім  така  погода?
Повільно  наступає  забуття.

Холодне  й  непривітне  так  лякає,
В  P.S.   нам  хоче  пояснити.
Чому  усе  пройшло  нам  нагадає,
Його  вже  не  заїсти  й  не  запити.

Війне  колись  весняним  вітерцем,
Відкриється  минулого  сторінка.
Запахне  не  полинню  -  чебрецем,
Зігріє  не  забута  ще  усмішка.

В  реальний  світ  повернемося  знов,
І  в  метушні  життєвих  довгих   днів,
Всі  зникнуть   тягарі  невинних  тих  оков,
Які  той  час   подарувати   так  зумів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПРО СЛОНА І МУХУ

Примчалась  Муха    з  перегною,
Вмостилась  зручно  на  Слоні.
І  здивувала  всіх  метою,
(Вона  ж  живе  весь  час  в  брехні)

Що  вона  вища  від  Слона,
Що  ніби  Слон  її  боїться,
Хоч  в  нього  тонна  є  вага,
І  пропонує:  Подивіться!

І  швидко  скочила  на  спину,
Усі  розкрили  тут  роти.
Її  ідеям  нема  спину,
Як  не  боїться  висоти?

Вона  дістала  так  його,
Упав  в  багнюку  і  качався.
Була  хвилинка  тут  всього,
Отак  із  нею  розквитався.

Та  де  ж  та  ділася  стобреха?
із  бруду  ледве   виповзла.
А  всі  сміялися:  Невдаха!
Нащо  за  носа  нас  вела?


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Малиновый Рай

НЕ СУМУЙ

Ну  чому  ти  сумна
Відкрий  душу  мені.
Не  борись  ти  одна
В  ці  задушливі  дні.

Я  знайду  ті  слова,
Як  повітря  важливі,
І  скажу  їх  тобі,
Заспокою  можливо,

Почуття  всі  свої
Я  відкрию  для  тебе,
Нехай  очі  твої
Стануть  чисті  як  небо.

Тільки  ти  не  сумуй,
Посміхнись,  я  благаю
Мою  душу  почуй
Вона  каже:"Кохаю".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008636
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. У чаті.

Старий  козел  навчав  малого:
-  У  чаті  сайту  будеш  блогер.
Рогами  всіх  коли  до  болю,
Копитами  топчи  по  колу,
Бо  ти  найкращий  після  мене,
Хоча  іще  поки  зелений.
Отрути  більше  під  віршами,
Налий  поетам  без  підстави.
...Аж  раптом  тут  з'явивсь  хазяїн.
-  Соціопатів  цих  я  знаю,
То  ж  видаляю  всіх,  блокую,
Нехай  тепер  десь  метикують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Віктор Варварич

Радій кожній миті

Закохайся  в  очі,  душу  й  тіло,
Лишень  би  серце  твоє  тремтіло.
А  ти  відчуй  тепло  "любих"  долонь,
Нехай  у  душу  променить  вогонь.

Нехай  привітні  і  милі  світанки,
Виконують  всі  твої  забаганки.
Хай  сонечко  привітно  обіймає,
Твоє  серце  від  любові  співає.

І  нехай  дзеркальні,  теплі  роси,
Вмивають  твої  духмяні  коси.
Хай  милозвучно  лунають  пісні,
Радій  юній,  закоханій  весні.

Нехай  новий  день  щастя  дарує,
А  в  твоїм  серці  любов  вібрує.
Живи  і  радій  кожній  миті,
Лови  мрії  у  синій  блакиті.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008471
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

ТАИСИЯ

Концерт.

Так      мало        ярких        впечатлений.
Избыток        нервных            потрясений…
В        такой        нервозной        атмосфере
Спасёт        искусство        в        полной        мере.
Хоть        нынче        год        весьма        суровый,
Концерт        удалось        посетить.
Моя      подруга        пела        в        хоре.
Тот          хор        украсил        мою        жизнь.
Те          песни        мне        давно        знакомы…
Звучит        мелодия      полей…
Звучат        душевные        аккорды…
Поёт      их        в        роще        соловей…
Солисты        хора        раскрывают
Шедевры        своего        народа.
Перед        глазами        возникает
Моя      волшебная        природа…
Те      песни        -      кладезь        кислорода…
«Не        слышно        шума        городского».
Мы        все      в        плену      народных      песен.
Они      нам      с      детства      все      знакомы.
Хор        вновь      озвучил      эти      песни.
Ведь      с      песней      жизнь      ещё        чудесней.
(      Академический        хор        «ПРОМИНЬ»)

14.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008423
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Не подумав

Люсі    хочеться    кохання,
Ніжну    пісеньку    мугиче,
А    в    Миколи    інші    плани  –
Риболовля    його    кличе.

-Вже      весна      надворі,    Колю,
Ластівка    гніздо    звиває,
Ти    послухай,    вечорами
Соловейко    як    співає.

А    в    твоїх    розмовах    тільки
Вудки,    неводи    і    верші…
Скажи    краще,    що    подумав,
Як    мене    побачив    вперше?

І    зітхнув    Микола    тяжко:
-Це    було      біля    вертепу.
Якби    ж    я    тоді    подумав,
То    не    мав    би    цю    халепу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Любов Вишневецька

Щасливий путь…

Туман  здійнявся  там,  де  річка
свої  плекала  береги...
Згасало  сонце,  наче  свічка…
Стелився  вечір  навкруги…

А  Місяць  вже  завис  у  небі…
сміявся  з  сонних  зірочок…
Розправив  крила,  наче  лебідь,
із  хмар  кудлатих…  -  Дивний  шовк!..

Садок,  заквітчаний  Весною,
духмяним  запахом  п'янив...
Припудрив  Всесвіт  пеленою...
Вмикав  під  серденьком  мотив...

Затихли  півні…  Сиза  ковдра
із  тиші  з  спокоєм  лягла…
Зігріла  кожне  серце  добре!..
І  мріям  додала  крила…

Спокійно  в  рідній  Україні...
Щасливий  доля  має  путь...
-  Там,  де  природа  -  рай  картинний...
чудові  діточки  ростуть!..

                                                               14.03.2024  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008360
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Не болить

Ніч  глибока.  Сплять  всі  люди.
Місяць,  зорі,  тиша  всюди.
З  чоловіком  жінка  в  ліжку,
Із-під  ковдри  -  гарні  ніжки.

Третя  ночі.  Сон  солодкий.
Затрясла  Сашка  молодка,
Той  спросоння  став  кричати.
А  вона  -  іще  штовхати.

-Олю,  ти  що  божевільна?
-  Ми  радіти  будем  спільно.
Не  болить  уже  голівка,
То  ж  погладь  мою  маківку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Ніна Незламна

Щаслива з тобою

       (  На  фото  ми  в  молоді  роки.)            
(Присвята  чоловіку.)

Я  пригорнуся  ранньою  росою,
Глянеш  у  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,  ніжно  приголубиш,
Коханий  знаю,  боляче  не  зробиш.

Давай  згадаєм,  як  гуляли  в  полі,
Чарівність  квітів,  дякували  долі,
Де  подих  жита  і  соловейка  спів,
Ромашки,  сонечко,  запах  пелюстків.

 Той  аромат,  п`янив,  подяка  літу,
Клятва  в  коханні  й  серед  буйно  цвіту,
Віднайшли  щастя.  Пліч  -о  -  пліч  роками,
Хоч  і  буває,  не  спиться  ночами.

Ласкавий  погляд,  ліки  вчасно  дані,
До  біди  й  смутку  в  протистоянні,
 Підстерігав,  нас  відчай,  пригадай,
Із  медом  й  м`ятою  смакували  чай.

Не  згасло  щире,  до  життя  бажання,
 Тут  дім,  повага,  розуміння,  щастя,
Я  все  частіш,  озираюся  назад,
Стараюсь  спомини,  всі  укласти  вряд.

Може  раніш,  чогось  не  цінувала,
Та    гріє  душу,  спогад  що  згадала,
 Скільки  всього,  нам  прийшлось  пережити,
Як  відпустить?  Умію  дорожити.

 Заздрили  хлопці,  знаю  й  молодиці,
 Без  тебе  ж  я,  як  квітка  без  водиці,
І  хоч  давно,  уже  осіння  чічка,
Але  довіку,  лиш  твоя  лебідка.

Знов  пригорнуся,  ранньою  росою,
Сяючі  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,    ніжно  приголубиш
Коханий  вірю,  ти  ж,  лиш  мене  любиш.

Мені  так  затишно,  під  твоїм  крилом,
Тут  у  обіймах  насолоджусь  теплом,
Ми  ще  станцюєм,  танець  танго  удвох,
Втішаймось  долі,  що  вдарував  нам  Бог!

                                                     11.03.2024р
                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

МІЦНИЙ ГОРІШОК

Як  розкусить  міцний  горішок,
Хочеш  взнать,  що  всередині?
Тоді   буде  не  до  смішок,
Бо  лишишся  в  самотині.

Та  цікавість  розбирає,
Підмивають  ці  думки.
Усе  ж  їх  не  покидаєм,
Досить  вірить  у  чутки!

Скуштувать  той  плід  таємний,
Чи  солодкий,  чи  гіркий?
Та  затія  ця  даремна,
Бо  горішок  цей  міцний.

Не  для  всіх  відкриєм  душу,
Можуть  боляче  зробить.
Та  заглянуть  хочуть  здуру,
Не  нашкодьте,  бо  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008116
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЙДЕ ВАСИЛЬ ДО ШКОЛИ

Вася  йде  уже  у  школу,
Всі  уроки  -  на  зубок.
Та  чомусь  пішов  по  колу,
Десь  узявся  тут  дружок.

--Що  та  школа,  толку  мало,
Ми  ж  з  тобою  не  святі.
Підем  краще  грать  в  футбола...
Василь  став   знов  на  граблі.

Це  було  не  раз,  він  знає,
Якось  вибрехавсь  тоді,
Що  тепер  сказать  -  гадає.
Міркував  Василь  собі.

Прогуляв  він  всі  уроки,
Та  явивсь  додому  вчасно,
Було  добре  все  допоки,
Спав  іще  їх  батько  смачно.

Як  прокинувсь,  то  питає:
-Що  навчився  ти  у  школі?
Що  сказать,  йому  не  знає.
Не  минуть  лихої  долі!

 -  Наший  вчитель  втік  з  уроків,
З  нами  грав  він  у  футбол.
Натерпілись  з  ним,  морока!
Він  на  полі  раптом  впав.

Грать  не  може,  а  береться.
Ось  такий  слабкий  гравець.
Ще  й  схватило  його  серце,
Гра  пішла  вся  нанівець.

Ми  водою   обливали,
Бачим  -  синій  в  нього  ніс...
Справа  кепська  -  повтікали...
Розбирає  батька  злість.

Раптом  чують  -  стук  у  двері,
Вчитель  в  гості  ось  прийшов,
Були  справи  справді  кепські:
Батько  ремінь  знов  знайшов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР ВИХВАЛЯЛАСЬ

Вихвалялась  Валентина  дочками  завзято,
Одна  в  мене  балерина,  друга  в  депутатах.
Третя  дуже  знатна  леді,  їздить  на  Канари,
Є  ще  й  син  у  мене  Федя,  ледар  і  бездара.

Працювати  він  не  хоче,  любить  добре  їсти,
Цілий  день  мов  кіт  муркоче  і  сидить  у  кріслі.
А  як  тільки  борщ  запахне,  бере  зразу  ложку,
Запихає  на  дві  гулі,  робить  в  губі  трощу.

Балерина  завітає  у  гості  до  мами,
Все  дієтою  балу́є  і  шле  телеграми.
В  телеграмах  чоловіку  надає  роботу,
Мабуть  буде  так  довіку  у  неї  він  "  мотом".

Як  приїде  депутатша  у  гості  до  мене,
То  не  мов  японська  гейша,  кімоно  зелене.
Все  промови  якісь  строчить,  шукає  трибуну,
А  тоді  блука  щоночі  з  бару  її  сунуть.

Коли  ж  третя  завітає,  дуже  знатна  "  леді",
То  така  до  всіх  привітна,  навіть  і  до  Феді.
Він  її  так  полюбляє,  наче  котик  треться,
Бо  багато  грошей  має,  мов  курка  несеться...

Спокійніше  в  хаті  стане,  як  нема  нікого,
Серце  рівно  в  мене  б'ється  і  не  болять  ноги.
Нехай  мають  свої  справи  і  в  них  поринають,
Я  від  них  не  хочу  слави,  хай  собі  тримають...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007958
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Спритний Петро

Цілий    рік    Микола    мучивсь  -
Біль    сердечна    довела,
Бо    забрала    розум    Галя,
Що    жила    в    кінці    села.

Щодня    човгав    по    бруківці
До    стирання    підошов,
Зрештою    зібрався    з    духом  –
В    хату    дівчини    зайшов.

-Я    все    думаю,    Галинко,
Як    до    тебе    підійти,
Про    кохання    щось    сказати,
Ключ    до    серця    як    знайти?

Дівка    всілася    гарненько,
Трішки    блузку    підняла,
Гладила    живіт    кругленький,
Колі    відповідь    дала:

-Десь    читала,    що    кохання  –
Це    одне    з    найкращих    див…
Поки    ти,    Миколо,    думав,
То    Петро    вже    все    зробив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ВЖЕ НЕ БОЛИТЬ…

Вже  не  болить,  чомусь  й  не  гріє,
Душа  про  це  чогось  мовчить.
А  ця  любов  потрохи  мліє,
Час  розуміє  --  спопелить.

А  вітер  попіл  цей  розвіє,
І  не  залишиться  й  сліда.
Та  тільки  серце  не  посміє
Сказать,  що  нелюбов  була.

Залишить  відгомін  болючий,
Що  невира́зний  лишив  слід.
Та  час  від  часу  все  ж  відчутний.
Невже,  не  зовсім  іще  зблід?

Вже  не  болить!  А  так  боліло!
Чому  ж  все  ж  іноді  щемить?
Про  це  спитать  тебе  хотіла...
Не  вір  словам  моїм,  бо  так  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007955
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. СВИНЯЧА ХВОРОБА

Захворіла  наша  Свинка,
Вже  не  їсть,  не  може  спати.
Схоже,в  неї  оце  "свинка,"
Треба  Лікаря  позвати.

Плачуть  всі,  що  ж  це  робити?
Як  їм  Свинку  врятувать?
Їй  ще  треба  довго  жити.
Стали  всі  тут  міркувать.

Непростий,  відомий  лікар
Одягнув  своє  пенсне.
(Ледь  звела  Свиня  повіки)
Він  сказав  їм  :  Все  пройде.

Приписав  хороші  ліки,
Їсти  моркву  і  буряк,
Лише  ті  що   є  на  ринку,
А  без  ліків  цих  ніяк.

Ще  на  спинку  треба  "грязі",
Щоб  хворобу  цю  убить.
Ще  купити  треба  мазі,
Щоб  не  боляче  ходить.

А  для  горла  -  молоко,
Можна  їсти  кашу  манну,
Яйця  свіжі  і  сметану,
Та  ікру,  що  з  баклажанів.

Як  почула  Свиня  це,
Стала  голосно  так  хрюкать:
Точно  знає,  що  пройде,
Як  за  вушком  будуть  чухать...

Взбунтувався  тут  господар:
Де  ж  це  гроші  взять  на  все?
Взяв  батіг,  що  був  в  коморі:
Тільки  це  її  спасе....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Галина Лябук

Вічні ролі.

Живемо  так,  як  ніби  граєм  ролі,
В  одних  -  довготривалі,  в  інших,  -    ні...
У  коміків  вони  -  забавні  і  прикольні,
Різняться  у  акторів:    трагічні  і  сумні.

Давайте  поговоримо  про  ролі  вічні,
А  саме,  від  народження  і  протягом  життя.
Цю  роль  виконує  Вона  уже  трирічна,
Від  матінки  Природи  таке  її  буття.

Ще  в  бантиках,  а  роль  її    -    подружка.
Хлоп'я  заплаче    -    вмить  Вона  втіша.
Пригорне,  щось  шепне  йому  на  вушко
І  затріпоче  в  хлопчика  душа.

Із  плином  часу,    роль  її    -    кохана.
Вчарує  ласкою,  візьме    в  полон  Вона.  
Тоді  закоханому    -    "море  по  коліна"  -
Все  їй  позволить  випити  до  дна.

Почесні  ролі  в  матері  й  бабусі.  
Присутні  тут  турбота  і  контроль,  
Опіка,  доброта,  любов  у  їхнім  дусі,  
Вклонімося  низенько  їм  за  роль.  

Спитаєте  :      -  А  друга  сторонА    медалі?  
На  ній  також    є    сутність  ця?  
-    Так,  є  !    Не  менш  значимі  ролі:
Батька,  воїна,  коханого  і  дідуся.  

Ось  так  живемо  в  ролях  безкінечних...  
Тоді  ж  у  чому  мудрість  ця?  
Жіночі,  Чоловічі  ролі    -    вічні
Й  не  будуть  зіграні  ніколи  до  кінця  !  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Родвін

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Олександр Киян

КАРООКІ ЗАМЕТІЛІ

Кароокі  твої  заметілі  -
Візерунки  закоханих  мрій
Снігурем  в  сиві  сни  прилетіли,
Розіп"яв  кам"яні  пустирі.

Хижа  пустка  Душі  невластива,
Що  в  полоні  злих  чар  пробула.
І  ночей  розкуйовджена  грива
Не  захмарить  угіддя  тепла.

До  снаги  моя  сповідь  ранкова
Безнадійності  й  хворим  думкам
Вже  клекочить  весняна  діброва,
Пісня  Щастя  лунає  дзвінка.

Прибігайте,  струмки  кароокі,
Не  течіть  ,  Ви  обабіч  Життя.
Хай  Самотність  втече  ненароком
І  настане  пора  золота!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007858
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Амадей

СВЯТО ДВОХ СЕРДЕЦЬ

Він  все  життя  її  кохав,  усе  життя  про  неї  мріяв,
Та  Бог  їм  шансу  не  давав,  щоб  втілити  його  надію.
А  він  все  вірив  і  любив  і  вдень  і  в  снах  він  нею  марив,
Уже  й  обручку  їй  купив,  щоб  бути  вже,  нарешті,  в  парі.
Вона  трояндою  цвіла,  вона  лише  для  нього  квітла,
Вона  ковтком  життя  була,  промінчиком  тепла  і  світла.
І  ось,  настав  той  день  весни,  розсіялися  в  небі  хмари,
Щасливі  й  радісні  вони,  закохані,  нарешті  в  парі.
Нехай  весна  в  душі  цвіте,  не  дивлячись  на  скроні  сиві,
Нехай  кохання  їх  святе,  живе,  і  додає  їм  сили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007863
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Пенсiйний вiк

Депутати    наші    любі,
Чи    то    з      радості,    чи    з      сміху
Для    народу    вік    пенсійний
Всім    продовжили    на    втіху.

Я    зраділа,    бо    законно
Буду    гроші    заробляти:
Не    біда    -    в    роботі    часто
Стала      дещо      забувати.

Щось    кричать    навколо    діти
(А    я    вже    недочуваю),
Окуляри    на    перерві
В    сумці    й    на    столі    шукаю.

По    дзвінку,    як    вітром    здуло
В    коридор    дитячу    масу,
А    тут    спину    так    скрутило  –
Ледве    виповзла    із    класу.

Вчора    насваривсь    директор,
Вже    догану    другу    маю,
А    от    ким    працюю    в    школі,
Вбийте,    люди    -    не    згадаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КІТ І МУХА

Сидить  мій  Кіт,  уважно  слуха,
Так  зацікавила  брехня.
Так  Павукам  брехала  Муха,
Що  в  домі  цім  її  рідня.

Тут  є  для  неї  їсти  й  пити,
І  тепло  так  отут  зимою.
До  скону  віку  буде  жити,
До  неї  ставляться  з  любов"ю.

Сміливо  грається  з  Котом,
Забава  -  лазить  по  вікні.
Отак  живуть  вони  гуртом,
Не  знає  Муха  дні  сумні.

Коли  хазяїн   міцно  спить,
Сміливо  можна  влазить  в  носа.
Нема  в  думках  її  убить,
Лише  очима  гляне  скоса.

Недовго  слухав  Кіт  брехню,
Йому  оце  вже  надоїло.
(  Я  трохи  тут  все  уточню),
В  Кота  від  злості  кров  кипіла.

З  розгону  кинувся  на  Муху,
Вчепився  в  неї   він  зубами.
Він  з"їв  швиденько  цю  брехуху,
Не  встигла  повести  й  бровами...
----------------------------------------
А  той,  хто  бреше  -  то  дивіться,
Брехать  комусь  -  це  не  годиться.
Коти  брехню  всю  розуміють,
І  зупинить  її  уміють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007817
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Н-А-Д-І-Я

МИ СМІЄМОСЯ, МИ НЕ ПЛАЧЕМ

Дякую  за  ідею  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
Master-capt
----------------------------------
Ми  сміємося,  ми  не  плачем,
Хоч  складне  у  нас  життя.
А  як  сльози  будуть  капать,
Буде  радість  для  *врага.

Сильні  ми,  непереможні,
Так  від  роду  й  до  сих  пір.
Побороти  все  спроможні,
Хоч  який  не  прийде  звір.

Ми  йому  заглянем  в  очІ,
Засміємось  на  весь  світ.
Побороти  лихо  в  змозі,
Твердо  вірим  -  будем  жить!

Бій  жорстокий  ще  триває,
МУЖНІМ  ВОЇНАМ  ХВАЛА!
Перемога  буде  -  знаєм,
До  життя  у  нас    жага!

Сміх  завжди  перемага!
------------------------
*врага  -  ворога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007721
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Valentyna_S

Смеркає

Сиплячи  сни,  сокотять  сокорини:
— Стямся,  спочинь-но,  суєт  суєто.
Скочують  сутінки  сонця  скорини
Стихлому  сміху-сльозам  скляних  сот.

Свист  сопілок  солом’яних  стернини
Слухає  сивий  сновид-суховій.
Серверування  столів,  скатертини…
Серпень  сливок-смаковинок  схотів.

Сизий  серпанок  сіна  сповиває,
Соняхи,  сині  сокирки,  самшит.
Сяєво  схилку  стопилось.  Смеркає.
Свічі  серпатий  світити  спішить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 07.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ВСТАВ ІВАН СЬОГОДНІ РАНО

Встав  Іван  сьогодні  рано,
Вмивсь,  старанно  причесався.
Він  сьогодні  йде  до  Ганни,
Щоб  в  коханні    признаватись.

Одягнувся  він,  як  слід,
Враз  знайшов  нову  сорочку,
(  не  простий  буде  похід)
Не  гуляти  йде  в  садочку.

Взув  чобо́ти,  що  на  скрипі
На  червоних  каблуках.
В  таких  ходять  при  потопі,
(чомусь    душу  трусить  страх).

Ну  усе,  як  слід!  В  дорогу!
Подарунок  лиш  купить.
Наречена  дуже  строга,
Так  не  просто  підступить.

Ось  прийшов  він  до  воріт,
Наречену  він  гукає.
Роздививсь  -  гусак  біжить
В  гусака  в  очах  мелькає.

Подивився  знизу  вверх,
Оцінив  чоботи.
Все  пішло  тут  шкереберть,
Всім  була  робота.

Позбігались  всі  собаки:
До  вподоби   каблуки.
Довго  гнали  небораку,
ВІд  чобіт  -  лише  шматки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007727
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

ТАИСИЯ

Семейный союз.

Семейный          союз.

Ваш        союз    -    подарок        Бога.
Он        любовью        крепко        связан.
Счастье        вам        сулит        дорога.
Быть        ответственным        обязан.
Сохраняй        в        своём        семействе
Счастье,      радость      и      покой,
Чтобы        знали      вашу        тайну
«Ты        да      я,        да        мы        с        тобой»…
Если        женщина        капризна,
С        этим        надо        примириться.
 Это      ведь        её          хоризма!
Этим        женщина        гордится.
Ей        нужна        твоя        забота.
Ты        и        рыцарь,        и      джентльмен.
Только        ты      как        муж:      не        кто  -    то
Должен        сдаться      даме      в      плен.
Плен        любви        весьма        приятен.
И      не        ждёт        освобожденья.
Этот      плен        двоим        понятен
И      приносит        наслажденье…
Вы    -      творцы        своего      счастья.
Пусть      талант      проявит        каждый.
Создавай      удобства        быта…
Не    остаться        чтоб        однажды        
У    «разбитого        корыта»…
Если        быт      в        семье        налажен,
В        кухне        пусть        жена        «колдует»!
Вся      семья      с        улыбкой      скажет:
Жить        комфортно…      и      не      дует…      

06.  03.    2024.            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007665
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ДВІ ЧЕРВОНІ СМУЖКИ

Показала  Мишку  Даша,
Дві  червоні  смужки.
На  душі  так  стало  важко:
Нащо  ці  пелюшки?

Крик  дитячий  невгамовний
З  ранку  й  до  світанку.
Так!  Той  вечір  був  чарівний,
Що  тривав  до  ранку.

Що  ж  тепер  отут  робити?
Помилок  не  справить.
Чи  покинуть,  чи  любити?
Як  усе  оце  поправить?

Утікти  -  найкращий  вихід,
Може,  за  кордон?
Там  пожити  трохи  тихо...
Не  пуска  ж  закон.

Поки  думав,  поки  мріяв,
Час  не  може  ждати.
Нащо  все  це  заподіяв?
Вже  не  може  спати.

Раптом  стука  хтось  у  двері:
Здрастуй,  любий  тато!
Це  наступний  з  його  серій:
Дітки  -  винуватий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007634
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЗАХВОРІЛА НАША СВИНКА

Щось  сумує  наша  Свинка,
Їсти  геть  не  хоче.
Сама  гарна,  як  картинка,
Хрюкає  ж  щоночі.

Що  з  тобою,  скажи,  сталось?
Не  скажу  нікому.
Може,  ти   вже  закохалась,
В  колі  цім  вузькому.

Чи  не  в  того,  що  чорненький,
Що  крючечком  хвіст?
Він  нічого,  чепурненький,
Зна  в  коханні  хист.

Чули,  що  до  тебе  бігав,
Гладив  ніжки,  спинку.
Чом  тепер  хропить  злодюга,
І  зробив  зупинку?

Тільки  Свинці  не  до  сну,
Огірків  кисленьких    хоче.
Знаю  суму  глибину,
Серце  ж  то  жіноче...

Все  пробачить,  все  простить,
Буде  ще  кохання.
Ця  наука  не  навчить,
Буде  знов  зітхання..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007633
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Не пiддається тиску

Світанок.  Місяць  округлився  блідо.
Внизу  рожева  смуга  розляглася.
У  небо  ніби  фарбу  сіру  влито,
Недоля  сунеться  зі  сходу  ласо.

Земля  сумує,  і  в  окопах  тускло,
Хоч  напрямок  весни  нестримний,  дійсно.
У  боротьби  не  втрачений  ще  мускул,
Проміння  кличе  всіх  лишень  до  дії.

У  чорно-білий  день  пошерхли  крони  -
Свинцю  сліди,  і  серце  трохи  тисне.
Утримує  гілки  міцний  ще  корінь,
Весна  життя  не  піддається  тиску.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

На твоїй долоні

На  твоїй  долоні  дивно  грають  зорі
Колоритом  чарів  милої  краси
Сміло,  ніби  хвилі  граються  у  морі
Де  лоскоче  промінь  ранньої  роси.

Заглядає  місяць  загадково  в  очі,
Поглядом  голубить  трепетно  зорю́,
Ох,  які  красиві  та  яскраві  ночі,
З  них  панно  розкішне  з  радістю  створю.

Ось,  безкрає  небо  грає  оксамитом,
Зіроньки  кружляють  в  танці  неземнім,
А  навколо  дивно  все  коштовно  вкрито,
Чи  можливо  сниться  казка  навесні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007717
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР Відпочили

Запросив  бабу  Федору,  дід  Митько  в  Карпати,
Поїдемо  люба  в  гори  на  лижах  спускатись.
Підігнав  він  "  Запорожця"  і  відкрив  дверцята,
Бабу  зразу  взяли  млості,  почала  кричати.

Що  то  Митьку  за  машина,  хочу  "  Мерседеса",
Посідали  в  неї  шини,  відпадуть  колеса.
Хочу  розкіш,  салон  в  шкірі,  щоб  було  тепленько,
В  "  Запорожця"  кругом  дири,  він  уже  старенький.

Де  тобі  візьму  я  "  Мерса"  -  Федоронько  люба,
Ти  ж  кохана  не  принцеса,  випали  вже  зуби.
Підгинаються  і  ноги,  кийок  підпирає,
А  я  тебе  Федоронько  всеодно  кохаю...

Тож  давай  моя  кохана,  не  вередувати,
Збирай  швидко  свої  клунки,  зачиняймо  хату.
Не  забудь  костюм  спортивний,  двометрові  лижі,
А  ще  бутель  самогону,  щоб  розтерти  "кри́жі".

Всілись  швидко  до  машини  і  додали  газу,
Довів  Митько  свою  любку,  до  самого  сказу.
Пролетіли  перевали,  мов  в  небі  комета,
З  баби  усе  позлітало,  виправка  атлета.

Повертай  -  кричить  додому,  бо  вже  помираю,
Я  не  хочу  впасти  в  кому  у  чужому  краю.
Потерпи  моя  Федосю,  он  уже  і  гори,
Будемо  з  тобою  в  русі,  посміхнуться  зорі...

Ось  вже  й  база,  тут  трампліни  і  круті  доріжки,
Віддихають  Філіпіни,  затишнії  хижки.
Подивись  моя  Федосю,  яка  тут  природа,
Чом  не  вдіта  ти  і  досі,  час  марнити  шкода.

Говорив  Митько  так  ніжно  до  свеї  Федосі,
А  на  гірках  дуже  сніжно,  сніг  лежить  і  досі.
Взяли  вони  палки  в  руки  і  стали  на  лижі,
Полетіли  наче  круки  із  гори  до  низу.

Баба  враз  зробила  "сальто",  зачерпнула  снігу,
Краще  б  їхали  на  Мальту,  зайнялися  б  бігом.
Та  було  уже  запізно,  про  щось  говорити,
Федоронька  віртуозно  уміла  крутити...

Не  зумів  Митько  догнати,  любку  свою  милу,
Потім  міг  лише  стогнати,  бо  не  мав  вже  сили.
Як  додому  повертались,  вражень  було  повно,
Всю  дорогу  слухав  милу  свою  невгамовну...

І  з  тих  пір  Митько  нікуди,  більш  не  виїзджає,
На  Федоринії  груди  часто  прилягає.
Лиш  в  думках  не  забувають,  ту  свою  поїздку
Ті  горби  їх  так  лякають,  зразу  ломлять  кістки...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007573
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЗА ЛЮБОВ РОЗПЛАТА

Довго  Курочка  сиділа
У  своїм  гнізді.
Курчат  виродить  зуміла.
Півень:  Чи  мої?

Подивився,  глянув  скоса,
Що  за  чортівня?
У  гніздо  він  всунув  носа:
Ти  ж  моя  жона!

Чом  курчата  ці  індичі,
Як  же  ти  посміла?!
Ти  з  Індиком  позаочі
Зрадити  зуміла?

Крик  і  гамір  на  весь  двір,
Позбігались  Кури.
Пішов  швидко  поговір,
День  цей  був  похмурий.

Індик  збоку  споглядав:
Як  він  здогадався?
Чи  Бровко  це  їх  продав,
Спати  ж  укладався?

Пішла  Курочка  з  гарему,
Поряд  -  Індюшата.
Як  довести  теорему?
За  любов  це  плата?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007538
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. У ЛІКАРЯ

Прийшла  жінка  в  кабінет,
Стала  край  порогу.
Вона  знає  етикет,
Ще  й  тут  лікар  строгий.

Ну  проходьте,  сядьте  скраю.
Розкажіть,  що  в  вас  болить.
Болячки  я  всі  знімаю,
Тільки  толком  розкажіть.

Що  болить  нога,  чи  спинка,
Поперек,  чи  щось  друге?
Ви  хворіли  колись  свинкой?
Це  питання  не  просте!

Справа  в  тому,  що  я  товста,
Чоловік  таких  не  любить.
Ще  й  в  добавок  норовиста,
І  тонкі  у  мене  губи.

Ще  й  хроплю,  немов  коняка,
І   хвицаюся  ногами.
В  ліжку  я  буваю  всяка,
Можу  впертися  "  рогами".

Обзива  мене  свинею,
І  зі  мною  він  не  спить.
В  нім  не  маю  привілею.
Що  оце  мені  робить?

Так,  складна  у  вас  задача,
Тільки  лікар  я  не  той.
Ветеринар   все  знає  краще,
Він  лікує  всіх  коров...

                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007531
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. МУХА ВРЯТУВАЛА

Зайшов  вчитель"тихо"  в  клас,
Грюкнув  так  дверима!
Ну  розказуй  вірш,  Тарасе,
Швидко,  не  затримуй.

Встав  Тарас,  почухав  вухо,
Підтягнув  штанці.
Десь  взялась  проклята  Муха.
Засміялись  всі.

Муха  влізла  йому  в  носа,
Лоскотати  стала.
Вчитель  кинув  погляд  скоса...
Муха  врятувала.

В  мене  дома  є  проблеми,
Батько  прийшов  пізно,
Довго  нам  читав  памфлети,
Слухали  всі,  звісно.

Вклали  спать  його  насилу,
Голова  -  макітра.
Вчить  вірша  не  було  сили,
Раптом  зникло  світло.

Вчитель  тут  сказав:
 -Брехня!
Кожен  раз  невдала.
Ставлю  я  оцінку  -  два...
-  А  чому  так  мало?..
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007495
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Все в гармонії, як треба

У  весни  є  справжні  крила,
Бо  її  любов  -  це  сила,
Наділила  й  наші  долі,
Щоб  сіяли,  мовби  зорі.

Нам  дарує  серце  миле,
Щоб  вбирали  все  красиве,
Ніжну  вроду  світанкову,
Мудрість  матінки  чудову.

Все  в  гармонії,  як  треба,
Щоб  думки  торкались  неба,
Радість  сумнівам  розрада
Та  доречна  всім  порада.

Справедливо  у  природі,
На  землі,  в  душі,  в  погоді,
І  від  нас  завжди́  залежить,
Що  кому  й  коли  змережить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Хто кращий?

-Добре    їсти    в    ресторані,-
Похвалився    Вітя    Грицю,-
Всіх    люблю    офіціанток:
І    дівчат,    і    молодицю.

Страви    вміло    так    підносять,
Ніжно    в    очі    заглядають
(А    не    так,    як    жінка    й    теща,
Косі    погляди    кидають).

А    коли    вже    розплатився,
Вирушаю    йти    до    хати,
Чайові    їм    залишаю  –
То    готові    цілувати.

-А    мені    більш    до    вподоби,-
Засвітились    очі    в    Гриця,-
В    спальному    вагоні,    друже,
Миловидні    провідниці.

Усміхаються    привітно,
Ні    до    кого    не    ревнують,
Після    чаю,    як    годиться,
Іще    й    постіль    пропонують!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Віктор Варварич

Чудова жінка

Наше  життя  невтомно  біжить,
У  незвідані,  дивні  далі.
Воно  щоденно  нового  вчить,
Крутиться  наче  по  спіралі.

Посеред  життєвих  стежок,
Твоя  також  проклала  шлях.
Робить  в  невідоме  свій  крок,
Летить  в  мрії  на  кораблях.

Тобі  Господь  вказує  дорогу,
Мило  обіймає  своїм  теплом.
Він  розвіює  твою  тривогу
І  огортає  так  ніжно,  крилом.

Ти  сильна  і  відважна  жінка,
Життя  тебе  вже  сформувало.
У  тебе  панська  поведінка,
Стресів  відчула  і  немало.

А  тепер  щоденно  малюєш,
Свої  загадкові  картини.
Любов  і  тепло  нам  даруєш,
Звільняєш  від  сірої  рутини.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007391
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гумор ТАНЦІ - ШМАНЦІ

Дід  Семен  і  баба  Настя  коханцями  стали,
Цілу  ніч  вони  від  щастя,  танго  танцювали.
А  коли  в  віконце  сонце  зазирнуло  зранку,
Дід  побачив  свою  жінку,  через  офіранку.

Тупцювала  на  порозі,  стукала  у  вікна,
Щось  під  носа  муркотіла,  аж  кума  поникла.
Накінець  почулось:"  Настю,  ти  жива,  чи  мертва?
Цілу  ніч  світилось  світло,  в  мене  ноги  втерпли."

Дід  хотів  ступити  крока,  щось  стрельнуло  в  спину,
Не  минуло  і  пів  року,  коли  нерв  той  згинув.
А  тепер  чомусь  проснувся,  нагадав  про  себе,
Бач  не  добре  повернувся,  так  мені  і  треба.

Не  сиділось  біля  жінки,  хотів  танцювати,
Закололо  щось  в  печінці,  як  тепер  тікати?
У  вікно...  не  перелізти,  не  зігнеться  спина,
Ну  кудою  йому  лізти...  Вгледілась  драбина.

Повела  вона  наго́ру,  високо  забрався,  
А  кума  хутко  в  комору,  дід  перелякався
Що  тепер  йому  не  злізти  із  гори  ніколи,
Лише  буде  бачить  небо  і  яснії  зорі.

Що  ж  тепер  скажу  Килині,  де  ту  правду  взяти?
Ми  із  Настею  невинні...  дід  став  міркувати.
Жінка  шарпала  за  двері,  двері  відчинились
І  суперниці  на  ганку  ніс  -  у  -  ніс  зустрілись.

Чи  глуха  ти  моя  ку́мо,  чи  вуха  заклало,
Що  у  тебе  за  розруха  все  порозкидала?
Чи  не  бачила  ти  діда,  десь  вражина  дівся,
Вчора,  ще  пішов  з  обіду  і  не  передівся...

Настя  враз  почервоніла,  стала  заікатись,
Все  життя  брехать  не  вміла,  треба  признаватись.
На  горі,  щось  застогнало:"Я  не  винувата."  
Промовила  Настя  швидко,  тай  втекла  в  кімнату.

А  Килина  на  драбину  тихо  піднялася,
На  гарячому  зловила  свого  ловеласа.
Тільки  дід  стояв,  мов  камінь  і  не  ворушився,
Буде  тепер  йому  а́мінь  -  з  Килиною  стрівся.

Ти  чого  старий  задумав,  що  із  головою,
Нагорі,  та  щей  в  сусідки,  діду,  що  з  тобою?
Та  оце,  як  йшов  додому,  блуд  мені  вчепився
І  тепер  не  пам'ятаю,  як  тут  опинився...

Любко  мо́я,  серце  мо́є,  що  скажи  робити?
Треба  бу́ло  любий  діду  вчора  менше  пити.
Треба  бу́ло,  добре  знаю,  нема,  що  сказати,
Бо  ж  таку  натуру  маю  -  люблю  танцювати.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007390
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Забавна любов

                                                                                                       
І  чого  тільки  онуки
Не  творять  із  нами!
Бабці  внучка  «майструвала»
Зачіску  «цунамі».
Заплела  старій  бабусі
Косичок  зо  двадцять
І  сказала:  "Поглянь,  бабцю,
Яка  ти,  моя  цяця"!  
Тут  невістка  із  порогу,
(Ззаду  не  впізнала),                                      
-  Що  за  с....а  появилась
У  мого  Івана?

Дід  старавсь,  возив  онуків  
На  спині  по  пляжу.
То  скакає,  немов  коник,
То  на  спину  ляже.
Придрімнув,  мабуть,  втомився,
А  внуки  чудили…
У  пісочку  дідуся
Взяли  тай  зарили.
Народ    визвав  допомогу  -
Ледве  відходили…

Ой,  забавна  внучат  любов,
Як  те  море  грає:
То  куценька  -  в  зайця  хвіст,
То  вона  безкрая!    
                                                         В.  Ф.  -  03.  03.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗВУЧАЛА МУЗИКА НЕВДАЛА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]

Обірвалась   струна  в  серці,
Скрипка  вже  не  грає.
Чи  любов  була  та  з  перцем,
Як  любить  не  знає.

Довго  грала  скрипка  скерцо,
В  думках   -   допоможе.
Та  кохання  було  вперте,
Просто  тимчасове.

Не  торкнули  серця  струни,
Даремно  старались.
Воно  звуків  тих  не  чуло,
Чи  просто  всміхалось?

Ті  чекали,  сподівались,
Чи  мелодія  не  та?
Та  чекання  обірвалось,
Мабуть,  недарма.

Не  таку  воно  чекало,
Тут  нема  кого  винить.
Була  музика  невдала,
І  не  так  вона  дзвенить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Казкове життя

Забивало    дух    Парасці:
-Скоро    буду    вовком    вити!
Казав,    будеш    жити    в    казці,
А    що    вийшло,    паразите?

Я    -    в    саду    і    на    городі,
В    мене    діти    і    корова,
Кури,    гуси,    качки,    свині,
Хочеш,    щоб    була    здорова!

Виправдався    дуже    швидко
Чоловік    її    Іллюшка:
-Не    збрехав    тобі,    Парасю,
Казка    зветься      ’’Попелюшка’’.

Свого    слова    я    дотримав,
Покричала    трохи,    й    годі,
Я    ж    не    винен,    що    всім    важко,
І    бали    тепер    не    в    моді.

В    кожній    казці,    як    відомо,  
Кінець    завжди    є    хороший:
Замість    туфлів    кришталевих
Ось    купив    тобі      калоші!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Зелений Гай

Позіхусі

ПОЗІХУСІ
.
До  Катрусі  і  Марусі
Завітали  позіхусі
І  сестрички,  чом,  не  знають
Час  від  часу  позіхають.
Мийте  щічки,  мийте  вушка,
Кличе  ковдра  і  подушка.
Досить  вам  уже  гуляти,
Сон  прийшов,  лягайте  спати.
І  кумедні  позіхусі
Полетіли  наче  гуси
До  сусідньої  оселі
Щоб  вкладати  у  постелі
Малюків,  які  загрались
І  до  сну  ще  не  зібрались.
Позіхайте,  позіхайте,
Спати  в  ліжечка  лягайте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006119
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 02.03.2024

Веселенька Дачниця

Березневі надії

     
Юний  березню,  неотесаний,                      
Ще  берізками  нерозчесаний,                    
Не  загладжений  ніжно  руками                              
Миловидної  весни-мами                                        

Принеси  нам  на  крилах  весняних
Радість  мирну!  Вістей  довгожданих!
Хай  колоситься  земля,  квітує
Людське  шанування  відчує.

Щоб  замовкли  тривоги,  гармати,
Перестали  ракети  жахати...
Зазирни,  обігрій  кожну  хату  -
Будеш  квітню  достойним  братом  !

Нехай  небо  ясніє  та  грає,
Хороводи  птахів  щоб  співали  !
Переможно  неси  світлу  днину
В  українську  щиру  родину!
                                                                                     В.Ф.  -  27.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007188
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Віктор Варварич

Прийшла весна

Вже  весна  ступила  на  поріг
І  зігріває  ніжним  теплом.
Змила  сніги  із  старих  доріг,
Огорнула  нас  своїм  крилом.

Повільно  ступає  по  долині,
Розсіває  милі  першоцвіти.
Пробуджує  бруньки  на  калині
І  спонукає  серце  тремтіти.

Наповняє  сріблом  потічки
І  з  вітром  водить  хороводи.
Жене  в  долину  бистрі  річки,
Вона  майстер  прохолоди.

Пташок  перша  зустрічає,
Веселиться  з  ними  в  полях.
З  першим  днем  весни  вітає,
Вистеляє  у  мрії  шлях.  

Небо  від  сірих  хмар  звільняє,
Розбавляє  сині  кольори.
Вітер  до  танцю  намовляє
І  стрімголов  летять  із  гори.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007138
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Як подих весняний

Як  добре,  що  можна  у  світі  творити,
Красу  малювати  та  ніжно  любити,
Про  все  говорити  душевно  з  тобою
І  знатись  поменше  з  печаллю  й  журбою.

На  мить  зупинитись,  заглянути  в  очі,
Там  щирість  і  ласка,  мов  промінь  лоскоче,
Зануритись  тихо  в  обійми  і  знову
Почути  любови  зворушливу  мову.

Вдихнути  наповну  все  щастя  і  долю,
Зустрітися  поглядом  рідним  з  тобою,
Відчути  кохання  найкраще,  єдине,
Як  подих  весняний  своєї  дитини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Волошкові поля знову бачу (акровірш)

[b]В[/b]  снах  привиділись  сині  красуні,
[b]О[/b]х,  яка  неповторна  краса,
[b]Л[/b]ітом  вкриють  маніжно  долоні,
[b]О[/b]бійнявши,  як  ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт  милий  та  рідні  мотиви,
[b]К[/b]рок  за  кроком  вся  радість  життя,
[b]О[/b]берегом  немов  для  дитини
[b]В[/b]лучно  знов  принесуть  почуття.
[b]І[/b]  в  безмежжі  пшениці  та  жита

[b]П[/b]ривітає  мене  легіток,
[b]О[/b]х,  до  болю  чарівністю  звита
[b]Л[/b]ітня  магія  дивоквіток.
[b]Я[/b]  у  захваті,  я  у  полоні,

[b]З[/b]ачарована  в  милому  сні,
[b]Н[/b]іжна  казка  на  рідному  лоні
[b]О[/b]хопила  простори  земні.
[b]В[/b]еличаво  вальсує,  вітає,
[b]У[/b]топаю  у  розкоші  трав,

[b]Б[/b]ільш  не  бачила,    кращого  краю,
[b]А[/b]  деінде  пахучих  отав.
[b]Ч[/b]ерез  роки  прилину,  я  знаю,
[b]У[/b]  місця  де  мій  всесвіт  зростав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024

Галина Лябук

Чия візьме.

Березень  й  Лютий  зійшли  на  доріжку
Змагання  почнуться  таємно  і  нишком.

МАрець    ще  юний,  Лютень  -  безсилий.*
Яке  тут  змагання?    Пасма  вже  сиві...  

Вигукнув  Лютий  :    -    Нумо,  до  бою!
Вдачею  буду  боротись  з  тобою.

НЕмічно  крутить  сніжком  завірюха,  
То  морозенко  щипнЕ  десь  за  вуха.

Березень  сонце  відкриє  з-за  хмари,
Лютий  назло  розпорошує  чари.

В  парі  вже  з  вітром  змагатися  хочуть,
Марець  і    "котики"    з    Лютня  регочуть.

Сили  не  має,  Лютий  страждає,
Сходить  з  доріжки,  ВеснУ    пропускає.

Юна  красуня  до  Березня  лине,  -  
Йому  і    вручає  підсніжники    милі.



                                             **    Марець,  лютень      -      прадавні  назви    березня,  лютого.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Роздуми в печалі

Сиджу  в  печалі  край  вікна,
Тихенько  стукає  весна,
Тепло  душевне  віддає,
Говорить  дивно:  все  твоє.

А  я  повірила  в  дива́,
Ось,  бачу  дихає  трава
Та  спів  пташиний  у  гаю
І  знов,  радіючи  стою.

Завмерла,  наче  на  ту  мить.
Моя  душа  до  сліз  бринить,
Немовби  вдалий  аргумент
Я  відобразила  момент.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Плач зими

Зимонька  плаче  гіркими  сльозами,
Мабуть  болять  незагоєні  рани,
Ріки  створились  від  смутку  й  печалі,
Де  відшукати  гармонії  грані?

Дивиться  в  небо  -  весняні  вже  хмари,
Може  здалося,  але  ж  не  примари,
Дивно  схилила  свій  образ  в  зажурі,
Знову  думки  зачепили  похмурі.

Що  тут  робити?  Ось,  стукає  зміна,
Вже  не  потрібна  поміч  каміна,
Скоро  нам  сонце  всміхнеться,  зігріє,
В  кожного  звісно  давно  така  мрія.

Йди,  мила  зимо,  на  довгий  спочинок,
Дай  же  зустріти  найліпшу  годину,
Радість  відчути  і  миру,  і  сміху,
Буде  скрізь  затишок  людям  на  втіху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Віктор Варварич

Теплі спогади

Життя  малює  цікаві  фрагменти,
Навіки  єднає  людські  почуття.
Видає  особливі  компліменти,
Лишень  в  молодість  немає  вороття.

Хороші  спогади  душу  гріють,
Вони  повертають  у  юність  нас.
З  роками  зростають,  не  маліють,
Над  ними  непідвладний  сірий  час.

Теплі  миті  швидко  пролетіли,
Вже  пофарбували  наші  скроні.
Молодими,  життям  ми  летіли
І  відчували  тепло  долоні.

Ваші  усмішки  щастя  дарували,
А  юні  серця  зігрівали  теплом.
Вуста  гомоніли  і  не  стихали,
І  так  ніжно  огортали  нас  крилом.

Тепер  порізно  життям  ми  ідемо
І  у  нас  сформувались  свої  думки.
При  зустрічі  ми  тепло  віднайдемо
І  будемо  спілкуватись  залюбки.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006956
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Віктор Варварич

́Життя вирує

Обіймає  холодом,
Сива,  втомлена  зима.
Небо  сяє  золотом,
В  серці  лунає  струна.

Стривожені  дні  тікають,
У  невідому  синю  даль.
Студені  води  змивають,
Вчорашню,  змучену  печаль.

Любов  гоїть  наші  рани,
Омиває  душу  теплом.
Вже  стихають  урагани,
Сірий  дощик  втікає  шклом...

В  просторі  шукаєм  мрії,
Кохання  вип'ємо  до  дна.
Пишемо  миті  в  сувії,
Звучить  музика  неземна.

Життя  невтомно  малює,
Нам  загадкові  картини.
А  любов  вже  домінує,
Звільняє  нас  від  рутини.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006833
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 27.02.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗГАСАЮТЬ СУТІНКИ ВЕЧІРНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]


Згасають  сутінки  вечірні,
Змінився  світ  вже  за  вікном.
Вони  зникають  так  невільно,
Крадеться  ніч  чомусь  тайком.

Вона  загладить  всі  гріхи,
Спростує  всі  життя  проблеми.
Здається,  що  нема  біди,
Що  турбували  нас  даремно.

Це  сон  зморив  вже  наші  очі,
На  лад  свій  все  перевернув.
Він  ощасливить   всіх  нас  хоче,
Від  негараздів  відвернув.

І  ми  щасливі,  ніби  знову,
Та  промайне  ця  швидко  мить.
І  на  душі  все  ті  ж  окови,
Що  не  дають  по-людськи  жить.

Та  ніч-чаклунку  знову  ждем,
І  знову  тайни  довіряєм.
Лиш  огорта  болючий  щем:
Не  буде  так,  як  обіцяє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Умили роси чудо-квітку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hFLriHU-rg[/youtube]


Умили  роси  чудо-квітку,
Вона  була  у  здивуванні,
В  очах  її  всім  було  видно:
У  неї  місія  -  кохання.

І  хто  не  йде  -  загляне  в  очі,
Чи  хтось  наважиться  зірвать?
Чи  зберегти   її  у  змозі,
Комусь  її  подарувать?

Багато  нею  милувались,
Та  крок  пришвидчували  свій.
Вона  самотньою  лишалась,
І  не  було  ніяких  змін.

Повільно  роси  опадали,
Котивсь  до  вечора  вже  день.
Чомусь  любить  всі   не  бажали.
Жила  надія у  душі  лишень.

Та  ось  ішов  один  хлопчина,
Зірвав  цю  квітку  й  заховав.
Тепер  здійсниться   його  мрія,
Яку  давно  він  так  чекав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006748
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Віктор Варварич

Українська жінка - берегиня роду

Нам  лютневий  день  малює,
Гарні  весняні  картини.
Березень  вже  домінує,
Тче  сріблясті  наместини.

І  посеред  цієї  пори,
Українська  жінка  крокує.
Так  впевнено  іде  до  гори,
Чарівну  усмішку  дарує.

В  її  очах  щастя  розквітає,
А  серце  огортає  теплом.
Україна  її  вітає,
Сім’я  збирається  за  столом.  

Краса  магічна  -  загадкова
Вона  достойна  пензля  митців.
У  неї  привітна  промова,
Її  розум  гідний  мудреців.

Вона  слабка  і  сильна  одночас,
Гідна  дочка  нашої  країни.
Над  нею  непідвладний  сірий  час,
Воскресає  з  сильної  руїни.

В  її  серці  живе  палка  любов,
Вона  обіймає  своїм  крилом.
Одягає  дитячі  душі  з  обнов,
Співає  колискову  перед  сном.

Хай  квітує  у  серці  кохання,
А  ти  будь  щасливою  завжди.
Хай  милий  цілує  до  світання,
Ти  до  своїх  мрій  впевнено  іди.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006738
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Ніна Незламна

Я зайченятко… ( дит)

На  мене  кажуть  я  миленький,
Та  й  добре  знають,  що  хитренький,
Ще  й  довговухим  називають,
Про  мене  пісеньку  співають.
 ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,  ще  маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

Сіренький  зайчик,  я  рухливий,
Вже  на  галявинці  щасливий,
Від  себе  літу  шлю  привіт,
Який  яскравий,  чудовий  світ.
ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,    ще    маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

Ще  й  привітаю  сонячну  днину,
В  пахучих  травах    відпочину,
Під  вечір  знову  йду  гуляти,
Про  літо  пісеньку  співати.
ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,    ще    маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

                               22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006590
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Н-А-Д-І-Я

НЕЗАБУДКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]



Людина  щаслива  своїм  вмінням  забувати.  
Пам'ять  завжди  готова  забути  погане  і  пам'ятати  тільки  добре.

 Варлам  Шаламов

--------------------------------

Пам"ять  сіє,  як  крізь  сито
Друзів,  що  були   у  нас  в   житті.
В  них  душа  завжди  вікрита.
Ці  були  нам  до  душі.

З  ними  легко  жити  й  просто,
Часто  правду  кажуть  нам.
Не  деруть  ніколи  носа,
Сум  і  радість  пополам.

І  нехай  роки  проходять,
Хіба  пам"ять  їх  зітре?
В  серці  місце  їм  знаходим,
Пам"ять  там  про  них  живе.

Володіє  нами  пам"ять,  не  дає  нам
можливості  забути  того,  хто
колись  нас  робив  щасливими..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Ніна Незламна

Авдіївка…

Калюжі  крові  по  бункерах  при  землі,
Авдіївка…  єднання  душ  до  журавлів,
Синів  забира  й  доньок,  кривава    війна,
Чому,  вознеслися  зарано  в  небеса?

А  вони  ж,  мали  щоденні  світлі  мрії,
Щасливо    жити  в  квітучій  Україні,
Де  спокій    і  линуть  пісні  солов’їні,
На  жаль,  як  вугілля,  зчорніли  надії.

Та  серце,  скам’яніло,  неньки  навіки́,
Думки  розвіялися,  за  які  гріхи?
 І  знов,  по  землі  густі  краплини  крові,
Замало,  ви  дітки    пізнали  любові...
Пробачте,  що  не  змогла  вас  захистити!


                                                                 22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

ТАИСИЯ

Про улыбку не забудь!

Про          улыбку        не          забудь!

Увлекаюсь      я        искусством.
Это        радостное        чувство.
Потому        живу        с        улыбкой!
Хотя        МИР        довольно        зыбкий…
Человек        с        друзьями        связан.
Улыбаться        он        обязан.
Сообща        вопрос        решаем.
Радость        жизни        ощущаем.
В        детстве,        юности,        под        старость
Сохраняю        жизни        радость.
Со        знакомыми        встречаюсь,
Я        в        ответ        им        улыбаюсь.
В        окружении        весёлом
Жили        города        и      сёла.
На        лице        улыбки          были!
ИХ        сегодня          позабыли???
Нашим      семьям      нужна      радость!
Обеспеченная        старость.
Чтобы        взрослые        и      дети
Шли        с        улыбкой        по      Планете!
Не      нужны        нам      войны        эти…
2о.  02.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006508
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Гриць сказав сьогодні жінці ( гумор)

Гриць  сказав  сьогодні  жінці:
З  кумом  йду  я  на  рибалку.
Нервував  і  гриз  все  нігті,
Потім  викурив  цигарку.

Приготуй  мені  сніданок,
Доки  буду,  я  не  знаю.
Та  не  думай  про  коханок,
Я  від  них  давно  тікаю.

Ще  налий  мені  п"ять  капель,
Бо  надворі  холоднеча.
Щось  із  ночі  давить  кашель,
А   в  душі  знов  порожнеча.

Подивилась  жінка  скоса:
Все  узяв  що  для  рибалки?
Щось  важка  твоя  ця  ноша,
А  для  чого  взяв  куфайку?

Гриць  почухав  чомусь  носа,
Що  ж  отут  йому  збрехать?
Чи  велика  була  доза?
Як  зморюсь,  то  щоб  поспать.

Раптом  чує  він  дзвінок:
Любий,  довго  тебе  ждать?..
Не  обдуриш  цих  жінок,
Краще  дома  буду  спать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

О́́браз почуттів

́́́В  коси  мої  вплітала  нічка  свої  зірки,
Щедро  допомагала  шлях  цей  важкий  пройти,
Солодко  пахла  м'ята,  дивно  крутився  світ,
Де  ж  загубилась  казка  в  просині  милих  літ?

Тихо  мене  манила  в  спогади  чарівні,
Де  були  ті  хвилини,  просто  мов  неземні,
Небо  здавалось  мирним,  ваблячи  нальоту,
Бавилося  охоче,  пестивши  наготу.

Зорі  сміялись  ніжно,  ніби  очей  краса,
Стукало  серце  втішно,  мовби  прийшла  весна,
Ніч  запалила  свічі,  сяйво  земних  вогнів,
Хто  ж  так  зумів  створити  о́браз  цих  почуттів?́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Дивіться в очі й посміхайтесь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]

Очі  не  брешуть  …  Вони  все  скажуть  …  І  хто  любив,  і  хто  грав  …
Згодом  доля  покаже,  хто  в  житті  більше  втратив  …
-------------------------------------------------------------------
Слова,  як  подихи  весни,
Примусять  хвилюватись  душу.
Якщо   від  серця  йдуть  вони.
Не  просто  сказані  ці  звуки.

Замінить  музика  без  слів,
Тобі  розкаже  про  любов.
Що  так  сказать  ніхто  не  вмів,
Ти  хочеш  чути  її   знов.

Про  почуття  розкажуть  очі,
Дарма,  що  колір  бува  різний.
Зачарувати  вони  взмозі,
Якщо  в  очей  цей  погляд  світлий.

Дивіться  в  очі  й  посміхайтесь,
Не  зачерствіє  так  душа.
Завжди  такими  й  залишайтесь,
Душа  не  буде  хай  глуха...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

valentinaaaa

Має любов таку звичку

Усміхнулися  вмить  зорі
Там  місяць  на  човні  пливе,
Заспівала  любов  соло
А  чудодійство  там  яке?

Засвітило  ясне  сонце
Поселилась  весна  в  душу,
Відбувається  із  кожним
Підтвердження  дати  мусим.

Підкрадатись  по-  маленьку
Має  любов  таку  звичку,
І  тому  раде  серденько
Із  об'єму  іде  в  нитку.

Та  куди  тепер  поділась?
Взяла  собі  відпочинок?
Загубилася  десь  мрія,
Пішла  полем  й  сивим  димом.

Усміхнулися  вмить  зорі
Має  продовження  любов,
Бо  гуляє  з  вітром  в  полі
І  потрапляє  часто  в  сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006427
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зимові гріхи

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]

Просльозилася  зима,
Сльози  витирає.
Чи  є  шанси,  чи  нема?
Та  про  щось  гадає.

Так  короткий  оцей  вік,
Швидко  постаріла.
Де  обіцяний  твій  сніг?
Про  щось  бурмотіла.

Довго  спала  у  цю  пору,
Дощі  розсипала.
І  не  чула  ту грозу,
Яка  щось  казала.

Позбирала  усе  збіжжя,
Куди  тепер  з  ними?
Усім  хватить  отут  місця.
Не  йшла,  шкандибала.

До  весни  піду  у  гості,
Чи  на  місяць,  може,  два.
Пожаліюсь  -  болять  кості...
Взагалі,  нащо  весна?

Через  річку,  навпростець,
Чомусь  тонка  крига?
Я  звела  все  нанівець,
Я  у  всьому  винна.

Та  поки   зима  все  спала,
Були  раді  люди,
Вона  всіх  оберігала,
Було  тепло  всюди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Ніна Незламна

Усміхнися, Людмилочко!

ІЗ  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ!

Шановна  пані,  красуня  блакитноока,
Ми  Вам  бажаєм  щастя,  міцного  здоров’я!

Хай  Бог  відводить  негаразди  і  печалі,
Щоб  синь  небесна,  яснить  сонцем,  без  вуалі!

 Ваша  світлина,  щоб  примітна  серед  квітів,
Мала  кохання,  міцніше  на  всьому  світі!

Сонце  дарує,  хай  добро  по  всій  окрузі,
Достатку  Вам,  злагоди  й  найщиріших  друзів!  

Сімейне  щастя,  нехай  не  йде  стороною!
Душа  на  взлеті  у  міцній  дружбі  з  весною!

Пишіть,  творіть  і  мрійте  про  світле  майбуття,
Дай  Боже  Вам    й  надалі  черпать  солод  щастя!

                                                                           20.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006297
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Анатолій Волинський

Внучке АКРО

                               АКРО
М  орем  прибилась  жемчужина  –  
А  нгел  живой  во  плоти!
Р  адость  рожденьем  умножена…
Г  осподи,  зов  наш  прости!
А,  ведь,  без  лекарей  вряд  ли  бы
Р  ос  долгожданный  приплод  
И  возродясь  среди  вод                                                                
Т  олько  жемчужинка,  вроди  бы  –  
А  збуку  жизни  поймёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006425
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Скажи, українцю?

Скажи,  українцю,  чи  знаєш  ти  мову  свою?
Вивчай,  плекай,  друже  і  створюй  її,  мов  броню,
Бо  це  твоя  сила  і  воля  залізна  твоя,
В  ній  все  поєдналось:  і  небо,  і  ріки  й  земля.

Свята  й  дорога,  найкраща,  як  ненечка-мати,
Здолає  усе:  жахи  і  тривоги,  і  грати,
В  пекельнім  бою,  вона  переможе,  я  знаю,
Це  гідність  земна  всього  найдорожчого  краю.

Хвилююсь  в  душі,  печалі  виходять  назовні,
Подалі  жену  болючі  хвилини  мінорні
Та  мова  моя  дає  мені  сили,  мов  зброю,
Ми  вистоїм  знов  і  ще  заспіваєм  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024

Веселенька Дачниця

Стоїть Воїн у дозорі

В  зимну  ніч,  чи  літні  зорі                                                                              Присвята
Стоїть  воїн  у  дозорі,                                                                          Воїнам,  які  захищали
Стоїть  воїн  у  дозорі  !                                                                          і  захищають  Україну

Берегти  спокій  країни  -
То  найбільша  справа  нині,
То  найбільша  справа  нині  !

Щоби  мирні  дні  та  ночі  -
Не  плакали  з  горя  очі,
Не  плакали  з  горя  очі  !

Коли  спокій  батькам  й  дітям  -
Як  же  цьому  не  радіти,
Як  же  цьому  не  радіти!

А  ти,  враже,  не  сунь  носа  -
Залишишся  голий  –  босий  !
Залишишся  голий  –  босий  !

На  снігу  мороз  іскриться,
Україна  –  то  є  криця,
Україна  –  то  є  криця  !

Миготять  яскраво  зорі,
Стоїть  Воїн  у  дозорі,
Бо  Воїн  стоїть  в  дозорі  !
                                                                       В.  Ф.  -  18.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006335
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Духовий оркестр

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HjdWnr5GFRc[/youtube]
Осінній  сад  замовк  і  слуха,
Яка  тут  сталась  дивина?
Лунають  десь  чарівні  звуки:
Це  повернулась  давнина.

Оркестр  це  грав  давно  забутий,
Його  не  чули  ми  давно.
Та  він  такий  іще  живучий,
Лунала  музика  з  кіно.

Пташки  затихли  у  мовчанні,
Присіла  й  я  на  край  лавчини.
Звучала  музика  кохання,
Що  в  моїм  серці  і  донині.

Згадалась  перша  та  любов,
І   ті  роки,  що  безтурботні.
Я  повертаюсь  туди  знов,
Все  ж розумію  -  неповторні.

Затихла  музика  давно,
Та  в  моїм  серці  ще  лунала.
Ой,  як  же  це  було  давно...
Я  ніби  все  чогось  чекала...
-----------------------------------------
Дякую  за  ідею  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006197

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006302
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024

Катерина Собова

Найкращий курорт

Премію    отримав    Рома  –
Радість    груди    розпирала,
Дівчина    кохана    Тома,
Як    та    пташка    щебетала:

-Місяць    тому    я    вже    склала
У    валізи    сукні    й    шорти,
І    на    днях    переписала
Закордонні    всі    курорти.

На    літак    квитки    вже    завтра    
Можемо    ми    замовляти,
А    позавтра    на    Канарах
Будемо    вже    засмагати.

-В    літаку    боюсь    летіти,-
Відхрестився    зразу    Рома,-
Катастрофи,    всякі    трощі,  
Смерть    раптова,    або    кома…

-Та    не    бійся,  -    каже    Тома,-
Це    відома    всім    картина:
Вип’єш    коньяку    пів    пляшки  –
Будеш    спати,    як    дитина.

-Чого    пертись    на    Канари?-
Міркував    уголос    Рома,-
Якщо    є    коньяк,    горілка  –
То    курорт    для    мене    -    вдома!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

liza Bird

Червоні тюльпани

І  сьогодні  кружляв  лапатий  сніг,
Природа  підносить  дивні  дари,
В  день  народження  теж,  сипнув  до  ніг,
Білястий  сюрприз  мені  від  зими.

Матуся  радісна,  ніби  сонце,
В  мороз  несе  червоні  тюльпани,
Вони  чудові  з  росою  схоже...
Чи  цю  любов  забути  з  роками?

Не  вчасно  почули  наше  пробач,
Казали  мало  ми  теплі  слова,
На  серці  щемить  потому  вже  шрам,
Коли  запалює  свічку  дочка...

Давно  немає  рідної  поряд,
Та  тільки  згадую  я  відтоді,
Її  сердечний  лагідний  погляд,
Й  оті  хрусткі  тюльпани  червоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006200
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Віктор Варварич

Ти моє щастя

Ти  кохаєш  палко  щоночі
І  ніжно  обіймаєш  мене.
В  тебе  оксамитові  очі,
А  почуття  твоє  неземне.

Коли  ти  поряд  радію
І  ловлю  закохану  мить.
Пишу  щастя  у  сувію,
Твоя  любов  душу  сріблить.

У  тебе  такі  ніжні  плечі,
Волосся  ароматом  п'янить.
Вуста  жагучі  -  молоднечі,
Моя  душа  на  крилах  летить.

В  кохання  разом  поринаю
І  випиваю  любов  до  дна.
Почуття  п'ю  серед  розмаю,
Ти,  мила,  в  мене  така  одна.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006193
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Віктор Варварич

Розпалюєш кохання

Ти  моє  море  синьооке,
Розпалюєш  кохання  моє.
Тобі  співаю  караоке,
Віддаю  тобі  серце  своє.

В  палку  любов  поринаю,
Випиваю  почуття  до  дна.
З  тобою  щастя  я  пізнаю,
П'янію  без  міцного  вина.

Ми  разом  летимо  у  мрію,
Єднаємо  світлі  почуття.
Обіймаю  білу  лелію,
Ти  прискорюєш  серцебиття.

Кожну  мить  мене  обіймаєш,
Змушуєш  на  крилах  летіти.
Мелодійну  пісню  співаєш,
Ти  вмієш  душу  відігріти.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006189
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Шарм

Дві ностальгії

Роки  пройшли  і  відстані  змінились.
Змішалось  чорне  з  білим  не  в  контраст.
І  ностальгії  наші  якось  стрілись:
Й  ти  дівчинка  і  знову  я  хлопчак!

Нехай  нас  всіх  розкидала  незгода,
Та  наш  ліхтар  яскраво  так  горить...
Яка  ж  сьогодні  гарна  непогода!
Яка  ж  сьогодні  ця  тремтлива  мить!

Хай  вітер  парасольку  забирає,
Хай  нас  засипле  цей  щасливий  сніг...
Лиш  тільки  поцілунок  окриляє  -
Єдиний  з  паралелей  дивний  збіг!

І  ожива  давно  минула  мрія,
Гальмуючи  не  в  довгий  час  "табу".
Бо  вранці  вся  примарна  ця  надія
В  майбутню  мандруватиме  журбу...


Вірш  написаний  до  фото

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006255
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Птахи розправлять дужі крила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Хтось  навмисно  вкоротив  лютий,  щоб  весна  наступала  швидше!

-----------------------------------------------------------------------------
Птахи  розправлять  дужі  крила,
Розбудять  сонну  ще  весну.
Вона  швиденько  личко  вмила:
Ще  прийде  час,  тоді  досплю.

Підставив  птах  своє  крило,
Вмостилась  зручно,  бо  дорога,
Усі  це  знають  -  не  близька,
Ліси,  поля  безмежні,  болота.

Одне  бажання  -  треба  вижить,
Подарувать  усім  весну.
І  подолати  треба  ризик.
Ще  подарунки  я  несу.

Розкида  квіти  по  ярках,
Не  побояться  ще  морозу,
Вони  не  знають  слово  страх,
Бо  не  страшні  зими  погрози.

На  горизонті  видно  край,
Який  миліший  в  усім  світі.
Спіши,  пташино,  поспішай,
Неси  у  край  хороші  вісті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006215
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Як прикро нам прощатись (альба)

   О,  як  співала  ніч  любовні  серенади.
-  Коханий,  не  спіши,  зажди.
-  На  жаль,  пора.
   Забути  неможливо  всі  твої  принади,
   Але  ж  ранкова  запала  вже  зоря.
-  Солодкі  поцілунки,  як  ваніль,  до  ранку.
   Зірки  торкались  мрій.  Розлука  
   увірвалась  на  світанку.
-  Я  поверну́сь,  моя  красуне  і  коханко.
-  Чекатиму  тебе,  ти  ж  ясноокий  мій.
-  О,  люба,  ніжна,  плакати  лишень  не  смій.
   Як  прикро  нам  прощатись...
   (І  сліз  краплини  впали  на  світанку.)





(Альба  -  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слів  "світанок",  "  зоря",  "ранок"  в  кінці  строфи)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Багатогранне це життя!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oWAhl9yTmxQ[/youtube]


Холодні  очі,  пустий  погляд...
В  очах  твоїх  цвіте  зима.
Минулий  стерти  хочеш    спогад,
Що  дарувала  нам    весна?

Згадай  чарівні  весни  звуки.
Я  пам"ятаю...  Ти  забув?
Чому  затихли  її  струни?
Свої    ці  витівки  вгамуй.

А  серце  зна  ці  витрибеньки,
Наперекір  їм,  заважа.
Слова  чарівні  сипе  в  жменьки.
Моє  серденько  так  втіша.

А  ти  все  дивишся  з-під  лоба,
Хоч  серце  воском  розтає.
Мене  пробач,  і  ще  раз  спробуй...
Дивлюся  -  руку  подає.

І  швидше  кров  тече  по  жилах,
Шалене  знов  серцебиття!
Невже  ростуть  від  цього  крила?
Багатогранне  це  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006099
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Малиновый Рай

Українська ніч

Зірка  розрізала  ніч,
Місяць  за  обрій  упав,
І  задоволений  сич
Голос  свій  в  тиші  купав.

Грав  соловей  для  душі
Пісню  свою  молоду,
На  полюванні  хрущі
Тихо  гуділи  в  саду.

Липа  свій  мед  налила,
Вранці  бджола  прилетить,
А  передзвін  джерела
Нотами  ніч  веселить.

Нічка  дбайливо  накрила
Берези,як  юнки  вони,
Вітер  згорнув  свої  крила,
Поринув  в  березові  сни.

Умиється  сонцем  долина,
Затихне  заморений  сич,
Налита  рум'янцем  калина
Проводить  Українську  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005989
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Віктор Варварич

Смакую каву

Смакую  каву  на  світанку,
Із  присмаком  сріблої  роси.
Пишу  вірші  про  бойківчанку,
Панну  загадкової  краси.

І  вип'ю  щастя  досхочу,
Яке  розтривожить  душу.
В  любов  на  крилах  полечу
І  твій  спокій  я  порушу.

Я  впіймаю  молоду  весну,
Відчуваю  жагучу  любов.
Заспіваю  пісню  не  сумну,
Швидко  втечу  від  злобних  обмов.

І  буду  на  крилах  літати,
Картину  нову  змалюю.
Полечу  з  тобою  в  Карпати
І  неземну  любов  відчую...

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006089
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЯК СОНЦЕ!

Ой,  як  щедро  сонце  всіх  нас  зігріває...
Сонечку  ясному  хто  допомагає?

Встану  вранці  рано,  попрошу  багато
промінців  у  сонця  й  буду  розсипати.

Я  допомагати  тату  й  мамі  вмію
й  сонечку  ясному,  думаю,  зумію.

Сонячне  проміння,  що  зберу  в  долоні,  
ягідки  зігріють  калині  червоній.

Промінцям  зрадіють  баклажани  сині,
буряки  та  морква,  огірочки  й  дині.

Підмалюю  щічки  яблуньці  в  садочку,
вишеньці  рожеву  одягну  сорочку.

Ще  сипну  проміння  квітам  під  віконцем,
весело  всміхнуся  я  до  всіх  із  сонцем.

Буду  й  в  день  похмурий  радість  дарувати,
бо  ж  і  я,  як  сонце,  вмію  зігрівати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Малиновый Рай

ЦІЛУНКИ

         автор  Малиновий  Рай
Шкода-спиртного  не  вживаю...
Та  цілуватися  люблю,
Я  поцілунки  відправляю
І  бумерангами  ловлю.
Вони  приємно  тішать  душу,
Бо  ж  любить  їх,  смачних,  вона.
І  ще  я  визнати  тут  мушу-
Вони  міцніші  від  вина.
Вони  так  голову  закружать,
Звалити  можуть  навіть  з  ніг.
Вина  не  хочу,вина  сушать,
А  цілуватися  не  гріх.
А  може  гріх  то?  По  секрету,
Нехай  би  бог  мене  побив
За  те  що  будучи  поетом
Я  б  цілуватись  не  любив.  

 
     автор              Полісянка
Хто  ж  цілуватися  не  любить!
Не  гріх,  як  кажуть,  це  –  природа,
п’яній  від  дотиків  до  згуби,
а  от  спиртне  надміру  –  шко́да.
Від  поцілунків  молодіють,
хоч  фраза  ця  звучить  банально.
Приводять  тіло  й  душу  в  дію,
але  цілуй…  не  віртуально…

       Ось  такий  вийшов  тендем!    Дякую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005901
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 18.02.2024

ТАИСИЯ

Рай земной и Рай небесный

Рай          земной          и          Рай          небесный.

Всё          чаще,          чаще          удивляюсь,
Как          мудро          создан        Человек!
На          протяженье          долгой        жизни
Он          помнит          «кадры»          детских          лет.
Перед          глазами        оживает  
Знакомый          с          детства          Рай          земной.
Сегодня          сердце          замирает:
Исчез          Божественный          настрой…
Во          мне          свежи          воспоминанья
Беспечной          жизни          детских        лет.
Природа        мне          дарила        знанья
И          заменяла          интернет…
ЧТО          собирала          по          крупицам
В          теченье          долгих,          долгих        лет?
Под      старость          МУДРОСТЬ          пригодится!
Она          дополнит          интернет…
Крупицы          мудрости        под      старость
Обязан        внукам        передать.
Приносит      мудрость        людям      радость!
Поможет        истину      понять.
А          жизнь          сюрпризы          преподносит
И          море          горя          через          край…
Устав        от        жизни          мы      попросим:
ГОСПОДЬ!          Прими        в          небесный        РАЙ!
12.  02.    2024.

.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006032
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Любов до мене сон примірив

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bE3-1hPTMuk[/youtube]

Це,    мабуть,    я    зі    сну    проснулась.    
Картинку    бачу    вже    не    ту.
Коли    я    раптом    озирнулась-
Навколо    бачу    пустоту.

Насправді    все    було    не    так,
Це    сон    картинку    цю    навіяв,
Немає    зовсім    тих    ознак,
Любов    до    мене    сон    примірив.

Чи    це    придумала    сама
Оцю    любов,    що    в    сон    приходить?
І    не        холодна    вже    зима,
Душа      в    тім  затишок    знаходить.

І      часто    мучаюсь    ночами,
Ніяк    не    можу    зрозуміть:
Чому    ж    щаслива    я    думками,
І    не    прошу    їх    зупинить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006064
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЗДАЄТЬСЯ ТАК…

І  як  могло  таке  насниться?..
Зло  із  Добром  схотіло  биться,
де  радість  ходить  разом  з  сонцем,
де  чорнобривці  під  віконцем.

Де  мальви  квітнуть  біля  хати
і  в'ють  гніздо  бузьки  крилаті.
Де  ластів'ятка  у  гніздечку,
там,  де  любов  живе  в  сердечку.

Не  стало...  Як  могло  насниться?!
Хатина  зникла  і  криниця,
лиш  сад,  обвуглений,  чорніє.
Насправді  ж,  хто  таке  посміє?

Цей  сон  -  гіркий,  такий  невтішний.
"О,  Боже  мій,  який  є  грішний,
хто  нищить  так  святе  посміє.
Невже  він  цьому  ще  й  радіє?"  -

на  думці  цій  себе  ловлю.
А  ще  страшніше,  що...  не  сплю.
І  це  не  сон  -  здається  так...
Не  снилося  такого  й  в  снах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Ніна Незламна

Блиск світила

Місячне  сяйво  прокладає  стежку,
Під  перламутром  оживає  земля,
Останній  сніг,  сльозою  вмив  мережку,
Зранку  тримала  у  обіймах  стерня.

І  заграє  з  вітром  безсонна  нічка,
Немов  з  весною,  стрімкий  обвінчався,
Дотик  відчула,  ця  манлива  річка,
Укотре  їй  співати  намагався.  

І  водний  плескіт,  гребінь  хвиль  яскравих,
Встеляли    поспіх,  радуги  веселки,
Світила  блиск,  привів  до  ігр  забавних,
Хотів  позбавить,  марення  русалки.

А  по  дзеркальній  плесі  плаває  лід,
Не  час,  приймати  всі  чари  від  весни,
Хоча  й  лишались,  там  дріб’язки,  як  слід,
Але  ж  ще  днище,  в  дрімоті,  бачить  сни..

Враз  вітру  шепіт  -  Ну  гаразд,  ти  поспи.

                                                 05.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006017
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЛІЛІЇ

Намалюю  тобі  білі  лілії,
Щоб  ти  ім'я  моє  не  забув.
Щоби  дні  не  були  твої  сірими,
Щоби  настрій  завжди  в  тебе  був.

Квіти  ці  в  ароматі  духмяному,
Квіти  ці  носять  ім'я  моє.
У  промінні  яснім  полум'яному,
Коли  сонце  на  небі  встає.

І  коли  візьмеш  в  руки  ти  лілії,
Зразу  любий  згадаєш  мене.
Ми  кохання  на  них  своє  вилили,
Воно  завжди  у  серці  живе.

Буде  дощик  за  вікнами  плакати,
По  шибках  будуть  сльози  текти.
Краплі  з  квітів  роси  будуть  капати,
Їх  в  долоні  збиратимеш  ти.

Посміхнеться  до  тебе  знов  лілія.
В  ній  усмішку  побачиш  мою.
Буде  завжди  з  тобою  моє  ім'я,
Пам'ятай,  що  тебе  я  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Віктор Варварич

Любов - сенс життя

Любов  нас  окриляє,
Тривожить  палкі  серця.
З  єством  душі  єднає,
Прямує  разом  до  кінця.

Палка  любов  дарує,
Свої  загадкові  миті.
Почуття  полірує,
Літає  в  синій  блакиті.

Любов  нас  звеселяє,
Огортає  літнім  теплом.
І  серця  омиває,
Чистим  наче  скло  джерелом.

Любов  є  сенсом  життя,
Приходить  раз  і  назавжди.
Як  зміст  нашого  буття,
Залишає  в  серці  сліди.

Вірну  любов  бережіть,
Хай  поряд  з  нами  крокує.
Її  крізь  час  пронесіть,
Хай  нам  картини  малює.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005932
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Галина Лябук

Що після нас…

                                       "  Після  нас  хоч  потоп."
                                                       (маркіза  Помпадур,  Людовік  XV.)



Усі  ми  гості  на  землі
Закони  й  правила  одні  :
Не  тільки  дано  споживати,
Земля    -    це  друга  наша  мати.
Ми  в  цьому  світі    -    не  одні!

Живемо  й    "творим"  на  землі
Тут  кожний  у  своїм  кублі.  *
Відходи  з  пластику    -    в  землицю,
Всі  нечистоти      -    у  водицю.
Комфортно  нам  в  своїм  кублі.

Малі  водойми  на  землі,
Як  ті  калюжі  у  багні.
Чому  лиш  дбаємо  про  себе,
А  після  нас    -    потоп  із  неба?
Байдужість...    Ось  тому  в  багні.

Ми    -    "господАрі"    на  землі,  
Що  нам  той  дятел  у  дуплі?
Зрубаєм  ліс,  загоним...    -    Гроші  !
Які  тут  ловкі  і  хороші  !
І  нам  байдуже  хто  в  дуплі.

Все,  що  ми  коїм  на  землі,
Лиш  той  міркує    -  хто  в  жалі.
Нітрати  в  тоннах...  Підживляєм!  
На  цім  добряче  заробляєм.
Про  неньку  дбає    -    хто  в  жалі.

                   Те,  що  ми  гості  на  Землі,
                   Не  відають  лише  малі.
                   А  що  залишим  після  себе  ?  
                   Нам  не  простить  Господь  на  небі.  
                   Нехай  це  знають  і  малі.

                   Проблеми  зріють  вже  Земні  *
                   -    Люди  добрі,    -    ми  не  в  сні.
                   Прискорюєм  той  судний  день,
                   Не  доспіваємо  пісень...
                   Час    схаменутись...  Ми  не  в  сні  !



                                                 *  Кублі    -    тут  квартира,  хата,  палац...
                                                 *Земні    -    тут  глобальні,  стосуються  Землі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мій величавий краю

Тобою  я  і  дихаю  й  живу,
Мій  величавий  і  найкращий  краю,
Роки  тримаю,  мовби  тятиву,
В  них  найдорожча  цінність  в  світі,  знаю,

Твої  ліси,  діброви  і  сади
Захоплюють  чарівністю  розмаю
І  неможливо  просто  так  пройти,
Вони  у  саме  серденько  вражають.

Спинюсь  на  мить  в  розкішному  квіту,
Душа  співає  дзвінко,  ніби  пташка,
Іду,  щоб  знову  глянути  в  саду
Де  в  сукні  білій  ніжиться  ромашка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Амадей

ПОЧУВ ЛИШЕ ГОЛОС

Почув  лиш  голос  й  серденько  співає,
Почув  твій  голос  і  співа  душа,
В  піснях  я  свою  душу  виливаю,
І  радість  виливаю  у  віршах.

Почув  твій  голос  і  вернувся  в  весни,
І  в  серці  заспівали  солов*ї,
І  як  в  сімнадцять  почуття  воскресли,
Переді  мною  очі  знов  твої.

Почув  твій  голос  і  не  стало  втоми,
Співа  від  щастя  серденько  моє,
Безмежно  вдячний  Господу  Святому,
За  те,  що  ти  для  мене  в  світі  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006058
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖАГА ДО ЖИТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки  життя  змушує  страждати.  Смерть  –  це  значить  кінець,  спокій.  Чому  ж  тоді  йому  не  хочеться  вмирати?
---------------------------------
Самотній  степ  окутав  смуток,
А  ще  недавно  вабив  він  красою.
І  не  було  у  нього  цих  думок:
Зостатись  наодинці  з  самотою.

Зима  холодна  -  це  постійний  гість,
Високі  наміта  вона  замети.
І  виника  до  неї  ненависть  і  злість,
Так  важко   подолать  душевні  сплески.

Та  раптом  впала  в  око  ця  стеблинка:
Така  тоненька,  ледь  охватиш  зором.
Пташина  в  землю  кинула   зернинку,
Зали́шивши  самотньою  у  полі.

Лютує  все  сильніше  ця  зима,
А  вітер  все  підсилює  морози.
Вона  ж  боролась  з  вітром,  як  могла,
Їй  не  страшні  були  зими  погрози.

Здавалося  -  зламає  зараз  вітер,
Що  раз-по-раз   кида́є  пасми  снігу.
Та  де  ж  береться  в  неї  сила,  звідки?
(Зима  ж  лютує,  не  збавляє  бігу).

Вона  тонка,  живуча,  незборима,
Впаде  і  знову  випрямить  стебло.
Їй  не  страшні,  ні  вітер,  хуртовина.
Вона  живе  негоді  цій  на  зло.

Зморився  вітер, сам  у  неспокої,
Чому  вона  його  перемогла?
Та  відповідь  прийшла  оця  раптово:
Йому  все  зрозуміть  допомогла...

Жага  життя  -  велику  має  силу,
Вона  подужала  його  в  борні.
Змогла  ще    подолала  люту  зиму...
Тут  висновки,    на  диво  їм,-  прості...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовна абетка

Ти  скинеш  мені  на  серветку,
Найкращу  любовну  абетку,
А  там  почуття  у  чеканні,
Такі  найдорожчі  й  бажані.

Милують  і  радують  душу,
Послання  від  тебе  зворушне,
В  коханні  то  справжня  є  сила,
Ось  бачиш,  вже  серце  зцілило.

У  нім  відчуваю  той  трепіт,
Пульсує  непрохано  шепіт,
Маніжить  мелодія  ніжно
І  знову  на  серці  так  втішно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Ніна Незламна

Подарунок до ювілею ( проза)

           Рання  весна…  по  обіч  дороги  деінде    лежить  рудий,  трухлявий  сніг.  Привітне  яскраве  сонце  поступово  здіймалося  вище  і  наче  у  змові  з  теплим  вітром  намагалося  пробудити  землю  від  зимового  сну.
   По  вапняковій    дорозі  мчав  малий  міжміський  автобус  (ПАЗ).    Як  завжди,  у    базарні  дні,  з  містечка  до  села  салон  автобуса  вщент  забитий.  Хтось  повертався  з  пустими  сумками,  відрами,  а  хтось,  все  ж    придбавши  деякі  продукти,  чи  речі,  віз  додому.  В  салоні    автобуса    гул  подібний  рою  бджіл,  то  гучніше,  то  вже    ніби  здалеку,  тихіше.
     Дід  Дмитро,  задоволено  всівся  на  задньому  сидінні  автобуса.  Він  такий  собі,  непримітний  дідок,    невеличкий  на  зріст,  худенький,  в  селі  його    дехто    називає  »стручком».  Таку  кличку  замав  від  людей,  бо    знали,  що  дуже  любить  їсти  горохову  кашу,  пиріжки  з  горохом  та  й  сам  молоденький  горох.  Не  лисий,  хоч  ріденька  сивина  та  йому  пасує  до  лиця,  хоч  і    вуса  сиві  та  зате  козацькі,  пишні.  Він  їх  за  звичкою,  часто  підкручує,  особливо  коли  з  ким-  небудь  спілкується.    Вже  минуло    майже  двадцять  років,  як  дружини  не  стало,  так  і  живе  один.  Та  йому    не  сумно,  поруч    мешкає    однокласник  Михайло.  Породичалися,  то  ж  випала  нагода    стати    його  синові(  Миколі  )  хрещеним  батьком.    Все  життя  дід  до  нього  відносився,    як  до  рідного  сина.  Тепер    має  повагу  і,  як  кажуть,    віддачу,  якщо  є  потреба  в  допомозі,  Микола  тут,  як  тут.
     Під  ногами  в  діда,  доволі    немаленький    мішок,    в  ньому  лежала  незадоволена  свинка,  яка  час  від  часу  хрюкала.  Він  же  радо  витирав  від  поту  чоло,  тихо  бурчав,  
-Нарешті  втихомирилася,  ну  слава  Богу.  Звикнеш  до  мене,  звикнеш.
   Дивлячись  у  вікно,  поринув  у  думки  -  Звичайно,  якби  меншу  купив,  то  було  б  ліпше.  А  тут  та  за  такі  ж  самі  гроші  й  така  гарненька,  потримаю  кілька  місяців,  можна  й  на  сальце  пустити.  А  то  вже  навіть  немає  чим  сто  грам  заїсти,  дожився,  так  сказать,  сором  та  й  годі.  Вдома  стара  бараболька    є,  крупа,  висівки,  добре  підгодую.  О,  іще  в  сусіда  молочка  розживуся,  ото  буде  смачне  сальце,  не  відтягнути  й  за  вуха.
       Хоч  дорога  недалека  та  свинка  знову  закопошилася,  мішок  почав  двигатися  вперед,  з  нього  лунало  хрюкання.  Хтось  з  пасажирів    вигукнув,
-Та  відчиніть  хто  небуть  вікно,  дихати  немає  чим  і  ще  ця  свиня,  вона,  ще  довго  тут    буде    хрюкати,  смердіти?!
Звичайно  дід  мовчав,  він  розумів,  якби  маленьку  віз,то  куди  б  не  йшло,  а  таку  треба  було  би  на  автівці  привезти.  
-Ви  вже  мене  вибачайте,  я  через  одну  зупинку    виходжу,-  двома  руками  тримав  мішок,    продовжив  тихо  до  свині,
-Хрюшенька,  моя  маленька  дівчинко,  заспокойся.  Ти  моя  хороша,  скоро  будемо  вдома,  нагодую,  напою,  почухаю  спинку.
У  салоні    хтось  із  жінок    засміявся  й  сказав,
-Ото  любов,  позаздрити  можна,  я  таких  слів  навіть  від  чоловіка  ніколи  не  чула.
Жінка,  що  сиділа  попереду  діда  підтримала  розмову,
-  Напевно  він  одинак,  тому  й  говорить  так.
Дід  не  дуже  прислухався,    погано  чув,  тому    розмовам  й  не  придавав  значення.  Через  кілька  хвилин  готувався  до  виходу.
       Нарешті  зупинка,  дід  виволік  мішок  до  землі….  автобус  набрав  швидкість,  зник  з  виду.
 Кажуть  своя  ноша  не  важка,  але  важкувата  -  подумки  клопотався  дід.  Присівши  біля  мішка,  розв’язав  його,  на  свині  поправив  упряжку,
-Ну  от  тепер  тебе  можна  сміливо  випустити,  підемо  додому.  Але  знай  я  тебе  назвав  Хрюшою,  хочу  щоби  ти  мене  слухалася.  Ми  маємо  знайти  згоду,  щоби  не  бісилася,  як  на  тому  автовокзалі,  геть  зганьбила  мене.
     Хрюша  двигалася  вперед,  іноді  діду  нагадувала  швидкість  танка.  А  то  так  рвоне,  як  той  пес,  що  на  ланцюговому  прив’язі,  дід  ледве  встигав  за  нею.  Воно  ж  ,  якби  йти  по  сухому,  то  нічого,а  це  ж  така  пора,  під  ногами  мокро.  Свиня,  як  сильніше  потягне  так  дід  і  ледь  не  втрачає  рівновагу,  трохи    підслизнеться  по  старому  споришеві,  який,  хоч  і  рудий  та  все  ж  спромігся  пережити  зиму.  До  обійстя  залишилося    метрів  двадцять,  як  свиня  вздріла  невеличку  калабаню,  різко    потягнулася  до  неї.  Дід  упав,  вона  протягнула  його  до  самої    калабані,  задоволена  хлюпнулася  в  неї.  Все  обличчя  діда    покрилося  холодною  водою,  обличчя  у  краплях,  на  вусах  висіло  багно,
-Хрюшо  -  Хрюшенько  змилуйся,  ми  ж  уже  майже  вдома,  що  ж  ти  коїш.    У  мене  на  обійсті  велике  корито,  захочеш  щодня  будеш  купатися.  
 Хоч  рука  діда,  якою  тримав  упряжку,  захолола,  але    він  її  не  відпускав.
Свиня  ніби  почула  благання  діда,  вже  лягла  на  бік,  раз  -  у    -  раз  позирала,  то  на  діда,  то  вбік.  Мабуть  хвилин  двадцять  дід  умовляв  її  піднятися,тягнув    за  упряжку  та  свиня  тільки  більше  в  протистоянні  впиралася  лапами  в  багно,  незадоволено  хрюкала.  
-Ти  ж  моя  Хрюша,  ти  ж  моя  свинка,  мені  ж,  як  дитинка.  В  мене  ж  більше  нікого  немає,  от  побачиш.  Правда    є  песик  Дружок  та  й  той    розміром  менший  за  тебе  і  кицька  Мура  та  вони  ж  тебе  не  образять,  підіймайся,  пішли  додому.
 Нарешті  свиня,  змилувалася  над  дідом,  кілька  раз  махнула  головою,  рилом  торкнулася  води,  вийшла  з  калабані.  І  вони,  як  ні  би  й  нічого  не  сталося  пішли  додому.  Дід  тримав  її  за  упряжку,  вихваляв    її  до  самої  хвіртки,  вона  косо,  недовірливо  позирала  на  нього,  але  не  виривалася.  Відчинивши  хвіртку  Дмитро  сказав  голосно,
-Дружок  не  гавкай,  познайомся,  це  тепер  наша  Хрюша.
 І  зачинивши  хвіртку,  знімав  з  неї  упряжку,  
-Ну  от,  паркан  височенький,  звідси    ти  нікуди  не  подінешся,  то  ж  можеш  погуляти,  розім’ятися.
 Обома  руками  почухав  їй  спину  і  на  ходу  до  хати,  сказав,
 -Зараз  вмиюся  та  принесу  тобі  їсти,  треба  трохи  почекати.
Дід  умився  та  й  не  встиг    відро  в  руки  взяти,  як  почув  крик  півня,  курей.    
-Ой,  лихо,чи  в  загорожу  залізла  та  як?  Треба  курей  спасати,    от  халепа,  ще  яйця  поїсть,  а  я  ж  їх  і  вчора  з  гнізд  не  забирав.
     В  діда  мов  пропелер  за  плечима,  вибіг,  від  побаченого,    ледь  очі  на  лоб  не  вилізли.  Свиня  бігала  по  загорожі,  на  спині  ледь  тримався  півень.  А  півень  то  з  породи  велетнів,  не  так  легко  їй  було  його  з  себе    скинути.  Вид  у  півня  войовничий,  він  то  пригинався,  о  розправляв  крила,    в  черговий  раз  намагався  клюнути  свиню  в  голову.  На  обійсті  здійнявся  іще  гучніший    ґвалт,    кури    кричали,  як  сказилися,  тут  і  Дружок  на  ланцюгові  почав  сіпасися,    визгливо  гавкати.
-  Що  за  крик?-  крикнув  Микола,  зачиняючи  за  собою  хвіртку.  Підійшов  ближче,
-Привіт  діду!    Крик  на  все  село…    що  сталося?
-Тож  свинку  купив,  а    вона  бачиш,  що  витворяє!
   Свиню  з  курника    виганяли  всі  троє;    дід,  півень  і  Микола.  Микола  казав  куди  гнати,  дід  махав  руками,  виганяв  із  загорожі.  А  півень,  хоч  уже  й  злетів  з  свині,  розправивши  крила,  намагався  вкотре  догнати,  клюнути  її  в  особливо  м’яке  місце,    це  все  таки  йому  кілька  раз  вдалося  зробити.  Із  загорожі  курей    Хрюшу  вдалося  вигнати,  тепер  завдання  було  важчим,  в  сарай  так  просто  вона  не  хотіла  зайти.  Дід  під  рило    тицяв  шматок  хліба,  вона  ж,  як  шило,  то  враз  між  ногами  проскакувала,  то  оминала,  бігла  ніби  мала  ціль  добігти  до  фінішу,але  його  не  бачила.  Вже  Микола  знервувався,  кричить  до  діда,
-Що  ти  стоїш,  як  той  дід  на  воротах  у  чоботах.  Ану  дай  мені  якусь  товстеньку  патику,  може,  як  побачить  у  мене  її  в  руках,  то  злякається,  зайде  в  сарай.  Усі  ж  кажуть,  що  свині  розумні.
-  Ні-ні!  Чекай,  хлопче  ні!  Де  ти  бачив,  щоб  я  коли  тварину  вдарив.  Вона  пам’ятатиме,  мене  не  полюбить  і  з  якими  очима  я  на  неї  буду  дивитися.  Давай  краще    трохи  посидимо,заспокоїмося,  відхекаємося.
 Вони  присіли  на  лавку.  Микола  все  ж  поклав  біля  себе  довгеньку  тоненьку  патику.  Свиня    напевно  помітила,  розгадала  намір  чоловіка.  Не  дуже  близько,  але  все  ж  підійшла  до  діда,  хрюкнула  кілька  раз.  Він  до  неї,
-І  тобі  не  соромно  таке  витворяти,  пожаліла  б  мене  старого.  Я  ж  до  тебе  всією  душею,  он  кашку  з  молочком  приготував,  ех  ти!
 Хрюша  ніби  засоромилася,  може  й  справді    розуміла  його  слова,    догори  підняла  голову,  хрюкнула    й  зайшла  в  сарай.  Дід  поспішив  за  нею.
Микола  слухав  дідові  слова,  посміхався.  Думки  підпливли,  як  хмарини  в  чистому  небі  -  Шото  старість,    добрячий  дід,  не  свариться.
Дмитро  вийшов  з  сараю,
-Щоб  я  без  тебе  й  робив.  І,  як  вона  штахету  зірвала,  не  уявляю.  Нічого,  хай  в  сараї  полеже,  звикне.  У  мене    влітку    ювілей,    вісімдесят  років  стукне,  тому  й  купив,  без  свіжини  не  обійтися.  Підгодую  її    та  й    матимемо  сальце,  м’ясце,  холодець,  ковбаску.
-Добре  діду,  я  пішов.  Хай  зо  три  дні  закрита  побуде,  а  то  знову  сказиться.  А  скільки    їй  місяців  від  роду?
-Та  казав  чи  шість,  чи  сім,  я  уже  й  не  пам’ятаю.
-Як  зрівняти  з  нашими  свиньми,  то  на  вид  малувата.  Може  вона,  з  яких  інших  порід?
-Та  я  про  це  навіть  і    не  подумав.  Слухай,  Микольцю,  ти  ж  мені,  як  тільки  сонечко  підсушить  землю,  підрихли  тракторцем.
-Що  знову  будеш  горох  сіяти?
-Аякже!  Люблю  кашу  горохову-  його  обличчя  розпливлося  в  усмішці,  підморгнув,  продовжив,
-На  ніч  поїм  каші,  тепліше    спати.
-Ну  ти  діду,  без  жартів  не  можеш.
-Та  які  тут  жарти,  це  природньо,  в  ліжку  всі  хочуть  тепла.
       Минуло  три  дні  …Хрюша  й  справді  трохи  заспокоїлася.  Дід  зранку  відчиняв  сарай,  свиня  сама,  при  бажанні,  виходила  з-за  своєї  загорожі,  йшла  надвір.  А  шукаючи  від  сонця  прохолоду,  заходила  в  сарай,  падала  на  солому,  яку  підстеляв  їй  дід,  задоволено  хрюкала.    Дід  біля  неї,  як  біля  дитини,  розмовляв  до  неї,
-Ну,  думаю  тепер  концерту  такого,  як  був  не  буде.  Добре,  не  хрюкай,  не  виправдовуйся,  я  все  розумію,  чуже  обійстя,  але  треба  звикати.
У  свині    і  справді  комфортне  життя,  обійстя  не  маленьке,  є  де  погуляти,  їсти  вдосталь,  ще  й  з  молочком,  смачніше.  І  велике    корито  з  водою  є,  купайся  скільки  захочеш.  Біля  нього  ж  можна  своє  бажання  задовольнити,  поритися  в  землі,  чи  полежати  та  подрімати  в  цьому  ж  багні.  Але  інколи  вона  ніби  зривалася,  кругами  бігала  по  обійсті,  а  потім  занурювалася  в  купу  соломи,  що  стояла  під  самим  парканом,  намагаючись  її  розкидати  в  різні  боки.Тоді  починав  гавкати  Дружок,  з  хати  виходив  дід,  вона  відразу    ховалася  в  сарай.
       Одного  дня,  дід  трохи  прихворів,  напившись  чаю  з  малиною,  не  зачинивши  сараю,  міцно  заснув.  Проснувшись  серед  ночі,  закутався  пледом,  зачинив  двері  курника  та  сараю,  спокійно  проспав  до  самого  ранку.
На  ранок,  відчинив  двері  курника,  серед  двору  кинув  курям  зерна  й  мимохідь,  відчинив  двері  сараю.  Через  кілька  хвилин  приніс  відро  з  запареними  висівками,  добре  перемішуючи  добавляв    молоко.  Раптом  ,  позаду  себе  почув  хрюкання.
-Тю,а  ти,  як  вийшла    Хрюшенька?  Чи  ти  уже  й  клямку  гідна  відкривати.  -Добре,  що  я  вдома,    бачу  від  тебе  всього  можна  чекати.
Від  тої  пори  Хрюшу  ніби  підмінили.  Вона  була  спокійна,  куди  дід  туди  й  вона.  Правда  любила  полежати  в  кориті  з  водою,  особливо  тоді  коли  дід,  сидячи  в  кріслі    дрімав  на  сонці.
Минуло  більш,як  три  місяці.  Дивлячись  на  Хрюшу  Дмитро  тішився,
-Ой  і  гарненька  ж  ти  у  мене,  бачу  добре  поправилася,  вже  й  скоро  моє  свято.
 Не  раз  витирав  сльози,
 -Звик  до  тебе,  жалко  та  що  поробиш  така  твоя  доля.  Десь  за  тиждень    настане    твій  судний  день.
 Хрюша  ніби  передчувала  той  день,  почала  зовсім  погано  їсти.  Навіть  перестала  виходити  з  сараю.  Дід  принесе  їй  їсти,  вона  лизне  пару  раз  і  вже  відверниться  до  стіни,  тихо-  тихо  прохрюкає  й  замовкне.  Дід  в  розчаруванні,  що  ж  це  робити?  Ще  цілий  тиждень  можна  було  підгодувати,  а  вона  перестала  їсти,  ще  схудне.Треба  з  Миколою  поговорити,  що  він  скаже.  Вони  молоді,  зараз  розумніші  за  нас.  А  може  їй    якісь  ліки  треба?  Та  хіба  то  вже  буде  нормальне  сало,  якщо  з  ліками.
В  цей  вечір,  дід    вдома  Миколу  не  застав,  той  був  на  чергуванні  (він    працює  у  містечку  охоронцем).
Наступного  дня  Микола  появився,  аж  під  вечір,зайшов  до  діда  на  хвилину,
-Я  завтра  зранку  зайду  подивлюся,  що  там  з  вашою  Хрюшою.  Ви  ж  казали  вона  стала  спокійна.
-Та  оце  ж  мене  тепер  більше  всього  й  лякає,  що  занадто  спокійна.  Може  ми  її    завтра  того…
Побачимо  діду,  до  ювілею  скільки  днів  залишилося.
-Та  вже  чотири,чи  може  п'ять,  треба  подивитися.
-То  вже  треба  того.  М’ясо  ж  треба  замаринувати,  сало  якесь  у  банки  закриєш,  а  якесь  закоптиш.  Якраз  все  встигнеш  до  свого  ювілею.
       З  самого  ранку  літнє  сонце  добре  припікало…  Дмитро  відчинив  двері  курятника,  розсипав  зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
 Дружок  виліз  з  буди,  махав  хвостом,  позирав  на  хвіртку,  її  уже  відчиняв    Микола,
-Доброго  ранку!
-О,  ти  сьогодні  рано.  А  я,  ще  й  не  встиг    свині  свіженького  ідла
 наколотити.  Ти  йди,  подивися  до  неї,  а  я  зараз  прийду.
Микола  зайшов  у  сарай,  зазирнув  у  загорожу,  побачивши  свиню,  зайшовся  сміхом.  Біля  неї  копошилося    з  десяток  маленьких  поросят.
   У  дверях,  з  відром  у  руці    з’явився  дід  .  Микола  крізь  сміх,  забираючи  в  нього  відро,
-Оце  так  подарунок  на  твій  ювілей!  Тобі  мабуть  і  не  снилося.  Не  лякайся,  все  нормально,  я  допоможу.
В  діда  округлилися  очі,  -То  пускай,  хай  пройду,  побачу  що  там,  що  ти  якимись  загадками  кажеш,  що  допоможеш?
 В  діда  справжній  шок,  на  якийсь  час    онімів,  не  міг  і  слова  сказати.  Микола  вивів  його  з  сараю,  посадив  на  лавку.  Той    двома  руками  схопився    за  голову,  ледь  тремтячим  голосом,
-І  що  я  з  ними  буду  робити?  І,  як  я  на  ювілей  без  свіжини?
Микола  серйозно,
-Це  діло  поправне,  дам  тобі  грошей,  поїдеш  в  містечко  на  базар,  що  треба  купиш,  матимеш  гроші  віддаси.  Поросята  підростуть,  продамо,  свиноматку  я  відкуплю,  не  панікуй,  все  буде  добре.  Ти  мені  одне  скажи,  як  ти  зміг  допустити,  щоб  вона  з  кнуром  відгуляла.  Вона  ж  у  тебе  вже  майже  чотири  місяці,  це  вже  тільки  тут  сталося.
-Та,  я  …  знаєш,  я  з  жінками  вже  років  двадцять  справи  не  маю,  тому  про  це  й    не  подумав.  А    вона  бач,  яка  спритна  виявилася  до  цього  діла.
Невловима  посмішка  просковзнула  на  устах  Миколи,
-Нічого  діду,  не  журися,  як  кажуть,  що  відбувається  -  все    на  краще.  Твоя    Хрюша  молодець,  а  й    справді  до  ювілею  гарний  подарунок    тобі  зробила.  Я  завтра  збирався  на  базар,  поїдеш  зі  мною,  скупишся.
-А,  що  на  ходу  твоя  Нива?
-Дістав  запчастини,  провозився  з  нею  три  дні.  Тепер  на  ходу,  тішся  діду,    тобі  і  тут  повезло!  Тож  погуляємо,  як  годиться!

                                                                                                                                                                         Ідея  2021р.

                                                                                                                                                             30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зупиніться, щоб побачить душу

Закохатися  в  душу,  не  торкаючись  тіла  –  талант.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N4elb5JgTuI[/youtube]
Душа  таємна  й  загадкова,
Так  важко  кожну  зрозуміть.
У  когось  просто  гонорова,
Її  не  можна  розкусить.

Розправить  плечі,  йде  повільно,
І  носом  небо  дістає.
Сприймать  таку  треба  спокійно,
Хіба  для  неї   рівня  є?

Таку  обходять  стороною,
Щоб  ненароком  не  торкнуть.
Треба  подумать  головою,
Як    цей  змінить  собі  маршрут.

Та  на  таких  нема  образи,
Це  від  народження  такі.
І  не  тримать  в   собі  досади,
Вони  душею  так  слабкі.

Бувають  душі  зовсім  інші,
Вони  притягуть  до  себе.
І  хоч  вони  теж  трохи  грішні,
Така  для  друзів  менІ  треба.

Кого  пускаємо  ми  в  душу,
Забути  важко  так  його.
Ми  не  чекаєм  час  той  слушний,
Не  скажем:  з  ним  не  повезло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005749
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ Є

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Моє  кохання,  сонце,  небо.
Я  стільки  літ  живу  без  тебе,
Та  гріє  образ  твій  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
На  цій  землі,  хоча  далеко.
Як  в  теплий  край  летить  лелека.
Мені  привіт  передає.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Приходиш  в  сни,  мене  цілуєш.
Цілунком  душу  ти  лікуєш
І  навіть  зцілюєш  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Хоч  за  вікном  зима,  чи  літо.
Так  порядкують  гордовито,
Усе  ж  чекаю  я  тебе.

Я  знаю  любий,  що  ти  є...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

********

Любов  і  зрада  стоять  поруч,
На  зраду  дивиться  любов.
Любов  жалілася  на  втому,
Тепер  все  вирішать  гуртом.

Зраділа  друга  таким  речам,
Так  довго  час  такий  чекала.
Вона  раділа  такій  втечі,
Любов  була  оця  невдала.

Тут  посміхнулась  зрада  нишком,
Тепер  моя  пора  настала.
Рум"яним  стало  її  личко,
Бо  правду  всю  вона  не  знала.

Любов  прощає,  довго  терпить,
Та  доброту  усе  ж  чекає.
Вона  не  заздрить,  милосердить,
Хоч  і  сама    в  житті  страждає..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005691
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Ніна Незламна

У вальсі звабливо…

Звук  скрипки  лине,танцюй  зі  мною,
Руки  розправим,як  крила  птахи,
Злетим  до  неба,,назустріч  сонцю,
У  вальсі  ніжно,  в  промінні  краси.

Златом  осипані,  вдалі  рухи
Ясна  блакить,  у  дарунок  вуаль,
Люби  тихенько  шепочуть  губи,
Нехай  покине  сумління  й  печаль.

У  очах  блиски,  сяють  іскристо,
Доля,  надії,  як  чисті  води,
Уста  до  уст  ,стрілись  не  навмисно,
Я  захмелів  від  твоєї  вроди.

До  щастя  зробим,всього  один  крок,
Мелодій  звук,  на  душі  так  тепло,
Весняний  світ,  смак  повітря  ковток,
Як  солод  вуст,кохання  джерело.

Музика  скрипки,  танцюй  зі  мною,
Дякуймо  долі,  в  такт  б’ються  серця,
Мій  ангел  Божий,  навік  з  тобою,
У  вальсі  вдвох,  танець  до  забуття...

Адже  сьогодні,  наше  весілля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Десь лине музика на флейті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]

Біль  часто  приходить  від  тих  людей,
які  нам  принесли  колись  багато  щастя
------------------------------------------------

Десь  лине  музика  на  флейті,
І  я  радію  -  йде  весна.
І  легко  стало  так  на  серці,
Це  відступає  вже  зима.

Спішить  з  весною  і  любов,
У  мріях  серце  відшукати,
Повірить  зможе  в  неї  знов,
На  цей  раз  буде  шанувати.

Любов  страждає  від  зневіри,
Міняє  колір,  запах,  зміст.
Вона   не  зможе  тих  зігріти,
Хто  випадковий  був  в  ній  гість.

Любов  забуде  про  образи,
Забуде  тих,  хто  не  цінив.
Вона  не  може  це  прощати,
Хто  її  образити  зумів.

Вона  шукає  інше  серце,
Що  буде  чисте,  як  кришталь.
На  почуття  ще  буде  щедре,
В  любові  квітниме,  як  май...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005671
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Веремія думок (В)

Веремія  моїх  думок
Влучно  знову  мене  схопила,
Вмить  написаний  цей  рядок,  
Вгамувати  потік,  щаслива.

В  світлий  шлях,  ще  незнаний  світ
Величаво  розправив  крила:
Вальс,  мелодія,  танго,  сміх
Враз  спинити  уже  не  сила.

Вільність  думки,  її  політ
Вабить  душу  та  лине  в  ирій,
Вірність  стрічі  найкращих  літ  -
В  них  усі  почуття  так  щирі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005655
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Н-А-Д-І-Я

КОХАННЯ ЦВІТ ТАК СХОЖИЙ НА ВЕСНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Той,  хто  кохає  по-справжньому  хоч  одну  людину,
кохає  весь  світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання  цвіт  так  схожий  на  весну,
Одна  різниця  -  він  не  опадає.
Бо  може  зиму  в  літо  повернуть,
Для  цього  в  нього  вміння  вистачає.

Розтопить  лід  гарячими  руками.
На  зло  зимі  розквітне  буйний  цвіт,
І  зацілує  спраглими  вустами,
Коли  відчує  -  слабшає  політ.

Пусте,  буденне  те  життя,
Якщо  колись  не  взнав  кохання.
В  серцях  поселиться  зима,
Не  взнаєш  рук  коханих  доторкання.

Так  хай  цвіте  кохання  у  серцях,
Красиве,  ніжне,  найдорожче!
Щоб  не  відлетіло,  наче  птах,
Що  крилами   розлуки  затріпоче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

КОХАННЯ

Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає,
Воно  у  ньому  полум'ям  горить.
У  дощ  і  заметілі  зігріває,
А  ще  вітрами  на  гіллі  шумить.

Я  зустрічаю  радо  з  ним  світанки,
Ловлю  в  долоні  зорі  у  ночі.
Я  є  його  єдина  полонянка,
Від  нього  лиш  тобі  віддам  ключі.

Я  з  ним  живу  щоденно,  щохвилинно,
Оберігаю,  щоб  ніхто  не  вкрав.
Воно  зі  мною  перше  і  єдине,
Його  мені  Господь  сам  в  руки  дав.

Я  прийняла  його,  як  подарунок,
Воно  щораз  нагадує  тебе.
Гарячого  кохання  ніжний  трунок,
Воно  немов  молитва  -  теж  святе.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Н-А-Д-І-Я

РОЖЕВА ДОЛЯ ЙДЕ ЗА МНОЮ

                                                     Дерево  не  забирає  своєї  тіні  навіть  у  того,  
                                                     хто  прийшов  зрубати  його.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]

Я  йду  повільно  -  тінь  за  мною,
Хіба  це  справжній  мій  двійник?
А,  може,  йде  за  мною  доля,
Невже  оце   її  відблиск?

Я  зупинилася  -  чекаю,
Так  хочу  глянуть  їй  в  лице.
Мабуть,  думки  мої  читає?..
Відчула  щось  мені  близьке.

Як  доторкнутися  рукою?
Мені  теж  руку  подає.
Пішла  я  швидкою  ходою,
Від  мене  знов  не  відстає.

Та  що  робити?  Це  -  примара,
Від  неї  як  знайти  спасіння?
Із  сил  усіх  себе  тримала,
За  мною  йде  моя  надія?

Усі  думки  перелистала,
На  це  все  ж  відповідь  слаба.
Чому  ж  вона  мене  злякала,
Смілива  начебто  була?

Я  посміхнулася  до  себе,
Такі  фантазії  мої.
Та  тут  захмарилося  небо,
І  зникла  тінь,  пройшли  жалі.

Це    непогода  тут  виною.
Пішла  дорогою  своєю.
Ще  я  зустрінуся  з  тобою,
Моя  ти,  доленько  рожева...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Віктор Варварич

Яскрава жінка

Заглядаємо  в  твої  очі
І  ловимо  загадкову  мить.
Твої  вуста  п'янкі  -  дівочі,
Що  аж  наше  серденько  щемить.

А  ти  красою  зачарувала,
Яка  дарована  небесами.
Ти  до  наших  сердець  шлях  проклала,
Яскравим  світлом  сяєш  між  нами.

А  твоє  волосся  духмяне,
У  ньому  осінь  заблукала.
А  серце  таке  полум'яне
Ти  цю  палку  любов  пізнала.

Ти  добра  дружина  і  мати
Та  вірних  друзів  ти  цінуєш.
Вмієш  так  доречно  жартувати,
Тепло  свого  серця  даруєш.

Коли  ти  поряд  зірки  сяють
І  освітлюють  до  тебе  шлях.
Прудкі  пташки  пісні  співають,
А  ромашки  вітають  в  полях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005494
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024

liza Bird

Загадкові очі

Коли  побачив  загадкові  очі,

Злили́сь  волошки  з  небом  воєдино,

Відтак  з'явилися  безсонні  ночі,

Красу  зорі  стрічаю  терпеливо.


Можливо  вибрав  підсвідомо  образ,

Чому  ж  частенько  диво  зустрічаю?

Удень  побачу,  хвилювання  й  розпач,

Настане  ніч...  себе  вже  не  впізна́ю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005459
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Надія Башинська

ЗНАЙ, РОЗЦВІТЕ ЗЕМЛЯ!

Знай,  розцвіте  земля...  
прикрасить  Божий  цвіт
ліси  й  поля,  й  на  гори  він  збереться.
Розсіється  туман,  зрадіє  поле  й  гай,
і  сонце  радо  ранку  усміхнеться.

І  Перемоги  день
зустріне  співом  птах,
і  мрія  знов  ясна,  знаю,  воскресне.
Щоб  доленька  цвіла  і  щедрою  була,
цю  радість  подаруй,  прошу  я,  весно!
                             
Цей  переможний  час  
все  ближче  з  кожним  днем,
відважно  всі  свій  край  ми  захищаєм.
Знай,  розцвіте  земля,і  заспіває  птах,
бо  світ  ясний  любов'ю  зігріваєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Веселенька Дачниця

ДУМКИ

             
Крутеня    небо,  мов  прорвало…                  
Білим  –  білим  покривалом
устелило  землю.  Навкруги
не  видно  сліду  від  ноги.

А  сніг  мете,  а  сніг  мете,  
що  було  вчора  –  вже  не  те.
Не  повернути  мить  назад
у  той  чарівний  зорепад!

Дивлюся  вдаль  –  вона  німа,  
бо  замело,  всюди  зима…
Зима  душі,  як  і  природи,
не  раз  ще  буде  у  нагоді.                                                    
                                                                                                                                     
Весна  розбудить  почуття  -
Вихром  закрутиться  життя  !
Мир,  лад,  стоятиме  в  дозорі  -
Думки  яснітимуть,  як  зорі  !
                                                                 В.  Ф.  -  07.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005455
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Ніна Незламна

Гнали самогонку ( вірш розп з гум)

Гнали  баба  з  дідом,
Зранку  самогонку,
Він  давився  хлібом,
Їй  кричав  (вдогонку)
*
Скакаєш,  як  білка,
Літаєш  мов  бджілка,
Та  ні,  вже,  як  шкапа,
І  досі  ж  не  крапа!

То  чим  промочити?
Не  хочеться  й  жити…
Вона  ж  гонориста,
Слова,  як  намисто,
Розси́палось  в  хаті,
Що  склад,  то  вже  мати.

Спітніла,  присіла,
За  мить  вже  й  зраділа,
-  Бач  крапа,  безвусий,
Хоч  ти,  мені  й  милий,
Пора,  на  спочинок,
Дай  пару  хвилинок,
Хай  втіху  відчую,
Сама  посмакую.

І  швидко  до  банки,
А  зір  куртизанки,
Не  вмітила  тряпку,
На  (морді),  вмить  тертка,
Ото  зашпортнулась,
Як  лід  підслизнулась,
Напій  на  підлозі,
Як  встать  та  й  не  в  змозі.
Як  півень,  дід    скаче,
Життя  це  собаче
Вгодити  не  вмієш,
Про  нічку,  ще  мрієш,
Як  ти    та  й  до  мене.
І  я,    так  до  тебе!  

Підняв,  все  ж  дружину,
Ловив  без  спочину,
З  підлоги  в  долоньку,
Схиляв  голівоньку,
Хоча  й  помаленьку,
Та  сьорбав  сивеньку.

А  баба  ж  мовчала,
Вона  добре  знала,
Хоч  й  горло  стискав  сміх,
Не  брала  на  душу  гріх,
ЗмовчАти  саме  час,
Труїзм  й  погляд  погас,
-Нам  треба  змиритись,
Навіщо  сваритись!
Сказала  вже  тихо,
 -  Але  ж,  це  не  лихо!

Сприйнять  звісно  важко,
Ще  раз  зварим  бражку,
Чуй  дід,  не  журися,
Не  злись,  посміхнися,
Твій  погляд  не  ласий,
Тож  знову  заквасим!

Надворі    вже    днина,
Дід  спав  мов  дитина,
Вона  ж  не  дрімала,
Фермент  добавляла.
*
Не  зраджує  мету,
Усі  ж,  ліки  на  спирту,
Сто  грам    -не  завада,  
Любу́,    знищить  ваду!

         10.02.2024р

                                                             В  13.40  вставлена  
                                                               картинка  з  інтер.

-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Віктор Варварич

Боротьба триває

Зупиніть  недолугі  кляту  війну
І  нехай  українці  не  вмирають.
Нами  заплачено  велику  ціну
І  щоденно  мирні  люди  страждають.

Скрегіт  металу  душі  руйнує,
Він  шматує  землю  нашу  святу.
Наш  народ  до  свободи  прямує,
Але  бореться  за  благу  мету.

Невтомно  крокує  крізь  морок  орди
І  знищує  московитів  загони.
Не  стишує  пореможної  ходи
І  долає  ці  важкі  перепони.

Господь-Бог  оптимізму  додає,
Зміцнює  дух  нашого  солдата.
Який  удару  орді  завдає,
Нищить  зброю  московського  ката.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005414
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Ніна Незламна

Потік закоханих

Здалеку  плине,  тихий  плескіт  вод,
Нині  під  сяйвом  ажурних  зірок,
Шлях  між  хребтів,  гірських  без  перешкод,
Стукіт  сердець,  молодих  двох  річок.

Штиль  при  долині,  сонна    течія,
Як  є  пороги,  ледь  гучніший  звук,
Наче  то  щебет,  наспів  солов’я,
 Збудження,  радість,  однозвучний  стук.

Та  без  втручань,  мало  смілості,
Хто  вмить  з’єднає,    в  нестрімкий  потік,
Чи    злив  чекати,  по  їх  милості,
Береги  змиють,  згідно,  як  щорік.

Чи  то  путь  долі,  поєднатися,
Як  душ  бажання,  жаль  приречених,
У  почуттях  весн  омиватися,
Потік  струмків….  знову  закоханих.


                                                                   05.02.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005343
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024

Олеся Лісова

Промовисте мовчання

Ти  дихання  слухаєш  в  трубку.  Тремтливе  твоє.
Здається,  що  звуками  знищимо  магію  тиші.
Бринить  у  мовчанні  вона  ще  і  ще  голосніше,
Бо  кожен  із  нас  їй  давно  довіряє  своє.

Що  душу  бентежать  ці  стиглі  вишневі  вуста,
А  усмішка  шлях  прокладає  в  глибини  таємні.
Години  до  зустрічі.  Певно  вони  нескінченні
Мені  б  полетіти  на  крилах,  бо  ти  саме  та,

З  ким  я  оживаю  (промінням  розтоплений  лід),
В  цілунку  солодкому  сходяться  пульсом  долоні
І  серце  виводить  одну  із  найкращих  симфоній,
Буяє  природа  і  доля  всміхається  вслід.

Як  тишу  освячує  шепіт:  "Як  сонце  зійде",
Уперто  чекатиму  в  дощ  чи  у  холод  на  згоду,
Бо  небо  в  скрижалях  коханню  присвячує  оду,
Мовчання  промовисте  в  храм  для  вінчання  веде.  


Фото  з  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005000
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 08.02.2024

Олеся Лісова

Щасливі!

Органза  сивиною  туману  стелилася  містом,
Листопад  невгамовно  крутив  покоцюрблене  листя.
Промінцями  між  хмар,  що  під  казку  вечірню  заснули,
Рука  в  руку  йшла  пара  й  душею  до  неба  горнулась.

До  долоньок  гарячих  тулився  застуджений  вітер,
Небо  сіяло  мжу  прохолоди-крупиці  крізь  сито.
Їм  невтямки  було,  що  примари  затемнених  вулиць
У  повітрянім  танці  на  них  випадково  наткнулись.

Десь  між  зоряних  квітів  пливли  їх  думки  і  бажання
І  до  інших  галактик  летіло  в  цілунку  кохання.
Як  кульбаби  ліхтариків,  палко  світилися  очі,
Ніпочім  їм  були  заблукалі  нічні  поторочі.

Навіть  місяць  всміхався,  утерши  сльозини  зрадливі,
Хоч  були  вони  трішки  смішні,  але  дуже  щасливі!




Фото  із  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 08.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Чому?

Чому  багато  в  світі  зла?
В  печалі  миті  прожила,
Перетворився  світ  у  сум,
Лишивши  незбагненність  дум.

Чому  багато  смутку  в  них
Чи  це  можливо  дивні  сни?
А  вслід  лиш  знову  тишина,
Що  через  душу  вже  пройшла.

Чому  багато  в  світі  бід?
Не  розтопити  серця  лід
Та  де  ж  поділося  тепло,
Щоб  знову  сонечко  зійшло?

Чому?  Чому?  Звучать  слова...
Душа  можливо  нежива,
Лиш  той  у  кого  серце  є  -
Запам'ятає  все  святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005251
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та (пісня)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube]                                                                                                            Слова  Світлани  Пирогової,  музика  і  виконання  групи  "Злива".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024

ТАИСИЯ

Возраст смеху не помеха.

Пусть          пенсионный          возраст          не          страшит.
Я          творчеством          увлечена.
Активный          мозг          идеями          кишит.
Пришла            желанная          пора!

Могу          на          ватмане        пейзаж          создать.
Моё        призванье    -    тушь,          перо.
И        в        шахматах        победу        одержать.
Открыто        в          мир        моё            окно.

Могу        позволить        раннюю        пробежку
По        экзотическим        местам.
Везу        оттуда        полную        тележку
Иронии        к        своим        стихам.

Теперь        я        посещаю        клуб        поэтов.
На        сайте        критиков        полно.
Я        всем        дарю        свои        стихи        при        этом.
Открыла        в        интернет          окно.

Люблю        иронию        в        стихах        и      юмор.
Мне        с        ними        веселее        жить.
От        смеха        ведь        никто        ещё        не        умер.
Друзья!        Давайте        не        хандрить!
Будем      творить,      шутить,        любить!

18.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001052
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 07.02.2024

Віктор Варварич

Лютий

Лютневий  ранок  нас  дивує,
Чудною  гамою  кольорів.
Випить  кави  нам  пропонує,
Під  сяйво  вечірніх  ліхтарів.

Рясним  дощем  землю  напуває,
Розтопив  білосніжні  килими.
Сірі  будні  невтомно  змиває
І  вже  не  видно  проблиски  зими.

Дана  картина  тимчасова,
Ще  повіють  холодні  вітри.
Лютнева  мить  -  це  постанова,
Він  -  майстер  особливої  гри.

Лютому  вже  не  вередувати,
На  порозі  стоїть  юна  весна.
Його  скоро  будуть  проводжати
І  пролунає  пісня  голосна.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005177
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Галина Лябук

Воскресіння.

Летить  ворон  понад  полем
І  журливо  кряче.
Перейнявся  чужим  горем:
-    Не  лежи,  козаче,  

Бо  дружину  й  малі  діти
На  кого  лишаєш?
Попри  все,  ти  маєш  жити,
Хоча  й  знемагаєш.

Батьки  твої  вже  старенькі
Теж  прибиті  горем.
Піднімайся,  хоч  слабенький,
Подивися  вгору.

Глянь  до  сонця,    -      ворон  кряче  -
Пнеться  тугий  колос.  
Ти  вставай,  вставай,  козаче,  -  

                           Почув  воїн  голос...  

Зібрать  силоньку  зумівши,  
На  ворона  речі.  
Сперсь  на  автомат,  як  змігши,  
І  розправив  плечі.  

-    Жити  треба  і  боротись
Ще  не  час  вмирати.  
Маю  живим  повернутись,  
Ждуть  дружина  й  мати.  

Ворогів  змету  з  дороги,  
Прощення    -    нікому!  
Як  здобуду  Перемогу,  
Повернусь  додому.  

Летить  ворон  понад  полем
І  врочисто  кряче:
-    Поборовши  смерть  і  горе,  
Ти  Воскрес,  козаче!  



                                       Примітка:    написала  за  мотивами  народних  стрілецьких,
                                                                                 козацьких  пісень  на  подіях  сьогодення.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідна та найкраща сторона (акровірш)

[b]Р[/b]озстелились  поля
[b]І[/b]  сумує  земля
[b]Д[/b]е  пройшли  всі  роки  -  
[b]Н[/b]е  згасити  думки.
[b]А[/b]  душа  так  щемить,

[b]Т[/b]ихо  стримує  мить,
[b]А[/b]трибут  відчуттів

[b]Н[/b]епомітно  провів.
[b]А[/b]  те  світло  в  далі́,
[b]Й[/b]ого  дивні  вогні
[b]К[/b]личуть  за́вжди  мене,
[b]Р[/b]ік,  як  день  промине,
[b]А[/b]ле  з  часом  у  світ
[b]Щ[/b]астя  дихає  вслід,
[b]А[/b]капелла  творінь,

[b]С[/b]мак  краси  поколінь.
[b]Т[/b]ихо  серце  моє:
[b]О[/b]біймає,  живе,
[b]Р[/b]озвіває  печаль,
[b]О[/b]беріг,  як  вуаль.
[b]Н[/b]ебо  мирне,  святе,
[b]А[/b]  все  інше  пройде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024

Веселенька Дачниця

З Новим 2024 роком !

                                                                         
 
                                                           З  -  апрягайте,  хлопці,  коні
                                                                     Усі,  що  є  –  стальнії  !
                                                                     Вільним  духом  заряджайтесь,
                                                                     Щоб  збулися  надії  !

Н  -  е  мовчіть  і  не  ховайте                                              Р  –  уки  впевнено  тримайте
         Свої  яскраві  почуття,                                                            Мітлу  та  лопату,
         Бо  все  мине,  як  зорепад…                                      Щоб  ноги  не  сунув  ворог
         Таке  життя,  таке  життя.                                                      В  нашу  землю  й  хату  !

О  -  собливі    привітання                                                    О  –  бнімашки,  поцілунки,
         Нашим  усім    ЗАХИСНИКАМ!                            Хай  зігрівають  ВАС  !!!
         Здоров'я  кріпкого,  щастя,                                                У  Новий  високосний  рік,  
         Війні  –  кінця,  миру  всім  нам  !                      У  мирний,  добрий  час  !  

В  -  асиль  і  Меланка  -                                                            К  –  оли  засяє  зірка  ясна
         Здійснять  хай  забаганки!                                                  У  новорічну  ніч,
         Рік  Дракона  над  усе  -                                                            Хай  буде  затишно  і  тепло
         Мир  і  спокій  принесе  !                                                          Від  радісних  облич  !

И  -  ч,  як  снігом  замело!                                                    О,    Народе!  Твоя  сила  
         Мов  скатерка  до  обіду…                                      В  єдності  та  волі  !
         Й  ворогів  так  заметемо  -                                                  Ще  розквітне  Україна,
         Не  залишиться  і  сліду!                                                        Як  жито  у  полі  !

М  -  и  разом  -  незборима  сила!                                М  -  ИРУ,  злагоди  і  щастя
         У  важку  хвилину  -                                                      У  прийдешнім  році  !
         Бережімо  Україну                                                                        Дідусям,  мамам,  бабусям,
         І  кожну  родину!                                                                            Батькам,  синам,  доцям  !

                                                                                                                                                   В.  Ф.  -  30.  12.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002052
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 06.02.2024

Ніна Незламна

Зіграй вітре…

Постривай  вітер,  що  так  розгулявся,
Мов  звук  оркестру  лунає  навкруги,
Чи  ти    в  коханні  зимонці  зізнався  ,
Може  спроможний  позбавити  нудьги?

 Он  бачиш,  у  дрімоті,  помарніла,
Змива  білизну    дощик  прохолодний,
Сумна,….  до  ночі  ж  сукня  почорніла,
До  танцю  запроси,  ти  ж  благородний!

Порив  душевний  вгомони  в  обіймах,
Розвій  печаль  з  нею  у  сніжнім  вальсі,
Хоча  й  востаннє,  хай  розправить  крила,
Краса    і  злато  розсіється    в  часі.

Вітре  стривай,  не  поспішай  до  весни,
Почуй,  зіграй  чуттєво  на  гітарі,
Те,  що  поблідла,  її  нема  вини,
Нехай  кришталь  іскрить  на  тротуарі.

Тож  зимно,  стрімко  і  радісно  війни́!
У    посмішці,  не  пошкодуй  сріблинок,
Ще  ж  кілька  днів  владарювання  зими,
Підтримай,  зроби  цей  гарний  вчинок….

Сміливо,  в  швидкім  танці  закрути.

06.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005122
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024

Віктор Варварич

Іди своїм шляхом

Ти  прямуй  стежиною,
До  одвічної  мети.
Будь  завше  людиною,
До  свого  щастя  лети.

Лови  загадкові  далі,
В  яких  мрії  заховались.
Прожени  сірі  печалі,
Які  мороком  вклались.

Впорядкуй  свої  думки
І  до  світла  ти  прямуй.
Будь,  як  живильні  струмки,
Любов  всім  людям  даруй.

Картини  свої  малюй
І  яскравих  фарб  додай.
Тепло  людей  ти  відчуй,
Пізнаєш  одвічний  рай...

Живи  в  палкій  любові,
Даруй  радість  і  тепло.
Радій  чужій  промові,
Віджени  від  себе  зло.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005089
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024

Букво-їжка)))

Описки-самописки 4

(ремейк  українською)

*****
війсково-[b]б[/b]ольовий  госпіталь

*****
евакуація  [b]ж[/b]ирного  населення

*****
ранг  надзвичайного  та  повноважного    `осла

*****
пенсійна  реформа  увінчалася  ус[b]м[/b]іхом  

*****
 перетворив  дачну  ділянку  на  ра[b]б[/b]ський  куточок  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004883
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Шарм

Лагідний легіт старої світлини

В  сонячний  день  потеплішав  захмарений  лютий  -
Місяць  зимовий  здає  білосніжні  права:
Дзвоник  синички  снігами  у  тишу  закутий,
Радісно  піснею  щастя  тепер  ожива!
 
Це  оглядає  вже  березень  сніжне  свавілля  -
Погляд  весняний  не  сплутати  зовсім  ні  з  чим!
Скоро  весна  розмалює  зеленим  довкілля,
З  теплим  Ярилом  із  неба  промінням  ясним.
 
Я  пам'ятаю  цю  мить,  хоч  і  давня  ця  днина.
Та  вже  такою  вона  зостається  навік:
Час  зупинити  змогла,  пожовтіла  світлина  -
Здався  паперові  руху  нестримний  потік!
 
Довго  вдивляюся  в  друзів  знайомі  обличчя.
Пам'ять  з  прожитого,  ніби  скидає  вуаль:
Ми  там  наївні  -  без  гордості  та  й  без  величчя,
Поглядом  чистим  із  вірою  бачимо  даль!
 
І,  ось  тепер,  вже  крізь  пройдені  давнішні  роки,
Що  сивиною  фарбують,  як  біла  зима  
Із  фотографії  віють  душевні  потоки,
А  вже  насправді,  когось  і  живого  нема!
 
Й  хочеться  дуже  в  юнацтво  туди  повернутись  -
Ніби  пройти  крізь  пожовклий  портал,  хоч  на  мить:
Щоб  попередити,  щоби  рукою  торкнутись...
Та  від  знемоги,  лише  під  грудьми  защемить!
 
Час  безупинно  крокує  по  власному  колу:
Все,  що  навкруг  -  залишається  в  змінах  завжди.
От  і  буває:  в  природу  цілком  захололу,
Лагідний  легіт  проходить  і  крізь  холоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995680
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 05.02.2024

Ніна Незламна

У містечку журналістка

У    містечку  зняла,  житло  журналістка,
Всім  панам  у  горлі,  стала    наче    кістка,
У  газетах    статті  та    іще  й  в  обласних,
То  на  вихор  схоже,  посеред  днів  ясних.

Все  напише  й  про  всіх,  копає  поглибше,
Не  писала  ніщо,  було  би  найліпше,
Неподоба,  то  їй,  сміття  не  вивозять,
Двірники  не  вчасно    працювать  виходять.

Вже  стаття,  з’явилась  про  стежки  –  доріжки,
Бо  там  справжні  ковзанки,  зламаєш  ніжки,
Де  Міськрада,  навіть,  на  сонці  лід  блестить,
Як  свята  неділя,  для  них  щаслива  мить.

Не  приймають  скарг,  охоронець  на  посту,
А  йому  до  чого,  веде  мову  просту,
-Компетенція  моя,  не  лід  прибрати,
Маю    іншу  справу,  а  мораль  читати,
Тут  не  треба  мені.Он  кажуть  на  завтра,
Все  сніжком  присипе,  до  чого  тут  влада?
*
На  вокзалі,    у  кав’ярні  веселенько,
Зібрав  мер,    своїх  панів  й  до  них  хитренько,
-Кого  з  вас    й  чому  критика  не  дістала?
Журналісточка  із  ким  з  вас  переспала?
Ті  ж  молились  –  Без  дозволу  хіба  ж  можна,
Й  біда  в  тому,  відстоять  гордість  спроможна,
Не  бере  конвертів,  каже  мала  вдача,
Гордовита  дуже,  до  критики  здатна.

Вже  пораду  йому  шепочуть  на  вухо,
Ви  ж  завжди  в  нас  найперші,  скинете  брюхо,
Нараз  усмішки  у  всіх,-То  ж,  як  зарядка,
Та,  як  чесно,  сказать,  заради  порядка.
-Ну,  що  ж  дякую,  щиро  вам  за  довіру,
Мабуть  й  це  прийдеться    зробить,  ради  миру,
Але  складчину  ви  збільшіть,  на  всі  розтрати,
Щоб  посад  не  довелось,  нам  з  вами  втратить.
*
Вдень  дзвінок  до  мера,-  Хапуги  на  ринку,
На  шматкові  сала  обважили  жінку,
Де  вага  контрольна,  хто  відповідає?
Мов  на  лобі  очі,  що  сказать  не  знає.

Кинув  трубку  згарячу  -  Це  уже  капець,
Когось  їй  треба  знайти,  хай  йде  під  вінець,
Запросив  до  себе,  вів  розмову  чемно,
Посміхалась  вона,-  Слухай  це  даремно,
Мені  ж  треба,  жити  за  щось,  тому  й  пишу,
Як  собак,  своїх  нацькуєш,  знай  не  прощу.

Мер  чоловік,  статний,  як  той  пес  в  упряжці,
Давно  досвід  замав,  щось  шукав  у  книжці,
О,  нарешті,  посміхнувся,  подав  конверт,
Ясні  очі,  блиск  і  радість,  ним  круть-  верть,
-Та  я  тут,  подумала,  від  людей  далі,
Ми  кімнату,  може  знайдем  на  вокзалі.

Десять  штук  щомісячно,  я  буду  мати,
Лише  так,  мій  договір,  нам  можна  вкласти,
І  кімната  відпочинку  –  твоя  платня,
Це  ж  на  твій,  увесь  дохід,  дрібничка,  фігня.

Просто  встала  і  пішла  -  Як  згода,  дзвони,
Мер  втішавсь,  нарешті,  домовитись  змогли,
Перед  цим,  вихід  шукав,  думав  три  ночі,
Ледь  повіки  закривав  бачив  ті  очі.

Ой  красиві,  зваба,  в  них  варто  втонути,
І  чому,  щасливим,  себе  не  відчути?
Як  на  шпальтах  газет,  лише  його  пика,
Підростуть  всі  статки,  позбавиться  лиха.
                                                                   

                                                                     02.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005008
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Спішить теплінь

Ще  не  прокинулись  дива  землі  з-під  снігу,
Але  той  плед  вже  лиже  сонця  штрих.
Скресає  крига,  мов  знесилена  Рогніда,
Вітрисько  в  лігві  приспаний  притих.

Вщухають  кроки  лютня,  бо  весна  -  назустріч,
В  руках  надію  на  життя  несе.
Розтануть  білі  скрізь  сніги  й  морозний  хрустик,
Спаде  зими  пошкоджене  пенсне.

Земля  віддасть  красу  всю  ніжних  первоцвітів.
Зима  немає  сенсу,  а  чи  лінь
Боротися.  Бурулькам  -  сльози  гірко  лити.
Старанність  марна,  бо  спішить  теплінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Надія Башинська

ЛЕБЕДІ БІЛІ

Сіли  на  озеро  лебеді  білі,
їх  не  злякали  зими  заметілі.
Скільки  ж  краси  від  них  в  білому  світі...
серед  зими  дарували  нам  літо.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

Лебеді  білі  -  тихе  світання.
Лебеді  білі  -  радість  кохання.
Тихо-тихесенько  сіли  на  воду...
де  задивляюсь  я  на  твою  вроду.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.
         
Їх  прийняли  сині,  лагідні  хвилі.
Знають  вони:  там,  де  двоє  -  щасливі.
Кличе  до  танку  знов  лебідь  лебідку,
я  ж  шепочу,  що  ти  схожа  на  квітку.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

         Лебеді  білі.  Лебеді  білі.
         Серед  зими  до  нас  прилетіли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.02.2024

liza Bird

Шуліки

Дев'яності  згадаймо  вкотре,
Віддали  злодюгам  країну,
Ми  закрили  відтоді  сонце,
І  плиту  поклали  гранітну.

А  рідненьку  рвали  на  шмаття,
Грабували  просто  нахабно,
Незалежна  вибрала  щастя,
Та  в  імлі  воно  все  зникало.

Україну,  як  Божу  квітку,
Із  любов'ю  будь-що  берегти...
Продали,  й  продалися  бісу,
За  кордоном  купили  хати.

На  нулі  вас  зібрати  б  усіх,
Вперед,  ненажери  й  вандали,
Лиш  довіри  нема  до  щурів,
Пізнали  чиї  ви  васали.

Нескінченні  у  світі  біди,
Бо  шулікам  ділити  скарби,
Як  терпіти  знов  людям  війни,
Та  втім  власне,  було  так  завжди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004863
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Ніна Незламна

На варті

Вночі  пісенно,  завива  завірюха,
То  монотонно,  то  зривається    в  часі,
Враз  так  раптово,  різкий  свист  глушить  вуха,
Не  знаєш  ти,чи  на  землі,чи  на  Марсі.

Певно  з  думками,  нині  хотів  там  бути,
Хоча  б  на  мить,  щоб  відпочити  від  війни,
Страхи  й  жахіття  на  який  час  забути,
Врешті  відчути,  ніжні  пахощі  весни.

Кроки  вперед,  назад,  рота  відпочива,
Комусь  же  треба  зберегти  жаданий  сон,
Тож  хай  уміло,  з  годинку,  ще  поспіва,
Ця  заметіль  чи  весело,  чи  в  унісон.


Нехай  насняться    їм  рідні,  що  чекають,
Бузок,  хатина    у  вишитих  рушниках,
Щоби  без  свисту  ракет,  що  долітають,
 Сонцем  осяяний,  під  мирним  небом  шлях.

Ну  от  стихає,  гомінливий  вітрисько,
Бійцю  на  зміну  спішить  інший    вартовий,
Нема  зневіри,  перемога  вже  близько,
Адже  у  душах,  дух  козацький,  бойовий,
Рашистів  клятих  подолають  на  віки́!


                                                                 30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

ТАИСИЯ

Моё увлечение.

Я          увлекаюсь          шахматной          игрой.
Всегда          ношу          я          шахматы          с          собой.
Мне          предстоит          ещё          последний          бой.
Победный          я          держу          всегда          настрой!

Игрою          увлекались          короли,
А          также          императоры,          цари…
И          ничего          ты          им          не          говори:
Балдели          от            утра          и          до          зари.

Разумною          игрою          я          горжусь.
Она          достойно          изгоняет          грусть.
На          критиканов          вовсе          не          сержусь.
На          правильном          пути          я          нахожусь.

Советую          мой          опыт          перенять.
И          понапрасну          время          не          терять.
Натренируют          шахматы          ваш          мозг,
В          турнирах          предстоит          соперникам          разнос!  

Победа          нам          даётся          нелегко.
Тогда          душа          взлетает          высоко!
Желает          каждый          испытать      тот      кайф!
И      устремляется        в        небесный      рай!

Должна          достойно          завершить        свой          путь!
Прошу          тебя,        Господь!          Ты        рядом        будь!
Хочу          своим          потомкам          передать:
Есть          мудрая          наука    -    побеждать!
04.  02.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004923
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Родвін

ЯК  КОБИЛІ РОБЛЯТЬ ХВІСТ 16+

   
                 [i]Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                     День  дев'ятий  .  Оповідка  5.
[/i]
                                                       *              *              *

Священник  Джанні  ді  Бароло
Колись  в  Барле́тті  проживав.
Приход  убогий  був  та  з  цього  
Ніколи  він  не  горював...

Але,  щоб  якось  все  ж  прожити,
Бароло  мусив  щось  робити  -  
То  він  кобилу  запрягав
Й  по  краю  з  гендлем  мандрував.

По  ярмарках,  а  то  й  базарах
Він  їздив  на  своїй  кобилі  
По  всій  багатій  Апулії*
І  знався  в  крамі  і  товарах  -

Де  дешево  -  то  щось  купляв,
А  де  дорожче  -  продавав.


Десь  недалеко  від  Таранті
В  однім  базарному  селі
Він  стрівся  з  П'єтро  із  Тресанті,  
Той  був  баришник.  На  ослі

Він  їздив  теж  ярмаркувати,
Товари  й  кросна  купувати,
А  потім  вміло  продавав.
І  в  тім  -    живу  копійку  мав  !

Вони  на  ринку  сонце  стріли,
З  них  кожен  добре  справу  знав,
Товари  кожен  розіслав,
Й  люб'язно  й  мило  говорили...

Про  те,  про  се...  про  своє  діло  ...
Про  що  -  ніхто  не  пам'ятав  !


Немов  раніш  десь  розлучились...
Священник  П'єтро  кумом  звав  -
Так  міцно  й  славно  подружились.
П'єтро  у  Джанні  чаював,

Коли  по  справах  був  в  Барлетті,
Вгощались  дорогим  спагетті,
В  Тресанті  Джанні  ночував
І  П'єтро  радо  частував...,

Від  серця,  мило  і  привітно,
Його  усім,  чим  Бог  послав.
А  потім  спать  його  поклав
Аж  на  солому,  у  повітку,

Бо  в  ліжко  кума  не  ложив  -
Наш  П'єтро  дуже  бідно  жив  !


Він  мав  будиночок  в  Тресанті,
В  нім  ліжко,  де  постіль  він  слав.
Ані  балкона,  ні  веранди  -
Лише́нь  повітка  для  осла.

Вони  з  жоною  в  ліжку  спали.
Для  Джанні  -  місця  бракувало  !
Він  мусив  на  соломі  спать,
Біля́  кобили  постіль  слать  !

Джемма́то  сповнилась  бажанням
В  сусідки  Зіти  ночувать,
Щоби  із  П'єтро  міг  поспать
Священник  із  Барлетти  Джанні.

-    В  постелі  він,  як  гість  щоб  спав,
     А  не  кобилу  обнімав  !  -


Джеммато    -  так  дружину  звали...
То  чоловік  лиш  промовчав,
А  в  Джанні  очі  запалали,
Він  посміхнувся  і  сказав  :

-  Кумо́  Джеммато,    не  турбуйся,  
   Бо  я,  як  оком  підморгну  -
   Кобилу  в  дівку  оберну
   В  таку,  що  просто  залюбуйся  !

   І    сплю,  як  з  жінкою,  всю  нічку.
   А  потім,  знову  -  тільки  чхну,
   То  враз  в  кобилу  одверну
   І  запряжу  у  віз  чи  в  бричку  !

   Свою  кобилку  я  люблю
   Тож  біля  неї  пересплю  !


Хазяйка  дому  здивувалась,
Але  повірила  йому...
Ще  й  чоловіку    розказала
А  по́тім  мовить  по  тому́  :

-  Якщо  він  вміє  чарувати
   Та  ще  й  великий  твій  приятель,
   То  хай  тебе  навчить  тих  чар  -
   У  нього  ж  -  небувалий  дар...!

   Ти  о́бернеш  мене  в  кобилу.
   Вдвох,  на  кобилі  й  на  ослі,
   Поярмаркуєш  у  селі,
   Поті́м  вернеш  личину  милу.

   Подвійний  зиск  ми  будем  мать,
   А  втім  -    пора  лягати  спать  !


Кум  П'є́тро  ніч  крутився  в  ліжку
Джеммато  навіть  не  змогла
Приспати  любощами,  ніжно...
Бо  думка  спати  не  дала.

Повірив  П'єтро  в  ту  дурницю,
Послухав  жінку,  як  годиться,
Кумася  став  прохать  навчить
Кобилу  з  жінки  як  зробить.

Хотів  його  відговорити
Приятель  Джанні,  та  ніяк
Не  піддається  неборак  -
До  чарів  хоче  долучитись  ...

 Кортить  кобилу  свою  мать
 Й  з  ослом  на  пару  гендлювать  !

   
-  То  що  ж,  навчу  вас,  що  робити,
   Проснемось  завтра  ми,  чуть  світ,
   Бо  гриву  важко  сотворити...
   Та  найтрудніша  штука  -  хвіст,

-  Кум  Джанні  важно  так  промовив,
   А  потім  ще  додав  два  слова  :
-  Щоб  хвіст  гарнезний  сотворить  
   Із  ним  прийдеться  помудрить  !

   Його  так  тяжко  приробити...
   Для  цього  треба  щось  утнуть...,
   А  без  хвоста  ж  -  не  обернуть  !
   Це  важко  навіть  уявити...

   Та  раз  вже  взялись  -  не  вернуть  !
   У  нас  все  вийде,  певен  будь  !

       
Джеммата  з  П'єтро  знов  не  спали,
В  постелі  йорзали  всю  ніч...
На  чудо  так  вони  чекали,
Що  з  сонцем  побрели  навстріч,

До  кума,  дорогого  Джанні,
Скоріш,  щоб  чари  ті  бажані
Перевтілили  на  кобилу
Джеммату  -    П'єтра  жінку  милу  !

А  Джанні,  лиш  в  сорочку  вдітий,
До  них  підвівся  і  сказав  :
-  Нікому  б  це  не  показав
   Раніше  я  у  цілім  світі  !

Лише́нь  для  вас,  своїх  кумів
Таїнство  це  розкрить  посмів  !
   

Коли  ви  так  це  забажали,
То  я  навчу,  дивись  сюди  -
Щоб  все,  що  ви  запам'ятали,
Не  принесло  для  вас  біди,

Щоб  без  помилок  чаклувати,
Не  слід  нічого  мудрувати  !!!
Я  все  вам  зараз  покажу,
Робіть  лиш  так,  як  я  скажу  !

-  Ми  згодні  все  робить  по  слову,
   Лишень  тобі  я  тут  корюсь,
Джеммата  мовила:  -    Клянусь  !
-  Клянусь  і  я...!    -    П'єтро  промовив...

Тоді  кум  Джанні    свічку  взяв
Ткнув  П'єтру  в  руку  і  сказав:


-  Ну,  от  і  добре,  все  чудово,
   Я  бачу  -  все  до  Вас  дійшло  -
   Й  додав,  здригнувшися  нервово  :
-  Язик  у  вас  -  не  помело,

   То  щоб  не  сталося  -    ні  слова  !
   Бо  все  розладить  та  розмова,
   Дивіться  добре,  що  чинить,  
   Й  затямте  все,  що  говорить  !

   Щоб  не́  було  -  терпіть  щосили  !
   Бо  зойкнеш,  крикнеш  -  нанівець
   Зведеш  всю  справу  і  -  кінець  ...
   Й  не  буде  в  вас  тоді  кобили  .

   Щоб  кожен  Господа  благав
   Про  хвіст...  До  ладу  щоб  пристав  !


Кум  П'єтро,  в  руки  свічку  взявши,
Запевнив  -    буде  все  як  слід  !
Завмер  він,  дух    затамуваши,
А  від  неспокою  -  аж  зблід  !

Отець  звелів  Джемматі  милій  :
-  Нараз  догола  роздягнись,
   Постань  же  рачки,  міцно  впрись  !
   Стій  так,  немов  стоять  кобили  !

   Тихенько  стій,  не  озивайся.
   Хоч  хто  би  раптом  не  позвав,
   Чи  доторкнувся,  чи  злякав  -
   Ти  навкруги  не  озирайся  !

   І  щоб  не  сталося  -    мовчи  !
   Бо  все  розладить  навіть  пчих  !


А  сам  до  неї  руки  суне,
Ко́си  гладить  їй  грайливо,
Говорить  П'єтру  :  -  Слухай,  куме,
   У  нас  розкішна  буде  грива  !

В  Джематти  коси  розплелися  -
Так  в  шию  Джанні  їй  вчепився
І  примовля  при  цім  слова:
-  В  кобили  гарна  голова...

А  сам  -  мов  кіт  коло  сметани,
Навкруг  оголеного  стану  :
-  В  кобили  будуть  гарні  ноги  -
Каже    Джанні  :    -  щоб  дороги,

   Для  неї  легкими  були...
І  гладить  -  знизу  догори...


Від  дотику  вона  здригнулась,
Назад,  легенько,  подалась...
Неначе  грізне  щось  почула.
Та  виду  все  ж  не  подала...

А  той  вже  груди  її  мацав,
По  спині,  як  кобилу,  ляскав,
А  перса  -   повні  і  пругкі,
Та  ще  й  привабливі  такі...

Аж  в  нього  встало  щось  незване,
Ще  й  з  під  сорочки  вигляда,
Та  добре  -  то  не  є  біда,
Бо  він  же  теж  людина  -  Джанні  !...

Тож  Джанні  й  каже  :  -  Певно  будуть
У  кобили  гарні  груди  !


До  живота  він  теж  звертався,
Й  до  спини  складно  ворожив,
А  щоб  міцніший  круп  удався,
До  стегон  тихо  шепотів  :

-  В  Джеммати  є  красиві  стегна,
   В  кобили  буде  сильний  зад,
   Бо  це  ж  -    кобила,  не  коза,
   Ще  й  чистокровная,  напевно...

Лишень  хвоста  зробить  зосталось...
То  він  сорочку  закотив,
За  тичку  свою,  рослу,  взявся  
І  прямо  в  дучку  застромив,

Що  зроблена  для  того  діла...
-  Хвіст  буде  гарний  у  кобили  !

Врочисто  Джанні    заявив  !
Джематті  й  втямити  не  вспіла  !


Кум  П'єтро,  що  уважно  слухав,
Бо  все  хотів  запам'ятать,
Вдивлявся  і  мотав  на  вуса,
Враз  став  обурено  кричать  :

-  Панотче,    стійте,  зупиніться
   Хвоста  не  треба,  відступіться  !
Та  рідиво  нараз  стіка,
Те,  що  від  нього  рость  людська...

Кум  тичку  витіг  й  важно  мовить  :
-  Гей,  П'єтро,  що  ж  ти  натворив?
   Хіба  ж  мовчать  я  не  велів  ?
   Була  кобила  вже  готова,

   Ти  розкричався  -  нанівець
   Ізвів  всю  справу  і  -  кінець  ...


   Хвоста  вже  наново  не  втулиш  ...
-  Та  добре  зразу  було  там...
   Хвоста  того  не  треба...  Чули  ?
   Мені  б  сказали  :    -  Зроби  сам...  

   Та  й  направляли  його  низько  !
-  Приріс  би  добре,  там  же  близько,
   Тому  тобі  я  й  не  сказав,  
   Бо  ти  ж  бо  влучно  б  -  не  попав,

   На  перший  раз.  Не  зміг  би  вставить  !
   Це  діло  тонке,  любий  куме  -
   Потрібен  досвід,  треба  думать...
   Не  зміг  ти  б  так,  як  я  приставить  !
 
Промовив  Джанні  :    -  Жаль...  Не  стати
Кобили  гарній  із  Джеммати  !


Почувши  їхню  суперечку,  
Звелась  Джематта  й  аж  кипить  !
На  чоловіка,  безперечним,
Сварливим  голосом  кричить  :

-  Який  дурний  ти,  чоловіче,
   Кажу  тобі  я  прямо  в  вічі  :
   Ну  де  ж  ти  бачив,  біднота́
   Живу  кобилу  без  хвоста  ?

   Та  ти  і  так  уже  є  бідний,
   Дай  Боже,  щоб  бідніший  став,
   Як  ти  із  мене,  без  хвоста,
   Кобилу  робиш,  жалюгідний  !

   Чого  ти  рота  відкривав  ?!!!
   Хвоста  не  треба...?  Ти  сказав  !


Словами  чари  ти  розвіяв,   
   Тож  про  кобилу   -   тільки  мріять...!
   А  я  ж  старалась,  як  могла  !  -
   Джематта  вділась  і  пішла...

А  П'єтро,  з  панотцем  напару,
Скупивши  гарного  товару
Осла  й  кобилу   запрягли
Бо  часу  га́ять  не  могли  -

В  Бітонто,  Лечче,  місті  Барі*,
Вони  завзято  торгували,

А  в  Барі  ж  ярмарки  -  ой  славні  !...
Там  П'єтро  добрий  гендель мав
Й  ніколи  більш  не  розмовляв
Він  про  кобилу  з  кумом  Джанні.

Лише́нь  одній  Джанетті  милій
Ще  снились  сни  про  хвіст  кобили...

                                                       *              *              *

*  [b]Апулія[/b]  -  один  із  найрозвинутіших  регіонів  Італії,  розміщений  на  півдні  країни.  Складається  з  провінцій  Барі,  Барлетта-Андрія-Трані,  Бриндізі,  Лечче,  Фоджа,  Таранто.  
     Столиця,  адміністративний  центр  і  найбільше  місто  -  [b]Барі[/b].


22-29.01.2024  р.



Фото  :    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весна на порозі

Подивлюся  у  вікно
Скрізь  безмежно  замело,
Білизна  -  цукрова  вата,
Дітвора  гуляти  рада.

Сніжки  дивні  -  бравий  хід,
Ось,  уже  з'явився  лід
Та  й  каток  усім  на  втіху:
Буде  знову  море  сміху.

Наяву  зимовий  світ
І  подія,  ніби  квіт,
Ще  б  до  всього  -  перемогу,
Щоб  торкнулася  порогу!

Мир  і  спокій  на  землі
Скоро  буде  навесні
Та  п'янкий  не  сніжний  квіт
Посміхнеться  в  ирій  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Веселенька Дачниця

Що залишимо

Душа  болить…  Ще  мить,  ще  мить  -                
Тривога  ріже  тишу…          
Що  буде  після,  що  жде  нас?                                  
Що  майбуттю  залишим  ?        

Цей  світ  -  для  всіх!    Цей  світ  -  для  Вас!      
Сіяти  треба  зерно,                                
Щоб    розквітло,  лікувало,
А  не  робити  мерву  …    
                                                                                       В.  Ф.-  21.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004843
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ - БІЛИЙ ЦВІТ…

Завіяла,  засіяла  зима...
старалася  всю  ніч  вона  не  марно.
Вже  вся  земля  у  білому  вбранні,  
зима  радіє.  Справді,  дуже  гарно!

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Відпочивають  яблуньки  в  саду,
і  яворам  вже  сняться  сни  солодкі.
Зима  радіє:  час  є  до  весни,
і  ночі  в  неї  зоряні  та  довгі.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Як  гарно,  коли  сонечко  зійде,
і  сніг  легкий  у  ньому  заіскриться.
Дарує  світ  веселки  кольори,
щоб  в  холоди  змогли  у  них  зігріться.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Віктор Варварич

Ніч кохання дарує

Чарівна  ніч  уже  за  вікном,
А  я  привітання  малюю.
Пишу  життєві  миті  в  альбом
І  тебе  так  палко  цілую.

Я  згадую  чарівні  очі
І  вуста  п'янкі,  полум'яні.
А  ти  мені  снишся  щоночі
Й  густі  коси  такі  духмяні.

Вже  сяють  у  небі  зірниці
І  в  п'янку  любов  вказують  шлях.
Ось  швидко  летять  громовиці,
А  ми  з  тобою  вже  у  піснях.

А  ніч  кохання  нам  дарує
І  розпалює  наші  серця.
Пізнати  щастя  пропонує,
Крокувати  разом  до  кінця.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004519
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Віктор Варварич

Щасливі з тобою

Ми  з  тобою  мила  до  світанку,
Випиваємо  любовний  нектар.
Прочиняємо  в  небо  фіранку,
А  у  наших  серцях  тьмяніє  жар.

Наші  тіла  від  любові  палають
І  ми  поєднали  палкі  почуття.
А  очі  сміються,  від  щастя  сяють,
Кохання  прискорює  серцебиття.

Нам  зірниці  яскраво  мерехтять,
Скеровують  в  загадкові  мрії.
Душі  впіймати  щастя  норовлять
І  нотують  миті  у  сувії.

Нас  із  тобою  омивають  зливи
І  дарують  неповторні  моменти.
Ми,  кохана,  із  тобою  щасливі,
Говорим  особливі  компліменти.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004476
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Малиновый Рай

ХОЧЕШ ЩОБ Я

Теплом  своїм  ти  поділися,
Любов  в  моє  серце  налий,
На  вірність  мені  присягнися
Я  буду  твоя.  Буду  твій.

           Хочеш  щоб  я  покохала,
           Хочеш  щоб  я  покохав,
           Серденьку  дай  що  чекала,
           Серденьку  дай  що  чекав.

Як  що  чим  ділитись  немає,
Як  кажуть-  завжди  вибір  є.-
Не  зможу  тебе  покохати,
Як  серце  холодне  твоє.

           Хочеш  щоб  я  покохала,
           Хочеш  щоб  я  покохав,
           Серденьку  дай  що  чекала,
           Серденьку  дай  що  чекав.

Налий  в  моє  серце  любові,
Налий  в  моє  серце  тепла,
Тоді  ми  будемо  з  тобою
Як  два  лебединих  крила.

           Хочеш  щоб  я  покохала,
           Хочеш  щоб  я  покохав,
           Серденьку  дай  що  чекала,
           Серденьку  дай  що  чекав.

Я  хочу  щоб  ти  полюбила,
Я  хочу  щоб  ти  полюбив,
Дай  Боже  нам  вірності  крила,
Дай  Боже  нам  щастя  і  сил!

           Хочеш  щоб  я  покохала,
           Хочеш  щоб  я  покохав,
           Серденьку  дай  що  чекала,
           Серденьку  дай  що  чекав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004684
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Так  сильно  стука  серце  в  скронях,
З-під  ніг  зникає  десь  земля.
Ми  повертаємось  додому,
Бо  зачекалась  нас  рідня.

Схиляють  голови  тополі,
Віддавши  шану  цим  бійцям.
Хай  дні  щасливі  дасть  їм  доля,
Їх  вітер  ніжно  обіймав.

А  швидше  їх  летять  думки:
Як  нас  зустрінуть  в  ріднім  краї?
Позбавим  рідних  від  суми,
Що  вороги  прине́сли  кляті.

З  сльозами  зустріч  і  в  обіймах,
Та  головне,  що  всі  живі.
Крізь  сльози  посмішки  помітні,
Хоч  сум,  і  жалість  на  лиці.

Ви  -  наші  воїни  сміливі,
Ви  захищали  рідний  край!
Найкращі  ви  у  цілім  світі,
Ми  переможем!  Ворог  -  знай!

Ми  гордимося,  ви  -  всесильні,
Таких,  як  ви,  нема  ніде.
Пошани  людської  ви  гідні!
А  новий  день  уже  гряде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004657
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024

Катерина Собова

Свята книга

Був    Микола    дуже    грубий,
Часто    гримав    на    дружину:
-Щоб    жона    корилась    мужу!-
Повторяв    їй    без    упину.

-Цей    закон    не    я    придумав:
Біблія    про    це    сказала!
Щоб    мені    не    огризалась,
Вище    мене    не    скакала!

-Зрозуміла,-    каже    Галя,-
Потягнулася    манірно,-
Все,    що    будеш    вимагати  –
Буде    зроблено    покірно.

І    як    тільки    в    гніві    Коля
Посилає    десь    дружину,
Вона    рада,    очі    сяють  –
Вмить    зникає    за    хвилину.

Задоволена    приходить
(Зберігається    інтрижка),
Чоловіку    не    перечить:
Біблія    -    найкраща    книжка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 01.02.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ КОХАННЯ БУВА РІЗНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда  –  як  кохання,  може  завдати  болю,
якщо  не  вмієш  її  узяти.  (Ліна  Костенко)

В  житті  кохання  бува  різне,
Не  всім  однакове  дано.
Одному  вірне,  добре,  ніжне,
Воно,  як  вигране  вино.

Та  є  любов,  неначе  проза,
Чи  хтось  хотів  його  узнать?
На  що  буває  іще  схожа?
Слова  не  ті   вже  на  вустах.

Від  них  ні  холодно,  ні  жарко,
Бо  вимовляються  не  так.
Їх  зрозуміти  дуже  важко,
Давно  утратили  свій  смак.

Любов  буває  із  шипами,
Красива,  краща  не  бува,
А  хто  дотя́гнеться  руками,
Хоч  вколить  боляче  -  стражда.

Бува  зрадливе  і  невірне,
Примусить  довго  іще  ждать.
І  хоч  в  душі  все  ж  зачерствіє,
До  себе  все-таки  манять.

А  ми  це  знаєм  і  все  ж  любим,
Чекаєм  кращої  пори.
Хоч  люди  бачать  і  осудять,
Ми  ж  не  руйнуємо  мости...

Така  жіноча  це  натура,
Так  хоче  щастя  своє  взнать.
Вона  одне  лише  забула:
Його  не  втримать  напрокат...